шроры гэ

Глобальні кризи. Передумови виникнення і характер протікання.
Міжнародні організації та їх роль в становленні глобального світового порядку.
Глобальні виміри екологічної проблеми.
Інноваційна складова конкурентоспроможності національних економік на сучасному етапі глобального розвитку.
Створення українських фінансово – промислових груп та конгломератів як альтернатива експансії ТНК.
Загальні підходи до виокремлення стадій глобального розвитку.
Проблема прогнозування і управління глобальними кризами на міждержавному рівні.
Інституційне оформлення унітарного сценарію глобального розвитку.
Трансформація функцій держави в умовах глобалізації.
Проблема конкурентоспроможності України в глобальній економіці.
Система критики глобальних процесів.
Консолідаційні корпоративні стратегії в глобальних економічних умовах.
Бідність і поляризація в глобальних умовах розвитку.
ООН і нові пріоритети світового розвитку. Проблема трансформації і механізму функціонування.
Динамізм, напрямки і результати взаємодії “Україна - США” в умовах глобальних економічних трансформацій.
Характеристика глобального етапу розвитку економічної системи світу.
Перспективні сценарії глобального розвитку.
Феномен глобальних корпорацій.
Статус і характер діяльності неурядових організацій в глобальних умовах.
Геополітичний формат глобальної конкуренції.
Глобалістика як нова самостійна наука, етапи її становлення.
Соціо – культурний вимір глобалізації.
Країни, що розвиваються в умовах глобалізації. Потенціал і характер формування конкурентних переваг.
Україна на геополітичній карті світу. Проблема збереження суверенного статутсу в умовах глобалізації.
Наслідки розширення ЄС і проблеми геоекономічного статусу україни.
Основні школи сучасної глобалістики.
Біполярний сценарій глобального розвитку і основні напрями його реалізації.
Природа і типізація глобальних економічних парадоксів.
Роль і функції держави в умовах глобальних трансформацій.
Вплив сучасної світової фінансової кризи на економіку України.
Фактори економічного розвитку країн, що розвиваються, в умовах глобалізації.
Глобалізація в науково-технологічній сфері. Становлення “нової економіки”.
Проблема державної економічної і політичної безпеки в умовах глобалізації.
Потенціал формування транснаціонального характеру економіки України.
Варіанти позиціонування україни на пострадянському просторі і проблеми реінтеграції в глобальних умовах.
Цивілізаційні виміри глобального економічного розвитку.
Характеристика ключових глобальних проблем економічного розвитку.
Вплив глобалізації на країни – лідери світової економіки.
Проблема ефективності регіональних економічних блоків.
Регіоналізація як сценарій глобальних трансформацій.
Інноваційно-інтелектуальна стратегія розвитку України в умовах глобалізації.
Принципові підходи до визначення глобалізації.
Основні суперечності глобальних трансформацій.
Нерівномірність економічного та соціального розвитку країн в умовах глобалізації
Становлення глобальних регуляторних інститутів. Майбутнє міжурядових організацій.
Динамізм, напрямки і результати взаємодії “Україна-Російська Федерація” в умовах глобальних економічних трансформацій.
Соціокультурні і політичні аспекти глобалізації.
Негативні прояви сучасного стану глобального розвитку.
Альтерглобальні сценарії світового розвитку.
Об’єкти і суб’єкти глобальної системи економічного регулювання.
Динамізм, напрямки і результати взаємодії “Україна-ЄС “ в умовах глобальних економічних трансформацій.
Цивілізаційні виміри стратегій глобалізму.
Дезінтеграція та реінтеграція в глобальній економіці.
Національні фірми в транснаціональних корпоративних системах в умовах глобалізації.
Вплив глобалізації на країни, що розвиваються.
Сучасна система регулювання глобальних процесів та об’єктивна необхідність її вдосконалення.
Ключові чинники глобальних трансформацій.
Державно-корпоративний глобалізм і проблема силової глобалізації.
Транснаціоналізація як основний фактор формування глобальної економіки.
Глобальна економічна безпека та шляхи її забезпечення.












Субрегіональний вектор інтеграційної політики україни в глобальних умовах.
Проблема визначення часових меж глобалізації.
Індустріально розвинуті країни в умовах глобалізації.
Перспективи фінансової діяльності ТНК у контексті сучасних тенденцій глобалізації.
Проблема національної конкурентоспроможності в умовах глобалізації.
Наслідки і результати співробітництва України з організаціями глобального профілю діяльності.
Фактори економічного розвитку країн – лідерів світового господпрства в глобальних умовах.
Проблема формування глобального інформаційного суспільства.
Глобальні війни. Типізація і сучасний інструментарій.
Стратегії та перспективи консолідації корпоративних структур.
Євроатлантична інтеграційна стратегія України і проблеми її реалізації.
Глобалізаційні та інтеграційні процеси в сучасній в економічній системі.
Парадокси фінансової глобалізації.
Взаємодія країн «Центру» та країн «Периферії» в умовах глобалізації.
Глобальні виміри продовольчої проблеми.
Проблеми і перспективи співробітництва з СОТ в контексті забезпечення глобальної конкурентоспроможності України.
Політико – правовий вимір глобалізації.
Антиглобалістські рухи. Мотивація і результати.
ТНК як рушійні сили глобальних економічних трансформацій.
Сучасна глобальна фінансова криза: причини та прояви.
Євразійський інтеграційний вектор україни. характеристика і сценарії реалізації.
Тенденції постіндустріалізму і новітня поляризація світу.
Глобальні виміри демографічної проблеми.
Антиглобалістські рухи. ідеологія і програми.
Державний суверенітет і проблема відкритості економіки.
Сучасні міжнародні інтеграційні пріоритети для україни.
Масштаби і динамізм розвитку процесів торгівельної глобалізації.
Економічні кризи в умовах глобалізації.
«Нова економіка» як форма реалізації національних конкурентних переваг.
Феномен “країни-системи” в глобальній економіці.
Геоекономічні реалії і інтеграційні стратегії України.

Глобалізація як ключова тенденція розвитку і процес.
Позитивні і негативні прояви глобалізації.
Економічний глобалізм, його структура і особливості.
Глобалізація виробничих процесів.
Торговельна глобалізація та її масштаби.
Характер і особливості фінансової глобалізації.
Цивілізаційні фактори геоекономічного лідерства.
Характеристика цивілізацій IV покоління.
Передумови і особливості інвестиційного глобалізму.
Конструкції корпоративних структур глобальної економіки.
Еволюція сучасної міжнародної економічної мікроінтеграції.
Стратегія горизонтальної мікроінтеграції.
Процеси і форми вертикальної мікроінтеграції.
Цілі і принципові напрями реалізації змішаних форм мікроінтеграції.
Феномен глобальних корпорацій.
Глобальна інформатизація і економічний розвиток.
Інтелектуальний ресурс глобального економічного поступу.
Інструментарій глобальної реінституціоналізації.
Національні геоекономічні ареали в глобальних умовах
Характер глобальної ринкової саморегуляції.
Світові фінансові кризи, їх передумови та особливості.
Антикризовий потенціал національних економік.
Передумови та концепції формування глобальних стратегій розвитку.
Національна конкурентоспроможність у глобальних умовах розвитку.
Інтеграційний потенціал СНД.
Субрегіональний вектор інтеграційної політики України. Співробітництво в межах ОЧЕС та ГУАМ.
Співробітництво України з міжнародними економічними організаціями.
Глобальне лідерство ТНК.
Енергетична безпека України в сучасних умовах.

























·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
1. Глобальні кризи. Передумови виникнення і характер протікання.
4 глобальних кризи розвитку.
першою була соціо-біосферна (верхнепалеолітична), яка мала місце протягом 25 тис.-10 тис. рр. до Р. Х. спричинена кліматичними умовами та результатом глобальних перетворень у стані світового клімату, наслідком чого стала зміна траєкторії життя на планеті та кардинальні перетворення у кліматичних умовах планети.
Другою - цивілізаційну кризу або кризу античності, 4-6 ст. Причиною стала неспроможність нового світу забезпечити в подальшому аналогічний розвиток на засадах античності. Рабовласницький устрій ставав менш актуальним та отримував супротив із певних кіл населення, розвивались філософські вчення, почала займати впевнені позиція релігія християнства. Всі ці фактори викликали падіння Римської імперії, яка мала цивілізаційні масштаби впливу у світі. почали з’являтись нові формації та нові території почали займати передові позиції, зникла правляча антична еліта.
формаційна криза (криза феодалізму), як 1453-1648 років. причиню була потреба зміни тогочасного суспільного устрою, як результат незадоволення робітничого класу, який становив більшу частину населення проти феодалів. заради збереження влади, частина держави передавалась одній людині в особі князів чи королів, почали формуватися сучасні держави (Англія, Французька монархія). цивілізація не зникла, трансформувалась в іншу. А 90% феодальних сімей зберегли свої позиції та статки, перейшовши у капіталістичну систему.
сучасна криза, перший етап - 1873-1933 роки, а другий із 2008 року по сьогод день. Результатом першого етапу стала поява нових економічних течій та засадних понять сучасного економічного та державного устрою: інституційна система; система державних міжурядових органів; соціалістичні рухи; розвідка; міжкраїнові відносини; ТНК; монополії; валютні стандарти; економічні принципи регулювання. Другий етап має такі результати: більшість білого населення втрачає свого кількісну перевагу у світі; держава деградує, втрачає кордони; зникає громадянське суспільство; зникає університет як здобуток епохи модерну у класичному його виразі (поява нових форм навчання, розповсюдження болонського процесу), правлячі еліти демонтують інститути, які їм заважають. У сучасній кризі появляються ознаки цивілізаційної кризи, тиск одних цивілізацій на інші. Зникає протестантська мораль, з'являється культ споживання. є певні ознаки соціо-біосферної та формаційної кризи у сучасній кризі.

2.МО та їх роль в становленні глоб світ порядку.
МЕО, необхідність в яких була викликана до життя регламентування світ ек процесів, на сьогодні не здатні вирішити цю проблему. МЕО мають низку суттєвих вад: 1. Взагалі не мають інституційної бази; 2. Їхні функції обмежені консультаційними повноваженнями; 3. вони наділені країнами учасниками лише обмеженими повноваженнями з арсеналу суверенних прав держав; 4. Вони фактично не володіють законодавчою владою і вкрай обмежених обсягах володіють виконавчою. Сучасна структура МЕО є достатньо складною внаслідок своєї безсистемності. По-перше, це достатньо складна мережа організацій та органів ООН та її спец постанов. Найвпливовіші: МБРР, МВФ, СОТ, ОЕСР. По-друге, це неформальні, консультаційні групи, що регулярно проводять свої зустрічі: велика вісімка, паризький та лондонський клуб кредиторів. По-третє, це рег інтеграційні угрупування та об’єднання, тут можна говорити не скільки про глобалізацію, скільки про рег сепаратизм, протекціонізм. По-четверте, все більшого значення набувають не дво-, а багатосторонні регулювання ЗЕЗ. По-п’яте, це множина не держ МО універсально рег галузевого чи функц характеру. Зростаюча активність і популярність НДО певною мірою руйнує монополію влади та концентрацію її в одних руках (держ структурах), створює альтернативні канали інформації і тим самим як би підготовляє народження структур глобального громадянського суспільства.
ООН витісняється механізмами G8, ПРИЙН РІШ З УРАХ ВАГОМОСТІ ТА ВПЛИВУ ГОЛОСУЮЧИХ. Зростаюча активн НДО руйнує монополію влади, концентр в 1 руках, створ альтерн коанали інф-ї. ООН втяг у внутр.-держ конфлікти. НДО з елітних пер6етовр у масові, підтримка зусиль лідерів.

3.Глобальні виміри екологічної проблеми.
Ринкові механізми, на яких заснована глобалізація, виявились непридатними для екології.
Раніше екологічні проблеми носили більше локальний характер, проте із розвитком людства, технологій та виробництва, ці проблеми набули глобального характеру.
З початку 70-х років розпочалася екологічна криза, яка означає різке загостр протиріч між люд і прир. ознаки: глобальні зміни клімату і виникнення парникового ефекту; нераціональне використання глибин світового океану; втрата біологічного різноманіття;проблема відходів внаслідок виробничої діяльності людини; отруєння радіоактивними матеріалами та продуктами їх розпаду; зростання масштабів залучення у виробничий процес природних ресурсів та їх обмежена кількість на планеті; зростання кількості стихійних лих антропогенного або змішаного походження
наслідками забруднення біосфери і безгосподарської діяльності людей є:
1) "Парниковий ефект": значне збільшення посухи у середніх широтах, тобто в основних зернових районах. потепління клімату, підвищення рівня Світового океану. Це затоплення прибрежних районів, де живуть мільйони людей.
2) Виснаження озонового прошарку.
3) Кислотні дощі. "інтернаціональний" характер цього забруднення, тому що вітри розносять кислотні тумани на тисячі кілометрів від місць виникнення.
4) Масове зведення лісів.
5) Відходи виробництва. завдають великої шкоди навколишньому середовищу.
6) Сільське господарство. хім засоби призводять до істотних порушень екологічної рівноваги.
7) Виробництво енергії. її отримання тягне за собою погіршення стану навколишнього середовища.
За даними Всесвітньої комісії ООН з навколишнього середовища і розвитку, нині щорічно перетворюється на пустелю 6 млн. га родючих земель, на 11 млн. га скорочується площа тропічних лісів; 31 млн. га лісів загублено забрудненням та кислотними дощами. У низці районів Африки, Китаю, Індії та Північної Америки резервуари підземних вод скорочуються внаслідок перевищення попиту на воду над її природним поповненням. Очікується, що у найбл 20 років може зникн 1/5 видів тварин і рослин.
головний шлях вирішення екологічної проблеми це така організація виробничої та невиробничої діяльності людей, яка забезпечила б нормальний екорозвиток, збереження та перетворення навколишнього середовища в інтересах людства .
Зусилля зосереджені на розробці й запровадженні нових технологій (перехід на ресурсозберігаючі та безвідходні технології); пошуку коштів для фінансування заходів щодо охорони навколишнього середовища; розробці національних програм раціонального природокористування. основним завданням є створення економіки, яка б не завдавала шкоди навколишньому середовищу.
4.Інноваційна складова конк/спром нац економік на сучасному етапі глоб розвитку.
Висока конк/спром нац ек зумовлена передусім потужними нац інновац сис-ми. Ек зрост високорозвин кр св та їхня міжн конк/спром визначальною мірою обумовлюються інтелектуалізацією осн факторів вир-ва та наявністю потужного інновац потенціалу. Досвід високорозвинених держав св, ключ інноваторів показує, що структурні зміни в ек-ці, підвищення конк/спром економік можливе лише на інновац осн, макс використанні інновац потенціалу регіонів з урахуванням особливостей кожного з них. Інновац нововведення грають значну роль у конк/спром кр, а саме: рекомендація кр на міжн ринку, як продавця якісних и недорогих тов у порівнянні з ін кр. Завдяки ефективності функц нац інновац систем розвиваються не тільки науки та освіта, а й інституційні умови, серед яких вирішальними є: інтеграція в глоб інновац систему; конк/спром підп-кий сектор; сучасна інф інфраструктура. Розвиток інф-комунікац технологій значно покращить конк/спром кр, тому що інформація є важливим фактором вир-ва. Кожна держ в ум глоб прагне зайняти вигідну позицію в МПП, макс використ переваги інтеграц та поглиблення ЗЕЗ, забезпечити власну ек безпеку, а використ інновац фактору сприяє здійсненню цих можливостей.
основою сучасного технологічного розвитку є збільшення частки реалізації високих технологій на світових ринках та зростання обсягів наукоємного сектору виробництва національної економіки.
Високу конкурентоспроможність і економічне зростання визначають чинники, які стимулюють поширення нових технологій, особливого значення набувають характер і структура взаємодії науки, освіти, фінансування, державної політики та промисловості. Інноваційні кластери мають у своїй основі стійку систему поширення нових знань, технологій, продукції.
висновки: інновац відіграють вирішальну роль у циклах ек розвитку, становлять осн перетворень соц.-ек систем, визначають темпи і масштаби ек процесів. значне пошир технологій можливе в результаті соц. та інституціон змін. комп досягають конк переваг внаслідок інновацій.

5.Створення укр ФПГ та конгломератів як альтернатива експансії ТНК.
Міжн ФПГ являє собою стр-ру, що склад з гол компанії й відділень, філій, дочірніх товариств в ін кр. Ств ФПГ доп виявити ек пріоритети, сконцентрувати ресурси в передових галузях пром-ті. ФПГ можуть укріпити госп зв’язки, протистояти спаду вир-ва, забезпечити грош стабілізацію, підвищ зовн/ек конк/спром укр тов, ств передумови для диверсифікації вир-ва і прискорити структурні зрушення в ек-ці. В ек розв У важливу роль відіграє зовн/ек чинник. Розвиток ЗЕДУ, підвищ її ефект-ті, безпеки і стабільності ек розвитку ще більш актуалізує проблему ств ФПГ і їх транснац. Через ств ФПГ вирішуються проблеми забезпечення надійного постачання і збуту продукції, послаблення хвилі неплатежів, налагодження взаєморозрахунків між його учасниками, тобто проблеми істотні для укр ек-ки. Найбільші ФПГ Укр.: група приват (коломойський), НПІГ «Інтерпайп» Пінчук, SCM Ахметов.
Економія мат і фін ресурсів внаслідок внутрішньогрупової кооперації відіграє особливу роль. Ця роль пов'язана з реалізацією таких дій:
- виявлення ефекту кооперації;
- консолідації цього ефекту з урахуванням інтересів учасників ПФГ та його використання для фінансування інвестиційної активності групи;
- розподілу віддачі від цих інвестицій;
- послаблення податкового тиску на отримані додаткові ресурси. Для економії оборотних коштів і маневрування податковим навантаженням великі можливості дає застосування трансфертних цін.
Створення ПФГ в Україні сприятиме виявленню економічних пріоритетів, зміцненню господарських зв'язків, підвищенню міцності промисловості та розвитку фінансової сфери, підвищенню конкурентоспроможності українських підприємств і виходу їх на світовий ринок, розвитку підприємств стратегічної орієнтації шляхом їх інвестування та реструктуризації.

8. Інституційне оформлення унітарного сценарію глобального розвитку.
Концепція уніполярності ґрунтується на тому, що з часом все сильніше буде викристалізовуватись ядро найбільш потужних союзних держав, яке проектуватиме свої норми та принципи поведінки на решту країн світу. Глобальне управління буде гомогенним та більш ефективним, але при цьому навряд чи стабільним у довгостроковій перспективі, оскільки потенційно можливим буде конфлікт між «полюсом» і периферією. Аргументом за утворення уніполярної системи є те, що однополюсний світо порядок у вигляді піраміди влади зможе вирішити суперечності та неузгодженість підходів до вирішення одних проблем. Аргументом проти є те, що державам буде важко змиритись з втратою свого суверенітету й прийняти зовнішнє управління (хоча вже зараз багато країн делегують частину своїх функцій міжнародним організаціям та регіональним угрупуванням).
До можливих сценаріїв унітарного глобального розвитку належать такі варіанти інституційної архітектури майбутнього: конц. кр-гегемона, конц. глоб. уряду, конц. антитерорист. уряду. Ключовою ідеєю концепції країни-гегемона є поняття «держави-стабілізатора», що відповідає за реалізацію правил ліберального світогосподарського режиму. розбіжність поглядів щодо того, хто має посісти місце кр-гегемона: США або Великобританія, Франція, Китай. Конц. глоб. та антитерорист. уряду передбачає піднесення інституту держави до статусу світ. уряду, тобто збільшену модель нац. Держави, керівництво якої вирішує поточні внутрішньопол. питання, однак не на нац., а на глоб рівні.





















6. Загальні підходи до виокремлення стадій глобального розвитку.
Концепція глобалізації як зміни форм історичного процесу («архаїчної глобалізації»). в працях Р. Робертсона, М. Уотерса, Г. Терборна, Ф. Броделя, Л. Туроу, А. Маслоу, Г. Дилигенського, Ю. Красіна, Ю. Пахомова та інших
Так Р. Робертсон і М. Уотерс вважають, що глобалізація є тривалим історичним процесом, і її початок відносять до рубежу XVXVI ст., а Г. Терборн виділяє в історії принаймні шість хвиль глобалізації, найраннішою з яких він вважає експансію світових релігій у IIIVII ст. н. е.
Російський вчений Г. Померанц. Відбувся деякий «внутрішній занепад», який і породив сьогоднішній ступінь глобалізації  електронно-фінансовий. глобалізація є всього лише історичним явищем, що постійно супроводжує історію людства
О. Білорус, - 3 етпаи:
перший створення імперій на основі торговельних інтересів, симбіозу держави і релігії (Рим, Візантія, Китай, Київська Русь);
другий період великих географічних відкриттів і створення економічних імперій і перших глобальних корпорацій (ХV ст.);
третій промислова революція (Європа, XVIII ст.) і формування міжнародних ринків;
четвертий епоха світових війн ХХ ст. (19141918, 19391945), 19481989 (холодна економічна світова війна);
п’ятий етап  інформаційна революція (починаючи з другої половини ХХ ст.)
Концепція глобалізації як сучасного економічного феномену. вчені: західні К. Омае, Т. Левітт, Ф. Фукуяма, російські  А. Вебер, А. Неклесса, В. Кузнєцов, В. Ядов, і вітчизняні Д. Лук’яненко, О. Білорус, А. Гальчинський, А. Геєць та інші. Вони піддають критиці концепцію «архаїчної глобалізації».
Передислокація фокусу уваги на зростаючі обсяги міжнародних торговельних операцій, діяльність ТНК і міжнародних організацій, планетарні комунікаційні мережі та мультикультуралізм.
Концепція протоглобалістів.
пропонується виділяти два етапи глобалізації  протоглобальний і сучасний  етап ліберальної глобалізації.Не суперечить цьому підходу і класифікація ОЕСР, за якою пропонується розрізняти три етапи процесу глобалізації:
інтернаціоналізація (починаючи з середини XIX ст.), що відповідає розвитку експортних потоків (протоглобальна фаза світового розвитку);
транснаціоналізація (особливо з початку 1945 р.), яка пов’язана зі стрімким зростанням потоків ПЗІ;
глобалізація (починаючи з 1980-х рр.).
На протоглобальному етапі світ вступив до активної фази взаємозближення на основі активізації розвитку торговельних і інвестиційних відносин у глобальному масштабі завдяки новітнім досягненням науки і техніки.
Друге народження (чи відродження) глобалізації почалося наприкінці 1970-х рр. на основі безпрецендентної революції інформаційної, телекомунікаційної і цифрової технологій. сформувався «Вашингтонський консенсус», який відкрив двері глобалізації ліберального типу.
Концепція глобалізації як деякої позачасової властивості, що іманентно притаманна світовому суспільству (концепція Е. Азроянца).
Головним завданням концепції Е. Азроянц вважає зближення трьох попередніх. Глобалізація – мета істор прогресу. Інтеграція, дезінтегр – тенденції, що визначають його динаміку. Інтернац-я – суч ет глоб-ї.

7.Проблема прогнозув.і упр-я глоб. кризами на міждерж. рівні.
проблема керованості міжнародної системи зумовлена слабкістю держав, тобто кризою державоцетричної моделі міжнародної системи, збільшенням впливу та автономії транснаціональних акторів, неможливістю застосовувати силові (воєнні) методи узгодження конфліктів та збільшення ваги економічних елементів сили, посиленням хаотичності та непередбачуваності поведінки акторів, вразливості міжнародної системи, що загрожує стабільності на глобальному рівні.
Особливістю глоб упр-я кризами: по-перше, даний період розвитку світового господарства характеризується більшою синхронізацією криз. Це означає перетворення локальних криз на глобальні. Як наслідок, сучасні кризи не мають штучних кордонів і дуже швидко розповсюджуються по всьому світу. Іншою особливістю є чітке проявлення у майбутньому півстолітніх Кондратьєвських циклів, кризові фази почнуть бути довшими, ніж звичайно. Ще однією характерною особливістю є бажання лідерів світового господарства перенести тяжкість криз на слабші країни. Отже, особливістю управління кризами полягає у тому, що вони є некерованими і швидко з локальних перетворюються на глобальні.
Невизначеність у розвитку міжнародної спільноти, що є результатом глобалізації й структурної трансформації міжнародної системи після розпаду біполярності, привела до усвідомлення важливості керованості розвитком міжнародної системи. Керованість - умова досягнення міжнародною системою стабільності в умовах глобалізації. Вона може бути досягнута взаємоузгодженими діями основних акторів міжнародної політики на основі кодифікованих норм та правил транснаціонального характеру в рамках спільно створених міжнародних інститутів.
Тому новими чинниками стабільності міжнародної системи стають: міжнародні режими, регіоналізм та регіональні інститути, системи колективної безпеки, транснаціональні спільноти та глобальне регулювання. Глобальне регулювання передбачає добровільні та злагоджені дії з узгодження інтересів та створення спільних інститутів та режимів.
міжнародні інституції створені могутніми державами для співпраці та колективного управління міжнародними економічними кризами. мова йде про змінy лідерства однієї держави колективним лідерством наймогутніших держав, потенціал яких дає їм змогу виконувати роль глобального менеджера в рамках міжнародних інститутів. До таких інститутів відносять G-7 (G-8) та меншою мірою МВФ, Світовий банк, які допомагають державам – глобальним лідерам узгоджувати інтереси, регулювати проблеми економічної безпеки, формувати нові стандарти поведінки в міжнародних відносинах. ці інституції можуть розглядатися як глобальні стабілізатори в контексті глобальних криз.
з точки зору прогнозування криз, більшість з них носить цивілізаційний, соціальний, політичний, природний характер, а отже не піддається статистичному обрахунку. доцільно використовувати гнучкі інтегровані моделі, здатні враховувати дію глобальних загроз, що постають перед людством на сучасному етапі розвитку світової господарської системи; Інтенсивне зростання взаємозалежності національних економік породжує потенційні проблеми регіональної чи глобальної нестабільності у зв'язку із можливістю швидкого розповсюдження кризових явищ в умовах глибоко інтегрованої світової економічної системи.
9. Трансформація функцій держави в умовах глобалізації.
1) Держава втрачає можливість ефективно використовувати традиційні важелі макроекономічного регулювання (імпортні бар’єри, експортні субсидії, курс національної валюти, ставка рефінансування центрального банку). Уряди змушені користуватися традиційними важелями регулювання з урахуванням інтересів ТНК. Тобто держави втрачають можливість ефективно регулювати власну економічну систему навіть з використанням найсучасніших методів.
2) деякі економічні процеси, особливо у валютній сфері , набули глобального характеру й не підпадають під регульований вплив держави. Національна держава поступово втрачає можливість здійснювати абсолютний контроль на своєму економічному просторі, оскільки держави передають частку свого суверенітету наддержавним організаціям.
3) державний суверенітет втрачає свій первинний зміст. Чим різноманітнішими та інтенсивнішими стають господарська, політична, науково-технічна, культурна взаємодія різних країн, тим більше зростає розрив між державним суверенітетом де-юре та суверенітетом де-факто. Для захисту власного суверенітету країни можуть використовувати два варіанти стратегій – оборонної інтервенції та поступальної інтервенції.
Мутація суверенної національної держави відбувалася у трьох напрямах. Перший вектор пов’язаний з феноменом міжнародних регулюючих органів (МРО). Друга лінія пов’язана з поняттям країна-система (глоб лідерство за прир і людс потенціал, глоб вплив – сша, шен ген, китай), третя з процесами субсидіарності (делегув держ повноваж на локальн рівень, підвищ статусу автономії).

10. Проблема к/сті Укр в глобальній економіці.
Україна посiла 73 мiсце в рейтингу конкурентоспроможностi 144 країн WEF за 2012 р. за останній рік Україна піднялася у рейтингу на дев'ять позицій. Україна підтримує конкурентоспроможність завдяки розмірам ринку та потужній системі освіти, яка забезпечує легкий доступ до усіх рівнів освіти. Високі показники освіти забезпечують основу для розвитку інноваційного потенціалу країни. переваги, як високоосвічене населення, гнучкий та ефективний ринок праці, перспектив за обсягами внутр ринок.
Порівняно з середнім показником по країнах, які орієнтуються на ефективність, Україна має переваги за такими показниками, як обсяг ринку, вища освіта та професійна підготовка, охорона здоров’я та початкова освіта, інфраструктура та інновації, ефективність ринку праці.
Проблеми конк-ті: політ нестаб-ть, низький рівень доступу до фін рес, корупція, податк рег-ня, урядова нестаб-ть, інфляція, бюрократія. інституції, ефективність ринку товарів, розвиток фінансових ринків. доступ до фінансування. корупція (14%), податкове адміністрування (13,6%), розміри податків (10,5%), неефективний урядовий апарат (7,9%).
Основними перешкодами формування конк-жності є: 1. Входження до світ сист неефектив та слабкою економікою.2. Відплив ресурсів (робочої сили, капіталу та сировинних запасів).3. Скороч в-ва та роб місць.4. «тіньової» екон.5. Низька якість та вис ціна нац товарів.6. Розрив зв'язків у нац кластерах.7. Знищення нац сир бази.8. Нерац експ-імп структура, внутр структура в-ва.9. Залежність від імпорту.10. Перенес за кордон найпродуктивн роб місць. 14. Розташув на території України промислової периферії розвинутих країн, тобто енерго- та екологоємних виробництв.
Таким чином, факторами, які перешкоджають підвищенню кс України, є макроекономічна нестабільність, слабка здатність до адаптації нових технологій через залучення ПІІ, низька якість суспільних інституцій і несприятливе підприємницьке середовище, низька конкурентоспроможність продукції,низька інноваційна активність суб’єктів господарювання, відстала структура економіки, сировинна і низькотехнол спрямованість експорту.
Основними напрямами підвищення є: активізація інвестиційно-інноваційної діяльності в регіонах України; реструктуризація та підвищення ефективності пріоритетних галузей виробництва; впровадження у виробництво ресурсо-, енерго- та екологоефективних технологій; вдосконалення нормативно-правової бази розвитку конкурентного середовища; державна підтримка науково-технічного розвитку; розвиток і вдосконалення інфраструктури; стимулювання та підтримка високотехнологічного експорту.
Україна може посісти належне місце в світі лише в разі опанування інноваційної моделі економічного розвитку. стимулюванню високотехнологічних видів виробництва, які здатні стати локомотивами інноваційних розробок, перенесення здобутків у передових галузях на всі інші. Формування справді конкурентного потенціалу має відбуватися завдяки послідовному державному курсу.

11. Система критики глобальних процесів.
Праві – прибічники трад цінностей (сім’я, інститут держави, релігія), а глобалізація зменшує їх важливість. весь світ стає більш правим. загрозу втрати ясно вираженого національного суверенітету.
Ліві – важливим є праця. Сьогодні завдяки гл-ї праця перетв на рутинну практику і перестала бути джерелом творчості, умови праці стали жорсткішими. Це зростаюча нерівність у прибутках внаслідок активізації конкурентної боротьби на ринках, відсутність гарантій довготермінової зай¬нятості, відчуття беззахисності і відчуження від результатів виробництва.
Комунітаристи – захищають права невелик громад. Інтереси громади та глоб-ї не співпад.
Профсоюзи – глоб-я ігнор політ лад окремої кр для досягнення цілей гіпотез аг стаб-ті.
7 крит ключ зауважень:
1. глобалізація досить специфічно інтегрує світ. Існують всі ознаки того, що стратифікація світової спільноти не тільки збережеться, а й одержить нові виміри. (Уолтс)
2. Вбач у гл-ї ел-ти архаїчної ек саморег с-ми, які перерост у шаблони поведінки для кр ІІІ світу (Грей)
3. Скептична позиція (Хірс, Томпсон) – гл-я – міф, завдання якого приховати конфронт реальність 3 блоків: Зх. Європа, Пн. Америка, Сх. Азія
4. Еф-ть в пров кр світу виник у дост великих зонах вир-ва, які стануть абсолютно неконкспром внаслідок відкриття нац. кордонів для конк-тів з нижчим рівнем витрат. (Гілпін)
5. Школа Колумб універс – є недоцільн повномасшт гл-я ринків к-лу, бо це субстанція, яка не піддається впливу та рег-ню держав (Крюгман,Бхагваті)
6. Школа амер ізоляціоністів (Бьюкеннен) – гл-я с-ма допуску на багатий амер ринок демпінг товарів з кр з деш роб силою, що сприт відток амер к-лу в кр, що розв, і посл міжн позиції США.
7. Гол проблема гл-ції – співв-ня між гл-цією і вестернізацією.
12. Консолідаційні корпоративні стратегії в глобальних економічних умовах.
Зараз тенденція пов’язана з формуванням у рамках постіндустріального укладу динамічної і квазіекономічної культури амбіційних корпорацій, які сьогодні виступають як дієві агенти змін і мають власне історичне цілеспрямування. Серед основних напрямів модифікації корпоративних структур управління виділяють:
- перехід від вузької функціональної спеціалізації до інтеграції (зокрема, в стилі управління, характері діяльності;
- дебюрократизація, відмова від формалізації, від ієрархії;
- скорочення кількості ієрархічних рівнів завдяки тому, що більш придатними до виживання будуть не великі централізовані компанії, а ряд середніх з гнучкими спеціалізованими формами праці; мережі компаній;
- трансформація організаційних структур компаній з пірамідальних у пласкі з мінімальною кількістю рівнів між вищим керів¬-м та виконавцями;
- здійснення децентралізації ряду функцій управління, перш за все, виробничих і збутових.;
- підвищення значущості новозапровадженої діяльності, ство¬рення в межах великих компаній фірм, головним принципом діяльності яких є принцип «ризикованого фінансування»;
- підвищення статусу інформаційних і кадрових засобів інтеграції;
- встановлення філійних форм зв’язку;
- створення автономних груп (команд).

13.Бідність і поляризація в глобальних умовах розвитку.
Найважл проблема світової економіки поч ХХІ ст. - подолання бідності. бідність характерна насамперед для країн, що розв, де проживає майже 2/3 населення. Великі масштаби бідності- серйозну небезпеку для нац, світов сталого розвитку.
Поряд з підвищенням якості життя в розвинених країнах світу, в багатьох континентах збільшується кількість бідних, що становить загрозу для стабільності світової цивілізації та стійкого економічного зростання. лише 2% доросл населення Землі володіють більше ніж половиною світових багатств. А 10% найбагатших володіють 85% усіх багатств. 90% світових багатств зосереджені в Пн Ам, Європі та кількох багатих країнах Азії. відносно невеликою часткою цих країн у загальному населенні світу. на частку густонаселених Індії, Китаю і всіх країн Африки припадає лише 5% усіх багатств.
кожна друга людина у світі є відносно бідною, а кожна п’ята є абсолютно бідною (менше 1,25 дол.).
Розрив між багатими і бідними країнами становить десятки та сотні разів. Серед причин:
Історичні: так званий “пізній розвиток” країн.
Географічні. Клімат, хвороби, невигідне географічне положення.
Інституціональні - перешкоди, що гальмують розвиток економіки, – хабарництво, корупція.
Економічні. Програми фінансової допомоги, запроваджені розвиненими країнами, призвели до виникнення величезного зовнішнього боргу.
одним з найважл механізмів мобілізації світового суспільства на вирішення глобальних проблем є міжн конференції, спеціальні сесії Генеральної Асамблеї ООН, Світового банку. Моп, вооз. Уряди економічно розвинених країн. громадські організації, фонди. безпроцентні кредити МАР найбіднішим країнам
напрямом вирішення проблеми є покращення життєвого рівня населення є вливання капіталу для модернізації виробництва, що дало б змогу збільшити темпи зростання доходу на душу населення. реальна фінансова допомога у вигляді інвестицій у пріоритетні напрями ек діяльн, в освіту та ох здор, забезп доступу до нових технологій.
розроблення в країнах, що розвив, ефективних національних стратегій розвитку, що спираються на внутрішні економічні ресурси на основі комплексного підходу. постіндустріалізація, лібералізація госп життя і зміна аграрних відносин, пом'якшення нерівн, проведення раціональної демогр політики, стимулюв вирішення проблем зайнятості.
Вони здійснюються перш за все по лінії так званої офіційної допомоги розвитку з боку розвинутих країн у вигляді надання фінансових ресурсів. Ще більші можливості для подолання бідності забезпечують іноземні приватні інвестиції – прямі і портфельні, а також банківські позики.

14.ООН і нові пріоритети світового розвитку. Проблема трансформації і механізму функціонування.
Пріоритети св.розв.мають тенденцію до розгортання за складним взаємозв’язком з процесами локал. суверенізацій. Гл-я- західноцентрична за походженням усіх можливих власних компонентів (знання, кошти, технології, структури тощо) і є америкоцентричною за тією роллю, яку відіграє в ній США. Така гл-я має змогу до стимулювання розпаду найбільш великих держав і інтеграцій, а також сприяє утворенню нових регіон. інтеграцій переважно ек. типу.
Все це породжує потребу в утворенні наддержавних регулюючих механізмів. Саме тому підвищення ролі ООН як єдиної на сьогодні більш-менш ефективно працюючої наддержавної орг-ї універсального спрямування, є дуже актуальним.
Домінантою подальшого розвитку ООН вважається полінаправленість векторів інтересів країн-членів  постійних членів Ради безпеки. Тут, суперечливі цілі США, ВБ, Фр, РФ і Китаю допомагають зберігати баланс у міжн. політиці і знаходити компроміси. Так, іноді на противагу панівній позиції США пропонується розширення складу Ради Безпеки ООН за рахунок Японії, Індії та Німеччини.
Спільність інтересів різних країн слугує об’єднуючим фактором, завдяки якому ООН на даний момент є єдиною орг-ю, що регулює міжн. відносини. Саме тому, якщо розглядати гл-ю під кер-вом МО, ООН-провідна роль у світ.устрої.
Якщо брати реформовану ООН в якості головного важеля в інституційній орг-ї гл-ї, можна виділити 2 шляхи досягнення цілі стабільності і добробуту в світі: 1).поступове підвищення рівня легітимності Ради Безпеки ООН і рівня її ефективності; 2).еволюція Ради Безпеки ООН у напрямі квазіуряду, Ген.асамблеї  еквівалента нац. парламентів, МВФ  світового центр. банку.
Проте, є і противники. Так, згадується 8.07.2004 р., коли голова Ради Безпеки ООН узаконив воєнну окупацію і тим самим ретроспективно підтримав війну в Іраку, всупереч чинним міжнзаконам і рішенню самої ООН. Отже, в такому разі, для опонентів ООН виникає дилема: припинення д-ті ООН як орг-ї, чи трансформація у принципово новий орган упр-я.
ООН витісняється механізмами G8, ПРИЙН РІШ З УРАХ ВАГОМОСТІ ТА ВПЛИВУ ГОЛОСУЮЧИХ. ООН втяг у внутр.-держ конфлікти.





15.Динамізм, напрямки і результати взаємодії “Україна - США” в умовах глобальних економічних трансформацій.
Стратегічний контекст укр америк відносин на суч. етапі значною мірою визначається 2-ма фундаментальними процесами, що здійснюються в контексті незворотніх глоб. ек. трансформацій, та, які ініційовані і впроваджуються Президентом США Б. Обамою: 1)зміцнення трансатлантичних зв’язків і відновлення трансатлант солідарності; 2)„перезавантаження” відносин із Росією (що впливатиме на політику США на укр напрямку, однак не спричинить до суттєвих змін у цій сфері).
Осн напрямом укр америк співпраці в рамках підтримки європейської інтеграції України є енергетична сфера. Наразі існують можливості для практичної реалізації тристороннього співробітництва Україна-ЄС-США в енергетичній сфері в рамках модернізації української ГТС. Стратегічне значення для України має продовження українсько-американської співпраці за напрямком підвищення ядерної безпеки і диверсифікації джерел забезпечення ядерним паливом укр АЕС, а також у сфері енергозберігальних технологій.
Загалом, глоб.ек.трансформації є одним з основних спонукаючих факторів до розв.наших стосунків,адже наше співроб обумовлено тим, що США має сильне геополіт. положення, осн. вектор співроб-ва-політичний, вони не є осн.ех і ім-рами, обсяги торг. та інв. малі (раніше це був Ме, але після антидемпінг. розслідувань це зійшло на нівець). Саме тому, рез-ти нашої взаємодії знаходяться не на поверхні, а гол.чином залишаються підводною частиною айсбергу.
Серед пріоритетних питань співпраці зі США у сфері енергетики є залучення ам досвіду та експертизи у сфері видобутку енергоносіїв та інвестицій в укр енергетику, зокрема у видобуток нафти й газу на шельфі Чорного моря; співпраця з диверсифікації джерел постачання ядерного палива для українських АЕС та підвищення ядерної безпеки діючих енергоблоків, виведення з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення її на екологічно безпечну систему. Зберігається тенденція до збільшення обсягів двосторонньої торгівлі.
Основні зусилля у сфері військового співробітництва зосереджені на залученні можливостей США з метою сприяння проведенню оборонної реформи в Україні, підвищення взаємодії між оборонними відомствами двох країн, проведення спільних військових навчань та операцій проти міжнародного тероризму. Стратегічно важливим для обох країн є військове та військово-технічне співробітництво, зокрема можлива участь України у створенні системи НПРО.

16.Характеристика глобального етапу розвитку економічної системи світу.
Риси глоб.етапу розв.ек.сист.світу:
1).перманентна кризовість (до цього кризи були прогнозованими, підпадали під Кондратьєвські цикли, зараз-нет)
*системність (в усіх сферах)
*криза перевир-ва (світ.ек-ка сьогодні-планово-збиткова, в банків не вистачало ліквідності, вони брали позики на позики, потім-втручання держав=>гірша криза, т.к.подовжується життя нежиттєзд.комп., банків=>держ.зменшує спроможність підтримувати, гіршає її власне ек.становище)
*фін.складова (проблема з ліквідністю, іпотечна криза, вал., пробл.з $ зараз,а в перспективі проблеми з Аu, бо ціна роздута. Частка $ в міжн.розрах-х-80%, а загалом-200%.Інші вал.набирають обертів: юань, вон, зол.динар)
2).деглоб-я (вокаліз-я, замкнутість на власних кордонах)
*протекціонізм (знаходить відображення в створ.держ.фондів, програм субсидиюв-я, сист.держ.закупівель-ключ.тенденція)
*ускладнення збуту прод.інш.кр.на власних р-х шляхом додавання вимог якості, техн.стандартів,необх-ті надання техн..обсл.
*відмова від концепції вільного руху кап-лу на світ.фін.р-х
3).переорієнтація інв-х і тов..потоків з класичн.:Захід-Схід, розв.країни-ті,що розв. на Південь-Південь (т.к.ключ.учасниками глоб.сист.стають КНР, Індія-на них-24% торг.тов. у 2009р.)
4).цінова динаміка на сировинні тов.(раніше: 75%-готові тов., 25%-сир., зараз: 46%-сировинні+напівфабр.; БРІК, Афр.-становище покращено за рах.сприятл.цінової кон’юнктури)
5).демограф.криза (пробл.писемності, народжув.,зайнятості)
6).політ.криза (недієвість суч.пол.інститутів, питання невизнаних держав, зникнення Європ.парламентаризму, сепарація, автономізація, застарілі принципи міжн.права)
7).кул.криза (відсутність інституту громадян, нівелювання особистості, зниження держ.цілісності, гл-на стандартиз-я=>зменш.нац.особл., нівелюв.морально-етичних норм)
8).Інформ.криза (всупереч гл.тенденціям-інфо-закрита).

17.Перспективні сценарії глобального розвитку.
Дослідник-Азроянц. Виділяє 3 альтерн.пари сценаріїв, що позначають 2 траекторіїї перехідного періоду (+ і деструктивна)
1).неоліберальна гл-я (кін.XX-поч.XXIст.-нарощування всіх форм нерівності: руйнація цілісності держав, цінностей-зараз)
2).апокаліпсис: глоб.цивіліз-на катастрофа (розв.країни сформували війс.-ек.потенціал, осередок напруги, а при цьому ситеми ТН х-ру, що могли б гарантувати безпеку-відсутні, +неоліт.гл-я викликала кризу капіталізму, самовпевненість США – все це може привести до дії мех.-м глоб.катастрофи)
3).приборкана гл-я (політика регулювання, що діє через нові утворені міжн.інститути. Це-для протиставлення політиці ТН дерегулювання світ.госп-ва)
4).неоколоніалізм (грунт.на на закономірностях розв.техносфери. Техносфера формує стр-ри, що забезп її ф-я за концентричною системою: в центрі-кр-гегемон з війс.-ек.потенціалом, є виробником нових високих технологій; далі-кр.,що здатні їх тиражувати; потім-кр.-виробники промислового продукту; потім-ресурс.донори; потім-просторово-біосферні донори. Отже, завд.: сприяння розчиненню локал.цивілізацій, дезінтегр.процеси нац..держав, бар’єри для наддерж.утворень)
5).моральна гл-я (її ідеї грунт.на платформах стійкого розвитку і антиглобалізму)
6).анархія (фаза дезорганізації, що наявна через таке: якісна зміна х-ру історичного часу; різновекторність розв.сер-ща люд., демограф.криза, майб.-період катастроф системного х-ру)
7).гл-я свідомості (зараз-межа можливостей люд., тому важливо звертатися до свідомості, духовного зростання).
Отже, є «-» сценарії(як-то неоколоніалізм, апокаліпсис): загрозлива к-ть суперечностей, зростає використ.інтеграційних зв’язків ТНК у власних цілях
«+» сц.мають грунт.на: розробці гл.плану, прийнятті на держ.та міждерж.рівняхположень глоб.довготермінової ек.стратегії, розробці мех.-му її реалізації, розповсюдженні глоб.ек.свідомості серед діл.і політ.еліти.
18.Феномен глобальних корпорацій.
Глоб.корп.-найб.зрілий тип ТНК, інтегрує в єдине господ. д-ть, що здійснюється в різних кр-х, для них притаманний геоцентричний підхід до взаємовідносин між материнською компанією та її філіалами, арена їхньої д-ті-весь світ.
Об'єктивні процеси гл-ї визначають х-р і закони світового розвитку. Вони породжують як «+»наслідки – глоб. інтеграцію та ек. синергію, так і «-» - внутрішньоконфліктна силова система нового, корпоративно-конкурентного глобалізму, який - найбільша загроза нинішнім регіон. та нац. стр-рам.
Суть феномену в тому, що:
1). діючи відповідно до законів нової глоб. конкуренц, жодна ТНК не спроможна поділитися своїми досягненнями, боце буде підривом корпорат к/сті. (виняток тільки: відвернення глоб. системних катастроф).
2).Потенціал гл.комп. в умовах нестаб. ек. кон'юнктури здатний здійснювати + вплив на стан ек-ки приймаючих кр, Але посилення присутності у ряді випадків посилює кризові явища в країнах базування. Отже, виникають проблеми узгодження стабільності розвитку ек-ки в умовах гл-ї, її нац інтересів з + результатами ф-я гл.комп.
3).Розвиток нац ек-ки значно визначено розвитком гл.комп. Це-співпадіння стратегічних інтересів держ. та ТНК, які реалізуються через систему державно-корпоративного регулювання. Союз адміністративної планомірності, носієм якої виступає нац. уряд, та ек. планомірності, носій-ТНК, це-нова форма державно-корпоративного регулювання.
4).Міжн операції гл.комп. загострюють конкурентну боротьбу на світовому ринку, адже вони-осн. постачальники рес. та валюти, визначають темпи НТП, забезпечують ріст податкових надходжень в бюджет кр. Це-сила, і часто держ політика в розвинених країнах вже не може здійснюватися без підтримки таких корпорацій.

19.Статус і характер діяльності неурядових організацій в глобальних умовах.
К-сть НДО на м/н рівні зросла за пер. з 1990р. з 6 до 26 тис. Вони голосно заявили про себе в 1992 р. на конф. ООН з проблем зовн. сер.-ща у Ріо-де-Жанейро.
Зростаюча активність і попул. НДО певною мірою руйнує моноп. влади та концентр.-ю її в одних руках (держ. стр-рах), створ. альтерн. канали інформ-ї і тим самим як би підгот. народж. структур глоб. гром. су-ва. слід очікувати, що найближчим часом НДО стануть об’єктом інтегр. процесів.
НДО з елітних перетв у масові орг., члени можуть бути мобілізовані на підтримку зусиль лідерів.
Серед НМО є громадсько-політ., профспілкові, жін., молодіжні, наук., культурно-освітні
Найвідоміші правозахисні НУО: (Міжнародна амністія), (Нагляд за правами людини), (Міжнародна комісія юристів) і (Група захисту прав меншин), Грінпіс
Діяльність – мобіліз міжн гром думки, здійсн тиску на міжурядові орг., держави. У межах консультант відносин з міжн між уряд організаціями МНО беруть участь уроботі всіх орг. І органів системи ООН: пропан проекти договорів і конвенцій, участ в обговор, експертні, наук-техн та інші висновки, контролюють дотримання. Формування світової гром думки, довед до відома держав і між уряд орг. Світової громадської позиції стосовно договірних ініціатив. Функція соціалізації нових соц.-політ рухів до міжн співробітництва, агенти глоб гром сусп.-ва, захист інтересів громадян, моніторинг діяльності уряду.
-виступають альтернативою урядам у розв'язанні складних проблем, оскільки вони більш рухливі, швидше, ніж офіційна політика, здатні реагувати на кон'юнктуру, їхня діяльність незалежна від тимчасових політичних коливань
-ближчі за інші інститути до реальних індивідуальних інтересів, де ступінь спільності цих інтересів розвивається через безпосер особисте спілкування;
- відкриті, гнучкі; вміють легко домовлятися та ефективно співпрацювати; діють гласно, прозоро;
- є відносно незалежними у своїх рішеннях порівняно з дипломатами, зайнятими у сфері двостор відносин;
-володіють додатковою професійно значимою інформацією, якої часто не мають урядові структури, об'єднують висококваліфікованих спеціалістів;
- зосереджуються на цілях, які держави часто підпорядковують іншим зовнішньополітичним інтересам або повністю ігнорують.

20.Геополітичний формат глобальної конкуренції.
Монополізація глоб. конкуренції з боку США знищує конкуренцію як таку, перетворюючи її на монопольний глобалізм. У перспективі монопольний глобалізм США базуватиметься не на грошових, а на інтелектуальних ресурсах світу.
Найбільші зміни – підйом Китаю, Індії та Бразилії й решти, а також зміна центру геополітичного тяжіння від Атлантичного до Тихого Океану
Групою геополітичних загроз є продукт безперервної глобальної конкуренції «за місце під сонцем» (конкуренція за доступ до стратегічних ресурсів, нові переділи сфер впливу, тероризм, нео-піратство, наркоторгівля), або - результат геополітичних суперечностей.
Сьогодні вже йде процес фор-ня конк. переваг, які будуть визначальними у геополіт. конкуренції ХХІ ст. Для нац. ек - це участь у становленні вир.-техн. си-м нового технолог. укладу, рівень розв науки та освіти, розвиненість інф. си-ми, якість навк. сер-ща, рівень життя.
Глоб. конк-ція не допускає нові країни на верхній рівень технолог. піраміди. Глобалізм гарантує менш розвиненим країнам тільки одне - технологічну деградацію і падіння глобальної конкур-сті. Сьогодні Укр. в цілому відкинуті на нижні, 4й-5й рівні світової технолог. піраміди та конк-сті.























21.Глобалістика як нова самостійна наука, етапи її становлення.
Глобалістика є науковим напрямом, що набуває в останні роки ознаки нової самост. науки.міждисциплінарна галузь наукових досліджень, спрямованих на виявлення сутності, тенденцій і причин процесів глобалізації, інших глобальних процесів і проблем, пошук шляхів утвердження позитивних та подолання негативних для людини і біосфери наслідків цих процесів.
предмет-походження,прояви і шляхи вирішення глоб. проблем, а також становлення макросоціоприродних си-м та їхньої динаміки.В ценрі уваги гл-ки знаходяться взаємодія екол.,екон., соціальних,кліматичних та ін. процесів, а також можливості управляти ними. 3 особливості гл-ки. В її межах система взаємозв»язків людини,су-ва і природи управляється єдиним цілим у масштабах всієї планети. Гл-ка розглядає цю си-му як перманентно кризову,при цьому в центрі її уваги знаходяться всі напруженості,конфлікти,катастрофи. Ця наука зосереджує увагу на розр. упр рішень з подолання криз ситуацій.
В становленні гл-ки можна виділити 3 етапи:
1-й етап:1960-ті .Виникла потреба в інтеграції теор. і практ. знань, що спрямовувалися на вивчення нових явищ. Попередником гл-ки на цьому етапі була футурологія(займалися проблемами майбутнього).1968р-створ.Римського клубу(дослідження майб.трендів розвитку)
2-й-середина 1970р.Країни заходу вражені серією структурних криз(енергетичні).Вивчення природи криз і шляхів їх врегулюв.-основний зміст глоб.дослідж.
3-й-середина 1980х.р
Його специфіку визначили історичні зміни на політичній карті світу. На новому етапі посилились дослідження прикладних проблем глобалістики. Військово-політичні дослідження що домінували в 1960-1970-х рр.. частково поступаються дослідженню ризику , упередженню катастроф, пом’якшенню їх наслідків. Все більше уваги приділяється до проблем регіонального характеру. Увага перемикається на соціально-політичну проблематику.
Проблема появи глобальних проблем-НТП.

22.Соціо – культурний вимір глобалізації.
У соціокультурній сфері знаходиться генетичне ядро кожної локальної цивілізації. Соціокультурні цикли в глобальному масштабі найбільш глибоко і повно були дослідженими Пітіримом Сорокіним. Становлення інтегрального соціокультурного ладу пов’язане з переміщенням центру творчого лідерства на Схід, з взаємопроникненням західних і східних культурних цінностей, ідей, інститутів, зразків і звичаїв. Проте цей процес не буде протікати в одному напрямі і в однакових формах в цивілізаціях Заходу і Сходу. Новий лад, за думкою Сорокіна, не буде ані модифікованою формою згасаючого ідеаціонального порядку східних народів, ані східним різновидом пануючого на Заході чуттєвого порядку. В останній час намітилися базові мегатенденції  глобального цивілізаційного процесу в соціокультурній сфері: 1. «Культурна поляризація».  Саме під знаком цієї мега тенде-нції пройшла більша частина ХХ століття, протиборства двох таборів, капіталістичного й соціалістичного. Основний механізм реалізації цієї мегатенденції поляризація й сегментація політичної й геоэкономічної карти світу, супроводжувані форм-ням стійких войськово-політичних і економічних регіональних союзів.
2. «Культурна асиміляція» виходить із того, що «вестернізації» альтернативи немає. Розширюється процес установлення універсальних (загальнолюдських) норм і правил у міжн відносинах.
3.«Культурна гібридизація» доповнюється процесами транс-культурної конвергенції й формування транслокальных куль-тур культур діаспори, а не традиційно локалізованих і прагну-чих знайти національно-державну ідентичність культур. Мир поступово перетворюється в складну мозаїку транслокальних культур, що утворять нові культурні регіони. 4.«Культурна ізоляція». ХХ століття дало численні приклади ізоляції й самоізоляції окремих країн, регіонів, політичних блоків («санітарні кордони» або «залізна завіса»). Джерелами ізоляціо-ністських тенденцій у сторіччі, що наступило, будуть: культур-ний і релігійний фундаменталізм; екологічні, націоналістичні й расистські рухи; прихід до влади авторитарних і тоталітарних режимів, які будуть прибігати до таких мір: соціокультурна авта-ркія, обмеження інформаційних і гуманітарних контактів, волі пересування, жорсткість цензури.
наявність двох протилежних тенденцій: прагнення, з одного боку, до уподібнення (уніфікації), з іншого - до диференціації. Першій з них сприяє перш за все розвиток науки і техніки, в результаті якого відбувається швидке поширення так званої масової культури. Це призводить до того, що жителі всього світу мають подібні схильності, моду, звичаї і навіть погляди. Друга тенденція полягає в тому, що окремі спільноти хочуть зберегти і поглибити свої етнічні відмінності, традиції та культурні ознаки. Проте перші тенденції, особливо в умовах широкого розповсюдження телекомунікацій та Інтернету, поступово стають провідними, породжуючи нову хвилю уніфікації та стандартизації у духовній сфері.

23.Країни, що розвиваються в умовах глобалізації. Потенціал і характер формування конкурентних переваг.
За даними Св. Банку найбл. 25 років будуть періодом зрост. економіки країн, що розв.: до 2020р. темпи економ. зрост. стан.-муть у сер. 5-6%.
Рег. св., що розв.
Темпи.ек. зрост.

Сх. Азія
7,1

Пд. Азія
5,9

Єв. а Центр. Ам.
4,5

Лат. Ам.
4,2

Африка
4,1

Сер. Сх.і Пн. Афр
3,6

Швидке екон. зрост. цих рег. позит пливатиме на їх рег. а глоб. конкур-сть. Так, частка країн, що розв., в експ. розв. країн зросте з 25 (1992) до 40% у 2020. Серед країн з вис темпами ек. зрост. може виділитись 5 найб. – Браз, Китай, Індія, Індонезія, РФ, в яких зараз прож. майже пол. світ. роб сили., але на частку яких прип. поки що 8-10% світ ви-ва.
Якщо реформи в цих країнах будуть поступальними, їх частка у 2020р. подвоїться, що рад. вплине на розп. світ. рес. і ви-ва, форм-ня світ. цін.
країни, що розвиваються, набували все більшої ваги на світовому конкурентному ринку. Завдяки істотно вищим темпам економічного росту, країни, що розвиваються, значно збільшують свою частку в глобальному ВВП, яка у 2005 р. перевищила 50 % за паритетом купівельної спроможності. Приплив прямих іноземних інвестицій якісно оновив структуру економіки багатьох країн, що розвиваються, інтегруючи їх у глобальні торговельні потоки та виробничі мережі, закладаючи основи для майбутньої глобальної інтеграції ринків товарів, капіталів та робочої сили.
Конк переваги у країнах, що розвиваються, зосереджуються майже виключно у галузях, що стосуються природних ресурсів і робочої сили. фактори зростання КС: зростаюча якість продукції та кваліфікація робочої сили, упровадження інновацій, правове та податкове урегулювання, менші витрати на оплату праці і матеріалів.
24.Укр на геополітичній карті світу. Проблема збереження суверенного статусу в умовах гл-ї.
Україна послідовно інтегрується до загальноєвропейської спільноти і розглядає поглиблення інтеграційних процесів на континенті як необхідну передумову створення системи глобальної безпеки, утвердження нового геополітичного простору
Україна є об’єктом тиску з боку США та між нар. фін. структур, РФ, Європ. спільноти.
Якщо У. обстоює «передову західну постіндустріальну модель», вона потребує форм.-ня нац. транснац. монополій, однорідних із Зах. ТНК, форм-ня їхніх глобальних інтересів і захисту за вже відпрацьваною військовою схемою. Тільки з допомогою НАТО нац. ТНК зможть захистити й просунути власні інтереси на геоекономічному атласі світу. Але в такому разі постіндустріальна модель «захід – У.» суперечитиме парадигмі розвитку тих системних утворень, які не сприймають свого поглинання, - країн-цивілізацій – Росії, Китаю, Індії, ЄС. Саме тому У. повинна зробити збалансований вибір і не опинитися на перехресті етнонаціональних, фундаменталістських війн, захищаючи власні інтереси та інтереси Зх. моделі.
Але, У. за певних сприят.умов з урах. іннов. відтворюв. потенціалу може сформ. нову етноекон. си-му.Вихід можливий шляхом структ. модерніз.-ї екон. потенціалу У. і масштабної цілеспрям. експансії в Пд..-Сх. напрямку. Для У. важливим є формув. моделей рівноправ. партнерства з Польщ., Тур., Рос
Процес інтеграції до ЄС відкриває для України перспективу підтримки державного суверенітету у нових міжнародних умовах, коли держ незалежність реалізується не у праві на здійснення одноосібних дій, а у реалізації національних інтересів спільно з іншими державами, які поділяють ті ж самі цілі.
Інтеграційні проекти на пострадянському просторі, ініційовані Російською Федерацією, також передбачають обмеження державного суверенітету країн-учасниць. Водночас процес прийняття рішень у таких об’єднаннях передбачає переважну роль Росії, а також не дозволяє іншим державам-учасницям контролювати процес обмеження свого суверенітету. Геополітична активність Укр обмежена необхідністю балансувати між інтересами Росії та Заходу
Необх адаптація зовнішньополітичних засад, коригування стратегічних пріоритетів з урахуванням нових реалій.

25. Наслідки розширення ЄС і проблеми геоекономічного статусу України.
Процес розширення ЄС відкриває для України нові стратегічні перспективи та додаткові можливості поглиблення євроінтеграційної політики нашої держави. Це дозволить Україні використовувати напрацьовані центральноєвропейськими країнами механізми регіонального співробітництва для поглиблення контактів з Європейським Союзом. зі вступом до ЄС 10 нових членів, кордони європейської спільноти наблизилися до України
Європа зацікавлена в тому, щоб через кордон від неї були передбачувані, стабільні, демократичні, економічно розвинуті країни, про що заявлено Європейською Комісією у 2003 р. в спеціальному документі "Розширена Європа - Сусідні країни: Нова структура відносин з нашими східними та південними сусідами". Зокрема передбачається перспектива одержання країнами-сусідами частки на внутрішньому ринку ЄС та сприяння вільному переміщенню товарів, послуг, капіталу і робочої сили ("чотири свободи"). Поглиблення й розширення взаємної співпраці в новому форматі. Йдеться про такі складові співробітництва, як політика і безпека, торгівля, юстиція та внутрішні справи, законодавство і правові відносини. З іншого боку, економічні вимоги ЄС, які поширюються на співпрацю України з її новими членами, погіршують торговельні можливості, ускладнюють здійснення бізнесових проектів у цих державах, стримують мобільність людських ресурсів.
Геоек-й статус Укр визн. ендогенними (рівень ек розвитку, масштаби, стан і якість рес потенціалу, визначені державою геоек-ні пріоритети та стратегія розв країни.) та екзогенними чинниками. Ключ геоек-не положення нашої країни на Євраз-кому континенті обумовлено рядом факторів.
1. територія Укр є місцем перетину євразійської геоек-ної системи координат Пн – Пд. і Зх – Сх . Бжезінський: «Укр – новий і важливий простір на Євразійській шахівниці.
2, Укр володіє одним із найпотужніших на євразійському просторі транзитних потенціалів. Унікальні нафто- та газоносні транспортні артерії, газові сховища, значну кількість аеродромів, досить розвинуту систему залізничного транспорту, розгалужену мережу автомобільних шляхів, гарні морські й річкові порти, транспортно-пропускні пункти по всьому периметру державних кордонів.
3, Україна є потужною транскордонною державою: має спільні кордони з багатьма державами
4. 2 морських ареали: Чорне та Азовське моря, завдяки яким геоек потенціал У суттєво зростає.
Для того щоб У змогла найповніше реалізувати свій геоек потенціал у євразійському просторі й набути статус держави – субрегіон лідера, необхідно підвищити еф-ть усіх перелічених вище факторів, а також забезпечити їх комплексний розвиток, що дасть змогу досягти «+» синергетичного ефекту.








































26.Основні школи сучасної глобалістики.
Еколого-ек: Наголошує на реалізації с-много підходу в досл-ні сусп.-х проблем, на відмові від зосередження на внутр.-х закономірностях ек-ки, вимагаючи вкл до аналізу зовн, неук-х факторів, врахування численних взаємодій і взаємозв’язків між суспільством і природою.Доводить можливість поєднання екол-х і ек-х інтересів у процесах глобо розв-ку(П. Екінс, Л. Браун)
Універс-го еволюціонізму: глоб природа є самоорганізованою с-мою, реакція якої є хоча і непрогнозованою, але неминучою в довгостроковому плані. Саме тому процеси глоб-го розвитку повинні враховувати зворотну реакцію біосфери (Н.Моісеєв)
Глоб-ї екології: Розробляє теорію глоб-х рішень і компромісів.Науково обґрунтовує модель глоб-х наслідків ядерної війни, «ядерної зброї», «ядерної зими», а також соціологію глоб компромісу.Доводить можливість реалізації світ угод кооперат-го типу задля вирішення планетарних завдань.Пропонує концепцію «Глобальних інститутів згоди», що можуть досягати стаб-х і еф-х компромісів
Контрольованогоглоброзвитку: Передбачає реалізацію програми «Моделювання глоб розвитку» з метою створення с-ми моделей альтерн-го глоб розв і рекомендацій з вибору оптим-х стратегій упр-ня. Глобалістиці пропонується розвиватися з позицій загально-соціол-ї теорії і методології. Перехід до інформ-го сусп-ва розглядається як магістральний шлях вирішення глобпроблем (Д.Гвішіані)
М\н політ економії: Відслідковує форм-ня глоб еко, правового і політпростору поряд зі стан-ням нового світогоспод-го порядку. Аналіз цих процесів проводиться під кутом зору силових відносин і міждержавних конфліктів. Констатується визначна роль політ рішень (чи відсутність таких) у розв-ку найважлив-х світогосп-х тенденцій і процесів. Розбираються суперечності між окремими групами інтересів, відомствами і гілками влади, їх вплив на формування ек і зовн політики країни, на наявність чи відсутність єдності під час захисту нац-х інтересів (С. Стрендж, П. Евенс, Д. Хелл, П. Катценштайн)
Ек.соціології: Зазначає, що ек-ка є тісно пов’язаною з іншими сферами сусп життя, що ек процеси визн-ся сукупністю сусп-х інститутів. До таких інститутів належать не тільки правові норми і адмін-ні рішення, а і с-ми цінностей, пріоритети, традиції, мораль, етика, що панують в сусп-ві(Ф. Бродель, М. Вебер, Т. Веблен, І. Шумпетер, М. Кастельс)

27.Біполярний сценарій глобального розвитку і основні напрями його реалізації.
Бс-ма: наявність кіл-х упр-х полюсів, що в рез-ті консенсусу приймають узгоджені ріш-ня, виконання яких є обов’язковим для решти учасників м\н відносин. Вкл.такі осн напрями інституц-го забезп-ня: коаліції держав; коаліції регіон-х інтеграц-х утворень.
Найб вірогідними вар-ми вважа-ся:
  «5» постійних членів Ради Безпеки ООН (можливим є розш-ня складу);   «велика 8» (можливим є розш-ня складу);   компромісний варіант: «центр» скоріше за все складуть США, ЄС, Яп, РФ, Китай, Індія.
ці країни потребуватимуть укладання між собою угод, що визначатимуть їхню позицію стосовно глобальних проблем і питань глобальної безпеки, і декларувати рішучість чинити опір загрозливим тенденціям світового розвитку.
Головним інструментом тиску на «периферію» можуть стати умови економічного, технологічного і інформаційного партнерства з «центром».
Коаліція рег-х інтегр-х об’єднань закладає підґрунтя майб-го світоустрою, полягає у:
форм-ня угруповань на основі еко, а не політ факторів, виникнення яких зумовлено реакцією на глоб трансформації;
домінування ек факторів знижує вірогідність виникнення ієрархічних інстит-х структур, ріш-ня яких є обов’язковими для країн-членів;
спрям-ть у 1 чергу на створ-ня своєрідних «островів більш лібер-го ек режиму», а не на побудову регіон-х протекц-х анклавів;
поглибл-ня рівня регіон-ї координації екполітики, що виражається в орієнтації, в 1 чергу, на безпосередньому регулюванні госп-х процесів у межах нац ек (гармонізація подат с-м, режиму доступу на ринки, с-м стандартів тощо) замість виріш-ня питань, що лежать на поверхні, усунення внутр і зовн бар’єрів між країнами, що входять до складу групування.

28.Природа і типізація глобальних економічних парадоксів.
1. стратифікації Ніколи ще в світі не вироблялося стільки продуктів харчування і ще ніколи вони не були настільки дешевими. В той самий час у світі голодують та систематично недоїдають близько 800 мільйонів людей. більше половини населення Землі проживає в умовах номінального зростання ВВП на душу населення, що перевищує 2 % на рік. Поглиб технолог диферент-ї. Неможлив кр що розв просун з нижч на вищий технол рівень. Капітал який вклад центр в периф спрямив не в сферу вис технол а в інд вирво – адапт до своїїх потреб.
2. ФеномерІ. „домашнього заміщення”
ґрунтується на ідеї про те, що диверсифікований фінансовий портфель позначається на значно більших очікуваних прибутках у порівнянні з недиверсифікованим (за умов однакового рівня ризику). завдяки міжнародній диверсифікації можна досягти значних вигод у вигляді стабільних прибутків.оптимальний портфель має включати цінні папери всіх країн. Капіт повин вільно переміщ в кр з більшим приб. Мобільн буде зрост призведе до рівномірності розв. Реально – зміщ у бік внутр. Активів у порівн. З оптим портф. Міжн фін пот повяз з діяльн тнк, від обр їх опер за корд – піі, портф постійні за обсягом; перевага за корд вклад в зобов, не в акції.Моделі селекції портфельних інвестицій, розроблені Г. Марковіцем і Дж. Тобіном.
3 Парад. Філдстайна-Хоріока. Не обмеж функціонування міжн ринку капітал дозволяє внутр норми інвестицій відхилятися від норми нагромадж. Отже, нагромадж поза залежн від місця розташув повин бути ефективно використ по всьому ринку. Ін вест не обмеж тільки нац кордонами і нац нагромадж, оскіль джерелом ін вест ресурс повинен бути і міжн ринок капіт. Більшість Інд розв кр, які хар-ся високою нормою нагромадж мали вис норму інвест. Звідси висновок про низьку міжн мобільність капіт. За їх думкою світ ринок кап не сприяє одреж країною довготермін приб від міжчос торг. Отже ринок хар-ся не експортом надл кап, а поглин. Надл заощ внутр. Ринку.
4 Феномен низьк рівня потоків капіт.
Дослідження показали, що 70-ті роки XX ст. показник мобільності капіталу зростав до 3 % і залишився на тому ж рівні, що й у роки Першої світової війни. рівень чистих потоків капіталу суперечить теоретичним уявленням про неабиякі масштаби глоб на фін ринках. Парадокси глобалізації фінансового ринку частково пояснюються диспропорцією його розвитку на користь похідних фінансових інструментів.
5. Парадокс дисоціації. На поч. і сер 20 ст регіоналізм був позит, сприяв лібераліз ринків. Зараз менш ефективний ніж система багаттостор регул торг відн. Всередині проц. Інтегр виникли ознаки внутр. Кризи. Інтегр і дезінтегр ---п дисоціації. Підґрунтя – суч динаміка інтегр проц. В єс, пн., лат ам, аз.

29.Роль і функції держави в умовах глобальних трансформацій.
По-перше, держава втрачає можливість ефективно використовувати такі традиційні важелі макроек регулювання, як імпортні бар’єри та експортні субсидії, курс національної валюти і ставка рефінансування центрального банку. враху-ванням інтересів інших торговельних партнерів, а також інте-ресів впливових ТНК.
По-друге, деякі економічні процеси, особливо у валютно-кре-дитній сфері, набули глобального характеру і не підпадають під регулюючий вплив держави. Для цієї мети необхідні узгоджений вплив і заходи багатьох країн і глобальних організацій (МВФ, Світовий банк, СОТ). ефективність наддержавного втручання буде тим більшою, чим більшу частку власного суве-ренітету країни-члени будуть делегувати таким глобальним ін-ститутам
По-третє держави змушені вступати одна з другою у договірні відносини і брати на себе обов’язки, які обмежували свободу дій урядів, тобто звужували державний суверенітет.
По-четверте, становлення техносфери як штучного середовища життєдіяльності людини. В провідних промислово розвинутих державах населення не має можливості повернутися на випадок соціальної катастрофи до доіндустріального способу життя. Провідні економічні центри техносфери (США, Японія, ЄС) здатні зберегти власне значення і існування, спираючись лише на використання просторово-ресурсного потенціалу всього світу, пристосовуючи його під власні потреби. Це змінює місце держави у міжнародно-політичних відносинах, вбудовуючи її в нову систему глоб зв’язків і залежностей, розмиваючи суверенітет.
1),К.Омае. 4 гр факторів які значним чином змінюють традиц ф-ції держ.: 1).інвестиції- транскордонні, рух не від ур до уряду, а від корп до корп; 2).індустрія суч ТНК реалізує не держ, а власні інтереси 3). інформац технології дозвол реалізов комерц інтереси на світ просторі не створюючи необхідн безпосеред присутності на окремих сегментах р-ку; 4).споживачі, які керуються комопол інт. і є за природою глоб-ми.
2). Деякі екон процеси не підпад під регул вплив лерж.3).Держ суверн втрач власн докорінн зміст.
4).Ознакою суверенітету стає не матер багатство, а інтелектуальне.
Ф.держ.(вн.):правова, ек., екол., соц., пол., кул., освітня. Зовн.:нац.безпека, МВ.

30.Вплив сучасної світової фінансової кризи на економіку України.
Для України притаманні такі х-ні риси ек-ї кризи як дефіцитний плат баланс, велика залежність від ех металів і зерна (ринки підвищеної конкуренції) та ім капіталу, високих техн-гій, нафти і газу (ринки заниженої конкуренції); висока концентрація в-цтва і капіталу, обмежені можливості щодо децентр-ї ризиків; значна соц поляризація, відсутність практики і інструментів адресної соц політики; невисокий рівень м\н резервів НБУ, відсутність накопичених резервних фондів уряду; хиткість політ системи, її нездатність швидко ї ефективно розв’язувати ек проблеми; порівняно низька частка малого і середнього бізнесу у [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] .
Наслідки:як зниж-ня темпів розв-ку ринку фін послуг в Укр, зниження сукуп попиту нас-ня внаслідок негат-х очікувань, що в свою чергу призведе до зниження темпів зрост-ня ВВП, послаблення ділової акт-ті сусп-ва, скорочення обсягу в-цтва кредитно залежними підпр-ми, прагнення деяких укр політиків «перекласти» проблеми фін ринку на пром-ть та населення У.
По-1 укр банки зіштовхнулися із кризою ліквідності через обмеження доступу до закорд-х кредитів, які к-ка ост-х років були осн-м джерелом збільш-ня обсягів кред-ня. По-2, криза в житл-му буд-ві, викликана значним скороченням іпотечного кредит-ня банками та побоюванням щодо повторення америк-ї іпот-ї кризи в У. По-3, ріст цін на енергоносії надзвичайно серйозно впливає на всю екку У, оскільки автомат-но призводить до зрост-ня цін на більшість товарів та послуг, вироблених в Укр. По-4, через досить значний рівень інтегр-ті ек-ки У. в загальносвітову ек-ку, зростання рівня світ інфляції суттєво вплинули на ріст інфл в У.






















































































































31. Фактори економічного розвитку країн, що розвиваються, в умовах глобалізації.
Фактори (Африка, Бл Схід, Латинська Америка):
1) Перенесення виробництв із розвинутих країн у ті, що розвиваються. Вир-цтва зорієнтовані на дешеві і численні трудові ресурси. Екологічно шкідлива пром-сть через високі витрати на природоохоронні заходи в розви-нутих країнах були витиснені з них у країни, що розвиваються. Ці країни для залучення інвестицій створювали сприятливий інвест клімат, пільгове оподаткування.
2) Стабілізацією політичної ситуації в багатьох країнах, що розвиваються. Націоналізація економіки після одержання країнами незалежності, усунення диктаторських режимів, припинення військових конфліктів і громадянських війн підвищували привабливість країн для іноземних інвесторів.
3) Сформованою в 90-х роках загальною сприятливою економічною ситуацією в світі, зростанням суспільного виробництва як у розвинутих країнах, так і в країнах НІК і нафтоекспортних. Це викликало підвищення попиту на сировину і паливо, що оживило споживчий попит в середині країн, що розвиваються. Посилення ролі ТНК у світі і на ринках країн, що розвиваються, привело до припливу іноземних інвестицій, оживило економіку, сприяло індустріалізації раніше традиційно аграрних країн, розширило кредитування країн, що розвиваються, з боку розвину тих.
4) Проведенням структурних реформ в економіці країн, що розвиваються: від видобувних виробництв вони більше стали переходити до переробних,трудомістких і навіть наукоємних. Змінювалися форми власності: державна власність приватизувалась, приватний сектор економіки всебічно підтримувався на державному рівні інвестиціями, законодавчою і податковою базою. Проводилася жорстка фінансова політика щодо зниження рівня інфляції, боротьби з корупцією, тіньовим капіталом.
5)Переорієнтуванням виробництва зі стратегії розвитку імпортозамінної на експортоорієнтовану. Зараз вони значно розширили номенклатуру запропонованих на експорт товарів, перейшовши з розряду монофункціональних у полі функціональні.
Прогресивні зміни в країнах Сходу і Півдня значною мірою визначаються інтенсифікацією міжнародного поділу праці, реіндустріалізацією, перетоком ряду трудомістких і наукомістких технологій із розвинутих країн у ті, що розвиваються. ТНК та їхні філії контролюють значну частину експорту країн, що розвиваються. Найбільші ТНК монополізували світовий ринок і розділили його на окремі сегменти, контрольовані країнами «золотого мільярда» - США, Японією, Великою Британією і ФРН.

32. Глобалізація в науково-технологічній сфері. Становлення “нової економіки”
Сучасний розвиток світового економічного простору засвідчує тенденцію формування нових критеріїв конкурентних переваг в умовах науково-технічного прогресу. За таких умов виникає новий рівень прояву конкуренції між країнами в потенціалі адаптації їх соціально-економічних систем до вимог світового ринку інноваційної продукції, що передбачає «ефект випередження» в продукуванні нових товарів і послуг, розширенні номенклатури виробництва, оновленні структури експорту науком продукції, освоєнні еколог технологій тощо.
З впровадженням інформац технологій торгова сфера переживає революц зміни. Розв електронна комерція, яка дозвол суб'єктам, що знаходят в різних кінцях світу, легко знаходити торгових партнерів як у сфері оптової, так і роздріб торгівлі. Розвиток телекомунік зробив величезний ефект на глобалізацію виробн сфери. Фінансова сфера, під дією комунік і обчисл технологій трансформув у світову, значно розширивши спектр галузей і окремих фінан послуг і інструментів. Гол. центри- США, Япон, кр-ни Зах. Європи, зокрема ЄС.
Поняття „нова економіка” виникає в науковій літературі, а також у господарському житті з середини ХХ століття як наслідок кардинальних інноваційних змін в техніці, технологіях, моделях та типах економічного, соціального, екологічного, демографічного, політичного, правового, суспільного життя населення розвинутих країн і світу в цілому. Істотною рисою НЕ є розробка і використання нових знань. Характерні риси НЕ: ліквідація геогр. та нац. границь; збільшення впливу індивідів і неуряд.орг-й; нова роль простору і часу (важливість Інтернету); ключові продуктивні сили: інформац-я, знання і досвід; основа розвитку: високі техн-ї, інновації, наука і освіта; ринк.структура: динамічна; конкурентна модель: глобальна; домін.напрям інвестицій: знання, розробки, інтел.капітал; джерело кокур.переваг: інноваційність, гнучкість, швидкість; житт.цикл товару: вимірюється місяцями; домінування послуг; форма освіти: очна, заочна, дистанційна, мобільна; форма працевлаш-ня: дистанційне, тимчасове.

33. Проблема державної економічної і політичної безпеки в умовах глобалізації
Економічна безпека – це сукупність умов і факторів, що забезпечують незалежність національної економіки, її стабільність і стійкість, здатність до постійного відновлення і самовдосконалення. Політична безпека – збереження існуючого конституційного ладу, політичної і соціальної стабільності, також це відстоювання демократ цінностей, народовладдя.
Питання постає в тому, що існує суперечність, яка проявляється, з одного боку, у стрімкому розвитку процесів лібералізації та інтеграції, що призводять до відкритості та взаємозалежності нац. ек-к, розвитку глоб. ринку, в умовах якого пол. замкнутість та екон. ізоляціонізм окремих держав не мають змісту; а з іншого – постає проблема самозбереження та розвитку окремих суверенних держав, їх пол. та екон. самоутвердження на міжнародній арені. На початку ХХІ ст. глобалізація фін. сфери, що проявляється у розвитку ринку євровалют, системі ТНБ, формуванні розгалуженої мережі офшорів і глобальних комп’ютерних мереж, які забезпечують миттєві переміщення капіталів, створює можливість руйнування навіть стійких екон. систем, зумовлюючи адекватні пол. зміни. Передчуття негативних наслідків глобалізації призвело до розробки у багатьох країнах світу концепцій нац. безпеки, базовими елементами якої стали екон. та пол. безпеки.
Таким чином, національна держава поступово втрачає можливість здійснювати абсолютний контроль на власному економічному просторі. Державний суверенітет втрачає власний докорінний зміст. Проте вже на ранніх стадіях інтернаціоналізації економіки держави змушені були вступати одна з другою у договірні відносини і брати на себе різноманітні обов’язки, які неминуче в тій чи іншій мірі обмежували свободу дій національних урядів, тобто де-факто звужували державний суверенітет. І чим різноманітнішою й інтенсивнішою стає господарська, політична, науково-технічна і культурна взаємодії різних країн, тим більше зростає розрив між державним суверенітетом де-юре і його суверенітетом де-факто.
34. Потенціал формування транснац-го характеру економіки України
Трансформація економік пострадянських країн, утворення нових геополітичних об'єднань на теренах СНД спонукають до вкладання капіталу в ключові сфери економіки цих країн у разі сприятливої ситуації.
Визначальна причина вкладення інвестиції в Україну -пошук нових ринків збуту. Більшість іноземних інвесторів приваблює передусім великий внутрішній ринок України. Наявність дешевої робочої сили є істотним фактором лише для інвесторів-підприємців. Однак найнижчі серед країн Східної Європи витрати на оплату праці часто обертаються її низькою продуктивністю, нестачею капіталу, слабким менеджментом та регуляторними перепонами, що робить собівартість продукції вищою, ніж у сусідніх країнах.
Проте процес іноземного інвестування в Україні гальмується численними чинниками: - нестабільне й надмірне регулювання; - нечітка правова система; - мінливість економічного середовища; - корупція; - великий податковий тягар; - проблеми щодо встановлення чітких прав власності; - низький рівень доходів громадян; -труднощі у спілкуванні з урядовими та приватизаційними органами; тощо.
Транснаціоналізація української економіки має відбуватись не лише шляхом залучення інвестицій зарубіжних корпорацій, а й через створення власних вітчизняних ТНК: Найбільш великими і чітко структурованими вітчизняними ФПГ сьогодні є такі групи, як «Систем Кепітал Менеджмент», «Приват», «Інтерпайп», «Індустріальний Союз Донбасу». Слід визнати, що існує ряд перешкод на шляху до формування українських транснаціональних структур: нестабільність економічної та політичної ситуації в державі; нерозвиненість законодавчої бази у питаннях статусу та діяльності транснаціональних корпорацій; потужна конкуренція з боку існуючих світових ТНК, які є лідерами у більшості галузей; низька конкурентоспроможність української продукції; відсутність відповідної науково-технічної, інноваційної бази, яка б могла конкурувати з технологіями іноземних ТНК; порівняно низький рівень менеджменту; висока «тінізація» економіки; великий податковий тягар; високий рівень інфляції тощо.
Тому тільки через державну підтримку розвитку ТНК Україна буде здатна включатися в масштабні трансконтинентальні проекти, бути активним гравцем в макрорегіональних проектах промислової і інфраструктурної кооперації.

35. Варіанти позиціонування України на пострадянському просторі і проблеми реінтеграції в глобальних умовах
Геополітичне становище України є наразі вкрай складним і суперечливим, що позначається не лише на її зовнішній політиці та виборі геостратегії, але й на перспективах збереження її територіальної цілісності. Зокрема за роки, які минули з проголошення незалежності, Україна не впоралася зі стратегічним завданням європейської, регіональної та субрегіональної інтеграції: успіхи на цих напрямах носили в основному інституційно-процедурний характер (членство в Раді Європи, Центральноєвропейській ініціативі, ОЧЕС, рамкова угода про партнерство та співробітництво з ЄС тощо) і практично не позначилися на конкурентних позиціях національної економіки.
Регіональні орган-ї: 1.СНД: Україна – держава- спостерігач. 2. ГУАМ. В організацію входять чотири держави: Грузія, Україна, Азербайджан і Молдова. 3. Євразійське Економічне Співтовариство (ЄвразЕС) було створене Росією, Білоруссю, Казахстаном, Киргизстаном і Таджикистаном на основі Митного Союзу СНД. Вірменія, Молдова, Україна мають статус спостерігачів у цій організації.
Проблема реінтеграції республік колишнього СРСР, особливо східнослов'янських, - Росії, Білорусії і України, виникла практично відразу ж після припинення існування Радянського Союзу. Розрив єдиного економічного, політичного, соціально - культурного поля призвів до порушення системи зв'язків між підприємствами в рамках історично сформованого міжрегіонального та міжнаціонального поділу праці, збільшив витрати виробництва та обмежив економічний потенціал кожного з господарюючих суб'єктів. У політичній області наслідки розпаду СРСР не менш згубні. Виниклі держави виявилися нездатними поодинці відповісти на ті геоекономічні та геополітичні виклики, які виникли перед ними. Жодна з цих країн, включаючи Росію, не здатна повною мірою забезпечити власну безпеку та безпеку своїх громадян, впоратися з внутрішніми і зовнішніми політичними, військовими, терористичними та іншими загрозами. Досвід існування східносл держав показав, що для них реінтеграція стає необхідним атрибутом стабільного існування.

36. Цивілізаційні виміри глобального економічного розвитку
Експерти виділяють 4 фази економічного розвитку і за ними класифікують цивілізації (архаїчна, доіндустр, індустріал, постіндустріальна)
Формування цивілізацій четвертого покоління зумовлене: по-перше, новим етапом історичного процесу, по-друге, зміною техногенної цивілізації на гуманістично-креативну, ноосферну; по-третє, викликом з боку процесів диференціації та дезінтеграції на нових принципах
Слід відмітити, що до початку XXI ст. локальні цивілізації четвертого покоління характеризувалися різкою диференціацією основних макропоказників, економічного і військово-політичного потенціалу, що є передумовою для посилення співробітництва і можливого зіткнення. Чітко вимальовуються дві групи цивілізацій. Більш розвинуті цивілізації за умов невеликої частки в чисельності населення володіють домінуючою економічною силою. Інша група з більш низьким рівнем розвитку і слабким потенціалом.
Немає сумнівів, що за таким співвідношенням сил глобалізація реалізує в основному інтереси розвинутих країн і цивілізацій і є новим ефективним інструментом перекачування на їх користь національного багатства менш розвинутих країн, монопольного привласнення надприбутків, що є результатом функціонування глобальної економіки, поглиблення розриву між заможними і бідними націями.
На початку XXI ст. у глобальному економічному просторі серед класичних цивіліз групп є:
- авангардні цивілізації: є лідерами глобальної економіки і забезпечують високий рівень багатства і прибутків населення (Пн Америка, Західна Європа, Японія, НІК);
- цивілізації з приблизно середньосвітовим рівнем розвитку, які мають значний потенціал зростання, (латиноамерикі, част мусульм цивілізації, Сх Євр);
- цивілізації з низьким рівнем економічного розвитку (на ПД від Сахари, але без ПАР), частина мусульманських і буддійських країн з низьким рівнем прибутку;
- китайська цивілізація;
- євразійська цивілізація, що втрачає позиції в світовій економіці і стає об’єктом економічної експлуатації з боку розвинутих цивілізацій.
37. Характеристика ключових глобальних проблем економічного розвитку
Глобальні проблеми розвитку комплекс проблем і ситуацій, що зачіпають життєві інтереси всіх народів світу і вимагають для свого розв’язання колективних зусиль світової громадськості. Ключові:
1) Проблема подолання бідності. Так, за прогнозами фахівців Світового банку, через кризу за межею бідності крім прогнозованого опинилося ще у 2009 р. 50 млн. осіб та у 2010 р. 64 млн. осіб, переважна більшість яких проживає в країнах Африки на південь від Сахари та Південно-Східній Азії. З першої глобальної проблеми випливає і проблема доступу до здобуття освіти. Нині 110 млн. дітей у країнах, що розвив, не відвідують школу.
2) Демографічна проблема. У 2009 р. ООН опублікувала доповідь «Світові демографічні тенденції», згідно з якою до 2050 р. населення світу досягне 9,1 млрд. осіб і понад 80% приросту світового припадає на країни, що розвиваються.
3) Проблема охорони здоров’я. Охорона і зміцнення здоров’я населення є складовою неухильного економічного і соціального розвитку, підвищенню якості життя. Зокрема - дитяча смертність - надання якісних медичних послуг.
4) Продовольча проблема: у 2000-2002 рр. – 806 млн., то за період 2005-2007 рр. – 830 млн. І більшість голодуючих припадає на країни Африки, Південної та Південно-Східної Азії.
5) Екологічна проблема До основних екологічних проблем найчастіше відносять наступні: руйнування озонового шару, глобальне потепління, забруднення атмосфери, парниковий ефект, забруднення Світового океану, скорочення біорізноманіття.
6) Проблема миру і роззброєння. В арсеналах найбільших країн світу зосереджена така кількість зброї, якої достатньо, щоб знищити все живе на планеті. Також за останні десятиліття тероризм, безсумнівно, переріс в одну з найнебезпечніших проблем людства.
7) Енергетична і сировинна проблема. Нині людство впритул наблизилося до межі вичерпання найдоступніших, а тому і найдешевших видів органічних і мінеральних ресурсів. Передусім це стосується нафти і газу.
8) Проблема економічної відсталості. Згідно з даними “Звіту про розвиток людства” в 2007 р., 54 країни світу стали біднішими, ніж на початку 1990-х
Також: зростанню кількості мігрантів, інформаційний голод

38. Вплив глобалізації на країни-лідери світової економіки
Якщо деякі країни світові лідери зроблять спробу силою взяти лише собі всі досягнення глобалізації і його позитиви, а негативні результати перекласти на плечі слабких країн, світова катастрофа стане неминучою. Великі «глобальні» країни, такі як США, Японія, Китай, Індія, Росія, ЄС несуть особливу відповідальність за розробку нових і менш жорстких правил «глобальної гри». Вони повинні відмовитись від політики глобального тиску сильних країн на менш розвинені країни та країни перехідного періоду.
Глобальний егоїзм країн-лідерів одна з найбільших сучасних загроз людству. Він призводить до глобальної нерівності країн і людей світу через нерівність технологій та умов життя розвинутих країн та менш розвинутих країн. Глобальний корпоративізм країн «великої сімки» поки що є дуже обмеженим і егоцентричним. Проблеми світу ці країни схильні вирішувати з позицій своїх національних і групових інтересів. Вони поки що не здатні піднятись на новий рівень бачення світу, не здатні розробити і реалізувати глобальну стратегію взаємодопомоги і кооперації як основи спільного сумісного виживання. Вкрай низькою за рівнем і дією залишається глобальна колективна відповідальність провідних країн світу. Парадокс сучасного етапу глобалізації полягає і в тому, що на його фоні паралельно з процесами глобальної інтеграції інтенсивно ідуть процеси сучасної цивілізаційної диференціації і роз'єднання світу. Зіткнення західної і ісламської цивілізацій стало більш ніж серйозною проблемою.
Глоб. на країни-лідери св. ек-ки вплинула таким чином: 1)розв. МПП призвів до поступового домін. внутрігалуз. поділу, 2)високий р-нь доходів у високо розв. кр. стим. іннов.д-ть, яка спрям. на ств. нової прод., з одного боку, а з іншого, спрямована на зрост. сук. попиту в цих країнах 3)стр-ра попиту в країнах з майже однак. рівнем розв. однорідна, 4)зрост. в стр-рі св. торг. долі гот. прод., основним постач. якої є розв. кр, 5)для країн-лідерів притаманна однор. пол-прав. система, що знах.своє втіл.у відпов. ЗЕ пол. цих країн.; 6) акт. д-сті ТНК; 7)вони виступають як осн. ім-р труд.міграц. 8)вони визначають іннов. розв. людства 9)зберіг. за собою моноп. на нові знання та техн. при одночас. відкритому доступі до прир. рес. усіх країн світу.

39. Проблема ефективності регіональних економічних блоків.
Поки немає жодного регіонального економічного блоку такого високого рівня розвитку, але ближче за все до нього підійшов ЄС. Успіх регіональної економічної інтеграції визначається рядом факторів, як об'єктивних, так і суб'єктивних. По-перше, необхідна однаковість (або схожість) рівнів економічного розвитку країн, що інтегруються. По-друге, всі країни-учасниці повинні мати досить високий рівень господарського розвитку. По-третє, у розвитку регіонального інтеграційного союзу необхідно дотримувати послідовність фаз. По-четверте, об'єднання країн-учасниць має бути добровільним і взаємовигідним.
Головним критерієм стійкості інтеграційного угруповання є частка взаємної торгівлі країн-партнерів у їх спільної зовнішньої торгівлі. Якщо члени блоку торгують в основному один з одним і частка взаємної торгівлі зростає (як в ЄС і НАФТА), то це показує, що вони досягли високого ступеня взаємозлиття. Якщо ж частка взаємної торгівлі мала і, тим більше, має тенденцію знижуватися (як у ЕКО), то така інтеграція безплідна і нестійка.
Поділ світового госп. на інтегр.угруп. справл. супер. вплив на процес інтернац. вир-ва. Утворення міжн. ек. об'єдн. і союзів сприяє розвитку виробн відносин між кр, які входять до них. Водночас це створює перешкоди ек. віднос. між кр., які належать до різних угрупувань, призв. до концентр.тов. потоків у сер. ек. об'єднань. Між учасниками інтегр. угруп. поступово ліквідуються всі торг.-ек. перепони, але по віднош. до 3 країн відбув., напр.,уніф. митних податків. Негат.д-сть рег.ек.блоків: застос. один до одного дискрим. торг. реж.; моноп. влади (МВФ, МБРР, ЄБРР ін..)
СНД переживає глибоку ідеолог та інституціон. кризу. В основі її – протиріччя між, з одного боку, прагненням певних сил РФ надати їй домінуючу роль на пострад. просторі в усіх сферах відносин та, з другого, спрямованістю інших країн на розвиток передусім ек співроб на рівноправних засадах. Наразі, ГУАМ переважною частиною європейського співтовариства визнана недієздатною. Зараз демократи не вважають за доцільне загострення стосунків з Росією. США розш співпрацю у рамках ГУАМ у подальшому, зокрема через реалізацію проектів забезпечення безпеки на кордонах.
40. Регіоналізація як сценарій глобальних трансформацій
Регіоналізація часто розглядається як характерна ознака світової економіки кінця XX століття. регіоналізація є однією з форм стадій «стягування», сутність якої  у формуванні нових, більш великих інтеграцій (соціально-територіальних систем) союзів, конфедерацій тощо на основі та завдяки розвитку інтенсивних і глибоких для свого часу інтернаціональних зв’язків.
Регіоналізація як стратегія є водночас і відповіддю на виклики глобалізації, серед яких: глобалізація світових ринків, глобальні електронні комерційні заходи та фін гл-я.
Особливості сучасної регіональної інтеграції:
-сучасний інтеграційний процес зумовлений не тільки дією об’єктивних факторів, але й певною реакцією на розвиток інших інтегр угруповань;
-нерівномірність розвитку і реалізацій форм міжнародних економічних інтеграцій;
-поряд з інтеграційними процесами розвиваються і дезінтеграційні процеси, які можуть мати локальний характер, а також міжн характер.
Регіоналізм – засіб збереження політичного контролю над процесами глобалізації в ек сфері, які послабили ступінь впливу нац інструментів економічної політики.
З іншого боку, регіоналізація – логічне продовження глобалізації, одна з її зовн форм. Вона обумовлює міцніше зчеплення окремих нац господарств, їх зрощування в єдиний ек організм і підштовхує процес глобалізації, створюючи для нього опір.
Розглядаючи хід регіоналізації, важливою залишається відповідь на запитання, чи є зміцнення трьох економічних блоків, центрами яких стали США, ЄС та Японія, загрозою для подальшої лібералізації глобальних ринків товарів та послуг та джерелом потенційних широкомасштабних конфліктів, адже саме регіональні блоки активно використовують у практиці регулювання нетарифні обмеження. Якщо на поч і в серед XX ст. регіоналізм був цілком позитивним процесом, що сприяв пошуку компромісів саме в галузі усунення перешкод на шляху лібералізації ринків, то наприкінці XX ст. поч XXI ст. він виявив себе як процес менш ефективний, аніж система багатостороннього регулювання торговельних відносин.
Крім того, всередині самого процесу інтеграції виникли ознаки внутрішньої кризи. На стику двох глобальних тенденцій інтеграції і дезінтеграції тільки визріває парадокс дисоціації, який має підґрунтям сучасну динаміку інтеграційних процесів в ЄС, країнах Північної та Латинської Америки та Азійського регіону, попри їхню різновекторність і різну глибину взаємодії.

41. Інноваційно-інтелектуальна стратегія розвитку України в умовах глобалізації
Наука може й повинна внести свій внесок у вирішення голов завдання, яке стоїть перед людством сьогодні: через співроб сприяти тому, щоб глобалізація стала позитивним фактором для всіх народів світу.
Дана Стратегія є органічною складовою Стратегії розвитку України у період до 2020 року. Вона розвиває основні положення Концепції науково-технологічного та інноваційного розвитку України. Визнання високої актуальності тиску зовнішніх і внутрішніх викликів, що посилюються, врахування їх можливих наслідків з метою недопущення кризових явищ в економіці і суспільстві є головною передумовою формування дієздатної інноваційної політики соціально-економічного розвитку держави. Стратегія складається з аналітичної та безпосередньо стратегічної частин. У першій частині сформульовано системну соціально-економічну проблему, що вирішується Стратегією.
Головна системна проблема полягає в тому, що результативність, якість функціонування і структура креативної частини національної інноваційної системи – сектору досліджень і розробок, освіти, винахідництва – не повною мірою відповідають потенційним потребам інтенсивного розвитку економіки. Стратегічна частина окреслює ключові стратегічні цілі, основні стратегічні пріоритети, визначає напрямки, механізми і можливі варіанти вирішення проблеми, містить формулювання ключових заходів щодо практичного впровадження Стратегії. До ключових викликів, які потребують стратегічних змін в державній науковій та інноваційній політиці, належать: глобалізація і неолібералізація світової і більшості національних економік, в тому числі української; безальтернативність сталого економічного розвитку; нарощування в світі темпів технологічного прогресу; погіршення демографії, зниження якості трудових ресурсів та посилення процесів міграції населення.
Результатом реалізації Стратегії має стати утвердження в Укр інновац моделі її ек і соц розвитку, підвищення еф-ті використ. інтелектуального потенціалу країни, всіх її людських і природних ресурсів, забезпечення підвищення к-сті нац ек-ки, досягнення стабільного сталого розвитку і підвищення добробуту громадян.

42. Принципові підходи до визначення глобалізації также 62
Глобалізація є процесом злиття національних економік до єдиної, загальносвітової системи.
Кінець 90-х років ХХ ст.-поч ХХІ ст. – це час інтенсивних концептуальних пошуків підходів стосовно поняття глобалізації. Виділяють такі:
Функціональний підхід.Основний наголос робиться на ролі національних держав у справі охорони національних економік від нищівного впливу гібридної та космополітичної глобалізації.
Апологетичний підхід. Підкреслюється роль глобальних ринків у векторі розвитку інноваційних процесів, які згідно з ліберальною доктриною, прагнуть максимально обмежити втручання держави в процеси космополітичної глобалізації.
Технологічний підхід. Основна увага приділяється новітнім кібернетичним технологіям як умовам вибіркової гібридної глобалізації, що дає змогу перифирійним державам інтегруватися до глобальної економіки, зберігаючи свою регіональну специфіку.
У такій концептуалізації фіксується не тільки бачення суперечливих тенденцій глобалізації, але й відношення до неї, а як результат певний спосіб дій і спосіб життя в сучасному світі. Тому за наведеними підходами приховуються певні парадигми розуміння цього історичного явища (Пітерс):
«зіткнення цивілізацій» фрагментація світу є неминучою внаслідок існування цивілізаційних розбіжностей, укорінених у культурній (передусім у расових і національних властивостях) диференціації;
«макдональдизація» гомогенізація культур, що здійснюється транснаціональними корпораціями і відбувається під гаслами модернізації (вестернізації, європеїзації, американізації тощо);
«гібридизація» широкий спектр міжкультурних взаємодій, що спричинюють як взаємозбагачення, так і виникнення культурних традицій.
Саме з позицій цивіліз підходу, за думкою Я. Пітерса, доцільно ставити питання про наслідки процесу глоб-ї.
43. Основні суперечності глобальних трансформацій
Нинішня криза глобалізації та глобалізму почалася з 1997 р. як глобальна фінансова криза (ланцюг фінансових криз), яка охопила Азійський регіон, Латинську Америку і Росію. Її наслідком стало різке падіння міжнародної торгівлі. Гальмування процесів глобалізації через економічний розрив між країнами продемонструвало провідну роль технологічного фактора в посиленні глобалістських тенденцій. Криза глобалізму та глобального капіталізму 90-х років ознаменувала формування й становлення нової структури міжнародної та світової економіки, побудованій на новій основі - фінансових та інформаційно-технологічних відносинах. Група проблем взаємовідносин Пн-Пд: 1)Зростан-ня незацікавленості країн півночі у тісних кон-тактах з Півд (зовнішній борг, зміна домінан-тів); 2)Суперечності між країнами-лідерами (Японія, США, ЄС); 3)Ек-на постколонізація (зростання питомої ваги ТНК на ринку країн, що розвиваються та наявність хвилеподібного просуваня капіталу); 4)Вибіркова підтримка деяких регіонів країн, що розвиваються. Інтеграція економік з низьким рівнем вартості робочої сили, а також її глобальна міграція на ринки розвинутих індустріальних країн призвели до соціальної кризи - зниження оплати праці робітників невисокої кваліфікації в індустріальних країнах (наприклад у Німеччині).
Від гд-ї очікували багато «+». Вважалось, що гл-я вирішить низку глоб. проблем. Її вважали дещо ідеальною парадигмою (визначення гл-ї: *необхідна координація зусиль, *утвор.єдиної світової ек.системи, *нівелювання нац.пріоритетів). Дійсно, гл-я ставила вірні питання, але відповіді були у вирішенні 1 пробл.через створ.іншої.
Зокрема Г-ія породила такі проблеми: екологічні, технологічні, економічні, геополітичні, соціокультурні. Відбувається інститут-я ек.процесів. Зникає суверенітет. Ек-ка стає залежною.
Також Г-ія породила такі парадокси:
1)Стратифікації (уніфікації і різноманіття).
2)Дисоціації (інтеграція і дезеінтеграція)
3)Гр.галузевих парадоксів(сист стяг-ня і лок-я):
І парад. „домашнього заміщення”.
ІІ Парад. Філдстайна-Хоріока.
III Парад. низьк мобільності нетто потоків капіт”.

44. Нерівномірність економічного та соціального розвитку країн в умовах глобалізації
Очевидно, що поглиблення процесу глобалізації економіки має не тільки позитивні наслідки для розвитку людини, але й ставить гострі проблеми. Зростання обсягів торгівлі та капіталовкладень на глобальному рівні здійснюється з великою швидкістю, але в основному в інтересах більш динамічних і могутніх країн. Слід відмітити, що в глобальному масштабі можна виділити дві надзвичайно гострі соціальні проблеми бідність і безробіття. Зросла чисельність людей, що перебувають в умовах абсолютної бідності. Для великої кількості працюючих глобалізація означає невпевненість у збереженні робочого місця та погіршення умов праці. Проблема економічної відсталості. Згідно з даними “Звіту про розвиток людства”, що підготовлений вченими Оксфордського університету в 2007 р., 54 країни світу стали біднішими, ніж на початку 1990-х, у 21 державі більша частина населення голодує, у 14 країнах більше половини дітей помирає, не досягнувши п’ятирічного віку, у 12 країнах скорочена початкова освіта, а у 34 спадає середня тривалість життя. Більше мільярда людей сьогодні заробляє менше одного долару на день і чисельність таких людей невпинно зростає. Таким чином, значна кількість країн все більше відстає від розвинутих держав (за рівнем розвитку економіки та якістю життя). Розрив між багатими і бідними країнами становить десятки та сотні разів.
Також спостерігається асинхронність розвитку економік різних країн та нерівність розподілу економічного виграшу від функціонування більш ефективних глобальних ринків.
По-друге, нееквівалентний зовнішньоек обмін між центром і периферією зумовлює втягування останніх у пастки сировинної спеціалізації у світовому поділі праці, зовнішньої заборгованості, а відтак, відмови від суверенітету у проведені торговельної і фінансової політики.
По-третє, не підтверджується ідея про глобальну конвергенцію доходів. Зокрема, наприклад, прискорений розвиток країн Південн Східної Азії не змінив загальну ситуацію в країнах, що розвиваються: менш економічно розвинуті країни відрізняються набагато нижчими темпами зростання, ніж багаті країни.

45.Становлення глобальних регуляторних інститутів. Майбутнє міжурядових організацій.
МО - одна з найоптимальніших регул.інститутів, необхідність в яких була викликана до життя регламентування світ ек процесів, на сьогодні не здатні вирішити цю проблему. МО мають низку суттєвих вад: 1. Взагалі не мають інституційної бази; 2. Їхні функції обмежені консульт-ми повноваженнями; 3. вони наділені країнами учасниками лише обмеженими повноваженнями з арсеналу суверенних прав держав; 4. Вони фактично не володіють законодавчою владою і вкрай обмежених обсягах володіють виконавчою. Сучасна структура МО є достатньо складною внаслідок своєї безсистемності. По-перше, це достатньо складна мережа організацій та органів ООН та її спец постанов. Найвпливовіші: МБРР, МВФ, СОТ, ОЕСР. По-друге, це неформальні, консультаційні групи, що регулярно проводять свої зустрічі: велика вісімка, паризький та лондонський клуб кредиторів. По-третє, це рег інтеграційні угрупування та об’єднання, тут можна говорити не скільки про глобалізацію, скільки про рег сепаратизм, протекціонізм. По-четверте, все більшого значення набувають не дво-, а багатосторонні регулювання ЗЕЗ. По-п’яте, це множина не держ МО універсально рег галузевого чи функц характеру.
Сьогодні налічується бл. 500 ММО у різних сферах міждерж. співробітництва. Укр член понад 40 ММО.
Проте, на сьогодні дещо сумнівне майбутнє таких організацій. Скептики вказують на факти порушення прав людини, все більшу витонченість методів тероризму, домінування у МО егоїстичних національних інтересів держав, неефективність ММО при вирішенні низки питань. Роль арбітрів виконують сьогодні США, НАТО, ЄС. В результаті має місце політика «подвійних стандартів». Політика захисту прав людини стала ширмою за якою реалізуються інтереси Заходу.
Наприклад, Останнім часом МВФ все частіше грає роль інструменту зовнішньої політики країн Заходу, надаючи фінансову допомогу тільки тим, кого індустріальний світ хоче бачити серед своїх союзників. Фондом незадоволені буквально всі: країни-боржники змушені впроваджувати у себе болісні реформи, і країни-кредитори, незадоволені тим, що їхні гроші зникають у кишенях країн, що розвиваються, як у бездонній бочці.
46. Динамізм, напрямки і результати взаємодії “Україна-Російська Федерація” в умовах глобальних економічних трансформацій
Обидві держ залиш значною мірою взаємозалеж з рес та технол точок зору, мають розгалужену мережу багатостор екон зв’язків, прагнуть до цивіліз інтеграції у світ екон простір.
Заради своїх взаємних інтер обидві країни мають зосеред зусилля на імплементації досягнутих домовленостей. Йдеться про взаємний розвиток: *ринків збуту; *співроб в енергет сфері (розвиток єдиної енергет сист; забезпеч енергоносіями, спільне викор нафтоперероб та інших в-в пал-енер комплексів); *трансп мережі; *спільних вироб структур, кооперац та технологіч зв'язків; *фондових ринків та процесів взаємоінвестування; *спільного ринку труд рес; *регіонів, спільних зон госп діялі, контактних територій зі створенням зовн поясу екон підтримки укрх інтересів у Росії і рос в Україні.
Співробітництво в енергетичній сфері. Росія є головним постачал енергоресурсів в Україну, але ця залежність далеко не одностайна. Укр нафтопереробні заводи будувалися для переробки саме рос нафти, щоб забезпечити вис ефективність експорту нафтопрод до Євр. Ефективність кооперації в даній сфері визнає і рос капітал, який з року в рік нарощує свою присутність в укр нафтопереробці. Збалансув експ-імп потенціалу Найперспективн напрямами співроб сьогодні є: енергет та транспортне машинобуд, суднобуд, радіоелектроніка, в-во засобів зв'язку, приладобуд і електротехніка, автомобілебуд і металургійна пром.
Також РФ зацікавлена у збереж сприятливого режиму використання укр транспортної інфраструктури (магістральних трубопроводів, мор портів, залізничних та автомоб шляхів, ліній електропередач); набутті шляхом придбання контрольних пакетів акцій контролю над підприємствами та організаціями Укр, що працюють у машинобуд комплексі, паливно-енергет комплексі.
Загрозами ек безпеці Укр з боку Росії можуть бути: посилення позицій рос капіталу в ек-ці Укр; введення Росією ліцензування, квотування, додаткового імпорт мита, обмежувальних заходів із транзит, витіснення укр тов з рос ринку; посилення залежності Укр від постачання рос та середньоазійських енергоносіїв; перешкоджання зусиллям Укр щодо транспортування каспійської нафти через територію Укр в Європу; реалізація схем транспортування російських енергоносіїв в обхід території України.  

47. Соціокультурні та політичні аспекти глобалізації (22)
Політичні фактори:
- посилення ролі міжурядових орг-й, ключовим гравцем в суч.світ.ек-ці виступають ТНК
послаблення жорсткості державних кордонів, тобто полегшення свободи пересування громадян товарів послуг;
закінчення «холодної війни»;
різке посилення взаємозалежності між країнами, адже жодна країна в даний час не може залишитись осторонь політичних подій, адже тим самим може залишитися в повній ізоляції і деградації в своєму розвитку;
- відсутность диктату, насильства, розвиток глобальної демократії.
соціально-культурні:
- посилення х-ру глоб.наукового прогресу, який не визнає нац..кордонів і заохочує обмін науковими ідеями.
послаблення ролі звичок і традицій соціальних зв’язків, звичаїв, що підвищує мобільність людей і призводить до збільшення міграції робочої сили;
прояв тенденції формування єдиних глобалізованих однорідних засобів масової інформації і культури;
подолання кордонів в світі за рахунок розвитку дистанційного навчання.
Також в останній час намітилися базові мегатенденції в соціокультурній сфері:
1. «Культурна поляризація». Основний механізм реалізації цієї мегатенденції поляризація й сегментація політичної й геоэкономічної карти світу, супроводжувані формуван-ням стійких войськово-політичних і економічних регіональних союзів.
2. «Культурна асиміляція» виходить із того, що «вестерніза-ції» альтернативи немає.
3.«Культурна гібридизація» Мир поступово перетворюється в складну мозаїку транслокальних культур, що утворять нові культурні регіони.
4.«Культурна ізоляція». ХХ століття дало численні приклади ізоляції й самоізоляції окремих країн, регіонів, політичних блоків («санітарні кордони» або «залізна завіса»).

48. Негативні прояви сучасного стану глобального розвитку
Глоб розгляд, з одного боку, як важливе джерело нових можлив, з ін - як причина багатьох проблем і навіть конфліктів усеред окремих держав, а також між країнами (регіон).
Негативні наслідки:
- Глоб-я загострює конкур бор-бу, веде до маніп-ня великими фін. і інвест рес-ми
- реальна загроза для кр-н із низьк. і сер. дох-ми.
- слабка еф-ть існуюч. регіональіних механізмів
- дестабілізація ек. і соц-пол. ситуацій.
- розрив традиц. зв’яз. всер. країни
- загостр-я безробіття;
- масова. міграція населення
- технологічний розрив
- глобальна мережа злочинного бізнесу, наркоманія.
- глобальна екологічна проб-ма.
- відчуження свідомості набирає глобального розмаху, внаслідок чого заглиблюється етнонаціональне, культурне, релігійне відчуження.
- втрата глобальною соціальною системою простору для екстенсивного економічного зростання;
- втрата можливості екстерналізації економічних, соціальних і політичних збитків свого способу організації
Отже, також до негативних наслідків глобалізації належать: посилення нерівномірності розвитку країн світу; нав’язування сильними країнами своєї волі, нераціональної структури господарства, політичної та економічної залежності. Саме тому глобалізація як суперечливий процес потребує регулювання на національному та міждержавному рівнях.
Також Г-ія породила такі парадокси:
1)Стратифікації (уніфікації і різноманіття).
2)Дисоціації (інтеграція і дезеінтеграція)
3)Гр.галузевих парадоксів(сист стяг-ня і лок-я):
І парад. „домашнього заміщення”.
ІІ Парад. Філдстайна-Хоріока.
III Парад. низьк мобільності нетто потоків капіт”.

+ шпора 37 (глобальні проблеми економ розвит)



49. Альтерглобальні сценарії світового розвитку
Альтерглобалізм соціальний рух, політика якого близька до класичного антиглобалізму, але який підтримує деякі аспекти глобалізації, перш за все міжнародну інтеграцію, наполягаючи, що значення демократії, економічного правосуддя, екологічного захисту і прав людини повинні стояти попереду економічних турбот.
«Альтерглобалізм» позначає або окремий соціальний рух, або є загальним терміном, який включає багато різних соціальних рухів. Так, наприклад, People’s Global Action, одне з альтерглобалістських угруповань, є децентралізованим об’єднанням різних організацій та осіб.
Важливо наголосити, що альтерглобалізм не протистоїть глобалізації в цілому, а натомість пропонує інші, більш людяні проекти глобалізації.
Протест альтерглобалістів направлений проти корпорацій і держав (але не народів), оскільки вони зв’язані між собою.
Принциповими особливостями руху є:
- Неієрархічні принципи взаємодії між собою, антипартійність, антибюрократизм, антиавторитаризм.
- Заперечення ідеологічної монополії, свобода дискусії, підкреслена антиортодоксальність.
- Орієнтація на позапарламентські методи боротьби, опора на альтернативні державі структури суспільства (соціальні форуми, автономні культурні центри, мережі взаємодопомоги).
- Акцент на розвитку «іншої культури», нових – гуманістичних, неконкурентних взаємостосунків людини з людиною, осіб з групою, людей з природою.
Альтерглобалістський рух віддає перевагу карнавальним формам політичних акцій. Їх форуми проходять в обстановці випадкової і щасливої зустрічі, свята, що розхитує прийняті соціальні і політичні форми.
Форуми і інші заходи альтерглобалістів стають все більш частими і масовими. Організовуючи свої заходи з глобальним розмахом, альтерглобалісти сприяють швидкій інтернаціоналізації руху.
Отже метою альтерглобалізму є – презентація і втілення нових принципів функціонування світової системи, які грунтуються на на засадах соціального партнерства, соц захисту та на інституті соціальної держави і реальних демократичних цінностях.

50. Об’єкти і суб’єкти глобальної системи економічного регулювання
Глобальна система економічного регулювання– це засіб протидії світовим ек кризам та механізм забезпечення гармонійного ек розвитку.
Об’єкти регулювання регулювання:
а) торговельна політика; б) міжнародні валютні відносини; в) міжнародний економічний розвиток; г) діяльність ТНК; д) міжнародне співробітництво.
1. Регулювання торговельної політики: розроблення торговельної політики на основі систематичного аналізу з урахуванням місця країни в конкурентному середовищі та наслідків її входження у глобальну економіку.
2. Регулювання міжнародних валютних відносин. Питання регулювання: якими мають бути режим валютних курсів, розміри офіційної міжнар ліквідності та відповідальність країн з дефіцитом або надлишком платіжного балансу.
3. Регулювання міжнародного розвитку. Найважливіший обов’язок, який необхідно покласти на регулівний наднаціональний орган – допомогти країнам, що розвив, у здійсненні відповідної бюджетної, валютної політики тд.
4. Регулювання діяльності ТНК. Стратегія транснаціональних компаній визначається рівнем координованості національної політики з глобальною у сферах оподаткування, валютного контролю, митних тарифів тощо.
5. Регулювання міжнародного співробітництва – діє на рівні координації співробітництва між націями, особливо для розробки та впровадження їх макроек політики щодо міжнар конкур-сті.
ОСНОВНІ СУБЄКТИ: найбільш впливові наднаціон регулятивні інститути – МВФ, СОТ, ООН, Світовий банк, що були створені винятково з метою глоб регулювання та управління св соц-ек розвитком. Проте зараз вони знаходяться під суцільним впливом найбільших суб’єктів міжнар відносин і не в змозі ефект регулювати відповідні процеси глобальної ек системи та давати адекватні відповіді на виклики глобалізаціі.
Також суб’єктами є: держави, тнк. Держави регулюють ГЕ шляхом встановлення законодавчих норм, провадженням економічної та соціальної політики лібералізації або протекціонізму, та участю в МО. Тнк. Впливають на глобальну економічну систему шляхом встановлення «правил гри», створюють конкурентне середовище, яке в подальшому впливає на діяльність усіх інших госп. одиниць.











































51. Динамізм, напрямки і результати взаємодії “Україна-ЄС “ в умовах глобальних економічних трансформацій.
Євроінтеграція є головним та незмінним зовнішньополітичним пріоритетом України. Відносини між Україною та Європейським Союзом були започатковані в грудні 1991 року, коли було офіційно визнано незалежність України. Правовою основою відносин між Україною та ЄС є Угода про партнерство та співробітництво (УПС) від 16 червня 1994 р., яка започаткувала співробітництво з широкого кола політичних, торговельно-економічних та гуманітарних питань.
На сьогодні в рамках УПС визначено 7 пріоритетів співпраці між Україною та ЄС: енергетика, торгівля та інвестиції, юстиція та внутрішні справи, наближення законодавства України до законодавства Євросоюзу, охорона навколишнього середовища, транспортна сфера, транскордонне співробітництво, співпраця у сфері науки, технологій та космосу.
Отримання статусу повноцінного члена ЄС, як стратегічна мета України була вперше задекларова-на през. У. Ющенко одразу після його обрання на початку 2005-го року. Офіц У.і від ЄС було запро-поновано лише Європейську політику сусідства.
Між У. та ЄС щорічно відбувається понад 80 офіц. зустрічей та консультацій на високому і експертн. рівнях.
Нинішній розвиток політичного діалогу між Україною та ЄС базується на впровадженні Україною Стратегії інтеграції до ЄС, виконанні сторонами УПС та опрацюванні Плану дій в рамках Європейської політики сусідства.
Україна і Євросоюз почали переговори про укладення Угоди про асоціацію в 2007 році. 19 грудня 2011 за результатами саміту Україна - ЄС сторони оголосили про завершення переговорного процесу щодо Угоди про асоціацію зі створенням поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі.
Важливою складовою частиною нової Угоди є створення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС, яка передбачає максимально глибоку економічну інтеграцію на основі домовленостей, досягнутих під час двосторонніх переговорів з ЄС щодо вступу України до СОТ. ( вона була парафована в липні 2012 року).

52. Цивілізаційні виміри стратегій глобалізму
На сучасному етапі розвитку теорії глобалістики серед основних підходів до визначення природи, суті і хар-ру розвитку процесів глобалізації цілком виправдано домінує соц.-культурологічний підхід, який представляє глобаліза-цію в найбільш широ-кому цивілізаційному контексті.
Для цивіліз. процесів глоб особл знач почин набув процес посил антизахідних, передусім антиамерик., настроїв, І справа тут не лише в тому, що в наш час протистоян у світі набуває ознак "зіткнення цивіліз", а ще й тому, що нац конфлікти все більше підпор. саме цивіліз. конфр-ції.
Особливості 4-го покоління локальних цивілізацій:
1) їх більша диференціація у порівнянні з цивілізаціями 3-го покоління (в тому числі розшарування зх цивілізації на зх-європ., пн-амер., латиноамериканську, океанічну; далекосхідна, китайська, японська, буддійська);
2) зростаюча роль цивілізаційної спільності і міжцивілізаційних розбіжностей;
3) нарощення потенціалу партнерства локальних цивілізацій, формування нового типу відносин між ними.
На початку XXI ст. у глобальному економічному просторі серед класичних цивіліз групп є:
- авангардні цивілізації: є лідерами глобальної економіки і забезпечують високий рівень багатства і прибутків населення (Пн Америка, Західна Європа, Японія, НІК);
- цивілізації з приблизно середньосвітовим рівнем розвитку, які мають значний потенціал зростання, (латиноамерикі, част мусульм цивілізації, Сх Євр);
- цивілізації з низьким рівнем економічного розвитку (на ПД від Сахари, але без ПАР), частина мусульманських і буддійських країн з низьким рівнем прибутку;
- китайська цивілізація;
- євразійська цивілізація, що втрачає позиції в світовій економіці і стає об’єктом економічної експлуатації з боку розвинутих цивілізацій.
З огляду на це, стратегії глобалізиму повинні враховувати:
1) більшу синхронізацію економічних циклів і криз, які не матимуть штучних кордонів.
2) поетапне утвердж постіндустр ек способу виробн з характерним набором і співвіднош устроїв:
3) чітке розмежування ринк і неринк секторів
4) зміну співвідношення реаль ної і «віртуальної» економіки, що віддзеркалює пропорції відтворення у викривленій реальності фін-кред цінностей, які обертаються за вл законами.

53. Дезінтеграція та реінтеграція в глобальній економіці.
Дезінтеграція в своїй основі має 2 причини. 1-ша це заперечення дійсністю самих причин інтегр про-цесів (тобто ек причин). 2-га причина в міру роз-витку ек та все повнішого задоволення потреб лю-дини на перший план виступать чинники культ сере-довища. Дезінтеграційні процеси зумовл бажанням певн групи насел відокр. від ін за нац чи реліг ознак, іноді основою є непропорц розв країни. Дезітеграц процеси можуть мати як лок, так і глобал хар-р.
До дезінтегр тенденцій вчений Азроянц відносить:
реставрацію - це відновл. та відтворення раніше втрачених дух. та нац. культ. цінностей та традицій;
етносуверенізація - це посилення інтересу до історичних коренів етносу, що визначають самобутність, характерні риси етносу;
асоціалізація – передбач. появу автономії особи-стості, її звільнення від дотрим. сусп.норм та трад;
дисоціації - це культ. та інтелект. скептицизм, що призводить до деформації суспільних зв’єзків як на міжнародному, так і національному рівні;
міграція.
Перехід на ринкові відносини підірвав основу інтеграційних процесів. Іноді виник умови для повн,часткової чи розширен реінтеграц. Уразі повн реінтеграц йдеться про відновл того чи ін інтегр угруповув в поперед складі на тих самих політ-ек засадах. Часткова реінтегр-об’єдн окремі учасн інтегр угруп на попередн принц або всі учасн,але на якісно нових засадах.Розшир реінтегр-включ у відновлюв інегр об’єдн нових учасн на тих чи ін засадах.
Іноді виникають умови для повної, частковоюї чи розширеної реінтеграції, яка є на сьогодні практично не дослідженою в економічній науці, хоча має неабияке практичне значення
у разі повної реінтеграції ідеться про відновлення того чи іншого інтеграційного угруповання у попередньому складі на тих самих умовах інтеграції;
часткова реінтеграція спостерігається, коли об’єднуються окремі учасники інтеграційних угруповань на попередніх принципах або всі учасники на інших умавах;
розширена реінтеграція характеризується включенням у інтеграційне об’єднання нових учасників на тих чи інших засадах.
54. Національні фірми в транснаціональних корпоративних системах в умовах глобалізації
Транснаціональні корпоративні системи за час свого розвитку пройшли сутнісну трансформацію і нині являють собою систему структурних елементів, що взаємопов’язані відносинами власності або контрактами, взаємодіють між собою за певним механізмом з метою реалізації цільової функції, діяльність якої носить міжнародний характер. Національні фірми виступають структурними елементами корпоративних систем, що діють переважно в економічному просторі приймаючих країн. Роль національної фірми як структурного елементу ТНКС, що діє на території приймаючої країни, полягає в отриманні приймаючою економікою певних вигод, що проявляються як на макро-, так і на мікрорівні.
Позитивні наслідки діяльності ТНК через національні фірми для приймаючої країни макрорівня полягають у наступному: - зростання вітчизняного виробництва і зайнятості; - вливання фінансових ресурсів; - перелив матеріальних та нематеріальних активів до національної економіки; - розвиток ресурсномісткого експорту; - нові можливості для налагодження техноємної та орієнтованої на експорт діяльності завдяки підрозділам ТНК; - поліпшення стану платіжного балансу; - підвищення ефективності промислового виробництва; - підвищення конкурентноздатності секторів економіки та розвиток нових форм бізнесу; - приріст ринкової частки країни.
Позитивними наслідками мікрорівня діяльності ТНК через національні фірми для приймаючої країни визначено наступні: модернізація вітчизняних підприємств; обмін знаннями та навичками між фірмами, що співпрацюють; залучення коштів та ресурсів ТНК, доступ до наукових розробок та нових технологій міжнародного рівня; налагодження нових економічних зв’язків з іншими структурними елементами корпоративних систем за кордоном; перейняття досвіду ведення міжнародного бізнесу та досвіду управління; використання технічної та інформаційної бази ТНК; підвищення конкур-сті вітчизняних фірм; розширення масштабів діяльності вітчизняних фірм завдяки ресурсам ТНК; покращення умов праці на вітчизняних підприємствах; навчання міжнародним стандартам та правилам бізнес-поведінки;

55.Вплив глобалізації на країни, що розвиваються.
Найважливіша риса сучасної глобалізації – посилення ролі країн, що розвиваються („виникаючих ринків”, „виникаючих економік”), які виступають потужними гравцями на глобальному конкурентному ринку.
Компанії з країн, що розвиваються, мають конкурентні переваги і на ринках розвинутих країн, і на власних ринках. Вони краще вміють пристосувати свою продукцію до потреб небагатих ринків.
Компанії з країн, що розвиваються, виступають не тільки реципієнтами капіталів із розвинутих країн. Навпаки, вони все частіше поглинають відомі компанії, тобто глобалізація набирає двостороннього руху: і від розвинутих країн до тих, що розвиваються, і у зворотному напрямі, а також між самими країнами, що розвиваються.
Дисгармонія розвитку, в свою чергу, породжує нові виклики та загрози світу:
1).відбувається масова міграція населення до більш стабільних і сприятливих в економічному плані регіонів, «відтік мозків».
2).Фінансові потоки, що надходять до відсталих регіонів світу мають стимулювати наукове, технологічне і культурне зростання країн, що розвиваються. Проте, практично будь-які технології, котрі виникають у ході розвитку цивілізації, є продуктом певного типу мислення, яке реалізується в межах певної культури. Будь-яке штучне втілення способів вир-ва в середовище, яке не є пристосованим для цього, може дати лише частковий результат. При цьому якість культурного середовища обов’язково буде зазнавати певних змін, вектор яких може бути спрямований не в позитив руслі.
Наслідки: збільшення розриву в рівнях ек та соц розвитку між бідними і багатими кр; поглиблення соц розколу і несправедливості в бідних кр (ріст безробіття, бідність працюючих мас, безпритульність дітей, поширення злочинності); техногенне перенавантаження і деградація навколишнього середовища; економічне послаблення нац держ, зниження ефективності й к-сті нац держав через зростання їх необґрунтованої відкритості, фін залежності; пригнічення вн ринків і падіння попиту на продукцію нац виробників; зростання ступеня ек ризику; посилення негативного впливу глоб. к-ї;

56.Сучасна система регулювання глобальних процесів та об’єктивна необхідність її вдосконалення.
Сформовані нац. регулятивні системи та інститути державного управління економікою в нових умовах глобалізації виявилися неспроможними ефективно протистояти її викликам і деструктивним впливам.
У той самий час, практика діяльності існуючих наднаціональних інститутів, утворених з метою впорядкування окремих сфер МЕВ і сегментів глобальної економіки (ООН, СОТ, МВФ тощо), засвідчує низьку ефективність їхніх регулятивних принципів та інструментів. На сьогодні для людства об'єктивною необхідністю стало формування глоб. наднаціональної системи інституц. регулювання.
Усі найбільш впливові наднаціональні регулятивні інститути (МВФ, СОТ, ООН), що були створені винятково з метою глоб. регулювання та управління світовим соц-ек розвитком, знаходяться під суціль-ним впливом найбільших суб'єктів МВ і не в змозі ефективно регулювати відповідні процеси глоб. екон. системи та давати адекватні відповіді на виклики глобалізації, які передбачають подолання соц-ек нерівності в загальносвітовому масштабі.
Недоліки сучасної глоб. екон.системи: лібералізована сфера світових фінансів та система нерегульованих тнк-ринків, які значною мірою закріплюють існування розривів у рівні розвитку між національними господарствами, міжнар.регіонами та іншими елементами світогосподарської системи.
Вдосокналення:
-побудова дієвої системи регулювання ТНК з метою запобігання виникненню соц екстерналій, обумовлених їх активністю.
-створ такі механізми регулювання фін сфери, як: а) розширення повноважень та сфер компетенції існуючих інститутів регулювання; б) створення світового кредитора, або кредитора «останньої інстанції», на базі МВФ; в) введення нац. урядами заходів для контролю за відтоком капіталу, за сукупним припливом капітал, за валютними операціями; г) жорсткого контролю за функціону-ванням офшорних зон та обмеження їх поширення;
-реформування існуючих найбільших МО, а також розширення й розвиток наднаціональної архітектури глобального управління.
57. Ключові чинники глобальних трансформацій.
Ключові чинники глобальних трансформацій:
1.Економічні фактори – концентрація і централізація капіталу, зростання кількості крупних промислових і фінансових груп, які все більше виходять за національні межі, здійснюючи діяльність по всьому світу.
2. Політичні фактори – державні кордони поступово втрачають своє значення, стають все більше прозорими, посилюються ліберальні тенденції, дерегулювання ринку і товарів .
3. Міжнародні події – 1985р. – прийняття Європейського акту, який проголосив свободу переміщення товарів, послуг, людей і капіталів; 1986р. – конференція ГАТТ щодо зниження тарифів і зменшення обмежень в торгівлі; 2000р – Європа – спільний дім, введення єдиної валюти.
4. Технічні фактори – Інтернет, транспортні комунікації і т.д.
5. Суспільні фактори – послаблення ролі традицій, соціальних зв’язків та звичаїв, підвищення мобільності людей.
Стримуючі чинники глобальних трансформацій:
1. Відмінності соціально-економічних систем;
2. Втручання держав і політика протекціонізму;
3. Валютні обмеження, коливання валютних курсів;
4. Традиційні конфлікти;
5. Ідеологічні невідповідності;
6. Релігійні обмеження.
+ ФАКТОРИ:а) Рушійні ф-ри гл Подол нерівн розміщ сировин і енерг ресурсів по терит планети. Прир-клімат і ек-геогр відмінності, що зумовл територ поділ праці, спеціаліз країн і виклик розв і поглибл взаємозв'язків між ними Досягн транспорту і комунікацій. Наростання відкрито ринків і міжн відносин. Прискор темпів технол нововведень і вивед винаходів на ринок. Кооперація зусиль багатьох держав в еколог сфері. б) Ключові ф-ри гл Інтернаціон. Етика. Підпр-цтво. Ділові комунікації.

58. Державно-корпоративний глобалізм і проблема силової глобалізації.
Сучасний корпорат глобалізм трансформується в державно-корпорат глобалізм.
Інститут держави опинився під особливо високим тиском корпорацій у другій пол. ХХ ст. в умовах інтенсифікації процесів глоб. і формування ек системи глобалізму. Реальний ек прогрес і зростання добробуту насел.розв країн, формування сер класу створили сприятливі умови не тільки для ек демократії, нагромадження капіталу і підприємництва, а й для масованої зовн. експансії консолід. і організованого капіталу.
Втрачаючи соц функції і соц відповідальність, держава поступово перетв. в недержаву, або в державу-корпорацію.
Глобалізатори вважають, що громадяни країн Заходу віддають перевагу не державам, а корпораціям і «глоб. цінностям міжнар обміну» на базі універс. ресурсів.
Нині все більше питань нац ек розвитку вирішується за межами нац держав і переходить до міжнар структур, які є непідзвітними громадянам, урядам і парламентам тієї чи іншої країни (питання пересув. фін потоків і інвестицій, питання перерозподілу ринків збуту і труд рес).
Альтернативою економічної і владної експансії корпорацій можуть стати регіональні структури і регіональні процеси (процеси регіоналізації).
СИЛОВА ГЛОБАЛІЗ: З позицій об’єктивного аналізу глоб -- це не тільки об’єктивний продукт технологічної ери, наслідок технологічного і техніко-економічного розвитку. Це одночасно, ще і міжнар стратегія і політика. Ні нові технології, ні бізнес (корпорацій) самі по собі не могли розвинути глоб економіку. Гол агентами у встановленні глоб ек були уряди країн «великої сімки» і контрольовані ними МО МВФ, СБ, СОТ.
Використовувався синергетичний, об’єднаний, інтегрований механізм політ і ек тиску на залежні уряди інших країн прямо або через діяльність МВФ, СБ та СОТ. Цей тиск використовувався з метою «уніфікації» всіх нац економік навколо нав’язаних їм правил гри, які забезпечують глобалізаторам вільне пересування їх капіталів, товарів і послуг відповідно до конкурентної ринкової оцінки. Свідомо нарощувалась залежність і заборгованість країн, особливо тих, які потребували кредитів, інвестицій і доступу на зовнішні ринки.

59.Транснаціоналізація як основний фактор формування глобальної економіки.
Транснаціоналіза
·ція  процес посилення світової інтеграції у результаті глобальних операцій ТНК. Це якісно новий етап інтерн-ї господарського життя, який характеризується різким зростанням ролі зовнішніх факторів розвитку всіх держав і створення транснаціонального капіталу.
Транснаціоналізація впливає на виробництво товарів і послуг, використання робочої сили, інвестиції, технології та їх розповсюдження з одних країн в інші, що в кінцевому підсумку відображається на ефективності виробництва, продуктивності праці та конкурентоспроможності. Міжнародна конкуренція ведеться уже не стільки між країнами, скільки між ТН виробничими системами. Воно концентрує інтелектуальний, науково-технічний і фінансовий потенціали, контролює більше половини обороту світової торгівлі та фінансів.
Ключовим питанням забезпечення ефективності і безпеки розвитку національних економік в умовах транснаціоналізації постає визначення обсягу, змісту і меж повноважень держави у внутрішньо- і зовнішньоекономічній діяльності, і в першу чергу у взаєминах із транснаціональними корпораціями. Сьогодні ці зв'язки набувають складного характеру і все більше висвічують неспівпадіння інтересів і асиметрію влади двох основних глобальних суб'єктів. Останнім часом активізувалася підтримка країнами Заходу діяльності ТНК по закріпленню вироблених загальних правил і процедур партнерства ТНК і національних держав у багатосторонніх угодах, що має полегшити їхній переговорний процес з окремими країнами.
Аналіз становища і розвитку ТНК як транснаціональних носіїв глобалізації показує, що вони безумовно задають і формують економічну базу, економічну основу глобалізації. Їх агресивний, широкомасштабний наступ почався в середині XX століття за ініціативою корпоративних структур США, Яп, Нім, Великобр. Особливо посилилась економічна експансія ТНК в 90-ті роки XX століття. З того часу вона невпинно зростає.








60. Глобальна економічна безпека та шляхи її забезпечення.
Глобальна економічна безпека є сукупністю економічної безпеки регіонів та окремих держав
У суч світі безпека розвитку будь-якої держави становить ключову складову її політики. Найактуальнішою вона є для країн, які перебувають у процесі складних (системних) трансформацій. Природно, що практично всі успіхи і негаразди ринк перетворень в країні немов би фокусуються у проблемі екон безпеки держави. За кризових умов, що склалися, реалізувати тактичні або локальні цілі екон безпеки можливо, проводячи відповідну, чітко орієнтовану на це державну політику.
У глобал плані екону безпеку гарантує лише конкурентоспроможна екон. Ефективна відкритість екон– це, з одного боку, можливість використ зовн джерела та ринки для нац розвитку, а з другого – здатність протистояти несприятливій міжн кон’юнктурі, особливо в періоди світ (або регіон) криз. Як показує досвід, таку відкритість забезпечують структурно-збалансовані національні економіки з нормально функціонуючим реальним і міцним фін сектором економіки, оптимальними пропорціями виробн і невиробнич сфери, що адекватні внутр та міжн соц-екон структурі співвідношенням держ і приват секторів тощо. Зовн середов дедалі суттєвіше впливає на формування таких економік, однак ніколи їх не створює.
Необхідною умовою для забезпечення стабільності та безпеки - як нац, так і глобал, є успішні екон перетвор в усіх країнах та їх ефективна і синхронна інтеграція у світ екон сьогодні і в майбутньому. Країни, які не мають доступу до світ екон, потерпають від еконї глобал та своїм відставанням або деградацією гальмують глоб розвиток. В умовах інтенсивно наростаючої глоб взаємозалежності та взаємовпливу країн та регіонів світу, повинна бути забезпечена глоб симетрія та синхронізація розвитку. Управління глобал процесами наштовхується на значні труднощі. Головними з них є конфлікт глоб інтересів між старими глобалізаторами та глобалізованими, а також чимало невирішених теорет і політ проблем. Зростаючі процеси глоб екон потребують глобал політ стратегій як на нац, так і на міжн рівнях. Тому сьогодні нагальною справою є створення довгострок нац стратегій розвитку.

К 60.
Необхідність протидії деструктивним чинникам в економіці зумовили появу нового поняття та сфери діяльності - забезпечення економічної безпеки. У світі існують дуже різні системи й моделі нац безпеки, а саме:
- американська - орієнтована на поєднання зовнішньої та внутрішньої безпеки, яку використовують за взірець більшість держав;
- японська - з акцентом на внутрішню соціальну безпеку;
- китайська, яка є найконцентрованішим виразом систем безпеки держав, що здійснюють будівництво соціалістичного суспільства;
- системи, властиві державам, які нещодавно здобули незалежність, а також здійснюють глибинну переорієнтацію свого розвитку.

61. Субрегіональний вектор інтеграційної політики Укр в глобальних умовах.
1).ОЧЕСмета- тісне ек співробітництво кр-учасниць, щодо вільного пересування тов, капіталів, послуг і роб сили і інтеграція ек-к цих країн в світову ек систему, база для співроб-ва з питань використання ресурсів Чорного моря.
Отже, участь У в ОЧЕС обумовлена транзитнаим хар-м її ек-ки, якій необх інтеграція в світ.ек.простір на паритетних умовах. Старетічні інтереси У:1. диверсифікація джерел енергорес за рах запасів Каспійського моря, які за своїм обємом перевищують запаси країн Близького Сходу; 2.викорсит.території Укр для їх транспортув-ня за маршрутом Схід-Захід і Захід-Схід; 3.вихід на ринки Близького Сходу за рах.трансп.коритдорів на осі Північ-Південь; 4.ліквідація загроз власної безпеки за рах. Загроз східного положення: нелегальна міграція, наркоторгівля
В геополіт.відношенні таке співроб є дуже важливим для Укр з позицій нац безпеки. Для нас широке знач мають комунікаційні проекти в рамках ОЧЕС з буд-ва кільцевої автомагістралі навколо Чорн моря і системи магістральних трубопроводів для транзиту нафти і газу з Центр.Азії, Закавказзя, Бл.і Сер.Сходу до Європи.
2)ГУАМ-мета(97ств,2001 статус міжрег.орг-ї): зменшення впливу РФ, забезпеч.альтернанат. шляхів транспортування, ек співроб.
Співр-во в ГУАМ: створення євраз.трансп.корид.; взаємодія в галузі видобктку та транспорт нафти до ЄС; співроб в сфері безпеки, врегулюв конфліктів; політ співпраця з інш МО. Співроб-во У: 1).Безпека (створ.миротворчого батальйону під егідо ООН, ОБСЄ-отже У має шанс отримати статус регіон лідера, будучи основним миротворцем). 2). Транспорт (побудова морського переходу Груз-У, проект створення паромної переправи Поті-Керч чи Батумі-Керч, вже підписали угоду з урядами кр. ГУАМ 2008 «Про міжн.мультимодальні перевезення вантажу»; 3).Енергетика (Укр було розроблено проект «Придунайського енерготрансп-го мосту» кінцева мета якого ех електроенргії на Балкани, диверсифікація шляхів постачання енергоресурсів сусіднім з Укр кр Єс).

62.Проблема визначення часових меж глобалізації.
Перша архаїчна концепція в працях Р. Робертсона, М. Уотерса, Ю. Пахомова та ін. Виділяють 20 етапів глобалізації. До форм глобалізації відносять монотеїзм і схожі процеси, які відбувалися в «інших цивілізаційних вимірах». Далі виникає імперсько-конфесіональна глобалізація, де кожна імперія претендувала на власний проект світового устрою. Мусульманський проект поступився колоніально-торговельним зв’язкам з домінуванням християнської Європи. Наступною формою стала індустріальна глобалізація, що супроводжувалася «концертом національних держав», накопиченням індустріальної моці, матеріальних багатств. Нарешті «на перший план вийшло знання, що давало безпосередню вигоду, знання, що розширяло душу, відступило на другий план». Відбувся деякий «внутрішній занепад», якийі породив сьогоднішній ступінь глобалізації  електронно-фінансовий. Відповідно до такого підходу глобалізація є всього лише історичним явищем, що постійно супроводжує історію людства і приймає на різних етапах розвитку техніки і соціуму різноманітні форми.
Другий сучасний підхід виник, тому що архаїсти зазнали поразки і були піддані критиці, адже вони намагались реконструювати глобалізацію в минулому, використовуючи сучасні інструменти. В основі – якісні зміни, які були викликані де матеріалізацією обміну, зміною тов-гр відносин на гр.-вал відносини, автоматизацією вир-ва.
Третя конц протоглобалістів - За цією концепцією пропонується виділяти два етапи глобалізації  протоглобальний і сучасний  етап ліберальної глобалізації. Не суперечить цьому підходу і класифікація ОЕСР, за якою пропонується розрізняти три етапи процесу глобалізації:
інтернаціоналізація (починаючи з середини XIX ст.), що відповідає розвитку експортних потоків (протоглобальна фаза світового розвитку); транснаціоналізація (особливо з початку 1945 р.), яка пов’язана зі стрімким зростанням потоків ПЗІ;
глобалізація (починаючи з 1980-х рр.).
Четверта конц Г, як позачасової властивості, що притаманна світовому суспільству (Едуард Азраянц). Г супроводжується 2 тенденціями: інтеграцією та дезінтеграцію. Інтегр може бути представлена регіоналізацією, імперіоналізацією, націоналізацією і етносоціалізацією. Дезінтеграція представлена етносом-єю, диссоціацієюєю, реставрацією, асомізацією і міграцією. Г є метою історичного процесу, інтеграція і дезінтеграція – тенденціями, що визначають динаміку Г., інтернаціоналізм – сучасний етап Г.

63. Індустріально розвинуті країни в умовах глобалізації.
До індустріально розвинутих країн, належать держави - члени ОЕСР. Серед країн ОЕСР виділяється група лідерів, до якої входять: США, Японія, а також країни ЄС (серед 15 країн ЄС, у свою чергу, виділяється ФРН). Країни ОЕСР посідають провідне місце у світовому госп-ві, про що свідчить, зокрема, їхня питома вага у світовій торгівлі. Про рівень екон. розвитку цих країн свідчить і те, що найбільша частина нац багатства сьогодні створюється в так званому третинному секторі економіки, тобто у сфері послуг. Саме ці країни несуть особливу відповідальність за розробку нових і менш жорстких правил «глобальної гри». Вони повинні відмовитись від політики глоб тиску сильних країн на менш розвинені країни та країни перехідного періоду. Цього об'єктивно вимагають і їхні власні інтереси і весь хід світового розвитку. Глоб. егоїзм країн-лідерів одна з найбільших сучасних загроз людству. Він призводить до глобальної нерівності країн і людей світу через нерівність технологій та умов життя розвинутих країн та менш розвинутих країн. Глобальні країни-лідери сьогодні поставлені перед стратегічною альтернативою: або забезпечити поступовий, еволюційний, якісно новий розвиток всього глобалізованого світу, або зіткнутися з такими новими глобальними проблемами, з якими вони будуть самі неспроможні справитись, а світ і світовий ресурс для них уже буде втрачено назавжди.
Промислово розвинуті країни отримують найвідчутніші дивіденди від глобалізації. Шляхом торгівлі, інвестицій, доступу до зовнішніх джерел ресурсів глобалізація полегшує заміну мало кваліфікованої робочої сили за рахунок тих чи інших країн. Питома вага такої робочої сили в загальних витратах зростає за рахунок скорочення торгових витрат, страхування рівня зарплати і доходів. Тим самим у цих країнах скорочується податкова база і водночас зростає попит на соціальні гарантії при падінні можливостей щодо їх забезпечення.

64. Перспективи фінансової діяльності ТНК у контексті сучасних тенденцій глобалізації
Фінансами ТНК є система різних економічних систем, що допомагають ефективніше використовувати власний і позичковий капітал компанії для подальшого зростання капіталу, тобто отриманні максимального прибутку за мінімальних ризиків.
В умовах ринкової економіки доцільно визначити наступні функції фінансів ТНК: 1.використання грошових активів – використання капіталу, доходів компанії на впровадження власного фінансового плану;2.формування капіталу – процес безперервного відтворення та примноження фінансової стійкості ТНК;3. контроль капіталу – використовується для контролю за дотриманням матеріально-речових відносин при використанні та формуванні капіталу корпорації. В
організаційній структурі більшості ТНК виділяють три основні блоки: фінансово-економічний; індустріально-промисловий; торговельно-комерційний.
Фінансово-економічний блок це мережа кредитно-фінансових установ: комерційні банки, страхові, інвестиційні, лізингові, фінансові, пайові, трастові, пенсійні фонди й компанії.
Головне завдання фінансової складової ТНК залучення й акумулювання фінансових коштів. Здійснення фінансово-кредитної діяльності в міжнародних масштабах передбачає наявність у структурі ТНК банківського об'єднання, що має розгалужену систему філій і відділень.
В усьому світі основним джерелом фінансування ТНК є нерозподілений прибуток, а не зовнішнє фінансування (у формі боргу або емісії акцій).
У зовнішньому фінансуванні переважають банківські кредити, а не інструменти ринку цінних паперів, хоча в окремих країнах саме фондовий ринок розглядається як основне джерело фінансових ресурсів для корпорацій.
Форми залучення фінансових коштів тісно пов'язані з розміром фірми. Залучення коштів через ринок цінних паперів здійснюється найбільшими корпораціями.

65. Проблема національної конкурентоспроможності в умовах глобалізації.
К/сть кр-здатність країн створювати таке нац. бізнес-сер-ще за умов вільного й справедл ринку, в якому вітчизн виробники можеть постійно розвивати свої конкур переваги та займати і утримувати стійкі позиції на певн сегментах світ ринку.
За індексом глоб конкурентоспром-ті Всесв ек форуму виділ 12 показників, які характер глоб конк-ть країни (інституції, інфрастр-ра, макроек стаб-ть, ох здор та поч освіта, вища освіта, еф-ть ринку тов., праці, фін ринок, технол розвиток, розмір ринку, конк-ть бізнесу, інновац потенціал).
К-сть, як чинник ефективного функціонування сучасної економіки, виступає однією з форм державного регулювання ринкових відносин. Міжнар. досвід свідчить, що статус лідера у світовій економіці, у культурному та соціальному розвитку досягають лише ті країни, які спроможні забезпечити світову якість продукції та послуг. Це створює їх виробникам конкурентні переваги, а споживачам – комфортні умови життя.
Суч етап розв МЕВ поляг у тому, що ефективність в-ва товарів відходить на другий план, а провідну роль починають відігравати фактори вартості ресурсів у різних екон сист і можливість отрим більшої рентабельності, не зумовленої ефективністю використ рес. Для конк-можності це означатиме руйнацію її базових засад.
Основні суперечності, що сьогодні спостерігаються, передусім полягають у підміні факторів конк-жності та методів її досягнення. Отже, класичні передумови досягнення успіху в конкур боротьбі суб МЕВ (значне накопич капіталу, дешева кваліфік робоча сила, необмеж сир база) самі по собі не можуть бути гарантом високого рівня конк-жності, особливо за умов різного масштабу цін цих ресурсів для конкурентів. Проте, як свідчить практика, розвинуті країни дедалі частіше закривають доступ до свого ринку через встановлення різних бар'єрів, чим створюють для країн зі «слабкою» економікою нерівні умови.
Особлив суч світпроцесів, що суттєво впливають на конк-жність. 1. Посил монополіз та тиску на «слабкі країни» (сьогодні ТНК контрол до 40% світ пром в-ва та понад 50% світ торг).2. Посил цін конкуренції.3. Диспаритетність розвитку світ екон сист і прискор процесу їхнього зближення; 4. Часткова зміна якості конкур бор. 5. Структурні зрушення у світ госп. 6. Переваж факторів рентабел над факторами ефективності.Отже, протиріччя та негаразди суч етапу розвитку світ екон вносять нові корективи у класичні визначення конк-жності та методів її досягнення.

66. Наслідки і результати співробітництва України з організаціями глобального профілю діяльності.
Україна є повноправним членом Міжнародного валютного фонду з 3 вересня 1992 року. Україна входить до регіональної групи держав-членів на чолі з Королівством Нідерланди. 
Україна першою з країн пострадянського простору в 2003 р. приєдналася до спеціального стандарту розповсюдження статистичних даних МВФ.
Україна з 1994 року активно співпрацює з МВФ, використовуючи його фінансові і технічні ресурси з метою досягнення макроекономічної стабілізації та створення необхідних передумов для проведення економічних реформ. Таке співробітництво здійснювалось переважно в рамках реалізації 7 спільних програм – STF (системна трансформаційна позика), “Стенд-бай” (стабілізаційна позика), Механізм розширеного фінансування (позика на підтримку розвитку), попереджувальний “Стенд-бай”. 28 липня 2010 р. Радою Директорів МВФ було підтримано прохання України і схвалено нову угоду “Стенд-бай”, яка підтримується фінансовими ресурсами на загальну суму 10 млрд. СПЗ (в еквіваленті близько 15,15 млрд. дол. США на цю дату).
Наша держава вносить безпосередньо вклад у зміцнення міжнародної безпеки своєю активною участю у миротворчих операціях, що проводяться під егідою ООН і ОБСЕ. Таким чином Україна демонструє світові, що вона є не тільки споживачем, а й виробником безпеки. У контексті адаптації і зростання ролі європейських і євроатлантичних структур безпеки неабияке місце займає співробітництво України з НАТО. Ставлення до цього як у політиків, так і у громадян України неоднозначне. Навколо згаданої проблеми є надто багато ідеологічних нашарувань, але націоналі інтереси України щодо НАТО базуються не на симпатіях, чи антипатіях, а визначаються з урахуванням провідної ролі Північноатлантичного альянсу в підтриманні міжнародного миру, стабільності, безпеки, сприянні поглибленню міжнародного довір’я в Євроатлантичному регіоні, створенні нової системи безпеки у Європі. Крім участі у спільній з НАТО програмі “Партнерство заради миру”, Україна співпрацює з Альянсом у галузі екології, перекваліфікації військовослужбовців, в подоланні наслідків надзвичайних ситуацій тощо.
67. Фактори ек розвитку країн – лідерів світового госп-ва в глоб умовах
«G7» - це так звані Е7, країни з швидким розвитком економіки (Росія, Китай, Бразилія, Індія, Індонезія, Турція та Мексика).
Фактори ек.розв.: 1.природно-рес потенціал (котрий на даному етапі дає можливість розвиватись економіці Росії),
2.істор фактори (історичні передумови які дали змогу розвитку сьогоденних факторів план Маршала для Японії),
3.трудові ресурси (в глоб вимірі все більше вкл в себе не стільки дешевизну скільки, освіченість та досвід, але країни Е7 найчастіше використовують екстенсивно свої ресурси, хоча і експансія Штатів країн з дешевою роб силою є також одним з ключових факторів розвитку),
4.іноваційність та НТП ( саме він в свій час допоміг Японії стати робото-державою та підняти ек-ку країни, не маючи достатньої к-ті природних ресурсів, на такий високий рівень),
5.засоби вир-ва як фактор ек розвитку,
6.геополітичний фактор (який не є прямим фактором розвитку, але може суттєво вплинути на розвиток економіки країни), як допоміжний фактор в глобальному вимірі можна віднести ментальні та релігійні особливості країн.
Глобальний егоїзм країн-лідерів - одна з найбільших сучасних загроз людству. Він призводить до глобальної нерівності країн і людей світу через нерівність технологій та умов життя розвинутих країн та менш розвинутих країн. Глобальні країни-лідери сьогодні поставлені перед стратегічною альтернативою: або забезпечити поступовий, еволюційний, якісно новий розвиток всього глобалізованого світу, або зіткнутися з такими новими глобальними проблемами, з якими вони будуть самі неспроможні справитись, а світ і світовий ресурс для них уже буде втрачено назавжди.

68.Проблема формування глоб інформ сусп-ва.
Інформ сусп - соціологічна і футурологічна концепція, яка покладає головним фактором суспільного розвитку в-во і використання науково-технічної й іншої інформації.
Про формування інформаційного суспільства світова наукова думка заявила більш ніж 20 років тому. Сьогодні ця проблема означає практичний пошук шляху та стратегії виведення національних економік різних країн у стабільне русло глобального розвитку, що дає можливість уникнути зростаючих локальних та регіональних кризових явищ, які породжує глобалізація економічних процесів. Знаковим етапом переходу до інформаційного суспільства можна вважати підписання на міжнародному рівні в 1999 р. Окінавської хартії глобального інформаційного суспільства, а також проведення Всесвітнього саміту з питань інформаційного суспільства (Женева, 2003; Туніс, 2005). Сьогодні нові технології розвиваються неймовірними темпами, і зупинити цей процес неможливо, бо двигуном такого розвитку стала вже не регіональна, а глобальна геоконкуренція з незліченною кількістю пропозицій. Крім того, широке застосування глобалізованих інновацій тягне за собою кардинальну зміну культурних традицій (наприклад, у бік американської масової культури), інше розуміння правових норм приватної власності (виникнення глобального рейдерства в умовах правової недосконалості національного законодавства, комерційні коливання цін на продукти, бензин, комунальні послуги в умовах адміністративного дерегулювання та ін.), а також трансформацію традиційних правових відносин (процес зневіри українських політиків у Конституції замість її вдосконалення, соціальні проблеми у Франції, неодностайне прийняття Конституції ЄС).

69. Глобальні війни. Типізація і сучасний інструментарій.
Рез-том кожної глоб війни є поява нової стр-ри лідерства, заснованої на новій концентрації здатностей до глоб впливу з метою управління глобальною пол системою.
Глобальні війни-це війни “нового покоління” (невидимих, фізично неруйнівних, безкровних), які на сьогодні мають переважно міжкраїновий характер. Використання в них-стратегія “непрямих дій”.
Мета: 1.“перелив” нац доходу, контрольованого кр-лідерами, у світовий, 2нейтралізація нових лідерських амбіцій, обумовлених високими геоек, геофін, інформ технологіями;3. охорона “власних” інтернац рухомих відтворювальних ядер (циклів).
Забезпечується новітніми класами “зброї” (точкової, лінійно-контурної) з використанням переважно кредитно-фінансових, маркетингових, інформаційно-психологічних, гендерно-демографічних технологій,
Сп-би подолання такого роду бар’єрів може бути стратегія “нелобового спротиву” або геоекономічне партнерство. За умов відсутності врівноваженої за інтересами системної взаємодії і геоек та геофін відповідальності формується майже ідеальне підґрунтя для цілеспрямованого маніпулювання транскордонними фінансовими потоками аж до провокування локальних та регіональних криз із генерацією спекулятивного надприбутку глобальними гравцями;

70. Стратегії та перспективи консолідації корп стр-р.
Консолідація це своєрідний вид правотворчості, особливість якого полягає в тому, що новий, укладений акт не змінює змісту правового регулювання, не вносить зміни і новели в чинне законодавство.
В теоретичному аспекті корпорація розглядається як фірма, що являє собою складне економічне утворення, особливий інститут економічної системи, первинну одиницю бізнесу з ознаками юридичної, фінансової та організаційної самостійності.
Взаємопов’язані складові ел-ти консолідації к-лу: його концентрація (зосередження, нарощування, зрост к-лу за рах капіталізації доходів; призводить до збіл.кап-лу) та централізація (збільш розмірів к-лу за рах злиття, поглинання та об’єднання раніше самостійних к-лів; сприяє перерозподілу існуючого к-лу; прискорює процес концентрації к-лу).
Мотиви консолідації: макс-я прибутку комп та посилення конк переваг на р; технічні й технологічні переваги; економія від масштабу в-ва; вища стійкість та стабільність п-ва в умовах кризи; переваги у сфері обігу; зниження в-т; підвищення к-сті п-ва.
Осн напрямки модифікації корпор стр-р упр-ня:
1. перехід від вузьк функт спец-ції до інтеграції у складі та хар-рі управл д-ті, в стилі упр-ня
2. дебюрократизація, відмова від формалізації
3. скорочення к-ті ієрарх рівнів (більш конкурспром будуть не великі централіз компанії, а середні з гнучк спеціалізм формами праці мережі фірми)
4. трансформ-ція організац стр-р з пірамідальних до пласких
5. здійснення децентралізм-ї кількох функцій упр-ня (виробн., збут)
6. підвищення статусу інформац і кадр з-бів інтеграції
7. створення автономних груп

71. Євроатлантична інтеграційна стратегія України і проблеми її реалізації.
Євроатлантична інтеграційна стратегія України – це ряд дій спрямованих на політичну, економічну, правову перебудову України, для її скорішого вступу в НАТО та ЄВРОСОЮЗ.
Політика євроатлантичної інтеграції буде успішною, коли її реалізація стане справою всього суспільства, а не лише владних інститутів. Виходячи з цього, важливо активно залучати до вироблення євроінтеграційної стратегії та її впровадження в життя представників політичних партій і громадських рухів, молодіжних організацій, неурядових аналітичних центрів тощо. Необхідно суттєво поліпшити інформаційне забезпечення євроінтеграційного процесу. Необхідною передумовою вступу до НАТО і ЄС є успішне проведення воєнної реформи та активна участь України в миротворчих операціях, проведенні спільних із збройними силами Альянсу військових навчань.
Осн проблеми: відсутність законодавчої бази, незадовільний соц.-ек стан, відсутність інституційного забезпечення.
Що необхідно зробити:
1.реалізувати стратегію випереджаючого розвитку, яка має забез. щорічні темпи зрост ВВП 6-7 %.
2.комплекс заходів щодо структурної перебудови ек-ки та переведення її на інноваційний шлях розвитку.
3.не менше 60 % експорту має спрямовуватися до країн ЄС, якщо Україна прагне до членства в ньому.
4.поліпшення інвест клімату, активне залучення західних капіталів
5.зменшувати енергетичну залежність від Росії та активізувати інтеграцію в європейський енергетичний простір.

72. Глобалізаційні та інтеграційні процеси в сучасній економічній системі
Процеси глобалізації істотно впливають на зміст і темпи формування нових типів відносин у сучасному суспільстві і фахівців нового покоління. У новому тисячолітті міжнародне співробітництво переходить в еру глобалізації розвитку, що відкриває для людства не тільки нові, раніше небачені можливості розвитку і якісного росту, але і нові загрози, проблеми і глобальні конфлікти. Національні політичні інститути знаходяться в епіцентрі глобалізаційних процесів. Тривалий час вважалося, що національна держава є неодмінною основою політичної організації людства. Глобальні масштаби взаємозв'язків та взаємозалежностей не лише прискорюють еволюційний розвиток національних політичних інститутів, але надають їм нових якостей, як консолідуючих, так і руйнівних.
Під тиском глобалізаційних процесів національна держава зазнає різновекторних впливів, і не лише однозначно руйнівних. Та водночас глобалізація спричиняє посилення взаємозалежності та взаємозв’язків між національними політичними інститутами в усьому світі, до швидкого розповсюдження ефективних моделей державного володарювання.
Розглядають такі форми міжнародної регіональної економічної інтеграції: зона преференційної торгівлі, зона вільної торгівлі, митний союз, спільний ринок, економічний та політичний союзи.
Розвиток процесів міжнародної економічної інтеграції зумовлений такими факторами: економічним розвитком країн, груп країн та регіонів світу в умовах нерівномірного розподілу ресурсів; закономірностями науково-технічного прогресу; тенденціями демографічного розвитку; наявністю та необхідністю розв язання глобальних проблем (енергетичної, продовольчої, екологічної, використання світового океану та космосу, економічного зростання та зростання народонаселення, економічної безпеки, роззброєння); різким скороченням відстаней за рахунок розвитку транспортно-комунікаційних мереж; ринковою "уніфікацією" економічного розвитку.

73. Парадокси фінансової глобалізації.
Інсують такі парадокси:
1).Стратифікації, (уніфікації і різноманіття).
2).Дисоціації (інтеграція і дезеінтеграція)
3).Гр.галузевих парадоксів(фінансової глобалізації):
І парад. „домашнього заміщення” ґрунтується на ідеї про те, що диверсифікований фінансовий портфель позначається на значно більших очікуваних прибутках у порівнянні з недиверсифікованим (за умов однакового рівня ризику). Моделі селекції портфельних інвестицій, розроблені Г. Марковіцем і Дж. Тобіном.
ІІ Парад. Філдстайна-Хоріока. Не обмеж функціонування міжн ринку капітал дозволяє внутр норми інвестицій відхилятися від норми нагромадж. Отже, нагромадж поза залежн від місця розташув повин бути ефективно використ по всьому ринку. Ін вест не обмеж тільки нац кордонами і нац нагромадж, оскіль джерелом ін вест ресурс повинен бути і міжн ринок капіт. Більшість Інд розв кр, які хар-ся високою нормою нагромадж та вис норму інвест. Звідси роблять висновок про низьку міжн мобільність капіт. За їх думкою світ ринок кап не сприяє одреж країною довготермін приб від міжчос торг.
III Парад. низьк мобільності нетто потоків капіт”. Гол парад. ринку тов і послуг, який є част глоб – це суперечність лібераліз і протекціонізму. Всупереч ідеї лібераліз світ тов ринків, яка реаліз під егідою СОТ досі зберіг значні бар’єри на шляху вільн руху тов маси. При чому, ці бар’єри ініціюються не кр 3-го світу, а розвин кр. В США зберіг вел кільк митн тариф на імпорт таких товарів.: -харч прод,-текстиль, - обяг, - ювелір прикраси, - залізн вагони. В Китаї прожовж блокада іноземн участі в ряді галузей нац ек.


74. Взаємодія країн Центру та країн Периферії в умовах глобалізації
В економічній літературі до центру головним чином відносять розвинуті країни з ефективним ринковим господарством, які розвиваються по типу змішаної економіки (або соціального ринкового господарства), тобто країни з гнучким економічним механізмом, здатним динамічно адаптуватися до світогосподарської кон’юнктури, експортуючи високотехнологічну продукцію.
Периферія це в основному країни, що розвиваються, які, зазвичай, мають сирови нну спеціалізацію, недостатньо ефективний механізм економічного саморозвитку, відносно низький рівень внутрішньої інтегрованості народного господарства.
Проблема країн периферії полягає також в обмеженні доступу до новітніх (насамперед інформаційних) технологій внаслідок їх зосередження в провідних ТНК.
Вважається, що постіндустріальне суспільство за власною економічною структурою не є самодостатнім, оскільки не може повністю взяти на себе функції індустріального і аграрного. Звідси  відокремлення центру від периферійної зони не є абсолютним, а відносним і реалізується в межах виконання периферійною зоною функції індустріального забезпечення центру продукцією та послугами. Існує і зворотний зв’язок, коли центр приймає на себе функцію часткового інвестиційного забезпечення периферійних країн. Проте капітал, що вкладається таким чином, спрямовується здебільшого не в сферу високих технологій, а в індустріальне виробництво з метою його індустріалізації та адаптації до потреб постіндустріальних країн. Активізації набув і процес абсорбції інтелектуального потенціалу з країн периферії

75. Глобальні виміри продовольчої проблеми.
У наш час питаннями, які є пов'язані з глобальною продовольчою проблемою займається продовольча і сільськогосподарська організація ООН (ФАО)-1945 р. Її мета – поліпшення харчування і підвищення життєвого рівня народів; підвищення продуктивності сільського господарства і поліпшення системи розподілу продовольства та продукції. За останні 50 років чисельність людей, що недоїдають і голодують, скоротилася майже вдвічі, проте чимала частина населення планети дотепер відчуває дефіцит продуктів харч-ня, причини:
політичні – невизначеність, насамперед, в бідних країнах щодо внутр. та зовн. аграрної політики; залежність рішень урядів бідних країн від іноз. орг-цій, які при наданні фін.допомоги диктують напрями проведення реформ;
економічні – залежність більшості бідних країн від ЕХ одного-двох видів с/г сировини за наявних тенденцій зниження на світовому ринку цін на них і, навпаки, підвищення цін на ІМ засоби вир-ва, без яких країна не в змозі нарощувати вир-во;
виробничі – падіння вир-ва в результаті внутрі. конфліктів, недостатня забезпеченість засобами вир-ва, слабкий менеджмент вир-ва, нерозвиненість інфраст-ри, великі втрати продукції під час збирання врожаю, його перевезення та зберігання.
Складовими частинами продовольчої проблеми є: глоб світової економіки, нестримне зростання чисельності населення, використання землі для виробництва сільськогосподарської продукції та збереження цього джерела поживних речовин для майбутніх поколінь, а також можливості науки щодо забезпечення подальшого зростання виробництва продуктів харчування.

76. Перспективи та проблеми членства України в СОТ
Процес приєднання України до системи ГАТТ-СОТ розпочався 1993 р.,16 травня 2008 року Україна стала 152-м членом Світової організації торгівлі.
Членство в СОТ надає такі економічні переваги, як:
-зменшення тарифних і нетарифних обмежень у доступі українських товарів майже на всі світові ринки,
-захист національних виробників від недобросовісного імпорту,
-стабільність розвитку торговельних відносин та справедливе розв'язання торговельних спорів з партнерами;
-підвищення рівня іноземного інвестування в українську економіку для виробництва товарів і послуг, як наслідок модернізація структури українського виробництва та створення нових робочих місць;
-постійна трансформація українського економічного законодавства відповідно до принципів, норм і стандартів СОТ, що довели свою ефективність у найрозвиненіших країнах світу;
-приєднання України до СОТ дало змогу лібералізувати умови торгівлі та співпраці з країнами-членами Європейського Союзу, що є однією із необхідних передумов економічної інтеграції України в ЄС.
-Найголовнішим позитивом від вступу до СОТ є можливість України через роботу в організації впливати на торгівельну політику 153 її членів.
Недоліки: 1.внаслідок цінової конкуренції, вимог міжнародних стандартів слід очікувати скорочення традиційних ринків збуту для укр експорту; 2.занепад неконкурентоспроможних галузей ек-к (с/г); 3.існують проблеми неузгодженості укр нац стандартів якості продукції міжн нормам; 4.різко посилиться к-я зі сторони імпорту, що призведе до розорення багатьох нац виробників (особливо малих), які зорієнтовані на внутр.ринку, а також багатьох сільгоспп-в
Критика СОТ: Встановленою ціллю СОТ є підтримка вільної торгівлі та економічного зростання. Багато людей аргументують думку, що вільна торгівля не допомагає зробити життя звичайних людей процвітаючим, а лише робить багатих (країн та людей) багатшими. Узгодження СОТ звинувачуються в частковому та нечесному ухилі в бік міжнародних корпорацій та багатих націй.
Критики доводять, що малі країни у СОТ користуються незначним впливом, і всупереч цілі СОТ, замість допомоги країнам, що розвиваються, впливові нації у СОТ фокусуються на своїх власних комерційних інтересах. Вони також стверджують, що принципи здоров'я, безпеки та охорони довкілля стабільно ігноруються.
Ймовірно, цілющий вплив членства України в СОТ був би вагомішим, якби процес приєднання відбувався за умов активнішого реформування національної економіки та системи державного регулювання











77. Політико – правовий вимір глобалізації.
В еру глобалізації в царині становлення уніфікованих стандартів прав людини, а особливо їх імплементації в різних правових системах, постає низка проблем. 1).виникають суперечності між тенденціями уніфікації, характерними для інтеграційних процесів, і соціокультурною самобутністю регіональних цивілізацій й національних суспільств. 2). демократія, як підґрунтя правової держави, здатна затвердитися тільки тоді, коли виростає з надр сусп-ва, з власних соціокульт. передумов і традицій, особливостей світосприймання й менталітету населення. Тобто в світі формуються різні типи демократії та різні підходи до розуміння прав людини, що не збігаються із західним зразком й навіть з ліберальною моделлю.
Разом з тим можна стверджувати, що важливим наслідком глобалізації, який безпосередньо впливає на становлення уявлень про права людини, є демократизація суспільного життя у багатьох країнах світу. Права і свободи людини є такою цінністю яка репрезентована в усіх формах і процедурах демократії. Саме для захисту і реалізації цієї цінності існує демократія.
Отже, глоб та демократизація в цілому сприяють уніфікації стандартів прав та свобод людини, але при цьому держава повинна зберігати національно-культурну ідентичність власного суспільства та піклуватися про безпеку людини. У цьому контексті необхідно здійснювати комплексну оцінку рівня можливих загроз щодо прав та свобод людини і враховувати певні аспекти їх забезпечення:
- гарантія прав і – свобод людини в усіх сферах суспільного життя;
– державні механізми забезпечення та реалізації прав і свобод людини та права нації на самовизначення (політичне, культурне, економічні);
– демократичній механізм формування політичної влади в державі, який дає можливість окремій людині та суспільству в цілому через механізми народовладдя визначати основні параметри життєдіяльності соціуму й взяти активну участь у державотворенні

78. Антиглобалістські рухи. Мотивація і результати.
Антиглобальний рух є загальною назвою сусп. орг-цій, рухів і ініціативних груп, які знаходяться у непримиренному конфлікті з наслідками глобал. трансформацій. Загальними цілями антиглобалізму є висунення альтернативної концепції побудови світової системи, майбутні учасники якої не претендують на монополізацію прав глоб. управління, а керуються у власних діях існуючою в суспільстві громадською думкою.
В цілому, етапність дій антиглобалістів може реалізовуватися:
1) у короткостроковій перспективі шляхом зриву конференцій, зустрічей, заходів наднац. орг-цій та концернів поряд з цілеспрямованим завданням збитків окремим корпораціям, підприємствам через бойкот, пошкодження майна, хакерських атак на системи управління;
2) у середньостроковій перспективі анулюванням або реорганізацією конференцій наднац.орг-й, та таких, як СОТ, ВМФ,;
3) у довгостроковій перспективі розробкою альтернативних варіантів прийняття рішень, усунення соціальних, економічних, екологічних розбіжностей
На сьогодні антиглобалізм може бути представленим як лівим так і правим крилом. Праве крило закликає до зміцнення суверенітету і влади національної держави на противагу ТН контролю. Реальним інструментом цього є підтримка національного виробника (АТТАК, Субкаманданте Маркас) Ліве крило відмовляється бачити в державі майбутнє, вважаючи державу інструментом панування і гноблення. Закликає демонтувати державні структури і замінити їх само організованим суспільством.

79. ТНК як рушійні сили глобальних економічних трансформацій
ТНК - компанія, що володіє виробничими підрозділами в декількох країнах. ТНК здійснюють свою діяльність, ґрунтуючись на кількох важливих принципах: 1. Здійснення прямих іноземних інвестицій з метою створення виробничих потужностей за кордоном. 2. Використання різних форм міжнародного поділу праці. 3. Внутрішньокорпоративна торгівля, яка здійснюється між окремими підрозділами ТНК із застосуванням трансфертних цін. 4. Глобальний підхід до управління - оптимізація діяльності корпорації у цілому, а не окремих її складових.
В цілому ТНК забезпечують близько 50% світового промислового виробництва. На ТНК доводиться більше 70% світової торгівлі, причому 40% цієї торгівлі відбувається усередині ТНК, тобто вони відбуваються не за ринковими цінами, а за так званими трансфертними цінами, які формуються не під тиском ринку, а під довгостроковою політикою материнської корпорації. Дуже великі ТНК мають бюджет, що перевищує бюджет деяких країн.
Транснаціональні корпорації відіграють важливу роль в [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]. ТНК мають дуже вагому роль в світових науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробках (НІОКР). На частку ТНК доводиться більше 80% зареєстрованих патентів, при цьому на частку ТНК доводиться і близько 80% фінансування НІОКР. ТНК - це не тільки виробничі компанії, такі, як, наприклад, Siemens, але і транснаціональні банки, телекомунікаційні компанії, компанії страховок, аудиторські компанії, інвестиційні і пенсійні фундації.



80. Сучасна глобальна фінансова криза: причини та прояви.
Суч глоб фін криза - глибока фін криза, найгірша криза з часів великої депресії. Розпочавшись з банкрутства великих фін установ в США, вона швидко розрослась у глобальну кризу, що призвела до банкрутства декількох євр банків та падіння різних біржових індексів та значного падіння вартості акцій та товарів по всьому світу. Так, фін криза у США почалася з іпотечної кризи ще у 2006 року. Осн причинами сучасної фін кризи стали: 1)відкриття кред ліній (гарна кредитна історія в США): кредит повинен надаватися тільки в сфері вир-ва, а не для спож цілей. 2)зб обсягів неповернених житлових кредитів ненадійними позичальниками 3) обвал на ринку житла 4)зниження прибутковості іпотечного бізнесу й підвищення ризиків іпотечних операцій. 5)відсутність власних коштів у кредиторів для покриття збитків 6)загострення проблеми кредитоспроможності домогосподарств. До чинників глоб фін кризи, окрім краху іпотечного ринку США, варто віднести надмірну складність деяких фінансових інструментів та продуктів: 1) активна секюритизація 2) інструменти страхування ризиків 3) пошуки способів управління ризиками призвели до появи нових інструментів, які прискорили розгортання світової фін кризи. Наслідками кризи є: 1)знецінення нац. валюти і боргових зобов’язань, 2) параліч системи міжн розрахунків 3) зменш обсягів міжн. торгівлі.
Основними наслідками кризи для глобалізаціє є:
1) зниження темпів процесу лібералізації фін політики;
2) підірвання довіри до моделі капіталізму, яка заснована на вільному ринку;
3) погіршення стану св. економіки;
4) диверсифікація валютної та фін системи, порядок якої не буде залежати від США;
5) ЄС має намір сформув. справжній ек уряд, де держави будуть тісно працювати з ЄЦБ.

81. Євразійський інтеграційний вектор України. характеристика і сценарії реалізації.
Євразійс екон співтов було створено відповідно до договору, підписаного в Астані 10 жовтня 2000 року. Білорусь, Казах, Киргиз, Рос і Тадж.
Укр-ЄврАзЕС Укр-спостерігач, що є пасивним інструментом регулювання відноси. Сценарії: 1.статус спостерігача з доповненням участі нашої країни в окремих важливих проектах ЄврАзЕС; 2.укладання додаткових рамкових угод про партнерство і спів роб-во; 3. створення спільних інститутів для координації процесів співробітництва.
Можливі позитивні наслідки вступу до ЄврАзЕС. Переваги від набуття повноправ членства можуть проявитися на рівні держ, окремих галуз і вир-в. Певне поліпшення умов збуту на ринках Співтов укр продукції, передусім товарів перероб промисл. Скасування експ мита на найважлив сировин товари з Росії. Зниження собівартості продукції вітчизн вир-ва через усунення квотув поставок нафти та прир газу та відпов зниження сер ціни рос сирої нафти при експорті в Україну. Запровадж більш ефектив мех вирішення спорів, що виникають у відн з держ уч. Скороч практики спеціал та антидемпін розслідувань стосовно укр виробників. Поліпш умов виробн коопер та нау співроб з держ уч передусім, через застосув узгоджених умов реаліз такого співроб та зниження при цьому рівня комерц ризиків. Гарантув рівнопра доступу до транзитних потужн держ-уч. Можна очікувати і на ефективніше використ вироб-техніч бази вітчизн транспор-шляхового комплексу, підвищ якості міжн перевезень і зміцнення конкурен позицій України на міжн ринку транспор послуг. Саме ЄврАзЕС нині формує майже 90% вантажопотоків, що прямують терит України. Негативні наслідки Обмеж самост країни у формув еконї, фін, митної, вал політики. Це унеможл постановку питання про набуття член в ЄС навіть у віддаленій перспективі та може значно зменш наші шанси на набуття статусу асоційов членства. Перегляд договорів про вільну торг з кр, що не належать до ЄврАзЕС (насамперед з кр чл ГУУАМ), а також необхідність складного узгодж зі Співтов системи преференцій 3 країнам. Можливість виникн конфлікту між зобов’яз з адаптації укр законодав до законодав ЄС і його гармонізац (уніфікацією) у рамках ЄврАзЕС. Окрема проблема вплив приєдн до ЄврАзЕС на конк-жність укр виробників.
Загалом наявність досить складн і суперечл комплексу плюсів та мінусів дає підстави для висновку про те, що набуття Укр повноправ членства в ЄврАзЕС навряд чи можна вважати реал перспективою.

82.Тенденції постіндустріалізму і новітня поляризація світу.
Центральною ознакою «постіндустріального суспільства», за Беллом це панування науки, наукових знань. Белл відриває науку від економіки, проголошує її автономність, розглядає її розвиток як передумову нової організації і структури сусп-ва. Основними елементами цієї структури стануть університети, наукові інститути, науково-дослідні організації.
Система «постіндустріалізму» у Белла характеризується п’ятьма ознаками: 1. перехід від виробництва товарів до виробництва послуг; 2. переважання серед працівників «класу» професійних фахівців і техніків; 3. провідна роль теоретичних знань, як основи нововведень в економіці, політиці і соціальній структурі суспільства;
4. орієнтація в майбутньому на методи контролю і оцінка можливих напрямів розвитку технології; 5. прийняття рішень на засадах нової «інтелектуальної технології». Ці процеси, на думку американського соціолога, уже набирають реальних життєвих форм, тоді як риси традиційного капіталізму поступово зникають.
Отже,в основі постіндустріал лежить зростання нового технол способу вир-ва, в основі якого інтелектуалізація, інформатизація, комп ютеризація. В суч глобалізов світі, крім країн-лідерів постіндустр глобалізація-цивіліз розв, дуже багато держав, які перебув лише в індустр (Рос, Україна, Китай,) і навіть доіндустстадії розв (країни Африки). Викреслити їх зі світової цивілізації неможливо. І так буде завжди. Нерівномірний, несинхронний розвиток у суч умовах є його закономірністю. Саме тому не можна забувати і про сильну поляризацію світу, коли доходи населення розвинених країн на кілька порядків вищі за малорозвинуті.
83. Глобальні виміри демографічної проблеми
Демографічна проблема сукупність соціально-демографічних проблем сучасності, що зачіпають інтереси всього людства.
Проблеми:
1. стрімке зростання нас-(демограф. вибух), у країнах, що розвиваються, і загроза депопуляції (демограф. криза), в економічно розвинених країнах;
2. неконтрольовану урбанізацію в країнах, що розвиваються;
3. кризу великих міст у деяких розвинених країнах; 4. стихійну внутр. й зовн. міграцію, яка ускладнює політичні відносини між державами.
У наш час тривалість життя в різних країнах неоднакова: найвища в Японії й Ісландії (майже 80 років), найнижча–у республіці Чад (39 років).
За прогнозам експертів ООН, до 2025 року населення світу досягне 8,3 млрд. людей. На земній кулі щорічно народжується більш ніж 130млн. людей, вмирає 50млн.; таким чином, приріст населення складає близько 80млн. людей.
Як показує досвід цілого ряду країн, зниження темпів росту населення залежить від багатьох факторів: забезпечення всього населення житлом належної якості, повна зайнятість, вільний доступ до освіти і медичного обслуг-ня. Останнє ж неможливе без розвитку НЕ на основі індустріалізації і модернізації с/г, без розвитку освіти, рішення соці. питання.
Загострення проблем народонаселення поставило перед наукою нові проблеми: визначення допустимих меж чисельності народонаселення Землі (з урахуванням низки обмежувальних чинників продовольчого, енергетичного, економічного, соціально-психологічного називають цифри від 10 млрд до 20 млрд осіб); строки досягнення стабілізації чисельності населення планети (за прогнозами середина XXI ст.); найактуальніша проблема науки й демографічної політики стримування зростання населення в країнах, що розвиваються.

84. Антиглобалістські рухи. ідеологія і програми.
Антиглобальний рух є загальною назвою сусп. орг-цій, рухів і ініціативних груп, які знаходяться у непримиренному конфлікті з наслідками глобал. трансформацій. Загальними цілями антиглобалізму є висунення альтернативної концепції побудови світової системи, майбутні учасники якої не претендують на монополізацію прав глоб. управління, а керуються у власних діях існуючою в суспільстві громадською думкою.
В цілому, етапність дій антиглобалістів може реалізовуватися:
1) у короткостроковій перспективі шляхом зриву конференцій, зустрічей, заходів наднац. орг-цій та концернів поряд з цілеспрямованим завданням збитків окремим корпораціям, підприємствам через бойкот, пошкодження майна, хакерських атак на системи управління;
2) у середньостроковій перспективі анулюванням або реорганізацією конференцій наднац.орг-й, та таких, як СОТ, ВМФ,;
3) у довгостроковій перспективі розробкою альтернативних варіантів прийняття рішень, усунення соціальних, економічних, екологічних розбіжностей
Європа: ек.пит.(короткостр.орієнтація)
Лат.Ам.: ідеологічний, поліваріативність ідеологій (більше перспектив)
США: соц..рівність, права, рух зелених, етнічні рухи (довг.)
Азія (Китай): весь ек.проект-антиглоб-й, стінна ідеологія, абс.дезінтеграція
Іслам: глобалізм під ісламс.гаслами
Головною формою антиглобального руху є масові акції, кампанії протесту, акції цивільної непокори. На сьогодні антиглобалізм може бути представленим як лівим так і правим крилом. Праве крило закликає до зміцнення суверенітету і влади національної держави на противагу ТН контролю. Реальним інструментом цього є підтримка національного виробника (АТТАК, Субкаманданте Маркас) Ліве крило відмовляється бачити в державі майбутнє, вважаючи державу інструментом панування і гноблення. Закликає демонтувати державні структури і замінити їх само організованим суспільством.

85. Державний суверенітет і проблема відкритості економіки
Сувереніте
·т виключне право здійснювати верховну владу у певній [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] незалежно від будь-кого. Розділяють три види суверенітету: державний; народний; національний.
Відносно держав суверенітет розглядається як основний принцип міжнародних правовідносин та істотна ознака сучасної держави в міжнародному праві і визначається як «повнота влади», незалежність держави від інших держав чи міжнародних об'єднань, що виявляється у праві вільно вирішувати свої внутрішні і зовнішні справи без стороннього втручання.
Існує думка, що процес Глобалізації являє собою загрозу для суверенітету держав. Так, противники Г з правого політичного флангу все сильніше відчувають загрозу втрати ясно вираженого національного суверенітету. Культурні та етнонаціональні цілі держави вимагають підтримки сильного і ефективного державного регуляторного механізму. Саме тому в Г вбачається найголовніший противник релігійних і родинних цінностей, суспільної солідарності. Проте,стає дедалі очевиднішим те, що, як визначає на сьогодні більшість дослідників, на відміну від різноманітних ілюзій. Г не означає, що держави розчиняться чи втратять власний суверенітет.
Відкрита економіка, тобто національна економіка з високим ступенем включеності в міжнародні економічні відносини, сприяє поглибленню міжнародної спеціалізації й кооперування виробництва; раціональному розподілу ресурсів залежно від ступеня її ефективності; поширенню світового досвіду через систему зовнішньоекономічних відносин; зросту конкуренції на внутрішньому ринку, який стимулюється конкуренцією на світовому ринку.
З іншого боку, із зростаючою «відкритістю» економіки пов'язані нові небезпеки макроекономічного характеру.
Індекс Глобалізації, який слугує індикатором відкритості економіки. Індекс Глобалізації синтезує чотири показники: 1)економічна інтеграція - обсяг міжнародної торгівлі, інвестицій та різного роду виплат (у т.ч. зарплат), що здійснюються з перетинанням державних кордонів; 2)персональні контракти, зокрема, міжнародні поїздки і туризм, обсяг міжнарод-них телефонних переговорів, поштових відправлень та переказів; 3)розвиток глобальних технологій, а саме кількість користувачів Інтернету та кількість інтернет-сайтів; 4)включення в глобальні політичні процеси, зокрема членство у міжнародних організаціях, участь у миротворчих місіях, міжнародні угоди та кількість посольств.

Глобалізація як ключова тенденція розвитку і процес.
Глобаліза
·ція ([ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] globalization)  перетворення певного [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] на [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], планетарне, те, яке стосується усієї [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], Земної кулі. Гл(на макрорів)- означ загальне прагнення країн і регіон інтеграц угрупов до ек активн за межами національних кордонів. Умовами такої активн є лібераліз торг,зняття торг і інвест бар’єрів,створ зон вільного підприємництва тощо. Гл (на мікрорівні) - посилен взаємозалежн нац ек-к, переплет соц-ек процесів, що відбув у різних регіонах світу і спонукають фірми до пошуку кращих умов діяльн.
Глобалізація  це процес всесвітньої [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] та [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] та [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]. Основними наслідками цього процесу є [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] в масштабах усієї планети [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] та [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] законодавства, економічних та технічних процесів, а також зближення культур різних країн. Це об'єктивний процес, який носить системний характер, тобто охоплює всі сфери життя [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]. В результаті глобалізації світ стає більш зв'язаним і залежним від усіх його суб'єктів. Відбувається збільшення як кількості спільних для груп держав проблем, так і кількості та типів інтегрованих суб'єктів.
Реальні процеси глоб вкрай суперечливі, ставлять світове співтовариство перед серйозними викликами. Процес гл-закономірн результ інтернаціон вир-цтва і капіталу в умовах все більш відкрит,інтегрованої ек Гл у значній мірі являє собою кількісний процес зрост масшт,розшир меж світогосп зв’язк, процес поглибл ек і соціал взаємозалежн між народами Гл-об’єктивн соціальн процес,змістом якого є зростаючий взаємозв’з, та взаємозалежн нац екон, нац політ, соціал сист, нац культур і навк серед.
ФАКТОРИ:а) Рушійні ф-ри гл Подол нерівн розміщ сировин і енерг ресурсів по терит планети. Прир-клімат і ек-геогр відмінності, що зумовл територ поділ праці, спеціаліз країн і виклик розв і поглибл взаємозв'язків між ними Досягн транспорту і комунікацій. Наростання відкрито ринків і міжн відносин. Прискор темпів технол нововведень і вивед винаходів на ринок. Кооперація зусиль багатьох держав в еколог сфері. б) Гальмуючі ф-ри гл Відмін соц-ек систем. Втруч держав в екон і політика протекціон. Колив обмінних валютних курсів. Традиц конфлікти. Ідеолог розбіжності. Релігійні обмеження. в) Ключові ф-ри гл Інтернаціон. Етика. Підпр-цтво. Ділові комунікації.

Позитивні і негативні прояви глобалізації.
Глоб розгляд, з одного боку, як важливе джерело нових можлив, з ін - як причина багатьох лих і навіть конфліктів усеред окремих держав, а також між країн (регіон).Позит. наслідки:
*Розшир можл-ті окр. кр-н щодо викор-я і оптим. комб-ції різн. рес-в, їх більш глиб. уч-ті в сис-мі МПП. стимул, ( вир-тва на світ рівні:
*об'єктивно можлива політ,ек і соціал інтеграц
* роз-к сф послдуг, вин-ня косміч. тех.-гій, поступ. перехід до неоек-ки.
*В фін. сфері узгодж-я правил рег-я і ( бар’єрів ( вільне переміщ-я кап-в і дозвол. б-я фірмам конкур-ти на б-я р-ках.
*Ств-ня єдиного ек. простору для ( кокур-ті в глоб. масшт. (знім-ся внутр. бар’єри ЗЕД, корд-ся напр.-ки ек. пол-ки).
*Ств-ся світ. технол. і інф. простір (сіть трансп. і телеком. зв’язків-телеф.,телефакс, Inet). Під впливом НТП роз-ся р-к деш. трансп. послуг.
Кінцевим рез-том глобаліз повинне стати загальне підвищ добробуту у світі. Незважаючи на всі переваги глобалізації, даний процес виклик у світ ек і фін нові вогнища конфліктів і протиріч Негативні наслідки: *Глоб-я загострює конкур бор-бу, веде до маніп-ня вел. фін. і інвест рес-ми ( реальна загроза для кр-н із низьк. і сер. дох-ми.
*Слабка еф-ть існуюч. рег. мех. – в ( дестаб. ек. і соц-пол. сит.: розрив традиц. зв’яз. всер. кр-ни (переміщ-я мас. випуску трудоєм. тов-в в 3-й світ); деград-я не конкур. в-тв, загостр-я безроб.; мас. мігр-я нас., глоб-я р-ку РС (приплив деш. РС ( ( конкур. на р-ку ( усклад-я міжетніч. в-н).
*Внасл. технол. розриву-світ. диференц. наук-технол. дох. (розвин. кр-ни експ-ть наукоєм. тов. і послуги в кр-ни сер. і низ. роз-ку і отрим-ть зверхприб-ки).
*Глоб. екол. проб-ма. Отже, фактично основну частину переваг одержують багаті країни чи індивіди Щодо культури, то тут у позит значенні можна казати лише про взаємо обмін і взаємозбагач культур, однак ні в якому випадку про їх ігнорув і тим паче злиття.

Економічний глобалізм, його структура і особливості.
Ек глоб означає ек віднос, що відбув поза рамками окремих держав чи груп країн, що охопл увесь світ Ек Гл -перехід від індустр до постіндуст стадії ек розв, форм основ ноосферно-космічної цивілізації. Основн ознак цього процесу є зростажча взаємозалежн ек-к країн світу, все більша цілісність та єдність світ госп, в основі яких – посил відкрит нац ринків, поглибл МПП
Серед найсуттєвіших ознак ек глобалізму: а) вихід (вивед) ек інтересів нац госп суб'єктів за нац-державні рамки; б) вихід нац корпорацій на глоб ринок, що форм; в) перетвор нац корпорацій у ТНК, а потім - у глоб корпорації; г) розшир сфери діяльності транснац ек і фін с-р до рівня глоб ринків; д) неможл виріш більшості ек і соціальних проблем на обмеж нац рівні; ж) зрост залежність ек ситуації у більшості країн від ситуації в країнах-лідерах глобал; з) зростаюча долариз нац економік; і) посил добровільно-примусової координації нац ек і фін стратегій та політик на глобальному рівні (особливо в галузі торгівлі, фінансів, екології, зайнятості, еміграції).
стр: інтеграція св. ринків, регіоналізаціясвітових економік, інформатизація, транс націоналізація.
Глобалізація диктує усім країнам правила щодо взаємного існув та взаємодії на міжнар рівні, необхідні для досягн однієї конкретно визначеної мети – створ єдиної світової глобальної екон та політ системи. Щодо перспектив подальшого розв процесу ек глоб, то в найближчі роки процес глоб буде хар-ся наступними процесами: *інтеграцією ек й інформац розв нац ек-к, створ єдиного світ інформац й інвестиційного просторів; *інтеграцією ринків, систем керув ринками і вир-ими системами; *випереджальним розвитком інформац і телекомунікац технологій.








Глобалізація виробничих процесів.
Зрост розв НТП створив можл для простор роз'єднання техн процесу (капіталомісткі, енергоємні й ін.) і розміщ його окремих фаз(напр проектув, вир-цтво,виготовле і пошир реклами) відповідно згідно з фактор вир-цтва, а удосконал транспорту і зв'язку дозволило забезпеч взаємодія цих розкид вир-цтв по відносно помірних витратах. При цьому міжн вир-тво ведеться як на інозем підпр, розміщ у закорд країнах, так і на основі підрядів, переданих місцевим підпр. Унаслідок цього іноземні компанії домаг не тільки зниж витрат вир-цтва, але й економії первісних інвест, а також спрощ і здешевл управлінс структур, тому що підрядчики самі відповідають за передану їм фазу виробництва
ТНК
Існує й інша форма міжн вир-цтва: головне підприємство, розташоване в розвитий країні, перетвор в чисто складальне, а вир-цтво деталей і компонентів для зборки розміщ відповідно до ціни факторів вир-цтва за рубежем. Вир-во орієнт на високотехнолог вироби; зрост: питомої ваги готових виробів та напівфабрикатів; зрост частки машин, обладн та транспор засобів; інтенсифік обміну прод інтелект праці («ноу-хау»).; Розповсюдж сталих та довгострок відносин між постач та покупцями, зрост питомої ваги внутрішньофірм постачань у межах ТНК
Оскільки міжн вир-цтво є одним з найважл інструментів боротьби за ринки збуту, воно швидко росте. Існує дуже широкий розкид оцінок його величини - від 4 до 14 трильйонів дол.
Міжнар це виробництво є і по характеру ринків збуту. Якщо в 1950-1960-х кожне підпр працювало на визнач, як правило, обмеж націон кордон ринок, то нині зняття обмеж на переміщ товарів і послуг через нац кордн відкрило перед міжнар вир-ками світ ринок у всій його широті. У свою чергу, неообмежен ринку сприяє розшир й укрупн міжн вир-цтва.

Торговельна глобалізація та її масштаби.
СОТ-150 країн
Поглиблення МПП і інтенсифікація господ зв’язків, що характерні для світових глобал процесів, закономірно, знаходять своє вираження у розширенні торгівлі. Масшт постійно зростаюч торг глоб пов’з із Зростаюч ек взаємозалежн країн усього світу в результаті збільш обсягу і розмаїтості міжн угод з товарами, послугами і світ капіталом і пов’яз з ними валютн поток, обмін технолог, інформац й ідеями, переміщен людей. Найбільш важл проявами торг глоб є взаємозв'язки ринків, фінансів, товарів і послуг, створені в першу чергу ТНК-ми.
Зрост масшт світ торг сприяли такі осн ф-ри:*НТР,що прияла створ нових галузей ек,прискор реконстр старих;*активна діяльн ТНК;*регул міжн торг шляхом міжн торг угод,прийнят в рамках ГААТ-СОТ;*розв процесів торг-ек інтеграц (напр.,створ зон вільної торг);*виникн загально світ ринку для стандартиз товарів;* у товарн експорт все біш високу частку займають високотехнолог вироби; *зрост:* питомої ваги готових виробів та напівфабрикатів; зрост частки машин, обладн та транспор засобів; інтенсифік обміну прод інтелект праці («ноу-хау»).готових виробів;* Розповсюдж сталих та довгострок відносин між постач та покупцями, зрост питомої ваги внутрішньофірм постачань у межах ТНК * Посил конкур між трьома центрами світ ек розв: США, Яп та ЄС.*експорт послуг випереджає зрост експорту тов. Якщо ліквід торг бар’єрів буде продовжув,то ємність ринку товарів буде зростати в середн на 6% щорічно на протязі найближчих 10 років.Торг в сфері послуг буде зрост ще більш високими темп,чому сприяють подальші успіхи інформатики і зв’язку.
Процеси,що протікають у суч світ торг, дозволяють прийти до висновку,що осн лібераліз і протекціон стають осн тенденц торг глоб.
У зонах вільн торг діє особл пільг торг режим для країн-учаснза рах усунен внутр тарифів при їх збереж в торг з ін держ(Північноамерик угода про вільну торг-НАФТА).Митний союз-угоду двох або декількох держ,що передбач усун внутр тарифів та встановл спільн зовн тарифу(в ЄС з 1968р.) Спостеріг пріоритет вивозу капіталу перед вивозом товарів. Експорт капіталу у вигляді ПІ зростає вдвічі – втричі швидше, ніж експорт товарів.

Характер і особливості фінансової глобалізації.
з одного боку він сформувався як всеохоплюючий механізм віртуальної глобальної економіки, однак з іншого – він відокремився від реальної економіки і розвивається за своїми власними законами.
Особл гл фін ринку: *великі масшаби.., *відсутність чітких просто та часових меж. Фін ринок безперервно функціонує, преодолевая обмеж часов поясів у пошуку оптим умов для кредитно-фін операцій. *інституц особливість– це сукупність фіна установ, крізь які здійсн рух позичк капіталу у галузі МЕВ.
орг.: сот, мвф, мбрр
Фінансові інновації-нові інст. та фін технології
Чинники глоб-ї св. фінансів: 1) Інтернац госп життя 2) Поширення наук-техн досягнень 3) Лібералізація міжн вал-вред відносин 4) Зростання інтеграції нац.-х грошей та капіталу.
Розвиток фін глоб-ї забезп розширенням кредитно-інвест діяльності ТНК і ТНБ і механізмами міжн фін ринків. Вона проявляється у високій мобільності, що наростає масштабності, диверсифікованості й інтеграції міжнфін ресурсів і потоків. Фін глоб-я стала головною рушійної силою розвитку св ек-ки. Яскравим свідоцтвом прискорюваного розвитку фін глоб-ї є висока динаміка й зростаючий обсяг вал і євровал ринків, банк депозитів в іноз валюті, коштів, притягнутих з міжн фін ринку, сукупних ресурсів інстит інвесторів, частки іноз ресурсів у соц-ек розвитку окремих країн і т.д. Розвиток фін глоб-ї стимулюється нерівномірністю ек розвитку й розподілу фін ресурсів; неврівноваженістю пот платіжних балансів, гострою нестачею в більшості країн власних ресурсів, впровадженням суч електронних технологій.
Наслідки фін глоб-ї: 1) Зрост міжн фін потоків 2) Розвиток фін посер-ва та фін послуг 3) виникнення нових інструментів, здатних забезп обслуг-ня цих процесів та мініміз ризикованість мідн фін операцій. посилення та чітке окреслення центру відносно периферії, переорієнтація інв. діяльності, збільш інвестицій в реальні активи
-:небезпека перекидання криз, внутрішні кризи, переливання фін капіталу за кордон, зовн заборг







Цивілізаційні фактори геоекономічного лідерства.
Країни-лідери протягом століть нарощували свою могутність. Одним із основних засобів збереження виключного становища країн-лідерів став жорсткий контроль над «високими технологіями». Країни так званого «Наздоганяючого типу» в загальних рисах повторюють шлях лідерів, проте, очевидно, з запізненням.
В останній третині ХХ ст. у світовій економіці помітно посилилися процеси інтеграції. При цьому більш розвинені країни нав'язують свої умови економічної взаємодії менш розвиненим. Створення організації країн - виробників нафти / ОПЕК / стало відповіддю близькосхідних і латиноамериканських країн на дискримінаційну торговельну політику Заходу.
Наслідком нерівномірності розвитку стали глибокі контрасти в рівні життя людей різних країн. 20% населення Землі ділять між собою 80% світових багатств. Сучасний глобальний соціальний порядок має в своїй основі глибоку і зростаючу соціальну нерівність, постійне зростання небезпечних розривів у рівнях економічного розвитку країн.
Отже, сьогодні структуру світової економіки можна уявити у вигляді своєрідної глобальної піраміди. На горі розташовані технологічні та економічні лідери, знизу знаходяться аутсайдери. «Золотий мільярд» населення протистоїть решті 5 мільярдів. Аби така піраміда стійко існувала та розвивалась, в ній необхідний постійний обмін товарами через світовий ринок. Країни-лідери постачають на цей ринок високотехнологічні продукти та продукцію «чистих» виробництв. Середньорозвинуті країни та аутсайдери постачають природні ресурси та продукцію «брудних» виробництв. З бідних країн мігрують люди, котрі закривають прогалини на ринках праці в багатих країнах.

Характеристика цивілізацій IV покоління.
На початку XXI ст. у глобальному економічному прос- ігорі серед класичних цивілізаційних груп IV покоління можна виділити:
авангардні цивілізації. Вони є лідерами глобальної економіки та забезпечують високий рівень багатства і прибутків населення. їх представляють Північна Америка, Західна Європа, Японія, а також нові індустріальні країни;
цивілізації з приблизно середньосвітовим рівнем розвитку, які мають значний потенціал зростання, але недостатньо його використовують (латиноамериканська і, частково, мусульманська цивілізації, а також країни Східної Європи);
цивілізації з низьким рівнем економічного розвитку, що перебувають у стадії застою, африканська цивілізація (на південь від Сахари, але без ПАР), частина мусульманських і буддійських країн з низьким рівнем прибутку;
китайська цивілізація, яка поки що має низький рівень економічного розвитку, але стрімко наближається до названих вище груп;
євразійська цивілізація, що втрачає позиції в світовій економіці й стає об’єктом економічної експлуатації з боку розвинених Цивілізацій.
Тенденції:
- Більша синхронізація економічних циклів і криз, які не матимуть штучних кордонів.
- Спостерігатиметься поетапне утвердження постіндустріального економічного способу виробництва з характерним набором і співвідношенням устроїв.
- Чіткіше розмежується ринковий та неринковий сектори за умов зростання частки та значення останнього в зв’язку з випереджальним розвитком соціокультурної сфери, яка не може функціонувати цілком на ринкових принципах, а також розвитку дрібного натурального господарства для власного споживання.
- Можна чекати на зміну співвідношення реальної та «віртуальної» економіки, що віддзеркалює пропорції відтворення у викривленій реальності фінансово-кредитних цінностей, які обертаються за власними законами. Потужний потік фінансового капіталу, посилений можливостями сучасних інформаційних технологій, розширює сферу спекулятивної гри на фондових біржах.

Передумови і особливості інвестиційного глобалізму.
Фінансова глоб-я: процес Г, який розуміють як вільний та ефективний рух капіталів між країнами та регіонами, функціонування глобального ринку, як формування системи наднаціонального регулювання міжн фінансів, реалізацію глобальних фін стратегій ТНК і ТНБ. вплив: переорієнтація інв. діяльності, збільш інвестицій в реальні активи, втеча нац. капіталу закордон,
Передумови інв. глоб: інтеграніоналізація госп життя, пошир наук-тех досягнень, лібералізація міжн вал-фін відносин, зростання інтеграції нац. грошей і капіталу. Розв країни – 80% вивозу ПІІ і 60% ввозу.
Істотно зріс накопич. об’єм заруб. прям. інв-й за рахунок нов.вивозу кап-лу і реінвест-я приб-ків уже діючих закорд-м доч.комп-й і філій матер.ком-й. США тепер істотно випереджають інші країни по щоріч.вивозу кап-лу й по об’єму заруб.інв-й, хоча й з Англії, ФРН вивіз кап-лу також росте. Різко зросло число япон. заруб. інвест. комп-й
Істотну роль в інтернац-ї кап-лу грають портфельні інвестиції, які не забезп. їхн.вл-ку контроль над об’єктом інвест-я. Портф ін вест-їх поділ на вн і зовн не піддається фіксації і оцінки через інтернаціон каплу в рез-ті діяльн ТНК,фонд і валют ринків,безперервн руху фін потоків на світ арені у швидко зростаючих ринкових цінах акціонерного капіталу.Масштаби портф.інв-й часом навіть перевищ. прям.інв-ї.
Інш. прояв - інтернац-я позичк. кап-лу у вигляді міжуряд. і міжбанк. кред-в. Слід зазначити,що серйозні загрози стабільн розв ек виходять саме від ажіотажн експансії глобал капіталу, особливо капіталу спекулят. Зараз велика частина капіталу під впливом нових, непорівнянних зі звичайним прибутком глобальних вигод, переорієнтується на спекулят збагачення, що дестабіліз ек-ку не тільки слабких, але і сильних країн.
На розвиток міжн інцест вплив такі ф-ри::глобально-економічні фактори:*стан розв світ ек, міжн факторних ринків; *стабільн світ валютї системи; *рівень транснац та регіон інтеграції; *розв міжн інвест інфраструктури.2.політико-е -ри.: *політ стабільність; *ступінь втруч уряду в ек; *віднош до заруб та інозем інвестицій; *дотрим дво- і башатостор угод.3.ресурсно-економічні фактори: *наявність прир ресурсів; *демограф ситуація; географ полож.4.загально-ек фактори: *типи ек росту; співвіднош спож і заощадж; *ставка позик відсотка; *норма чистого прибутка; *рівень і динаміка інфляції; *конвертов валюти; *стан платіжного балансу.


Конструкції корпоративних структур глобальної економіки.
Фунціональна, дивізіональна, матрична, гібридні структури.
Слід зазначити, що глобальне виробництво продукції в дедалі більшому ступені здійснювалося не ТНК, а транснац мегамереж вир-ва, у яких власне ТНК виступали важливим складовим вироб компонентом. Підвищ конкурент ТНК в глобал умовах є злиття та поглин. Зл – б-я об’єдн госп суб, в рез якого утвор єдин екон од з 2 чи б раніше існувавш структур. Поглин – процес взяття 1 комп іншою під власн контроль шляхом придбан абсолют або частк власності на еї. Класифік за поглин: - горизонт; - вертикал; -родові (поєдн комп, які випуск взаємопов тов); - конгломерат (поєн комп різних галузей без наявн виробнич спільноти, тобто це об’єдн з комп, яка не є постачал спожив чи конкурентом). Зал від хар об’єдн потенціалу комп: - корпорант альянси; - корпорації.
У широкому колі колективних інституц учасників у сучасній економіці одними з ключових фігурантів виступають промислові чи інноваційні кластери. Це своєрідні комплекси підприємств, промислових компаній, дослідницьких центрів, наукових установ, органів держ управл, профспілок, громад організацій, союзів, груп за інтересами та ін., що сформувалися шляхом територіальної консолідації та створення мереж спеціалізованих постачальників, основних виробників і споживачів, що пов'язані технологічним ланцюжком та взаємодоповнюють один одного.
Метакорпорац передбач об’єдн дек екон агентів, які відповід наступн вимогам: -хоча б деякі з них є комерц організ, які функціон з метою одерж приб. – між агентами існують стійкі взаємозв, більш жорсткі ніж ринкові, що означає, що в деяких істотних об вони вистпу як єдине ціле. – існує стратег цін прийн ріш, які можуть бути як юр ос так і групи фіз. Ос. – з т з екон прав аспектів осн мотивом утвор метакорпор є компроміс інтересів інсайдерів та аутсайдерів в керівн комп, які з 1 боку намаг скористат усіма вигодами інтеграції, а з ін зберегти певну автономію. Метакорпор – є специфік відгалужу від зовн серед ринком, який являє собою внутр сист взаємодій. Осн формами: - фін-пром групи; - холдинги; - групи виробн, які пов’яз сист безгрош розрах, давальн контракти, неплатежів, а також ті структури, які реаліз довго термін контракт віднос.

Еволюція сучасної міжнародної економічної мікроінтеграції.
Для консолідації факторів зовнішнього і внутрішнього середовища функціонування підприємств найбільш ефективним є використання ними механізму інтеграції. Він сприяє побудові закінчених технологічних ланцюгів, забезпеченню координації обсягу продаж, зниженню затрат на одиницю продукції, зростанню продуктивності праці, отримання ними фінансової стабільності, зниження, диверсифікацію виробництва для зниження ризиків.
На певному рівні розвитку мікроінтеграції виникають транснаціональні корпорації. Вони є й найбільш інтегрованими мікроструктурами.
Для суч міжн мікроінтеграц х-ним є те,що якщо на поч. ХХ ст. найбільші корпорац мали справу переважно з прир рес та с/г продукц (сталь, бавовна, цукор, газ, вугілля тощо),то наприкінці XX ст найважлив фактором для розв комп є інтелект і творчі ідеї, а не природні ресурси чи капітал. Новітні інформац технолог дають можл *об’єдн у єдине ціле розміщ у різних куточках земн кулі п-ва,що належ глоб комп,*налагод процес гнучк серійн вир-ва,*здійсн створ де центр в-ва з централіз фін контролем тощо.
Зрозуміло,що збільшення заруб операц тягне за собою зміну організац структур,що поляг у збільш ролі координ координац і інтеграц підрозділів компаній з еволюц міжн корпор від домашн до глоб орієнтації. Отже, можна сказати,що для компаній х-ним є перехід від вертик інтеграції до віртуальної інтеграції,джерелом сили якої є постійні зміни,для товарів х-на масова індивідуалізація з локальн пристос (а не масове вир-цтво),а стратегія має напрямок знизу вверх, організаційна стр-ра –віртуал мережа організацій(а не піраміда) зі взаємозалежн стр-рою(а не самодостан).
Для глоб корп х-ним є селективн корпоративн інтеграц,що обмеж масшт зовн інтеграц.Важливим шлях підвищ конкурентоспром глоб корпор є злиття (б-я об’єдн госп суб’єкт в р-ті якого утв єдина ек один з 2-х чи більше раніше існував стр-р),поглинан(взяття однією комп ін під власн контроль шляхом абсолютн чи частк власності на неї) і метакорпоратизац.

Стратегія горизонтальної мікроінтеграції.
Для консолідації факторів зовнішнього і внутрішнього середовища функціонування підприємств найбільш ефективним є використання ними механізму інтеграції. Він сприяє побудові закінчених технологічних ланцюгів, забезпеченню координації обсягу продаж, зниженню затрат на одиницю продукції, зростанню продуктивності праці , отримання ними фінансової стабільності, зниження, диверсифікацію виробництва для зниження ризиків.
На певному рівні розвитку мікроінтеграції виникають транснаціональні корпорації. Вони є й найбільш інтегрованими мікроструктурами.
Горизонтальна інтеграція виникає у разі злиття фірм, які виробляють подібні або однорідні товари, з метою їх подальшої реалізації через спільну систему розподілу і отримання при цьому додаткового прибутку і супроводжується виробництвом за кордоном товарів, аналогічних тим, що виробляються в країні базування.
Дана стратегія передбачає встановлення коопераційних зв’язків між підприємствами, пов’язаними взаємним володінням капіталу, застосовуваними технологіями, видами сировини, типом готової продукції, а також ринками збуту, що використовуються.
Зміни в організації виробництва у результаті горизонтальної інтеграції приводять до перебудови відносин власності, трансформують індивідуальні цілі підприємства в стратегію взаємного співробітництва, перетворюють управління людьми або видами діяльності в управлінні процесом. Ця стратегія сприяє скороченню управлінських ланок з 512 до 34, що впливає на прискорення процесу отримання інформації та прийняття рішень, і в цілому мобільність.
При цьому в різних країнах виробляють аналогічну продукцію (Exxon, Mobil, Texaco).Горизонт інтеграція супроводж вир-м за кордоном товарів, аналогічних тим, що виробл в країні базув. Слід зазначити, що в результ горизонт мікроінтеграц існує загроза монополіз галузі, що само по собі веде до негатив ек наслідків. Тому саме цей тип злиття найбільше переслід законодавч актами.
Процеси і форми вертикальної мікроінтеграції.
Для консолідації факторів зовнішнього і внутрішнього середовища функціонування підприємств найбільш ефективним є використання ними механізму інтеграції. Він сприяє побудові закінчених технологічних ланцюгів, забезпеченню координації обсягу продаж, зниженню затрат на одиницю продукції, зростанню продуктивності праці,отримання ними фінансової стабільності, зниження, диверсифікацію виробництва для зниження ризиків.
Вертикальна інтеграція передбачає об’єднання фірм, котрі функціонують у різних виробничих циклах.
Розрізняють три форми вертик інтеграції: інтеграція «донизу» розширення фірмою свого бізнесу за рахунок, наприклад, стадії виробництва сировини (приєднання заводу виробника сировини або напівфабрикатів до компанії, яка веде основне виробництво); виробнича інтеграція «догори». У цьому разі фірма намагається розширити свій бізнес за рахунок подальших стадій виробництва і збуту. Російські приклади такого роду інтеграції пов’язані, насамперед, з намаганням нафтових компаній створити власну мережу бензоколонок, тобто довести свій бізнес до кінцевого споживача; невиробнича інтеграція «догори», яка включає сферу розподілу.( Chrisler, General Motors, Honda, Toyota) Вертикальну інтеграцію поділяють на такі види: «конічна» інтеграція, що передбачає ситуацію, коли підприємство створює власні виробничі потужності, виробничі підрозділи, підрозділи з реалізації для виготовлення (реалізації) власними силами певної продукції. У випадку інтеграції «назад» іде мова, наприклад, про комплектуючі, а при інтеграції «вперед» про готову продукцію або напівфабрикати.
«квазіінтеграція» означає придбання у підприємства-поста-чальника або реалізацію великої частини продукції фірми, в якій підприємство володіє певною частиною капіталу, наприклад, акціями. Інколи цей вид інтеграції пов’язують із створенням спільних підприємств;
Проте стратегія вертикального інтегрування перешкоджає своєчасно позбавлятися неконкурентоспроможних виробництв, встановлює велику взаємозалежність між функціональними підрозділами. Вона пов’язана з великими внутрішніми затратами на підтримання виробничих потужностей по всьому вертикальному ланцюгу, а також на контроль і координацію діяльності.

Цілі і принципові напрями реалізації змішаних форм мікроінтеграції.
Для консолідації факторів зовнішнього і внутрішнього середовища функціонування підприємств найбільш ефективним є використання ними механізму інтеграції.
Окремо виділяють змішані форми інтеграції (які фактично включають у себе і горизонтальну, і вертикальну інтеграції одночасно), форми укрупнення масштабів фірм комбінування та диверсифікацію.
Таким чином фірма може максимально розширити свою діяльність у межах основної і безпосередньо пов’язаної з нею сфери діяльності (комбінування) або розширити перелік найосновніших сфер своєї діяльності (диверсифікація).
Умовний приклад комбінування охоплення нафтовою компанією всіх стадій виробництва і збуту з одночасним розширенням основного бізнесу (виду діяльності).
Умовний приклад диверсифікації охоплення нафтовою компанією інших видів діяльності, пов’язаних з виробництвом, реалізацією інших енергетичних ресурсів (газ, вугілля, гідроенергетика, уран) або перетворення її на диверсифікований енергетичний концерн за рахунок, наприклад, виробництва енергетичного обладнання.
Змішана (діагональна) стратегія передбачає співіснування проектної та функціональної спеціалізації одночасно і являє собою встановлення коопераційних зв’язків з такими підприємствами, які включені до технологічного ланцюжка і є як суміжними, так і однорідними для головного підприємства.
Змішана мікроінтеграц, сьогодні є найбільш розповсюдж бізнес-об’єднанням у базових галузях економіки. Відбув формув торгов-промисл комплексів, інтеграція крупних пром корпорацій з торгів компаніями.

Феномен глобальних корпорацій.
В целом ТНК обеспечивают около 50 % мирового промышленного производства. На ТНК приходится более 70 % мировой торговли, причем 40 % этой торговли происходит внутри ТНК, то есть они происходят не по рыночным ценам, а по так называемым трансфертным ценам, которые формируются не под давлением рынка, а под долгосрочной политикой материнской корпорации. Очень большие ТНК имеют бюджет, превышающий бюджет некоторых стран. Из 100 наибольших экономик в мире, 52  транснациональные корпорации, остальные  государства. Они оказывают большое влияние в регионах, так как имеют обширные финансовые средства, связи с общественностью, политическое лобби.
А Ч. Морісон у своїй концепції глобалізації провідну роль відводить мікроекономічному рівню, оскільки економічна глобалізація, на його погляд, - це особлива довгострокова стратегія корпорацій, спрямована на подолання обмежень, пов'язаних із національними кордонами і національними економіками. Цей процес відбувається, головним чином, шляхом перенесення виробництва в інші країни, розширення ринків збуту і швидкісного електронного обороту фінансових ресурсів. Очевидно, що в результаті реалізації подібної стратегії корпорації досягають таких результатів: а) перетворюються в глобальні корпорації; б) виходять з-під контролю держав; в) беруть під контроль економіку країн перебування; г) використовують силу своїх держав для подальшої експансії; д) взаємодіючи між собою, створюють автономну "нову глобальну економіку".
Визначаючи глобалізацію як зденаціоналізовану "нову капіталістичну економіку", американський соціолог М. Кастельс підкреслює, що глобальний капіталізм при виборі країн, держав і галузей індустрії керується тільки інтересами отримання монопольного прибутку і надприбутку корпорацій. Суть глобалізації як результат реалізації стратегії корпорацій бачать і японські дослідники - учасники проекту "Планета Земля ХХІ". При цьому вони об'єднують можливості міжнародної економічної інтеграції, з дного боку, і локальні (національні) фактори - з іншого.

Глобальна інформатизація і економічний розвиток.
Інформатиза
·ція (Informatisation)  сукупність взаємопов'язаних організаційних, правових, політичних, соціально-економічних, науково-технічних, виробничих [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], що спрямовані на створення умов для задоволення інформаційних потреб [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] та [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] на основі створення, розвитку і використання [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], мереж, ресурсів та [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], які побудовані на основі застосування сучасної [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] та [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].
На суч. етапі сусп. розв-ку глоб інформатиз-я екон-ки та ін. сфер життя стала центр. соц.-екон. процесом в усіх розвин. кр-нах. Інформація стає важливим ресурсом і фактором суспільного розвитку, а сам процес підведення під цей фактор виробничих систем отримав назву інформатизації. Втіл прогресу у розв інформатизації стало виникн глобал комп’ютерних мереж та їх об’єднання у Всесвітню мережу-Інтернет. Форм загальний світ інформ простір. Завдяки цьому всьому з’являється поняття “інформац сусп-тво”, яке хар-ся цілим рядом признаків – розвиток систем освіти, розробки в областях “високих технологій”, масовий випуск відносно недорогих та надійних комп’ютерів та програмного забезпеч до них, формув мережі різних видів зв’язку та ін.
Інформаційне суспільство (англ. Information society)  теоретична концепція [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], історична фаза можливого еволюційного розвитку [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], в якій інформація і знання продукуються в єдиному інформаційному просторі. Головними продуктами виробництва інформаційного суспільства мають стати [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] і [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].
Інформаційні процеси створили принципово нові інструменти зовнішньополітичного впливу. У цьому змісті захист національних інтересів сьогодні неможливий без забезпечення державою інформаційної безпеки, без створення інформаційного ресурсу впливу, здатного протидіяти в разі потреби "інформаційної агресії". "Інформаційна війна" - це, на жаль, зовсім реальний інструмент зовнішньої політики сьогодні. Інтернет також формують не тільки думка так називаної "міжнародної громадськості", але - чи прямо побічно - і громадськості в багатьох країнах світу. Відбувається якщо не втрата державами суверенітету в інформаційної, то зменшення їхнього впливу в повсякденному житті, але також і впливу будь-якої влади будь-якого рівня, так само як і великих інформаційних корпораціях, що проводять, як правило, свою довгострокову інформаційну політику

Інтелектуальний ресурс глобального економічного поступу.
Інтелектуа
·льний капіта
·л  інтелектуальні здатності людей, у сукупності зі створеними ними матеріальними й нематеріальними засобами, які використовуються в процесі інтелектуальної праці.[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
Структура інтелектуального капіталу
У складі інтелектуального капіталу виділяють три складові:
=[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]: знання, навички, досвід, ноу-хау, творчі здібності, креативний спосіб мислення, моральні цінності, культура праці та ін.;
=Організаційний капітал: патенти, ліцензії, ноу-хау, програми, товарні знаки, промислові зразки, технічне й програмне забезпечення, органі-заційна структура, корпоративна культура й т.п.;
=Споживчий капітал: зв'язки з економічними контрагентами (постачальниками, споживачами, посередниками, кредитно-фінансовими установами, органами влади та ін.), інформація про економічних контрагентів, історія взаємин з економічними контрагентами, торговельна марка (бренд).[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
Саме інтелект капітал дедалі більше перетвор на провід чин екон зрост та міжн обміну, радик структур зрушень, стає голов у визнач ринк варт високотехнол комп і формув стало вис рівня конк-жності. Завдяки чин інтелект капіталу, ринк вартість високотехнол комп може в 3-6 разів перевищ їх баланс варт, яка баз на вартості фін капіталу. Все це дає підставу для проголош становл якісно нового типу екон "екон, що баз на знаннях" ("knowledge-based economy"), яку в США в 1990-х роках назвали "нов екон".
Інтелект власн у найшир розум це "закріпл законом права, які є резул інтелект діяльн в пром, наук, літерат та худ галузях". Це права, що стос літер, худ і наук творів; винаходів у всіх галузях люд діял; наук відкрит; пром зразків; тов знаків, знаків обслуг та торг назв і позначень; запобіг недобросов конк; а також усіх інших прав, що є резул інтелект діял в пром, наук, літер і худ галузях. Досягн комп’ютер та комунік технологій, глоб можлив обміну інфор та інтелект продуктами дають можливість одночасно форм глоб та регіон попит, координувати в-во тов та послуг, прискорювати відкр нових ринків та створ нові вироб потужності в різних сферах співроб – від традиц до інтелект.

Інструментарій глобальної реінституціоналізації.
На перший план висуваються й утверджуються міжнародні профільні організації, Водночас істотно розширюється роль неурядових організацій (НДО), чимало яких стає масовими.
Роль ООН як містка між державоцентричним і поліцентричним світом потребує її функціонально-структурного реформування, щоб адекватно відобразити глобальний перерозподіл сил.
ТНК - інтеграційні процеси-наднац рівень (ЄС, НАФТА,АТЕС,СНД).
У будь-якому разі, на нашу думку, традиційно «одноповерхова» міжнародна система регулювання відходить у минуле. Їй на зміну приходить нова багатоярусна глобальна система регулювання, де, доповнюючи одна одну, взаємодіють національні держави, міжнародні урядові і неурядові організації, транснаціональні корпорації та навіть міжнародні засоби масової інформації, які стають дедалі впливовішою політичною силою не тільки в національному, а й у світовому масштабі.
За словами А. Неклесси, глобалізація веде до становлення нових технологій управління «матричних», спрямованих не стільки на управління тим чи іншим проектом, скільки на формування контексту, здійснення контролю над середовищем.
Нові організаційні схеми і технології підривають колишні інституції, змінюючи звичний вигляд влади.
На сьогодні воно характеризується очевидною незбалансованістю: домінують провідні в економічному і політичному відношеннях країни; участь нових індустріальних країн є вкрай нерегулярною; більшість інших країн взагалі не бере у цьому процесі безпосередньої участі і радше виступає його об’єктами; глобальні економічні структури (G8, СОТ, МВФ, ОЕСР) перебувають під впливом виключно великих і економічно розвинутих країн.
У сучасній парадигмі розвитку сформувалося кілька концепцій імовірної організації глобального регулювання, які передбачають або утворення нових інститутів, або еволюцію і трансформацію функцій вже наявних.

Національні геоекономічні ареали в глобальних умовах
+ Геоекономічний атлас світу та його складові
Формування геоекономіки - об'єктивний процес, проте він залежить від умов цивілізаційного розвитку. Геоекономічний простір увібрав характерні ознаки постіндустріальної цивілізаційної моделі, її найвищої, техногенної фази. Із початку XXI ст. зароджуються нові цивілізаційні процеси, які змінюють геоекономічний простір:
- розвиток багатьох країн за західними постіндустріальними схемами може поставити їх у "хвіст" світового розвитку. Однак ідеологи постіндустріалізму намагаються продовжити життя постіндустріальної машини в її вищій техногенній фазі. Однією з таких спроб є концепція "стійкого розвитку";
- постіндустріальна машина в поєднанні з військовою машиною НАТО вже оволодіває національним геоекономічним простором країн Центральної та Східної Європи, Прибалтики, країн СНД. Усе більше уваги приділяється ресурсам пострадянського простору. Геоекономічна експансія набуває форми другої геоекономічної війни;
- у межах етноекономічних систем відбувається трансформація економічних складових і насамперед закону вартості. Так, до доходу додається система стратегічних ефектів етнокультурного змісту, яким тісно в національних межах.
Геоекономічні горизонти можна визначити як національну місію країни, що проектується на геоекономічний атлас світу. Геоекономічний атлас світу включає: 1) проекцію ареалів національних економік і ареалів транснаціональних економічних анклавів, що взаємодіють у світовому економічному просторі; 2) інтерпретацію глобального простору у формі, що є зручною для стратегічного оперування, прийняття стратегічних рішень; 3) розподіл глобального простору на окремі сегменти (зрізи, рівні); 4) поля (простори) для отримання світового доходу. Національний економічний атлас є вираженням геоекономічного атласу світу на локальному рівні, що формується конкретною країною, з нанесенням на нього національних стратегічних орієнтирів, зон впливу, геоекономічних плацдармів, опорних військових зон (комунікаційні мережі, військові бази тощо).
Геоекономічний атлас виступає одним з найефективніших засобів геоекономічного підходу до вивчення світового простору як багаторівневої високорухливої міжанклавної і міждержавної системи. Діяльність в даній системі є ефективною, якщо суб’єкт глобальних відносин володіє, по-перше, здатністю швидко адаптуватися до її вимог і змінам і на цьому базисі інтегруватися до її складу, а, по-друге, передовими інтелектуальними, інформаційними і комунікаційними можливостями. Освоєння цієї системи дозволяє вести стратегічне оперування у геоекономічному просторі.

Характер глобальної ринкової саморегуляції. монетаристи криза
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], при которой координация действий участников осуществляется государством, а именно законодательной и судебной властью непосредственно, а исполнительной только опосредованно, путем введения различных налогов, сборов, льгот и т. п. Это экономика, в которой только решения самих покупателей, поставщиков [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] и [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] определяют структуру распределения.
В второй половине XX столетия вследствие разнообр соц–ек факторов сформировалась экон теория государ сектора , теория и методология анализа госуд полит, в которых была обоснованна необходимость госуд вмешател в экон (проведение активгосудар пол) лишь в тех ситуациях , когда саморегулир рынок или функцион неэффектив, или когда результаты работы рынка не удовлетв общество , принимая во внимание соц, мор или поли факторы .
На мир рынках прослеживается весь спектр классич ситуаций провалов рынка . Во -1, это проблема внешних эффектов ( выгод или затрат для 3 стор, которая не является участником операции купли -прод, и эти эффекты не учитываются в рын ценах). Во -2, некоторые общественные блага ( или услуги , которыми все пользуются синхронно и могут не платить за пользование ими ) имеют глобал, наднац характер. В частност, результатами фундамент науч исслед может пользоваться весь мир, хотя финансируются они правительствами отдельных стран. В -3, некоторые глобал проекты имеют характер снижающейся стоимости произ-тва , где экономия на масштабе заставляет различные страны объединять свои усилия (частности проекты на рынке космических услуг , такие , как межд космические станц, экспедиции к другим планетам). То есть соответствующие мир рынки имеют черты природных монополий (на котором существование более чем 1 производителя экономически нецелесообразно). На мир рынках также имеет место неполная конкуренция , из - которой испытывают потери экон многих стран. В межд торговле также возникают проблемы асимметрической информации, когда из -за отсутств достаточ осведомленн некоторые участ рынков неспособны принимать эффект решен. Из-за неравномерности экон развития (исторически обусловлено разными причинами, требующими отдельного анализа ) возникает угроза мир стабильности не только для бедных, но и развит стран . Ее решение требует создания межд механизмов перераспред благ .



Світові фінансові кризи, їх передумови та особливості.
Фін криза-дезорганізація фінансів, коли фінанси виявляються нездатними оптимально виконувати свої ф-ції як на нац., так і між нар рівні.
Перший руйнівний фін ураган 1929 р., коли почалася Велика Депресія, що продовжувалася до 1933 р. Експерти вважають, що через зловж на фонд ринку виник передумови для найглибшої світ екон кризи скороч в-ва в окремих країнах становило більше 50%, а рівень безробіття сягав 30%. Найбільш серйозно постраждали США країна з найрозв фонд ринком, що стала епіцентром Великої Депресії.
У 1974-1975 р. відбувся перелом в екон пром розвитих країн, з цих років почалася криза. Після 1974 р. усі показн росту скорот в два або три рази. Збіг за часом несприятл явищ в екон різних країн поясн різким ростом цін на нафту в жовтні 1973р. У результаті виникла атмосф непевності. Відбулося різке зменш замовлень у всіх галузях пром як на устатк (інвест), так і на мат (проміжне спож). У США– згортання в-тва супроводж ростом цін і неконтрол інфляцією, ріст безробіття, падіння рівня зарплати. Виросли % ставки, КБ припинили добров кредитування, багато підпр стали збитковими. Пол і соц напруженість виникла в країнах Сх Євр і СРСР наприкінці 80-х – початку 90-х рр., відбила подальше поглибл кризи соц системи. Крїни зтали залежними від зх. кред системи, соц. система розпалась.
Епіцентром світ. Фін .кризи у 1997р. стали ряд країн Азії, згодом “азіатська” криза дійшла до к-н Латинської Америки, ряду к-н Схід. Європи. Світ. фін. криза в тій чи іншій мірі зачепила і промислово розвинуті країни,
Суч глоб фін криза - глибока фін криза, найгірша криза з часів великої депресії. Розпочавшись з банкрутства великих фін установ в США, вона швидко розрослась у глобальну кризу, що призвела до банкрутства декількох євр банків та падіння різних біржових індексів та значного падіння вартості акцій та товарів по всьому світу. Так, фін криза у США почалася з іпотечної кризи ще у 2006 року.
Причини сучасної кризи:високі ціни на сировинні товари, іпотечна криза в сша 2006, інновації на фін ринку, створення фін б.ульбашок
Наслідками кризи є: 1)знецінення нац. валюти і боргових зобов’язань, 2) зменш обсягів міжн. торгівлі.
Отже, ця фін криза спричинила втрату довіри не тільки до менеджменту кредитно-фін інститутів, але теж і до держ установ, які не виконали своїх контрольно-наглядових обов’язків.
Європейська боргова криза

Антикризовий потенціал національних економік.
Основною метою антикризового управління є забезпечення міцного положення на ринку і стабільно стійких фінансів країни при будь-яких економічних, політичних і соціальних метаморфозах у країні. Отже, воно повинне бути здатним вирішувати різнопланові і різнобічні завдання. У його рамках застосовуються, як правило, такі управлінські інструменти, що у специфічних українських умовах виявилися найбільш ефективними в рішенні всіх поточних завдань підприємства, а не тільки в усуненні тимчасових фінансових труднощів.
Сутність антикризового управління – прискорена і діюча реакція на істотні зміни зовнішнього середовища на основі заздалегідь ретельно розробленої гами альтернативних варіантів управлінських рішень, що передбачають різні дії в залежності від ситуації. В основі антикризового управління лежить процес постійних і послідовних нововведень у всіх ланках і галузях дій підприємства.
В странах Европы возникшие за счет кризиса дефициты бюджетов часто компенсируются сокращением затрат на социальную сферу. Другим направлением антикризисных стратегий, реализуемых странами ОСЭР, является эффективное использование финансовых средств

Передумови та концепції формування глобальних стратегій розвитку.
Сьогодні говор не лише про такі стратег, а й про глобал планув екон розв. Сучас екон трансформ проходять під впливом різних часто протилеж стратегій розв та інтегр світ екон. Серед цих стратег концепцій найб уваги заслугов:
*стратег концепт соціаліз розв, метою якої є таке спрямув світ розв і такий екон поряд, які забезпеч б стабільн світ екон сист і справедл розпад світ рес і світ дох;
* стратег ліберал ринк розв. Ця стратег з позиції сили надрозв і розв держ. Для них лібераліз означ вільн вторгн в екон відстал країн з метоє оволодін нею і розшир контрольов ними ринків. Ця страт веде до панув глоб світ екон;
* стратег сталого розв, що орієнт інтеграл екон, еколог і соціал аспектів розв. Еколог-екон модель розв є більш популярн;
* стратег структур перебуд і фін стабіліз, спрямован на силов адатпц екон окремих країн до потреб глобал ринку в рамках його північноценрт конфігур.
*стратег експансії країн „зони прогресу” – „зол мільярда”, що захищ особл інтереси, нац багат і монопол дох шляхом створ спец інфрастр і режимів влади в відповід країнах, що веде до гостр соц і екон дискримін і деградац;
*стратег контрольов неопротекціон, регіоналіз, девелопментиз, як спец стратег глобал країн, що застосов до країн Півд-Сх Азії;
*стратвипередж, іорсован надрозвит, спрямив на інтеграл ВПК і інтелектуальн рес з бюдж впливан; *мобіліз стратег автаркії розвит, регулюв ринку, застосув надзвич сист управл. Це одна з предкриз і антикриз стратег;
* антисоц стратег надексплуат природи, що застосоу глобал корпораціями. Вони виклик загрозу підриву цивіліз.



Національна конкурентоспроможність у глобальних умовах розвитку.
конк-жність трактується як зумовлене екон, соц і політ факторами стійке становище країни або її продуцента на внутр і зовн ринках.
Особлив суч світпроцесів, що суттєво впливають на конк-жність. 1. Посил монополіз та тиску на «слабкі країни» (сьогодні ТНК контрол до 40% світ пром в-ва та понад 50% світ торг).2. Посил цін конкуренції. 5. Структурні зрушення у світ госп. 6. Переваж факторів рентабел над факторами ефективності.
На сучасному етапі світового розвитку забезпечення національної конкурентоспроможності будь-якої країни зазнає істотного впливу глобальної конкуренції. Однозначно позитивно або негативно оцінити такий вплив неможливо. Рушійною силою глобальної конкуренції є сприяння економічному розвитку країн, а руйнівною– провокування різкої диференціації країн за рівнем життя. Отже, глобальна конкуренції, з одного боку, супроводжується формуванням нових умов і джерел розвитку, а з іншого – несе в собі чисельні виклики – технологічні, економічні, соціальні, цивілізаційні.
Негативний бік впливу глобальної конкуренції підсилюється ”вибухами” сучасних фін-ек криз, які набувають глобального характеру і можуть мати катастрофічно руйнівні наслідки. За таких умов ключовою складовою національної конкурентоспроможності кожної держави і, водночас, атрибутом як країн-лідерів світової цивілізації, так і країн, що розвиваються, виступає економічна безпека.
Роль ТНК: якщо ТНК для отримання глобальної конкурентоспроможності потрібно оптимально розмістити мобільні відтворні ресурси по всьому світу, тобто управляти всім відтворювальним ланцюжком (від фінансування до збуту готової продукції), грунтуючись на своїх технологічних превосходствах, то країна для отримання глобальної конкурентоспроможності повинна мати на своїй економічній території штаб-квартиру, що управляє цим відтворювальним ланцюжком.

Інтеграційний потенціал СНД.
1991 СНД було створено в якості регіонального співтовариства держав у відповідності з підписаною в Мінську угодою про створення СНД, Алма-Атинською декларацією та протоколом до Мінської угоди.13
1993 p. країни-члени підписали угоду про створення Економічного союзу, яким передбачалось вільний рух товарів, послуг, капіталів та робочої сили, реалізація скоординованої політики (грошова та кредитна системи, ціни та податки, бюджетні питання, митна та валютна сфери), підтримка вільного підприємництва, сприяння сумісного виробництва та координація господарського законодавства.
Слід зазначити, що інтеграційні процеси в межах СНД розвиваються в умовах погіршення економічного стану країн-учасниць.
Торговельно-економічні відносини необхідно координувати з тими соціально-економічними реформами, до яких приступили країни СНД. Разом з тим, незважаючи на безальтернативність інтеграції, чекати на позитивні зміни, пов'язані з формуванням Економічного Союзу країн СНД, в недалекому майбутньому не доводиться. Це пояснюється тим, що на даний момент пов'язати воєдино в багатьом суперечливі інтереси на багатосторонній основі досить складно, зокрема через різноспрямованість політичних дій окремих держав СНД. Поки що потреба у відновленні та розвитку інтеграційних зв'язків визначається для більшості країн СНД, перш за все, їх залежністю від поставок паливно-енергетичних ресурсів, лісоматеріалів, мінеральної сировини, хімічних продуктів, а також коопераційними зв'язками в сфері машинобудівної, радіоелектронної, оборонної промисловості.
Відносини Укр з державами СНД складаються на основі двосторонніх торгово-економічних угод. Для України СНД не є інструментом відновлення наддержави з центром у Москві, а засіб налагодж взаємовиг співроб й інтеграції. Сукупний товарообіг між країнами СНД відчутно скорочується. І справа тут не стільки у відцентрових тенденціях, скільки в техніко-екон непідготовл більшості країн СНД до реінтегрув на новій, ринковій основі. Виявилася нежиттєздатною значна частина колиш системи наук-вироб спеціаліз і кооперування. Показово, що майже всі країни СНД переважну частину своїх експ-імп операцій здійснюють з Росією і лише в невеликих обсягах - із сусідніми державами.

Субрегіональний вектор інтеграційної політики України. Співробітництво в межах ОЧЕС та ГУАМ.
ОЧЕС  В рамках Організації Україною підписано низку регіональних угод та Меморандумів:
- Угода про співробітництво у галузі запобігання та ліквідації наслідків природних та техногенних катастроф;
- Угода про спрощення візових процедур для підприємців, водіїв вант автотрансп
- Меморандум про взаєморозуміння з розвитку морських магістралей у регіоні ОЧЕС
-Меморандум про скоординований розвиток Чорноморського транспортного кільця швидкісних автомагістралей
У сферах запобігання надзвичайним ситуаціям та співробітництва правоохоронних органів завершено підготовку до започаткування діяльності мереж офіцерів зв’язку з метою здійснення координації країн-членів на зазначених напрямках.
Україна бере активну участь в діяльності галузевих допоміжних органів ОЧЕС.
ГУАМ Спільні економічні інтереси держав ГУАМ найбільше сконцентровані навколо питань транспортування прикаспійських енергоносіїв та прокладання нових транзитних маршрутів через Кавказький регіон. ===інв., безпека і стабільність в регіоні. Основними ознаками економічної співпраці між країнами членами ГУАМ є:
повільність динаміки внутрішньоблокової торгівлі, на яку припадає менше 5% загального експорту країн"членів;
вузькість спеціалізації взаємної торгівлі
практично відсутня інвестиційна складова
повільність розв’язання проблем енергетичної незалежності (за винятком Азербайджану)
Виклики:
збереження внутрішньополітичної нестабільності в країнах, особливо в Україні,
посилення конкуренції з боку інших країн, особливо РФ та країн Азії,
Країни мають досить сформовану базу –у сільському господарстві та харчовій промисловості, рекреаційній сфері, електроенергетиці та транспорті.

Співробітництво України з міжнародними економічними організаціями.
Нині Україна є членом більш ніж 40 як міжурядових, так і неурядових
ООН 26 червня 1945 р., Україна в числі перших пiдписала Статут i увiйшла в групу з 51 держави-засновниці ООН. Як одна з держав-засновниць ООН, Україна неухильно дотримується цiлей та принципiв Статуту Органiзацiї, робить суттєвий вклад у її дiяльнiсть у сферах пiдтримання мiжнародного миру та безпеки, роззброєння, економiчного та соцiального розвитку, захисту прав людини, змiцнення мiжнародного права тощо. Генеральнi секретарi ООН чотири рази вiдвiдали Україну, зустр през і генсек.
Україна продовжує докладати значних зусиль з метою пiдвищення ефективностi дiяльностi ООН та її адаптацiї до нових вимог сьогодення.
Наша держава надає виключно важливого значення питанню реформування Ради Безпеки. Україна виступає за розширення членського складу РБ, пiдтримуючи збiльшення кiлькостi як постiйних, так i непостiйних членiв.
На сьогоднi Україна є членом Комiтету з програми i координацiї, Спецiального комiтету з операцiй з пiдтримання миру, Комiтету з внескiв, Комiтету з використання космiчного простору в мирних цiлях, Комiтету з питань здiйснення невiд'ємних прав палестинського народу, Консультативного комiтету з навчання, вивчення, розповсюдження та ширшого визнання мiжнародного права, Комiтету з енергетики та природних ресурсiв, Комiсiї з роззброєння,
Нині Україна є найбiльшим контрибутором до [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] серед європейських країн
Завдяки активнiй позицiї України у мiжнародних органiзацiях наша країна отримала значну технiчну, матерiальну та фiнансову допомогу, зокрема, з боку Програми розвитку ООН (ПРООН), Глобального екологiчного фонду, МАГАТЕ, Мiжнародної органiзацiї працi (МОП), ЮНКТАД, ЮНIДО, Фонду ООН у галузi народонаселення (ЮНФПА), Мiжнародного союзу електрозв'язку (МСЕ), Всесвiтнього поштового союзу (ВПС), Всесвiтньої органiзацiї iнтелектуальної власностi та iнших.
Великi обсяги зовнiшньої допомоги Україна одержала для вирiшення складного комплексу завдань, пов'язаних з лiквiдацiєю наслiдкiв Чорнобильської катастрофи та облаштуванням колись депортованих народiв, у тому числi кримських татар.

Глобальне лідерство ТНК.
За визначенням Конференції ООН з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД), ТНК - це підприємства, що складаються з материнського підприємства та його закордонних філіалів, при цьому ТНК можуть як набувати статусу корпорації, так і не мати цього статусу.
В целом ТНК обеспечивают около 50 % мирового промышленного производства. На ТНК приходится более 70 % мировой торговли, причем 40 % этой торговли происходит внутри ТНК, то есть они происходят не по рыночным ценам, а по так называемым трансфертным ценам, которые формируются не под давлением рынка, а под долгосрочной политикой материнской корпорации. Очень большие ТНК имеют бюджет, превышающий бюджет некоторых стран. Из 100 наибольших экономик в мире, 52  транснациональные корпорации, остальные  государства. Они оказывают большое влияние в регионах, так как имеют обширные финансовые средства, связи с общественностью, политическое лобби. Транснациональные корпорации играют важную роль в [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].
ТНК имеют очень весомую роль в мировых научно-исследовательских и опытно-конструкторских разработках (НИОКР). На долю ТНК приходится более 80 % зарегистрированных патентов, при этом на долю ТНК приходится и около 80 % финансирования НИОКР.
ТНК  это не только производственные компании, как, например, [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], но и [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], телекоммуникационные компании, страховые компании, аудиторские компании, инвестиционные и пенсионные фонды.

Енергетична безпека України в сучасних умовах.
Енергетика світу, у тому числі енергетика України, має чотири головні аспекти: собівартість, існуючі запаси, безпечність, екологічність. Розглянемо їх детальніше. 
Україна в порівнянні з іншими державами не достатньо забезпечена енерг. рес-ми. 96% обладнання ТЕС вже виробили свій ресурс, а ГЕС не мають достатньої потужності для покриття навантажень.
Розвідані запаси традиц-х енергоносіїв, особливо вугілля, в Україні досить значні, великих за оцінками покладів нафти та природного газу.
Інфраструктура видобування, переробки і використання енергоносіїв в Україні розвинута непогано. Однак в цій сфері кількість переважає якість, внаслідок чого на сьогодні значна більшість промислових підприємств ПЕК завантажені на 50 % і менше. Особливо це стосується нафтопереробних заводів.
Нафта поставлялася в основному з Казахстану, а після відкриття каспійських нафтових родовищ плануються поставки з Азербайджану. Розрив госп.зв’язків з респ-ми колиш.СРСР, який в осн-му і призвів до енерг.кризи в Укр., посилює негатив. вплив на забез-ня країни пал-енерг.рес-ми. В основному вся потреба в нафті і газі забезп-ся за рах. постачань з Росії і Туркменістану. Разом з тим відсутність вал.коштів на закупівлю необх.кіл-ті цих видів рес-в лише погіршує стан в ек-ці. Еф-ть та інтенс-ть сусп. вир-ва значною мірою залежить від його енергозабез-ті. Енергобаланс і еволюція його стр-ри хар-зує не лише певний рівень викор-ня тих чи ін.енергоносіїв, а й наук.-техн., соц., орг-ні та вироб. зрушення в народнму господарстві. Україна платить найвищу в світі [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]. Він є однією з вагомих складових енергетичного балансу України. 2011 року базова ціна на газ для України склала 450 дол. за тисячу кубометрів, у той час як для Західної Європи   в межах 350 дол. (у 2010 році  237 дол.).
Завдання щодо вдосконалення стр-ри енерг.балансу є скорочення енергоспож-ня, його оптимізація. За деякими данними зараз втрачається понад 1/2 видобутого палива і виробленої енергії, що свідчить про значні рез-ви економії. Найбільш енергомісткими сферами народного господарства є пром-ть і трансп-т. Укр. пром-ть спож-є понад 60% усіх пал-енерг.рес-в. На її частку припадає 80% можливої економії, яка може бути досягнута шляхом реалізації певних заходів, включаючи модернізацію вир-ва і зміни в рівні спож-ня енергії.


86. Сучасні міжнародні інтеграційні пріоритети для України
Об'єктивна необхідність інтеграції Укр у світ господарство і розвитку її МЕВ безпосередньо випливає, насамперед, з потреб використання в національній системі відтворення міжн поділу праці для прискорення переходу до ринкової ек-ки з метою розвитку країни і зростання багатства суспільства. Така необхідність спрямована на формування ефективної структури ек-ки країни. ЗЕЗ у процесі інтеграції України у світове господарство охоплюють також комплекс розв'язуваних спільними зусиллями екологічних проблем.
Поряд з об'єктивною необхідністю інтеграції України у світове господарство і розвитку її зовнішньоекономічних відносин існують і об'єктивні можливості для таких процесів. До них, насамперед, належить економічний потенціал нашої країни, що дає підставу для участі в міжн поділі праці.
Об'єктивною можливістю для інтеграції у світове господарство є вироблення механізму зовнішньоекономічних зв'язків, по-перше на макрорівні (загальнодержавному); по-друге на мікрорівні підприємств; по-третє на глобальному і регіональному рівнях шляхом участі у спеціалізованих і багатоцільових економічних міжнародних організаціях ООН і регіональних економічних об'єднаннях типу ЄС, певних структурах СНД, зони вільної торгівлі між Грузією, Україною, Узбекистаном, Азербайджаном і Молдовою (ГУАМ), Чорноморської зони співробітництва тощо. Поєднання об'єктивної необхідності й об'єктивних можливостей входження України у світове господарство робить цей процес закономірним.
Вектори інтеграційних процесів України різноманітні. Її геополітичний стан, рівень розвитку економіки і статус позаблокової держави відбивається на інтеграційних процесах.
87.Масштаби і динамізм розвитку процесів торгової глобалізаціїї
Поглиблення МПП і інтенсифікація господ зв’язків, що характерні для світових глобалізаційних процесів, закономірно, знаходять своє вираження у розширенні торгівлі. Масштаб постійно зростаюч торг глобалізації пов’заний із зростаюч ек взаємозалежн країн усього світу в результаті збільш обсягу і розмаїтності міжн угод з товарами, послугами і світ капіталом і пов’яз з ними валютн поток, обмін технолог, інформац й ідеями, переміщен людей. Найбільш важл проявами торг глобалізації є взаємозв'язки ринків, фінансів, товарів і послуг, створені в першу чергу ТНК-ми.
Зрост масшт світ торг сприяли такі осн ф-ри:*НТР,що прияла створ нових галузей ек,прискор реконстр старих;*активна діяльн ТНК;*регул міжн торг шляхом міжн торг угод,прийнят в рамках ГААТ-СОТ;*розв процесів торг-ек інтеграц (напр.,створ зон вільної торг);*виникн загально світ ринку для стандартиз товарів;* у товарн експорт все біш високу частку займають високотехнолог вироби; *зрост:* питомої ваги готових виробів та напівфабрикатів; зрост частки машин, обладн та транспор засобів; інтенсифік обміну прод інтелект праці («ноу-хау»).готових виробів;* Розповсюдж сталих та довгострок відносин між постач та покупцями, зрост питомої ваги внутрішньофірм постачань у межах ТНК * Посил конкур між трьома центрами світ ек розв: США, Яп та ЄС.*експорт послуг випереджає зрост експорту тов.
Якщо ліквід торг бар’єрів буде продовжув,то ємність ринку товарів буде зростати в середн на 6% щорічно на протязі найближчих 10 років. Торг в сфері послуг буде зрост ще більш високими темп,чому сприяють подальші успіхи інформатики і зв’язку.

88. Економічні кризи в умовах глобалізації=
Ек криза – різке погіршення ек стану країни, що виявляється в значному спаді виробництва, порушенні виробн зв’язків, що склалися, банкрутстві підприємств, зростанні безроб, і у рез в зниженні життєвого рівня, добробуту насел.
Ек криза поділ на: промислові та фін;
циклічні, структурні та системні.
Особливістю суч глоб ек криз є те, що вони протікають за умов надзвичайно вис рівня взаємозалежн. нац економік. Така взаємозалежн. означає, що кризові явища надзвичайно швидко поширюються в св. господарстві, втягуючи в орбіту кризи практично всі країни. Також глобальна криза засвідчила необхідність масштабного втручання держави в економіку, елементом якого була фактична націоналізація окремих фін. інституцій.
В умовах глоба ліз фін ринків, зростання потоків капіталів актуальними є глобальні фін-ек кризи – розлад процесу функціонування фінансового ринку, яий виявляється в знеціненні нац валюти, виснаженні вал резервів, масовому банкрутстві кредитно-фінан установ, дефолтах по суверенних боргах. Фін криза складається з валютної, банківської та боргової.
Основні передумови виникнення світових фінан-ек криз в умовах глобалізації:
1)Перевиробництво продукції 2. Недієвість механізму ринкової саморегуляції. 3. Спекуляції інвесторів на фондових біржах та ринках4. Бюджетний дефіцит країни та його фінансування за допомогою внутрішніх позик 5. Слабка банківська система 6.Великий зовнішній борг країни. 7.Скорочення золотовалютних резервів країни. 12. Неефективна фінансова і грошово-кредитна політика держави.
Остання св. фін-ек криза 2008-2009 рр була викликана:
1) високими цінами на товари сировини;
2) іпотечною кризою у США у 2007 році;
3) інноваціями на фін ринках;
4) створенням фін бульбашками, зростанням віртуальної економіки.
Основними наслідками кризи для глобалізаціє є:
1) зниження темпів процесу лібералізації фін політики;
2) підірвання довіри до моделі капіталізму, яка заснована на вільному ринку;
3) погіршення стану св. економіки;
4) диверсифікація валютної та фін системи, порядок якої не буде залежати від США;
5) ЄС має намір сформув. справжній ек уряд, де держави будуть тісно працювати з ЄЦБ.














89. «Нова економіка» як форма реалізації національних конкурентних переваг
Термін «нова економіка» значно пов'язаний із поширенням Інтернету. Його виникнення датоване серединою 90-х рр. коли на ринок вийшли перші інтернет-компанії (Yahoo, AOL, Amazon.com).
Істотною рисою НЕ є розробка і використання нових знань. Таким чином, НЕ – це виробництво і використання нових знань, перетворення їх у самостійний фактор виробництва, який відіграє ведучу роль у системі факторів виробництва, і розвиток за «старими» законами, що діє по-новому в нових умовах і за новими законами, що зумовлюють прискорення розвитку.
Конкур в новій ек значною мірою переноситься в Інтернет і набуває рис моделі доскон конкур, тому що формує достаток інформації, необмеж кільк покупців та продавців, зводить до нуля операц витрати і ліквідує всі бар’єри для нових учасн ринку. Для взаємодії на них створюють каталоги і проводять аукціони, що дає змогу зводити велику кількість покупців та продавців з усього світу і вчасно ліквід надлишки продукції. Торгівлю стандартизованим товаром однієї галузі здійсн на електронбіржах. При цьому Інтернет забезпечує велику прозорість, що образно назвати «оголеною економікою». Одним із першочергових завдань форм механізмів нової ек є створ міжн сист емісії і викор електрон грошей. У деякій мірі новий світ ек порядок уже створюється. Він представл такими органами, як ООН, Світ банк рекон і розвитку, МВФ, СОТ, Євро парламент і т.п. Однак він не має ще чіткої логічно завершеної стр-ри.
Характерні риси НЕ: ліквідація геогр. та нац. границь; збільшення впливу індивідів і неуряд.орг-й; нова роль простору і часу (важливість Інтернету); ключові продуктивні сили: інформац-я, знання і досвід; основа розвитку: високі техн-ї, інновації, наука і освіта; ринк.структура: динамічна; конкурентна модель: глобальна; домін.напрям інвестицій: знання, розробки, інтел.капітал; джерело кокур.переваг: інноваційність, гнучкість, швидкість; житт.цикл товару: вимірюється місяцями; домінування послуг; форма освіти: очна, заочна, дистанційна, мобільна; форма працевлаш-ня: дистанційне, тимчасове.

90. Феномен “країни-системи” в глобальній економіці
«Країна-система» зазвичай може бути представлена державою, яка в цілях реалізації власних геоекономічних інтересів формує самостійну систему інтернаціоналізованих відтворювальних ядер (циклів). Їх ланками виступають національні транснаціоналізовані структури, яким делегується реалізація національних інтересів у геоекономічному просторі і одночасно забезпечується їх військовий захист.
1.Найяскравішим прикладом даного феномена є, США, адже з якогось моменту-не вписуються в рамки категорії нац держави
2. Наприклад Шенген, який є навіть більш характерним представником даного сімейства, оскільки не претендує на роль глобального регулюючого органа.Зараз, одержуючи візу в євр країну, що входить у шенгенську зону, ви читаєте на ній напис «Держави Шенгена», а не назву тієї чи іншої нац держави.
3. Великий Китай, що включає КНР, який приєднав Гонконг, поглинув Макао, наполегливо придивляється до Тайваню... Намагаючись оцінити міць Китаю, ми вимушено користуємося різною соціальною метрикою: скажімо, включаючи чи виключаючи дані по Гонконгу, по-різному обчислюючи кількість китайців у світі і т. п. Культурно-цивілізаційне коло даної країни-системи містить у собі цілі держави, такі як Сингапур (90 % населення якого китайці), всю південно-східну діаспору хуа-цяо, нарешті, чайна-тауни, розкидані по усьому світі... Китайський світ це інноваційне соціальне утворення, новий формат країни-системи, що виходить не тільки за рамки національної держави, але також і за рамки колишнього трактування державності.

91. Геоекономічні реалії і інтеграційні стратегії України.
Я вважаю що в основу формування сучасної геоекономічної стратегії розвитку України мають бути покладені позиції концепції сталого просторового розвитку регіонів, який є динамічним процесом забезпечення ефективної ієрархічної взаємодії соціальних, економічних, екологічних, інноваційних, інформаційних елементів (підсистем) простору життєдіяльності людей для повного та доступного для всіх верств нинішнього та майбутнього поколінь людей задоволення їхніх різноманітних потреб.
Стратегічні пріоритети сучасної інтеграційної політики України
Екон. інтеграція є процесом об'єднання та взаємного структурного наближення нац. економік, який приводить до появи спільн. ринкового простору, створення інтернаціональних форм господарюв., збільш. взаємозалежності виробн. комплексів, все більш широкого узгодж. екон. політ. та спільного регулюв. на основі міждержавних угод і за мікроекономічної підприємницької взаємодії.
Стратегія інтеграції Укр. до ЄС має забезпечити входження держави до європ. політ., ек. і правов. простору і отримання на цій основі статусу асоційованого члена ЄС, що є гол. зовнполіт. пріоритетом Укр. Осн. напрями інтеграц. процесу: 1 адаптація зак-ства Укр. до зак-ства ЄС, забезпечення прав людини; 2 ек. інтеграція та розвиток торг. відносин між Укр. і ЄС; 3 інтеграція Укр. до ЄС у контексті загєвроп. безпеки; 4 політ. консолідація та зміцнення демократії; 5 адаптація соц. політики Укр. до стандартів ЄС; 6 культурно-освітня і науково-технічна інтеграція; 7 регіональна інтеграція Укр.; 8 галузева співпраця; 9співробітництво у галузі охорони довкілля.
Одним з перспективних регіон інтеграційних об’єднань може стати ГУАМ. Спільні економічні інтереси держав ГУУАМ найбільше сконцентровані навколо двох питань - транспортування прикаспійських енергоносіїв та прокладання нових транзитних маршрутів через Кавказький регіон. Водночас регіон Причорномор'я, у тому числі й Закавказзя, має неабияке значення як ринок збуту української продукції. Перспективним напрямком ек. співробітництва є також розвиток інвестиційної діяльності між державами ГУАМ, створення СП по переробці с/г продукції, в галузі машинобудування, енергетики і транспорту.





15

Приложенные файлы

  • doc 1381022
    Размер файла: 695 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий