ДГУ-ЦПП-Семинары нов

13 EMBED PBrush 1415

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ


КАФЕДРА ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВИХ ДИСЦИПЛІН









ЦИВІЛЬНЕ ПРОЦЕСУАЛЬНЕ ПРАВО


ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ І ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ
ТА САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ


для студентів юридичного факультету












Дніпропетровськ
2012









































ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ



„Затверджую”
Проректор з навчальної роботи
Г.М. Богуславський

„_____”__________2012р.




ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ТА ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ
ТА САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ



Дисципліна Цивільне процесуальне право
(повне найменування дисципліни)

Напрям підготовки 6.030401 „Правознавство”
(шифр і найменування)

Форма навчання денна
















Плани семінарських та практичних занять з дисципліни “Цивільне процесуальне право” / Укладач: ст. викладач Татарінов Віктор Іванович – Дніпропетровський гуманітарний університет, 2012. - 82 с.









Рецензенти:

Чабаненко М.М., завідуючий кафедри аграрного та трудового права, кандидат юридичних наук, (Дніпропетровський університет внутрішніх справ).
Тропина Є.М., доцент кафедри цивільно-правових дисциплін, кандидат юридичних наук (Дніпропетровський університет внутрішніх справ);
















МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ ДО СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ
ТА САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

“Цивільне процесуальне право” – одна з профілюючих дисциплін, предметом вивчення якої є норми права, що визначають порядок розгляду і вирішення цивільних справ, діяльності суду та інших суб’єктів процесуальної діяльності з метою захисту суб’єктивних прав і охоронюваних інтересів фізичних та юридичних осіб. Запропоновані теми навчальної дисципліни відображають теоретичні проблеми науки цивільного процесуального права, основні положення чинного законодавства і практики його застосування.
В основі проблематики навчальної дисципліни – Конституція України, Цивільний процесуальний кодекс України, 1618-15, остання редакцiя вiд 03.08.2010 р. Закон України “Про судоустрій і статус суддів”, чинне законодавство України, керівні постанови Пленуму Верховного Суду України. Враховані також новітні досягнення вітчизняної цивільно-процесуальної науки, розробки відомих українських вчених Л.К.Буркацького, В.В.Комарова, Д.Д.Луспеника, В.І.Тертишникова, С.І.Фурси, Т.В.Цюри, П.І.Шевчука, М.Й.Штефана та ін., даються посилання на монографії та наукові статті, навчальні посібники та підручники, вивчення яких має стати міцним підгрунтям опанування курсантами навчальної дисципліни.
Метою вивчення даної навчальної дисципліни є засвоєння студентами норм та інститутів цивільного процесуального права, які регулюють законодавчо закріплений порядок здійснення правосуддя в цивільних справах по спорах, що виникають з цивільних, житлових, земельних, трудових, сімейних та інших правовідносин у порядку позовного, наказного та окремого провадження.
Відповідно завданням вивчення навчальної дисципліни є засвоєння студентами основних положень чинного цивільного процесуального законодавства України, що регулює суспільні відносини в сфері здійснення правосуддя в цивільних справах. Студенти повинні оволодіти навичками щодо користування відповідними нормативними актами, вміннями вирішувати конкретні практичні питання, що пов’язані з застосуванням норм цивільного процесуального права, складати процесуальні документи.
Реалізацію головних завдань курсу забезпечує комплекс навчально-методичних заходів, який спрямований на всебічне вивчення студентами дисципліни. Лекції – теоретична основа курсу. Найважливіші проблеми, базові норми та інститути цивільного процесуального права, порядок здійснення правосуддя в цивільних справах, – усі ці питання концептуально висвітлюються в лекціях.
Засвоєнню теоретичного курсу, поглибленню знань служать семінарські заняття, до яких студентиготуються відповідно визначеній тематиці, використовуючи рекомендовані джерела та літературу. Семінари мають сприяти розвиткові творчої самостійності студентів, поглибленню їх інтересу до науки і юридичної практики, розвиткові культури мовлення, формуванню навичок та вмінь публічного виступу, участі в дискусії. Основою ефективної роботи студентів на семінарах є вивчення лекційного матеріалу та самостійне опрацювання рекомендованих джерел права, навчальної та наукової літератури. При цьому необхідним елементом самостійної роботи при підготовці до семінарів є конспектування навчальної та наукової літератури. На семінарах допускається користування конспектом, оформленим під час вивчення рекомендованої літератури і джерел.
Готуючись до семінару, необхідно звернути увагу на ключові поняття вказаних тем та засвоїти їх. При відповіді на семінарському занятті слід будувати свій виступ так, щоб в ньому містились: чітке формулювання теоретичних положень, обґрунтування цих положень і розкриття їх найбільш характерних ознак і властивостей; аргументація та ілюстрація теоретичних положень конкретними прикладами з юридичної практики; обгрунтовані висновки.
Обговорення питань семінару може відбуватись у формах співбесіди, загальної дискусії, заслуховування рефератів і реферативних повідомлень, “бліц”-опитування тощо.
На практичних заняттях формуються навички студентів щодо вирішення конкретних практичних задач, підготовки відповідних процесуальних документів, здійснення самостійного аналізу певних цивільно-процесуальних правовідносин. На практичних заняттях відбувається реалізація і засвоєння теоретичних знань, отриманих студентами на лекціях, при вивченні нормативних джерел, наукової та навчальної літератури. При вирішенні задач на практичному занятті студентам рекомендується: визначити тему (питання) курсу, до якого відноситься задача; дати аналіз фактичних обставин, викладених у фабулі задачі; визначити коло нормативних актів, вивчення яких необхідно для вирішення задачі; керуватися конкретними нормами Цивільного процесуального кодексу України, постановами Пленуму Верховного Суду України; при посиланні на нормативний акт (закон, постанову, інструкцію тощо) вказати, ким і коли він був прийнятий, зазначити статтю, частину, пункт.
Необхідною умовою успішного оволодіння навчальною дисципліною є самостійна робота студентів над вивченням рекомендованих джерел і літератури, опублікованої правозастосовчої практики тощо. При цьому слід зазначити, що перелік рекомендованої літератури не є вичерпним. Самостійну роботу варто починати з вивчення тексту лекції, потім законспектувати в зошит з підготовки до семінарів відповідний матеріал підручника чи навчального посібника, рекомендованих монографій та інших джерел. Опрацьовувати літературу треба уважно, всебічно і критично аналізувати прочитане. Для з’ясування змісту нового, незрозумілого слова, визначення тощо необхідно використовувати довідникову і енциклопедичну літературу.
Реферати, передбачені планами семінарських занять, присвячуються складним питанням, які докладно не розглядаються або розглядаються оглядово в лекціях і потребують опанування нормативних джерел, окремих наукових статей або монографій. Реферат є цілком самостійною творчою роботою, яка засвідчує рівень засвоєння студентом важливих проблем навчального курсу, оволодіння методикою підготовки і захисту письмової роботи. Вимоги до оформлення реферату відповідають вимогам до оформлення курсових і дипломних робіт. Реферативні повідомлення заслуховуються і обговорюються в ході семінарських занять і лише у виключних випадках без доповіді перевіряються і оцінюються викладачем. Реферати можуть бути основою для написання наукової роботи, статті, тез або підготовки доповіді на наукову конференцію молодих вчених.
Перелік питань, які виносяться на іспит, складається з питань, що розглядаються на лекціях і семінарських заняттях та питань для самостійного вивчення.
Успішне оволодіння навчальною дисципліною повинно розглядатися студентами як умова становлення спеціаліста-юриста, який володіє високою професійною культурою і кваліфікацією.

ЗАСОБИ ПРОВЕДЕННЯ
ПОТОЧНОГО ТА ПІДСУМКОВОГО КОНТРОЛЮ

Поточний контроль – проведення семінарських та практичних занять, підготовка рефератів, відпрацювання академічних заборгованостей, тематичні та індивідуальні консультації.
Модульний контроль – виконання контрольної роботи згідно з тематичним планом, тестових завдань, підготовка та захист самостійної роботи (цивільної справи), рубіжне атестування.
Підсумковий контроль – модуль, іспит.



КРИТЕРІЇ ОЦІНКИ ЗНАНЬ ТА ВМІНЬ

За національною шкалою
За 100 бальною шкалою
За шкалою ECTS

Відмінно
90 – 100
A




Оцінується у випадках, коли студент глибоко й впевнено засвоїв весь матеріал, послідовно, логічно вірно його відтворює. Може пов’язати теоретичні та практичні сторони дисципліни, вільно відповідає на нестандартні запитання, показує знання монографічного матеріалу з питання, вірно обґрунтовує наукові поняття , володіє навичками виконання практичних завдань, виявляє вміння самостійно узагальнювати матеріал, не допускає при цьому помилки.

За національною шкалою
За 100 бальною шкалою
За шкалою ECTS

Добре
83 – 89
B


75 - 82
С


Оцінується у випадках, коли студент знає програмний матеріал, не допускає суттєвих недоліків у відповіді, може вірно використовувати теоретичні положення й володіє навичками при виконанні практичних завдань.


За національною шкалою
За 100 бальною шкалою
За шкалою ECTS

Задовільно
68 – 74
D


60 - 67
E



Оцінується у випадках, коли студент засвоїв лише основний матеріал, але погано орієнтується в окремих положеннях, припускається помилок або неточностей у формулюваннях, порушує логіку та послідовність у викладенні програмного матеріалу та має складнощі при виконанні практичних завдань.


За національною шкалою
За 100 бальною шкалою
За шкалою ECTS

Незадовільно з можливістю повторного складання
35 – 59
FX

Незадовільно з обов’язковим повторним вивченням
0 – 34
F




Оцінується у випадках, коли студент не володіє знаннями щодо значної частини програмного матеріалу, припускається суттєвих помилок, з великими труднощами виконує практичну роботу.







ШКАЛА ОЦІНЮВАННЯ АКАДЕМІЧНИХ УСПІХІВ
СТУДЕНТА:
Таблиця
За 100-бальною
За 5-бальною системою
За системою ЕСТ8

системою
Іспит або диф. Залік
Залік



90-100
Відмінно
Зараховано
А

83-89
Добре


В

75-82




С

68-74
Задовільно


Б

60-67




Е

35-59
Незадовільно з
можливістю
повторного складання
Не зараховано з
можливістю повторного складання
РХ

0-34
Незадовільно з
обов'язковим повторним
курсом
Не зараховано з
обов'язковим повторним
курсом
Р






РОЗПОДІЛ БАЛІВ, ЯКІ ВИСТАВЛЯЮТЬСЯ СТУДЕНТАМ


Модуль

Семестровий
модуль-контроль

Сума балів

Змістовий модуль 1
Змістовий модуль 2



Аудиторні заняття (індивідуальна робота, самостійна робота, к/р тощо)



т 1
т 2
т 3
т 4
т 5
т 6
т 7
т 8
т 9
Проводиться за бажанням студента для підвищення рейтингу

100

10
12
10
10
12
12
11
12
11



42
58



100







ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

№ з/п
Назва теми







Всього
З викладачем
Індивідуальна робота
Самостійна робота




Разом
Лекції
Семінарські заняття
Практичні заняття
Контрольна робота



1
2
3
4
5
6
7
8
9
10


Змістовий модуль 1. Загальні положення цивільного процесуального права.









1.
Поняття та принципи цивільного процесуального права.
24
8
4
2
2

8
8

2.
Цивільні процесуальні правовідносини. Учасники цивільного процесу.
24
10
4
2
4

7
7

3.
Цивільна юрисдикція. Підсудність цивільних справ. Докази та доказування у цивільному процесі.
24
10
4
2
4

7
7

4.
Цивільні процесуальні строки. Судові витрати. Санкції цивільного процесуального права.
24
10
4
2
4

7
7


Змістовий модуль 2. Судовий розгляд цивільних справ.









5.
Позов. Відкриття провадження у справі, підготовка справи до судового розгляду в суді першої інстанції.
24
10
4
2
4

7
7

6.
Судовий розгляд цивільних справ. Судові рішення.
24
10
4
2
4

7
7

7.
Непозовні провадження.
24
10
4
2
4

7
7

8.
Провадження по оскарженню і перегляду рішень і ухвал суду.
24
10
4
2
4

7
7

9.
Виконавче провадження. Процесуальні питання, пов’язані з виконанням судових рішень у цивільних справах.
22
10
4
2
4

6
6

Контрольна робота.
2
2



2



Іспит









Всього
216
90
36
18
34
2
63
63

ОСНОВНА ЛІТЕРАТУРА

Нормативно-правові акти
Конституція України. Прийнята на V сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року // Відомості ВРУ. – 1996. - № 30. – Ст. 141.
Цивільний процесуальний кодекс України, 1618-15, остання редакцiя вiд 03.08.2010 на пiдставi 2453-17, чинний.
Цивільний кодекс України: Прийнятий 16 січня 2003 р. – К.: Парламентське видавництво, 2003.
Сімейний кодекс України № 2947-ІІІ від 10 січня 2002 р. // ВВР. – 2002. - № 21-22. – Ст. 135 (із змінами).
Земельний кодекс України. – Х., 2001.
Кодекс законів про працю України. Затверджений Законом № 322-VІІІ від 10 грудня 1971 р. // ВВР. – 1971. – додаток до № 50. – Ст. 375 (із змінами).
Про судоустрій і статус суддів. Закон України, Голос України № 142 за 3 серпня 2010 р.
Про Конституційний Суд України. Закон України // ВВР. – 1996. - № 49. – Ст. 272.
Про міжнародне приватне право. Закон України від 23 червня 2005 р. № 2709-ІV // ВВР. – 2005. - № 32. – Ст. 422.
Про статус суддів. Закон України № 2862-ХІІ від 15 грудня 1992 р. // ВВР. – 1993. – № 8. – Ст. 56 (із змінами).
Про прокуратуру. Закон України № 1789-ХІІ від 5 грудня 1991 р. // ВВР. – 1991. - № 53. – Ст. 793 (із змінами).
Про адвокатуру. Закон України № 2887-ХІІ від 19 грудня 1992 р. // ВВР. – 1993. - № 9. – Ст. 62 (із змінами).
Про нотаріат. Закон України № 3425-ХІІ від 2 вересня 1993 р. // ВВР. – 1993. - № 39. – Ст. 383 (із змінами).
Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Закон України № 776/97-ВР від 23 грудня 1997 р. // ВВР. – 1998. - № 20. – Ст. 99.
Про третейські суди. Закон України № 1701-ІV від 11 травня 2004 року // Офіційний вісник України. – 2004. - № 23. – Ст. 1540.
Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів. Закон № 3781-ХІІ України від 23 грудня 1993 р. // ВВР. – 1994. - № 11. – Ст. 50 (із змінами).
Про органи реєстрації актів громадянського стану. Закон України № 3807-ХІІ від 24 грудня 1993 р. // ВВР. – 1994. - № 14. – Ст. 78 (із змінами).
Про громадянство України. Закон України № 2235-ІІІ від 18 січня 2001 р. // ВВР. – 2001. - № 13. – ст. 65 (із змінами).
Про об’єднання громадян. Закон України № 2460-ХІІ від 16 червня 1992 р. // ВВР. – 1992. - № 34. – Ст. 504 (із змінами).
Про місцеве самоврядування в Україні. Закон України № 280/97-ВР від 21 травня 1997 р. (із змінами).
Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності. Закон України № 1045-ХІV від 15 вересня 1999 р. // ВВР. – 1999. - № 45. - Ст. 397 (із змінами).
Про органи самоорганізації населення. Закон України № 2625-ІІІ від 11 липня 2001 р. // ВВР. – 2001. - № 48. – Ст. 254.
Про державну виконавчу службу. Закон України № 202/98 – ВР від 24 березня 1998 р. (із змінами).
Про виконавче провадження. Закон України № 606-ХІУ від 21 квітня 1999 р. // ВВР. - 1999. - № 24. – Ст. 207 (із змінами).
Про визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів. Закон України № 2860-ІІІ від 29 листопада 2001 р. // ВВР. – 2002. - № 10. – Ст. 76.
Про охорону праці. Закон України № 2694-ХІІ від 14 жовтня 1992 р. // ВВР. – 1992. - № 49. – Ст. 668 (із змінами) .
Про охорону дитинства. Закон України № 2402-ІІІ від 26 квітня 2001 р. // ВВР України. – 2001. - № 30. – Ст. 42 (із змінами).
Про захист прав споживачів. Закон України № 1023-ХІІ від 12 травня 1991 р. // ВВР. – 1991. - № 30. – Ст. 379 (в редакції Закону № 3161-ІV від 01.12.2005).
Про судову експертизу. Закон України № 4038-ХІІ від 25 лютого 1994 р.
Про державне мито. Декрет Кабінету Міністрів України № 7-93 від 21 січня 1993 (із змінами).
Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави. Постанова Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 р. № 590 // Урядовий кур'єр. – 2006. - № 86 (11 травня).
Про визначення розміру витрат, пов’язаних з розшуком відповідачів у цивільних справах. Постанова Кабінету Міністрів № 78 України від 1 лютого 1995 р. // Урядовий кур’єр. – 1995. - № 20.
Інструкція про порядок обчислення та справляння державного мита. Затверджена Наказом Головної державної податкової інспекції України № 5 від 22 квітня 1993 р. (із змінами).
Інструкція про проведення виконавчих дій. Затверджено наказом Міністерства юстиції України 15 грудня 1999 р. № 74/5 (у редакції від 01.01.2006 р.).
Інструкція про порядок і розміри відшкодування витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення та виплати державним науково-дослідним установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів. Затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 1 липня 1996 р. № 710 (із змінами).
Правила опіки та піклування, затверджені наказом Державного комітету України у справах сім’ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 р. № 34/166/131/88 // ОВУ. – 1999. - № 26. – Ст. 115.
Порядок ведення обліку дітей, які можуть бути усиновлені, осіб, які бажають усиновити дитину, та здійснення нагляду за дотриманням прав дітей після усиновлення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 серпня 2003 р. № 1377 // ОВУ. – 2003. - № 36. – ст. 14.
Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб. Постанова Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 р. № 146.
Загальна декларація прав людини. Документ ООН, схвалено 10 грудня 1948 року.
Конвенція про права дитини. Схвалено ООН, Резолюція № 44/25, 20 листопада 1989 року. Ратифіковано Україною 27 лютого 1991 р. № 789-ХІІ.
Конвенція про правову допомогу та правові відносини в цивільних, сімейних та кримінальних справах. Міжнародна угода від 22 січня 1993 р. Ратифіковано Україною 10 листопада 1994 року № 240/94 ВР.

Рішення Конституційного Суду України
Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) від 1 грудня 2004 р. № 18-рп/2004.
Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України про офіційне тлумачення положень частин першої, другої статті 126 Конституції України та частини другої статті 13 Закону України “Про статус суддів” (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу) від 1 грудня 2004 р. № 19-рп/2004.

Постанови Пленуму Верховного Суду України
Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року № 9.
Про застосування законодавства, що забезпечує незалежність суддів. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 4 від 12 квітня 1996 р. (із змінами).
Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді цивільних справ по першій інстанції. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 1990 року № 9 (Із змінами і доповненнями).
Про судове рішення. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 11 від 29 грудня 1976 р. зі змінами від 24 квітня 1981 р. (Із змінами і доповненнями).
Про практику перегляду судами у зв’язку з нововиявленими обставинами рішень, ухвал і постанов у цивільних справах, що набрали законної сили. Постанова Пленуму Верховного суду України від 27 лютого 1981 р. № 1 ( із змінами).
Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Постанова Пленуму Верховного суду України від 31 січня 1995 р. № 5.
Про судову практику із справ про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним. Постанова Пленуму Верховного суду України від 28 березня 1972 р. № 3.
Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 р. № 7.
Про судову практику в справах про виключення майна з опису. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 17 серпня 1976 року № 6 (Із змінами і доповненнями).
Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 (Із змінами і доповненнями).
Про судову практику в справах про визнання угод недійсними. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 р. № 3 (Із змінами і доповненнями).
Про практику розгляду судами України справ про спадкування. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 червня 1983 р. № 4 (Із змінами і доповненнями).
Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 18 квітня 1985 р. № 2 (Із змінами і доповненнями).
Про практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 18 вересня 1987 р. № 9 (Із змінами і доповненнями).
Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 18 квітня 1985 р. № 7 (Із змінами і доповненнями).
Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок (назву змінено згідно з постановою Пленуму Верховного Суду від 25.05.98 р. № 15). Постанова Пленуму Верховного Суду України від 4 жовтня 1991 р. № 7 (Із змінами і доповненнями).
Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. № 6 (Із змінами).
Про практику розгляду судами трудових спорів. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 р. № 9 (Із змінами).
Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 р. № 14 (Із змінами).
Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 р. № 20 (Із змінами).
Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 р. № 5 (Із змінами).
Про практику застосування судами законодавства про оплату праці. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р. № 13.
Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 р. № 14.
Навчальна та наукова література

Бевзенко В. Переваги і недоліки нового Цивільного процесуального кодексу України // Юридичний журнал. – 2005. - № 9. – С. 98-101.
Бобровник О.В. Треті особи із самостійними вимогами щодо предмета спору за чинним та новим ЦПК України // Держава і право. – 2005. – Вип.. 29. – с. 386-391.
Бобровник О.В. Третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору в справі, що зумовлена посвідченням договору купівлі-продажу // Часопис Київського університету права. – 2005. - № 4. – С. 168-171.
Бойко М.Д., Хазін М.А. Процесуальні документи у сфері цивільно-правових відносин. –К.: Атіка, 2007. -616с.
Бочаров Д. Легальне визначення доказу – дефініція чи конструкція // Підприємництво, господарство, право. – 2003. - № 3. – С. 77-79.
Буркацький Л.К. Захист цивільного права та інтересу: Методика складання документів, коментарі, позовні та інші заяви: Навч. посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2005.
Васильєва Ж.В. Підстави призначення експертизи в цивільному процесі //Держава і право: Зб. наук. Праць. Юридичні і політичні науки. – 2005. – Вип.. 27. – С. 353-458.
Вахонєва Т.М. Процесуальні строки захисту цивільних прав за новим цивільно-процесуальним законодавством // Держава і право. – 2005. – Вип.. 27. – С. 342-348.
Волинець А. Спірні питання витрат на оплату послуг адвоката в цивільному процесі // Юридичний журнал. – 2005. - № 4. – С. 98-100.
Гончар А. Шаги вперед, назад и прыжки в сторону: положения нового Гражданского процессуального кодекса глазами судьи // Юридическая практика. – 2005. - № 49 (6 дек.). – С. 12-13.
Гусаров К. Апелляционное производство в судах гражданской юрисдикции // Підприємництво, господарство і право. – 2003. - № 7. – С. 37-40.
Дем’янова Л.В. Властивості законної сили ухвал суду першої інстанції// Часопис Київського університету права. – 2005. - № 4. – С. 176-179.
Диба І. Загальновідомі обставини //Юридичний вісник України. – 2005. - № 33. – С. 8.
Диба І. Можливості застосування заходів із забезпечення доказів // Юридичний вісник України. – 2005. - № 25. – С. 8.
Диба І. Свідок у цивільному процесі // Юридичний вісник України. – 2005. - № 43 (29 жовт.-4 листоп.). – С. 12.
Дунас Т., Руденко М. Участь прокурора у цивільному процесі // Прокуратура. Людина. Держава. – 2005. - № 5. – С. 89-100; 2005. - № 6. – С. 55-63.
Захарова О. Народні засідателі повертаються! // Юридичний вісник України. 2005. - № 31 (6 серп.). – С. 7.
Збірник договорів: договори, акти, доручення, повідомлення, розписки з урахуваням вимог Цивільного і господарського кодексівУкраїни (коментар). – Х.: Консул, 2005. -432с.
Зейкан Я. ГПК – первые шаги малыша Анализ практики применения Гражданского процессуального кодекса Украины // Юридическая практика. – 2006. - № 4 (24 янв.). – С. 1, 16-17.
Зейкан Я.П. Коментар Цивільного процесуального кодексу України. – К.: Юридична практикв, 2006.
Зейкан Я.П. Коментар змін та доповнень до Цивільного процесуального кодексу України. – К.: КНТ, 2006. – 80с.
Зразки процесуальних документів (заяви, позовні заяви, скарги, клопотання) / Укладачі: Лядецький М.М., Хавронюк М.І. Кравчук В.М. Стратегія і тактика цивільного процесу: Практичний посібник. – К.: Атіка, 2005.
Зразки процесуальних документів (заяви, позовні заяви, скарги, клопотання) / Кравчук В.М. Стратегія і тактика цивільного процесу: Практичний посібник. – К.: Атіка, 2006. -352с.
Кілічава Т.М. Цивільне-процесуальне право: Навчальний посібник – К.: Центр учбової літ., 2007. -352с.
Клюев М.А. Доказывание авторства в гражданском судопроизводстве // Юрист. – 2005. - № 1. – С. 46-49.
Ковтун Л. Представництво в цивільному процесі: окремі проблеми // Право України. – 2004. - № 1.
Козма І.В. Визначення сторін у цивільному процесі у справах про захист прав споживачів // Часопис Київського університету права. – 2005. - № 3. – С. 117-123.
Колтунова А. Участь прокурора у цивільному процесі // Юридичний вісник України. – 2005. - № 32. – 13 серп. – С. 6-7.
Котуха О.С. До питання про презумпцію // Науковий вісник Львівського юридичного інституту МВС. – 2005. - № 2. – С. 196-203.
Кройтор В.А. Процесуальна рівноправність сторін як одна з основних засад цивільного судочинства // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2004. - № 3. – Ч. 1. – С. 138-142.
Крупко П. Договір доручення як форма надання повноважень при добровільному представництві // Право України. – 2002. - № 9. – С. 104-109.
Кузнєцова Н. Приватність цивільного права як необхідний етап реформування судочинства України (щодо вирішення питань юрисдикції) // Юридична газета. – 2005. – 15 листоп. – С. 12.
Кузьменко С. Про співвідношення та застосування загальних і спеціальних правових норм у цивільному судочинстві // Правничий часопис Донецького університету. – 2005. - № 1. – С. 52-55.
Лазор В. Регулювання строків позовної давності при вирішенні індивідуальних трудових спорів // Право України. – 2003. - № 8. – С. 78-80.
Лазько О.М. Письмові докази як засіб доказування у цивільному процесі України // Держава і право. – 2005. – Вип.. 29. – С. 432-437.
Литовченко Л.А., Мінка П.Я. Цивільне процескальне право: Курс лекцій. – Дн-вськ:ДГУ, 2007. -344с.
Лукіна І.М. Немайнова відповідальність як один із видів цивільної процесуальної відповідальності // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2005. – Вип.. 29. – С. 347-351.
Луспеник Д.Д. Застосування новел ЦК і ЦПК України в судовій практиці. Серія “Судова практика”. – Х.: Харків юридичний, 2005.
Луспеник Д. Застосування у судовій практиці доказових презумпцій та фікцій у системі розподілу обов’язків з доказування за новим ЦПК України // Право України. – 2005. - № 8. – С. 56-60.
Луспеник Д. Коли ліва рука не знає, що робить права: Аналіз останніх законодавчих несистемних змін до Цивільного процесуального кодексу // Закон і бізнес. – 2006. - № 20 (20 трпав.). – С. 10.
Луспеник Д.Д. Настільна книга професійного судді при розгляді цивільних справ (складання судових процесуальних документів за новим ЦПК України). – Х.: Харків юридичний, 2005.
Луспеник Д.Д. Процесуальна аналогія в цивільному судочинстві: де-юре та де-факто // Адвокат. – 2006. - № 2. – С. 12-17.
Митракова І. Збірник задач з цивільного процесуальногь права України. Навч. посіб. – К.: КНТ, 2007 -112с.
Нікітчук І. Теоретичний аспект застосування правового прецеденту в цивільному судочинстві України // Підприємництво, господарство і право. – 2005. - № 5. – С. 44-47.
Опрышко Л. Размышления о новом ГПК // Юридическая практика. – 2005. - № 39 (27 сент.). – С. 11-13.
Паскар А. Єдність і взаємозв’язок цивільних процесуальних правовідносин // Юридична Україна. – 2005. - № 10. – С. 60-63.
Петровський А.В. Актуальні питання участі прокурора у справах про визнання право чинів недійсними у світлі нового цивільно-процесуального законодавства // Держава і право. – 2005. – Вип.. 29. – С. 391-397.
Підлісний Є. Нові статті про головне: вирішування цивільних спорів за новим ЦПК // Український юрист. – 2005. - № 11. – С. 28-31.
Представництво в судовому процесі. За новим ЦПК і проектом Господарського процесуального кодексу України // Прокуратура. Людина. Держава. – 2005. - № 6. – С. 64-83.
Пташник В. Новий ЦПК або чого прагнув законодавець ? // Юридичний журнал. – 2005. - № 10. – С. 41-43.
Роїна О.М. Збірник позовних заяв : Практ. посібник – К.: КНТ, 2006. – 204с.
Руденко М. Прокурор у цивільному процесі України // Юридичний журнал. – 2005. - № 10. – С. 104-113.
Смитюх А. Что такое процессуальные диверсии // Юридическая практика. – 2005. - № 1-2. – С. 1, 12-13.
Солдатенко А. Состязательность в гражданском процессе // Юридическая практика. – 2005. - № 44 (1 нояб.). – С. 12-13.
Турчин-Куракіна І. Питання підвідомчості спорів, що виникають із земельних правовідносин // Підприємництво, господарство і право. – 2005. - № 4. С. 38-41.
Шульженко Ю. Захист прав та охоронюваних законом інтересів третіх осіб у цивільному процесі // Право України. – 2005. - № 3. – С. 80-86.
Сульженко Ю. Реалізація права на судовий захист у суді першої інстанції // Право України. – 2005. - № 7. – С. 89-94.
Тертышников В.И. Основы гражданского судопроизводства Украины. – Х., 2006.
Тертишніков В. Правове регулювання структури цивільного судочинства // Вісник Академії правових наук України. – 2005. - № 2. – С. 137-143.
Тертишніков В.І. Цивільний процесуальний кодекс України: науково-практичний коментар. – Х.: “Ксилон”, 2006.
Тимченко Г. Джерела змагальності у цивільному судочинстві // Право України. – 2005. - № 1. – С.99-103.
Тимченко Г.П. Поняття диспозитивності у цивільному процесуальному праві // Вісник господарського судочинства. – 2003. - № 3. – С. 209-214.
Тимченко Г.П. Принцип справедливого судового процесу та його закріплення в новому ЦПК України // Часопис Київського університету права. – 2005. - № 1. – С. 78-83.
Тимченко Г.П. Тип гражданского судопроизводства: украинский путь развития //Держава і право. – 2005. – Вип.. 28. – С. 382-388.
Фазікош Г. Юридична та соціальна природа судового рішення в цивільному судочинстві і сучасні наукові погляди // Право України. – 2001. - № 3.
Фурса С., Фурса Е. Проблемные вопросы современного гражданского процесса на Украине // Юридическая практика. – 2003. - № 49. – С. 10-11.
Фурса С.Я., Цюра Т.В. Докази і доказування у цивільному процесі: Науково-практичний посібник. – К.: Видавець Фурса С.Я., КНТ, 2005.
Фурса С.Я., Фурса Є.І. Цивільний процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар.:У 2-х томах- к.: Видав. ФурсаС.Я.; КНТ, 2006. – Т.1-912с., Т.2 -800с.
Цивільне процесуальне право України: Навч. посіб. / За ред. С.С. Бичкової._ К.: Атіка, 2006. -384с.
Цивільний процесуальний кодекс України- К.: Центр навч. літ., 200. -183с.
Цивільний процес: Навчальний посібник / За ред. Ю.В.Білоусова. – К.: Прецедент, 2005.
Чорнооченко С.І. Цивільний процес: Навч. посіб. – К.: Центр навчальної літ., 2005. -472с.
Шишкін В. Принцип диспозитивності у новому ЦПК України // Право України. – 2006. - № 3. – С. 78-81.
Штефан М.Й. Цивільне процесуальне право України: Академічний курс: Підруч. для студ. спец. вищ. навч. закл. – К.: Концерн “Видавничий Дім “Ін Юре”, 2005.
Якименко О. Мета і процесуальне оформлення підготовки цивільних справ до судового розгляду // Право України. – 2003. - № 12. – С. 117-119.
Ярема А.Г., Давиденко Г.І. Новели цивільного судочинства // Вісник Верховного Суду України. – 2005. - № 9, 10.
Ярошенко І.С. Цивільне процесуальне право: Навч.-метод. посіб. – К.: КНЕУ, 2003. -159с.
Ясинюк М. Сучасний погляд на розвиток цивільного процесу в Україні // підприємництво, господарство і право. – 2006. - № 3. – С. 89-91.















ПЛАН ПРОВЕДЕННЯ ЗАНЯТЬ

Тема 1.
ПОНЯТТЯ ТА ПРИНЦИПИ ЦИВІЛЬНОГО ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРАВА

Ключові поняття: цивільне процесуальне право; цивільний процес; форма захисту права; цивільна процесуальна форма; предмет цивільного процесуального права; методи цивільного процесуального права; джерела цивільного процесуального права; провадження та стадії цивільного процесу; принципи цивільного процесуального права, закріплені Конституцією України; принципи, закріплені законодавством про судочинство; загальноправові принципи; міжгалузеві принципи; галузеві принципи.

Семінарське заняття – 2 год.
Практичне заняття – 2 год.


План семінарського заняття:
Поняття, предмет, система цивільного процесуального права.
Норми цивільного процесуального права, їх класифікація. Дія норм цивільного процесуального права в часі, просторі, за колом осіб.
Джерела цивільного процесуального права.
Цивільне судочинство, його провадження і стадії.
Система принципів цивільного процесуального права, їх класифікація. Принципи, закріплені Конституцією України. Принципи, закріплені законодавством про судочинство.

Теми рефератів
Джерела цивільного процесуального права.
Провадження у цивільному процесі, їх особливості.
Сучасні проблеми науки цивільного процесуального права.
Функціонування принципу диспозитивності в цивільному процесі.
Статус недоторканності та інші юридичні гарантії незалежності суду.
Сутність принципу змагальності та його реалізація в цивільному процесі.

Питання для самостійного вивчення
Співвідношення цивільного процесуального права з конституційним, цивільним, сімейним, трудовим, адміністративним, кримінально-процесуальним правом.
Сутність і значення цивільної процесуальної форми.
Принципи безпосередності судового розгляду та процесуального формалізму.
Принцип територіальності й спеціалізації побудови системи судів загальної юрисдикції.
Незалежність і недоторканність суддів та підкорення їх тільки законові.
Таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції як принцип цивільного процесуального права.

Основна література
Нормативно-правові акти
Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. – К., 1996.
Цивільний процесуальний кодекс України, 1618-15, остання редакцiя вiд 03.08.2010 на пiдставi 2453-17, чинний.
Про судоустрій і статус суддів. Закон України, Голос України № 142 за 3 серпня 2010 р.
Цивільний кодекс України: Прийнятий 16 січня 2003 р.
Сімейний кодекс України № 2947-ІІІ від 10 січня 2002 р. // ВВР. – 2002. - № 21-22. – Ст. 135 (із змінами).
Земельний кодекс України. – Х., 2001.
Кодекс законів про працю України. Затверджений Законом № 322-УІІІ від 10 грудня 1971 р. // ВВР. – 1971. – додаток до № 50. – Ст. 375 (із змінами).
Про Конституційний Суд України. Закон України // ВВР. – 1996. - № 49. – Ст. 272.
Про міжнародне приватне право. Закон України від 23 червня 2005 р. № 2709-ІУ // ВВР. – 2005. - № 32. – Ст. 422.
Про статус суддів. Закон України № 2862-ХІІ від 15 грудня 1992 р. // ВВР. – 1993. – № 8. – Ст. 56 (із змінами).
Про прокуратуру. Закон України № 1789-ХІІ від 5 грудня 1991 р. // ВВР. – 1991. - № 53. – Ст. 793 (із змінами).
Про адвокатуру. Закон України № 2887-ХІІ від 19 грудня 1992 р. // ВВР. – 1993. - № 9. – Ст. 62 (із змінами).
Про нотаріат. Закон України № 3425-ХІІ від 2 вересня 1993 р. // ВВР. – 1993. - № 39. – Ст. 383 (із змінами).
Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Закон України № 776/97-ВР від 23 грудня 1997 р. // ВВР. – 1998. - № 20. – Ст. 99.
Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів. Закон № 3781-ХІІ України від 23 грудня 1993 р. // ВВР. – 1994. - № 11. – Ст. 50 (із змінами).
Про громадянство України. Закон України № 2235-ІІІ від 18 січня 2001 р. // ВВР. – 2001. - № 13. – ст. 65 (із змінами).
Про звернення громадян. Закон України № 393/96-ВР від 2 жовтня 1996 р. // ВВР. – 1996. - № 47. – Ст. 256 (із змінами).
Про об’єднання громадян. Закон України № 2460-ХІІ від 16 червня 1992 р. // ВВР. – 1992. - № 34. – Ст. 504 (із змінами).
Про місцеве самоврядування в Україні. Закон України № 280/97-ВР від 21 травня 1997 р. (із змінами).
Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності. Закон України № 1045-ХІУ від 15 вересня 1999 р. // ВВР. – 1999. - № 45. - Ст. 397 (із змінами).
Про виконавче провадження. Закон України № 606-ХІУ від 21 квітня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1999. - № 24. – Ст. 207 (із змінами).
Положення про Державну судову адміністрацію України. Затверджено Указом Президента України від 3 березня 2003 р. № 182/2003-04-07.

Постанови Пленуму Верховного Суду України
Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року № 9.
Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді цивільних справ по першій інстанції. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 1990 року № 9 (Із змінами і доповненнями).
Про застосування законодавства, що забезпечує незалежність суддів. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 4 від 12 квітня 1996 р. (із змінами).
Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 18 квітня 1985 р. № 7 (Із змінами і доповненнями).
Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 р. № 7.
Про практику розгляду судами трудових спорів. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 р. № 9 (Із змінами).
Навчальна та наукова література
Бевзенко В. Переваги і недоліки нового Цивільного процесуального кодексу України // Юридичний журнал. – 2005. - № 9. – С. 98-101
Бородін М. Конституційне право громадянина на звернення до суду за захистом своїх прав // Право України. – 2000. - № 8. – С. 65-66.
Величко О. Првова природа принципів рівності та рівноправності в цивільному процесі // Юридичний журнал. – 2004. - № 3. – С. 118-122.
Вовк Д. Проблеми визначення та дії принципу верховенства права в Україні // Право України. – 2003. - № 11. – С. 127-130.
Гетманцев О.В. Принципи цивільного процесу: поняття, особливості // Юридичний вісник. – 2004. - № 1. – С. 86-89.
Григор’єва Л.І. Принципи незалежності судової влади та гарантії судового захисту прав і свобод людини і громадянина // Вісник Верховного Суду України. – 1999. - № 4. – С. 5-9.
Кройтор В.А. Проблеми доступності цивільного судочинства в Україні у зв’язку з реальним закріпленням принципу змагальності // Право і безпека. – 2004. - № 3*1. – С. 98-101.
Луспеник Д.Д. Застосування новел ЦК і ЦПК України в судовій практиці. Серія “Судова практика”. – Х.: Харків юридичний, 2005.
Луспеник Д.Д. Настільна книга професійного судді при розгляді цивільних справ (складання судових процесуальних документів за новим ЦПК України). – Х.: Харків юридичний, 2005.
Луспеник Д. Роль суду в цивільному змагальному процесі // Юридичний журнал. – 2004. - № 5. – С. 116-120.
Нікітчук І. Теоретичний аспект застосування правового прецеденту в цивільному судочинстві України // Підприємництво, господарство і право. – 2005. - № 5. – С. 44-47.
Солдатенко А. Состязательность в гражданском процессе // Юридическая практика. – 2005. - № 44 (1 нояб.). – С. 12-13.
Сульженко Ю. Реалізація права на судовий захист у суді першої інстанції // Право України. – 2005. - № 7. – С. 89-94.
Тертышников В.И. Основы гражданского судопроизводства Украины. – Х., 2006.
Тертишніков В.І. Цивільний процесуальний кодекс України: науково-практичний коментар. – Х.: “Ксилон”, 2006.
Тимченко Г.П. Джерела диспозитивності у цивільному процесуальному праві // Вісник господарського судочинства. – 2004. - № 1. – С. 338-342.
Тимченко Г. Джерела змагальності у цивільному судочинстві // Право України. – 2005. - № 1. – С.99-103.
Тимченко Г.П. Тип гражданского судопроизводства: украинский путь развития //Держава і право. – 2005. – Вип.. 28. – С. 382-388.
Цивільний процес: Навчальний посібник / За ред. Ю.В.Білоусова. – К., 2006.
Шевченко О.М., Лютиков П. Зміст та структура нового Цивільного процесуального кодексу: теоретичний аспект // Влада. Людина. Закон. – 2004. - № 12. – С. 57-59.
Шевчук П.І. Розширення дії засад змагальності та диспозитивності при розгляді цивільних справ у суді першої інстанції // Вісник Верховного Суду україни. – 2002. - № 3. – С. 20-23.
Шишкін В. Принцип диспозитивності у новому ЦПК України // Право України. – 2006. - № 3. – С. 78-81.
Штефан М.Й. Цивільне процесуальне право України: Академічний курс. – К.: Концерн “Видавничий Дім “Ін Юре”, 2005.
Ярема А.Г., Давиденко Г.І. Новели цивільного судочинства // Вісник Верховного Суду України. – 2005. - № 9, 10.
Ясинюк М. Сучасний погляд на розвиток цивільного процесу в Україні // підприємництво, господарство і право. – 2006. - № 3. – С. 89-91.

Практичне заняття – 2 год.

Задачі з юридичної практики
1. Черговий електротехнік Карбан звернувся до місцевого суду з позовом про стягнення із заводу грошової винагороди за понаднормову роботу. Справа попередньо розглядалася в комісії з трудових спорів, але сторони до згоди не прийшли. У судовому засіданні виявилось, що розрахунки сплати понаднормових робіт позивач зробив неправильно, що йому дійсно належить виплатити у два рази більше, а клопотання про збільшення суми позову він на суді не порушував. Розглянувши справу, суд стягнув із заводу на користь позивача подвійну суму.
Чи узгоджуються дії суду з принципом диспозитивності ?

2. Судова палата в цивільних справах апеляційного суду своєю ухвалою скасувала рішення місцевого суду про поновлення на роботі Хмелюка з підстав неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи, і спрямувала справу на новий розгляд до того ж суду в іншому складі суддів. При новому розгляді справи у складі суду був суддя, який входив до складу, що ухвалив рішення, яке було скасовано апеляційним судом. Вкажіть порядок розгляду справ у першій інстанції, якщо вони повернені на новий розгляд у зв’язку з неповним з’ясуванням обставин у справі.

3. Чебрець, подавши позов на Лиходія про відшкодування вартості нанесених збитків, просив суд викликати з м. Ужгорода в судове засідання свідком Макаревського, який був єдиним очевидцем автомобільної аварії, внаслідок якої позивач і його автомашина одержали пошкодження. Беручи до уваги значну відстань розташування м. Києва від м. Ужгорода, суддя доручив суду за місцем проживання Макаревського допитати його там і надіслати про це до суду для розгляду справи протокол судового засідання.
Визначте відповідність процесуальних дій судді вимогам принципу безпосередності.
4. Районний відділ соціального захисту пред’явив позов про стягнення з Побігайла суми переплаченої пенсії. Оскільки Побігайло тяжко хворів і перебував на стаціонарному лікуванні, суддя зупинив провадження у справі до його одужання. Ураховуючи такі обставини, представник районного відділу соціального забезпечення відмовився від позову. Суддя прийняв цю відмову і провадження у справі закрив.
Чи відповідають принципам цивільного процесуального права дії представника райсоцзахисту і суду ?

5. При розгляді справи про розділ будинку за позовом Таранова до спадкоємців місцевий суд зробив одногодинну перерву на відпочинок. Після перерви була проведена заміна судді, який раптово захворів і був відправлений до лікарні. Новий суддя спочатку вирішив питання про забезпечення позову в іншій справі, а потім продовжив розглядати справу про розділ будинку.
Чи мало місце в цих діях порушення принципів цивільного процесуального права ?

6. Визначте і проаналізуйте статті ЦПК, у яких закріплені положення принципів диспозитивності, змагальності, публічності, раціональної процесуальної форми, безпосередності, усності, процесуальної рівноправності сторін та ін.

Тема 2.
ЦИВІЛЬНІ ПРОЦЕСУАЛЬНІ ПРАВОВІДНОСИНИ.
УЧАСНИКИ ЦИВІЛЬНОГО ПРОЦЕСУ

Ключові поняття: цивільні процесуальні правовідносини; суб’єкти, об’єкт, зміст цивільних процесуальних правовідносин; цивільна процесуальна правосуб’єктність; цивільна процесуальна правоздатність; цивільна процесуальна дієздатність; юридичні процесуальні факти; передумови виникнення цивільних процесуальних правовідносин; сторони у цивільному процесі; особи, які здійснюють правосуддя в цивільних справах; особи, які беруть участь у справі; особи, які сприяють розгляду і вирішенню справи; процесуальна співучасть; неналежний відповідач; треті особи; процесуальний представник; органи і особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб; свідок, експерт, перекладач, спеціаліст, особа, яка надає правову допомогу.

Семінарське заняття – 2 год.
Практичне заняття – 4 год.

План
Поняття цивільних процесуальних правовідносин.
Передумови виникнення цивільних процесуальних правовідносин:
а) норми цивільного процесуального права як передумови виникнення правовідносин
·
б) цивільна процесуальна правоздатність як передумова виникнення правовідносин
·
в) процесуальні юридичні факти як передумова виникнення цивільних процесуальних правовідносин.
Елементи цивільних процесуальних правовідносин: суб’єкти
·
·об’єкт
·
·зміст.
Особи, які беруть участь у справі.
Сторони у цивільному процесі, їх права та обов’язки.
Процесуальна співучасть.
Неналежна сторона в процесі; умови і порядок заміни неналежного відповідача.
Процесуальне правонаступництво.
Треті особи.
Особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.
Процесуальний представник.
5. Інші учасники цивільного процесу.

Теми рефератів
Форми участі органів державної влади та місцевого самоврядування в цивільному судочинстві.
Процесуальні права і обов’язки сторін у цивільному процесі.
Процесуально-правове становище представника у цивільному процесі.

Питання для самостійного вивчення.
Завдання і форми участі прокурора в цивільному судочинстві.
Форми участі органів державної влади та місцевого самоврядування у цивільному процесі.
Процесуальне становище свідка, експерта, перекладача.
Основна література
Нормативно-правові акти
Цивільний процесуальний кодекс України, 1618-15, остання редакцiя вiд 03.08.2010 на пiдставi 2453-17, чинний.
Про судоустрій і статус суддів. Закон України, Голос України № 142 за 3 серпня 2010 р.

Цивільний кодекс України: Прийнятий 16 січня 2003 р.
Сімейний кодекс України № 2947-ІІІ від 10 січня 2002 р. // ВВР. – 2002. - № 21-22. – Ст. 135 (із змінами).
Земельний кодекс України. – Х., 2001.
Кодекс законів про працю України. Закон України. Затверджений Законом № 322-УІІІ від 10 грудня 1971 р. // ВВР. – 1971. – додаток до № 50. – Ст. 375 (із змінами).
Про міжнародне приватне право. Закон України від 23 червня 2005 р. № 2709-ІУ // ВВР. – 2005. - № 32. – Ст. 422.
Про прокуратуру. Закон України № 1789-ХІІ від 5 грудня 1991 р. // ВВР. – 1991. - № 53. – Ст. 793 (із змінами).
Про адвокатуру. Закон України № 2887-ХІІ від 19 грудня 1992 р. // ВВР. – 1993. - № 9. – Ст. 62 (із змінами).
Про нотаріат. Закон України № 3425-ХІІ від 2 вересня 1993 р. // ВВР. – 1993. - № 39. – Ст. 383 (із змінами).
Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Закон України № 776/97-ВР від 23 грудня 1997 р. // ВВР. – 1998. - № 20. – Ст. 99.
Про громадянство України. Закон України № 2235-ІІІ від 18 січня 2001 р. // ВВР. – 2001. - № 13. – ст. 65 (із змінами).
Про об’єднання громадян. Закон України № 2460-ХІІ від 16 червня 1992 р. // ВВР. – 1992. - № 34. – Ст. 504 (із змінами).
Про місцеве самоврядування в Україні. Закон України № 280/97-ВР від 21 травня 1997 р. (із змінами).
Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності. Закон України № 1045-ХІУ від 15 вересня 1999 р. // ВВР. – 1999. - № 45. - Ст. 397 (із змінами).
Про органи самоорганізації населення. Закон України № 2625-ІІІ від 11 липня 2001 р. // ВВР. – 2001. - № 48. – Ст. 254.
Про захист прав споживачів. Закон України № 1023-ХІІ від 12 травня 1991 р. // ВВР. – 1991. - № 30. – Ст. 379 (із змінами).
Постанови Пленуму Верховного Суду України
Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року № 9.
Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді цивільних справ по першій інстанції. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 1990 року № 9 (Із змінами і доповненнями).
Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Постанова Пленуму Верховного суду України від 31 січня 1995 р. № 5.
Про судову практику із справ про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним. Постанова Пленуму Верховного суду України від 28 березня 1972 р. № 3.
Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 р. № 7.
Про судову практику в справах про визнання угод недійсними. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 р. № 3 (Із змінами і доповненнями).
Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 18 квітня 1985 р. № 2 (Із змінами і доповненнями).
Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок (назву змінено згідно з постановою Пленуму Верховного Суду від 25.05.98 р. № 15). Постанова Пленуму Верховного Суду України від 4 жовтня 1991 р. № 7 (Із змінами і доповненнями).
Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. № 6 (Із змінами).


Навчальна та наукова література
Бобровник О.В. Треті особи із самостійними вимогами щодо предмета спору за чинним та новим ЦПК України // Держава і право. – 2005. – Вип.. 29. – с. 386-391.
Бобровник О.В. Третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору в справі, що зумовлена посвідченням договору купівлі-продажу // Часопис Київського університету права. – 2005. - № 4. – С. 168-171.
Бородін М. Конституційне право громадянина на звернення до суду за захистом своїх прав // Право України. – 2000. - № 8. – С. 65-66.
Буркацький Л.К. Захист цивільного права та інтересу: Методика складання документів, коментарі, позовні та інші заяви: Навч. посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2005.
Васильев С. Иммунитет свидетеля в гражданском судопроизводстве Украины // Підприємництво, господарство і право. – 2003. - № 3. – С. 40-43.
Волинець А. Спірні питання витрат на оплату послуг адвоката в цивільному процесі // Юридичний журнал. – 2005. - № 4. – С. 98-100.
Зразки процесуальних документів (заяви, позовні заяви, скарги, клопотання) / Укладачі: Лядецький М.М., Хавронюк М.І. Кравчук В.М. Стратегія і тактика цивільного процесу: Практичний посібник. – К.: Атіка, 2005.
Диба І. Свідок у цивільному процесі // Юридичний вісник України. – 2005. - № 43 (29 жовт.-4 листоп.). – С. 12.
Дунас Т., Руденко М. Участь прокурора у цивільному процесі // Прокуратура. Людина. Держава. – 2005. - № 5. – С. 89-100; 2005. - № 6. – С. 55-63.
Дунас Т., Руденко М. Участь прокурора у цивільному процесі // Прокуратура. Людина. Держава. – 2005. - № 5. – С. 89-100; 2005. - № 6. – С. 55-63.
Зейкан Я.П. Коментар Цивільного процесуального кодексу України. – К.: Юридична практикв, 2006.
Зразки процесуальних документів (заяви, позовні заяви, скарги, клопотання) / Укладачі: Лядецький М.М., Хавронюк М.І. Кравчук В.М. Стратегія і тактика цивільного процесу: Практичний посібник. – К.: Атіка, 2005.
Ковтун Л. Представництво в цивільному процесі: окремі проблеми // Право України. – 2004. - № 1.
Представництво в судовому процесі. За новим ЦПК і проектом Господарського процесуального кодексу України // Прокуратура. Людина. Держава. – 2005. - № 6. – С. 64-83.
Руденко Н. Представительство интересов гражданина или государства в суде как функция органов прокуратуры в Украине // Государство и право. – 2002. - № 1. – С. 69-75.
Руденко М. Прокурор у цивільному процесі України // Юридичний журнал. – 2005. - № 10. – С. 104-113.
Тертышников В.И. Основы гражданского судопроизводства Украины. – Х., 2006.
Тертишніков В.І. Цивільний процесуальний кодекс України: науково-практичний коментар. – Х.: “Ксилон”, 2006.
Цивільний процес: Навчальний посібник / За ред. Ю.В.Білоусова. – К.: Прецедент, 2005.
Цюра Т. Сторони як основні “процесуальні противники” в процесі доказування в цивільних справах // Право України. – 2002. - № 3. – С. 102-105.
Шульженко Ю. Захист прав та охоронюваних законом інтересів третіх осіб у цивільному процесі // Право України. – 2005. - № 3. – С. 80-86.
Штефан М.Й. Цивільне процесуальне право України: Академічний курс. – К.: Концерн “Видавничий Дім “Ін Юре”, 2005.

Практичне заняття – 4 год.

1. У відсутність громадянки Попової у її квартирі почалася пожежа, внаслідок якої постраждала не тільки її квартира, а й квартира гр. Васильєвої, яка знаходиться на поверх вище. Експерт встановив, що причиною пожежі стала праска, яку забула вимкнути Попова.
Васильєва подав позов до суду на Попову про відшкодування матеріальної шкоди.
Вкажіть, хто у даному випадку є: а) особами, які беруть участь у справі; б) особами, які сприяють здійсненню правосуддя?
2. Козлов неодноразово звертався до Дмитрієва із проханням звільнити його незаконно захоплену частину земельної ділянки. Але, оскільки Дмитрієв залишав прохання Козлова без уваги, останній був змушений звернутися до суду з позовом.
Що є у даному випадку підставою виникнення цивільних процесуальних правовідносин?
3. Скворцова, яка має неповнолітню дитину розійшлася з чоловіком. Він ухиляється від сплати аліментів, мотивуючи це тим, що є безробітним, хоча має нелегальне джерело доходу.
Скворцова подала на свого колишнього чоловіка позов до суду з вимогою сплатити аліменти.
Вкажіть суб’єкти та об’єкт цивільних процесуальних правовідносин.
4. Колосова Х. подала позов на Колосову С. і Колосову К. про визнання недійсним договору дарування житлового будинку. Позивачка зазначила, що на вимогу відповідачок, які є дочками і обіцяли не порушувати її права володіння і користування будинком, допомагати у веденні домашнього господарства, вона уклала договір дарування їм будинку. Відповідачки не виконували своїх зобов’язань, створювали умови, за яких вона не могла проживати у будинку, залишали її без догляду в зимовий період. Посилаючись на те, що угоду уклала внаслідок помилки, позивачка просила задовольнити свої вимоги.
Визначте осіб, які беруть участь у справі.
5.ЖЕК звернувся до суду з позовом на Симагіну про виселення, посилаючись на те, що після смерті наймачки однокімнатної квартири Лизунової там залишилася проживати відповідачка, яка доглядала за Лизуновою, і її дочка Ярпова (17 років). Як тимчасова мешканка Симагіна самостійного права на житлову площу не придбала і тому підлягає виселенню без надання їй іншого житла. У судовому засіданні Симагіна просила суд відмовити у задоволенні позову, оскільки ЖЕК є неналежним позивачем.
Як повинен діяти суд? Визначте коло осіб, які беруть участь у справі.
6. Податкова інспекція звернулася до місцевого суду із заявою про стягнення несплачених податків з громадянина Козака, який надав в оренду відділенню залізниці складські приміщення. У розгляді справи брали участь адвокат на стороні Козака та представник державної податкової служби.
Визначте, між ким і які виникли цивільні процесуальні правовідносини у цій справі, вкажіть їх елементи.
7.Чи можуть бути суб’єктами цивільних процесуальних правовідносин:
а) Марченко – 14 років, Гриценко – 13 років, душевнохворий Петров – 20 років, які своїми діями завдали шкоди заводу “Теплооб’єднання” (спалили тарний склад);
б) ательє індпошиву одягу, що має право юридичної особи, у зв’язку з пред’явленим до нього позовом про присудження вартості зіпсованої тканини;
в) гастроном № 7, що має (чи не має) права юридичної особи, за позовом Кругленького про поновлення на роботі, оскільки наказ про його звільнення підписав директор гастроному;
г) консервний цех, що складає (чи не складає) цілісний майновий комплекс, про звільнення виробничого приміщення у зв’язку із закінченням терміну оренди.
8. При розгляді справи за позовом Грінченка про визнання виконавчого напису нотаріуса недійсним суд, у порядку забезпечення позову, зупинив проведення стягнення за виконавчим написом до вступу рішення у справі в законну силу. Рішенням суду було відмовлено в задоволенні позову, але внаслідок забезпечення позову відповідачу – торговій фірмі “Либідь” – були нанесені збитки. Цю шкоду фірма вирішила відшкодувати шляхом пред’явлення позову до Грінченка. Суддя прийняв справу до свого провадження.
Між якими особами виникли цивільні процесуальні правовідносини? Покажіть їх схематично й визначте складові частини таких правовідносин.
9. Глитай звернувся до суду із заявою про визнання недійсною втраченої ним ощадної книжки на пред’явника. Суддя прийняв заяву до свого провадження і постановив ухвалу, якою заборонив ощадній касі видачу вкладу на втраченій ощадній книжці. На публікацію в місцевій газеті про виклик до суду держателя ощадної книжки з’явився Козачок, у зв’язку з чим суд постановив ухвалу про залишення заяви Глитая без розгляду, надавши йому двомісячний строк на пред’явлення позову до Козачка про вилучення у нього ощадної книжки. Такий позов не було подано.
У зв’язку із забороною видавати вклад за ощадною книжкою її держателю Козачку були нанесені збитки, які виникли внаслідок виплати ним пені за прострочення платежу з позики. Козачок подав позов до Глитая про відшкодування зазначених збитків. У розгляді справи брав участь адвокат.
Між ким виникли цивільні процесуальні правовідносини у цих справах? Визначте їх складові частини.
10.При розгляді справи за позовом про стягнення зайво сплачених сум за проведення ремонту будинку його власників Панчохіна, Назаренка і Соловей до фірми “Світанок” позивачі Панчохін і Назаренко доручили ведення справи позивачу Соловей та надали йому необхідний обсяг повноважень.
Визначте, між ким виникли цивільні процесуальні правовідносини та їх складові частини.
11. Розглянувши спір між батьками про зміну місця проживання їх сина, суд ухвалив рішення про відмову в задоволенні цього позову. Позивач – батько дитини – вважав, що таке рішення необгрунтоване і звернувся з апеляційною скаргою до апеляційного суду, який розглянув скаргу і рішення суду залишив без змін.
Між якими особами і які виникли правовідносини в цій справі?
12. Малиновська (17,5 років) подала позов до Ковалевського про встановлення батьківства і стягнення аліментів на утримання дочки. Позивачка зазначила, що вона перебувала з відповідачем у фактичних шлюбних відносинах, вела з ним спільне господарство, його зарплата повністю йшла на утримання сім’ї. Про ці обставини знають свідки Чорноока і Заморій, яких вона просила викликати в судове засідання.
При розгляді справи в судовому засіданні було встановлено, що позовна заява подана неповнолітньою особою, у зв’язку з чим суд залишив заяву без розгляду.
Чи правильні дії суду ? Які умови необхідні для участі фізичних і юридичних осіб у процесі стороною чи іншим суб’єктом процесуальних правовідносин?
13. У звґязку з тим, що наймач житлового приміщення Казанцев та його дружина Бєлякова систематично порушували правила співпроживання, інші наймачі житлового приміщення Шимановський та Сидовський, які проживають в тій самій квартирі, подали позов про виселення подружжя.
Чи буде в даному випадку співучасть та на чиїм боці? До якого виду відноситься ця співучасть?
Чи може в цій справі брати участь житловий орган та яким буде його процесуальне становище?
14. Товариство мисливців і риболовів за погодженням з районним товариством “Динамо” організувало змагання зі стрілково-мисливського спорту. Під час проведення змагань Дубасенко був поранений Мельниченком, внаслідок чого він тривалий час перебував на лікуванні. У зв’язку з пораненням Дубасенку були нанесені збитки, і він пред’явив позов про їх відшкодування.
Визначте сторони у справі.
15. Водієм Захаровим на автомобілі, який належав АТП 21003, було спричинено шкоду здоров’ю Старикова. За порадою адвоката потерпілий звернувся до суду з позовом до водія Захарова про відшкодування збитків.
У судовому засіданні суддя пояснив позивачу, що позов ним був пред’явлений до неналежного відповідача і що належним відповідачем може виступати тільки АТП 21003. На пропозицію суду позивач не дав своєї згоди щодо заміни неналежного відповідача. Тоді суд в якості відповідача у справі залучив АТП 21003.
Чи правильно вчинив суд?
Поясніть процесуальне становище співвідповідача, його відмінність від відповідача.
16. Олійник Г.Б. пред’явила позов до Баранника Г.У. про стягнення аліментів на утримання дочки Наталії, 1998 року народження. В суд також звернулась Ковальчук Е.І. з проханням допустити її до участі у справі як третю особу, так як їй відомо, що сторони шлюб не розірвали, живуть однією сім’єю, а позов подано з метою зменшення розміру аліментів, які вона одержує на утримання дочки Ірини 1995 року народження. Суд своєю ухвалою допустив її до участі у справі як свідка.
Чи правильні дії суду?
Колотов, керуючи автомобілем, який належав батькові, в результаті наїзду розбив мотоцикл Євсєєва, який знаходився на узбіччі.
Останній вирішив звернутися до суду з позовом про відшкодування заподіяної Колотовим шкоди.
Визначіть осіб, які беруть участь в даній справі. Чи може змінитись рішення, якщо Колотов буде мати доручення на управління автомобілем, яке видане батьком?
Чим відрізняється процесуальне становище третьої особи на стороні відповідача від одного з кількох відповідачів у разі співучасті ?
18. Прокурором району в інтересах заводу було подано позов про відшкодування збитків, спричинених злочинними діями підсудних Голобородька і Фрідмана. При розгляді кримінальної справи суд встановив, що завод було ліквідовано, а його майно передано новоствореній фірмі.
Визначте сторони у справі. Яке рішення повинен ухвалити суд?
19. Паскевич, керуючи за дорученням автомобілем ВАЗ - 2108, що належить його братові, в результаті створеної аварійної ситуації підлітком Косенком (15 років), який виїхав велосипедом на проїжджу частину дороги, вчинив наїзд на автомобіль ГАЗ-24, що стояв біля аптекоуправління і належав останньому. Аптекоуправління звернулося до суду з позовом на Паскевича про відшкодування збитків. У судовому засіданні Паскевич заявив, що він є неналежним відповідачем і попросив притягти відповідачами батьків неповнолітнього Косенка.
Визначте сторони у даній справі. Який порядок заміни неналежного відповідача в цивільній справі ?
20. Студент Колесов (17 років) звернувся до районного суду з позовом проти ресторана “Люкс” про відшкодування 550 грн., посилаючись на те, що при відвідуванні ресторана він здав у гардероб пальто, яке йому не повернули. Суддя запропонував Колесову переписати позовну заяву і співпозивачем вказати кого-небудь із своїх батьків, мотивуючи тим, що Колесов є неповнолітнім.
Визначте склад осіб, які повинні брати участь у справі. Чи правомірні дії судді? Чи можуть брати участь у цій справі батьки Колесова?
21. Русанова звернулася до районного суду з позовом про відшкодування вартості чайного сервізу на колишнього чоловіка Кременецького, з яким вона розірвала шлюб. Русанова у позовній заяві пояснила, що цей чайний сервіз вона купила в подарунок матері, але Кременецький під час однієї сварки розбив його. У судовому засіданні було встановлено, що Русанова взяла чайний сервіз в ательє прокату строком на 3 місяці і термін його прокату минув.
Визначте сторони в цій справі. Чи можлива заміна неналежної сторони в даній справі ?
22. Проскурін подав позов про виселення Скригіна з житлового будинку, що належав позивачеві, посилаючись на потребу в житловому приміщенні у зв’язку з одруженням сина і народженням онука. При розгляді справи у суді Проскурін помер. Сини померлого Віктор і Федір звернулися до суду з клопотанням допустити їх до участі у справі як співпозивачів.
Чи підлягає задоволенню клопотання братів Проскуріних ? У чому відмінність вступу у процес правонаступників від заміни неналежної сторони?
23. У суді розглядався позов Мішиної до Юрченко про повернення з незаконного володіння телевізора. Після початку судового засідання до суду з позовом звернулася Кайданова. У позовній заяві вона зазначила, що спірний телевізор належить їй і просила допустити її до участі у справі. Суддя задовольнив цю вимогу, і Кайданова вступила у процес як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору. Однак у ході засідання після виступів сторін суддя відмовився надати їй слово, мотивуючи це тим, що у неї інше процесуальне становище.
Чи законні такі дії судді?
24. До суду з вимогою про поновлення на роботі звернулася Зотова. У позовній заяві вона зазначила, що заступник директора фабрики “Красная нить” звільнив її з роботи без узгодження з профспілковим комітетом. Зотова наполягала на поновленні на роботі та виплаті їй заробітної плати за час вимушеного прогулу. Суд позов Зотової задовольнив, поновив її на роботі і стягнув з фабрики “Красная нить” суму заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Якими законодавчими актами регулюється це питання?
25. Дитячий клуб “Юнацтво” подав до суду позов про відшкодування збитків, заподіяних 14-річним Камуровим, за розбиті вікна. Суддя визнав належними відповідачами в справі батьків Камурова, але у ході судового засідання вирішив залучити Камурова до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.
Чи законні дії суду?
26. Між Мєшковим і Конєвим було укладено договір доручення, за яким Конєв повинен був здійснити на користь Мєшкова декілька операцій купівлі-продажу цукру. Однак внаслідок недобросовісних дій Конєва Мєшков зазнав збитків, після чого звернувся до суду з позовом про їх відшкодування Конєвим. У судовому засіданні з’ясувалося, що збитки були заподіяні в результаті діяльності Никоненка, на ім’я якого Конєв уклав інше доручення. Суд вирішив притягнути Никоненка до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.
Чи правильні такі дії суду?
27. У судовому засіданні при розгляді справи прокурор заявив вимогу про необхідність витребування додаткових доказів для правильного вирішення справи та у зв’язку з цим запропонував відкласти розгляд справи на декілька днів. Суд, заслухавши з цього приводу думку інших осіб, які брали участь у справі, звернувся до прокурора, щоб той виклав свої міркування стосовно цього питання, але прокурор відмовився, посилаючись на те, що його позиція викладена і обгрунтована в його заяві. Яка ваша думка з цього приводу ?


Тема 3.
ЦИВІЛЬНА ЮРИСДИКЦІЯ. ПІДСУДНІСТЬ ЦИВІЛЬНИХ СПРАВ.
ДОКАЗИ ТА ДОКАЗУВАННЯ У ЦИВІЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ

Ключові поняття: цивільна юрисдикція суду, цивільна юрисдикція, третейський суд, виключна юрисдикція, альтернативна юрисдикція, юрисдикція за зв’язком справ, підсудність, функціональна підсудність, територіальна підсудність; докази, засоби доказування; судове доказування; предмет доказування; належність та допустимість засобів доказування.

Семінарське заняття – 2 год.
Практичне заняття – 4 год.





План
Поняття цивільної юрисдикції.
Судова юрисдикція: поняття і види.
Підсудність цивільних справ: поняття і види підсудності.
Поняття і види доказів. Засоби доказування.
Доказування. Елементи (стадії) доказування, їх зміст.
Підстави і способи забезпечення доказів.

Теми рефератів
1.Територіальна підсудність цивільних справ, її види.
Виключна підсудність цивільних справ.
Альтернативна підсудність у цивільному процесі.
Право сторін на передачу спору на розгляд третейського суду.
Роль доказів і доказування у цивільному процесі.
Предмет доказування у цивільній справі.

Питання для самостійного вивчення
Загальні правила визначення судової юрисдикції.
Права позивача за правилами альтернативної підсудності.
Підсудність справ, у яких однією із сторін є суд або суддя.

Основна література
Нормативно-правові акти
Цивільний процесуальний кодекс України, 1618-15, остання редакцiя вiд 03.08.2010 на пiдставi 2453-17, чинний.
Про судоустрій і статус суддів. Закон України, Голос України № 142 за 3 серпня 2010 р.
Цивільний кодекс України: Прийнятий 16 січня 2003 р.
Сімейний кодекс України № 2947-ІІІ від 10 січня 2002 р. // ВВР. – 2002. - № 21-22. – Ст. 135 (із змінами).
Земельний кодекс України. – Х., 2001.
Кодекс законів про працю України. Закон України. Затверджений Законом № 322-УІІІ від 10 грудня 1971 р. // ВВР. – 1971. – додаток до № 50. – Ст. 375 (із змінами).
Про нотаріат. Закон України № 3425-ХІІ від 2 вересня 1993 р. // ВВР. – 1993. - № 39. – Ст. 383 (із змінами).
Про третейські суди. Закон України № 1701-ІУ від 11 травня 2004 року // Офіційний вісник України. – 2004. - № 23. – Ст. 1540.
Про органи реєстрації актів громадянського стану. Закон України № 3807-ХІІ від 24 грудня 1993 р. // ВВР. – 1994. - № 14. – Ст. 78 (із змінами).

Постанови Пленуму Верховного Суду України
Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року № 9 .
Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді цивільних справ по першій інстанції. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 1990 року № 9 (Із змінами і доповненнями).
Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Постанова Пленуму Верховного суду України від 31 січня 1995 р. № 5.
Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 р. № 7.
Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 (Із змінами і доповненнями).
Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. № 6 (Із змінами).
Про практику розгляду судами трудових спорів. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 р. № 9 (Із змінами).
Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 18 квітня 1985 р. № 7 (Із змінами і доповненнями).
Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року № 8 (Із змінами і доповненнями).
Навчальна та наукова література
Белоконєв В. Розподіл обов’язків по доказуванню в цивільному процесі // Право України. – 1996. - № 9.
Бочаров Д. Легальне визначення доказу – дефініція чи конструкція // Підприємництво, господарство, право. – 2003. - № 3. – С. 77-79.
Васильєва Ж.В. Підстави призначення експертизи в цивільному процесі //Держава і право: Зб. наук. Праць. Юридичні і політичні науки. – 2005. – Вип.. 27. – С. 353-458.
Диба І. Загальновідомі обставини //Юридичний вісник України. – 2005. - № 33. – С. 8.
Зейкан Я.П. Коментар Цивільного процесуального кодексу України. – К.: Юридична практикв, 2006.
Клюев М.А. Доказывание авторства в гражданском судопроизводстве // Юрист. – 2005. - № 1. – С. 46-49.
Кондратьєва Л. Особливості підвідомчості справ, що виникають із сімейних правовідносин з участю неповнолітніх // Підприємництво, господарство і право. – 2003. - № 9. – С. 37-40.
Котуха О.С. До питання про презумпцію // Науковий вісник Львівського юридичного інституту МВС. – 2005. - № 2. – С. 196-203.
Кузьменко С. Особливості визначення питання підвідомчості по спорах за позовами про звільнення майна з-під арешту в органах цивільної юрисдикції // Підприємництво, господарство і право. – 2003. - № 9. – С. 40-43.
Лазько О.М. Письмові докази як засіб доказування у цивільному процесі України // Держава і право. – 2005. – Вип.. 29. – С. 432-437.
Луспеник Д.Д. Застосування новел ЦК і ЦПК України в судовій практиці. Серія “Судова практика”. – Х.: Харків юридичний, 2005.
Луспеник Д. Застосування у судовій практиці доказових презумпцій та фікцій у системі розподілу обов’язків з доказування за новим ЦПК України // Право України. – 2005. - № 8. – С. 56-60.
Луспеник Д.Д. Настільна книга професійного судді при розгляді цивільних справ (складання судових процесуальних документів за новим ЦПК України). – Х.: Харків юридичний, 2005.
Луспеник Д. Розмежування оціночних суджень та стверджень про факти при розгляді справ про захист честі, гідності та ділової репутації // Право України. – 2003. - № 12. – С. 57-59.
Турчин-Куракіна І. Питання підвідомчості спорів, що виникають із земельних правовідносин // Підприємництво, господарство і право. – 2005. - № 4. С. 38-41.
Тертышников В.И. Основы гражданского судопроизводства Украины. – Х., 2006.
Тертишніков В.І. Цивільний процесуальний кодекс України: науково-практичний коментар. – Х.: “Ксилон”, 2006.
Фурса С., Цюра Т. Докази і доказування у цивільному процесі: Науково-практичний посібник. – К.: Видавець Фурса С.Я., КНТ, 2005.
Цивільний процес: Навчальний посібник / За ред. Ю.В.Білоусова. – К.: Наук. думка; Прецедент, 2004.
Цюра Т. Принцип і сучасні проблеми процесу доказування // Підприємництво, господарство і право. – 2002. - № 6. – С. 34-37.
Цюра Т. Проблеми фіксування цивільного процесу технічними засобами // Підприємництво, господарство і право. – 2002. - № 7. – С. 53-56.
Цюра Т. Новий погляд на класифікацію доказів у цивільному процесі // Підприємництво, господарство і право. – 2002. - № 8. – С. 50-57.
Штефан М.Й. Цивільне процесуальне право України: Академічний курс. – К.: Концерн “Видавничий Дім “Ін Юре”, 2005.
Ягодинський В. Правове значення преюдиціальності // Право України. – 2004. - № 4. – С. 80-82.

Практичне заняття – 4 год

1. Катер Дніпровського пароплавства в затоці Дніпра перевернув шлюпки риболовецького кооперативу й громадянина Конєва, внаслідок чого була знищена виловлена риба й риболовецькі знаряддя. Кооператив і громадянин Конєв вирішили пред’явити позови про стягнення нанесених збитків. Хто вправі їх розглянути?
2. Громадянка Кушнаренко Е. подала позовну заяву до суду про розірвання шлюбу зі своїм чоловіком Кушнаренком Г., засудженим до позбавлення волі на сім років. Суддя відхилив заяву.
Чи правильно вчинив суддя? Якщо правильно, то чим він повинен мотивувати свою відмову та хто вирішує такі питання ?
3. Хмельницький звернувся до суду з позовом на Бєляєву про визнання недійсним усиновлення її сина Сергія. Суд відмовив у прийнятті заяви на тій підставі, що рішення про скасування усиновлення має бути ухвалено райвиконкомом.
Чи правильно була визначена цивільна юрисдикція у цій справі? Чи може бути оскаржена ухвала суду про відмову у прийнятті заяви з причини, що ця справа не належить до юрисдикції суду ?
4. Тищенко звернулася до суду з позовом проти лікарні про поновлення на роботі на посаді лікаря, звідки її було звільнено за згодою профспілкового комітету. Суддя відмовив у прийнятті заяви, мотивуючи відмову тим, що позивачка повинна звернутися до КТС, а лише потім до суду.
Чи правильні дії суду? Визначте компетенцію суду щодо спорів, які виникають із трудових правовідносин.
5. Після розірвання шлюбу Дягілєв та його колишня дружина поділили пайовий внесок і двокімнатну квартиру. Через рік Дягілєва знову одружилася, прописавшись до чоловіка, після чого вона вибула зі складу членів ЖБК. Загальні збори ЖБК “Райдуга” відмовили Дягілєву в наданні звільненої кімнати, запропонувавши переїхати в однокімнатну квартиру, а коли він відмовився, цю квартиру було надано Петрову. Дягілєв звернувся до суду для захисту своїх прав.
Визначте компетенцію суду щодо цієї категорії справ. Які спори між громадянами та ЖБК відносяться до юрисдикції суду?
6. Виконком райради звернувся до суду з позовом на Єфремова про знесення флігеля та літньої кухні, самовільно споруджених відповідачем на ділянці, яку відведено його батькові Єфремову для будівництва житлового будинку.
Чи належить до компетенції суду ця справа? Яке рішення має прийняти суд?
7. Романчук звернулася до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з позовом про встановлення батьківства та стягнення аліментів із Вестова. Суддя надіслав позовну заяву у Павлоградський міський суд за місцем проживання відповідача для розгляду справи по суті, посилаючись на те, що позов подано з порушенням правил про підсудність.
Чи правильні дії судді? Який вид підсудності встановлено для цієї категорії справ?
8. Воробйова продала свій будинок, який знаходиться у м. Ізюмі Харківської області, та виїхала до батьків у м. Харків на постійне проживання. При розрахунку за будинок Фролов не додав Воробйовій певну частину домовленої суми і видав розписку про погашення боргу через чотири місяці. Зайнявши із сім’єю будинок, Фролов виїхав у довгострокове відрядження до м. Сімферополя. Після закінчення строку сплати боргу Воробйова вирішила звернутися до суду з позовом про стягнення з Фролова заборгованої суми.
До якого суду може звернутися Воробйова з цим позовом? Визначте вид підсудності.
9. Резниченко звернувся до суду за місцем проживання з позовом проти автопідприємства про компенсацію шкоди, заподіяної каліцтвом. Суд відмовив у прийнятті позовної заяви, мотивуючи тим, що такі справи розглядаються судами за місцем заподіяння шкоди.
Чи правильні дії суду? До якого суду може звернутися Резниченко з цим позовом?
10. Ващенко звернувся до суду з позовом про зменшення стягнення суми аліментів на трьох синів, посилаючись на те, що їх мати, стягувачка аліментів, померла. У позовній заяві він зазначив, що двоє синів проживають разом із ним у м. Дніпропетровську, а третій живе у м. Ялта у Сизової, його тещі, яку призначено опікуном.
До якого суду може звернутися Ващенко з цим позовом? В якому суді Сизова має право захистити інтереси підопічного, якщо позов Ващенка буде задоволено?
11. Вербицький, мешканець м. Львова, під час перебування у відрядженні у м. Дніпропетровську був травмований автомобілем Кременчуцького нафтопереробного заводу. Вербицький звернувся до районного суду м. Дніпропетровська з позовом про компенсацію шкоди до Кременчуцького нафтопереробного заводу. Суддя відмовив у прийнятті позовної заяви і порадив Вербицькому звернутися до суду за місцем розташування органу управління Кременчуцького нафтопереробного заводу.
Чи правильні дії суду? До якого суду може звернутися Вербицький? Визначте підсудність цієї категорії справ.
12. У судовому засіданні при розгляді справи про право власності на будинок позивач Сидоров надав суду письмове свідчення двох свідків про те, що даний будинок він успадкував після смерті своїх батьків. Сидоров пояснив, що вказані свідки знаходяться у відрядженні і не можуть з’явитися у судове засідання, щоб дати суду показання особисто. Відповідач заперечував проти залучення до справи цих показань. Суд постановив ухвалу, якою залучив до справи письмові свідчення свідків, представлені позивачем.
Чи правильно вирішив суд? Хто може бути свідком? Які права та обов’язки свідків? Що таке судове доручення?
13. Власова працювала адміністратором готелю і була звільнена як така, що систематично не виконувала своїх обов’язків без поважних причин. Звернувшись до суду, Власова просила поновити її на роботі, посилаючись на те, що адміністратором готелю працювала з 1990 року, з роботою справлялася і не мала зауважень від адміністрації. Допитані в судовому засіданні свідки - Петрова (чергова по поверху) та Семенова (ліфтер) - характеризували позивачку як сумлінного та дисциплінованого працівника. Суд у позові Власовій про поновлення на роботі відмовив, мотивуючи своє рішення тим, що пояснення позивачки не можуть служити доказом, оскільки вона є зацікавленою особою. Не заслуговує уваги і свідчення свідків, оскільки вони знаходились в службовому підпорядкуванні позивачки.
Чи обґрунтована відмова суду у застосуванні запропонованих засобів для доказування щодо обставин у справі ? Хто не може бути свідком ? Чи може бути заявлено відвід свідків ? Які помилки допустив суд при оцінці показань свідків по даній справі ?
14. Міська лікарня звернулася до суду із заявою про визнання Сергеєвої недієздатною з тих мотивів, що вона страждає психічним захворюванням у формі травматичної епілепсії і у такому стані свого здоров’я не може здійснювати належного догляду за дитиною, що народилася у неї 21 січня 2005 року. Районний суд 1 жовтня 2005 року визнав Сергєєву недієздатною. Сергєєва у скарзі на рішення суду вказує, що вона має всі необхідні умови для нормального виховання дитини. Опіка над нею не встановлена і вона її не потребує.
Чи правильне рішення суду ? Які докази повинні бути представлені і які обставини повинні бути підтвердженні для ухвалення такого рішення?
15. Гладишева пред’явила позов до Гладишева про стягнення аліментів на виховання доньки Олени, мотивуючи тим, що відповідач, будучи батьком дитини, від надання коштів на її утримання ухиляється. Відповідач Гладишев позов визнав повністю і пояснив, що від виховання доньки Олени він не відмовляється і згодний за рішенням суду платити аліменти. У судовому засіданні було встановлено, що відповідач виплачує аліменти на утримання дитини від першого шлюбу на користь Кузьмичової.
Чи достатньо одного визнання відповідача для задоволення позову?
16. Технікум звернувся з позовом на бібліотекаря Пилипенка про стягнення 500 грн. - вартості книг, що бракує у бібліотеці технікуму.
У судовому засіданні відповідач пояснив суду, що нестача книг на зазначену суму трапилася не з його вини, а тому, що не були створені умови для належного зберігання книг. Бібліотека, якою він завідував, знаходилась у коридорі, шафи з книгами погано зачинялися, нерідко, приходячи на роботу, він бачив шафи відчиненими, про що двічі повідомляв директора технікума. На цій підставі відповідач просив відмовити позивачеві у позові.
Представник позивача наполягав на задоволенні позову, посилаючись на те, що відповідач визнавав факт нестачі на 500 грн.
Які факти повинна доказувати кожна сторона в даній справі ? Що таке пояснення сторін і визнання стороною обставин у справі? Чи може бути пояснення сторони засобом доказування ?
17. Лещенко подала позов на Власову про виселення її за неможливості сумісного проживання. Позивачка вказала, що відповідачка систематично ображає її непристойними словами. Для підтвердження своїх пояснень Лещенко просила викликати свідками Нілову і Баранову, сусідок по квартирі, і подала характеристику, в якій зазначалося, що позивачка є добросовісною працівницею.
Відповідачка Власова подала суду довідку про те, що хвора на гіпертонію, довідку з місця роботи, що вона виконує виробничий план, але створює в колективі конфліктні ситуації.
Які факти мусить довести кожна сторона? Чи є в даному випадку доказові факти, чи може суд скористатися ними? Які засоби доказування можуть бути використані у даній справі ?
18. Кутузов подав позов на Смирнова про стягнення боргу в сумі 1200 грн. за розпискою і, підтверджуючи свої вимоги, просив допитати свідків Молота, Сердюка, Нечитайло, які були присутні при укладенні договору позики і підписалися у розписці. Смирнов заперечував проти позову, посилаючись на те, що в присутності своєї дружини Смирнової повернув борг, але розписку у позивача не витребував.
З’ясуйте питання про належність і допустимість доказів у даній справі.
19. Пасюк подала позов на Линьова про встановлення батьківства і стягненя аліментів на дочку Олену та просила задовольнити її вимоги, посилаючись на те, що була з відповідачем у близьких стосунках, більше року він до неї приходив у гуртожиток, що можуть підтвердити її подруги Смих та Іванова. За висновком судово-акушерської експертизи, вона завагітніла у період зустрічей з відповідачем, а за висновком судово-біологічної експертизи, батьківство відповідача щодо її дитини не виключається. Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що хоча й мав з позивачкою близькі стосунки, батьком бути не міг, оскільки у момент зачаття знаходився у відрядженні.
Які факти підлягають доказуванню ? Які факти має доказувати кожна сторона ? Які засоби доказування можуть бути використані в даній справі ?
20. Подаючи позов про поділ майна до Кравченко, Петін просив суд негайно допитати свідка Косенка, який знаходився у лікарні в тяжкому стані, розшукати грошовий вклад відповідачки у банках м. Харкова, накласти арешт на кореспонденцію, що надходить на поштамт на ім’я відповідачки, тому що вона одержує листи від свого знайомого з порадами, як ввести в оману суд і не дати можливості виграти процес.
Як повинен діяти суддя ? З’ясуйте підстави, порядок забезпечення доказів.
21. Берекчан відмовився повернути автомобіль “Волга” Жиліну, який було надано за дорученням у користування на три роки. У зв’язку з цим Жилін звернувся до Берекчана з позовом. Берекчан пояснив у суді, що “Волгу” він купив у присутності свідків за 10 тис. у Жиліна і просив визнати дійсним договір купівлі-продажу. Місцевий суд, ураховуючи свідчення Гордієнка й Чайчухова, визнав дійсним укладення такого договору на 10 тис. грн. і одержання цієї суми Жиліним.
Чи дотримано судом правила допустимості доказів ?
22. У позовній заяві Філімонов просив суд зобов’язати Пікуліну повернути належні йому речі: шубу вартістю 800 грн, туфлі вартістю 100 грн., костюм – 380 грн., два плаття шерстяні на суму 280 грн., золотий годинник “Чайка” на суму 600 грн., які він залишив у відповідачки на зберігання.
У поясненні суду Пікуліна зазначила, що згадані речі дійсно купив Філімонов, але подарував їй, коли вони дружили, про що можуть засвідчити Полушкіна та Короїд. Стосовно костюма, то Філімонов подарував тільки відріз, вартість усього іншого та пошиття були оплачені самою Пікуліною. Годинник був подарований у день весілля, але шлюб в органах РАГСу не був зареєстрований. Про це знають численні знайомі й згадані вище свідки. Справу було призначено до слухання. У суд були викликані свідки, які ствердили пояснення Пікуліної.
Чи може суд на підставі показань свідків обгрунтувати відмову в задоволенні позову ? Яке рішення у справі повинен ухвалити суд ? Визначте належність доказів у цій справі.
23. Щербань заявив позов до Георгадзе про стягнення 9000 грн., які відповідач не хоче повернути за куплену у нього автомашину “Москвич”. У с

Приложенные файлы

  • doc 90878
    Размер файла: 718 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий