МЕТОДИЧКА з Лісової таксації

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
“ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ”
МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ




С.О. Яковлєва-Носарь








Лісова таксація

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ЛАБОРАТОРНИХ ЗАНЯТЬ





для студентів освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр»
напряму «Лісове і садово-паркове господарство»






Затверджено
вченою радою ЗНУ
Протокол №
від__.__.2012 р.









Запоріжжя
2012
УДК: 630*5(075,8)
ББК: M 535





Лісова таксація: Методичні вказівки до проведення лабораторних занять для студентів освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» напряму «Лісове і садово-паркове господарство» / Укладач: Яковлєва-Носарь С.О. – Запоріжжя: ЗНУ, 2012. – 40 с.






У виданні наведена тематика лабораторних занять з лісової таксації до модулей І–IV.
Головна мета вказівок – розширити, конкретизувати і поглибити знання студентів з теоретичного курсу; з’ясувати функціональну характеристику деревини; опанувати методи таксації і визначення запасу насаджень та недеревної сировини; проаналізувати хід росту насаджень; навчити розв’язувати розрахункові завдання.
До кожної лабораторної роботи визначена мета, викладена коротка теоретична частина, інформаційні додатки, питання для самостійної підготовки і кінцевого рівня знань, наведені завдання, які необхідно виконати.
Методичні вказівки розраховані на студентів ІІІ-го курсу напряму «Лісове і садово-паркове господарство» біологічного факультету ЗНУ.










Рецензент І.В. Приступа
Відповідальний за випуск В.О. Лях






ЗМІСТ


ВСТУП . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
4

РОБОТА 1-2. Таксаційні вимірювання та інструменти . . . . . . . . . . . . . .
5

РОБОТА 3-4. Таксація стовбура зрубаного дерева та його частин . . . .
9

РОБОТА 5-6. Таксація лісових матеріалів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
11

РОБОТА 7-8. Методи таксації дерев, що ростуть, та їх сукупностей . .
14

РОБОТА 9. Таксація насаджень . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
16

РОБОТА 10-11. Визначення запасу насаджень за модельними деревами . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

22

РОБОТА 12. Сортиментна оцінка лісу на корені . . . . . . . . . . . . . . . . . .
24

РОБОТА 13-14. Таксація приросту дерева і деревостану . . . . . . . . . . . .
26

РОБОТА 15-16. Інвентаризація лісового фонду . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
30

РОБОТА 17-18. Таксація лісосічного фонду . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
32

РОБОТА 19-21. Нормативи з обліку і використанню не деревної продукції . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

35

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
39

















ВСТУП



Багатогранні функції лісів є загальновідомими: екологічні, санітарно-гігієнічні, соціальні та ресурсні. При цьому планова організація і раціональне використання всіх ресурсів лісу можливі лише після їх повного обліку та всебічної оцінки. У розв’язанні цієї масштабної та складної задачі й полягає основний зміст лісової таксації.
Лісова таксація – це частина загального вчення про ліс. До кола завдань даної науки входить вивлення, облік, оцінка якіних і кількісних характеристик лісових ресурсів у статиці та динаміці.
У ряду дисциплін лісівничого напряму таксація – одна з основних, на якій базуються всі техніки лісівництва.
Вивчення курсу “Лісова таксація” дає студентам комплекс теоретичних знань, необхідних для розуміння методів та засобів оцінки лісових насаджень, а також ходу їх росту.
Дане навчально-методичне видання знайомить студентів із таксаційними інструментами та приладами; методами таксації стовбурів зрубаних дерев, дерев, що ростуть, а також лісових матеріалів; методиками визначення запасу насаджень та правилами відпуску деревини на пні; способами оцінки приросту насаджень. Крім того, формуються уявлення про лісовий і лісосічний фонд країни, методи їх таксаційного обліку.
Оскільки ліс є не тільки джерелом деревини, але й низки не деревних корисних продуктів (ягід, грибів, технічної зелені тощо), тому у виданні розглянуті й нормативи обліку і використання подібного роду сировини.
Цей вид практикуму сприяє розвитку у студентів наукового мислення, привчає самостійно працювати з літературою та використовувати отриманні знання при виконанні лабораторної роботи.

Лабораторна робота № 1–2

Тема: Таксаційні вимірювання та інструменти

Питання для самостійної підготовки:
Що являють собою таксаційні вимірювання?
Проаналізувати похибки вимірювань та їх властивості.
Вказати таксаційні інструменти та охарактеризувати техніки їх використання:
а) що використовуються для виміру висоти стовбура;
б) що використовуються для визначення приросту та віку дерев;
4. Які прибори застосовують для фізичних способів таксації стовбура дерева?

Мета роботи: розглянути основні частини дерева та його таксаційні показники, навчитися визначати довжину і діаметр стовбура зрубаного дерева, площу поперечного перетину стовбура та його збіг.
Обладнання: мірні вилки, висотоміри, мірні скоби, методичні вказівки до виконання роботи.
Об’єкти вивчення: насадження природного та штучного походження.

Виконання роботи
1. За допомогою мірної вилки визначити діаметр на висоті груді (d1,3) та висоту 5–6 дерев.
2. Дані занести у зведену таблицю.

ДОДАТКИ
За морфологічними ознаками дерево складається з трьох частин: стовбур, суччя та корені. Сукупність суччя утворюються крону, а сукупність коренів – кореневу систему.
Згідно з виробничим використанням дерево має такі частини:
стовбур – ділові сортименти, дрова, відходи (кора від ділових сортиментів);
крона – дрова, суччя, лапка (тонкі гілки з хвоєю або листками);
пні та корені – дрова (у деяких порід – сировина для хімічної переробки)
Найбільш цінною частиною є стовбур. Для кількісної та якісної характеристики стовбура встановлюють таксаційні показники. При таксації дерева визначають такі таксаційні показники:
довжину або висоту (L, l, H, h);
діаметр або товщину стовбура (на висоті 1,3 м від шийки кореня) (d1,3);
об’єм стовбура (V, v);
площа поперечного перетину стовбура на висоті 1,3 м (g1,3);
показники форми стовбура (збіг, коєфіцієнти і класи форми) (q);
видове число (повнодеревинність стовбура) (f);
вік дерева (A, a);
приріст стовбура дерева (z);
товарну структуру (% виходу ділової деревини від загального об’єму стовбура).
Одні таксаційні показники можна виміряти безпосередньо (довжину, висоту, діаметр), інші визначають шляхом розрахунків (площа перетину, об’єм та ін.). Основними таксаційними показниками є висота (довжина), діаметр, форма, а інші є похідними.
Виміряти будь-яку величину – означає порівняти її з величиною, прийнятою за одиницю вимірювання. У лісовій таксації прийняті такі одиниці вимірювання: для діаметра – сантиметр (см); для висоти або довжини стовбура – метр (м); для об’єму стовбура – кубічний метр (м3); для площі поперечного перетину – квадратний сантиметр (см2) або квадратний метр (м2). Також у лісовій таксації відрізняють кубічний метр щільний (щ. м3) і складочний (скл. м3).
Площу поперечного перетину стовбурів (g) визначають за формулами:
А) площі кола 13 EMBED Equation.3 141513 EMBED Equation.3 1415; Б) площі еліпса 13 EMBED Equation.3 1415.
Довжину спилених дерев й одержаних з них лісоматеріалів вимірюють складними метрами, мірними жердинами і рулетками. Для вимірювання відстаней використовують землемірні стрічки. Діаметр ростучих і зрубаних дерев вимірюють мірними вилками. Торцові перетини бревен вимірюють мірною скобою, а висоту дерев, що ростуть, – висотомірами.
Мірна вилка. Матеріалом для її виготовлення слугує деревина (дуб, бук, ясен, береза, клен), а також алюміній та текстоліт (рис. 1).

Вимоги, які пред’являються до мірної вилки:
вона повинна бути міцною, легкою та зручною для користування;
ніжки повинні бути паралельними між собою і перпендикулярними до власне мірної лінійки;
рухи рухомої ніжки повинні бути плавними і легкими;
поділки мірної лінійки повинні бути чітко і вірно нанесені;
проріз рухомої ніжки не повинен бути ослабленим, бо це призводить до розхитування рухомої ніжки і появи помилки вимірювань зі знаком «мінус».
При використанні зображеної вище мірної вилки необхідна участь трьох осіб: І-а вимірює дерева, ІІ-а записує результати вимірювань у відомість, а ІІІ-я ставить відмітку на дереві. За умови використання спеціального шаблона ШИД-0,5, який був розроблений ВНДІЛМом (рис. 2), а також сучасних шведських алюмінієвих мірних вилок з підсумовуючим блоком, можливою стала робота одної особи. При цьому вимірюється не тільки діаметр стовбура, але й проводиться облік числа дерев за щаблями товщини і категоріями придатності.

п

Останнім часом у лісотаксаційній практиці широко використовують електронні прибори, які мають електронне табло і здійснюють розрахунки за певними формулами (рис. 4). Прикладом подібних сучасних приборів можуть слугувати комп’ютерні мірні вилки Masser Excaliper, Masser Racal 500, Masser Racal TWC. Їх об’єднує здатність збирати, обробляти і передавати інформацію, автоматичне обчислення параметрів. Вони виконані з легкого і міцного алюмінієвого сплаву. Мірна вилка Masser Racal 500 дає змогу таксатору працювати однією рукою, вивільняючи другу для виконання інших операцій (нанесення маркування, підтримка рівноваги). Крім того, через порт можливе підключення пристрою до персонального комп’ютера або принтера. Електронна вилка Masser Racal TWC призначена для виміру дерев великого діаметра.
Сучасні вікові бурави Haglof призначені для дослідження росту і стану дерев, тестування стану деревини будівельних конструкцій, стовпів, деталей суден. Вони мають два види заточування бура – для звичайної і твердої (мерзлої) деревини.

Рисунок 4 - Мірна вилка Masser Excaliper

Рулетка Richter – це компактний і легкий інструмент. За допомогою якого можна виміряти довжину і діаметр. Вона здатна замінити мірну вилку. Мірна стрічка двостороння: на одному боці розташована шкала для виміру діаметра, а на іншому – довжини (рис. 5).

Рисунок 5 – Рулетка Richter
Питання кінцевого рівня:
Що означає «виміряти будь-яку величину»?
Поясніть відмінності між поняттями «щільний кубічний метр» та «складочний кубічний метр».
Вкажіть, з якою точністю необхідно проводити вимірювання таксаційних показників при таксації:
а) окремого дерева;
б) сукупності дерев.
4. Охарактеризуйте абсолютні та відносні похибки.
5. Якими чинниками визначається поява грубих, систематичних і випадкових похибок?
6. Дайте характеристику таксаційних інструментів, якими вимірюють довжину спилених дерев та одержаних з них лісоматеріалів:
а) складні метри;
б) мірні жердини;
в) рулетки.
7. За допомогою яких інструментів можна виміряти відстань від таксатора до об’єкта?
8. У який спосіб можна використовувати мірні вилки при проведенні таксаційних робіт?
9. Опишіть використання на практиці висотомірів різних марок.
10. Вкажіть формули для розрахунку площі поперечного перетину стовбурів, якщо вони мають форму, наближену до кола чи еліпсу.
11. Що являє собою повнотомір В. Бітерліха?
12. Як використовують на практиці таксаційний приціл (призму Анучіна)?
13. Які існують відмінності за технічними характеристиками між приростними і віковими буравами?


Лабораторна робота № 3–4

Тема: Таксація стовбура зрубАного дерева
та його частин

Питання для самостійної підготовки:
Яка форма поперечного та поздовжнього перетину стовбура?
Вказати прості та складні стереометричні формули для визначення об’єму стовбура та його частин.
Що являє собою збіг деревного стовбура та у чому полягає його вплив на точність таксації?

Мета роботи: навчитися здійснювати таксацію стовбура зрубаного дерева та розраховувати його об’єм, користуючись формулами.
Обладнання: лісотаксаційні довідники, методичні вказівки до виконання роботи.

Виконання роботи
1. Визначити об’єм стовбура, якщо його висота становить 9 м, а діаметр – 11 см.
2. Користуючись даними табл. 1, визначити діаметр на відстані 6,74 м від основи стовбура.

Таблиця 1 – Абсолютний дійсний збіг стовбура

Висота перетину, м
0
1
1,3
3
5
7
9
11

Діаметр,см
15,2
12,6
12,0
10,4
9,3
8,1
6,7
4,6


3. Виходячи із даних, наведених в табл. 1, розрахувати відносний дійсний збіг на висоті 1 м.
4. Довжина колоди 5 м, діаметр в нижньому торці 32 см, а у верхньому – 26 см. Розрахувати середній збіг.

ДОДАТКИ

Для визначення об’єму стовбура або його частини необхідно знати не тільки його діаметр і висоту, а й площу поперечного перетину. Форма поперечного перетину стовбура залежить від породи, зовнішніх факторів та від місця його визначення на стовбурі. Так, у хвойних порід вона більш правильна, ніж у листяних; у дерев у насадженні стовбури більш циліндричні порівняно з деревами, які виросли на просторі.
Для обчислення площ перетинів у лісотаксаційних довідниках наведені спеціальні таблиці. При цьому площі перетинів у таких таблицях розраховані за формулою кола.

Таблиця 1 – Площа поперечного перетину деревних стовбурів (см3) за діаметрами (в цілих сантиметрах та десятих частках сантиметра)

Діаметр, см
Діаметр в десятих частках сантиметра


0,0
0,1
0,2
0,3
0,4
0,5
0,6
0,7
0,8
0,9

5
20
20
21
22
23
24
25
26
26
27

6
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37

7
36
37
38
39
40
41
42
43
44
45

14
412
422
432
443
452
461
473
477
481
488

28
616
620
625
629
634
638
642
647
651
656


Наприклад, діаметр стовбура дорівнює 28,6 см, а площа перетину (за табл.) – 642 см2 або 0,0642 м2.
Якщо дерево має більшу товщину, ніж наведено у таблиці, або у разі відсутності мірної вилки площу перетину вираховують за довжиною кола дерева:
l=2
·R=2
·d
d2=l2/
·2
13 EMBED Equation.3 1415
g=
·/4 · l2/
·2 = l2/4
· = l2/12,56 = 0,08 l2.


Для одержання об’єму стовбура необхідно знайти довжину і діаметр. Якщо стовбур не має кривизни, то його обмірюють рулеткою. У разі наявності кривизни довжину стовбура вимірюють метром, короткою рулеткою або жердиною. При використанні довгої рулетки, тобто при її натягу, одержують не довжину стовбура, а її проекцію.
Довжину стовбура зрубаного дерева вимірюють з точністю 0,1 м. Звичайно, похибки при вимірюванні довжини впливають на точність визначення об’єму стовбура.
Збіг – це зменшення діаметра стовбура від основи до верхівки. У лісовій таксації відрізняють три види збігу:
абсолютний дійсний (зміна діаметра стовбура через кожні 2 м);
відносний дійсний (відношення діаметрів на різних висотах до діаметра на висоті груді);
середній збіг (зменшення діаметра стовбура від основи до верхівки в см на 1м довжини).
Для характеристики форми стовбура (його збігу) використовують показник коефіцієнт форми (q) – це відношення будь-якого діаметра до діаметра на висоті 1,3 м. На практиці використовують чотири коефіцієнти форми:

q0 = d0 / d1,3;
q1 = d(ј h) / d1,3;
q2 = d(Ѕ h) / d1,3;
q3 = d(ѕ h) / d1,3,

де d0 – діаметр біля шийки кореня; d(ј h) – діаметр на ј висоти стовбура; d(Ѕ h) – діаметр на Ѕ висоти стовбура; d(ѕ h) – діаметр на ѕ висоти стовбура; d1,3 – діаметр на висоті 1,3 м.
Стовбури та їх частини відносяться до:
а) сильнозбіжистих, якщо середній збіг на 1 м складає понад 2 см, а коефіцієнт форми (q2) = 0,55–0,60;
б) середньозбіжистих, якщо середній збіг на 1 м складає 1–2 см і q2 = 0,65–0,70;
в) слабкозбіжистих, якщо середній збіг на 1 м складає до 1 см, а q2 = 0,75–0,80.

Питання кінцевого рівня:
Які показники необхідно знати для визначення об’єму стовбура або його частини?
Як користуватися таблицями для обчислення площ поперечних перетинів стовбурів?
У який спосіб можна розрахувати площу поперечного перетину стовбура за відсутності мірної вилки?
Що таке збіг? Які види збігу найчастіше використовують при розрахунках у практиці?


Лабораторна робота № 5–6

Тема: Таксація лісових матеріалів

Питання для самостійної підготовки:
Вказати особливості таксації круглих лісоматеріалів.
Як проводиться таксація пиляних, тесаних і колотих лісоматеріалів?
Охарактеризувати таксацію дров та інших лісоматеріалів.
Мета заняття: розглянути основні методи таксації круглих, пиляних, тесаних і колотих лісоматеріалів, а також проведення таксації дров.
Обладнання: таблиці, довідкова література з лісової таксації, методичні вказівки.


Виконання роботи
Розв’язати задачу. Об’єм штабелю обрізних дощок довжиною 1 м (ширина 180 мм, товщина 25 мм) становить 0,0045 м3. Визначити об’єм штабелю дощок довжиною 3 м.
Визначити об’єм деревини в партії рудничної стійки, параметри якої: довжина – 12 м, ширина – 1,5 м, а висота – 0,8 м. Коефіцієнт повнодеревинності ялини, що заготовлена у корі, за довжини штабелю 12 м, – 0,71.

ДОДАТКИ
Стовбур дерева у різних частинах наближається за формою до різних тіл обертання. Так, у нижній частині, де є кореневі напливи, стовбур нагадує нейлоїд. У середній своїй частині стовбур наближається за формою до циліндра, у верхній – до конуса, а більша частина стовбура у багатьох дерев – до параболоїда ІІ-го порядку.
Об’єм нейлоїда розраховується за формулою 13 EMBED Equation.3 1415; циліндра – 13 EMBED Equation.3 1415; параболоїда – 13 EMBED Equation.3 1415, а конуса – за формулою 13 EMBED Equation.3 1415.


На практиці широко застосовують спосіб таксації об’ємів великих партій круглих лісоматеріалів із використанням довжини і діаметра у верхньому відрізі без кори. У таблицях об’ємів круглих лісоматеріалів наведені дані об’ємів за довжиною від 1 до 9,5 м і діаметрам у верхньому відрізі без кори від 3 до 70 см. При цьому слід ураховувати, що дрова, які заготовані з різних частин стовбура при однаковому діаметрі у верхньому відрізі мають різний збіг.
Обмір круглих лісоматеріалів, укладених у штабеля, здійснюють мірними скобами, шестами та рулетками. При цьому визначають їх довжину і середній діаметр бревен.
Пилопродукція – види сортиментів, одержаних при повздовжньому поділі бревен і повздовжньому і поперечному поділі одержаних частин. Пиломатеріали – це пилопродукція певних розмірів і якості, що має не менш, ніж дві плоскопаралельних пласті.

Пласть – одна з двох протилежних більш широких повздовжніх поверхонь або будь-яка повздовжня поверхня пиломатеріалу, яка має квадратний перетин.
До пиломатеріалів належать брусся, бруски, дошки, шпали, горбиль, обапол.
За характером обробки пиломатеріалів відрізняють: обрізні – обидві кромки пропиляні на всю довжину або не менше, ніж на Ѕ довжини; не обрізні – пропиляні лише пласті, а кромки не пропиляні частково або повністю; чистообрізні – мають форму правильного паралелепіпеда.

Питання кінцевого рівня:
Що являє собою коефіцієнт повнодеревинності?
Які існують конструкції штабелів круглих лісоматеріалів?
З якою метою використовують баланси, рудничні стійкі, горбиль?


Лабораторна робота № 7–8

Тема: Методи таксації дерев, що ростуть, та їх сукупностей

Питання для самостійної підготовки:
Особливості таксації дерев, що ростуть.
Видові числа та коефіцієнти форми деревних стовбурів.
Таблиці об’єму та збігу деревних стовбурів.
Приблизні способи визначення об’єму стовбура дерева.

Мета заняття: розглянути основні аспекти таксації дерев, що ростуть, та методи визначення об’єму їх стовбура та віку.
Обладнання: таблиці, довідкова література з лісової таксації, методичні вказівки.

Виконання роботи
Визначити об’єм стовбура, якщо відомо:
а) d1,3 = 12 см, h = 16 м, q2 = 0,55;
б) d1,3 = 24 см, h = 24 м, q2 = 0,80;
в) d1,3 = 26 см, h = 30 м, q2 = 0,65;
г) d1,3 = 32 см, h = 30 м, q2 = 0,60.
2. Визначити висоту та діаметр декількох дерев, що ростуть.

ДОДАТКИ

Особливості таксації дерев, що ростуть, наступні: виміряти діаметр стовбурів на різних висотах неможливо, а використання дендрометрів є трудомістким процесом; неможливо визначити коефіцієнт форми внаслідок неможливості визначення діаметра на різних висотах.
На практиці найчастіше проводять таксацію сукупності дерев, а не окремих екземплярів, наприклад, при проведенні вибіркових, санітарних рубок і т.ін.
Сукупність окремих дерев являє собою механічну суміш дерев, відібраних у різних насадженнях кварталу, тому що вони не впливають одне на одне в процесі росту і розвитку, на відміну від сукупності дерев деревостану одного насадження.
При таксації сукупності окремих дерев основні стадії роботи такі:
вибір і таврування дерев біля шийки кореня і на висоті груді;
обмір і перерахування дерев;
визначення загального об’єму (запасу).




Таблиця 1 – Загальні видові числа (за М.Є. Ткаченко)

Висота, м
Видові числа при коефіцієнті форми


0,55
0,60
0,65
0,70
0,75
0,80

12
0,405
0,438
0,471
0,509
0,550
0,592

14
0,396
0,429
0,463
0,503
0,544
0,587

16
0,389
0,422
0,
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·Таблиця 2 – Висота (м) і об’єм (м3) стовбурів сосни за розрядами при середньому коефіцієнті форми

Діаметр на висоті груді в корі, см
Розряди висот


І б
І а
І
ІІ



h

V

h

V

h

V

h

V

12
19
0,112
18
0,102
16
0,088
14
0,079

16
24
0,233
22
0,221
20
0,185
18
0,169

20
28
0,423
26
0,389
23
0,327
21
0,300

24
31
0,644
28
0,584
25
0,511
23
0,469

28
33
0,926
30
0,839
27
0,732
25
0,671

Діаметр на висоті груді в корі, см
Розряди висот


ІІІ
ІV
V
V а



h

V

h

V

h

V

h

V

12
13
0,076
12
0,070
10
0,063
8
0,053

16
16
0,162
15
0,147
12
0,131
10
0,111

20
19
0,282
17
0,264
14
0,225
11
0,195

24
21
0,436
19
0,406
15
0,347
12
0,302

28
22
0,628
20
0,584
16
0,501
13
0,432


Питання кінцевого рівня:
У чому полягає відмінність сукупності окремих дерев на відміну від сукупності дерев одного насадження?
Для чого необхідно використовувати видові числа? Які цифрові значення вони можуть набувати?
Запишіть формули Вейзе та Шиффеля .
Розгляньте метод визначення об’єму стовбура дерева, що росте, за Денцином.
Дайте загальну характеристику масових (об’ємних) таблиць, а також – таблиць Союзліспрому і збігу.
Які нюанси слід враховувати при візуальній оцінці віку дерев?

Лабораторна робота № 9

Тема: Таксація насаджень

Питання для самостійної підготовки:
Поняття про насадження та їх таксаційні показники.
Походження насаджень.
Форма насаджень.
Склад насаджень.
Вік насаджень.
Середній діаметр і середня висота насаджень.
Бонітет насаджень.
Тип лісу.
Повнота насаджень.
Запас насаджень.
Товарність насаджень.
Закономірності у будові насаджень.
Мета заняття: розглянути особливості таксації насаджень та їх основні характеристики.
Обладнання: таблиці, довідкова література з лісової таксації, методичні вказівки.

Виконання роботи
1. Визначити склад деревостану і записати його формулу, якщо загальний запас становить 420 м3, з них сосни звичайної – 250, берези повислої – 120, осики – 50 м3.
2. Визначити переважаючий та середній вік ялинового насадження, якщо 70 % запасу складають 120-річні дерева, а 30 % – 80-річні.
3. На підставі даних про насадження і даних таблиць 2 і 3 дати його характеристику згідно з лісівничо-таксаційними ознаками: склад порід, клас віку, бонітет, повнота.




№ п/п
Порода
Участь у запасі, %
Вік, років
Середня висота, м
Сума площ поперечних перетинів, м2
·га-1

1.
Сосна
Береза
Осика
70
20
10

60

23

38,2

2.
Сосна
Осика
Ялина
Дуб
70
20
8
2

70

23

39,2


ДОДАТКИ

Таксація насаджень починається з розподілу його на елементи лісу. Елемент лісу – це чисте одновікове насадження або частина мішаного складного або різновікового насадження, що складається з дерев однієї породи, розташованих в одному ярусі, які відносяться до одного покоління і мають однорідні умови розвитку і місцеоселення.
У мішаних одноярусних насадженнях елементів лісу буде стільки, скільки порід входить до його складу. У складних насадженнях, де кожен ярус складається з декількох порід і вікових поколінь, кількість елементів лісу дорівнює кількості ярусів, порід і поколінь. Наприклад, двоярусне насадження з характеристикою І-го ярусу 4Сз(150)3Сз(90)3Яє(90) та ІІ-го ярусу 10Яє(50) складається з чотирьох елементів лісу.
При проведенні таксації насаджень для кожного елемента лісу визначають вік, середні висоту та діаметр, запас, а у пристигаючих і стиглих деревостанах – і клас товарності. Для кожного ярусу дається окрема таксаційна характеристика за такими показниками, як: склад, середня висота, повнота, запас. У загальній характеристиці насадження, крім перерахованих вище, вказують клас бонітету і тип лісу.
Розрізняють насадження природного та штучного, а також насіннєвого та поростевого походження. Деревостани штучного походження більш однорідні за складом, формою, віком, з більш рівномірним розміщенням дерев по території і більш інтенсивним ростом у молодому віці. Проте до віку стиглості й рубки ріст і продуктивність природних та штучних деревостанів зазвичай вирівнюються.
Для дерев поростевого походження характерним є їх групове розташування і більша викривленість комлевої частини стовбура. У насадженнях насіннєвого походження дерева більш прямостовбурні і мають кращі технічні якості деревини. Поростеві насадження у молодому віці характеризуються більш інтенсивним ростом, ніж насінні, але призупиняють свій ріст значно раніше. Вони також у більшому ступені піддаються хворобам (наприклад гнилям) і раніше відводяться у рубку. Загалом продуктивність поростевих насаджень нижча, ніж насінних.
Про форму (або структуру) насадження судять за характером розподілу дерев по вертикалі. Дерева приблизно рівної висоти утворюють одноярусне (просте) насадження. Ці деревостани мають горизонтальну зімкненість. При розташуванні дерев у різних ярусах деревостан називають багатоярусним (складним).
Склад насадження – це перелік видів деревних рослин, що утворюють деревостан, з указанням частки участі кожної породи в загальному запасі. Насадження називається чистим, якщо складається з однієї породи або домішка інших порід не перевищує 10 % від загального запасу (10Сз, 10Ос). Мішане насадження складається з двох і більше порід (6Сз3БпОс).
Склад деревостану характеризується формулою, в якій вказують назву породи і цифровий коефіцієнт, що визначає частку її участі в загальному запасі. Сума всіх коефіцієнтів формули складає 10. У складних насадженнях склад кожного ярусу визначають і записують окремо.
При таксації насаджень виділяють переважаючу породу – на її частку припадає найбільший запас у загальному запасі насадження (основного ярусу), і головну, яка має найбільше господарське значення за даних умов. У формулі складу головна порода записується на першому місці.
Всі основні лісогосподарські заходи (рубки догляду і головного користування) проводять із врахуванням вікових станів насадження. Переважаючий вік – вік, що мають більшість дерев деревостану. Середній вік – середньозважена величина, що пропорційна участі у запасі деревостану (ярусу) окремих вікових груп дерев (елементів лісу):

А1·М1+А2·М2+ АnMn
Асер= M1+M2+ Mn

де А1, А2 Аn – вік окремих груп або поколінь дерев деревостану (ярусу), років; М1, М2 Мn – їх запаси, м3.
При масових лісоінвентаризаційних роботах за одиницю віку деревостану приймають клас віку, величина якого залежить від тривалості життя породи і віку рубки. Тривалість класу віку може складати від 5 до 40 років. Класи віку об’єднуються у групи віку, вихідною основою для поділу насаджень на групи віку є вік рубки. Так, якщо вік рубки складає 101–120 років, то розподіл за групами віку буде наступний (табл. 1):

Таблиця 1 – Розподіл насаджень за групами віку
Групи віку
Молодняки
Середньовікові
Пристигаючі
Стиглі
Перестійні

Класи віку
І
ІІ
ІІІ
ІV
V
VI
VII
VIII

Вік
1–20
21-40
41-60
61-80
81-100
101-120
121-140
141-160


Важливими таксаційними показниками деревостану є також середній діаметр (Dсер) і середня висота (Нсер) дерев, які входять до його складу. Між цими показниками є певна залежність: зі збільшенням діаметрів дерев збільшується і їх висота.
Середній діаметр деревостану (Dсер) – це середня товщина деревних стовбурів на висоті 1,3 м (висота груді людини середнього зросту) від шийки кореня дерева. Відрізняють середньоарифметичний і середньоквадратичний діаметри. При цьому останній завжди більший за перший. Середній діаметр деревостану можна визначити на модельних деревах або за даними перерахувальної відомості. При масовій таксації лісів середній діаметр визначається з градацією 2 см (при середньому діаметрі до 32 см) і 4 см (при більшому середньому діаметрі).
Середня висота (Нсер) разом з віком, діаметром, повнотою слугує для характеристики стану і продуктивності деревостану і якості умов місцеоселення. Вона є основою для створення важливих нормативно-довідкових матеріалів (бонітувальних шкал, таблиць стандартних значень сум площ перетинів, запасів). Залежно від мети і необхідної точності середня висота може визначатися окомірно з градацією 1 м (при масових роботах), на модельних деревах з точністю 0,1 м (при дослідницьких роботах і на пробних площах). Середня висота деревостану елемента лісу менше висоти найвищого дерева приблизно на 15 % і більше найнижчого на 20–30 %.
Комплексний показник, який характеризує ріст і потенційно можливу за даних умов місцеоселення продуктивність насадження, – бонітет. У лісотаксаційних довідниках наведені бонітувальні шкали для порід уповільненого, помірного, прискореного і швидкого росту. Один з прикладів бонітувальної шкали наведений у табл. 2.
У мішаних і складних деревостанах клас бонітету встановлюють за віком і середньою висотою переважаючої породи верхнього ярусу; у молодняках до 10 років – за умовами місцеоселення (типом лісу). На не вкритих лісом площах (вирубки, згарища, рідини) клас бонітету визначається або за сусідніми ділянками лісу, які мають подібні ґрунтові умови, або за характером ґрунту чи надґрунтового покриву. Після сильних вибіркових рубок або рубок догляду середня висота насадження може змінюватися. У цьому випадку для визначення класу бонітету краще використовувати середню висоту найвищих дерев насадження.
Тип лісу – це ділянки, які є однорідними за складом деревних рослин та інших ярусів, фауною, за комплексом лісорослинних умов, за взаємовідношеннями між рослинами і середовищем, змінами у них. Тобто за однакових економічних умов ці ділянки потребують однорідних лісогосподарських заходів. Тип лісу – поняття географічне, тому необхідно створювати місцеві класифікації типів. Наприклад, на Україні застосовують класифікацію, що базується на однорідності ґрунтово-кліматичних факторів за П.С. Погребняком. В основу його класифікації покладені два основні чинники – багатство і вологість ґрунту. За ступенем багатства ґрунту виділяють чотири групи: бори (А) – бідні; субори (В) – відносно бідні; складні субори (С) – багаті; діброви (D) – дуже багаті. За ступенем вологості виділено 6 градацій: 0 – дуже сухі; 1 – сухі; 2 – свіжі; 3 – вологі; 4 – сирі; 5 – мокрі (болота). Сполучення цих груп і визначає тип умов місцеоселення. Наприклад, В3 позначає бідні вологі грунти.

Таблиця 2 – Розподіл насіннєвих насаджень за класами бонітету на основі віку та висоти («Нормативно-справочные материалы для таксации лесов Украины и Молдавии», 1987) (витяг)

Вік, років
Висота за класами бонітету


Іс
Ів
Іа
І
ІІ

5
3,6-3,3
3,2-2,8
2,7-2,4
2,3-2,0
1,9-1,5

10
7,2-6,5
6,4-5,6
5,5-4,8
4,7-3,9
3,8-3,1

15
10,7-9,5
9,4-8,3
8,2-7,1
7,0-5,9
5,8-4,6

20
14,0-12,5
12,4-10,9
10,8-9,3
9,2-7,8
7,7-6,2

25
17,0-15,2
15,1
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·Одним з найважливіших таксаційних показників є повнота, яка дозволяє визначати запас насадження, характеризувати його стан і намітити господарські заходи. Повнота, що визначається за сумою площ перетинів – таксаційна, а за ступенем зімкнутості крон – лісівнича. Таксаційна повнота використовується для визначення запасу насадження, а лісівнича – для призначення господарських заходів.
Також виділяють абсолютну і відносну повноту. Абсолютна повнота насадження виражається як загальна сума площ перетинів на висоті груді всіх дерев елемента лісу чи ярусу або як загальна площа горизонтальних проекцій крон, що утворюють намет деревостану (м2/га). У виробничих умовах частіше визначають відносну повноту (у десятих частках одиниці). При цьому за одиницю приймають повноту зімкненого насадження на 1 га, яка для даної породи, віку (висоти) і умов місцеоселення є максимальною. Відносну повноту за зімкненістю намету визначають як частку від ділення площі проекції усього намету деревостану (абсолютна зімкненість) на загальну площу, яку він займає.

Таблиця 3 – Таблиці ходу росту зімкнених насаджень (витяг)

Вік, років
Бонітет
Сума площ поперечних перетинів, м2
·га-1
Вік, років
Бонітет
Сума площ поперечних перетинів, м2
·га-1

Соснових (за О.В. Тюріним)
50
ІІ
24,8

60
Іа
47,9
60
ІІ
27,0

60
І
41,7
Букових (за М.В. Давідовим)

70
І
43,5
80
Іа
35,2

80
І
44,9
70
І
30,8

80
ІІ
38,6




Ялинових (за О.В. Тюріним)
Грабових (за А. Чернявським)

50
І
43,5
50
ІІ
30,1

70
І
52,6
Осикових (за О.В. Тюріним)

80
І
55,4
50
І
31,6

90
І
57,6
55
І
33,0

100
І
59,3
Березових

60
ІІ
40,8
53
І
29,8

65
ІІ
41,6




90
ІІ
49,2
Чорновільхових (за О.В. Тюріним)

Дубових (за Вімменауером)
50



50
І
26,4
55
Іа
36,3

60
І
28,8
50
ІІ
26,8

70
І
30,6




80
І
32,2





Запас – це важливіший таксаційний показник, що характеризує сумарний об’єм стовбурної деревини дерев насадження, які ростуть. Виражається у щільних кубометрах на одиниці площі (м3/га).
При масовій таксації лісу для якісної оцінки деревних запасів на пні виділяють класи товарності, які встановлюють за відсотком виходу ділової деревини від загального запасу, що приймається за 100 %. При візуальній таксації для визначення класу товарності як орієнтир використовують співвідношення між кількістю ділових і дров’яних стовбурів у насадженні. При цьому навички попередньо набувають на пробних площах.

Таблиця 4 – Поділ насадження на класи товарності
Клас товарності
Вихід ділової деревини, %


Хвойні насадження, крім модрини
Листяні насадження і модрина


за запасом
за кількістю ділових стовбурів
за запасом
за кількістю ділових стовбурів

1
81 і вище
91 і вище
71 і вище
91 і вище

2
61–80
71–90
51–70
66–90

3
До 60
До 70
31–50
41–65

4


До 30
До 40


Клас товарності визначають у пристигаючих, стиглих і перестійних деревостанах для кожного елемента лісу
· ° окремо.
Основним показником, що визначає будову деревостану, є ряд розподілу дерев за товщиною, бо всі таксаційні показники (Dсер, Нсер) залежать від нього. У насадженнях, що складаються з одного елемента лісу, розподіл дерев за щаблями товщини характеризується симетричною одноверхівковою кривою – кривою нормального розподілу.

Питання кінцевого рівня:
Поясніть, що являє собою елемент лісу. З якою метою його виділяють?
Перерахуйте основні характеристики насаджень.
Проведіть порівняльний аналіз властивостей насаджень природного та штучного походження.
Який ярус одержує назву «основний»?
Згадайте скорочені позначення деревних порід, які прийняті у практиці лісового господарства на Україні.
Які породи відносять до переважаючих навіть за частки їх участі у складі деревостану менше 40 %? Чому?


Лабораторна робота № 10–11

Тема: Визначення запасу насаджень
за модельними деревами

Питання для самостійної підготовки:
Розкрити поняття про запас деревостану: загальний, експлуатаційний, ліквідний.
Як проводять визначення запасу за модельними деревами:
а) спосіб середньої моделі;
б) спосіб класового представництва;
в) спосіб сходинкового представництва.
Охарактеризувати графічні способи визначення запасу.

Мета роботи: розглянути основні методи визначення запасу насаджень та навчитися їх використовувати.
Обладнання: таблиці із лісотаксаційних довідників, методичні вказівки до виконання роботи

Виконання роботи
Визначити запас насадження за способом середньої моделі.
Визначити запас насаджень за способом класового представництва.

ДОДАТКИ
Запас деревостану – загальна кількість деревини в кубічних метрах на одиницю площі (1га). У лісотаксаційній практиці виділяють запас загальний стовбурної маси живих дерев, а також запас сухостійного лісу. Експлуатаційний запас – запас стиглих деревостанів, які придатні до експлуатації.
При розробці експлуатаційного запасу завжди є відходи (пні; кора від ділових сортиментів; верхівки дерев, що уражені гниллю). Частина експлуатаційного запасу, до якої не включаються відходи, називається ліквідним запасом (до нього належать ділова деревина без кори і дрова у корі).
Перерахувальні методи таксації запасу дерев ділять на дві групи:
за модельними деревами;
з використанням об’ємних і сортиментних таблиць.
Модельні дерева – це дерева, які спиляні в якості зразків, характеризують певні групи або сукупність дерев у деревостані (середні дерева, щаблі товщини, класи).
Найпростішим є спосіб визначення запасу за середньою моделлю. Середнім називають модельне дерево, таксаційні показники якого за діаметром, висотою і видовим числом є середніми для всього деревостану даної породи.
У табл. 1 наведено приклад визначення запасу за способом середньої моделі (сосна, пробна площа 0,5 га).

Таблиця 1 – Визначення запасу за способом середньої моделі
Щаблі товщини, см
Кількість дерев, шт.
Висота, м
Площа перетинів за щаблями товщини, м2
Дані про взяті моделі





d, см
Висота, см
Об’єм у корі, м3





Площа перетину, м2



12
4
18,6
0,0452
25,8
0,0523

26,5
0,0551


27,6
0,0598
26,9

25,0

26,5
0,5789

0,6313

0,7111

16
20
20,8
0,4021




20
66
23,2
2,0735




24
89
24,5
4,0263




28
78
25,7
4,8029




32
46
27,4
3,6995




36
29
27,9
2,9518




40
8
28,4
1,0053




44
3
28,8
0,4562




Всього на пробі
343
-
19,4628
-
-
-

На 1 га
686
-
38,9256
-
-
-

Примітка: gсер. = 19,4628 : 343 = 0,0567 м2;
Dсер. = 26,9 см; Нсер. = 25,5 м;
М = 13 QUOTE 1415 = 223,6 м; на 1 га М = 447,2 м.
Спосіб класового представництва. Загальну кількість дерев пробної площі ділять на 5 класів з однаковою кількістю у класі, залишок розподіляють по одному дереву у перші класи. Розподіляють дерева у межах класу за товщиною від нижчих щаблів до вищих. Окремий клас беруть за окремий деревостан, де аналогічно до способу середньої моделі визначають Dсер. і Нсер.
Спосіб сходинкового представництва. Проводять суцільне перерахування дерев на пробній площі, обмірюють їх висоту, будують криву висот. З кривої визначають Нсер. за щаблями висоти. Для кожного щабля товщини біля пробної площі підбирають по 2-3 модельних дерева, близьких за діаметрами і висотами щаблів. У спилених моделей знаходять D1,3, висоту, об’єм, вихід сортиментів ділової деревини, дров, відходів, вік, приріст.
Спосіб кривої об’ємів. Модельні дерева (10-15 шт.) беруть із числа тонких, середніх і товстих у характерному місці деревостану, де закладають пробну площу. Проводять суцільне перерахування дерев і вимірюють висоту, будуючи криві висот. Після відбору моделей будують графік (по осі абсцис – d1,3 моделей, а по осі ординат – об’єм моделей). Запас деревостану породи знаходять за формулою:

МДС = V1·n1+V2·n2++Vn·nn,

де V1, V2, Vn – середні об’єми дерев І, ІІ, щаблів товщини; n – число дерев І, ІІ... щаблів товщини.

Питання кінцевого рівня:
Деревостани з якими характеристиками не включають до експлуатаційного запасу?
Поясніть поняття «модельне дерево», «середнє дерево».
У чому відмінність між способами класового і сходинкового представництва?
Що являє собою спосіб кривої об’ємів?


Лабораторна робота № 12

Тема: Сортиментна оцінка лісу на корені

Питання для самостійної підготовки:
Індивідуальна подеревна сортиментація.
Метод сортиментних таблиць.
Сортиментація лісу за допомогою коефіцієнтів взаємозамінності сортиментів.
Метод товарних таблиць.

Мета заняття: навчитися проводити сортиментацію лісу на корені, користуючись сортиментними та товарними таблицями.
Обладнання: таблиці, довідкова література з лісової таксації, методичні вказівки.

Виконання роботи
Розв’язати задачу. Згідно з даними перерахування, у щаблі товщини 28 см є 1000 ділових стовбурів ялини. За масовими або сортиментними таблицями відповідного розряду висоти, об’єм цих стовбурів без кори складає 600 м3. Користуючись таблицями, визначити об’єм шпального кряжу, пиловочника та балансів, які треба заготовити.

ДОДАТКИ
Важливо не тільки визначити загальний запас, але й показати сортиментний склад деревостанів до їх рубки. Технічні розрахунки, засновані на методах розмежування загального запасу не зрубаного лісу на окремі сортименти, називаються сортиментацією лісу на корені, або промисловою таксацією.
Метод індивідуальної подеревної сортиментації полягає у з’ясуванні призначення кожного дерева, виходу окремих сортиментів, їх якості залежно від наявності, розташування і ступеня розвитку недоліків деревини. Найпростіший спосіб виявлення недоліків – вистукування дерева сокирою (при пошкодженні стовбура звук глухий). Це трудомісткий метод, при його використанні ведуть облікову відомість (табл. 1).

Таблиця 1 – Облікова відомість при індивідуальній подеревній таксації

Лісгосп Лісництво
Квартал Ділянка


№ дерева
D1,3

Порода
Порядковий номер відрізу (від комля до верхівки)



1
2
3



Назва сортименту і сорт (числівник); довжина сортиментів, м, діаметр у верхньому відрізі, см (знаменник)

1
36
Сосна
Пиловочник І
6,5; 32
Пиловочник І
6,5; 26
Пиловочник І
6,5; 20

2
26
Ялина
Пиловочник І
6,5; 22
Пиловочник І
6,5; 16
Баланси ІІ
6,5; 10


Після обліку за одержаними даними знаходять об’єм сортиментів за таблицею об’ємів круглих лісоматеріалів (ДЕСТ 2708-75).
Сортиментація лісу за сортиментними таблицями. Це таблиці, в яких для дерев різної якості й певних розмірів за діаметром та висотою наведені загальні об’єми, вихід важливих ділових сортиментів, а також сировини для технологічної переробки, дров і відходів від ділових і дров’яних дерев.

Таблиця 2 – Сортиментна таблиця (за Анучиним). Сосна (фрагмент)
Число дерев
Ділові дерева, м3


Ділова деревина



пиловочник
шпальник
будівельні колоди
баланси
рудстійка
всього
Техн. сировина

3
4
5
6
7
8
9
10

1
2
3
4
5
0,24
0,48
0,72
0,96
1,20
0,23
0,46
0,69
0,92
1,15
0,14
0,28
0,42
0,56
0,70
0,12
0,24
0,36
0,48
0,60
0,05
0,10
0,15
0,20
0,25
0,78
1,56
2,34
3,12
3,90






Продовження табл. 2
Число дерев
Ділові дерева, м3
Дров’яні дерева, м3



дрова
відходи
всього
технологічна сировина
дрова
відходи
всього

3
11
12
13
14
15
16
17

1
2
3
4
5
0,01
0,02
0,03
0,04
0,05
0,12
0,24
0,36
0,48
0,60
0,13
0,26
0,39
0,52
0,65
0,56
1,12
1,78
2,34
2,90
0,27
0,54
0,81
1,08
1,35
0,08
0,16
0,24
0,32
0,40
0,91
1,82
2,73
3,64
4,55

Примітка. У стовпчику № 1 наведені d 1,3 і висота, у стовпчику № 2 – об’єм стовбура в корі й без кори


Лабораторна робота № 13–14

Тема: ТАКСАЦІЯ ПРИРОСТУ ДЕРЕВА І ДЕРЕВОСТАНУ

Питання для самостійної підготовки:
Розкрити поняття про приріст та його види.
Охарактеризувати приріст за висотою.
Розповісти про приріст за діаметром.
Розглянути приріст за об’ємом.


Мета роботи: розглянути основні методи визначення приросту дерев і насаджень, навчитися їх застосовувати на практиці.
Обладнання: таблиці, довідкова література з лісової таксації, методичні вказівки.
Виконання роботи
За допомогою металевої лінійки визначити поточний періодичний приріст дерева за радіусом, за діаметром (на вже готових спилах).
Розв’язати задачу. Відносний діаметр (R) дорівнює 23,5, а група росту дерев ІІІ Ѕ . Розрахувати n-річний відсоток приросту за об’ємом, а потім приріст за один рік.
Розв’язати задачу. Крона займає менше ј висоти стовбура, ріст дерева добрий, діаметр на висоті груда становить 36 см, а n дорівнює 11. Розрахувати відсотковий приріст дерева за об’ємом.

ДОДАТКИ
Приріст – це збільшення розмірів дерева, пов’язане з діяльністю камбіального шару і верхівкової бруньки або бічних бруньок, які виконують її функції. Найбільш цінною частиною дерева є стовбур, у якого визначають прирости за висотою, діаметром, площею поперечного перетину і об’ємом.
Величина приросту залежить від деревної породи, її віку, умов місцезростання, господарської діяльності людини.
Абсолютний приріст – виражається у тих же одиницях, що й самі таксаційні показники (за висотою – у м; за діаметром – у см; за площею поперечного перетину – у см2 або м2; за об’ємом – у м3).
Відносний приріст – виражається у відсотках і розраховується за формулою:

R = (W2 – W1/ W1) · 100 %,

де W1 – початкове значення параметру;
W2 – кінцеве значення параметру.
Поточний приріст (Z) – величина, на яку змінюється будь-який таксаційний показник за певний період життя дерева. Поточний приріст за рік називають річним, а за більший період (5 або 10 років) – поточним періодичним. Якщо різність значень приросту за певний період поділити на кількість років періоду, то одержують середньоперіодичний приріст. Середній приріст – величина, на яку змінюється таксаційний показник за весь період життя дерева.
Поточний приріст за висотою знаходять за висотою стовбура в даний час (ha) і n років тому назад (ha-n). Найбільш точно ці показники можна визначити у зрубаного дерева.
Приріст за діаметром у дерева, що росте, визначають на висоті 1,3 м за допомогою приростного бурава. У зрубаних дерев приріст за діаметром знаходять на серединах дво- або однометрових відрізків і на висоті груді (1,3 м) для подальших розрахунків приросту за об’ємом.
Величина приросту за товщиною різна за сторонами світу. Тому приріст за радіусом визначається у двох взаємно перпендикулярних напрямах та розраховується середнє арифметичне:

Zd = (Zr1 + Zr2 + Zr3 + Zr4) / 2,

де Zr1, Zr2, Zr3, Zr4 – приріст за радіусом у відповідних напрямах за останні n років.

Zr4

Zr1
Zr2


Zr3

da-n
da


У дерев, що ростуть, відносний поточний приріст за об’ємом визначають за декількома способами (наприклад, за способом Преслера та за способом Шнейдера).
Спосіб Преслера. Знаходять відносний діаметр за формулою:

R = d1,3 / Z d1,3,

де d1,3 – діаметр на висоті груді без кори;
Z d1,3 – приріст за діаметром на висоті груді за n років.

Потім за табл. 1 знаходять групу залежно від висоти, з якої починається крона дерева, та енергії росту дерева.

Таблиця 1 – Групи росту дерев

Розташування крони
Ріст


слабкий
помірний
добрий

Нижче Ѕ висоти дерева
ІІ
III
IV

Між Ѕ і ѕ висоти дерева
II Ѕ
III Ѕ
IV Ѕ

Вище ѕ висоти дерева
III
IV
V


Знаючи R і групу, за табл. 2 знаходять n-річний відсоток приросту за об’ємом, а потім приріст за один рік.




Таблиця 2 – Визначення відсотку приросту за об’ємом у дерев, що ростуть (за Преслером, фрагмент)

Відносний діаметр
n-річний відсоток приросту за групою


ІІ
ІІІ
IV
V

8,0
31
35
40
44

8,5
29
33
37
42

9,0
27
31
35
39

9,5
26
29
33
37







23,0
10
12
13
15

24,0
10
11
13
14


Спосіб Шнейдера. Відсоток приросту за об’ємом (Pv) знаходять за формулою:

Pv = K / (d1,3 · n),
де К – коефіцієнт, який беруть з табл. 3 залежно від довжини крони та енергії росту дерева у висоту;
d1,3 – діаметр на висоті груді без кори, см;
n – кількість річних шарів в останньому сантиметрі за радіусом (знаходять за допомогою приростного бураву).

Таблиця 3 – Значення коефіцієнту К за способом Шнейдера

Крона займає
Коефіцієнт К, якщо ріст у висоту


зупинився
слабкий
помірний
добрий
дуже добрий
чудовий

Понад Ѕ висоти стовбура

400

470

530

600

670

730

Менше Ѕ, але більше ј висоти стовбура


400

500

570

630

700

770

Менше ј висоти стовбура

400

530

600

670

730

800


Звичайно, ці методи мають і недоліки: важкість і неточність визначення висоти початку і довжини крони, суб’єктивність встановлення енергії росту дерева.

Питання кінцевого рівня:
Чи може середній приріст на стадії відмирання дерева наближатися до нульового значення? Чому?
Якщо поділити стовбур дерева вертикальною площиною, то де буде розташовуватися молода деревина? А стара?
Як визначити приріст за площею поперечного перетину?
Намалюйте рисунок-схему співвідношення поточного і середнього приростів за об’ємом.
Напишіть формулу визначення поточного приросту за запасом (Рм).


Лабораторна робота № 15–16

Тема: ІНВЕНТАРИЗАЦІЯ ЛІСОВОГО ФОНДУ

Питання для самостійної підготовки:
Розкрити поняття про лісовий фонд та його інвентаризацію.
Як здійснюється розподіл лісу на квартали?
Охарактеризувати розподіл площі кварталів на таксаційні виділи.
Що включає в себе таксаційна характеристика виділів?
Проаналізувати етапи складання основних документів інвентаризації лісового фонду.
Дати основні поняття про аерофотозйомку та дешифровання аерофотознимків.

Мета роботи: сформувати уявлення про лісовий фонд країни, методи і заходи з його інвентаризації.
Обладнання: таблиці, довідкова література з лісової таксації, методичні вказівки.


Виконання роботи
Схематично зобразити абрис кварталу, позначаючи при цьому просіки, візири, сотні метрів, межі таксаційних виділів, просіки тощо.
Замалювати пікетні кілки та умовні позначки на них.
Схематично зобразити планшет, вказуючи основні його складники.
Скласти таблицю, в якій вказані таксаційні дані за макетами таксаційної картки.

ДОДАТКИ

Всі ліси країни складають державний лісовий фонд. При його інвентаризації виділяють лісові та нелісові землі. У свою чергу лісові поділяють на вкриті лісом і не вкриті лісом землі.
Питаннями ведення лісового господарства і лісоексплуатації займаються лісогосподарські підприємства, в межах яких виділяють господарські частини (госпчастини). Це – великий лісовий масив або його частина, в якій застосовують однорідний режим ведення лісового господарства і лісоексплуатації. Госпчастини виділяють за відмінностями природних і економічних умов організації лісовпорядкування.
У межах госпчастини виділяють господарські секції (госпсекції) – сукупності деревостанів, що розташовані у різних місцях госпчастини, але мають відносно близькі показники за ростом, біологічними ознаками, продуктивністю, якістю деревини та ін. показниками. Це дає змогу для таких сукупностей встановлювати певні розміри користування і способи рубок.
Госпсекції виділяють залежно від походження (високо- і низькостовбурні), за бонітетом, повнотою, товарністю. Їх називають за переважаючою породою.
За своїм народногосподарським призначенням ліси України поділяють на 2 групи, а у межах першої групи – різні категорії їх захисності.
Виробнича діяльність лісогосподарських і лісопромислових підприємств у лісах кожної групи проводиться за проектами організації та розвитку лісового господарства, які складаються при лісовпорядкувальних роботах.
Лісовпорядкування – дисципліна, яка тісно пов’язана за лісовою таксацією. До неї входить комплекс господарських і технічних прийомів з розробки заходів приведення до відомості та ведення у лісах господарства, які закінчуються складанням організаційно-господарського плану.
Приведення до відомості – це і є інвентаризація лісового фонду, що проводиться лісовпорядкувальними експедиціями.
Лісові масиви ділять на квартали для виділення в їх межах лісових і нелісових земель, а також для призначення в них необхідних лісогосподарських і лісоексплуатаційних заходів та складання планово-картографічних матеріалів. Квартали відмежовують просіками або природними межами.
У межах кожного кварталу виділяють таксаційні виділи або за даними пікетажного журналу (без аерофотознімків), або складанням фотоабрису.
Основною формою польової лісовпорядкувальної документації є картки таксації. Вони складаються з декількох макетів, що містять таксаційні показники.
На основі аналізу карток таксації в камеральних умовах складають таксаційні описи. Після таксації всіх кварталів лісгоспу оформляють планово-картографічні матеріали (планшети, плани, карти-схеми).
Планшет – основний документ зйомки лісової території – план групи суміжних кварталів у вигляді замкненого полігону. Складається на аркушах ватману розміром 60Ч60 см, який наклеюють на тканину або плівку. Планшет є робочим документом, на якому позначають ділянки під рубки головного і проміжного користування та ін. заходи з експлуатації і відновлення лісу.
Плани лісництв монтують зі зменшених до певного масштабу фотокопій планшетів окремо для кожного лісництва. Їх розміщають не більше, ніж на 4 аркушах ватману формату 24 (594Ч841 мм), потім друкують на офсетному папері.
Плани лісонасаджень лісництв виконують на основі планів лісництв. При цьому вкриті лісом ділянки фарбують у 4 тони (І тон – молодняки; ІІ – середньовікові; ІІІ – пристигаючі; IV – стиглі і перестійні насадження). План розрізають на фрагменти розміром 19Ч28 см, наклеюють на тканину або плівку.
Карти-схеми лісогосподарських підприємств розміщають не більше, ніж на 2 аркушах паперу формату 24 у масштабі 1:100 000 (І розряд) і 1:100 000–300 000 (ІІ розряд). На карти-схеми наносять межі лісництв і їх площі за адміністративними районами, лісосировинні бази, лісосічний фонд довгострокового користування. Розмножену типографським способом карту-схему наклеюють на плівку та розрізають на частини розміром 19Ч28 см.

Питання кінцевого рівня:
Назвіть найменший та найбільший допустимі розміри кварталів.
Для чого прокладають магістральні ходи?
Які характеристики є основою для виділення окремих виділів?
Вкажіть нормативи точності таксації насаджень, що призначені у рубку головного користування у наступному ревізійному періоді.


Лабораторна робота № 17–18

Тема: Таксація лісосічного фонду

Питання для самостійної підготовки:
Розкрити поняття про лісосічний фонд й способи обліку відпускаємого лісу.
Як відбувається відведення лісосік та підготовчі роботи до нього?
Охарактеризувати способи таксації та матеріальної оцінки лісосік.
Що являє собою грошова оцінка лісосік?
Розглянути сутність перевірки робіт з відведення й таксації лісосік та складання документації лісосічного фонду.
Які існують правила відпуску лісу на пні?


Мета роботи: навчитися проводити таксацію лісосічного фонду коректними методами.
Обладнання: таблиці, довідкова література з лісової таксації, методичні вказівки.

Виконання роботи
Вказати та навести стислу характеристику основних етапів з підготовки лісосічного фонду до таксації.


ДОДАТКИ
Лісосічний фонд – це площі ділянок лісу з наявними на них запасами деревини, які відведені в рубку на певний календарний рік або певний період n років.
Завдання таксації лісосічного фонду полягають у матеріальній (м3) і грошовій (грн.) оцінці запасів деревини на кожній ділянці лісу, що відводиться (лісосіка, ділянка, виділ) окремо за деревними породами, категоріями технічної придатності (ділова, дрова, відходи) і категоріями крупності (крупна, середня, дрібна) або окремими сортиментами (пиловочник, баланси тощо).
Лісосіка – ділянка лісу, що відведена для рубок головного або проміжного користування, відмежована візирами /природними межами та лісосічними знаками (стовпами).
Ділянка – частина лісосіки, що відмежована візирами і ділянковими стовпами, для якої проводиться загальна матеріально-грошова оцінка та виписується лісорубний квиток. У ділянці може бути один або декілька виділів.
Виділ – первинна розрахункова одиниця, яка відрізняється за таксаційними характеристиками від сусідніх ділянок.
Відведення і таксація лісосік здійснюється у безсніговий період: з головного користування за 2 роки до рубок, з рубок догляду – за 1 рік, суцільних санітарних та ін. видів рубок – з фактичної необхідності.
Способи обліку відпускаємого в рубку лісу і техніка таксації лісосік відрізняється залежно від видів рубок.
Всі роботи з підготовки лісосічного фонду поділяють на 3 стадії:
підготовча;
польова;
камеральна.
План відведення лісосічного фонду складається за такою формою (табл.. 1):

Група лісів
Номер кварталу
Номер виділу
Госпсекція
Спосіб рубки
Підлягає відведенню
Назва лісозаготівника






Площа, га
Запас, м3








загальний
у т.ч. ліквідний



Після відведення проводять таксацію лісосік. Способи їх таксації обирають залежно від виду обліку (за площею, кількістю дерев, за кількістю заготованої деревини), способу рубки (суцільні, вибіркові), площі лісосіки і характеру деревостану (його повноти, наявності підросту і підліску). Крім того, способи таксації лісосік обирають і залежно від їх площ, можливості використання повнотомірів, точності матеріалів.
У рідинах і деревостанах з повнотою менше 0,3 таксація лісосік здійснюється суцільним перерахуванням при площі до 10 га або стрічковим перерахуванням – при більшій площі.
У гірських лісах при крутизні схилів понад 20є таксація лісосік стрічковими перерахуваннями і коловими майданчиками постійного радіусу не допускається.
При всіх методах таксації здійснюється облік життєздатного підросту із вказанням породного складу, середньої висоти і кількості на 1 га.
Суцільне перерахування. Цей метод таксації здійснюється обміром діаметрів дерев на висоті 1,3 м і записом одержаних даних у перерахувальну відомість окремо за породами, категоріями технічної придатності (ділові, напівділові, дров’яні) і щаблями товщини (4 см при середньому діаметрі деревостану понад 16 см і 2 см – до 16 см).
Стрічкові перерахування – таксацію проводять не на всій площі ділянки (виділу), а тільки на стрічках, які закладають вздовж межових ліній і внутрішніх візирів. Їх сумарна площа при цьому повинна становити 8–12 % загальної площі лісосіки. Кількість стрічок перерахування, їх розміщення і ширина встановлюються залежно від ширини лісосіки (табл. 2).

Ширина лісосіки (ділянки), м
Число стрічок перерахування
Ширина стрічки, м


на межових лініях
на внутрішніх візирах
на межових лініях
на внутрішніх візирах

До 200
2

10


201–400
2
1
10
10

401–750
2
2
10
15

751–1000
2
3
10
20


Колові реласкопічні майданчики. Вищевказані способи відведення і таксації лісосік є дуже трудомісткими. З метою полегшення цієї роботи (без втрати точності) на лісосіках площею понад 3 га рекомендовано проводити таксацію вибірково-вимірювальним способом.
Майданчики розміщають по площі лісосіки рівномірно (на поздовжніх межових лініях і внутрішніх візирах). На межових лініях закладають не повні, а половинні майданчики із оберненням на 180є, а на внутрішніх візирах – повні (з оберненням на 360є). На всіх майданчиках за допомогою повното міра підраховують кількість дерев за породами і записують у спеціальну польову відомість за категоріями технічної придатності.
Колові майданчики постійного радіусу застосовують, якщо використання реласкопічних методів утруднене внаслідок наявності густого підросту, підліску або опущених низько крон дерев. Розмір таких майданчиків для деревостану з повнотою 0,7 і більше – 400 м2 (радіус 11,3 м), а для деревостану з повнотою менше 0,7 – 600 м2 (радіус 13,8 м).
Таксація лісосік за матеріалами лісовпорядкування допускається, зазвичай, лише у лісах ІІ групи. Для контролю виписок із таксаційних описів виділів необхідно їх дослідити в натурі для виявлення відповідності фактичного стану насаджень даним лісовпорядкування. При цьому закладають реласкопічні майданчики або майданчики постійного радіусу у типових для виділу місцях. Кількість майданчиків для контрольної таксації при площі виділу до 5 га – 3; 6–15 га – 4; понад 16 га – 5. Дані перевірки оформляються актом, у якому вказують виявлені відхилення в таксаційних характеристиках і зміни, які відбулися в них після лісовпорядкування (наявність згарищ, вітровалів і т.ін.).
Таксація лісосік при лісовпорядкуванні вирішує такі завдання, як: виявляють квартали, в яких у найближчі 10 років намічають рубки головного користування; розміщують лісосіки на планово-картографічних матеріалах по роках рубок; набрані на перше п’ятиріччя лісосіки відводяться в натурі з повним оформленням усіх польових матеріалів, складається певна документація.
Матеріальна оцінка лісосік полягає у визначенні загального запасу деревини, що призначена у рубку; розподілі його на ділову частину, дрова і відходи; розподілі запасу ділової деревини на категорії крупності або сортименти.
Грошова оцінка лісосік – розрахунок вартості вказаних категорій деревини і їх загальної вартості. Розрахунки виконують на основі чинних лісових такс на деревину, яка відпускається на пні.

Питання кінцевого рівня:
При відведенні лісосік під певні рубки дерева на візирах не зрубують. Вкажіть види цих рубок.
У яких випадках виділяють ділянки?
Як позначають насінні смуги і куртини на лісосіках?
Чим визначається вибір способу таксації лісосік?
Охарактеризуйте категорії технічної придатності дерев.
Розгляньте методику проведення стрічкових перерахувань.
Коли закладають реласкопічні майданчики?
Як здійснюють таксацію лісосік закладанням колових майданчиків постійного радіусу?
Які особливості таксації лісосік за кількістю заготованої деревини?


Лабораторна робота № 19-21

Тема: Нормативи з обліку і використанню
недеревної продукції

Питання для самостійної підготовки:
Які нормативи визначення біологічного запасу ягід?
Як проводити облік біологічного запасу грибів?
Охарактеризувати методику визначення біологічного запасу плодів одиничних дерев і кущів.
Як враховують ресурси технічної зелені?
Проаналізувати розрахунки виходу осмолу пнів.
Як оцінюють запаси лікарських і технічних рослин?
Розглянути методику визначення ресурсів березового соку і медопродуктивності трав’яних і деревних рослин.
Вказати основні медоносні рослини в лісах України. Дати їх стислу характеристику.

Мета роботи – дати класифікацію недеревної сировини, навчитися проводити таксацію недеревної продукції.
Обладнання: таблиці, довідкова література з лісової таксації, методичні вказівки.

Виконання роботи
Розв’язати задачу, використовуючи дані, наведені в табл. 1.
На виділі площею 6 га при таксації під наметом соснового насадження з повнотою 0,6 виявлена чорниця з проективним покриттям 40 %. Який її врожай на протаксованому виділі.
Розв’язати задачу, використовуючи дані, наведені в табл. 2.
На виділі площею 8 га у 30-річному яблуневому насадженні з повнотою 0,6 урожайність яблук складає 700 кг/га (табл. 2). Розрахувати врожайність яблуні на виділі в цілому.
Розв’язати задачу, використовуючи дані, наведені в табл. 3.
У процесі таксації встановлено, що на виділі площею 4 га зростає 20 стовбурів на 1 га горобини із середнім діаметром 8 см. Визначити запас ягід на виділі.
Розв’язати задачу, використовуючи дані, наведені в табл. 4.
Визначити об’єм деревної зелені в соснових насадженнях із середньою висотою 20 м і запасом 280 м3/га в таксаційному виділі площею 5 га.

ДОДАТКИ
У ході таксації недеревних ресурсів визначають біологічний, промисловий і господарський врожай.
Біологічний врожай – урожай, який може дати певний вид лісової рослини за даних лісорослинних умов.
Промисловий врожай – частина (як встановлено на практиці – Ѕ) біологічного врожаю за мінусом плодів, горіхів, ягід і грибів, що пошкоджені хворобами, шкідниками, тваринами, антропогенними або негативними природними факторами.
Господарський врожай – врожай, можливий для освоєння в процесі заготівлі (приблизно Ѕ промислового врожаю).
Нормативи для визначення врожайності ягідних рослин виходять із категорії земель, де вони зростають (табл. 1).



Таблиця 1 – Середня багаторічна господарська врожайність ягідників при 100%-вому проективному покритті ними ділянки (виділу)

Категорія земель, повнота деревостану
Найменування ягідної рослини
Урожайність, кг/га
Категорія земель, повнота деревостану
Найменування ягідної рослини
Урожайність, кг/га

Вирубка та інші не вкриті лісом землі





Рідина
Ожина:
дубова зона Кавказу
букова зона Кавказу
Клюква, брусниця
Чорниця
Гонобобель
Малина
Суниця

100

120

200

20
250
400
60
Рідина



Деревостан 0,3 – 0,6

Деревостан
0,3 – 0,9
Морошка
Клюква, брусниця
Гонобобель
Малина
Ожина (європейська частина колишнього СРСР)
Чорниця
45
100
100
200
50


100


Плодові й горіхоносні деревні рослини враховують за долею їх участі у складі насадження, а чагарникові породи – за числом кущів у перерахуванні на 1 га з градацією 20 шт.
Нормативи для визначення врожайності плодових дерев виходять із віку і повноти насадження з переважанням однієї плодової породи або урожайності одного дерева і числа таких дерев на виділі (табл. 2).
Для визначення врожайності плодових або горіхоносних чагарників виходять із кількості плодоносних пагонів і числа ягід на одному пагоні (малина), кількості кущів і їх висоти (шипшина), кількості стовбурів і їх діаметра на висоті 1,3 м (табл. 3)

Таблиця 2 – Середня багаторічна врожайність яблуневих і грушевих насаджень, кг/га

Вік насаджень, років
Насадження з повнотою


груша
яблуня


0,6 і менше
0,7 і більше
0,6 і менше
0,7 і більше

30 – 60
600

700
300

30 – 70

200



61 – 80


800
400

71 – 100
900
500











Таблиця 3 – Біологічний запас плодів горобини звичайної у сирому вигляді, кг (фрагмент)

Діаметр стовбурів на 1,3 м, см
Число плодоносних стовбурів , шт



10
20
30
40
50
60
70
80
90

4
2,6
2,9
5,2
5,8
7,8
8,7
10,4
11,6
13,0
14,5
15,6
17,4
18,2
20,3
20,8
23,2
23,4
26,1

6
5,5
9,0
11,0
18,0
16,5
27,0
22,0
36,0
27,5
45,0
33,0
54,0
38,5
63,0
44,0
72,0
49,5
81,0

8
7,5
13,1
15,0
26,2
22,5
39,3
30,0
52,4
37,5
65,5
45,0
78,6
52,5
91,7
60,0
104,8
67,5
117,9

Примітка. Числівник – у насадженні, знаменник – на узліссі


Таблиця 4 – Об’єм деревної зелені в соснових, ялинових і березових насадженнях (фрагмент)

Середня висота деревостану, м
Маса деревної зелені, т


на 1 га насаджень при повноті 1,0, т
на 1 м3 запасу стовбурної
деревини, т


сосняк
ялинник
березняк
сосняк
ялинник
березняк

18
13,9
42,8
14,5
0,05
0,15
0,07

20
14,0
43,0
14,5
0,04
0,13
0,06

22
14,0
42,7
14,4
0,04
0,11
0,05

24
13,9
42,2
14,2
0,03
0,10
0,04


Таблиця 5 – Класифікація медоносів за термінами цвітіння (за А.М. Ковальовим)

Ранньовесняні
Весняні та ранньолітні
Літні
Осінні

пролісок, мати-й-мачуха, ліщина, медунка лікарська, вільха, ільмові, верби, рокита, клен звичайний, аґрус, смородина
кульбаба, плодові, акація жовта, глід, малина, конюшина біла, клен татарський
липа, гречка, зніт, конюшина біла та гібридна, соняшник, буркун
кульбаба осіння, конюшина біла (отава), верес







Таблиця 6 – Середні показники медопродуктивності (за В.П. Поліщуком)

Рослина
Запас меду, кг
· га-1
Рослина
Запас меду, кг
· га-1

Акація біла
500
Клен татарський
300

Акація жовта
125
Клен звичайний
200

Бархат амурський
280
Крушина ламка
120

Буркун білий
300
Конюшина біла
120

Буркун лікарський
200
Липа серцелиста
600

Верес
200
Липа широколиста
800

Гледичія
250
Маслинка вузьколиста
200

Гречка
90
М’ята перцева
300

Синяк звичайний
350
Малина лісова
150

Сніжноягідник
400
Цикорій дикий
100

Софора японська
300
Чебрець звичайний
140

Соняшник
40
Чистець лютиковий
100

Фацелія
300



Питання кінцевого рівня:
Розгляньте методику визначення запасів грибів.
Як проводять облік кори?
Стисло повідомте про проведення розрахунків березового соку.
У який спосіб ураховують сінокоси?




ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1.Поляков А.Н. Лесоводство и лесная таксация / А.Н. Поляков, Н.М. Набатов. – М.: Экология, 1992. – 224 с.
2. Анучин Н.П. Лесоводство и лесная таксация / Н.П. Анучин. – М.: Лесная пром-сть, 1982. – 552с.
3. Домніч І.Ф. Методичні рекомендації до проведення великого практикуму з розділу «Лісова таксація» / І.Ф. Домніч, Н.В. Капелюш. – Запоріжжя: ЗДУ, 2004.
4. Свириденко В.Є. Практикум з лісівництва: Навчальний посібник / Свириденко В.Є., Киричок Л.С., Бабіч О.Г. / За ред. В.Є. Свириденка. – К.: Арістей, 2006. – 416 с.
5. Правила рубок головного користування у лісах України. – К.: Мінлісгосп України, 1995. – 17 с.
6. Нормативно-справочные материалы для таксации лесов Украины и Молдавии. – К.: Урожай, 1987. – 560 с.



Навчально-методичне видання
(українською мовою)





Яковлєва-Носарь Світлана Олегівна








ЛІСОВА ТАКСАЦІЯ

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ЛАБОРАТОРНИХ ЗАНЯТЬ




для студентів освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр»
напряму «Лісове і садово-паркове господарство»










Рецензент Приступа І.В.
Відповідальний за випуск Лях В.О.
Коректор Яковлєва-Носарь С.О.










13PAGE 15





13PAGE 15






Root Entry

Приложенные файлы

  • doc 106362
    Размер файла: 698 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий