Державна політика


Чтобы посмотреть презентацию с картинками, оформлением и слайдами, скачайте ее файл и откройте в PowerPoint на своем компьютере.
Текстовое содержимое слайдов презентации:

Державна політика у сфері господарювання ПЛАНДержавна економічна та правова політика: основні напрями, форми та засоби реалізації Прогнозування та планування економічного розвитку Принципи правового регулювання господарської діяльності 1. Державна економічна та правова політика: основні напрями, форми та засоби реалізації Важливими формами проведення державної політики в суспільне життя є економічна політика, як засіб відтворення економічного і науково-технічного потенціалу та створення умов для динамічного розвитку суспільного виробництва, та правова політика, як засіб юридичної легітимації офіційного політичного курсу країни, спрямованого на вдосконалення всього комплексу правових засобів. Державна економічна та правова політика у сфері господарювання мають спільний об’єкт впливу (вся сукупність відносин, що утворюють господарський оборот), спільну мету (забезпечення економічної безпеки, підтримання суспільного господарського порядку в економічній системі України, оптимальне узгодження інтересів суб’єктів господарювання і споживачів тощо), спільні напрямки (структурно-галузева, інвестиційна, амортизаційна антимонопольно-конкурентна, бюджетна, податкова, грошово-кредитна, валютна, зовнішньоекономічна політика, цінова політика, політика інституційних перетворень тощо); проте кожній з них притаманні свої форми та система засобів реалізації, спрямованих на досягнення спільної мети. 1. Державна економічна та правова політика: основні напрями, форми та засоби реалізації Формами реалізації державної економічної політики є розробка економічної стратегії та економічної тактики. Економічна стратегія — обраний державою курс економічної політики, розрахований на тривалу перспективу і спрямований на вирішення великомасштабних економічних та соціальних завдань, питань культурного розвитку, забезпечення економічної безпеки держави, збереження і примноження її економічного потенціалу і національного багатства, підвищення народного добробуту. Економічна стратегія включає визначення пріоритетних цілей народного господарства, засобів та способів їх реалізації, виходячи зі змісту об’єктивних процесів і тенденцій, що мають місце в національному та світовому господарстві, та враховуючи законні інтереси суб’єктів господарювання. Економічна тактика — сукупність найближчих цілей, завдань, засобів і способів їх досягнення для реалізації стратегічного курсу економічної політики в конкретних умовах, що складаються в поточному періоді розвитку народного господарства. 1. Державна економічна та правова політика: основні напрями, форми та засоби реалізації 1. Державна економічна та правова політика: основні напрями, форми та засоби реалізації{284E427A-3D55-4303-BF80-6455036E1DE7}Державна економічна політика реалізується через застосування державою окремих відносно усталених комплексів засобів приватноправового та публічно-правового регулювання. Серед них Д. В. Задихайло виокремлює такі:сфери переважно приватноправового регулювання, де роль держави виявляється через його законодавче забезпечення. Публічно-правове регулювання зведено до мінімуму;сфери переважно приватноправового регулювання, де держава, однак, стимулює створення суб’єктами господарювання саморегулівних організацій з делегуванням їм окремих регулятивних повноважень, що зазвичай притаманні компетенції відповідних органів державної виконавчої влади;сфери, де існує необхідність створення спеціальних інститутів, за допомогою яких утворюється складна інфраструктура ринку окремих послуг, завдяки якій такі ринки можуть функціонувати;сфери, де державна економічна політика реалізується через створення спеціальних органів державної виконавчої влади з широким спектром функціонально-владного забезпечення залежно від особливостей економічного процесу та бажаних показників кількісного й якісного економічного зростання;сфери застосування засобів державного регулювання, що є публічно-правовими за своєю природою;сфери, де держава вважає за необхідне здійснювати господарську діяльність через створення й функціонування підприємств державної форми власності (у такому разі держава отримує можливість безпосередньо впливати на ринкову кон’юнктуру, протидіяти антиконкурент- ним узгодженим діям інших учасників ринку) 2. Прогнозування та планування економічного розвитку Державне прогнозування економічного і соціального розвитку — є науково обґрунтованим передбаченням напрямів розвитку країни, окремих галузей економіки або окремих адміністративно-територіальних одиниць, можливого стану економіки та соціальної сфери в майбутньому, а також альтернативних шляхів і строків досягнення параметрів економічного і соціального розвитку. Прогноз економічного і соціального розвитку є засобом обґрунтування вибору тієї чи іншої стратегії та прийняття конкретних рішень органами законодавчої і виконавчої влади, органами місцевого самоврядування щодо регулювання соціально-економічних процесів. Державне планування економічного і соціального розвитку України — це науково обґрунтоване формування взаємоузгодженої комплексної системи заходів органів законодавчої і виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, спрямованих на ефективне розв’язання проблем економічного і соціального розвитку, досягнення стабільного економічного зростання. {284E427A-3D55-4303-BF80-6455036E1DE7}Згідно зі ст. 2 Закону України «Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України» основними принципами, на яких базується державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України, є: принцип цілісності, який забезпечується розробленням взаємо- узгоджених прогнозних і програмних документів економічного і соціального розвитку України, окремих галузей економіки та окремих адміністративно-територіальних одиниць на коротко- та середньостро- ковий періоди; принцип об’єктивності, який полягає у тому, що прогнозні та програмні документи економічного і соціального розвитку України розробляються на основі даних органів державної статистики, уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики, інших центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, а також звітних даних із офіційних видань Національного банку України; принцип науковості, який забезпечується розробленням прогнозних і програмних документів економічного і соціального розвитку на науковій основі, постійним удосконаленням методології та використанням світового досвіду в галузі прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку; принцип гласності, який полягає в тому, що прогнозні та програмні документи економічного і соціального розвитку є доступними для громадськості. Інформування про цілі, пріоритети та показники цих документів забезпечує суб’єктів підприємницької діяльності необхідними орієнтирами для планування власної виробничої діяльності; принцип рівності, який полягає в дотриманні прав і врахуванні інтересів місцевого самоврядування та суб’єктів господарювання всіх форм власності; принцип дотримання загальнодержавних інтересів, який полягає в тому, що органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування повинні здійснювати розроблення прогнозних і програмних документів економічного і соціального розвитку виходячи з необхідності забезпечення реалізації загальнодержавної соціально-економічної політики та економічної безпеки держави.2. Прогнозування та планування економічного розвитку 2. Прогнозування та планування економічного розвитку 3. Принципи правового регулювання господарської діяльностіПринцип у перекладі з латинської — першооснова явища, вихідне, відправне положення. За лінгвістичними джерелами термін «принцип» має декілька значень: здатність людини діяти відповідно до своїх інтересів та цілей, спираючись на пізнання об’єктивної необхідності; відсутність політичного та економічного тиску, обмежень; особиста незалежність, відсутність залежності від когось чи від чогось; можливість діяти за власною волею безперешкодно; невимушеність.Принципи права мають цілком конкретну практичну спрямованість, оскільки вони: мають пряму дію; сприяють усуненню прогалин у чинному законодавстві (аналогії права); використовуються під час тлумачення змісту норми права або належного змісту умов договору [14]; визначають зміст не тільки чинних норм, а й перспективи розвитку права [15], та враховуються під час розроблення нових або змінення старих нормативно- правових актів; є основою будь-якої юридичної конструкції {284E427A-3D55-4303-BF80-6455036E1DE7}Загальними принципами господарювання (базовими принципами правового регулювання господарської діяльності. — В. М.) згідно зі ст. 6 ГК України визнано:забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою всіх суб’єктів господарювання;свободу підприємницької діяльності у межах, визначених законом;вільний рух капіталів, товарів і послуг на території України;обмеження державного регулювання економічних процесів у зв’язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави (однак соціальну спрямованість економіки можна забезпечити тільки за допомогою оптимізації державного регулювання, а не шляхом його обмеження);захист національного товаровиробника;заборону незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.3. Принципи правового регулювання господарської діяльності Одним із ключових принципів правового регулювання підприємницької діяльності є принцип свободи підприємництва у межах, визначених законом. Цей принцип репрезентовано двома взаємопов’язаними складовими:свобода підприємницької діяльності;наявність визначених законом меж такої свободи (безмежна свобода під час здійснення підприємництва призводить не до гармонійного розвитку комерційного обороту, а навпаки, до порушення суспільного господарського порядку). Принцип свободи підприємницької діяльності у межах, визначених законом, отримав закріплення у Конституції України (ст. 42 — кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом), у ст. 6 ГК України (серед загальних засад господарювання), у ст. 43 ГК України, повністю присвяченій свободі підприємницької діяльності; у ст. 44 ГК України, в якій усі перелічені принципи підприємницької діяльності фактично є проявами єдиного принципу свободи підприємницької діяльності; ЦК України (п. 4 ст. 3 — свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом). 3. Принципи правового регулювання господарської діяльності Окрім того, принцип свободи підприємницької діяльності у межах, визначених законом, фактично розщеплюється у всіх диспозитивних нормах господарського законодавства, які надають суб’єктам підприємницької діяльності автономію щодо впорядкування окремих питань, які виникають під час провадження ними підприємницької діяльності. Сама диспозитивність означає юридично значущу свободу волі учасників відносин, відповідно до якої вони набувають та здійснюють права за своїм інтересом. Перша складова вищезазначеного принципу — «свобода підприємницької діяльності» ґрунтується на принципі економічної свободи. Економічна свобода — це можливість здійснення економічної діяльності на власний розсуд, однак у межах чинної системи законодавства. Складниками економічної свободи є: єдність економічного простору; свобода переміщення товарів, послуг; рівність різних форм власності; свобода підприємницької та іншої економічної діяльності у визначених законом межах; свобода договору, що опосередковує таку діяльність у визначених законом межах; підтримка конкуренції тощо.3. Принципи правового регулювання господарської діяльності

Приложенные файлы

  • pptx 941709
    Размер файла: 706 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий