отчет


Міністерство освіти і науки України
Київський національний університет будівництва і архітектури
Кафедра інженерної геодезії
Звіт з навчальної геодезичної практики
Виконали:студенти групи ГІСТ-21Мелешкін Ігор,Карпенко Аліна,Байдукова Тетяна,Дрозд Анжела,Лохматова Ася,ГД-11сГусєв МаксимКерівник:к. т. н. Адаменко О.В.
Київ – 2013
План звіту
Вступ. Мета і завдання практикиРозділ I. Полігонометрія IV класу, I-II розрядів1.1. Основні вимоги до геодезичних мереж згущення полігонометрії IV класу, I та II розрядів1.2. Рекогностування ходів і закріплення пунктів полігогометрії
1.3. Конструкція пунктів полігонометрії
1.4. Умови проектування полігонометричних мереж
1.5. Складання технічного проекту
Розділ II. Кутові виміри
2.1. Триштативна система вимірювання кутів2.2. Вимірювання кутів способом прийомів
2.3. Вимірювання кутів способом кругових прийомів
2.4. Перевірки теодолітів
2.5. Дослідження теодолітів
2.6. Дослідження марок
Розділ III. Лінійні виміри
3.1. Вимірювання ліній полігонометрії електронним тахеометром
3.2. Перевірки та компарування електронного тахеометра
3.3. Еталонування електронного тахеометра на польовому компараторі
3.4. Компарування рулеток
Розділ IV. Нівелірні мережі згущення
4.1. Нівелювання III класу
4.2. Рекогностування ліній нівелювання
4.3. Перевірки нівеліра з циліндричним рівнем та елеваційним гвинтом
4.4. Дослідження нівелірів і рейок
Розділ V. Прив’язувальні роботи в полігонометрії
5.1. Безпосередня прив’язка в полігонометрії
5.2. Зворотна кутова засічка
5.3. Прив’язка до орієнтирних стінних знаків
Розділ VI. Робота з електронним тахеометром
6.1. Технічні характеристики Leica TCR-405 Ultra
6.2. Конструкція і принцип роботи електронного тахеометра
Розділ VII. Камеральні роботи
7.1. Вирівнювання полігонометричних ходівВисновки
Список використаної літератури

Вступ. Мета і завдання практики
Літня учбова практика з геодезії для студентів другого курсу є продовженням учбового процесу і спрямована на оволодіння методами високоточних кутових та лінійних вимірів в умовах, наближених до виробництва. Сутність практики полягає у набутті студентами практичних навичок у постановці та проведенні цих вимірювань. Програмою практики передбачено виконання кутових і лінійних вимірювань у полігонометрії 4-го класу ІІ розряду, нівелювання ІІІ класу, виконання прив'язувальних робіт у полігонометрії . У відповідності з організацією проведення практики студентів об’єднують у бригади з шести чоловік для виконання передбачених програмою практики робіт у повному обсязі. Мета практики: кожен студент у бригаді повинен ознайомитися з методами і способами проведення високоточних геодезичних вимірів, одержати практичні навички роботи з теодолітами типу Т2, нівелірами типу Н3 (НЗК), електронним тахеометром; закріплення теоретичних знань у геодезії.

Розділ I. Полігонометрія IV класу, I-II розрядів1.1. Основні вимоги до геодезичних мереж згущення полігонометрії IV класу, I та II розрядівПараметри 4 клас 1 розряд 2 розряд
Довжина ходу, кма) окремого 14.0 7.0 4.0
б) між вихідною і вузловою точкою 9.0 5.0 3.0
в) між вузловими точками 7.0 4.0 2.0
Периметр полігону, км40 20 12
Довжина сторін ходу, кмМаксимальна 3.00 0.80 0.50
Оптимальна 0.25 0.12 0.08
Мінімальна 0.50 0.30 0.20
Відносна похибка вимірювання ліній 1/Т1:25000 1:10000 1:5000
Максимальна кількість сторін в ході, n 15 15 15
Середня квадратична похибка вимірювання
кутів, mβ (сек.) 3 5 10
Кутова нев’язка, fβ (сек.) 5√n+1 10√n+1 20√n+1
Мінімальна відстань між паралельними ходами, км 2.5 1.5 Примітки:
 1. При вимірюванні сторін полігонометрії слід уникати переходу від дуже коротких сторін до найдовших.
2. Як виняток, у ходах полігонометрії 1 розряду довжиною до 1 км і в ходах полігонометрії 2 розряду довжиною до 0.5 км допускається абсолютна лінійна нев’язка 10 см.
3. Кількість кутових і лінійних нев’язок, близьких до граничних, не повинна перевищувати 10 %.
4.Пункти розміщують в місцях довготривалого зберігання.
5.Обов`язково повинна бути видимість між пунктами з висоти штатива.
6.Хід не повинен мати «пиловидної» форми.
7.Кожен хід повинен бути розрахований.
При прокладанні паралельних полігонометричних ходів одного класу чи розряду і по довжині близьких до граничних, відстань між пунктами повинна бути не менше ніж 2,5 км в 4 класі і 1,5 км - 1 розряді. При менших відстанях між найближчими пунктами повинен бути прокладений хід відповідної категорії. В такому разі два ходи перетворюються в систему ходів з двома вузловими точками. Ця система обраховується сумісно, підвищується точність.
При прокладенні полігонометричних ходів різної точності, наприклад 1 розряду і 4 класу, які йдуть паралельно, і при наявності відстані між пунктами менше 1,5 км між цими ходами повинен бути прокладений хід 1 розряду.

1.2. Рекогностування ходів і закріплення пунктів полігогометрії
Рекогностування — обов'язковий початковий етап робіт при проведенні інструментальних зйомок, призначений для вибору місця розташування точок знімальної мережі безпосередньо на місцевості. Рекогностування складається з початкового огляду, проектування мережі, закріплення відповідних точок.
Пункти полігонометричних мереж закріплюються на місцевості центрами. Центри служать для точного позначення місця розміщення пункта і довготривалого його збереження. Вони можуть мати різну конструкцію, в залежності від фізико-географічних умов їх закладання.
При побудові геодезичної мережі в містах, селищах та на промислових майданчиках всі пункти полігонометрії закріплюють постійними центрами типів У15, У15К, У15Н, У16, 143, 160.
    Вузлові та суміжні з ними пункти полігонометрії 4 класу закріплюють центрами типу 160. Ці центри закладаються на глибину, що знаходиться нижче межі промерзання ґрунту на 50 см. Таким чином, висота залізобетонного моноліту становить не менше 120 см.
Інші пункти полігонометричних мереж 4 класу (тобто не вузлові і не суміжні з вузловими), а також пункти полігонометрії 1 і 2 розрядів закріплюються менш капітальними монолітами, висота яких становить 70–75 см. На незабудованих територіях закладають центр типу У15Н, на забудованих — типу У15 або У15К
На забудованих територіях пункти полігонометрії можуть бути закріплені групою з двох-трьох стінних знаків. В стіні або фундаменті капітальної будівлі видовбують отвір, у який на цементному розчині встановлюють стінний знак. Використовувати його для роботи можна не раніше ніж через два дні після закладання.
Зовнішнє оформлення центрів пунктів 4 класу, 1 і 2 розрядів виконують обкопуванням круглої (у плані) форми (крім центра типу 160, зовнішнє оформлення якого виконують обкопуванням квадратної форми) з канавою шириною 50 см зверху, 20 см знизу і глибиною 30 см. Внутрішній радіус обкопування 1.3 м. Над центром насипають курган висотою 10 см

1.3 Конструкція пунктів полігонометрії
223647011176000 14 мм
Труба зі штирем
Центр пункту планової мережі 1 і 2 розрядів для незабудованої території. Тип У15Н
798195368300012
Рівень покриття
Тверде покриття
70 52705013208000
асфальт
бетон
16

Бетонні кільця
20
20
а) б)
Центр пункту полігонометрії 1 і 2 розрядів:а) для територій райцентрів, міст, селищ, сільських населених пунктів (тип У15); б) для міста Києва, Севастополя та обласних центрів (тип У15к)
-34290041783000
445770030607000
Пізнавальний стовп
Стіна
Зовнішнє оформлення центру типу 160 Стінний знак типу 143
Стінний знак – пристрій, що закріплений у конструкції капітальних споруд, який є носієм координат або нормальної висоти. Стінні знаки в порівнянні із ґрунтовими мають ряд істотних переваг й їм, по можливості, віддають перевагу. Стінні знаки більше стійкі, вартість їхнього виготовлення й закладки значно менше, ними зручніше користуватися в будь-який час року. Стінні знаки закладають у міцні кам'яні, цегельні, залізобетонні будинки й споруди на висоті від 0,3 до 1,2 м від поверхні землі.
У вигляді стінних знаків використовуються відливки стінних реперів (тип 143), конструкцією яких передбачений отвір для установки візірної цілі. Від стінних реперів вони відрізняються відсутністю на лицевій стороні букви "Д", оскільки вони є пунктами місцевого значення. Стінний знак встановлюється на цементному розчині (1:2) у стіни будинків та споруд.
Стінний знак полігонометрії 1 і 2 розрядів супроводжується тимчасовим пунктом у вигляді робочого центра, відлитого з чавуну та бетонованого врівень з поверхнею землі на глибину до 30 см, або у вигляді диска, прикріпленого до твердого покриття дюбель-цвяхом.
Стінні знаки бувають: відновлювальні (не мають координат), орієнтирні (мають координати).
Розрізняють такі види відновлювальних систем:
створно відновлювальна: представляє собою два стінних знаки, закладені в стіну будівлі на певній відстані. На такій же відстані від крайнього знака в створі центрів закладених знаків встановлюють тимчасовий робочий центр пункта полігонометрії.
створно-відновлювальна з контролем: відрізняється від попередньої наявністю третього знака, встановленого так, щоб напрямок на нього з робочого центра складав кут зі створеною лінією кут не менше 30°.
створні: створні з контролем:

454088595250018656301206500 QUOTE
l=l1 l
l1
x,y x,y

трикутні:
а) рівносторонній: б) рівнобедрений:
686435152400034067751524000
ll1l1l2
l2x,y
x,y
l=l1=l2 l2=l1
в) прямокутний: г) довільний:
55118010223500
3203575571500
α=90 QUOTE x,y
x,y
орієнтирні системи:
а) окремі: передача координат с тимчасових робочих центрів, на яких виконуються основні кутові вимірювання, на центрі стінних знаків виконуються, як правило, методом редукування.
30289514859000
x,y
α1 α
x,y
б) подвійні: закріплення пункту полігонометрії виконується двома стінними знаками, відстань між якими не повинна перевищувати 20 м.
43815010096500
x,yx,y
α2α3α

x,y
в) потрійні: система складається з трьох знаків, що закладають, як правило, в одну будівлю.
30289514224000
x,yx,yx,y
α2α
α3x,y


1.4. Умови проектування полігонометричних мереж
Полігонометричні мережі 4 класу, 1 і 2 розрядів створюють для згущення державних планових геодезичних мереж 1, 2 і 3 класів, яких недостатньо для виконання топографічних знімань.
Щільність геодезичної основи повинна бути в містах, селищах та інших населених пунктах і на промислових майданчиках не менше чотирьох пунктів на 1 км² у забудованій частині та одного пункту на 1 км² на незабудованих територіях.
Мережі полігонометрії 4 класу, 1 і 2 розрядів створюються у вигляді окремих ходів та систем ходів.
Окремий хід полігонометрії повинен опиратися на два вихідних пункти. На вихідних пунктах вимірюють прилеглі кути.
Прокладання висячих ходів не допускається.
Ходи полігонометрії повинні прокладатися на місцевості, найбільш сприятливій для проведення кутових і лінійних вимірювань. Місця встановлення пунктів полігонометрії повинні бути легкодоступні, добре розпізнаватися на місцевості і забезпечувати довгочасне збереження центрів і знаків. Не можна вибирати місця на зсувних ділянках, на ріллі, на штучних насипах, на проїжджих частинах доріг, на територіях, які підлягають забудові тощо. Пункти повинні бути закладені так, щоб візирний промінь проходив не ближче ніж за 0,5 м від перешкоди. Для дотримання техніки безпеки пункти полігонометрії не повинні бути дуже близько до колії, лінії електропередач високої напруги тощо.
На забудованих територіях місця закладання пунктів вибирають переважно у фундаментах і стінах капітальних бетонних або цегляних споруд, з метою кращого збереження, але забороняється закріплювати пункти на розі споруди.

1.5. Складання технічного проекту
Технічний проект  — стадія розробки виробу і проектна конструкторська документація, яка містить остаточне технічне рішення і дає повне уявлення про будову розроблюваного виробу.
При складанні технічного проекту полігонометрії спочатку виконують підбір топографічних матеріалів для проектування полігонометрії. Визначають номенклатуру і координати кутів рамки трапеції масштабу 1:25 000, розміри рамки та площі трапеції. Виконують фізико-географічну характеристику району робіт. Вивчають топографо-геодезичну вивченість району робіт. Визначають форму, центр ваги запроектованого ходу. Виконують прямий і обернений розрахунки ходу. Якщо запроектований хід відповідає заданим вимогам, можна переходити до польових робіт.

Розділ II. Кутові виміри
2.1. Триштативна система вимірювання кутівЗ метою ослаблення помилок центрування і редукції і зменшення трудомісткості робіт при прокладанні полігонометричних ходів застосовують триштативну систему.
Вона полягає в тому, що на трьох сусідніх точках А, В, С ходу встановлюються три штативи з закріпленими в них трегерами (рис. 4).
На задньому А і передньому С встановлюються марки, на середньому В — теодоліт. Після вимірювання кута в т. В, штативи в т. В і т. С з трегерами залишаються в тому ж положенні, а штатив з т. С з трегером переносять в т. D.
Теодоліт виймають з трегера в т. В, переносять і встановлюють в трегер, що залишився на т. С; в трегер, що залишився на т. В встановлюють марку, яку вийняли з трегера в т. А і перенесли на т. В. Марку, яку вийняли з трегера на т. С встановлюють в трегер на т. D.
Таким чином, якщо прилади попередньо від’юстовані, в точці В вісь обертання марки на наступній станції співпадає з віссю обертання теодоліта на попередній станції, а в точці С — вісь обертання теодоліта на наступній станції співпадає з віссю обертання марки на попередній станції, тобто операція центрування приладів на точках В і С на двох суміжних станціях виконується один раз.
Зменшення кількості операцій центрування приводить до зменшення помилок за центрування приладів і прискорює процес прокладання ходу.
Для прискорення кутових вимірів доцільно мати ще 1–2 запасних штативи з трегерами, які в той час коли виконуються виміри на попередніх точках, центрують з допомогою перевіреного оптичного виска в наступних точках ходу.

2.2. Вимірювання кутів способом прийомів
Знаходячись з теодолітом над вершиною кута, що вимірюється (цю точку називають станцією), зорову трубу наводять на точки спостереження, якими визначають напрями кута. Перед початком спостережень зображення сітки ниток повинно відповідати окові спостерігача. Для цього, дивлячись в окуляр обертають діоптрійне кільце до появи в полі зору чіткого зображення сітки ниток. Труба вважається наведеною, коли ясне зображення потрібної точки спостерігають точно в центрі чітко окресленої сітки ниток.
Один прийом складається з двох пів прийомів: круг право (КП) і круг ліво (КЛ). Навівши трубу на праву точку В при крузі право, знімають і записують відлік по горизонтальному кругу до журналу вимірювання кутів. Потім, відкріпивши закріпні гвинти алідади і зорової труби, наводять трубу на ліву точку С, застосовуючи дії, аналогічні описаним Після наведення знімають відлік і теж записують його до журналу. Описані дії складають першу половину прийому. Переходячи до другої, трубу переводять через зеніт. Потім знаходять середнє значення з двох виміряних кутів КЛ та КП. Якщо розходження в межах допустимого записують кінцевий кут.

2.3 Вимірювання кутів способом кругових прийомів
-11430026479500
Спосіб кругових прийомів заключається у наступному: з пункту N вибирають початковий напрямок з доброю видимістю. Встановивши теодоліт при КЛ поступово візують на т. A,B,C,D. Обертаючи алідаду за ходом годинникової стрілки і знімають при кожному візуванні відліки, які записують до журналу. Закінчують вимірювання кінцевим наведенням на т.А, цей відлік також записують до журналу. Цим закінчується перший напівприйом. Середні значення відліків при візуванні на початковий пункт на початку і кінці напівприйому повинні сходитися між собою. Допустимі розбіжності вказані в інструкціях.
Другий напівприйом після переведення труби через зеніт починають також з візування на початковий пункт. Далі візують послідовно на всі пункти, але в зворотному порядку, обертаючи алідаду проти годинникової стрілки. Запис в другому напівприйомі ведеться знизу вгору. Останнє візування роблять також на початковий пункт.

2.4. Перевірки теодолітів
Перевірка колімаційної похибки
Візирна вісь зорової труби W повинна бути перпендикулярна до горизонтальної осі обертання труби.
При візуванні на віддалену точку беруть відлік при КЛ по горизонтальному крузі, потім на ту ж точку наводяться при КП і беруть відлік по горизонтальному кругу. Колімаційну похибку обчислюють за формулою:
КЛ = 186° 30' 6″
КП = 6° 30' 29″

Отримане значення виходить за межі норми, отже довелося юстувати прилад. Після юстування колімаційна похибка склала:
КЛ = 186° 30' 21.5″
КП = 6° 30' 10″

Перевірка місця зеніту
При горизонтальному положенні зорової труби, відлік з вертикального круга теодоліта має бути рівним нулю, або близьким до нуля
Значення місця зеніту вертикального круга визначають візуванням на віддалену ціль при двох положеннях теодоліта і зняттям відповідних відліків КЛ та КП з вертикального круга і у випадку відхилення вивести його в середнє положення. Місце зеніту визначають за формулою: .
КЛ = 83° 11' 17″
КП = 276° 36' 23″

Отримане значення місця зеніту вийшло за межі норми. Отже довелося юстувати прилад. Після юстування приладу місце зеніту:
КЛ = 83° 30' 17''
КП = 276° 29' 53,1''

Перевірка відповідності взаємного положення осей обертання труби і теодоліту
При положенні вертикальної осі теодоліта горизонтальна вісь зорової труби має бути перпендикулярна до вертикальної осі обертання теодоліта ZZ
Встановлюють теодоліт і зоровою трубою наводяться на таку точку, яка буде розміщуватись під значним кутом до приладу, беруть відліки при КЛ по горизонтальному і вертикальному кругу, потім відповідність взаємного положення осей обертання труби знаходять за формулою , де - відлік по вертикальному кругу
КЛ(В) = 60° 59' 50''
КЛ(Г) = 164° 22' 10.1''
КП(Г) = 344° 22' 23.5''

Отже отримане значення відповідності взаємного положення осей обертання труби і теодоліта в допуску.
Перевірка компенсатора
Компенсатор повинен забезпечувати незмінність відліку по вертикальному кругу при відхиленні вертикальної осі теодоліту від вискової лінії на величину не більше 3'. Принцип дії компенсатора заснований на тому, оптична деталь, яку закріплено на пружині як маятник під дією своєї маси намагається вирівняти прямовисне положення компенсуючи цим похибку встановлення вертикальної осі теодоліта. Точність і діапазон роботи компенсатора перевіряють наступним чином: встановлюють теодоліт за рівнем в такому місці, щоб уникнути вібрації, закріплюють алідаду в положенні, при якому один з підйомних гвинтів підставки розташований в колімаційній площині зорової труби. Беруть відлік по вертикальному кругу. Продовжують спостерігати в мікроскоп, повільно обертаючи підйомні гвинти підставки до того часу, доки не припиниться зміщення штриха лімба відносно шкали мікроскопу. Знову беруть лімб відносно шкали мікроскопу. Знову беруть відлік по вертикальному кругу. Різниця між відліками не повинна перевищувати 3'.
Похибку роботи компенсатора визначають в такому ж порядку. Вибирають чітку точку на відстані близько 200м. Встановлюють теодоліт таким чином, щоб один із підйомних гвинтів був розташований по напрямку лінії візування (у колімаційній площині). Візують на точку і беруть відлік по вертикальному кругу . Обертанням підйомного гвинта по напрямку лінії візування нахиляють теодоліт на 2-3', тобто на 4-5 поділок рівня і беруть різницю . Виконують такі ж дії при розташуванні інших двох підйомних гвинтів у колімаційній площині.
84° 28' 42''
84° 28' 42.5''
84° 28' 43.1''
84° 28' 42.8''
84° 28' 42.9''

2.5. Дослідження теодолітів
Визначення рена оптичного мікрометра
Реном називають різницю між номінальним значенням ціни поділки лімба і її значенням, виміряним за шкалою відлікового пристрою. 
Спочатку встановлюють відлік за шкалою мікрометра 0'00 "і точно суміщають штрих A верхнього зображення зі штрихом нижнього зображення і беруть близький до нуля відлік a по шкалі мікрометра зі знаком. Потім обертають барабан оптичного мікрометра до кінця його шкали і точно суміщають штрих верхнього зображення зі штрихом нижнього зображення і беруть за шкалою мікрометра відлік b зі знаком. Потім точно суміщають штрих A верхнього зображення зі штрихом нижнього зображення (ця пара штрихів знаходиться праворуч від попередньої пари штрихів - при відліку b) і беруть відлік c зі знаком.
Прямий хід Зворотній хід
Установка лімба a b c a-b a-c Установка лімба a b c a-b a-c
00 00' -2,9 -3 -3,2 0,1 0,3 22 20' -0,3 -0,1 -0,2 -0,2 -0,1
45 20' -2,4 -2,6 -0,8 0,2 -1,6 67 40' -0,7 -0,5 -0,1 -0,2 -0,6
90 40' -0,5 -0,3 -0,5 -0,2 0,0 112 00' 2,3 2,4 1,7 -0,1 0,6
135 00' 0,8 0,3 -0,2 0,5 1,0 157 20' -0,5 -0,8 -0,7 0,3 0,2
180 00' 2,2 3,6 2,5 -1,4 -0,3 202 40' -0,8 -0,2 -0,3 -0,6 -0,5
225 00' -0,2 -1,2 0,1 1,0 -0,3 247 00' -0,9 -1,2 -1,7 0,3 0,8
270 00' 1,3 1,9 0,2 -0,6 1,1 292 20' 0,1 0,7 0,8 -0,6 -0,7
315 20' 5,9 7,2 5,2 -1,3 0,7 337 40' 0,5 0,2 0,4 0,3 0,1
r = -0.06
∆r = -0.09
Визначення мертвого ходу оптичного мікрометра
Установка алідади,
град Відлік по мікрометру при суміщенні штрихів обертанням маховичка Різниця
∆=I-II V=∆-∆сер Установка алідади,
град Відлік по мікрометру при суміщенні штрихів обертанням маховичка Різниця
∆=I-II V=∆-∆сер
Вправо I Вліво II Вправо I Вліво II 0 21” 21.3” -0.3 -0.6 180 5’ 5’0.5” -0.5 -0.8
15 26” 26.7” -0.7 -1 195 5’26” 5’26” 0 -0.3
30 52” 52.5” -0.5 -0.8 210 5’50” 5’50” 0 -0.3
45 1’16” 1’16.8” -0.8 -2.1 225 6’15” 6’15.5” -0.5 -0.8
60 1’40” 1’40.8” -0.8 -2.1 240 6’44” 6’44” 0 -0.3
75 2’05” 2’5.2” -0.2 -0.5 255 7’2” 7’1.5” +0.5 +0.2
90 2’31” 2’31.5” -0.5 -0.8 270 7’29.5” 7’30” -0.5 -0.8
105 2’55” 2’55.2” -0.2 -0.5 285 7’57” 7’57” 0 -0.3
120 3’20” 3’20.6” -0.6 -0.9 300 8’20.2” 8’20.9” -0.7 -1
135 3’45” 3’45.5” -0.5 -0.8 315 8’44” 8’44.5” -0.5 -0.8
150 4’10.5” 4’10.5” 0 -0.3 330 9’12” 9’11.5” +0.5 +0.2
165 4’34.5” 4’35” -0.5 -0.8 345 9’35” 9’35” 0 -0.3
Дослідження ексцентриситету алідади і лімба
У площині лімба розрізняють три точки: головна точка Д - центр окружності ділень лімба, Л - центр обертання лімба (точка перетину осі обертання лімба з площиною лімба), А - центр обертання алідади (точка перетину осі обертання алідади з площиною лімба). В ідеалі всі три точки повинні збігатися, але в реальному інструменті вони не збігаються: розбіжність точки А до точки Д називається ексцентриситетом алідади, розбіжність точки Л з точкою Д називається ексцентриситетом лімба, розбіжність точок А і Л називається ексцентриситетом осей. Дослідження ексцентриситетів горизонтального круга виконують за методикою, викладеною в Інструкції. Ексцентриситет лімба і ексцентриситет алідади оптичних теодолітів досліджують за однією і тією ж методикою, тільки при визначенні ексцентриситету алідади переставляють алідаду через 30 0 від 0 0 до 330 0 в прямому і зворотному напрямках, а при визначенні ексцентриситету лімба переставляють лімб через 30 0 від 0 0 до 330 0 також в прямому і зворотному напрямках. 
Ексцентриситет алідади

Ексцентриситет лімба


2.6. Дослідження марок
Візирна марка повинна задовольняти двом геометричним умовам: 
вісь круглого рівня повинна бути паралельна осі обертання візирної марки; повірка цієї умови виконується за стандартною методикою повірки круглого рівня; 
вісь симетрії візирної марки повинна збігатися з віссю обертання марки. Для повірки цієї умови за допомогою голки фіксують на верхній частині марки її вісь обертання, і потім вимірюють теодолітом три напрями: два напрямки   - на краї щитка (лівий і правий) і один напрямок - на голку.

Польовий журнал кутових вимірів
Розділ III. Лінійні виміри
3.1. Вимірювання ліній полігонометрії електронним тахеометром
Встановлюють тахеометр і пару відбивачів за триштативною системою. В полігонометрії 4-го класу, 2-го розряду вимірювання виконують в два прийоми. У електронних тахеометрах відстані вимірюються по різниці фаз випущеного і відбитого променя (фазовий метод), а іноді (у деяких сучасних моделях) — за часом проходження променя лазера до відбивача і назад (імпульсний метод). Точність вимірювання залежить від технічних можливостей моделі тахеометра, а також від багатьох зовнішніх параметрів: температури, тиску, вологості тощо
Діапазон вимірювання відстаней залежить також від режиму роботи тахеометра: відбивний та безвідбивний. Дальність вимірювань при безвідбивному режимі безпосередньо залежить від відбиваючих властивостей поверхні, на яку проводиться вимірювання. Дальність вимірювань на світлу гладку поверхню (штукатурка, кахельна плитка тощо) в кілька разів перевищує максимально можливу відстань, виміряне на темній поверхні. Максимальна дальність лінійних вимірювань для режиму з відбивачем (призмою) — до п'яти кілометрів (при декількох призмах — ще далі); для безвідбивного режиму — до одного кілометра. Моделі тахеометрів, які мають безвідбивний режим, можуть вимірювати відстані практично до будь-якої поверхні, однак слід з обережністю ставитися до результатів вимірювань, проведених крізь гілки, листя і подібні перешкоди, оскільки невідомо, від чого саме відіб'ється промінь, і, відповідно, відстань до чого він виміряв.
Існують моделі тахеометрів, що володіють віддалеміром, поєднаним з системою фокусування зорової труби. Переваги таких приладів полягає в тому, що вимірювання відстаней виробляється саме на той об'єкт, по якому в цей час виставлена зорова труба приладу.
Польовий журнал лінійних вимірів
3.2. Перевірки та компарування електронного тахеометра
Перевірка циліндричного рівня .
Вісь циліндричного рівня повинна бути перпендикулярна до осі обертання приладу. Циліндричний рівень - це ампула виготовлена зі скла і відповідно чутлива до температурних змін або ударів. Тому провіряти та юстувати рівень потрібно так : " Привести інструмент до горизонту і провірити положення бульбашка циліндричного рівня. " Повернути верхню частину інструмента на 180 ° і повірити положення бульбашки. Якщо бульбашка залишилася на місці, то юстування не потрібне. Якщо бульбашка змістилася з центру, виконати юстування наступним методом : " Змістити половину зміщення бульбашки обертом підйомного гвинта. " Другу половину зміщення бульбашки виправити, обертаючи юстировочний гвинт циліндричного рівня шпилькою. " Повертаючи верхню частину інструмента і продовжувати юстування до тих пір поки в довільному положенні інструменту бульбашка буде залишатися в центрі.
Перевірка круглого рівня.
Вісь круглого рівня повинна бути паралельна осі обертання приладу. Для перевірки та юстування круглого рівня потрібно виконати наступні дії : " Віднівелювати тахеометр за допомогою цилінричного рівня. " Провірити положення бульбашки круглого рівня. Якщо бульбашка залишилася в центрі, то юстування не потрібне. Якщо булька змістилася з центру, виконати юстування наступним методом : " Спочатку визначити, в яку сторону змістилася бульбашка відносно центру. За допомогою юстувальної шпильки послабити юстувальний гвинт круглого рівня зі сторони протилежно направленого зміщення бульки , і таким методом перемістити бульбашку в центр. " Повернути юстувальні гвинти так, щоб вони були однаково затягнуті, і привести бульбашку точно в центр кругу.
Перевірка місця нуля.
Місце нуля (зеніту) повинно бути близьким до нуля або 90 (зеніту). Для того щоб виправити помилку місця нуля компенсатора , виконуємо наступні дії: " Акуратно привести інструмент до горизонту. При необхідності провести перевірку та юстування циліндричного рівня. " Встановити нульовий відлік по горизонтальному кругу. " Вивести екран "КОМПЕНСАТОР". Вибрати пункт "Константи приладу в екрані режиму конфігурації, щоб відобразити теперішні значення поправок в напрямку X і в напрямку Y. " Ввести кут нахилу по напрямках X і Y. " Почекати кілька секунд, поки на екрані стабілізуються кути нахилу по напрямках X, Y, потім на екран автоматично будуть виведені скомпенсовані кутові відліки X1 і Y1. " Повернути верхню частину інструмента на 180°. Послабити горизонтальний закріпляючий гвинт і повернути інструмент на 180°, орієнтуючись по виведеному на екран відліку по горизонтальному кругу, потім закріпити закріпляючий гвинт. " Почекати кілька секунд, поки вивід на екран стабілізується , потім на екран автоматично будуть виведені скомпенсовані кутові відліки Х2 і Y2. " В цьому положенні інструменту вирахувати величину відхилення (помилка місця нуля компенсатора). Якщо відхилення перевищує 20", від'юстувати інструмент так як описано нижче. Якщо величини відхилення лежать в границях 20", то юстування тоді не потрібне . " Зберігаємо величини Х2 і Y2 . " Повертаємо верхню частину інструмента на 180°. " Почекайте кілька секунд, поки вивід на екран стабілізується , потім зчитайте автоматично скомпенсовані кутові відліки X1 і Y1. " Переконайтеся, що величини находяться в діапазоні юстування. Якщо обидві величини находяться в границях 40" та 20", то обновлюємо місце нуля компенсатора.
Визначення колімаційної помилки
Візирна вісь і вісь обертання зорової труби повинні бути перпендикулярними. При допомозі функції "Колімація" можна виміряти значення колімаційної помилки вашого інструмента для того щоб потім інструмент міг вносити поправку при вимірюванні кутів при одному положенні круга. Для визначення величини колімаційної помилки виконайте кутові виміри при двох положеннях вертикального круга. " Вивести на екран "Колімація". Виберати пункт "Константи прибору" в режимі конфігурації. " Проіндексувати вертикальний круг. " Навести на ціль при крузі ліво. Взяти відлік при крузі ліво. " Навести на ціль при крузі право. Повернути інструмент на 180°. Навести на ту ж ціль при крузі право. " Встановлення поправки. Для встановлення поправки натиснути кнопку.
Перевірка сітки ниток
Вертикальний штрих сітки ниток повинен бути в колімаційній площині труби, або інакше горизонтальний штрих сітки ниток повинен бути перпендикулярним до осі обертання приладу. Перевірка сітки ниток складається з основних таких етапів : " Перпендикулярність сітки ниток горизонтальної осі: o Ретельно привести прилад до горизонту. o Помістити чітко видиму ціль в точку А на вертикальній лінії сітки ниток. o Використовуючи гвинт точного наведення зорової труби для переміщення цілі в точку В на вертикальній лінії сітки ниток. " Положення лінії сітки ниток: o Встановити візирну ціль на відстані порядку 100 м. Від тахеометра приблизно одній висоті з інструментом. o Ретельно привести інструмент до горизонту , включити живлення та проіндексуйте вертикальний та горизонтальний круг. o Після виводу екрану режиму вимірів наведіться при крузі ліво на центр візирної цілі брати дані по горизонтальному А1 та вертикальному В1 кругам. o При крузі право наведіться на центр візирної цілі і зчитайте дані по горизонтальному А2 та вертикальному В2 кругам. o Вирахуйте А1 - А2 та В1 + В2. Якщо значення (А1 - А2 ) знаходиться в межах 180° та 40", а значення ( В1 + В2 ) в межах 360° та 40", юстування непотрібне. o Якщо різниця більша навіть після 2-3 повторень , то юстування проводять наступним чином. Спочатку потрібно зняти кришечку, що закриває юстувальні гвинти і скріплює окуляр з корпусом труби, і розвернути окуляр разом з сіткою. Після юстування повірку повторюють. Якщо вона не виконується, то юстування надають спеціалістам сервіс-центру
Перевірка оптичного центриру
Візирна вісь оптичного центриру повинна співпадати з вертикальною віссю обертання тахеометра. Перевірку та юстування оптичного центрира проводять таким методом : o Ретельно приводять інструмент до горизонту і точно відцентровують його над точкою стояння з допомогою сітки ниток оптичного центрира. o Повертають верхню частину інструменту на 180° і провіряють положення точки відносно сітки ниток. Якщо точка все ж ще находиться в центрі то ніякого юстування не потрібно. Якщо точка змістилася з центру сітки ниток оптичного центрира, необхідно виконати наступне юстування. o Скоректувати половину відхилень з допомогою підйомного гвинта. o Знімають захисну кришку сітки ниток оптичного центрира. o Використовують 4 юстувальні гвинта оптичного центриру для виправлення залишеного відхилення. o Переконуються що при повертанні інструмента точка стояння залишається в центрі оптичного центриру. Якщо ні, необхідно виконайте юстування ще раз. o Встановлюють на місце захисну кришку сітки ниток оптичного центриру. Постійну поправку віддалеміра (К) при відправленні тахеометра встановлюють рівною - 0. Хоча вона майже ніколи не міняється , все таки кілька раз в рік рекомендується провіряти на фіксованій базовій лінії наскільки поправка (К) близька до нуля. Перевірка виконується в такій послідовності: o Необхідно знайти рівне місце, де можна вибрати дві точки на відстані 100м. Одна від одної. o 10 раз точно виміряти горизонтальне прокладення між точками А і В та вирахувати середнє значення. o Покласти інструмент в точці С і поставити в точці А призменний відбивач. o 10 раз точно виміряти горизонтальне прокладення між точками СА і СВ та вирахувати середнє значення кожної відстані. o 5. Вичислити постійну поправку віддалеміра К по наступній формулі К = АВ - (СА + СВ ) (5.1.3.1) o Повторити дії ще 2-3 рази. Якщо хоча б один раз значення постійної поправки К попало в діапазон 3мм, юстування непотрібне. В звичайних умовах виконати юстування не можливо, тому, в протилежному випадку потрібно звертатись в сервісний центр
3.3. Еталонування електронного тахеометра на польовому компараторі
Компаратор — у маркшейдерії, геодезії – пристрій для визначення довжини мірних приладів шляхом порівняння їх з довжиною еталона. Найскладніший – стаціонарний компаратор. Простіший польовий компаратор, застосовується в районі полігонометричних робіт на рівній ділянці місцевості довжиною 120-240 м і стінний компаратор, з розбивкою між центрами 20, 30 і 50 м. Довжина компаратора визначається багаторазовими вимірюваннями. У сучасному геодезичному і кадастровому виробництві більшість лінійних вимірювань виконують найпоширенішими приладами – топографічними світловіддалемірами, електронними тахеометрами, і лазерними рулетками. Для забезпечення єдності лінійних вимірювань ці прилади потрібно періодично еталонувати на взірцевих лінійних геодезичних базисах. В основу метрологічної атестації віддалемірів покладені нормативні документи, згідно з якими метрологічна перевірка приладів здійснюється на взірцевих лінійних базисах 2-го розряду, точність яких – 1,5*10-6
Взірцевий базис закріпляється центрами спеціальних конструкцій, які максимально сприяють стабільності інтервалів базису. Взірцеві базиси в різних країнах відрізняються типами центрів, конструкцією і довжиною базису, а також технологією еталонування (інтерферометри, прецизійні світловіддалеміри, інварні дроти тощо).
Необхідність еталонування світловіддалемірів пов’язана зі зміною з часом постійної поправки приладу, частоти модуляції, циклічної похибки тощо. А якість еталонування істотно залежить і від кількості взірцевих базисів в країні. Тобто для забезпечення єдності лінійних вимірів потрібно здійснювати метрологічний моніторинг віддалемірної техніки

3.4. Компарування рулеток
Для попереднього компарування або при бажанні знати фактичну довжину мірного приладу, що вводить знову в експлуатацію, з порівняно невеликою точністю поступають так. Нормальний мірний прилад (нормальним уважається прилад, що пройшов компарування) і дослідний укладають на ту саму площину. Сполучають початкові штрихи, обидві рулетки натягають із однаковою силою й міліметровою лінійкою вимірюють відстані між кінцевими штрихами. Обмірювану величину вважають виправленням мірного приладу, що вводить в експлуатацію, стосовно нормального.
Визначення виправлення в довжину випробовуваної рулетки роблять після приведення довжини нормальної й випробовуваної рулетки до однієї й тієї ж температури.
На будівельно-монтажній площадці часто доводиться відкладати меншу довжину, чим довжина рулетки. У цьому випадку перевіряють довжини метрових, дециметрових розподілів і більше дрібних. Компарування дрібних розподілів виконують контрольної (наприклад Женевської) лінійкою, де мінімальні відрізки нанесені через 0,2 мм. Показання зчитують через лупи або мікроскопи.

Розділ IV. Нівелірні мережі згущення
4.1. Нівелювання III класу
Нівелювання ІІІ класу прокладають у середині полігонів нівелювання І та ІІ класів як окремими ходами, так і у вигляді системи пересічних ходів з вузловими точками так, щоб розділяти кожен полігон ІІ класу на 6-9 полігонів периметром 150-200м Нівелірні ходи ІІІ класу прокладаються по у прямому і зворотному напрямку і по можливості з парним числом станцій. Закріплення ліній проводиться постійними реперами через 5-7км.
Нівеліри та рейки повинні задовольняти умови, перераховані в інструкції:
- збільшення труби не менше 30Х
- ціна поділки простого рівня не більше 15″, контактного не більше 30″
- кут і не більше 30″
- ціна поділки круглого рівня не більше 12′
- помилка метрового інтервалу штрихових рейок не більше 0.5мм
Для нівелювання дозволяється застосовувати нівеліри Н3, Н3К, Н3КЛ, НГ
та їм відповідні.
Шашкові рейки – триметрові двосторонні, із сантиметровими поділками.
Нівелювання виконують ділянками в 20-30км. Перехід від нівелювання в прямому напрямку до нівелювання в зворотному напрямку роблять тільки на постійних реперах. Нормальна довжина променя візування – 75м (допускається 100м). Нерівність плечей не більше 2м, накопичення по секції не більше 5м. Висота візирного променя над перешкодами повинна бути не менше 0.3м
Польові роботи:
1. Складання проектів розташування нівелірних ходів і реперів2. Закладка реперів3. Нівелювання
Послідовність роботи на станції при нівелювання ІІІ класу
При нівелюванні ІІІ кл. відліки по рейках виконують по середній нитці і по двох крайніх (віддалемірних) нитках по чорних сторонах рейок (метод “трьох ниток”) і по середній нитці по червоних сторонах рейок.
Послідовність спостереження на станції:
1.Установлюють нівелір по середині між рейдами в горизонтальне положення.
2.Наводять трубу нівеліра на чорну сторону задньої рейки, установленої вертикально за рівнем на нівелірний башмак або костиль, виводять точно рівень на середину елеваційним гвинтом і беруть відліки по середній (1) і віддалемірних (2), (3) нитках і усі відліки записують в журнал.
3.Наводять трубу нівеліра на чорну сторону передньої рейки, приводять точно рівень елеваційним гвинтом на середину і беруть відліки по середній (4) і віддалемірних (5) і (6) нитках.
4.Повертають передню рейку червоною стороною до нівеліра, слідкують за рівнем, щоб він весь час був на середині і беруть відлік по середній нитці (7).
5.Наводять трубу на червону сторону задньої рейки, елеваційним гвинтом приводять рівень на середину і беруть відлік по середній нитці (8).
Після цього виконують обчислення і контроль на станції:
1.Обчислюють віддаль до задньої і передньої рейок (9) і (10); (9)=(3)-(2); (10)=(6)-(5).
2.Обчислюють контрольні перевищення (11) і (12); (11)=(2)-(5) і (12)=(2)-(6), нерівність пліч і їх нагромадження (13) (13)=(9)-(10).
3.Обчислюють перевищення по чорній (14) і червоній (15) сторонах рейок (14)=(1)-(4); (15)=(8)-(7), а також п’ятки передньої (16) і задньої (17) рейок. (16)=(8)-(1); (17)=(7)-(4) та їх різницю (18). (18)=(17)-(16)=(14)-(15).
4.Якщо розбіжність перевищень, одержаних по чорній (14) і червоній (15) сторонах рейок не перевищує 3 мм, то виводять середнє перевищення (19); . Для виведення середнього перевищення (19) різницю п’яток рейок (18) беруть рівно 100 мм зі своїм знаком.
Нівелір Н-3 – точний глухий нівелір, призначений для геометричного нівелювання III-IV кл. У нівеліра Н-3 збільшення зорової труби 31х, коефіцієнт віддалеміра 100, ціна поділки циліндричного рівня на 2 мм в секундах дуги 15, ціна поділки круглого рівня на 2 мм в мінутах дуги 5 і найменша віддаль візування 2 м.
center000
Основні частини нівеліра Н-3: зорова труба (2), окуляр зорової труби (1), візир, (3) об’єктив зорової труби (4), фокусна ручка (5), навідний гвинт (6), круглий рівень (7), виправні гвинти круглого ріння (8), елеваційний гвинт (9), закріпний гвинт (10), коробка циліндричного рівня (11), підставка (12), підіймальні гвинти (13), пружиниста пластина з втулкою (14).
left4064000Для нівелювання III і IV класів застосовують шашкові рейки. Рейки виготовляють з сухих дерев’яних брусків (1) довжиною 3 м, шириною 10 см і товщиною 2 см. Щоб рейки не деформувались до їх боковий ребер прикручують бортики (2). Основа рейки має металеву окову (6) яка називається п’яткою. Рейки мають дві ручки (3) і круглі рівні (5). Для перевірки рівнів на рейках установлені кронштейни і цілики (4). Сторони рейок поділені сантиметровими поділками. На лицевій стороні дециметрові поділки підписують від 0 до 29. Лицева сторона має підписи і колір поділок чорний, а зворотна сторона – червоний.
П’ятки на чорних сторонах рейок збігаються з початком відліку, тобто з нулем. Початок червоної сторони однієї рейки позначають довільним числом. Наприклад: 4687, а початок червоної сторони другої рейки позначають іншим числом, яке відрізняється від першого на 100 мм, наприклад 4787. В комплект входить дві рейки в яких на червоних сторонах нулі не збігаються на 100 мм. Рейки бувають суцільні і складувані.

Польовий журнал нівелювання III-го класу

Польовий журнал нівелювання IV-го класу
4.2. Рекогностування ліній нівелювання
Під рекогностуванням розуміють уточнення проекту на місцевості. В результаті рекогностування нівелірних ліній здійснюють остаточний вибір місць закладання нівелірних знаків. Ці місця повинні забезпечувати непорушність нівелірних знаків та їх довготривале збереження.
Рекогностування нівелірних ліній здійснює, як правило, досвідчений інженер-геодезист. Для закладання ґрунтових реперів вибираються місця, де рівень ґрунтових вод знаходиться не ближче трьох метрів від поверхні землі. Особливо уважно вибирають місця для закладання вікових та фундаментальних реперів. Небажано закладати ґрунтові репери на ділянках, де можливі зсувні та карстові процеси, затоплення під час повеней, на косогорах, крутих підйомах, на ріллі, а також в місцях, де будуть виконуватись будівельні, гідротехнічні, дорожні, видобувні або сільськогосподарські роботи.
Для закладання ґрунтових реперів вибирають місця на узбіччях доріг, поруч з опорами ліній електропередач та зв'язку, поблизу лісозахисних смуг, на узліссях та ін. При виборі місць закладання реперів поблизу аеродромів, магістральних трубопроводів, ліній ЛЕП та зв'язку, залізниць та шосейних доріг необхідно дотримуватися правил та інструкцій відповідних міністерств та відомств.Місця для закладання стінних реперів та марок необхідно вибирати в капітальних кам'яних, бетонних, залізобетонних будівлях та спорудах, при цьому їх необхідно узгодити з службами архітектури та організаціями, яким належать ці об'єкти.При рекогностуванні нівелірних ліній одночасно обслідують вихідні та інші раніше закладені на даній лінії нівелірні знаки і відновлюють їх зовнішній вигляд.В результаті рекогностування нівелірних ліній здачі підлягають такі основні матеріали: уточнені схеми нівелювання на карті масштабу 1:100000 або більшому, на якій показані місця для закладання нівелірних знаків, а також існуючі нівелірні лінії та знаки лінії зв'язку з існуючими лініями абриси місць закладання нівелірних знаків та їх описи список обслідуваних та відновлених реперів акти на втрачені та незнайдені репери.
4.3. Перевірки нівеліра з циліндричним рівнем та елеваційним гвинтом
Перевірка сітки ниток
Горизонтальний штрих сітки ниток повинен бути перпендикулярними до осі
обертання нівеліра. Вісь обертання нівеліра приводять по круглому рівню в прямовисне положення, на відстані 20-30м від приладу встановлюють рейку і беруть відлік, переміщуючи гвинтом трубу в горизонтальній площині до перетинання правого кінця середньої горизонтальної нитки й беруть відлік. Якщо нівелір справний, відлік змінюється до 1мм. Щоб усунути несправність, послаблюють виправні гвинти сітки й регулюють діафрагму із сіткою ниток.
В ході перевірки відлік по рейці не змінився (1433)
Перевірка головної оптичної умови нівеліра або перевірка похибки Х
Візирна вісь зорової труби повинна бути паралельною до осі циліндричного
рівняНа місцевості на відстані 30-40м закріплюють точки А і Б. Послідовно на точках А і Б вимірюють висоти нівеліра та відліки по рейках.
x=a1+b22- a2+b12a1 =1470b1 = 1315
a2 =1401b2 = 1545
x=1470+15452-1401+13152=1435.5-1430=+5.5i=xS∙ρ=18.8''>10''Отримане значення вийшло за межі норми. Отже довелося юстувати прилад. Після юстування приладу:
a1 =1441b1 = 1489
a2 =1449b2 = 1400
x=0.5i=2.14''Визначення п’ятки рейок
На відстань 8-10м від нівеліра ставимо рейку. Беремо відліки по червоній та чорній сторонах. Змінюємо висоту нівеліра 5 разів.
1 рейка
чорн. 1529
черв. 62124683
чорн. 1435
черв. 61184683
чорн. 1432
черв. 611546834683
чорн. 1439
черв. 61224683
чорн. 1432
черв. 61154683
2 рейка
чорн. 1531
черв. 63144783
чорн. 1480
черв. 62634783
чорн. 1427
черв. 621047834783
чорн. 1419
черв. 62024783
чорн. 1440
черв. 62234783

4.4. Дослідження нівелірів і рейок
Коефіцієнт віддалеміра
№ відстань, мм відліки, мм від. відст.,мм К=D/l
1 10000 В 1410 100 100
Н 1510 2 20000 В 1349 200 100
Н 1549 3 30000 В 1280 300 100
Н 1580 4 40000 В 1210 399 100.3
Н 1609 5 50000 В 1134 500 100
Н 1634 6 60000 В 1033 599 100.3
Н 1632 Ксер =100

Розділ V. Прив’язувальні роботи в полігонометрії

Приложенные файлы

  • docx 577207
    Размер файла: 724 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий