Харківська національна академія міського господ..

 МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ МІСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА







М.П.Бурак, С.В.Шаповал


Методичні вказівки
до виконання лабораторних робіт «Фізико-механічні властивості природних будівельних матеріалів і цегли» з курсу «Будівельне матеріалознавство»
(для підготовки бакалаврів напрямку 0601 – «Будівництво»)





















Харків – ХНАМГ – 2008
Методичні вказівки до виконання лабораторних робіт «Фізико-механічні властивості природних будівельних матеріалів і цегли» з курсу «Будівельне матеріалознавство» (для підготовки бакалаврів напрямку 0601 – «Будівництво»). Укл. Бурак М.П., Шаповал С.В. – Харків: ХНАМГ, 2008 – 43 с.




Укладачі: к.т.н., проф. М.П.Бурак, к.т.н., доц. С.В.Шаповал








Рецензент: д.т.н., проф. О.В.Кондращенко




Рекомендовано кафедрою технології будівельного виробництва та будівельних матеріалів, протокол № 1 від 01.09.07 р.





















ЗМІСТ
Стор.

Загальні зауваження. 4

Лабораторна робота №1. Визначення фізико-механічних

властивостей матеріалів. 5

Лабораторна робота №2. Природні кам’яні матеріали.. 20

Лабораторна робота №3. Керамічні матеріали і вироби 27

Лабораторна робота №4. Лісові матеріали. 32

Список літератури. 42




















Загальні зауваження
Ці методичні вказівки складені згідно з освітньо-професійною програмою вищої освіти з напрямку "Будівництво" і призначені для студентів будівельних, економічних і екологічних спеціальностей.
Лабораторні роботи "Визначення фізико-механічних властивостей матеріалів", "Природні кам'яні матеріали", "Керамічні матеріали і вироби", "Лісові матеріали" дозволяють студентам закріпити теоретичні знання і практично ознайомитися з природними матеріалами, методами визначення їх властивостей.
Перед виконанням робіт студент повинен ознайомитися з методикою визначення фізико-технічних властивостей та якості будівельних матеріалів, вивчити теоретичний матеріал за лекціями і підручником, відповісти на контрольні запитання, оформити лабораторний журнал.
Отримані результати під час виконання роботи заносять у відповідні таблиці.
Кожну роботу захищають у встановленому порядку.
Лабораторна роботи №1
Визначення фізико-механічних властивостей матеріалів
Основні групи властивостей будівельних матеріалів:
фізичні (дійсна, середня, насипна щільність, пористість, питома поверхня тощо);
відношення до дії води і морозу (водовбирання, вологість, водостійкість, водопроникність, вологовіддача, гігроскопічність, морозостійкість);
теплові (теплопровідність, теплоємкість, вогнестійкість, вогнетривкість);
механічні (міцність при стисканні, вигині, розтягненні, твердість, крихкість, стирання, пружність, пластичність, опір удару, зносостійкість, повзучість);
спеціальні (хімічна (корозійна) і біологічна стійкість, газопаропроникливість, довговічність, адгезія, акустичні властивості);
технологічні - характеризують придатність до механічної обробки (різання, свердлення, стругання, розпилювання).

Мета роботи - оволодіти методикою визначення основних фізико-механічних властивостей будівельних матеріалів і виробів.
1. Фізичні властивості матеріалів
Щільністю
· називається маса одиниці матеріалу. Щоб визначити щільність
· (кг/м3; г/см3), треба знайти масу матеріалу т (кг; г) і його об'єм V (м3; см):

· = т/V. (1)
1.1. Визначення дійсної щільності
Дійсною щільністю
· називають щільність тієї речовини, з якої складається матеріал. Об'єм матеріалу визначають в абсолютно щільному стані (без пор і пустот Vа).
Дійсна щільність - фізична константа речовини.
Обладнання: технічні ваги, об'ємомір (колба Ле Шательє).

Рис. 1 – Прилад Ле Шательє
Методика визначення дійсної щільності
Матеріал треба отримати в абсолютно щільному стані. Для цього потрібно його тонко подрібнити, щоб кожна часточка не мала пор.
Прилад наповнюють водою або іншою рідиною, інертною до матеріалу, до нижньої позначки.
На технічних вагах відважують порошок матеріалу масою 70 г з похибкою не більше 0,01 г.
Порошок засипають у прилад невеликими порціями так, щоб рівень рідини піднявся до верхньої позначки. Таким чином визначають об'єм матеріалу, залишок порошку зважують.
Дійсну щільність матеріалу розраховують за формулою

· = ( т1 - т2 ) / Va , (2)
де т1 - наважка, г;
т2 - маса залишку матеріалу, г;
Vа - об'єм порошку, який засипали у прилад, см3.
Результати експерименту записують у табл.1.
Таблиця 1.

п/п
Найменування показників, одиниця виміру
Позначення показника
Значення


Матеріал



1
Наважка, г
m1


2
Маса порошку, який залишився, г
m2


3
Маса порошку, який висипали в об'ємомір, г
m= m1 –m2


4
Об'єм рідини, яку витіснив порошок, см3
Va


5
Щільність матеріалу, г/см3

· = ( т1 - т2 ) / Va


1.2. Визначення середньої щільності зразків правильної форми
Середньою щільністю
·о матеріалу називають щільність, коли для розрахунку беруть його повний об'єм у природному стані Vпр, включаючи пори і пустоти.
Обладнання: ваги, гирі, лінійка.
Методика визначення середньої щільності
Метод визначення середньої щільності залежить від геометричної форми зразка матеріалу.
1. Зразки матеріалу правильної герметичної форми (куб, паралелепіпед, циліндр)
Зразок матеріалу зважують з похибкою не більше 0.1 г (при масі до 500 г) і не більше 1 г (при масі більше 500 г).
Об'єм зразка визначають, користуючись штангенциркулем або металічною лінійкою. Об'єм куба або паралелепіпеду розраховують за формулою V = аbс, де а, b, с - розміри граней.
Об'єм циліндра визначають за формулою
V =
·d2H/4,
де
· =3,14;
d , Н - відповідно діаметр і висота циліндра.
Результати досліду заносять у табл. 2.

Таблиця 2

п/п
Найменування показників, одиниця виміру
Позначення показника
Значення


Матеріал



1
Геометричні розміри, см
a ЧbЧh


2
Маса зразка, г
m


3
Об'єм зразка, см3
V


5
Середня щільність матеріалу, г/см3

·о = т / V




2. Зразки неправильної форми
Середню щільність таких зразків визначають методом гідростатичного зважування або за допомогою об'ємоміра.
Метод гідростатичного зважування заснований на використанні закону Архімеда: на тіло, занурене в рідину, діє витискуюча сила, що направлена вгору і значення її таке, як вага витиснутої рідини.
Зразок зважують, визначаючи його масу т, потім його насичують водою.
М'якою вологою тканиною витирають зразок і зважують на гідростатичних вагах (рис. 2).

Рис. 2. Гідростатичні ваги.
Після визначення маси насиченого водою зразка тнас (г) його занурюють у склянку 1 з водою і зважують зразок у воді твод (г).
Середню щільність матеріалу
·о (г/см2) розраховують за формулою

· 0 = [т/( тнас - твод)]
· вод . (3)
Об'ємомір використовують при визначенні середньої щільності крупних зразків (масою більше 500 г), Зразок зважують (т1), парафінують і знову зважують (т2).
В об'ємомір (рис. 3) наливають воду до рівня зливної трубки 1. Під трубку ставлять попередньо зважену склянку (т3). Зразок на нитці занурюють в об'ємомір. Склянку з водою зважують (т4).

Рис. 3 – Об’ємомір

Маса води (г), витиснутої зразком (т4 – т3), дорівнює об'єму (см3) зразка з парафіном (Vо +n), тому що
·води = 1 г/см3.
Об'єм парафіну визначають за формулою
Vо = (т2- т1 ) /
·п ,
де
·п - щільність парафіну,
·п= 0,98 г/см3.
Щільність матеріалу розраховують за формулою

·о=т1 / Vо = т1 / [(т4-т3)/
·води - (т2-т1) /
·п].

1.3. Визначення насипної щільності сипких матеріалів
Насипна щільність
·нас – характеристика сипких матеріалів (цемент, пісок, щебінь), коли для розрахунків приймають увесь об'єм, включаючи пустоти між часточками.

Методика визначення насипної щільності матеріалів
Насипну щільність матеріалів визначають, вимірюючи їх об'єм мірним циліндричним посудом ємкістю від 1 до 50 л.
Дрібнозернисті матеріали насипають у мірний посуд ємкістю І л за допомогою стандартної воронки (рис. 4).

Рис. 4 – Стандартна воронка
1-корпус, 2-трубка, 3-засувка,
4- мірний циліндр
Під трубку встановлюють попередньо зважений циліндр. Циліндр заповнюють з надлишком, який зрізають лінійкою і зважують.
Об'єм циліндра V =1л =1000 см3 = 10-3 м3.
Насипну щільність знаходять за формулою

·нас = ( т2 – т1 ) / V, (4)
де т1 - маса циліндра, г,
т2 - маса циліндра з матеріалом, г;
V - об'єм циліндра, см3.
Результати експерименту заносять у табл. 3.
Таблиця З


п/п
Найменування показників, одиниця виміру
Позначення показника
Значення


Матеріал



1
Об'єм циліндра, см3
V


2
Маса циліндра без матеріалу, г
m1


3
Маса циліндра з матеріалом, г
m2


4
Маса матеріалу, г
m= m2 –m1


5
Середня насипна щільність матеріалу, г/см3

·нас = ( т2 – т1 ) / V



1.4. Визначення пористості
Пористість - ступінь заповнення об'єму матеріалу порами
П = [(
· -
·о) /
· ]100. (5)
Результати експерименту заносять у табл. 4.
Таблиця 4

п/п
Найменування показників, одиниця виміру
Позначення показника
Значення


Матеріал



1
Дійсна щільність матеріалу, г/см3

·


2
Середня щільність матеріалу, г/см3

·о


3
Пористість, %
П


1.5. Визначення пустотності сипкого матеріалу
Пустотність - частина одиниці об'єму, що знаходиться між зернами сипкого матеріалу:
П = [(
· –
·н) /
· ]100. (6)

Результати експерименту заносять у табл. 5.

Таблиця 5

п/п
Найменування показників, одиниця виміру
Позначення показника
Значення


Матеріал



1
Дійсна щільність матеріалу, г/см3

·


2
Середня щільність сипкого матеріалу, г/см3

·о


3
Пустотність, %
Пс



1.6. Визначення вологості й водопоглинання

Вологість - вміст вологи в матеріалі в конкретний момент; відноситься до одиниці маси матеріалу в сухому стані. Вологість визначають за формулою
W = [(m1 – m2) / m2 ]100%, (7)
де m1 – маса матеріалу в природному стані, г,
т2 - маса висушеного матеріалу, г.
Водопоглинання - здатність матеріалу поглинати воду і утримувати її у своїх порах. Водопоглинання характеризується максимальною кількістю води, віднесеною до маси сухого зразка (водопоглинання за масою Wmп) або до його об'єму (об'ємне водопоглинання Wоп). Водопоглинання Wmп і Wvп (%) визначають за формулами
Wmп = [(mнас – mсух) / m2 ]100%, (8)

Wvп = [(mнас – mсух) / V
·
·води] 100, (9)
де mнас, mсух – маса матеріалу у насиченому водою і в сухому стані, г;

·води – густина води, г/см3 ;
V - об’єм матеріалу в сухому стані, см3.

Методика визначення вологості матеріалу
Зразок матеріалу зважують і висушують при температурі 105... 110°С до постійної ваги.
Розраховують вологість зразка з похибкою не більше 0,1%. Випробують два або три зразки, результат приймають як середнє арифметичне отриманих даних.
Методика визначення водопоглинання матеріалу
Випробування проводять на двох або трьох зразках.
Зразки висушують до постійної маси і записують масу сухого зразка. Потім їх занурюють у воду так, щоб над ними був шар води не менше 2 і не більше 10 см, і витримують деякий час, рекомендований стандартами. Після насичення зразки виймають з води, витирають вологою тканиною і зважують Водопоглинання за масою і об'ємом розраховують за формулами (8), (9).
Результати експериментів заносять у табл. 6.
Таблиця 6

п/п
Найменування показників, одиниця виміру
Позначення показника
Значення


Матеріал



1
Об'єм зразка, см3
V


2
Маса сухого зразка, г
m1


3
Маса зразка, насиченого водою, г
m2


4
Вологість, %
W


5
Водопоглинання за масою, %
Wmп


6
Водопоглинання за об'ємом, %
Wvп


2. Механічні властивості матеріалів
Механічні властивості матеріалів характеризують їх здатність опиратися впливу зовнішніх механічних сил.
Міцність - здатність матеріалу опиратися внутрішнім напруженням, що виникають внаслідок впливу зовнішніх сил.
Міцність матеріалів характеризується межею міцності – напруженням в матеріалі, що відповідає навантаженню, при якому зразок руйнується. Межа міцності визначається дослідами на зразках встановлених розмірів і форми (табл. 7, 8).
Міцність матеріалу одного і того ж складу залежить від його щільності, а міцність пористих матеріалів - ще й від вологості.
Межу міцності матеріалу визначають не менше як на трьох зразках. Остаточним результатом вважають середнє арифметичне тільки тих показників, що відрізняються один від одного не більше 15 %.

2.1. Визначення межі міцності при стиску
При випробуваннях використовують гідравлічні преси з максимальним зусиллям 10 т; 100 т.
Граничне навантаження знімають за показаннями фіксуючої стрілки манометра. Руйнуюче зусилля визначають за тарировочними таблицями, що додаються до преса.

Межу міцності при стиску розраховують за формулою

R =13 EMBED Equation.3 1415,
де Р – руйнуюче зусилля, кг;
S – площа зразка, см2.
Результати експерименту заносять у табл. 9.
Замальовують схему випробувань.



Таблиця 7 – Схеми стандартних методів визначення міцності при стиску
Зразок
Ескіз
Розрахункова
формула
Матеріал
Розмір стандартного зразка, см

Куб

R =13 EMBED Equation.3 1415


Бетон
Розчин

Природний камінь
10Ч10Ч10
15Ч15Ч15
20Ч20Ч20
7,07Ч7,07Ч7,07
5Ч5Ч5


Циліндр

R =13 EMBED Equation.3 1415

Бетон
Природний камінь
d=15; h=30;
d= h=5; 7; 10; 15 і ін.


Призма

R =13 EMBED Equation.3 1415

Бетон

Деревина
a =10; 15; 20
h=40; 60; 80
a =2; h=3

Складений зразок

R =13 EMBED Equation.3 1415

Цегла
a =12
b=12,5;
h=14

Половина зразка-призми, виготовленого з цементно-піщаного розчину

R =13 EMBED Equation.3 1415

Цемент
a =4
S=25 см2

Проба щебеню (гравію) у циліндрі

Dp=13 EMBED Equation.3 1415
Великий заповнювач для бетону
d=15; h=15















Таблиця 8 – Схеми стандартних методів визначення міцності при вигині й розтягуванні

Зразок
Ескіз
Розрахункова
формула
Матеріал
Розмір стандартного зразка, см

Випробування на вигин

Призма, цегла

Rвиг = 13 EMBED Equation.3 141513 EMBED Equation.3 1415

Цемент
4Ч4Ч16





Цегла
12Ч6,5Ч25


Призма

Rвиг = 13 EMBED Equation.3 141513 EMBED Equation.3 1415

Бетон
15Ч15Ч15





Деревина
2Ч2Ч30


Випробування на розтягування

Стрижень, вісімка, призма

Rр = 13 EMBED Equation.3 1415
Rp = 13 EMBED Equation.3 1415
Бетон
5Ч5Ч50
10Ч10Ч80





Сталь
d = l
l = 5; l >10d

Циліндр

Rp = 13 EMBED Equation.3 1415
Бетон
d = 15



Таблиця 9

п/п
Найменування показників, одиниця виміру
Позначення показника
Значення


Матеріал



1
Розміри зразка, см




довжина
l



ширина
b



діаметр
d



висота
h


2
Площа перерізу, см2
S


3
Руйнівна сила, Н, кг
Р


4
Межа міцності при стиску, кг/см2; МПа
R =13 EMBED Equation.3 1415


2.2. Визначення межі міцності при вигині
При випробуваннях на вигин використовують преси малої потужності із спеціальними пристроями для встановлення зразків і передачі навантаження , або машину МІІ – 100.
При використанні машини МІІ–100 значення межі міцності встановлюють за лічильником без додаткових розрахунків. Результат випробування фіксують у одиницях виміру напруження – кгс/см2 (1 кгс/см2 = 0,1 МПа).
Розрахунок межі міцності при вигині виконують за формулою
Rвиг = 13 EMBED Equation.3 141513 EMBED Equation.3 1415,
де Р – руйнуюче зусилля, кг;
l – відстань між опорами, см;
b, h – ширина і товщина зразка, см.
Результати експерименту заносять у табл. 10.
Замальовують схему випробувань.

Таблиця 10


п/п
Найменування показників, одиниця виміру
Позначення показника
Значення


Матеріал



1
Розміри зразка, см




ширина
b



висота
h


2
Відстань між опорами, см
l


3
Руйнівна сила, кг
Р


4
Межа міцності при вигині, МПа
Rвиг



2.3. Визначення величини опору удару

Опір удару – властивість матеріалу опиратися руйнуванню під впливом одно- або багатократно миттєво прикладених механічних зусиль.
Міцність матеріалу характеризується роботою удару, що руйнує матеріал, або питомою роботою вантажу Ауд , що приходиться на одиницю об’єму, і визначається за формулою
Ауд =13 EMBED Equation.3 1415 (Дж/м3),
де m - маса вантажу копра, кг; m =2 кг;
n - кількість ударів до руйнування;
V - об’єм зразка, см3 .
На удар випробують зразки-циліндри діаметром і висотою 25 мм. Випробування проводять на копрі.
Удари (перший – з висоти 1, другий – 2, третій – 3 см і далі до руйнування зразка) наносять у центр верхньої площини зразка.
Показником опору є порядковий номер удару, що попереджає руйнування.
Результати експерименту заносять у табл. 11.

Таблиця 11


п/п
Найменування показників, одиниця виміру
Позначення показника
Значення


Матеріал



1
Розміри зразка, см




діаметр
d



висота
h


2
Об’єм зразка, см3 .
V


3
Кількість ударів



4
Робота, Дж/м3




2.4. Визначення величини опору стиранню
Стирання показує стійкість матеріалу до абразивного зношування і оцінюється втратами маси матеріалу, віднесеними до одиниці його площі, або зменшенням товщини зразка.
Методика випробувань
Кам’яні матеріали (бетон, розчини, природний камінь, керамічну плитку) випробують на кругах стирання з використанням шліфувальних порошків (пісок). Для випробувань готують два зразки – куби з ребром 70 мм. Їх зважують з похибкою не більше 0,1 г і визначають площу, яка буде стиратися. Цикл випробування – 560 обертів.
Стиранність визначають за формулою
I = (m – m1) / S, (12)
де m – маса зразка до стирання, г;
m1 - маса зразка після стирання, г;
S – площа стирання, см2 .
Результати експерименту заносять у табл. 12.
Таблиця 12

п/п
Найменування показників, одиниця виміру
Позначення показника
Значення


Матеріал



1
Площа зразка, см2
S


2
Маса зразка до стирання, г
m


3
Маса зразка після стирання, г
m1


4
Площа стирання, см2



5
Стиранність, г/ см3
І





Контрольні запитання
1. У чому різниця дійсної щільності від середньої? Який показник більше?
2. На які властивості впливає пористість?
3. Від чого залежить міцність матеріалів?
4. Які матеріали добре працюють на стиск; на вигин?
5. Які матеріали добре витримують стирання?
6. Наведіть методики визначення дійсної, середньої і насипної щільності матеріалів; обладнання, що використовуються, розрахункові формули.
7. Як розраховують пористість, пустотність, вологість, водопоглинання?
8. Наведіть методики визначення межі міцності при стиску, вигині.
9. Як визначають опір удару і стиранність матеріалу?
Лабораторна робота №2
Природні кам’яні матеріали
Мета роботи – ознайомитися з колекцією гірських порід, описати фізико-технічні характеристики і вказати можливі області використання у будівництві.
Природними кам’яними матеріалами називають матеріали і вироби, які одержують механічною обробкою (подрібненням, розколюванням тощо) гірських порід, не змінюючи їхньої природної структури та властивостей.
Гірською породою називають мінеральну масу постійного складу з одного або декількох мінералів.
Мінерал – речовина, утворена в результаті фізико-хімічних процесів у земній корі; характеризується певним хімічним складом, однорідною будовою і фізичними властивостями.
Для вивчення гірських порід їх поділяють на окремі групи. Найбільш поширеною є класифікація гірських порід за походженням, або генетична (рис.1).
Таблиця 1 – Опис зовнішніх ознак гірських порід
Характеристика
Назва породи






1. Класифікація




2. Хімічний і мінералогічний склад




3. Структура (будова) Може бути кристалічна, порфірована, скловидна, зерниста




4. Колір (світлі або темні)




5. Блиск
Може бути скляний, перламутровий, жирний, тьмяний, матовий




6. Твердість (за шкалою Мооса)




7. Текстура
Може бути щільною, сланцюватою, шаровою, лускоподібною, волокнистою, пористою, ніздрюватою, землистою




8. Середня щільність*




9. Пористість*




10. Межа міцності при стиску*





*Приблизно за навчальними посібниками
Контрольні запитання

1. Що таке мінерал і гірська порода?
2. Наведіть генетичну класифікацію гірських порід?
3. Як утворилися магматичні, осадові, метаморфічні гірські породи?
4. Назвіть властивості вивержених глибинних і вилитих гірських порід. Де їх можна застосовувати?
5. Які гірські породи відносять до групи осадових порід? Де можна застосовувати механічні відклади, хімічні осади та органогенні відклади?
6. Назвіть способи виготовлення і обробки кам’яних матеріалів.

Рис. 1 - Генетична класифікація гірських порід



Таблиця 2 – Області застосування гірських порід

Області застосування
Вид матеріалів та виробів
Гірські породи, які рекомендуються

Укладання стін
Каміння та блоки
Пористі вапняки, опоки, вулканічні туфи, у яких середня густина не більше 2100 кг/м3; коефіцієнт розм’якшення не менше 0,6

Зовнішнє облицювання
Каміння і плити, архітектурно-будівельні вироби
Граніти, сієніти, габро, щільні вапняки

Внутрішнє облицювання
Каміння і плити, архітектурно-будівельні вироби
Мармури, пористі вапняки (травертин, черепашник), вулканічні туфи

Покриття підлоги
Поліровані або шліфовані плити
Граніт, сієніт, лабрадорит, мармур

Дорожнє будівництво
Бордюрний камінь, камінь для брукування (брущатка, шашка), тротуарні плити
Граніт, діорит, габро, базальт

Гідротехнічні споруди
Каміння колоте й пиляне, щебінь, гравій
Граніти, сієніти, діабази

Футерування апаратів та установок, які зазнають дії кислот, лугів, солей, агресивних газів
Тесані плити, цегла, бруски, фасонні вироби потрібної форми, щебінь
Для захисту від дії кислот: граніт, сієніт, базальт, андезит, кварцит, а від дії лугів: щільні вапняки, доломіти, магнезити, мармури. Для жаростійких облицювань: базальт, діабаз, вулканічні туфи

Заповнювачі для важких бетонів та розчинів
Щебінь, гравій, пісок
Граніт, сієніт, діорит, базальт, кварцит, щільні вапняки, кварц

Заповнювачі для легких бетонів
Щебінь, пісок
Пористі вапняки, опоки, вулканічні туфи, пемза

Сировина для виробництва штучних виробів і матеріалів
Скло, кераміка, мінеральні в’яжучі
Глинисті породи, діатоміти, трепел, пісок, вапняки, гіпс, магнезит, доломіт




Таблиця 3 – Характеристика найголовніших гірських порід
Порода
Середня густина, кг/м3
Границя міцності при стиску, МПа
Головні мінерали
Структура, текстура
Колір
Застосування

1
2
3
4
5
6
7

Вивержені породи

Граніт
26002800
100250
Кварц, ортоклаз, біотит, мусковіт
Дрібно-, середньо-, крупнозерниста, порфірова
Сірувато-білий, темно-сірий, червонуватий, сіро-зелений, синьо-зелений
Зовнішнє і внутрішнє облицювання, мостовий камінь, тротуарні плити, щебінь, східці

Сієніт
26002800
150220
Ортоклаз, авгіт, рогова обманка
Зазвичай середньозерниста, рідше дрібнозерниста
Сірий, сіро-зеленуватий, червонуватий, червоний
Зовнішнє облицювання, мостовий камінь

Діорит
28003000
150300

Приложенные файлы

  • doc 4122405
    Размер файла: 707 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий