ЦО_зачет (усЕ вмеесте)2

Дати визначення цивільного захисту.
Цивільний захист населення (ЦЗН) система організаційних, інженерно-технічних, санітарно-гігієнічних, протиепідемічних та інших заходів центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підлеглих їм сил і засобів, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, добровільних рятувальних формувань з метою запобігання і ліквідації надзвичайних ситуацій
Відповідно до законодавства громадяни України мають право на захист свого життя й здоров'я від наслідків аварій, пожеж, стихійних лих та на вимогу від Уряду України, інших органів державної виконавчої влади, адміністрацій підприємств, установ й організацій незалежно від форм власності й господарювання гарантій по забезпеченню його реалізації. Держава як гарант цього права здійснює захист населення від небезпечних наслідків аварій і катастроф техногенного, екологічного, природного й військового характеру.
Класифікація надзвичайних ситуацій за масштабами можливих наслідків.
Надзвичайна ситуація (НС)  порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об’єкті або території, спричинене [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], що призвели або можуть призвести до людських і матеріальних втрат.
За масштабами можливих наслідків: 1- загальнодержавного рівня, 2- регіонального рівня, 3- місцевого рівня, 4- об'єктового рівня.
Надзвичайна ситуація загальнодержавного рівня це надзвичайна ситуація, яка розвивається на території двох та більше або загрожує транскордонним перенесенням, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні й технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості окремої області, але не менше одного відсотка обсягу видатків відповідного бюджету
Надзвичайна ситуація регіонального рівня це надзвичайна ситуація, яка розвивається на території двох або більше адміністративних районів (міст обласного значення), щозагрожує перенесенням на територію суміжної області України, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні й технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості одного району, але не менше одного відсотка обсягу видатків відповідного бюджету.
Надзвичайна ситуація місцевого рівня це надзвичайна ситуація, яка виходить за межі потенційно небезпечного об'єкта, загрожує поширенням самої ситуації або її вторинних наслідків, які впливають на довкілля, сусідні населені пункти, інженерні споруди. До НС місцевого рівня також належать всі надзвичайні ситуації, які виникають на об'єктах житлово-комунальної сфери та ін., що не входять до затверджених переліків потенційно небезпечних об'єктів.
Надзвичайна ситуація об'єктового рівня це надзвичайна ситуація, яка розгортається на території об'єкта або на самому об'єкті й наслідки якої не виходять за межі об'єкта або його санітарно-захисної зони.
Дайте пояснення експозиційній та поглиненій дозі іонізуючого опромінення.
Експозиційна доза - це енергія фотонного випромінювання, яка витрачена на іонізацію атомів сухого повітря. За одиницю дози опромінення в СІ прийнято Кл/кг, це така енергія, яка в 1кг сухого повітря утворює заряд кожного знаку в 1 Кл, тобто 6.2 х 1018 пар іонів.
Потужність експозиційної дози показує швидкість накопичення дози і вимірюється в Кл/кг/с=А/кг. Позасистемні одиниці - Р/рік, мкР/с та інші похідні.
Поглинута доза (Д) - енергія іонізуючого випромінювання, яка поглинута речовиною, що опромінюється (повітря, тканини організму), в перерахунку на одиницю маси.
Поглинута доза характеризує енергію іонізуючого випромінювання, що* поглинається одиницею маси опроміненої речовини. Вона вимірюється в греях Гр (1 Гр=1 Дж/кг). Застосовується і позасистемна одиниця рад (1 рад = 0,01 Гр= 0,01 Дж/кг).
Дати обґрунтування радіаційної аварії.
Радіаційна ава
·рія [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], внаслідок якої втрачено контроль над ядерною установкою, джерелом іонізуючого випромінювання, і яка призводить або може призвести до радіаційного впливу на людей та навколишнє природне середовище, що перевищує допустимі межі, встановлені нормами, правилами і стандартами з безпеки
В результаті аварії може відбутися:
витік (викид) радіоактивних речовин у навколишнє середовище (наприклад, палива, охолоджуючої рідини, відходи атомних електростанцій)
вибухи (хімічні або ядерні)
радіоактивне забруднення навколишнього середовища, організму людини, продуктів харчування і т. д.
Часто в таких випадках повинні бути прийняті заходи для евакуації людей з зони лиха.
Мета цивільного захисту.
Цивільний захист здійснюється з метою:
реалізації державної політики, спрямованої на гарантування безпеки та захисту населення та територій, матеріальних і культурних цінностей та довкілля від негативних наслідків надзвичайних ситуацій у мирний час та особливий період;
подолання наслідків надзвичайних ситуацій, у тому числі наслідків надзвичайних ситуацій на територіях іноземних держав відповідно до міжнародних договорів України
Попередження виникнення надзвичайних ситуацій техногенного походження і впровадження заходів для зменшення збитків і втрат у випадку аварій, катастроф, вибухів, великих пожеж і стихійного лиха.
З метою виконання завдання:
- вчасно розробляються і проводяться інженерно-технічні заходи щодо зменшення ризику виникнення надзвичайних ситуацій і захисту населення від впливу їх наслідків;
- готується науково-обґрунтований прогноз наслідків можливих надзвичайних ситуацій;
- здійснюється безупинне спостереження за станом потенційно-небезпечних об'єктів і навколишнього середовища;
- підтримуються в готовності до негайного використання засоби оповіщення й інформаційного забезпечення населення, створюються локальні системи виявлення місць зараження і локальні системи оповіщення;
- створюються спеціалізовані формування і здійснюється їх підготовка до дій за призначенням;
- здійснюється забезпечення працівників підприємств, установ, організацій індивідуальними засобами захисту, а також ведеться будівництво захисних споруд відповідно до норм і правил інженерно-технічних заходів Цивільної оборони.
Оповіщення населення про загрозу і виникнення надзвичайних ситуацій у мирний і воєнний час та постійне інформування його про обстановку, що складається.
Класифікація надзвичайних ситуацій за сферою їх виникнення.
за сферою виникнення:
-техногенні, природні, -соціально-політичного характеру, -воєнного характеру;
Небезпечне природне явище це подія природного походження або результат природних процесів, які за своєю інтенсивністю, масштабом поширення і тривалістю можуть уражати людей, об'єкти економіки та довкілля.
Надзвичайні ситуації техногенного характеру це наслідок транспортних аварій, катастроф, пожеж, неспровокованих вибухів чи їх загроза, аварій з викидом (загрозою викиду) небезпечних хімічних, радіоактивних, біологічних речовин, раптового руйнування споруд та будівель, аварій на інженерних мережах і спорудах життєзабезпечення, гідродинамічних аварій на греблях, дамбах тощо.
Надзвичайні ситуації природного характеру це наслідки небезпечних геологічних, метеорологічних, гідрологічних, морських та прісноводних явищ, деградації ґрунтів чи надр, природних пожеж, змін стану повітряного басейну, інфекційних захворювань людей, сільськогосподарських тварин, масового ураження сільськогосподарських рослин хворобами чи шкідниками, зміни стану водних ресурсів та біосфери тощо.
Надзвичайні ситуації соціального і соціально-політичного характеру це ситуації, пов’язані з протиправними діями терористичного та антиконституційного спрямування: здійснення або реальна загроза терористичного акту (збройний напад, захоплення і затримання важливих об’єктів ядерних устав і матеріалів, систем зв'язку та телекомунікації, напад чи замах на екіпаж повітряного чи морського судна), викрадення (спроба викрадення) чи знищення суден, встановлення вибухових пристроїв у громадських місцях, викрадення зброї, виявлення застарілих боєприпасів тощо.
Надзвичайні ситуації воєнного характеру це ситуації, пов’язані з наслідками застосування зброї масового ураження або звичайних засобів ураження, під час яких виникають вторинні фактори ураження населення внаслідок зруйнування атомних і гідроелектричних станцій, складів і сховищ радіоактивних і токсичних речовин та відходів, нафтопродуктів, вибухівки, сильнодіючих отруйних речовин, токсичних відходів, транспортних та інженерних комунікацій.
Назвіть джерела іонізуючого випромінювання.
Природні іонізуючі випромінювання
Основну частину опромінення населення земної кулі одержує від природних джерел випромінювань. Більшість з них такі, що уникнути опромінення від них неможливо. Протягом всієї історії існування Землі різні види випромінювання потрапляють на поверхню Землі з Космосу і надходять від радіоактивних речовин, що знаходяться у земній корі.
Радіаційний фон, що утворюється космічними променями, дає менше половини зовнішнього опромінення, яке одержує населення від природних джерел радіації. Космічні промені переважно приходять до нас з глибин Всесвіту, але деяка певна їх частина народжується на Сонці під час сонячних спалахів. Космічні промені можуть досягати поверхні Землі або взаємодіяти з її атмосферою, породжуючи повторне випромінювання і призводячи до утворення різноманітних радіонуклідів. Опромінення від природних джерел радіації зазнають усі жителі Землі, проте одні з них одержують більші дози, інші менші.. Доза опромінення залежить також і від способу життя людей.
Штучні джерела іонізуючих випромінювань
Штучними джерелами іонізуючих випромінювань є ядерні вибухи, ядерні установки для виробництва енергії, ядерні реактори, прискорювачі заряджених частинок, рентгенівські апарати, прилади апаратури засобів зв’язку високої напруги тощо.
За декілька останніх десятиліть людство створило сотні штучних радіонуклідів і навчилося використовувати енергію атома як у військових цілях Усе це призводить до збільшення дози опромінення як окремих людей, так і населення Землі загалом. Індивідуальні дози, які одержують різні люди від штучних джерел іонізуючих випромінювань, сильно відрізняються.
Серед техногенних джерел іонізуючого опромінення на сьогодні людина найбільш опромінюється під час медичних процедур і лікування, пов'язаного із застосуванням радіоактивності, джерел радіації.
Що визначає коефіцієнти послаблення сховища , укриття.
Захисні властивості укриттів визначаються коефіцієнтом послаблення радіації, що залежить від товщини огороджувальних конструкцій, властивостей матеріалу, з якого виготовлені конструкції, а також від енергії гамма-випромінювання. Наприклад, підвали дерев'яних будинків послаблюють радіацію в 712 разів, а кам'яних у 200300 разів.
Закон України «Про цивільну оборону».
28 жовтня 1992 року Верховна Рада України розглянула і схвалила "Концепцію Цивільної оборони України", та в першому читанні Закон України "Про Цивільну оборону України", який було прийнято остаточно лише З лютого 1993 р. З надрукуванням його в періодичних виданнях 6 березня 1993 року Закон вступив у дію.
Закон складається з преамбули та п'яти розділів, до складу яких входять 17 статей. За обсягом це невеликий документ, однак за змістом дуже об'ємний, так як він коригує діяльність з питань захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій.
У преамбулі проголошено: "Кожен має право на захист свого життя і здоров'я від наслідків аварій, катастроф, пожеж, стихійного лиха та на вимогу гарантій забезпечення реалізації цього права від Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, керівництва підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування.
Держава як гарант цього права створює систему Цивільної оборони, яка має на меті захист населення від небезпечних наслідків аварій і катастроф техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру".
У статті 2 Закону підкреслено, що заходи цивільної оборони поширюються на всю територію України, всі верстви населення, а розподіл за обсягом і відповідальністю за їх виконання здійснюється за територіально-виробничим принципом".
Захист населення від наслідків стихійного лиха, аварій, катастроф, вибухів, пожеж і застосування засобів ураження здійснюється проведенням комплексу заходів, які повинні забезпечити укриття населення в захисних спорудах, його евакуацію, медичний, радіаційний і хімічний захисти, а також захист від впливу біологічних засобів ураження.
Укриття населення в захисних спорудах досягається:завчасним будівництвом захисних споруд і підтриманням їх у готовності до використання;комплексним освоєнням підземного простору міст та інших населених пунктів для розміщення підприємств, установ і організацій оціально-побутового, виробничого і господарського призначення;обстеженням і обліком підземних і наземних будівель та споруд, що відповідають вимогам захисту населення; дообладнанням з урахуванням реальної обстановки підвальних та інших заглиблених приміщень.
Практичні заходи евакуації населення як організованого його вивезення та виведення із районів можливого впливу наслідків надзвичайних ситуацій (якщо виникає безпосередня загроза життю та заподіяння шкоди здоров'ю людини) планується на випадок: загальної аварії на АЕС;
Класифікація надзвичайних ситуацій за галузевою ознакою.
По другому основному признаку "за галузевою ознакою" надзвичайні ситуації поділяються на НС, які можуть бути: в будівництві; в промисловості; в житловій, комунальній і побу-товій сфері обслуговування населення; на транспорті, в сіль-ському господарстві; в лісному господарстві.
Надзвичайні ситуації на транспорті додатково діляться в залежності від виду транспорту на НС на повітряному, водному, наземному і на підземному транспорті.
Що використовують у дозиметричних приладах як детектор іонізуючих випромінювань.
Прилади дозиметричного контроля іонізуючих випромінюваннь призначені для вимірювання потужності іонізуючих випромінюваннь (рівня радіації) і ступеня радіоактивного забруднення різних предметів.
В сучасних дозиметричних приладах найбільш розповсюджений іонізаціонний метод знаходження та вимірення іонізуючих випромінюваннь. Він заснований на використанні однієї з властивостей рідіоактивних речовин – іонізувати середовище, в якому вони розповсюджуються (тобто розщіплювати нейтральні молекули або атомні пари: додатні – іони і від’ємні - електрони). Якщо взяти замкнений об’єм газу і надати йому електричний струм, то ті електрони та іони, що утворюються при опроміненні прийдуть до упорядкованого руху: перші будуть переміщуватись до анода, другі – до катода. В результаті між електродами (анодом і катодом) виникає так званий іонізаційний ток, величина котрого прямо пропорційна поужності дози іонізуючого випромінювання. По силі іонізаційного тока можна судити про інтенсивність випромінюваннь.
Принципи роботи дозиметричних приладів.
Сприймаючими пристроями дозиметричних приладів є іонізаційні камери та іонізаційні лічильники. Іонізаційна камера уявляє собою заповнений повітрям замкнутий об’єм, в якому поміщені додатній і від’ємний електроди. Анодом в ній служить токопроводящий слой, катодом – металевий стержень. До електродів підводиться струм від джерела живлення, яке утворює в камері елекричне поле. Якщо іонізуючих променів немає, то повітря в камері не іонізоване і не проводить електричний струм. Під впливом випромінюваннь повітря в камері іонізується, ланцюг замикається і по ній проходить іонізаційний ток. Він поступає в елекричну схему прилада,підсилюється, перетворюється і змінюється мікроамперметром, шкала якого відградуойвана в рентгенах на годину або мілірентгенах на годину. Подібні іонізаційні камери застосовуються в приладах, за допомогою яких вимірюють потужність дози гама – випроміненнь (рівень радіації) на місцевості.
Газорозрядний лічільник уявляє собою металевий (або скляний) циліндр, заповнений розріженою сумішшю інертних газів з невеликими добавками, які поліпшують його роботу. Анодом служить тонка металева нить, натягнута всередині корпуса, котрий є катодом (у скляних лічильників катод – тонкий слой метала, нанесений на внутрішню поверхню корпуса.) Газорозрядні лічільники застосовуються в приладах, призначених для виявлення і вимірювання ступеня забрудненості різних поверхонь радіоактивними речовинами. Вони також можуть використовуватися для вимірювання потужності дози гама – випроміненнь (рівня радіації).
Одиниці вимірювання радіоактивного забруднення.
Одиниці вимірювання радіоактивних випромінювань.
Активність у міжнародній системі (СВ) вимірюється в бекерелях (Бк), а позасистемною одиницею є кюрі (Кі). Один Кі = 37 х 109Бк. Міра дії іонізуючого випромінювання в будь-якому середовищі залежить від енергії випромінювання й оцінюється дозою іонізуючого випромінювання. Останнє визначається для повітря, речовини і біологічної тканини. Відповідно розрізняють експозиційну, поглинену та еквівалентну дози іонізуючого випромінювання.
Експозиційна доза характеризує іонізуючу спроможність випромінювання в повітрі, вимірюється в кулонах на 1 кг (Кл/кг); позасистемна одиниця рентген (Р); 1 Кл/кг 3,88 х 103Р. За експозиційною дозою можна визначити потенційні можливості іонізуючого випромінювання.
Поглинута доза характеризує енергію іонізуючого випромінювання, що поглинається одиницею маси опроміненої речовини. Вона вимірюється в. греях Гр (1 Гр-1 Дж/кг). Застосовується і позасистемна одиниця рад (1 рад 0, 01Гр= 0,01 Дж/кг).
Доза, яку одержує людина, залежить від виду випромінювання, енергії, щільності потоку і тривалості впливу. Проте поглинута доза іонізуючого випромінювання не враховує того, що вплив на біологічний об'єкт однієї і тієї ж дози різних видів випромінювань неоднаковий. Щоб врахувати цей ефекту введено поняття еквівалентної дози
Еквівалентна доза є мірою біологічного впливу випромінювання на конкретну людину, тобто індивідуальним критерієм небезпеки, зумовленим іонізуючим випромінюванням. За одиницю вимірювання еквівалентної дози прийнятий зіверт (Зв). Зіверт дорівнює поглинутій дозі в 1 Дж/кг (для рентгенівського та а, b випромінювань). Позасистемною одиницею служить бер (біологічний еквівалент рада). 1 бер = 0,01 Зв.
Основні принципи цивільного захисту.
Цивільний захист здійснюється на принципах:
гарантування державою громадянам конституційного права на захист життя, здоров'я та їх майна, а юридичним особам - права на безпечне функціонування;
добровільності при залученні людей до здійснення заходів у сфері цивільного захисту, пов'язаних з ризиком для життя і здоров'я;
комплексного підходу до вирішення завдань цивільного захисту;
створення системи раціональної превентивної безпеки з метою максимально можливого, економічно обґрунтованого зменшення ймовірності виникнення надзвичайних ситуацій і мінімізації їх наслідків;
територіальності та функціональності єдиної системи цивільного захисту;
мінімізації заподіяння шкоди довкіллю;
гласності, вільного доступу населення до інформації у сфері цивільного захисту відповідно до законодавства.
Визначення надзвичайної ситуації.
Надзвичайна ситуація (НС)  порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об’єкті або території, спричинене [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], великою [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], застосуванням засобів ураження, що призвели або можуть призвести до людських і матеріальних втрат.
Як запускається у роботу прилад хімічної розвідки.
В метою своєчасного оповіщення населення про можливе радіаційному та хімічному зараженні служби радіаційної та хімічної розвідки цивільної оборони мають у своєму розпорядженні відповідними приладами, якими можна контролювати стан навколишнього середовища.
Прилади радіаційної розвідки Дозиметричні прилади призначені для визначення рівнів радіації на місцевості, ступеня зараження одягу, шкірних покривів людини, продуктів харчування, води, фуражу, транспорту та інших різних предметів і об'єктів, а також для вимірювання доз радіоактивного опромінення людей при їх перебування на об'єктах і ділянках, заражених радіоактивними речовинами.
Підготовка приладу ДП-5Б до роботи
відкрити кришку футляра, провести зовнішній огляд, пристебнути до футляру поясний і плечової ремені;
вийняти зонд детектування;
підключити телефони;
встановити коректором механічний нуль на шкалі мікроамперметра;
ручку перемикача піддіапазонів поставити в положення "Викл", а ру?? ку "Реж" (режим) повернути проти годинникової стрілки до упору;
включити прилад, поставивши ручку перемикача піддіапазонів в положення "Реж";
плавно обертаючи ручку "Реж" за годинниковою стрілкою, встановити стрілку мікроамперметра на мітку;
перевірити працездатність приладу на всіх піддіапазону, крім перших ( "200"), за допомогою радіоактивного джерела, укріпленого на кришці футляра;
відкрити радіоактивне джерело, обертаючи захисну пластинку навколо осі;
повернути екран зонда в положення "Б", встановити зонд опорними виступами на кришку футляра так, щоб джерело знаходився проти вікна зонду;
підключити телефони;
послідовно перевести перемикач піддіапазонів в положення "Х 1000", "Х 100 "," Х 10 "," Х 1 "і" Х 0,1 ";
спостерігати за показаннями приладу і прослуховувати клацання в телефонах (стрілка мікроамперметра повинна зашкалювати-ся на VI і V піддіапазону, відхилятися на IV піддіапазон, а на III і II може не відхилятися через недостатню активності бета-джерела);
ручку перемикача піддіапазонів поставити в положення "Реж";
закрити радіоактивне джерело;
повернути екран зонда в положення "Г".
Яка основна дозиметрична величина, за допомогою якої оцінюють дію радіації.
Основними дозиметричними величинами, за допомогою яких оцінюється дія радіації на людину, є поглинута і еквівалентна доза її опромінювання.
Експозиційна доза визначається тільки для повітря при гамма і рентгенівському випромінюванні.
Поглинута доза – це основна дозиметрична величина для оцінки радіаційної небезпеки.
Еквівалентна доза – дозиметрична величина для оцінки шкоди здоров’ю людини від дії іонізуючого випромінювання будьякого складу, дорівнює добутку поглинутої дози на коефіцієнт якості.
Основні документи міжнародного права з організації цивільного захисту.
Під час війни людина повинна дотримуватися певних норм гуманності навіть щодо ворога. Ці норми викладені, головним чином, у чотирьох Женевських Конвенціях від .12 серпня 1949 р. і які мають силу до цього часу:
"Про поліпшення долі поранених та хворих у діючих арміях";
"Про поліпшення долі поранених, хворих та осіб зі складу збройних сил на морі, які потерпіли корабельну аварію";
"Про поводження з військовополоненими";
"Про захист цивільного населення під час війни".
Перша та Друга Женевські Конвенції забезпечують захист поранених, хворих, та осіб, які потерпіли корабельну аварію. Всі ці особи повинні користуватися заступництвом та захистом за будь-яких обставин. Забороняється посягати на їхнє життя та завдавати їм будь-якої шкоди. їх повинні підбирати, поводитися з ними гуманно та надавати їм максимально можливий та у найкоротші терміни медичний догляд, якщо цього вимагає їхній стан.
Третя Женевська Конвенція визначає статут комбатанта та військовополоненого. Згідно з Конвенцією, особи, які входять до складу збройних сил, що перебувають у конфлікті, є комбатантами (окрім медичного та духовного персоналу), а будь-який комбатант, котрий потрапляє під владу іншої сторони, стає військовополоненим.
Четверта Женевська Конвенція "Наголошує на певних елементарних нормах захисту, які стосуються кожної особи, яку зачепить збройний конфлікт, незалежно від її національності чи території, на якій вона проживає. Особливу увагу Четверта Конвенція приділяє цивільним особам (що знаходяться під владою ворога), які поділяють на дві категорії:
цивільні особи, які знаходяться у країні ворога;
населення на окупованій території.
Визначення стихійного лиха.
Стихійне лихо - екстремальне явище природи катастрофічного характеру, що приводить до раптового порушення нормальної діяльності людей. У ряді випадків стихійне лихо супроводиться загибеллю матеріальних цінностей і жертвами серед населення. Стихійне лихо оцінюється за кількістю жертв і руйнування, в ненаселених місцях - за ступенем порушення природного середовища: рельєфу, рослинності, тваринного світу, а також за площею охоплення.
До стихійного лиха належать: [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] і інш. [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] і інші явища, що постійно спостерігаються можуть мати характер стихійного лиха при раптовому різкому настанні або при незвичайно високій інтенсивності. Найбільш небезпечним стихійним лихом вважаються циклони, тайфуни, засуха і перетворення місцевості у пустелю.
За якими принципами працюють дозиметричні прилади і які вони бувають.
Сприймаючими пристроями дозиметричних приладів є іонізаційні камери та іонізаційні лічильники.
Іонізаційна камера уявляє собою заповнений повітрям замкнутий об’єм, в якому поміщені додатній і від’ємний електроди. Анодом в ній служить токопроводящий слой, катодом – металевий стержень. До електродів підводиться струм від джерела живлення, яке утворює в камері елекричне поле. Якщо іонізуючих променів немає, то повітря в камері не іонізоване і не проводить електричний струм. Під впливом випромінюваннь повітря в камері іонізується, ланцюг замикається і по ній проходить іонізаційний ток. Він поступає в елекричну схему прилада, підсилюється, перетворюється і змінюється мікроамперметром, шкала якого відградуойвана в рентгенах на годину або мілірентгенах на годину. Подібні іонізаційні камери застосовуються в приладах, за допомогою яких вимірюють потужність дози гама – випроміненнь (рівень радіації) на місцевості.
Газорозрядний лічільник уявляє собою металевий (або скляний) циліндр, заповнений розріженою сумішшю інертних газів з невеликими добавками, які поліпшують його роботу. Анодом служить тонка металева нить, натягнута всередині корпуса, котрий є катодом (у скляних лічильників катод – тонкий слой метала, нанесений на внутрішню поверхню корпуса.) Газорозрядні лічільники застосовуються в приладах, призначених для виявлення і вимірювання ступеня забрудненості різних поверхонь радіоактивними речовинами. Вони також можуть використовуватися для вимірювання потужності дози гама – випроміненнь (рівня радіації).
В залежності від виконання завдання прилади радіаційної і хімічної розвідки та дозиметричного контроля роздфіляються на:
Вимірювачі потужності дози, при допомозі яких вимірюються рівні (ДП-3б, ВПД-21с, ВПД-21Б); Вимірювачі потужності дози – ДП-5А, Б, В, ВПД-12, при допомозі яких мікродіапазонні комбіновані прилади;
Вимірювачі поглинення дози – (ІД-1, ІД-11)(гама – нейтронні випромінювання) – це прилади індивідуального дозиметричного контролю, при допомозі яких виявляють, яку дозу отримала людина (персонально), в якій ситуації або за відповідний період; Дозиметри – (ДК-02, ДКП-50, ДП-22В, ДП-24) для одного виду випромінювання; Газосигналізатори автоматичні (ГСА-12, АСП, ГСП-11, ГС-СОМ), при допомозі яких проводиться автоматичний контроль навколишнього середовища з метою виявлення парів отруйних, радіаційних речовин, аерозолів;
Декадно – розрахункова установка (ДП-100, ДП-100 АДМ), призначена для вимірення кількості електричних імпульсів при віявленні ступені зараженості радіаційними ізотопами води, продовольства, повітря, проб грунту і т. д.
Дати пояснення зони відчуження при забрудненні місцевості радіоактивними речовинами.
Зона відчуження заборонена для вільного доступу територія, що зазнала інтенсивного забруднення довгоживучими радіонуклідами внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. Зона встановлена у 1986, після евакуації населення із 30-кілометрової зони навколо станції.
Чорнобильська зона включає північ Іванківського району Київської області, де розташовані безпосередньо електростанція, міста Чорнобиль та Прип'ять, північ Поліського району Київської області (у тому числі смт. Поліське та смт. Вільча), а також частина Житомирської області аж до кордону з Білоруссю.
Територією керує Адміністрація зони відчуження, що входить до складу Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.
Функціональне призначення зони відчуження полягає в контролюванні поширення радіоактивних речовин і в контролі стану природних систем і техногенних об'єктів.
Добровільні невоєнізовані формування цивільного захисту.
Для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, природного та воєнного характеру, містах обласного значення, районах відповідно до адміністративно-територіального устрою, на підприємствах, в установах та організаціях створюються невоєнізовані (позаштатні) формування цивільного захисту.
До невоєнізованих (позаштатних) формувань цивільного захисту зараховуються працездатні громадяни України, за винятком жінок, які мають дітей віком до восьми років, жінок із середньою та вищою медичною освітою, які мають дітей віком до трьох років, та осіб, які мають мобілізаційні розпорядження.
Організаційні засади створення невоєнізованих (позаштатних) формувань затверджується Кабінетом Міністрів України.
Стаття 61. Спеціалізовані служби цивільного захисту Для забезпечення заходів цивільного захисту та проведення спеціальних робіт за функціональною спрямованістю в центральних органах виконавчої влади, містах обласного значення, районах, відповідно до адміністративно-територіального устрою, центральними та місцевими органами виконавчої влади, виконавчими органами міських рад, створюються спеціалізовані служби цивільного захисту: енергетики, захисту сільськогосподарських тварин і рослин, інженерні, комунально-технічні, матеріального забезпечення, медичні, звязку і оповіщення, протипожежні, торгівлі і харчування, технічні, транспортного забезпечення, охорони громадського порядку тощо.
Для планування евакуаційних заходів і забезпечення їх виконання в умовах надзвичайної ситуації та в особливий період на базі місцевих органів виконавчої влади та відповідних спеціалізованих служб цивільного захисту створюються евакуаційні комісії та евакуаційні органи.
Організаційні засади створення спеціалізованих служб цивільного захисту, евакуаційних комісій та евакуаційних органів, їх завдання, функції і повноваження визначаються Положеннями про них, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Визначення небезпечного природного явища.
Небезпечне природне явище подія природного походження або результат діяльності природних процесів, які за своєю інтенсивністю, масштабом поширення і тривалістю можуть вражати людей, об'єкти економіки та довкілля.
За допомогою якого приладу визначається наявність отруйних речовин у повітрі, на місцевості, техніці та в інших середовищах.
Визначення отруйних речовин у повітрі, на місцевості, проводиться приладами хімічної розвідки і газосигналізаторами або шляхом проб і наступного їх аналізу в хімічних лабораторіях.
Принцип визначення отруйних речовин приладами хімічної розвідки заснований на зміні кольору індикаторів при взаємодії з отруйними речовинами. В залежності від того, який було взято індикатор і як він змінив колір, визначають тип отруйної речовини, а порівняння інтенсивності отриманого кольору з кольоровим еталоном дозволяє судити про приблизну концентрацію отруйної речовини в повітрі або щільність зараження об'єкту. Для визначення отруйних речовин застосовуються такі засоби хімічної розвідки: військовий прилад хімічної розвідки ВПХР, прилад хімічної розвідки ПХР, універсальний газосигналізатор, напівавтоматичний прилад хімічної розвідки НПХР та інші.
Прилад хімічної розвідки ПХР складається із корпусу з кришкою, в якому розташовані: ручний насос, насадка до насосу, касети 3 індикаторними трубками, протидимні фільтри, захисні ковпачки, електричний ліхтарик, лопатка, плечовий ремінь, пам'ятка по роботі з приладом. Визначення отруйних речовин проводиться таким чином, як і з приладом ВПХР. Різниця між приладами ВПХР і ПХР полягає в тому, що ручний насос ПХР маг колектор, який дозволяє проводити роботу з 1, 2, 3, 4 і 5 індикаторними трубками одночасно.
На які зони зараження поділяють осередок ураження за дозами опромінення.
За дозами опромінення зону зараження поділяють на наступні зони: надзвичайно-небезпечного забруднення (зона Г), небезпечного забруднення (зона В), сильного забруднення (зона Б), помірного забруднення (зона А) і зону радіаційної небезпеки (зона М)
При ліквідації наслідків в зоні "М" та інших зонах повинні виконуватися основні заходи захисту: радіаційний і дозиметричний контроль, захист органів дихання, профілактичне використання препаратів йоду, санітарна обробка людей, дезактивація одягу, техніки. В зоні А при виконанні рятувальних і інших робіт переміщення людей потрібно проводити з використанням броньованої техніки". У зонах "Б", "В", "Г" ніякі роботи в мирний час, як правило, виконуватися не повинні.
Документи, які регламентують діяльність цивільного захисту України.
Техногенне, екологічне та природне становище України рік від року стає складнішим, зростає його негативний вплив на населення та навколишнє середовище. Тому, з набуттям Україною незалежності, враховуючи досвід економічно розвинутих країн, було розпочато законодавче оформлення Цивільної оборони, як державної системи органів управління та сил для організації і здійснення заходів щодо захисту населення від впливу наслідків надзвичайних ситуацій.
При розробці Закону України "Про Цивільну оборону України" та "Положення про ЦО України" основна увага зверталася на досягнення наступних напрямків:
-- Закон та Положення повинні враховувати світовий досвід побудови і здійснення заходів Цивільної оборони і повною мірою відповідати Женевській (1949 р.) Конвенції "Про захист жертв війни";
28 жовтня 1992 року Верховна Рада України розглянула і схвалила "Концепцію Цивільної оборони України", та в першому читанні Закон України "Про Цивільну оборону України", який було прийнято остаточно лише З лютого 1993 р. З надрукуванням його в періодичних виданнях 6 березня 1993 року Закон вступив у дію.
Закон складається з преамбули та п'яти розділів, до складу яких входять 17 статей. За обсягом це невеликий документ, однак за змістом -- дуже об'ємний, так як він коригує діяльність з питань захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій.
У преамбулі проголошено: "Кожен має право на захист свого життя і здоров"я від наслідків аварій, катастроф, пожеж, стихійного лиха та на вимогу гарантій забезпечення реалізації цього права від Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій,
Держава як гарант цього права створює систему Цивільної оборони, яка має на меті захист населення від небезпечних наслідків аварій і катастроф техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру".
У статті 2 Закону підкреслено, що заходи цивільної оборони поширюються на всю територію України, всі верстви населення, а розподіл за обсягом і відповідальністю за їх виконання здійснюється за територіально-виробничим принципом".
Практичні заходи евакуації населення як організованого його вивезення та виведення із районів можливого впливу наслідків надзвичайних ситуацій (якщо виникає безпосередня загроза життю та заподіяння шкоди здоров'ю людини)
Визначення аварії, катастрофи.
Аварія - це порушення нормальної роботи певного механізму, що призводить до значних ушкоджень, знищення матеріальних цінностей, ураження і загибелі людей. Катастрофа - це аварія значних масштабів з трагічними наслідками.
Небезпечними наслідками великих аварій є пожежі та вибухи. На об'єктах нафтової, хімічної і газової промисловості аварію спричинюють загазованість атмосфери, розливання нафтопродуктів, агресивних рідин та сильнодіючих отруйних речовин (СДОР). Найнебезпечніші аварії можуть виникнути на підприємствах, які виробляють, використовують або зберігають сильнодіючі отруйні, вибухо- і вогненебезпечні речовини
Здебільшого аварії виникають через: порушення технологи виробництва, правил експлуатації обладнання, машин і механізмів; низьку трудову і технологічну дисципліну; недотримання заходів безпеки;
Катастрофа це великомасштабна аварія, яка призводить до важких наслідків для людини, тваринного й рослинного світу, змінюючи умови середовища існування.
Глобальні катастрофи охоплюють цілі континенти і їх розвиток ставить під загрозу існування усієї біосфери. Катастрофи бувають спричинені природними стихіями (сильні землетруси, цунамі, затяжні повені, зсуви, лавини, виверження лавини, урагани і т.п.) або людською діяльністю (світовій війни, катастрофа на Чорнобильській АЕС і т.п.).
Що відноситься до медичних засобів індивідуального захисту.
Медичні засоби захисту призначені для профілактики і падання допомоги населенню, що потерпіло від надзвичайних ситуацій. За їх допомогою можна урятувати життя більшій кількості людей, повністю попередити або значно знизити розвиток уражень у них, підвищити стійкість організму людини до дії ураження радіоактивними, отруйними речовинами і бактеріальними засобами.
Для профілактики ураження сильнодіючими отруйними речовинами та надання першої медичної допомоги у надзвичайних ситуаціях використовуються табельні засоби - індивідуальна аптечка АІ-2 (та її аналоги), індивідуальний протихімічний пакет ІПП-8 та індивідуальний перев'язувальний пакет ІПП.
До медичних засобів захисту належать:
- радіозахисні препарати;
- засоби захисту від дії отруйних речовин антидоти;
- протибактеріальні засоби (антибіотики, вакцини, сироватки тощо).
Радіозахисні препарати призначені для профілактики уражень іонізуючими випромінюваннями і послаблення проявів променевої хвороби.
Антидоти - специфічні протиотрути; використовуються для профілактики ураження людей отруйними речовинами.
Протибактеріальні препарати - засоби профілактики інфекційних захворювань.
До медичних засобів захисту належать. * пакет перев'язувальний медичний (ПІП), що складається зі стерильної пов'язки для надання допомоги при пораненнях і опіках; * індивідуальний протихімічний пакет (ІПП-8), призначений для надання само- і взаємодопомоги при ураженні отруйними речовинами. За його допомогою проводять часткову спеціальну обробку безпосередньо після ураження або ХНР.
Індивідуальний перев'язувальний пакет складається з бинту, двох ватно-марлевих подушечок, чохла і шпильки. Розкривши пакет, виймають бинт і стерильні подушечки так, щоб не торкатися їх внутрішнього боку руками. Подушечки накладаються внутрішньою стороною на поранену поверхню, при наскрізних пораненнях на вхідний і вихідний отвори і прибинтовують, кінець бинту закріплюють шпилькою.
На скільки ступенів поділяється променева хвороба, що діє на людей під час аварії.

·Променева хвороба 1-го (легкого) ступеня виникає при загальній експозиційній дозі опромінення 100200Р. Прихований період може тривати 2-3 тижні, після чого з'являється нездужання, загальна слабкість, почуття важкості в голові, стиснення в грудях, підвищення пітливості, періодичне підвищення температури. У крові зменшується вміст лейкоцитів.

· Променева хвороба 2-го (середнього) ступеня виникає при загальній експозиційній дозі опромінення 200400Р. Прихований період триває близько 1 тижня. Проявляється у вигляді важкого нездужання, розладу нервової системи, головних болях, запамороченнях, часто буває блювота й понос, підвищується температура, кількість лейкоцитів (особливо лімфоцитів) зменшується в 2 рази. Лікування триває 1,5-2 місяці. Смертність - до 20% випадків.

· Променева хвороба 3-го (важкого) ступеня виникає при загальній експозиційній дозі опромінення 400600Р. Прихований період - до декількох годин. Відзначають ті ж ознаки, тільки у важчій формі. Крім того, можлива втрата свідомості, крововиливи на слизуваті оболонки і як наслідок - запальні процеси. Без лікування в 2070% випадків наступає смерть від інфекційних ускладнень або кровотеч.

· Променева хвороба 4-го (украй важкого) ступеня виникає при дозі більше 600 Р, що без лікування звичайно закінчується смертю впродовж 2-х тижнів.
Основні завдання цивільного захисту.
Завдання цивільного захисту
збір та аналітичне опрацювання інформації про надзвичайні ситуації;
прогнозування та оцінка соціально-економічних наслідків надзвичайних ситуацій;
здійснення нагляду і контролю у сфері цивільного захисту;
розробка і здійснення запобіжних заходів у сфері цивільного захисту;
створення, збереження і раціональне використання матеріальних ресурсів, необхідних для запобігання надзвичайним ситуаціям;
розроблення і виконання науково-технічних програм, спрямованих на запобігання надзвичайним ситуаціям;
оперативне повідомлення населення про виникнення або загрозу виникнення надзвичайної ситуації, своєчасне та достовірне інформування про обставини, що склалися, та заходи, що вживаються для запобігання надзвичайним ситуаціям та подолання їх наслідків;
організація захисту населення і території від надзвичайних ситуацій, надання невідкладної психологічної, медичної та іншої допомоги потерпілим;
проведення невідкладних робіт із ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та організація життєзабезпечення постраждалого населення;
забезпечення постійної готовності сил і засобів цивільного захисту до запобігання надзвичайним ситуаціям та ліквідації їх наслідків;
надання з використанням сил цивільного захисту оперативної допомоги населенню в разі виникнення несприятливих побутових або нестандартних ситуацій;
навчання населення способам захисту в разі виникнення надзвичайних, несприятливих побутових або нестандартних ситуацій та організація тренувань;
міжнародна співпраця у сфері цивільного захисту.
Класифікація геологічно небезпечних явищ.
Геологічно небезпечні явища
Землетруси - коливання земної кори, що виникають внаслідок вибухів вглибині землі, розламів шарів земної кори, активної вулканічної діяльності. Область підземного удару викликає пружні коливання (сейсмічні хвилі), що поширюються по землі у всіх напрямках. Область землі, з якої виходять хвилі землетрусу, називають центром, а розташовану на поверхні землі ділянку - епіцентром землетрусу.
Землетруси захоплюють великі території і характеризуються:
руйнуванням будівель і споруд, під уламки яких потрапляють люди, виникненням масових пожеж і виробничих аварій;
затопленням населених пунктів і цілих районів;
отруєнням газами при вулканічних виверженнях;
ураженням людей і руйнуванням будівель уламками вулканічних гірських порід;
ураженням людей і виникненням осередків пожеж у населених пунктах від вулканічної лави;
провалом населених пунктів при обвальних землетрусах;
руйнуванням і змиванням населених пунктів хвилями цунамі;
негативною психологічною дією.
Вулканізм - це сукупність явищ, зумовлених проникненням магми з глибини землі на її поверхню. Процеси грязьового вулканізму локалізовані у південній частині території України. Вони спостерігаються на Керченському півострові та прилеглій акваторії Азовського моря.
Внаслідок детальних геологічних досліджень встановлено взаємозв'язок багатьох діючих вулканів із зонами активних розломів, наприклад, Південно-Азовського та інших. Матеріальні втрати від вивержень грязьових вулканів досить значні. Знищуються будівлі, селища. Активні вулкани виділяють пари ртуті, вміст якої в атмосферному повітрі під час виверженні зростає на 1-2 порядки. Це призводить до виникнення геохімічних аномалій, шкідливих для здоров'я людини.
Що відноситься до захисних споруд і як вони підрозділяються за захисними властивостями.
Захисне споруда - це інженерна споруда, призначене для укриття людей, техніки і майна від небезпек, що виникають в результаті аварій та катастроф на потенційно небезпечних об'єктах (ПОО) або небезпечних природних явищ в районах розміщення цих об'єктів, а також від дії сучасних засобів ураження (ССП). До таких споруд відносять притулку та протирадіаційні укриття (ПРУ). Крім того, для захисту людей можуть застосовуватися і найпростіші укриття.
Протирадіаційними укриттями (ПРУ) називаються негерметичні захисні споруди, що забезпечують захист людей в умовах надзвичайних ситуацій. До ПРУ можна віднести не тільки спеціально побудовані споруди, а й будівлі господарського призначення (погреби, підпілля, овочесховища), пристосовані під укриття, і звичайні житлові будівлі
Сховище є найбільш надійним захистом від усіх ура-жальних чинників: високих температур і шкідливих газів у зонах пожеж, вибухонебезпечних, радіоактивних і сильнодіючих отруйних речовин, обвалів і уламків зруйнованих будинків і споруд тощо, а також засобів масового ураження і звичайних засобів ураження. Воно обладнане комплексом інженерних споруд, що забезпечують необхідні умови життєдіяльності протягом певного часу
Відкрита щілина це зигзагоподібна траншея з кількох прямолінійних ділянок довжиною до 15 м. Глибина її 1,8 2,0 м; ширина: зверху 1,11,3 м, на дні 0,8 м. Будівництво щілини починається з розмітки і трасування, тобто визначення її плану на місцевості. Копають спочатку на ширину дна. В міру заглиблення поступово підрівнюють крутизну, доводячи до потрібних параметрів. Стінки (крутизну) щілини укріплюють дошками, жердинами, очеретом, іншими наявними матеріалами.
Яка найбільш уразлива система організму людини до опромінення.
Найсильнішого впливу зазнають клітини червоного кісткового мозку, щитовидна залоза, легені, внутрішні органи, тобто органи, клітини яких мають високий рівень поділу. При одній і тій самій дозі випромінювання у дітей вражається більше клітин, ніж у дорослих, тому у дітей всі клітини перебувають у стадії поділу.
Гостре зараження організму людини відбувається при великих дозах опромінення. Радіація робить подібну дію, лише починаючи з деякої граничної дози опромінення. Багаторічний досвід дозволив медикам одержати велику інформацію про реакцію тканин людини на опромінення. Ця реакція для різних органів і тканин виявилася неоднаковою, причому розходження дуже великі. На рисунку 6.2 показані органи людини, які найбільш сильно опромінюються.
Величина ж дози, що визначає вагу зараження організму, залежить від того, чи одержує її організм відразу, чи в кілька прийомів. Більшість органів встигає в тому чи іншому ступені залікувати радіаційні ушкодження і тому краще переносять серію дрібних доз, ніж ту ж сумарну дозу опромінення, отриману за один прийом. Зрозуміло, якщо доза опромінення досить велика, опромінена людина загине. У всякому разі, дуже великі дози опромінення порядку 100 Гр. викликають настільки серйозні зараження центральної нервової системи, що смерть, як правило, настає протягом декількох годин чи днів. При дозах опромінення від 10 до 50 Гр. при опроміненні всього тіла зараження
Основні заходи у сфері цивільного захисту.
З метою ефективної реалізації завдань цивільного захисту, зменшення матеріальних втрат та недопущення шкоди об'єктам, матеріальним і культурним цінностям та довкіллю в разі виникнення надзвичайних ситуацій центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підпорядковані їм сили і засоби, підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, добровільні рятувальні формування здійснюють:
сповіщення та інформування;
спостереження і лабораторний контроль;
укриття у захисних спорудах;
евакуацію;
інженерний, медичний, психологічний, біологічний, екологічний, радіаційний та хімічний захист.
Закон України "Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань" спрямований на захист життя, здоров'я та майна людей від негативного впливу іонізуючих випромінювань, спричиненого практичною діяльністю, а також у випадках радіаційних аварій, шляхом виконання запобіжних та рятувальних заходів і відшкодування шкоди.
У статті 3 проголошено права людини на забезпечення захисту від впливу іонізуючих випромінювань: "Кожна людина, яка проживає або тимчасово перебуває на території України, має право на захист від впливу іонізуючих випромінювань. Це право забезпечується здійсненням комплексу заходів щодо запобігання впливу іонізуючих випромінювань на організм людини вище встановлених дозових меж опромінення, компенсацією за перевищення встановлених дозових меж опромінення та відшкодуванням збитків, заподіяних внаслідок впливу іонізуючих випромінювань".
Класифікація гідрологічно небезпечних явищ.
Гідрологічними небезпечними явищами, що мають місце в Україні є: повені; селі; маловоддя.
Основними причинами посилення темпів руйнування морських берегів є як природні фактори, пов'язані з тектонічними зануреннями північного, забрудненні водних басейнів і пов'язане з цим зниження їх продуктивності, безсистемна забудова берегової смуги та кіс, будівництво берегозахисних споруд, які не відповідають характеру гідродинамічних процесів
Повені. Значна кількість грошових та матеріальних затрат щороку витрачається на ліквідацію наслідків повеней на річках України. Повені виникають під час тривалих злив та внаслідок танення снігу, вітрових нагонів води, при заторах та зажерах.
Тривалість повеней (затоплень) може досягти від 7 до 20 діб і більше. При цьому можливе затоплення не тільки 10-70% сільгоспугідь, але й великої кількості техногенно небезпечних об'єктів.
Високі повені більш властиві річкам Дніпро, Дністер, Дунай та Сіверський Донець. Вони супроводжуються затопленням значних територій і викликають необхідність часткової евакуації людей і тварин, завдають відчутних матеріальних збитків.
Природні пожежі. Щорічно в суху, жарку погоду небезпека від лісових та торф'яних пожеж різко зростає. Лісові пожежі виникають головним чином з вини людини та внаслідок дії деяких природних чинників. Причиною пожеж буває виробнича діяльність людини (спалювання відходів на прилеглих до лісу територіях) та її необережність (вогнища, недопалки, сірники).
Залежно від характеру горіння, швидкості розповсюдження вогню та розмірів пошкодження лісу розрізняють чотири категорії лісових пожеж:
низові (або низинні);
верхові (або повальні);
підземні (торф'яні або ґрунтові);
пожежі дуплистих дерев.
Призначення ізолюючих протигазів та принцип їх дії.
Для захисту сил цивільної оборони і населення від дії факторів ураження радіоактивними і хімічними речовинами та бактеріальними засобами використовуються засоби індивідуального захисту.
Ізолюючий дихальний апарат ИП4 призначається для захисту органів дихання, шкіри обличчя і очей від любої шкідливої домішки в повітрі незалежно від її концентрації при виникненні робіт в умовах недостатку або відсутності кисню.
Ізолюючий дихальний апарат ИП4 складається з лицевої частини з з'єднувальною трубкою, регенеративного патрону, дихального мішку, каркасу. В комплект також входять не запітнілі плівки, утеплювальні манжети і сумка.
Лицева частина ИП4 призначена для ізоляції органів дихання від навколишнього середовища, направлення газової суміші, що видихається в регенеративний патрон, підведення очищеної від вуглекислого газу і водяного пару і збагаченої киснем газової суміші до органів дихання, а також для захисту очей і обличчя від любої шкідливої суміші в повітрі.
Регенеративний патрон призначається для отримання кисню, необхідного для дихання, а також для поглинання вуглекислого газу і вологи, які знаходяться в газовій суміші, що видихається.
Дихальний мішок являється резервуаром для газової суміші, що видихається і кисню, який виділяється регенеративним патроном. Клапан надмірного тиску призначається для випуску зайвого газу з системи дихання при роботі. Каркас призначається для розміщення в ньому дихального мішка, попередження стиснення мішку при експлуатації апарату і закріплення регенеративного патрону.
Які найбільш небезпечні для організму людини радіоактивні випромінювання.
Радиоактивность это природное явление, когда происходит самопроизвольный распад ядер атомов, при котором возникают излучения.
Основные типы радиоактивных злучений
Корпускулярные[2] представляют собой потоки невидимых элементарных частиц, имеющих массу и диаметр. Волновые излучения имеют квантовую природу. Это электромагнитные волны в сверхкоротковолновом диапазоне.
Альфа-излучение представляет собой поток альфа-частиц, распространяющихся с начальной скоростью около 20 тыс. км/с. Их ионизирующая способность огромна, Надежной защитой от альфа-частиц является также одежда человека.
Бета-излучение поток бета-частиц, которые в зависимости от энергии излучения могут распространяться со скоростью, близкой к скорости света (300 тыс. км/с). Заряд бета-частиц меньше, а скорость больше, чем у альфа-частиц, поэтому они имеют меньшую ионизирующую, но большую проникающую способность. Одежда поглощает до 50 % бета-частиц.
Нейтронное излучение представляет собой поток нейтронов, скорость распространения которых достигает 20 тыс. км/с. Так как нейтроны не имеют электрического заряда, они легко проникают в ядра атомов и захватываются ими.. Лучшими; защитными материалами от них являются; легкие водородсодержащие материалы: полиэтилен, парафин, вода и др.
Гамма-излучение это электромагнитное излучение, испускаемое ядрами атомов при радиоактивных превращениях. Оно, как правило, сопровождает бета-распад, реже альфа-распад. Ионизирующая способность его значительно меньше, чем у бета-частиц и тем более у альфа-частиц.
Рентгеновские излучения (икс-лучи) были открыты первыми из всех ионизирующих излучений и наиболее хорошо изучены. У них та же физическая природа (электромагнитное поле) и те же свойства, что и у гамма-излучений.
электромагнитные излучения высокой энергии с помощью ускорителей заряженных частиц. Такое синхротронное излучение обладает теми же свойствами, что и рентгеновское и гамма-излучение.
Хто входить до керівного складу цивільного захисту.
Керівництво Цивільної оборони України
Відповідно до побудови керівництво Цивільною обороною України здійснюють Кабінет Міністрів України, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, керівники підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності й господарювання.
Начальником Цивільної оборони України є Прем'єр-міністр України, а його заступником Міністр Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (далі МНС).
Начальником Цивільної оборони Автономної Республіки Крим є Голова Ради Міністрів Автономної Республіки Крим.
Згідно з адміністративно-територіальним поділом України голови місцевих державних адміністрацій є начальниками Цивільної оборони.
В міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, на підприємствах, в установах та організаціях, навчальних закладах начальниками Цивільної оборони є їхні керівники.
Класифікація метереологічних небезпечних явищ.
Протягом останнього десятиріччя в Україні зафіксовано близько 240 випадків виникнення катастрофічних природних явищ метеорологічного походження зі значними матеріальними збитками.
Сильні дощі. В Україні серед стихійних явищ найбільш частими є сильні дощі (зливи). Вони спостерігаються щорічно і поширюються на значні території. Частіше за все вони бувають у Карпатах та в горах Криму.
Град. В теплий період року сильні дощі супроводжуються градом, що завдає відчутних збитків сільськогосподарським культурам. Град - це атмосферні опади у вигляді частинок льоду неправильної форми. Найчастіше град випадає у гірських районах Криму та Карпат.
Сильна спека. В степовій зоні щорічно буває сильна спека з температурою вище 30 °С, причому в деякі роки вона перевищує 40 °С.
Суховії. В Україні інтенсивні суховії спостерігаються майже щорічно. Суховії - це вітри з високою температурою і низькою відносною вологістю повітря. Під час суховіїв посилюється випаровування, що при нестачі вологи у ґрунті часто призводить до в'янення та загибелі рослин. Найбільш зазнає дії суховіїв степова зона, а також частково зона лісостепу.
Посухи. Тривала нестача опадів, частіше при підвищеній температурі та низькій вологості повітря, що викликає зниження запасів вологи у ґрунті, і як наслідок погіршення росту, а іноді і загибель рослин. Найчастіше вони зустрічаються на півдні степової зони.
Циклони - область низького тиску в атмосфері з мінімумом у центрі. Погода при циклонах переважно похмура з сильними вітрами. В Азово-Чорноморському басейні виділяються своїми руйнівними наслідками осінні циклони. За своїми властивостями, походженням та наслідками вони схожі на тропічні урагани. На Азовському морі циклони часто призводять до штормів, які супроводжуються місцевим підняттям рівня моря.
Шквали. Шквали можуть виникати в будь-яких місцях України, але найчастіше бувають в степовій, лісостеповій зоні та Поліссі. Це різке короткочасне посилення вітру, іноді до 30-70 м/с зі зміною його напрямку. Найчастіше це явище спостерігається під час грози.
Смерчі. Це атмосферний вихор, що виникає у грозовій хмарі та розповсюджується у вигляді темного рукава або хобота (частіше декількох) за напрямком до поверхні суші або моря. Він супроводжується грозою, дощем, градом і якщо досягає поверхні землі, то майже завжди завдає значних руйнувань, вбираючи у себе воду та предмети, що зустрічаються на його шляху, піднімаючи їх високо над землею і переносячи на значні відстані. Руйнівну дію цієї стихії можна порівняти з дією ударної хвилі ядерної зброї.
Пилові бурі - це складні атмосферні явища, що характеризуються переносом пилу та піску з сильними та тривалими вітрами, що знищують поверхню ґрунту. Пилові бурі за кольором та складом пилу, який переноситься бувають: чорні (чорноземи); бурі та жовті (суглинок, супісок); червоні (суглинки з домішками окислів заліза) та білі (солончаки).
Заметілі виникають майже щорічно в різних районах, особливо в Карпатах, Криму, а також у Донбасі.
Сильні морози. В Україні в зимовий період спостерігаються сильні морози, що сягають - 30 °С та нижче. Найбільш холодна частина країни - східні і північно-східні області (Луганська, Сумська, Харківська, Чернігівська) та гірські райони Карпат. В цих місцевостях буває температура нижче - 35 °С.
Сильні ожеледі. Небезпечні ситуації пов'язані з виходом південних циклонів. Ожеледь виникає на земній поверхні та на предметах при намерзанні переохолоджених крапель дощу або туману при температурі повітря нижче 0 °С. Сильні ожеледі можуть виникати з листопада до березня, а найчастіше бувають в грудні-січні.
Тумани. Тумани погіршують видимість на шляхах, створюють перешкоди для роботи різних видів транспорту, сприяють забрудненню повітря. Сильні тумани спостерігаються переважно в холодну пору року. Найчастіше вони виникають у гірських районах Криму і Карпат та іноді на південному березі Криму. Сезон туманів починається у жовтні, закінчується у квітні.
За допомогою чого і як визначаються типорозмір протигаза ЦП5 та ЦП7. Де знаходиться позначка на протигазі, яка вказує на його розмір.
Підбираючи лицьову частину потрібного типорозміру ЦП-7, вимірюють горизонтальний і вертикальний обхвати голови. Горизонтальний обхват вимірюють по замкненому колу, що проходить по надбрівних дугах, потім на 2-3 см вище вушних раковин і позаду через ту точку голови, що найбільше виступає. Вертикальний обхват вимірюють по замкненій лінії, що проходить через маківку, підборіддя і щоки. Розмір лицьової частини встановлюють за сумою цих двох вимірів і за положенням (номерами) упорів лямок наголовника, в якому вони (упори) зафіксовані: перша цифра - номер лобної лямки, друга - скроневих лямок, третя - щічних лямок (табл. 24). Наприклад, якщо сума обхватів голови становить 1240-1260 мм, положення лямок: лобної - № 3, скроневих - № 6, щічних - № 7, то потрібна лицьова частина 2-го розміру.
Дати пояснення дозі випромінення.
Доза ионизирующего излучения величина, используемая для оценки воздействия ионизирующего излучения на любые вещества, ткани и живые организмы. Разделают несколько видов доз:
Экспозиционная доза определяет ионизирующую способность рентгеновских и гамма-лучей и выражает энергию излучения, преобразованную в кинетическую энергию заряженных частиц в единице массы атмосферного воздуха. В системе СИ единицей измерения экспозиционной дозы является кулон, деленный на килограмм (Кл/кг). Внесистемная единица рентген (Р), 1 Кл/кг = 3880 Рентген.
Поглощенная доза показывает, какое количество энергии излучения поглощено в единице массы любого облучаемого вещества и определяется отношением поглощенной энергии ионизирующего излучения на массу вещества. За единицу измерения поглощенной дозы в системе СИ принят грэй (Гр). 1 Гр это такая доза, при которой массе 1 кг передается энергия ионизирующего излучения 1 Дж. Внесистемной единицей поглощенной дозы является рад. 1 Гр = 100 рад.
Эквивалеентная доза отражает биологический эффект облучения. Это поглощённая доза в органе или ткани, умноженная на коэффициент качества данного вида излучения, отражающий его способность повреждать ткани организма. В единицах системы СИ эквивалентная доза измеряется в джоулях, деленных на килограмм (Дж/кг), и имеет специальное название зиверт (Зв). Использовавшаяся ранее внесистемная единица бэр (1 бэр = 0,01 Зв).
Эффективная доза величина, используемая как мера риска возникновения отдаленных последствий облучения всего тела человека и отдельных его органов и тканей с учетом их радиочувствительности. Она представляет сумму произведений эквивалентной дозы в органах и тканях на соответствующие взвешивающие коэффициенты.
Як поширюються заходи цивільного захисту в межах України.
Основні заходи у сфері цивільного захисту З метою ефективної реалізації завдань цивільного захисту,зменшення матеріальних втрат та недопущення шкоди об'єктам, матеріальним і культурним цінностям та довкіллю в разі виникнення надзвичайних ситуацій центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підпорядковані їм сили і засоби, підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, добровільні рятувальні формування здійснюють оповіщення та інформування, спостереження і лабораторний контроль, укриття у захисних спорудах, евакуацію, інженерний, медичний, психологічний, біологічний, екологічний, радіаційний та хімічний захист. Стаття 7. Оповіщення та інформування
оперативне доведення до відома населення інформації про виникнення або можливу загрозу виникнення надзвичайних ситуацій, завчасне створення та організаційно-технічне поєднання постійно діючих локальних систем оповіщення та інформування населення із спеціальними системами спостереження і контролю в зонах можливого ураження; Стаття 8. Спостереження і лабораторний контроль
створення і підтримання в постійній готовності загальнодержавної та територіальних мереж спостереження і лабораторного контролю; Стаття 9. Укриття у захисних спорудах
комплексного освоєння підземного простору населених пунктів для взаємопогодженого розміщення в ньому споруд і приміщень соціально-побутового, виробничого і господарського призначення з урахуванням необхідності пристосування і використання частини приміщень для укриття населення в разі виникнення надзвичайних ситуацій;
Стаття 10. Здійснення заходів з евакуації населення
1. В умовах недостатнього забезпечення захисними спорудами в населених пунктах, де розташовані об'єкти підвищеної небезпеки, а також в особливий період основним способом захисту населення є його евакуація і розміщення у зонах, безпечних для проживання. Стаття 11. Інженерний захист території
З метою створення умов безпечного проживання населення на території з підвищеним техногенним навантаженням та ризиком виникнення надзвичайних ситуацій здійснюються заходи інженерного захисту території,
Стаття 12. Медичний захист населення та забезпечення епідемічного благополуччя в
районах надзвичайних ситуацій
Для запобігання або зменшення ступеня ураження населення, своєчасного надання допомоги постраждалим та їх лікування,
Стаття 13. Психологічний захист
Запобігання або зменшення ступеня негативного психологічного впливу на населення та своєчасне надання ефективної психологічної допомоги
Стаття 14. Біологічний захист
прогнозування масштабів розвитку наслідків біологічного зараження;
використання колективних та індивідуальних засобів захисту;
введення режимів карантину та обсервації;
знезаражування осередку біологічного зараження;
Стаття 15. Екологічний захист
Екологічний захист включає здійснення природоохоронних заходів, спрямованих на: захист родовищ (газових, нафтових, вугільних, торфових) від пожеж, затоплень і обвалів; ліквідацію лісових пожеж та буреломів, сніголамів,
Стаття 16. Радіаційний і хімічний захист
1. Радіаційний і хімічний захист включає виявлення вогнищ радіаційного та хімічного забруднення та проведення його оцінки, організацію і здійснення дозиметричного і хімічного контролю, розроблення та запровадження типових режимів радіаційного захисту, забезпечення засобами радіаційного та хімічного захисту, організацію та проведення спеціальної та санітарної обробки.
Стаття 17. Захист населення від несприятливих побутових або нестандартних ситуацій здійснення заходів з виявлення і проведення оцінки таких ситуацій;
організацію і надання допомоги населенню;
розроблення типових рекомендацій щодо дій в умовах виникнення несприятливих побутових робіт.
Основні характеристики такого стихійного лиха, як землетрус.
Землетруси - коливання земної кори, що виникають внаслідок вибухів вглибині землі, розламів шарів земної кори, активної вулканічної діяльності. Область підземного удару викликає пружні коливання (сейсмічні хвилі), що поширюються по землі у всіх напрямках. Область землі, з якої виходять хвилі землетрусу, називають центром, а розташовану на поверхні землі ділянку - епіцентром землетрусу.
Інтенсивність землетрусу вимірюється в балах за шкалою Ріхтера, а у останні роки у нашій країні та у ряді європейських держав використовують 12-бальну міжнародну шкалу МЗК-64. Інтенсивність землетрусу зменшується до периферії зони катастрофи. Осередки землетрусів знаходяться на глибині 30-60 км, а інколи на глибині до 700 км. В залежності від причин і місця виникнення землетруси поділяються на тектонічні, вулканічні, обвальні і моретруси.
Землетруси захоплюють великі території і характеризуються:
руйнуванням будівель і споруд, під уламки яких потрапляють люди, виникненням масових пожеж і виробничих аварій;
затопленням населених пунктів і цілих районів;
отруєнням газами при вулканічних виверженнях;
ураженням людей і руйнуванням будівель уламками вулканічних гірських порід;
ураженням людей і виникненням осередків пожеж у населених пунктах від вулканічної лави;
провалом населених пунктів при обвальних землетрусах;
руйнуванням і змиванням населених пунктів хвилями цунамі;
негативною психологічною дією.
З якого матеріалу виготовляється незапотіваюча плівка і як вона встановлюється у протигаз.
Незапотіваюча плівка являє собою круг з целулоїду, на одну сторону якого нанесений шар желатину, що має велику гігроскопічність. Поглинаючи вологу, він набухає, внаслідок чого на целулоїді утворюється однорідний водно-желатиновий шар, який забезпечує гарну видимість. "Олівець" використовується за відсутності незапотіваючих плівок. На внутрішню сторону скла окулярів наноситься тонкий шар. За відсутності "олівця" можна користуватися звичайним милом. Манжети для утеплення виробляють з гуми, в них вмонтовано очкове скло. Манжети надіваються на окуляри шолом-маски. Таким чином одержуються подвійні окуляри з повітряною подушкою між скельцями. Це запобігає замерзанню скла. Застосовуються при температурі нижче 10°С при одночасному використанні незапотіваючих плівок.
Незапотевающая пленка представляет собой кружок размером со стекло очкового узла лицевой части противогаза прозрачного целлулоида, на одной стороне которого нанесена специальная смазка. Пленку вставляют в очковый узел стороной со смазкой наружу (от стекла). Для этого следует вынуть прижимное кольцо, имеющееся в очковой обойме, протереть стекло чистой тряпочкой и, держа пленку пальцами за края (срезанным краем к внутренней части ладони), слегка согнуть ее и вставить в очковую обойму; пленку закрепить прижимным кольцом так, чтобы срез кольца был обращен в сторону обтекателя маски. Так же вставляют пленку в другой очковый узел. Незапотеваемая сторона пленки определяется легким, выдохом на обе стороны пленки на стороне со смазкой пары выдыхаемого воздуха не конденсируются.
Хто проводить оцінку радіаційної обстановки.
Радіаційна обстановка складається на території адміністративного району, населеного пункту чи об'єкта в результаті радіоактивного зараження місцевості і всіх розташованих на ній предметів і вимагає вживання визначених заходів захисту, що виключають чи зменшують радіаційні втрати серед населення.
Радіаційна обстановка може бути виявлена й оцінена методом прогнозування. Це так називана передбачувана, чи прогнозована, обстановка.
Під оцінкою радіаційної обстановки розуміється рішення основних задач по різних варіантах дій формувань, а також виробничої діяльності об'єкта в умовах радіоактивного зараження, аналізу отриманих результатів і вибору найбільш доцільних варіантів дій, при яких виключаються радіаційні втрати. Оцінка відбувається за результатами прогнозування наслідків застосування ядерної зброї і за даними радіаційної розвідки.
На об'єкті розвідка ведеться постами радіаційного спостереження, ланками і групами радіаційної розвідки. Вони встановлюють початок радіоактивного зараження, вимірюють рівні радіації й іноді визначають час наземного ядерного вибуху. Отримані дані про рівні радіації і часу вимірів заносяться до журналу радіаційної розвідки і спостереження. По нанесеним на схеми рівням радіації можна провести границі зон радіоактивного зараження.
Хто гарантує право населення на захист свого життя і здоров’я в умовах надзвичайних ситуацій.
захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - система організаційних, технічних, медико-біологічних, фінансово-економічних та інших заходів щодо запобігання та реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру і ліквідації їх наслідків, що реалізуються центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, відповідними силами та засобами підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності і господарювання, добровільними формуваннями і спрямовані на захист населення і територій, а також матеріальних і культурних цінностей та довкілля;
гідно з Законом «Про цивільну оборону України» «громадяни України мають право на захист свого життя і здоров 'я від наслідків аварій, катастроф, значних пожеж, стихійного лиха і вимагати від Уряду України, інших органів державної виконавчої влади, адміністрації підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання гарантій щодо його реалізації.
Держава як гарант цього права створює систему цивільної оборони, яка має своєю метою захист населення від небезпечних наслідків аварій і катастроф техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру».
Головною функцією органів державної виконавчої влади, адміністрації підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання у разі виникнення НС є захист населення та організація його життєзабезпечення.
Визначення магнітуди, як характеристики землетрусу.
Землетрус - це високочастотне в геологічному відношенні коливання земної кори, внаслідок якого виникають сейсми (грецьк. "сейсмос" – струс).
За своєю природою землетруси можуть бути вулканічними, обвальними та тектонічними.
Вулканічні землетруси пов'язані з виверженням вулканів і приурочені до вулканічних поясів. Понад двох третин діючих та згаслих вулканів зосереджені в острівних дугах навколо Тихого океану або на континентальній стороні межі між плитами. Решта вулканів пов'язана з серединно-океанічними хребтами. Вулканічні землетруси слабосилі і носять локальний характер.
Магнітуда землетрусу ([ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] магнитуда землетрясения, [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] magnitude of an earthquake, [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] Magnitude f des Erdbebens, Stдrke f des Erdbebens)  умовна величина, що характеризує кількість [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], яка виділилася у вогнищі [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]. Пропорційна [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] максимальної [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] зміщення частинок ґрунту, яке фіксується [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]. Максимальна магнітуда землетрусу становить близько 9 балів, що відповідає [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] 1019 Дж.
Позначаються таким чином:
2 найслабші поштовхи, що відчуваються;
41/2 найслабші поштовхи, що приводять до невеликих руйнувань;
6 помірні руйнування;
81/2 найсильніші з відомих землетрусів.
Протигаз ЦП7. Устрій, призначення , принцип дії, порядок підбору протигаза по розміру.
У системі цивільної оборони країни для захисту населення використовуються такі фільтрувальні протигази: для дорослого населення -- ЦП-5, ЦП-5М, ЦП-7
Складаеться:
1 - лицьова частина, 2 - фільтрувально-поглинальна коробка, 3 - трикотажний чохол, 4 - вузол клапана вдиху, 5 - переговорний пристрій (мембрана), 6 - вузол клапана видиху, 7 - обтюратор, 8 - наголовник (потилична пластина), 9 - лобова лямка, 10 - скроневі лямки, 11 - щічні лямки, 12 - пряжка, 13 - сумка.
«Незалежний» обтюратор -- це смужка тонкої гуми для забезпечення герметичності лицьової частини протигаза. Обтюратор щільно прилягає до обличчя і може розтягуватися самостійно, незалежно від корпусу маски, при цьому механічна дія лицьової частини на голову людини незначна.
Наголовник призначений для закріплення лицьової частини. Він має потиличну пластину і 5 лямок: лобову, дві скроневі і дві щічні. Лобова і скронева лямки приєднуються до корпуса маски трьома пластмасовими, а щічні -- металевими пряжками, що самі затягуються. На кожній лямці з інтервалом в 1 см нанесено упори ступінчастого типу для надійного закріплення лямок у пряжках. На кожному упорі є цифра, що вказує його порядковий номер. Це дає змогу точніше фіксувати стан лямок при підгонці маски.
На фільтрувально-поглинальну коробку одягається трикотажний чохол, який захищає її від дощу, бруду, снігу, грубодисперсних часток аерозолю.
Підбираючи лицьову частину потрібного типорозміру ЦП-7, вимірюють горизонтальний і вертикальний обхвати голови. Горизонтальний обхват вимірюють по замкненому колу, що проходить по надбрівних дугах, потім на 2-3 см вище вушних раковин і позаду через ту точку голови, що найбільше виступає. Вертикальний обхват вимірюють по замкненій лінії, що проходить через маківку, підборіддя і щоки. Розмір лицьової частини встановлюють за сумою цих двох вимірів і за положенням (номерами) упорів лямок наголовника, в якому вони (упори) зафіксовані: перша цифра -- номер лобної лямки, друга -- скроневих лямок, третя -- щічних лямок. Наприклад, якщо сума обхватів голови становить 1240-1260 мм, положення лямок: лобної -- № 3, скроневих -- № 6, щічних -- № 7, то потрібна лицьова частина 2-го розміру.
Положення лямок наголовника встановлюють під час підгонки протигаза.
Протигаз ЦП-7 надівається у такій послідовності:
· взяти лицьову частину обома руками за щічні лямки так, щоб великі пальці зсередини тримали лямки;
· зафіксувати підборіддя у нижньому заглибленні обтюратора; рухом рук догори і назад натягнути наголовник і підтягнути до упору щічні лямки.
Скільки існує режимів радіаційного захисту населення.
Режим радіаційного захисту - це порядок дій людей, використання заходів і засобів захисту в зонах радіоактивного зараження, який включає радіаційні ураження і опромінювання людей більше встановлених доз. Режими радіаційного захисту людей передбачають послідовність і тривалість використання людьми захисних споруд, житлових і виробничих будинків, перебування на відкритій місцевості з використанням засобів індивідуального захисту. Режими радіаційного захисту розраховані для використання їх в умовах радіоактивного зараження місцевості внаслідок застосування противником ядерної зброї або при виникненні аварій з викидом радіоактивних речовин на підприємствах, які їх використовують. Режими захисту опрацьовані для типових за характером забудов населених пунктів у вигляді таблиць. Всього розроблено 8 типових режимів радіаційного захисту:режими № 1, 2, 3 для непрацюючого населення;режими № 4, 5, 6,7 для захисту робітників, службовців і виробничої діяльності підприємства (об'єкту);режим № 8 для захисту сил цивільної оборони ( загонів, ланок і т.п.) при проведенні РіІНР в зонах радіоактивного зараження
Режими захисту розроблені для умов одно- або двозмінної роботи об'єкту (підприємства) протягом 10-12 год на добу. При розробці режимів захисту враховувались дози опромінювання за час перебування робітників і службовців у .-захисних спорудах, виробничих, житлових і адміністративних будинках, а також при пересуванні із місць відпочинку на робочі місця, виходячи з того, що вони не перевищують межі допустимих величин. Типові режими захисту № 1-7 складаються з трьох етапів, які виконуються в строгій послідовності:
Як трактується єдина державна система цивільного захисту населення і територій.
Єдина державна система цивільного захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру. - це сукупність органів управління, сил та засобів центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, на які покладається реалізація державної політики у сфері цивільного захисту.
Відповідно до Закону України "Про правові засади цивільного захисту" (2004), із змінами прийнятими в 2005 році, визначається діяльність Уряду, органів центральної виконавчої влади з питань захисту населення, організацій, підприємств і закладів.
В розділі 1 “Загальні положення” вказана мета та завдання цивільного захисту, реалізація державної політики, спрямованої на забезпечення безпеки та захисту населення територій, матеріальних та культурних цінностей, довкілля від негативних наслідків надзвичайних ситуацій у мирний час та в особливий період.
Розділ 2 Закону присвячено основним заходам у сфері цивільного захисту.
В розділі 3 Закону приведена єдина система цивільного захисту та режими її функціонування.
Розділ 4 Закону розглядає питання управління єдиною системою цивільного захисту.И т.д
При цьому попередження соціально-політичних, міжнаціональних конфліктів, масових безпорядків і дій, щодо ліквідації їх наслідків, до компетенції органів управління сил цивільного захисту не входить.
Основний радикальний засіб боротьби з повінню.
Повені відрізняються від інших стихійних лих тим, що деякою мірою прогнозуються. Але прогнозувати ймовірність повені набагато легше, ніж передбачити момент її початку. Точність прогнозу зростає при отриманні надійної інформації про кількість та інтенсивність опадів, рівні води в річці, запаси води в сніговому покрові, зміни температури повітря. довгострокові прогнози погоди тощо.
Основний напрям боротьби з повенями в зменшенні максимальних витрат води в річці завдяки перерозподілу стоку в часі (насадження лісозахисних смуг, оранка грунту поперек схилу, збереження узбережних смуг рослинності, терасування схилів тощо). Для середніх та великих річок досить дійовим засобом є регулювання паводкового стоку за допомогою водосховищ. Окрім того, для захисту від повеней широко застосовується давно відомий спосіб – влаштування дамб. Для ліквідації небезпеки утворення затсорів проводиться розчищення та заглиблення окремих ділянок русла ріки, а також руйнування криги вибухами за 10-15 днів до початку льодоходу.
Ще один досить важливий шлях регулювання стоку й запобігання повеней – ландшафтно-меліоративні заходи.
Фільтруючий протигаз ЦП5; призначення, устрій та команда за якою його надягають.
Протигаз фільтруючий – різновид протигазів, принцип дії якого полягає у очищенні зараженого повітря методом його фільтрації. Фільтруючі протигази складаються з лицьової частини, яка підбирається за розмірами для максимальної ізоляції, фільтрувальної коробки, в якій міститься активоване вугілля, та протидимного фільтру. Фільтруючі протигази використовуються при наявності 16 об. % кисню та не менше 2% небезпечних речовин.
Протигаз ЦП-5М має шолом-маску ШМ-66МУ з переговорним пристроєм мембранного типу і вирізи для вух.
Нині для захисту дорослого населення, у тому числі й особового складу невоєнізованих формувань, дедалі більше використовується новий цивільний протигаз ЦП-7 (мал. 5). Він складається з фільтрувально-поглинальної коробки ЦП-7К, лицьової частини ПЦП, плівок, що не запотівають, захисного трикотажного чохла і сумки. Його маса без сумки -- до 900 г, маса фільтрувальне-поглинальної коробки ЦП-7К -- 250 г, лицьової частини МЦП -- 600 г. Опір диханню при вдиху, коли швидкість постійного струменя повітря дорівнює 30 л/хв, становить не більше 16 мм водяного стовпчика, коли 250 л/хв -- не більше 200 мм вод. ст.
Лицьову частину МЦП виготовляють трьох розмірів (арабська цифра з правого боку маски в підборідді у кружечку діаметром 12 мм). Вона складається з маски об'ємного типу з «незалежним» обтюратором, окулярного вузла, переговорного пристрою, вузлів клапанів вдиху і видиху, обтічника, наголовника і притискних кілець для кріплення плівок, що не запотівають
Що розуміється під хімічною обстановкою.
Хімічна обстановка – це умови, які виникають після аварії на хімічно-небезпечному об’єкті (ХНО), внаслідок забруднення об’єкта, навколишнього середовища сильнодіючими отруйними речовинами (СДОР). Вона характеризується токсичністю СДОР, масштабами і характером зараження місцевості, людей, техніки, різних об’єктів, повітря, джерел питної води і продовольства. На підставі оцінки хімічної обстановки може бути прийняте рішення щодо евакуації населення, зміни районів дислокації формувань цивільного захисту (ЦЗ), тривалості використання індивідуальних і колективних засобів захисту, заборони використання джерел питної води і продовольства, що забруднені СДОР.
Оцінка хімічної обстановки полягає у встановленні масштабів хімічного забруднення, дій аварійно-рятувальних служб, застосування різних варіантів захисту населення і вибору найбільш доцільних управлінських рішень, при яких виключаються подальші хімічні ураження людей та середовища.
Що визначає закон України про правові засади цивільного захисту.
Цей Закон визначає правові та організаційні засади у сфері цивільного захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного, природного та військового характеру, повноваження органів виконавчої влади та інших органів управління, порядок створення і застосування сил, їх комплектування, проходження служби, а також гарантії соціального і правового захисту особовогоскладу органів та підрозділів цивільного захисту.
У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: цивільний захист , єдина державна система цивільного захисту населення
І т.д
Мета цивільного захисту
Принципи цивільного захисту
Завдання цивільного захисту
Основні заходи у сфері цивільного захисту
Дати визначення такого природного захисту, як сель.
Сель (в [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] от «саиль»  «грязекаменный поток»)  [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] с очень большой концентрацией [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] частиц, [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] и обломков [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] (до 5060% объёма потока), внезапно возникающий в [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] и [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] и вызванный, как правило, [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] или бурным [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].
Сель  нечто среднее между жидкой и твёрдой массой. Это явление кратковременное (обычно оно длится 13 ч), характерное для малых [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] длиной до 2530 км и с площадью [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] до 50100 кмІ.
Характеристики
Средняя скорость движения селевых потоков 2-4 м/с, достигая 4-6 м/с, что обуславливает их большое разрушительное действие. На своем пути потоки прокладывают глубокие русла, которые в обычное время бывают сухими или содержат небольшие ручьи. Материал селей откладывается в предгорных равнинах.
Сели характеризуются продвижением его лобовой части в форме вала из воды и наносов или чаще наличием ряда последовательно смещающихся валов. Прохождение селя сопровождается значительными переформированиями
Респіратор. Призначення, устрій та команда, за якою його надягають.
Респіратор – [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], призначений для індивідуального захисту органів дихання. За принципом дії вони поділяються на дві групи:
ізолювальні і
фільтрувальні.
Ізолюючі респіратори призначені для захисту органів дихання від шкідливої дії непридатної для дихання атмосфери при виконанні гірничорятувальних і технічних робіт в вугільних шахтах і кар'єрах.
Респіратор Р-2 складається із фільтрувальної напівмаски з наголовником. Напівмаска має два клапани вдиху і один -- видиху. У клапана видиху є запобіжний екран. Зовнішня частина напівмаски виготовлена з поліуретанового пінопласту зеленого кольору, а внутрішня -- з тонкої повітронепроникної плівки, до якої вмонтовано два клапани вдиху. Між поліуретаном і плівкою є фільтр із полімерних волокон. Респіратор має носовий затискач, щоб притиснути напівмаску до перенісся (мал. 3).
Принцип дії респіратора ґрунтується на тому, що при вдиху повітря послідовно проходить крізь фільтрувальний поліуретановий шар маски, де очищається від грубодисперсного пилу, потім крізь фільтрувальний полімерний волокнистий матеріал, де очищається від тонкодисперсного пилу. Після очищення повітря крізь клапани вдиху потрапляє у підмасковий простір та в органи дихання. При видиханні повітря з підмаскового простору виходить через клапан видиху.
Респіратори Р-2 виготовляються трьох розмірів відповідно до висоти обличчя: 99-109 мм -- перший розмір, 109-110 мм -- другий розмір, понад 110 мм -- третій розмір.
Респіратори надягають за командою «Респіратор надіти!» або самостійно. Знявши респіратор, треба провести його дезактивацію: видалити пил із зовнішньої частини напівмаски щіткою або витрусити, внутрішню поверхню напівмаски протерти тампоном і просушити. Респіратор покласти в поліетиленовий пакет і закрити його кільцем.
Назвіть параметри, якими характеризується осередок хімічного зараження.
Зона хімічного зараження – територія, на яку поширилася хмара СДОР з небезпечною для людини концентрацією в результаті аварії на ХНО.
Осередок хімічного ураження – територія, в межах якої в результаті аварії  на ХНО виникли масові ураження людей, зараження місцевості.
В зоні зараження може формуватись один або декілька осередків хімічного ураження. Осередок хімічного ураження характеризуються  стійкістю і швидкості дії СДОР на організм людини. Критерієм оцінки є 1 година (більше чи менше): стійкість і дія на людину більше 1 години – стійкі і сповільненої дії, менше 1 години – нестійкі і швидкої дії.
За цими критеріями виділяють 4 типи осередків ураження СДОР:
– стійкі, швидкої дії (ФОС, аналін);
 – стійкі, сповільненої дії (сірчана кислота, етилсвинець);
 – нестійкі, швидкої дії (хлор, аміак,синильна кислота, окис вуглецю);
 – нестійкі, сповільненої дії (фосген, азотна кислота, гексахлоран).
 Для осередків уражень швидкодіючими речовинами характерно:
- одномоментне (від кількох хвилин до кількох десятків хвилин)  ураження значної кількості людей;
- швидкий прояв інтоксикації із значною кількістю тяжких уражень;
- дефіцит часу для органів охорони здоров’я для організації роботи. Вирішальне значення в цих умовах набуває само і взаємодопомога;
- потреба в евакуації постраждалих за один рейс.
Що входить до служби цивільного захисту.
служба цивільного захисту - державна служба особливого характеру, пов'язана із забезпеченням пожежної безпеки, запобіганням і реагуванням на інші надзвичайні ситуації техногенного, природного та військового характеру, ліквідацією їх наслідків, захистом населення і територій від їх негативного впливу;
Оперативно-рятувальна служба цивільного захисту - спеціальне воєнізоване формування, на яке покладається захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного, природного і військового характеру, участь у заходах територіальної оборони, а акож міжнародних рятувальних та інших гуманітарних операціях;
Служба оповіщення та зв'язку створюється на базі вузла зв'язку об'єкта (диспетчерського зв'язку, електроцеху). На службу покладається: організація своєчасного оповіщення керівного складу, робітників та службовців, населення про загрозу та виникнення надзвичайних ситуацій;
Медична служба організовується на базі медсанчастини (поліклініки) об'єкта. Начальник служби головний лікар. Служба забезпечує комплектування, навчання і підтримування в готовності медичних формувань; накопичення запасів медичного майна та медичних засобів індивідуального захисту; медичну розвідку і санітарно-епідемічне спостереження.
Надає медичну допомогу ураженим та евакуйовує їх у лікарняні установи, здійснює медичне забезпечення робітників, службовців і членів їх сімей у місцях розміщення евакуйованих.
Служба радіаційного і хімічного захисту розробляє і здійснює заходи щодо захисту людей, харчоблоків, складів продуктів від дії радіоактивних та отруйних речовин: створює і навчає формування і установи радіаційного та хімічного захисту; здійснює контроль за станом засобів індивідуального захисту, приладів і спеціальної техніки. Веде радіаційну та хімічну розвідку, здійснює контроль за опроміненням та зараженням особового складу, проводить заходи щодо ліквідації радіоактивного і хімічного зараження.
Служба охорони громадського порядку створюється на базі підрозділів охорони та народних дружин. Вона забезпечує надійну охорону об'єкта; підтримування громадського порядку в районах лиха та під час проведення РІНР; сприяє своєчасному укриттю працюючих за сигналами ЦО; контролює дотримання режиму світломаскування.
Служба енергопостачання та світломаскування створюється на базі відділу головного енергетика. Начальник служби головний енергетик об'єкта. Служба розробляє заходи щодо забезпечення безперебійного постачання газу, тепла, електроенергії на об'єкт.
Аварійно-технічна служба організовується на базі виробничого, технічного відділів або відділу головного механіка. Вона розробляє і здійснює заходи щодо захисту унікального обладнання, підвищення стійкості основних споруд, спеціальних інженерних мереж і комунікацій; проводить невідкладні роботи по розбиранню завалів, локалізацій і ліквідації аварій на комунікаціях та спорудах об'єкта.
Служба сховищ і укриттів створюється на базі відділу капітального будівництва, житлово-комунального відділу, будівельних бригад (цехів). Вона займається: відпрацюванням розрахунків укриття робітників, службовців, населення; забезпеченням готовності сховищ і укриттів та контролем за правильністю їх експлуатації; організацією будівництва захисних споруд.
Транспортна служба створюється на базі транспортного цеху (гаража). Вона розробляє і здійснює заходи щодо забезпечення перевезень евакуйованих; організовує перевезення сил і засобів до осередку ураження (в районах лиха); готує транспорт для перевезення людей, евакуації уражених і для інших цілей ЦО; проводить роботи щодо знезараження транспорту.
Дати визначення такого природного явища, як ураган.
Ураган – це атмосферний вихор великих розмірів зі швидкістю вітру до 120 км на годину, а в приземному шарі – до 200 км/год.
Найпростіші засоби захисту органів дихання і порядок їх виготовлення.
Найпростіші засоби захисту органів дихання -- протипилова тканинна маска і ватно-марлева пов'язка. Вони захищають органи дихання від радіоактивного пилу і деяких видів бактеріологічних засобів, а для захисту від отруйних речовин непридатні.
Протипилова тканинна маска (мал. 1) складається з двох частин -- корпусу і кріплення. Корпус маски шиють з 4-5 шарів тканини. Зовнішні шари роблять з тканини без ворсу, а внутрішні -- для кращої фільтрації -- з ворсом. Кріпленням служать смужки тканини, пришиті збоку корпуса. Маски виготовляються семи розмірів, відповідно до висоти обличчя: до 80 мм -- перший розмір, 80-90 мм -- другий, 91-100 мм -- третій, 101-110 мм -- четвертий, 111-120 мм -- п'ятий, 121-130 мм -- шостий, 131 мм і більше -- сьомий розмір. Готову маску перевіряють і приміряють. Розкрій виконують за викройками або лекалами, при цьому обов'язково роблять припуски приблизно в 1 см. Викройку (лекало) накладають на шматок тканини вздовж дольової нитки.
1 - корпус маски, 2 - оглядові отвори, 3 - кріплення, 4 - гумова тасьма, 5 - поперечна гумова стрічка, 6 - зав'язки
Ватно-марлева пов'язка (мал. 2) виготовляється із шматка марлі розміром 100 x 50 см. Його розстеляють на столі, посередині на площі 30 x 20 см кладуть шар вати завтовшки 1-2 см (якщо немає вати, то її замінюють марлею в 5-6 шарів). Вільний край марлі по довжині загинають з обох боків на вату, а на кінцях роблять розрізи (30-35 см).
Пов'язка повинна добре закривати ніс і рот, тому верхній її край має бути на рівні очей, а нижній -- заходити за підборіддя. Нижні кінці зав'язують на тім'ї, верхні -- на потилиці. Для захисту очей необхідно надіти спеціальні окуляри, які щільно прилягають до обличчя.
Респіратори застосовують для захисту органів дихання від радіоактивного і ґрунтового пилу. Найбільш поширені респіратори Р-2 і ШБ-1 («Пелюсток»).
Респіратор Р-2 складається із фільтрувальної напівмаски з наголовником. Напівмаска має два клапани вдиху і один -- видиху. У клапана видиху є запобіжний екран. Зовнішня частина напівмаски виготовлена з поліуретанового пінопласту зеленого кольору, а внутрішня -- з тонкої повітронепроникної плівки, до якої вмонтовано два клапани вдиху. Між поліуретаном і плівкою є фільтр із полімерних волокон. Респіратор має носовий затискач, щоб притиснути напівмаску до перенісся (мал. 3).
Які ви знаєте і які найбільш поширені сильнодіючі отруйні речовини.
Сильнодiючi отруйнi речовини (СДОР) – це токсичнi хiмiчнi сполуки, що утворюються у великих кiлькостях в процесi промислового виробництва, i спроможнi у випадку руйнувань (аварiй) на хiмiчно небезпечних об'єктах надходити до атмосфери, викликаючи масовi ураження цивiльного населення і особового складу Збройних Сил та iнших силових мiнiстерств і вiдомств.
За величиною небезпеки для організму СДОР розподіляються на 4 класи: І - речовини надзвичайно небезпечні, ІІ - високонебезпечні, ІІІ - речовини помірно небезпечні, ІV - речовини малонебезпечні.
За будовою і фізико-хімічними властивостями група СДОР неоднорідна. Біологічні ефекти отрут багатозначні. Таким чином, класифікувати їх можна на основі первинного синдрому, який виникає при гострій інтоксикації. А тому речовини, якi можуть викликати масовi отруєння при руйнуваннi хiмiчних об’єктiв, розподіляють (за синдромологічною класифікацїєю) на такі групи:
1. Речовини з переважно задушливою дiєю (хлор, 3-х хлористий фосфор, оксихлорид фосфору, метилiзоціанат). 2. Речовини з переважно загальноотруйною дiєю (хлорид сiрки, фосген, хлорпiкрин). 3. Речовини, якi володiють задушливою та загальноотруйною дiєю: а) з вираженою припікаючою дiєю (акрилонiтрил, азотна кислота); б) iз слабкою припікаючою дiєю (сiрчистий ангiдрид, сiрководень, оксиди азоту, фтористий водень). 4. Речовини, що порушують генерацiю, проведення та передачу нервового iмпульсу (сiрковуглець, фосфорорганічні сполуки (ФОС). 5. Речовини, якi володiють задушливою та нейротропною дiєю (амiак). 6. Цитотоксичні отрути (оксид етилену, метилбромід, діхлорметилбромiд, метилхлоргiдрин, етан, діметилсульфат, дiоксин, галогенiзовані вуглеводні).
Які права і гарантії мають громадяни України на випадок виникнення надзвичайної ситуації.
Стаття 21. Гарантії законності в умовах надзвичайного стану В умовах надзвичайного стану забороняються: зміна Конституції України; зміна Конституції Автономної Республіки Крим; зміна виборчих законів; проведення виборів Президента України, а також виборів до Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим і органів місцевого самоврядування; проведення всеукраїнських та місцевих референдумів; обмеження прав і повноважень народних депутатів України. На період дії надзвичайного стану продовжується, у разі закінчення, строк повноважень представницьких органів місцевого самоврядування, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Верховної Ради України.
Стаття 26. Гарантії трудових прав громадян в умовах надзвичайного стану Особам, тимчасово переведеним на роботу, не обумовлену трудовим договором, а також залученим до робіт по ліквідації надзвичайних ситуацій у випадках, передбачених цим Законом, гарантується оплата праці відповідно до чинного законодавства.
Класифікація пожеж за ландшафтною ознакою.
Ландшафтные пожары

Ландшафтные пожары имеют причинами происхождения беспечное обращение с пламенем, повреждение правил пожарной безопасности, удары молний, а еще сухой растительности и самовоспламенением торфа. Углекислотный [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] предназначен для ограничения доступа воздуха к месту возгорания и может использоваться во время электрических установок с напряжением до 820В, а еще водянистых и газообразных препаратов класса В и С, в том числе и в местах, где исполняется их реализация. Огнетушители ОУ 2, углекислотный ОУ-5, ОУ-6 и остальные имеют все шансы быть переносными и передвижными.
Как указывает практика, в 9 из 10 случаев пожаров, пламя можно утушить собственными силами, если на момент возгорания под рукою есть обычные ручные либо автоматические огнетушители ОП, ОУ, ВВК, тем самым не дав распространиться огне по всему зданию. Однако по необычному представлению управляющих компаний и собственников личных сооружений пожарные огнетушители приобрести и установить более необходимо надзорным органам, чем им лично. Часто, при проверке организаций, если и есть, согласно ГОСТ, углекислотные, огнетушители порошковые, воздушно-пенные, самосрабатывающие и остальные, то их трудоспособность вызывает огромные сомнения. То же самое и наблюдается во время периодических технических осмотров, когда аптечка, автомобильный огнетушитель вроде бы находится, однако только в виде бесполезного багажа. Тем самым, нарушая все нормы, которые предписывает пожарная сохранность, огнетушители ведь не для красы либо галочки в отчете, а для хранения богатства и жизни людей. Простота и показательность в эксплуатации, повсеместность применения, разносторонность и отдача при тушении разных пожаров делает порошковые огнетушители более часто рекомендованными при оснащении разнонаправленных площадей, автомобильного транспорта, раскрытых площадок. Порошковый [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] предназначен для тушения возгорания горючих жестких материалов класса А, водянистых веществ класса С и газообразных выбросов класса В, а еще электроустановок с напряжением до 870 В. При этом, порошковые огнетушители ОП 2, ОП 50, ОП-4, ОП-100 и остальные модели могут много раз перезаряжаться.

З якою метою використовуються і як діляться за своїм призначенням засоби індивідуального захисту.
Індивідуальні засоби захисту ([ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] индивидуальные средства защиты, [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] individual means of protection; [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] persцnliche Schutzmittel n) спеціальні засоби, що безпосередньо використовуються працюючими для зменшення впливу на організм шкідливих виробничих факторів.
За призначенням розрізняють:
спец. одяг і взуття;
засоби захисту органів дихання ([ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] тощо),
рук, голови, органів слуху, зору і обличчя.
До І.з.з. належать також запобіжні та рятувальні пояси, діелектричні килимки і т.п.
Засоби індивідуального захисту (313) використовуються для захисту людини від отруйних речовин, сильнодіючих отрут, радіоактивних речовин і бактеріологічних засобів і за своїм призначенням діляться на засоби захисту органів дихання та засоби захисту шкіри.
ЗАСОБИ ЗАХИСТУ ОРГАНІВ ДИХАННЯ
Найпростіші засоби захисту органів дихання - про-типилова тканинна маска і ватно-марлева пов'язка. Вони захищають органи дихання від радіоактивного пилу і деяких видів бактеріологічних засобів, а для захисту від отруйних речовин непридатні.
Протипилова тканинна маска (мал. ) складається з двох частин - корпусу і кріплення. Корпус маски шиють з 4-5 шарів тканини. Зовнішні шари роблять з тканини без ворсу, а внутрішні - для кращої фільтрації - з ворсом. Кріпленням служать смужки тканини, пришиті збоку корпуса. Маски виготовляються семи розмірів, відповідно до висоти обличчя: до 80 мм - перший розмір, 80-90 мм - другий, 91-100 мм - третій, 101-110 мм - четвертий, 111-120 мм - п'ятий, 121-130 мм - шостий, 131 мм і більше - сьомий розмір. Готову маску перевіряють і приміряють. Розкрій виконують за викройками або лекалами, при цьому обов'язково роблять припуски приблизно в 1 см. Викройку (лекало) накладають на шматок тканини вздовж дольової нитки.
Ватно-марлева пов'язка (мал. 293) виготовляється із шматка марлі розміром 100x50 см. Його розстеляють на столі, посередині на площі 30x20 см кладуть шар вати завтовшки 1-2 см (якщо немає вати, то її замінюють марлею в 5-6 шарів). Вільний край марлі по довжині загинають з обох боків на вату, а на кінцях роблять розрізи (30-35 см).
Пов'язка повинна добре закривати ніс і рот, тому верхній її край має бути на рівні очей, а нижній - заходити за підборіддя. Нижні кінці зав'язують на тім'ї, верхні - на потилиці. Для захисту очей необхідно надіти спеціальні окуляри, які щільно прилягають до обличчя.
Респіратори застосовують для захисту органів дихання від радіоактивного і грунтового пилу. Найбільш поширені респіратори Р-2 і ШБ-1 ("Пелюсток").
Респіратор Р-2 складається із фільтрувальної напівмаски з наголовником. Напівмаска має два клапани вдиху і один - видиху. У клапана видиху є запобіжний екран. Зовнішня частина напівмаски виготовлена з поліуре-танового пінопласту зеленого кольору, а внутрішня - з тонкої повітронепроникної плівки, до якої вмонтовано два клапани вдиху. Між поліуретаном і плівкою є фільтр із полімерних волокон. Респіратор має носовий затискач, щоб притиснути напівмаску до перенісся (мал.).
Принцип дії респіратора грунтується на тому, що при вдиху повітря послідовно проходить крізь фільтрувальний поліуретановий шар маски, де очищається від грубодис-персного пилу, потім крізь фільтрувальний полімерний волокнистий матеріал, де очищається від тонкодисперсного пилу. Після очищення повітря крізь клапани вдиху потрапляє у підмасковий простір та в органи дихання. При видиханні повітря з підмаскового простору виходить через клапан видиху.
Фільтрувальний протигаз призначений для захисту органів дихання, очей, шкіри обличчя від впливу ОР, РР, БЗ і деяких СДОР, а також від різних шкідливих домішок, що є у повітрі.
У системі цивільної оборони країни для захисту населення використовуються такі фільтрувальні протигази: для дорослого населення - ЦП-5, ЦП-5М, ЦП-7, ЦП-7В; для дітей - ПДФ-Д, ПДФ-Ш, ПДФ-2Д, ПДФ-2ПІ, КЗД (камера захисна дитяча).
Медичні засоби індивідуального захисту - це аптечка індивідуальна (АІ-2), індивідуальний протихімічний пакет (ІПП-8) і пакет перев'язувальний індивідуальний.
Таблиця
ПРОМИСЛОВІ ПРОТИГАЗИ
Індивідуальний протихімічний пакет ІПП-8 призначений для знезараження краплиннорідких ОР, що потрапили на відкриті ділянки шкіри та одяг. До комплекту входять флакон з дегазувальним розчином і чотири ватно-марлеві тампони (мал. ЗОЇ). Посуд і тампони запаяні в герметичну оболонку з поліетилену. При використанні ІПП-8 тампони щедро змочують розчином. (Слід пам'ятати, що цей розчин - отруйна рідина, і стежити, щоб не потрапив у очі.) Першим тампоном видаляють із шкірного покриву ОР щипковим рухом, наступна обробка - протирання ураженої ділянки (мал. 302).
Пакет перев'язувальний індивідуальний призначений для надання допомоги при пораненнях і опіках. Він складається з бинта, двох ватно-марлевих подушечок, шпильки і чохла. В разі потреби пакет відкривають, виймають бинт з двома стерильними подушечками, не торкаючись руками їх внутрішньої поверхні. Подушечку накладають на рану і прибинтовують, кінець закріплюють шпилькою. При наскрізних пораненнях рухому подушечку переміщують по бинту так, щоб закрити вхідний і вихідний отвори рани. Чохол, внутрішня поверхня якого стерильна, використовується для накладання герметичних пов'язок. До кожного пакета додається інструкція з його застосування.
Звичайні засоби захисту шкіри - це предмети одягу та взуття, що можуть бути у кожної людини. Найпростішим засобом захисту шкіри є робочий одяг (спецівка) - куртка і штани, комбінезони, халати з капюшонами, зшиті з брезенту, вогнезахисної чи прогумованої тканини або грубого сукна. Вони не тільки захищають шкіру від радіоактивних речовин і бактеріологічних засобів, а й не пропускають протягом деякого часу краплиннорідкі отруйні речовини. Одяг з брезенту захищає від отруйних речовин (взимку - до 1 год, влітку - до ЗО хв)
Ізолюючі засоби захисту шкіри виготовляються з повітронепроникних матеріалів - спеціальної еластичної і морозостійкої прогумованої тканини. Вони можуть бути герметичними і негерметичними. Герметичні засоби захисту закривають усе тіло і захищають від парів і крапель ОР, негерметичні - тільки від крапель ОР. Крім того, вони захищають від РР та БЗ.
До ізолюючих засобів захисту шкіри належать: захисний комбінезон (костюм), легкий захисний костюм Л-1 і загальновійськовий захисний комплект.
З якою метою проводиться оцінка хімічної обстановки.
Хімічна обстановка – це умови, які виникають після аварії на хімічно-небезпечному об’єкті (ХНО), внаслідок забруднення об’єкта, навколишнього середовища сильнодіючими отруйними речовинами (СДОР). Вона характеризується токсичністю СДОР, масштабами і характером зараження місцевості, людей, техніки, різних об’єктів, повітря, джерел питної води і продовольства. На підставі оцінки хімічної обстановки може бути прийняте рішення щодо евакуації населення, зміни районів дислокації формувань цивільного захисту (ЦЗ), тривалості використання індивідуальних і колективних засобів захисту, заборони використання джерел питної води і продовольства, що забруднені СДОР.
Оцінка хімічної обстановки полягає у встановленні масштабів хімічного забруднення, дій аварійно-рятувальних служб, застосування різних варіантів захисту населення і вибору найбільш доцільних управлінських рішень, при яких виключаються подальші хімічні ураження людей та середовища.
Оцінка хімічної обстановки проводиться двома методами:
- методом прогнозування (в штабах і формуваннях ЦЗ);
-за даними хімічної розвідки (на об’єктах економіки і місцевості).
Засобами оцінки хімічної обстановки є:
робоча карта з позначеними на ній об’єктами економіки, формуваннями ЦЗ;
-дані хімічної розвідки про масштаби хімічного зараження;
-розрахункові (довідкові) таблиці для оцінки хімічної обстановки.
На кого покладається реалізація прав громадян у випадку виникнення надзвичайної ситуації
Згідно з Законом «Про цивільну оборону України» «громадяни України мають право на захист свого життя і здоров 'я від наслідків аварій, катастроф, значних пожеж, стихійного лиха і вимагати від Уряду України, інших органів державної виконавчої влади, адміністрації підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання гарантій щодо його реалізації.
Держава як гарант цього права створює систему цивільної оборони, яка має своєю метою захист населення від небезпечних наслідків аварій і катастроф техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру».
Головною функцією органів державної виконавчої влади, адміністрації підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання у разі виникнення НС є захист населення та організація його життєзабезпечення.
Заходи щодо захисту населення плануються та проводяться по всіх районах, населених пунктах, охоплюють усе населення. Водночас характер та зміст захисних засобів встановлюється залежно від ступеня загрози, місцевих умов з урахуванням важливості виробництва для безпеки населення, інших економічних та соціальних чинників. З цією метою міста розподіляються за групами важливості, а об'єкти за категоріями стосовно засобів захисту населення у разі надзвичайної ситуації. Цей розподіл здійснює Кабінет Міністрів України.
Основні заходи щодо захисту населення плануються та здійснюються завчасно і мають випереджувальний характер. Це стосується насамперед підготовки, підтримання у постійній готовності індивідуальних та колективних засобів захисту, їх накопичення, а також підготовки до проведення евакуації населення із зон підвищеного ризику.
Для організації життєзабезпечення населення в умовах НС та організації робіт з ліквідації наслідків аварій, катастроф, стихійних лих створюються Державні комісії з надзвичайних ситуацій ДКНС. ДКНС діють при Кабінеті Міністрів України, в областях, містах, регіонах як на постійній основі, так і у випадку виникнення НС. До їх функцій входить забезпечення постійної готовності до дій аварійно-рятувальних служб, контроль за розробкою та реалізацією заходів з попередження можливих аварій і катастроф. Усі завдання з ліквідації НС виконуються по черзі у максимально короткі строки.
Передусім вирішуються завдання щодо термінового захисту населення, запобігання розвитку чи зменшення впливу надзвичайної ситуації і завдання з підготовки та виконання рятувальних та інших невідкладних робіт.
Організація життєзабезпечення населення в умовах НС це комплекс заходів, спрямованих на створення і підтримання нормальних умов життя, здоров 'я і працездатності людей.
Визначення та обґрунтування пожеж.
Пожежа - неконтрольоване горіння поза спеціальним вогнищем, яке призводить до матеріальної шкоди.
Пожежна безпека - стан об’єкта, при якому з регламентованою ймовірністю виключається можливість виникнення та розвиток пожежі і впливу на людей її небезпечних факторів, а також забезпечується захист матеріальних цінностей.
Причинами пожеж та вибухів на підприємстві є порушення правил і норм пожежної безпеки, невиконання Закону “Про пожежну безпеку”.
Небезпечними факторами пожежі і вибуху, які можуть призвести до травми, отруєння, загибелі або матеріальних збитків є відкритий вогонь, іскри, підвищена температура, токсичні продукти горіння, дим, низький вміст кисню, обвалення будинків і споруд.
За стан пожежної безпеки на підприємстві відповідають її керівники, начальники цехів, майстри та інші керівники.
Протипожежна профілактика - це комплекс організаційних і технічних заходів, які спрямовані на здійснення безпеки людей, на попередження пожеж, локалізацію їх поширення, а також створення умов для успішного гасіння пожежі.
Відповідальним керівником робіт по ліквідації пожеж і аварій на підприємстві є головний інженер. Начальник структурного підрозділу, в якому виникла пожежа, є відповідальним виконавцем робіт по її ліквідації.
Горіння та пожежонебезпечні властивості речовин і матеріалів.
Горіння - це процес окислення який супроводжується інтенсивним виділенням тепла і променевої енергії.
Горіння виникає коли є горюча речовина ,окислювач та джерело запалювання. Окислювачами можуть бути кисень повітря, бертолєтова сіль,пероксид натрію, азотна кислота,хлор, фтор, бром, окисли азоту, тощо .
Горіння може бути повним і неповним. Повне - при достатній або надлишковій кількості окислювача і при такому горінні виділяються натоксичні речовини.
Неповне - відбувається при недостатній кількості окислювача. При неповному горінні утворюються продукти неповного згорання,серед яких є токсичні речовини (чадний газ,водень).
Пожежо-вибухонебезпечність виробництв визначається агрегатним станом речовин та матеріалів та їх показниками пожежо-вибухонебезпечності. Показники пожежо-вибухонебезпечності: група спалимості, температура займання, температура спалаху, температура самозаймання, нижня та верхня концентраційні межі запалення, умови теплового самозаймання та ін.
Спалимість - це здатність речовини або матеріалу до горіння. Займання - це початок горіння під дією джерела запалювання. За спалимістю речовини і матеріали поділяються на три групи:
Спалимі - речовини і матеріали здатні самозайматися, або займатися від джерел запалювання і самостійно горіти або тліти після його віддалення. До них відносяться всі органічні речовини.
Неспалимі - речовини і матеріали, які не здатні до горіння у повітрі, від джерел запалювання не займаються, не тліють і не обвуглюються. Це неорганічні матеріали, метали та ін.
Важкоспалимі - речовини і матеріали, які горять від джерела запалювання, але не здатні горіти після його видалення. Це матеріали, які містять спалимі та неспалимі складові.
Температура займання - це найнижча температура речовини, при якій вона виділяє пари з такою швидкістю, що після займання їх від джерела запалювання виникає стійке горіння.
Температура спалаху - це найнижча (в умовах спеціального дослідження) температура речовини , при якій над її поверхнею утворюються пари, які здатні спалахнути у повітрі від джерела запалювання, але швидкість утворення парів недостатня для подальшого горіння.
Спалимі рідини більш пожежонебезпечні , ніж тверді матеріали і речовини , тому що вони легко займаються , інтенсивніше горять та утворюють з повітрям вибухо- та пожежонебезпечні суміші і характеризуються температурою спалаху, нижньою і верхньою межею поширення полум’я нижньою і верхньою межею поширення полум’я.
За яких умов може відбутися вибух або загоряння і на скільки зон поділяється осередок ураження при вибуху газоповітряної суміші.
Газовые взрывы могут получиться только с такими газами, которые представляют или механические смеси, содержащие в себе, с одной стороны, элементы горючие (углерод, водород и т. п.), с другой поддерживающие горение (кислород, хлор); или однородные химические соединения, способные распадаться на элементы со значительным отделением тепла (см. Взрывчатые вещества). Для изучения Г. взрывов служили главным образом смеси водорода H2, окиси углерода СО и болотного газа СН4 с кислородом или с воздухом, дающие при воспламенении воду Н2O и углекислоту СО2 с огромным отделением тепла Q (на граммовую частицу, в больших или килограммовых калориях).
I) Пределы воспламеняемости. Г. взрывы вызываются местным возвышением температуры, напр., с помощью накаленного тела, зажигательного стекла, электрической искры и т. п. Но для этого количественный состав смесей не должен выходить из известных пределов. В самом деле, если разведем вышеуказанные взрывчатые смеси большим избытком одного из взятых газов или другим инертным газом, то температуры, развивающиеся в слоях, ближайших к точке воспламенения, вследствие значительной затраты тепла для нагревания не участвующего в горении газа могут опуститься ниже температуры воспламенения смеси, и распространение Г. взрыва на всю массу станет невозможным. Следовательно, для каждой смеси существуют определенные пределы воспламеняемости. Так, по опытам Гей-Люссака,
II. Температуры воспламенения. Распространение горения при Г. взрывах основано на существовании определенных температур, необходимых для воспламенения газовой смеси. Деви показал, что железная проволока около 0,65 мм толщиною воспламеняет водородный гремучий газ уже при темно-красном калении; для воспламенения же смеси окиси углерода с кислородом она должна быть нагрета до красного каления, а рудничный гремучий газ не всегда воспламеняется даже при белом ее калении.
Из этих чисел следует: а) температура воспламенения гремучих газов мало изменяется даже от большой примеси посторонних газов; более значительно лишь влияние углекислоты на смеси, содержащие окись углерода. б) Гремучие смеси, содержащие окись углерода, взрывают при значительно высшей температуре, чем водородные.
III. Скорость распространения взрыва. Смотря по условиям воспламенения, одна и та же взрывчатая смесь газов может то постепенно сгорать с большею или меньшею скоростью, то давать место так называемой взрывной волне (см. Взрывчатые вещества). 1) При постепенном горении реакция распространяется от слоя к слою только вследствие передачи тепла непосредственно через теплопроводность. Каждая смесь характеризуется некоторой определенной скоростью такой передачи последовательного горения. Для измерения этих скоростей применялись, главным образом, два метода: или, сообщив газовой смеси такое поступательное движение, чтобы пламя оставалось неподвижным, замечали скорость течения газовой смеси; или, воспламенив смесь в длинной трубке, замечали передвижение пламени.
Що впливає на розсіювання зараженої хмари отруйними речовинами.
При використанні хімічної зброї (ХЗ) виникають обширні вогнища хімічного ураження. За уражаючою дією на живу силу ХЗ можна порівняти з ядерною зброєю середнього калібру (10-100 тис. т). Для ліквідації наслідків використання хімічної зброї залучаються різні служби та формування (інженерна, хімічна, медична, цивільна оборона тощо). Головне завдання медичної служби при ліквідації хімічних вогнищ, які утворюють ОР, організація та проведення лікувально-евакуаційних заходів щодо уражених. З цією метою залучатимуться різні медичні підрозділи, частини та установи як із Збройних сил, так і формувань цивільної оборони. 1. Поняття про хімічне вогнище Під вогнищем (зоною) хімічного зараження розуміють територію, на якій перебуває особовий склад, розташовані бойова техніка, транспорт та інші об’єкти, що зазнали дії хімічної зброї, внаслідок чого виникли або можуть виникнути ураження людей і тварин, а також зараження території, бойової техніки, транспорту та інших об’єктів. У вогнищі хімічного зараження розрізняють район застосування хімічної зброї та зону розповсюдження зараженого повітря. Первинна хмара ЗП, що розповсюджується вітром, може проявляти уражаючу дію протягом кооткого часу (приблизно 20-30 хвилин). Уражаюча дія вторинної хмари визначається часом повного випаровування ОР із зараженої поверхні. Таким чином, у районі безпосереднього застосування ХЗ, особовий склад може зазнати ураження від впливу краплиннорідких ОР, парів та аерозолів первинної хмари. За межами цього району, в напрямку вітру, ураження виникають від пари та аерозолів первинної та пари вторинної хмар. При цьому площа зараження первинною та вторинною хмарами ЗП набагато перевищує площу зараження в районі застосування ХЗ. Нервово-паралітичні та шкірнонаривні ОР застосовують у краплиннорідкому або грубодисперсному аерозольному стані, що призводить до створення первинної та вторинної хмар. Застосування загальноотруйних, задушливих, психотоміметичних, подразнювальних ОР супроводжується утворенням тільки первинної хмари, тому що ці ОР застосовуються у пароподібному (синильна кислота, фосген) або тонкодисперсному твердому аерозольному стані (психотоміметичні, подразнювальні ОР). Під глибиною розповсюдження хмари ЗП розуміють відстань від підвітряної межі району застосування ХЗ до межі, на якій перебування особового складу без засобів захисту стає безпечним. Розміри та характер вогнища хімічного зараження залежать від фізико-хімічних та токсичних властивостей ОР, засобів та способів їх використання, метеорологічних умов, рослинного покриву, рельєфу місцевості та характеру забудови. З метеорологічних умов найбільший вплив справляє вертикальна стійкість приземного шару атмосфери, швидкість, напрямок вітру, температура ґрунту і повітря, опади. Розрізняють три ступені вертикальної стійкості атмосфери: коли нижні приземні шари повітря(а) інверсія (найбільша стійкість) холодніші та важчі за верхні. При цьому спостерігаються низхідні струми повітря. Хмара зараженого повітря розповсюджується на далекі відстані до 20-40 км. Такий стан буває вночі або погожого зимового дня; коли температура повітря на поверхні(б) ізотермія (менша стійкість) ґрунту і на висоті 20-30 м від землі приблизно однакова, а тому нема його вертикального переміщення, і хмара зараженого повітря розповсюджується вітром на відстань 10-12 км. Такий стан буває ранком або ввечері, а також у хмарні дні; в) конвекція (найменша стійкість), коли більш теплі і легкі нижні шари повітря піднімаються вгору, викликаючи сильне розсіювання парів та аерозолів ОР, внаслідок чого хмара зараженого повітря розповсюджується на відстань 3-4 км. Такий стан буває в ясні літні дні. Найбільш сприятливими для застосування противником ХЗ можуть бути ніч, ранкові та вечірні години, а також хмарна погода без опадів. При слабкому вітрі (швидкість 2 м/с) високі концентрації ОР зберігаються довше, внаслідок поганого провітрювання лощин, ярів тощо. Навіть нестійкі ОР можуть протягом декількох годин перебувати в них, в результаті чого виникає так званий “застій”. При поривчастому вітрі та великій його швидкості вони швидко розсіюються, і глибина розповсюдження зараженого повітря зменшується.
На кого покладається контроль за дотриманням вимог законодавства з питань цивільного захисту.
Стаття 27. Система органів управління цивільним захистом 1. Загальне керівництво єдиною системою цивільного захисту здійснює Кабінет міністрів України. Начальником цивільного захисту України є Прем'єр-міністр України. 2. Безпосереднє керівництво діяльністю єдиної системи цивільного захисту покладається на спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань цивільного захисту. Керівник цього органу є заступником начальника цивільного захисту України.
3. Керівництво територіальними підсистемами єдиної системи цивільного захисту в здійснюють відповідно Рада міністрів і державні адміністрації. Начальниками територіальних підсистем єдиної системи цивільного захисту за посадою є відповідно Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим та голови відповідних державних адміністрацій. Керівники територіальних органів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту за посадою є заступниками відповідних начальників територіальних підсистем єдиної системи цивільного захисту.
Стаття 28. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань цивільного захисту 1. У складі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту діють: урядовий орган державного нагляду у сфері цивільного захисту та техногенної безпеки; урядовий орган державного нагляду у сфері пожежної безпеки; органи оперативного реагування на надзвичайні ситуації у сфері цивільного захисту; органи мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи та інших надзвичайних ситуацій. 3. Керівник спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту призначається на посаду Президентом України за поданням Прем'єр-міністра України. 4. Керівник спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту: 5. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань цивільного захисту здійснює свої повноваження через територіальні органи відповідно до адміністративно-територіального поділу до району включно.
Визначення надзвичайної ситуації соціально політичного характеру.
Соціально-політичні небезпеки досить часто виникають при соціально-політичних конфліктах. Джерелами конфлікту є: соціальна нерівність, яка існує в суспільстві, та система поділу таких цінностей, як влада, соціальний престиж, матеріальні блага, освіта.
Конфлікт – це зіткнення протилежних інтересів, поглядів, гостра суперечка, ускладнення, боротьба ворогуючих сторін різного рівня та складу учасників.
Існує дві форми перебігу конфліктів:
- відкрита – відверте протистояння, зіткнення, боротьба;
- закрита, або латентна, коли відвертого протистояння нема, але точиться невидима боротьба.
а) Війни Війна – це збройна боротьба між державами (їх коаліціями) або соціальними, етнічними та іншими спільнотами; у переносному розумінні слова – крайня ступінь політичної боротьби, ворожих відносин між певними політичними силами.
Найбільша кількість жертв через політичні причини є наслідком війни. Так, за час другої світової війни в СРСР (1941-1945) загинуло близько 55 млн. осіб, було повністю знищено 1710 міст та 70 тисяч селищ. Під час в’єтнамської війни в 1960-ті роки було вбито близько 7 млн. місцевих мешканців і 57 тисяч американців. Окрім загибелі людей і великих руйнувань, військові дії завдають величезних збитків навколишньому середовищу.
У ХХ ст. військові дії проводились доволі активно. За приблизними даними, з часу закінчення Другої світової війни в локальних військових конфліктах загинуло 22-25 мільйонів осіб. Наведемо приклади локальних військових конфліктів середини та кінця ХХ ст. Це війна у В’єтнамі, воєнні дії в Афганістані, вторгнення Іраку в Кувейт, війна в Руанді, військовий конфлікт в Югославії, війна в Чечні та низка інших “малих” війн. Кожна з них принесла людські втрати, біль та страждання тисячам і тисячам сімей, окрім того супроводжувалась глибоким руйнуванням біосферних структур.
б) Тероризм Тероризм (від лат. terror – страх, залякування) – це форма політичного екстремізму, застосування на йжорстокіших методів насилля, включаючи фізичне знищення людей, для досягнення певних цілей.
Тероризм здійснюється окремими особами, групами, що виражають інтереси певних політичних рухів або представляють країну, де тероризм піднесений до рангу державної політики. Тероризм – антигуманний спосіб вирішення політичних проблем в умовах протиборства, зіткнення інтересів різних політичних сил. Він може застосовуватись і як засіб задоволення амбіцій окремими політичними діячами, і як знаряддя досягнення своїх цілей мафіозними структурами, кримінальним світом.
Існує три основних види тероризму: політичний, релігійний та кримінальний.
Найбільш поширеним у світі терористичними актами є:
- напади на державні або промислові об’єкти, які призводять до матеріальних збитків, а також є ефективним засобом залякування та демонстрації сили;
- захоплення державних установ або посольств (супроводжується захоплення заручників, що викликає серйозний громадський резонанс);
- захоплення літаків або інших транспортних засобів (політична мотивація – звільнення з тюрми товаришів по партії; кримінальна мотивація – вимога викупу)/;
- насильницькі дії проти особистості жертви (для залякування або в пропагандистських цілях);
- викрадення (з метою політичного шантажу для досягнення політичних поступок або звільнення в’язнів; форма самофінансування);
- політичні вбивства (це один з найбільш радикальних засобів ведення терористичної боротьби; вбивства, в розумінні терористів, повинні звільнити народ від тиранів);
- вибухи або масові вбивства (розраховані на психологічний ефект, страх та невпевненість людей).
Внаслідок чого виникають осередки ураження на підприємствах з вибухо- і пожежонебезпечною технологією.
Осередки ураження на підприємствах з вибухо- і по-жежонебезпечною технологією виникають внаслідок витоку газоподібних або зріджених вуглеводневих продуктів, при перемішуванні яких з повітрям утворюються вибухо-і пожежонебезпечні суміші таких газів, як пропілен, метан, пропан, бутан, етилен, бутилен та інші, що призводить до руйнування і пошкодження приміщень, споруд, технологічних установок, місткостей, трубопроводів. Вибух або згоряння відбувається при певному вмісті газу в повітрі. Під час вибуху газоповітряної суміші утворюється ударна хвиля, подібна до ударної хвилі при вибуху фугасних боєприпасів. За надлишкового тиску 2040 кПа незахищені люди можуть дістати легкі ушкодження (удари, контузії). Дія ударної хвилі з надлишковим тиском 4060 кПа призводить до уражень середньої важкості (непритомність, ушкодження органів слуху, сильні вивихи кінцівок, кровотеча з носа і з вух). Важкі травми виникають за надмірного тиску понад 60 кПа і характеризуються сильними контузіями усього організму, переломами кінцівок, ураженням внутрішніх органів.
Із численних осередків уражень, що виникають під час стихійних лих, найзначнішими за масштабами наслідків є ті, що утворюються при землетрусах і повенях.
Осередком ураження при землетрусі називається територія, в межах якої сталися руйнування споруд та інших об'єктів, поранення і загибель людей і тварин, пошкодження сільськогосподарських угідь. Осередки масового ураження виникають під час землетрусу, інтенсивність якого за шкалою Ріхтера становить 78 балів і вище. Осередки ураження при землетрусах за характером руйнування можна порівняти з осередком ядерного ураження..
Осередком ураження при повенях називається територія, в межах якої сталися: затоплення місцевості, руйнування споруд та інших об'єктів, поранення і загибель людей і тварин, знищення врожаю сільськогосподарських культур, псування сировини, палива, продуктів харчування, добрив тощо. Масштаби повеней залежать від висоти води та тривалості її стояння на небезпечному рівні, від площ затоплення, пори року.
Осередком ураження при урагані (шквалі) називається територія, в межах якої сталися руйнування споруд, мереж електропостачання та зв'язку, поранення та загибель людей і тварин, пошкодження та знищення сільськогосподарських угідь, лісових масивів тощо.
Осередком хімічного ураження називається територія, що зазнала безпосереднього впливу отруйних речовин (ОР) або під час землетрусу, якщо він призвів до руйнування місткостей, у яких зберігаються ОР і СДОР, або при виробничій аварії з викидом ОР і СДОР. При цьому утворюється заражена хмара; її називають первинною. Вторинна хмара складається з парів ОР і СДОР. Отже, розрізняють первинне і вторинне хімічне зараження. Фізико-хімічні і технічні характеристики зараження, перші ознаки отруєння сильнодіючими отруйними речовинами наведено в таблиці 19.
Токсодоза кількісна характеристика токсичності СДОР (ОР), що відповідає певному ефекту ураження. При інгаляційних ураженнях вона дорівнює Ccep-t, де Ссер середня концентрація СДОР (ОР) у повітрі (мг/л); t час перебування людини на зараженому повітрі (хв). Знаючи середню концентрацію СДОР (ОР) в осередку ураження і час перебування там людей без засобів захисту, можна розрахувати, яку вони дістануть токсодозу.
Факт застосування хімічної зброї можна встановити за такими ознаками:
поява у місцях вибухів авіабомб або снарядів характерної, іноді забарвленої хмари;
маслянисті краплі, плями і мазки у вирвах від авіаційних бомб і снарядів або біля вирв; поява маслянистої райдужної плівки на поверхні води;
в'янення рослинності, пожовтіння або побуріння листя; темні смуги, що тягнуться за літаком, осідаючи на землю.
Основна мета евакуації та що підлягає евакуації.
В целях организованного проведения эвакуационных мероприятий в максимально сжатые (короткие) сроки планирование и всесторонняя подготовка их производятся заблаговременно (в мирное время), а осуществление – в период перевода гражданской обороны с мирного на военное положение, при угрозе применения потенциальным противником средств поражения или в условиях начавшейся войны (вооруженного конфликта).
Рассредоточение – это комплекс мероприятий по организованному вывозу (выводу) из категорированных городов и размещение в загородной зоне для проживания и отдыха рабочих и служащих объектов экономики, производственная деятельность которых в военное время будет продолжаться в этих городах.
Эвакуация населения – это комплекс мероприятий по организованному вывозу всеми видами имеющегося транспорта и выводу пешим порядком населения из категорированных городов и размещению его в загородной зоне.
Загородная зона – это территория в пределах административных границ субъектов Российской Федерации, располагающаяся вне зон возможных разрушений, возможного опасного радиоактивного заражения, возможного опасного химического заражения, возможного катастрофического затопления, вне приграничных районов, заблаговременно подготовленная для размещения эвакуируемого населения по условиям его первоначального жизнеобеспечения.
Рассредоточению подлежат рабочие и служащие:
уникальных (специализированных) объектов экономики, для продолжения работы которых соответствующие производительные базы в загородной зоне отсутствуют или располагаются в категорированных городах;
организаций, обеспечивающих производство и жизнедеятельность объектов категорированных городов (городских энергосетей, объектов коммунального хозяйства, общественного питания, здравоохранения, транспорта и связи, органов государственной власти субъектов Республики, органов местного самоуправления).
Рассредоточиваемые рабочие и служащие размещаются в ближайших к границам категорированных городов районах загородной зоны вблизи железнодорожных, автомобильных и водных путей сообщения
Эвакуации подлежат: рабочие и служащие с неработающими членами семей объектов экономики, деятельность которых в соответствии с мобилизационными планами не прекращается в военное время и может быть продолжена на новой базе, соответствующей их производственному профилю и расположенной в загородной зоне, крайне необходимое оборудование и документы, без которых невозможно возобновление деятельности на новой базе; рабочие и служащие с неработающими членами семей объектов экономики, прекращающих свою деятельность в военное время, а также нетрудоспособное и не занятое в производстве население.
Общая эвакуация – проводится на территории страны или на территории нескольких субъектов и предполагает вывоз (вывод) всех категорий населения, за исключением нетранспортабельных больных, обслуживающего их персонала и лиц, имеющих мобилизационные предписания.
Частичная эвакуация – проводится до начала общей эвакуации при угрозе воздействия современными средствами поражения потенциального противника без нарушения действующих графиков работы транспорта. При частичной эвакуации вывозится нетрудоспособное и не занятое в производстве и в сфере обслуживания население (студенты, учащиеся школ-интернатов и профессионально-технических училищ, воспитанники детских домов, подведомственных детских садов и прочих детских учреждений, пенсионеры, содержащиеся в домах инвалидов и престарелых, – совместно с преподавателями, обслуживающим персоналом и членами их семей).
Для выполнения задач по эвакуации и рассредоточения создаются необходимые эвакуационные органы:
- эвакуационная комиссия;
- сборный эвакуационный пункт;
- приемные эвакуационные пункты;
- промежуточные пункты эвакуации.
Назначение и задачи, решаемые этими органами будут изучены в дальнейшем.
Що включає в себе оповіщення та інформація населення у сфері цивільного захисту.
З-поміж комплексу заходів щодо захисту населення під час надзвичайних ситуацій важливе місце належить організації своєчасного оповіщення. Це завдання органів цивільної оборони.
Завивання сирени, переривчасті гудки підприємств і сигнали транспортних засобів означають попереджувальний сигнал «Увага всім!». За цим сигналом потрібно увімкнути радіо, радіотрансляційні і. телевізійні приймачі для прослуховування термінових повідомлень.
У мирний час передається інформація про аварії на атомній електростанції чи на хімічно небезпечній ділянці, повідомлення про можливий землетрус чи повінь, штормове попередження.
Тексти інформації можуть бути такими:
Увага! Говорить штаб цивільної оборони. Громадяни! Трапилась аварія на заводі «Оболонь» з виливанням СДОР аміаку. Хмара отруєного повітря поширюється в напрямі житлового масиву Оболонь. Населенню, яке проживає чи працює ва вулицях Маршала Малиновського, Північній, проспекті Оборонському, залишатися у своїх приміщеннях і провести додаткову герметизацію. Населенню, яке проживає чи працює ва вулицях Приозерній, Мате Залки і майдані Дружби Народів, негайно покинути житлові будинки, приміщення підприємств, організацій, установ і вийти в район станції Петрівка. Про почуту інформацію повідомте сусідів. Надалі діяти за вказівкою штабу цивільної оборони.
Увага! Говорить штаб цивільної оборони. Громадяни! У зв'язку з підвищенням рівня води у річці Дніпро очікується підтоплення будинків у районі вулиць... Населенню, яке проживає на цих вулицях, зібрати необхідні речі, продукти харчування, воду, відключити газ, електроенергію і вийти... Про почуту інформацію повідомте сусідів, допоможіть вийти літнім і хворим людям. У разі раптового підвищення рівня води зайняти місце на узвишші (верхні поверхи будинків, дахи, дерева) і чекати на допомогу. Будьте уважні до повідомлень штабу цивільної оборони.
Коли виникає загроза нападу противника, місцеві органи влади і штаб ЦО через засоби масової інформації передають постанови і розпорядження про порядок дій населення. З цього часу радіоточки, телевізори повинні бути постійно увімкнені для прийому нових повідомлень.
Якщо існує безпосередня небезпека ударів ворога з повітря або загроза хімічного чи радіоактивного зараження, спочатку подається сигнал «Увага всім!», а потім по радіо і телебаченню передається коротке повідомлення про порядок дій і правила поведінки. Наприклад:
Увага! Говорить штаб цивільної оборони. Громадяни! Повітряна тривога! Відключіть світло, газ, воду, погасіть вогонь у печах. Візьміть засоби індивідуального захисту, документи, запас продуктів і води. Попередьте сусідів, допоможіть хворим і літнім людям. Якнайшвидше йдіть до захисної споруди або сховайтеся за нерівностями на місцевості, зберігайте спокій і порядок. Будьте уважні до повідомлень штабу цивільної оборони.
Документ, який затверджує порядок класифікації надзвичайних ситуацій.
КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ПОСТАНОВА: класифікації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру за їх рівнями 1. Класифікація надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (далі - надзвичайна ситуація) за їх рівнями здійснюється для забезпечення організації взаємодії центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій у процесі вирішення питань, пов'язаних з надзвичайними ситуаціями та ліквідацією їх наслідків. 2. Залежно від обсягів заподіяних наслідків, технічних і матеріальних ресурсів, необхідних для їх ліквідації, надзвичайна ситуація класифікується як державного, регіонального, місцевого або об'єктового рівня. 3. Для визначення рівня надзвичайної ситуації встановлюються такі критерії: 1) територіальне поширення та обсяги технічних і матеріальних ресурсів, що необхідні для ліквідації наслідків надзвичайної ситуації; 2) кількість людей, які внаслідок дії уражальних чинників джерела надзвичайної ситуації загинули або постраждали, або нормальні умови життєдіяльності яких порушено; { 3) розмір збитків, завданих уражальними чинниками джерела надзвичайної ситуації, розраховується відповідно до Методики оцінки збитків від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру, затвердженої постановою Кабінету Міністрів 4. Державного рівня визнається надзвичайна ситуація: 1) яка поширилась або може поширитися на територію інших держав; 2) яка поширилась на територію двох чи більше регіонів України (Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя), а для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси в обсягах, що перевищують можливості цих регіонів, але не менш як 1 відсоток від обсягу видатків відповідних місцевих бюджетів (надзвичайна ситуація державного рівня за територіальним поширенням);
Назвати основний параметр за яким оцінюють ступінь зараження приземного шару атмосфери сильнодіючими отруйними речовинами.
Степень вертикальной устойчивости воздуха характеризуется следующими состояниями ат?лосферы в приземном слое воздуха:
Определение стойкости 0В на местности. При прогнозировании химического заражения определяют возможную стойкость ОВ на местности и глубину распространения зараженного воздуха в поражающих концентрациях по направлению ветра. Для этого необходимо знать направление и скорость ветра в приземном слое, температуру почвы и степень вертикальной устойчивости атмосферы
Для расчета масштабов загрязнения определяют количественные характеристики загрязняющего вещества по их эквивалентным значениям. Под эквивалентой массой СДЯВ понимается такое содержание хлора, масштаб заражения которым при инверсии эквивалентен масштабу заражения при данной степени вертикальной устойчивости атмосферы количеством СДЯВ, перешедшим в первичное (вторичное) облако. Ширина зоны химического заражения СДЯВ приближенно может быть определена по степени вертикальной устойчивости атмосферы и по колебаниям направления ветра: при инверсии принимается 0,03 глубины зоны; при изотермии 0,15; при конверсии 0,8; при устойчивом ветре (колебания не более шести градусов) 0,2; при неустойчивом ветре 0,8 глубины зоны. При этом к ширине добавляются линейные размеры места разлива СДЯВ.
Дати визначення ступеню вертикальної стійкості повітря, такої як інверсія.
Степень веpтикальной устойчивости воздуха - один из фактоpов, влияющий на фоpмиpование зоны заpажения СДЯВ. Различают тpи типа веpтикальной устойчивости воздуха:
ИНВЕРСИЯ - от лат. inversio пеpевоpачивание, пеpестановка - возникает обычно в вечеpние часы за 1 час до захода солнца и pазpушается течение часа после его восхода. Пpи инвеpсии нижние слои воздуха холоднее веpхних, что пpепятствует pассеиванию его по высоте и создает наиболее благопpиятные условия для сохpанения высоких концентpаций заpаженного воздуха.
Що включає в себе психологічний захист населення у надзвичайних ситуаціях.
Психологічний захист
Запобігання або зменшення ступеня негативного психологічного впливу на населення та своєчасне надання ефективної психологічної допомоги забезпечуються шляхом здійснення таких заходів:
планування діяльності та використання існуючих сил і засобів
підрозділів психологічного забезпечення спеціально уповноваженого
центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту;
своєчасне застосування психопрофілактичних методів;
виявлення за допомогою психологічних та соціологічних методів чинників, що сприяють виникненню соціально-психологічної напруги;
використання сучасних технологій психологічного впливу для нейтралізації негативного впливу на населення.
Надання екстреної психологічної допомоги постраждалому населенню внаслідок адзвичайної ситуації
Надзвичайні ситуації техногенного характеру.
Щорічно в Україні відбувається близько 140-150 техногенних аварій і катастроф регіонального і державного рівня. Орієнтовна структура надзвичайних ситуацій техногенного характеру має такий вигляд: аварії з викидами СДОР 4 %, пожежі й вибухи 19,5 %, транспортні аварії 17,7 %, аварії на системах життєзабезпечення 17,3 %, аварії на радіаційних об'єктах 8,4 %, аварії на комунальних системах та очисних спорудах
17,3 %, надзвичайні ситуації на об'єктах інших видів 15,8 %. Експертне встановлено, що щорічні народногосподарські втрати від аварій становлять 140-150 млн грн.
Аварії і катастрофи на транспорті
Наявність в Україні розвиненої мережі транспортних комунікацій,перевезення ними у великій кількості потенційно небезпечних речовин,стан самих комунікацій і транспортних засобів часто стають загрозливими для населення, економіки та природного середовища. Щорічно в Україні транспортом загального користування перевозиться понад 900 млн вантажів (у тому числі небезпечних) і понад 3,0 млрд пасажирів.
На залізничний транспорт припадає близько половини вантажних перевезень, на автомобільний 26 %, річковий і морський 14 %, авіаційний 10 %. Зношення основних фондів залізничного транспорту є основною причиною аварій і катастроф. Особливу тривогу викликає критичний стан під'їзних залізничних колій, якими транспортуються СДОР, пожежо- та вибухонебезпечні речовини.
На автомобільному транспорті щодня відбувається 95-100 ДТП, в яких гинее 18-20 і травмується понад 100 пасажирів. Тільки в Києві в 1999 р. зареєстровано 2641 ДТП, в яких загинуло 216 осіб і травмовано 2874 осіб.
Автотранспорт є джерелом істотного забруднення атмосферного повітря,особливо у великих містах.
Техногенні пожежі й вибухи Наявність в Україні розвиненої промисловості, її надмірна концентрація в окремих регіонах, існування великих промислових комплексів, більшість з яких потенційно небезпечні, концентрація на них агрегатів та установок великої і надвеликої потужності, розвинена мережа транспортних комунікацій, а також нафто-, газо- та продук-топроводів, велика
кількість об'єктів енергетики та використання у виробництві великої кількості небезпечних речовин усе це збільшує вірогідність виникнення техногенних надзвичайних ситуацій, які несуть у собі загрозу для людини, економіки і природного середовища. Майже третина всіх промислових об'єктів становлять підприємства, пов'язані з виробництвом, переробкою
та зберіганням сильнодіючих отруйних, вибухо- і вогненебезпечних речовин.
Дати визначення трьом ступеням вертикальної стійкості повітря, які застосовуються при зараженні місцевості сильнодіючими отруйними речовинами.
Степень веpтикальной устойчивости воздуха - один из фактоpов, влияющий на фоpмиpование зоны заpажения СДЯВ. Различают тpи типа веpтикальной устойчивости воздуха:
ИНВЕРСИЯ - от лат. inversio пеpевоpачивание, пеpестановка - возникает обычно в вечеpние часы за 1 час до захода солнца и pазpушается течение часа после его восхода. Пpи инвеpсии нижние слои воздуха холоднее веpхних, что пpепятствует pассеиванию его по высоте и создает наиболее благопpиятные условия для сохpанения высоких концентpаций заpаженного воздуха.
ИЗОТЕРМИЯ - хаpактеpизуется стабильным pавновесием воздуха. Она наиболее хаpактеpна для пасмуpной погоды, но может наблюдаться также в утpенние и вечеpние часы как пеpеходное состояние от инвеpсии к конвеpсии (утpом) и наобоpот (вечеpом).
КОНВЕРСИЯ - возникает обычно чеpез 2 часа после восхода солнца и pазpушается пpимеpно за 2-2,5 часа до его захода. Она обычно наблюдается в летние ясные дни. Пpи конвеpсии нижние слои воздуха нагpеты сильнее веpхних, что способствует быстpому pассеиванию заpаженного облака и уменьшению его поpажающего действия
Дати визначення ступеню вертикальної стійкості повітря, такої як ізотермія.
Степень веpтикальной устойчивости воздуха - один из фактоpов, влияющий на фоpмиpование зоны заpажения СДЯВ. Различают тpи типа веpтикальной устойчивости воздуха:
ИЗОТЕРМИЯ - хаpактеpизуется стабильным pавновесием воздуха. Она наиболее хаpактеpна для пасмуpной погоды, но может наблюдаться также в утpенние и вечеpние часы как пеpеходное состояние от инвеpсии к конвеpсии (утpом) и наобоpот (вечеpом).
Що включає в себе екологічний захист населення і територій на випадок виникнення надзвичайної ситуації.
Захист населення і територій під час надзвичайних ситуацій забезпечується скоординованою роботою постійно діючих функціональних і територіальних підсистем ЄДС.
Комплекс підготовчих заходів є однаковим як для мирного, так і для воєнного часу.
Комплексний підхід до захисту населення і територій базується на об'єктивній необхідності проведення єдиних заходів у цій сфері, має враховувати поєднання впливу вражаючих чинників фізичного, хімічного, біологічного і морально-психологічного характеру, можливого застосування агресором сучасних засобів ураження.
З метою захисту населення, зменшення втрат та шкоди економіці в разі виникнення надзвичайних ситуацій має проводитися спеціальний комплекс заходів. Він має такі складові:
1. Оповіщення та інформування
- завчасним створенням і підтримкою в постійній готовності загальнодержавної і територіальних автоматизованих систем централізованого оповіщення населення;
- організаційно-технічним з’єднанням територіальних систем централізованого оповіщення і систем оповіщення на об’єктах господарювання;
2. Спостереження і контроль
- створенням і підтримкою в постійній готовності загальнодержавної і територіальних систем спостереження і контролю з включенням до них існуючих сил та засобів контролю незалежно від підпорядкованості;
- організацією збору, опрацювання і передачі інформації про стан довкілля, забруднення продуктів харчування, харчової сировини, фуражу, води радіоактивними, хімічними речовинами та інфекційними мікроорганізмами;
- наданням населенню можливості придбати найпростіші засоби захисту і контролю в особисте користування.
3. Укриття у захисних спорудах
Укриттю в захисних спорудах підлягає усе населення відповідно до його належності до груп (працююча зміна, населення, яке проживає в небезпечних зонах, тощо).
4. Створення фонду захисних споруд досягається шляхом:
- комплексного освоєння підземного простору міст і населених пунктів для взаємопогодженого розміщення в ньому споруд і приміщень соціально-побутового, виробничого і господарського призначення та з урахуванням пристосування і використання частини приміщень для укриття населення в надзвичайних ситуаціях;
- обстеження і взяття на облік підземних і наземних будівель та споруд, що відповідають вимогам захисту, споруд підземного простору міст, гірничих виробок і природних порожнин;
- будівництва заглиблених споруд, які окремо стоять, об'єктів господарювання, пристосованих для захисту;
- масового, будівництва в період загрози найпростіших сховищ та укриттів;
- завчасного будівництва за рішенням Кабінету Міністри! України окремих сховищ і протирадіаційних укриттів.
5. Евакуаційні заходи
В умовах неповного забезпечення захисними спорудами в містах та інших населених пунктах, які мають об'єкти підвищеної небезпеки, а також у воєнний час основним способом захисту населення є евакуація і розміщенню його у позаміській зоні.
6. Інженерний захист
- враховувати під час розроблення генеральних планів забудови населених пунктів і ведення містобудування особливу схильність регіонів та окремих площ до проявів небезпечних і катастрофічних явищ;
- забезпечувати раціональне розміщення потенційно небезпечних об’єктів з урахування можливих наслідків у разі аварій для безпеки населення і довкілля;
- будувати будинки, споруди, інженерні мережі і транспортні комунікації з заданими рівнями безпеки і надійності;
- розробляти і запроваджувати заходи щодо безаварійного функціонування потенційно небезпечних об’єктів;
- створювати комплексні схеми захисту населених пунктів та об’єктів господарювання від небезпечних природних процесів;
- розробляти і здійснювати регіональні та місцеві плани запобігання і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;
7. Медичний захист
- планування і використання існуючих сил і засобів органів охорони здоров’я незалежно від їх відомчої належності;
- розгортання в надзвичайних умовах необхідної кількості лікувальних закладів;
- своєчасне застосування профілактичних медичних препаратів;
- контроль за продуктами харчування, питною водою і джерелами водопостачання;
- завчасне створення і підготовка спеціальних медичних формувань;
- накопичення медичних засобів захисту, медичного та спеціального майна і техніки;
- контроль за станом довкілля, санітарко-гігієнічною та епідемічною ситуацією;
- підготовка медичного персоналу та загальне медико-санітарне навчання населення.
8. Біологічний захист
Захист від біологічних засобів ураження включає своєчасне виявлення чинників біологічного зараження, їх виду і масштабів, проведення комплексу адміністративно-господарських, режимно-обмежувальних і спеціальних протиепідемічних та медичних заходів.
9. Радіаційний і хімічний захист
Цей захист включає заходи щодо виявлення і оцінки радіаційної та хімічної обстановки, організацію і здійснення дозиметричного і хімічного контролю, розроблення типових режимів радіаційного захисту, забезпечення засобами індивідуального захисту, організацію і проведення спеціальної обробки.
Для визначення рівня надзвичайної ситуації встановлюються наступні критерії:
3. Для визначення рівня надзвичайної ситуації встановлюються такі критерії:
1) територіальне поширення та обсяги технічних і матеріальних ресурсів, що необхідні для ліквідації наслідків надзвичайної ситуації;
2) кількість людей, які внаслідок дії уражальних чинників джерела надзвичайної ситуації загинули або постраждали, або нормальні умови життєдіяльності яких порушено;
(підпункт 2 пункту 3 у редакції постанови
Кабінету Міністрів України від 02.04.2009 р. N 297)
3) розмір збитків, завданих уражальними чинниками джерела надзвичайної ситуації, розраховується відповідно до Методики оцінки збитків від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2002 р. N 175 (Офіційний вісник України, 2002 р., N 18, ст. 356; 2003 р., N 23, ст. 1070).
(підпункт 3 пункту 3 у редакції постанови
Кабінету Міністрів України від 02.04.2009 р. N 297
Що впливає на глибину розповсюдження сильнодіючих отруйних речовин і на їх концентрацію у повітрі.
Найбільш поширеними СДОР є хлор і аміак.
Хлор (СІ,) зеленувато-жовтий газ з різким запахом. Хлор у 2,5 раза важчий за повітря. Температура кипіння 34,6°С (навіть взимку знаходиться в газоподібному стані). Смертельна концентрація при одногодинній експозиції 0,1 мг/л. Гранично допустима концентрація в повітрі 0,001 мг/л.
Вилив на людей подразнює дихальні шляхи, викликає набряк легенів. При високих концентраціях смерть наступає від 1-2 вдихів, при менших концентраціях дихання припиняється через 5-25 хвилин.
Захист від хлору: промислові фільтруючі протигази марок "В","М", цивільні протигази, військові протигази, дитячі протигази, захисні дитячі камери.
Дегазація проводиться лужними та водними розчинами гіпосульфіту, гашеним вапном. Нейтралізується водою.
Аміак (NH3) безбарвний газ із характерним різким запахом (запах "нашатирного спирту"). Маса 1л аміаку за нормальних умов становить 0,77г.
Аміак також використовується для виготовлення азотної кислоти і азотовмісних речовин. Це азотні добрива: сульфат амонію (NH.SO ), нітрат амонію (NH(N03). Крім того, нітрат алюмінію утворює вибухові суміші з горючими речовинами (амонами), які застосовують для підривних робіт.
В повітрі визначається приладом УГ-2 та ін. Захист від аміаку: фільтруючі промислові протигази марок "К" і"Ш". При дуже високих концентраціях ізолюючі протигази і захисний одяг.
Сірчаний ангідрид (SO.) (двоокис сірки, "сірчаний газ") один з поширених видів СДОР. Являє собою безбарвний газ з характерним різким запахом. При звичайному тиску затвердіває при температурі -75°С і зріджується при -10°С. В 2,2 раза важчий за повітря. Розчинність його у воді досить велика і складає при звичайних умовах біля 40 об'ємів на 1 об'єм води. При взаємодії з водою утворюється сірчана кислота. Розчиняється в спиртах, ефірі, бензолі. Отримують спалюванням сірки на повітрі, обпалюванням піриту, дією сірчаної кислоти на сульфат натрію.
Вдихання повітря, яке містить більше 0,2% сірчаного ангідриду, викликає хрипоту, задишку і швидку втрату свідомості. Можлива смерть.
Захист органів дихання та очей від сірчаного ангідриду забезпечують промислові фільтруючі протигази марки В (коробка, пофарбована в жовтий колір). Е (чорний), БКФ (зелений), респіратори протигазові РПГ 67В та універсальні РУ-60М-В, а також цивільні протигази ГП-5, ГП-7 та дитячі.
Сірководень сильний відновник. В промисловості його одержують як побічний продукт при очистці нафти, природного і коксівного газу. Застосовують у виробництві сірчаної кислоти, сірки, сульфідів, сіркоорганічних сполук, для приготування лікувальних сірководневих ванн.
Небезпечний для вдихання, подразнює шкіру і слизові оболонки. Перші ознаки отруєння: головний біль, сльози, пече в очах, подразнення в носі, металевий смак в роті, нудота, блювання, холодний піт, пронос, біль в грудях. ГДК сірководню 0,008 мг/м3, в робочих приміщеннях промислового виробництва 10 мг/м3.
Дати визначення ступеню вертикальної стійкості повітря, такої як конвекція.
Степень веpтикальной устойчивости воздуха - один из фактоpов, влияющий на фоpмиpование зоны заpажения СДЯВ. Различают тpи типа веpтикальной устойчивости воздуха:
ИНВЕРСИЯ - от лат. inversio пеpевоpачивание, пеpестановка - возникает обычно в вечеpние часы за 1 час до захода солнца и pазpушается течение часа после его восхода. Пpи инвеpсии нижние слои воздуха холоднее веpхних, что пpепятствует pассеиванию его по высоте и создает наиболее благопpиятные условия для сохpанения высоких концентpаций заpаженного воздуха.
ИЗОТЕРМИЯ - хаpактеpизуется стабильным pавновесием воздуха. Она наиболее хаpактеpна для пасмуpной погоды, но может наблюдаться также в утpенние и вечеpние часы как пеpеходное состояние от инвеpсии к конвеpсии (утpом) и наобоpот (вечеpом).
КОНВЕРСИЯ - возникает обычно чеpез 2 часа после восхода солнца и pазpушается пpимеpно за 2-2,5 часа до его захода. Она обычно наблюдается в летние ясные дни. Пpи конвеpсии нижние слои воздуха нагpеты сильнее веpхних, что способствует быстpому pассеиванию заpаженного облака и уменьшению его поpажающего действия.
Що включає в себе радіаційний та хімічний захист населення на випадок аварій і катастроф.
Радіаційний і хімічний захист включає виявлення вогнищ радіаційного та хімічного абруднення та проведення його оцінки, організацію і здійснення дозиметричного і хімічного контролю, розроблення та запровадження типових режимів радіаційного захисту,
забезпечення засобами радіаційного та хімічного захисту, організацію та проведення спеціальної та санітарної обробки.
Радіаційний і хімічний захист забезпечується шляхом здійснення таких заходів:
завчасне накопичення і підтримання в постійній готовності засобів радіаційного та хімічного захисту, обсяги і місця зберігання яких визначаються диференційовано ідповідно до зон можливого ураження;
своєчасне впровадження засобів, способів і методів виявлення та оцінки масштабів і наслідків аварій, руйнувань на радіаційно та хімічно небезпечних об'єктах;
створення уніфікованих засобів захисту, приладів радіаційної, хімічної розвідки та дозиметричного контролю;
надання населенню можливості придбання в особисте користування засобів радіаційного та хімічного захисту;
розроблення типових режимів радіаційного захисту населення і функціонування об'єктів в умовах радіоактивного забруднення місцевості;
завчасне обладнання радіаційно та хімічно небезпечних об'єктів засобами для проведення спеціальної обробки одягу, майна і транспортних засобів, а також санітарної обробки населення, постраждалого внаслідок надзвичайної ситуації;
розроблення загальних критеріїв, методів та методик спостережень щодо оцінки радіаційної та хімічної обстановки.
Хто приймає остаточне рішення щодо рівня надзвичайної ситуації з подальшим відображенням її у даних статистики.
. Остаточне рішення щодо визначення рівня надзвичайної ситуації з подальшим відображенням його у даних статистики, зокрема у разі відсутності відомостей у повному обсязі стосовно розвитку надзвичайної ситуації, приймає МНС з урахуванням експертного висновку (за наявності) регіональної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій.
Експертний висновок про рівень надзвичайної ситуації готується МНС за дорученням Кабінету Міністрів України.
МНС має право звернутися до центральних органів виконавчої влади за інформацією про розмір завданих збитків. Відповідальність за достовірність інформації несе орган виконавчої влади, який її подає.
У разі аварійної події (пригоди), що сталася з транспортним засобом, або аварії на виробництві (незалежно від форми власності) до інформації центрального органу виконавчої влади додається акт розслідування такої події (пригоди) або аварії, проведеного в установленому законодавством порядку.
Остаточне рішення (експертний висновок) МНС є підставою для здійснення інших заходів щодо реагування на надзвичайну ситуацію відповідно до законодавства.
Визначення зони зараження  та глибини зараження сильнодіючими отруйними речовинами.
В наслідок аварії виникає зона хімічного зараження, яка включає ділянку розливу і територію над якою розповсюдились пари СДОР у вражаючих концентраціях.
Глибина і ширина зони зараження залежить від кількості СДОР, їх фізичних властивостей і токсичності, метеоумов і рельєфу місцевості.
По токсичних властивостях СДОР в основному являються речовинами загально отруйної і удушливої дії. Вони викликають отруєння організму і ураження органів дихання. При попаданні на тіло людини рідини речовин виникають ураження поверхні шкіри.
Територія, заражена отруйними речовинами у небезпечних для життя людини межах, називається зоною зараження ОР. При вітрі 1 м/с за одну годину хмара від місця аварії віддалиться на 57 км, при 2 м/с на 1014 км, а при 3 м/с на 1621 км. Збільшення швидкості вітру спричиняє більш швидке розповсюдження отруйних речовин.
Зона зараження - територія, на якій концентрація СДОР досягає величини, які небезпечні для здоров’я і життя людей.
Глибина зараження – максимальна протяжність площі зараження за межами місця аварії.
Тривалість хімічного зараження - час хімічного випаровування СДОР протягом якого існує небезпека ураження.
За допомогою чого і як визначається розмір протигаза марки ЦП5 та ЦП7.
Лицьову частину МЦП виготовляють трьох розмірів (арабська цифра з правого боку маски в підборідді у кружечку діаметром 12 мм). Вона складається з маски об'ємного типу з «незалежним» обтюратором, окулярного вузла, переговорного пристрою, вузлів клапанів вдиху і видиху, обтічника, наголовника і притискних кілець для кріплення плівок, що не запотівають.
Підбираючи лицьову частину потрібного типорозміру ЦП-7, вимірюють горизонтальний і вертикальний обхвати голови. Горизонтальний обхват вимірюють по замкненому колу, що проходить по надбрівних дугах, потім на 23 см вище вушних раковин і позаду через ту точку голови, що найбільше виступає. Вертикальний обхват вимірюють по замкненій лінії, що проходить через маківку, підборіддя і щоки. Розмір лицьової частини встановлюють за сумою цих двох вимірів і за положенням (номерами) упорів лямок наголовника, в якому вони (упори) зафіксовані: перша цифра номер лобної лямки, друга скроневих лямок, третя щічних лямок (табл. 24). Наприклад, якщо сума обхватів голови становить 12401260 мм, положення лямок: лобної № 3, скроневих № 6, щічних № 7, то потрібна лицьова частина 2-го розміру.
ВИЗНАЧЕННЯ РОЗМІРУ ЛИЦЬОВОЇ ЧАСТИНИ ПРОТИГАЗА
Протигаз ЦП-7 надівається у такій послідовності:
взяти лицьову частину обома руками за щічні лямки так, щоб великі пальці зсередини тримали лямки;
зафіксувати підборіддя у нижньому заглибленні обтюратора; рухом рук догори і назад натягнути наголовник і підтягнути до упору щічні лямки.
Лицьова частина МЦП-В протигаза ЦП-7В має пристосування, за допомогою якого можна пити воду. Це гумова трубка з мундштуком і ніпелем, розміщена під переговорним пристроєм. Пристосування приєднується спеціальною кришкою до фляги.
Дитячий фільтрувальний протигаз ПДФ-Д призначається для дітей віком від 1,5 до 7 років, а протигаз ПДФ-Ш для дітей шкільного віку від 7 до 17 років. Ці протигази комплектуються фільтрувально-поглинальними коробками ЦП-5 і різняться між собою лише лицьовими частинами.
В якому режимі може функціонувати єдина система цивільного захисту.
1. Єдина система цивільного захисту може функціонувати у
режимі повсякденного функціонування, підвищеної готовності та в
режимах надзвичайної ситуації, надзвичайного або воєнного стану.
2. Режим функціонування єдиної системи цивільного захисту у
межах конкретної території встановлюється залежно від існуючої або
прогнозованої обстановки, масштабу надзвичайної ситуації за
рішенням відповідно Кабінету Міністрів України, Ради міністрів
Автономної Республіки Крим, відповідної обласної, Київської та
Севастопольської міської, районної державної адміністрації, міської ради.
Що відносять до радіаційно небезпечних об’єктів.
До радіаційно небезпечних об'єктів на території України відносяться:
- атомні електростанції (Запорізька, Південно-Українська, Рівненська, Хмельницька і Чорнобильська);
- підприємства по виготовленню і переробці відпрацьованого ядерного палива;
- підприємства по похованню радіоактивних відходів;
- науково-дослідні та проектні організації, які працюють з ядерними реакторами;
- ядерні реактори на об'єктах транспорту та інші.
Найбільш небезпечними з усіх аварій на радіаційно небезпечних об'єктах, є аварії з викидом радіонуклідів в атмосферу і гідросферу, що призводять до радіоактивного забруднення навколишнього природного середовища.
Ступінь забруднення характеризується поверхневою (об'ємною) щільністю зараження радіонуклідами і вимірюється активністю того чи іншого радіонукліда.
Радіаційна дія на персонал об'єктів і населення в зоні радіоактивного забруднення оцінюється величиною дози зовнішнього і внутрішнього опромінювання людей.
Основними дозиметричними величинами за допомогою яких оцінюється дія радіації на людину, є поглинута та еквівалентна доза її опромінювання.
Експозиційна доза визначається тільки для повітря при гамма- і рентгенівському випромінюванні.
Поглинута доза - це основна дозиметрична величина для оцінки радіаційної небезпеки.
Еквівалентна доза - дозиметрична величина для оцінки шкоди здоров'ю людини від дії іонізуючого випромінювання будь-якого складу, дорівнює добутку поглинутої дози на коефіцієнт якості.
Визначення сильнодіючих отруйних речовин та що відноситься до хімічно - небезпечних об’єктів.
Сильнодiючi отруйнi речовини (СДОР) – це токсичнi хiмiчнi сполуки, що утворюються у великих кiлькостях в процесi промислового виробництва, i спроможнi у випадку руйнувань (аварiй) на хiмiчно небезпечних об’єктах надходити до атмосфери, викликаючи масовi ураження цивiльного населення і особового складу Збройних Сил та iнших силових мiнiстерств і вiдомств.
Пiд хiмiчно небезпечним об’єктом (ХНО) розумiють об’єкт народного господарства, де виробляються або зберiгаються СДОР, при аварії або руйнуванні якого можуть виникнути масові ураження людей і тварин, а також пошкодження рослинності. В мирний час усi цi об’єкти належать до потенцiйно небезпечних хiмiчних виробництв, а у воєнний час – до додаткових джерел хiмiчної небезпеки для вiйськ та цивiльного населення. Усього в Україні функціонує більше 2000 об’єктів промисловості, на яких виробляється, зберігається або використовується в виробничій діяльності більше 300 тис. тон СДОР, у тому числі близько 10 тис. тон хлору та 180 тис. тон аміаку.
До ХНО відносяться:
Підприємства хімічної, нафтопереробної, нафтоперегонної, целюлозно-паперової, текстильної, металургійної та ін. видів промисловості.
Підприємства, обладнані холодильними установками, водопровідні станції та водоочисні споруди, що використовують аміак і хлор, трубопроводи.
Залізничні станції що мають для відстою рухомий потяг, який перевозить СДОР, транспортні засоби.
Склади і бази з запасом речовин для дезинфекції, дезинсекції та дератизації сховищ з зерном та продовольством.
Склади і бази з запасами отрутохімікатів, що використовуються у сільському господарстві.
Дослідницькі центри, термінали.
Військові хімічні об’єкти (склади і полігони, заводи по знищенню хімічних боєприпасів, спецтранспорт, склади і об’єкти ракетних палив).
Хімічно-небезпечні об’єкти характеризуються ступенем хімічної небезпеки.
Так за кількістю населення, що проживає у зонах можливого хімічного зараження виділяють 4 ступені хімічної небезпеки об’єкту.
1 ступінь хімічної небезпеки у зонах можливого хімічного зараження від кожного з них мешкає більше 75 тис. чол.;
2 ступінь хімічної небезпеки у зонах можливого хімічного зараження від кожного з них мешкає від 40 до 75 тис. чол.;
3 ступінь хімічної небезпеки у зонах можливого хімічного зараження від кожного з них мешкає менше 40 тис. чол.;
4 ступінь хімічної небезпеки не виходить за межі об’єкту.
За допомогою якого пристрою закріплюється незапотіваюча плівка в протигазі.
До складу лицьової частини входять: маска об'ємного типу з "незалежним" обтюратором, окулярний вузол, переговорний пристрій, вузол клапана в;цгхання і видихання, обтікач наголовника і притискних кілець . «ля закріплення незапотіваючих плівок.
Який з документів міжнародного права у сфері цивільного захисту (цивільної оборони) повністю присвячений захисту населення.
Женевські конвенції про захист жертв війни
Женевські конвенції про захист жертв війни міжнародні багатосторонні угоди в галузі законів і звичаїв війни, спрямовані на захист жертв збройних конфліктів. Були підписані 12 серпня 1949 на Дипломатичній конференції ООН, що засідають в Женеві з 21 квітня по 12 серпня 1949. Набрали чинності 21 жовтня 1950.
Женевські конвенції включають в себе чотири універсальних міжнародних договори:
1. Конвенція про поліпшення долі поранених і хворих в діючих арміях зобов'язує її учасників збирати на полі бою і надавати допомогу пораненим і хворим супротивника, причому будь-яка дискримінація у відношенні поранених і хворих з причин статі, раси, національності, політичних переконань або релігії забороняється. Усі поранені і хворі, які опинилися у владі супротивника, повинні бути зареєстровані, а дані про них повідомлені тій державі, на боці якої вони боролися. Медичні установи, санітарний персонал і транспорт для перевезення поранених, хворих і санітарного майна користуються захистом, і напад на них забороняється.
2. Конвенція про поліпшення долі поранених, хворих і осіб, що потерпіли в корабельних аваріях, зі складу збройних сил на морі встановлює правила поводження з поранених та хворих під час морської війни, аналогічні правилам, передбаченим Конвенцією про поліпшення долі поранених і хворих в діючих арміях.
3. Конвенція про поводження з військовополоненими встановлює правила, яким повинні слідувати воюючі сторони при поводженні з військовополоненими.
4. Конвенція про захист цивільного населення під час війни передбачає гуманне поводження з населенням, що перебуває на окупованій території, і захищає його права.
Доповнення
8 червня 1977 до Женевських конвенцій під егідою Міжнародного комітету Червоного Хреста були прийняті два Додаткових протоколи: Протокол I, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів, і Протокол II, що стосується захисту жертв збройних конфліктів неміжнародного характеру.
У 2005 до Женевської конвенції був прийнятий Додатковий протокол III про введення додаткової відмітної емблеми у вигляді Червоного хреста і Червоного півмісяця.
Женевські конвенції є розвитком міжнародно-правових норм про захист жертв війни, раніше закріплені в Гаазькій конвенції 1899 та 1907 рр. і конвенціях, підписаних в Женеві в 1864, 1906 і 1929 рр.
Женевські конвенції закріпили основний принцип сучасного міжнародного права: війни ведуться проти збройних сил супротивника; військові дії проти цивільного населення, хворих, поранених, військовополонених тощо забороняються.
Женевські конвенції застосовуються у разі оголошеної війни або будь-якого збройного конфлікту, навіть якщо одна з воюючих сторін не визнає стану війни, і у разі окупації території, навіть якщо ця окупація не зустріне збройного опору.
Що відносять до хімічно небезпечних виробництв.
Надзвичайні ситуації як правило торкаються великих мас населення на великих територіях де велика імовірність появи великого числа поражених, які потребують екстреної допомоги. В цій ситуації відвертанню жертв може сприяти тільки комплекс заходів по медичному захисту населення, що включає в себе лікувально-эвакуаційні, санітарно-гігієнічні і протиепідемічні заходи. При цьому ці заходи повинні виконуватися в максимально стислі терміни і спеціальними, професійно підготованими формуваннями, якими і є формування медичної служби громадянської оборони і Мніністерства з питаннь надзвичайних ситуацій Украіни. Але окрім цього велику роль в наданні допомоги постраждалим грає саме населення поражених територій (само - і взаємодопомога), тому зростає необхідність в навчанні населення правилам поведінки в надзвичайних ситуаціях.
Основними хімічними речовинами, які використовуються та зберігаються на терріторії м.Миколаєва є хлор та аміак. В чималих обсягах вони зберіються на 16 підприємствах нашого міста і тому завжди є реальна загроза викиду (виливу) цих речовин і пораження людей.
Проблема промислової безпеки значно загострилась з появою крупномасштабных хімічних виробництв в першій половині нашого сторіччя. Основу хімічної промисловості склали виробництва безперервного циклу, продуктивність яких не має, по суті, природних обмежень. Постійне зростання продуктивності зумовлене значними економічними перевагами великих настанов. Як слідство, зростає зміст небезпечних речовин в технологічних апаратах, що супроводжується виникненням небезпек катастрофічних пожеж, вибухів, токсичних викидів і інших руйнівних явищ.
Хлор :
Ступінь токсичності 2.
Основні властивості : зеленувато – жовтий газ з характерним запахом, важче повітря, мало розчиняється у воді, при виході в атмосферу димить. Накопичується в низьких ділянках поверхні, підвалах, тонелях і т. п.
Вибухо – і пожежонебезпечність : негорюч. Ємкості можуть вибухати при нагріванні.
Небезпечність для людини : можливий летальний випадок при вдиханні. Пари впливають на слизову оболонку та шкіру, викликаючи опіки слизової дихальних шляхів, шкіри та очей.
При враженні проявляються різкий загрудний біль, сухий кашель, віддишка, різь в очах.
Засоби захисту : ізолюючий протигаз, фільтруючий протигаз марки В, захистний одяг.
Дегазація : Місце розливу залити водою, вапняковим молоком, розчином соди або каустіка.
Для запобігання глибини розповсюдження використовують постановку водяних завіс за допомогою пожежних машин, мотопомп і т. п.
Аміак:
Ступінь токсичності 4.
Основні властивості : безцвітний газ з різким запахом. Легше повітря, розчинний у воді. При виході у атмосферу димить.
Вибухо – і пожежонебезпечність : Горючий газ. Горить при існуванні відкритого джерела вогню. Ємкості можуть вибухати при нагріванні. Пари утворюють з повітрям вибухонебезпечні суміші.
Небезпечність для людини : Небезпечний при вдиханні, при високих концентраціях можливий летальний випадок. Викликає сильний кашель та задуха. Пари діють дуже подразливо на слизові оболонки та шкіряний покрів, дотик викликає обмороження шкіри.
При враженні проявляються серцебиття, порушення частоти пульса, “приливи”, насморк, кашель, затруднення дихання, почервоніння та зуд шкіри, різь в очах.
Засоби захисту : ізолюючий протигаз, фільтруючий протигаз марки КД, респіратор РПГ – 67 – КД, захистний одяг(гумові чоботи, перчатки).
Дегазація : Знешкодити джерело відкритого вогня. Для запобігання глибини розповсюдження використовують постановку водяних завіс за допомогою пожежних машин, мотопомп і т. п. Пошкоджені балони опрокинути в ємність з водою.
Безпека функціонування хімічно небезпечних об'єктів (ХНО) залежить від багатьох чинників : фізико-хімічних властивостей сировини, полупродуктів та продуктів, від характеру технологічного процесу, від конструкції і надійності обладнання, умов зберігання і транспортування хімічних речовин, стану контрольно-вимірювальних приладів і засобів автоматизації, ефективності засобів протиаварійного захисту і т.д. Крім того, безпека виробництва, використання, зберігання і перевезень СДОР в значному ступені залежить від рівня організації профілактичної роботи, своєчасності і якості планово-запобіжних ремонтних робіт, підготовленості і практичних навичок персоналу, системи нагляду за станом технічних засобів протиаварійного захисту.
Для будь-якої аварійної ситуації характерні стадії виникнення, розвитку і спаду небезпеки. На ХНО в розпал аварії можуть діяти, як правило, декілька чинників, що вражають - пожежа, вибухи, хімічне зараження місцевості і повітря та інші. Дія СДОР через органи дихання частіше, ніж через інші шляхи впливу, призводить до поразки людей.
З цих особливостей хімічно небезпечних аварій слідує: захисні заходи і, насамперед, прогнозування, виявлення і періодичний контроль за змінами хімічної обстановки, оповіщення персоналу підприємства повинні проводитися з надзвичайно високою оперативністю. Локалізація джерела надходження СДОР в навколишнє середовище має вирішальну роль в попередженні масової поразки людей. Швидке здійснення цієї задачі може направити аварійну ситуацію в контрольоване русло, зменшити викид СДОР і істотно знизити збитки.
на які зони поділяється місцевість, що забруднюється внаслідок радіаційної аварії, за щільністюзабруднення радіонуклідами.
Зони радіоактивного забруднення на місцевості при тепловому вибуху будуть характеризуватись значними рівнями радіації. Вони поділяються на зони:
відчуження;
безумовного відселення;
гарантованого (добровільного) відселення;
підвищеного радіоекологічного контролю.
Зона відчуження - це територія, з якої проводиться евакуація населення негайно після аварії і на ній не здійснюється господарська діяльність.
Зона безумовного відселення - це територія навколо АЕС, на якій щільність забруднення ґрунту довгоживучими радіонуклідами цезію дорівнює 15,0 Кі/км2 і більше, або стронцію - 3,0 Кі/км2 і більше, або плутонію 0,1 Кі/км2 і більше, де розрахована ефективна доза опромінювання з урахуванням коефіцієнту міграції радіонуклідів в рослини перебільшує 5 мЗв (0,5 бер) на рік.
Зона гарантованого (добровільного) відселення - це територія, на якій щільність забруднення ґрунту радіонуклідами цезію від 5,0 до 15,0 Кі/км2, або стронцію - від 0,15 до 3,0 Кі/км2, або плутонію - від 0,01 до 0,1 Кі/км2, де ефективна доза опромінювання з урахуванням коефіцієнту міграції радіонуклідів в рослини та інших факторів може перебільшити 0,5 мЗв (0,05 бер) на рік.
Зона підвищеного радіоекологічного контролю - це територія з щільністю забруднення ґрунту радіонуклідами цезію від 1,0 до 5,0 Кі/км2, або стронцію від 0,02 до 0,15 Кі/км2, або плутонію від 0,005 до 0,01 Кі/км2, де ефективна доза опромінювання з урахуванням коефіцієнту міграції радіонуклідів в рослини та інших факторів може перебільшити 0,5 мЗв (0,05 бер) на рік.
Аварія з повним руйнуванням реактору на атомній електричній станції і його ядерним вибухом може мати місце внаслідок стихійного лиха, падіння літаючого апарату на атомну електричну станцію, дії вибуху звичайних чи ядерних боєприпасів у воєнний час або диверсії.

Рис. 1. Зони радіаційного забруднення
На території сліду радіоактивної хмари такого вибуху, як і при наземному ядерному вибуху, виділяють зони: надзвичайно небезпечного забруднення (зона Г); небезпечного забруднення (зона В); сильного забруднення (зона Б); помірного забруднення (зона А); радіаційної небезпеки (зона М).


Назвіть правила перенесення засобів індивідуального захисту органів дихання (протигазів).
До комплекту протигазів додається також протигазова сумка, незапотіваючі плівки накладні манжети для утеплення окулярного вузла, спеціальний "олівець" для попередження запотівання скла окулярів. Протигазова сумка призначена для перенесення, захисту і зберігання протигазу і його комплектуючих частин. Вона складається з двох внутрішніх відділень: лівого - для протигазової коробки (обладнане дерев'яними планками, що забезпечує вільний доступ повітря у протигазову коробку), правого - для лицьової частини, респіратора, плівок або "олівця", що попереджують запотівання. У зовнішній кишені сумки може розміщуватись індивідуальний протихімічний пакет. Сумка має заплічний ремінь і поясну стрічку.
Сигнали оповіщення цивільної оборони у мирний час.
Завивання сирени, переривчасті гудки підприємств і сигнали транспортних засобів означають попереджувальний сигнал «Увага всім!». За цим сигналом потрібно увімкнути радіо, радіотрансляційні і. телевізійні приймачі для прослуховування термінових повідомлень.
У мирний час передається інформація про аварії на атомній електростанції чи на хімічно небезпечній ділянці, повідомлення про можливий землетрус чи повінь, штормове попередження.
Тексти інформації можуть бути такими:
Увага! Говорить штаб цивільної оборони. Громадяни! Трапилась аварія на заводі «Оболонь» з виливанням СДОР аміаку. Хмара отруєного повітря поширюється в напрямі житлового масиву Оболонь. Населенню, яке проживає чи працює ва вулицях Маршала Малиновського, Північній, проспекті Оборонському, залишатися у своїх приміщеннях і провести додаткову герметизацію. Населенню, яке проживає чи працює ва вулицях Приозерній, Мате Залки і майдані Дружби Народів, негайно покинути житлові будинки, приміщення підприємств, організацій, установ і вийти в район станції Петрівка. Про почуту інформацію повідомте сусідів. Надалі діяти за вказівкою штабу цивільної оборони.
Увага! Говорить штаб цивільної оборони. Громадяни! У зв'язку з підвищенням рівня води у річці Дніпро очікується підтоплення будинків у районі вулиць... Населенню, яке проживає на цих вулицях, зібрати необхідні речі, продукти харчування, воду, відключити газ, електроенергію і вийти... Про почуту інформацію повідомте сусідів, допоможіть вийти літнім і хворим людям. У разі раптового підвищення рівня води зайняти місце на узвишші (верхні поверхи будинків, дахи, дерева) і чекати на допомогу. Будьте уважні до повідомлень штабу цивільної оборони.
Коли виникає загроза нападу противника, місцеві органи влади і штаб ЦО через засоби масової інформації передають постанови і розпорядження про порядок дій населення. З цього часу радіоточки, телевізори повинні бути постійно увімкнені для прийому нових повідомлень.
Якщо існує безпосередня небезпека ударів ворога з повітря або загроза хімічного чи радіоактивного зараження, спочатку подається сигнал «Увага всім!», а потім по радіо і телебаченню передається коротке повідомлення про порядок дій і правила поведінки. Наприклад:
Увага! Говорить штаб цивільної оборони. Громадяни! Повітряна тривога! Відключіть світло, газ, воду, погасіть вогонь у печах. Візьміть засоби індивідуального захисту, документи, запас продуктів і води. Попередьте сусідів, допоможіть хворим і літнім людям. Якнайшвидше йдіть до захисної споруди або сховайтеся за нерівностями на місцевості, зберігайте спокій і порядок. Будьте уважні до повідомлень штабу цивільної оборони.
За рішенням кого проводиться часткова евакуація населення на випадок виникнення надзвичайної ситуації.
В умовах неповного забезпечення захисними спорудами в містах та інших населених пунктах, що мають об'єкти підвищеної небезпеки, основним засобом захисту населення є евакуація і розміщення його у зонах, які є безпечними для проживання людей і тварин.
Евакуації підлягає населення, яке проживає в населених пунктах, що знаходяться у зонах можливого катастрофічного затоплення, можливого небезпечного радіоактивного забруднення, хімічного ураження, в районах виникнення стихійного лиха, аварій і катастроф (якщо виникає безпосередня загроза життю та здоров'ю людей).
Залежно від обстановки, яка склалася на час надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру, може бути проведено загальну або часткову евакуацію населення тимчасового або безповоротного характеру.
Загальна евакуація проводиться за рішенням Кабінету Міністрів України для всіх категорій населення і планується на випадок:
можливого небезпечного радіоактивного забруднення територій навколо атомних електростанцій (якщо виникає безпосередня загроза життю та здоров'ю людей, які проживають в зоні ураження);
виникнення загрози катастрофічного затоплення місцевості з чотиригодинним добіганням проривної хвилі.
Часткова евакуація проводиться за рішенням Кабінету Міністрів України у разі загрози або виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру.
Евакуаційні заходи здійснюються Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.
На які зони, за дозами опромінення, поділяють зону зараження при аварії на АЕС.
При аварії на АЕС з тепловим вибухом і руйнуванням реактора відбувається викид радіонуклідів в атмосферу, гідросферу і літосферу, що обумовлює радіоактивне забруднення довкілля та опромінювання працюючого персоналу і населення.
Зони радіоактивного забруднення на місцевості під час теплового вибуху характеризуються значними рівнями радіації. Вони поділяються на зони: відчуження, безумовного відселення, гарантованого (добровільного) відселення і підвищеного радіоекологічного контролю.
Зона відчуження - це територія з якої проводиться евакуація населення негайно після аварії і на ній не здійснюється господарська діяльність.
Зона безумовного відселення - це територія, навколо АЕС, на якій щільність забруднення ґрунту довговічними радіонуклідами цезію дорівнює 15,0 Кі/км2 і більше, або стронцію - 3,0 Кі/км і більше, або плутонію - 0,1 Кі/км2 і більше, де розрахована ефективна доза опромінювання із урахуванням коефіцієнту міграції радіонуклідів в рослини перебільшує 5 мЗв (0,5 бер) на рік.
Зона гарантованого (добровільного) відселення - це територія, на якій щільність забруднення ґрунту радіонуклідами цезію від 5,0 до 15,0 Кі/км2, або стронцію від 0,15 до 3,0 Кі/км2 або плутонію від 0,01 до 0,1 Кі/км2, де ефективна доза опромінювання із урахуванням коефіцієнту міграції радіонуклідів в рослини та інших факторів може перебільшити 0,5 мЗв (0,05 бер) на рік.
Зона підвищеного радіоекологічного контролю - це територія із щільністю забруднення ґрунту радіонуклідами цезію від 1,0 до 5,0 Кі/км2, або стронцію від 0,02 до 0,15 Кі/км2, або плутонію від 0,005 до 0,01 Кі/км2, де ефективна доза опромінювання із урахуванням коефіцієнту міграції радіонуклідів в рослини та інших факторів може перебільшити 0,5 мЗв (0,05 бер) на рік.
Аварія з повним руйнуванням реактору на атомній електричній станції і його ядерним вибухом може відбуватися внаслідок стихійного лиха, падіння літаючого апарату на атомну електричну станцію, дії вибуху звичайних чи ядерних боєприпасів у воєнний час або диверсії.
На території сліду радіоактивної хмари такого вибуху, як і при наземному ядерному вибуху, виділяють зони: надзвичайно небезпечного забруднення (зона Г), небезпечного забруднення (зона В), сильного забруднення (зона Б), помірного забруднення (зона А), радіаційної небезпеки (зона М).
За якою командою одягаються протигази і за якою знімаються.
Надягання респіратора проводиться за командою "Респіратор надягти!" або самостійно. Робиться це так само, як і при примірюванні його. При надяганні респіратора не слід надто притискувати напівмаску до обличчя і міцно обжимати носовий затискач.
Для видалення вологи, що збирається у підмасковому просторі респіратора, слід нахилити голову до низу, щоб волога витікала через клапан видиху. При рясному виділенні вологи можна на 12 хвилини зняти респіратор (лише при використанні для захисту від радіоактивних речовин), вилити вологу із внутрішньої порожнини напівмаски, протерти внутрішню поверхню і знову надягти респіратор.
Після зняття респіратора необхідно здійснити його дезактивацію видалити пил із зовнішньої частини напівмаски за допомогою щітки або витрушуванням (обережним постукуванням напівмаски по якомунебудь предмету). Внутрішня поверхня напівмаски протирається вологим тампоном, при цьому за своїм призначенням вони умовно поділяються на дві групи: спеціальні і підручні.
Що являється правовою основою цивільного захисту.
Правовою основою діяльності відділу є Конституція України, закони України: "Про Цивільну оборону України", "Про правові засади цивільного захисту", "Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру", "Про Цивільну оборону України", "Про правовий режим надзвичайного стану". "Про правовий режим воєнного стану", "Про аварійно-рятувальні служби", "Про пожежну безпеку", "Про об'єкти підвищеної небезпеки", "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку", "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи", Положення "Про Цивільну оборону України", Положення про функціональну підсистему “Освіта і наука України” Єдиної державної системи запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру, міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та інші нормативно – правові акти.
За рішенням кого проводиться загальна евакуація населення на випадок виникнення надзвичайної ситуації.
Евакуація проводиться за рішенням Кабінету Міністрів України і здійснюється органами виконавчої влади. Рішення на проведення екстреної евакуації можуть прийняти начальники ЦО об'єкта, району, міста. Підготовча й організаційна робота з проведення евакуації покладається на штаби ЦО і евакооргани.
Залежно від масштабів і особливостей надзвичайної ситуації рішення про проведення евакуації населення приймають:
на загальнодержавному рівні - Кабінет Міністрів України;
на регіональному рівні - Рада міністрів Автономної Республіки
Крим, голова обласної держадміністрації;
на місцевому рівні - голова Київської та Севастопольської міської держадміністрації, голова районної держадміністрації;
на об'єктовому рівні - керівник об'єкта.
Загальна евакуація проводиться шляхом вивезення основної частини населення з міст і небезпечних районів усіма видами наявних транспортних засобів на відповідній адміністративній території та виведення найбільш витривалої його частини пішки
Основна дозиметрична величина, за допомогою якої оцінюється дія радіації.
Основними дозиметричними величинами, за допомогою яких оцінюється дія радіації на людину, є поглинута і еквівалентна доза її опромінювання. Експозиційна доза визначається тільки для повітря при гамма і рентгенівському випромінюванні.  Поглинута доза – це основна дозиметрична величина для оцінки радіаційної небезпеки.  Еквівалентна доза – дозиметрична величина для оцінки шкоди здоров’ю людини від дії іонізуючого випромінювання будьякого складу, дорівнює добутку поглинутої дози на коефіцієнт якост
Дати пояснення, чи можна вживати воду у протигазі ЦП-7В.
Протигаз ЦП-7 надівається у такій послідовності:
взяти лицьову частину обома руками за щічні лямки так, щоб великі пальці зсередини тримали лямки;
зафіксувати підборіддя у нижньому заглибленні обтюратора; рухом рук догори і назад натягнути наголовник і підтягнути до упору щічні лямки.
Лицьова частина МЦП-В протигаза ЦП-7В має пристосування, за допомогою якого можна пити воду. Це гумова трубка з мундштуком і ніпелем, розміщена під переговорним пристроєм. Пристосування приєднується спеціальною кришкою до фляги.
На яких принципах базується цивільний захист.
Цивільний захист здійснюється на принципах:
добровільності при залученні людей до вжиття заходів у сфері цивільного захисту, пов'язаних з ризиком для життя і здоров'я;
комплексного підходу до вирішення завдань цивільного захисту;
створення системи раціональної превентивної безпеки з метою максимально можливого, економічно обґрунтованого зменшення ймовірності виникнення надзвичайних ситуацій і мінімізації їх наслідків;
територіальності та функціонування єдиної системи цивільного захисту;
мінімізації заподіяння шкоди довкіллю;
гласності, вільного доступу населення до інформації у сфері цивільного захисту відповідно до законодавства.
Визначення евакуації та її основна мета.
Евакуація – це організований вивід (вивіз) населення (у тому числі і персоналу суб’єктів господарської діяльності) із осередків ураження внаслідок аварій, катастроф і стихійного лиха та зон радіаційного забруднення місцевості і хімічного зараження та катастрофічного затоплення.
Евакуація із районів стихійних лих, а також аварій і катастроф організується начальниками цивільної оборони міст і районів та їх органами управління ЦО, з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення. Безпосередньо проведенням евакуаційних заходів займаються начальники і штаби ЦО та з НС суб'єктів господарської діяльності, керівники домоуправлінь та житловоексплуатаційних контор під керівництвом евакуаційних комісій, що створюються у містах (районах) та на об’єктах господарської діяльності.
Евакуація проводиться у найкоротші строки після її оголошення. Для здійснення цього заходу використовуються усі види громадського транспорту (залізничний, автомобільний, водний і навіть авіаційний), що не зайняті невідкладними виробничими і господарськими перевезеннями, а також транспорт індивідуального користування. Певна частина населення, що підлягає евакуації, може виводитися пішим порядком.
Евакуйовані розселяються у населених пунктах місць евакуації як у громадських будівлях, так і у житлових будинках місцевих жителів (у порядку їх ущільнення).
Евакуація проводиться у найближчі населені пункти, що знаходяться поза зоною затоплення. Розселення населення здійюється у громадських будівлях або на житловій площі місцевого населення.
Евакооргани створюються: у районах (містах обласного підпорядкування) рішенням районної державної адміністрації (виконкому міської Ради); у сільських (селищних) Радах – рішенням виконкому сільської (селищної) Ради; у суб’єктів господарської діяльності наказом керівника підприємства, установи або організації. До евакоорганів відносяться: евакокомісії (районні, міські, селищні, сільські і суб’єктів господарської діяльності); приймальні та збірні евакуаційні пункти.
Головою евакокомісії району (міста, села, селища), як правило, призначається заступник голови райдержадміністрації (виконкому міської, селищної або сільської Ради), а головою евакокомісії суб’єкта господарської діяльності – один із заступників керівника об’єкту. До складу евакокомісії входять представники адміністрації (від відділів: організаційного, загального, кадрів, соціального захисту населення, народної освіти та інших), служб ЦО (зв’язку і оповіщення, медичної, матеріальнотехнічної, охорони громадського порядку та транспорту).
Особовий склад районної (міської) евакокомісії може мінятися у залежності від особливостей району (міста).
Осередки враження при аваріях на хімічно-небезпечних об’єктах.
Великі запаси [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] на підприємствах хімічної, целюлозно-паперової, нафтопереробної, металургійної промисловості, на транспортних магістралях є джерелом виникнення масштабних надзвичайних ситуацій.
Усередині зони хімічного зараження можливе утворення одного або декількох осередків хімічного ураження (за наявності населених пунктів, сільськогосподарських виробництв та ін.).
Осередок хімічного ураження існує в межах населеного пункту або його частини, що опинилися чи можуть опинитися в зоні зараження. НХР можуть уражати шкіру, органи дихання, очі, слизові оболонки з подальшою дією на нервову систему, серце та інші органи людини.
Назвіть особливі відмінності між протигазами марки ЦП5 та ЦП7.
Структура єдиної системи цивільного захисту.
До єдиної системи цивільного захисту входять територіальні і функціональні підсистеми (рис. 5.1). Територіальні підсистемистворюються в Автономній Республіці Крим (АРК), областях, містах Києві та Севастополі, функціональні – в міністерствах і відомствах
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть картинку ]
Визначення стійкості роботи об’єкта. Повторяется
Стійкість роботи об'єкта – це здатність його в надзвичайних ситуаціях випускати продукцію у запланованому обсязі, необхідної номенклатури і відповідної якості, а у випадку впливу на об'єкт вражаючих факторів, стихійних лих та виробничих аварій – в мінімально короткі строки відновити своє виробництво. Залежить вона від таких основних факторів: розміщення об'єкту відносно великих міст, об'єктів атомної енергетики, хімічної промисловості, великих гідротехнічних споруд, воєнних об'єктів та ін.; природнокліматичних умов, технології виробництва; надійності захисту працюючих, населення від впливу вражаючих факторів, наслідків стихійних лих і виробничих аварій, катастроф; надійності системи постачання об'єкту всім необхідним для виробництва продукції и еще дохуя всего.
Осередки враження при аваріях на АЕС.
Радіаційно небезпечними об’єктами є АЕС, виробництва ядерного палива, переробки та поховання радіоактивних відходів та ін. Аварії на таких об’єктах з викидом [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] в атмосферу спричиняють тривале [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] повітря, місцевості, водойм, рослинності, наслідком чого може бути реальне (або потенційне) опромінення людей у дозах, що перевищують норми радіаційної безпеки. Такі аварії називають радіаційними.
З яких основних елементів складається фільтрувально поглинна коробка протигазів марки ЦП5 та ЦП7.
До складу комплекту цивільного фільтрувального протигаза ЦП-5 входять два основні елементи: лицьова частина ШМ-62У і фільтрувально-погли-нальна коробка ЦП-5. Крім того, протигаз комплек­тується сумкою для зберігання і перенесення та коробкою з плівками, що не запотівають (мал. ).
Усередині фільтрувально-поглинальної коробки ЦП-5 є протиаерозольний фільтр і шихта. Лицьова частина ШМ-62У шолом-маска, виготовлена з натурального або синтетичного каучуку. У шолом-маску вмонтовано окулярний вузол і клапанну коробку, яка має один клапан вдиху, два видиху і служить для розподілу потоків повітря. Плівки, що не запотівають, виготовлені з целюлози і мають однобічне желатинове покриття, їх вставляють з внутрішнього боку скелець протигаза же­латиновим покриттям до очей і фіксують затискними кільцями. Желатин рівномірно всотує конденсовану вологу, завдяки чому зберігається прозорість плівки.
Протигаз ЦП-5М має шолом-маску ШМ-66МУ з переговорним пристроєм мембранного типу і вирізи для вух.
«Незалежний» обтюратор це смужка тонкої гуми для забезпечення герметичності лицьової частини протигаза. Обтюратор щільно прилягає до обличчя і може розтягуватися самостійно, незалежно від корпусу маски, при цьому механічна дія лицьової частини на голову людини незначна.
Наголовник призначений для закріплення лицьової частини. Він має потиличну пластину і 5 лямок: лобову, дві скроневі і дві щічні. Лобова і скронева лямки приєднуються до корпуса маски трьома пластмасовими, а щічні металевими пряжками, що самі затягуються. На кожній лямці з інтервалом в 1 см нанесено упори ступінчастого типу для надійного закріплення лямок у пряжках. На кожному упорі є цифра, що вказує його порядковий номер. Це дає змогу точніше фіксувати стан лямок при підгонці маски.
На фільтрувально-поглинальну коробку одягається трикотажний чохол, який захищає її від дощу, бруду, снігу, грубодисперсних часток аерозолю.
У наш час з'явилася можливість користуватися протигазом як засобом індивідуального захисту хворих з легеневими і серцево-судинними захворюваннями певного ступеня важкості.
Наявність переговорного пристрою у нового протигаза забезпечує спілкування на відстані, а також полегшує користування технічними засобами зв'язку.
Підбираючи лицьову частину потрібного типорозміру ЦП-7, вимірюють горизонтальний і вертикаль­ний обхвати голови. Горизонтальний обхват вимірюють по замкненому колу, що проходить по надбрівних дугах, потім на 23 см вище вушних раковин і позаду через ту точку голови, що найбільше виступає. Вертикальний обхват вимірюють по замкненій лінії, що проходить через маківку, підборіддя і щоки. Розмір лицьової частини встановлюють за сумою цих двох вимірів і за положенням (номерами) упорів лямок наголовника, в якому вони (упори) зафіксовані: перша цифра номер лобної лямки, друга скроневих лямок, третя щічних лямок (табл. 24). Наприклад, якщо сума обхватів голови становить 12401260 мм, положення лямок: лобної № 3, скроневих № 6, щічних № 7, то потрібна лицьова частина 2-го розміру.
Положення лямок наголовника встановлюють під час підгонки протигаза.
Перш ніж надягати протигаз, треба прибрати волосся з лоба і скронь, бо, потрапивши під обтюратор, воно призводить до порушення герметичності. Жінки зачісують волосся назад, знімають гребінці, шпильки.
Управління єдиною системою цивільного захисту.
Загальне керівництво єдиною системою цивільного захисту здійснює Кабінет Міністрів України.
Начальником цивільного захисту України є Прем'єр-міністр України.
Безпосереднє керівництво діяльністю єдиної системи цивільного захисту покладається на спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань цивільного захисту Міністерство з надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи МНС. Керівник цього органу, тобто Міністр МНС, є заступником начальника цивільного захисту України.
Основний показник стійкості роботи об’єкта.
Оцінка уразливості об'єкта від радіоактивного забруднення і проникаючої радіації починається з визначення максимальних очікуваних значень рівня радіації і дози проникаючої радіації.
За показник стійкості об'єкта приймається допустима доза радіації, яку можуть одержати люди за час робочої зміни.
Стійкість об'єкта проти радіаційного ураження можна оцінювати у такій послідовності. Визначити: граничні рівні радіації (Р/год) на об'єкті, за яких можлива виробнича діяльність у звичайному режимі або в режимах радіаційного захисту; ступінь захищеності працюючих; дози радіації, які може одержати виробничий персонал; втрати сільськогосподарських тварин і зниження їх продуктивності (%); втрати сільськогосподарських рослин та їх урожайність (%); втрати і ураження лісових насаджень і в результаті цього зниження господарської діяльності лісогосподарських об'єктів; стійкість роботи сільськогосподарських і лісогосподарських об'єктів.
Оцінка стійкості об'єкта проти впливу хімічних і біологічних засобів. При оцінці стійкості об'єкта до впливу ОР і СДОР необхідно визначити: тип ОР чи СДОР, межі осередку хімічного зараження і ураження, площу зони зараження; глибину поширення зараженого повітря; стійкість хімічних речовин на місцевості; час можливого перебування людей у засобах захисту органів дихання і шкіри; час можливого утримання сільськогосподарських тварин у захисних спорудах; кількість заражених людей, тварин; площі заражених рослин; зараження техніки; можливі втрати людей, тварин, загибель сільськогосподарських культур і лісових насаджень.
Основним критерієм стійкості роботи об'єкта в умовах хімічного зараження є втрати людей, тварин і рослин.
Оцінку стійкості об'єкта до впливу біологічних засобів необхідно починати з таких вихідних даних: встановити вид біоло­гічних засобів, які можуть бути загрозою для господарства, ступінь небезпеки для людей, тварин і рослин; ступінь захищеності людей, тварин, рослин, продукції тваринництва і рослинництва, води та ін. При оцінці стійкості об'єкта до впливу біологічних засобів необхідно визначити: вид збудника, ступінь його небезпечності, межі зараження, можливість і швидкість поширення інфекційних захворювань людей, тварин та небезпечних хвороб рослин; можливі втрати людей, тварин, посівів сільськогосподарських культур; необхідність введення карантину і обсервації.
На основі оцінки стійкості зробити висновки і розробити заходи щодо підвищення стійкості об'єкта до можливого ураження біологічними засобами та ліквідації осередку біологічного ураження і відновлення стійкості виробничої діяльності об'єкта. Робота об'єкта в цілому складається із роботи окремих галузей виробництва. Тому необхідно розглянути стійкість роботи в надзвичайних умовах окремих основних галузей сільськогосподарського виробництва.
Осередки враження при землетрусах і повенях.
Осередком ураження при землетрусі називається територія, в межах якої сталися руйнування споруд та інших об'єктів, поранення і загибель людей і тварин, пошкодження сільськогосподарських угідь. Осередки массового ураження виникають під час землетрусу, інтенсивність якого за шкалою Ріхтера становить 78 балів і вище. Осередки ураження при землетрусах за характером руйнування можна порівняти з осередком ядерного ураження.. Осередком ураження при повенях називається територія, в межах якої сталися: затоплення місцевості, руйнування споруд та інших об'єктів, поранення і загибель людей і тварин, знищення врожаю сільськогосподарських культур, псування сировини, палива, продуктів харчування, добрив тощо. Масштаби повеней залежать від висоти води та тривалості її стояння на небезпечному рівні, від площ затоплення, пори року.
Чи захищають фільтруючі протигази від таких отруйних речовин, як аміак та хлор. Якщо так, то дати пояснення як.
Аміак - безбарвний газ з характерним різким запахом «нашатирного спирту». З повітрям аміак утворює вибухонебезпечні суміші.
Десятипроцентний розчин аміаку надходить у продаж під назвою «нашатирний спирт», який широко використовується у медицині та побуті. 18-20-процентний розчин називається «аміачною водою» і використовується як добриво. Аміак використовують при добуванні азотної кислоти, мінеральних добрив, світлокопіювальних елементів на основі діазосполук. Рідкий аміак використовують як робочу речовину холодильних машин. Перевозиться аміак в зрідженому стані під тиском. Коли попадає в атмосферу - димить. Речовина добре розчиняється у воді, тому заражає водойми у випадку проникнення його у водне середовище.
Аміак викликає пошкодження органів дихання, при цьому з’являються сильні серцебиття. Пари аміаку дуже сильно подразнюють слизову оболонку, шкіряні покрови, викликають почервоніння, свербіння та опіки шкіри. Спричиняє різі в очах, причому відбувається посилене виділення сліз. У випадку попадання рідкого аміаку і його розчинів на шкіру можливе обмороження.
Захист органів дихання від аміаку забезпечують фільтруючі промислові та ізолюючі протигази, респіратори.
При розливі рідкого аміаку і концентрованих його розчинів не можна доторкатися до розлитої рідини. При інтенсивному розливі розлиту речовину огороджують земляним валом, а місце розливу нейтралізують слабким розчином кислоти, промивають великою кількістю води.
Перша медична допомога при отруєнні аміаком.
Якщо ж ураження аміаком відбулося:
- слід як найшвидше винести потерпілого на свіже повітря;
- перевозити потрібно в лежачому стані;
- потерпілого необхідно забезпечити теплом та спокоєм, давати дихати зволоженим повітрям (інгаляція);
- при зупинці роботи легенів не можна робити штучне дихання;
- шкіру і очі треба промивати водою не менше 15 хвилин, 1-процентним розчином борної кислоти, очі закапувати 2 - 3 краплями 30 % розчину альбуциду, в якому є тепле оливкове масло.
Хлор - газ жовто-зеленого кольору з різким характерним задушливим запахом. Малорозчинний у воді. Він приблизно в 2,5 рази важчий за повітря, тому накопичується у низинах. У великих кількостях використовується для відбілювання тканин і паперової маси, знезараження питної води. Перевозиться у зрідженому стані під тиском у цистернах і балонах. Щорічне споживання у світі хлору становить десятки мільйонів тонн.
При випаровуванні та з’єднанні з водяною парою у повітрі стелиться над землею у вигляді туману зеленувато-білого кольору, може проникати в нижні поверхи та підвальні приміщення будинків. При виході в атмосферу димить. Його пари сильно подразнюють органи дихання, очі, шкіру.
Мінімально відчутна концентрація хлору в повітрі - 2 мг\м3.
Дія хлору протягом 30 - 60 хвилин у межах 100 - 200 мг\м3 - небезпечна для життя, вища концентрація миттєво викликає смерть.
Органи дихання та очі від хлору захищають фільтруючі та ізолюючі протигази.
При ліквідації аварії на хімічно небезпечних об’єктах з викидом хлору користуються ізолюючими протигазами, прогумованими костюмами, гумовими чобітьми та рукавицями.
Наявність хлору в повітрі та його концентрацію можна визначити за допомогою універсального аналізатора, а також приладами хімічної розвідки.
При виробничій аварії на хімічно небезпечному підприємстві, при зберіганні чи транспортуванні хлору може статися витік речовини і її концентрація в повітрі буде небезпечною для людей, тварин і навколишнього середовища. У цьому випадку необхідно не допустити людей у небезпечну зону без засобів захисту та не допускати попадання хлору на незахищену шкіру.
Перша медична допомога при отруєнні хлором. Якщо сталося отруєння хлором, потерпілого негайно виносять на свіже повітря, вкривають. Шкіру та слизові оболонки промивають 2-процентним содовим розчином не менше 15 хвилин. В разі відсутності дихання, треба зробити штучне дихання.
Забезпечення життєдіяльності населення в надзвичайних ситуаціях.
Організація життєзабезпечення населення в умовах НС це комплекс заходів, спрямованих на створення і підтримання нормальних умов життя, здоров 'я і працездатності людей.
Цей комплекс включає:
- управління діяльністю робітників та службовців, всього населення при загрозі та виникненні НС;
- захист населення та територій від наслідків аварій, катастроф, стихійного лиха;
- забезпечення населення питною водою, продовольчими товарами і предметами першої необхідності;
- захист продовольства, харчової сировини, фуражу, вододжерел від радіаційного, хімічного та біологічного зараження (забруднення);
- житлове забезпечення і працевлаштування;
- комунально-побутове обслуговування;
- медичне обслуговування;
- навчання населення способам захисту і діям в умовах НС;
- розробку і своєчасне введення режимів діяльності в умовах радіаційного, хімічного та біологічного зараження;
- санітарну обробку;
- знезараження території, споруд, транспортних засобів, обладнання, сировини, матеріалів і готової продукції;
- підготовку сил та засобів і ведення рятувальних та інших невідкладних робіт в районах лиха і осередках ураження;
- забезпечення населення інформацією про характер і рівень небезпеки, правила поведінки; морально-психологічну підготовку і заходи щодо підтримання високої психологічної стійкості людей в екстремальних умовах;
Хто являється організатором та керівником досліджень стійкості роботи об’єкта.
Організація і проведення досліджень щодо стійкості функціонування об’єкта в умовах надзвичайних ситуацій
Дослідження стійкості роботи ОГД це всебічне вивчення обстановки, яка може скластися під час надзвичайної ситуації та визначення її впливу на виробничу діяльність підприємства. Мета дослідження полягає в тому, щоб виявити слабкі місця в роботі об’єкта та виробити найбільш ефективні пропозиції, спрямовані на підвищення його стійкості.
Дослідження стійкості роботи ОГД проводиться силами інженерно-технічного персоналу із залученням спеціалістів науково-дослідних та проектних організацій. Організатором та керівником досліджень є керівник підприємства.
Увесь процес планування і проведення досліджень поділяється на три етапи:
- І етап підготовчий;
- II етап оцінка стійкості роботи ОГД;
- III етап розроблення заходів, які підвищують стійкість роботи ОГД в умовах АС.
На першому етапі розробляються керівні документи, які визначають склад учасників досліджень та організовується їх підготовка.
На підготовчому етапі з керівниками груп проводиться спеціальне заняття, на якому керівник підприємства доводить до виконавців план роботи, завдання кожної групи та визначає терміни дослідження.
На другому етапі проводиться безпосереднє дослідження стійкості роботи об'єкта. В ході, дослідження визначаються умови захисту робітників та службовців від уражаючих факторів, проводиться оцінка уразливості виробничого комплексу від різних уражаючих факторів, оцінюється характер можливих пошкоджень від вторинних уражаючих факторів, вивчається стійкість роботи системи забезпечення та кооперативних зв'язків з іншими об'єктами, з'ясовуються вразливі місця в системі управління виробництвом.
Кожна група оцінює стійкість відповідних елементів виробничого комплексу та робить необхідні розрахунки. До складу групи комплексних, досліджень (керівник головний інженер) входять керівники всіх груп.
Група досліджень стійкості будівель та споруд (керівник начальник відділу капітального будівництва) на основі аналізу характеристик і стану виробничих будинків та споруд:
- визначає ступінь їх стійкості до дії уражаючих факторів ЛВ;
- оцінює розміри можливої шкоди від дії вторинних уражаючих факторів;
проводить розрахунки сил і засобів, необхідних для встановлення виробничих споруд при різних ступенях руйнування. Крім того, група досліджує та оцінює захисні властивості захисних споруд, визначає необхідну кількість ЗС на території об'єкта та в заміській зоні.
Група досліджень стійкості виробничого обладнання (керівник головний механік) оцінює стійкість технологічних ліній, верстатів та механізмів і визначає:
- можливі втрати станків, приладів і систем автоматичного управління при різних ступенях пошкодження;
- способи збереження і захисту особливо цінного обладнання;
Група досліджень стійкості систем енергозабезпечення (керівник головний енергетик) оцінює:
- стійкість системи електро-, газо- та водопостачання, каналізації та переведення котелень на інші види палива;
- нормативно-необхідні та мінімальні потреби з кожного виду енергії;
- основні та додаткові джерела енергопостачання, можливості внутрішніх та зовнішніх джерел;
- стійкість заводських комунікацій; .
- оцінює умови відправки продукції і стійкості роботи транспорту;
- складає розрахунки на потрібну кількість будівельних та інших матеріалів для відновлення виробництва і будівництва сховищ на об'єкті та ПРУ в заміській зоні (на підставі заявок інших груп).
Штаб Цивільної оборони ОГД в цей період оцінює загальний стан ІДО і визначає заходи для забезпечення захисту робітників і службовців. Для цієї роботи притягається ряд начальників служб, які виконують відповідні функції.
Служба оповіщення і зв'язку вивчає і оцінює стійкість зв'язку з органами ЦО, виробничими підрозділами і формуваннями ІДО. Оцінює надійність системи зв'язку і оповіщення, повноту обладнання пунктів управління.
Служба сховищ і укрить оцінює інженерний захист робітників і службовців, правильність експлуатації сховищ і укрить, готовність їх до використання за прямим призначенням. Розраховує час на оповіщення робітників і службовців, збір і укриття їх в захисних спорудах.
Служба радіаційного та хімічного захисту оцінює можливості роботи об'єкта в умовах радіації і дає пропозиції щодо захисту робітників і службовців від радіоактивного зараження, визначає типові режими радіаційного захисту людей, розробляє графік робочих змін для проведення РіНР. Аналізує забезпеченість робітників і службовців засобами індивідуального захисту, умови зберігання і порядок їх видачі. Готує пропозиції щодо організації і ведення радіаційної і хімічної розвідки, організації санітарної обробки людей, знезараження одягу, транспорту, техніки і споруд.
Медична служба розробляє заходи щодо організації медичного обслуговування робітників та службовців на об'єкті і в заміській зоні, а також при проведенні РіНР. Визначає сили і засоби для надання першої медичної допомоги потерпілим. Виробляє рекомендації з організації дозиметричного контролю при перебуванні людей у зоні радіоактивного зараження і рекомендації з захисту продуктів харчування і джерел водопостачання.
На третьому етапі підводяться підсумки проведених досліджень. Групи спеціалістів за підсумками досліджень готують підсумки і пропозиції з захисту робітників та службовців і підвищенню стійкості елементів виробництва, які досліджуються.
рупа комплексних досліджень на основі доповідей інших груп складає загальний план, в якому визначаються: можливості щодо захисту робітників і службовців в ЗС; загальна оцінка стійкості об'єкта, найбільш слабкі (вразливі) ділянки виробництва; практичні заходи, терміни та обсяги робіт, які виконуються при повсякденній діяльності та при загрозі AG; порядок та приблизні строки відновлюваних робіт при різних ступенях руйнування.
Визначення та види радіаційної аварії.
Радіаційні аварії це аварії з викидом (виходом) радіоактивних речовин (радіонуклідів) або іонізуючих випромінювань за межі, не передбачені проектом для нормальної експлуатації радіаційно небезпечних об'єктів, в кількостях понад установлену межу їх безпечної експлуатації.
Радіаційні аварії по масштабах поділяються на 3 типи:
локальна аварія – це аварія, радіаційні наслідки якої обмежуються однією
будівлею;
місцева аварія – радіоактивні речовини не поширюються за межи території
АЕС;
загальна аварія – аварія, радіаційні наслідки якої поширюються за
територію АЕС.
Поясніть дії населення по сигналу оповіщення на випадок виникнення надзвичайної ситуації.
Дії за сигналом "увага всім" та мовній інформації органів управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення
Головний спосіб оповіщення населення про дії при виникненні надзвичайних ситуацій – це передача повідомлення по мережі провідного мовлення (через квартирні і зовнішні гучномовці), а також через місцеві радіомовні станції і телебачення. Для привернення уваги населення в екстремальних випадках перед передачею інформації включаються сирени, а також інші сигнальні засоби.
Запам’ятайте! Сирени і переривисті гудки інших сигнальних засобів означають сигнал цивільної оборони “УВАГА ВСІМ!”.
Почувши такий сигнал, негайно увімкніть гучномовець, радіоприймач або телевізор і слухайте повідомлення управління (відділу, штабу ЦО) з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення області (міста обласного підпорядкування або сільського району).
На кожний випадок надзвичайних ситуацій управлінням (відділом, штабом ЦО) з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення області готуються приблизні варіанти повідомлень, які потім, з урахуванням конкретних подій, корегуються.
Інформація передається протягом 5 хвилин після подачі звукових сигналів (сирени, гудки і т.д.).
Вислухавши це повідомлення управління (відділу, штабу ЦО) з питань НС та ЦЗН, кожний повинен діяти без паніки і метушні у відповідності з отриманими вказівками.
Повідомлення управління (відділу) з питань НС та ЦЗН, включає: місце і час виникнення надзвичайної ситуації; розміри та масштаби надзвичайної ситуації; час початку та тривалість дії факторів ураження; територія (райони, масиви, вулиці, будинки і т.д.), яка потрапляє в осередки (зони) ураження; порядок дій при надзвичайних ситуаціях; інша інформація.
Варіанти повідомлень управління (відділу, штабу ЦО) з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення :
При аварії на хімічно небезпечному об’єкті господарської діяльності.
Жителям (міст, населених пунктів, районів) із приміщень не виходити, зачинити вікна, двері, здійснити герметизацію квартир (будинків) та місць утримання сільськогосподарських тварин. Пам’ятайте, що підвальні, заглиблені і загерметизовані приміщення є надійним місцем укриття від радіоактивних опадів.
Всім громадянам прийняти йодистий препарат та привести у готовність засоби індивідуального захисту органів дихання і шкіри і постійно тримати їх при собі. По нашій команді або при необхідності одягніть їх. При собі майте плівкові (полімерні) накидки, плащі або куртки.
Повідомте про це сусідів. Слухайте наступні наші повідомлення.
Кожний громадянин, який знаходиться на роботі, повинен виконувати всі розпорядження начальника цивільної оборони і штабу цивільної оборони та з надзвичайних ситуацій суб’єкта господарської діяльності, діяти у відповідності з планом цивільної оборони (планом дій у надзвичайних ситуаціях), а також приймати участь у проведенні аварійнорятувальних робіт у складі формувань або за вказівками органів управління ЦО.
Якщо громадянин знаходиться вдома при виникненні надзвичайних ситуацій, він повинен:
тримати вдома постійно включеними репродуктори, радіоприймачі, телевізори для того, щоб слухати розпорядження і вказівки органів виконавчої влади, управлінь (відділів) з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення;
привести в готовність індивідуальні засоби захисту органів дихання і шкіри, при їх відсутності приготувати найпростіші засоби (повсякденний одяг, взуття, ватномарлеві пов’язки, плівку тощо);
постійно тримати при собі засоби індивідуального захисту;
підготувати аптечку АІ2
Якщо сигнал застав ваших дітей в школі, дитячому садку тощо негайно необхідно їх забрати додому і діяти у відповідності до отриманих розпоряджень органів управління у сфері цивільної оборони, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій.
Рисунок 1813Њ‡ђ Заголовок 1Mђ Заголовок 214Њ‡ђ Заголовок 3‚ђ Заголовок 415

Приложенные файлы

  • doc 1461244
    Размер файла: 731 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий