Методичка по укр. языку


ПРИДНІСТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ім. Т.Г. ШЕВЧЕНКА
Рибницька філія
Кафедра соціально-економічних дисциплін
УКРАЇНСЬКА МОВА
Навчальний посібник
Рибниця, 2014
УДК 881.161.2 (075)
ББК 81. 2
У 45
Укладач
Т.А. Лозан, канд.пед. наук, доцент кафедри соціально-економічних дисциплін
Рецензенти:
Л.Д. Мельничук,канд.соц. наук, доцент, зав. кафедрою соціально-економічних дисциплін
В.Г. Єгорова,канд. філол. наук, доцент зав. кафедроюіноземних мов
У 45Українська мова. Навчальне видання / Укл. Т.А. Лозан – Рибниця, 2014. – 185 с.
Матеріал посібника розрахований на студентів І курсу денного й заочного відділень Рибницької філії першого рівня вищої освіти (бакалавр), а також для всіх зацікавлених у вивченні української мови як офіційної.
У навчальному посібнику подається короткий систематичний курс української мови, який включає відомості із розділів мовознавства: «Фонетика», «Орфоепія», «Графіка», «Орфографія», «Морфологія», «Лексикологія». Основою посібника є система занять, яка передбачає теоретичний матеріал, систему вправ і завдань на закріплення вивченого матеріалу, лексичні теми.Навчальний посібник побудований з опорою на російську мову і забезпечить засвоєння української мови російськомовним студентам.
УДК881.161.2 (075)
ББК 81.2
Рекомендовано Науково-методичною радою ПДУ ім. Т.Г. Шевченка
©
Т.А. Лозан,укладання, 2014
ЗМІСТ
ПЕРЕДМОВА…………………………………………………………………4
ВСТУП………………………………………………………………………...6
ФОНЕТИКА…………………………………………………………………..8
Звуки української мови……………………………………………...8
ОРФОЕПІЯ………………………………………………………………….12
Основні поняття української орфоепії……………………………12
ФОНЕТИКА. ОРФОЕПІЯ. ГРАФІКА. ПРАВОПИС………………….19
Український алфавіт………………………………………………19
Позначення м’якості приголосних на письмі……………………23
Вживання м'якого знака………………………………………...…27
Вживання апострофа………………………………………………32
Чергування звуків………………………………………………….37
Спрощення в групах приголосних………………………………..47
Подвоєння букв……………………………………………………53
Правопис префіксів………………………………………………..62
Правопис складних слів…………………………………………...69
Правопис слів іншомовного походження………………………..75
МОРФОЛОГІЯ……………………………………………………………...84
Самостійні частини мови. Іменник……………………………..84
Прикметник………………………………………………………96
Числівник……………………………………………………….108
Займенник…………………………………………………….…118
Дієслово…………………………………………………………127
Прислівник………………………………………………...……133
Службові частини мови…………………………………………138
ЛЕКСИКОЛОГІЯ…………………………………………………………146
Лексичне значення слова………………………………………146
Групи слів……………………………………………………….152
ДІЛОВА УКРАЇНСЬКА МОВА…………………………………………160
Ділові папери…………………………………………………...160
ЗВ’ЯЗНЕ МОВЛЕННЯ…………………………………………………...170
Загальне уявлення про спілкування й мовлення……………..170
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ…………………………………………………184
ПЕРЕДМОВА
Українська мова як одна із офіційних вивчається у вищих навчальних закладах Придністровської Молдавської Республіки.
Російськомовні студенти, які починають вивчати українську мову, як правило, вважають, що процес вивчення мови, близькоспорідненої російській, буде легким. Така установка зумовлена оманливою близькістю російської й української мов, які належать до однієї мовної підгрупи. Їх загальна основа, що характерна в тій чи іншій мірі для всіх слов’янських мов, склалась історично і привела до наявності в російській та українській мовах спільних коренів, які варіюються фонетично й граматично. Проте самобутній історичний розвиток російської й української мов спричинив їх відмінності на фонетичному, морфологічному, лексичному й синтаксичному рівнях.
Навчальний посібник орієнтований на початковий рівень засвоєння української мови як другої офіційної. Основне завдання посібника – формування у студентів орфоепічних умінь і навичок, засвоєння ними основ нормативного курсу граматики, лексичного мінімуму, а також розвиток навичок комунікативної компетенції, навчання читанню художньої літератури.
Теоретичний матеріал подано послідовно і систематично, з опорою на лінгвістичні поняття з російської мови. Російськомовним студентам посібник допоможе засвоїти українську фонетику, лексикологію, будову слова, словотвір і граматику, у порівняні з російською мовою виявити спільні і відмінні явища у двох мовах, поглибити свої знання з української мови.
Матеріал кожного заняття передбачає роботу з чотирьох видів діяльності: аудіювання, говоріння, читання і письмо. У посібнику подається короткий систематичний курс української мови, який включає відомості із розділів мовознавства: «Фонетика», «Орфоепія», «Графіка», «Орфографія», «Морфологія», «Лексикологія». Розділи подаються у стислому обсязі й інтегровано. Українська лексика подається тематично і охоплює широке коло типових мовних ситуацій. Приділена увага ситуативним вправам (складання діалогів на вказану тему, конструювання мікротекстів). Це особливо актуально для тих, хто практично, в побутовому спілкуванні, не послуговується українською мовою. Посібник оптимально поєднує теоретичні й практичні завдання, що сприятиме вдосконаленню правописних навичок. Вправи зорієнтовані на активну мовленнєву діяльність – говоріння, слухання, читання і письмо. Подається матеріал про найвидатніших українських письменників та їх твори. Містяться творчі завдання, що формуватимуть мовленнєві уміння і навички. Тексти вправ і завдань мають етнокультурологічне спрямування і сприятимуть вихованню доброчесних якостей молоді.
Посібник орієнтує на постійне підвищення культури українського мовлення, на осмислення мовних закономірностей, на оволодіння нормами літературної української мови. У посібнику зосереджено увагу на практичному аспекті навчання, зокрема на системному засвоєнні граматики, на розвиткові навичок розмовної мови, збагаченні словника тих, хто починає вивчати українську мову.
Зміст посібника та його структура слугуватиме доброю опорою тим, хто, знаючи російську мову, хоче самостійно оволодіти українською.
ВСТУП
Загальні відомості про українську мову
Українська мова – національна мова багатомільйонного українського народу. Нею розмовляють українці, які проживають на території Росії, Білорусі, Молдови, Придністров’я, Казахстану, Польщі, Чехії, Словакії, Хорватії, Канади, США, Австралії та країн Південної Америки.
Українська мова має великий словниковий запас, значний арсенал виражальних засобів для позначення всіх необхідних понять у будь-якій сфері людської діяльності. Вона є дієвим засобом піднесення культури й освіти українського народу. Нею написані твори відомих у всьому світі українських письменників – Тараса Шевченка, Івана Нечуя-Левицького, Івана Франка, Михайла Коцюбинського, Лесі Українки, Максима Рильського, Олександра Довженка, Андрія Малишка та ін. Лексичне, стилістичне багатство, граматична досконалість, великі внутрішні можливості української мови поставили її в один ряд з найрозвиненішими мовами світу. На всесвітньому конкурсі мов, який був проведений у Парижі 1928 року визначалося, яка з мов наймилозвучніша. Звучали там і вірші Тараса Шевченка. Серед чотирьох переможниць конкурсу українська мова посіла третє місце, поступаючись французькій та італійській і залишивши після себе перську мову.
За давністю писемності українська належить до старописемних мов: її писемності понад тисячу років. За генеалогічною класифікацією (походженням) українська мова належить до східної підгрупи слов’янської групи індоєвропейської мовної сім’ї.
З історії української мови в Придністров’ї
Історія української мови на території Придністров’я є досить складною. З давніх часів тут проживають етнічні українці. За останнім переписом населення українці складають біля 30%. Рибницький та Кам'янський райони вважаються україномовними, тут проживає більше 45% українців. Під час існування МАРСР діти могли навчатись у російських, українських, і молдавських школах. У 1938 році освітня мережа міста Рибниці та Рибницького району складалась із 52 шкіл: 31– з українською мовою, 18 – з молдавською, 2 – з російською, 1 – з єврейською мовами навчання.Після створення у 1940 році Молдавської РСР мовна політика почала змінюватись. Із середини 60-х років усі українські школи були переведені на російськомовне навчання. У 1964 році не стало жодної української школи не тільки в Рибницькому районі, але й у всій Молдові. З 1964 по 1990 рік ціле покоління українців було позбавлене змоги навчатися рідною мовою.
З утворенням Придністровської Молдавської Республіки розпочинається активний процес відродження українства. У 1992 році Верховною Радою ПМР приймається постанова «Про заходи по забезпеченню розвитку української національної культури і освіти, задоволенню соціальних потреб українського населення ПМР», що була закріплена законом «Про мови в Придністровській Молдавській Республіці». Починаючи з 1993 року, в Придністров’ї відкриваються навчальні заклади з українською мовою викладання. При Інституті мови та літератури Придністровського державного університету діє кафедра української філології. Українська мова як офіційна вивчається у всіх навчальних закладах Придністров’я. Офіційний статус української мови законодавчо забезпечує її функціонування в усіх сферах суспільного життя.
Сьогодні, як ніколи, потрібен той момент, коли українська мова набирала б свого утвердження не стільки офіційно, скільки в душах і серцях людей, постаючи унікальним засобом самовияву і самоідентифікації особистості. Необхідно спрямовувати зусилля на відродження і піднесення престижу української мови як мови титульної нації, утвердження української мови як офіційної в усіх сферах суспільного життя на всій території Придністров’я.
Це зобов'язує українців нашого краю відроджувати мову, плекати та оберігати її.
В землі лежала мова
І врешті вибилась на світ.
О мово ночі колискова!
Прийми мій радісний привіт.
Навік пройшла пора безславна ...
Цвіти і сяй, моя державна ...
О. Олесь.
РОЗДІЛ 1. ФОНЕТИКА
Тема 1. Звуки української мови
Звуки мови і мовлення.
Склад. Наголос.
Лексична тема. Привітання. Побажання. Знайомство.
• Будь-яка мовна одиниця (морфема, слово, речення)передається через звукове вираження. Звукове вираження – це матеріальна оболонка мови. Матеріальна звуковаформа мови є об'єктом фонетики.
Фонетика–розділ науки, що вивчає звуки мови. Українська мова, як і всі інші мови, звукова.
Об'єктом вивчення фонетики є не тільки окремо взятізвуки, а й закономірності їх поєднання (сполучуваність),фонетичні процеси (вплив позиції звука у слові та сусідства інших звуків на його звучання), природа й структураскладу, а також наголос та інтонація.
• Звуки мовлення (по рос. звуки речи) – служать для побудови слів і розрізнення їх значень. Звуки творяться мовним апаратом людини, її мовними органами і поділяються на певні групи.
Звуки української мови
Голосні звуки Приголосні звуки
тверді м’які
дзвінкі глухі дзвінкі глухі
[а] [б] [п] – –
[о] [в] – – –
[у] [г] [к] – –
[е] [ґ] [х] – –
[и] [д] [т] [д′] [т′]
[і] [дз] [ц] [дз′] [ц′]
[дж] [ч] – –
[ж] [ш] – –
[з] [с] [з′] [с′]
– [ф] – –
[л] – [л′] –
[м] – – –
[н] – [н′] –
[р] – [р′] –
– – [й] –
Складом (по рос. слогом) називається частина слова, що складається з одного або кількох звуків і вимовляється одним поштовхом видихуваного повітря. В українській мові складотворними є голосні звуки: во-да, при-йти, ма-те-ма-ти-ка.
Склади бувають відкриті і закриті (по рос. открытые и закрытые). Наприклад: кни-ги, діж-ка.Кількість складів у слові відповідає кількості голосних звуків у ньому. Залежно від цього слова бувають односкладові (день, рік, ніч, кінь), двоскладові (зем-ля, о-сінь, кни-га, ві-тер), трискладові (до-ли-на, дже-ре-ло, сні-го-пад, ком-бі-нат) і багатоскладові (за-без-пе-че-ння, ре-во-лю-ці-я, за-ко-ло-си-ти-ся, сіль-сько-го-спо-дар-ський).
Наголос – це виділення у мовленні складу в слові або слова у словосполученні за допомогою інтонації.
В українській мові наголос вільний рухомий, тобто може падати на будь-який склад і під час змінювання слова пересуватися: голова́– го́лови – голі́в.
Система наголошування в українській мові досить складна. Тому у випадках сумніву щодо наголосу слід звірятися зі словниками. Разом з тим треба знати деякі закономірності в наголошуванні слів:
1. Віддієслівні іменники середнього роду на -ання, у яких більше двох складів, мають наголос, як правило, на суфікс: навча́ння, завда́ння, запита́ння, чита́ння.
2.У багатьох двоскладових прикметниках наголос падає на закінчення: стари́й, вузьки́й, легки́й, низьки́й, страшни́й.
3. У дієсловах перший склад закінчень -емо, -имо, -ете, -ите не наголошується: несемо́, несете́, ідемо́, ідете́, зали́шимо, зали́шите.
4. Треба запам’ятати наголос у таких словах: ви́падок, ім’я́, катало́г, кварта́л, кіломе́тр, кропива́, куліна́рія, одина́дцять, озна́ка, о́лень, пере́пис, по́друга, предме́т, при́ятель, руко́пис, сере́дина, спи́на, украї́нець, украї́нський, урочи́стий, фено́мен, це́нтнер, чергови́й, шо́фер.
В деяких словах допускаються два варіанти наголосу: та́кож – тако́ж, по́милка – поми́лка.
Практикум
1. Дайте відповіді на запитання: 1) Що вивчає фонетика? 2) На які дві групи поділяються звуки української мови? 3)Скільки голосних і приголосних в українській мові? 4) Що таке склад? 5) Що таке наголос?
6) Яким є наголос в українській мові? 7) Які основні правила наголошування слів?
2.Вкажіть терміни, що стосуються лише фонетики.
1. Букви. 2. Апостроф. 3. Наголос. 4. Слово. 5. Звуки мовлення. 6. М’який знак. 7. Голосні звуки. 8. Склад. 9. Знаки письма. 10. Подвоєння букв. 11. Орфоепічний словник. 12. Орфограма. 13. Дзвінкі приголосні.
3. Прочитайте. Якими звуками розрізняються слова? Як впливає зміна одного звука на зміну значення слова?
Бук – бік – бик – бак; рис – ріс; сон – син – сан; сом – сум; діло – тіло – сіло; лити – мити – шити – бити; знати – здати – звати – зжати; писати – питати; орати – прати – брати.
4. Визначте, скільки разів повторюються у поданих прислів’ях: а) дзвінкі приголосні; б) м’які приголосні; в) глухі приголосні; г) звук [й].
Не той сліпий, хто не бачить, а той, хто не хоче бачити. Де багато слів, там мало діла. Язиком і так і сяк, а ділом ніяк.
Запам’ятайте
Говорити (писати) українською мовою – говорити по-українському – говорити по-українськи.
Спілкування
Словник. Вітання та прощання.Знайомство
Добрий день!
Добридень!
Здрастуйте!
Здорові були!
Здоровенькі були!
Доброго дня! Добрий ранок!
Доброго ранку!
Добрий вечір!
Вітаю!
Привіт!
Ласкаво просимо!
Дозвольте познайомитися.
Дозвольте відрекомендуватися.
До побачення!
До наступної зустрічі!
На все добре!
Усього найкращого!
Бувайте!
Щасливо!
Хай щастить!
З Богом!
Бувайте здорові!
Добраніч (на добраніч)
Йдіть здорові!
Прощавайте!
Щасливої дороги!
Діалоги
* * *
–Добрий день!
– Добрий день!
Дозвольте мені познайомитися звами.
– Мене звуть Ольга Іванівна Грушко.
А як Вас звати?
– Мене звуть Ірина.
– А по батькові?
По батькові Михайлівна.
– А як ваше прізвище?
– Моє прізвище Коваль.
Приємно було познайомитися.
– Мені теж.
– До побачення!
– На все добре!
* * *
Як Вас звати?
– Мене звати Павло.
– А як Ваше прізвище?
– Моє прізвище Сойко.
– Ви учень?
– Ні, я вже студент.
– А Ваша сестра?
– Вона теж студентка.
– Ваш батько інженер?
– Так, мій батько – інженер.
– А ваша мама?
– Моя мама – вчителька.
– Чи є у вас дідусь?
– Так, у мене є дідусь.
– Скільки йому років?
– Йому 75 років.
– Де він проживає?
– Він живе разом з нами.
– Як Ви проводите вільний час?
– У кожного із нас є улюблене заняття. Та коли ми збираємося разом, то співаємо пісні, любимо жарти, цінимо гумор, сатиру.
– Дуже вдячна за розмову.
– Бувайте здорові!
РОЗДІЛ 2. ОРФОЕПІЯ
Тема 1. Основні поняття української орфоепії
Поняття мовної норми.
Вимова голосних та приголосних звуків.
Лексична тема. Дні тижня. Місяці року.
• Орфоепія – це розділ науки про мову, що вивчає систему норм літературної вимови.
Послуговуючись офіційно-діловим стилем, треба дотримуватися загальноприйнятих мовних норм, стандартів, певних взірців, адже унормованість –головна ознака літературної мови.
Норма літературної мови–це сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи, що закріплюються в процесі суспільної комунікації.
Орфоепічні норми регламентують правила вимови звуків, звукосполучень та наголошування слів.Орфоепічні норми складаються історично разом із формуванням загальнонаціональної мови, коли в житті суспільства збільшується значення усного мовлення. Володіння орфоепічними нормами сприяє швидшому порозумінню людей, які спілкуються усно. Крім того, дотримання орфоепічних норм має значення для засвоєння правопису, адже в українській мові є слова, які пишуться на основі вимови:калина, школа, книжка.Є й слова, вимова і написання яких відрізняються, наприклад: [зеимл´а́] –земля, [рожчиешча́йу] –розчищаю.
Вивчення правильної вимови спрямовується на подолання помилок, серед яких насамперед виділяються фонематичні та фонологічні. Фонематичні помилки – це порушення, пов'язані зі змішуванням фонем, із заміною однієї фонеми іншою, наприклад:вимова [с] замість[з]: вести – везти, каска –казка;вимова [т] замість [д]: гатка – гадка. Такі помилки спотворюють зміст слова. Інколи фонематична помилка зумовлюється пропуском однієї із фонем, наприклад:плутати –путати, плутаю –путаю.
Дуже часто у мовленні замість фонеми [ф] вживають поєднання фонем [хв], а замість [хв]– фонему [ф]:факт –хвакт, фарба –хварба, фахівець –хвахівець, феномен –хвеномен, форматний –хворматний, функціонувати –хвункціонувати, хвала –фала, хвороба– фороба.
Фонетичні помилки – це суто вимовні недогляди, що виявляються у вимові різних варіантів звуків, наприклад:вимова [і] замість [и] у словах іншомовного походження: директор –директор, тираж – тіраж, симпозіум –симпозіум, циркулярний –циркулярний.
•Норми вимови голосних звуків в українській літературній мові пов'язані з їх наголошеною чи ненаголошеною позицією.
Основні норми правильної вимови звуків
Види
звуків Основні правила вимови голосних і приголосних звуків Приклади
Вимова голосних Усі голосні в наголошеній позиції вимовляються чітко [йалина], [бузок] [клен], [кушч]
[а], [у], [і] вимовляються чітко у будь-якій позиції – наголошеній і ненаголошеній [рак], [ром], [курс]
Ненаголошений [е] завжди вимовляється із наближением до [и] [веисна], [сеило]
Ненаголошений [и] у вимові завжди наближається до [е] [жиеве],[зиема]
Ненаголошений [о] в українській мові ніколи не наближається до [а] [молоко], [коровай]
Ненаголошений [о] вимовляється як [оу] в корені українських слів перед складом із наголошеними [у], [і] [коужух], [роузумник], [тоубі]
Вимова приголосних Усі приголосні звуки чітко вимовляються між голосними, на початку слова перед голосним [читати], [ходити]
Дзвінкі приголосні в будь-якій позиції не втрачають дзвінкості (крім звука [г] перед глухими в середині слова) [стежка], [дуб], [кіхті], [ніхті]
Глухі приголосні перед дзвінкими уподібнюються дзвінким [проз'ба], [молод'ба]
Звуки [дж], [дз], [дз’] вимовляються неподільно у корені слова [джміл'], [гедз'], [кукурудза]
Тверді приголосні звуки, що не мають парних м’яких [б], [п], [в], [м], [ф], [ж], [ч], [ш], [дж], [г], [к], [х], [ґ] перед і напівпом’якшуються, а перед іншими голосними вимовляються завжди твердо [в’ік], [г’ід] [х’ід] [ш’ість], [м’іф]
Однакові приголосні подовжуються [жит':а]
Вимова буквосполучень Буквосполучення -ться у дієсловах вимовляється як [ц':а] [с’м’ійец':а]
Буквосполучення -шся у дієсловах вимовляється як [с':а]
[вмивайес':а]
Буквосполучення -жці, -шці, -чці в іменниках у місцевому відмінку вимовляються як [з'ц'і], [с'ц'і], [ц':і] на доріжці – на [доріз'ц'і], мишці – [мис'ц'і], ручці – [руц':і]
Характернішим для української мови є звук [г], звук [ґ] вживається значно рідше – у деяких запозичених словах та українських, давніх за походженням: аґрус, ґава, ґазда, ґанок,ґатунок, ґвалт, ґирлиґа, ґніт, ґрати, ґрунт, ґудзик,ґуля, ґелґіт, ремиґати, дзиґа, ґедзь.
[г] і [ґ] – два різні звуки, які здатні розрізняти значення слів: гніт (утиск) –ґніт (у свічці), грати (на скрипці чи іншому інструменті) –ґрати (залізні на вікнах).
Практикум
Дайте відповіді на запитання: 1) Від чого залежить м’якість приголосних звуків? 2) Чому голосні вимовляються легше? 3) Як вимовляються приголосні звуки?
Прочитайте вголос слова, звертаючи увагу на вимову голосних:
[о]: волосся, молоко, колосок, молоток, око, Одеса, Володимир, ворожити, волошка, горох, володар, город, Оленка, боротися, соловейко, Дорошенко;
[и]: письменник, мир, вишня, тихий, радісний, кишеня, липень, виховати, ритм, чотири, родина, титул, криниця, іспит, сивий, технічний, диктант, зелений, диван;
[е]: перемога, веселий, червоний, сестра, клен, кленовий, пахне, земля, величезний, страшенний, переписати, зосередити, весняний, теперішній, сінешній;
[и] – [і]: тихий, низький, приїхати, музика, син, три, чотири, вишня, живе, низина, стихати, дитина, читати, кохати, вчити;ліс, ніс, піт, іменник, істина, істота, літо, осінь, літак, олівець, синій, лінивий, липовий, мирний.
Прочитайте вголос слова, звертаючи увагу на вимову приголосних:
[г] – [ґ]: аґрус, гуляти,газета, ґава, ґанок, гаснути, ґудзик, ґуля, голова, гудок, гуляти, гнути, густий, гай, багато, дорога, герой, ґирлиґа, дзиґа, дорогого, рідного, старого, бідного, гроші;
[дж] – [дз], [дз']:дзвони, дзига, дзьоб, ходжу, сиджу, джерело, кукурудза, джинси, джміль, дзвінкий, Джеря, дзеркало, раджу, дзвоник, бджоли.
4.Зверніть увагу на вимову приголосних звуків у кожній групі. Доповніть кожну групу іншими словами, підпорядкованими цій нормі вимови:
–хліб, хлібороб, сад, сядь, хто-небудь, вернісаж, скрізь, хлібчик, дядько, допомогти;
– кров, суглоб, чернослив, шов, актив;
– фраза, філософія, параграф, фрукти, флагман, орфографія;
хвалити, хвороба, захват, розхвильований;
говорити, ганчірка, гідність, діафрагма, дисгармонія, пиріг, берег;
ґава, ґрунт, ґудзик, ґлей, ґуля;
дзеркало, дзенькіт, дзьобик, дзюрчати, дзвеніти;
джерело, джеркотати, джунглі;
хлібець, жнець, молодець, співець, мудрець;
палац, принц, шприц, абзац;
секретар, календар, буквар, перевір, вірте, чотирма;
просьба, молотьба, вокзал, хоч би;
легко, вогко, нігті.
Розвиток мовлення
Назви днів тижня
по-російськи по-українськи
понедельник понеділок
вторник вівторок
среда середа
четверг четвер
пятница п’ятниця
суббота субота
воскресенье неділя
Прислів'я
• Сім п’ятниць на тиждень.
• Середа –піст, не треба губи мастити.
• Четвер середу нагнав на льоду.
• Субота –не робота.
• Як неділя, то сорочка біла.
• Середа нехай не трапляється поперед четверга.
• П’ятниця –порадниця.
•Понеділок і п’ятниця важкі дні, вівторок і субота – легкі.
•Скривився, як середа на п’ятницю.
•Краще тепер, як у четвер.
•Неділя – день вимушеного безділля.
•Прийде така неділя, що і в нас буде весілля.
•Не попередить четвер середи.
Назви місяців
по-російськи по-українськи
январь січень
февраль лютий
март березень
апрель квітень
май травень
июнь червень
июль липень
август серпень
сентябрь вересень
октябрь жовтень
ноябрь листопад
декабрь грудень
Прислів'я та народні прикмети
•Січень не так січе, як у вуха пече.
•Як лютий не лютуй, а на весну брів не хмур.
•Березень сухий, а мокрий май – буде каша й коровай.
• Коли квітень з водою, то травень з травою.
• Як у травні дощ надворі, восени хліб у коморі.
•У червні на полі густо, а надворі пусто.
•Яка погода в липні, така буде в січні.
•В першій половині серпня погода стала – буде зима довготривала.
•Як вересніє, то дощик сіє.
•Плаче жовтень холодними сльозами.
•Листопад – вересню онук, жовтню– син, зимі– рідний брат.
•Сумний грудень і в свято і в будень.
Спілкування
Діалоги
* * *
– Добрий день!
– Добрий день!
– Скажіть, будь ласка, який сьогодні день тижня?
– Сьогодні середа.
– А який день був учора?
– Вчора був вівторок.
– А позавчора?
– Позавчора був понеділок.
– А який буде день завтра?
– Завтра буде четвер.
– А післязавтра?
– Післязавтра буде п'ятниця.
– Ти тепер знаєш, як називаються в українській мові всі дні тижня?
– Так, я знаю. Це понеділок, вівторок, середа, четвер, п'ятниця, субота, неділя.
– Дякую! До побачення! До четверга!
– На все добре!
– Усього найкращого!
* * *
– Який зараз йде місяць?
– Вересень. Це перший місяць осені.
– А як називаються інші осінні місяці?
– Жовтень, листопад.
– Здається, що ці назви пов'язані з явищами природи. Жовтень –бо листя жовтіє, а листопад – листя опадає.
– Так як і назви зимових місяців: грудень, січень, лютий.
– А назви весняних місяців?
– Вони теж наче малюють картини природи: березень, квітень, травень.
– Залишилися тільки літні місяці. Як вони називаються? Чи пов’язані вони з явищами природи?
– Так, червень–всі ягоди червоніють, липень–липа зацвітає, а серпень–бо в давнину жали серпом ниву під час жнив.
– Мені дивно, що назви місяців року зовсім не такі, як у російській мові. Чому це так?
– В українській мові залишилися давні слов'янські назви, в них відбиваються явища природи, важливі для сільського господарства.
– А яке походження мають назви місяців у російській мові?
– Російські назви місяців увійшли в мову з прийняттям християнства, за походженням вони греко-латинські.
– Тобто українська мова зберегла давні народні назви, а російська прийняла запозичені.
– Саме так.
– Дуже вдячна за пояснення.
Літературна сторінка

ДМИТРО БІЛОУС
(1920–2004)
Український поет, гуморист, перекладач, літературний критик, громадський діяч
Виразно прочитайте вірш Дмитра Білоуса і вивчіть його напам’ять.
Якщо з українською мовою
в тебе, друже, не все гаразд,
не вважай її примусовою,
полюби, як весною ряст.
Примусова тим, хто цурається,
а хто любить, той легко вчить:
все як пишеться, так вимовляється, –
все, як пісня, у ній звучить.
І журлива вона, й піднесена,
тільки фальш для неї чужа.
В ній душа Шевченкова й Лесина,
і Франкова бринить душа.
Дорожи українською мовою
Рідна мова – основа життя.
Хіба мати бува примусовою?
Непутящим бува дитя!
РОЗДІЛ 3. ФОНЕТИКА. ОРФОЕПІЯ. ГРАФІКА. ПРАВОПИС
Тема 1. Український алфавіт
1. Позначення звуків мовлення на письмі.Алфавіт. Інші графічні знаки.
2. Двозначність букв я, ю, є. Буква ї.
3. Лексична тема. Предмети, що нас оточують.
• Графіка– розділ науки, що вивчає знаки письма. Звуки на письмі позначаються буквами.
• Алфавіт (азбука, абетка) – сукупність усіх літер, розміщених у певному, усталеному в даній мові порядку. Алфавіт сучасної української літературної мови складається з 33 літер.
Український алфавіт
Букви Назви букв Букви Назви букв
А а а Нн ен
Бб бе Оо о
Вв ве Пп пе
Гг ге Рр ер
Ґґ ґе Сс ес
Д д де Тт те
Ее е Уу у
Єє йе Фф еф
Жж же Хх ха
Зз зе Цц це
и и Чч че
Іі і Шш ша
Її йі Щщ ща
Йй йот ь м’який знак
Кк ка Юю йу
Лл ел Яя йа
Мм ем Більшість літер українського алфавіту співпадає з відповідними літерами російського,бо обидва побудовані на основі реформованої кирилиці. Букви а, б, в, д, ж, з, й, к, л, м, н, п, р, с, т, у, ф, х, ю, я пишуться однаково, і однаково читаються відповідні їм звуки. Для позначення м’якості попереднього приголосного використовується ь (м’який знак).
Відрізняються лише деякі літери.
Порівняльні особливості букв в українському й російському алфавітах
Відсутні букви Однаково вимовляються
Російський
алфавіт Український
алфавіт Російський
алфавіт Український
алфавіт
ґ ё и і
і э е є
ї ъ э е
є ы ы и
У українській мові, на відмінну від російської, є дві букви схожі між собою: г і ґ.Схожі за нарисом літери г і ґ, позначають звуки, які різняться способом творення: [г] – щілинний , як в російських словах гоп, ага і [ґ] – глотковий, як російський [г]. Літера ґ вживається як в українських, так і запозичених словах:українські: ґудзик, дзиґа, ґава; запозичені: ґирлиґа, ґедзь, ґанок.
Літера і позначає такий звук, як російська и. Приголосні перед нею пом'якшуються. Літераи позначає звук, близький до російського [ы], приголосні перед ним не пом’якшуються.
Літера е позначає звук, близький до російського [э], приголосні перед ним завжди тверді.
Замість російської літери ёвживаються буквосполучення ьо, йо. Крім літер азбуки в українській мові використовують знаки – апостроф (’) та наголос (′).Є ще африкативні приголосні звуки: [дж], [дз], [дз′].
Літериж,ш, ц– на відміну від російської мови можуть позначати і м'які звуки,
Літерич, щ– можуть позначати і тверді звуки.
• Літери я, ю, є, ї називають йотованими, бо в багатьох випадках вони позначають приголосний [й] та відповідний голосний:
я – [йа] є – [йе]
ю – [йу] ї – [йі]
Перші три літери я, ю, є мають два звукових значення, тобто можуть позначати два звуки й одинзвук та м'якість попереднього приголосного. Перше значення я, ю, є (два звуки) мають у таких випадках:
– на початку слова: я[йа]блуко, ю[йу]шка, є[йе]ва;
– після голосного: моя[йа], моє[йе], мою[йу];
– після апострофа; п'я[йа]ть, б'є[йе], п'ю[йу]ть.
Після приголосних я, ю, є завжди позначають один звук і м'якість попередніх приголосних: коха[н:′а], осі[н:′е], [л′у]ди.
Літера ї, в якому положенні в слові не стояла б, завжди позначає два звуки [йі]: ї[йі]жак, свої[йі], солов'ї[йі].
Практикум
1.Прочитайте, звертаючи увагу на звукове значення літер я, ю, є, ї:
Ягідка, ягня, юний, юність, єдність, єдиний, їхав, їдальня, яблуня, юрба, явище, єднати, Європа, лякати, гарячий, в'янути, любити, стояти, Україна, українець, юшка, їсти, об'єднувати, під'їзд, свої, м'ята, б'ють, пояснити, середнє, пізнє, колосся, вугілля, цибуля, буряк, соняшник, одяг, взуття, союз, юнак.
2.Прочитайте вголос, запам'ятайте звукове значення:
– дощик, кущ, щоденний, цілющий, кращий, щирий, щука, щебетати, щезати, тямущий, роботящий;
– дзвін, дзеркало, кукурудза, дзьобати, дзиґа, джаз, джміль, джерело, джип, джинси, джем;
– гарний, герой, голка, голос, господиня, гречка, ґудзик, ґрати, гарячий, глузувати, голова, голуб;
– дуб, гараж, підпис, кладка, завод, казка, чорногуз, гриб, універмаг, сніг, гарбуз, вокзал, народ, граб, просьба, боротьба, молотьба;
– чабан, чавун, чайка, чарівний, роздоріжжя. Запоріжжя, щоночі, що-небудь, щока, чорний, червоний, хлопці.
– є: Єресь, Єгипет, пізнє, моє, Єва, твоє;
– ї: їжа, їхав, свої, їсти, солов'ї, стоїш, Ізмаїл, їхав, її, їжа, їдальня, їхати, їжак, її, мої, твої, свої, вії, стоїть, героїзм, Україна, Київ;
– е та є: село, дерево, зелений, тепер, середа, берег, четвер, Європа, єдність, троє, з'єднати, ллє, життєвий, синє;
– ьо: сьогодні, цього, сльоза, у нього, льон, сьомий, льох;
– йо: його, йогурт, Йосип, майор, бульйон, майонез, мільйон, курйоз.
3. Перекладіть слова українською мовою і запишіть.
Жизненный, рисование, края, въехать, езда, лечь, беседа, ряд, синее, стоять, поле, няня, явление, колодец, источник, кукушка, зеленый, белый, человек, окно, знание.
Розвиток мовлення
Скоромовки
• Гусенят багато в Гната.
• Годувала ґава ґавенят на ґанку.
• Ані печі, ані лави, ані хліба, ані страви.
• Справ Одарка мала чимало.
• В горішнику горішина горіхами обвішана.
Тимошко й Оришка струшують горішки.
Словник
підлога – пол
стеля – потолок
вікно – окно
стілець – стул
дошка – доска
олівець – карандаш
крейда – мел
гумка – резинка
фарби – краски
викладач –преподаватель
двері – дверь
Спілкування
Складіть діалог в парі, використовуючи слова словника і подану схему.
тут

ДЕ ? → ось

там
Тема 2. Позначення м’якості приголосних на письмі
Тверді і м'які приголосні звуки.
2. Буквосполучення йо, ьо. Правила їх вживання.
3.Лексична тема. Родина (сім’я) .
• Приголосні в українській мові розрізняються за твердістю і м'якістю.
До твердих приголосних належать: [б], [п], [г], [х], [ґ], [к], [д], [т], [ж], [ш], [дж], [г], [з], [с], [дз], [ц], [ф], [в], [л], [р], [н], [м].
До м’яких приголосних належать: [д′], [дз′], [т′], [з′], [с′], [ц′], [л′], [н′] («Де ти з’їси ці лини»), [й] (завжди м’який), [р′] (тільки перед голосними).
Приголосні звуки [б], [п], [в], [м], [ф], [ж], [ш], [ч], [г], [ґ], [к], [х] мають пом'якшену вимову перед голосним звуком [і]: [б’ілий], [в’іра], [п’івден′], [м’ісяц′], [ф’ірма], [ж’інка], [ч’іп], [ш’іст′], [г’ідний], [к’ілок], [зах’ід] та в окремих словах перед я, ю, є: [б’аз′], [б’уст], [клоч’:а], [роздоріж’:а], [п’іддаш’:а], [к’увет], [ф’узел′аж], [б’уджет], [п’уп’ітр].
М'якість приголосних на письмі передасться буквами я, ю, є, і, які стоять після них: поляна, люди, давнє, ліс, або м'яким знаком (ь): мідь, тінь, ґедзь, кілька, слизько, польський, пальчик, ганьба.
• Орфографія – розділ мовознавства, який встановлює норми написання слів; правопис.
• В українській мові немає букви ё і їй відповідає буквосполучення йо та ьо.
йо пишеться:
– на початку слова: йод, йот, Йосип, його, Йорданія;
– на початку складу: буль-йон, медаль-йон, міль-йон, ра-йон, Анатолі-йович, кле-йонка;
– після губних приголосних б, п, в, м, ф: Воробйов, Соловйов.
ьо пишеться:
– після м'яких приголосних у середині та в кінці складу: трьох, льон, льох, брат-ньо-го. цьо-му, сьо-мий.
Практикум
1. До поданих слів доберіть такі, що відрізняються лише м’якістю або твердістю приголосних.
сад – …..; стан – ….;
рис – ….; кинь – ….;
син – ….; лан – ….;
крук – ….; лук – …..
2. Прочитайте та поясніть написання буквосполучень йо, ьо
Тьохкати, батальйон, мільйон, серйозний, майор, льотчик, броньовик, курйоз, сьомий, цього, до нього, Ковальов, Муравйов, Линьов, Синьов, Васильович, Юрійович, давнього, братнього, знайомого, дружнього, Йошкар-Ола, сьогодні, п’ятьох, осіннього, Карасьов, сльози, майонез, сьорбати, Тадейович, дьоготь, кольоровий, павільйон, крайнього, Альохін, обіднього, бойовий, білолицього, бадьорий, сьомий, чотирьох, подружнього, шістьох.
3. Вставте пропущені буквосполучення йо чи ьо та запишіть слова в два стовпчики.
Нью-...рк, ...тований, ...дистий, ...му, ма...ріти, кра...вий, мо...го, зна...мство, Сергі...вич, Васил..вич, кол...ри, Корол...в, Ст...пов, пізн...го, ранн...го, ма...ліка, ра...нний, ...лкін, дружн...го, Микола...вич, Карас…в, дев'ят...х, ма...нез, Валері...вич, Корні...вич, бад...рий, медаль...н, с…годні, бо…йовий, під…йом.
Перекладіть слова українською мовою і запишіть.
Серьезный, ледовик, Иосиф, его, к нему, батальон, миллион, боевой, Королев, погреб, всего, седьмой, курьезний, район, трех, полевой, летнего, мужнего, в синем, клюв, павильон, бодрость.
Розвиток мовлення
Скоромовки
•У нашого Омелька невелика сімейка: тільки він та вона, та старий та стара, тільки Сидір та Нестірко, та діток шестірко, та батько та мати, та їхні три брати.
Прислів’я та приказки
• До свого роду – хоч через воду.
• Шануй батька й неньку, то буде тобі скрізь гладенько.
• Яблучко від яблуні недалеко відкотиться.
• На світі знайдеш усе, крім рідної матері.
• У дитини заболить пальчик, у матері серце.
• Материна любов ніколи не змінюється.
• У кого мати рідненька, у того сорочка біленька і голова чистенька.
• Дурному синові і батькове багатство не в поміч.
• Зимове сонце як мачушине серце: світить та не гріє.
• Навчи мене, мати, як свекрусі догоджати.
• Найдорожча пісня, з якою мати колисала.
Лексична тема. Родина
Прочитайте текст
У нашій родині п'ятеро осіб: батько – Сергій Анатолійович, мати – Тетяна Сергіївна, менший брат Івасик, я – Оксана Сергіївна,студентка Придністровського державного університету імені Т.Г. Шевченка та наш дідусь Анатолій Васильович, який проживає разом з нами. Татові 45 років, а мамі 42 роки. Батько працює на металургійному заводі. Він –сталевар. Мати працює в аптеці, вона –фармацевт. Моя мама – вправна господиня, вона дуже смачно готує. Дідусь давно на пенсії. Він багато читає, грає з братом в шахи та гуляє в міському сквері. Івасик навчається в сьомому класі середньої школи №3. А ще він ходить у спортивну школу.
Сім'я наша дружна. Усі ми любимо один одного. А тому свій вільний час часто проводимо разом. У нас завжди весело.
Завдання. За цим зразком складіть розповідь про свою родину.
Спілкування
Діалоги
– Що це за книга?
– Це наш сімейний альбом. Тут різні родинні фотокартки.
– Це вся ваша родина?
– Так, тут ми всі: ось тато, мама, сестра і брат. А це я.
– Ваші батьки молодо виглядають.
– Так, але вони вже не дуже молоді.
– Ваша сестра схожа на маму. Скільки їй років?
– Тридцять чотири роки. У неї своя сім'я: чоловік і двоє дітей.
* * *
– У Вас велика сім'я?
– Ні, невелика, нас троє: дружина Оксана, я і дочка Оленка.
– Скільки років Вашій дочці?
– Сім.
– Вона вже школярка?
– Так, вона першокласниця.
– Добре вчиться?
– Так, поки що все гаразд.
– Ваша дружина вчителька?
– Ні, вона бібліотекар.
– А ви хто за фахом?
– Я інженер.
– Де ви працюєте?
– На заводі.
* * *
– Чи велика твоя сім'я?
– Моя сім'я невелика, нас тільки четверо.
– Хто саме?
– Це мати, батько, моя сестра і я.
– Скільки років твоєму батькові?
– Йому сорок два роки.
– Ким він працює?
– Він працює інженером на фабриці.
– А твоя мати?
– Моя мати трохи молодша за батька, вона вчителька.
– Що робить твоя сестра?
– Вона вчиться в університеті.
– Вона старша за тебе, чи молодша?
– Сестра старша за мене, їй двадцять років.
Завдання.За цим зразком складіть діалог про свою сім’ю. Скористайтеся словами та виразами:на заводі, в колгоспі, на фірмі, слюсар, муляр, будівельник, лікар, економіст, підприємець, швець, агроном, робітник, жінка, дружина, чоловік, бабуся, дідусь, тітка, дядько, племінник, племінниця, свекруха, чоловік, дочка, донька.
Літературна сторінка
Усмішки
– Хто винен?
– Та, звісно, невістка.
– Так її ж і в хаті немає.
– Та плахта ж її висить.
* * *
Зустріла мати свою дочку, яку віддала заміж у велику роботящу сім'ю.
– Ну, як, доню, живеться замужем?
– Та нічого, мамо, тільки мокрим рушником доводиться втиратися щоранку.
– А ти, доню, раненько вставай, то й рушник буде сухенький.
***
Людина, яка не любить мови рідної матері, якій нічого не промовляє рідне слово, – це людина без роду і племені.
В. Сухомлинський
Тема 3. Вживання м'якого знака
Правила вживання м'якого знака.
Лексична тема. Університет.
М'який знак пишеться М'який знак не пишеться:
після букв д, т, з, с, ц, л, н, що позначають м’які приголосні: – після букв б, п, в, м, ф, г, к, х, ж, ч, ш, щ, р (у кінці складу): дріб, короп, кров, сім, верф, ніч, кущ, буквар, гіркий (але Горький);
– у кінці та в середині слова перед буквами, що позначають твердий звук: біль, вісь, сильний, вузький, маленький; – після букв, що позначають м’які приголосні й стоять перед м’якими або пом’якшеними приголосними: свято, пісня, честь (але тьмяний, різьбяр, бо тьма, різьба);
– перед о: нього, сьомий; – після н перед ч, ш, щ: вінчик, тонший, банщик;
– після л перед наступною літерою на позначення приголосного (крім л): крильце, їдальня, дальній – у сполученнях -лк-, -лц-, що походять з -лк-: Наталці (бо Наталка), балці (бо балка).
– у суфіксах -ськ-, -зьк-, -цьк-, -еньк-, -оньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк-: сільський, близький, рибницький, людськість, тоненько, сторононька, тонесенький, чорнісінький, малюсінький. – після н, д перед суфіксами
-ченк-, -чук-, -чишин-: Грінченко, Іванченко, Федченко, Романчук. Пінчук, Сенчук, Гринчишин, Іванишин.
– у суфіксах -альник-, -ельник-, -ильник-, -ільник-, -альн-, -ельн-, -жльн-, -альність-: купальник, будівельник, рубильник, в'язальник, котельник, коптильник, тональність. – у словах баский, боязкий, в'язкий, дерзкий, жаский, ковзкий, порский, плаский (плоский), різкий і похідних від них: боязкість, різкість, різко, плоско, колиска. Сполучення -зк-, -ск-, у них не є суфіксами.
– у сполученнях -ньк-, -льк- і похідних від них: -ньц-, -ньч-, -льц-, -льч-: ненька – неньці –неньчин; лялька – ляльці – ляльчин. – між літерами, що позначають подвоєні приголосні: рілля, зілля, сіллю, піччю, ллю, Запоріжжя, розрісся, нісся.
– у дієсловах на -ть, -ться: читають, сміється. Практикум
Перепишіть слова, де треба, замість крапок поставте м'який знак, поясніть написання.
Долон..., міл...ко, в’яз…, кіст..., дяд...ко, майбутн...ого, повіс...т...ю, зав'яз...зю, слиз...кий, кул...ка, дон...чин, невіст...ці, русал...чин, зозул...ка, в тан...ці, піс…ня, різ...ба, насін...ня, Хар...ків, кіл...кіст..., т...охкати, у таріл...ці, Омел...чук, роздоріж...жя, вітал...ня, Степан...чишин, тон...ше, жмен...ка, у жмен...ці, Гор…кий, лял…чин, брун…ка, любіт…, прос…ба, піз…н…ої, мен…ший.
2. Від поданих слів утворіть іменники в давальному відмінку однини.
Лялька, ненька, білка, сопілка, донька, голка, калинонька, сопілонька, хустинка, яблунька, ласунка, квітка, Валька, Наталка, вихователька, гілка.
3. Виконайте за зразком: різати – ріжеш, ріж.
Вірити, кликати, глянути, покинути, будити, викосити, стати, робити, лежати, лазити, поставити.
4.Перекладіть і запишіть українською мовою.
Летчик, печь, украинский, студенческий, роскошь, восемьдесят, турецкий, бульон, миллион, четырех, мужество, молодежь, отрежьте, думаешь, спеть, любовь, уменьшить, отцов, приказ, голубь, дождь, пожалеешь, пожайлуста, у него, по-осеннему, матерью.
5. Запишіть слова в дві колонки: 1) у які вставили м'який знак; 2) у які не треба вставляти м'який знак.
Кавказ...кий, тюр...ма, астрахан…ський, різ...бяр, арал...ський, камін…чик, ремін…чик, щіл...ний, емул...сія, мален...кий, електропаял…ник, астрахан…ці, щонаймен…ший, нян...чити, економіч…ний, шахтарс…кий, емал...ований.
Ключ.З перших букв прочитаєте крилатий вислів.
6. Вкажіть, у якому рядку всі слова пишуться з ь.
Брен...кіт, дон...ка, нян...ка, кобзар..., с…огодні.
Т...мяний, різ...бяр, радіст..., с…міх, корис…тю.
Снит...ся, косит...ся, лял...ці, виховател...ці, дівчинон...ці.
Київс…кий, с…вято, тіл...ки, здаєт...ся, Натал...чин.
Ган...ба, пісен..., кін..., близ...ко, лікар....
Розвиток мовлення
Скоромовки
• Микола в думах: думав, думав
І вмить – задумавсь і подумав,
Подумав, вдумливо подумав
І думу думати роздумав.
Прислів’я та приказки
• Вік живи – вік учись.
•Знання людині – що крила пташині.
•Наука в ліс не веде, а з лісу виводить.
•Знання красить, а незнання смішить.
•Учись змолоду – пригодиться на старість.
• З усіх скарбів знання найцінніше, тому що воно не може бути ні вкраденим, ні загубленим, ані знищеним.
•Здобудеш освіту – побачиш більше світу.
•Виховання, як золото, – дорого цінується скрізь.
•Учитись ніколи не пізно.
•Знання багато місця не займає.
•Учись не до старості, а до смерті.
•Не соромно не знати, соромно не вчитись.
Спілкування
Діалоги
* * *
В університеті
На заняття Богдан мав прийти завчасно, щоб відпроситися з другої пари: Оксана просила провести її до університетської бібліотеки. Біля розкладу неподалік від деканату свого факультету Микола помітив принишклих однокурсників. Вони уважно читали нову стіннівку, що її вивісили обіч заклеєного оголошеннями стенда.
– Чув? Замість лекції матимемо семінар: професор не зможе прийти, бо захворів, – повідомив староста групи.
Микола замислився: асистент, який заміняв лектора, повинен був згодом приймати залік і ускладнювати собі сесію через пропуск не хотілося. Він вирішив уже зайти на наступній перерві на кафедру, розташовану біля вісімдесятої аудиторії, коли раптом побачив потрібного йому викладача.
Микола чемно звернувся до нього:
– Дуже перепрошую, Степане Петровичу, ви не дозволите мені піти після першої години семінару, а потім відпрацювати пропущене?
– Гаразд, якщо маєте поважну причину, йдіть, aлe зважте, що розглядатимемо недостатньо досліджені проблеми, не висвітлені в підручнику. Свою заборгованість мусите ліквідувати найближчим часом, інакше тема вам не буде зарахована. Мене знайдете завтра після занять у кабінеті: прийматиму іспит у заочників.
Дзвоник змусив Миколу поквапитися до аудиторії. Доки доцент з юридичного інституту, котрий читав на Миколовому відділенні логіку, оголошував тему, сусід пошепки сказав:
– На гурток лишаєшся?
– Ні, я зараз біжу з сестрою до бібліотеки.
– То, може, покличеш її до гуртожитку на вечір: о пів на сьому там буде засідання дискусійного клубу.
– Чи ж то зацікавить Оксану? Дякую, я перекажу їй запрошення. І давай слухати, бо одержимо зауваження.
Хлопці відкрили зошити і почали конспектувати лекцію.
* * *
– Олю? Яка приємна зустріч! Привіт!
– Овва! Невже це ти, Миколо? Не думала тебе тут зустріти!
– Я прийшов замовити деякі журнали, готуюся до контрольної роботи.
– То ти навчаєшся в нашому університеті?
– Так. У Рибницькій філії.
– Знаєш, кого-кого, але тебе не сподівалася зустріти тут!
– Я рідко буваю у цій бібліотеці. Може пообідаємо разом, поговоримо? Що ти зараз робиш?
– На жаль, я не можу. У мене зараз практичне заняття.
– Що ж, побачимось іншим разом. Зможеш у четвер?
– Обов’язково.Зустрінемось о третій біля входу в університет.
– Згода! Я чекатиму. Радий тебе бачити!
– Я теж. Бувай!
– До зустрічі!
* * *
Запізнення
– Доброго ранку! Перепрошую, чи можу я зайти до аудиторії?
– Доброго ранку! Проходьте, але скажіть, будь ласка, чому ви спізнились?
– Мені дуже ніяково, але я майже годину чекала маршрутне таксі.
– Я розумію, що з транспортом зараз дуже важко. Але я вам раджу ходити пішки – місто в нас не таке велике, щоб годину втрачати на зупинці.
– Дякую за пораду, спробую тепер ходити пішки.
– Гадаю, що ви більше не будете спізнюватися.
– Запевняю, що це востаннє.
Словник
завчасно – заранее, заблаговременно
помітити – заметать
принишклий – притихший, присмиревший
уважно – внимательно, пристально
стіннівка – стенная газета
обіч – рядом, в стороне
замість –вместо
захворіти – заболеть
замислитися – задуматься
згодом – со временем
приймати – принимать
залік – зачет
ускладнювати – осложнять
через пропуск – из-за пропуска
вирішувати – решать
перерва – перемена, перерыв
розташований – расположенный
потрібний – нужный
викладач – преподаватель
спізнитися – опоздать
чемно – вежливо
звертатися – обращаться
перепрошувати – просить прощение
відпрацювати – отработать
поважний – веский, убедительный
зважити – учесть, взвесить
розглядати – рассматривать
досліджений – исследованный
висвітлений –освещенный
заборгованість – задолженность
найближчим часом – в ближайшее время
зараховано – зачтено
іспит – экзамен
поквапитися – поторопиться
доки – пока
пошепки – шепотом
зацікавитися – заинтересоваться
зауваження – замечание
зошит –тетрадь
Завдання. Складіть розповідь про Придністровський державний університет ім. Т.Г. Шевченка.
Тема 4. Вживання апострофа
Правила вживання апострофа.
Лексична тема.У магазині.
•Апостроф –це графічний знак, який не означає звука, а вживається для роздільної вимови звуків (выполняет роль ъ и ьразделительных знаков в русском языке). Апостроф показує, що букви я, ю, є, ї,які стоять після нього, позначають два звуки: [йа], [йу], [йе], [йі].
Апостроф пишеться перед буквами я, ю, є, ї: Апостроф не пишеться:
– після букв б, п, в, м, ф: б'ють, п'ять, в'яз, в'є, м'ясо, солов'ї, верф'ю, у сім'ї, п'єса; –після губних приголосних б, п, в, м, ф, якщоперед ними стоять букви, що входять до складу кореня (крім р): свято, тьмяний, мавпячий.
– після букви р у кінці складу, що позначає твердий звук: подвір'я, пір'їна, бур'ян, матір'ю. – після р у кінці складу, що позначає м’який звук:
буря, буряк, крюк, рясний.
– після префіксів, що закінчуються на твердий приголосний: об'їхати, з'їсти, пред'явник, роз'ятрити, під'юдити, об'єднати. – у словах іншомовного походження: бюджет, бюро, пюре, кювет, гравюра.
– у складних словах, якщо перша частина закінчується приголосними: пів'ями, пів'юрти, дит'ясла, трьох'ярусний. – у слові Лук'ян та похідних від нього: Лук'яненко, Лук'янчук, Лук'яниха, Лук'янець, Лук'янівка, Лук'янов. – в іншомовних словах після букв б, п, в, м, ф, р, ж, ч, ш, г, к, х: миш'як, Х'юстон, Монтеск'є, Руж'є. Практикум
1.Поясніть наявність чи відсутність апострофа.
М'який, м'ята, солов'ї, м'яч, кров'ю, полум'я, в'яз, з'єднати, бур'ян, буряк, буря, зекономити, зорати, зуміти, зубожіти, морквяний, повітря, здоров'я, п'янко, роз'їхатися, крюк, пуп'янок, трав'янистий, торф'яний, трьох'ярусний, пів'юрти, пів'ями, без'язикий.
2.Перепишіть слова, вставляючи, де треба, апостроф. Поясніть написання.
Вється, розєднати, роздвоїти, матірю, корявий, Вєтнам, племя, Придністровя, пєса, розораний, воззєднання, рутвяний, поголівя, Святослав, Вячеслав, цвях, мавпячий, медвяний, буря, Лукянівка, Пятигорськ, повітря, зухвалість, валерянка, морквяний, різдвяний, різьбяр, присвята, вїжджена, обєктив, тьмяний, розятрений.
3. Випишіть слова у дві колонки: у ліву – з апострофом, і праву – без нього.
Дит..ясла, духм..яні снопи, ін..єкція, в..яжеться, Р..єпін, св..ятопису, п..ятсот, кров..ю, міл..йони, В..єтнам, бур..як.
Ключ. Підкресліть у кожному слові або словосполученні передостанню букву – прочитаєте назву одного з творів Лесі Українки.
4. Перекладіть і запишіть українською мовою.
1. Долг перед матерью трудно оплатить. 2. Не учи орла летать, а соловья петь. 3. На безрыбье и рак рыба. 4. За большим подъемом и спуск большой. 5. Пословицу не обойти, не объехать. 6. Счастье в воздухе не вьется, а руками достается. 7. Объединенная сила двигает скалу. 8. Не стыдись говорить, коли правду хочешь объявить.
Розвиток мовлення
Скоромовки
Сидить Прокіп – кипить окріп,
Пішов Прокіп – кипить окріп.
Як при Прокопі кипів окріп,
Так і без Прокопа кипить окріп.
Прийшов Прокіп, налив окріп.
Спілкування
Діалоги
У гастрономі
У п'ятницю Тетяна Павлівна сказала старшій дочці:
–Оленко, у неділю в тата день народження, до нас прийдуть гості –сім'я Лук'янових, Мар'яненки, Без'язичні. Нам треба дещо купити. Підемо завтра до великого гастроному, скупимось.
–Добре, мамо, – відповіла Оленка.
Другого дня донька з матір'ю вже були в гастрономі. Спершу зайшли до молочної секції, купили кілька пляшок вершків, сиру, два десятки яєць.
–Оленко, піди до відділу самообслуговування, купи все, що потрібно, а я стану в чергу за м'ясом.
Оленка набрала в спеціальний кошик пакунок борошна, мінеральної води, дві пачки печива і, під'їхавши до каси, простягла касирці 50рублів.
–З вас 36рублів 30 копійок.
Оленка мовчки кивнула і, розрахувавшись, підійшла до матері.
Тетяна Павлівна попросила:
– Будь ласка, дайте мені кілограм яловичини, курку, качку і грамів сімсот нежирної шинки.
–Мамо, –нагадала Оленка, –купи ще й півкілограма сухої ковбаси. Задоволені Тетяна Павлівна з Оленкою пішли до рибного відділу.
–Мамо, он чани з свіжою рибою. Нам пощастило. Тетяна Павлівна звернулася до продавця:
–Зважте нам, будь ласка, два кілограми коропів і п'ятсот грамів оселедців. А в'яленої риби у вас немає?
–На жаль, ні.
–Тепер, доню, підемо до кондитерського відділу. Оленка звернулася до продавщиці:
–У вас є свіжі тістечка?
–Так. І дуже смачні. Ось у цій паперовій упаковці чудовий набір: тут і какаові, і мигдальні, і горіхові.
–Дякую. Ми візьмемо, зважте ще, будь ласка, півкілограма цукерок. Скупившись, мати й дочка пішли додому.
–Знаєш, мамо, качку можна засмажити з яблуками, а коропа приготувати в сметані. Аще зробимо морквяний салат.
–Ти в мене розумниця. З твоєю допомогою ми все зробимо.
Словник
дещо – кое-что
спершу – вначале
пляшка – бутылка
вершки –сливки
самообслуговування–самообслуживание
потрібно – нужно
черга – очередь
кошик –корзина
пакунок –пакет
борошно –мука
печиво – печенье
дрібні – мелочь
яловичина – говядина
курка – курица
качка – утка
нежирний –(тут в зн.) постный
шинка – ветчина
нагадати – напомнить
пощастило –повезло
звернутись – обратиться
зважити – взвесить
короп – карп
оселедець – сельдь
доня –дочка
смачний – вкусный
паперовий – бумажный
мигдальний – миндальный
цукерка – конфета
засмажити –зажарить
морквяний – морковный
допомога – помощь
пирожное – тістечка
* * *
В універмазі
Після роботи Марійка з подругою зайшли до універмагу. Треба було купити подарунки тітці Ользі, батькові й свекрусі, а собі придбати святкове взуття.
На першому поверсі не побачили нічого цікавого. На другому їхні очі зупинилися на готовому одязі, вибір якого був, однак, замалий. Марійка на мить уявила собі батька в картатому піджаці й відразу ж відкинула цю думку.
–Галинко, –звернулася вона до подруги, –правда, батькові було б непогано в цьому кожусі, а тітці Ользі –в брунатній кофтинці?
Галина погодилась і показала подрузі на секцію халатів.
–Купи оцей свекрусі. Він не дуже яскравий, і розмір її.
–Мабуть, візьму. Але ж май на увазі, що її смак відрізняється від мого.
–Ні, ні, їй пасуватиме.
Марійка розплатилася, і жінки пішли в секцію взуття.
–Скажіть, будь ласка, –сказала Галя продавцеві, –ви маєте черевики на високому каблуці тридцять сьомого розміру?
–Так. Ось вони.
Марійка приміряла й раптом побачила на панчосі спущену петлю.
–Ой, доведеться відразу ще й панчохи купити, –сказала вона подрузі. І звернулася до продавця:
–Даруйте, до котрої каси я маю платити і скільки коштують панчохи та черевики?
–Прошу заплатити 310 рублівдо четвертої каси.
–Дякую!
Словник
взуття – обувь
одяг – одежда
кожух – тулуп
кофтинка –кофточка
черевики – туфли
чоботи – сапоги
краватка – галстук
шкарпетки –носки
юбка –спідниця
хустка –платок
капелюх – шляпа
рукавиці – варежки
панчохи – чулки
картатий – клетчатый
яскравий – яркий
смак –вкус
пасує – идет к лицу
уявити – представить
коштувати – стоить
дякувати – благодарить
відкинути –отбросить
непогано – неплохо
погодитися – согласиться
відрізнятися – отличаться
ось – вот
так – да
Літературна сторінка
Усмішки
Доторгувалися
Поїхали батько з сином на ярмарок пшоно продавати. От син і каже батькові:
– Ви, тату, будете торгувати, а я решту давати.
Пройшло трохи часу, син і кричіть батькові:
– Годі, тату, торгувати!
– Чому? – питає батько.
– Та вже немає чим решту давати.
Тема 5. Чергування звуків
Найпоширеніші випадки чергування голосних звуків.
Найпоширеніші випадки чергування приголосних звуків.
Чергування голосних та приголосних звуків.
Лексична тема. Опис зовнішності людини.
• Чергування звуків– це постійні і закономірні зміни звуків в одній і тій же частині слова в різних його формах або спільнокореневих словах.Чергуватися можуть як голосні, так і приголосні звуки.
Найпоширеніші випадки чергування голосних звуків
Звуки, що чергуються Умови чергування Приклади
[о], [е] – [і] Це чергування становить одну із специфічних рис української мови. Голосні [о], [е] у відкритому складі змінюються на [і], якщо склад закривається. школа – шкільний, папери – папір, нести – ніс, пекти – піч
[о], [е] з нулем звука При зміні форм слова чи утворенні нових слів голосні [о], [е] можуть випадати або з’являтися в коренях або суфіксах. сон – сну – снитися; пісок – піску; учень – учня
[о] –[а] Чергування [о] на [а]відбувається у дієслівних коренях, якщо далі йде суфікс -а-. котити –катати, ломити–ламати
[е] – [о] Чергування [е] з [о] після шиплячих [ж], [ч], [ш], [дж] та [й] досить поширені в сучасній українській мові. женити–жонатий,
четвертий–чотири
[е] – [і] е (невипадний) пишеться в префіксальних морфемах дієслів доконаного виду; /(невипадний) – недоконаного летіти –літати, гребти – вигрібати
[е] – [и] Чергування [е] на [и]відбувається у дієслівних коренях, якщо далі йде суфікс -а-. дерти – здирати, стелити – застилати
У сучасній українській мові при відмінюванні слів та утворенні нових відбувається чергування приголосних звуків.
Найпоширеніші випадки чергування приголосних звуків
Звуки, що чергуються Умови чергування Приклади
[г], [к], [х] – [ж], [ч], [ш] Чергування відбувається в таких випадках:
– у кличному відмінку;
– у давальному і місцевому відмінках;
– в іменникових формах;
– при творенні нових слів. юнак–юначе, друг – друже;
рука –руці, подруга – подрузі;
око– очі;
друг – дружній, вік–вічний;
[г]–[ж] У коренях дієслів допомогти–допоможу
[з]–[ж] возити – вожу
[к] – [ч] кликати – кличу
[х]–[ш] колихати – колишу
[д] – [дж] радити – раджу
[зд] – [ждж] їздити – їжджу
[т] – [ч] крутити – кручу
[с] – [ш] писати – пишу
[б] – [бл], [п] - [пл], [в] – [вл], [м] – [мл], [ф] – [фл] робити – роблю, купити – куплю, ловити – ловлю, ломити – ломлю, графити – графлю.
• Чергування [у] з [в] та [і] з [й], пов'язане з милозвучністю української мови, для якої збіг кількох голосних чи приголосних звуків є незвичним. Це чергування залежить від позиції [у] та [і] в реченні та від темпу мовлення. Таке чергування передається на письмі.
В українській мові чергуються як прийменники у–в, так і префікси у-, в- у словах. У вживаємо для того, щоб уникнути збігу приголосних, важких для вимови.
Правила чергування [у] – [в]
Літера у пишеться: Літера в пишеться:
між літерами, що позначають приголосні, важкі для вимови Цілий день був у квартирі. між двома літерами, що позначають голосні звуки Їхати в Одесу.
Вчитися в Ужгороді.
Зустрітися в аудиторії.
переважно на початку речення перед приголосними У теплі дні збирання винограду її він стрів
(М.Рильський). після голосного перед приголосними Росла в гаю конвалія під дубом високим
(Л. Українка).
перед наступними в, ф, хв, льв Перемовимося у хвилини вільного часу перед літерою на позначення голосного звука Їдуть в Умань.
Жили в Овручі.
Купаються в озері.
після паузи (коми, крапки з комою, двокрапки, тире, дружок, трьох крапок, лапків) перед приголосними Вибачте, у нас по-простому...
Приходжу додому - у хаті чисто, прибрано.
Це було ...у неділю. Удеяких випадках чергування [у] з [в] неможливе:
1) у словах тільки з початковим у (уява, увага, умова, усний, ударник, установа, усталення) або тільки з початковим в (відомість, вправа, влада, взаємини, власний, вплив, властивість);
2) у словах іншомовного походження: уран, ураган, Узбекистан, унікальний, універсал, університет, варіація, велюр, веранда, вензель та ін.
Правила чергування [і] – [й]
Літера і пишеться: Літера й пишеться:
між літерами, що позначають приголосні, важкі для вимови До листу лист і до квіток трава (О. Олесь).
Плачуть і моляться білі троянди. між двома літерами, що позначають голосні звуки У школі вивчають фізику й алгебру,
літературу й історію, музику й анатомію.
переважно на початку речення перед приголосними І кожний з нас те знав, що слави нам не буде ...(І. Франко). після голосного перед приголосними Малі діти грілись на весняному сонці й щебетали, неначе пташки (І. Нечуй-Левицький).
після паузи (коми, крапки з комою, двокрапки, тире, дружок, трьох крапок, лапків) перед приголосними Дай мені руку - і в поле біжім,
В степ голубий та широкий (О. Олесь).
Чергування[і] з [й] не відбувається:
1) при зіставленні понять:Зима і літо; сміх і сльози;
2) у заголовках:
«Війна і мир» (Л. Толстой); «Червоне і чорне» (Стендаль);
«Тахір і Зухра» (худ. фільм).
3) перед словами, які починаються на [й], я – [йа], ю – [йу], є – [йе], ї – [йі]:
І двері зачинились, і я зостався в коридорі. (М.Рильський).
Налетів вітер, і єдиний листок опустився додолу.
У поетичній мові чергування [у] з [в] та [і] з [й] може порушуватися:
Тривога й щастя, біль і гнів, і усміхи, й печалі, –
Мов сотні райдужних човнів
На синьому причалі (М. Рильський).
Ти в билині кожній, в фарбах і тонах!
Я твій подорожній й твій співучий птах (В. Сосюра).
Практикум
Доберіть до поданих слів споріднені так, щоб у корені звук [о] змінився на [і] й навпаки.
зоря – зіркашкола – ...сіль – … рік – …
нора – ... робота – ... рід – … похід – ….
гора – ... ніч – … ріст – ... потік – …..
До поданих слів доберіть за зразком споріднені, в корені яких відбувається чергування приголосних звуків.
пух – пушокрука – ручкароги – ріжки
сніг – ...ріка–...ноги –...
гак–...птах – ...щоки –...
3. Перепишіть, замість крапок вставляючи у - в, і - й.
1)... Вечір. Діти ..же напилися чаю ... гуляють;старше, хлопчик років шести, сидить долі біля шафи ... уважно будує з цурпалочків хату (М. Коцюбинський).
2) Колосисте море синіло під росою ... тьмяному світлі.
3) Од свіжого подиху ранку злегка тремтіли жита, з рум'яного сходу линуло світло ... м'якими хвилями розпливалось між небом ... землею (М. Коцюбинський).
4) Розвели нас дороги похмурі, ... немає жалю ... гіркоти,
Тільки часом ... тихій зажурі
Випливаєш з-за обрію ти (В. Симоненко).
5) Тільки часом ... многоголосі, ... суєті поїздів ... авто
Спалахне твоє біле волосся,
Сірі очі ... каре пальто (В. Симоненко).
6) До тебе, ... країно, наша бездольная мати,
Струна моя перша озветься,
...буде струна урочисто ... тихо лунати,
...пісня від серця поллється (Л. Українка).
Розвиток мовлення
Загадки
• Дві зірки весь світ бачать.
• Ношу багато років, а ліку їм не знаю.
• Сопе, хропе, часом чхає,
Сюди-туди зазирає,
На морозі замерзає,
Бо одежини не має.
• Два брати через гору живуть, але один одного не бачать.
• Стоять вила, на вилах барило, на барилі кивало, на кивалі моргало, на моргалі гора, на горі ліс. Що то таке?
Діалоги
Сергій з Олексою поверталися додомупісля занять в університеті. Раптом Олекса зупинився перед газетним кіоском.
–А підійди-но ближче, друже. Впізнаєш?
З обкладинки журналу «Україна» на хлопця глянули променисті очі його матері.
– А вона ж нічого вдома не говорила. Ну й характер?
– Ти глянь, як добре виглядає. Ніколи не скажеш, що це мати дорослого сина. На високому чолі – жодної зморшки, очі зовсім юні, а брови точнісінько як у тебе.
–Та ні, я більше схожий на батька. Він був у тривалім відрядженні, і ти його не бачив. А батько в нас високий, стрункий, очі карі, у чорному кучерявому волоссі де-не-де пробивається сивина.
–А на кого схожі ваші близнюки?
–Важко сказати. Ніби трохи – на бабусю, Оксану Терентіївну, а, може, й на маму. У старшого Петрика носик задерикуватий і губи припухлі, як у мами, а в меншого Миколки посмішка бабусина і обличчя кругле, як у неї.
–На скільки ж Петрик старший?
–Усього на дванадцять хвилин, але він дужесерйозно до цього ставиться і завжди захищає молодшого. А так вони майже однакові. Та найколоритніша фігура в нашому домі –дідусь Андрій Васильович. Брови широкі, кошлаті, вуса –як у справжнього запорожця, сам могутній, як дуб. А ти на кого схожий?
–А я на батька й на маму. Батько в мене низенький, міцний, як горішок. Волосся, правда, на голові лишилося малувато, Але зморщок на круглому обличчі зовсім немає, ніс кирпатий, зуби рівні й білі, і коли він сміється, то видається молодшим за маму. Мама ж повна протилежність батькові. Уся вона якась видовжена: на довгастому обличчі –рівнийзгорбинкою ніс, чорні зламані брови, мигдалеподібні сірі очі. Зовні мати сувора й неприступна, а насправді в неї добре серце.
Словник
повертатися – возвращаться
зупинитися – остановиться
обкладинка – обложка
дорослий – взрослый
зморшка – морщина
схожий – похожий
тривалий – длительный
відрядження –командировка
кучерявий – кудрявый
волосся – волосы
де-не-де – кое-где
сивина – седина
трохи – немного
променистий – лучистый
виглядати – выглядеть
ніколи – никогда
завжди – всегда
захищати – защищать
майже –почти
кошлатий – мохнатый
могутній – могучий
міцний – крепкий
лишитися –остаться
кирпатий – курносый
протилежність – противоположность
якийсь – какой-то
задерикуватий – вздернутый, задиристый
видовжений – удлиненный
довгастий – продолговатый
мигдалеподібний – миндалевидный
хвилина – минута
дуже – очень
ставитися – относиться
посмішка – улыбка
обличчя – лицо
зовні – внешне
суворий – суровый
насправді –на самом деле
Зріст. Якого вона зросту? Який він на зріст?
Він високий, середнього зросту, невисокого зросту, низенький.
Постава, статура. Якої вона статури? Яку він має статуру?
Він стрункий, худорлявий, худий, тендітний, незграбний, кремезний, м’язистий, повний, огрядний.
Врода. Яка вона на вроду? Він красивий?
Вона красива, вродлива, гарна, гарна на вроду, приваблива, чарівна, мила, симпатична, непоказна, красуня, вродливиця. Це справжній красень.
Обличчя. Яке у нього (неї) обличчя ?
Життєрадісне, широке, вузьке, кругле, смагляве, зморшкувате. Щоки – рум’яні, повні, пухкі, запалі, бліді. Очі – великі, малі, вузькі, темні, світлі, чорні, сірі, карі, зелені, втомлені, злі, розумні. Брови– насуплені, густі, широкі, вузькі, темні, світлі, кошлаті. Вії – довгі, чорні, підфарбовані, штучні. Лоб (чоло) – високий, низький, великий, маленький. Ніс – прямий, кирпатий, довгий, короткий, великий, маленький, горбатий, гострий, качиний, орлиний, ніс картоплею. Рот – красивий, чітко окреслений. Губи (вуста) – пухкі, рожеві, повні, тонкі, товсті, червоні. Зуби – рівні, білі, білосніжні, криві, рідкі. Підборіддя – вольове, квадратне. Зачіска – гарна, коротка, майстерно зроблена. Волосся – русяве, хвилясте, пряме, чорне, каштанове, пишне.
Завдання. Складіть опис портрета близької вам людини.
* * *
Прочитайте текст.
Осінь
Жовтогаряча осінь стоїть над осокорами, розкинувши високо над землею блакитні небеса. По лісах загуляли золоті падолисти, та ще срібне павутиння літає в повітрі, снує свою дивну пряжу над перелазами.
Стоїть лагідна пора бабиного літа. Останні сонячні дні такі ласкаві, оповиті сріблястим мереживом, мрійним смутком, прощальним ячанням журавлів, що відлітають у вирій.
На городах уже зірвані гарбузи, викопано картоплю, зрубано капусту на грядках. Зів'яли, поникли від нічних приморозків квіти біля хат. Під стріхами хат дбайливі господині розвішали золотаві качани кукурудзи, жовті гвоздики і кетяги червоної калини. Здалеку, коли глянеш, стоїть така хатина, як молода в осіннім вінку. Стоїть і жде весілля. Може, й справді завітають до такої старости. Адже осінь – то найкраща пора сватання.
І. Цюпа
Завдання.Передайте зміст близько до тексту.
Прочитайте, стежачи за вимовою.
Давні мудреці любили повторювати: «Кожному своє». І це стосується всього, у тому числі й краси. Наприклад: символом дівочої краси в Україні традиційно вважаються чорні брови. У Росії – руса коса. У країнах Західної Європи – великі очі, у Японії – маленький ніс. Модниці островів Океанії фарбують зуби у чорний колір, аби здатись більш привабливими.
Літературна сторінка

ВОЛОДИМИР СОСЮРА
(1897–1965)
Відомий український поет-лірик
Автор понад 40 збірок, роману «Третя рота», поем «Червона зима», «Дніпрельстан», а також популярних ліричних віршів.
Багато поетів світу писали і пишуть про кохання. Здавалося б, важко написати про нього по-новому. Проте Володимирові Сосюрі це вдалося. Недаремно багато його віршів за цю тему дівчата списували у щоденники і держали під подушкою. І це зовсім не сентиментальні витівки. Це природний потяг юності до хорошого, щирого й запашного слова про одне з найкращих людських почуттів.
Так ніхто не кохав. Через тисячі літ
лиш приходить подібне кохання.
В день такий розцвітає весна на землі
І земля убирається зрання…
Дише тихо і легко в синяву вона,
простягає до зір свої руки…
В день такий на землі розцвітає весна
і тремтить од солодкої муки…
В’яне серце моє од щасливих очей,
що горять в тумані наді мною…
Розливається кров і по жилах тече,
ніби пахне вона лободою…
Гей, ви, зорі ясні!. Тихий місяцю мій!.
Де ви бачили більше кохання?.
Я для неї зірву Оріон золотий,
я – поет робітничої рані…
Так ніхто не кохав. Через тисячі літ
лиш приходить подібне кохання.
В день такий розцвітає весна на землі
І земля убирається зрання…
Дише тихо і легко в синяву вона,
простягає до зір свої руки…
В день такий на землі розцвітає весна
і тремтить од солодкої муки…
ОСІНЬ
Облітають квіти, обриває вітер
пелюстки печальні в синій тишині.
По садах пустинних їде гордовито
осінь жовтокоса на баскім коні.
В далечінь холодну без жалю за літом
синьоока осінь їде навмання.
В'яне все навколо, де пройдуть копита,
золоті копита чорного коня.
Облітають квіти, обриває вітер
пелюстки печальні й розкида кругом.
Скрізь якась покора в тишині розлита.
І берізка гола мерзне під вікном.
Тема 6. Спрощення в групах приголосних
1. Випадіння приголосних.
2. Винятки із правил спрощення приголосних.
3. Лексична тема.Т.Г. Шевченко.
• При словозміні чи словотворенні збігаються три і більше приголосних, а це утруднює вимову. Тому в процесі мовлення один із приголосних (переважно середній) випадає, і складна для вимови група приголосних спрощується.На письмі ця зміна позначається не завжди.
Українське літературне мовлення фіксує спрощення в таких групах приголосних:
ждн —► жн: тиждень – тижня, тижневий;
здн —► зн: проїздити – проїзний (квиток);
стн —► сн: область – обласний;
стл—►сл: щастя – щасливий;
лнц —► нц: сонце (із давньоруського солньце);
рдц —► рц: серце (із давньоруського сердьце);
сткл —► скл: скло (із давньоруського стькло);
скн —► сн: тиск – тиснути;
зкн —► сн: брязк – брязнути.;
лнц—►нц: сонце(давньорус. сьлньце);
рдц —►рц: серце(давньорус. сьрдьце);
сткл —►скл: скло(давньорус. стькло).
• Буква т зберігається у словах:
1) власне українських: кістлявий, хвастливий, пестливий, зап’ястний, хворостняк;
2)у прикметниках, утворених від іншомовних слів на ст: контрастний, компостний, форпостний, баластний;
3)у числівниках: шістнадцять, шістдесят, шістсот (у вимові звук [т] не вимовляється).
У вимові звук [т] випадає, але на письмі позначається у групах приголосних стськ, нтськ, нтств (у прикметниках, що утворилися від іншомовних слів на -ст, -нт): студент –студентський, турист – туристський, агент –агентство, інтелігент –інтелігентський,фашист – фашистський.
Буква к не випадає у словах: випускний, пропускний, рискнути, вискнути, скнара, скніти, тоскно.
Практикум
1.Перепишіть слова, вставте, де треба, пропущені букви.
Безвиїз...но, корис...ливий, облас…ний, пес…ливий, балас…ний, шіс…надцятий, перс...ні, перехрес…ний, кож...ний, зліс…ний, пріс…ний, якіс…ний, свис...нути, шелес...нути, улес...ливий, захис…ний, сер...це, кіс…лявий, турис...ський, влас…ний, тос…но, рис…нути, ненавис…ний, прихвос…ні, піз...ній, хвас…ливий, компос...ний, ціліс…ний, наміс…ник, форпос…ний.
2.Від поданих іменників утворіть прикметники, запишіть їх. Поясніть їх правопис.
Швидкість, турист, честь, совість, контраст, ненависть, випуск, гігант, злість, доблесть, щастя, вартість, радість, прикрість, альпініст, об'їзд, почесть, ілюзіоніст, студент, безсмертя, область, виїзд, президент, компост, кількість.
3. Перекладіть слова і запишіть їх українською мовою. З трьома із них складіть речення.
Костлявый, честность, проездной, выпускной, устный, шестнадцать, счастливый, туристский, злостный, форпостный, областной, поздний, радостный, защитник.
4. Розподілітьслова у дві колонки: І – без спрощення, ІІ – із спрощенням.
Безкорисливий, учасник, совісний, кістлявий, пристрасний, полезахисний, надкісниця, свиснути, шелеснути, пестливий, улесливий, цілісний, гігантський, безвартісний, пізній, намісник, якісний, туристський, ненависний, альпіністський, безсмертний, доблесний, форпостний.
5. Перепишіть, вставляючи замість крапок, де потрібно, пропущені букви.
1. Хто на поріг, тому пиріг, хто від порога, тому щас…лива дорога.
2. Хата без господині – день без со…нця. 3. По парі пізнати, чим сер...це кипить. 4. Вередлива коза дуже вовкові корис…на. 5. Краще піз…но, ніж ніколи. 6. Де велика рада, там піс…ний борщ.
Літературна сторінка

ТАРАС ШЕВЧЕНКО
(09.03.1814–10.03.1861)
Найвідоміший український поет, письменник, художник
Народився в сім’ї селянина-кріпака в с. Моринцях на Черкащині. Рано лишився сиротою. Грамоти навчився у дяка. У 14 років узятий «козачком» до двору поміщика П. Енгельгардта, з яким переїхав до Вільна, а потім до Петербурга. В 1832 р. відданий у науку до художника В. Ширяєва.
У 1838 клопотами К. Брюллова, В. Жуковського, О. Венеціанова, М. Вієльгорського, Є. Гребінки, І. Сошенка та іншихТараса Шевченкабуло викуплено з кріпацтва. Цього ж року його прийнято до Академії мистецтв, яку закінчив у 1844 р. У 1843 і 1845 роках відвідав Україну, працював художником у київській Тимчасовій комісії для розгляду давніх актів. У лютому 1847 р. затверджений на посаді вчителя малювання в Київському університеті.
24 березня 1847 р. за участь у Кирило-Мефодіївському товаристві та за антисамодержавні поезії заарештований і засланий солдатом до Орської фортеці Оренбурзького окремого корпусу з царською резолюцією про заборону писати й малювати. На засланніТараса Шевченкаяк художника включили до складу експедиції, завданням якої було дослідження Аральського моря.
У 1857 р. завдяки клопотанням друзівТараса Шевченказвільнили з заслання. У 1858 р. він прибув до Москви, потім до Петербурга. У 1859 р. приїхав в Україну, де перебував під наглядом поліції. Постійно проживати на батьківщині йому заборонили і зобов’язали виїхати до столиці. Тяжке десятирічне заслання, хвороби спричинили до передчасної смерті поета. Поховали його спочатку на Смоленському кладовищі Петербурга, а в травні 1861 р. прах перевезли на Чернечу (тепер Тарасову) гору поблизу Канева.
Тарас Шевченкопочав писати вірші у другій половині 30-х років. У1840 р. у Петербурзі вийшла перша збірка його поезій «Кобзар». В ув’язненні писав вірші, які згодом об’єднав у цикл «В казематі». У 1854-1858 роках написав російською мовою повісті «Музикант», «Художник», «Нещасний», «Капітанша», «Близнята».
Тарас Шевченкобув одним з найвидатніших майстрів українського образотворчого мистецтва. Він працював у галузях станкового живопису, графіки, монументально-декоративного розпису та скульптури, досконало володів технікою акварелі, олії, офорту, малюнка олівцем і пером. Він є автором понад тисячі мистецьких творів (не збереглося більше 160). У 1859-1860 роках виконав офорти з творів зарубіжних та російських художників, за які отримав звання академіка гравірування.
Ім’я Тараса Шевченка відоме в усьому світі: у багатьох країнах йому встановлено пам’ятники, його твори перекладені майже на всі мови світу, його ім’ям в Україні названо навчальні заклади, театри, площі, вулиці, міста.
Розвиток мовлення
Прочитайте текст.
У літературі кожного народу, серед її великих творців, є поети, імена яких оповиті невмирущою любов'ю і славою. Таким поетом українського народу є Тарас Шевченко, чия безсмертна спадщина – одна з найбільших вершин людського генія.
Тарас Григорович Шевченко – слава українського народу.Залишив по собі величезну творчу спадщину: чудові твори, славнозвісний «Кобзар», який уславив українську поетичність. «Кобзар» називають енциклопедією народного життя, а його автора – народним поетом. Поетична спадщина Шевченка налічує понад 240 творів. Найвідоміші його твори: вірш «Заповіт», поеми «Сон», «Катерина», «Гайдамаки», «І мертвим, і живим...», драма «Назар Стодоля».
Тарас Шевченко – не тільки поет, а й драматург, прозаїк, мислитель, історик, етнограф, фольклорист, художник (живописець, гравер), який залишив велику образотворчу спадщину – понад тисячу творів. З його мистецької спадщини збереглося 835 творів живопису і графіки (олійних картин, акварелей, сепій, офортів, малюнків). Є дані про 270 втрачених і досі не знайдених мистецьких творів. Сама кількість мистецьких творів свідчить, що малярству він приділяв велику увагу. Він –основоположник нової української літератури
Тарас Шевченко – неповторне явище в процесі історичного і культурного розвитку людства. Його ідеї, його відданість інтересам народу вказали шлях розвитку українського образотворчого мистецтва. Оцінюючи весь недовгий, але надзвичайно плідний шлях Шевченка-художника, треба сказати, що він був одним з найвидатніших майстрів-реалістів не лише в українському, але й у всесвітньому образотворчому мистецтві XIX століття. Його творчість як художника мала велике значення для наступних поколінь митців. Традиції Шевченка були продовжені його послідовниками, вони справили великий вплив на весь подальший розвиток українського реалістичного мистецтва.
За рішенням ЮНЕСКО, ювілеї Тараса Григоровича Шевченка відзначаються в багатьох державах світу, в багатьох із них вийшли переклади «Кобзаря».З 60-х рр. XIX ст. з’являються перші закордонні праці про його життя і творчість та переклади творів різними мовами світу. Шевченкова поезія і після смерті поета залишається могутнім чинником українського літературного процесу.
Про велику світову славу великого Кобзаря свідчать пам'ятники, встановлені в різних країнах світу: у Палермо, Бухаресті, Вашингтоні, Нью-Йорку, Парижі тощо. Навряд чи є на земній кулі куточок, де б не звучала полум’яна поезія Великого Кобзаря, навряд чи існує мова, якою б не було перекладено «Заповіт», де він просив нащадків згадувати його. У багатьох місцях йому відкрито музеї. Починаючи з 1962 року, щорічно присуджуються Державні премії України імені Т.Г. Шевченка в галузі літератури і мистецтва.
Шевченка справедливо називають поетом слова, пензля і співу. Під впливом його живописного слова в нашій уяві постають яскраві картини, образи, а саме слово звучить, як пісня. Тому й належить він до числа наймузикальніших поетів світу. Доказом цього є дивовижний факт: переважна більшість поетичних творів Великого Кобзаря дістала друге, музичне життя–«Реве та стогне Дніпр широкий...», «Заповіт, «Думи мої, думи мої ...», «Садок вишневий коло хати», «Там де Ятрань круто в'ється» та ін.
На тексти й мотиви «Кобзаря» сотні композиторів світу створили близько 500 творів (а весь «Кобзар» нараховує 227 назв).
Завдання. Визначте основну думку тексту. Перекажіть його.
Народні прислів’я, приказки про Тараса Шевченка
• В наш чудовий час вічно житиме Тарас
• Ми Шевченка славить будем і ніколи  не забудем   
• Слово Тараса – наша зброя і окраса
• Тараса думки будуть жити віки
• Тарасів « Буквар» – для дітей великий дар
• Тарасів «Заповіт» облетів увесь світ.
• Тарасів «Кобзар» – то для народу великий дар
• Хто Шевченка прочитав, той багатий серцем став
• Шевченкові твори сяють мов ясні зорі.
Афоризми Тараса Шевченка
•Борітеся – поборете, вам Бог помагає.
•Будем жить, людей любить, Святого Господа хвалить.
•Будеш, батьку, панувати, поки живуть люди...
•В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля
•В сім’ї вольній, новій.
•І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь.
•Караюсь, мучуся, але не каюсь!..
•Наша дума, наша пісня, не вмре, не загине.
•Не вмирає душа наша, не вмирає воля.
•Нічого кращого немає, як тая мати молодая з своїм дитяточком малим...
•Схаменіться, будьте люди, Бо лихо вам буде.
•Тяжко в світі жить, як нікого не любить.
•У всякого своя доля і свій шлях широкий.
•Раз добром нагріте серце
Вік не прохолоне!
Діла добрих обновляться,
Діла злих загинуть.
Тема 7. Подвоєння букв
Подвоєння букв на позначення збігу приголосних звуків.
Подовження приголосних звуків.
Лексична тема.Т.Г. Шевченко.
• Приголосні звуки в деяких випадках подовжуються, вимовляються довше, ніж неподовжені. Такі приголосні на письмі позначаються подвоєними буквами. Вимову цих звуків позначають знаком [:]. Подвоєння приголосних, що передається на письмі двома однаковими літерами, залежить від різних причин. Найчастіше це пояснюється словотворенням, коли збігаються кінцеві і початкові літери різних частин слова (морфем).
Приголосні звуки подвоюються у таких випадках:
1. Якщо корінь починається тим самим звуком, на який закінчується префікс: беззубий, віддаль, оббігти, ззаду, роззброєння.
2. Якщо корінь закінчується на н, а далі йде суфікс -н, -ник, -ниц(я): стінний, осінній, письменник, годинник, віконниця.
3. На межі префікса й префікса: возз'єднання, ззамолоду, беззастережно.
4. Коли основа дієслова минулого часу закінчується на -с, за яким йде суфікс -ся: розрісся, трясся, піднісся.
5. У наголошених прикметникових суфіксах -енн- і -анн-: здорове́нний, непримире́нний, невблага́нний,
6. У складноскорочених словах при збігові однакових приголосних: юннат, спеццех, заввідділом.
7. У прикметниках-старослов’янізмах: благословенний, блаженний, мерзенний, огненний, священний (але священик), божественний, спасенний.
8.У таких словах: бовваніти (виднітися), ссати, лляний, овва.
• Подовження приголосних характерне для української мови. Воно відбулося внаслідок процесу фонетичного уподібнення. Подовжуються приголосні [д], [т], [з], [с], [ц], [л], [н], [ж], [ч], [ш], якщо вони стоять між голосними у таких випадках:
В іменниках середнього роду з закінченням -я: знання, гілля, роздоріжжя ( але листя, щастя– бо не між голосними);
Удеяких іменниках жіночого і чоловічого роду: суддя, Ілля, стаття (але статей).
В окремих прислівниках: зрання, попідвіконню, навмання.
У формах дієслова лити: ллю, наллю, зілляти.
В іменниках жіночого роду перед закінченням -ю в орудному відмінку: міддю, міццю, сталлю, піччю, тінню (але: совістю, радістю, скромністю, Керчю, бо стоять не між голосними).
г)в окремих прислівниках: зрання, спросоння, попідвіконню, попідтинню, навмання.
Практикум
1.Поясніть наявність подвоєння приголосних у словах.
Віддаль, оббити, роззброєння, нескінченний, тваринний, рослинний, відданість, беззаперечно, востаннє, розрісся, віддзеркалений, безсонний, ячмінний, беззоряний, беззубий, годинник.
Перепишіть, вставляючи замість крапок, де треба, пропущені букви.
Займен...ик, священ...ик, жит…я, олов’ян...ий, нужден...ий, ріл...ею, молод…ю, суд...ів, без...акон...ний, качин...ий, ніч…ю, машин...ий, юн....ий, безмеж…я, змін…ий, орлин…ий, буквен…ий, дерев’ян…ий, без…вучний, зран…я, туман…ість, безлад..я, чавун…ий, пшоня…ий, гречан…ий, нескінче́н…ий, недоторкан…ий, священ…ий, старан…ий, стат…ей, радіст…ю, гіл…я, швидкіст…ю.
3.Від поданих слів утворіть прикметники, поясніть правопис.
Диван, орган, зміна, кабіна, без закону, без зміни, овес, весна, день, без імені, не вблагати, не сказати, вовна, камінь, туман, ячмінь, полотно, кінь, спина, пісня, осінь, ціна, кордон, картина, лимон, гречка, журавель, соловей, глина.
4. Подані слова розібрати за будовою. На межі яких частин слова збігаються звуки?
Беззоряний, стінний, беззубий, годинник, піднісся, наддністровський, здоровенний, розрісся, роззброєння, нескінченний, беззаконний, туманність, непримиренний, благословенний, письменниця, возз’єднання, юннат, козаччина.
Поставте іменники в орудному відмінку однини, обґрунтуйте написання.
Даль, мить, свіжість, печаль, велич, паморозь, вічність, папороть, деталь, герань, юність, певність, блакить, сіль, почесть, ясність, повість, міць, любов, кров, мати.
6. Перекладіть слова і запишіть їх українською мовою. З трьома із них складіть речення.
Поволжье, соцветие, листья, знание, усилия, огненный, скатертью, разоружение, желчью, воссоединение, Закарпатье, деталью, местоимение, отдать, чувства, удовлетворение, нарисованный, предупрежденный, честью, ежедневно, старательно, отделить, статьей, мудростью, печью, Полесье, бездорожье, желание.
Розвиток мовлення
Спілкування
Діалоги
Розмова Тарасика з матір’ю
–Матусю, а правда, що небо на залізних стовпах тримається?
–Так, синочку, правда.
–А чому так багато на небі зірочок?
–Це коли людина на світ приходить, Бог свічку запалює, і горить та свічка, поки людина не помре. А як помре, свічка гасне, зірочка падає. Бачив?
–Бачив, матусю, бачив… Матусенько, а чому одні зірочки ясні, великі, а інші ледь видно?
–Бо коли людина зла, заздрісна, скупа, її свічка ледь-ледь тліє. А коли добра, любить людей, робить їм добре, тоді свічка такої людини світить ясно, і світло це далеко видно.
–Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічечка світила найясніше.
–Старайся мій хлопчику.
Літературна сторінка

ІВАН ФРАНКО
(1856 – 1916)
Український поет, прозаїк, літературний критик, фольклорист, драматург, публіцист.
Найвідоміші твори: поетичні збірки «З вершин і низин», «Зів'яле листя», поема «Мойсей», повість «Захар Беркут», драма «Украдене щастя».
1. Прочитайте текст.
Присвята
Він був сином мужика, а став володарем у царстві духа. Він був кріпаком, а став велетнем у царстві людської культури. Він був самоуком, а вказав нові,світлі і вільні шляхи професорам і книжним ученим.
Десять літ він томився під вагою … солдатської муштри... Доля переслідувала його в житті, скільки могла, та вона не зуміла перетворити золота його душі в іржу, ані його любові до людей –в ненависть і погорду, а віри в Бога – у зневіру і песимізм.
Доля не шкодувала йому страждань, але й не пожаліла втіх, що били із здорового джерела життя.
Найкращий і найцінніший скарб доля дала йому лише по смерті – невмирущу славу і всерозквітаючу радість, яку в мільйонах людських сердець все наново збуджуватимуть його твори.
Отакий був і є для нас, українців, Тарас Шевченко.
Завдання. Скажіть, як про Т. Шевченка висловився І. Франко.
Словник
володар –властелин
томитися – изнывать, мучиться
вага – тяжесть
іржа – ржавчина
погорда – высокомерие
зневіра – уныние
втіха – утешение
джерело – источник
скарб – клад
наново – вновь
збуджуватимуть – будут пробуждать
доля – судьба, рок
2. Виразно прочитайте вірші Т. Шевченка.
УривокзпоемиТ.Г. Шевченка«ПРИЧИННА»
Реве та стогне Дніпр широкий,
Сердитий вітер завива,
Додолу верби гне високі,
Горами хвилю підійма.
І блідий місяць на ту пору
Із хмари де-де виглядав,
Неначе човен в синім морі,
То виринав, то потопав.
Ще треті півні не співали,
Ніхто ніде не гомонів,
Сичі в гаю перекликались,
Та ясен раз у раз скрипів.
Словник
додолу – к земле
хвиля – волна
пора – время
неначе – будто
човен – лодка
виринав – выплывал
півень – петух
сич – сова
гай – роща
ЗАПОВІТ
Як умру, то поховайте
Мене на могилі
Серед степу широкого
На Вкраїні милій,
Щоб лани широкополі,
І Дніпро, і кручі
Було видно, було чути,
Як реве ревучий.
Як понесе з України
У синєє море
Кров ворожу... отойді я
І лани і гори –
Все покину, і полину
До самого Бога
Молитися... а до того
Я не знаю Бога.
Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте
І вражою злою кров’ю
Волю окропіте.
І мене в сем’ї великій,
В сем’ї вольній, новій,
Не забудьте пом’янути
Незлим тихим словом.
Завдання. Вивчіть вірш «Заповіт» напам’ять.
Контрольні запитання і завдання
1.Поясніть наявність чи відсутність апострофа.
М'який, м'ята, зорати, солов'ї, м'яч, кров'ю, полум'я, в'яз, з'єднати, бур'ян, буряк, буря, зекономити, морквяний, повітря, здоров'я, п'янко, роз'їхатися, крюк, пуп'янок, трав'янистий, зубожіти, торф'яний, трьох'ярусний, пів'юрти, пів'ями, зуміти, без'язикий, духмяний, тьмяний, святковий, під'їзд.
2.Перепишіть слова, вставляючи, де треба, апостроф. Поясніть написання.
В...ється, роз...єднати, роз...двоїти, матір...ю, над...ярний, кор...явий, В...єтнам, плем... я, п...єса, роз...ораний, возз...єднання, рутв...яний, поголів...я, Св...ятослав, цв...ях, мавп...ячий, медв...янистий, бур...я, Лук...янки, П...ятигорськ, повітр...я, валер...янка, моркв...яний, різьб...яр, посв...ята, в...їжджена, об...єктив, тьм...яний, роз...ятрений, р…яска, різдв…яний, рум…ний.
3.У якому з рядків правильно поставлений апостроф? Випишіть цей рядок, а також знайдіть слова, в яких допущена помилка і запишіть їх правильно.
а) п'ятниця, роз'їхатися, подвір'я, возз'єднання, моркв'яний;
б) дит'ясла, зв'язок, Св'ятослав, пів'яблука, Придністров'я;
в) любов'ю, плоскогір'я, Лук'ян, свято, роз'їзд, пів'ями;
г) В'ячеслав, торф'яний, духм'яний, черв'як, в'юн, матір'ю.
4.Поясніть вживання сполучень літер йо та ьо.
Знайомий, його, до нього, майоліка, Андрійович, дружнього, Йосип, сьогодні, п'ятьох, осіннього, бульйон, Муравйов, Карасьов, Вірьовка, льох, сльози, майонез, сьорбати, Тадейович, дьоготь.
5.Перепишіть слова, вставляючи в них пропущені букви. Поясніть правопис.
С...годні, крайн...го, Ал...хін, обідн...го, ма...р, міль...н, бо...вий, Корні...вич, подружн...го, л...н, білолиц...го, бад...рий, сер...зний, с…мий, чотир...х, Корол...в, втр...х, Піскар...в, ...шкар - Ола, ...д, ...рданія.
6.У якому з рядків правильно вжиті буквосполучення йо, ьо? Випишіть цей рядок, а також знайдіть слова, в яких допущена помилка і запишіть їх правильно.
а) його, медальон, Синьов, мільон, сьомого, льодохід, Соловйов;
б) Йорданія, майонез, льон, Воробйов, крайнього, сьогодні, майор;
в) Йошкар-Ола, Соловьов, цього, бойовий, давнього, знайомий;
г) йодистий, у нього, йому, серьозний, льох, трьох, клейонка.
7. Перепишіть слова, де треба, замість крапок поставте м'який знак. Поясніть написання.
Міл...ко, в'яз...кіст..., дяд...ко, майбутн..ого, слиз...кий, кул...ка, дон...чин, русал...чин, волен...ка, зозул...ка, зозул...ці, зозул...чин, піс.ня, насін...ня, різ...ба, парасол...ка, Хар...ків, кіл...кіст..., т...охкати, козац...кий, жмен...ка, таріл...ка, бондар..., мен....ше,хвилин...ка, Омел....чук. вітал....ня, тон...ше, рибниц...кий, сіл...с...кий, чорнен...кий.
8. У якому рядку записані правильно всі слова з групами приголосних? Поясніть правопис:
а) туристський, компостний, рискнути, областний, тоскно;
б) шістнадцять, радісний, сонце, скло, об'їздний;
в) форпостний, хвастливий, перехрестний, обласний, тоскно;
г) студентський, пестливий, кістлявий, міський, компостний.
9. У якому рядку записані правильно всі слова з подвоєними приголосними? Поясніть правопис:
а) судя, здоровений, беззаконня, віділлє, Ілля:
б) насіння, зілля, теля, ягня, міддю, денний, навмання;
в) малювання, нездоланий, священник, жарений, піднісся;
г) перелє, Ганна, спросоня, сказаний, несказанний, осінній.
10. Від поданих іменників утворити прикметники, пояснити їх правопис.
Швидкість, турист, честь, контраст, доблесть, щастя, місто, альпініст, об'їзд, радість,гігант, кістка, хваста, ненависть, фашист, ілюзіоніст, проїзд, агент, кількість, форпост, баласт, область, випуск, студент, безсмертя, компост, тиждень, честь, користь, заїзд, пропуск, інтелігент.
11.Поставити іменники III відміни в орудний відмінок однини, пояснити правопис.
Ртуть, герань, юність, міць, любов, сіль, мати, даль, мить, блакить, печаль, велич, верф, вічність, деталь, туш, кров, ртуть, мазь, жовч, скатерть.
12.Замість крапок вставити, де треба, пропущені букви, пояснити правопис:
Гран...ю, безмежніст...ю, священ... ик, спросон...я, суд...ів, без...акон...я, Закарпаття, Запоріж...я, ріл...ею, зіл...я, порос.я, олов'ян...ий, машин...ий, страшен...ий, жарен...ий, несказан...ий, сказан...ий, підніс..я, перел....є, остан....ій.
13. Перекладіть українською мовою.
Приднестровский государственный университет имени Т.Г. Шевченко, Рыбницкий филиал, специальность, отец, мать, дочь, преподаватель, столовая, утро, вечер, завтрак, мел, доска, карандаш, краски, дневник, дверь, перемена, экзамен, зачет, расписание, преподаватель, город, парк, площадь, Дворец культуры, общежитие, заявление, собрание, улица, кафе.
14. Дайте відповіді на запитання.
1) Як позначається м'якість приголосних на письмі?
2) Коли пишеться м'який знак?
3)У яких випадках м'який знак не пишеться?
4) Коли ставиться апостроф?
5) У яких випадках апостроф не ставиться?
6) Коли пишеться буквосполучення йо, а коли ьо?
7) Назвіть усі букви українського алфавіту в усталеному порядку.
8) Що таке спрощення в групах приголосних звуків? Коли відбувається спрощення?
9) Що таке збіг однакових приголосних? Коли він відбувається? Наведіть приклади.
10) Що таке подовження приголосних? Які приголосні можуть подовжуватися і за якої обов'язкової умови? Назвіть випадки подовження приголосних. Проілюструйте прикладами.
11) В яких випадкаї відбувається подовження в іменниках жіночого роду в орудному відмінку?
12) Чим подовження приголосних відрізняється від подвоєння?
Тема 8. Правопис префіксів
1. Правопис префіксів пре-, при-, прі-, пере-.
2. Вимова і правопис префіксів, що закінчуються на приголосний.
3. Лексична тема.Український рушник.
• В українській орфографії є ряд правил написання префіксів.
Правопис префіксів пре-, при-, прі-, пере-
Префікси Правило Приклад
пре- вживається, коли слово виражає значну, збільшену ознаку. Він рівнозначний семантиці слова «дуже» і відповідає російському пре- превеликий (дуже великий), прегарний (дуже гарний).
при- виражає значення наближення, приєднання чи неповноти дії. Цей префікс відповідає російському при-. приїхати, прибити, присісти,
прі- вживається тільки в трьох словах прізвище, прізвисько, прірва.
пере- вживається із значенням «наново», «по-іншому», «через щось, когось» переписати, переробити, перешкода
•Префікси роз-, без-, через-, воз- завжди пишуться з буквою з: розказати, розписати, безпечний, безкорисний, черезплічник, возвеличити.
• Префікси від-, між-, над-, об-, під-, перед-, понад- завжди зберігають на письмі кінцеві букви б, д, ж: відписати, міжсесійний, надпотужний, обмастити, підсилати, передплата, понадплановий.
•Префікс з- перед глухими приголосними [к], [п], [т], [ф], [х] («Кафе «ПТАХ»») змінюється на с-: скочити, спитати, створити, стопити, сформувати, сфотографувати, сховати.
Перед іншими літерами префікс з- не змінюється:зберегти, зшити, зчесати, зсипати, зорати, загітувати, зекономити.
З метою досягнення милозвучності мовлення після кінцевого приголосного префікса перед коренем, що починається двома приголосними звуками, з'являється звук [і], тобто префікси видозмінюється: піді-, віді-, розі-, зі-, зо-: підібрати, підігнати, розірвати, розігнати, зів'ялий, зігнутий, зіскочити, зітліти і зотліти, зігріти і зогріти, зігнилий і зогнилий,зіпрілий і зопрілий.
Практикум
1.Поясніть правопис префіксів.
Безболісний, черезрядковий, безкольоровий, зшити, розкритикувати, безкоштовний, зчерпати, спалити, безверхий, сфальшивити, безкрилий, сплатити, безправ'я, пречорний, безпосередній, зшити, безславний, столочити, безросяний, прилетіти, безхмарний, зчесати, зірвати, безфокусний, розмова, стоптати, розповідь, сховати, розходитися, зігріти, розмежувати, черезсмужжя, приїзд, привідкрити, прелюбо, прехороший, злити, скупити, зцементувати, зсунути, сплести, зогнити, зогріти.
2. Перепишіть слова, вставляючи замість крапок пропущені букви. Поясніть правопис.
...горнути, ...будити, бе...соння, бе...шелесний, бе...цінний, бе...формний, ...пробувати, ...грати, ...тліти, ...тривожитися, ...гнати, ...хопити, ...сушити, ...сохнути, ...стрибнути, ...чеплений, ...шивання, ...щурений, ...щипувати, ...мліти, ...хвалити, …шити, …копати, …брати, на…писати, ві…крити, ро…копати, …гнати, бе…хмарний, …крутити, ро…хвалити, …плести, …топтати, ро…палити, …спалити.
3.Від поданих слів утворіть максимальну кількість нових за допомогою префіксів. Запишіть їх, поясніть написання.
Везти, слати, товкти, мазати, єднати, трусити, тягнути.
Зразок: вести – розвести, звести, підвести, відвести.
4.Прочитайте текст. Визначте головну думку. Прокоментуйте правопис префіксів у словах.
... Ще тільки на сході біліє вузенька смужка світанку, а мама вже піклується з хлібом. Готує жерстяні форми, призначені для випікання хліба, відбирає краше листя із свіжої капусти (ох і смачний же хліб, спечений на капустяному листі!). І ось – найвідповідальніший момент: час хліб виробляти. Мама, підв'язана біленькою хустинкою, у чистому свіжому фартушку – місить діжу, і, виплекані з тіста круглячки, розкладає у форми, змащені олією, решту –на листя з капусти. Тісто у формах підходить, виповнюється.
...Запах печеного хліба наповнює хату й подвір'я, підзолочене сонячним промінням, котиться селом. Неповторний незрівнянний запах хліба; безцінний дар небес і землі: нелегкий виріб невтомних, натруджених працею, маминих рук.
Ось хліб уже спікся. Його повільно витягають з печі дерев'яною лопатою, акуратно, шоб не обдавлювався, розкладають на покутті (найпочесніше місце у сільській хаті), прикривають полотняним рушником. І за декілька хвилин – хліб подають на стіл: високий, білий, пухкий, запашний, гарячий... Відламуємо кусочок за кусочком, пробуємо – і смачнішого нічого у світі немає, ніж домашній мамин хліб, спечений з великою шаною і любов'ю.
Скуштувавши хліб, вклоняємось і кажемо: «Слава Богу, хліб удався!» (Г. Кацавець).
Розвиток мовлення
Прочитайте текст.
Український рушник
Його можна порівняти з піснею, витканою чи вишитою на полотні. Без рушника, як і без пісні, не обходяться народження, одруження людини, ювілейні урочистості.
Ознакою охайності, працьовитості кожної господині є прибрана хата і чистий рушник напохваті. По всій Україні поширений звичай накривати рушником хліб на столі. Ним накривали і діжу після випікання хліба, ставлячи її під образами на покуті. Дарунковими рушниками перев'язували кумів і гостей, запрошених на зорини. Гарний був звичай використовувати рушник при будівництві житла. Його вішали вгорі, у кутку, коли стіни були вже зведені.
У перший день огляду озимини йшли в поле гуртом –частіше родом. Попереду батько ніс на рушнику хліб-сіль; у кошику накритому рушником, несла різне частування мати. На зеленому полі розстеляли його, клали їжу. Так робили і в перший день оранки, сівби та жнив. Після закінчення жнив господар зустрічав женців з хлібом-сіллю на рушнику, а ті одягали на нього обжинковий вінок.
Коли син вирушав із дому в далеку дорогу, мати давала йому рушник, щоб беріг від лиха. Цей звичай існує і нині. Весільний рушник кожна дівчина готувала сама. Вишивати рушник, сорочки матері навчали дочок змалку.
Окрім хат рушниками в минулому прикрашали також громадські установи –сільські управи, школи. Рушник у нашому побуті живе й сьогодні. Його використовують на весіллі, під час проводів хлопців до армії. З хлібом-сіллю на рушнику зустрічають дорогих гостей.
Добре було б, якби і в сім'ях повернулися до прадавньої традиції вишивати рушники.
Завдання. Перекажіть зміст тексту близько до тексту.
* * *
Прочитайте легенду.
Легенда «Як мати рушничком стала»
Слово «Рушничок» і «Мати» завжди йдуть разом.
Було це дуже давно. Жила собі в одному селі мати, і мала вона трьох синів-красенів. На все були здібні хлопці, одне лише не вміли – вишивати, як їх мати. Сядуть було біля неї та й кажуть: «Ви, матусю, шийте-вишивайте, та пісню співайте, а ми подивимось, як народжуються у ваших руках квіти і птахи».Горнулась мати до синів і такі слова їм мудрі говорила: «Долю я вам вигаптую, а пам'ять про себе в рушничках залишу, тож бережіть їх». Багато рушничків вишила за своє життя мати і всі між синами розділила. А даруючи говорила: «Сини мої, мої голуби! Пам’ятайте навік прохання своєї неньки. Куди б не поїхали, куди б не йшли, а рушник у дорогу беріть. Хліб в нього загортайте та інших пригощайте. Хліб на рушникові величає,здоров’я береже».
Померла мати, а слова і пам'ять про неї в рушничках залишилась і передаються з покоління в покоління. З тих пір існує звичай, пов'язаний з цими рушниками.
Завдання. Перекажіть легенду.
Народні прислів’я
•На весільний рушник стати – щастя й долю мати.
•Рушник – неповторне багатство.
•Хата без рушника, що родина без дітей.
•Який рушник – така й господиня.
•На рушничок стати – тепер не розлучать ні батько, ні мати.
Повір’я
Не можна витиратися разом із кимось одним рушником одночасно.
Літературна сторінка

Андрій Малишко
(1912 – 1970)
Видатний український поет
Андрій Малишко написав «Пісню про рушник» –символ чистого синівського почуття до матері. Покладена на музику Платоном Майбородою, пісня одразу ж стала народною, тому що поет зумів посягти саму душу народної поезії.
Виразно прочитайте вірш.
ПІСНЯ ПРО РУШНИК
Рідна мати моя, ти ночей не доспала,
Ти водила мене у поля край села,
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала.
І рушник вишиваний на щастя дала.
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала.
І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.
Я візьму той рушник, простелю, наче долю,
В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров,
І на тім рушникові оживе все знайоме до болю:
І дитинство, й розлука, і вірна любов.
І на тім рушникові оживе все знайоме до болю:
І дитинство, й розлука, й твоя материнська любов.
Хай на ньому цвіте росяниста доріжка,
І зелені луги, й солов'їні гаї,
І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі хороші твої.
І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі хороші блакитні твої.
Завдання. Вивчіть вірш «Пісня про рушник» напам’ять.
* * *
2. Виразно прочитайте вірш Д. Білоуса.
НЕВМИРУЩИЙ РУШНИЧОК
На декаду в Ташкент в України
прилетіли і старші майстри,
і з молодшої їхньої зміни
два поети: обидва –Дмитри.
Заповняють картки в готелі,
аж підходить дівча: –Я –Зухра, -
усміхаються очі веселі
до гостей з-над Славути-Дніпра.
У руках записна в неї книжка:
–Хочу, –каже, –в концерті для вас
заспівати «Рушник» Малишка, –
підкажіть українські слова.
Переглянулись два поети
(щойно в світ «Рушничок» злетів):
сяк-так знають перші куплети,
а з останнього –кілька слів.
Та не знати свого –це ж сором,
і не скажеш про це Зухрі.
Що ж, згадаєм, мовляв, відтворим,
Як звучить у нас на Дніпрі.
А воно знайоме до болю,
в голові не все ожива.
Що робить? Далі собі волю –
повставляли свої слова.
Прозвучав «Рушничок», нівроку!
«Біс!» –кричать узбеки. –«Ура!»
Але якось через півроку
Прибула на Вкраїну Зухра
Виступає вона з концертом,
Пісню в нашій столиці співа.
Із узбецьким легким акцентом
вимовля українські слова.
Та цікаво, що буде далі:
тут найвищі ноти бери,
бо Малишко сидить у залі, –
це помітили два Дмитри.
Пісня стелиться, пісня лине,
та чи автору це не гнів:
слів Малишкових –дві третини,
а третина –слова Дмитрів.
–Видно, сплутали щось узбеки? –
настороживсь поет. –Що таке? –
Щось незвичне, немов далеке,
Але серцю таке близьке!
А Дмитри підвелися знишка
(поряд ложа їх –бенуар),
поглядають в партер на Малишка, –
аплодує Зухрі пісняр.
І чудово Зухра проспівала,
заворожена зала була:
«Рідна мати моя, ти ночей не доспала
І водила мене у поля край села....»
Та кому на серце не ляже?
і Малишко просяяв: –Біс!
Я не знав, що «Рушник» мій, –
каже, – варіантами вже обріс.
Тема 9. Правопис складних слів
1. Написання складних слів разом.
2. Написання складних слів через дефіс.
3. Лексична тема.Спорт.
• В українській мові написання слів разом і через дефіс є засобом розрізнення їх граматичної будови і значення.
Пишуться разом Пишуться через дефіс
1. Складні слова, які утворені від підрядного словосполучення (від однієї до другої частини можна поставити запитання): будова (яка?) нова – новобудова; будує (що?) машини – машинобудівний. 1. Складні слова, які утворені від сурядного словосполучення (перед кожною частиною можна поставити сполучник і): і український і російський–українсько-російський; і південний і східний – південно-східний, і темний і зелений – темно-зелений.
Винятки: жовтогарячий, червоногарячий, глухонімий, хитромудрий, зловорожий.
2. Складні слова з першою частиною – числівником: дворічний,п’ятиповерховий, стодвадцятивосьмимільйонний. 2. Складні слова, які утворені повторенням того самого слова, синонімів чи антонімів: білий-білий, мало-помалу, більш-менш.
Винятки: кінець кінцем, одним один, честь честю, нога в ногу, рука в руку, раз у раз, рік у рік, з року в рік (слова вжиті в різних відмінках).
3. Складні числівники та прикметники з компонентом -сотий, -тисячний, -мільйонний: трьохсотий, стотисячний, багатомільйонний. 3. Деякі власні назви: Новгород-Сіверський, Ростов-на-Дону, Нью-Йорк, Нечуй-Левицький, Анна-Марія.
4. Складні слова з першою частинкою пів-, напів, полу-: півметра, напівфабрикат, полумисок. 4. Складні слова з частиною пів-, що є власною назвою: пів-Європи, пів-Рибниці, пів-України.
5. Складні слова з першою частинкою фото-, мото-, теле-, електро-, гідро-, авіа-, авто-, вело-, радіо-, кіно-, макро-, мікро- і т.п.: фотокартка, телебачення, гідроелектростанція, авіаквиток. 5. Складні іменники з першою частиною віце-, екс-, обер-, унтер-, штаб-, прем’єр-: віце-президент, екс-чемпіон, унтер-офіцер, штаб-квартира.
6. Прислівники, прийменники і сполучники, утворені сполученням двох або кількох слів: вниз, обабіч, якщо, поперед, понад, зате. 6. Складні займенники та прислівники з частинками будь-, небудь-, казна-, хтозна-: будь-що, який-небудь, казна-хто.
7. Частки бо, но, то, от, таки: ходи-но, скажи-но, тільки-то, як-от.
Практикум
Напишіть подані слова разом або через дефіс. Поясніть творення і правопис.
Швидко/плинний, високо/вольтний, вельми/шановний, історико/філологічний, військово/повітряний, світло/русий, народно/визвольний, кисло/солодкий, сто/двадцяти/п’яти/мільйонний, південно/африканський, червоно/гарячий, північно/східний, хитро/мудрий, паро/возо/будування, пів/куля, світло/зелений, ледве/ледве, казна/як, багото/мовний, пів/Африки, хліб/сіль, аби/куди, кілька/тисячний, Кам’янець/Подільський, жовто/блакитний, молоко/воз, тепло/хід, легко/атлет, зоре/носець.
2. Запишіть у дві колонки слова: 1) які пишуться через дефіс; 2) які пишуться разом.
Унтер/офіцер, вакуум/апарат, соціал/демократ, само/хід, ячміно/житній, вербо/ліз, кисло/солодкий, овоче/сховище, єдино/початок, олійноково/слобідський, м'ясо/молочний, право/бережний, обл/виконком, учитель/фізик, південно/східний, олійно/екстракційний, дизель/мотор, воле/любний, індо/китайський, радіо/фізичний, яйце/подібний, історико/культурний, розтяг/стиск, їдальня/зимівниця, зоре/норець, магазин/салон, водо/лікування, всюди/хід, двадцяти/річчя, щастя/доля, купівля/продаж, мово/знавство.
Ключ.Підкресліть першу букву – прочитаєте народну мудрість.
3. Записати прислівники у три стовпчики: 1) які пишуться окремо; 2) які пишуться через дефіс; 3) які пишуть разом.
Над/мір, на/певне, в/подовж, на/біс, на/вскоси, в/голос, що/дня, казна/де, на/захват, на/вкулачки, у/чотирьох, у/стократ, насам/перед, над/мір, з/гарячу, у/низ, у/ночі, стрім/голов.
4. Запишіть іменники у дві колонки: 1) які пишуться разом; 2) які пишуться через дефіс.
Індо/китай, руко/пис, блок/система, життє/пис, екс/чемпіон, зюйд/вест, авто/страда, верто/літ, дизель/поїзд, ін/новація, інженер/механік, єдино/початок, їжачок/лісовичок.
Ключ.Підкресліть першу букву – прочитаєте другу частину вислову Шерлока Холмса: «Найдосконаліший мозок...»
5.Запишіть слова, поясніть правопис частинпів-,напів-,полу- з іменниками.
Пів/аркуша, пів/години, пів/дюжини, пів/карбованця, пів/коло, пів/місяця, пів/яблука, пів/юрти, пів/Києва, пів/огірка, напів/автомат, пів/ящика, напів/провідник, напів/сон, полу/мисок, полу/кіпок, пів/класу, пів/Кавказу, напів/фабрикат, пів/острів, пів/Одеси, пів/день, пів/години, пів/Європи, пів/ями, пів/ящика, пів/Рибниці.
Розвиток мовлення
Спілкування
Діалоги
–Добридень, Сашко!
–О, Галю, привіт! На тренування спішиш?
–А я не чекала тебе зустріти в спортивній школі! Ти, здається, ніколи не цікавився спортом.
–Так, мені більше подобалося проводити час перед монітором. Але нещодавно я відірвався від віртуальних ігор!
–Хто це тебе надихнув займатися?
–Наш фізрук. Дмитро Іванович. Він запропонував мені після уроків приходити до нього всекцію, займатися легкою атлетикою!
–Ти, виходить, добре бігаєш?
–Так, я дуже спритний щодо бігу на короткі дистанції.
–А на довгі?
–Ще поки ні... Втомлююся швидко. Потрібно тренувати витривалість. Раніше я зовсім не звертав на неї  уваги.
–Добре, що ти зацікавився нарешті фізкультурою. А я зі спортом не розлучаюся, ти знаєш!
–Так, Галю, меня відомо. Ти полюбляєш дівчачі види спорту!
–Справді, хлопці до нас не ходять! Сьогодні будемо робити вправи з м’ячиком, вигинатися, як тільки вдається! А ти приєднуйся до нас! Будеш першим у школі художнім гімнастом!
–Уявляю себе з гулькою на голові та в гламурному тріко! Ні, мені до вподоби бігова доріжка! Ну. бувай, гімнастко!
–Бувай, Сашко! Дивись мені, не закидай тренування!
–Не дочекаєшся! Щасти тобі!
– І тобі всього найкращого!
* * *
Народні прислів’я
• Рухайся більше – проживеш довше.
• Дай роботу тілу – відпочине голова.
•У здоровому тілі здоровий дух.
•Після обіду посидь, після вечері милю пройди.
•Кращий спорт – здійснювати вчинки без зайвих слів.
•Люди пізнаються в спорті і в подорожах.
•Неважливо, виграєш ти або програєш, важливо, як ти граєш.
•Пішки ходити –довго жити.
•Починай нове життя не з понеділка, а з ранкової зарядки.
•Гімнастика продовжує молодість людини.
•Холоду не бійся, сач по пояс мийся.
• Рух – це життя.
* * *
• З допомогою фізичних вправ і стриманості більшість людей може обійтись без медицини.
Дж. Аддісон
• Спорт формує культуру оптимізму, культуру бадьорості.
А.В. Луначарський
• Здорове тіло – продукт здорового глузду.
Г. Шоу
• Без фізичної праці не буває здорового тіла, не буває й розумних думок у голові.
Л.М.Толстой
• Людина, яка перестала займатись фізичними вправами, часто чахне тому, що сила її органівпослаблюється внаслідок відмови від руху.
Авіценна
• Гімнастика є цілющою частиною медицини.
Платон
• Ніщо так не виснажує і не руйнує людину, як тривала фізична бездіяльність.
Арістотель
• Якщо не бігаєш, коли здоровий, побігаєш, коли захворієш.
Горацій
* * *
Прочитайте тексти.
Спорт і здоровий спосіб життя
Спорт дуже важливий у нашому житті. Він популярний серед молодих і літніх людей. Багато людей роблять ранкову зарядку, бігають вранці, тренуються в клубах, в різних секціях та беруть участь у спортивних змаганнях. Інші люди тільки дивляться спортивні ігри, слухають новини спорту. Вони воліють читати цікаві розповіді про спортсменів. Але вони не займаються спортом. Фізична підготовка є важливим предметом в університеті. Студенти отримують фізичну підготовку заняття два рази на тиждень. Юнаки та дівчата грають у волейбол і баскетбол на заняттях.
Спорт допомагає людям зберігати гарне здоров'я. Якщо ви займаєтесь спортом, у вас буде гарне здоров'я. Діти і дорослі повинні піклуватися про своє здоров'я і зробити ранкову гімнастику регулярно. Існує кілька популярних видів спорту: футбол, волейбол, хокей, гімнастика, лижі, ковзани. Легка атлетика–один з найпопулярніших видів спорту. Вона включає в себе такі види спорту, як біг, стрибки та ін. Кожен може вибрати вид спорту, який його цікавить. Існують літні і зимові види спорту.
Мій улюблений вид спорту – плавання. Я ходжу в басейн два рази на тиждень. Віддаю перевагу відпочинку на озері або річці. Мій друг Костя ходить у секцію боксу. Він хороший боксер, і він хоробрий і мужній хлопець. Його хобі допомагає йому в його повсякденному житті.
Завдання. Перекажіть зміст близько до тексту
* * *
Мій улюблений вид спорту
Я люблю спорт. Він відіграє велику роль у моєму житті. Найбільше люблю грати в баскетбол. Я дуже хороший гравець і часто беру участь у різних спортивних змаганнях. Іноді ми виграємо, але іноді програємо. Баскетбол–це командна гра. У неї грають в будь-який час року, тому що грають в цю гру в закритому приміщенні. Але іноді ви можете бачити стрітбол – баскетбол на відкритому повітрі. Є дві корзини в цій захоплюючій грі й тільки один помаранчевий м'яч. Гравці повинні кидати м'яч у кошик і потрапити в неї, щоб забити гол. У грі дві команди всього з п'ятьма гравцями.
Багато людей займаються спортом, тому що він робить нас здоровими і допомагає бути в хорошій формі. В той час, коли ви граєте в будь-які спортивні ігри ви активні, і це допомагає вам спалювати більше калорій. Баскетбол – активна гра. Вона змушує людей бути сильними, здоровими і енергійними. Це гра для всіх, навіть для людей з обмеженими можливостями.На мій погляд, будь-який вид спорту ризикований і небезпечний. Баскетбол теж, тому що кожну хвилину ви можете зламати руку чи ногу або отримати іншу проблему з вашим здоров'ям.Мені подобається грати в баскетбол найбільше. І я також фанат баскетболу. Мені дуже подобається дивитися матчі по телевізору і в спортзалі. Я був на матчі в спортзалі два рази. Це було здорово.
Завдання. Складіть розповідь про ваш улюблений вид спорту.
Тема 10. Правопис слів іншомовного походження
Вживання букв и, і, ї.
Вживання букв е, є.
Подвоєння приголосних.
Вживання апострофа.
Вживання м’якого знаку.
Лексична тема. Міська вулиця.
•У словниковому складі сучасної української літературної мови є значна частина слів, засвоєних з інших мов, і вони досить активні у процесі спілкування. Запозичені з інших мов слова в українській літературній мові підпорядковані граматичній і фонетичній системам української літературної мови.
Правила Приклади
1. Буква и пишеться:
а) у загальних назвах після букв д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р перед наступними приголосним
б) у власних географічних назвах після шиплячих та з кінцевим -ида,-ка
в) у власних географічних назвах із буквосполученням -ри-
г) у таких власних географічних назвах
д) у ряді слів, що давно засвоєні українською мовою дистанція, тактика, бензин, симптом, чипси, шифр, ритм
Алжир, Вашингтон, Антарктида, Флорида, Корсика, Америка
Мадрид, Рим, Рига, Великобританія, Париж
Аргентина, Бастилія, Братислава, Бразилія. Вавилон, Ватикан, Єгипет, Єрусалим, Китай, Киргизстан та похідних від них
вимпел, кипарис, нирка, спирт
Буква і пишеться:
а) на початку слова:
б) після приголосного перед голосним, в та й:
в) у власних назвах між приголосними та в кінці слів
г) у кінці невідмінюваних загальних назв
д) у загальних назвах після б, п, в, м, ф, г, к,х, л,н перед наступним приголосним
істина, Італія, інструкція, Ізабелла
авіація, фіалка, радіус, тріумф, політологія, радій, клієнт
Кріт, Кіпр, Ніл, Лісабон, Монтевідео, Грімм, Дідро, Шіллер
таксі, журі, колібрі поні, парі, мерсі
біологія, піанісимо, вібрація, міф, хімія, фізика, кіно, лінія
Буква ї пишеться:
а) після голосного мозаїка, руїна, прозаїк, Каїр, Ізмаїл, Енеїда
Буква е пишеться:
а) на початку і в кінці невідмінюваних загальних назв
б) після твердих приголосних
в) після букв, що позначають голосні звуки, крім і енергія, екзамен, елеватор, Ельбрус, Еквадор, кашне, комюніке
куплет, декада, декан, пінцет, метр
дуель, Рафаель, дует, поет, поезія, антиелектрон, фаетон, проект
Буква є пишеться:
а) на початку давно запозичених слів
б) після і, е, й, ь та апострофа Європа, Єгипет, Єва, Євангеліє, Єва, єресь, єретик, єпіскоп
дієта, феєрія, феєрверк, портьєра, кольє, а також у слові траєкторія
Подвоєні приголосні пишуться:
а) у загальних назвах типу
б) при збігові однакових приголосних префікса і кореня
в) у власних назвах та похідних словах
Подвоєння не зберігається:
а) у загальних назвах іншомовного походження ванна, манна, панна, бонна, тонна, вілла, нетто, брутто, пенні, мотто (іт., короткий вислів, епіграф), білль (англ., законопроект в англомовних країнах), булла (лат., імператорьска грамота, постанова в ХVІІ-ХVІІІ ст.), дурра (арг., різновидність сорго), мірра (лат., ароматична смола)
ірраціональний, імміграція, контрреволюція
Голландія, Міссурі, Марокко, Руссо, Шіллер, Ізабелла, Жанна, Грімм
бароко, лібрето, група, каса, маса, клас, субота, професор, колектив, комісія, алея, територія.
Апостроф пишеться:
а) після б, п, в, м, ф, г, к, х, ж, к, ч, ш, р перед я, ю, є
б) після префікса з кінцевим приголосним перед я, ю, є
Апостроф не пишеться:
а) перед я, ю, коли вони позначають один звук і пом'якшення попереднього приголосного б'єф, комп'ютер, інтерв'ю, прем'єра, торф'янистий, бар'єр, Рів'єра, кар'єра, Монтеск'є. Руж'є, Фур'є
ад'ютант, ін'єкція, кон'юнктура
бюджет, бюро, пюпітр, фюзеляж, кювет, рюкзак, бязь, Гюго, Мюллер
Практикум
1.Поясніть написання іншомовних слів.
Альтруїзм, антибіотик, анемія, ангіна, анестезія, аномалія, ансамбль, антиелектрон, антиквар, Аркадія, атлетика, ательє, бальзам, бандероль, баритон, бар'єр, басейн, бенефіс, банкет, біосфера, біцепс, бонна, ботаніка, реєстр, екватор, евакуація, хімія, бюджет, Братислава, Скандинавія, Балтика, інтерв'ю, Каїр, наївний, руїна, цистерна, Париж, таксі, Еквадор, Євпаторія, єнот, ін'єкція.
2.Перепишіть слова, вставте, де треба, пропущені букви. Поясніть правопис.
Р...ктор, д...кан, факул...т...т, студ...нт, ауд...тор...я, груп...а, ф...з...ка, л...кц...я, каф...дра, проф…сор, доц...нт, ат...естат, каб...нет, с...м...нар, консул...тац...я, автор...т...т, сп...ц...ал...н...сть, конф...р...нц...я, д...скус…я, д...спут, д...плом, колокв...ум, екскурс...я, муз...й, фо...є, р...ж...м, б...бл...от...ка, абон...м...нт, ...ф...кт...вний, адаптац...я, педагог...ка, д...дакт...ка, д...сц...пл...на, Ренес…анс, інтермец…о, конгрес…, ван…а, мас…аж, новел…а, бал…он, кол…егія, кол…екційний, ім…унітет, кас…ета, еф…ективний, ком…ерція, кор…ектор, колон…а, мір…а, Шил…ер, хоб…і, Міс…урі, віл…а, оп…нент, Ізабел…а, ас…амблея, бравіс…имо, шас…і, Гол…андія, іл…юстративний, ін…оваційнний, кор…упція, контр…еволюційний, ан…отація, рал…і, ас…игнаційний, забал…отований, марок…анець, сум…а, ал…ея, кас…а, стак…ато, барок…о.
3. До поданих словосполучень доберіть з дужок синоніми. Поясніть правопис.
1) Керівник хору, оркестру. 2) Густа бавовняна тканина. 3) Наука про явища спадковості й мінливості організмів. 4) Виняткове, незвичайне, рідкісне явище. 5) Постановник спектаклю. 6) Кольорові декоративні вогні під час свят. 7) Завіса з тканини на дверях. 8) Розмова між двома особами. 9) Близькі за значенням слова. 10) Драматичний або музичний твір. 11) Довжина замкнутого контура. 12) Приготування столу до обіду. 13) Людина, що керує хором під час співу. 14) Легкий жіночий домашній одяг. 15) Тисяча тисяч.
(Пеньюар, синоніми, п'єса, мільйон, сервіровка, феєрверк, диригент, феномен, лібрето, портьєра, бязь, периметр, діалог, режисер, генетика).
4. Запишіть подані слова українською мовою.
Диета, оригинальный, циклон, пейзажист, пластырь, циферблат, динамика, спирт, лимон, апельсин, спираль, мандарин, поликлиника, архив, гибрид, цитадель, автоматизация, библиография; аттестат, корреспондент, массаж, троллейбус, шоссе, панно, тонна, иммиграция, грамматика, иллюстрация, Рицца.
5. Перекладіть текст українською мовою. Поясніть правопис слів іншомовного походження. Визначте їх роль у тексті.
Маркетинг
Рыночная концепция управления всем комплексом производственно-сбытовой и торговой деятельности предприятий, фирм, корпораций, состоящая в выявлении и превращении покупательной способности потребителя в реальный спрос на товар или услуги, а также с доведением данного товара или данной услуги до конечного потребителя. Маркетинг представляет собой систему организации деятельности фирмы, направленную на получение намеченной прибыли или достижение других целей.
Необходимость в маркетинге возникает всегда в процессе развития производства и рынка, особенно на этапе, характеризующемся высоким уровнем предложения товаров. Маркетинг включает организационно-технический, экономический, социальный и другие аспекты.
6. Перекладіть текст українською мовою. Зверніть увагу на написання слів іншомовного походження.
В глухый баварской деревушке жил 50-летний аббат Шлейер. Как-то Шлейеру пожаловался сосед, что письмо, которое он отправил сыну а Америку, не было доставлено, так как в пути не смогли разобрать адрес. Нехитрая история с письмом, надписанным по-английски неумелой рукой крестьянина-немца, тронула Шлейера, знавшего около сорока языков, и явилась причиной вопроса: «Не он ли, Шлейер, призван утвердить на земле новый всеобщий язык?» Дальше – началась работа. Сначала – «всемирный алфавит, затем наметилась канва грамматики, а в последний день марта 1879 года была готова и вся система, названная воляпюк».
Сенсационные заметки, появившиеся в прессе, помогли распространению, широкой известности воляпюка. Однако слава католического патера была недолговечна,… через три десятилетия воляпюк был вытеснен другими языковими «системами» (Л.Микитич).
Розвиток мовлення
Спілкування
Діалоги
–На якій вулиці ти живеш?
–Я живу на вулиці Кірова. Це центральна вулиця нашого міста.
–А чи зелена твоя вулиця?
– Так, моя вулиця зелена й дуже красива. Най ній ростуть багато каштанів.
–Чим ще цікава твоя вулиця?
–На нашій вулиці багато магазинів –господарчих, продуктових і промтоварних.
–А які заклади є на твоїй вулиці?
–На нашій вулиці розташовані історичний музей бойової слави, собор, банк, школа.
– А чим ще цікава твоя вулиця?
– На ній проходять паради у святкові дні.
Словник
цікавий –интересный
розташований – размещен
заклад – заведение
вулиця – улица
господарчий – хозяйственный
Завдання.Складіть діалог про свою вулицю.
Прочитайте текст.
Моя вулиця
Я живу у великому місті на центральній вулиці. Вулиця наша пряма і широка. Між шосе і тротуаром з правого боку тягнеться зелена смуга. Білокорі берізки, пишні каштани, стрункі горобини з яскраво-червоними кетягами гіркуватих ягід, клени, золоті й багряні восени, створюють неповторне обличчя однієї з найкращих вулиць міста. Рівні ряди високих чотирнадцятиповерхових будинків.
Балкони прикрашені мозаїчними візерунками в дусі українських народних вишивок. На перших поверхах усіх цих будинків розміщені продуктові, господарчі та промтоварні магазини, фотоатальє, ательє мод, кав'ярня, побутові майстерні, в яких можна відремонтувати парасольку і електричну праску, вставити блискавку у валізу або чобіт.
Найкращий будинок на нашій вулиці – краєзнавчий музей. Споруда невелика, легка, романтична, з високим ґанком і старовинними дубовими сходами. З лівого боку вулиці – дитячий садок, школа, кінотеатр з яскравими афішами. Будинки тут дев'ятиповерхові, у дворах – дитячі майданчики.
По вулиці ходять маршрутне таксі й автобуси. На розі нашої вулиці і Верхнього провулка, вимощеного бруківкою, – газетний кіоск.
Моя вулиця – одна з найкращих у нашому місті.
Словник
місто – город
з правого боку – с правой стороны
смуга – полоса
стрункий – стройный
горобина –рябина
яскраво-червоний – ярко-красный
кетяг –гроздь
створювати – создавать
обличчя – (тут в зн.) облик
найкращий – самый лучший
поверх – этаж
будинок – дом
візерунок – узор
господарчий – хозяйственный
кав'ярня – кафе
побутовий – бытовой майстерня – мастерская
парасолька – зонтик
блискавка – молния
чобіт – сапог
краєзнавчий –краеведческий
споруда – сооружение
ґанок – крыльцо
старовинний – старинный
сходи – ступени
дитячий – детский
майданчик – площадка
перехрестя – перекресток
на розі – на углу
провулок – переулок
бруківка – брусчатка
Завдання. Складіть за зразком розповідь про свою вулицю.
Контрольні запитання і завдання
1. Запитання і завдання для самоперевірки.
1) Як вимовляється кінцевий приголосний [з] у префіксах роз-, без-, через-? Наведіть приклади.
2) Коли пишеться префікс с- ?
3) Коли пишуться префікси пре-, при-, прі-. Наведіть відповідні приклади.
4) В яких випадках пишуться складні слова разом?
5) В яких випадках пишуться складні слова через дефіс?
6) Які основні правила правопису слів іншомовного походження?
2.Від поданих слів утворити максимальну кількість нових за допомогою префіксів. Пояснити правопис.
с-
роз-
від-
од-
над-
об-
під-
з-
зі-
без- писати, хвалити, крутити, купити, чесати, плести, топтати,
шити, копати, гнати, пріти, гріти, палити, брати, слати;
зуби, кошти, поворот, компроміс, користь, фокус, право, крила, хмара, квартира
3. Записати українською мовою.
Либретто, стаккато, нетто, фойе, дебют, специальность, семинар, контингент, конференция, ректор, институт, декан, факультет, эффект, аспирант, касса, дискуссия, барельеф, энтузиазм, траектория, визит, панна, тонна, десерт, баррикада, диктор, иммиграция, вуаль, ажиотаж, Аида, фальсификация, мирра, альтернатива, Рига, Чили, Таджикистан, такси, Гайдаржи, аппликация, портьера, карьера, ассиметрия, контрреволюция, Жанна, голландский, социология, пеньюар, брутто, диета, интерьер, пьеса, ориентир, Фейербах, финансы, Ницца, Марокко, Вашингтон, Париж, Италия, Израиль, триумф, Сардиния, Китай, панно, кросс, классика, Миссури, пианиссимо, барьер, аллея.
4. Вставити, де треба, пропущені букви.
Тон...а, консультац...я, барок...о, порть...ра, ал...янс, тра...ктор...я, р...ктор, д...кан, д...кан, д...ректор, д...спут, д...с...ертац..я, д...скус...я, профе...сор, фой..., в...з...т, р...ф...рат, пол...толог...я, ф...лософ...я, д...алог, асп...рант, каф...дра, д...плом.
5.Запишіть по пам'яті по 5 слів з літерами є, е, ї, і.
6.Запишіть складні іменники разом і через дефіс. Поясніть їх правопис.
Авіа/моторо/будування, віце/адмірал, хліб/сіль, дощо/мір, людино/день, життє/пис, перекоти/поле, п’яти/річка, стоп/кран, трудо/день, лісо/сплав, радіо/комітет, купівля/продаж, лікар/еколог, блок/система, прем’єр/міністр, кіловат/година, міні/футбол, чар/зілля, мати/й/мачуха, тепло/гідро/електростанція, сто/річчя, електро/поїзд, світло/водо/лікування, двох/сот/ліття, авто/фургон, магазин/салон, льон/кучерявець, зоре/носець, кіно/репортаж, мікро/економіка, мово/знавство, лексико/графія, макро/світ, Кам’янець/Подільський, максі/спідниця, всюди/хід.
7. Запишіть слова, поясніть правопис частинпів-,напів-,полу- з іменниками.
Пів/аркуша, пів/години, пів/дюжини, пів/карбованця, пів/коло, пів/місяця, пів/яблука, пів/юрти, пів/Києва, пів/огірка, напів/автомат, пів/ящика, напів/провідник, напів/сон, полу/мисок, полу/кіпок, пів/класу, пів/Кавказу, напів/фабрикат, пів/острів, пів/Одеси, пів/день.
8. Виконайте тести.
1)У якому рядку записані правильно всі слова з префіксами?
а) збити, зшити, ссипати, бездоріжжя, безпросвітний;
б) спекти, роскричатись, з'їсти, зіграти, стерти, росшити;
в) роззброєння, ростлумачити, здерти, списати, счесати;
г) прізвище, черезплечник, прекрасний, пришити, перейти, прірва.
2) У якому рядку записані правильно всі слова іншомовного походження?
а) комісія, группа, суббота, ванна, касса, Руссо, марокканець;
б) стакатто, коллектив, алея, іміграція, Калькутта, панна;
в) Шіллер, калькуттський, тона, лібрето, контрреволюція, панно;
г) нетто, брутто, дисертація, Голландія, голландський, клас.
3) У якому рядку всі іменники III відміни в орудному відмінку записані правильно?
а) ніжністю, матір'ю, ніччю, мідю, любов'ю;
б) молодістю, сіллю, тушшю, заборгованістю;
в) скромністю, верф'ю, сердечністю, синю;
г)міццю,кров'ю,доблестю, радісттю, путтю.
4)У якому з рядків правильно записані всі слова на правопис префіксів?
а) розпис, беспека, сформувати, розчесати, одказати, прірва;
б) безталанний, збити, скопати, зшити, схитрити, безсовісний;
в) ростоптати, зтерти, розшити, прізвище, безкоштовний, збігти;
г) прізвисько, розділити, зкупити, розбити, зчесати;
5) У якому рядку правильно записані всі слова з подвоєними приголосними?
а) годинник, змагання, обличчя, страшений, рілля;
б) тінню, радістю, кохання, імміграція, Іля;
в) тушшю, вугілля, нездоланний, попідтинню, Ганна;
г) навмання, гіля, непримирений, судя, спросоння.
6) 5) У якому рядку правильно записані всі слова з подвоєними приголосними?
а)розрісся, налє, рілля, читання, попідвіконню;
б) життя, насіння, навмання, здоровенний;
в) подорожю, миттю, страшенний, пасся;
г) тінню, нічю, знаня, невпізнаний.
7) У якому рядку правильно записані складні слова?
а) мореплавець, народно-поетичний, первіснообщинний;
б)деревообробний.стереосистема,газопостачання;
в) генерал-губернатор, з давніхдавен,веломотоспорт;
г)генерал-майор,військовополонений,тишкомнишком.
9. Доберіть 10-15слів іншомовного походження, пов'язаних з вашою майбутньою спеціальністю.
РОЗДІЛ 4. МОРФОЛОГІЯ
Тема 1. Самостійні частини мови. Іменник
Загальні відомості про частини мови.
Значення і граматичні ознаки іменника.
Іменники істоти й неістоти.
Власні і загальні іменники.
Рід та число іменників.
Відмінювання іменників.
Утворення українськиї імен по батькові.
Лексична тема. Український національний одяг.
•Морфологія – розділ науки про мову, що вивчає частини мови.
Усі слова в мові за лексичним значенням та граматичними особливостями поділяються на частини мови. В українскькій мові є десять частин мови, з яких шістьповнозначних (самостійних) ітрислужбових та вигук, який не належить ні до службових, ні до повнозначних частин, так як являє собою слова, що виражають почуття або волевиявлення, не називаючи їх.
Самостійні Службові Вигук
Іменник Прикметник Числівник Займенник Дієслово Прислівник Прийменник Сполучник Частка Словник
іменник – имя существительное
прикметник – имя прилагательное
числівник – имя числительное
займенник – местоимение
прислівник –наречие
дієслово – глагол
прийменник – предлог
сполучник – союз
частки – частицы
вигук – междометие
Повнозначними частини мови називаються тому, шо мають лексичні та граматичні значення і є членами речення. Через те їх ще називають самостійними частинами мови.
Слова, які не мають лексичного значення і виконують у мові допоміжну роль (виражають різні відношення між повнозначними словами), з’єднують слова та речення називаються неповнозначними (службовими).
Службові слова виконують лише службову функцію, є граматичними засобами вираження зв'язків і відношень між словами в реченні (сполучники та прийменники) або надають цілому реченню чи окремим його членами смислових та емоційних відтінків (частки).
Частини мови відрізняються одна від одної за такими ознаками:
а)лексичним значенням;
б)граматичними ознаками;
в)синтаксичною роллю в реченні;
г)особливостями словотворення.
Наприклад, іменник відрізняється від дієслова:
іменник
а) означає предметність
(тарілка, доля, листя);
б) має рід, змінюється за відмінками та числами;
в) у реченні найчастіше буває підметом і додатком;
г) основний спосіб творення –суфіксальний.
дієслово
а) означає дію або стан як процес (рубає, журиться, радіє);
б) має вид, перехідність і неперехідність, спосіб, час, змінюється за особами;
в) у реченні найчастіше буває присудком;
г) основний спосіб творення– префіксальний
•Іменник – це самостійна частина мови, що означає назву предмета і відповідає на питання хто? що?
Іменник має значення предметності. Під предметністю розуміють назви власне предметів – назви істот (жінка, брат, киянин, птах, олень), окремих речей (ліжко, стілець, виделка, двері), рослин(осика, чорнобривець, осока),явищ природи(дощ, сніг, вітер, мороз),різних одиниць виміру(рік, тиждень, кілометр, метр),а також назви ознак, якостей, абстрагованих від їхніх носіїв (мужність, краса, доброта,хоробрість), дій, процесів, станів без вказівки осіб, які їх виконують(спів, біг, читання, мислення, чекання).
11. Що означає (лексичне значення) Предмет (опредмечені ознаки, дії, кількість) голова, небо, хід, синь, сотня
22. На які питання відповідає хто? що? людина, птах, дерево, сила
33. Постійні граматичні ознаки Загальні і власні, істоти і неістоти, рід, відміна Дуб – загальна назва, неістота, чол. рід, І відміна.
Надія – власна назва, істота, жін. рід, І відміна.
44. Непостійні граматичні ознаки Число, відмінок книга – книги; рука – руці, рукою.
55. Синтаксична роль Найчастіше підмет і додаток За річкою видніється велика долина.
Благословен той день і час,
Коли прослалась килимами
Земля, яку сходив Тарас
Малими босими ногами,
Земля, яку скропив Тарас
Дрібними росами - сльозами.
М. Рильський
Виділені іменники означають конкретні предмети, явища, абстрактні поняття. Під поняттям предметності розуміють не тільки назви конкретних предметів (хліб, матір, школа, університет), а й опредмечені ознаки (зелень, білизна, порядність), дії і стан (навчання, ходьба, розуміння, хвороба), абстрактні поняття (сум, стриманість, слав хазяйновитість).
За значенням іменники поділяються на
– назви істот (одушевленные), які відповідають на питання хто? – батько, мати, студентка, професор, викладач;
– назви неістот (неодушевленные), відповідають на питання що? –аудиторія, диспут, семінар, сесія.
•Іменники можуть бути назвою ряду однорідних предметів (олівець, школа, учень, книжка) або індивідуальною назвою одного предмета (Україна, Дністер, Придністров'я, Ганна, Ілля).
За цією ознакою вони поділяються на загальні (нарицательные) і власні (собственные).
•Кожний іменник (крім тих, що вживаються тільки в множині) належить до одного зтрьох родів:
–чоловічого (студент, урок, край, чоловік);
–жіночого (бібліотека, кафедра, молодість, творчість);
–середнього(море, сонце, дерево, повідомлення).
В українській мові є ще іменники спільного роду, у яких рід визначається за статтю: сирота Ольга, сирота Петро. До них належать іменники типу сіромаха, бідолаха, нікчема, недотепа, базіка, нероба, каліка, гультіпака тощо.
Деякі іменники, що означають назви осіб за професією чи родом діяльності (професор, доцент, аспірант, кандидат, суддя, психолог) хоч і можуть називати осіб як чоловічої статі та жіночої статі, але належать тільки до іменників чоловічого роду: моя сестра математик, а брат архітектор.
Є іменники, які вживаються у формах і чоловічого, і жіночого роду: зал – зала, клавіш – клавіша, санаторій – санаторія, жираф – жирафа.
Запам'ятайте:
– слова: путь, криза, президія, філія– жіночого роду;
– слова: біль, кір, насип, Сибір, степ, дріб– чоловічого роду.
•Іменники мають два числа: однину і множину.
За відношенням до числа іменники поділяються на три групи:
1) іменники, що вживаються і в однині, і в множині: лекція – лекції, вуз–вузи, твір – твори;
2) іменники, що вживаються тільки в однині. До них належать:
–збірні іменники: людство, молодь, листя, худоба;
–назви речовин: молоко, сметана, клей, олія;
–іменники з абстрактним значенням: доброта, радість, майбуття;
–власні назви: Одеса, Україна, Придністров'я, Дністер:
3) іменники, що вживаються тільки в множині. Сюди належать:
–назви парних предметів: двері, ножиці, сани, обценьки;
–назви, що мають матеріально-речовинне значення: дріжджі, дрова, вершки; назви сукупностей предметів: гроші, витрати, фінанси, копалини; назви ігор, процесів: піжмурки, шашки, шахи, посиденьки, вечорниці; назви відрізків часу, свят, побутових обрядів: канікули, святки, заручини, хрестини;
– деякі власні назви: Суми, Черкаси, Карпати, Десятихатки.
•За характером відмінкових закінчень іменники в українській мові поділяються на чотири відміни.
Відміна Рід Закінчення (Н.в., однина) Група Приклади
І чоловічий
жіночий
спільний -а, -я тверда
м’яка
мішана Микола, Ілля,
стіна, книжка, сирота
ІІ чоловічий
середній нульове, -о
-о, -е, -я тверда
м’яка
мішана дуб, кінь, батько, вікно,поле, насіння
ІІІ жіночий нульове
ніч, подорож, мати
ІV середній -а, -я (з’являється суфікс -ат, -ят, -ен) лоша, теля, плем’я
•Відмінювання іменників
В українській мові відмінки по значенню співпадають з російськими. Виняток складає лише клична форма, яка відсутня в сучасній російській мові.
Відмінки Питання
Називний хто? що?
Родовий кого? чого?
Давальний кому? чому?
Знахідний кого? що?
Орудний ким? чим?
Місцевий на (в, по, при) кому? чому?
Кличний –
В українській мові не в однаковій мірі можливе вживання кличної форми. Вона обов'язкова в зверненні до живих істот, до неживих – більше в поезії.
Відмінкові закінчення іменників І відміни
Від-ки Однина Множина
тверда
група м'яка
група мішана
група тверда
група м'яка
група мішана
група
Н. вода земля
мрія груша
ручище води землі
мрії груші
ручища
Р. води землі
мрії груші
ручищі вод земель
мрій груш
ручищ
Д. воді землі
мрії груші
ручищі водам землям
мріям грушам
ручищам
З. воду землю
мрію грушу
ручищу води землі
мрії груші
ручища
О. водою землею
мрією грушею
ручищею водами землями
мріями грушами
ручищами
М. на воді на землі
мрії на груші
ручищі на водах на землях
мріях на грушах
ручищах
Кл. водо земле
мріє груше
ручище води землі
мрії груші
ручища
Друга відміна іменників за кінцевим приголосним основи поділяється на тверду, м'яку і мішану групи.
До твердої групи належать іменники:
–чоловічого роду,основа яких закінчується на твердий приголосний,крім шиплячих: світ, клен, тато, стіл, ліс, очерет, трактор;
–середнього роду – о:золото, озеро, село, болото, жито, горнятко..
До м'якої групи належать:
–іменники з основою на будь-який м’який: земля, зоря, армія, насіння, сузір’я;
–іменники середнього роду на -е з основою на не шиплячий: поле, сонце, море, серце.
До мішаноїгрупи належать іменники, основа яких закінчується на твердий шиплячий: ключ, гараж, плече, пасовище, топорище.
Іменники ІІ відміни чоловічого роду з кінцевим –рможуть належати до твердої, м'якої чи мішаної групи.
Розподіл іменників чоловічого роду з кінцевим -р
Тверда група М'яка група Мішана група
До твердої групи належать іменники з кінцевим -р,у яких наголос при відмінюванні не переходить з основи на закінчення. Це іменники на -ар, -ер, -єр, -ир, -ір, -їр, -ор, -ур, -юр, -яр:база́р –база́ру, інжене́р –інжене́ра, зві́р –зві́ра. До м'якої групи належать тільки ті іменники з кінцевим -р, що закінчуються на -ар, -ир, у яких при відмінюванні (особливо у множині) наголос переходить з основи на закінчення: вівча́р – вівчарі́, лі́кар – лікарі́, ку́хар– кухарі́. До мішаної групи належать іменники, які закінчуються тільки на -яр і означають професію чи рід занять: скляр, гусляр, газетяр. Наголос у непрямих відмінках також переходить з основи на закінчення: склярам, гуслярам, газетярам.
Нижче в таблиці подано буквені відмінкові закінчення іменників ІІ відміни. Через кому подаються різні закінчення в різних іменниках тієї самої групи, як, наприклад, у давальному відмінку однини іменників чоловічого роду твердої групи: батькові, батьку (-ові, -у ).Закінчення, що трапляються як винятки, взято в дужки.
Відмінкові закінчення іменників ІІ відміни
Від-ки Однина Множина
тверда
група м'яка
група мішана
група тверда
група м'яка
група мішана
група
Н. -о -е, -я -е -и, -і,-а -і, -ї, -а -і, -а
Р. -а, -у -я, -ю -а,-у -ів -ів,-їв -ів, -ей
Д. -ові, -у -еві, -єві
-ю - еві, -у -ам -ям, -ам -ам
З. Н. або Р. Н або Р. Н. або Р. Н.або Р. Н.або Р. Н.або Р.
О. -ом -ем (-єм)
-ем (-ям) - ем -ами -ами,
-ями -ами,
-има
М. -ові
-і(-у) -еві (-єві) -і(-ю) -і (-у)
-єві -ах -ях -ах
Кл. -е,-у - ю, -е -у,-е як у Н. як у Н. як у Н.
Правопис іменників чоловічого роду ІІ відміни
Закінчення -а (-я)мають:
1)назви осіб та істот: абітурієнта, учня, студента, батька, лікаря, звіра, Дмитра, Павла;
2)назви конкретних предметів, які піддаються лічбі: зошита, олівця, трактора, вазона, комп'ютера;
3)власні назви населених пунктів: Києва, Львова, Ленінграда, Санкт-Петербурга, Ужгорода, Тернополя, Харкова;
4)назви водних об'єктів з наголошеним закінченням: Дністра, Дніпра, Дінця, Іртиша;
5)назви довжини, площі, ваги, об'єму, часових проміжків: дюйма, гектара, грама, кубометра, тижня, вівторка, місяця, листопада (місяця) і пора листопаду;
6)іменники-терміни: конуса, атома, квадрата, префікса, кореня, відмінка, підмета;
7) назви будівель та їхніх частин: коридора, гаража, комина, хліва.
Закінчення -у (-ю) мають іменники, що позначають:
1)матеріали та речовини: цукру, меду, кисеню, бензину, піску, цементу (але хліба, вівса);
2) явища природи: вітру, снігу, туману, дощу, граду, землетрусу, циклону;
3) сукупність: хору, оркестру, танцю, колективу, гурту (але табуна);
4) середовище або простір: лугу, гаю, простору, небокраю, горизонту;
5) назви держав і територій: Китаю, Тунісу, Криму, Донбасу, Алжиру;
6) назви установ, закладів, організацій: департаменту, парламенту, штабу, інституту, вокзалу, заводу, театру, колгоспу, радгоспу;
7)почуття, психічний і фізичний стан: жалю, жаху, болю, сміху, суму;
8)дії, процеси: відльоту, відходу, переїзду, крику, шуму, виступу;
9)абстрактні поняття: розуму, миру, слуху, характеру, настрою.
Деякі іменники залежно від свого значення можуть мати і закінчення -а, і закінчення -у: листопада(місяць) і листопаду (опадання листя), до Алжиру (країна) і до Алжира (місто).
Відмінкові закінчення іменників ІІІ відміни
Від-ки Однина Множина
Н. тінь ніч мати тіні ночі матері
Р. тіні ночі матері тіней ночей матерів
Д. тіні ночі матері тіням ночам матерям
З. тінь ніч матір тіні ночі матерів
О. тінню ніччю матір'ю тінями ночами матерями
М. тіні ночі матері тінях ночах матерях
Кл. тіне ноче мати, мамо тіні ночі матері
Особливості орудного відмінка іменників III відміни
В орудному відмінку перед закінченням -ю:
наявне подвоєння – подовження, якщо основа іменника закінчується однимприголосним (крім б, п, в, м, ф, р): суміш – сумішшю, мазь – маззю, сталь – сталлю, подорож– подоріжжю подовження відсутнє, якщо основа іменника закінчується двома приголосними: повість – повістю, радість – радістю, сердечність – сердечністю ставиться апостроф, якщо основа іменника закінчується буквами б, п, в, м, ф, р: кров'ю, любов'ю, Об'ю, матір'ю.
Особливості орудного відмінка іменників VI відміни
Від-ки Однина Множина
курча
внуча хлоп'я
ягня ім'я
плем'я курчата внучата хлоп'ята
ягнята імена племена
Н. -а -я -я -ата -ята -ена
Р. -ати -яти -ені -ат -ят -ен
Д. -аті -яті -ені -атам -ятам -енам
З. -а -я -я -ат -ят -ена
О. -ам -ям -енем,
-ям -атами -ятами -енами
М. -аті -яті -ені -атах -ятах -енах
Кл. -а -я -я -ата -ята -ена
•Утворення українських імен по батькові
Українські чоловічі імена по батькові утворюються при допомозі суфікса -ович-:Тарас – Тарасович, Петро – Петрович, Степан – Степанович, Кирило – Кирилович.
Якщо основа чоловічого ім'я закінчується приголосним -й, то перед суфіксом -ович- цей приголосний зберігається:Олексій – Олексійович, Сергій – Сергійович, Валерій – Валерійович, Віталій – Віталійович, Георгій – Георгійович.
Якщо основа чоловічого імені закінчується знаком м'якшення, то він зберігається перед суфіксом -ович-:Василь – Васильович, Олесь – Олесьович, Івась – Івасьович.
По-іншому творяться такі імена по батькові: Миколайович, Григорович, Ілліч, Хомич, Кузьмич (Кузьмович).
Українські жіночі імена по батькові утворюються при допомозі суфіксів -івн-, -ївн-:Петрівна, Семенівна, Григорівна, Кирилівна (-івн- після приголосного);Андріївна, Олексіївна, Валеріївна, Георгіївна (-ївн- після голосного).
По-іншому творяться такі імена по батькові: Миколаївна, Григорівна, Іллівна, Хомівна, Кузьмівна.
Практикум
1.Поставте іменники у родовому відмінку однини.Поясніть, чому вони маютьзакінчення -а (-я) чи -у (-ю):
Сад, око, портфель, плач, вівторок, зал, дим, граніт, льон, бензин, град, грім, дощ, колосок, Байкал, Казбек, Дністер, Дніпро, рукопис, сантиметр, міліграм, квадрат, присудок, корінь, витвір, жаль, степ, романтизм, ґрунт, син, паркан, трамвай, тролейбус.
2. Поставте іменникиу називному відмінку множини.
Селянин, громадянин, грузин, вірменин, болгарин, рибничанин, придністровець, повістяр, плече, вухо, інститут, вітер, вальс.
3. Поставте іменники
а) у давальному і місцевому відмінках однини:лисиця, зірка, посуха, пуща, сторінка, річка, гірка, перемога, рілля, колія, місія;
б) в орудному відмінку однини:сажа, круча, хода, м'ята, лопата, сторона, праця, огорожа, сторожа, Докія, олія, господиня;
в) у родовому відмінку множини (де треба, з паралельними закінченнями): вишивка, мережка, бійка, староста, капустина, жоржина, кухня, пісня, суддя,мережа, сім'я, загадка, спідниця, блузка, хустка, обручка.
4.Запишіть іменники в орудному відмінку однини.Поясніть правопис. Пригадайте, в яких ще випадках буває подвоєння букв унаслідок подовження.
Педаль, жовч, ненависть, скритість, мораль, путь, діагональ, мазь, вуаль, подорож, мідь, віддаль, область, користь, тінь, каламуть, синь, даль, чернь, зелень, сухість, спадковість, неповторність, верф, любов.
5. Випишіть іменники IV відміни.Провідміняйте два іменники, що мають у непрямих відмінках суфікси -ат- (-ят-) і -ен-.
Листя, дитя, ягнятко, плем'я, оленятко, хлопчик, хлоп'я, ім'я, волосся, курча, поняття, завзяття, сім'я, ягня, дитятко, курчатко, лоша, лошатко, дівчатко, дівча, телятко, вороня, внученя, внуча, внучатко, вовча, орля, орленя, лисеня, ведмежа, ведмежатко, соколя, соколятко, солов'я, солов'ятко, сороча, дрозденя, котеня, собача, собаченя, собачатко, тім'я.
6. Утворіть імена по батькові чоловіків і жінок від поданих імен.
Василь, Дмитро, Святослав, Олексій, Ілля, Лука, Костянтин, Зіновій, Дем'ян, Лазар, Лаврін, Сава, Кузьма, Овдій, Модест, Овсій, Мелетій, Матвій, Любомир, Мечислав, В'ячеслав, Лаврентій, Єрмолай, Геннадій, Дементій, Гурій.
Розвиток мовлення
Лексична тема.Український національний одяг.
Прочитайте текст.
Український народний костюм
Кожен народ вкладає в своє національне вбрання чимало вигадки, майстерності й винахідливості. Український народний костюм радує око розмаїттям барв, крою, оздоблення. Неодмінним складником як чоловічого, так і жіночого вбрання українців є вишита сорочка –вишиванка.
Візерунок вишивки й дібрані кольори ниток можуть бути різними. Наприклад, у вишиванках Середньої Наддніпрянщини переважають чорний та червоний кольори.Сорочки на Волині вишиті червоними, жовтими й жовтогарячими нитками, а у вишиванках Буковини вирізняються чорний, червоний, жовтий та зелений кольори.
Крім вишиванки до складу жіночого українського костюма входила плахта –спідниця, зроблена з двох зшитих до половини полотнищ вовняної картатої тканини.Підперізували плахту крайкою – поясом з грубої тканини з китицями.
Заміжні жінки носили очіпок головний убір у вигляді шапочки, під яким ховалося волосся. Поверх очіпка голову зав'язували наміткою – покривалом з тонкого серпанку.
Чоловіки й жінки (особливо на Буковині, на Волині та в Карпатах – Гуцульщині) носили кептар – верхній одяг з сукна або хутра з багатою вишивкою та оздобами.
На ноги взували чоботи, а також постоли – м'яке шкіряне взуття, яке прив'язували до ніг мотузками – волоками. До вбрання жінки та дівчата добирали яскраві стрічки, намиста, ґудзики, квіти. Чимало елементів українського народного костюма використовується для моделювання й сучасного одягу.
Словник
вигадки – выдумки
майстерності – мастерства
винахідливості – изобретательности
розмаїттям барв, крою, оздоблення – разнообразием красок, покроя, украшения
сорочка –рубашка
візерунок – узор
дібрані – подобранные
переважають – преобладают
вирізняються –выделяются
з хутра – из меха
оздобами – украшениями
вовняної картатої тканини – шерстяной клетчатой ткани
підперізували – подпоясывали
з китицями – с кистями
з тонкого серпанку – из тонкой кисеи
Завдання. Перекажіть текст. Складіть за зразком розповідь про жіночий та чоловічий український національний одяг.
Тема 2. Прикметник
1. Значення і граматичні ознаки прикметника.
2. Лексико-граматичні групи прикметників.
3. Ступені порівняння якісних прикметників.
4. Відмінювання прикметників.
5. Лексична тема. Василь Симоненко.
•Прикметником називається повозначна частина мови, яка виражає ознаку або приналежність предмета і відповідає на питання який? чий?
Загальні значення
пркметника На які питання
відповідає Морфологічні ознаки Синтаксична роль
постійні непостійні Ознака предмета (якість, колір, смак, просторові і часові ознаки, приналежність, зовнішні прикмети і внутрішні ознаки людей і тварин) який?
чий?
розряди (якісні, відносні, присвійні), ступінь та порівняння і форма (повна або коротка) якісних прикметників рід (в однині), число, відмінок Означення, присудок
Прикметники можуть виражати різні ознаки: колір (блакитний, білий), розмір (широкий, малий), якість (м'який, жорсткий), смак (солодкий, гіркий), матеріал (залізний, цегляний), відношення до місця (придністровський, міський), відношення до часу (ранковий, давній), відношення до простору (близький, далекий), зовнішні та внутрішні властивості (здоровий, кмітливий).
Конкретне значення кожного прикметника реалізується через поєднання їх з іменниками – назвами предметів, яким властиві відповідні ознаки (властивості): широкий степ, широким степом; зелена трава, зеленою травою; високе дерево, високим деревом. Вживаючись з іменниками, прикметники узгоджуються з ними в роді (в однині), числі й відмінку: зелений листок, зеленого листка, зелена груша, зеленої груші, зелені трави, зелених трав.
• Лексико-граматичні групи прикметників
Якісні Відносні Присвійні
виражають ознаку безпосередньо, яка може виявлятися в більшій чи меншій мірі: кислий – кисліший – найкисліший; білий –біліший – найбіліший виражають ознаку через відношення до інших предметів, яка не виявляється в більшій чи меншій мірі: денне світло (світло дня); вечірня прохолода (прохолода вечора). називають ознаку, що виражає належність предмета людині (татова розмова, студентська сім'я) чи тварині (солов'їна пісня, бджолиний рій).
Якісніприкметники виражають ознаки:
–за кольором: зелений, червоний;
–за смаком: солодкий, солоний;
–за запахом: запашний, духмяний;
–за вагою: важкий, легкий;
–за віком: старий, малий;
–за формою: круглий, вузький;
–за зовнішніми властивостями: стрункий, високий;
–за внутрішніми властивостями: добрий, хворий.
Відносні прикметники виражають ознаки за відношенням до:
–матеріалу: глиняний, дерев'яний;
–часу: літній, пізній;
–призначення: шкільний, аудиторний;
–національності: російский, український;
–місця: рибницький, придністровський.
Межі між розрядами прикметників до певної міри умовні. Прикметники можуть вживатися як у своєму прямому значенні, так і в переносному.Частина відносних прикметників, вживаючись у переносному значенні, набуває значень якісних прикметників. Порівняйте: молочний кисіль (кисіль з молока) і молочне світло (м'яке, неяскраве світло). Такі прикметники називають відносно-якісними.
Присвійні прикметники, вживаючись у переносному значенні, теж можуть ставати якісними. Порівняйте: батьківське майно і батьківське ставлення (добре, тепле ставлення).
• Ступені порівняння якісних прикметників
Якісні прикметники виражають ознаку, яка може виявлятися більшою або меншою мірою, тому їм властиві ступені порівняння: вищий і найвищий.
ступінь
форма вищий найвищий
проста суфікси -ш, -іш: довгий – довший, білий – біліший. + префікс най-: найдовший, найбіліший
Для посилення + префікси як, що-: якнайдовший, щонайбіліший
складена поєднання з словами більш або менш: більш довгий, менш білий поєднання з словами найбільш або найменш: найбільш довгий, найменш білий. А також з групою слів: від усіх; за всіх; над усе: довший від усіх, довший за всіх
При творенні вищого ступеня слід памя'тати:
1) якщо в прикметника є суфікси -к-, -ок-, -ек-, то вони зникають: короткий –коротший, глибокий– глибший, далекий – дальший.
2) вищий ступінь може утворюватись через зміну кореня:
гарний – ліпший,великий – більший,
гарний – кращий,поганий – гірший.
3) можуть відбуватися чергування приголосних:
низький – нижчий,дорогий – дорожчий,
вузький – вужчий,важкий – важчий.
Складені форми вищого та найвищого ступенів порівняння прикметників уживаються в українській мові значно рідше, ніж прості.
При творенні ступенів порівняння слід пам'ятати:
1)не мають ступенів порівняння прикметники із збільшувальними і зменшувальними суфіксами: -еньк-, -есеньк-, -усіньк-, -юсіньк-, -уват-, -юват-, -ав-, -яв-, -енн-, -езн-:тоненький, малесенький, тонюсінький, білуватий, русявий, страшенний, величезний;
2)не мають ступенів порівняння прикметники з префіксом пре-: премилий, предобрий, прехороший;
3)не мають ступенів порівняння прикметники з непорівнюваною ознакою: сліпий, кривий, лисий, босий, живий, голий, хворий, порожній, готовий, сивий, русий, мертвий, гнідий, чалий.
• Поділ прикметників на групи
Залежно від того, на твердий чи м'який приголосний закінчуються основи прикметників, вони поділяються на тверду і м'яку групи:чистий, рибницький, дорогий, природний (тверда група); синій, давній, ранній, дружній, пізній (м'яка група).
До м'якої групи належить небагато прикметників (в основному, вони зівпадають з м'якою групою прикметників у російській мові):давній, внутрішній, крайній, передній, довколишній, тутешній, домашній, середній, ближній, дальній, торішній, нижній, завтрашній, зовнішній, городній, сінешній, кутній, сусідній, дорожній, всесвітній, безкраїй, колишній, нинішній, обідній, ранішній, торішній, літній, осінній, вечірній, вчорашній, древній, ранній, пізній, зимній, тодішній та ін.
Відмінювання прикметників твердої групи
Від-
ки Однина Множина

чоловічий
і середній
-ий, -е жіночий рід
-а Н. добрий, добре
доброго
доброму
Н. або. Р. добре
добрим
(на) доброму
добрім добра добрі
добрих
добрим
Н.або.Р.
добрими
(на) добрих
Р. доброї Д. добрій З. добру О. доброю М. (на) добрій Прикметники чоловічого і середнього роду відмінюються однаково, тому мають спільні закінчення. У місцевому відмінку вживаються паралельні форми: на високому і на високім; на дорогому і на дорогім.
Відмінювання прикметників м'якої групи
Від-ки Однина Множина

чоловічий і середній
-ій, -є жіночий рід
-я Н.
Р.
Д.
З.
О.
М.
середній, середнє середнього
середньому
Н.або.Р. середнє
середнім
(на) середньому
середнім середня
середньої
середній
середню
середньою
середній середні
середніх
середнім
Н.або.Р.
середніми
середніх
Закінчення прикметників твердої і м'якої груп відрізняються тим, що у родовому, давальному і місцевому відмінках чоловічого та середнього роду у м'якій групі перед закінченням пишеться м'який знак (буквосполучення ьо): синього, давнього, синьому, давньому, (на) синьому, давньому.
У прикметниках м'якої групи жіночого роду м'який знак пишеться у родовому і орудному відмінках:осінньої пори, пізньої осені; осінньою порою; пізньою осінню.
У множині прикметники мають спільні закінчення для всіх трьох родів.
В українській мові є група складних прикметників з другим компонентом -лиций (круглолиций, білолиций і под.). Вони мають відмінкові закінчення твердої групи у називному, знахідному і орудному відмінках чоловічого і середнього роду однини; м'якої групи –в інших відмінках усіх трьох родів.
Прикметники, які закінчуються на -їй (безкраїй, довговій, голошиїй, довгошиїй, довговіїй), у називному відмінку однини чоловічого роду мають закінчення -їй, в орудному та місцевому відмінках чоловічого і середнього роду -їм. У жіночому роді в називному відмінку закінчення -я, у родовому -ої, давальному та місцевому -їй. У називному відмінку множини виступає закінчення -ї, у родовому -їх, у давальному та місцевому -їм, в орудному -їми.
Практикум
1. Визначте якісні, відносні та присвійні прикметники. Випишіть словосполучення, в яких відносні чи присвійні прикметники мають значення якісних.
Металева пластинка, металевий голос, золотий перстень, золоті руки, мінорний лад, мінорний настрій, сталевий прут, сталеві м'язи, сталевий крок, крижана вода, крижане серце, гаряча вода, гарячі думки, гаряча голова, вишневий садок, вишневе плаття,каштанове дерево, каштанове волосся, лисяче хутро, лисячий характер, куряче пір'я, куряча пам'ять, лебединий пух, лебедина пісня, лебедина вірність, батьківська хата, батьківська порада.
2.Утворіть просту форму вищого та найвищого ступенів порівняння прикметників. Зверніть увагу на те, після яких основ уживається суфікс -ш-, а після яких -іш-.
Веселий, видний, дорогий, ясний, пахучий, гіркий, далекий, низький, слизький, в'язкий, синій, високий, рідний, милий, чистий, охайний, гарний, добрий, малий.
3.Утворіть складені форми вищого та найвищого ступенів порівняння прикметників.
Вдалий, освічений, досвідчений, талановитий, знайомий, відомий, дотепний, рішучий, працьовитий, розумний, відданий, дужий, байдужий, вологий, каламутний, клейкий.
4.З наведених прикметників випишіть ті, що не мають ступенів порівняння.Поясніть чому.
Зеленавий, важкий, терпкуватий, свіжий, порядний, холоднуватий, синюватий, живий, прегарний, малесенький, дрібнесенький, теплуватий, рідкуватий, здоровенний, довжелезний, лисий, світлий, кривий, готовий, більш-менш готовий, довгуватий, білявий, пречесний.
5.Допишіть закінчення, розділіть прикметники за кінцевим приголосним основи на тверду і м'яку групи.
Вечірн..., тривожн..., прибережи..., дружн..., навколишн..., денн..., західн..., природи..., братн..., художн..., придорожн..., домашн..., дорожн..., присутн..., дворічн..., городн...,пшеничн..., тепличн..., достатн..., тодішн..., сінешн..., трикутн....
6.Напишіть словосполучення в орудному відмінку однини.Поясніть правопис прикметників та іменників.
Вища круча, гаряча каша, пекуча цибуля, вужча площа, більша вежа, нижча груша, краща земля, дружнє плече, довша спідниця, свіжа рілля, безкраїй степ, домашній лікар, тутешній столяр, літній бджоляр, давній лицар.
7. Переписати, від поданих у дужках прикметників утворюючи форми вищого та найвищого ступенів порівняння. Використані суфікси та префікси виділити.
Любов (сильний) смерті. У друга вода (солодкий) від вражого меду. Долі і (швидкий) конем не об’їдеш. Здоров’я – (дорогий) скарб. Нащо (хороший) скарб, як у сім’ї лад? І (великий) люди мали (малий) колиску. Перші кроки (тяжкі). Слабий та малий (старший) в хаті. Зі всіх скарбів (цінний) є молодість.
Народна творчість
8. Виправити помилки у слововживанні
Самий добрий, самий довгий, сама велика, сама розумна, найголіший, щонайбілявіший, дорогі ший.
9. Спишіть словосполучення, вставляючи пропущені літериичиі.
Джерельн...й воді, тих... ночі, струнк...х юнаків, Степанов... зошити, чітк...мирозпорядженнями, глух...й кут, сторони...м людям, тьмян...ми очима, скрипуч...м голосом, тягуч...й думці, широк...х степів, рівненьк... стежки, природи...ми ресурсами, свіж...ми слідами, спостережлив...м оком, якнайширш... зв'язки, братов...м дітям, дрімуч... ліси, найкращ...ми побажаннями, цілющ...м зіллям, найкращ... люди, найнижч... береги.
10. Перепишіть, перетворюючи іменники, що в дужках, на присвійні прикметники в потрібній формі.
1. Хто знає, чи не (дідусь) легенди, спогади та перекази про давнину заронили в (Тані) душу першу любов до рідного краю (О. Гончар). 2. (Галя) переляк минув, та серденько билось (Марко Вовчок). 3. А в (Чіпка) серці вже ворушилось бажання верховодити (Панас Мирний). 4. Повз (Матуха) двір як проходив, — глянув з цікавістю (А. Головко). 5. У (тітка) яблуневому садочку голосно шурхотіло під ногами багряне листя (Є. Гуцало). 6. (Черниш) сім'я в часи лихоліття була далеко від України і горя окупації не зазнала (О. Гончар). 7. Бачу (Сергій) замислений профіль (О. Гончар).
Розвиток мовлення
Прочитайте текст.
Киев
Киев является столицей Украины. Он расположен на берегах реки Днепр. Киев – политический, промышленный, научный и культурный центр страны. В Киеве работает Правительство Украины и её Президент. Современный Киев – это огромный город. Здесь живёт более трех миллионов человек.
Киев – город больших заводов и фабрик, которые производят электронные машины, корабли, самолёты, кино- и фотоаппараты, магнитофоны, телевизоры, мотоциклы и другую разнообразную продукцию. Киев – крупный научный центр Украины. Здесь работает Академия Наук, большое количество научно-исследовательских институтов, лабораторий. Во всём мире знают имена учёных страны – Президента Академии Наук Украины Патона, авиаконструктора Антонова, хирурга Амосова и многих других. Украинские ученые участвуют в международных конгрессах, научных конференциях. Эти конференции и конгрессы часто проходят в Киеве. В Киеве много школ, техникумов, вузов. Киев называют городом студентов. В Киевских вузах и техникумах обучаются тысячи юношей и девушек. Среди них – молодые люди, которые приехали из разных городов Украины и из других стран мира.
Киев – один из крупнейших центров культуры в Украине. В городе работают театры, концертные залы, есть филармония, цирк. В столице Украины множество библиотек, кинотеатров, музеев, которые рассказывают об истории города, украинского народа. Жители Киева помнят своих героев, которые отдали жизнь за счастье народа, поэтому в городе много памятников. В Киеве выходят газеты, журналы, работает огромный телецентр. Киев – очень старый город. Ему более 1500 лет. В нём много старинных зданий, дворцов, соборов, которые рассказывают об истории этого замечательного города и украинского народа. Киев называют матерью русских городов, так как он был центром древнего славянского государства Киевская Русь.
Киев – один из красивейших городов мира. Здесь много парков, садов, бульваров, много красивых улиц и площадей. Особенно красив Киев весной. Киевляне говорят гостям города: «Если бы вы приехали к нам весной, вы бы поняли, почему Киев называют городом-садом». Жители Киева любят свой город и гордятся им.
Перекладіть текст українською мовою та передайте його зміст.
Літературна сторінка

ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО
(1935 – 1963)
Видатний український поет
З глибин народного життя вийшла поезія Василя Симоненка. Не примеркла з літами його поетична зоря. Горить високим, чистим світлом в небі українського письменства. По цій високості і чистоті, по алмазному блиску впізнаємо її серед інших. Є в його творчім доробку речі, які сьогодні справедливо можемо назвати класичними. Його творчість живе, їй відкритий шлях до юнацьких сердець, до народу, до України, яка навіки увінчала поета своєю любов'ю.
***
Серед літераторів трапляються й такі, без яких їхня доба могла б спокійно обійтись, нічого істотного не втративши. А є такі, що стають виразниками свого часу, живими нервами його драм і борінь, відтворюють у собі самий дух епохи. їх творчість стає мовби часткою нашого буття, часткою повітря, яким ми дихаєм, і тих ландшафтів, що нас чарують, і помислів, що ними живем. В.Симоненко такого типу поет. Перед нами молода людина, яка до важливих життєвих істин здобувалась сама, жила своїм розумом, не позиченими уявленнями; перед нами образ людини, для якої етичною нормою стала сувора, майже аскетична вимогливість до себе, прагнення самовдосконалюватись, готовність взяти будь-який труд, будь-який випроб на себе ради щастя народу, батьківщини, людства .... Це лицар української поезії...
Олесь Гончар
***
ЛЕБЕДІ МАТЕРИНСТВА
Мріють крилами з туману лебеді рожеві,Сиплють ночі у лимани зорі сургучеві.
Заглядає в шибку казка сивими очима,Материнська добра ласка в неї за плечима.
Ой біжи, біжи, досадо, не вертай до хати,Не пущу тебе колиску синову гойдати.
Припливайте до колиски, лебеді, як мрії,Опустіться, тихі зорі, синові під вії.
Темряву тривожили криками півні,Танцювали лебеді в хаті на стіні,
Лопотіли крилати і рожевим пір’ям,Лоскотали марево золотим сузір’ям.
Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу,Виростуть з тобою приспані тривоги.
У хмельні смеркання мавки чорнобровіЖдатимуть твоєї ніжності й любові.
Будуть тебе кликать у сади зеленіХлопців чорночубих диво-наречені.
Можеш вибирати друзів і дружину,Вибрати не можна тільки Батьківщину.
Можна вибрать друга і по духу брата,Та не можна рідну матір вибирати.
За тобою завше будуть мандруватиОчі материнські і білява хата.
І якщо впадеш ти на чужому полі,Прийдуть з України верби і тополі.
Стануть над тобою, листям затріпочуть,Тугою прощання душу залоскочуть.
Можна все на світі вибирати, сину,Вибрати не можна тільки Батьківщину.
***
БЕРЕГ ЧЕКАННЯ
Через душі, мов через вокзали,
Гуркотять состави почуттів…
Може, сподіватися зухвало,
Вірити і ждати — поготів.
Та не вірить я не маю змоги,
Обіймає сумніви огонь,
І червоним ліхтарем тривоги
Зупиняю поїзда твого.
І стою на березі чекання:
Що ти мені з гуркоту кричиш?
Станеш ти біля мого благання
Чи до інших станцій просвистиш?
***
Найогидніші очі порожні,
Найгрізніше мовчить гроза,
Найнікчемніші дурні вельможні,
Найпідліша брехлива сльоза.
Найпрекрасніша мати щаслива,
Найсолодші кохані вуста,
Найчистіша душа незрадлива,
Найскладніша людина проста
Але правди в брехні не розмішуй,
Не ганьби все підряд без пуття,
Бо на світі той наймудріший,
Хто найдужче любить життя.
***
ТИ ЗНАЄШ, ЩО ТИ – ЛЮДИНА?..
Тизнаєш, щоти–людина?
Тизнаєшпроцечині?
Усмішкатвоя–єдина,
Мукатвоя–єдина,
Очітвої–одні.
Більшетебенебуде.
Завтранаційземлі
Іншіходитимутьлюди,
Іншікохатимутьлюди–
Добрі, ласкавійзлі.
Сьогодніуседлятебе–
Озера, гаї, степи.
Іжитиспішититреба,
Кохатиспішититреба–
Глядижнепроспи!
Ботиназемлі–людина,
Іхочештогочині —
Усмішкатвоя–єдина,
Мукатвоя–єдина,
Очітвої–одні.
Тема 3. Числівник
Числівник, його граматичне значення.
Розряди числівників за будовою та значенням.
Зв'язок числівників з іменниками.
Відмінювання числівників.
Визначення часу.
Лексична тема. Українські національні символи
• Числівником називається повнозначна частина мови, яка означає число, кількість предметів, їх порядок при лічбі і відповідає на питання скільки? котрий? Наприклад: кількість предметів (сім відер, дванадцять тарілок, шістдесят дев'ять кілограмів), або їхній порядок при лічбі (сьоме відро, дванадцятий день, одинадцяте число).
Що означає На які питання
відповідає Морфологічні ознаки Синтаксична роль
постійні непостійні Число, кількість і порядок предметів при лічбі скільки?
котрий?
за значенням: кількісні (власне кількісні, збірні, дробові, неозначено-кількісні) і порядкові; за будовою: прості, складні, складені. відмінок, рід (якщо є), число. підмет, присудок, другорядні члени
У реченні числівники можуть бути як головними (Чотири плюс чотири – вісім), так і другорядними членами речення (До чотирьох додати шість. П'ятий день ми в дорозі. Другий відділ концерту – кращий).
• За значенням числівники поділяються на два розряди:
кількісні – означають абстрактно-математичну кількість і кількість предметів при лічбі і відповідають на питання скільки?
порядкові – означають порядок предметів при лічбі і відповідають на питання котрий?
Кількісні числівники за своїм значенням поділяються на:
власне кількісні, що виражають кількість у цілих одиницях (цілі числа): три, сорок, триста один;
дробові: одна третя, сім дев'ятих, нуль цілих двадцять п'ять сотих;
збірні, що означають кількість як одне ціле: двоє (дітей), троє (курчат), шестеро (каченят);
неозначено-кількісні, які не виражають точної кількості: багато, кілька, декілька, кільканадцять.
За будовою числівники поділяються на:
прості:три, сім, сто, тисяча, нуль;
складні: тридцять, шістсот, п'ятдесят;
складені: сто двадцять шість, сімдесят шостий.
•Зв'язок числівників з іменниками
Числівники граматично пов'язуються з іменниками. Вони або керують іменниками, або узгоджуються з ними.
Числівник один узгоджується з іменниками у роді, числі і відмінку (один день, одна година, одне (одно) слово).
Числівник два вживається у двох родових формах: одна і та ж форма для чоловічого і середнього роду – два (горобці, вікна), інша – жіночого роду –дві (картоплини, книги).
3.Числівники два, три, чотири, вступаючи у граматичні зв'язки з іменниками, вимагають від них форми називного відмінка множини: два явори, три калини, чотири яблуні.
Означення при іменниках може бути у формі називного або родового відмінка множини: два старі (старих) дуби, три червоні (червоних) жоржини, чотири високі (високих) груші.
Числівники два, три, чотири не сполучаються з іменниками, які не підлягають лічбі (честь,бензин, кисень), а також з іменниками IV відміни. Для їх переліку вживаються збірні числівники (двоє пташенят, троє лисенят, четверо більчат).
Числівники від п'яти й далі вживаються з іменниками у формі родового відмінка множини: п'ять сторінок, сто шість центнерів, тисяча двісті кілометрів.
При неозначено-кількісних та збірних числівниках іменники вживаються у родовому відмінку множини: кілька діб, декілька годин, п'ятеро хлопців, шестеро коней.
При дробових числівниках іменники мають форму родового відмінка однини, а слово частина часто випускається: п'ять сьомих, одна ціла і три восьмих, дві третіх.
Числівники півтора, півтори, обидва, обидві сполучаються з іменниками у родовому відмінку однини:півтора метра, півтори години, обидва брата, обидві сестри.
8.Порядкові числівники узгоджуються з іменниками в роді, числі і відмінку: сьомий день, сьомої години, сьомому відрові, сьомим змаганням.
• Відмінювання числівників, їх правопис
В українській мові числівники мають різні типи відмінювання.
1. Числівник один, одна, одне (одно) в однині і числівник одні в множині відмінюються так, як прикметники твердої групи.
Від-
ки Однина Множина
Чоловічий і середній рід Жіночий рід Н. один, одне (одно) одна одні
Р. одного одній (одної) одних
Д. одному одній одним
З. Н. або Р. одне (одно) одну Н. або Р.
О. одним однією (одною) одними
М. (на) одному
однім (на) одній (на) одних
Числівники два, дві, обидва, обидві відмінюються, як прикметники твердої групи.
Числівники три і чотири в кожному відмінку мають однаковізакінчення. Алев орудному відмінку числівник три має закінчення -ь-ома, а числівник чотири–ма. У всіх непрямих відмінках у числівниках три, чотири пишеться ьо (крім чотирма).
4. Числівники від п'яти до десяти відмінюються за таким зразком:
Н.п'ять шість сім вісім
Р.п'яти(п'ятьох) шести (шістьох) семи (сімох) восьми (вісьмох)
Д.п'яти (п'ятьом) шести (шістьом) семи (сімом) восьми (вісьмом)
З.п'ять або п'ятьох Н.або Р.
О.п'ятьма (п'ятьома) шістьма (шістьома) сьома (сімома) вісьма (вісьмома)
М.(на) п'яти (п'ятьох) (на) шести (шістьох) (на) семи (сімох) (на) восьми (вісьмох)
У числівниках шість, сім, вісім відбувається чергування [і] з [е] (шість – шести; сім – семи) та [і] з [о] (вісім – восьми) у родовому, давальному та місцевому відмінках.
5. У числівниках на -дцять і -десят відмінюється тільки другачастина (на відміну від відмінювання в російській мові).
Н.
Р.
Д.
З.
О.
М. чотирнадцять
чотирнадцяти(чотирнадцятьох)
чотирнадцяти(чотирнадцятьом)
3. Н. або Р.
чотирнадцятьма (чотирнадцятьома)
(на) чотирнадцяти (чотирнадцятьох) сімдесят
сімдесяти (сімдесятьох)
сімдесяти (сімдесятьом)
Н. або Р.
сімдесятьма (сімдесятьома)
(на)сімдесяти (сімдесятьох)
Перед закінченнями -ох, -ом, -ома, а також у орудному відмінку перед -ма після [т]пишеться знак м'якшення.
6. У складних числівниках на позначення сотень відмінюються обидві частини: перша –як числівникдва або п’ять, друга –як іменник місто в множині. Пишуться вони разом.
Н.
Р.
Д.
З.
О.
М. чотириста
чотирьохсот
чотирьомстам
Н. або Р.
чотирмастами
(на) чотирьохстах шістсот
шестисот (шістьохсот)
шестистам (шістьомстам)
Н.або Р.
шістьмастами(шістьомастами)
(на) шестистах
(шістьохстах) сімсот
семисот (сімохсот)
семистам (сімомстам)
Н.або Р.
сьомастами (сімомастами)
(на) семистах (сімохстах)
7.Числівники сорок, дев’яносто, сто у всіх непрямих відмінках мають закінчення -а (як і в російській мові)
Н.
Р.
Д.
З.
О.
М. сорок
сорока
сорока
Н. або Р.
сорока
(на) сорока сто
ста
ста
Н. або Р.
ста
(на) ста
Числівники тисяча, мільйон, мільярд, нульвідмінюються, як іменники:тисяча– як іменник І відміни мішаної групи;мільйон, мільярд як іменник II відміни твердої групи;нуль– як іменник II відміни м'якої групи.
Збірні числівники двоє, троє, семеро та ін. мають такі самі відмінкові форми, як два, три, сімі т.д. (двоє, двох, двом, двома).
Неозначено-кількісні числівники: кілька, декілька– відмінюються, як числівник два; багато, небагато– як числівники три, чотири; кільканадцять– як числівник на -дцять.
11. У складених числівниках кожна складова частина змінюється за відповідними типами відмінювання простих і складних числівників.
Н. вісімсот шістдесят сім
Р.
восьмисот
вісьмохсот шістдесяти
шістдесятьох семи
сімох
Д.
восьмистам
вісьмомстам шістдесяти
шістдесятьом семи
сімом
З.
вісімсот
вісьмохсот шістдесят
шістдесятьох сім
сімох
О.
вісьмастами
вісьмомастами шістдесятьма
шістдесятьома сьома
сімома
М. (на) восьмистах
вісьмохстах шістдесяти
шістдесятьох семи
сімох
12. У дробових числівниках чисельник відмінюється, як кількісний числівник, а знаменник – як порядковий (дві третіх, двох третіх, двом третім, двома третіми і т.д.)
Порядкові числівники змінюються як прикметники твердоїгрупи, за винятком числівника третій, який змінюється як прикметник м'якої групи.
Від-ки Тверда група Множина
Чоловічий і середній рід Жіночий рід Н. шостий шосте шоста шості
Р. шостого шостої шостих
Д. шостому шостій шостим
З. Н. або Р. шосте шосту Н.або Р.
О. шостим шостою шостими
М. (на) шостому (на) шостій (на) шостих
шостім Від-ки М’яка група Множина
Чоловічий і середній рід Жіночий рід Н. третій третє третя трет
Р. третього третьої третіх
Д. третьому третій третім
З. Н. або Р. третє третю Н. або Р.
О. третім третьою третіми
М. (на) третьому третій (на) третіх
третім У складених порядкових числівниках змінюється тільки останнє слово.
Н. сто сорок четвертий
Р. сто сорок четвертого
Д. сто сорок четвертого
З. Н. або Р.
О. сто сорок четвертим
М. (на) сто сорок четвертому
• Визначення часу
Українська мовна традиція твердо стоїть за визначення часу порядковими числівниками. Наприклад: «О шостій годині ми виїхали з дому». «Завтра об одинадцятій на мене чекатиме брат». У цих реченнях числівники о шостій, об одинадцятій означають не проміжок часу між годинами –п’ятою й шостою, десятою й одинадцятою, а точно визначену годину (рос. –в п’ять часов, в одиннадцать). Отже, за українською мовною традицією слід запитувати не «Скільки годин?», а «Котра година?».
Дробові числівники часу передаються відповідним дробом:
– із прийменником на до половини години: чверть на шосту, чверть на третю;
– із прийменниками на або до, коли буде половина години: пів на сьому (або пів до сьомої), пів на другу (або пів до другої);
– із прийменниками до або за, коли перейшло вже за половину години: за чверть восьма (або чверть до восьмої), за чверть дванадцята (або чверть до дванадцятої).
Не дробові, і цілі числівники, що означають певну кількість хвилин якоїсь години, треба ставити за такими самими правилами: п’ять на першу, десять на другу, двадцять на сьому, за п’ять четверта (або п’ять до четвертої), за десять восьма (або десять до восьмої), за дванадцять перша (або двадцять до першої).
Практикум
Визначте групи числівників за значенням та будовою.
Дванадцять, тридцять сім, п'ять, два, нуль цілих і тридцять сім сотих, одна ціла і три десятих, кількасот, десятеро, сорок, мільйон, сто вісімдесят шість, дев'ятнадцятий номер, п'ятсот, сімсот, четверо, одинадцять, дев'ятий рік, одна третя, один, сто, чотирнадцять.
2.Прочитайте числа й умовні позначення. Поясніть зв'язок числівників з іменниками.
287 км; 267 т; 13,8 га; 14 мг; 550 г; 2,05 %; 40%; 5,5 м; 3,75 ц; 15 дм; 24 га; 19см; 1260 км; 5млн.635 руб; 3,5 хв; 5 год.
3.Запишіть, розкриваючи дужки.Поясніть вживання відмінкових форм, іменників.
Виготовили 3 (двері) і 5 (ворота); купили 8 (ножиці) і 7 (ложка); з'явилося 58 (учасник); відповіло 4 (студент); на концерті 326 (слухач); на луці 17 (гуся); приїхало 6 (артист); 17 (юнак і дівчина).
4. Напишіть числа словами.Поясніть відмінювання та правопис.
До 376 додати 7; від 292 відняти 24; до 3 624 додати 9; від 41 12 383 відняти 11; від 1 632 відняти 4; скласти 23 з 2 873; сума чисел дорівнює 203; визначити добуток від множення 535 на 7; скільки разів 8 міститься в 72?
5. Провідміняйте числівники.
500; 60 і 600; 70 і 700; 80 і 800.
6. Поєднайте числівники з іменниками.
1 (слива), 1 (яблуко), 1 (сестра), 1 (м'яч), 2 (стіл),2 (дівчина), 2 (перо), 2 (хлопець), 3 (учень),3 (брат), 3 (груша), 3 (вікно), 4 (товариш), 4 (книга), 4 (море), 4 (стілець).
7. Перепишіть. Числа й скорочення запишіть словами, поставивши числівники в потрібному відмінку.
1. Найбільшим морем, що омиває Україну, є Чорне море, яке має площу близько 350 тис. км. Особливістю моря є зараженість його вод, починаючи з глибини 150-200 м, сірководнем. 2. Унаслідок виверження морського грязевого вулкану в Темрюцькій затоці Азовського моря в серпні 1988 р. на відстані 240 м від берега утворився острів площею близько 2700 м2 та заввишки в південній частині 2,8 м над рівнем моря.
8. Запишіть словами дати життя Т. Шевченка, І. Франка, А. Малишка, Д. Білоуса, В.Сосюра, В. Симоненка.
9. Перекладіть українською мовою.
Без двадцяти восем. Двадцять минут шостого. В половину восьмого. Через два часа ровно. Встретимся в семь часов. Прийти в четверть девятого. Полдень. Полночь. Конференция длилась пять часов. Опоздать на полчаса. Без десяти двенадцать. В течении всего года. Рабо тать с утра до ночи. С восьми утра до пяти вечера. За три часа. Рабочий день составляет восемь часов. Я приду домой в шестом часу.
Розвиток мовлення
Прислів’я та приказки
• Де ростуть верби, там чисті джерела води. 
• Де срібліє вербиця – там здорова водиця.
• Верба, як трава лугова: ти її покоси, а вона знову виросте.
• Зігнувся, як верба над водою.
• Така правда, як на вербі груші.
• Високий, як лоза, а дурний, як коза.
• Верболіз б'є до сліз.
•Любуйтеся калиною, коли цвіте, а дитиною – коли росте.
• Заливається, як соловейко на калині.
• Дівчина, як у лузі калина.
• Вибери собі дівку, як калинову гілку.
• 2Всяка пташка свої пісні співає.
• Де праця, там і пісня.
• З моря води не вилити, а з пісні слова не викинути.
• Легше тобі на душі стане, як пісня до твого серця загляне.
• Найдорожча пісня, з якою мати мене колисала.
Прочитайте текст.
ЛЕГЕНДА ПРО ПІСНЮ
Якось Бог вирішив наділити дітей світу талантами. Французи вибрали елегантність і красу, угорці–любов до господарювання, німці–дисципліну і порядок, діти Росії – владність, Польщі – здатність до торгівлі, італійці отримали хист до музики…
Обдарувавши всіх, піднявся Господь Бог зі святого трону і раптом побачив у куточку дівчину. Вона була боса, одягнена у вишивану сорочку, руса коса переплетена синьою стрічкою, а на голові багряний вінок з червоної калини.
– Хто ти? Чого плачеш? – запитав Господь.
– Я – Україна, а плачу, бо стогне моя земля від пролитої крові, пожеж. Сини мої на чужині, на чужій роботі, вороги знущаються із вдів і сиріт, у своїй хаті нема правди і волі.
–Чого ж ти не підійшла до мене скоріше? Я всі таланти роздав. Як же зарадити твоєму горю?
Дівчина хотіла вже піти, та Господь Бог, піднявши правицю, зупинив її.
– Є в мене національний дар, який уславить тебе на цілий світ.Це пісня.
Узяла дівчина-Українка дарунок і міцно притисла його до серця. Поклонилась низенько Всевишньому і з ясним обличчям і вірою понесла пісню в народ.
З тих пір і дивує весь світ українська народна пісня.
Завдання. Перекажіть легенду.
* * *
Прочитайте текст.
Верба і калина – невіддільні атрибути українського народу. Верба - символкраси, неперервності життя, вона дуже живуча. Здавна в Україні вербувважають святим деревом. Калина – деревоукраїнського народу. А оскількиягоди калини червоні, то й стали вони символом крові та невмирущогороду. Ось тому на весільних дівочих і навіть парубочих сорочках, нарушниках вишивали кетяги калини. А в пісні співається:
Говорила мати: «Не забудься, сину,
Як будуєш хату, посади калину.
Бо вогненні грона – наша кровчервона
Зоряна калина – і краса, і врода
Нашої країни, нашого народу».
Калина – це й символ, краси, кохання, щастя. Навесні калина вкриваєтьсябілим цвітом і стоїть, як наречена, в білому вбранні, а восенипалахкотить гронами червоних плодів. Калиною уквітчують весільнийкоровай, оселю, нею лікуються. Народ склав про калину багатолегенд,пісень.
Стародавніми оберегами дому були рушники. Вони супроводжували людинувід народження до смерті. На рушниках люди записували свою долю. Рушникпройшов крізьвіки. Рушник і нині символізує чистоту почуттів, глибокулюбов до своїх дітей, до народу.
Найцінніший з усіх символів є українська мова. Вона не просто основнийзасіб спілкування, а, перш за все, – невичерпне джерело мудрості, вякому зібрані кращі надбання українськогонароду. Кожний символ несе в собі часточку душі українського народу, і тому безних не існувало б українців.
Завдання. Розкажіть про основні національні символи українців
Тема 4. Займенник
Займенник. Розряди за значенням, та граматичними особливостями.
Правопис займенників.
Відмінювання займенників.
Лексична тема. Леся Українка
• Займенником називається повнозначна частина мови, яка вказує на предмет, ознаку або кількість, але не називає їх.
Що означає На які питання
відповідає Морфологічні ознаки Синтаксична роль
постійні непостійні вказує на предмет, явище, ознаку, кількість, але не називає їх хто? що? який? чий? скільки?
розряд за значенням, особа (в особових) відмінок, рід (якщо є), число (якщо є). підмет, другорядні члени
Займенники співвідносні з іменниками, прикметниками та числівниками.
Дніпро – головна річкаУкраїни. Вона третя за площею водозбору річка в Європі. Настали теплі дні. В такі дні хочеться більше бути серед природи. У середу п'ять пар. У четвер стільки ж.
Займенники, як правило, змінюються за відмінками (я, мене, тобі, тобою, той, того, хто, кого).
Займенники, які вказують на ознаки, змінюються ще й за родами і числами (наш, наша, наше, наші).
Кількість займенників у лексичному складі української мови порівняно з іншими повнозначними частинами мови невелика, але вживаються вони дуже часто. Речень, у яких би не було займенників, небагато.
За значенням і за граматичними особливостями займенники неоднорідні. Вони поділяються на розряди:
Розряди Приклади
Особові я, ми
ти, ви
він, вона, воно, вони
Зворотний себе
Питальні хто? що?
який? чий?
котрий?
скільки?
Відносні хто, що,
який, чий,
котрий,
скільки
Заперечні ніхто, ніщо, ніякий, нічий, нікотрий, ніскільки
Присвійні мій твій, свій, наш, ваш, їхній, її, його
Вказівні той, цей, такий, стільки,
Означальні весь, всякий, кожний, інший, сам
Неозначені дехто, дещо, хтось, щось, якийсь, хто-небудь, будь-хто, абищо.
• Правопис займенників
Заперечні та неозначені займенники утворюються від відносних за допомогою часток, які пишуться або разом і стають префіксами, або через дефіс.
Частки ні-, -сь, де-, аби- пишуться разом:ніякий, щось, декотрий, абищо.
2) Частки будь-, -небудь, казна-, хтозна-, бозна- пишуться через дефіс: будь-чий, який-небудь, казна-що, бозна-скільки, хтозна-що.
Якщо після частки стоїть прийменник, то всі три слова (у непрямих відмінках) пишуться окремо: будь до кого, хтозна до кого, бозна з ким, аби з чим, де в кого.
• Відмінювання займенників
Займенники змінюються по-різному. За особливостями відмінювання їх можна згрупувати так:
1) особові займенники і зворотний;
2) присвійні, вказівні, означальні займенники, які відмінюються, як прикметники;
3) усі інші займенники відмінюються за окремими зразками;
Відміннювання особових займенників та зворотного займенника себе
Н. Р. Д. З. О. М.
я мене мені мене мною у мені
ми нас нам нас нами у нас
ти тебе тобі тебе тобою у тобі
ви вас вам вас вами у вас
він його йому його ним на ньому
вона її їй її нею у неї (на ній)
воно його йому його ним на ньому
вони їх їм їх ними у них
– себе собі себе собою у собі
Найхарактернішою особливістю відмінювання особовихзайменників є те, що вони в непрямих відмінках мають іншу основу, ніж у називному відмінку однини. Після прийменників у непрямих відмінках особових займенників з'являється (н): у нього, до нього, при ньому, на ньому, до неї, у неї і т. ін.
Відмінювання присвійних займенників
чоловічий і середній рід жіночий рід множина
Н. мій моє моя мої
Р. мого моєї моїх
Д. моєму моїй моїм
З. Н. або Р. мою Н. або Р.
О. моїм моєю моїми
М. (на) моєму, моїм (на) моїй (на) моїх
Так само відмінюються твій, свій. Займенники ваш, наш відмінюються як прикметники твердої групи, а займенник їхній як прикметник м'якої групи (перед закінченнями пишеться м'який знак: їхн-ь-ого, їхн-ь-ому).
Відмінювання вказівних займенників
Від-
ки чоловічий і середній рід жіночий рід множина
Н. той, цей те, це та, ця ті, ці
Р. того, цього тієї (тої),цієї (цеї тих, цих
Д. тому, цьому тій, цій тим, цим
З. Н. або Р. ту, цю Н. або Р.
О. тим. цим тією,тою,цією, цею тими, цими
М. (на) тому, цьому (на) тій, цій (на) тих, цих
Аналогічно до займенника той (та, те) відмінюється займенник отой(ота, оте), а такий (така, таке, отака, отаке) – як прикметник твердої групи. Займенникстількивідмінюється лише за відмінками як числівник два.
Відмінювання означальних займенників.
Означальні займенники відмінюються, як прикметники (за родами, числами і відмінками).
Займенники весь (увесь), вся (уся), все (усе), всі (усі) відмінюються, як прикметники м'якої групи. Займенники кожний (кожен), жодний (жоден), всякий, самий, інший– як прикметники твердої групи.
Відмінювання питальних (відносних) займенників
Н. хто що який чий скільки котрий
Р. кого чого якого чийого скількох котрого
Д. кому чому якому чийому скільком котрому
З. кого чого Н. або Р. Н. або Р. Н. або Р. Н. або Р.
О. ким чим яким чиїм скількома котрим
М. на кому на чому на якому на чийому (чиїм) на скількох на котрому
За цим же зразком відмінюються заперечні та неозначені займенники. Частки, за допомогою яких вони утворилися, не змінюються.
Практикум
1.Поставити займенники в родовому та орудному відмінках однини без прийменників і з прийменниками до або з. Пояснити написання.Зразок: її , до неї (Р.в.); нею, з нею (О.в.)
Хто, що, ніхто, ніщо, деякий, вона, він, той, ніякий, абиякий, абищо, дехто, декотрий, щось, чийсь, казна-хто. казна-що, який-небудь, будь-чий, мій, цей.2. Розкрити дужки.Пояснити правопис.Де (в) кого, де (з) чим, до (де) кого, ні (до) кого, до (ні) кого, з (казна)ким, казна (з) ким, де (з) ким, з (де) ким, ні (до) чого, ні (до) чийого, до (ні) чийого, на (хтозна) що, на (який) небудь, хтозна (в) який, аби (з) ким, з (аби) ким, на (будь)чий, до (кого) сь, на (що) сь, на (будь) що, за (будь) що, за (будь) яких, ні (за) яких, до (де) якої.
3.Прочитайте і запишіть прислів’я та приказки. Знайдіть займенники. Визначте, до яких розрядів вони належать і яку функцію виконують.
Як ти вітаєш, так і тебе вітатимуть.
Який голос, такий і поголос.
Хто говорить – сіє, хто слухає – жне.
Срібні ви, мої слова, золоте мовчання!
Приємне слово – всім до любові, а мова гірка – кожен тіка.
Коли дурень мовчить, він схожий на розумного.
Провідміняйте на вибір по одному займеннику різнихрозрядів.
4. Перекладіть російський текст українською мовою, запишіть його. Знайдіть в ньому займенники і з’ясуйте розбіжності у їх творенні в обох мовах.
Итак, Пилат поднялся на помост, сжимая машинально в кулаке некую пряжку и щурясь… Звуковая волна началась, негромко зародившись где-то вдали у ипподрома, потом она стала громоподобной и, продержавшись несколько секунд, начала спадать. «Увидели меня», –подумал прокурор. Он выждал некоторое время, зная, что никакою силою нельзя заставить толпу умолкнуть, пока она не выдохнет все, что накопилось у нее внутри, и не смолкнет сама.
5. Спишіть і підкресліть питальні займенники однією лінією, а відносні – двома.
1. Ой, який хороший день, в небі чисто-чисто. Скільки музики й пісень розлилось над містом! (М. Познанська). 2. Добре жить тому, чия душа і дума добро навчилися любить (Т. Шевченко). 3. Хто людей питає, той і розум має (Народна творчість). 4. Чия ця дівчинка дзвінкоголоса? (П. Тичина). 5. Книга й школа – що є глибше, як з наукою дружить? (П. Тичина). 6. І я згадав своє село. Кого я там покинув? (Т. Шевченко). 7. Хто ця жінка, чим вона стривожена, звідки вона і чому не знає шляху до повітового міста? (А Шиян).
6. Перепишіть фразеологізми, визначте відмінок зворотного займенника.
Собі на умі, дати собі раду, само собою зрозуміло, сам собі пан, показати себе, відчути на собі, себе не пам'ятати, бути не в собі, сам не при собі, сушити собі голову, та й ні гадки собі, ціну собі знати, шукати себе, набивати собі ціну.
7. Запишіть речення і поставте в них займенники у відповідному відмінку. Поясніть їх правопис.
Ввічлива людина повинна відповідати на запитання чи розмовляти (та) мовою, якою до (вона) звертаються. У ході розмови треба повсякчас пам’ятати про необхідність контролю за (свої) жестами, позою, інтонацією. За (вона) особливо слід стежити (весь) час, оскільки завдяки (вона) збагачується зміст сказаного, надається (він) певного відтінку.
Розіслався степ… Серед (він) хвилі хвилями золотого сонячного світу так і ходять; над (він) сотні жайворонків непримітно в’ються, і (вони) весела пісня дзвенить. Хто втерпів би не зостановитися, щоб намилуватися (та) чарівною красою?(О. Корніяка).
8. Перепишіть. Займенники, що в дужках, поставте в потрібному відмінку.
Спитав у (він), передав через (вони), глянув (вона) у вічі, прийшла до (вона), перед (він), люблю (вони), сміявся з (вони), бачилась із (вони), збудив (вона), згадав про (він), надіявся на (вони), допоможу (вона), в'ється над (воно), зв'язок з (вони), усміхнувся до (він), звільнили (він), переказав через (вона).
Літературна сторінка

ЛЕСЯ УКРАЇНКА
(1871 -1913)
Видатна українська поетеса
Псевдонім української поетеси Лесі Українки – Лариса Петрівна Косач-Квітка. Леся Українка – автор багатьох поетичних збірок, поем, драм. Відомі її твори: ліричні цикли «Невільничні пісні», «Мелодії», поеми «Давня казка», «Ізольда Білорука», драми «У катакомбах», «Лісова пісня», «Камінний господар». Вірш «Contraspemspero!» («Без надії сподіваюсь») написаний у 1890 році.
Лесина доля була незвична. Щедро обдарована талантом, наділена ніжним, чутливим серцем, сповненим палкої любові до людей, поетеса зазнала великого горя. З дитинства Леся Українка мужньо боролася з тяжкою хворобою – туберкульозом. Проте її твори життєстверджувальні за настроєм, різноманітні та витончені за формою. Ніщо не могло зламати Лесю Українку.
Словник
невільничні– невольничьи
проте– однако
життєстверджувальні– жизнеутверждающие
витончені– изящные
Прочитайте поезії Лесі Українки
«CONTRASPEMSPERO!»Гетьте, думи, ви хмари осінні!
То ж тепера весна золота!
Чи то так у жалю, в голосінні
Проминуть молодії літа?
Ні, я хочу крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Жити хочу! Геть, думи, сумні!
Я на вбогім сумнім перелозі
Буду сіять барвисті квітки.
Буду сіять квітки на морозі,
Буду лить на них сльози гіркі.
І від сліз тих гарячих розстане
Та кора льодовая, міцна,
Може, квіти зійдуть, і настане
Ще й для мене весела весна.
Я на гору круту крем'яную
Буду камінь важкий підіймать
І, несучи вагу ту страшную,
Буду пісню веселу співать.
В довгу темную нічку невидну
Не стулю ні на хвильку очей,
Все шукатиму зірку провідну,
Ясну владарку темних ночей.
Так!Я буду крізь сльози сміятись.
Серед лиха співати пісні,
Без надії гаки сподіватись.
Буду жити!–Геть, думи, сумні!
Словник
гетьте – прочь
тепера–теперь, сейчас
на перелозі–на перелоге, на целине
крем'яную–кремневую
несучи– неся
провідну–путеводную
хвильку– минутку, мгновение
шукатиму–буду искать
стулю–сомкну
* * *
Сон літньої ночі колись мені снився.
Коротка та літняя нічка була,
І сон був короткий, – він хутко змінився
І зник, як на сході зоря розсвіла.
Чудовая мрія, розкішна та ясна,
Кохано в ту ніч обгорнула мене,
Приснилась мені люба доля прекрасна,
Приснилось невидане щастя дивне.
Була я щаслива, безмірно щаслива;
Приснилось мені... та того не списать!
Де в світі є мова така чарівлива,
Щоб справжнеє щастя могла розказать?
Та сон був короткий. Ранесенько-рано
Вже зникла рожевая мрія моя,
Туди полинула, де грала кохано
Злотисто-рожева світова зоря.
Поглянула я, що вже нічка зникала,
І душу мою обгорнула печаль;
І тихо-тихесенько я промовляла:
«Сон літньої ночі! Мені тебе жаль!..»
Я щастя не маю і в мріях не бачу,
Бо іншії мрії у серці ношу;
Коли я часами журюся і плачу,
Я щастя у долі тоді не прошу.
Для інших і доля, і щастя хай буде,
Собі я бажаю не сну, а життя,
Хто зо сну прокинувсь, хай щастя забуде,
йому вже до щастя нема вороття
Словник
хутко – быстро
зник – исчез
рожева – розовая
полинула – вознеслась
журюся – печалюсь
вороття – возвращение
Тема 5. Дієслово
Дієслово. Граматичні категорії дієслова.
Дієвідмінювання дієслів.
Дієприкметник як особлива форма дієслова.
Дієприслівник як особлива форма дієслова.
Лексична тема. Моя майбутня професія.
• Дієслово – це повнозначна частина мови, яка означає дію або стан і відповідає на питання що робить предмет? що з ним робиться?
Наприклад: Вже обтрусили айстри роси, коли торкнув їх вітру змах; багряне листя в жовті коси вплітає осінь у садах (В. Сосюра). Пройдутьзливи,замовкнутьгрози,задрімаютьвітри на ланах (В. Симоненко).
Що означає дію або стан
На які питання
відповідає що робити?
що зробити?
Морфологічні ознаки постійні вид (доконаний, недоконаний), перехідність, дієвідміна
непостійні спосіб (дійсний, умовний, наказовий), час (минулий, теперішній, майбутній), особа, рід
Форми дієслова незначена форма (інфінітив), особові форми, дієприкметник, дієприслівник, безособові форми на -но, -то
Синтаксична
роль присудок, додаток, обставина
Початковою формою дієслова є неозначена форма, або інфінітив. Інфінітив – це форма дієслова, яка означає дію, але не виражає способу, часу, особи, числа і роду. Неозначена форма дієслова вживається тоді, коли треба назвати дію взагалі, безвідносно до того, хто її виконує і коли.Інфінітив закінчується на -ти або -ть. Наприклад: Можна вибрать друга і по духу брата, та не можна рідну матір вибирати (В. Симоненко).
Дієслова у формі інфінітива бувають доконаного(совершенного) і недоконаного (несовершенного) виду:йти –прийти; прати – випрати; стукати – стукнути; сидіти– сісти; виміряти – виміряти; брати– взяти.
За своїм значенням і відношенням до інших частин мови усі дієслова поділяються на дві групи:
1) перехідні– дія переходить на інший предмет: поставлю хату, насаджу сад;
2) неперехідні– дія на інший предмет не переходить: пісня не вмре, не загине; проплила хмарина.
В українській мові (як і в російській) розрізняють три способи дієслів:
–дійсний (изъявительное наклонение) – означає реальнудію.Пожовтіла тополя, і клен збагрянів.
–умовний– означає дію бажану або можливу за певних умов.Хотіла б я піснею стати.
–наказовий– означає дію через наказ, прохання, побажання, заклик, пораду, виражає спонукання до дії.Повій, вітре, на Вкраїну...
В українській мові є три часи дієслова:
–теперішній час –означає дію, яка відбувається постійно (дерево росте, дрова горять) або в момент мовлення (сніг іде, автобус їде);
–минулий час – означає дію, яка відбувалася або відбулася до моменту мовлення про неї (минув рік, зірки засіяли);
–майбутній час – означає дію, яка відбудеться після мови про неї (знайду дорогу, писатиму листа, буду чекати тебе).Майбутній час має три форми:1)просту доконаного виду (посаджу, зберу, стукну, візьму);
2)просту недоконаного виду (сидітиму, читатиму, чекатиму);
3)складену недоконаного виду (буду садити, буду збирати).
• Зміна дієслова за особами, часами і числами називається дієвідмінюванням. За тим, який голосний звук виступає в особових закінченнях дієслів теперішнього часу, дієслова поділяються на І і II дієвідміни. Букви е, є та и, ї в закінченнях дієслів, за якими розрізняються дієвідміни, називаються тематичними голосними: печеш, печемо; шиєш, шиємо; ходиш, ходимо; стоїш, стоїмо.
Практично І і II дієвідміни дієслів розрізняються за закінченням 3-ої особи множини:
а)до І дієвідміни належать дієслова, які у третій особі множини мають закінчення -уть, -ють, (товчуть, ріжуть, думають, переживають). В особових закінченнях пишуться буквие, є.
б)до II дієвідміни– з закінченням -ать, -ять (кричать, сушать, білять, варять). Особові закінчення пишуться з буквамии, ї.
Дієслова теперішнього і простого майбутнього часу доконаного виду мають однакові особові закінчення.
І дієвідміна
особа Однина Множина
1-а везу, співаю, принесу ми веземо, співаємо, принесемо
2-а везеш, співаєш, принесеш везете, співаєте, принесете
3-а везе, співає, принесе везуть, співають, принесуть
ІІ дієвідміна
особа Однина Множина
1-а солю, стою, посушу солимо, стоїмо, посушимо
2-а солиш, стоїш, посушиш солите, стоїте, посушите
3-а солить, стоїть, посушить солять, стоять, посушать
При дієвідмінюванні дієслів можливе чергування приголосних: стерегти – стережу (г-ж); пекти – печу (к-ч); дихати – дишу (х-ш); водити – воджу (д-дж); крутити – кручу (т-ч); косити –кошу (с-ш); лазити – лажу (з-ж); мостити – мощу (ст-шч); їздити – їжджу (зд-ждж); любити – люблю (б-бл); топити – топлю(п-пл).
Суфікси -ува- (-юва-) втрачають елементи -ва- (полювати – полюю; керувати – керую).
• Дієприкметник (по рос. причастие) –особлива форма дієслова, що виражає ознаку предмета за дією. Наприклад: Стомлена, спечена, пилом прибита, журиться нива, дощем не полита (І.Манжура).
Значення Відповідає на питання Граматичні ознаки
прикметника дієслова
означає ознаку предмета за дією який? яка? яке? які? відноситься до іменника, змінюється за родами, числами, відмінками, буває означенням і присудком вид (доконаний і недоконаний), час (теперішній, минулий), стан (активний і пасивний, може мати залежні слова, буває присудком
• Дієприслівник(по рос. деепричастие) –незмінна форма дієслова, яка означає додаткову дію.
Наприклад: Не спитавши броду, не лізь у воду (Нар. творчість).
Вид Що означає Відповідає на питання Як утворюється
недоконаний незакінчену додаткову дію. Наприклад: Діти бігли, не переводячи подиху. що роблячи? читаючи, несучи, лежачи
від основи теперішнього часу за допомогою суфіксів -учи
(-ючи), -ачи (-ячи)
доконаний завершену додаткову дію. Наприклад: Не взявшись за сокиру, хати не зробиш. що зробивши? прочитавши, занісши, прилігши від основи інфінітива за допомогою суфіксів -вши,
-ши
Практикум
Визначте, до якої дієвідміни належить кожне дієслово.
Радити, приїжджати, графити, дати, колихати, купити, мазати, творити, вишивати.
2.Поставити дієслова в 2-й особі однини і 1-й особі множини.Пояснити написання особових закінчень.
Мочити, терпіти, вітати, морозити, гостювати, дивитися, тремтіти, трудитися, їхати, їздити, твердіти, гойдати.
3. Утворити видові пари дієслів.
Дозволяти, кликати, сідати, подобатися, питати, брати, дякувати, стукати, в'янути, ловити, берегти, говорити, змальовувати, переміряти, берегти.
4. Від поданих дієслів утворіть всі можливі форми майбутнього часу.
Летіти, творити, поливати, стрибати, в'язати.
Використайте схему
Дієслово Майбутній час доконаного виду Майбутній час недоконаного виду Майбутній час недоконаного виду (складена форма)
5. Прочитайте речення. Випишіть дієприкметники, визначте їх вид, час, рід, число, відмінок.
1. Підхоплена хвилями шлюпка вилетіла в море (М. Трублаїні). 2. Тремтячими руками розгорнув Тарас папір (О. Іваненко). 3. Дбайливо политі й старанно підстрижені квіти красувалися серед в'янучих трав (В. Собко). 4. Око знов ваблять блукаючі вогні (М. Коцюбинський). 5. Згаяного часу і конем не доженеш (Народна творчість). 6. В зів'ялих листочках хто може вгадати красу всю зеленого гаю (І. Франко). 7. Не цвіти ж, мій цвіте новий, нерозвинений цвіте, зов'янь тихо, поки твоє серце не розбите (Т. Шевченко). 8. Коли весною зацвіте трава в палаючих серпанках, в степ на курган крутий іде старенька зморена журавка (Д. Луценко). 9. Струмує теплий дим по коліях розмитих, дощами добрими напоєних доріг (М. Рильський).
6. Утворіть:
1) від поданих дієслів – пасивні дієприкметники минулого часу. Провідміняйте дієприкметник чоловічого роду, утворений від виділеного дієслова.
Наситити, загоїти, виписати, замісити, виплекати, шити;
2) від поданих дієслів – пасивні дієприкметники минулого часу. Провідміняйте дієприкметник жіночого роду, утворений від виділеного дієслова.
Зберегти, натрудити, заспокоїти, перемелювати, бажати, прогнити;
3) від поданих дієслів – активні дієприкметники минулого часу. Провідміняйте дієприкметник чоловічого роду, утворений від виділеного дієслова.
Постаріти, порідіти, обважніти, згоріти, позеленіти, потемніти.
Розвиток мовлення
Прочитайте текст.
Світ професій – величезний. Навіть спеціалісти не можуть порахувати усі професії. У різних джерелах їх фіксується від 40 до 100 тис. Причому щороку з’являється близько 500 нових і стільки ж зникає або видозмінюється.Історію, що може нараховувати кілька тисячоліть або всього кілька років. І відколи живе людство – існує і проблема вибору занять, трудової діяльності, професійної кар’єри. Це підтверджують найдавніші пам’ятки, знайдені археологами, лінгвістами та істориками. Ще відомий давньогрецький філософ Платон (427-347 рр. до н. е.) говорив: «Пізнай себе і роби свою справу».
Свою інтерпретацію професійної діяльності запропонував Г.С. Сковорода у вченні про «сродний труд». Осердям цього вчення було самопізнання людини та здобуття нею щастя завдяки духовним пошукам та моральній міцності у виборі і здійсненні обраної діяльності.
Завдання. Перекажіть текст. Розкажіть про свою майбутню професію.
Прочитайте текст.
Что бы я хотел пожелать молодежи, посвятившей себя науке? Прежде всего –последовательности. Об этом важнейшем условии научной работы я никогда не смогу говорить без волнения. Последовательность, последовательность и последовательность. Изучите основы науки прежде, чем подниматься на ее вершины Будьте сдержанными и терпеливыми. Научитесь делать черную работу в науке. Изучайте, сравнивайте, систематюируйте факты. Факты – это воздух ученого. Без них вы никогда не сможете подняться на вершину пачки. Но, изучая, экспериментируя, наблюдая, старайтесь не оставаться у поверхности фактов. Ищите законы, которые управляют фактами.
Второе – это скромность. Никогда не думайте, что вы уже все знаете. И даже если ваши успехи оценили очень высоко, всегда имейте мужество сказать себе: «Я невежда».
Третье – это страсть. Помните, что наука требует от человека всей его жизни. И, если бы у вас было две жизни, их не хватило бы вам. Большого напряжения и великой страсти требует наука от человека. Родина ждет от вас многого. И вы должны оправдать ее надежды.
(Из письма академика И.О. Павлова молодёжи).
Завдання.Перекладіть текст українською мовою.
Тема 6. Прислівник
Значення і граматичні ознаки прислівника.
Ступені порівняння прислівників.
Лексична тема. М. Коцюбинський
• Прислівник (по рос. наречие) –незмінна самостійна частина мови, яка вказує на ознаку дії, предмета чи іншої ознаки і відповідає на питання де? коли? куди? звідки? як?
Загальне значення Розряд за значенням На які питання відповідають Граматичні ознаки Синтакс-на роль
ознака дії або стану Прислів-
ники місця де? куди? звідки?
високо, туди, звідти ступінь порівняння у прислівниках з суфіксами -о, -е обст-на, інколи присудок
ознака іншої ознаки способу дії як? яким способом?
весело, по-новому, поволі ступінь порівняння (якщо є), наявність суфіксів -и,
-ому, -ему (у прислівниках, що мають префікс по-) часу коли? доки? відколи? як довго?
сьогодні, досі, з давніх-давен, напередодні причини чому? через що? з якої причини?
згарячу, зопалу, хоч-не-хоч, зосліпу мети для чого? з якою метою?
навмисно, на зло, назустріч міри й ступеня скільки? наскільки? якою мірою?
трохи, надто, ледве, дотла • Ступені порівняння прислівників
Ступінь порівняння Спосіб творення Приклади
Вищий ступінь:
проста форма
складена форма за допомогою суфіксів -ше,
-іше
за допомогою слів більш, менш глибоко – глибше, весело – веселіше;
більш популярно, менш цікаво
Найвищий ступінь:
проста форма
складена форма за допомогою префікса най- (для підсилення додається як-, що)
за допомогою слів найбільш, найменш найглибше, найвеселіше, якнайкраще;
найбільш популярно, найменш цікаво
Практикум
1.Доповніть ряд.
(Як?)Гарно, вміло.
(Коли?) Ввечері, взимку...
(Де?) Обабіч, ліворуч...
(Звідки?) Знизу, здалеку...
(Куди?) Вверх, вниз
2. Замініть вислови синонімічними прислівниками.
Лягати разом із курми –….Шукати по гарячих слідах –....Надворі хоч в око стріляй –....Працює, як сонна муха –.... Дав, як кіт наплакав –.... Прийде, як рак свисне –.... Мчати, як стріла –... .
3. Перепишіть. Після кожного прислівника запишіть у дужках, до якого розряду за значенням він належить.
Зразок: Сяє вдалині (місце дії) вогник у вікні (В. Юхимович).
Я на тебе дивлюся щовечора, Києве мій (Д. Луценко).Таким я знав тебе ще змалку, високе місто над Дніпром (М. Рильський).Надворі вечір настає (Олександр Олесь). Удалині м'яко блимнули вікна (М. Коцюбинський). Поволі ніч підносить темні вії, відкриті навстіж сяють небеса (О. Черненко). І мене один лиш місяць розуміє на півслові (Л. Тендюк). Навколо усе спочиває, а пісня не хоче спочить (В. Сосюра).
4. Утворіть усі можливі форми ступенів порівняння прислівників.
Холодно, тепло, твердо, щедро, гарно, рано, далеко, часто, швидко, мудро, глибоко.
5. Згрупуйте прислівники-синоніми й запишіть їх, поставте питання до кожного прислівника.
Завжди, швидко, спокійно, таємно, зненацька, раптом, повсякчас, раптово, тихо, ущерть, враз, несподівано, стійко, завзято, вічно, наполегливо, хутко, незабаром, потай.
6. Із поданих пар слів виберіть правильне написання прислівників.
Над вечір – надвечір, потрете – по-третє, будьде – будь-де, рік-у-рік – рік у рік, устократ – у стократ, навидноті – на видноті, поновому – по-новому, більш-менш – більш менш, аби як – абияк, у п'ятьох – уп'ятьох, нарізно – на різно, якнайбільше – як найбільше, мимо хідь – мимохідь, понімецьки – по-німецьки, знов
таки – знов-так, все таки –все-таки,.все одно –все одно, до побачення – до побачення, рано вранці –рано-вранці,в цілому – вцілому, по-моєму –по моєму,навесні – на весні,в головному – вголовному,кінець кінцем –кінець-кінцем.
7. Прочитайте. Випишіть прислівники разом зі словами, до яких вони відносяться.
1. Навесні, в ту пору, коли молоденька травичка ще не встигла розстелити свої шовкові килими, всюди на пагорбах, у видолинках, на яскраво освітлених сонцем галявинах, під старими деревами у парках і садах розсипає весна свої фіалкові усмішки, а повітря навкруг наповнюється найтоншим ароматом (С. Приходько). 2. Блискуче зелене листя цієї квітки не в'яне ні взимку, ні влітку, а навесні звеселяє очі блакитними зірочками цвіту (3 календаря). 3. Зараз коло неї, мов під охороною маленьких трохи потвердих, темно-зелених листків, тулилася блідо-рожева рожа, що тільки наполовину розцвілася (О. Кобилянська). 5. Удень і вночі, у будень і свята, спекотливу днину чи сльоту — від зорі до зорі несе в полі свою трудну вахту господар землі (В. Скуратівський).
Літературна сторінка

МИХАЙЛО КОЦЮБИНСЬКИЙ
(1864–1913)
Видатний український письменник, громадський діяч
Михайла Коцюбинського сучасники часто називали сонцепоклонником. Знайомство з його творчiстю пiдтверджує надзвичайно тонку й точну цю характеристику.
Висока художнiсть, вражаюче багатство, свiтло простота думки й справдi немов пронизують читача життєдайним сонячним промiнням, звеличуючи й наснажуючи для добра i творення. Його творчiсть непомiтно, але неминуче допомагала людинi ставати людиною.
Коцюбинський по своїй сутi був людиною творчою. Це вiдчувалося у всьому. Всi люди, без винятку, що стикалися з ним, «з першого погляду» попадали пiд чари його зовнiшностi, людських якостей.
Прочитайте уривок із новели «Intermezzo».
За такою ніччю неодмінно буде сонячний яскравий день, і «я повний приязні до сонця і йду просто до нього, лице в лице. Повернутись до нього спиною – крий боже! Яка невдячність! Я дуже щасливий, що стрічаюсь із ним тут, на просторі, де ніхто не затулить його обличчя, і кажу до нього: «Сонце! я тобі вдячний. Ти сієш у мою душу золотий засів – хто знає, що вийде з того насіння?»
П'ючи сонце, мов цілющий напій добра, герой відчуває в душі любов: «Дивись же на мене, сонце, й засмали мою душу, як засмалило тіло, щоб вона була недоступна для комариного жала... (Я себе ловлю, що до сонця звертаюсь, як до живої істоти. Невже се значить, що мені вже бракує товариства людей?)».Разом із вівчарками він блукає полями, обережно несучи додому спокій і відчуття спорідненості з самою землею: «Спочивай тихо під сонцем, ти така ж втомлена, земле, як я. Я теж пустив свою душу під чорний пар».
* * *
Прочитайте уривок із казки «Хо».
РАНОК У ЛІСІ
(уривок із казки «Хо»)
Ліс ще дрімає в передранішній тиші... Непорушно стоять дерева, загорнені в сутінь, рясно вкриті краплистою росою. Тихо навкруги, мертво... Лиш де-не-де прокинеться пташка, непевним голосом обізветься зі свого затишку. Ліс ще дрімає... а з синім небом вже щось діється: воно то зблідне, наче від жаху, то спахне сяйвом, немов од радощів. Небо міниться, небо грає усякими барвами, блідим сяйвом торкає вершечки чорного лісу... Стрепенувся врешті ліс і собі заграв... Зашепотіли збуджені листочки, оповідаючи сни свої, заметушилась у травиці комашня, розітнулося в гущині голосне щебетання й полинуло високо – туди, де небо міниться, де небо грає всякими барвами...
На галяву вискакує з гущини сарна і, зачарована чудовим концертом, зупиняється, витяга цікаву мордочку до кривавої смуги обрію, що червоніє на узліссі поміж  деревами, і слуха.
Полохливий заєць, причаївшись під кущем, пригина вуха, витріща очі й немов порина ввесь у море лісових згуків...
Аж ось ринуло від сходу ясне проміння, мов руки, простяглось до лісу, обняло його, засипало самоцвітами, золотими смугами впало на синю від роси траву на галяві, де гостро на тлі золотого світла випинається струнка постать сарни.
Завдання. Перекажіть близько до тексту.
Тема 7. Службові частини мови
Прийменник як службова частина мови.
Сполучник як службова частина мови.
Частка службова частина мови.
Вигук як особлива частина мови.
• Прийменником (по-рос. предлогом) називається службова частина мови, яка в сполученні з іменником (числівником, займенником) виражає відношення між предметами або відношення дії, стану, чи ознаки до предмета.
Для чого служить Групи за будовою Групи за походженням З якими відмінками вживаються
для вираження відношень між словами: іти до школи (просторові); зроблений з дерева (означальні); іти протягом дня (часові) Прості: в, до, на, за, по, під, при, через, крім, для.
Складні: з-за, з-під, поміж, понад, поперед, посеред.
Складені:
з метою, під час,
в напрямку, за винятком Непохідні: в, на, до, від (од), у (в), при, з, за, над;
Похідні: а) від іменних частин мови та прислівників: край, коло, кінець, протягом;
б) унаслідок поєднання прислівників чи іменників з непохідними прийменниками: завдяки, всупереч, поруч з, слідом за. Непохідні прийменники з різними відмінками: іти до річки (Р.в.); збори в школі (М.в.).
Похідні прийменники з одним яким-небудь відмінком: всупереч бажанню (Д.в.); незважаючи на непогоду (З.в.); завдяки товаришеві (Д. в.).
• Сполучником (по-рос. союзом) називається службова частитна мови, за допомогою якої поєднуються члени речення та частини складного речення.
Роль сполучників у реченні Групи сполучників за будовою Групи слів за вживанням
Для поєднання однорідних членів і частин складного речення:Я, і він, і ти творим цю весну, щоб з піснями йти в щастя долину (В.Сосюра). Прості:і, та, а, але, бо, чи, що, тому, однак, хоч.
Складні: або, проте, якщо, зате.
Складені: тому що, через те що, після того як, внаслідок того що. Сурядні:
а) єднальні:і (й), та, також;
б) протиставні:але, зате, проте, однак;
в) розділові:або, чи, то, хоч.
Підрядні:
а) причинові: бо, тому що, через те що;
б) мети: щоб, для того щоб, затим щоб;
в) умовні: як, якщо, коли б;
г) порівняльні: наче, мов, як, немов, ніби.
• Часткою (по-рос. частицей) називається службова частитна мови, яка надає реченням чи окремим словам додаткових відтінків у значенні.
Для чого служить Розряди за значенням та функціями в реченні Приклади
Для вираження:
а) додаткових відтінків окремих слів і речень;
б) для творення слів та граматичних форм 1. Модальні
2. Заперечні
3. Словотворчі
і формотворчі ось, от, оце, саме, же, ж, тільки, лише, таки, хай, би, ну;
не, ні, ані;
аби-, будь-, -небудь, казна-, хтозна-, би (б), же (ж), хай, нехай, -ся (-сь).
• Вигуком (по-рос. междометием) називається особлива частина мови, яка служать для безпосереднього найкоротшого вираження різних почуттів, волевиявлень, але не називає їх.
Що виражає Групи вигуків Приклади
виражає різні почуття, спонукання до дії, але не називає їх 1. Емоційні – виражають різні почуття (радість, жаль, біль, страх).
2. Волевиявлення – виражаютьспонукання до дії (наказ, поклик, оклик, вітання, прощання, заборону).
Ой! Ах! Ох! Ай! Ех! О! Ух!
Геть! Нумо! Гей! Цить! Жах! Агов! Слава! Ура! Привіт! До побачення! Дякую! Спасибі!
Звуконаслідувальні слова, які не виражають ні емоцій, ні волевиявлень, а відтворюють голоси істот і шуми. Ка-а-рр! Гур- гур! Ку-ку-ку! Кахи-ках!
Практикум
1. Прочитайте речення, випишіть дієслова з виділеними іменниками з прийменниками, поставте до них питання і скажіть, на що вони вказують.
Стежка звивалась у високій траві попід насипом. У підхмарних чорних глибинах моторошно гуляли прожектори. На сході лягла по обрію величезна оранжева смуга. На світанку Будапештське шосе було вже загачене гарматами. Маковейчик, оглянувшись, мало не крикнув з несподіванки (3 творів О. Гончара).
2. Запишіть фразеологізми, поясніть їхнє значення та вкажіть, з яким відмінком вжито прийменник. З будь-якими чотирма фразеологізмами складіть речення.
Збитися з ніг, брати до серця, дивитися крізь пальці, не спускати з ока, дістати з-під землі, вилами по воді писане, землі під ногами не чути, взяти себе в руки, висіти на волосині, налягати на ноги.
3.Перепишіть, розкриваючи дужки. Поясніть написання прийменників разом, окремо або через дефіс.
1. Тече вода (із) за гаю та (по) під горою. Хлюпочуться качаточка (по) між осокою (Т. Шевченко). 2.Чіпка глянув на діда, підвівсь і поплентався стороною (по) над отари, немов п'яний, наче учадів (Панас Мирний). 3. (Із) за лісу, (з) за туману місяць випливає (Т. Шевченко). 4. (3) над хмар часом прилине прощання з літом журавлине (П. Тичина). 5. Блиснуло сонце (з) поза гір в земному саду (А Кримський). 6. Геть (по) над морем, над хвилями синіми в'ються, не спиняться чаєчки білі (Леся Українка). 7. Що в світі миліше (над) зоряні ночі, що в світі ясніше (над) милого очі (М. Коцюбинський). 8. Стоїмо ми (в) чотирьох та очима лупаємо (І. Нечуй-Левицький). 9. Не для того я повертався додому, щоб сидіти (в) чотирьох стінах (П. Загребельний). 10. Я не літав по (над) зоряні країни, а все державсь бездольної землі(П. Грабовський).
4. Допишіть у поданих прислів'ях потрібні за змістом сполучники, назвіть їх розряд.
1. М'яко стеле, ... твердо спати. 2. В очі любить, ...за очі гудить. 3. Нетойурожай,... уполі, ...той, ... в коморі. 4. Сніг і завірюха, ... вже зима коло вуха. 5. ... хліб та одежа, їв би козак лежа. 6. Захистив, ... вовк овець. 7. Така правда, ... на вербі груші. 8. Світи, зоре, на все поле, ... місяць зійде. 9. ... влітку часті зірниці – буде гарний урожай.
5.Знайдіть «зайве» слово, враховуючи групи сполучників за значенням:
а) тому що, тим що, бо, у зв'язку з тим що, дарма що;
б) щоб, для того щоб, з тим щоб, щоби, тим що;
в) тільки-но, щойно, скоро, ледве, наче, з того часу як;
г) мов, немов, коли б, мовби, нібито, як.
6. Розкрийте дужки, записуючи сполучники окремо або разом.
1. Я знаю, ти у своєму плині ... нікому спуску не даєш.: (а) ні державі, ні людині, ні сивині, (а) ні дитині (М. Вінграновський). 2. Ти будеш жить від роду і до роду, (до) поки хліб росте, поки буяє цвіт (М. Волинець). 3. Тому і тривожно за слово гаряче, (а) би не потрапили в мислі огризки (П. Воронько). 4. Та усе ж мені хочеться дуже, (що) б стозвуко звучало й моє. Рідне слово... (В. Крищенко). 5. Якого (ж) ми будемо племені-роду, (як) що буде в устах наша мова згасать? (А. Демиденко) 6. Є почуття такі прозорі, (що) коли (б) з них відлити зорі, вони б світились, як небесні (П. Воронько).
7. Перепишіть, розкриваючи дужки. Поясніть правопис часток.
1. Все так (же) над озером мріє калина, де юність моя протекла (В. Сосюра). 2. Пішов (би) я в Україну, пішов (би) додому, там (би) мене привітали, зраділи (б) старому (Т. Шевченко). 3. А серце б'ється, свіжий вітер дише, не (мов) би хоче остудить чоло (М. Рильський). 4. Сьогодні йому, як ні (коли), хотілося (чим) скоріш виїхати за місто (Л. Дмитерко). 5. Не так (то) робиться все хутко, як швидко оком ізмигнеш (І. Котляревський). 6. Вже хто (зна) скільки часу минуло з тої пори (В. Кучер).
8. Перепишіть, розкриваючи дужки. Поясніть уживання не, ні зі словами.
1. (Не) до жартів рибі, коли її під жабри зачепили (Народна творчість). 2. Хто (не) робить, той (не) помиляється (Народна творчість). 3. Хай розквітне веселково у (не) виданій красі наша мова калинова, (на) че сонце у росі (П. Тичина). 4. Слово, моя ти єдиная зброє, ми (не) повинні загинуть обоє (Леся Українка). 5. Ми – (не) безліч стандартних «я», а безліч всесвітів різних (В. Симоненко). 6. Шкода краси, де розуму (не) має (Народна творчість). 7. (Ні) (з) ким (не) говорив, (ні) (до) кого (не) ходив (Гр. Тютюнник). 8. (Не) легко бути людиною (Л. Первомайський). 9. Краса – лиш відображення земного у (не) земному дзеркалі душі (І. Жиленко). 10. Холодні зірки мерехтіли в темному небі, і (не) скінченний Чумацький Шлях простягся у вічність (О. Довженко).
9. Поясніть значення словосполучень. Спишіть, розкриваючи дужки.
I. Бігти (не) чуючи ніг; з уст пари (не) пустити; води (не) сколотити; вір своїм очам, а (не) чужим речам; де (не) згода, там часто шкода; (не) всякому слуху вір; (не) далеко шукати; (не) зважаючи (ні) на що; (не) мало води утекло; (не) хтувати (не) безпекою; пороху (не) вистачає; хто (не) довго спить, тому щастить; (не) більше і (не) менше; (не) добитися; (не) до сміху.
II. (Ні) холодно (ні) жарко; (не) чути (ні) рук (ні) ніг; (ні) живий (ні) мертвий; (ні) де й голки встромити; без (ні) якого наміру; далі (ні) куди; (ні) коли й угору глянути; (ні) кроку назад; (ні) чого й думати; це вже (ні) на що (не) схоже.
10. Знайдіть вигуки та звуконаслідувальні слова, поясніть їх написання та пунктуацію.
1. Спів вівсянки складається із окремих вигуків, які умовно можна записати так: «Чи-чит!.. Чит-чит-чирз-з-з!». 2. В українському фольклорі пісня вівсянки імітується словами так: «Діду, діду, сій ячмінь!». Або: «Кидай сани, бери віз-з-з!.. та й поїдем по рогіз-з-з!». Або ще: «Телегіз-з-з! покинь сани, бери віз-з-з!».
Розвиток мовлення
Прочитайте текст і перекладіть українською мовою.
Художники Приднестровья
...Приднестровье богато традициями народного творчества, всегда питавшеговысокое искусство, богато оно и художниками, прославившими свой край.
Широко известны имена Е. Столицы, М. Ларионова, А. Фойницкого, Е. Мереги, Л. Григорашенко, других мастеров изобразительного искусства. По-разному сложились их судьбы, в разное время и непохожих условиях они работали, но творчество их, обращенное в будущее, имеет для современных художников значение чистых родников.
В творчестве этих известных мастеров современные художники находят ответы на многие профессиональные вопросы.
В 1993 году небольшая группа приднестровских художников объединилась в свой профессиональный Союз. Отказавшись от старых принципов распределения льгот и диктата тем, они выдвинули первичными творческие задачи. Решаются вопросы по организации выставок, привлечения к своей профессии молодежи.
Художники из Тирасполя, Бендер, Рыбницы, Григориополя, Дубоссар, Суклеи и других населенных пунктов; живописцы, графики, скульпторы, мастера декоративно-прикладного и театрально-декорационного искусства; умудренные опытом зрелые люди и молодежь все они очень разные. Общее в них – стремление поделиться своими знаниями о жизни, своим видением окружающего мира, своим пониманием хода событий и представлениями о светлом и возвышенном...
...Творчество Приднестровских художников постоянно представляется для зрителей в Республиканской картинной галерее г. Бендеры, Тираспольской и Рыбницкой картинных галереях.
Традиционны осенние выставки, выставки произведений художников преподавателей, а также многочисленные персональные и событийные выставки. Деятельность художника, вечна в своем стремлении отразить красоту окружающей природы, неповторимость человека, тихую жизнь вещей и предметов, особенности цивилизации, проблемы взаимоотношений с обществом. Во все времена художник не мог не творить, ведь дар изображать предназначен ему судьбой и распоряжаться им он будет в любых условиях и в любом возрасте.
Н. Егорова, исскуствовед
Контрольні запитання і завдання
1. Дайте відповіді на запитання.
–Що вивчає морфологія?
–За якими ознаками визначаються частини мови?
–Доведіть, що три, трійка, потроїти, по-третє належать до різних частин мови.
–Чому частини мови називаються повнозначними? Назвіть їх. Доведіть на прикладі їх самостійність.
–Чому частини мови називаються службовими? Назвіть їхні службові функції. З'ясуйте на прикладі їхню службову функцію.
–Яка частина мови не входить ні до повнозначних, ні до службових? Що виражає ця частина мови. Проілюструйте на прикладі.
–Яка частина мови називається іменником?
– Які граматичні ознаки має іменник?
–Яка частина мови називається прикметником?Чому це повнозначна частина мови? Проілюструйте на прикладі.
–Які прикметники утворюють ступені порівняння?
–Яка частина мови називається займенником?
–Які розряди мають займенники?
–Яка частина мови називається числівником?
–Яка частина мови називається дієсловом?
–Яка частина мови називається прислівником?
2. Тестові завдання
1) У котрому рядку всі іменники належать до однієї відміни:
а) служба, будова, зв’язкова, відмова, призьба;
б) одежа, лижа, ведмежа, межа, пуща;
в) шпаківня, межа, Микола, дівчина, земля.
2) У котрому рядку всі іменники належать до І відміни:
а) площа, каша, межа, вежа, лоша;
б) огорожа, колотнеча, притча, задача;
в) вона, рука, машина, сорока, задача.
3) У котрому рядку всі іменники належать до ІІ відміни:
а) виграш, явір, фарш, розкіш, куліш;
б) напій, пальне, квас, вірус, дощ;
в) гай, розмай, вечір, пиріг, музей.
4) У котрому рядку всі іменники належать до ІІІ відміни:
а) емаль, спіраль, путь, подорож, гуаш;
б) мить, карамель, шинель, загибель;
в) тінь, осінь, путь, тюль, повінь.
5) У котрому рядку всі іменники належать до ІV відміни:
а) гуся, кача, курча, ослятко, їжаченя;
б) ведмежа, зайча, дівча, хлопча, козеня;
в) сім’я, плем’я, ім’я, полум’я.
6) Котрі з поданих іменників не належать до жодної відміни:
а) маля, журі, сонце, розкіш, бюро;
б) ножиці, учительська, виграш, Ігорівна, пальто;
в) метро, Суми, таксі, Карпати, колібрі.
7) Ступені порівняння можна утворити від:
а) якісних прикметників;
б) відносних прикметників;
в) присвійних прикметників.
8) У котрому рядку всі займенники належать до одного розряду:
а) я, собою, мене, нам, ви;
б) сам, весь, самий, нікотрий;
в) це, той, таке, цієї, цього.
9) У котрому рядку всі дієслова належать до одного виду:
а) посперечався, зігрів, попросив, позичив, виконав;
б) ношу, кричав, засівають, даємо, визнавали;
в) збігти, залетіти, перенести, захистити, зробити.
10) Виділіть числівник який означає ціле число.
а) п’ять шостих, десять, декілька, сім восьмих;
б) вісім цілих і одна друга,нуль цілих і п’ять десятих;
в) десять, тисяча, дванадцять, сім.
11)Укажіть рядок, у якому до складу всіх словосполучень входять прислівники.
а) скло в/руці, заїхати до/дому, прийти в/день народження;
б) росли у/кучі, на/зустріч з поетом, скласти в/двоє;
в) вивчити на/пам’ять, борщ по-українськи, говорити у/вічі.
12) У якому рядку всі сполучники складні?
а) Щоб, немов, ніж, якби, раз.
б) Якщо, теж, також, бо, немовби.
в) Мовбито, немовбито, начеб, проте, нібито.
РОЗДІЛ 5. ЛЕКСИКОЛОГІЯ
Тема 1. Лексичне значення слова
Значення слова.
Пряме і переносне значення слова.
Лексична тема. Ділова людина.
• Лексика –це словниковий склад мови.
• Лексикологія–розділ науки про мову, що вивчає лексику.
• У лексикології розглядаються значення, використання й народження самостійних слів, а також встановлюється загальна кількість їх у мові. Отже, основною одиницею лексики є слово.
Слова в мові служать для позначення предметів, явищ, ознак, дій тощо. Те, що позначає кожне самостійне слово (тобто закладений у слові зміст), є його лексичним значенням.
Лексичні значення слів бувають найрізноманітніші. Це назви осіб (інженер, лікар, учитель, електрик), тварин (кіт, слон, кішка, ведмідь), предметів (стіл, книга, гора, школа), природних явищ (вітер, сніг, гроза, повітря), абстрактних понять (знання, радість, сум, сила), ознак (синій, малий, ніжний, молодий), кількості (чотири, десять, сто, мільйон), станів (сумувати, радіти, бігати, співати), ознак дії (добре, красиво, по-справжньму, донизу) тощо.
Слова, які мають лексичне значення, спроможні позначати все, що оточує нас у навколишній дійсності. Лексичне значення слів пояснюється в тлумачних словниках.
Наявність в одному і тому ж слові двох чи більше зв’язаних між собою лексичних значень називається багатозначністю (по-рос. многозначностью). Слова, що мають кілька значень називаються багатозначними. Наприклад, слово журавельмає кілька значень.
1. Великий перелітний птах з довгими ногами, шиєю і гострим дзьобом, живе на лісових та степових болотах.Десь у небі журливо курликали журавлі, відлітаючи в теплий край (В. Кучер).
2. Довга жердина, приладнана біля колодязя як важіль для витягування води.Далеко серед пасовиськ видніється колодязь із журавлем– водопій для худоби (О. Гончар).
3. Народний сюжетний танець, у якому танцюристи зображують журавлів.Тут інші журавля скакали, а хто од дудочки потів (І. Котляревський).
У багатозначних словах усі значення пов’язані між собою, їх обов’язково об’єднує якась спільна ознака. Тому при багатозначності (властивості слова вживатися в різних значеннях) маємо не стільки слів, скільки значень має кожне слово, а одне слово.
У мові є слова, які позначають лише один предмет, ознаку, дію. Такі слдова називаються однозначними.Наприклад, горище – приміщення між стелею і покрівлею будинку; жолудь– плід дуба; медик– фахівець із медицини; дружний– зв´язаний дружбою, взаємною прихильністю, довір´ям, згодою; аналізувати– досліджувати, розбиваючи на складові частини. Це слова однозначні. Серед однозначних слів найбільше наукових термінів (суфікс, іменник, радіус, мікроскоп), власних назв (Ольга, Китай, Кордильєри, Сиваш), назв окремих рослин (бузок, суниця, опеньок), назв чисел тощо.
• Багатозначні слова можуть мати пряме і переносне значення.
Пряме значення слова – це його основне лексичне значення. Найчастіше пряме значення є первинним, тобто тим, що вперше стало назвою.
Наприклад, словогніздоозначає «у птахів – влаштоване або пристосоване місце для кладки яєць і виведення пташенят»:пташине гніздо.
Переносне значення слова – це його вторинне значення, яке виникло на основі прямого, наприклад:сімейне гніздо.
Часто в переносному значенні вживаються назви тварин:лисицеюназивають хитру людину,зайцем– боягуза,віслюкомабобараном– дурня,ведмедем абослоном– незграбу,левом,орлом– людину сміливу і відважну.
Слово в прямому значенні – це звичайна, повсякденна назва чогось (предмета, дії, ознаки). Слово в переносному значенні – назва образна, перенесена з одних предметів і явищ на інші. Переносних значень у слові може бути кілька.
Порівняймо:
1.Велика картина в золотійрамі гойдалася на шнурку(О. Гончар).
2.Левко Репетюк стояв червоний, лихий і нервово смикав золотий ланцюжок свого пенсне(Ю. Смолич).
3.Спи, моя дитинозолота,
Спи, моя тривого кароока(М. Вінграновський).
4.Була поразолотая,
Весела година,
Жила вона (дівчина) без лишенька,
Як мала дитина(Л. Глібов).
5.Ниво моя, ниво,
Нивозолота!
Стигнеш ти на сонці,
Налила жита(П. Грабовський).
У перших двох прикладах словозолотиймає пряме значення і позначає матеріал, з якого зроблено предмет (раму, ланцюжок). В інших прикладах словозолотавжите у переносних значеннях: у третьому випадку золота означає «дорога», люба серцю» у пестливому звертанні до дитини; у четвертому – словосполученняпоразолотаяозначає «прекрасний, щасливий період життя», у п’ятому – золота(нива) позначає колір.
Прямі і переносні значення слів розрізняються в контексті:крапля дощу – крапля надії; міцний матеріал – міцний сон; гірський потік – людський потік.
Доречне використання слова в переносному значенні робить мову виразнішою, яскравішою, надає їй образності й поетичності.
Практикум
1. Поясніть значення слова поле у кожному реченні.
1. На колгоспному полі паслась череда.2. Футбольне поле було залите водою.3. Поле її пишного плаття синіло волошками.4. Поле його робочого зошита рясніло зауваженнями та помітками.
2. Доіменників перо, операція, стіл, зуб, голова допишіть такіприкметники, які б розкривали багатозначність поданих слів.
3. Доведіть, що наведені слова належать до однозначних.
Ясен, клен, аспірин, Дрогобич, Карпати, префікс, суфікс, буква, алфавіт, пенал, олівець, п'ять, дятел, муха, судак, щиглик, бузок, жоржина.
4. Випишіть словосполучення, у яких вживаються слова у переносному значенні.
Тонкий папір, тонкий натяк, важкий пакунок, важкий погляд, мертвий птах, мертвий спокій, гарячий прийом, гарячий подих, крила пісні, крила орла, отруйне слово, отруйний напій.
5. Запишіть словосполучення у два стовпчики (1 – з прямим значенням, 2 – з переносним).
Гримить грім, гримить пісня; солодкий сон, солодке яблуко; свіжа думка, свіжа квітка; дитина плаче, зима плаче; солодкий чай, солодке життя.
6. Перепишіть, на місці крапок вставляючи пропущені букви. Підкресліть слова, вжиті в переносному значенні.
Сонце сіло. Землю обняла тиха ніч. Небо розгорнуло намет свій –синій, ш...рокий, гл...бокий. Зорі, мов малі діти, вд...влялися в нього своїми бл...скучими очима. Місяць плив по небу, розл...ваючи білувастий світ.Безжурно він д...вився на гори, долини, на вт...хаюче місто.
7. Прочитайте і поясніть, в якому значенні вжито виділені слова.Що вони означають?
Осінь кожному знайде роботу. Вересень діток до школи скликає. Жовтень прикрашає в садках дерева. Листопад відчиняє зимі ворота.
8. Спишіть, вставляючи замість крапок слова з довідки.У якому значенні – прямому чи переносному – вжито вставлені слова?
У віконце ... зима. Повіяв ... вітер. ... перші сніжинки. Земля під снігом ...
Слова для довідки: засумувала, сердитий, постукала, затанцювали.
9. Випишіть слова у два стовпчики: у перший — вжиті в прямому значенні, у другий — у переносному.
Соломія засміялась од тих слів, як часом сміються люди від великого щастя. Соломія опустила довгі чорні вії, котрі ніби торочками впали на її щоки, і почервоніла, як маківка. Чорні брови залисніли проти ясного рожевого неба. Сніг падав на вікна і заліплював шибки неначе білим папером. Очерети заснули. Тепла осінь упала під ноги. Ганя кинула оком у вікно.
(Із творів І. Нечуя-Левицького).
10. Знайдіть третє зайве.
Золота ложка, золота людина, золоті руки.
Весела дівчина, веселе літо, веселі сніжинки.
Схлипує дитина, схлипує джерельце, схлипує вітер.
Сумує ліс, сумує матір, сумує небо.
Розвиток мовлення
Спілкування
Діалоги
В офісі
Це наш офіс. Унас велике приміщення. Це кабінет директора. Його зараз немає.
Це його комп’ютер?
Так. Це комп’ютер директора.
А можна користуватися ним.
Ні, не можна. Це приймальня. Тут моє робоче місце, а це – робоче місце пані Марії.
Добрий день, я Марія. Я секретарка.
Дуже приємно. А я нова друкарка. Мене звати Олена.
Ходімо далі. Це Ваше робоче місце. На вашому столі єкомп’ютер.
А які Ваші робочі години?
Ми працюємо з дев’ятої ранку до шостої вечора. Перерва на обід з другої до третьої.
А субота вихідний?
Так.
Я можу почати працювати?
Так. Оці листи треба терміново надрукувати. Надіюсь, що Вам у нас сподобається.
Я теж так думаю.
Словник
фірма –фирма
підприємство – предприятие
підприємець – предприниматель
установа – учреждение
організація – организация
компанія – компанія
1. Завдання. Прочитайте і виберіть продовження.
Фірма
Підприємство
Установа
Організація
Компанія
Завод
Фабрика
Агентство
Банк
Типографія
Працює у сфері виробництва
реалізації (збуту) продукції
нерухомості
маркетингу
страхування
цінних паперів
аудиту і податків
малого бізнесу
надання юридичних послуг
сервісу
будівництва
видавничої діяльності
авіатранспорту
2. Завдання. Розкажіть за зразком.
Фірма «Юрист» надає юридичні послуги.
Фірма «Будівельник» …
Агентство «українські авіалінії» …
Взуттєва фабрика …
Металургійний завод …
Податкова інспекція …
Страхова компанія …
Видавництво «Поліграф» …
3. Виберіть продовження.
Хто? Що робить?
бухгалтерія веде облік кадрів
відділ кадрів зберігає продукцію
відділ постачання сировиною реалізує продукцію
відділ реалізації продукції видає зарплату
відділ художньої експертизи постачає сировину
склад здійснює художню експертизу
Тема 2. Групи слів
Групи слів за значенням – омоніми, синоніми, антоніми.
Групи слів за походженням.
Групи слів за вживанням.
Фразеологізми.
Лексична тема. Твоє здоров’я.
• Групи слів за значенням
Омоніми – слова, які однаково пишуться і вимовляються, але мають зовсім різне лексичне значення. Наприклад: гостра коса, дівоча коса, піщана коса. Омонімами можуть бути слова однієї й тієї ж частини мови. Їх не можна змішувати з багатозначними словами.
Омоніми сучасної української літературної мови переділяються на дві групи: повні (прості) і неповні (часткові).
Повні омоніми – це такі слова, які зберігають однакове звучання в усіх граматичних формах: деркач –птах і деркач – стертий віник
Серед неповних омонімів вирізняють декілька груп.
Омоформи– різні за значенням слова, однакове звучання яких зберігається лише в окремих граматичних формах:ранком(іменник в орудному відмінку однини і прислівник);мати, поле(іменники) і мати, поле (дієслова); світи (іменник у формі множини) ісвіти(дієслово наказового способу:Світи, сонечко, яскравіше.
Омофони– слова різні за значенням і написанням, але однакові за звучанням: сонце і сон це, мене(до я) і мине (від минати),проте і про те.
Омографи– слова, однакові за написанням, але різні за значенням і звучанням. Вони розрізняються наголосом:обід і обід(у колесі), мала (прикметник) імала(дієслово), дорога (прикметник) ідорога(іменник).
Синоніми– це слова, які мають різне написання і звучання, але означають один і той же предмет, ознаку, дію, хоч відрізняються відтінками лексичного значення. Наприклад: азбука, абетка, алфавіт; сміливий, безстрашний, мужній. Синоніми складають ряди слів, котрі прийнято називати синонімічними рядами. У кожному синонімічному ряді одне слово є основним –найбільш визначальним для даного ряду. У словниках воно подається першим: кинути – жбурнути, запустити. Українська мова дуже багата на синонімічні засоби.
Антоніми– це слова, протилежні за значенням. Наприклад: день – ніч, білий– чорний. Антоніми виступають парами й завжди належать до однієї частини мови: плюс– мінус (іменники), сумний – веселий (прикметники), говорити – мовчати (дієслова), холодно – мало (прислівники).

• Групи слів за походженням
Українська лексика формувалася протягом багатьох століть у певних зв’язках з іншими мовами. Тому в її складі виникли і взаємодіють дві основні групи слів – споконвічно українські слова і слова, запозичені з інших мов.
Серед споконвічних слів, яких в українській мові більша частина і які визначають національну самобутність української мови, виділяють:
1. Спільнослов’янські слова. Це спільні у слов’янських мовах слова, яких нараховують близько 2000.Наприклад, в українській мові – вітер, гіркий; у російській – ветер, горький; у білоруській – вецер, горкі; у чеській – vitr, qorki; у польській – wiatrqorzki.
2. Спільносхіднослов’янські слова. Наприклад, собака, сім’я, сизий, ківш, коромисло та ін. Таких слів немає в західних і південних слов’янських мовах.
3. Власне українські слова. Це низка слів, яка виникла в українській мові в період самостійного існування. Цим пояснюється те, що в українській мові є низка слів, яких немає в російській і білоруській мовах. Наприклад:гай, цуценя, година, паляниця, галушка, січень, мрія, міркувати та ін.
• Групи слів за вживанням
Слова, відомі всім носіям мови, якими вони вільно, без будь-якого обмеження користуються, належать до загальновживаної лексики. Сюди входять назви спорідненості людей (батько, мати, дід, бабуся), назви частин тіла (голова, вухо, зуби, серце), назви тварин (кінь, корова, вовк, лисиця), назви широко відомих рослин (яблуня, слива, пшениця, картопля), назви, пов’язані з харчуванням (хліб, сіль, молоко, їсти) тощо.
Слова, що вживаються в мові рідко і відомі лише частині людей називаються вузьковживаними. До них належать професіоналізми, діалектизми, жаргонізми, неологізми і застарілі слова.
Професіоналізми вживаються людьми певних професій. Наприклад, у мові лікарів поширені слова: скальп, шприц, операція тощо; у мові працівників сільського господарства – сівба, боронування, жнива, культивація тощо. Середпрофесійних слів виділяється особлива група слів – терміни. Наприклад: префікс, прийменник, дієслово, частка– у науці про мову; інфузорія, тритон – у зоології.
Слова, які використовуються лише жителями тієї чи іншої місцевості, називаються діалектними. Наприкдад: порш – нитка, хряпка – качан(у мовленні людей з північних областей України), папушоя – кукурудза (у мовленні людей з Молдови та Придністров’я).
Жаргонізми – слова, властиві розмовній мові певного середовища. Наприклад, серед частини молоді побутують слова:бакси (долари), штука (тисяча), лимон (мільйон), ксива (паспорт, посвідчення особи тощо), базар (розмови).
Слова, які щойно з’являються в мові, називаються неологізмами. Наприклад, останнім часом в українській мові стали вживатися слова маркетинг, сканер, модем, флешка.
Слова, що вийшли з активного вжитку, називаються застарілими. Наприклад: воєвода, жупан, граф, кріпак, шолом, дукат, аршин тощо.
• Фразеологізми
Фразеологізми, або фразеологічні звороти – це стійкі сполучення слів, котрі використовуються для називання предметів, ознак, дій. Лексичне значення більшості їх рівне одному слову: пекти раків раки – червоніти, замилювати очі– обдурювати.
Фразеологізми не завжди можна перекласти дослівно. Наприклад, по-українськи говоримо: утішатися перемогою, проявляти стійкість, простіш простого, а по-російськи – вкушать плоды победы, выдерживать характер, проще пареной репы.
Практикум
1. Пояснити значення слів-омонімів у поданих словосполученнях.
Ручний годинник – ручний голуб, снігова баба – залізна баба, коні бігли риссю – мисливець гнався за риссю, бабка макаронна – бабка і внучка, доконаний вид – вид на врожай – красивий вид – види столиці, змовкає річ – в тому річ – це моя річ, доходить до села – доходить своїм розумом – м'ясо доходить.
2.Серед поданих слів знайтисиноніми і об'єднати їх усинонімічні ряди.
1) Хвацько, важко, недавно, брудно, тиждень, нещодавно, неохайно, скрутно, ні пари з уст, неакуратно, навкруги, по-молодецькому, навколо, збудно, довкола, навмання, тяжко, наосліп, хоч-не-хоч.
2) Невідомий, занедбаний, закурений, рябий, неважливий, закостенілий, правильний, незвичайний, нерушимий, незнайомий, задимлений, перистий, небувалий, незначний, незнаний, запущений, строкатий, вірний, непорушний, занехаяний, задубілий, слушний.
3) Бити, квапитись, гаряче, багато, високоповажний, брутальний, дубасити, сила, високошановний, духопелити, сила-силенна, шановний, лупцювати, яр, безліч, гатити, завзято, яруга, прірва, вельмишановний, провалля, товкти, безодня, нетрі, кволість, обачний, поспішати, запально, тьма, хаща, обережний, зухвалий, хапатись, трущоба, слабосилля.
3. Дібратисиноніми до таких слів.
Хоробрий, бідний, робота, живопис, турбота, нісенітниця, мудрий, радісний, великий, робити, говорити, бити, гнобити, гарно, радісно.
4. На основі поданих слів пояснити склад української лексики за походженням.
1) Дочка, батько, жінка, орати, кувати, молот, вовк, кінь, олень, ніс, зуб, воля, гнів, білка, кішка, коржик, коровай, рілля, урожай, пивовар, дядько, сорок, півтора, хороший, сьогодні, багаття, будинок, вареник, гай, гречка, жнива, освіта, оселедець, чоботи, чарувати, уста, глаголити, істина, благати, небеса, бог, вождь, страждати, гріх.
2) Діалектика, математика, полюс, метр, інфекція, ангіна, директор, юнкер, штаб, орден, швабра, вафлі, паштет, майстер, шахта, вексель, бухгалтер, політика, парламент, кур'єр, балет, пальто, магазин, абажур, мічман, футбол, хокей, трамвай, кекс, пунш, матрос, шлюпка, каюта, сопрано, віолончель, опера, бандура, кайдани, тютюн, базар, алтин, брама.
5. Погрупуйте подані терміни залежно від галузі знань, сфери їх використання (педагогіка, психологія, мовознавство, спорт, математика, фізика, логіка, літературознавство, професійно виробнича лексика, військова лексика, політична лексика тощо).
Розвиток, психоаналіз, інтерлінгвістика, суфікс, фехтування, фільтрування, методика, фініш, узагальнення, натуралізм, диктатура, формування, форсувати, алгоритм, фосфоресценція, алітерація, кореляція, фракціонування, фрезерування, анафора, білінгвізм, концентрація, гімн, конфлікт, перипетія, манускрипт, так, помпезність, експеримент, шарада.
Замініть вислів одним словом.
Зарубати на носі, дати драла, рукою подати, розбити глека, місця собі не знаходити, мотати на вус, накивати п’ятами, пекти раків.
7. Замініть підкреслені вирази одним словом.
Ходімо додому, бо там матимісця собі не знаходить.Я ліг на ліжко і заснувяк убитий. Усю Десну знавяк свою долоню.Сергій ходивяк осіння хмара.Вони рослияк горох при дорозі.
Розвиток мовлення
Діалоги
Алло! Це поліклініка? Добрий день! Я хотів викликати лікаря додому.
Слухаю Вас. Що сталося?
Я захворів. У мене болить горло, голова... У мене сильний кашель і нежить.
Температура висока?
Так, висока. 39,5° С.
У Вас, мабуть, грип. Треба лежати у ліжку. Випийте таблетку аспірину і чекайте на лікаря. Він скоро приїде. Скажіть, будь ласка, Ваше прізвище й адресу.
Мене звуть Сергій Косенко. Моя адреса: вулиця Зелена, 20, квартира 17.
* * *
Доброго ранку, Степане! Куди ти йдеш?
В аптеку.
Ти захворів?
Треба купити ліки, краплі для очей. Дуже болять очі.
А ти у лікаря був?
Так. Він виписав мені рецепт.
На все добре! Щасливого одужання!
Дякую!
* * *
– Доброго дня! Чи можна отримати ліки за рецептом?
Так! Давайте ваш рецепт.
Ось, будь-ласка.
А коли будуть готові ліки?
Зайдіть завтра після обіду.
Дякую! До побачення!
На все добре!
Словник
нежить – насморк
почуватися – чувствовать
захворіти – заболеть
біль – боль
захворювання – заболевание
хворий – больной
краплі – капли
лікар – врач
Прислів’я
• Без здоров'я немає щастя. 
• Веселий сміх – це здоров'я. 
• Доки здоров'я служить, то людина не тужить. 
• Було б здоров'я, а все інше наживемо. 
• Вартість здоров'я знає лише той, хто його втратив.  
• Глянь на вигляд і про здоров'я не питай. 
• Здоров'я більше варте, як багатство. 
• Здоров'я за гроші не купиш. 
• Здоров'я – найдорожчий скарб. 
• Люди часто хворіють, бо берегтися не вміють. 
• Сміх краще лікує, ніж усі ліки. 
• Часник сім хвороб лікує. 
• На живому все заживе.
• У ворожки лікуватись – без здоров'я зостатись.
Літературна сторінка

МАКСИМ РИЛЬСЬКИЙ
(1895 –1964)
Відомийукраїнськийпоет, перекладач, фольклорист, мовознавець
Прочитайте виразно вірш і вивчіть його напам’ять.
МОВА
Треба доглядати наш сад
Вольтер
Як парость виноградної лози,
Плекайте мову. Пильно в ненастанно
Політь бур'ян. Чистіша від сльози
Вона хан буде. Вірно і слухняно
Нехай вона щоразу служить вам,
Хоч і живе своїм живим життям.
Прислухайтесь, як океан співає –
Народ говорить. І любов, і гнів
У тому гомоні морськім. Немає
Мудріших, ніж народ, учителів;
У нього кожне слово – це перлина,
Це праця, це натхнення, це людина.
Не бійтесь заглядати у словник:
Це пишний яр, а не сумне провалля;
Збирайте, як розумний садівник,
Достиглий овоч у Грінченка й Даля,
Не майте гніву до моїх порад
І не лінуйтесь доглядать свій сад.
* * *
Яблука доспіли, яблука червоні!
Ми з тобою йдемо стежкою в саду.
Ти мене, кохана, проведеш до поля,
Я піду –і, може, більше не прийду.
Вже– любов доспіла під промінням теплим,
І її зірвали радісні уста,–
А тепер у серці щось тремтить і грає,
Як тремтить на сонці гілка золота.
Гей, поля жовтіють, і синіє небо,
Плугатар у полі ледве маячить–
Поцілуй востаннє, обніми востаннє;
Вміє розставатись той, хто вмів любить.
* * *
Люби природу не як символ
Душі своєї,
Люби природу не для себе,
Люби для неї.
Вона – не тільки тема вірша
Або картини, –
В ній є висоти незміримі
Й святі глибини.
У неї є душа могуча,
Порив є в неї,
Що більший над усі пориви
Душі твоєї.
Вона це мати. Будь же сином,
А не естетом,
І станеш ти не папіряним, –
Живим поетом!
 
РОЗДІЛ 6. ДІЛОВА УКРАЇНСЬКА МОВА
Тема 1. Ділові папери
Ділове мовлення.
Класифікація ділових паперів.
Заява.
Автобіографія.
Реферат як доповідь на певну тему.
• Ділове мовлення – один із видів писемного мовлення, який характеризується особливостями стилю, лексики сфери використання.
Для всіх текстів рукописних чи друкованих документів характерні такі ознаки: ясність, точність, компактність, стислість викладу з використанням термінології, часте вживання віддієслівних іменників, відіменних прийменників (на основі, за рахунок, згідно з, з метою та ін.), складних сполучників (внаслідок того що, у зв’язку з тим що, зважаючи на те що), оповідний характер, повна відсутність художньо-зображальних засобів.
Щоб правильно оформити різноманітні ділові папери, потрібно враховувати особливості офіційно-ділового стилю мовлення, дотримуватися основних вимог до будь-якого документа, а саме:
додержуватись прийнятих у даному суспільстві форм ділових паперів, їхньої структури та ін.;
дотримуватися норм сучасної української літературної мови;
3) не використовувати просторічних, діалектних, розмовних, емоційно-експресивних мовних засобів;
4) домагатися логічної завершеності, чіткості висловлювань, точності викладу;
5) уникати двозначності, багатослів’я.
•Офіційно-ділова сфера діяльності суспільства знаходить найповніше відображення у документах. Документ (від лат. documentum – повчальний приклад, взірець, доказ) –це діловий папір, що закріплює інформацію про факти, події, явища об'єктивної дійсності та розумової діяльності людей.
Документи поділяють на види за різними ознаками.
За стадіями виготовленнярозрізняють:
– оригінали;
– копії.
Оригінал офіційного документа – перший або єдиний його примірник. Копія точно відтворює текст оригіналу, а також усі реквізити. Виготовляється вона рукописним, машинописним або іншим способом. Копія обов'язково має у верхньому правому куті позначку «Копія», завіряється підписом посадової особи.
За ступенем гласності документи бувають:
–звичайні;
– для службового користування (ДСК);
–таємні та ін.
За місцем складання документи поділяють на:
–внутрішні, які фіксують внутрішні питання підприємства і не виходять за його межі;
–зовнішні, тобто вхідна та вихідна документація.
За походженням розділяють такі документи:
– службові (офіційні);
– особисті.
Службові документи створюються в організаціях, установах, на підприємствах службовими особами. Особисті документи пишуться громадянами поза сферою їхньої службової діяльності.
За технікою відтворюваннярозрізняються документи:
– рукописні;
–відтворені механічним способом.
За змістом документи поділяють на:
– організаційні (положення, інструкції, правила, статути тощо);
– розпорядчі (постанови, ухвали, рішення, розпорядження, накази, вказівки тощо);
–довідково-інформаційні (пояснювальні, доповідні записки, службові листи, телеграми, телефонограми, оголошення, запрошення, довідки, акти, плани роботи, звіти, доповіді, реферати тощо);
–документи колегіальних органів (протоколи);
–документи особового складу (автобіографії, резюме, характеристики, особові листки, трудові книжки, особові картки, трудові угоди, контракти);
–особисті офіційні документи (доручення, розписки, заяви, пояснювальні записки, пропозиції, скарги, заповіти).
За формою документи поділяються на:
–трафаретні (стандартні, регламентовані);
–індивідуальні (нестандартні, нерегламентовані).
Трафаретні документи відображають регулярну виробничо-управлінську ситуацію і складаються за однаковими зразками. Як правило, у них використовуються типові слова і вирази. При складанні таких документів можуть використовуватися бланки – друковані стандартні форми, що заповнюються конкретними даними. Трафаретні документи мають найвищий рівень стандартизації.
Індивідуальні документи створюються для вирішення конкретної, часто нестандартної ситуації, вони передбачають більш широкий вибір слів і конструкцій, способу викладу, тобто характеризуються низьким рівнем стандартизації.
• Заява – це документ, у якому приватна чи посадова особа звертається з проханням тобто пропозицією на адресу установи чи посадової особи.
Заява може бути:
–простою (викладається тільки прохання);
–мотивованою (вказується мотивація прохання);
–складною (заява містить додатки).
Особиста заява пишеться, як правило, від руки і в одному примірнику; службова заява пишеться з використанням технічних засобів і має відповідні реквізити (назва та адреса організації, вихідний номер тощо), може адресуватися кільком посадовим особам чи організаціям.
Внутрішні заяви мають такі реквізити:
1. Адресат. З великої літери в давальному відмінку вказується, кому адресована заява: посада, назва підрозділу, установи, звання, прізвище, ініціали посадової особи, якій адресовано заяву. При цьому слід уникати однакових закінчень у назві посади й прізвищі:
Директорові… Морозову Т. В.;
Ректору(ові) …Борнагу Л. П.;
завідувачу(-еві) … Сліпцю Л. Г.
Спочатку вказується прізвище адресата, потім ініціали, наприклад: Михайленку Р.Т.
2. Адресант. З малої літери в родовому відмінку вказується, від кого подається заява: посада, звання, назва підрозділу, установи, прізвище, ім’я, по батькові (повністю). При цьому прийменник від не вживається.
3.Назва документа (як правило, з малої літери).
4. Текст (з абзацу, з великої літери).
5. Додаток (підстава) у складній заяві: перелік документів, які додаються до заяви. За необхідністю вказується кількість сторінок кожного з документів.
6. Дата.
7.Підпис адресанта (якщо підпис розшифровується, то спочатку слід писати ініціали, потім – прізвище).
Зразок
Директорові Рибницької філії ПДУ ім. Т.Г. Шевченка
Павлінову І. О.
студента Iкурсу 110 групи
Петренка Сергія Івановича
заява
Прошу надати мені відпустку з 03.04.20… р. до 09.04.20.. р. у зв’язку з участю в республіканських змаганнях із волейболу.
01.04.20.. р. (підпис)
Зміст і розміщення реквізитів зовнішніх заяв і заяв, які пишуться в спеціалізованому діловодстві, відрізняються від вищенаведених. Так, зокрема, у зовнішніх особистих заявах необхідно вказувати, як правило, домашню адресу чи дані документа (паспорта, посвідчення тощо). У зовнішніх службових заявах необхідно вказувати, зокрема, посаду, підрозділ і повну назву установи заявника. В усіх зовнішніх заявах слід використовувати тільки загальновживані абревіатури й скорочення.
У спеціалізованому діловодстві реквізити заяв передбачають подання у відповідній формі специфічної інформації. У заяві-зобов’язанні необхідно, наприклад, зазначити термін і спосіб повернення позики, дані про заробітну плату. У позовній заяві необхідно детально викласти конкретні факти з указанням прізвищ, посад, подій тощо, додати оригінали чи копії документів з інших установ (квитанції, довідки, висновки експертизи тощо).
• Автобіографія– це документ, в якому людина описує своє життя і дфяльність.Автобіографію складають у довільній формі, однак деякі складові частини та реквізити в ній обов'язкові.
Оформляють автобіографію від руки на чистому аркуші паперу, на лінованому або трафаретному бланку, коли влаштовуються на роботу чи поступають на навчання. Усі відомості про себе викладають у розповідній формі від першої особи в хронологічній послідовності (із зазначенням місяця й року) і таким чином, щоб можна було скласти уявлення про життєвий шлях, кваліфікацію та громадську діяльність автора.
Розрізняють такі види автобіографій:
автобіографія-розповідь, яку складають в описовій формі;
автобіографія-документ, у якій точно викладають факти.
В автобіографії-документі наводять такі відомості: назва виду документа; прізвище, ім'я, по батькові автора; число, місяць, рік народження, місце народження; соціальне походження; відомості про батьків (прізвище, ім'я, по батькові теперішні та колишні, якщо були зміни, дати народження, смерті, якщо померли; де й ким працюють; якщо не працюють, то зазначають останнє місце роботи, вказують, що тепер не працюють або на пенсії), освіта й спеціальність за дипломом, трудова діяльність, останнє місце роботи (місце навчання), посада; нагороди й заохочення, участь у громадському житті; сімейний стан і склад сім'ї; паспортні дані, домашня адреса і номер телефону.
Нижче від текстової частини проставляють дату складання автобіографії (ліворуч) і підписуються (праворуч).
Під час написання автобіографії (виклад людиною свого прожитого життя) можна використовувати різні стилі:художній стиль і офіційно-діловий.
В залежності від цілей і обирають певний стиль викладу своєї біографії. Якщо автобіографія потрібна як документальне представлення своєї персони для влаштування на роботу і т.п., тоді обирають офіційно-діловий стиль. Коли ж бажають просто поділитися спогадами, розважити читача своїми життєвими досягненнями, обирають художній стиль.
Офіційно-діловий стиль автобіографії має певні вимоги: в ньому слід дотримуватися чіткої хронологічної послідовності – від початку народження до часу написання автобіографії, вказувати ряд необхідної інформації (число і місце народження, навчальні заклади, які закінчував (закінчує), місце роботи і проживання, сімейний стан, батьків тощо.
Художній стиль відрізняється своєю невимушеністю, розкутістю, відсутністю чіткої хронологічної та довідкової послідовності. Як правило художній виклад автобіографії використовується в художній літературі і не використовується в діловодстві.
Зразок
Автобіографія
Я, Шуляченко Ігор Євгенович, народився 10 березня 1995 року в селі ВоронковоРибницького району ПМР, в сім'ї педагогів. У 2002 році вступив до Воронківської середньої школи і в 2013 році закінчив її. У серпні цього ж року успішно склав іспити до Придністровського державного університету імені Т.Г. Шевченка на інженерно-педагогічний факультет.
З 1 вересня 2014 року є студентом вищеназваного вузу.
Мій батько, Шуляченко Євген Якович, 1960 року народження, працює вчителем фізики.
Мати, Шуляченко Олена Іванівна, 1962 року народження –бібліотекарем.
Молодшій сестрі 15 років, вона навчається у 8-ому класі Воронківськоі середньої школи.
2 лютого 20.. року.(Підпис)
• Реферат (від латинського «доповідати», «повідомляти») є доповідь на певну тему, до складу якої входить огляд відповідних літературних та інших джерел чи стисле викладення книжки, статті, дослідження.
Отже, реферат– це розроблена на основі критичного матеріалу доповідь, скорочений переказ змісту первинного документа (або його частини) з основними фактичними відомостями та висновками.
Написання реферату практикується в цілях придбання студентом необхідної професіональної підготовки, розвитку вміння і навиків самостійного наукового пошуку: вивчення літератури з обраної теми, аналізу різних джерел інформації та різних точок зору, узагальнення матеріалу, виділення головного, формулювання висновків і т. п.
Етапи роботи над рефератом
1. Вибір теми.
Роботу над рефератом слід розпочинати з загального ознайомлення з темою (прочитання відповідного розділу підручника, навчального посібника, конспектів лекцій). Після цього потрібні вивчити нормативні акти, літературні й інші джерела, рекомендовані викладачем. Проте перелік джерел не пов'язує ініціативи студента. Він може використовувати твори, самостійно підібрані внаслідок вивчення бібліографії у бібліотеці. Особливо уважно треба пильнувати за новою літературою з обраної проблематики, зокрема за журнальними статтями.
2. План реферату.
План реферату необхідно укласти в такий спосіб, що він розкривав назву роботи. Вінне повинен бути надто складним; і заплутаним. Тобто до роботи на 10-20 сторінок предосить трьох пунктів і, можливо, по 2-3 підпунктів кожному пункті.
Спочатку слід виділити основні пункти та підпункти, щоб основну увагу приділяти головним, а не другорядним думкам. Краще не братися до написання роботи до того часу, поки план не буде приведено у належний стан.
3. Структура реферату.
Титульний аркуш – це перша сторінка, на якій вказується назва навчального закладу, в якому виконується робота; назва відділення(кафедри); повна назва теми роботи; прізвище та ініціали студента-дослідника, курс, група, відділення; прізвище, ініціали, вчене званнянаукового керівника; рік і місце виконання роботи.
Зміст– сторінка роботи, яка містить назву та номери початковихсторінок усіх розділів, підрозділів та пунктів; заголовки змісту повинні точноповторювати заголовки в тексті й розміщуються один під одним (перелікумовних позначень при необхідності).
Реферат включає три частини: вступ, основну частину і висновок.
Вступ–обґрунтовується актуальність теми, її зв'язок з важливими проблемами сучасної практики, історія питання.
Розділ 1– наводяться основні теоретичні, експериментальнідослідження з теми; визначається сутність проблеми, основні чинники, щозумовлюють розвиток явища або процесу, який вивчається; наводитьсяперелік основних змістових аспектів проблеми, які розглядалися вченими.
Розділ2–дається поглиблений аналіз сучасного стану процесу абоявища; особлива увага приділяється виявленню нових ідей та гіпотез,експериментальним даним, новим методикам, оригінальним підходам до вивчення проблеми; аналіз практики; висловлюються власні думки щодо перспектив розвитку проблеми.
Висновки– подаються узагальнені ідеї, думки, оцінки, пропозиціїнауковців.
Список літератури–включають публікації переважно останніх 5-10 років.
Додатки(формули, таблиці, схеми).
Правила, яких слід дотримуватися при підготовці рефератів:
1) виклад матеріалу повинен бути стислим;
2) слід використовувати синтаксичні конструкції, властиві умовинаукових і технічних документів, уникати складних граматичних зворотів;
3) слід використовувати стандартизовану термінологію;
4) терміни, окремі слова і словосполучення можна замінюватиабревіатурами і прийнятими текстовими скороченнями.
Зразок оформлення
ПРИДНІСТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ім. Т.Г. ШЕВЧЕНКА
Рибницька філія
Кафедра соціально-економічних дисциплін
РЕФЕРАТ
з дисципліни «Офіційна (українська) мова»
на тему:
«Тема реферату»
Виконав:
студент І курсу,
направлення «Менеджмент»
профіль підготовки
«Менеджмент організації»
групи РФ13ДР62МО
ПІБ студента
Викладач:
ПІБ викладача
м. Рибниця, 2014
Практикум
1.Відредагуйте речення автобіографії. Запишіть правильні варіанти.
1). Я, Сергій Іванов, народився в м. Тирасполь 10.08.1994.
2). Я, Зелений О.М., народився 22.09.1979 р. в м. Умані Черкаської області.
3). На протязі 2001-2012 років навчався у СШ №33.
4). На протязі 1998-2006 рр. навчалася у середній школі № 11 м. Рибниці.
5). У минулому році поступив у Придністровський державний університет ім. Т.Г. Шевченка.
6). Завжди приймаю активну участь у студентському житті.
7). Маю батька – Іванова Петра Олексійовича, який народився у 1964 році.
2. Дайте відповіді на запитання.
– Які основні вимоги до написання заяви?
– Які основні відомості повинні міститися в автобіографії?
– Які основні етапи роботи над рефератом?
– Які документи ще відносять до ділових паперів?
3. Запишіть прийменникові сполучення українською мовою.
а) Прийти по делу; по собственной воле; при любой погоде; в рассрочку; не по силам; по закону; приняться за работу; поставить в пример; по указанию; по всем правилам; речь по вопросу; пришлось по вкусу; по последней моде; принять во внимание; принять к сведению; работать по схеме; на следующий день; по моим сведениям; идти по улице; в двух шагах; послать по почте; в адресс; по прибытии; поступать в университет; читать на украинском языке; войти в аудиторию; в лесу; в столе; у дома; у моря; по широкой реке; по мосту; по заказу; в пять часов; по причине; в течение; журнал по медицине; благодаря случайности; выйти из отдела; врач по призванию; охота на крупного зверя; с марта по июнь; добрый по природе; по истечении времени; папка для бумаг; войти в контакт; вопреки желанию; расписка в получениии; расходы по бюджету; пришли в негодность.
б) Старший по возрасту, по временам, по целым дням, по образцу, по свидетельству, по заказу, по требованию, по собственному желанию, по недоразумению, по ошибке, в детстве, по возвращении, мероприятия по, смотря по погоде, прийтись по вкусу, при условии, при случае, при всякой погоде, вода превращается в пар, принять во внимание, в последнее время, при сем прилагаются, при помощи скальпеля, на следующий день, из-за границы.
4. Складіть з поданими прийменниками речення, з'ясуйте, чи можна замінити ці прийменники синонімічними.
Відповідно до, згідно з, у зв'язку з, на підставі, з метою, у напрямку, за посередництвом, з огляду на, на відміну від, по відношенню до.
5. Прочитайте документ. З'ясуйте відсутні відомості; відредагуйте текст і запишіть, дотримуючись правил оформлення.
Я, Ареф’єва Лариса Петрівна, народилася в м. Рибниці. У 1998 році пішла в перший клас середньої школи № 3 м. Рибниці. В зв’язку з переїздом моїх батьків до м. Тирасполя на протязі 1999-2009 рр. навчалася в середній школі № 25 згаданого міста.
У 2009 році поступила в Харківський державний педагогічний університет, який закінчила в 2014 році.
По закінченні вузу призначили вчителем іноземної мови в ліцей №2 м. Тирасполя.
Приймаю активну участь у громадській роботі ліцею.
Одружена.
Маю чоловіка Віктора Олександровича Рєпіна й сина Миколу.
6. Складіть самостійну заяву директорові філії з проханням дозволити складати іспити в інші строки.
7. Напишіть автобіографію.
8. Підготуйте реферат на одну із поданих викладачем тем.
РОЗДІЛ 7. ЗВ’ЯЗНЕ МОВЛЕННЯ
Тема 1. Загальне уявлення про спілкування й мовлення
Види мовленнєвої діяльності.
Основи культури мовлення.
Культура спілкування.
Основні вимоги до мовлення.
• Види мовленнєвої діяльності
Розрізняють чотири види мовленнєвої діяльності: два з них утворюють текст –говоріння, письмо, а інші –слухання (аудіювання ) і читання– здійснюють сприйняття. Говоріння й письмо є продуктивними видами мовленнєвої діяльності (мовець творить мовленнєвий продукт), аудіювання й читання – рецептивними (готовий мовленнєвий продукт сприймається мовцем).
Такі складові системи нашого «мовного існування», при цьому їхній розподіл у потоці життя нерівномірний: найменше ми пишемо (якщо це не пов'язано з професійною діяльністю), більше всього слухаємо чи говоримо (це залежить від особистих властивостей людини). Час, що витрачається людиною на різні види мовленнєвої діяльності, розподіляється приблизно так: аудіювання – 45%, говоріння – 30%, читання – 16%, письмо – 9%.
Аудіювання – рецептивний вид мовленнєвої діяльності, що полягає в одночасному сприйнятті на слух і розумінні людського мовлення, є основою спілкування. Розрізняють репродуктивне та продуктивне аудіювання. Основною ознакою репродуктивного аудіювання, на відміну від продуктивного, є повторюваність усної інформації. До репродуктивного аудіювання вдаються у процесі проведення усних переказів та підготовки до творчих робіт. У природній ситуації спілкування співрозмовники вдаються до продуктивного аудіювання. Сприймати усну інформацію можна глобально, докладно й критично.
Різновиди аудіювання:
глобальнеабо ознайомлювальне вимагає від слухача загального охоплення змісту повідомлення, уміння визначити тему, основну думку повідомлення, ділити його на смислові частини, розрізняти композиційні елементи;
докладне або вивчальне передбачає найповніше сприймання змісту повідомлення, усвідомлення деталей змісту кожного з його елементів;
критичне, ґрунтуючись на глобальному і докладному, вимагає аналізу сприйнятих тверджень; висловлення власної думки,оцінки з приводу почутого, критичного осмислення сприйнятого на слух.
Аудіювання становить собою процес розуміння, осмислення мовлення. Це комунікативне уміння не менш важливе, ніж говоріння; є умовою ефективності ділового спілкування.
Історик Плутарх радив: «Навчися слухати, і ти можеш витягти користь навіть з тих, хто говорить погано». Гарне слухання полегшує засвоєння інформації, сприяє встановленню контактів між людьми. В умінні слухати виявляється вихованість, повага до іншого людині, тобто культура.
Результати обстеження безлічі людей указують, що достатніми навичками аудіювання володіють лише 10% з них. Прослухавши десятихвилинне повідомлення, «середній» слухач розуміє і запам'ятовує тільки половину зі сказаного.
Читання– рецептивний вид мовленнєвоїдіяльності, що полягає в одночасному сприйнятті і розумінні писемного тексту, в декодуванні графічних символів, тобто перекладі буквеного коду в мисленнєві образи, що реалізується в зовнішньому або внутрішньому мовленні. Розрізняють читання вголос і мовчки. Основною ознакою читання вголос є використання позамовних засобів (інтонації, сили та темпу, тембру голосу, міміки), дотримання орфоепічних, акцентуаційних норм на відміну від читання мовчки, що передбачає безшумне сприймання в оптимальному темпі писемної інформації та її розуміння. До читання вголос вдаються у процесі колективної роботи, навчання, проведення переказів та диктантів. Під час індивідуальної роботи з текстом вдаються до читання мовчки. Сприймати писемну інформацію можна глобально, детально й вибірково.
Різновиди читання
Ознайомлювальнечитання застосовується для попереднього ознайомлення з книжкою (журналом, брошурою тощо). Переглянувши анотацію, передмову або зі змісту зрозумівши найбільш важливі положення видання, читач має отримати чітке уявлення про цінність та корисність книжки.
Для навчання найдоцільнішим вважаєтьсяпоглиблене (вивчальне, критичне, творче)читання. У процесі такого читання не просто сприймається інформація, читач з'ясовує менш зрозумілі для нього фрагменти тексту, що передбачаєякомога повніше охоплення змісту тексту з метою максимально повного і точного розуміння інформації. Це уможливлює ефективне запам'ятовування сприйнятого. До цього виду читання вдаються, опрацьовуючи новий матеріал на незнайому або малознайому тему.
Вибірковечитання – це швидке читання, у процесі якого читач, охоплюючи текст загалом, фіксує увагу тільки на потрібних йому аспектах,одержує якусь конкретну інформацію. Його здебільшого застосовують для повторного читання книжки після попереднього перегляду. Сторінки перегортають, доки відшукають потрібне місце, яке читають, застосовуючи вже інший вид читання –вивчальне (поглиблене).
Останнім часом виокремлюють ще один вид читання– сканування. Сама назва пояснює характер такого читання: швидкий перегляд тексту з метою пошуку певного слова, прізвища, факту.
Говоріння один із продуктивних видів мовленнєвої діяльності, який реалізується в усному мовленні у двох формах – діалогічній і монологічній. Говоріння – багагоаспектне і складне явище, яке: 1) виконує в житті людини функцію спілкування; 2) є одним із видів людської діяльності; 3) породжує мовлення. Ми говоримо не для того,щоб щось сказати, а для того, щоб що-небудь повідомити, якимось чином на кого-небудь вплинути, виявити увагу до когось і т.п., тобто говоріння завжди має певну мету, мотив, в його основі – потреба. Воно завжди спрямоване до адресата (однієї особи або до необмеженої кількості осіб).
Усне мовленнямає свої особливості, воно характеризується:
1) зверненістю до слухача чи слухачів;
2) контактністю зі співрозмовником (той, хто говорить, безпосередньо звертається до слухача, відчуває його реакцію й може, залежно від цієї реакції, змінювати висловлювання);
3) багатством інтонаційного оформлення;
4) використанням великої кількості позамовних засобів (міміка, жести, погляд тощо);
5) певним темпом;
6) специфічним набором мовних, мовленнєвих засобів, своєю структурою:
7) лінійністю в часі (одномоментністю), оскільки повернення до якого-небудь відрізка мовлення неможливе.
Діалог– різновид говоріння, процес мовленнєвої взаємодії двох або кількох учасників спілкування, форма усного мовлення, яка характеризується зміною висловлювань двох або декількох мовців, безпосереднім зв'язком висловлювань зі ситуацією.
Особливості діалогічною мовлення:
– емоційна забарвленність:
– ситуативність;
– спонтанність;
– двосторонній характер.
Функції діалогічного мовлення:
1) повідомлення інформації;
2) прийняття/неприйняття інформації;
3) обмін судженнями;
4) обґрунтування своєї точки зору;
5) взаємопереконання.
В залежності від функцій виділяють такі типи діалогів: діалог-розпитування; діалог-домовленність; діалог-обмін думками; діалог-обговорення.
Монолог– це усне (письмове) висловлювання однієї людини з метою повідомлення інформації, впливу або спонукання до дії, яке переважно обдумується попередньо. Монолог передбачає самостійне розгортання висловлювання, що характеризується завершеністю думок, повнотою висловлення, літературною мовою.
Монологічні висловлювання поділяються на:
– монологи-описи;
– монологи-розповіді;
– монологи-роздуми (міркування);
– монологи-переконання.
Письмо– процес фіксації слів і тексту за допомогою графічних знаків – букв.
Письмо як вид мовленнєвої діяльності спрямоване на побудову власних висловлювань (переказів та творів) у фіксованій графічній формі.
Писемне мовлення сприймається як вторинна форма існування мови. Воно зорієнтоване на зорове багаторазове сприймання, тому написане можна розуміти, осмислювати, перечитувати по декілька разів той чи інший уривок тексту. Писемне мовлення заздалегідь продумується, обробляється, тому воно синтаксично більш упорядковане, багатше лексично і граматично, точніше й послідовніше в оформленні й передачі думок і почуттів. Писемне мовлення здебільшого монологічне. Воно менше, ніж усне, залежить від адресата, оскільки найчастіше цей адресат узагальнений, неконкретний. Писемне мовлення характеризується ще й тим, що в самій формі мовленнєвої діяльності знаходять певне відображення умови й мета спілкування, і це зумовлює вибір виражальних засобів, за допомогою яких створюється той чи інший тип мовлення. У писемному мовленні потрібні навички поглибленої роботи над словом, уміння аналізувати написане, працювати над удосконаленням думки і форми її вираження.
Основними ознаками письма як виду мовленнєвої діяльності є:
–вторинність (виникло пізніше усної форми);
–здебільшого монологічність;
–графічна оформленість;
–попередня спланованість, продуманість;
–повний і ґрунтовний виклад думок;
–зорове сприймання;
–можливість повернутися до осмислення декілька разів;
–відсутність позамовних засобів спілкування (міміки, жестів, інтонації);
–відбір мовних засобів, чітко підпорядкований типу і стилю мовлення;
–логічність;
–розгорнутість;
–літературна мова, нормативність.
Для оволодіння письмом потрібні спеціальні уміння та навички:
– навички зображення знаків письма (каліграфічні навички);
– навички правильного перекодування звуків мовлення у відповідні знаки письма (орфографія);
– уміння побудови писемного висловлювання (переказу, твору): змістові, композиційні, мовного оформлення, стилістичні тощо.
• Усі здобутки науки й культури у найрізноманітніших галузях знаходять своє відображення у мові народу. Мова – найуніверсальніший засіб спілкування людей, накопичення і передачі інформації, навчання і виховання, один із найважливіших компонентів духовної культури людини.
Мовлення– це мовна діяльність, конкретне говоріння, що проходить у часі і виявляється у звуковій (включно з внутрішнім проговорюванням) або письмовій формі.
Культура мови– це володіння нормами літературної мови, вміння користуватися всіма її засобами залежно від умов спілкування, мети й змісту мовлення.
Норми літературної мови– прийняті у суспільній практиці людей правила вимови, вживання слів, граматичних форм, побудови словосполучень і речень.
Розрізняють такі типи норм: орфоепічні (вимова звуків і словосполучень), лексичні (слововживання), графічні (запис звуків на письмі), орфографічні (написання слів та їхніх частин), граматичні (вживання граматичних форм слів, побудова словосполучень і речень), пунктуаційні вживання (постановка розділових знаків), стилістичні (відбір мовних засобів відповідно до умов спілкування).
Рівень мовної культуривизначається не глибиною засвоєння норм, а вмінням володіти всіма багатствами літературної мови. Культура усного мовленнявиявляється переважно у дотриманні норм вимови і наголошення. У межах усного мовлення розрізняють літературне мовлення та розмовно-фамільярне. У другому трапляється найбільше відхилень від норм.
• Спілкування– це обмін інформацією, передача її однією людиною іншій. У процесі спілкування можна пізнати інших людей, обмінятися з ними інформацією, співпрацювати з ними і водночас пережити емоційний стан, що виникає в результаті цього. Здібність до спілкування завжди була однією з найважливіших людських якостей. До людей, які легко вступають у контакт і вміють привернути увагу до себе, ставляться із симпатією. Із замкнутими людьми намагаються обмежити контакти або взагалі уникати їх.
Мовленнєва ситуація. Під час спілкування дуже важливо будувати свої висловлювання з урахуванням мовленнєвої ситуації. Основними її умовами є: адресат мовлення, тема й основна думка висловлювання, мета і місце спілкування.
Спілкування породжує різні види мовлення.

У сукупності основних мовних засобів (у лексиці, фонетиці, граматиці) усне й писемне спілкування майже не розрізняються, але їм властиві й специфічні ознаки. Основна відмінність полягає в тому, що усне спілкування розраховане на слухове сприйняття, найчастіше нетривале, неповторюване, а писемне – на зорове сприйняття. Спілкування, яке може відтворюватися без змін багаторазово й передбачає попередній аналіз. Писемне спілкування пов'язане з обдумуванням.
За використанням знакових систем виділяють такі види спілкування:
вербальне(словесне);
невербальне(безсловесне).
• Культура спілкування
Через спілкування виявляється стан мовної культури суспільства, рівень володіння усним мовленням та характер взаємин між людьми. Щоб оволодіти мистецтвом спілкування, потрібно дотримуватися основних його правил:
1. Бути у спілкуванні ввічливим, привітним і доброзичливим, з повагою ставитися до співрозмовника.
2. Уміти відчувати співрозмовника, враховувати його настрій.
3. Стежити за реакцією співрозмовника на мовлення, апелювати до нього:Зверніть увагу, будь ласка, на ... Як Ви переконалися, що ...Вам уже відомо, що ....
4. Змінити тему розмови, якщо вона не подобається співрозмовникові.
5. Брати до уваги статуси і ознаки співрозмовника (вік, стать, професію, посаду, рівень освіченості).
6. Уміти слухати й не перебивати співрозмовника. Увага до мовлення засвідчується фразами, що спонукають до спілкування:
Говоріть, будь ласка, я Вас слухаю! Я Вас уважно слухаю! Продовжуйте, будь ласка! Мені приємно це чути. Це дуже цікаво, розповідайте далі.
7. Бути максимально делікатним, не ставити запитань, які б виявилися недоречними.
8. Своєчасно реагувати на запитання співрозмовника. Якщо відразу не можете відповісти, то скористайтеся такими фразами:
На жаль, я не готовий зараз дати відповідь. Дозвольте подумати. Дозвольте поміркувати.
На жаль (на превеликий жаль), не володію достатньою інформацією, щоб відповісти одразу.
9.Вдало обирати тему, логічно будувати текст, дотримуючись норм у використанні мовного матеріалу.
10. Уникати багатослівності, насичення термінами, професіоналізмами, цитуванням.
11. Належно обґрунтовувати свої думки.
12. Добирати мовні засоби, не виходячи за межі стилю, який відповідає типові комунікативної ситуації.
13. Брати до уваги присутність третьої особи. Якщо під час спілкування присутня третя особа, то потрібно приділяти увагу і їй, тобто адресувати певні звернення: Ви що з цього приводу скажете? Ви, добродію Кравченко (пане Петре), не хотіли б висловитися (щось додати до наших міркувань)?Гадаю, що й пан Петро такої ж думки. Цікаво було б знати думку пана Петра.
14. Послуговуватись у спілкуванні формами ввічливості – словами, що підкреслюють шанобливе ставлення до людей:
Даруйте! Вибачте!Будь ласка, не ображайтеся! Перепрошую, чи не могли б Ви ... На жаль, так вийшло ... Щиро дякую за ... Дозвольте подякувати Вам за ...
• Основні вимоги до мовлення.
Мовленнєва культура особистості великою мірою залежить від її зорієнтованості на бездоганне, взірцеве мовлення. Щоб бути зразковим, мовлення має характеризуватися такими найважливішими ознаками:
правильністю, тобто відповідати літературним нормам, що діють у мовній системі (орфоепічним, орфографічним, лексичним, морфологічним, синтаксичним, стилістичним, пунктуаційним);
змістовністю, яка передбачає глибоке осмислення теми і головної думки висловлювання, докладне ознайомлення з наявною інформацією з певної теми; різнобічне та повне розкриття теми, уникнення зайвого;
послідовністю, тобто логічністю та лаконічністю думок; багатством, яке передбачає використання різноманітних засобів вираження думок у межах відповідного стилю, уникнення невиправданого повторення слів, однотипних конструкцій речень;
точністю, яка великою мірою залежить від глибини знань та ерудиції особистості, а також від активного словникового запасу. Виражаючи власні думки, слід добирати слова, які найповніше відповідають висловлюваному змісту;
виразністю. Щоб мовлення було виразним, слід наголошувати найважливіші місця свого висловлювання й виражати своє ставлення до предмета мовлення;
доречністю та доцільністю, що залежать насамперед від того, наскільки повно й глибоко людина оцінює ситуацію спілкування, інтереси, стан, настрій адресата. Треба уникати того, що могло б уразити співрозмовника, викликати в нього роздратування. Вказувати на помилки слід у тактовній формі.
Отже, високу культуру мовлення людини визначає досконале володіння літературною мовою, її нормами.
Практикум
1.Прочитайте висловлювання.
Говорити багато й добре є дар гострого розуму, говорити мало й добре євластивість мудрого, говорити багато й погано означає дурня, говорити мало й погано є ознакою безумного (Ф. Ларошфуко).
Найбільша цінність оратора - не тільки сказати те, що потрібно, а й не казати того, чого не треба(Цицерон).
Усе, про що маєш намір сказати, розглянь перше в умі своєму, бо у багатьох язик випереджує саму думку(І. Сократ).
Невзяття до уваги характеру слухачів зробить безплідними зусилля навіть великого таланту (А. Вен).
2. Прочитайте текст. Визначте його основну думку.
Вміння спілкуватися
Люди, яких люблять і шанують, не обов'язково вродливі й не завжди винятково розумні. Проте вони мають такі властивості, які полегшують їм установлювати контакти з іншими людьми і допомагають знаходити собі друзів. Ці властивості можуть бути закладені в характері від самого народження, але їх можна й виробити, доклавши до цього певних зусиль. В чому ж таємниця правильного спілкування з людьми, які риси для цього необхідні? Кажуть, що люди ніби дзеркало. Усміхайся – і світ вертатиме тобі усмішку. Якщо ж хмуритимешся на людей – вони хмуритимуться на тебе. Це одна з мудростей, яка має велике значення у спілкуванні з людьми. Дружня усмішка усуває настороженість або агресивність, долає всілякі перешкоди у спілкуванні. Якщо досі ви не користувалися цим засобом, щоб завоювати симпатії людей, спробуйте провести такий дослід. Усміхайтеся до кожного, з ким ви маєте установити контакти, і ви переконаєтеся, що усмішка настроює розмову на зовсім інший лад. І люди навкруги здаватимуться вам приязнішими, доброзичливішими. Отже, усмішка може повністю змінити атмосферу довкола вас. Пліч-о-пліч з усмішкою йде дружнє ставлення до людей. У чому ж воно полягає? Хто любить людей, того й люди люблять. Людина, характерною рисою якої є дружне ставлення до інших, не чекатиме усмішки чи привітання. Вона першою привітається і усміхнеться. На її обличчі з'являється радість від зустрічі. Вона починає розмову з запитань про здоров'я, сім'ю, службові й особисті справи, інтереси тощо. І лише після такого своєрідного вступу переходить до суті справи, якщо їй потрібно було вирішити якесь питання. Проте дружнє ставлення полегшує спілкування між людьми лише тоді, коли воно щире. Якщо ж хтось лише робить вигляд, що по-дружньому ставиться до іншого, а сам при цьому переслідує корисливі цілі, то таке «дружнє ставлення» заслуговує якнайсуворішого засудження. Добре, що люди дуже швидко розгадують таку людину. Людям дуже важко ставитися нечемно до того, хто ставиться до них приязно. Через те привітність і ввічливість – найкращі засоби боротьби з нечемністю. (За І. Томаном)
3. Прочитайте текст. Скажіть, як характеризує людину її ставлення до рідної мови, до свого мовлення.
Культура мови, думки, почуттів
Людина створила культуру, а культура – людину. Людина реалізується в культурі думки, культурі праці й культурі мови. Культура – це не тільки все те, що створене руками й розумом людини, а й вироблений віками спосіб суспільного поводження, що виражається в народних звичаях, віруваннях, у ставленні один до одного, до праці, до мови... Чим міцніші зв'язки людини з культурою народу, тим більшого можна сподіватися від неї як від громадянина, свідомого творця матеріальних і духовних благ, патріота й інтернаціоналіста. Суспільство завжди дбає про те, щоб його члени користувалися мовою не тільки як даним від природи даром, а свідомо, як знаряддям найактивнішого розкриття своєї особистості. Мовний досвід індивідуума невіддільний від опори на літературну мову як акумулятор людських знань. Мовна культура– це надійна опора у вираженні незалежності думки, розвиненості людських почуттів, вихованні діяльного, справжнього патріотизму. (За В. Русанівським)
4. Виконайте тестові завдання
1. Які види мовленнєвої діяльності притаманні людині:
а) слухання, читання, говоріння, письмо;
б) говоріння, перекази, твори, письмо;
в) слухання, говоріння, підслуховування, мовчання;
г) читання, письмо, монолог, діалог.
2. Які форми мовлення вам відомі:
а) голосна, внутрішня, мовчазна;
б) усна, писемна;
в) казкова, прозова, віршована;
г) діалогічна, полілогічна, прозова.
3.Які особливості притаманні усній формі мовлення:
а) вторинність, підготовленість, контактність, двосторонній характер;
б) контактність, графічна оформленість, наявність адресата мовлення, первинність;
в) первинність, спонтанність, контактність, адресованість, фонетична оформленість;
г) спонтанність, контактність, графічна оформленість, вторинність.
4. Докладне (детальне) аудіювання – це ...
а) висловлення свого власного ставлення до почутого, критичне узагальнення інформації, вміщеної в тексті;
б) усвідомлення лиш загального змісту повідомлення, визначення теми, основної думки почутого, відмежування головного від другорядного;
в) повне усвідомлення усіх елементів почутого.
5. Критичне аудіювання – це ...
а) висловлення свого власного ставлення до почутого, критичне узагальнення інформації, вміщеної в тексті;
б) усвідомлення лиш загального змісту повідомлення, визначення теми, основної думки почутого, відмежування головного від другорядного;
в) повне усвідомлення усіх елементів почутого.
6. У чому полягає сутність аудіювання як виду мовленнєвої діяльності:
а) сприймання на слух мовлення, його розуміння;
б) сприймання зором тексту, його усвідомлення;
в) побудова власних усних висловлювань;
г) створення власних писемних висловлювань.
7. Які види аудіювання вам відомі:
а) ознайомлююче, усне, писемне, критичне;
б) глобальне, детальне (докладне), критичне;
в) детальне (докладне), творче, монологічне;
г) критичне, глобальне, творче, діалогічне.
8. Глобальне аудіювання – це ...
а) висловлення свого власного ставлення до почутого, критичне узагальнення інформації, вміщеної в тексті;
б) усвідомлення лиш загального змісту повідомлення, визначення теми, основної думки почутого, відмежування головного від другорядного;
в) повне усвідомлення усіх елементів почутого.
9. У чому полягає сутність читання як виду мовленнєвої діяльності:
а) сприймання на слух мовлення, його розуміння;
б) сприймання зором графічних знаків, їх усвідомлення та розуміння;
в) побудова власних усних висловлювань;
г) створення власних писемних висловлювань.
10. Вибіркове читання – це ...
а) швидке читання заголовків, окремих фрагментів тексту з метою отримання загального уявлення про зміст, героїв, привабливість тексту;
б) висловлення свого ставлення до описуваних у творі явищ на основі усвідомлення змісту, авторського задуму та шляхів його реалізації;
в) повільне читання тексту чи окремих його частин, глибоке проникнення у його зміст;
г) проглядання з метою пошуку відповіді на задане питання, швидке читання окремих фрагментів тексту на задану тему.
11. Вивчальне (детальне) читання – це ...
а) швидке читання заголовків, окремих фрагментів тексту з метою отримання загального уявлення про зміст, героїв, привабливість тексту;
б) висловлення свого ставлення до описуваних у творі явищ на основі усвідомлення змісту, авторського задуму та шляхів його реалізації;
в) повільне читання тексту чи окремих його частин, глибоке проникнення у його зміст;
г) проглядання з метою пошуку відповіді на задане питання, швидке читання окремих фрагментів тексту на задану тему.
12. Ознайомлювальне читання – це ...
а) швидке читання заголовків, окремих фрагментів тексту з метою отримання загального уявлення про зміст, героїв, привабливість тексту;
б) висловлення свого ставлення до описуваних у творі явищ на основі усвідомлення змісту, авторського задуму та шляхів його реалізації;
в) повільне читання тексту чи окремих його частин, глибоке проникнення у його зміст;
г) проглядання з метою пошуку відповіді на задане питання, швидке читання окремих фрагментів тексту на задану тему.
13. Критичне читання – це ...
а) швидке читання заголовків, окремих фрагментів тексту з метою отримання загального уявлення про зміст, героїв, привабливість тексту;
б) висловлення свого ставлення до описуваних у творі явищ на основі усвідомлення змісту, авторського задуму та шляхів його реалізації;
в) повільне читання тексту чи окремих його частин, глибоке проникнення у його зміст;
г) проглядання з метою пошуку відповіді на задане питання, швидке читання окремих фрагментів тексту на задану тему.
14. Говоріння як вид мовленнєвої діяльності – це ...
а) побудова власних діалогічних та монологічних висловлювань, спрямоване до адресата (ів), предмет думки того, хто говорить;
б) сприймання усного мовлення, його розуміння;
в) фіксація слів і тексту за допомогою графічних знаків;
г) зорове сприйняття графічних знаків, логічне розуміння їхнього значення.
15. Що таке діалог:
а) висловлення однієї особи (твір);
б) процес мовленнєвої взаємодії двох або кількох учасників спілкування;
в) літературний текст, в якому про щось розповідається;
г) перебудова письмового мовлення в усне.
16. Які особливості діалогічного мовлення:
а) контактність, двосторонній характер, непідготовленість, емоційна забарвленість, неповнота, ситуативність;
б) повнота, односторонній характер, підготовленість, емоційна забарвленість, дистанційність;
в) контактність, ситуативність, неповнота, підготовленість, односторонній характер;
г) вторинність, повнота, ситуативність, непідготовленість, двосторонній характер.
17. Які особливості монологічного мовлення:
а) підготовленість, повнота висловлення, завершеність думок, літературна мова, відносна залежність від адресата мовлення;
б) повнота, односторонній характер, підготовленість, емоційна забарвленість, дистанційність;
в) контактність, ситуативність, неповнота, підготовленість, односторонній характер;
г) вторинність, повнота, ситуативність, непідготовленість, двосторонній характер.
 
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
Антоненко-Давидович Б. Як ми говоримо. – К.: «Сім кольорів», 2007. – 318с.
Антонів О., Паучок Л. Українська мова для іноземців. Модульний курс. Навчальний посібник. – К. Фірма «ІНКОС», 2012. – 271 с.
Багмут А., Дащенко М., Андрущенко К. Збірка українських приказок та прислів’їв. – К.: Техніка, 2004. – 220с.
Басова Г.Д., Кочура, Кихно А.В. и другие. Сопоставительная граматика русского и украинского языков. – К.: Наукова Думка, 2013.
Выхованец И.Р., Карпиловская Е.А., Клименко Н.Ф. Изучаем украинский язык. Расширенный курс. – Изд-ство: Либідь, 1993.
Грибан Г.В. Українська мова (диктанти, система правил, запитань та практичних завдань). На допомогу абітурієнту. –Житомир: Поліграфічний центр ЖДТУ, 2003. –80 с.
Гримич М., Непийвода Н., Різун В. Українська мова щодня: Початковий рівень. Навчальний посібник. – К.: Заповіт, 2005. –160 с.
Данильцова У.Д. Українська мова на кожен день. Довідник. – К.: А.С.К., 2010. – 222 с.
Лесная Г.М. Украинский язык для стран СНГ. Учебник. – М., 2010. – 368 с.
Одарченко П. Про культуру української мови. Збірник статей. –К.: Вид-во «Смолоскип», 2009. – 320с.
Пентелюк М., Галетова А., Гайдаєнко І. та ін. Українська мова. Підручник для учнів старших класів та абітурієнтів. – К.: Ленвіт, 2009. –
Плотницька І.М. Ділова українська мова. – К.: Вид-во «Центр учбової літератури», 2008. – 251с.
Українська ділова мова: практичний посібник на щодень / Уклад.: М.Д. Гінзбург, І.О. Требульова, С.Д.Левіна, , І.М.Корніловська. За ред. д-ра техн. наук, проф., акад. ХНГА М.Д.Гінзбурга. – Харків: Торсінг, 2010. – 592с.
Фролова Т.Д. Українська за 26 днів для тих, хто її не вивчав. Навчальний посібник. – К.: «Вид-во А.С.К.», 2004. – 303с.
Ющук І. П. Практикум з правопису української мови. – 6-те вид., зі змінами. – К.: Освіта, 2011. – 254с.
Навчальне видання
Українська мова
Навчальний посібник
формат 60х90/16. Объем – 11,5п. л.
Тираж 25 экз.

Приложенные файлы

  • docx 706314
    Размер файла: 741 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий