Osnovi_okhoroni_pratsi_Den_2013

МІНІСТЕРСТВО освіти і науки УКРАЇНИ

Дніпропетровська державна
фінансова академія
















основи охорони праці

Навчально-методичний посібник
для студентів вищих навчальних закладів





















Дніпропетровськ – 2013
МІНІСТЕРСТВО освіти і науки УКРАЇНИ
Дніпропетровська державна фінансова академія














ОСНОВИ ОХОРОНИ ПРАЦІ

Навчально-методичний посібник
для студентів денної форми навчання,
які навчаються за освітньо-кваліфікаційним рівнем «бакалавр»
за галуззю знань 0305 «Економіка та підприємництво»





















Дніпропетровськ – 2013
ББК 65.246


К 89
Основи охорони праці : навчально-методичний посібник для студентів денної форми навчання, які навчаються за освітньо-кваліфікаційним рівнем «бакалавр» за галуззю знань 0305 «Економіка та підприємництво» - Дніпропетровськ, - Дніпропетр. держ. фін. акад., 2013. – 89 с.


Навчально-методичний посібник містить програму навчальної дисципліни, методичні рекомендації до самостійної роботи, семінарських занять, виконання індивідуальних завдань, перілік питань до модульного контролю, список рекомендованої літератури.
Призначено для студентів економічних спеціальностей, викладачів.

Автор-укладач:



А.О. Кузнецова -
викладач кафедри гуманітарних дисциплін Дніпропетровської державної фінансової академії


Рецензенти:
Т.В.Корягіна -
кандидат з державного управління,
доцент кафедри економічної теорії



В.А. Табінський -
кандидат економічних наук, доцент кафедри економічної теорії


Відповідальний за випуск:
В.П. Капітон -
завідувач кафедри гуманітарних дисциплін





Розглянуто та схвалено
науково-методичною комісією
факультету управління персоналом та економіки праці
Протокол № 2 від 14.06.2013р.

Розглянуто та схвалено
на засіданні кафедри
гуманітарних дисциплін
Протокол № 15 від 10.06.2013р.


ЗМІСТ

Передмова..

Програма навчальної дисципліни

Завдання та методичні рекомендації до самостійної роботи......................................................................................

Плани та методичні рекомендації до семінарських занять.......................................................................

Індивідуальні завдання та методичні рекомендації до їх виконання..

Контрольні заходи..

Література.


4

5


10


46


74

82

84



Передмова
Метою вивчення дисципліни “Основи охорони праці” є формування системи теоретичних і прикладних знань з правових, економічних і організаційних питань створення безпечних умов праці, захисту людини на виробництві.
Завданням основ охорони праці як навчальної дисципліни є вивчення правової і нормативної бази охорони праці в Україні, впливу виробничого середовища на людину, класифікації умов праці, організаційних та економічних аспектів охорони праці, набуття навичок аналізу і оцінювання стану охорони праці на підприємстві.
В результаті вивчення дисципліни студент повинен знати:
основні поняття в галузі охорони праці;
законодавство України з питань охорони праці;
методи і засоби створення безпечних умов праці.
В результаті вивчення дисципліни студент повинен вміти:
використовувати набуті знання при аналізі стану охорони праці на підприємстві;
давати оцінку тому, що відбувається на виробництві з питань охорони праці;
застосовувати норми законодавства України про охорону праці для вирішення проблем з безпечних умов праці в інтересах працюючих, суспільства та держави.
Дисципліна “Основи охорони праці” як комплексна дисципліна базується як на теоретичних положеннях природничих (фізика, хімія, медицина) та суспільних (економіка, соціологія, психологія, правознавство) наук. Важливе місце в структурі охорони праці займають зв’язки з безпекою життєдіяльності, ергономікою, фізіологією та психологією праці, технічною естетикою та ін.
Мета семінарських занять: поглиблення, розширення і систематизація знань з наукових та світоглядних позицій, вироблення у студентів відповідних умінь.
Мета самостійної роботи полягає у формуванні вмінь студентів самостійно працювати над рекомендованим матеріалом, орієнтуванні їх на засвоєння, закріплення головного, суттєвого при вивченні тем програми, розвитку самостійного мислення, навичок розумової праці.
Мета індивідуальної роботи: поглиблення, узагальнення та закріплення знань, які студенти одержують в процесі навчання, а також застосування цих знань на практиці, розвиток творчих здібностей, актуалізація мотивів як навчально-пізнавальної, так і наукової та інноваційної діяльності студентів.
Реалізація майбутніми фахівцями знань основ охорони праці сприятиме покращенню умов праці, підвищенню її продуктивності, запобіганню професійних захворювань, виробничого травматизму, аварій.
Питанням охорони праці певне місце відводиться у загально-технічних і спеціальних дисциплінах. Однак з такими загальними питаннями охорони праці як система законодавчих і нормативних актів, соціально-економічні, організаційно-технічні, санітарно-гігієнічні і лікувально-профілактичні заходи студенти ознайомляться лише під час вивчення самостійної дисципліни “Основи охорони праці”.
Студенти мають можливість одержати консультацію в академії згідно графіку.
Рекомендований матеріал лежить також в основі роботи студентів на оглядових лекціях.
Форма контролю дисципліни – ПМК.
1. Програма навчальної дисципліни

Програма навчальної дисципліниПрограма вивчення нормативної навчальної дисципліни «Основи охорони праці» складена відповідно до освітньо-професійної програми підготовки бакалавра у галузі знань 0305 «Економіка та підприємництво» за напрямом підготовки 6.030509 «Облік і аудит», 6.030508 «Фінанси і кредит», 6.030505 «Управління персоналом та економіка праці», 6.030504 «Економіка підприємства».
Предметом вивчення навчальної дисципліни є система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів і засобів, спрямованих на збереження здоров’я та працездатності людини в процесі праці.
Міждисциплінарні зв’язки: засвоєння теоретичного матеріалу дисципліни «Основи охорони праці» базується на знаннях, які студенти отримали у процесі вивчення таких дисциплін, як «Безпека життєдіяльності», «Психологія та педагогіка», «Правознавство», «Соціологія» та ін.

Програма навчальної дисципліни складається з таких змістових модулів:

Змістовий модуль 1. Основи охорони праці

Мета та завдання навчальної дисципліни
1.1. Метою викладання навчальної дисципліни «Основи охорони праці» є надання знань, умінь, здатностей (компетенцій) для здійснення ефективної професійної діяльності шляхом забезпечення оптимального управління охороною праці на підприємствах (об’єктах господарської, економічної та науково-освітньої діяльності), формування у студентів відповідальності за особисту та колективну безпеку і усвідомлення необхідності обов’язкового виконання в повному обсязі всіх заходів гарантування безпеки праці на робочих місцях.
1.2. Завдання вивчення дисципліни «Основи охорони праці» полягає у набутті студентами знань, умінь і здатностей (компетенцій) ефективно вирішувати завдання професійної діяльності з обов’язковим урахуванням вимог охорони праці та гарантуванням збереження життя, здоров’я та працездатності працівників у різних сферах професійної діяльності
1.3. Згідно з вимогами освітньо-професійної програми студенти повинні володіти компетенціями:
Інструментальними: здатність отримувати, аналізувати та систематизувати інформацію з базових питань програмного матеріалу з різних джерел (підручник, навчальний посібник, періодичні видання, Інтернет та ін.), ефективно організовувати свій робочій час.
Міжособистісними: здатність здійснювати ефективні міжособистісні комунікації та бути здатними до вирішення професійних задач діяльності, пов’язаних з забезпеченням життя, здоров’я і працездатності під час роботи, формування відповідальності за особисту та колективну безпеку і усвідомлення необхідності обов’язкового виконання в повному обсязі всіх заходів гарантування безпеки праці на робочих місцях.
Системними: володіння основними методами збереження здоров’я та працездатності виробничого персоналу, здатність до ефективного використання положень нормативно-правових документів в своїй діяльності.
Спеціальними:в виробничо-технологічній діяльності:обґрунтування вибору безпечних режимів, параметрів, виробничих процесів (в галузі діяльності), ефективне виконання функцій, обов’язків і повноважень з охорони праці на робочому місці, у виробничому колективі, проведення заходів щодо усунення причин нещасних випадків і професійних захворювань на виробництві;в організаційно-управлінській діяльності:проведення заходів з профілактики виробничого травматизму та професійної захворюваності, здатність до організації діяльності у складі первинного виробничого колективу з обов’язковим урахуванням вимог охорони праці, методичне забезпечення і проведення навчання та перевірки знань з питань охорони праці серед працівників організації (підрозділу);в проектно-конструкторській діяльності: впровадження безпечних технологій, вибір оптимальних умов і режимів праці, проектування та організація робочих місць на основі сучасних технологічних та наукових досягнень в галузі охорони праці.


Інформаційний обсяг навчальної дисципліни

МОДУЛЬ І. ОСНОВИ ОХОРОНИ ПРАЦІ

Змістовий модуль 1. Основи охорони праці
ТЕМА 1. ВСТУП. ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ ОХОРОНИ ПРАЦІ
Сучасний стан охорони праці в Україні та за кордоном. Основні розділи дисципліни «Основи охорони праці». Суб’єкти і об’єкти охорони праці. Основні терміни та визначення в галузі охорони праці. Класифікація шкідливих та небезпечних виробничих чинників.

ТЕМА 2. ПРАВОВІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ ОСНОВИ ОХОРОНИ ПРАЦІ
Конституційні засади охорони праці в Україні. Законодавство України про охорону праці. Закон України «Про охорону праці». Основні принципи державної політики України у галузі охорони праці. Гарантії прав працівників на охорону праці, пільги і компенсації за важкі та шкідливі умови праці. Охорона праці жінок, неповнолітніх, інвалідів. Обов'язки працівників щодо додержання вимог нормативно-правових актів з охорони праці.
Обов’язкові медичні огляди працівників певних категорій.
Відповідальність посадових осіб і працівників за порушення законодавства про охорону праці.
Нормативно-правові акти з охорони праці (НПАОП): визначення, основні вимоги та ознаки. Структура НПАОП. Реєстр НПАОП.
Акти з охорони праці, що діють в організації, їх склад і структура. Інструкції з охорони праці. Розробка та затвердження актів з охорони праці, що діють в організації.
Фінансування охорони праці. Основні принципи і джерела. Заходи і засоби з охорони праці, витрати на здійснення і придбання яких включаються до валових витрат.

ТЕМА 3. ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ ОХОРОНОЮ ПРАЦІ, ДЕРЖАВНИЙ НАГЛЯД І ГРОМАДСЬКИЙ КОНТРОЛЬ ЗА ОХОРОНОЮ ПРАЦІ
Система державного управління охороною праці в Україні. Компетенція та повноваження органів державного управління охороною праці. Національна рада з питань безпечної життєдіяльності населення.
Органи державного нагляду за охороною праці, їх основні повноваження і права.
Громадський контроль за дотриманням законодавства про охорону праці.

ТЕМА 4. ОРГАНІЗАЦІЯ ОХОРОНИ ПРАЦІ НА ПІДПРИЄМСТВІ
Структура, основні функції і завдання управління охороною праці в організації.
Служба охорони праці підприємства. Статус і підпорядкованість. Основні завдання, функції служби охорони праці. Структура і чисельність служб охорони праці. Права і обов’язки працівників служби охорони праці.
Громадський контроль за станом охорони праці в організації. Уповноважені найманими працівниками особи з питань охорони праці, їх обов'язки і права.
Комісія з питань охорони праці підприємства. Основні завдання та права комісії. Регулювання питань охорони праці у колективному договорі.
Стимулювання охорони праці.

ТЕМА 5. НАВЧАННЯ З ПИТАНЬ ОХОРОНИ ПРАЦІ
Принципи організації та види навчання з питань охорони праці. Вивчення основ охорони праці у навчальних закладах і під час професійного навчання. Навчання і перевірка знань з питань охорони праці працівників під час прийняття на роботу і в процесі роботи.
Інструктажі з питань охорони праці. Види інструктажів. Порядок проведення інструктажів для працівників. Інструктажі з питань охорони праці для вихованців, учнів, студентів.
Стажування (дублювання) та допуск працівників до самостійної роботи.


ТЕМА 6. ПРОФІЛАКТИКА ТРАВМАТИЗМУ ТА ПРОФЕСІЙНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ

Виробничі травми, професійні захворювання, нещасні випадки виробничого характеру. Мета та завдання профілактики нещасних випадків професійних захворювань і отруєнь на виробництві. Основні причини виробничих травм та професійних захворювань. Розподіл травм за ступенем тяжкості.
Основні заходи по запобіганню травматизму та професійним захворюванням.
Розслідування та облік нещасних випадків. Розслідування та облік профзахворювань та отруєнь. Розслідування та облік аварій.
ТЕМА 7. ОСНОВИ ФІЗІОЛОГІЇ ТА ГІГІЄНИ ПРАЦІ
Основи фізіології праці. Роль центральної нервової системи в трудовій діяльності людини. Втома. Гігієна праці, її значення. Чинники, що визначають санітарно-гігієнічні умови праці. Загальні підходи до оцінки умов праці та забезпечення належних, безпечних і здорових умов праці.
Повітря робочої зони. Робоча зона та повітря робочої зони. Мікроклімат робочої зони. Нормування та контроль параметрів мікроклімату. Заходи та засоби нормалізації параметрів мікроклімату.
Склад повітря робочої зони: джерела забруднення повітряного середовища шкідливими речовинами (газами, парою, пилом, димом, мікроорганізмами). Гранично допустимі концентрації (ГДК) шкідливих речовин. Контроль за станом повітряного середовища на виробництві. Заходи та засоби попередження забруднення повітря робочої зони.
Вентиляція. Види вентиляції. Організація повітрообміну в приміщеннях, повітряний баланс, кратність повітрообміну. Природна вентиляція. Системи штучної (механічної) вентиляції, їх вибір, конструктивне оформлення. Місцева (локальна) механічна вентиляція.
Освітлення виробничих приміщень. Основні світлотехнічні визначення. Природне, штучне, суміщене освітлення. Класифікація виробничого освітлення. Основні вимоги до виробничого освітлення. Нормування освітлення, розряди зорової роботи. Експлуатація систем виробничого освітлення. Джерела штучного освітлення, лампи і світильники. Загальний підхід до проектування систем освітлення.
Вібрація. Джерела, класифікація і характеристики вібрації. Гігієнічне нормування вібрацій. Методи контролю параметрів вібрацій. Типові заходи та засоби колективного та індивідуального захисту від вібрацій.
Шум, ультразвук та інфразвук. Параметри звукового поля: звуковий тиск, інтенсивність, частота, коливальна швидкість. Звукова потужність джерела звуку. Класифікація шумів за походженням, за характером, спектром та часовими характеристиками. Нормування шумів. Контроль параметрів шуму, вимірювальні прилади. Методи та засоби колективного та індивідуального захисту від шуму.
Інфразвук та ультразвук. Джерела та параметри інфразвукових та ультразвукових коливань. Нормування та контроль рівнів, основні методи та засоби захисту від ультразвуку та інфразвуку.
Електромагнітні поля та випромінювання радіочастотного діапазону. Джерела, особливості і класифікація електромагнітних випромінювань та електричних і магнітних полів. Характеристики полів і випромінювань. Нормування електромагнітних випромінювань. Прилади та методи контролю. Захист від електромагнітних випромінювань і полів.
Випромінювання оптичного діапазону. Класифікація та джерела випромінювань оптичного діапазону. Особливості інфрачервоного (ІЧ), ультрафіолетового (УФ) та лазерного випромінювання, їх нормування, прилади та методи контролю. Засоби та заходи захисту від ІЧ та УФ випромінювань.
Класифікація лазерів за ступенями небезпечності лазерного випромінювання. Специфіка захисту від лазерного випромінювання.
Іонізуюче випромінювання. Виробничі джерела, іонізуючого випромінювання, класифікація і особливості їх використання. Типові методи та засоби захисту персоналу від іонізуючого випромінювання у виробничих умовах.
ТЕМА 8. ОСНОВИ ВИРОБНИЧОЇ БЕЗПЕКИ
Загальні вимоги безпеки. Загальні вимоги безпеки до технологічного обладнання та процесів. Безпека під час експлуатації систем під тиском і кріогенної техніки. Безпека під час вантажно-розвантажувальних робіт.
Електробезпека. Дія електричного струму на організм людини. Електричні травми. Чинники, що впливають на наслідки ураження електричним струмом. Класифікація приміщень за ступенем небезпеки ураження електричним струмом. Умови ураження людини електричним струмом. Безпечна експлуатація електроустановок: електрозахисні засоби і заходи.
Надання першої допомоги при ураженні електричним струмом.

ТЕМА 9. ОСНОВИ ПОЖЕЖНОЇ ПРОФІЛАКТИКИ НА ВИРОБНИЧИХ ОБ’ЄКТАХ
Показники вибухопожежонебезпечних властивостей матеріалів і речовин. Категорії приміщень за вибухопожежонебезпечністю. Класифікація вибухо-небезпечних та пожежонебезпечних приміщень і зон.
Основні засоби і заходи забезпечення пожежної безпеки виробничого об’єкту.

МОДУЛЬ ІІ

Індивідуальне науково-дослідне завдання (ІНДЗ).

2. Завдання та методичні рекомендації до самостійної роботи

Серед різноманітних форм навчання студентів (лекцій, семінарів, практикумів, ін.) все більшого значення набуває самостійна робота студентів. ЇЇ мета - залучення студентів до активної пізнавальної діяльності.
Самостійна робота студента є основним засобом оволодіння навчальним матеріалом у вільний від обов’язкових навчальних занять час. Досвід показує, що уміння студентів самостійно працювати над матеріалом забезпечує підготовку висококваліфікованих фахівців, формує уміння у майбутньому підвищувати свій науковий рівень, самостійно приймати рішення з тієї або іншої проблеми.
Пізнавальна діяльність при самостійній роботі має напрям на глибоке проникнення в сутність об’єкта, що вивчається.
У самостійній роботі виявляються вміння студентів працювати з інформацією, переробляти її, вести необхідні записи, використовувати знання, аналізуючи нову інформацію і т.ін.
Цілі самостійної позааудиторної роботи:
закріплення, поглиблення, розширення і систематизація знань, отриманих під час аудиторних занять;
самостійне оволодіння певним навчальним матеріалом;
формування умінь виявляти у зовнішньому плані те, що потрібно, на основі алгоритму діяльності, який міститься в умові завдання;
формування знань, що допомагають вирішувати типові і нетипові завдання;
розвиток самостійності мислення.

Види самостійної позааудиторної роботи
в залежності від поставленої мети

Мета
Первинне оволодіння знаннями (засвоєння нового матеріалу)
Вид самостійної роботи
Огляд периодичної та наукової літератури. Підготовка до семінарських занять, до модульного контролю.Складання плану викладу.
Конспектування першоджерел.
Виписки з тексту.

Закріплення і систематизування
Робота з конспектом лекцій, повторна робота над матеріалом підручника, першоджерела, додаткової літератури.
Складання плану відповіді на спеціально підготовлені питання. Відповіді на контрольні запитання, аналіз ситуацій, розвязання задач, складання кросвордів, презентацій.
Підготовка відповідей до поточного модульного контролю.



Якість засвоєння студентами навчального матеріалу, винесеного на самостійну роботу, підлягає обов’язковому контролю.
При виконанні самостійних робіт студентам необхідно використовувати правила організації розумової праці.
Входити в роботу не зразу, а помалу, нарощуючи темп. В основі всякої діяльності знаходиться вироблення динамічного стереотипу.
Встановлення ритму праці, рівномірного розподілу роботи протягом дня, тижня, місяця, року. Ритм є засобом психічного збудження і відіграє в житті людини виключно важливу роль.
Послідовність у вирішенні усяких справ.

Змістовий модуль 1. Основи охорони праці

ТЕМА 1. ВСТУП. ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ ОХОРОНИ ПРАЦІ
План вивчення теми

Нормування виробничих факторів.
Гігієнічна класифікація праці.
Класифікація небезпечних і шкідливих виробничих факторів за природою їх дії.

Навчальні цілі:
засвоєння, закріплення, поглиблення і систематизація знань про:
- основні нормативні документи, в яких наведені гранично допустимі параметри виробничих факторів; нормовані величини;
- принципи гігієнічної класифікації праці, класи умов праці;
- принципи класифікації небезпечних і шкідливих виробничих факторів.

Завдання та методичні рекомендації до вивчення теми

Перш ніж перейти до розгляду першого питання необхідно зазначити, що відповідно до ДСТУ 2293-93 “ССБТ. Охорона праці. Терміни та визначення” шкідливий виробничий фактор – це виробничий фактор, вплив якого може призвести до погіршення стану здоров’я, зниження працездатності працівника; небезпечний виробничий фактор - це виробничий фактор, дія якого за певних умов може призвести до травм або іншого раптового погіршення здоров’я працівника.
Один і той же фактор може бути водночас небезпечним та шкідливим.
Розглядаючи питання про нормування параметрів мікроклімату виробничих приміщень слід спиратися на ГОСТ 12.1.005-88. В основу принципів нормування покладена диференційна оцінка оптимальних та допустимих метеорологічних умов у робочій зоні в залежності від теплової характеристики виробничого приміщення, категорії робіт за ступенем важкості та періоду року.
Слід висвітлити також нормування шкідливих речовин в повітрі робочої зони. Адже останні, потрапляючи в організм людини спричиняють порушення здоров’я лише в тому випадку, коли їхня кількість в повітрі перевищує граничну для кожної речовини величину. Гранично допустима концентрація (ГДК) – це така концентрація, яка при щоденній (крім вихідних днів) роботі на протязі 8 годин чи іншої тривалості (але не більше 40 годин на тиждень) за час всього трудового стажу не може викликати професійних захворювань або розладів у стані здоров’я, що визначаються сучасними методами як у процесі праці, так і у віддалені строки життя теперішнього і наступного поколінь.
Необхідно навести класифікацію шкідливих речовин за величиною ГДК у повітрі робочої зони; показати яких слід дотримуватись умов для забезпечення безпеки роботи при вмісті в повітрі робочої зони кількох речовин.
Розкриваючи зміст питання про гігієнічне нормування вібрацій треба зазначити, що остання забезпечує вібробезпеку умов праці.
Загальна вібрація нормується з урахуванням властивостей джерела її виникнення.
Вібрація, яка діє на людину, нормується окремо в кожній стандартній октавній смузі, окремо для загальної та локальної вібрацій відповідно до ГОСТу 12.1.012-90.
При розгляді питання про нормування шуму слід зазначити, що з цією метою використовують два методи:
1) нормування за граничним спектром шуму;
2) нормування рівня звуку в дБА.
В першому випадку нормуються рівні звукових тисків у восьми октавних смугах частот (шум на робочих місцях не повинен перевищувати допустимих рівнів, значення котрих наведені в ГОСТ 12.1.003-83 “ССБТ. Шум. Общие требования безопасности”), а в другому – метод використовується для орієнтовної оцінки постійного та непостійного шуму.
Коливання в повітрі, в рідкому або твердому середовищах з частотою менше 16 Гц називається інфразвуком. Згідно з діючими нормативними документами рівні звукового тиску в октавних смугах із середньогеометричними частотами 2, 4, 8, 16 Гц повинні бути не більш 105 дБ, а для смуг з частотою 32 Гц – не більше 102 дБ.
Ультразвукові коливання поширюються у всіх згаданих вище середовищах, але з частотою понад 16000 Гц.
Допустимі рівні ультразвуку в місцях контакту частин тіла оператора з робочими органами машин не повинні перевищувати 110 дБ.
Допустимі рівні звукового тиску на робочих місцях при дії ультразвуку в 1/3 октавних середньогеометричних частотах не повинні перевищувати деяких значень.
Випромінювання, взаємодія якого з середовищем призводить до утворення в середовищі електричних зарядів різних знаків, тобто до іонізації, називається іонізуючим. Слід також зазначити, що нормування гранично допустимого рівня опромінення та принцип радіаційної безпеки регламентовані “Нормами радиационной безопасности” (НРБ – 76/87) та “Основными санитарными правилами работы с радиоактивными веществами и другими источниками ионизирующих излучений” (ОСП – 72/87).
Необхідно показати:
- на які категорії, згідно з цими нормативними документами, поділяються особи, які були опромінені;
- які встановлені групи за ступенем зниження чутливості до іонізуючого випромінювання.
Приступаючи до розгляду питання про нормування електромагнітних полів необхідно зазначити, що відповідно до ГОСТу 12.1.006-84 параметрами, які нормуються в діапазоні частот від 60 кГц до 300 МГц, є напруженості Е та Н електромагнітного поля.
Обмеження часу перебування людини в електромагнітному полі являє собою так званий “захист часом”.
Розглядаючи друге питання слід зазначити, що гігієнічна класифікація праці необхідна для оцінки конкретних умов та характеру праці на робочих місцях. На основі такої оцінки приймаються рішення, спрямовані на запобігання або максимальне обмеження впливу несприятливих виробничих факторів.
Необхідно показати:
- на підставі чого проводиться оцінка умов праці;
- як останні розподіляються;
- на чому базується визначення загальної оцінки умов праці.
При розкритті третього питання насамперед слід зазначити, що умови праці певною мірою визначаються наявністю небезпечних і шкідливих факторів та їх вагомістю.
Відповідно до ГОСТу 12.0.003-74 небезпечні та шкідливі фактори за природою дії поділяють на чотири групи:
фізичні;
хімічні;
біологічні;
психофізіологічні.


Питання для самоконтролю

Як здійснюється нормування параметрів небезпечних і шкідливих виробничих факторів?
Яке значення має гігієнічна класифікація праці? Дайте характеристику кожного з класу умов праці.
На які групи за природою дії поділяють небезпечні і шкідливі виробничі фактори?
Чи може один і той же фактор бути водночас небезпечним і шкідливим?


Завдання до самостійної роботи
1. Ознайомтеся з основними поняттями, термінами, а також законодавчими, інструктивними документами з охорони праці. Складіть кросворди на задану тему.
2. Ситуація: розгляньте два підприємства "Силует" та "Стиль". Обидва підприємства займаються пошиттям легкого жіночого одягу. На обох підприємствах працює однакова кількість працівників – 25. Проте умови праці на цих підприємствах різні. На підприємстві "Силует" створені оптимальні умови праці для працівників, закуплене нове обладнання, працівники цього підприємства сумлінно дотримуються правил внутрішнього трудового розпорядку і дотримуються вимог інструкцій та інших нормативних документів з охорони праці. На підприємстві "Стиль" роботодавець не намагається покращувати умови праці для своїх працівників, а самі ж працівники недбало ставляться до своїх трудових обов’язків – можуть запізнитися на роботу з неповажних причин, прийти в стані алкогольного сп’яніння тощо, а також не завжди дотримуються вимог інструкцій з безпеки праці.
На якому підприємстві рівень травматизму буде вищий?
Працівники якого підприємства виготовлять більше продукції за один робочий день?
На якому підприємстві собівартість продукції буде нижчою?
Зробіть висновок про соціальне та економічне значення охорони праці.

Рекомендована література
Основна
[ 16; 20; 21; 23; 25; 26; 27; 34; 35; 36; 37; 40; 41; 47; 48].

Додаткова
[ 1; 6; 14; 18; 24; 25].

ТЕМА 2. ПРАВОВІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ ОСНОВИ ОХОРОНИ ПРАЦІ
План вивчення теми

Основні принципи державної політики в галузі охорони праці.
Нормативні акти про охорону праці, що діють у межах підприємства.
Відповідальність за порушення законодавства про охорону праці.
Охорона праці як економічний чинник.
Стимулювання охорони праці.
Фінансування охорони праці

Навчальні цілі:
засвоєння, закріплення, поглиблення і систематизація знань про:
принципи, на яких базується державна політика в галузі охорони праці;
порядок опрацювання та затвердження нормативних актів про охорону праці підприємства;
види відповідальності, порядок їх накладання, передбачених чинним законодавством;
значення охорони праці як економічного чинника;
стимулюючі заходи, передбачені Законом України “Про охорону праці”;
фонди охорони праці.

Завдання та методичні рекомендації до вивчення теми

При розгляданні першого питання насамперед треба зазначити, що основою законодавства України про охорону праці є Конституція України, яка гарантує громадянам України право на працю і безпеку праці, та система законодавчих актів України, спрямованих на реалізацію цього конституційного права.
Основними законодавчими актами цієї системи є Закони України “Про охорону праці”, “Про пожежну безпеку,” “Про використання ядерної енергії та радіаційний захист”, “Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення”, “Про цивільну оборону”, Кодекс законів про працю України та інші.
З точки зору охорони праці основна роль в цій системі належить Закону України “Про охорону праці”. Мета даного Закону України полягає у регулюванні відносин між роботодавцем і працівником з питань охорони праці. Посередником в регулюванні цих відносин виступають держава, профспілки, інші офіційні об’єднання громадян.
Державна політика в галузі охорони праці базується на принципах, що задекларовані в Законі України “Про охорону праці” (Розділ І, ст. 4).
Розглядаючи друге питання необхідно розкрити поняття “державні нормативні акти про охорону праці” (ДНАОП). Слід також зазначити, що законодавством передбачено, що залежно від сфери дії ДНАОП можуть бути міжгалузевими або галузевими. Саме на основі ДНАОП власники підприємств, установ, організацій або уповноважені ними органи розробляють і затверджують власні положення, інструкції, інші нормативні акти про охорону праці, що діють в межах підприємства, установи, організації.
Нормативні акти про охорону праці підприємства діють тільки на даному підприємстві. Вони спрямовуються на побудову чіткої системи управління охороною праці на підприємстві та створення безпечних і нешкідливих умов праці.
Дані акти разом із міжгалузевими та галузевими державними нормативними актами про охорону праці складають нормативно-технічну базу охорони праці. Використовуючи Рекомендації Держнаглядохоронпраці щодо застосування “Порядку опрацювання і затвердження власником нормативних актів про охорону праці, що діють на підприємстві”, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці від 12.12.1993 року №132 слід навести основні нормативні акти підприємства.
При розгляданні третього питання перш за все треба зазначити, що відповідно до статті 49 Закону України “Про охорону праці” за порушення законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці, створення перешкод для діяльності посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці і представників професійних спілок винні працівники притягаються до відповідальності згідно із законодавством.
Необхідно розкрити суть кожного з видів відповідальності, а саме:
дисциплінарної;
адміністративної;
матеріальної;
кримінальної.
Показати: хто виступає її суб’єктом, об’єктом та має право накладати стягнення.
Це питання більш повно можна вивчити: за Законом України “Про охорону праці” (Розділ VІІІ, ст. 43-44), за Кодексом законів про працю (Розділ ІХ, ст.130-135; Розділ Х, ст. 147-152), за Цивільним Кодексом України (ст. 450), за Кодексом України про адміністративні правопорушення (ст. 41), за Кримінальним кодексом України (ст. 135, ст. 218-220).
Розкриваючи четверте питання слід звернути увагу, що охорона праці має важливе економічне значення.
Зарубіжний досвід свідчить про те, що розміри коштів, які витрачаються на попередження нещасних випадків в 10 разів дешевше, ніж розміри коштів на їх ліквідацію.
При розгляданні п’яте питання насамперед необхідно зазначити, що Закон України “Про охорону праці ” передбачає стимулювання охорони праці, яке проявляється у вигляді:
економічного стимулювання;
відшкодування підприємствам, громадянам і державі збитків, завданих порушенням вимог щодо охорони праці;
застосування штрафних санкцій до підприємств, установ, організацій;
відшкодування шкоди у разі ліквідації підприємства.
Слід детальніше зупинитися на кожному із них, а також розглянути існуючі на даному етапі стимулюючі заходи.
Розкриваючи зміст шостого питання треба зазначити, що відповідно до статті 21 Закону України “Про охорону праці” фінансування охорони праці здійснюється власником. Працівник не несе ніяких витрат на заходи щодо охорони праці.
Керуючись Положенням про державний, галузеві, регіональні фонди охорони праці та фонди охорони праці підприємств (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.1999 р. № 335) на підприємствах, в галузях, на регіональному та державному рівні створюються фонди охорони праці.
Необхідно показати механізм управління кожного з них, використовуючи при цьому Закон України “Про охорону праці” (Розділ ІІІ, ст. 19).


Питання для самоконтролю

Принципи державної політики в галузі охорони праці. Які організації створенні для реалізації цих принципів?
Наведіть основні нормативні акти, що діють в межах підприємства. На підставі чого та ким вони розробляються, затверджуються?
Яка відповідальність передбачається за порушення законів про охорону праці? Розкрийте її сутність.
Назвіть стимулюючі заходи, передбачені Законом України “Про охорону праці ”.
В чому полягає роль охорони праці як економічного чинника?
Які існують фонди охорони праці? Хто здійснює їх управління?

Завдання до самостійної роботи
Скласти кросворди на запропоновані нижче теми:
Стандартизація в сфері безпеки праці. Класифікація стандартів.
Міжнародне співробітництво в галузі охорони праці.
Права робітників на пільги і компенсації за важкі та шкідливі умови праці.
Колективний договір. Сфера його дії. Відповідальність за його виконання.
Соціально-економічне значення охорони праці.
Стимулювання робіт з охорони праці.
Економічне значення заходів щодо покращення умов та охорони праці.
Витрати на заходи щодо покращення умов і охорони праці.

2. Використовуючи спрощену методику визначення ефективності витрат на охорону праці змоделювати ситуацію на «Х» підприємстві та розрахувати розмір матеріальних збитків, що їх зазнає підприємство через виробничий травматизм; розмір річних втрат, що обумовлені річним травматизмом;розмір збитків, яких зазнає підприємство від загальних захворювань працівників; розмір річних втрат, які обумовлені загальними захворюваннями працівників підприємства та узагальнений показник, який характеризує сумарні втрати підприємства від травматизму та загальних захворювань працівників.

3. Проаналізувати наведені нижче ситуації:

Ситуація №1
Ви – посадова особа органу державного пожежного нагляду. При проведенні планової перевірки на підприємстві КП "Тернопільелектротрас" Ви виявили порушення, зокрема у виробничих приміщеннях немає необхідної кількості вогнегасників, деякі з них не пройшли технічного огляду, а евакуаційні шляхи, що повинні використовуватись у випадку пожежі, захаращені різними запчастинами та сміттям.
Що Ви можете зробити в цій ситуації, виходячи із власних повноважень?

Ситуація №2
Ви – посадова особа органу санітарно-епідеміологічної служби. При проведенні планової перевірки на приватному підприємстві "Молокія" Ви виявили грубі порушення, зокрема наявність у готовій продукції кишкової палички.
Що Ви можете зробити в цій ситуації, виходячи із власних повноважень?

Рекомендована література
Основна
[1; 2; 3; 4; 6; 44; 47; 48].
Додаткова
[1; 4; 9; 18;21;22; 23;26].
ТЕМА 3. ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ ОХОРОНОЮ ПРАЦІ, ДЕРЖАВНИЙ НАГЛЯД І ГРОМАДСЬКИЙ КОНТРОЛЬ ЗА ОХОРОНОЮ ПРАЦІ

План вивчення теми

1. Принципи державної політики в галузі охорони праці.
2. Органи державного управління охороною праці.
3. Система управління охороною праці.
4. Функції управління охороною праці.
5.Органи державного нагляду за станом охорони праці.
6. Повноваження й права органів державного нагляду за станом охорони праці.
7. Громадський контроль з охорони праці.

Навчальні цілі:
засвоєння, закріплення, поглиблення і систематизація знань про:
- державне управління охороною праці;
- органи державного нагляду за охороною праці, їх основні повноваження і права;
- громадський контроль за дотриманням законодавства про охорону праці.

Завдання та методичні рекомендації до вивчення теми

При розгляданні першого питання необхідно звернуть увагу, що чинне законодавство про охорону праці спрямоване на створення належних, безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійних захворюванням.
Державна політика в галузі охорони праці базується на принципах:
пріоритету життя і здоров’я працівників та повної відповідальності роботодавця за створення безпечних й здорових умов праці. Цей принцип зобов’язує підприємців дотримуватися вимог нормативних актів, здійснювати атестацію робочих місць, щоб не погіршувався стан здоров’я працюючих та не знижувався рівень їх працездатності;
підвищення рівня промислової безпеки шляхом введення суцільного контролю за станом виробничої діяльності, створенням безпечних та нешкідливих умов праці. Для цього роботодавець має впроваджувати сучасні засоби безпеки, новітні технології механізацію та автоматизацію виробничих процесів контролювати трудову та технологічну дисципліну й нести повну відповідальність за створення таких умов праці, які б відповідали вимогам чинного санітарно – гігієнічного законодавства;
комплексного розв’язування завдань охорони праці на підставі загальнодержавних та регіональних програм, розроблених відповідно до економічної та соціальної політики держави та новітніх досягнень науки й техніки в галузі безпеки, гігієни праці та виробничої санітарії на п’ять років та на кожний поточний рік;
соціального захисту працівників, відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві, збереження місця роботи та середнього заробітку при витраті ними працездатності на весь період її відновлення або визнання їх інвалідами.
Принципи державної політики з охорони праці встановлюють єдині вимоги для всіх підприємств незалежно від форми власності та виду діяльності, єдине правове поле й єдину нормативну базу, оскільки всі працюючі мають однакові права на охорону свого життя і здоров’я.
Під час прийняття рішень з охорони праці на місцевому та державному рівнях забезпечується координація діяльності всіх гілок влади, що розв’язують проблеми охорони здоров’я, гігієни та безпеки праці.
Держава фінансує дослідження з охорони праці передбачені національною програмою, утримує національний науково – дослідний інститут охорони праці та мережу органів державного нагляду.
Для реалізації принципів державної політики в галузі охорони праці при Кабміні створено Національну раду з питань безпечної життєдіяльності, Фонд соціального страхування від нещасних випадків та інші структури.
Міжнародне співробітництво передбачає вивчення та узагальнення зарубіжного досвіду щодо проблемних питань з охорони праці, активну участь у діяльності Міжнародної організації праці (МОП), Міжнародної асоціації соціального Забезпечення (МАСЗ), Європейського форуму організацій страхування від нещасних випадків на виробництві й професійних захворювань.
При розгляданні другого питання необхідно звернуть увагу, що державне управління охороною праці здійснюють:
Кабінет Міністрів;
Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці;
Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади;
Місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування.
Головною метою органів державного управління є комплексне розв’язування завдань на основі Загальнодержавної національної програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, що сприятиме вирішенню питань правового, організаційного, матеріально-технічного, наукового та економічного забезпечення робіт у сфері охорони праці.
Органи управління охороною праці спрямовують свою діяльність на формування безпечних і нешкідливих умов праці, розробляють відповідні заходи та рішення щодо реалізації реальних можливостей і термінів виконання загальнодержавної національної програми.
В міністерствах та органах центральної виконавчої влади створені структурні підрозділи з охорони праці, які мають такі функції:
здійснюють, реалізують управління охороною праці на державному рівні;
контролюють виконання управлінських рішень;
здійснюють нормативну діяльність, розробляють та затверджують нормативно-правові акти та зміни до них і т. ін.
Місцеві державні адміністрації в межах відповідних територій формують фонд соціального страхування від нещасних випадків і забезпечують виконання цільових регіональних програм поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища.
У складі місцевих державних організацій є підрозділи з охорони праці, які здійснюють контроль за дотриманням суб’єктами підприємницької діяльності нормативно-правових актів про охорону праці, забезпечують соціальний захист працівників, зайнятих на роботах зі шкідливими та небезпечними умовами праці та ін.
Органи місцевого самоврядування в межах міських, селищних і сільських територій для виконання своїх функцій у сфері охорони праці також створюють відповідні підрозділи або призначають спеціалістів з охорони праці. У межах своєї компетенції вони забезпечують належне утримання й безпечну експлуатацію об’єктів житлово-комунального господарства та дотримання вимог охорони праці працівниками цих об’єктів.
Регіональні програми поліпшення стану безпеки, умов праці та виробничого середовища, а також заходи з охорони праці у складі програм соціально-економічного з культурного розвитку регіонів забезпечуються державним фінансуванням.
При розгляданні третього питання необхідно звернуть увагу, що управління охороною праці здійснює цілеспрямовану дію на систему «людина-виробництво», що являє собою всю сукупність елементів з якими людина взаємодіє в процесі праці і які можуть чинити на неї відповідний вплив.
Об’єктами управління охороною праці є діяльність функціональних служб і структурних підрозділів підприємств по забезпеченню безпечних і здорових умов праці на робочих місцях, виробничих дільницях та на об’єктах у цілому.
Управління охороною праці в цілому на підприємстві здійснюють керівники (роботодавці), їх замісники, головні спеціалісти та керівники дільниць і інших структурних підрозділів.
При розгляданні четвертого питання необхідно звернуть увагу, що управління охороною праці має забезпечувати виконання таких основних функцій:
організація планування та координація робіт у галузі охорони праці;
контроль за станом охорони праці та функціонуванням системи;
аналіз, оцінка, облік показників стану охорони праці;
стимулювання діяльності в галузі охорони праці.
Організація робіт з охорони праці передбачає формування органів управління, визначення обов’язків й порядок взаємодії осіб, які беруть участь в управлінні, а також реалізацію управлінських рішень (наказів, розпоряджень та ін.).
Планування має вирішальну функцію в управлінні охороною праці так як визначає завдання структурним службам підприємства в поточних, оперативних і перспективних планах.
Контроль за станом охорони праці, передбачає перевірку стану умов праці з метою виявлення можливих відхилень від нормативних вимог та чинного законодавства.
Облік, аналіз та оцінка показників стану охорони праці спрямовані на розробку й прийняття відповідних рішень на підставі даних про нещасні випадки й професійні захворювання, паспортів про санітарно-технічний стан умов праці та розпоряджень державних органів нагляду.
Стимулювання охорони праці може передбачати будь які види морального та матеріального заохочення за активну працю та ініціативу в здійсненні заходів щодо підвищення рівня безпеки та поліпшення умов праці.
При розгляданні п’ятого питання необхідно звернуть увагу, що державний нагляд за дотриманням законодавства правил і норм з охорони праці здійснюють спеціальні інспекції, комітети та інші органи в які входять:
Державний комітет України по нагляду за безпечним веденням гірничо - промислових робіт (Держгірпромтехнагляд України);
Державні органи санітарно-епідеміологічного нагляду в системі Міністерства охорони здоров’я;
Державний пожежний нагляд в системі Міністерства надзвичайних ситуацій;
Державний комітет з ядерної та радіаційної безпеки Міністерства екології та природних ресурсів.
Усі наведені органи діють незалежно один від одного в межах своєї компетенції на підставі відповідних Положень, затверджених Кабінетом Міністрів. Однак координація роботи вище зазначених органів покладається на Держгірпромтехнагляд (Положення №29/2003 ввід 16.01.2003)\
При розгляданні шостого питання необхідно звернуть увагу, що державний комітет нагляду за безпечним веденням промислових і гірничих робіт, здійснює контроль відповідно до своїх повноважень за:
станом безпеки виконання робіт у вугільній, гірничорудній, гірничо-хімічній, металургійній, нафто- і газодобувній промисловості, промисловості мінеральних добрив, при проведенні геологорозвідувальних та інших гірничих робіт, підконтрольних комітету;
будівництвом та експлуатацією систем газопостачання, проведенням робіт, пов’язаних з транспортуванням, зберіганням і використанням природного і зрідженого газу, а також на усіх вибухо- і пожежо-небезпечних , хімічних та нафтохімічних виробництвах;
зберіганням, використанням і обліком вибухових речовин;
виготовленням, монтажем і безпечною експлуатацією підйомних споруд, котельних установок і посудин, що працюють під тиском, трубопроводів для пари і гарячої води;
будівництвом, реконструкцією та експлуатацією будівель і споруд, об’єктів підвищеної і потенційної небезпеки, і.т.ін.
Основним завданням комітету є підготовка пропозицій щодо формування та забезпечення державної політики у сфері охорони праці, промислової безпеки й страхування ризиків виробничої безпеки. Комітет реєструє об’єкти підвищеної небезпеки, великотоннажні автомобілі та інші технологічні транспортні засоби, що не підлягають експлуатації на дорожній мережі загального користування.
Державний санітарний нагляд Міністерства охорони здоров’я відповідно до Положення, здійснюють нагляд за:
умовами праці на об’єктах господарювання;
дотриманням санітарного законодавства під час проектування, будівництва та експлуатації промислових підприємств;
дотриманням гігієнічних норм, санітарно-технічних і санітарно-протиепідеміологічних правил при використанні шкідливих та небезпечних речовин;
дотриманням заходів, що запобігають забрудненню грунтів, водойм та атмосферного повітря хімічними речовинами, шкідливими відходами виробництва і побуту.
Органи санітарного нагляду визначають пріоритетні заходи щодо профілактики захворювань та охорони здоров’я населення від шкідливого впливу чинників навколишнього середовища, здійснюють розслідування та облік професійних захворювань та отруєнь. Органи державного пожежного нагляду в системі МНС контролюють дотримання правил пожежної безпеки на підприємствах, при експлуатації приміщень, зберіганні і застосуванні пожежонебезпечних речовин; стежать за наявністю та станом засобів пожежогасіння; проведення протипожежних заходів; діяльність пожежних служб та формувань; проводять роз’яснювальну роботу та навчання.
Посадові особи наведених органів нагляду беруть участь у прийнятті в експлуатацію виробничих об’єктів та об’єктів соціально-культурного призначення.
Посадові особи органів нагляду відповідно до своїх повноважень мають право:
безперешкодно відвідувати підконтрольні підприємства з метою перевірки дотримання законодавчих актів з питань, віднесених до їх компетенції, отримувати на них усні чи письмові пояснення від роботодавця;
призупиняти або обмежувати експлуатацію окремих виробництв, дільниць, цехів, які створюють загрозу життю працюючих до їх усунення;
видавати роботодавцям обов’язкові до виконання приписи про усунення порушень та недоліків у справі охорони праці;
винних працівників у порушенні чинного законодавства з охорони праці притягати до адміністративної відповідальності;
надсилати роботодавцям подання про невідповідність окремих посадових осіб займаним посадам або передавати ці матеріали в органи прокуратури для притягнення їх до відповідальності, згідно із законом.
Рішення органів державного нагляду є обов’язковим для виконання центральними й місцевими органами влади місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та громадянами.
Вони мають право направляти адміністрації подання про звільнення з посади або накладання дисциплінарного стягнення на службових осіб, що порушили правила охорони праці або допустили самовільний пуск зупинених дільниць, машин, цехів, обладнання і.т.ін.
Органи державного нагляду можуть притягати службових осіб за порушення законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці або створення перешкод у їх діяльності можуть притягати службових осіб до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної та кримінальної відповідальності відповідно до діючого законодавства.
При розгляданні сьомого питання необхідно звернуть увагу, що громадський контроль з охорони праці здійснюють професійні спілки, виконавцем яких є профспілковий комітет. Право комітетів профспілок контролювати виконання адміністрацією встановлених вимог з охорони праці закріплено у законі “Про охорону праці”і в Положенні про права профспілок.
Відповідно до цих актів профкоми здійснюють громадський контроль за дотриманням адміністрацією законодавства про працю, правил і норм з охорони праці. Вони контролюють забезпечення працюючих засобами індивідуального захисту, спецвзуттям, спецодягом та ін.
У разі загрози працюючим, профспілки мають право вимагати від роботодавця припинення робіт до усунення цієї загрози.
Профспілки беруть участь у формуванні розділу “Охорона праці” колективного договору, шляхом якого вирішуються важливі соціальні права та гарантії працюючих у сфері трудових правовідносин. Вони можуть проводити незалежну експертизу умов праці на об’єктах, що проектуються, будуються або експлуатуються на відповідність їх нормативно-правовим актам з охорони праці.
Профспілки (в особі громадського інспектора) мають право:
обстежувати стан робочих місць на відповідність їх умов праці нормативним актом;
приймати участь у розробці комплексного плану поліпшення умов охорони праці і санітарно-законодавчих актів;
вносити адміністрації пропозицію про притягнення до адміністративної відповідальності осіб, що порушили правила і норми охорони праці, а також про моральне заохочення осіб, які активно працюють над створенням здорових і безпечних умов праці;
Профспілки беруть участь у розслідуванні нещасних випадків і стежать за своєчасним складанням актів Н-І та контролюють виконання заходів, спрямованих на усунення причин нещасних випадків.
Професійні спілки мають захищати інтереси працівників у будь-яких конфліктних ситуаціях, що стосуються питань охорони праці, мають доступ до інформації про заходи, що вживаються з метою профілактики нещасних випадків і професійних захворювань.

Питання для самоконтролю

1. На яких принципах базується державна політика в галузі охорони праці?
2. Які органи здійснюють державне управління охороною праці?
3.Які основні повноваження та права органів державного нагляду?
4. Що таке громадський контроль за охороною праці, які органи здійснюють його?

Завдання до самостійної роботи

Скласти кросворди на запропоновані нижче теми:
Державна система управління охороною праці. Повноваження субєктів системи управління охороною праці.
Громадський, державний нагляд і контроль за охороною праці.

Проаналізувати наведену нижче ситуацію:

Ви – посадова особа органу санітарно-епідеміологічної служби. При проведенні планової перевірки на приватному підприємстві "Молокія" Ви виявили грубі порушення, зокрема наявність у готовій продукції кишкової палички.
Що Ви можете зробити в цій ситуації, виходячи із власних повноважень?


Рекомендована література
Основна
[1 2; 3; 6; 8; 9; 10; 11; 12; 47; 48].

Додаткова
[1; 18; 19; 21; 23].

ТЕМА 4. ОРГАНІЗАЦІЯ ОХОРОНИ ПРАЦІ НА ПІДПРИЄМСТВІ

План вивчення теми

Організація охорони праці на підприємстві.
Управління охороною праці на підприємстві.
Функції комісії з питань охорони праці на підприємстві.

Навчальні цілі:
засвоєння, закріплення, поглиблення і систематизація знань про:
- організацію охорони праці на підприємстві;
- управління охороною праці на підприємстві;
- основні функції комісії з питань охорони праці на підприємстві.

Завдання та методичні рекомендації до вивчення теми

При вивченні першого питання необхідно звернуть увагу, що в організації охорони праці на підприємстві беруть участь роботодавці, їх заступники, головні спеціалісти, керівники виробничих дільниць, окремих структурних підрозділів та служб, профспілки та інші органи, що певним чином впливають на організацію охорони праці.
Основним завданням з питань організації охорони праці є створення здорових і безпечних умов праці. Цього можна досягти:
навчанням всіх працюючих на підприємстві, перевіркою їх знань та пропагандою охорони праці;
розробкою і виконанням комплексних (перспективних), річних та оперативних планових заходів з охорони праці;
аналізом показників і причин виробничого травматизму та захворювань;
оперативним контролем стану охорони праці на підприємстві і негайним усуненням шкідливостей та небезпек, виявлених на робочих місцях;
проведенням паспортизації санітарно-технічного стану виробничих приміщень, технологічного обладнання та окремих робочих місць;
впровадженням заходів морального і матеріального заохочення за зразковий стан охорони праці на робочому місці, дільниці, структурному підрозділі;
проведенням спеціальних заходів з охорони праці жінок та молоді, виховної роботи з питань охорони праці та трудової дисципліни, а також притягненням до відповідальності осіб, які порушили існуючі норми і правила охорони праці;
забезпеченням усіх працюючих необхідними захисними засобами згідно з існуючими нормами.
Виконання цих заходів необхідно здійснювати на основі новітніх досягнень науки та передового досвіду, включаючи технічні засоби інформатики, спеціальні засоби сигналізації, блокування та ін.
При вивченні другого питання необхідно звернуть увагу, що управління охороною праці на підприємстві – це сукупність дій службових осіб, що здійснюються на підставі постійного аналізу інформації про стан охорони праці в структурних підрозділах.
Управління охороною праці має на меті надати цій сфері діяльності комплексного й планового характеру щодо поліпшення умов праці, запобігання травматизму, профзахворюванням, пожежам, аваріям, ДТП та іншим негативним наслідкам.
Управління охороною праці повинно мати такі основні елементи:
орган управління; виконавчий орган; об’єкт, яким управляють;
вхідну та вихідну інформацію, прямий та зворотний зв'язок (рис.1)

При вивченні третього питання необхідно звернуть увагу, що найбільш масовою організаційною формою громадського контролю за додержанням чинного законодавства є комісії з охорони праці профкомів, що обираються в профспілкових групах.
Діяльність комісій з охорони праці організована відповідно до Закону “Про охорону праці” та Типового положення. Створюється комісія профкомом на період його повноважень для допомоги профкому в проведенні громадського контролю з охорони праці.
Комісія з охорони праці керуючись законодавчими документами перевіряє і аналізує:
стан охорони праці на робочих місцях, вимагає від адміністрації створення здорових і безпечних умов праці на виробництві;
правильність витрат коштів на заходи з охорони праці;
причини виробничого травматизму і профзахворювань та безпосередньо бере участь у розслідуванні нещасних випадків;
якість проведення інструктажів і навчання з охорони праці, наявність посвідчень і нарядів – допусків на право виконання робіт підвищеної небезпеки.
Комісія вимагає від адміністрації проведення заходів, спрямованих на усунення шкідливої дії на людей виробничих чинників, контролює забезпеченість працюючих спецодягом та іншими засобами індивідуального заходу, профілактичним харчуванням, наявність і правильність ведення паспортів санітарно-технічного стану умов праці на виробництві та ін.
Будь-які рішення комісії стосовно питань охорони праці мають тільки рекомендаційних характер.

Питання для самоконтролю

1. Які структура, основні функції і завдання управління охороною праці в організації.
2. Які основні завдання, функції служби охорони праці. Права і обов’язки працівників служби охорони праці.
3. Уповноважені найманими працівниками особи з питань охорони праці, їх обов'язки і права.
4. Основні завдання та права комісії з питань охорони праці. Регулювання питань охорони праці у колективному договорі.


Завдання до самостійної роботи

Скласти кросворди на запропоновані нижче теми:
Організація охорони праці на підприємстві.
Управління охороною праці на підприємстві.
Функції комісії з питань охорони праці на підприємстві.

Проаналізувати наведену нижче ситуацію:

Уповноважений трудового коллективу з питань охорони праці виявив, що адміністрація збірного цеху порушує граничні норми перенесення речей працівниками (у тому числі і підлітками), допускає до нічних робот осіб у віці від 16 до 18 років. З цієї причини уповноважений надав розпорядження начальнику цеху ліквідувати порушення законодавства про охорону праці та стягнув з нього штраф у розмірі двух мінімальних розміров оплати праці.
Яким нормативним актом встановлені права уповноваженого трудового коллективу та не перевищені вони в данному випадку?

Рекомендована література
Основна
[47]; [48].

Додаткова
[1];[16]; [21].


ТЕМА 5. НАВЧАННЯ З ПИТАНЬ ОХОРОНИ ПРАЦІ

План вивчення теми

1 .Навчання з питань охорони праці при прийнятті на роботу і в процесі роботи.
2. Інструктажі з питань охорони праці.
3.Стажування та допуск працівників до роботи.

Навчальні цілі:
засвоєння, закріплення, поглиблення і систематизація знань про навчання з питань охорони праці.

Завдання та методичні рекомендації до вивчення теми

Приступаючи до розгляду першого питання необхідно зазначити, що відповідно до статті 26 Закону України “Про охорону праці” на підприємстві з кількістю працюючих 50 і більше чоловік за рішенням трудового колективу може створюватися комісія з питань охорони праці.
Комісія складається з представників власника, профспілок, уповноважених трудового колективу, спеціалістів з безпеки, гігієни праці і представників інших служб підприємства.
Типове положення про комісію з питань охорони праці підприємства затверджується Державним комітетом України по нагляду за охороною праці за погодженням з профспілками.
Рішення комісії мають рекомендаційний характер.
Слід представити основні завдання комісії, а саме: що вона захищає, підготовлює, узгоджує, виробляє.
Показати які права має комісія з питань охорони праці підприємства, а саме:
до кого вона може звертатися з пропозиціями;
з якою метою може створювати робочі групи;
яку може одержувати інформацію;
яким чином встановлювати ступінь вини потерпілого та винуватця нещасного випадку;
контроль за дотриманням вимог законодавства з питань охорони праці.
Розглядаючи друге питання необхідно відмітити, що навчання та систематичне підвищення рівня знань працівників, населення України в цілому з питань охорони праці – один з основних принципів політики в галузі охорони праці, фундаментальна основа безпеки праці та необхідна умова удосконалення управління охороною праці і забезпечення ефективної профілактичної роботи щодо запобігання аварій і травматизму на виробництві.
Навчання, перевірка знань та проведення інструктажів з питань охорони праці організуються для всіх працівників при прийнятті на роботу та в процесі роботи, в тому числі при переведенні працівників на іншу роботу на тому ж підприємстві.
Основним нормативним актом, що встановлює порядок та види навчання, а також форми перевірки знань з охорони праці є ДНАОП 0.00-4.12-99 “Типове положення про навчання з питань охорони праці”.
На підприємствах з урахуванням вимог чинних нормативів органів державного нагляду за охороною праці щодо навчання, розробляються та затверджуються їх власниками відповідні положення підприємств і щорічні плани-графіки навчання та перевірки знань працівників з питань охорони праці.
Допуск до роботи без навчання і перевірки знань охорони праці забороняється.
Необхідно розкрити порядок організації навчання і перевірки знань з питань охорони праці працівників при підготовці, перепідготовці, підвищенні кваліфікації на підприємстві, а саме:
ким здійснюється;
в якій організації, враховуючи небезпечність робіт;
форма перевірки знань, які документи при цьому оформляються.
Слід також розкрити суть навчання і перевірки знань з питань охорони праці посадових осіб і спеціалістів.
При розгляданні другого питання треба зазначити, що усі працівники при прийомі на роботу та періодично протягом роботи згідно Закону України “Про охорону праці” (ст.18) проходять навчання у формі інструктажів з питань охорони праці, надання першої допомоги потерпілим від нещасних випадків, ознайомлення з правилами поведінки на випадок аварії.
Необхідно показати які бувають інструктажі за характером і часом проведення, розкрити суть кожного з них: ким проводиться, з якою категорією робітників, в які терміни та при яких умовах.
Перш за все розкриваючи зміст третього питання необхідно зазначити, що новоприйняті на підприємство працівники після первинного інструктажу на робочому місці до початку самостійної роботи повинні під керівництвом фахівців пройти стажування протягом 2-15 змін або дублювання протягом не менше ніж 6 змін.
Допуск до стажування (дублювання) оформляється наказом (розпорядженням) по підприємству (структурному підрозділу). Перелік посад і професій працівників, які повинні проходити стажування (дублювання), а також їх тривалість визначається керівником підприємства.
Під час стажування працівники повинні виконувати роботи, які за складністю, характером, вимогами безпеки відповідають роботам, що передбачаються функціональними обов’язками цих працівників.


Питання для самоконтролю

Вимоги щодо навчання з питань охорони праці.
Назвіть основні етапи інструктування з питань охорони праці.
Який порядок передбачений при стажуванні (дублюванні) та допуску працівників до роботи?


Завдання до самостійної роботи

Скласти кросворди на запропоновані нижче теми:
Навчання працюючих з охороною праці. Види навчання. Інструктажі з питань охорони праці.
Допуск до самостійної роботи робітників, службовців та посадових осіб.

Проаналізувати наведені нижче ситуації:

Ситуація №1

Ви керівник фасувального цеху приватного підприємства "Молокія". На підприємство у зв’язку з розширенням виробництва прийняли 25 нових працівників, 5 з яких прийшло працювати у ваш відділ.

Який вид інструктажу потрібно провести з новоприйнятими працівниками?
Яким буде зміст цього інструктажу?



Ситуація №2

Ви – керівник будівельного підприємства "Тернопільбуд". На вашому підприємстві працює 345 людей. Нещодавно були введені в дію нові будівельні норми і правила.
Який вид інструктажу потрібно провести у даному випадку?
Яким буде зміст цього інструктажу?

Рекомендована література
Основна
[2; 3; 6; 8; 9; 10; 11; 12; 47; 48].

Додаткова
[1; 18; 19; 21; 23].


ТЕМА 6. ПРОФІЛАКТИКА ТРАВМАТИЗМУ ТА ПРОФЕСІЙНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ

План вивчення теми

Економічний метод аналізу.
Топографічний метод аналізу.

Навчальні цілі:
засвоєння, закріплення, поглиблення і систематизація знань про економічний метод аналізу виробничого травматизму;топографічний метод аналізу виробничого травматизму.

Завдання та методичні рекомендації до вивчення теми

Розглядаючи перше питання перш за все необхідно відмітити, що аналіз травматизму і профзахворюваності проводиться з метою визначення закономірності їх виникнення. Це, в свою чергу, дозволяє розробити заходи та засоби попередження травм і профзахворювань.
Для аналізу виробничого травматизму застосовують багато методів, одним з яких є економічний.
Він підрозділяється на:
- неповний: визначають тільки втрати на компенсацію за непрацездатність, ліквідацію наслідків аварій, невиробіток продукції;
- повний: розробляють заходи, які забезпечували б умови, за яких аварії, нещасні випадки та профзахворювання стали неможливими; порівнюють втрати, визначені при неповному аналізі, та витрати на модернізацію виробництва.
Якщо витрати на компенсацію більші за витрати на модернізацію – проведення останньої є економічно обґрунтованим.
Економічний аналіз практично завжди дає позитивний результат.
Розкриваючи зміст другого питання необхідно зазначити, що топографічний метод ґрунтується на тому, що на плані цеху (підприємства) відмічають місця, де сталися нещасні випадки. Це дозволяє наочно бачити місця з підвищеною небезпекою, які вимагають обстеження та профілактичних заходів.
Адже покращення умов праці не лише зменшує виробничий травматизм, кількість профзахворювань, але й дозволяє підвищити продуктивність праці, поліпшити якість продукції, знизити плинність кадрів тощо.

Питання для самоконтролю

З якою метою проводять аналіз травматизму?
Суть економічного та топографічного методів аналізу виробничого травматизму і профзахворюваності.

Завдання до самостійної роботи

1. Скласти кросворди на запропоновані нижче теми:
Фізіологічна та психологічна основа трудового процесу. Психічні процеси, що управляють трудовою діяльністю.
Психофізіологічні фактори умов праці та їх вплив на безпеку праці.
Організаційні заходи забезпечення безпеки в умовах шкідливого виробництва.
Методи аналізу виробничого травматизму.

2. Розв’язати наведені нижче задачі:

Задача №1

Розрахувати коефіцієнт частоти виробничого травматизму, якщо загальна кількість потерпілих за звітний період дорівнює 58, а середньосписочна кількість працюючих- 569. Дати оцінку та запропонувати заходи щодо запобігання виробничого травматизму.

Задача №2

Розрахувати коефіцієнт тяжкості виробничого травматизму, якщо сумарна кількість днів часу непрацездатності у зв’язку з виробничими травмами за звітний період дорівнює 68, а загальна кількість потерпілих- 863. Дати оцінку та запропонувати заходи щодо запобігання виробничого травматизму.

Задача №3

Розрахувати коефіцієнт загального виробничого травматизму, якщо сумарна кількість днів часу непрацездатності у зв’язку з виробничими травмами за звітний період дорівнює 57, а середньосписочна кількість працюючих у цей період часу -350. Дати оцінку та запропонувати заходи щодо запобігання виробничого травматизму.

Рекомендована література
Основна
[47; 48].

Додаткова
[1; 13; 18; 28].


ТЕМА 7. ОСНОВИ ФІЗІОЛОГІЇ ТА ГІГІЄНИ ПРАЦІ

План вивчення теми

Повітря робочої зони.
Вентиляція виробничих приміщень.
Освітлення.
Вібрація.
Шум, ультразвук та інфразвук.
Іонізуючі випромінювання.
Електромагнітні поля та електромагнітні випромінювання радіочастотного діапазону.
Випромінювання оптичного діапазону.

Навчальні цілі:
засвоєння, закріплення, поглиблення і систематизація знань про:
- вплив параметрів мікроклімату та шкідливих речовин на самопочуття людини;
- призначення та класифікацію систем вентиляції;
- значення та види виробничого освітлення;
- види, джерела та дію на організм людини вібрації, шуму, ультразвуку та інфразвуку, іонізуючих випромінювань, електромагнітних полів та електромагнітних випромінювань радіочастотного діапазону, випромінювання оптичного діапазону;
- методи та засоби захисту від ультра- та інфразвуку, електромагнітних випромінювань, випромінювань оптичного діапазону.

Завдання та методичні рекомендації до вивчення теми

Розкриваючи зміст першого питання перш за все треба зазначити, що мікроклімат виробничих приміщень – це метеорологічні умови внутрішнього середовища приміщень, які визначаються спільною дією на організм людини температури, вологості, швидкості руху повітря та теплового випромінювання.
Продуктивність праці та самопочуття працюючих залежать від стану довкілля і передусім від змін температури, швидкості руху повітря, атмосферного тиску, теплового випромінювання.
Відповідно до чинних санітарних норм метеорологічні умови робочої зони визначаються на висоті 2 м над рівнем підлоги.
Слід зазначити вплив вище згаданих параметрів мікроклімату на самопочуття людини, визначити при цьому, які умови праці вважаються оптимальними.
Необхідно звернути увагу на той факт, що для створення нормальних умов виробничої діяльності треба забезпечити не лише комфортні умови, а й необхідну чистоту повітря. Внаслідок виробничої діяльності у повітряне середовище приміщень можуть надходити різноманітні шкідливі речовини, що використовуються в технологічних процесах. Слід розкрити основні шляхи проникнення в організм людини та характер їх впливу, враховуючи:
1) у виробничих умовах працівники, як правило, зазнають одночасної дії кількох шкідливих речовин, в тому числі й пилу. При цьому їх спільний вплив може бути взаємопідсилений, взаємопослаблений чи незалежний;
2) індивідуальні особливості людини;
3) вплив інших шкідливих та небезпечних факторів.
Приступаючи до розгляду другого питання слід зазначити, що під вентиляцією розуміють сукупність засобів призначених для забезпечення на постійних місцях та зонах обслуговування виробничих приміщень метеорологічних умов та чистоти повітряного середовища, що відповідають гігієнічним та технічним вимогам. Основне завдання вентиляції – вилучити з приміщення забруднене або нагріте повітря та надати свіжого.
Необхідно розглянути класифікації вентиляції:
- за способом переміщення повітря;
- за напрямком потоку повітря;
- за місцем дії та дати їм характеристику.
Розкриваючи зміст третього питання перш за все треба зазначити, що серед факторів зовнішнього середовища, що впливають на організм людини в процесі праці, світло займає одне з перших місць. Адже відомо, що зір дає людині майже 90% інформації про довкілля. Недостатність освітлення призводить до втоми не тільки органів зору, але й організму людини в цілому, підвищується травмонебезпека. Надміру яскраве світло викликає сліпучу дію. В залежності від джерела світла виробниче освітлення може бути трьох видів:
- природне;
- штучне;
- комбіноване.
Слід надати характеристику кожного з них, вказавши на основні переваги та недоліки.
При розгляданні четвертого питання треба зазначити, що вібрація – це механічні коливання твердих тіл. З фізичної точки зору між шумом і вібрацією принципової відмінності немає, але сприймання їх людиною відрізняється: вібрація сприймається вестибулярним апаратом та дотиком, а шум – органом слуху. Джерелом вібрації є механічні, пневматичні та електричні інструменти ударної або обертальної дії, обладнання, яке встановлено без достатньої амортизації та віброізоляції, а також транспортні та сільськогосподарські машини. За характером впливу на організм вібрація передається на все тіло людини, а місцева на руки працюючого. Місцева вібрація викликає погіршення кровопостачання окремих органів, а при загальній вібрації порушується діяльність серця та центральної нервової системи.
Під час довготривалої та інтенсивної дії вібрації може виникнути тяжке захворювання – вібраційна хвороба.
Необхідно також зазначити, що основними параметрами вібрації є: частота, амплітуда зміщення; швидкість; прискорення; період коливання.
У виробничих умовах майже не зустрічається вібрація у вигляді простих гармонічних коливань. Під час роботи машин та обладнання виникає як правило складне коливання, яке є аперіодичним або квазиперіодичним та має імпульсивний або штовхообразний характер.
У залежності від контакту працівника з вібріруючим обладнанням розрізняють місцеву (локальну) та загальну вібрацію (вібрацію робочих місць). Вібрація, яка діє на окремі частини організму працюючого є місцевою. Вібрація робочого місця, яка діє на весь організм є загальною. У виробничих умовах має місце сполучення цих двох видів – змішана вібрація.
Змішана дія з переважанням місцевої вібрації виникає при роботі ряду ручних машин, коли коливання інструменту, машини передаються тілу не тільки через верхні, але й через нижні кінцівки, грудь, спину, що залежить від робочої пози та конструкції інструменту.
В інших випадках переважає загальна вібрація, наприклад, при роботі водіїв на підйомно-транспортних та вантажно-розвантажувальних машинах.
Тіло людини розглядається як сполучення маси з пружними елементами, які мають особисті частоти (для плечового поясу, стегон та голови відносно опорної поверхні (положення “стоячи”) складають 4-6 Гц, голови відносно плечей (положення “сидячи”) - 25-30 Гц). Для більшості внутрішніх органів особисті частоти лежать у діапазоні 6-9 Гц. З урахуванням цього загальна вібрація з частотою менш 0,7 Гц, яка виявляється як качка, не призводить до вібраційної хвороби. Слідством такої вібрації є морська хвороба, яка викликається порушенням нормальної діяльності вестибулярного апарату з причини резонансних явищ.
Розкриваючи зміст п’ятого питання насамперед необхідно зазначити, що з фізіологічної точки зору шум розуміють як несприятливе поєднання звуків різної інтенсивності, частоти і тиску, що впливають на організм людини, заважають працювати і відпочивати.
Звукові коливання в будь-якому середовищі виникають при порушенні його стаціонарного стану впливом збуджуючої сили.
Звукове поле характеризується: звуковим тиском Р, Па; коливальною швидкістю V, м/с; інтенсивністю І, Вт/мІ; частотою
·, Гц.
Органи слуху людини приймають звукові коливання в інтервалі частоти від 20 до 20000 Гц та відчувають зміни гучності в 1 дБ. Вухо людини сприймає шум до 130 дБ.
Необхідно розглянути основні види шуму, шляхи їх виникнення, а також дію даного виробничого фактору, враховуючи індивідуальні особливості людини, рівень звукового тиску. Адже відомо, що слуховий апарат неоднаково чутливий до звуків різної частоти. Високочастотні шуми при однакових інших параметрах більш несприятливо впливають на організм людини.
Слід також розкрити суть таких виробничих факторів як інфразвук та ультразвук, перш за все звернути увагу на той факт, що це також звукові коливання з частотою відповідно менше 16 Гц та понад 16000 Гц, які поширюються в повітрі, в рідкому або твердому середовищах.
На відміну від шуму інфразвук людина не чує, однак відчуває; він справляє руйнівну дію на організм людини.
Всі механізми, котрі працюють при частотах обертання менше 20 об/с, випромінюють інфразвук.
Ультразвук широко використовується в багатьох галузях промисловості. Джерелами його є генератори, які працюють в діапазоні частот від 12 до 20 кГц. Якщо ультразвук перевищує гранично допустимі рівні, можуть статися функціональні зміни нервової та судинної системи людини в місцях контакту.
Розкриваючи зміст данного питання необхідно зазначити, що серйозні проблеми пов’язані зі звуками “тиші” – інфразвуками. Ця область звукових частот лежить поза межею сприйняття людським вухом. Інфразвуки характеризуються високою проникливою здатністю, розповсюджуються на великі відстані та майже при цьому не послаблюються. Тому велике значення набуває використання заходів і засобів захисту від даного виробничого фактору.
Необхідно висвітити в чому полягає суть таких методів як:
- акустичний (звуковбирання, звукоізоляція);
- архітектурно-планувальний;
- організаційно-технічний.
Не меншу небезпеку складають звуки, що не чує людина, іншого виду – ультразвуки, які за своєю фізичною природою нічим не відрізняються від звуків, які людина відчуває. Відомо, що пружні коливання можуть розповсюджуватися в матеріальному середовищі при умові, що довжина хвилі повинна бути більшою за довжину вільного пробігу частинок даного середовища (молекул) або більше міжатомних відстаней. Довжина хвилі знаходиться в зворотній залежності від частоти коливань. Ось чому ультразвукові коливання затухають в газах більше, ніж в рідині, і ще більше, ніж в твердому тілі.
Слід показати яким є захист працюючих від дії ультразвуку.
Розкриваючи зміст шостого питання перш за все треба зазначити, що іонізуючим називають випромінювання, взаємодія якого з середовищем призводить до утворення в середовищі електричних зарядів різних знаків, тобто до іонізації.
За своєю природою іонізуючі випромінювання поділяють на дві групи:
корпускулярні;
електромагнітні.
Джерелами іонізуючих випромінювань можуть бути радіонукліди та деякі електронно-променеві прилади.
Найважливіші компоненти даного виробничого фактора альфа-частинки – (
·), бета-частинки – (
·), гама-випромінювання – (
·) та нейтрони.
Необхідно дати характеристику кожного з них та показати яку дію вони справляють на організм людини. Відомо, що іонізуючі випромінювання при проходженні через біологічні тканини викликають іонізацію, внаслідок чого в тканинах органів людини можуть відбуватися складні фізичні, хімічні та біологічні процеси, розвиватися різні хвороби.
При розгляданні сьомого питання необхідно зазначити, що усі електромагнітні поля (ЕМП) та випромінювання діляться на природні та антропогенні.
До природних ЕМП та випромінювань належать електричне, магнітне та електромагнітне поле Землі, а до антропогенних – радіохвилі ВЧ та УВЧ діапазону, НВЧ випромінювання, ІЧ випромінювання, світлові промені, лазерне випромінювання. Виходячи з даних обставин слід надати характеристику кожного з них.
Відомо, що дія електромагнітних полів на організм працівника виявляється в функціональному розладі центральної нервової системи. Слід розкрити які при цьому спостерігаються суб’єктивні почуття. Необхідно також зазначити, що ступінь біологічного впливу ЕМП на організм людини залежить від частоти коливання, напруженості та інтенсивності поля, тривалості його дії. Біологічний вплив полів різних діапазонів неоднаковий. Зміни, які виникають в організмі під впливом ЕМП, найчастіше зворотні.
Приступаючи до розгляду даного питання слід зазначити, що для зменшення впливу електромагнітних полів на персонал та населення, яке знаходиться у зоні дії радіоелектронних засобів, потрібно вжити ряд захисних заходів. До їх числа можуть входити:
- організаційні;
- інженерно-технічні;
- лікарсько-профілактичні.
Необхідно вказати на які органи покладено здійснення цих заходів, розкрити їх обов’язки щодо забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці; дати характеристику кожного із засобів захисту, а саме:
- колективного;
- локального;
- індивідуального.
Розкриваючи зміст восьмого питання треба зазначити, що терміном “випромінювання оптичного діапазону” позначається випромінювання видимого діапазону хвиль (0,4-0,77 мкм), а також діапазонів, які з ним межують: інфрачервоного (ІЧ) з довжиною хвилі 0,77-0,1 мкм та ультрафіолетового (УФ) з довжиною хвилі 0,4-0,05 мкм.
Слід охарактеризувати кожен з вище згадуваних діапазонів, вказавши на джерела їх виникнення та вплив на організм людини.
Розкриваючи зміст даного питання треба зосередити увагу перш за все на лазерному випромінюванні. Адже воно характеризується великою часовою та просторовою когерентністю, що зумовлює його широке використання.
Слід відмітити той факт, що при експлуатації лазерного обладнання обслуговуючий персонал може знаходиться під впливом багатьох небезпечних та шкідливих виробничих факторів. Основну небезпеку являє пряме, розсіяне та відбите випромінювання.
Необхідно розглянути засоби захисту від лазерного випромінювання, а саме:
- колективні;
- індивідуальні.
Питання для самоконтролю

Які метеорологічні параметри характеризують мікроклімат виробничих приміщень? Який вплив вони мають на організм людини?
З якою метою використовують системи вентиляції?
Як впливає якість освітлення на умови праці?
Якими основними параметрами можна охарактеризувати вібрацію виробничих машин і механізмів?
Яка буває вібрація залежно від характеру дії на організм працюючого?
Які фізичні та фізіологічні характеристики звуку, виробничого шуму?
Яку негативну дію на людину справляє шум залежно від його інтенсивності та тиску?
Яку дію справляє інфра- та ультразвук на організм працюючого?
Яку біологічну дію на організм має іонізуюче випромінювання?
Назвіть джерела електромагнітних полів та електромагнітних випромінювань радіочастотного діапазону.
Який вплив ЕМП справляють на організм людини?
Яким чином випромінювання оптичного діапазону справляють вражаючу дію на організм працюючого?
Які методи і засоби захисту від дії ультра- та інфразвуку здійснюються на виробництві?
Як виконується захист працюючих при роботах з джерелами електромагнітних випромінювань?
Які засоби індивідуального та колективного захисту від лазерного випромінювання використовують під час роботи?

Завдання до самостійної роботи

1. Скласти кросворди на запропоновані нижче теми:
Охорона праці в системі наук. Роль курсу основ охорони праці в підготовці керівника виробництва.
Інфрачервоні, лазерні, ультрафіолетові випромінювання: дія на організм людини.
Метеорологічні фактори та їх вплив на здоров’я і працездатність людини.
Виробниче освітлення як фактор охорони праці. Характеристика виробничого освітлення: кількісні та якісні показники.
Методи захисту від інфрачервоного, лазерного, ультрафіолетового випромінювань.
Методи захисту від іонізуючого випромінювання.
Основні засоби зниження виробничого шуму.
Заходи і засоби захисту від виробничих вібрацій.


2. Розв’язати наведені нижче задачі:

Задача №1
В реакторному цеху рівень шуму на постійних робочих місцях 97 дБА, рівень вібрації – 120 Гц. Дати гігієнічну оцінку фізичним факторам та запропонувати заходи щодо їх оптимізації.

Задача №2
У взуттєвій майстерні температура отоплюючих приладів 95°С, температура зовнішньої стіни – 16°С, величина штучного освітлення – 250 люкс, необхідний объєм вентиляції – 68 м3/г. Дати оцінку виробничим умовам та запропонувати заходи щодо їх покращення.
Рекомендована література
Основна
[17; 18; 19; 21; 22; 23; 27; 29; 31; 38; 39; 47; 48].

Додаткова
[1; 3 ; 5; 6; 14;18; 24; 25; 28].


ТЕМА 8. ОСНОВИ ВИРОБНИЧОЇ БЕЗПЕКИ

План вивчення теми

Безпека внутрішньозаводського та внутрішньоцехового транспорту.
Безпека при вантажно-розвантажувальних роботах.
Безпека підіймально-транспортного обладнання.
Причини електротравм.
Умови ураження людини електричним струмом.
Система засобів, заходів безпечної експлуатації електроустановок.
Система електрозахисних засобів.
Надання першої допомоги при ураженні електричним струмом.

Навчальні цілі:
засвоєння, закріплення, поглиблення і систематизація знань про:
-вимоги безпеки внутрішньозаводського та внутрішньоцехового транспорту;
-вимоги безпеки при вантажно-розвантажувальних роботах;
-основні причини електротравматизму;
-небезпеку мереж однофазового струму, трифазових мереж з ізольованою та глухозаземленою нейтраллю;
-технічні засоби безпечної експлуатації електроустановок за нормальних режимів роботи та при переході напруги на нормальнонеструмоведучі чинники;
-призначення електрозахисних засобів;
-порядок дії у разі ураження електричним струмом.
Завдання та методичні рекомендації до вивчення теми

Розкриваючи зміст першого питання необхідно зазначити, що з метою забезпечення безпеки на території підприємства та в цехах вивішуються схеми руху транспорту та робітників. Кількість транспортних шляхів та їх ширина залежить від кількості та насиченості вантажопотоків конкретного виробництва. При цьому до уваги беруться зручність та безпека руху. Проїзна частина території підприємства повинна мати розмітку.
Слід розглянути такі питання як:
швидкість руху транспортних засобів на території підприємства;
наявність різних видів сигналізації;
норми освітленості проїздів на території підприємства;
вимоги щодо межі проїжджої частини.
Розглядаючи дане питання необхідно також звернути увагу на те, що на підприємствах практично всіх галузей в якості внутрішньоцехового транспорту широко застосовуються конвеєри. Тому доцільно буде розглянути безпеку саме цього виду транспорту. Так, всі рухомі частини конвеєрів, до котрих можливий дотик робітників, повинні бути огороджені. Повинні бути огороджені оглядові люки пересипних лотків, бункерів, розташованих у місці розвантаження і завантаження конвеєрів.
Слід більш детальніше розглянути питання про:
вимоги до проїздів та проходів для обслуговування конвеєрів;
обладнання конвеєрів відповідними приладами, що забезпечують їх безпеку.
Перш за все приступаючи до розгляду другого питання слід зазначити, що вантажно-розвантажувальні роботи в залежності від ступеня небезпеки поділяються на чотири групи:
малонебезпечні;
небезпечні;
пилові та гарячі;
небезпечні.
Особливих заходів безпеки треба дотримуватись при транспортуванні небезпечних речовин, котрі можуть викликати пожежі, вибухи, отруєння працівників.
Необхідно розглянути:
основні вимоги щодо упаковки з небезпечними вантажами;
порядок організації вантажно-розвантажувальних робіт;
правила складування вантажів.
Розкриваючи зміст третього питання слід зазначити, що до підіймально-транспортних відносяться:
Транспортувальні машини.
Вантажопідіймальні машини:
а) підіймаючі (ліфти, електро- та автонавантажувачі);
б) крани (баштові, козлові, мостові, кран-балки та електроталі).
Аналіз травматизму при експлуатації підіймально-транспортного обладнання в різних галузях промисловості показує, що більшість нещасних випадків припадає на роботи, пов’язані з використанням другого виду транспорту.
Так, робоча зона вантажопідіймальних машин є джерелом виробничої небезпеки для обслуговуючого персоналу та для сторонніх осіб, котрі можуть опинитись тут.
Необхідно висвітлити питання про небезпеки, з якими стискаються в даному випадку люди, розкрити особливість підіймально-транспортного обладнання; основні вимоги щодо безпеки вантажопідіймальних кранів.
При розгляданні четвертого питання треба зазначити, що електротравма – це травма, що викликана впливом електричного струму або електричної дуги. Електротравматизм порівняно до інших видів травматизму має деякі відмінні особливості. Так, небезпека електричного струму, на відміну від інших небезпек, усугубляється тим, що людина не в змозі без спеціальних приладів виявити напругу дистанційно, а також швидкість ураження – небезпека виявляється, коли людина вже уражена. Аналіз нещасних випадків зі смертельними наслідками показує, що на долю уражень електричним струмом припадає на виробництві до 40%, причому більша частина уражень трапляється в електроустановках напругою до 1000 В. Ця обставина зумовлена значною поширеністю таких електроустановок і тим, що їх обслуговують практично всі особи, що працюють в промисловості, а електроустановки напругою понад 1000 В обслуговуються малочисельним колом кваліфікованого персоналу.
Враховуючи широке використання електроенергії у всіх галузях народного господарства, особливого значення набуває проблема електробезпеки при експлуатації електрообладнання.
Успішна профілактика електротравматизму можлива лише за умови ретельного вивчення причин їх виникнення. Тому, доцільно буде розглянути основні причини нещасних випадків від дії електричного струму.
Розкриваючи зміст п’ятого питання слід зазначити, що аналіз небезпеки електричних мереж практично зводиться до визначення значення струму, який протікає через тіло людини в різних умовах, в котрих може опинитися людина при експлуатації електромереж та електрообладнання. Ураження людини електричним струмом може наступити при двофазовому та однофазовому дотику до струмоведучих частин, а також внаслідок дотику до струмоведучих частин, які опинились під напругою, та при включенні на напругу кроку.
Двофазовий дотик є найбільш небезпечним, так як людина опиняється під повною робочою або міжфазовою (лінійною) напругою.
При двофазовому дотику до струмоведучих частин значення уражаючого струму залежить тільки від напруги мережі та опору тіла людини. Найбільше розповсюдження має однофазовий дотик до струмоведучих частин, де значення струму, який проходить через людину, в трифазовій мережі залежить перед усім від режиму нейтралі джерела живлення.
Необхідно дати визначення таким поняттям як “ізольована нейтраль” та “глухозаземлена нейтраль”; розкрити в чому полягає небезпека мереж однофазового струму, розглянувши схеми дотику:
до проводу ізольованої мережі;
до незаземленого проводу мережі з заземленим полюсом;
до проводу несправної мережі, а також трифазових мереж з ізольованою та глухозаземленою нейтраллю, використавши з цією метою схеми дотику;
до однієї фази справної мережі;
до двох фаз справної мережі;
до справної фази несправної мережі.
Розглядаючи шосте питання необхідно зазначити, що застосовані в електроустановках захисні заходи умовно можна поділити на 2 групи: ті, що забезпечують безпеку при нормальному режимі роботи електроустановок та ті, що забезпечують безпеку при аварійному режимі роботи.
До технічних засобів безпечної експлуатації електроустановок за нормальних режимів роботи відносять:
Застосування малих напруг: якщо номінальна напруга електрообладнання не перевищує тривало допустимої напруги дотику, знижується небезпека ураження електричним струмом. Областю застосування малих напруг є ручний електроінструмент, переносні лампи, лампи місцевого освітлення, сигналізація.
Захисне розділення мереж: якщо єдину сильно розгалужену мережу з великою ємністю та малим опором ізоляції розділити на ряд невеликих мереж такої ж напруги, які будуть мати незначну ємність та високий опір ізоляції, небезпека ураження різко знизиться.
Вирівнювання потенціалів: зниження напруг дотику та кроку між точками електричної ланки, до яких можливий одночасний дотик або на котрих може одночасно стояти людина.
Розташування струмоведучих частин на недосяжній висоті або в недоступному місці: забезпечує безпеку без огороджень та блокувань.
Блокування: застосовується в електрообладнанні напругою понад 250 В, в котрих часто виконуються роботи на огороджувальних струмоведучих частинах; забезпечує зняття напруги з струмоведучих частин електрообладнання при проникненні до них без зняття напруги.
Необхідно також відмітити велике значення ізоляції в забезпеченні безпечної експлуатації електроустановок. Адже ізоляція запобігає протіканню струмів через неї завдяки великому опору.
До технічних засобів безпечної експлуатації електроустановок при переході напруги на нормальнонеструмоведучі чинники відносять:
Захисне заземлення: застосовується з метою зниження потенціалу на корпусі електрообладнання до безпечної величини в трифазових трипровідних мережах напругою до 1000 В з будь-яким режимом нейтралі.
Занулення: застосовується з метою усунення небезпеки ураження людей струмом при пробиванні фази на корпус; використовується в чотирипровідних мережах напругою до 1000 В з заземленою нейтраллю.
Захисне вимкнення: використовується в тих випадках, коли інші захисні заходи ненадійні, їх важко здійснити (в умовах вічної мерзлоти і т.п.), багато коштують або коли до безпеки обслуговування пред’являються підвищені вимоги (в шахтах, кар’єрах), а також у пересувних електроустановках. Область застосування пристроїв захисного вимкнення практично не обмежена (в мережах любої напруги та з любим режимом нейтралі).
Розкриваючи зміст сьомого питання необхідно звернути увагу на ту обставину, що при наявності напруги забороняється проникнення людей за огородження електрообладнання, а при відсутності огороджень необхідно дотримуватись мінімальної відстані, на якій дозволяється наближення до струмоведучих частин.
Згідно стандарту, електрозахисні засоби – це переносні засоби, призначені для захисту людей, котрі працюють з електроустановками, від ураження електричним струмом, від дії електричної дуги та електромагнітного поля. За призначенням електромагнітні засоби умовно поділяють на: ізольовані, огороджувальні та запобіжні.
При розгляданні восьмого питання слід зазначити, що перша допомога при нещасних випадках від дії електричного струму складається з двох етапів:
звільнення потерпілого від дії струму;
надання йому першої допомоги.
Перша медична допомога – це комплекс заходів, спрямованих на відновлення або збереження здоров’я потерпілих, здійснюваних немедичними працівниками або самим потерпілим. Найважливіше положення її надання – терміновість.
При ураженні електричним струмом потрібно використовувати такі безпечні методи:
вимикати напругу рубильником або вимикачем;
забезпечити безпеку шляхом захисного вимикання аварійної ділянки або мережі в цілому.
Якщо вимикання не може бути виконано досить швидко треба терміново звільнити потерпілого від дії струмоведучих частин, до яких він торкається. При цьому особа, яка надає допомогу, повинна пам’ятати, що не можна доторкатись до потерпілого, бо це небезпечно для життя рятівника. Особі, яка надає допомогу, треба стежити за тим, щоб не доторкнутись до струмоведучої частини і не опинитися під напругою.
Слід розглянути порядок дії у разі ураження електричним струмом від струмоведучих частин або проводу до та понад 1000 В, якими запобіжними заходами при цьому користуються, а також заходи долікарняної допомоги, враховуючи стан, в якому перебуває потерпілий.

Питання для самоконтролю

Назвіть основні вимоги безпеки при експлуатації внутрішньозаводського транспорту.
Які вимоги пред’являються до конвеєрів?
Які заходи безпеки необхідно виконувати при вантажно-розвантажувальних роботах?
У чому полягає особливість експлуатації підіймально-транспортного обладнання з точки зору безпеки?
Якими запобіжними пристроями обов’язково повинен забезпечуватись підйомний кран?
У чому полягає особливість електротравматизму? Назвіть основні причини електротравм.
При яких умовах виникає ураження людини електрострумом? Розгляньте основні схеми дотику в електромережі.
Які необхідно виконувати технічні засоби при експлуатації електроустановок за нормальних режимів роботи?
Які основні технічні засоби безпечної експлуатації електроустановок при переході напруги на нормальнонеструмоведучі чинники?
Що таке електрозахисні засоби і як вони поділяються за призначенням?
Які використовуються методи звільнення потерпілого від дії електричного струму?
У чому полягають заходи долікарської допомоги у разі ураження електричним струмом?

Завдання до самостійної роботи

1. Скласти кросворди на запропоновані нижче теми:
Небезпечні зони обладнання, огороджуючі та запобіжні пристрої, їх призначення та види.
Вимоги безпеки до конструкції та експлуатації підіймально-транспортного обладнання.
Контроль і профілактика пошкоджень ізоляції.
Вимоги до персоналу, що обслуговує електрообладнання, його кваліфікація, групи електробезпеки.

Рекомендована література
Основна
[14; 15; 24; 30; 32; 33; 43; 47; 48].

Додаткова
[1; 2; 8; 10;12; 15; 16; 17; 20 ; 27;28].


ТЕМА 9. ОСНОВИ ПОЖЕЖНОЇ ПРОФІЛАКТИКИ НА ВИРОБНИЧИХ ОБ’ЄКТАХ
План вивчення теми

1. Категорії приміщень та будівель за вибухопожежною та пожежною небезпекою.
2. Класифікація вибухо- та пожежонебезпечних приміщень (зон) відповідно до правил улаштування електроустановок (ПУЕ).
3. Основні напрямки системи попередження пожеж.

Навчальні цілі:
засвоєння, закріплення, поглиблення і систематизація знань про:
- пожежо- та вибухонебезпечні властивості речовин, матеріалів, що знаходяться в певних приміщеннях;
- пожежо- та вибухонебезпечні приміщення;
- заходи щодо запобігання формуванню горючого середовища, а також запобігання виникненню в горючому середовищі джерела запалювання;
- безпечні, малонебезпечні, небезпечні, особливо небезпечні речовини і матеріали та вимоги щодо їх зберігання.

Завдання та методичні рекомендації до вивчення теми

Розглядаючи перше питання слід зазначити, що для визначення нормативних вимог щодо забезпечення вибухопожежної та пожежної безпеки керуються категоріями виробництв, будівель та приміщень згідно з СНиП 2.04.02-84 чи ОНТП 24-86.
За вибухопожежною та пожежною небезпекою приміщення і будівлі поділяють на 5 категорій (А, Б, В, Г, Д).
Категорії визначають для найбільш несприятливої відносно пожежі чи вибуху ситуації, виходячи з виду горючих матеріалів та речовин, що перебувають у приміщеннях, їх кількості та пожежонебезпечних властивостей, і особливостей технологічних процесів.
Розкриваючи зміст другого питання перш за все треба зазначити, що головним заходом запобігання пожеж і вибухів від електрообладнання є правильний вибір і експлуатація обладнання у вибухо- і пожежонебезпечних приміщеннях. Згідно з Правилами улаштування електроустановок (ПУЕ), приміщення поділяються на:
вибухонебезпечні (В-І, В-Іа, В-Іб, В-Іг, В-ІІ, В-ІІа);
пожежонебезпечні (П-І, П-ІІ, П-ІІа, П-ІІІ) зони.
Вибухонебезпечною вважається зона в приміщенні у межах до 50 м по горизонталі та по вертикалі від технологічного апарату, з якого можливо виділення горючих газів або пари легкозаймистих рідин, якщо об’єм вибухонебезпечної суміші дорівнює або більш ніж 5% вільного об’єму приміщення.
Пожежонебезпечною зоною називається простір, у межах якого постійно або періодично обертаються горючі речовини та в якому вони можуть знаходиться при нормальному технологічному процесі або при його порушеннях.
Необхідно надати повну характеристику кожної з вище зазначених зон приміщень.
Розглядаючи третє питання слід перш за все зазначити, що одним з основних принципів у системі попередження пожеж є положення про те, що горіння (пожежа) можливе лише за певних умов: наявність речовини, здатної горіти, джерела вогню з певною здатністю надати необхідну енергію горіння та окислювача.
Під горючим розуміють всяку тверду, рідинну або газоподібну речовину, що здатна окислюватись з виділенням тепла і випромінюванням світла. Окислювачами, крім кисню, можуть бути хлор, фтор, сірка і кисневмісні рідини, які при нагріванні або ударі в природних умовах розпадаються з виділенням кисню. Джерелом запалювання вважається всяка дія на горючу речовину і окислювач, що може викликати горіння.
При зменшенні концентрації кисню в повітрі інтенсивність горіння різко знижується, а при концентрації його в повітрі менше 14% горіння більшості речовин припиняється. Окислювач разом з горючою речовиною утворює так зване горюче середовище.
Система попередження пожеж включає два основних напрямки:
Запобігання формуванню горючого середовища.
Запобігання виникненню в горючому середовищі джерела запалювання.
Необхідно надати повну характеристику даним напрямкам.


Питання для самоконтролю

Як поділяються приміщення і будівлі за вибухопожежною та пожежною небезпекою?
Якими нормативними документами керуються для визначення вимог щодо забезпечення вибухопожежної та пожежної безпеки?
Які приміщення належать до категорії А, Б, В, Г, Д?
Дайте характеристику класів вибухонебезпечних зон.
Дайте характеристику класів пожежонебезпечних зон.
Яким чином досягається запобігання формуванню горючого середовища?
Як організується запобігання виникненню в горючому середовищі джерела запалювання?
Яким є порядок сумісного зберігання речовин та матеріалів?

Завдання до самостійної роботи

1.Скласти кросворди на запропоновані нижче теми:
Організація пожежної безпеки на підприємстві та обов’язки власника.
Навчання правил пожежної безпеки.

Рекомендована література
Основна
[14; 15; 24; 30; 32; 33; 43; 47; 48].

Додаткова
[1; 2; 8; 10; 12; 15; 16; 17; 20; 27; 28].


3. Плани та методичні рекомендації до семінарських занять

Змістовий модуль 1. Основи охорони праці

Семінарське заняття №1
ТЕМА 2. ПРАВОВІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ ОСНОВИ ОХОРОНИ ПРАЦІ
План заняття

Гарантії охорони праці жінок.
Обов’язки роботодавця щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці.
Тривалість робочого часу працівників.
Права неповнолітніх та жінок у трудових правовідносинах.
Відшкодування роботодавцем шкоди працівникам у разі ушкодження їх здоров’я чи нанесення моральної шкоди.

Навчальні цілі:
поглибити, узагальнити та систематизувати знання студентів про:
безпечні і нешкідливі умови праці;
тривалість робочого часу працівників;
права неповнолітніх та жінок у трудових правовідносинах.

Проблемні питання для обговорення

Дайте визначення змісту поняття “охорона праці”.
Які права на охорону праці має працівник під час роботи на підприємстві?
Як законодавство охороняє працю жінок та молоді?
Розкажіть порядок забезпечення працюючих засобами індивідуального захисту.
Які права має працівник на пільги та компенсації за важкі та шкідливі умови праці?

Завдання

1. Підготувати презентацію згідно плану заняття, а також за нижче наведеними темами:
Правові та нормативні акти про охорону праці.
Соціальне страхування робітників від нещасних випадків та професійних захворювань.
Трудовий договір. Види трудового договору. Контрактна форма.
Відшкодування власником підприємства, установи шкоди, заподіяної працівникові пошкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків.

2. Розгляньте норми КЗпП України, які встановлюють загальні правила охорони праці робітників та службовців.

Розкажіть про ці правила.
На які статті КЗпП України вам необхідно зіслатися для обґрунтування відповіді?
3. Ознайомтесь із статтями 50–65 КЗпП України.
У чому проявляється нормативність робочого часу?
Як в законі обмежується робочий час в складних умовах?

Ситуаційні завдання до питання «Гарантії охорони праці жінок»

1. Згідно із медичним заключенням продавець Акимова у зв’язку з вагітністю повинна бути переведена на іншу, більш легку, роботу строком на 3 місяці. Її перевели адміністратором магазину. Середній заробіток у Акимової після переводу зменшився на 15 грн.
У яких випадках по діючому законодавству роботодавець зобов’язаний перевести жінку на більш легку роботу?
Як оплачується праця жінок, переведених на більш легку роботу у зв’язку з вагітністю та пологами?
Чи правильно переведена Акимова?
Чи компенсується в окладах?

2. Чергова аптека працює цілодобово. До адміністрації аптеки звернулася фармацевт Демитрова із проханням звільнити її від роботи у вечірній та нічний час, тому що в неї двоє дітей віком 3 та 8 років.
Яка робота вважається нічною?
Яка тривалість роботи у нічний час?
Як оплачується робочим та службовцям робота у нічний час при почасовій та відрядній оплаті праці?
Чи обоснована вимога фармацевта Демитрової?

3. Контролер ВТК Петрова, пропрацювала всього 25 днів, одержала післяпологову відпустку. По закінченні цієї відпустки вона звернулася до адміністрації з проханням про надання їй черговій відпустки та відпустки для виховання дитини.
Які види відпусток ви знаєте та яка їх тривалість?
Який порядок надання відпусток для виховання новонародженої дитини?
Якими правами користуються жінки, які знаходяться у відпустці по вагітності та пологам?
Чи обоснована вимога Петрової?

4. Ларина працювала у торзі завідуючою овочевим складом, не маючи підлеглих собі робітників. У період відпустки Лариної по вагітності та пологам вона була переведена адміністрацією товарознавцем, а на її місце був прийнятий новий робітник. Згоди на це Ларіна не давала. Нова робота її не задовольняла, тому що вона зв’язана з систематичними поїздками, що лишало її можливості годувати дитину груддю. У зв’язку з відмовою Ларіної перейти працювати товарознавцем, вона була ще до закінчення післяпологової відпустки звільнена адміністрацією по п. 2 ст. 40 КЗпП України. Звільнення Ларіної адміністрація з профкомом не узгодила, посилаючись на те, що її посада відноситься до керівних посад.
Які порушення допущені адміністрацією відносно Ларіної?
У якому порядку та в яких випадках дозволяється перевід адміністрацією робітників та службовців на іншу постійну роботу?
Яке рішення слід прийняти у даному випадку?

5. Директор експериментальної пошивної фабрики з метою виконання річного плану до 13 березня 2004 р. видав наказ, обов’язуючий модельєрів цеху по закінченні робочого дня протягом 3 годин працювати швачками на поточних лініях. Виданню наказу запобігали цехові збори, на яких була роз’яснена необхідність і тимчасовість такої міри.
Модельєри Зорянська та Макєєва відмовились залишатися на надурочні роботи, заявив начальнику цеху, що в них малолітні діти.
Розгляньте законність дій адміністрації по умовам завдання.
Чи допущенні нею які-небудь помилки при виданні наказу?
Якщо так, то які?
Назвіть відповідні статті КЗпП України.
В яких випадках дозволяються надурочні роботи?
Чи вправі Зирянська та Макєєва відмовитись від участі в надурочних роботах?
Які дії слід у даному випадку здійснити профспілковому комітету фабрики?

Ситуаційні завдання до питання «Обов’язки роботодавця щодо створення
безпечних і нешкідливих умов праці»

1. Технічний інспектор обласного комітету профспілки Муратов направив в Управління побутового обслуговування заперечення проти прийому в експлуатацію пральної фабрики у зв’язку з тим, що в ній не передбачені роздягальні для працівників.
По листу технічного інспектора начальник відділу капітального будівництва Управління дав пояснення, в яких стверджував, що працівники пральної фабрики можуть переодягатися на своїх робочих місцях до початку та після закінчення робочої зміни.
Акт прийому пральної фабрики в експлуатацію надійшов на узгодження керівника Управління побутового обслуговування.
Як перевіряється додержання правил охорони праці і техніки безпеки при прийманні підприємств, цехів, ділянок, виробництв в експлуатацію?
Яке рішення слід прийняти по запереченню технічного інструктору профспілки?

2. У підготовчому цеху деревообробного комбінату трапився нещасний випадок: осколок деревини поранив око молодому робітнику Клюєву. Розслідуванням обставин нещасного випадку встановлено, що в порушення правил Клюєв працював без захисних окулярів, інструктаж по техніці безпеки з ним не проводився.
В акті вказано, що винуватцем у нещасному випадку визначається Клюєв, що порушив правила техніки безпеки та профком, зобов’язаний проводити інструктажі по безпечним методам ведення робіт.
На кого полягає зобов’язанність проводити інструктажі робітників по техніці безпеки та виробничої санітарії?
Чи вірно вказані винні особи в акті про нещасний випадок?

3. Студент Лямін, працюючи нічним сторожем будівельно-монтажного управління звернувся до профкому БМУ із скаргою на дії адміністрації, яка заборонила йому уходити по закінченні нічної зміни у виданому йому спецодязі – у овчинному кожуху.
У скарзі вказано, що адміністрація вважає кожух черговим спецодягом.
Які загальні правила забезпечення робітників спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами особистого захисту?
Якими нормативними актами ці правила встановлюються?
Яку відповідь необхідно дати на скаргу Ляміна?

4. Студент IV курсу хіміко-технологічного університету Клименко, знаходячись на переддипломній практиці на Хімкомбінаті звернувся до буфетниці Петрової з пропозицією видавати йому замість передбаченого лікувально-профілактичного харчування цигарки та цукерки на суму відповідну вартості харчування.
В яких випадках працівнику видається безкоштовно молоко та лікувально-профілактичне харчування?
Які правила їх призначення та видачі?
Чи вправі буфетниця погодитися з пропозицією Клименка?

Ситуаційні завдання до питання «Тривалість робочого часу працівників»

1. Наказом генерального директора виробничого об’єднання “Тугайантрацит” для успішного виконання річного плану з 15 квітня 2004 р. встановлено для всіх робітників та службовців об’єднання робочий день тривалістю 8 годин при 6-ти денному робочому тижні.
Профком об’єднання почав вимагати відміни цього наказу.
Яка нормативна тривалість робочого дня і робочого тижня згідно українського законодавства?
Укажіть відповідну норму Конституції України, статтю КЗпП України.
Чи вправі дирекція об’єднання тимчасово встановлювати більшу тривалість робочого дня та робочого тижня?
Укажіть помилки, припущені виданням наказу, наведеного в завданні.

2. При оформленні на роботу на меблевий комбінат у якості бригадира лакіровальників Голядкин поцікавився режимом свого робочого часу і одержав від начальника відділу кадрів відповідь, що для лакіровальників встановлений 6-ти годинний робочий день, а для бригадира – звичайний, 7-ми годинний.
Вважаючи, що бригадир підвержений дії шкідливих речовин в тій же мірі, що і члени бригади лакіровальників, Голядкин попрохав точніше визначити тривалість його робочого часу у відділі праці та зарплати комбінату.
Назвіть підстави скорочення робочого часу для окремих категорій робітників згідно із КЗпП України.
Яка тривалість робочого часу робітників з шкідливими умовами праці?
Як визначити, чи відноситься робітник до категорії робітників з шкідливими умовами праці?
Яку відповідь потрібно дати бригадиру Голядкину?

3. Валяєв, працювавший на протязі місяця на посаді нічного приймальника хліба в булочній звернувся до адміністрації з вимогою доплачувати йому за надурочну роботу, так як він щонічно працює по 7, а не по 6 годин. В доплаті Валяєву було відмовлено, тому що він виконує змінну роботу при 6-ти денному робочому тижні і прийнятий спеціально для виконання нічної роботи.
Валяєв звернувся за роз’ясненням до профкому.
Які підстави скорочення робочого часу згідно з трудовим законодавством України?
Якою повинна бути тривалість праці у нічний час?
Який час вважається нічним?
Які робітники не можуть притягуватися до нічних робіт?
Як треба розв’язати спір. Викладений в завданні?

4. Рішенням адміністрації відділення Держбанку для зменшення кількості надурочних годин групі інспекторів, працювавших через день з 19 годин до 8 ранку наступного дня, встановлено нічна перерва на обід тривалістю 4 години з умовою, що вони під час цієї перерви не мають права відлучатися з приміщення де зберігається грошова виручка. Своє рішення адміністрація обґрунтувала тим, що після 2 годин ночі інкасатори нічим не зайняті.
Яка мета перерви робочого дня?
Через який час праці вона повинна надаватися?
Якою повинна бути його тривалість?
Розгляньте чи законне рішення адміністрації по умовам завдання.

Ситуаційні завдання до питання «Права неповнолітніх та жінок у трудових правовідносинах»

1. У результаті перевірки виконання трудового законодавства на шахті правова інспекція обкому профсоюзів відмітила у акті як порушення прийом на роботу у якості санітарки медпункту на західному горизонті шахти Наташі Горєлової, 17 років. У поясненнях по акту адміністрація посилалася на те, що згідно зі ст. 174 КЗпП України застосовування праці жінок по санітарному обслуговуванню у шахтах не забороняється.
Яке рішення слід прийняти по зауваженням правової інспекції?
Надайте його обґрунтування, зішліться на закон.
По яким нормативним документам слід визначати можливість застосування праці жінок та підлітків на тяжких, шкідливих, небезпечних роботах, а також на підземних роботах?

2. Начальник відділу проектного інституту Решетняк попередив інженера Криницьку, що через три дня вона направляється до відрядження на два тижня, Криницька заявила, що їхати у відрядження вона не може, тому що проти її поїздок заперечує чоловік, який по умовам своєї праці не може забезпечити догляд за їх дітьми 15 та 6 років. Решетняк пояснив Криницькій, що по закону для направлення працівника у відрядження згода членів його сім’ї не потрібна і її діти вже достатньо дорослі.
Які обмеження застосування праці жінок та підлітків встановлюються нормами КЗпП України?
Розгляньте відповідні статті КЗпП України.
Чи вірна позиція адміністрації у наведеному спорі?
Приведіть обґрунтування, спираючись на закон.

3. У зв’язку із ліквідацією районної контори “Продснаб” разом з іншими працівниками були звільнені бухгалтер Фазлієва, яка знаходилася у післяпологовій відпустці та інспектор відділу кадрів Палагутіна, яка мала дитину у віці 14 місяців. Палагутіна та Фазлієва звернулися до суду з вимогою поновити їх на роботі. Заперечуя проти позову, директор ліквідуємої контори “Продснаб” вказав, на те, що звільнення Палагутіної та Фазлієвої представляє собою примусову міру і поновлення їх на роботі неможливо, тому що контора працює останній тиждень. Народний суд виніс рішення доручити на виконком райради народних депутатів обов’язок по працевлаштуванню Палагутіної та Фазлієвої.
Які пільги працюючим жінкам передбачені КЗпП України?
Розгляньте відповідні статті кодексу.
Чи правомірно звільнення, здійснене по умовам завдання?
Чи вірно рішення суду?
Наведіть обґрунтування, спираючись на закон.

4. По закінченні фінансового коледжу Галя Міронова, 17 років, була направлена на роботу до тресту “Дніпросантехбуд” у якості бухгалтера згідно із присвоєною у коледжі кваліфікацією. Проте у тресті вільної посади бухгалтера не знайшлося і Міронова була зарахована оператором перфораційної машини. Головний бухгалтер неодноразово робив Міроновій усні зауваження у зв’язку з неінтенсивністю праці на протязі робочого дня, а після 10 місяців роботи вона за згодою профкому була звільнена по скороченню штату, Міронова звернулася до суду з вимогою поновити її на роботі та надати їй роботу за спеціальністю.
Які пільги працюючій молоді передбачені нормами КЗпП України?
Розгляньте відповідні статті кодексу.
Чи правомірні дії адміністрації по умовам завдання?
Які нею допущені порушення?
Наведіть обґрунтування, спираючись на закон.
Яке рішення треба винести суду?

5. Сироткін, 15 років і Мацепуро, 16,5 років, були прийняті на роботу до вагоноремонтного заводу учнями слюсаря. На протязі перших двох місяців вони працювали по 6 годин на день, а потім їм була доручена робота на півавтоматі, який виготовлював гровер-шайби, і майстер розпорядився, щоб Сироткін та Мацепуро працювали по 7 годин на день. Інженер по техніці безпеки при перевірці цеху заводу указав майстрові на те, що невірно організовано робочий день Сироткіна та Мацепуро, проте майстер заперечив, що їм присвоєно 3-й розряд і вони вже не є учнями.
Якою повинна бути тривалість робочого дня робочих та службовців молодших 18 років?
Чи правомірні дії адміністрації по установленню тривалості робочого дня молодим робочим по умовам завдання?
Зверніться до закону.
Чи має для встановлення норм робочого часу Сироткіна та Мацепуро значення те, що вони перестали бути учнями?

Учень школи робочої молоді Крикунов попрохав у адміністрації заводу, де він працював револьверником, щоб щорічна відпустка була йому надана у червні 2004 р., коли він здає іспити у школі. Так як по графіку відпустка Крикунову передбачалася у серпні 2004 р. (він у свій час не заперечував проти цього), адміністрація заводу відмовила Крикунову у наданні відпустки у червні. Після цього Крикунов із аналогічною вимогою звернувся до комісії по трудовим спорам (КТС).

Які пільги передбачені законом робочим та службовцям, які навчаються у школах робочої молоді?
Яке рішення повинна винести КТС по заяві Крикунова?


Ситуаційні завдання до питання «Відшкодування роботодавцем шкоди працівникам уразі ушкодження їх здоров’я чи нанесення моральної шкоди»

1. Кранівниця Жукова після тяжкого інфекційного захворювання представила заключення МСЕК (медично-санітарної експертизи) про те, що їй потрібно переведення на більш легку працю строком на 2 місяці. Адміністрація перевела Жукову на роботу вахтером із зменшуванням заробітку на 55 грн.
У яких випадках робітники та службовці мають право вимагати переводу на іншу роботу?
Як оплачується праця робітників та службовців при переводі за їх ініціативою на іншу роботу?
Як оформлюється перевід на іншу роботу?
Протягом якого часу у кранівниці Жукової зберігається її колишній заробіток?

2. По заключенню медично-санітарної комісії (МСЕК) такелажнику Чечоткіну було заборонено працювати по його спеціальності. Оскільки на заводі, де працював Чечоткін, легкої праці, на якій можна було б його використовувати, не виявилось, його звільнили по ст. 40 п. 2 КЗпП України.
Чечоткін звернувся до районного народного суду із позовом до заводу про поновлення на роботі. У судовому засіданні виявилося, що ніякої відповідної роботи на заводі для Чечоткіна не було. Незважая на це народний суд поновив Чечоткіна на роботі.
Чому народний суд по позову Чечоткіна прийняв рішення про поновлення його на роботі?
На протязі якого часу повинен бути поновлений Чечоткін на роботі по рішенню суду?

3. Слюсар-ремонтник Семиволоков, знаходячись по закінченні робочої зміни у душовій, підслизнувся й упав, внаслідок чого одержав травму голови та легкий струс мозку. Після лікування він звернувся до начальника цеху з проханням скласти акт про нещасний випадок на виробництві й одержав відмову. Начальник цеху пояснив Семиволокову, що акти про нещасні випадки, які мали місце у приміщеннях, повинен скласти профком.
Які обов’язки адміністрації по розслідуванню та обліку нещасних випадків на виробництві?
Хто повинен скласти акт про нещасний випадок по умовам завдання?
Розгляньте порядок розслідування та обліку нещасних випадків на виробництві.

4. Токарю комбінату Жукову під час обробки деталі попала у око металева стружка. На третій день після цього випадку Жуков відчув біль у оці й звернувся за допомогою до поліклініки. Витягнув із ока стружку, лікар звільнив Жукова від роботи. Жуков вимагав від начальника цеху скласти акт. Начальник цеху заявив, що для цього пройшов строк, а крім того, Жуков вже видужав й одержить по лікарняному листу 100% заробітку.
Через 1,5 роки Жуков знов відчув біль в оці й, не дивлячись на кваліфіковану лікарську допомогу, осліп. По заключенню МСЕК, Жукова було визнано інвалідом III групи з утратою працездатності: загальної – 50%, професіональної – 35% - він не міг виконувати роботу токаря. Наказом по заводу Жукова (за його згодою) перевели на роботу кур’єром з окладом 80 грн.
Для оформлення пенсії й подальшого відшкодування доплати у зв’язку із травмою ока Жуков звернувся спочатку до начальника цеху, а потім – до головного інженера з проханням скласти акт про нещасний випадок. І начальник цеху й головний інженер заводу відмовили Жукову в цьому, посилаючись на неможливість встановити факт нещасного випадку з Жуковим.
Жуков звернувся до завкому з вимогою зобов’язати адміністрацію комбінату скласти акт про нещасний випадок, який трапився з ним на виробництві й привів до повної утрати зору на одне око.
Який порядок розслідування й оформлення нещасних випадків на виробництві?
Які правила відшкодування збитків у разі ушкодження здоров’я працівника у зв’язку з нещасним випадком на виробництві?
Чи обґрунтовані доводи адміністрації комбінату, яка відмовила Жукову у складанні акту про нещасний випадок?
Яку постанову повинен винести завком по справі Жукова?

Методичні рекомендації до семінарського заняття

При розгляданні ситуаційних завдань щодо гарантій охорони праці жінок насамперед необхідно зазначити, що законодавство України про охорону праці встановлює рівні права жінки і чоловіка у трудових відносинах (при прийомі на роботу, в оплаті праці), але, враховуючи фізіологічні особливості жіночого організму, соціальну роль матері, передбачає пільги для працюючих жінок.
Законом України “Про охорону праці” забороняється застосування праці жінок на важких роботах і роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах, крім деяких підземних робіт (нефізичних робіт або робіт по санітарному та побутовому обслуговуванню), залучення жінок до підіймання і переміщення вантажів, маса яких перевищує встановлені граничні норми.
Міністерство охорони здоров’я України затвердило “Перелік важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок”.
Багато пільг надає держава вагітним жінкам і жінкам, які мають неповнолітніх дітей. Так, забороняється залучати вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до 3 років, до нічних, понадурочних робіт, робіт у вихідні дні і направляти їх у відрядження.
Більш повно ці питання можна вивчити за Законом України “Про охорону праці” (Розділ II, ст.10), а також КЗпП України (Розділ XII, ст.174-186).
При розгляданні ситуаційних завдань відносно обов’язків роботодавця щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці необхідно зазначити, що відповідно до Закону України “Про охорону праці” власник розробляє (за участю профспілок) і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, підвищення існуючого рівня охорони праці, профілактики виробничого травматизму, профзахворювань та аварій.
Комплексні заходи є основою для складання розділу “Охорона праці” у колективному договорі, в якому обумовлена сума коштів з фонду охорони праці підприємства на їх виконання.
Організаційні заходи:
проведення навчання та інструктажів з охорони праці, виробничої санітарії, пожежної безпеки;
робота щодо професійного відбору;
здійснення контролю за дотриманням працівниками вимог інструкцій з охорони праці.
Технічні заходи:
модернізація технологічного, піднімально-транспортного обладнання, перепланування, розміщення обладнання;
впровадження автоматичного та дистанційного керування виробничим обладнанням.
Санітарно-виробничі заходи:
придбання або виготовлення пристроїв, які захищають працюючих від дії електромагнітних випромінювань, пилу, газів, шуму тощо;
улаштування нових і реконструкція діючих вентиляційних систем, систем опалення, кондиціювання;
реконструкція та переобладнання душових, гардеробних тощо.
Медико-профілактичні заходи:
придбання молока, миючих та знешкоджуючих засобів;
організація профілактичних медичних оглядів;
організація лікувально–профілактичного харчування.
Ці питання більш глибоко можна вивчити за Законом України “Про охорону” (Розділ II, ст.6-9), а також КЗпП України (Розділ I, VIII, XI).
При підготовці до рішення ситуаційних завдань з питань тривалості робочого часу працівників насамперед треба зазначити, що робочим вважається час, на протязі якого робітник, згідно з чинним законодавством або договором, повинен виконувати свої трудові обов’язки.
Нормування тривалості робочого часу здійснюється державою за участю профспілок. Законодавством встановлена звичайна, скорочена й неповна тривалість робочого часу.
Звичайна тривалість робочого часу не може перевищувати сорока годин на тиждень.
Скорочена тривалість робочого часу менше у порівнянні із звичайною та встановлюється законом у залежності від суб’єктів трудових правовідносин або від умов праці.
Ці питання більш повно можна вивчити за КЗпП України (Розділ IV-VI, XII).
При підготовці до рішення ситуаційних завдань з питань щодо прав неповнолітніх у трудових правовідносинах необхідно зазначити, що враховуючи фізичні, фізіологічні, психологічні особливості, властиві, неповнолітнім Закон України про “Про охорону праці” надає додаткові гарантії у сфері трудової діяльності.
Закон забороняє застосування праці неповнолітніх на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах. Порядок трудового і професійного навчання неповнолітніх професіям, пов’язаним з цими роботами, визначено у відповідному Положенні, затвердженому Держнаглядохоронпраці.
Забороняється також залучати неповнолітніх до підіймання і переміщення вантажів, маса яких перевищує встановлені граничні норми.
Неповнолітні приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду.
Ці питання більш повно можна вивчити за Законом України “Про охорону праці” (Розділ II, ст.11), а також за КЗпП України (Розділ XIII, XIV).
При розгляданні ситуаційних завдань з питань щодо відшкодування роботодавцем шкоди працівникам у разі ушкодження їх здоров’я насамперед необхідно зазначити, що роботодавець повинен відшкодувати працівнику шкоду, заподіяну йому у разі ушкодження його здоров’я згідно з Законом України “Про охорону праці”.
За працівниками, які втратили працездатність у зв’язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, зберігається місце роботи (посада) та середня заробітна плата на весь час до відновлення працездатності або визнання їх в установленому порядку інвалідами.
У випадку неможливості виконання потерпілим попередньої роботи роботодавець зобов’язаний забезпечити згідно з медичними рекомендаціями його перепідготовку й працевлаштування, встановити пільгові умови й режим праці.
Якщо роботодавець не має можливості працевлаштувати на своєму підприємстві осіб, які частково втратили працездатність, але не стали інвалідами, він зобов’язаний відрахувати цільовим призначенням до Державного фонду сприяння зайнятості населення кошти у розмірі середньорічної заробітної плати робітників за кожне створене робоче місце для таких осіб. Працевлаштування цих осіб здійснюється Державною службою зайнятості населення.
Крім того, відповідно до Закону України “Про охорону праці” (ст.22) власник зобов’язаний проводити розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій.
Порядок розслідування, реєстрації та обліку нещасних випадків на виробництві регламентується “Положенням про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, в установах і організаціях”.
Розслідування проводиться за участю представників профспілкової організації. Членом якої є потерпілий. У розслідуванні групових та зі смертельними наслідками нещасних випадків бере участь представник органу державного нагляду.
Більш повно ці питання можна вивчити за Законом України “Про охорону праці” (Розділ III, ст.22), за КЗпП України (Розділ XVII).

Рекомендована література
Основна
[1; 2; 3; 47; 48].

Додаткова
[1; 9; 18].


Семінарське заняття №2

ТЕМА 6. ПРОФІЛАКТИКА ТРАВМАТИЗМУ ТА ПРОФЕСІЙНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ

План заняття

Розслідування та облік нещасних випадків.
Розслідування та облік профзахворювань і отруєнь.
Розслідування та облік аварій.
Навчальні цілі:

поглибити, систематизувати та узагальнити знання студентів про:
- розслідування, облік та аналіз нещасних випадків, професійних захворювань і аварій;
- порядок і терміни розслідування нещасних випадків на виробництві;
- спеціальне розслідування нещасних випадків;
- порядок розслідування професійних захворювань на виробництві;
- порядок розслідування аварій.

План заняття

1. Розслідування та облік нещасних випадків.
2. Розслідування та облік профзахворювань і отруєнь.
3. Розслідування та облік аварій.

Проблемні питання для обговорення

З якою метою проводяться розслідування нещасних випадків, професійних захворювань та аварій?
Які фактори можуть призвести до травм?
Як класифікуються нещасні випадки?
Як розподіляються нещасні випадки за тяжкістю?
Ким визначається тяжкість травм?
Яким чином поділяються травми за кількістю потерпілих?
Які нещасні випадки підлягають розслідуванню?
Яким є склад комісії з розслідування одиночного нещасного випадку?
Кого необхідно повідомити про одиночний тяжкий нещасний випадок?
Кому надсилаються акти з розслідування нещасного випадку за формою Н-1?
Який склад комісії з розслідування групового чи смертельного нещасного випадку?
Хто призначає комісію з розслідування нещасного випадку зі смертельним наслідком?
Кому надсилаються акти з розслідування групових нещасних випадків?
Яким є порядок розслідування професійного захворювання?
Як класифікуються аварії?
Як розслідуються аварії I категорії?
Як розслідуються аварії II категорії?
Куди надсилаються акти з розслідування аварій?

Завдання

Підготувати презентацію згідно плану заняття, а також за нижче наведеними темами:
Порядок звітування про нещасні випадки.
Порядок обліку професійного захворювання.
Порядок обліку аварій.
Сучасний стан та динаміка аварійності в промисловості. Загальні закономірності залежності масштабів зруйнувань і тяжкості наслідків від виду технологічного процесу.
Семінар проводиться у формі ділової гри (ситуація надається викладачем безпосередньо на занятті)

Методичні рекомендації до семінарського заняття

При розгляданні першого питання насамперед треба зазначити, що відповідно до Закону України “Про охорону праці” (ст. 25) власник зобов’язаний проводити розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій.
Порядок розслідування та облік нещасних випадків регламентується відповідно до Положення про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, в установах і організаціях.
Нещасний випадок (травма) - це порушення анатомічної цілісності, фізіологічних функцій тканин чи організму людини в цілому, яке спричинене зовнішнім впливом. Травма є наслідком дії на людину небезпечних факторів, котрі можуть бути: механічними, термічними, електричними, хімічними, радіоактивними тощо. Відповідно, механічні фактори можуть призвести до поранення, ушибів, переломів; термічні - до опіків, теплових ударів, обморожень; електричні - загальних пошкоджень, опіків, металізації шкіри, електричних знаків, електроофтальмологічних ушкоджень; хімічні - до опіків, отруєнь; радіоактивні - до опромінення.
Нещасні випадки поділяються: по тяжкості, кількості потерпілих та зв’язку з виробництвом (страховій ознаці).
А. За тяжкістю нещасні випадки поділяються на мікротравми, легкі, тяжкі та смертельні.
Мікротравма - це травма, після якої непрацездатність триває не більше доби. Часто до таких травм відносяться травми шкіри, неглибокі порізи, незначні ушиби. Наприклад, потерпілий отримав поріз долоні, звернувся в медпункт. Лікар (фельдшер) виконав дезинфекцію порізу, наклав лейкопластир, запропонував повернутися на робоче місце або стати до роботи наступної зміни. Якщо потерпілий має можливість приступити до виконання роботи вже наступної зміни, то така травма вважається мікротравмою.
Легка травма - травма, результатом якої є нестійка втрата працездатності за професією більше як на одну добу. Після відповідного лікування стан здоров’я відновлюється повністю.
Тяжка травма призводить до стійкої втрати працездатності за професією (повністю або частково). Процес лікування, як правило, триває довго, при цьому може встановлюватися відповідна група інвалідності.
Смертельною вважається травма, після отримання якої смерть наступила одразу чи під час лікування, ще до встановлення групи інвалідності.
Тяжкість травм визначає лікувальний заклад згідно з Переліком травм, які відносяться до груп тяжкості, затвердженим Міністерством охорони здоров’я України. У процесі лікування тяжкість травми може бути змінена лікувально-технічною експертизою.
Б. За кількістю потерпілих травми поділяються на одиночні та групові.
Груповою вважається травма, що має три ознаки: одночасність, одна причина, кількість потерпілих від двох чоловік і більше.
В. За страховою ознакою (зв’язку з виробництвом) травми поділяються на виробничі та невиробничі.
До виробничих травм належать нещасні випадки, що сталися під час виконання робіт за нарядом, за розпорядженням адміністрації, при виконанні службових обов’язків або інших робіт на виробництві в урочний чи неурочний час, під час дії в інтересах підприємства за ініціативи працівника (попередження аварій, пожеж тощо), на вахті, під час відрядження, при доставці працівників на місце робіт чи з роботи на транспорті підприємства або орендованому ним транспорті, а також при слідуванні працівника на роботу (з роботи) на власному транспорті, якщо на його використання в службових цілях існує письмовий дозвіл адміністрації.
За результатами розслідування виробничих нещасних випадків складається акт за формою Н-1 (за винятком самогубства, природної смерті).
Контроль за правильністю розслідування нещасних випадків надається органам державного управління та нагляду за охороною праці. Громадський контроль здійснюють трудовий колектив через своїх уповноважених та представники профспілки.
Порядок розслідування виробничих нещасних випадків залежно від їх видів ілюструє таблиця 1.

Таблиця 1.
Розслідування та облік нещасних випадків

Найменування
Звичайне розслідування
Спеціальне розслідування


Одиночний нещасний випадок
Груповий або тяжкий нещасний випадок
Смертельний нещасний випадок




1 потерпілий
2-4 потерпілих
5 потерпілих

1
2
3
4
5

Оповіщення
Безпосереднього керівника.
Диспетчера.
Керівника підрозділу.
Керівника підприємства (власника)
1-4
Місцеві органи Держнаглядохоронпраці.
Місцевий орган державної виконавчої влади.
Профорганізацію підприємства.
Вищого рівня профспілкові органи.
Місцеву прокуратуру
1-9
Міністерство або інший вищий господарський орган


Хто призначає комісію
Керівник (власник)
Керівник територіального органу
Держнаглядохоронпраці
Наказом керівника територіального державного нагляду за охороною праці
Рішенням КМУ. Наказ центрального органу Держнаглядохоронпраці

Склад комісії

Керівник (спеціаліст) служби охорони праці (голова).
Керівник підрозділу (служби).
Представник профспілкової організації (уповноважений представник трудового колективу з охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки)
Представник Держнаглядохоронпраці (голова комісії).
Власник.
Представник органу місцевої виконавчої влади.
Представник профспілки підприємства.
Представник вищого рівня профспілкового органу.
Представник вищестоящої господарчої організації
Керівник територіального органу Держнаглядохоронпраці (голова комісії).
Представник міністерства або іншого центрального органу управління.
Власник.
Представник місцевого органу державної виконавчої влади.
Представник профспілки підприємства.
Представник вищого рівня профспілкового органу
Керівні працівники центрального органу державного нагляду за охороною праці (один, голова).
Представник міністерства або іншого центрального органу.
Представник місцевого органу державної виконавчої влади.
Власник підприємства.
Представник Ради профспілок або галузевого профспілкового органу.
Представник штабу цивільної оборони.
Представник правоохоронних органів.
Представник органів охорони здоров’я.
Представник органів соціального захисту населення

Хто затверджує акт за формою Н-1


Власник








Куди надсилаються акти і матеріали з розслідування
Потерпілому або особі, яка представляє його інтерес.
Керівнику підрозділу.
Державному інспектору з охорони праці.
Профспілковій організації.
Службі охорони праці підприємства.
До місця роботи чи навчання.
Місцевому органу державної виконавчої влади
Прокурору.
У відповідний орган державного нагляду за охороною праці.
У відповідний профспілковий орган.
До органу державної виконавчої влади.
У Національний науково-дослідний інститут охорони праці.
Перший примірник залишається на підприємстві



При розгляданні другого питання треба також зазначити, що для успішного вирішення питань зниження виробничого травматизму і профзахворювань на підприємстві велике значення має знання причин їх виникнення, що дозволяє розробляти конкретні плани щодо запобігання нещасних випадків.
Ці причини можна розділити на 2 групи: виробничо-технічні та психофізіологічні (такі, що визначаються психологією та фізіологічними особливостями працюючих). Причини нещасних випадків на виробництві більш наглядно представлені на схемі 1.

























Схема 1. Причини нещасних випадків на виробництві

Розглядаючи друге питання необхідно зазначити, що розслідуванню підлягають усі вперше виявленні хронічні професійні захворювання та отруєння. Віднесення захворювання до професійного проводиться спеціальними медичними закладами відповідно до списку професійних захворювань, затвердженого МОЗ.
Зв’язок профзахворювання з умовами праці визначається на підставі клінічних даних і санітарно-гігієнічної характеристики умов праці за даними санепідемстанції.
При підтвердженні факту професійного захворювання спеціальним лікувально-профілактичним закладом останній повідомляє про це керівника (власника) підприємства і органи санітарно-епідеміологічного нагляду за місцем розташування підприємства.
Власник підприємства зобов’язаний організувати розслідування причин кожного випадку профзахворювання протягом семи днів з моменту одержання повідомлення про профзахворювання. Порядок розслідування профзахворювання приведений в таблиці 2.




Таблиця 2
Розслідування профзахворювань

Вид захворювань
Оповіщення
Хто організує розслідування
Склад комісії
Хто
затверджує акт розслідування
Куди надсилають матеріал розслідування

Хронічне професійне захворювання та професійне отруєння
Підприємству.
Санепідемстанції.
Лікувально-профілактич-
ній установі
Власник підприємства
Представник санепідемстанції (голова).
Представник профспілки.
Представник лікувально-профілактичного закладу.
Представник місцевого органу управління з охорони здоров’я.
Власник підприємства.
Представник трудового колективу
Органи та установи державної санепідслужби МОЗ України
Хворому.
На підприємство, де виявлено захворювання.
У лікувально-профілактичний заклад.
До санепідемстанції.
Профспілко-
вій організації



Розглядаючи третє питання слід зазначити, що на підприємстві згідно з вимогами законодавства і нормативних актів з питань цивільної оборони та охорони праці мають бути опрацьовані і затверджені власником:
план попередження надзвичайних ситуацій;
план (інструкція) ліквідації аварій (надзвичайних ситуацій).
Аварії, що призвели до руйнування чи пошкодження виробничих будівель, споруд, апаратів, машин поділяють на дві категорії.
До І категорії відносять аварії, внаслідок яких або загинуло п’ять чи травмовано 10 і більше чоловік, або стався викид вражаючих факторів чи біологічно-небезпечних речовин за санітарно-захисну зону підприємства, або збільшилась концентрація забруднюючих речовин, що скидаються, більше ніж у 10 разів, або був перерваний рух транспортних засобів на 12 годин і більше.
До ІІ категорії відносять аварії, внаслідок яких загинули люди чи травмовано 4 і більше чоловік, або створилася загроза життю і здоров’ю працівників підприємства, цеху, дільниці, або був перерваний рух транспортних засобів від 4 до 12 годин.
Власник підприємства або особа, що керує виробництвом, повинна негайно ввести в дію план ліквідації аварій, організувати допомогу потерпілим, запобігти поширенню аварії, негайно повідомити про аварію першої або другої категорії відповідний орган державного нагляду за охороною праці, орган вищого рівня управління, місцевий орган виконавчої влади, органи прокуратури, профспілковий орган, штаб цивільної оборони.
Про аварію свідок повинен негайно повідомити безпосереднього керівника або іншу посадову особу підприємства, які в свою чергу, зобов’язані повідомити власника.
Порядок розслідування аварій приведений в таблиці 3.
Таблиця 3.
Розслідування аварій

Розслідування
Повідомити
Хто призначає комісію
Склад комісії
Хто
затверджує акт
Куди надсилають матеріали розслідування

Аварій
Безпосереднього керівника робіт.
Диспетчера.
Власник підприємства повідомляє: відповідний орган державного нагляду за охороною праці;
орган вищого рівня управління;
місцевий орган державної виконавчої влади;
органи прокуратури;
відповідний профспілко-
вий орган;
штаб цивільної оборони
При аварії І категорії, коли не сталося нещасного випадку: наказом міністерства, розпоряджен-
ням органом державної виконавчої влади з узгодженням органами державного нагляду, штабом цивільної оборони.

При аваріях ІІ категорії: розпоряджен-
ням районного чи міського органу державної виконавчої влади з узгодженням з державною інспекцією охорони праці
Якщо стався нещасний випадок аналогічний як для розслідування нещасних випадків
Комісія
До прокуратури.
Відповідному органу Держнаглядохоронпраці..
Вищого рівня органу управління.
Органу державної виконавчої влади.
Штабу цивільної оборони.
Перший примірник акту залишається на підприємстві



Рекомендована література
Основна
[3; 7; 47 48].

Додаткова
[9; 13; 18].


Семінарське заняття №3

ТЕМА 7. ОСНОВИ ФІЗІОЛОГІЇ ТА ГІГІЄНИ ПРАЦІ
План заняття
Загальні положення.
Вентиляція виробничих приміщень.
Освітлення.
Вібрація.
Шум, ультразвук та інфразвук.
Іонізуючі випромінювання.
Електромагнітні поля та електромагнітні випромінювання радіочастотного діапазону.

Навчальні цілі:

поглибити, узагальнити та систематизувати знання студентів про:
вентиляцію виробничих приміщень;
освітлення виробничих приміщень;
вібрацію;
шум, ультразвук та інфразвук;
іонізуючі випромінювання;
електромагнітні поля та електромагнітні випромінювання радіочастотного діапазону.

Проблемні питання для обговорення

Дайте роз’яснення термінам “виробнича санітарія”, “гігієна праці”.
Назвіть організаційні, технічні та санітарно-гігієнічні заходи.
Назвіть шкідливі виробничі фактори.
Що таке вібрація? Які її основні характеристики?
Дайте характеристику понять “шум”, “ультразвук”, “інфразвук”.
Який вплив шуму та вібрації на людину та які існують засоби захисту проти їхньої дії?
Що таке іонізуючі випромінювання? Який їх вплив на організм людини?
Назвіть засоби захисту від іонізуючих випромінювань.
Які основні групи шкідливих речовин та який їх вплив на організм людини?
Назвіть види вентиляції та основні правила її експлуатації.
Які вимоги ставляться до вентиляції виробничих приміщень?
Назвіть види освітлення та основні правила його експлуатації.
Дайте характеристику поняттю “освітлення виробничих приміщень“.
Електромагнітні поля як негативний фактор приміщень та їх вплив на здоров’я населення.
Якими показниками характеризуються електромагнітні випромінювання?
Назвіть засоби захисту працюючих від шкідливого впливу електромагнітних випромінювань.
Дайте характеристику впливу на організм електричного поля струму виробничої частоти.
Які існують засоби захисту людини від електричного поля?
У чому проявляються шкідливі дії лазерного, ультрафіолетового випромінювань?
Завдання

1. Підготувати презентацію згідно плану заняття, а також за нижче наведеними темами:
Виробничий шум як фактор шкідливої дії на організм людини.
Дія механічних коливань на людину.
Методи захисту людини від дії шкідливих домішок.
Умови праці. Реальна і потенційна небезпека. Аксіома про потенційну небезпеку.

2. Дати оцінку умовам праці користувачів ПК. Назвати виробничі фактори, з якими вони стискаються у своїй діяльності. Розглянути нормативні документи щодо забезпечення охорони праці осіб, що працюють з візуальними дисплейними терміналами (ВДТ) електронно-обчислювальних машин. Запропонувати засоби та методи захисту користувачів ПК, а також напрями поліпшення умов праці від небезпечних та шкідливих виробничих факторів.

Методичні рекомендації до семінарського заняття

При підготовці до першого питання насамперед необхідно зазначити, що під час роботи на працюючих впливають різні шкідливі фактори виробничого середовища, які за характером свого впливу поділяються на фізичні, хімічні, біологічні та психофізіологічні.
Кожен з цих факторів впливає на організм людини, викликає у ньому функціональні зміни, професійні захворювання або отруювання.
Гігієна праці – це наука, що вивчає вплив виробничого процесу та навколишнього середовища на організм працюючих з метою розробки санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних засобів, які направлені на створення найбільш сприятливих умов праці, забезпечення здоров’я та високого рівня працездатності людини.
Виробнича санітарія – це система організаційних та технічних заходів, які направлені на усунення потенційно небезпечних факторів, запобігання професійних захворювань та отруєнь.
Засвоївши це питання студенти повинні знати та уміти характеризувати такі суттєві поняття як:
шкідливі фактори;
хімічні фактори;
біологічні фактори;
психофізіологічні фактори;
виробнича санітарія;
гігієна праці.
При розгляданні другого питання необхідно зазначити, що призначення вентиляції – забезпечити чистоту повітря і певні метеорологічні умови у приміщеннях. За допомогою вентиляції видаляється забруднене або нагріте повітря із приміщення та подається свіже. Залежно від способу переміщення повітря вентиляція може бути природною, механічною або змішаною.
Кондиціонування повітря – це створення і автоматична підтримка у приміщеннях незалежно від зовнішніх умов постійних або змінних за відповідною програмою температури, вологості, найбільш придатних для людини та нормального проходження технологічного процесу.
Ефективність роботи вентиляційних систем повинна регулярно перевірятися так, як і повітряне середовище приміщень на вміст у них пилу, газів тощо.
Вентиляційні системи, що не використовуються внаслідок змін у технологічних схемах та обладнанні, повинні демонтуватись.
Засвоївши суть цього питання студенти повинні вміти характеризувати такі поняття як:
природна вентиляція;
механічна вентиляція;
змішана вентиляція;
кондиціонування повітря;
правила експлуатації систем вентиляції.
При розгляданні третього питання насамперед необхідно зазначити, що за функціональним призначенням штучне освітлення поділяють на робоче, аварійне, евакуаційне, охоронне та чергове. Робоче освітлення обов’язкове у всіх приміщеннях для забезпечення нормальної роботи, проходу людей та руху транспорту. Штучне освітлення може бути загальним і комбінованим (до загального додається місцеве). Використовувати лише місцеве освітлення забороняється.
Штучне та природне освітлення може бути ефективним тільки при старанному обслуговуванні всього обладнання.
Засвоївши суть третього питання студенти повинні вміти давати характеристику таких понять як:
освітлення;
природне освітлення;
штучне освітлення: робоче та аварійне;
правила експлуатації освітлення.
Розглядаючи четверте питання необхідно зазначити, що вібрація - це механічні коливання твердих тіл. Джерелом вібрації є механічні, пневматичні та електричні інструменти ударної або обертальної дії, обладнання, яке встановлено без достатньої амортизації та віброізоляції, а також транспортні та сільськогосподарські машини. З фізичної точки зору між шумом і вібрацією принципової відмінності немає, але сприймання їх людиною відрізняється: вібрація сприймається вестибулярним апаратом та дотиком, а шум – органом слуху.
Дія вібрації залежить від її частоти.
Засвоївши суть цього питання студенти повинні вміти характеризувати такі поняття як:
вібрація;
місцева вібрація;
частота вібрації;
засоби віброзахисту;
вібропоглинання.
При розгляданні п’ятого питання насамперед треба зазначити, що шум - це хаотична сукупність різних за силою і частою звуків, що заважають сприйняттю корисних сигналів. Шум несприятливо впливає на людину і може спричинити хворобливий стан, у тому числі глухуватість і глухоту. Під впливом шуму у людини прискорюється пульс і дихання. Тривалий шум впливає на центральну нервову та серцево-судинну систему: з’являються симптоми перевтоми, послаблюється увага, підвищується нервова збудливість, знижується працездатність, порушується робота шлунково-кишечного тракту.
За частотою звукові коливання поділяються на три діапазони: інфразвукові з частотою менше 20 Гц, звукові від 20 до 20000 Гц та ультразвукові – більше 20000 Гц.
Органи слуху людини сприймають звукові коливання в інтервалі частоти від 20 до 20000 Гц та відчувають зміни гучності в 1 дБ. Вухо людини сприймає шум до 130 дБ. При 150 дБ шум для людини нестерпний. При 180 дБ настає втома металу, внаслідок чого із конструкції можуть вискочити заклепки.
Нормою виробничого шуму є рівень звуку до 85 дБ. Якщо рівень перешкод становить до 20 дБ, то такий шум не заважає розбірливості мови. З підвищенням рівня перешкод до 70 дБ та вище мова стає нерозбірливою.
Шум створюють машини, механізми, інструменти незадовільної конструкції зі спрацьованими деталями.
Студенти повинні знати, що найбільш ефективний засіб боротьби з шумом – зниження його в джерелі створення та зміна і заміна шумних технологічних процесів або обладнання малошумними: звуковбирання та звукоізоляція; екранування, використання глушителів шуму; індивідуальні засоби захисту від шуму.
Ультразвук – це механічні коливання пружної середи, які мають однакову із звуком фізичну природу, але відрізняються більш високою частотою, яка перевищує прийняту верхню межу чутливості – вище 20 кГц , хоча при великих інтенсивностях (120 145дБ) чутливими можуть бути і звуки більш високої частоти.
Ультразвуковий діапазон частот поділяється на низькочастотні коливання (від 1,12*104 до 1,0 *105 Гц), які поширюються повітряним та контактним шляхом, і високочастотні коливання (від 1,0 * 105 до 1,0 * 109 Гц), які поширюються тільки контактним шляхом.
Ультразвук, як і звук характеризується ультразвуковим тиском (Па), інтенсивністю (Вт/м2) та частотою коливань (Гц).
При поширенні у різних середовищах ультразвукові хвилі поглинаються, причому тим більше, чим вище їхня частота. Низькочастотний ультразвук дуже добре поширюється у повітрі, а високочастотний – практично не поширюється. У пружних середовищах (воді, металі та ін.) ультразвук мало поглинається й може поширюватися на великі відстані, практично не втрачає енергії. Поглинання ультразвуку супроводжується нагріванням середи.
Специфічною особливістю ультразвуку, обумовленою великою частотою й малою довжиною хвилі, є можливість поширення ультразвукових коливань спрямованими пучками, які отримали назву ультразвукових променів.
Промислове ультразвукове обладнання працює в основному з частотами від 18 до 30 кГц при інтенсивності до 6070 кВт/м2. Вплив від роботи могутнього обладнання може привести до ураження периферійної нервової та судинної систем людини у місцях контакту (вегетативні поліневрити, м’язова слабкість пальців, кістей та передпліччя).
При тривалій роботі з низькочастотним ультразвуковим обладнанням, яке генерує шум та ультразвук, перевищуючи встановленні ПДУ, можуть статися функціональні зміни центральної та периферійної нервової системи, серцево–судинної системи, слухового й вестибулярного апаратів тощо. У порівнянні з високочастотним шумом ультразвук значно слабкіше діє на слухову функцію, але викликає більш виражені відхилення від норми вестибулярної функції, больової чутливості та терморегуляції. Те, що ультразвук діє на різні органи й системи людини не тільки через слуховий апарат, затверджується неблагоприємною його дією на глухонімих.
Необхідно знати, що для захисту від дії підвищених рівнів ультразвуку можна використовувати такі напрямки: зменшення небезпечного випромінювання ультразвукової енергії у джерелі її виникнення; локалізація дії ультразвуку конструктивними та планованими рішеннями; проведення організаціонно-профілактичних заходів.
Для зменшення небезпечного випромінювання звукової енергії у джерелі рекомендується підвищувати робочі частоти джерела ультразвуку, що забезпечує зменшення інтенсивності ультразвуку, а також виключати паразитні випромінювання звукової енергії.
Для локалізації ультразвуку обов’язковим є застосування звукоізолюючих кожухів, полукожухів, екранів. Якщо ці заходи не дають позитивного ефекту, то ультразвукове обладнання треба розміщувати в окремих приміщеннях і кабінах, які обліковані звукопоглинаючими матеріалами.
Організаційно-профілактичні заходи заключаються у проведенні інструктажів працюючих і встановлені раціональних режимів праці та відпочинку.
У якості засобів індивідуального захисту застосовуються протишуми. Інфразвук – це механічні коливання пружної середи, які мають однакову з шумом фізичну природу, але поширюються з частотами менше 20 Гц. У повітрі інфразвук мало поглинається і тому може поширюватися на великі відстані. Інфразвук характеризується інфразвуковим тиском (Па), інтенсивністю (Вт/м2), частотою коливань (Гц). Рівні інтенсивності інфразвуку та інфразвукового тиску виражаються у децибелах (дБ).
Інфразвук небезпечно діє на весь організм людини, у тому числі й на орган слуху, знижуючи слухову чутливість на всіх частотах. Інфразвукові коливання приймаються як фізичне навантаження: виникає втома, головний біль, головокружіння, вестибулярні порушення, знижується гострота зору й слуху, порушується кровообіг, з’являється почуття страху тощо. Тяжкість дії залежить від діапазону частот, рівня звукового тиску та тривалості.
Особливо небезпечні наслідки викликають інфразвукові коливання із частотою 2-15Гц у зв’язку з виникненням резонансних явищ в організмі людини, причому найбільш небезпечна частота 7Гц, тому що можливе його співпадіння з альфа-ритмом біотоків мозку.
Боротьба із небезпечним впливом інфразвуку повинна проводитись в тих же напрямках, що і боротьба з шумом. Найбільш ефективно зменшувати інтенсивність інфразвукових коливань на стадії проектування машин або агрегатів.
Засвоївши суть п’ятого питання студенти повинні вміти характеризувати такі поняття як:
шум;
ультразвук;
інфразвук.
При розгляданні шостого питання необхідно зазначити, що іонізуючим є будь-який вид випромінювання, взаємодія якого з середовищем призводить до виникнення електричних зарядів різних знаків.
Іонізуючі випромінювання, проникаючи до організму людини та проходячи через біологічну тканину, викликають в ній появу заряджених часток вільних електронів. Вільні електрони, які діють із сусідніми атомами, іонізують їх, що супроводжується змінами структури молекул: порушеннями міжмолекулярних зв’язків і веде до загибелі клітин.
Зміни у біохімічному складі клітини та обміні речовин порушують функції центральної нервової системи, що, в свою чергу, викликає порушення функції залоз внутрішньої секреції, зміни судинної проникності.
Засвоївши суть цього питання студенти повинні знати і вміти характеризувати такі поняття як:
іонізуючі випромінювання;
вплив іонізуючого випромінювання на організм людини.
При розгляданні сьомого питання насамперед треба зазначити, що джерелами електромагнітних випромінювань є потужні телевізійні та радіомовні станції, промислові установки високочастотного нагріву, вимірювальні прилади, а також будь-які елементи, що включені до високочастотної мережі. Дія електромагнітних полів на організм людини виявляється у функціональному розладі центральної нервової системи. Суб’єктивні почуття при цьому – підвищена втома, головний біль, зниження точності робочих рухів, млявість.
Основні види захисту:
зменшення випромінювань безпосередню біля джерела;
дистанційний контроль і керування в екранованому приміщенні;
організаційні заходи (проведення дозиметричного контролю, медичні огляди, додаткова відпустка, скорочені робочі дні);
застосування засобів індивідуального захисту (спецодяг, захисні окуляри).
Засвоївши це питання студенти повинні знати і вміти давати характеристику таких понять як:
електромагнітні поля;
електромагнітні випромінювання радіочастотного діапазону.

Рекомендована література
Основна
[17; 18; 19; 21; 22; 23; 27; 29; 31; 38; 39; 47; 48].

Додаткова
[3; 5; 6; 14; 24; 25; 28].

Семінарське заняття №4
ТЕМА 8. ОСНОВИ ВИРОБНИЧОЇ БЕЗПЕКИ
План заняття

Посудини, що працюють під тиском. Причини аварій і нещасних випадків при їх експлуатації.
Загальні вимоги до посудини, що працюють під тиском.
Технічне опосвідчення посудин.
Безпека при експлуатації котельних та компресорних установок.
Безпека при експлуатації трубопроводів.
Безпека при експлуатації балонів.

Навчальні цілі:

поглибити, систематизувати та узагальнити знання студентів про:
- систему технічних, санітарно-гігієнічних, організаційних заходів, які забезпечують безпечні умови праці при експлуатації котельних та компресорних установок, трубопроводів, балонів;
- порядок проведення технічного опосвідчення посудин.

Проблемні питання для обговорення

Які посудини називаються посудинами, що працюють під тиском?
Коли проводиться технічне опосвідчення посудин та який його зміст?
В чому полягає суть гідравлічного випробування?
Яким чином забезпечується безпека при експлуатації котельних та компресорних установок?
В яких випадках автоматика безпеки котлів повинна відключати подачу топлива?
Яким чином досягається безпека експлуатації компресорних установок?
У чому полягає безпека при експлуатації трубопроводів, балонів?
Якими пристроями обладнуються трубопроводи з метою забезпечення їх безпеки?
Назвіть основні вимоги безпеки при експлуатації балонів?

Завдання

Підготувати презентацію згідно плану заняття, а також за нижче наведеними темами:

Роль механізації, автоматизації, дистанційного та програмного управління в підвищенні безпеки праці.
Порядок проведення гідравлічного випробування посудин, що працюють під тиском.
Основні вимоги безпеки при експлуатації балонів.
Попередження вибухів апаратів і посудин, які працюють під тиском.

Методичні рекомендації до семінарського заняття

Розглядаючи перше питання слід відмітити, що герметичні системи, в яких під тиском знаходяться стиснені гази та рідини (нерідко токсичні, пожаро- і вибухонебезпечні або маючи високу температуру), широко використовуються в сучасному виробництві. Такі системи є джерелом підвищеної небезпеки і тому при їх проектуванні, виготовленні, експлуатації, ремонті повинні дотримуватись встановлені правила і норми. До посудин, що працюють під тиском, належать, наприклад, парові і водогрійні котли, трубопроводи пару, гарячої води і стисненого повітря, цистерни, бочки, балони, компресорні установки, установки газопостачання.
Аварія установок, що працюють під тиском, звичайно є наслідком втрати їх герметичності. Якщо розгерметизація пройшла на значній площині поверхні та раптово, то може мати місто вибух установки. При вибуху за короткий час визволяється значна енергія. Як правило, розгерметизація наступає з якого-небудь боку установки, газовий або рідинний потік, що витікає, може викликати таку реактивну тягу, при якій нерідко трапляється зрив установки з фундаменту, що супроводжується руйнуванням.
Джерелом небезпеки при аваріях є осколки, частини деталей установки або будівель, ударна хвиля (хвиля тиску). Аварія установки, що знаходиться під тиском, веде до значних матеріальних збитків. Причини аварій підрозділяють на технічні і експлуатаційні. До перших належать дефекти проектування, виготовлення або монтажу установки. Другі причини різноманітні та характерні для кожного виду установки.
В процесі експлуатації парових котлів аварії виникають в результаті зниження рівня води, підвищення тиску, порушення водного режиму.
Загальними для усіх балонів причинами аварій є нагрів і механічні пошкодження при ударах, обумовлені порушеннями правил безпеки при транспортуванні та зберіганні.
Головними причинами аварій компресорних установок – використання змащувальних мастил, які не передбачені правилами експлуатації, порушення роботи системи охолодження, а також підвищення тиску.
В системах газопостачання існує дві основні причини аварій. Одна із них – порушення герметичності яких-небудь елементів установки, інша – зрив полум’я (зупинка горіння газу), що призводить до потрапляння горючого газу в приміщення і вибуху газоповітряної суміші від раптового джерела спалаху.
Засвоївши суть першого питання студенти повинні вміти давати характеристику такого поняття як “посудини, що працюють під тиском та знати про основні причини аварій, нещасних випадків при експлуатації посудин, що працюють під тиском.
Розкриваючи зміст другого питання треба звернути увагу на те, що безпечність роботи посудин під тиском досягається правильним їх розрахунком на статичні і динамічні навантаження, використанням доброякісних матеріалів для їх виготовлення, правильною обробкою матеріалів та належним конструктивним оформленням посудин і, нарешті, забезпеченням нормальних умов експлуатації.
Для забезпечення надійної і безпечної роботи установок необхідно виконувати заходи щодо попередження аварій та вибухів.
Конструкція установок повинна забезпечувати їх надійну і безпечну роботу, можливість огляду та очищення, промивання, продуву і ремонту, а також проведення необхідних випробувань.
Усі установки, що працюють під тиском, маркірують, тобто в певних місцях вказують найменування заводу-виготовлювача, заводський номер установки, рік виготовлення і дату технічного посвідчення, загальну масу установки, ємність, робочий пробний тиск.
Трубопроводи, балони, цистерни фарбують в кольори, які відповідають їх змісту і забезпечують написом з найменуванням речовини, що зберігається або транспортується.
Кожна посудина, що працює під тиском, повинна мати паспорт форматом 210х297 мм у твердій обкладинці. У паспорті вказується реєстраційний номер. При передачі посудини іншому власнику разом з нею передається паспорт. У паспорті наводиться характеристика посудини, відомості про основні частини посудини, данні про штуцери, фланці, кришки і кріпильні вироби, про термообробку посудини та її елементів. Наводиться перелік арматури контрольно-вимірювальних приладів та приладів безпеки тощо.
Засвоївши дане питання студенти повинні знати про загальні вимоги до посудин, що працюють під тиском.
Розкриваючи зміст третього питання слід зазначити, що посудини підлягають технічному опосвідченню до пуску в роботу, періодично в процесі експлуатації і в необхідних випадках – позачерговому. Технічні опосвідчення проводяться експертами ЕТЦ. Періодичне технічне опосвідчення допускається проводити фахівцям організацій, підприємств, установ, які мають дозвіл Держнаглядохоронпраці України, отриманий в установленому порядку.
Слід висвітити яку мету мають зовнішній та внутрішній огляди, а також гідравлічне випробування, порядок їх здійснення; розглянути випадки, в яких проводять позачергове опосвідчення посудин, що знаходяться в експлуатації, а також результати технічного опосвідчення.
Розглядаючи четверте питання слід відмітити ту обставину, що на виробничих підприємствах широко застосовуються посудини та комунікації, що працюють під тиском. Однією з таких установок, що працюють під тиском, є котли.
Котли з камерним спалюванням усіх видів палива і з механічними топками для твердого палива повинні мати автоматику безпеки.
Слід розкрити, в яких випадках та при досягненні яких допустимих значень параметрів автоматика безпеки повинна припинити подачу палива, а саме:
- для котлів, що працюють на газоподібному або рідкому паливі;
- для котлів з механічною топкою.
Необхідно також зазначити в яких випадках парові та водогрійні котли при камерному спалюванні палива повинні бути обладнані автоматичними приладами для припинення подачі останнього.
Розглядаючи зміст питання про безпеку при експлуатації компресорних установок слід зазначити, що їх безпека досягається ретельною регламентацією застосування змащувальних матеріалів, застосуванням систем охолоджування та очищення.
Необхідно більш повно розглянути які саме змащувальні матеріали використовуються в кожному конкретному випадку, основні вимоги при змащуванні механізмів; дати характеристику систем охолодження компресорів (водяним та повітряним); показати які заходи передбачені на виробництві з метою:
- попередження гідравлічних ударів;
- уникнення іскроутворення внаслідок виникнення розрядів статичної електрики;
- виключення місцевих перегрівань та вибухів;
- усунення підсмоктування повітря.
При розгляданні п’ятого питання перш за все треба зазначити, що безпека експлуатації трубопроводів забезпечується їх правильним прокладенням, якісним монтажем, встановленням компенсаторів та необхідної арматури, влаштуванням у необхідних випадках обігрівання та дренажу, контролем їх технічного стану і своєчасним ремонтом.
Слід розкрити основні вимоги до трубопроводів з точки зору їх безпечності, а саме:
наявність сигнального зафарбування в залежності від виду робочого тіла;
нанесення попереджувальних кілець;
наявність компенсуючих елементів та зворотних, редукційних, запірних, запобіжних клапанів.
Розглядаючи шосте питання необхідно зазначити, що балони мають розраховуватися і виготовлятися за нормативною документацією, узгодженою з Держнаглядохоронпраці України, та мати вентилі, щільно вкручені в отвори горловини або у витратно-наповнювальні штуцери у спеціальних балонах, що не мають горловини. При експлуатації балонів забороняється повністю виробляти газ, який в них знаходиться. Залишковий тиск газу в балоні повинен бути не менше 0,05 МПа (0,5 кгс/см2).
Випускання газів із балонів в ємності з меншим робочим тиском має здійснюватись через редуктор.
Наповнення балонів газами повинно здійснюватись за інструкцією, розробленою і затвердженою в установленому порядку з урахуванням властивостей газу, місцевих умов і вимог інструкції по наповненню балонів газами.
Слід розглянути норми наповнення балонів зрідженими газами; випадки, в яких забороняється наповнювати газом балони; процедури, що здійснюються на пунктах опосвідчення балонів; вимоги щодо розташування та зберігання балонів; порядок переміщення та перевезення балонів.

Рекомендована література
Основна
[13;47; 48].

Додаткова
[1; 15; 18; 28].






4. Індивідуальні завдання та методичні рекомендації до їх виконання

Індивідуальні завдання є однією із форм організації навчання, яка має на меті поглиблення, узагальнення та закріплення знань, а також формування компетенцій, які будуть використовуватися у майбутній професійній діяльності.

Індивідуальні завдання

№ п/п
Зміст індивідуальних завдань

Модуль 1. Основи охорони праці

1.
Підготовка презентацій, кросвордів, аналіз ситуації. Підготовка звіту у письмовій формі

Модуль 2. Індивідуальне науково-дослідне завдання

1.
Проведення бібліографічного огляду наукової літератури

2.
Підготовка доповіді з проблем основ охорони праці


4.1. Завдання першого рівня складності

Завдання 1

Описати основні параметри, які характеризують зорові умови роботи.

Завдання 2

Розглянути іонізуюче випромінювання, його дію на людину. Зовнішнє, внутрішнє опромінення.

Завдання 3

Розглянути системи освітлення. Типи світильників.

Завдання 4

Вивчити класифікацію шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища.

Завдання 5

Розкрити механізм попередження вибухів апаратів і посудин, які працюють під тиском.

Завдання 6

Охарактеризувати фізико-хімічні основи процесу горіння і пожежну небезпеку речовин та матеріалів.
Завдання 7

Розглянути пожежний зв'язок і сигналізацію, види і принципи дії.

Завдання 8

Охарактеризувати захисне заземлення, занулення і захисне вимкнення.

Завдання 9

Розглянути трудове законодавство про робочий час та час відпочинку працюючих.


Завдання 10

Розглянути гарантії прав громадян на охорону праці. Пільги і компенсації за важкі та шкідливі умови праці.

Завдання 11

Розкрити систему стандартів безпеки праці.

Завдання 12

Розкрити особливості допуску до самостійної роботи робітників, службовців та посадових осіб.

Завдання 13

Розглянути порядок планування робіт з охорони праці: перспективне, поточне, оперативне.

Завдання 14

Розглянути особливості фінансування охорони праці.

Завдання 15
Розкрити особливості стимулювання охорони праці. Негативна і позитивна стимуляція.
4.2. Завдання другого рівня складності
Завдання 1

Чи є підставою для складання акту про нещасний випадок запис у листку непрацездатності про те, що травма одержана на виробництві за відсутності відповідної інформації на підприємстві?

Завдання 2

Під час виконання робіт без дозволу адміністрації і з грубими порушеннями правил безпеки працівник одержав травму. Лікувальним закладом в крові потерпілого виявлено зміст етилового спирту. Чи підлягають такі випадки розслідуванню та обліку як виробничі?

Завдання 3

Підприємство змінило форму власності з державної на акціонерну, у зв’язку з чим державний інспектор охорони праці запропонував керівництву підприємства отримати дозвіл на початок роботи. Чи потрібно одержувати дозвіл на початок роботи підприємству у такому випадку?

Завдання 4

Керівник (власник) підприємства своїм наказом поклав відповідальність за виконання правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів з охорони праці на головного інженера підприємства. Чи є правомірним таке рішення?

Завдання 5

Адміністрація підприємства з чисельністю 180 працюючих ввела в штатний розпис тільки одну одиницю – інженера з охорони раці, а законодавством передбачено створення служби охорони праці. Чи правильно вчинила адміністрація?

Завдання 6

Чи дає диплом про вищу освіту право працівникові працювати на робочому місці за робітничою професією без отримання посвідчення за спеціальністю?

Завдання 7

Який встановлено порядок повного технічного огляду вантажопідйомних кранів?

Завдання 8

Чи необхідно розробляти на підприємстві Положення про спеціальне навчання, інструктаж та перевірку знань з питань пожежної безпеки, завести в усіх цехах і дільницях журнал інструктажів з питань пожежної безпеки, проводити ці інструктажі щорічно, складати іспити, видавати робітникам посвідчення, що вони пройшли перевірку знань з питань пожежної безпеки? Яким документом керуватися при проведенні навчання, інструктажів і перевірки знань з питань пожежної безпеки працівників підприємства?

Завдання 9

Який встановлений порядок накладання та сплати штрафів за кожний нещасний випадок на виробництві та випадок професійного захворювання, що сталися з вини підприємства?

Завдання 10

Який встановлено порядок проведення обов’язкових медичних оглядів працівників певних категорій?

Завдання 11

Які граничні норми піднімання та переміщення вантажів встановлені для працюючих підлітків? Яка загальна тривалість їх робочого часу?

Завдання 12

Чи всі працівники підприємства повинні проходити щорічну перевірку знань з охорони праці, чи лише ті, які зайняті на роботах з підвищеною небезпекою? Якщо щорічну перевірку знань проходять не всі працівники, то яка періодичність перевірки знань працівників, не зайнятих на роботах з підвищеною небезпекою? Чи необхідно проводити навчання працівників з питань охорони праці перед щорічною перевіркою їх знань?

Завдання 13

Чи можна спочатку проводити стажування новоприйнятого працівника (без навчання), а потім здійснювати перевірку знань з питань охорони праці?

Завдання 14
Чи повинна адміністрація підприємства забезпечувати працівників протипиловими респіраторами, якщо лабораторно-інструментальними вимірами шкідливих виробничих факторів встановлено, що вміст пилу на робочих місцях не перевищує гранично допустимих концентрацій?

Завдання 15

Який порядок відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві?

4.3. Завдання третього рівня складності

Завдання 1

Державна політика в галузі охорони праці.

Завдання 2

Регулювання питань, пов’язаних з порушенням законодавства про охорону праці, державою.

Завдання 3

Охорона праці як економічний чинник.

Завдання 4

Актуальність проблеми травматизму на підприємствах.

Завдання 5

Основні напрямки покращення умов праці на підприємстві.

Завдання 6

Нові небезпеки і шкідливості, які з’являються на промислових підприємствах різних галузей народного господарства на сучасному рівні розвитку науки і техніки.

Завдання 7
Шляхи створення оптимальних умов праці (зони комфорту) на робочих місцях.

Завдання 8
Гігієнічність освітлювальних установок.

Завдання 9
Звуки шуму та “тиші” (проблемні питання).

Завдання 10
Основні джерела вібрації на підприємствах певної галузі (за спеціальністю) з вказанням порогу чутливості вібрації та параметрів, що нормуються.

Завдання 11
Можливі шляхи захисту населення від електромагнітних полів.

Завдання 12
Перспективні шляхи захисту від радіації.

Завдання 13
Первинні критерії електробезпеки.

Завдання 14
Пожежна безпека технологічних процесів та обладнання.

Завдання 15
Першопричини пожежі та причетність аварійних режимів в електромережах до виникнення пожежі.

Методичні рекомендації до виконання індивідуальних завдань

Мета і завдання дисципліни “Основи охорони праці” полягають у формуванні системи теоретичних і прикладних знань з правових, економічних і організаційних питань створення безпечних умов праці, захисту людини на виробництві; у вивченні правової і нормативної бази охорони праці в Україні, впливу виробничого середовища на людину, класифікації умов праці, організаційних та економічних аспектів охорони праці, у набутті навичок аналізу і оцінювання стану охорони праці на підприємстві.
Питанням охорони праці певне місце відводиться у загальноосвітніх, загальнотехнічних і спеціальних дисциплінах. Однак з таким загальними питаннями охорони праці, як система законодавчих і нормативних актів, соціально-економічні, організаційно-технічні, санітарно-гігієнічні і лікувально-профілактичні заходи студенти знайомляться лише під час вивчення самостійної дисципліни “Основи охорони праці”.
Індивідуальні завдання, як форма організації навчального процесу, мають на меті поглиблення, узагальнення та закріплення знань, які студенти одержують в процесі навчання, а також застосування цих знань на практиці, розвиток творчих здібностей, актуалізацію мотивів як навчально-пізнавальної, так і наукової та інноваційної діяльності студентів.
Консультативні заняття по індивідуальним завданням проводяться у позанавчальний час за окремим графіком.
Індивідуальні завдання виконуються студентами самостійно під керівництвом викладача.
Індивідуальні завдання повинні формувати уміння студентів індивідуально працювати над рекомендованим матеріалом, свідомо висловлювати і захищати власну точку зору, орієнтувати студентів на засвоєння та закріплення головного, суттєвого при вивченні тем програми, розвивати самостійне мислення, навички розумової праці. Індивідуальна робота студента є засобом оволодіння навчальним матеріалом самостійно у вільний від обов’язкових навчальних занять час.
Індивідуальне завдання першого рівня складності забезпечує засвоєння предметних знань, навичок, умінь, формує певний енциклопедизм навчання, але не передбачає самостійного використання набутого.
Індивідуальне завдання другого рівня складності, додатково до індивідуального завдання першого рівня, яке є його складовою, формує певні навички самостійно використовувати засвоєні знання.
Індивідуальне завдання третього рівня складності вбирає в себе два попередні рівні та в повній мірі відповідає поняттю „індивідуальне завдання за діяльнісним підходом”, дає змогу реалізувати цілі вищої школи щодо підготовки ініціативних, активних, творчих фахівців.
Контроль за виконанням індивідуальних завдань здійснюється на індивідуальних заняттях. Робота над індивідуальним завданням повинна бути завершена письмовим звітом, що містить:
1. Титульний аркуш.
2. Зміст.
3. Вступ.
4.Основні питання.
5. Висновки.
6. Список літератури.
7. Додатки.
Обсяг звіту – 15 сторінок комп’ютерного тексту 14 шрифту через 1,5 інтервал.
Результати індивідуальної роботи студентів перевіряються, оцінюються, можуть бути заслухані на семінарському занятті, наукових семінарах кафедри, загальноакадемічних студентських наукових конференціях, міжвузівських науково-практичних конференціях тощо.
Таким чином, індивідуальні завдання дозволяють студентам навчатися відповідно з рівнем їхньої підготовки та сприяють розвитку у них індивідуальних здібностей.


5. КОНТРОЛЬНІ ЗАХОДИ

Відповідно до навчального плану та робочого навчального плану з дисципліни «Основи охорони праці» передбачений поточний модульний контроль, який здійснюється у формі поточного опитування, тестування, складання кросводів на задані теми, вирішення ситуаційних завдань, підготовки презентацій, звіту з індивідуальної роботи, а також написанні модульної контрольної роботи (тестування).

Перелік питань до ПМК з дисципліни „Основи охорони праці”
Предмет, завдання, мета дисципліни. Охорона праці як суспільний чинник і галузь науки.
Основні законодавчі акти про охорону праці. Основні положення Закону України “Про охорону праці”.
Гігієнічна класифікація умов праці.
Класифікація виробничих факторів за природою їх дії.
Охорона праці жінок та неповнолітніх.
Державні нормативні акти про охорону праці.
Нормативні акти про охорону праці, що діють у межах підприємства.
Відповідальність про порушення законодавства про охорону праці.
Охорона праці як економічний чинник.
Стимулювання охорони праці.
Органи державного управління охороною праці, їх компетенції і повноваження.
Система управління охороною праці.
Служба охорони праці підприємства.
Комісія з питань охорони праці підприємства.
Громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці.
Розслідування та облік нещасних випадків.
Розслідування та облік аварій.
Розслідування та облік профзахворювань.
Методи аналізу виробничого травматизму і профзахворюваності.
Основні причини виробничого травматизму і профзахворюваності та заходи щодо їх попередження.
Повітря робочої зони.
Вентиляція виробничих приміщень.
Виробниче освітлення.
Вібрація. Дія на організм людини. Методи захисту від її негативного впливу.
Шум. Дія на організм людини. Методи захисту від його негативного впливу.
Ультразвук, інфразвук. Дія на організм людини. Методи захисту від їх негативного впливу.
Іонізуючі випромінювання. Дія на організм людини. Методи захисту від їх негативного впливу.
Електромагнітні випромінювання. Дія на організм людини. Методи захисту від їх негативного впливу.
Випромінювання оптичного діапазону. Дія на організм людини. Методи захисту від його негативного впливу.
Безпечність технологічного обладнання і технологічного процесу.
Вимоги безпеки щодо організації робочих місць.
Посудини, що працюють під тиском. Причини аварій і нещасних випадків при їх експлуатації.
Загальні вимоги до посудин, що працюють під тиском.
Розміщення посудин, їх утримання та обслуговування.
Технічне опосвідчення посудин, що працюють під тиском.
Безпека при експлуатації котельних установок.
Безпека при експлуатації компресорних установок.
Безпека при експлуатації трубопроводів.
Безпека при експлуатації балонів.
Безпека при вантажно-розвантажувальних роботах.
Безпека підйомно-транспортного обладнання.
Безпека внутрішньозаводського транспорту.
Безпека внутрішньоцехового транспорту.
Електротравматизм та дія електричного струму на організм людини.
Види електричних травм.
Причини летальних наслідків від дії електричного струму.
Фактори, що впливають на наслідки ураження електричним струмом.
Класифікація приміщень за ступенем ураження електричним струмом.
Умови ураження людини електричним струмом.
Системи засобів, заходів безпечної експлуатації електроустановок.
Система електрозахисних засобів.
Надання першої допомоги при ураженні електричним струмом.
Основні нормативні документи в галузі пожежної безпеки. Небезпечні та шкідливі фактори, пов’язані з пожежами.
Теоретичні основи горіння, його різновиди.
Показники пожежовибухонебезпечності речовин та матеріалів.
Основні причини пожеж.
Категорії приміщень та будівель за вибухопожежною та пожежною небезпекою.
Класифікація вибухо- та пожежонебезпечних приміщень (зон) відповідно до правил улаштування електроустановок (ПУЕ).
Основні напрямки системи попередження пожеж.
Порядок сумісного зберігання речовин та матеріалів.
Характеристика та види пожежної сигналізації.
Засоби та способи гасіння пожеж.
Вивчення питань пожежної безпеки. Порядок дій у разі пожежі.
Загальні принципи організації пожежної безпеки.
Завдання та види пожежної охорони.
Державний пожежний нагляд.
6. література
Основна література

Конституція України. – К., 1996.
Кодекс законів про працю України. Офіційне видання. – К., 2003. – 120 с.
Закон України “Про охорону праці” від 21.11.02. – К., 2002.
Закон України “Про пожежну безпеку” від 17.12.93. – К., 1993. – 17 с.
Закон Украины “Об налогообложении прибыли предприятий” (в редакции Закона от 22.05.97. № 283/97 ВР, с изменениями и дополнениями).
Законодавство України про охорону праці: В 4-х т. – К.: Основа, 1995.
Положення про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на підприємствах, в установках, організаціях. – К.: Основа, 2004.
Положення про Державний Комітет України по нагляду за охороною праці. – К.: Основа, 1993. – 9 с.
Типове положення про службу охорони праці. – К.: Основа, 1993. – 12 с.
Типове положення про комісію з питань охорони праці підприємства. – К.: Основа, 1993. – 4 с.
Типове положення про роботу уповноважених трудових колективів з питань охорони праці. – К.: Основа, 1993. – 7 с.
Типове положення про навчання, інструктаж і перевірку знань працівників з питань охорони праці. – К.: Основа, 1994. – 34 с.
ДНАОП 0.00-1.07-94. Правила будови і безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском.
ДНАОП 0.01-1.01-95. Правила пожежної безпеки в Україні.
ДСТУ 2272-93. Пожежна безпека. Терміни та визначення.
ДСТУ 2293-93. Охорона праці. Терміни та визначення.
ДСТУ 2300-93. Вібрація. Терміни та визначення.
ДСТУ 2325-93. Шум. Терміни та визначення.
ДСТУ 3038-95. Гігієна. Терміни та визначення основних понять.
ГОСТ 12.0.003-74. “ССБТ. Опасные и вредные производственные факторы. Классификация”.
ГОСТ 12.1.001-89. “ССБТ. Ультразвук. Общие требования безопасности”.
ГОСТ 12.1.002-84. “ССБТ. Электрические поля промышленной частоты. Допустимые уровни напряженности и требования к проведению контроля на рабочих местах”.
ГОСТ 12.1.003-83. “ССБТ. Шум. Общие требования безопасности”.
ГОСТ 12.1.004-91. “ССБТ. Пожарная безопасность. Общие требования”.
ГОСТ 12.1.005-88. “ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны”.
ГОСТ 12.1.006-84. “ССБТ. Электромагнитные поля радиочастот. Допустимые уровни на рабочих местах и требования к проведению контроля”.
ГОСТ 12.1.007-76. “ССБТ. Вредные вещества. Классификация и общие требования безопасности”.
ГОСТ 12.1.007-76. “ССБТ. Взрывобезопасность. Общие требования”.
ГОСТ 12.1.012-90. “ССБТ. Вибрационная безопасность. Общие требования”.
ГОСТ 12.1.019-79. “ССБТ. Электробезопасность. Общие требования и номенклатура видов защиты”.
ГОСТ 12.1.029-80. “ССБТ. Способы и методы защиты от шума. Классификация”.
ГОСТ 12.1.030-81. “ССБТ. Электробезопасность. Защитное заземление, зануление”.
ГОСТ 12.1.044-89. “ССБТ. Пожаробезопасность веществ и материалов. Номенклатура показателей и методы их определения”.
САННиП №2392-79. Санитарные нормы и правила устройства и эксплуатации лазеров.
САННиП №3044-84. Санитарные нормы вибрации рабочих мест.
САННиП №3223-85. Санитарные нормы допустимых уровней шума на рабочих местах.
САННиП №4086-86. Санитарные нормы микроклимата производственных помещений.
СниП 2.04.05-91. Отопление, вентиляция и кондиционирование воздуха.
СниП ІІ-4-79. Естественное и искусственное освещение.
Нормы радиационной безопасности НРБ – 76/87 и основные санитарные правила работы с радиоактивными веществами и другими источниками ионизирующих излучений. ОСП – 72/87. – М.: Энергоатомиздат, 1988. – 160 с.
Гігієнічна класифікація умов праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробництва середовища, важкості та напруженості трудового процесу. МОЗ України. – К., 1998. – 34 с.
Державний реєстр міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці. – К.: Основа, 1998. – 240 с.
Правила будови та безпечної експлуатації вантажопідйомних кранів. – К., 1994. – 61 с.
Перечень мер, направленных на доведение условий и безопасности труда до нормативных требований или повышения существующего уровня охраны труда на производстве, выполнение которых может осуществляться за счет средств фондов охраны труда, утвержденный приказом Госнадзорохрантруда от 19.08.96. № 138.
Перечень мероприятий, выполнение которых может осуществляться за счет государственного, отраслевых, региональных фондов охраны труда и фондов охраны труда предприятий, утвержденный приказом Госнадзорохрантруда от 02.06.99. № 102.
Перечень платных услуг, которые могут предоставляться Комитетом по надзору за охраной труда и его территориальными управлениями, утвержден постановлением Кабинета Министров Украины от 01.04.99. №524.
Гандзюк М.П., Желібо Є.П., Халімовський М.О. Основи охорони праці: Підручник для студентів вищих навчальних закладів. /За ред. М.П. Гандзюка. – К.: Каравела, 2004 . – 408 с.
Жидецкий В.Ц., _абанова_ В.С., Мельников О.В. Основи охорони праці: Навчальний посібник. – Вид. 4-те, доповнене. – Львів: Афіша, 2000. – 350 с.

Додаткова література

Бабічев В.В., Сорокін Г.Ф. Охорона праці та техніка безпеки. – К., 1996. – 224 с.
Баратов А.Н., Иванов Е.Н., Корольченко А.Я. и др. Пожарная безопасность. Взрывобезопасность: Спр. Изд. – М.: Химия, 1987. – 272с.
Борьба с шумом на производстве: Справочник. /Под ред. Юдина Б.Я. – М.: Машиностроение, 1985. – 399 с.
Волков А. Загадки стимулирования. //Охрана труда. – 2000. - № 9.
Геврик Є.О. Забезпечення безпеки праці на виробництві: Конспект лекцій. – Львів, 1992. – 72 с.
Голубков Б.Н., Пятачков В.И., Романова Т.М. Кондиционирование воздуха, отопление и вентиляция. – М., 1982. – 232 с.
Диментберг Ф.М., Фролов К.В. Вибрация в технике и человек. – М.: Знание, 1987. – 160 с.
Долин П.А. Основы техники безопасности в электроустановках. – М.: Энергоиздат, 1984. – 448 с.
Людина і праця: Довідник з правових питань. /Укл. Бабанова І.П., Савенко Л.А. – К.: Юрінком Інтер, 1997. – 336 с.
Максимов Б.К., Обух А.А. Статистическое электричество в промышленности и защита от него. – М., 1978. – 19 с.
Макушин В.Г. Совершенствование условий труда на промышленных предприятиях. – М.: Экономика, 1981. – 215 с.
Манойлов В.Е. Основы электробезопасности. – М.: Энергоиздат, 1985. – 384 с.
Мацюк Р.І., Геврик Є.О., Тродзин В.С., Сомар Г.В., Сторожук В.М. Безпека життєдіяльності та охорона праці: Методичні вказівки. – Львів, 1998. – 36 с.
Метеорологическое обеспечение безопасности труда: Бабанова І.П. /Под ред. Сологяна И.Х.: В 2-х т. – М.: Изд-во стандартов, 1989.
Бабанова І.П. Основи техніки безпеки. – К., 1992. – 140 с.
Охорона праці: Навчальний посібник. /За ред. Бедрія Я.І. – К.: ЦУЛ, 2002. – 322 с.
Охрана труда в электроустановках. /Под ред. Князевского Б.А. – М.: Энергоиздат, 1983. – 336 с.
Пожежна безпека: Нормативні акти та інші документи: В 4-х т. – К.: Основа, 1997. – 1998.
Пыжик Т.М., Кузьмин А.П., Гогиташвили Г.Г. Управление безопасностью труда на предприятиях. – М., 1982. – 116 с.
Сабарно Р.В., Степанов А.Г. и др. Электробезопасность на промышленных предприятиях. – К.: Техника, 1985. – 288 с.
Сердюк В. Экономические аспекты системы управления охраной труда. //Охрана труда.- 2000. - № 11.
Старушко В. Категория экономическая и нравственная. //Охрана труда. – 2001. - №3.
Ткачук К.Н., Иванчук Д.Ф. и др. Справочник по охране труда на промышленном предприятии. – К.: Техника, 1991. – 285 с.
Трахтенберг І.М., Коршун М.М., Бабанова І.П. Гігієна праці та виробнича санітарія. – К., 1997. – 464 с.
Хорбенко И.Г. Звук. Ультразвук. Инфразвук. – М.: Знание, 1986. – 19 с.
Чимшит О. Расходы на охрану труда. //Бизнес. – 1999. - №47.
Щербина Я.Я., Щербина И.Я. Основы противопожарной защиты. – К.: Высшая школа, 1985. – 255 с.
Энциклопедия по безопасности и гигиене труда: Пер. с англ. /Под ред. Бирюкова А.П. – М.: Профиздат, 1985.



Навчально-методичне видання


Автор-укладач

Кузнецова Анжела Олексіївна

ОСНОВИ ОХОРОНИ ПРАЦІ

Навчально-методичний посібник



К 89
Основи охорони праці : навчально-методичний посібник для студентів денної форми навчання, які навчаються за освітньо-кваліфікаційним рівнем «бакалавр» за галуззю знань 0305 «Економіка та підприємництво» - Дніпропетровськ, - Дніпропетр. держ. фін. акад., 2013. – 89 с.


Навчально-методичний посібник містить програму навчальної дисципліни, методичні рекомендації до самостійної роботи, семінарських занять, виконання індивідуальних завдань, перілік питань до модульного контролю, список рекомендованої літератури.
Призначено для студентів економічних спеціальностей, викладачів.
ББК 65.246





Підп. до друку ________ Формат _84x108 1/32_Папір друк.
Ум. друк. арк. 6,8 Обл.-вид. арк 9,4 Тираж ___ Замовлення № ___
__________________________________________________________
Дільниця оперативного друку ДДФА. Св. Держкомітету інформ. політики, телебачення та радіомовлення сер. ДК 2126 від 17.03.2005р.
Видавець і виготівник: Дніпропетровська державна фінансова академія, вул. Аржанова, 12, м. Дніпропетровськ, 49083








13PAGE 15






13 PAGE \* MERGEFORMAT 14315



13 PAGE 14315









Технічні:
незадовільний технічний стан машин, механізмів, устаткування;
порушення або недосконалість технологічного процесу;
порушення вимог безпеки при експлуатації транспортних засобів;
неякісне проведення технічного обслуговування і ремонту машин, механізмів тощо



Організаційні:
порушення трудової і виробничої дисципліни;
незадовільне утримання і недоліки в організації робочих місць;
відсутність цільового інструктажу;
недоліки в навчанні безпечних прийомів праці тощо


Причини нещасних випадків


Санітарно-гігієнічні:
невідповідність метеорологічних умов санітарним нормам;
підвищений вміст виробничого пилу, а також отруйних речовин у повітрі;
незадовільний санітарний стан виробничих і побутових приміщень;
незадовільне освітлення тощо


Психологічні:
нервово-психічні навантаження;
незадовільний психологічний клімат у колективі;
антропогенна невідповідність працюючого умовам праці;
алкогольне сп’яніння тощо



Заголовок 1 Заголовок 2 Заголовок 3 Заголовок 4 Заголовок 5 Заголовок 6 Заголовок 7 Заголовок 915

Приложенные файлы

  • doc 91711
    Размер файла: 697 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий