Parazitilogiya_ta_invaz_hvorobi_tvarun_

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ
НАУКОВО-МЕТОДИЧНИЙ ЦЕНТР АГРАРНОЇ ОСВІТИ













ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ
з навчальної дисципліни«ПАРАЗИТОЛОГІЯ ТА ІНВАЗІЙНІ ХВОРОБИ ТВАРИН»
для підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня «Бакалавр»напряму «Ветеринарна медицина» (6.110101)





















2011





Розробники: д.в.н., професор, завідувач кафедри паразитології та токсикології Дахно І.С. (Сумський національний аграрний університет); д.в.н., професор, завідувач кафедри паразитології та іхтіопатології Стибель В.В. (Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнології ім. С.З. Гжицького); к.в.н., доцент кафедри паразитології Дідаш К.В. (Національний університет біоресурсів і природокористування України)




Рецензенти: д.в.н., професор кафедри паразитології,член-кореспондент Приходько Ю.О. (Харківська державна зооветеринарна академія); к.б.н. професор, завідувач кафедри паразитології та ветеринарно-санітарної експертизи Шендрик Л.І. (Дніпропетровський державний аграрний університет)

































1. Засновником вчення про гельмінтологію є:
К.І. Скрябін
Є.Н. Павловський
О.П. Маркевич
В.Л. Якимов

2. Вкажіть гельмінта свиней, яйце якого представлене на рисунку (збільшення ок.х15, об.х20):

Trichuris suis
Oesophagostomum dentatum
Ascaris suum
Ollulanus suis

3. Назвіть хворобу коней, за якої діагностику проводять, досліджуючи зскрібки перианальних складок:
стронгілідоз
оксіуроз
параскароз
парафіляріоз

4. Гельмінт, якими заражуються тварини у разі заковтування інвазійних яєць з кормом:
аскаридат
дирофілярії
диктіокаули
фасціолами
мюлеріями

5. Засновником вчення про арахноентомологію є:
К.І. Скрябін
Є.Н. Павловський
О.П. Маркевич
В.Л. Якимов

6 Назва гельмінта, наведеного на рисунку 6

Echinococcus granulosus
Multiceps multiceps
Taenia pisiformis
Taenia hydatigena

7. Інвазійна стадія личинки збудника опісторхозу в організмі риб, це:
адолескарій
мірацидій
редії
метацеркарій

8. Захворювання, які діагностують у птиці:
трихуроз
аскароз
амідостомоз
капіляріоз

9. Хвороба, основною клінічною ознакою якої є «зачіс» хвоста:
стронгілідоз
оксіуроз
параскароз
парафіляріоз

10. Найбільш ефективний препарат у разі дипілідіозу м’ясоїдних:
рафоксанід
дектомакс
дронцит
універм
левамізол

11. Гельмінт, яйця якого представлені на рисунку:
13 SHAPE \* MERGEFORMAT 1415
Moniezia expansa
Thysaniezia giardi
Avitellina centripunctata
Stilesia globipunctata

12. Вид гельмінта, яйце якого представлене на рисунку:




Trichuris suis
Neoascaris vitulorum
Dicrocoelium lanceatum
Echinococcus granulosus

13. Яйця стронгілідного типу у гельмінтів:
трихурисів
буностом
унцинарій
гемонхів

14. Проміжні хазяї телязій, це:
мухи-жигалки
мухи-корівниці
мошки
мокреці

15. Інвазійна личинка збудників фасціольозу називається:
адолескарій
мірацидій
редії
метацеркарій

16. Препарати, що використовують у разі фасціольозу жуйних, це:
роленол
політрем
мебендазол
універм
піперазин

17. Паразитує в органах зору тварин збудник гельмінтозу:
+Thelazia gulosa
-Trichuris vulpis
-Thysaniezia giardi
-Uncinaria stenocephala
-Dyphyllobothrium latum

18. Мігрують кровоносними судинами личинки нематод:
неоаскарисів
анкілостом
телязій
аскаридій
токсаскарисів

19. Вкажіть хвороби-зоонози:
дрепанідотеніоз
телязіоз
опісторхоз
фасціольоз
ехінуріоз

20. Хазяїн, в якому личинки гельмінтів не розвиваються, а лише зберігаються в інвазійній стадії:
додатковий
проміжний
дефінітивний
резервуарний

21. Гельмінти, личинки яких представлені на рисунку за мікроскопічного дослідження крові собаки, це:
13 SHAPE \* MERGEFORMAT 1415
дирофілярії
унцинарії
токсокари
дипілідії

22. Вид гельмінтів, яйця яких представлені на рисунку (золотисто-жовті):







Fasciola hepatica
Liorchis scotiae
aramphistomum cervi
Echinostoma revolutum
icrocoelium lanceatum
chinococcus granulosus

23. Відносяться до хімічної групи макроциклічних лактонів препарати:
аверсект
бронтел
дектомакс
універм



24. Вкажіть проміжних хазяїв сетарій:
мухи-жигалки
мухи-корівниці
мошки
комарі

25. Основне місце паразитування дикроцелій у овець:
нирки
жовчні ходи печінки
кишечник
легені

26. Досліджують послід птиці у разі підозри на ехіностоматидози методом:
Фюллеборна
послідовного промивання
Бермана-Орлова
Горшкова

27. У гермафродитному членику подвійний статевий апарат мають збудники цестодозів:
аноплоцефалідозів коней
монієзіозу жуйних
ехінококозу м’ясоїдних
тизанієзіозу жуйних
дипілідіозу м’ясоїдних

28. Проміжний хазяїн фасціоли гігантської:
малий ставковик
живородка болотна
болотний ставковик
вушкоподібний ставковик

29. Реєструють частіше дикроцеліоз у регіонах України:
райони, де багато низинних пасовищ
північні райони
південь, степові райони країни
Полісся
реєструється повсюди

30. Розміри, до яких може виростати Taenia saginata:
до 1 метра
до 3 метрів
до 4 метрів
до 10 метрів і більше

31. Захворювання, за якого проводять діагностичні дегельмінтизації, коли клінічні ознаки дають підставу його запідозрити, а лабораторні методи не підтверджують, це:
аскароз
фасціольоз
опісторхоз
монієзіоз

32. Місце паразитування личинок Strongylus vulgaris:
артерії кореня брижі
артерії шлунка
артерії стінки тонкого кишечнику
артерії нирок

33. Статевозрілі аскариси локалізуються:
у товстому кишечнику
у тонкому кишечнику
у печінці
у легенях

34. Нематода курей, яка паразитує в сліпих кишках:
аскарис
дрепанідотенії
гетеракіс
раєтинії

35. Жуйні тварини заражаються збудниками диктіокаульозу через:
заковтування інвазійних яєць
заковтування проміжних хазяїв
заковтування інвазійних личинок
перкутанно

36. Локалізуються дикроцелії в організмі жуйних тварин у:
тонкому кишечнику
товстому кишечнику
шлунку
жовчних протоках печінки

37. Найбільш ефективні за дрепанідотеніозу гусей лікарські форми з вмістом:
гексихолу
альбендазолу
ніклозаміду
празиквантелу

38. Пора року, коли виявляють клінічний прояв гіменолепідідозів у водоплавних птахів:
весна
літо
осінь
зима

39. Найбільш характерні патолого-анатомічні зміни за езофагостомозу свиней:
гіперемія і набряк слизової оболонки товстого кишечнику
гіперемія, крововиливи в легенях
утворення вузликів у стінці товстого кишечнику
білі плями на печінці

40. Заражаються стронгілідами коні:
на пасовищі під час заковтування з травою інвазійних яєць
внутрішньоутробно
на пасовищі інвазійні личинки активно проникають через шкіру
на пасовищі під час заковтування з травою інвазійних личинок

41. Антигельмінтні препарати, які можна застосовувати для лікування коней за оксіурозу:
препарати левамізолу (бровалевамізол, левавет)
препарати з групи бензімідазолу (альбендазол, мебендазол, фенбендазол)
препарати із групи макроциклічних лактонів (дорамектин, івермектин,
моксидектин)
солі піперазину (адипінат, фосфат, сульфат)
препарати клозантелу (бронтел, роленол)

42. Препарати, які можна використовувати для дезінвазії пташників і вигулів:
емульсія бутоксу
розчин карболової кислоти
емульсія неостомозану
йодна емульсія ксилонафту
розчин їдкого натру

43. Гельмінти, личинки яких можуть спричинити феномен „visceral larva migrans” у людей:
Ascaris suum
Dictyocaulus filaria
Trichuris suis
Ancylostoma caninum

44. Дегельмінтизацію птиці у разі ехіностоматидозів проводять:
весною
влітку
восени
взимку

45. Проводять дослідження щодо визначення ефективності препаратів у разі фасціольозу жуйних тварин:
через 10-15 днів
через 20-25 днів
через 40-45 днів
через 3 міс.

46. Після вигону на пасовища у телят проявляється гостра форма парамфістоматидозів через:
3-4 тижні
2-2,5 міс.
3-3,5 міс.
4 міс.

47. Проводять преімагінальні дегельмінтизації ягнят у разі монієзіозу:
Перша – через 2 тижні після вигону на пасовище,
друга – через 3 тижні після першої обробки.
Третя і четверта з 5-місячним інтервалом
Перша – через 2,5-3 тижні після вигону на пасовище,
друга – через 1 тиждень після першої обробки
Третя і четверта з 2-тижневим інтервалом

48. Ефективний метод діагностики цистицеркозу, це:
імунологічний
латексаглютинації
візуальний огляд туш
люмінесцентний
компресорний

49. Основні патолого-анатомічні зміни у разі параскарозу коней:
субсерозні крововиливи – темно-червоні плями
масові крововиливи в м’язах, легенях, підшкірній клітковині
в печінці і легенях паразитарні вузлики з вогнищами некрозу в центрі
в серці і легенях крапкові крововиливи, запалення

50. Дегельмінтизують приотарних собак у пасовищний період, разів:
два
три
чотири
кожного місяця

51. Заражається людина бичачим ціп’яком:
під час заковтування яєць паразита разом із водою
під час вживання в їжу страв із сирого м’яса (струганина), ураженого цистицерками
під час вживання в їжу страв недостатньо термічного обробленого м’яса (шашлик,
біфштекс), ураженого цистицерками

52. Локалізація статевозрілих диктіокаул:
у дрібних бронхах і альвеолах
у бронхах і трахеї
у альвеолярних ходах, найдрібніших бронхіолах легень
у печінці

53. Локалізується збудник трихурозу у свиней:
у бронхах
у шлунку
у тонкому кишечнику
у товстому кишечнику

54. З метою лабораторної діагностики дирофіляріозу досліджують:
фекалії
кров
сечу
зскрібок шкіри

55. Вкажіть інсектициди із групи клозантелу:
бронтел
івомек
універм
фасковерм
біпін

56. Профілактика у час стійлово-вигульного утримання тварин проводиться за гельмінтозів:
ехінококоз
парамфістоматидози
диктіокаульоз
езофагостомоз

57. Перебігає фасціольоз у великої рогатої худоби переважно:
гостро
хронічно
латентно
підгостро



58. Свині заражаються цистицерками:
у разі заковтування яєць Taenia saginata
у разі заковтування яєцьTaenia sоlium
у разі поїдання гризунів
у разі поїдання резервуарних живителів

59. Паразитують у людини личинки цестод:
цистицерк
ехінокок
цистицеркоїд
плероцеркоїд


60. Масове зараження коней стронгілятами відбувається:
у травні, червні
у липні
у серпні
у вересні

61. Характерна будова яєць параскарисів:
незрілі, круглі, великі, темно-коричневого кольору
сірого кольору, середніх розмірів, овальні, незрілі (всередині невелика
кількість зародкових шарів)
середнього розміру, асиметричні, жовтого кольору, всередині майже
сформована личинка, на одному з полюсів – несправжня кришечка

62. Хвороби, спільні для тварин і людей, називаються:
паразитоценози
паразитози
зоонози

63. Найбільшу кількість яєць фасціол під час дослідження проб фекалій від жуйних виявляють у:
серпені, вересені
січні, лютому
квітні, травні
протягом року

64. Локалізуються молоді парамфістоми в організмі жуйних тварин:
рубець
книжка
сітка
слизова оболонка тонких кишок


65. Найчастіше виявляють ехінококові міхурі у свиней:
у нирках
у селезінці
у печінці
у стравоході

66. Найбільш уражуються аскарисами свині у віці:
поросята-відлучені (2 міс.)
поросята 2-4 міс. віку
процес на відгодівлі (8-10 міс.)
свиноматки (1-2 роки)

67. Лабораторні методи зажиттєвої діагностики диктіокаульозу:
гельмінтоларвоскопічний метод Бермана
гельмінтоларвоскопічний метод Вайда
комбінований метод Щербовича
метод Фюллеборна

68. За підозри оксіурозу у коней, проводять:
дослідження фекалій
дослідження крові
дослідження сироватки крові
дослідження зскрібків

69. Паразитують кліщі родини Sarcoptidae:
в епідермальному шарі шкіри
під шкірою
на шкірі
у волосяних цибулинах

70. Ефективні методи обробки овець акарицидами у разі коростяних захворювань:
дегельмінтизація
купання у ваннах
ін’єкції
дезакаризація приміщень

71. Розташуйте правильно фази розвитку іксодових кліщів:
яйце
німфа
імаго
личинка



72. Уражаються отодектесами види тварин:
коти, собаки
коні
вівці
песці, лисиці

73. Інсектоакарициди із групи синтетичних піретроїдів, це:
бутокс
байтикол
неоцидом
неостомозан
себацил

74. Місяці, коли слід проводити ранню хіміотерапію у разі гіподермозу великої рогатої худоби:
вересень
лютий
жовтень
листопад

75. У тварин розвивається симуліотоксикоз від укусів комах:
комарі
мокреці
мошки
оводи

76. Уражаються нотоедресами тварини:
коти
велика рогата худоба
коні
кролі

77. Найефективніший метод обробки овець акарицидами у разі коростяних захворюваннь:
купання тварин у ваннах
обприскування
ін’єкції макроциклічних лактонів
поливання в ділянці спини і попереку

78. Комаха, яка в стадії імаго не харчується, це:
ґедзі
мухи
блохи
оводи

79. Місяці, коли слід проводити пізню хіміотерапію у разі гіподермозу великої рогатої худоби:
вересень
серпень
березень
квітень

80. Інсектоакарициди із групи макроциклічних лактонів, це:
неоцидол
дектомакс
бровермектин
роленол
баймек

81. Повторно слід обробляти тварин у разі саркоптозу через:
1-2 дні
7-10 днів
2 тижні
1 місяць

82. Строк життя вошей на тваринах, це:
1-1,5 міс.
2-4 міс.
6 міс.
1 рік

83. Основні клінічні ознаки у разі демодекозу великої рогатої худоби:
на шкірі голови, шиї, грудей горбики округлої форми, діаметром 2-10 мм, свербіж відсутній
на шкірі в різних ділянках тіла горбики гарячі і болючі
на шкірі жовна великі, мають нориці, можна видавити личинку
запалення шкіри з появою лусочок, випадіння шерсті, свербіж

84. Час паразитування личинок гастрофілюсів у коней, це:
1 міс.
2-4 міс.
6-10 міс.
1 рік

85. Виражену репелентну дію має препарат:
дектомакс
неоцидом
оксамат
бутокс

86. Збудник псороптозу овець:
Psoroptes cuniculi
Psoroptes ovis
Psoroptes equi
Psoroptes bovis

87. Спричиняють ураження вух у кролів збудники роду акариформних кліщів:
Psoroptes
Chorioptes
Otodectes
Sarcoptes
Notoedres

88. Вид мух, личинки яких паразитують у ранах, виразках, на слизових оболонках тварин:
вольфартова муха
муха-корівниця
коняча жигалка
муха хатня

89. Застосовують інсектицидні шампуні («Больфо»), емульсію у спеціальних піпетках та нашийники тваринам:
велика рогата худоба
вівці
собаки, коти
свині
коні

90. Морфологічна ознака, за якою відрізняються ооцисти токсоплазм від еймерій:
колір ооцист
розмір ооцист
кількість спороцист в ооцисті
будова оболонки

91. Протозооз, який є загрозою для здоров’я людини, це:
анаплазмоз
еймеріоз
балантидіоз
гістомоноз

92. Епізоотологія інвазійних хвороб вивчає:
морфологічні ознаки збудника
діагностику
особливості розвитку та згасання інвазійних захворювань
імунітет
93. Збудники бабезіозу великої рогатої худоби:
Babesia ovis
Babesia bovis
Babesia motasi
Babesia bigemina

94. Вид еймерій, що паразитує в сліпих кишках птиці:
Еimeria acervulina
Еimeria maxima
Еimeria tenella
Еimeria necatrix

95. Протозоози, які є зоонозами:
токсоплазмоз
гістомоноз
еймеріоз
ноземоз

96. Локалізуються саркоцисти в організмі проміжних хазяїв:
м’язи
кишечник
кров
очі

97. Проявляється клінічно балантидіоз у тварин:
собака
пацюк
велика рогата худоба
свиня

98. Переносять збудника анаплазмозу великої рогатої худоби в зоні Полісся кліщі родів:
Ixodes
Dermacentor
Boophilus
Hyaloma

99. Місце паразитування Еіmeria stidae в організмі кролів:
тонкий кишечник
товстий кишечник
печінка
шлунок


100. Препарати, що не перешкоджають розвитку імунітету у разі еймеріозу тварин:
фармкокцид
клопідол
кокцидіовіт
хімкокцид
кокцидін

101. Наука, яка вивчає паразитів та хвороби, що вони спричинюють у сільськогосподарських і промислових тварин, а деякі з них і у людини:
паразитологія
ветеринарна паразитологія
фітопаразитологія
медична фітопаразитологія

102. Наука, яка вивчає паразитичних червів і захворювання, спричинювані ними:
мікологія
протозоологія
гельмінтологія
арахноентомологія

103. Наука про паразитичних кліщів і комах - екзопаразитів тварин, людини й переносників збудників інфекційних та інвазійних хвороб:
інвазійні хвороби
протозоологія
гельмінтологія
арахноентомологія

104. Хазяїн, в організмі якого паразит досягає статевозрілої стадії, розмножується і виділяє інвазійні елементи – це:
дефінітивний
проміжний
резервуарний
облігатний

105. Хазяїн, в організмі якого розвивається личинкова стадія паразита і розмножується нестатевим шляхом:
дефінітивний
проміжний
резервуарний
облігатний



106. Хазяїн, в організмі якого паразит не розвивається, а тільки нагромаджується та зберігається в інвазійній стадії:
дефінітивний
проміжний
резервуарний
облігатний

107. Хазяї, які забезпечують паразитам найбільш сприятливі умови для життєдіяльності:
дефінітивні
проміжні
резервуарні
облігатні

108. Паразити, які паразитують у внутрішніх органах і тканинах хазяїна – це:
ендопаразити
ектопаразити
ларвальні паразити
імагінальні паразити

109. Паразити, які живуть на зовнішніх покривах тіла хазяїна – це:
ендопаразити
ектопаразити
ларвальні паразити
імагінальні паразити

110. Паразити, які спричинюють захворювання людини та тварин у стадії личинки – це:
ендопаразити
ектопаразити
ларвальні паразити
імагінальні паразити

111. Паразити, які спричинюють захворювання у статевозрілій стадії – це:
ендопаразити
ектопаразити
ларвальні паразити
імагінальні паразити

112. Паразити, які в циклі розвитку мають одного хазяїна:
облігатно-специфічні
неспецифічні
моноксенні
гетероксенні

113. Паразити, в циклі розвитку яких є два і більше хазяїв:
облігатно-специфічні
неспецифічні
моноксенні
гетероксенні

114. Сукупність особин, подібних анатомічно і фізіологічно між собою, які дають потомство і мають один генетичний фонд, яким вони обмінюються – це:
вид
популяція
біоценоз
антропозооценоз
115. Сукупність представників одного виду, які живуть на певній території – це:
вид
популяція
біоценоз
антропозооценоз
116. Препарати, що ефективні у разі фасціольозу жуйних тварин:
рафензол
мебендазол
оксібендазол
празиквантел
комбітрем

117. Назвіть проміжних хазяїв за простогонімозу птиці:
молюски, мурахи
молюски, коники
молюски, бокоплави
молюски, бабки

118. Плоскі гельмінти червоного кольору, на передньому кінці тіла мають адоральний диск, озброєний хітиновими шипами (35-40 штук). Визначте вид:
Paramphistomum ichikawai
Prosthogonimus cuneatus
Echinostoma revolutum
Liorchis scotiae

119. Назвіть препарати ефективні за еуритремозу жуйних тварин:
празиквантел
норсульфазол
бровасептол
сульфадиметоксин
120. Дефінітивний хазяїн заражається фасціолами, заковтуючи:
мірацидій
адолескарій
редії
церкарій
121. Дефінітивний хазяїн заражається дикроцеліями, заковтуючи:
мірацидій
церкарій
адолескарій
метацеркарій

122. Із яєць трематод виходить личинка:
мірацидій
редії
церкарій
адолескарій
123. Трематоди є:
геогельмінти
біогельмінти
нематоди
цестоди
124. Місце паразитування фасціол в організмі дефінітивного хазяїна:
підшлункова залоза
тонкий відділ кишечнику
фабрицієва бурса, яйцепроводи
жовчні ходи печінки

125. Місце паразитування дикроцелій в організмі дефінітивного хазяїна:
жовчні ходи печінки
підшлункова залоза
тонкий відділ кишечнику
фабрицієва бурса, яйцепроводи

126. Місце паразитування парамфістом в організмі дефінітивного хазяїна:
печінка
підшлункова залоза
тонкий відділ кишечнику, рубець
фабрицієва бурса, яйцепроводи

127. Місце паразитування опісторхісів в організмі дефінітивного хазяїна:
підшлункова залоза
жовчні ходи печінки
тонкий відділ кишечнику, рубець
тонкий відділ кишечнику

128. Місце паразитування простогонімусів в організмі дефінитивного хазяїна:
фабрицієва бурса
яйцепровід
підшлункова залоза
тонкий відділ кишечнику

129. Місце паразитування ехіностом в організмі дефінітивного хазяїна:
печінка
підшлункова залоза
тонкий відділ кишечнику
фабрицієва бурса, яйцепровід

130. Fasciola hepatica має форму:
листочкоподібну
округлу
грушоподібну
веретеноподібну

131. Taenia pisiformis нагадує за формою:
міхур
стрічку
пилку
лист

132. Цистицеркозом целюлозним хворіють:
велика рогата худоба
людина
кролі
свині
133. Дефінітивний хазяїн за цестодозів виділяє з екскрементами в зовнішнє середовище:
личинки
яйця
гермафродитні членики
зрілі членики

134. Місце паразитування збудників теніозів у людей:
тонкий кишечник
товстий кишечник
шлунок
м'язи

135. Інвазійна личинкова стадія за дипілідіозу:
ехінокок
цистицерк
ценур
цистицеркоїд

136. Збудника цистицеркозу свиней:
Cysticercus ovis
Cysticercus pisiformis
Cysticercus cellulosae
Moniezia benedeni

137. Збудник цистицеркозу у великої рогатої худоби, дефінітивним хазяїном якого є людина:
Cysticercus ovis
Cysticercus bovis
Cysticercus pisiformis
Coenurus cerebralis

138. Гермафродитний членик має подвійний набір статевих органів у збудників:
Moniezia expansa
Taenia multiceps
Cysticercus ovis
Cysticercus bovis
Moniezia benedeni

139. «Огірковий ціп’як» – це збудник:
Echinococcus granulosus
Dicrocoelium lanceatum
Dipilidium caninum
Fasciola gigantica

140. Дефінітивний хазяїн збудника цистицеркозу свиней:
свині
людина
свині і людина
орибатидні кліщі

141. У циклі розвитку Dipilidium caninum бере участь проміжний хазяїн:
людина
свиня
блохи, волосоїди
орибатидні кліщі

142. У циклі розвитку Moniezia benedeni бере участь проміжний хазяїн:
людина
жуйні
блохи, волосоїди
орибатидні кліщі

143. Дефінітивний хазяїн монієзій:
людина
жуйні
блохи, волосоїди
орибатидні кліщі
144. Дефінітивний хазяїн Echinococcus granulosus:
собаки, вовки, лисиці
жуйні
коні
кролі

145. Джерело інвазії за ценурозу овець:
люди
дрібна рогата худоба
собаки
свині

146. Місце паразитування збудника оксіурозу:
тонкий відділ кишечнику
товстий відділ кишечнику
підшлункова залоза
сліпі кішки

147. Збудник оксіурозу:
Oxyuris equі
Parascaris eqorum
Strongylus eqinus
Oesophagostomum dentatum

148. Збудник параскарозу:
Oxyuris equі
Parascaris eqorum
Strongylus eqinus
Ascaridia galli

149. Збудник пасалурозу:
Passalurus ambiquus
Ascaridia galli
Parascaris eqorum
Heteracis gallinarum

150. Збудник аскарозу свиней:
Ascaris suum
Ascaridia galli
Parascaris eqorum
Strongylus eqinus

151. Збудник аскаридозу:
Strongylus eqinus
Parascaris eqorum
Ascaridia galli
Ascaris suum

152. Збудник білуватого кольору. Ротова капсула добре розвинена, напівкулястої форми, ротовий отвір оточений численними трикутними пелюстками, це вид:
Parascaris eqorum
Ascaridia galli
Chabertia ovina
Ascaris suum

153. Стадії клінічного перебігу аскарозу:
шкіряна
легенева
кишкова
підгостра
гостра, підгостра

154. На телязіоз хворіють переважно:
велика рогата худоба
коні
кури
свині

155. На тетрамероз хворіють:
жуйні
коні
птиця
свині

156. Збудники трихінельозу свиней:
Trichinella pseudospiralis
Trichuris suis
Telasia gulosa
Trichinella spiralis

157. Місце паразитування личинок збудника сетаріозу, це:
тонкий відділ кишечнику
товстий відділ кишечнику
черевна, грудна порожнина, печінка
кров
158. Місце паразитування личинок трихінел:
товстий кишечник
тонкий кишечник
мґязи
печінка

159. Проміжним хазяїном для збудника дирофіляріозу є:
дощовий черв'як
комарі
мухи
відсутній

160. Місце паразитування збудника телязіозу:
тонкий відділ кишечнику
товстий відділ кишечнику
у м’язах
в органах зору

161. Іксодові кліщі є переносниками збудників захворювань:
бабезіозу великої рогатої худоби
телязіозу
анаплазмозу
дипілідіозу

162. Dermanissus gallinae, це:
кошарний кліщ
іксодовий кліщ
курячий кліщ
аргасовий кліщ

163. Відрізняється німфа іксодових кліщів від імаго за будовою:
відсутністю дихалець
відсутністю статевого отвору
наявністю статевого отвору
наявністю 4-ої пари кінцівок

164. Відрізняється за будовою личинка іксодового кліща від німфи:
кількістю кінцівок
відсутністю дихалець
кількістю кінцівок і відсутністю дихалець
ротовим апаратом

165. Відрізняється за будовою самка іксодового кліща від самця:
розміром щитка
відсутністю статевого отвору
будовою хоботка
розмірами у голодному стані

166. До аргасових кліщів відноситься:
Knemidocoptes
Argas persicus
Demodex bovis
Sarcoptes

167. Місця існування персидського кліща:
тварини
тваринницькі приміщення, кора дерев, нори грунтів
килими
пташники: тріщини, щілини стін, гнізда

168. Не можна обробляти акарицидами:
сільськогосподарських тварин
котів
собак
вагітних на останньому місяці і молодняк у перші 3 місяці

169. Паразитує дерманісусний кліщ:
на жуйних тваринах
на кролях
на птиці
на собаках, котах

170. До іксодид належать кліщі родів:
Hyalomma, Dermacentor, Haemaphysalis,
Knemidocoptes, Demodex
Psoroptes, Chorioptes, Otodectes
Rhipicephalus, Boophilus

171. Збудник псороптозу кролів:
Psoroptes bovis
Psoroptes ovis
Psoroptes equi
Psoroptes cuniculi

172. Паразитує Sarcoptes equi:
на кролях
на конях
на птиці
на собаках, котах

173. Паразитує Notoedres cati:
на вівцях
на конях
на птиці
на собаках, котах

174. Основна клінічна ознака за акарозів тварин:
відсутність апетиту
свербіж
зниження маси тіла
підвищення температури

175. Живих кліщів у зскрібках шкіри тварин діагностують:
вітальними методами
мортальними методами
усіма перечисленими
серологічними реакціями

176. Назвіть місце паразитування збудника рінестрозу коней:
шлунок
носова та лобна порожнини
підшкірна клітковина
кишечник

177. Melophagus ovinus паразитує на:
свинях
собаках
вівцях
конях

178. Личинки мухи Wohlfarthia magnifica паразитують:
у ранах
у виразках, на слизових оболонках
у лобних пазухах
у шлунку
у крові

179. Блохи є проміжними хазяями за:
сингамозу
дипілідіозу
монієзіозу
параскарозу
180. Збудником сифонаптерозу собак є:
Ctenocephalides canis
Ctenocephalides felis
Pulex irritans
Haematopinus suis
181. Збудником естрозу овець є:
Oestrus ovis
Hypoderma bovis
Gastrophilus intestinalis
Rhinoestrus purpureus

182. Локалізуються личинки великого шлункового овода:
на слизовій оболонці дванадцятипалої кишки
у лобних пазухах
на слизовій оболонці шлунку
на стінці глотки

183. Локалізуються личинки овода Oestrus ovis:
на слизовій оболонці дванадцятипалої кишки
в лобних пазухах
на слизовій оболонці шлунку
на стінці глотки

184. Збудниками гіподермозу великої рогатої худоби є:
Oestrus ovis
Hypoderma bovis
Gastrophilus intestinalis
Rhinoestrus purpureus
Hypoderma lineatum

185. Основна клінічна ознака за рінестрозу:
підвищення температури
слизово-гнійні виділення з ніздрів
свербіж
коліки

186. Види тварин, що більш сприйнятливі до гіподермозу:
дрібна рогата худоба
коні
свині
велика рогата худоба

187. Основна клінічна ознака за гіподермозу:
утворення на шкірі горбиків (жовен)
коліки
розлад функції травного тракту
підвищення температури тіла
188. Естрозвід диференціюють:
гастрофільозу
гіподерматозу
ценурозу
сифонаптерозу

189. Назвіть збудника, наведеного на рисунку:
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть картинку ]
Ascaris suum
Wohlfartia magnifica
Oestrus ovis
Haematopinus suis

190. Назвіть представників гнусу:
ґедзі, комарі, мошки, москіти
кліщі, волосоїди
мухи, оводи
клопи, таргани

191. Характерні "гранатові тіла" для захворювання великої рогатої худоби:
тейлеріоз
бабезіоз
піроплазмоз
анаплазмоз

192. Місце паразитування криптоспоридій в організмі телят:
печінка
селезінка
кров
кишечник
193. Кліщі родини Ixodidae переносять збудників:
бабезій
еймерій
трихомонад
балантидій
анаплазм

194. Слід диференціювати саркоцистоз у проміжного хазяїна від:
кокцидіозу
трихінельозу
трихурозу
трипаносомозу
195. Назва збудника, наведеного на рисунку, це:
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть картинку ]
Eimeria stidae
Тrichomonas foetus
Babesia suis
Babesia bigeminum
196. Збудником бабезіозу великої рогатої худоби є:
Тrichomonas foetus
Babesia suis
Тrypanosoma equiperdum
Babesia bigeminum

197. Локалізуються еймерії в організмі овець:
у епітеліальних клітинах слизової кишечника
у крові
у центральній нервовій системі
у легенях

198. Матеріал, що використовують для лабораторної діагностики криптоспоридіозу:
кров
сечу
фекалії
виділення статевих органів

199. Механічними переносниками анаплазм є:
кровосисні комахи
мурашки
рачки-бокоплави
дафнії

200. Назвіть місце паразитування бабезій:
кишечник
еритроцити
сеча
шлунок

201. Автор вчення про девастацію:
В.О. Догель
О.П. Маркевич
Є.П. Павловський
К.І. Скрябін

202. Автор вчення про паразитоценози та асоціативні хвороби тварин:
В.О. Догель
О.П. Маркевич
Є.П. Павловський
К.І. Скрябін

203. Автор вчення про природну осередковість трансмісивних хвороб:
В.О. Догель
О.П. Маркевич
Є.П. Павловський
К.І. Скрябін

204. Форма співжиття двох різнорідних організмів, які приносять один одному користь:
паразитизм
мутуалізм
коменсалізм
індиферентне співжиття

205. Форма співжиття, коли один організм живе за рахунок іншого, не завдаючи йому шкоди:
паразитизм
мутуалізм
коменсалізм
індиферентне співжиття

206. Форма співжиття, коли організми одного виду використовують організм іншого виду як тимчасове або постійне існування та джерело живлення:
паразитизм
мутуалізм
коменсалізм
індиферентне співжиття

207. Форма співжиття, яка характеризується незалежністю живих організмів, що знаходяться по сусідству:
паразитизм
мутуалізм
коменсалізм
індиферентне співжиття

208. Характеристика тимчасових зоопаразитів:
паразитують в організмі лише одного хазяїна
живуть в організмі хазяїна на певній стадії свого розвитку
розвиваються в організмі двох і більше видів хазяїв
розвиваються і розмножуються у навколишньому середовищі, а на тварин нападають лише для живлення
весь цикл розвитку відбувається всередині або на поверхні тіла хазяїна

209. Характеристика постійних зоопаразитів:
паразитують в організмі лише одного хазяїна
живуть в організмі хазяїна на певній стадії свого розвитку
розвиваються в організмі двох і більше видів хазяїв
розвиваються і розмножуються у навколишньому середовищі, а на тварин нападають лише для живлення
весь цикл розвитку відбувається всередині або на поверхні тіла хазяїна

210. Характеристика моноксенних зоопаразитів:
паразитують в організмі лише одного хазяїна
живуть в організмі хазяїна на певній стадії свого розвитку
розвиваються в організмі двох і більше видів хазяїв
розвиваються і розмножуються у навколишньому середовищі, а на тварин нападають лише для живлення
весь цикл розвитку відбувається всередині або на поверхні тіла хазяїна

211. Характеристика гетероксенних зоопаразитів:
паразитують в організмі лише одного хазяїна
живуть в організмі хазяїна на певній стадії свого розвитку
розвиваються в організмі двох і більше видів хазяїв
розвиваються і розмножуються у навколишньому середовищі, а на тварин нападають лише для живлення
весь цикл розвитку відбувається всередині або на поверхні тіла хазяїна
212. Ветеринарна гельмінтологія вивчає:
паразитичних найпростіших
паразитичних червів
паразитичних комах
паразитичних кліщів

213. Ветеринарна протозоологія вивчає:
паразитичних найпростіших
паразитичних червів
паразитичних комах
паразитичних кліщів

214. Ветеринарна акарологія вивчає:
паразитичних найпростіших
паразитичних червів
паразитичних комах
паразитичних кліщів

215. Ветеринарна ентомологія вивчає:
паразитичних найпростіших
паразитичних червів
паразитичних комах
паразитичних кліщів

216. Етап розвитку трематод ембріогонія, це:
процес перетворення церкаріїв на інвазійну личинку (адолескарій)
розвиток зародкової клітини до формування мірацидія
розвиток до статевозрілої стадії в організмі дефінітивного хазяїна
безстатеве розмноження личинкових стадій у тілі проміжного хазяїна

217. Етап розвитку трематод партеногонія, це:
процес перетворення церкаріїв на інвазійну личинку (адолескарій)
розвиток зародкової клітини до формування мірацидія
розвиток до статевозрілої стадії в організмі дефінітивного хазяїна
. безстатеве розмноження личинкових стадій у тілі проміжного хазяїна

218. Етап розвитку трематод маритогонія, це:
процес перетворення церкаріїв на інвазійну личинку (адолескарій)
розвиток зародкової клітини до формування мірацидія
розвиток до статевозрілої стадії в організмі дефінітивного хазяїна
безстатеве розмноження личинкових стадій у тілі проміжного хазяїна

219. Етап розвитку трематод цистогонія, це:
процес перетворення церкаріїв на інвазійну личинку (адолескарій)
розвиток зародкової клітини до формування мірацидія
розвиток до статевозрілої стадії в організмі дефінітивного хазяїна
безстатеве розмноження личинкових стадій у тілі проміжного хазяїна

220. Морфологічні особливості Fasciola hepatica:
гельмінти конічної форми, рожевого кольору, розміром 5-20 мм
гельмінти ланцетоподібної форми, сірого кольору, завдовжки 5-15 мм, завширшки 1,5-2,5 мм
гельмінти стрічкоподібної форми, темно-сірого кольору, завдовжки до 7,5 см
гельмінти листоподібної форми, темно-сірого кольору, завдовжки 2-3 см, завширшки до 1 см

221. Морфологічні особливості Liorchis scotiae:
. гельмінти конічної форми, рожевого кольору, розміром 5-20 мм
гельмінти ланцетоподібної форми, сірого кольору, завдовжки 5-15 мм, завширшки 1,5-2,5 мм
гельмінти стрічкоподібної форми, темно-сірого кольору, завдовжки до 7,5 см
гельмінти листоподібної форми, темно-сірого кольору, завдовжки 2-3 см, завширшки до 1 см

222. Морфологічні особливості Dicrocoelium lanceatum:
гельмінти конічної форми, рожевого кольору, розміром 5-20 мм
гельмінти ланцетоподібної форми, сірого кольору, завдовжки 5-15 мм, завширшки 1,5-2,5 мм
гельмінти стрічкоподібної форми, темно-сірого кольору, завдовжки до 7,5 см
гельмінти листоподібної форми, темно-сірого кольору, завдовжки 2-3 см, завширшки до 1 см

223. Локалізація молодих фасціол в організмі жуйних тварин:
дванадцятипала кишка, сичуг
. паренхіма печінки
. жовчні ходи печінки
рубець, сітка, книжка

224. Локалізація статевозрілих фасціол в організмі жуйних тварин:
дванадцятипала кишка, сичуг
паренхіма печінки
жовчні ходи печінки
рубець, сітка, книжка

225. Локалізація молодих парамфістом в організмі жуйних тварин:
дванадцятипала кишка, сичуг
паренхіма печінки
жовчні ходи печінки
рубець, сітка, книжка

226. Локалізація статевозрілих парамфістом в організмі жуйних тварин:
дванадцятипала кишка, сичуг
паренхіма печінки
жовчні ходи печінки
рубець, сітка, книжка

227. Проміжні хазяї, за участі яких проходить розвиток Fasciola hepatica:
мурашки
малий ставковик
прісноводні молюски планорбіди
вушкоподібний ставковик
228. Проміжні хазяї, за участі яких проходить розвиток Fasciola gigantica:
мурашки
малий ставковик
прісноводні молюски планорбіди
вушкоподібний ставковик

229. Проміжні хазяї, за участі яких проходить розвиток Liorchis scotiae:
мурашки
малий ставковик
прісноводні молюски планорбіди
вушкоподібний ставковик
230. Морфологічні особливості мірацидія фасціоли:
інвазійна інцистована личинка округлої форми, в якій розрізняють присоски, кишкові трубки, знаходиться у тілі додаткового хазяїна
інвазійна інцистована личинка округлої форми, в якій розрізняють присоски, кишкові трубки, знаходиться на водній рослинності
личинка видовженої форми, вкрита війками, з Х-подібним світлочутливим вічком
личинка видовженої форми, розмножується партеногенетично у тілі молюсків
личинка веретеноподібної форми, розмножується партеногенетично у тілі молюсків

231. Характеристика інвазійної личинки Cysticercus bovis:
міхур завбільшки від горошини до голови новонародженої дитини, заповнений світло-жовтою рідиною; cтінка має зовнішню оболонку – кутикулярну, молочно-білого кольору, іноді з жовтуватим відтінком, і внутрішню – гермінативну (зародков
·у), на поверхні якої відроджуються виводкові капсули, а в них – зародкові сколекси і вторинні (дочірні) міхурі
прозорий міхур сірувато-білого кольору, овольної форми, завдовжки 5-9 мм і завширшки 3-6 мм, заповнений рідиною, на його внутрішній оболонці просвічується один сколекс
міхур розміром з куряче яйце, світло-сірого кольору, заповнений рідиною, на внутрішній оболонці острівцями розміщено сотні протосколексів
міхур овальної форми, світло-сірого кольору, розміром до курячого яйця і більше, заповнений рідиною з одним сколексом, прикріплений до органа довгою тонкою шийкою

232. Характеристика інвазійної личинки Cysticercus tenuicollis:
міхур завбільшки від горошини до голови новонародженої дитини, заповнений світло-жовтою рідиною; cтінка має зовнішню оболонку – кутикулярну, молочно-білого кольору, іноді з жовтуватим відтінком, і внутрішню – гермінативну (зародкову), на поверхні якої відроджуються виводкові капсули, а в них – зародкові сколекси і вторинні (дочірні) міхурі
прозорий міхур сірувато-білого кольору, овольної форми, завдовжки 5-9 мм і завширшки 3-6 мм, заповнений рідиною, на його внутрішній оболонці просвічується один сколекс
міхур розміром із куряче яйце, світло-сірого кольору, заповнений рідиною, на внутрішній оболонці острівцями розміщено сотні протосколексів
міхур овальної форми, світло-сірого кольору, розміром як куряче яйце і більше, заповнений рідиною з одним сколексом, прикріплений до органа довгою тонкою шийкою

233. Характеристика інвазійної личинки Echinococcus granulosus:
міхур завбільшки від горошини до голови новонародженої дитини, заповнений світло-жовтою рідиною; cтінка має зовнішню – кутикулярну, молочно-білого кольору, іноді з жовтуватим відтінком, і внутрішню оболонку – гермінативну (зародкову), на поверхні якої відроджуються виводкові капсули, а в них – зародкові сколекси і вторинні (дочірні) міхурі
прозорий міхур сірувато-білого кольору, овольної форми, завдовжки 5-9 мм і завширшки 3-6 мм, заповнений рідиною, на його внутрішній оболонці просвічується один сколекс
міхур розміром із куряче яйце, світло-сірого кольору, заповнений рідиною, на внутрішній оболонці острівцями розміщено сотні протосколексів
міхур овальної форми, світло-сірого кольору, розміром як куряче яйце і більше, заповнений рідиною з одним сколексом, прикріплений до органа довгою тонкою шийкою

234. Характеристика інвазійної личинки Coenurus cerebralis:
міхур завбільшки від горошини до голови новонародженої дитини, заповнений світло-жовтою рідиною; cтінка має зовнішню оболонку – кутикулярну, молочно-білого кольору, іноді з жовтуватим відтінком, і внутрішню – гермінативну (зародкову), на поверхні якої відроджуються виводкові капсули, а в них – зародкові сколекси і вторинні (дочірні) міхурі
прозорий міхур сірувато-білого кольору, овольної форми, завдовжки 5-9 мм і завширшки 3-6 мм, заповнений рідиною, на його внутрішній оболонці просвічується один сколекс
міхур розміром із куряче яйце, світло-сірого кольору, заповнений рідиною, на внутрішній оболонці острівцями розміщено сотні протосколексів
міхур овальної форми, світло-сірого кольору, розміром як куряче яйце і більше, заповнений рідиною з одним сколексом, прикріплений до органа довгою тонкою шийкою

235. Дефінітивні та проміжні хазяї цестоди Taenia saginata:
собака; кролі, зайці
людина; велика рогата худоба
людина; свині, м`ясоїдні, людина
собака; жуйні, свині

236. Дефінітивні та проміжні хазяї цестоди Taenia solium:
собака; кролі, зайці
людина; велика рогата худоба
людина; свині, м`ясоїдні, людина
собака; жуйні, свині

237. Дефінітивні та проміжні хазяї цестоди Taenia hydatigena:
собака; кролі, зайці
людина; велика рогата худоба
людина; свині, м`ясоїдні, людина
собака; жуйні, свині
238. Дефінітивні та проміжні хазяї цестоди Taenia pisiformis:
собака; кролі, зайці
людина; велика рогата худоба
людина; свині, м`ясоїдні, людина
собака; жуйні, свині

239. Морфологічна характеристика Moniezia expansa:
завдовжки до 4 м, стробіла жовто-білого кольору, широка, тонка і напівпрозора, членики широкі, міжпроглотидні залози мають вигляд суцільної смуги, в гермафродитному членику подвійний набір статевих органів і міститься до 600 сім`яників
завдовжки до 4 м, членики витягнуті в поперечному напрямі, статеві органи одинарні, матка розміщена у гермафродитному членику у вигляді слабохвилястої трубки, займає передню їх половину
завдовжки до 10 м, стробіла молочно-білого кольору, членики широкі і короткі, міжпроглотидні залози кільцеподібної форми, у гермафродитному членику - подвійний набір статевих органів
завдовжки до 3 м, за формою нагадує шнур, статеві органи розміщені з одного боку, матка у формі одинарного поперечного мішка, розпадається на капсули

240. Морфологічна характеристика Moniezia benedeni:
завдовжки до 4 м, стробіла жовто-білого кольору, широка, тонка і напівпрозора, членики широкі, міжпроглотидні залози мають вигляд суцільної смуги, в гермафродитному членику подвійний набір статевих органів і міститься до 600 сім`яників
завдовжки до 4 м, членики витягнуті в поперечному напрямку, статеві органи одинарні, матка розміщена у гермафродитному членику у вигляді слабохвилястої трубки, займає передню їх половину
завдовжки до 10 м, стробіла молочно-білого кольору, членики широкі і короткі, міжпроглотидні залози кільцеподібної форми, у гермафродитному членику – подвійний набір статевих органів
завдовжки до 3 м, за формою нагадує шнур, статеві органи розміщені з одного боку, матка у формі одинарного поперечного мішка, розпадається на капсули

241. Локалізація цестоди Anoplocephala magna в організмі коней: шлунок
дванадцятипала кишка
порожня і клубова кишки
сліпа та ободова кишки

242. Локалізація цестоди Anoplocephala perfoliata в організмі коней: шлунок
дванадцятипала кишка
порожня і клубова кишки
сліпа та ободова кишки
243. Локалізація цестоди Paranoplocephala mamillana в організмі коней:
шлунок
дванадцятипала кишка
порожня і клубова кишки
сліпа та ободова кишки

244. Личинкові стадії збудника дифілоботріозу м’ясоїдних тварин:
корацидій, процеркоїд, плероцеркоїд
онкосфера, цистицерк
онкосфера, цистицеркоїд
онкосфера, ценур

245. Личинкові стадії збудника дипілідіозу м’ясоїдних тварин:
корацидій, процеркоїд, плероцеркоїд
. онкосфера, цистицерк
онкосфера, цистицеркоїд
онкосфера, ценур

246. Локалізація нематоди Neoascaris vitulorum в організмі жуйних тварин:
кон`юнктивальний мішок, під третім повіком
тонкий кишечник
бронхи, трахея
сичуг
247. Локалізація нематоди Haemonchus contortus в організмі жуйних тварин:
кон`юнктивальний мішок, під третім повіком
тонкий кишечник
бронхи, трахея
сичуг

248. Локалізація нематоди Thelazia rhodesi в організмі жуйних тварин:
кон`юнктивальний мішок, під третім повіком
тонкий кишечник
бронхи, трахея
сичуг

249. Локалізація нематоди Dictyocaulus viviparus в організмі телят:
кон`юнктивальний мішок, під третім повіком
тонкий кишечник
бронхи, трахея
сичуг

250. Овальна форма, коричневий колір, горбкувата зовнішня оболонка характерні для яєць гельмінтів:
Ascaridia galli
Ascaris suum
Parascaris equorum
Neoascaris vitullorum

251. Лабораторні методи діагностики, які застосовують за диктіокаульозу жуйних тварин:
дослідження фекалій методом флотації за Фюлеборном
дослідження фекалій методом седиментації
дослідження фекалій методом Бермана
дослідження крові, взятої з периферичних судин, методом розчавленої краплі

252. Кругла форма, коричневий колір, гладенька зовнішня оболонка характерні для яєць гельмінтів:
Ascaridia galli
Ascaris suum
Parascaris equorum
Neoascaris vitullorum

253. Лабораторні методи діагностики, які застосовують за сетаріозу жуйних тварин:
дослідження фекалій методом флотації за Фюлеборном
дослідження фекалій методом седиментації
дослідження фекалій методом Бермана
дослідження крові, взятої з периферичних судин, методом розчавленої краплі
254. Характерні морфологічні особливості збудника Strongylus vulgaris:
гельмінт завдовжки 1-2,5 см; у ротовій капсулі є три вирости
гельмінт завдовжки 1-2,8 см; у ротовій капсулі дорзальний стравохідний жолоб і два вушкоподібних вирости (зуби); інвазійна личинка має 32 кишкові клітини
гельмінт завдовжки 2,5-5 см; у ротовій капсулі знаходяться 4 гострокінцеві вирости, два з яких довгі, а два – короткі
гельмінт завдовжки 2,5-4,5 см; у ротовій капсулі виростів немає; інвазійна личинка має 20 кишкових клітин

255. Характерні морфологічні особливості збудника Strongylus edentatus:
Гельмінт завдовжки 1-2,5 см; у ротовій капсулі є три вирости
Гельмінт завдовжки 1-2,8 см; у ротовій капсулі дорзальний стравохідний жолоб і два вушкоподібних вирости (зуби); інвазійна личинка має 32 кишкові клітини
Гельмінт завдовжки 2,5-5 см; у ротовій капсулі знаходяться 4 гострокінцеві вирости, два з яких довгі, а два – короткі
Гельмінт завдовжки 2,5-4,5 см; у ротовій капсулі виростів немає; інвазійна личинка має 20 кишкових клітин

256. Характерні морфологічні особливості збудника Strongylus equinus:
Гельмінт завдовжки 1-2,5 см; у ротовій капсулі є три вирости
Гельмінт завдовжки 1-2,8 см; у ротовій капсулі дорзальний стравохідний жолоб і два вушкоподібних вирости (зуби); інвазійна личинка має 32 кишкові клітини
Гельмінт завдовжки 2,5-5 см; у ротовій капсулі знаходяться 4 гострокінцеві вирости, два з яких довгі, а два – короткі
Гельмінт завдовжки 2,5-4,5 см; у ротовій капсулі виростів немає; інвазійна личинка має 20 кишкових клітин
257. Локалізація личинок Strongylus edentatus в організмі коней:
підшлункова залоза
стінка товстих кишок
брижові артерії
очеревина

258. Локалізація личинок Strongylus vulgaris в організмі коней:
підшлункова залоза
стінка товстих кишок
брижові артерії
очеревина

259. Локалізація личинок Strongylus equinus в організмі коней:
підшлункова залоза
стінка товстих кишок
брижові артерії
очеревина

260. Локалізація статевозрілих нематод Metastrongylus elongatus в організмі свиней:
печінка
підшлункова залоза
- тонкий кишечник
легені

261. Функціональне значення пальп у іксодових кліщів:
фіксація на шкірі хазяїна
вибір місця для розтину шкіри
пошук хазяїна термо- та хеморецепторами
розтин шкіри

262. Функціональне значення хеліцер у іксодових кліщів:
фіксація на шкірі хазяїна
вибір місця для розтину шкіри
пошук хазяїна термо- та хеморецепторами
розтин шкіри

263. Функціональне значення гіпостома у іксодових кліщів:
фіксація на шкірі хазяїна
вибір місця для розтину шкіри
пошук хазяїна термо- та хеморецепторами
розтин шкіри

264. Функціональне значення органу Галлера у іксодових кліщів:
фіксація на шкірі хазяїна
вибір місця для розтину шкіри
пошук хазяїна термо- та хеморецепторами
розтин шкіри

265. Дорзальний щиток у іксодових кліщів має назву:
гіпостом
гнатосома
перитрема
скутум

266. Морфологічні особливості кліщів роду Psoroptes:
кліщі округлої форми, розміром від 0,2 мм до 0,5 мм. Лапки короткі, товсті, конусоподібні, мають присоски на довгих суцільних стрижнях
кліщі видовжено-овальної форми, розміром 0,3-0,5 мм. Тюльпаноподібної форми присоски розміщені на кінцівках на коротких несегментованих стрижнях
кліщі овальної форми, розміром 0,5-0,8 мм. Присоски на кінцівках розміщені на довгих членистих стрижнях
кліщі червоподібної форми, 0,2-0,4 мм завдовжки, світло-сірого кольору, з посмугованою в поперечному напрямку кутикулою. Кінцівки без присосок

267. Морфологічні особливості кліщів роду Sarcoptes:
кліщі округлої форми, розміром від 0,2 мм до 0,5 мм. Лапки короткі, товсті, конусоподібні, мають присоски на довгих суцільних стрижнях
кліщі видовжено-овальної форми, розміром 0,3-0,5 мм. Тюльпаноподібної форми присоски розміщені на кінцівках на коротких несегментованих стрижнях
кліщі овальної форми, розміром 0,5-0,8 мм. Присоски на кінцівках розміщені на довгих членистих стрижнях
кліщі червоподібної форми, 0,2-0,4 мм завдовжки, світло-сірого кольору, з посмугованою в поперечному напрямку кутикулою. Кінцівки без присосок

268. Морфологічні особливості кліщів роду Chorioptes:
кліщі округлої форми, розміром від 0,2 мм до 0,5 мм. Лапки короткі, товсті, конусоподібні, мають присоски на довгих суцільних стрижнях
кліщі видовжено-овальної форми, розміром 0,3-0,5 мм. Тюльпаноподібної форми присоски розміщені на кінцівках на коротких несегментованих стрижнях
кліщі овальної форми, розміром 0,5-0,8 мм. Присоски на кінцівках розміщені на довгих членистих стрижнях
кліщі червоподібної форми, 0,2-0,4 мм завдовжки, світло-сірого кольору, з посмугованою в поперечному напрямку кутикулою. Кінцівки без присосок

269. Морфологічні особливості кліщів Otodectes cynotis:
кліщі округлої форми, розміром від 0,2 мм до 0,5 мм. Лапки короткі, товсті, конусоподібні, мають присоски на довгих суцільних стрижнях
кліщі видовжено-овальної форми, розміром 0,3-0,5 мм. Тюльпаноподібної форми присоски розміщені на кінцівках на коротких несегментованих стрижнях
кліщі овальної форми, розміром 0,5-0,8 мм. Присоски на кінцівках розміщені на довгих членистих стрижнях
кліщі червоподібної форми, 0,2-0,4 мм завдовжки, світло-сірого кольору, з посмугованою в поперечному напрямку кутикулою. Кінцівки без присосок

270. Морфологічні особливості кліщів Notoedres cati:
кліщі округлої форми, розміром від 0,2 мм до 0,5 мм. Лапки короткі, товсті, конусоподібні, мають присоски на довгих суцільних стрижнях
кліщі видовжено-овальної форми, розміром 0,3-0,5 мм. Тюльпаноподібної форми присоски розміщені на кінцівках на коротких несегментованих стрижнях
кліщі овальної форми, розміром 0,5-0,8 мм. Присоски на кінцівках розміщені на довгих членистих стрижнях
кліщі червоподібної форми, 0,2-0,4 мм завдовжки, світло-сірого кольору, з посмугованою в поперечному напрямку кутикулою. Кінцівки без присосок

271. Первинні місця поселення кліщів роду Psoroptes:
на шкірі кінцівок жуйних і коней
на шкірі тулуба жуйних і коней
на шкірі внутрішньої поверхні вух м`ясоїдних
у шкірі голови м`ясоїдних
у шкірі голови жуйних, коней і свиней

272. Первинні місця поселення кліщів роду Chorioptes:
на шкірі кінцівок жуйних і коней
на шкірі тулуба жуйних і коней
на шкірі внутрішньої поверхні вух м`ясоїдних
у шкірі голови м`ясоїдних
у шкірі голови жуйних, коней і свиней

273. Первинні місця поселення кліщів роду Sarcoptes:
на шкірі кінцівок жуйних і коней
на шкірі тулуба жуйних і коней
на шкірі внутрішньої поверхні вух м`ясоїдних
у шкірі голови м`ясоїдних
у шкірі голови жуйних, коней і свиней

274. Первинні місця поселення кліщів роду Otodectes:
на шкірі кінцівок жуйних і коней
на шкірі тулуба жуйних і коней
на шкірі внутрішньої поверхні вух м`ясоїдних
у шкірі голови м`ясоїдних
у шкірі голови жуйних, коней і свиней

275. Первинні місця поселення кліщів роду Notoedres:
на шкірі кінцівок жуйних і коней
на шкірі тулуба жуйних і коней
на шкірі внутрішньої поверхні вух м`ясоїдних
у шкірі голови м`ясоїдних
у шкірі голови жуйних, коней і свиней

276. Локалізація личинок першої стадії Hypoderma bovis в організмі тварин:
шлунок, кишечник
носова порожнина
спинномозковий канал
стравохід

277. Локалізація личинок першої стадії Hypoderma lineatum в організмі тварин:
шлунок, кишечник
носова порожнина
спинномозковий канал
стравохід

278. Локалізація личинок першої стадії Oestrus ovis в організмі овець:
шлунок, кишечник
носова порожнина
спинномозковий канал
стравохід

279. Морфологічна характеристика імаго комах-ектопаразитів роду Bovicola:

Комахи 9-13 мм завдовжки, сірого кольору з трьома темними смугами на прозорій спинці. Хоботок лижучого типу. Черевце яйцеподібне. Крила широкі
Дрібні безкрилі комахи 1,5-5 мм завдовжки, сіро-жовтого кольору. Тіло видовжено-овальне, вкрите волосками і щетинками. Голова вужча за груди. Очі відсутні. Хоботок колючо-сисного типу. Щелепи і губи злиті разом і утворюють смоктальну трубку, всередині якої знаходиться рухливе колюче жало. Груди короткі. До них приєднані три пари лапок, які закінчуються кігтиками. Черевце овальне, сегментоване. Задній кінець самок має виїмку, у самців він округлий
Дрібні безкрилі комахи 1,5-5 мм завдовжки. Їхнє тіло сплющене в дорзо-вентральному напрямку, жовтого або світло-коричневого кольору. Голова ширша за груди. Хоботок гризучого типу, складається з верхньої та нижньої губ, верхніх і нижніх щелеп, краї яких мають дрібні зубчики. Очі слабко розвинені. Черевце видовжено-овальної форми, сегментоване, вкрите волосками і щетинками. Задній кінець самок має виїмку, у самців він округлий
Безкрила комаха жовто-бурого кольору, до 4,4 мм завдовжки. Тіло сплющене в дорзо-вентральному напрямку, вкрите волосками і щетинками. Голова невелика, міцно прилягає до грудей. Фасеткові очі коричневі. Хоботок довгий, тонкий, колючо-сисного типу. До його боків прилягають нижньо-щелепові щупальця, густо вкриті волосками. Вусики короткі, двочленисті. Лапки розвинені, широко розставлені і закінчуються серпоподібними кігтиками. Черевце широке, злегка сегментоване

280. Морфологічна характеристика імаго комах-ектопаразитів Melophagus ovinus:
Комахи 9-13 мм завдовжки, сірого кольору з трьома темними смугами на прозорій спинці. Хоботок лижучого типу. Черевце яйцеподібне. Крила широкі
Дрібні безкрилі комахи 1,5-5 мм завдовжки, сіро-жовтого кольору. Тіло видовжено-овальне, вкрите волосками і щетинками. Голова вужча за груди. Очі відсутні. Хоботок колючо-сисного типу. Щелепи і губи злиті разом і утворюють смоктальну трубку, всередині якої знаходиться рухливе колюче жало. Груди короткі. До них приєднані три пари лапок, які закінчуються кігтиками. Черевце овальне, сегментоване. Задній кінець самок має виїмку, у самців він округлий
Дрібні безкрилі комахи 1,5-5 мм завдовжки. Тіло сплющене в дорзо-вентральному напрямку, жовтого або світло-коричневого кольору. Голова ширша за груди. Хоботок гризучого типу, складається з верхньої та нижньої губ, верхніх і нижніх щелеп, краї яких мають дрібні зубчики. Очі слабко розвинені. Черевце видовжено-овальної форми, сегментоване, вкрите волосками і щетинками. Задній кінець самок має виїмку, у самців він округлий
Безкрила комаха жовто-бурого кольору, до 4,4 мм завдовжки. Тіло сплющене в дорзо-вентральному напрямку, вкрите волосками і щетинками. Голова невелика, міцно прилягає до грудей. Фасеткові очі коричневі. Хоботок довгий, тонкий, колючо-сисного типу. До його боків прилягають нижньо-щелепові щупальця, густо вкриті волосками. Вусики короткі, двочленисті. Лапки розвинені, широко розставлені і закінчуються серпоподібними кігтиками. Черевце широке, злегка сегментоване

281. Морфологічна характеристика імаго комах-ектопаразитів роду Haematopinus :

Комахи 9-13 мм завдовжки, сірого кольору з трьома темними смугами на прозорій спинці. Хоботок лижучого типу. Черевце яйцеподібне. Крила широкі
Дрібні безкрилі комахи 1,5-5 мм завдовжки, сіро-жовтого кольору. Тіло видовжено-овальне, вкрите волосками і щетинками. Голова вужча за груди. Очі відсутні. Хоботок колючо-сисного типу. Щелепи і губи злиті разом і утворюють смоктальну трубку, всередині якої знаходиться рухливе колюче жало. Груди короткі. До них приєднані три пари лапок, які закінчуються кігтиками. Черевце овальне, сегментоване. Задній кінець самок має виїмку, у самців він округлий
Дрібні безкрилі комахи 1,5-5 мм завдовжки. Тіло сплющене в дорзо-вентральному напрямку, жовтого або світло-коричневого кольору. Голова ширша за груди. Хоботок гризучого типу, складається з верхньої та нижньої губ, верхніх і нижніх щелеп, краї яких мають дрібні зубчики. Очі слабко розвинені. Черевце видовжено-овальної форми, сегментоване, вкрите волосками і щетинками. Задній кінець самок має виїмку, у самців він округлий
Безкрила комаха жовто-бурого кольору, до 4,4 мм завдовжки. Тіло сплющене в дорзо-вентральному напрямку, вкрите волосками і щетинками. Голова невелика, міцно прилягає до грудей. Фасеткові очі коричневі. Хоботок довгий, тонкий, колючо-сисного типу. До його боків прилягають нижньо-щелепові щупальця, густо вкриті волосками. Вусики короткі, двочленисті. Лапки розвинені, широко розставлені і закінчуються серпоподібними кігтиками. Черевце широке, злегка сегментоване

282. Біологічні особливості комах-ектопаразитів роду Bovicola:
Самка відкладає за добу від 1 до 7 яєць (всього за життя – 80-100), прикріплюючи їх до прикореневої частини волосся. Із яєць через 10-14 діб вилуплюються личинки, які подібні до імаго, але менші за розміром. Вони тричі линяють, живляться кров`ю і стають статевозрілими
Самки відкладають 20-60 яєць, прикріплюючи їх до прикореневої частини волосся матковим секретом. З яєць через 10-14 діб вилуплюються личинки, які подібні до імаго, але менші за розміром. Вони двічі линяють і стають статевозрілими. Цикл розвитку триває 2-4 тижні
Самка народжує 15-20 личинок і їх прикріплює до прикореневої частини волосся матковим секретом. Личинки через 4-6 год перетворюються на лялечок. Імаго з`являється через 3-4 тижні і живиться кров`ю. Живуть самки 7-8, самці – 2-4 місяці
У самки через 10-12 діб після копуляції дозріває до 200 личинок, які вона відкладає по 10-35 штук у свіжі рани, на слизові оболонки. Живляться вони клітинами шкіри та крові. Личинки розвиваються упродовж 3-8 діб, двічі линяють, виходять із рани, падають на землю, зариваються на глибину від 1 до 18 см і перетворюються на лялечку. Стадія лялечки триває 9-24 доби, після чого вилітають імаго

283. Біологічні особливості комах-ектопаразитів роду Haematopinus:
Самка відкладає за добу від 1 до 7 яєць (всього за життя – 80-100), прикріплюючи їх до прикореневої частини волосся. Із яєць через 10-14 діб вилуплюються личинки, які подібні до імаго, але менші за розміром. Вони тричі линяють, живляться кров`ю і стають статевозрілими
Самки відкладають 20-60 яєць, прикріплюючи їх до прикореневої частини волосся матковим секретом. З яєць через 10-14 діб вилуплюються личинки, які подібні до імаго, але менші за розміром. Вони двічі линяють і стають статевозрілими. Цикл розвитку триває 2-4 тижні
Самка народжує 15-20 личинок і їх прикріплює до прикореневої частини волосся матковим секретом. Личинки через 4-6 год перетворюються на лялечок. Імаго з`являється через 3-4 тижні і живиться кров`ю. Живуть самки 7-8, самці – 2-4 місяці
У самки через 10-12 діб після копуляції дозріває до 200 личинок, які вона відкладає по 10-35 штук у свіжі рани, на слизові оболонки. Живляться вони клітинами шкіри та крові. Личинки розвиваються упродовж 3-8 діб, двічі линяють, виходять із рани, падають на землю, зариваються на глибину від 1 до 18 см і перетворюються на лялечку. Стадія лялечки триває 9-24 доби, після чого вилітають імаго

284. Біологічні особливості комах-ектопаразитів Melophagus ovinus:
Самка відкладає за добу від 1 до 7 яєць (всього за життя – 80-100), прикріплюючи їх до прикореневої частини волосся. Із яєць через 10-14 діб вилуплюються личинки, які подібні до імаго, але менші за розміром. Вони тричі линяють, живляться кров`ю і стають статевозрілими
Самки відкладають 20-60 яєць, прикріплюючи їх до прикореневої частини волосся матковим секретом. З яєць через 10-14 діб вилуплюються личинки, які подібні до імаго, але менші за розміром. Вони двічі линяють і стають статевозрілими. Цикл розвитку триває 2-4 тижні
Самка народжує 15-20 личинок і їх прикріплює до прикореневої частини волосся матковим секретом. Личинки через 4-6 год перетворюються на лялечок. Імаго з`являється через 3-4 тижні і живиться кров`ю. Живуть самки 7-8, самці – 2-4 місяці
У самки через 10-12 діб після копуляції дозріває до 200 личинок, які вона відкладає по 10-35 штук у свіжі рани, на слизові оболонки. Живляться вони клітинами шкіри та крові. Личинки розвиваються упродовж 3-8 діб, двічі линяють, виходять із рани, падають на землю, зариваються на глибину від 1 до 18 см і перетворюються на лялечку. Стадія лялечки триває 9-24 доби, після чого вилітають імаго

285. Біологічні особливості комах-ектопаразитів Wohlfahrtia magnifica:
Самка відкладає за добу від 1 до 7 яєць (всього за життя – 80-100), прикріплюючи їх до прикореневої частини волосся. Із яєць через 10-14 діб вилуплюються личинки, які подібні до імаго, але менші за розміром. Вони тричі линяють, живляться кров`ю і стають статевозрілими
Самки відкладають 20-60 яєць, прикріплюючи їх до прикореневої частини волосся матковим секретом. З яєць через 10-14 діб вилуплюються личинки, які подібні до імаго, але менші за розміром. Вони двічі линяють і стають статевозрілими. Цикл розвитку триває 2-4 тижні
Самка народжує 15-20 личинок і їх прикріплює до прикореневої частини волосся матковим секретом. Личинки через 4-6 год перетворюються на лялечок. Імаго з`являється через 3-4 тижні і живиться кров`ю. Живуть самки 7-8, самці – 2-4 місяці
У самки через 10-12 діб після копуляції дозріває до 200 личинок, які вона відкладає по 10-35 штук у свіжі рани, на слизові оболонки. Живляться вони клітинами шкіри та крові. Личинки розвиваються упродовж 3-8 діб, двічі линяють, виходять із рани, падають на землю, зариваються на глибину від 1 до 18 см і перетворюються на лялечку. Стадія лялечки триває 9-24 доби, після чого вилітають імаго

286. Морфологічні особливості двокрилих комах родини Culicidae:
Дрібні комахи 0,8-3 мм завдовжки, голова нахилена донизу. Фасеткові очі бобоподібні, великі. Хоботок колючо-сисного типу. Груди випуклі. Крила широкі, вкриті волосками, в спокої складені під черевцем. Черевце яйцеподібне, сегментоване. Лапки закінчуються парою кігтиків
Комахи 4-11 мм завдовжки, мають тіло довгастої форми, жовтого, сірого, коричневого, чорного кольорів. Голова округла, фасеткові очі на тім`ї зближені. Антени п`ятнадцятичленисті, довгі. Хоботок колючо-сисного типу, з боків має вузькі довгі пластини та п`ятичленисті щупики. З боків грудей є по дві пари дихалець. Крила прозорі, видовжені, позаду них знаходяться дзизкальця. Лапки довгі, закінчуються парою кігтиків
Дрібні комахи, 1,5-3,5 мм завдовжки. Їхнє тіло вкрите волосками жовто-коричневого кольору. Голова невелика, попереду фасеткових очей розміщені шістнадцятичленисті вусики. Хоботок колючо-сисного типу, до якого прилягають 4-5-членисті щупальця. Крила широкі, вкриті волосками, у спокої підняті під кутом 45є. Черевце видовжене, сегментоване. Лапки довгі, закінчуються парою кігтиків
Дрібні комахи 2-4 мм завдовжки, чорного, сірого або темно-синього кольору. Голова сплющена спереду назад і підігнута під груди. До неї прикріплені одинадцятичленисті антени. Фасеткові очі великі, знаходяться з боків голови. У самок хоботок колючо-сисного типу, у самців лижучого. Крила прозорі, широкі, овальні. Черевце мішкоподібне, задній кінець його загострений, складається з дев`яти сегментів. Лапки товсті, міцні, закінчуються парою кігтиків

287. Морфологічні особливості двокрилих комах родини Ceratopogonidae:
Дрібні комахи 0,8-3 мм завдовжки, голова нахилена донизу. Фасеткові очі бобоподібні, великі. Хоботок колючо-сисного типу. Груди випуклі. Крила широкі, вкриті волосками, в спокої складені під черевцем. Черевце яйцеподібне, сегментоване. Лапки закінчуються парою кігтиків
Комахи 4-11 мм завдовжки, мають тіло довгастої форми, жовтого, сірого, коричневого, чорного кольорів. Голова округла, фасеткові очі на тім`ї зближені. Антени п`ятнадцятичленисті, довгі. Хоботок колючо-сисного типу, з боків має вузькі довгі пластини та п`ятичленисті щупики. З боків грудей є по дві пари дихалець. Крила прозорі, видовжені, позаду них знаходяться дзизкальця. Лапки довгі, закінчуються парою кігтиків
Дрібні комахи, 1,5-3,5 мм завдовжки. Їхнє тіло вкрите волосками жовто-коричневого кольору. Голова невелика, попереду фасеткових очей розміщені шістнадцятичленисті вусики. Хоботок колючо-сисного типу, до якого прилягають 4-5-членисті щупальця. Крила широкі, вкриті волосками, у спокої підняті під кутом 45є. Черевце видовжене, сегментоване. Лапки довгі, закінчуються парою кігтиків
Дрібні комахи 2-4 мм завдовжки, чорного, сірого або темно-синього кольору. Голова сплющена спереду назад і підігнута під груди. До неї прикріплені одинадцятичленисті антени. Фасеткові очі великі, знаходяться з боків голови.
Усамок хоботок колючо-сисного типу, у самців лижучого. Крила прозорі, широкі,
овальні. Черевце мішкоподібне, задній кінець його загострений, складається з
дев`яти сегментів. Лапки товсті, міцні, закінчуються парою кігтиків.

288. Морфологічні особливості двокрилих комах родини Simuliidae:
Дрібні комахи 0,8-3 мм завдовжки, голова нахилена донизу. Фасеткові очі бобоподібні, великі. Хоботок колючо-сисного типу. Груди випуклі. Крила широкі, вкриті волосками, в спокої складені під черевцем. Черевце яйцеподібне, сегментоване. Лапки закінчуються парою кігтиків
Комахи 4-11 мм завдовжки, мають тіло довгастої форми, жовтого, сірого, коричневого, чорного кольорів. Голова округла, фасеткові очі на тім`ї зближені. Антени п`ятнадцятичленисті, довгі. Хоботок колючо-сисного типу, з боків має вузькі довгі пластини та п`ятичленисті щупики. З боків грудей є по дві пари дихалець. Крила прозорі, видовжені, позаду них знаходяться дзизкальця. Лапки довгі, закінчуються парою кігтиків
Дрібні комахи, 1,5-3,5 мм завдовжки. Їхнє тіло вкрите волосками жовто-коричневого кольору. Голова невелика, попереду фасеткових очей розміщені шістнадцятичленисті вусики. Хоботок колючо-сисного типу, до якого прилягають 4-5-членисті щупальця. Крила широкі, вкриті волосками, у спокої підняті під кутом 45є. Черевце видовжене, сегментоване. Лапки довгі, закінчуються парою кігтиків
Дрібні комахи 2-4 мм завдовжки, чорного, сірого або темно-синього кольору. Голова сплющена спереду назад і підігнута під груди. До неї прикріплені одинадцятичленисті антени. Фасеткові очі великі, знаходяться з боків голови. У самок хоботок колючо-сисного типу, у самців лижучого. Крила прозорі, широкі, овальні. Черевце мішкоподібне, задній кінець його загострений, складається з дев`яти сегментів. Лапки товсті, міцні, закінчуються парою кігтиків.

289. Українська назва овода Gastrophilus intestinalis:
травняк
великий шлунковий овід
малий шлунковий овід
чорновус
вусоклій

290. Українська назва овода Gastrophilus pecorum:
травняк
великий шлунковий овід
малий шлунковий овід
чорновус
вусоклій

291. Спосіб зараження тварин збудниками піроплазмідозів:
аліментарний
аерогенний
трансмісивний
контактний

292. Морфологічні особливості Babesia bovis:
Паразит порівняно великих розмірів (від 2,2 до 6 мкм). Його довжина більша за радіус еритроцита. Трапляється у вигляді кулястих, овальних, амебоподібних, грушоподібних форм, але характерною є парногрушоподібна, причому дві “груші” з`єднані вузькими кінцями під гострим кутом. У еритроцитах частіше містяться в центральній їх частині
Паразити округлої форми, у еритроцитах формують колонії, що складаються з 2-8 особин, що розміщені переважно до периферії, іноді ближче до центра. Забарвлюються у синій колір
Паразити середніх розмірів (від 1,5 до 2,4 мкм). В еритроцитах можуть бути різні форми, але типовими є парногрушоподібні, з`єднані вузькими кінцями під тупим кутом і розміщені по периферії клітин
Кулястої, овальної, паличко-, комоподібної форми розміром від 0,5 до 2,5 мкм. В одному еритроциті знаходиться від 1 до 7 паразитів. Цитоплазма їх забарвлюється в голубий колір, ядро – червоний

293. Морфологічні особливості Babesia bigeminum:
Паразит порівняно великих розмірів (від 2,2 до 6 мкм). Його довжина більша за радіус еритроцита. Трапляється у вигляді кулястих, овальних, амебоподібних, грушоподібних форм, але характерною є парногрушоподібна, причому дві “груші” з`єднані вузькими кінцями під гострим кутом. У еритроцитах частіше містяться в центральній їх частині
Паразити округлої форми, у еритроцитах формують колонії, що складаються з 2-8 особин, що розміщені переважно до периферії, іноді ближче до центра. Забарвлюються у синій колір
Паразити середніх розмірів (від 1,5 до 2,4 мкм). В еритроцитах можуть бути різні форми, але типовими є парногрушоподібні, з`єднані вузькими кінцями під тупим кутом і розміщені по периферії клітин
Кулястої, овальної, паличко-, комоподібної форми розміром від 0,5 до 2,5 мкм. В одному еритроциті знаходиться від 1 до 7 паразитів. Цитоплазма їх забарвлюється в голубий колір, ядро – червоний

294. У циклі розвитку збудників піроплазмідозів беруть участь:
аргасові кліщі
іксодові кліщі
саркоптоїдні кліщі
- гамазові кліщі

295. Видова назва найпростіших середніх розмірів (від 1,5 до 2,4 мкм), які в еритроцитах можуть мати різні форми, але типовими є парногрушоподібні, з`єднані вузькими кінцями під тупим кутом і розміщені на периферії клітин:
Babesia bovis
Babesia motasi
Babesia caballi
Babesia equi

296. Збудником бабезіозу коней є вид:
Theileria annulata
Babesia bigeminum
Theileria mutans
Babesia caballi

297. Особливості біології збудників еймеріозів:
мерогонія і гаметогонія – в епітеліальних клітинах кишечнику котячих, спорогонія у зовнішньому середовищі
гаметогонія і спорогонія – в епітеліальних клітинах кишечнику котячих, мерогонія в ендотеліальних клітинах кровоносних судин жуйних
гаметогонія і спорогонія – в епітеліальних клітинах кишечнику собачих та котячих, мерогонія – в ендотеліальних клітинах кровоносних судин жуйних та свиней
мерогонія і гаметогонія – в епітеліальних клітинах кишечнику жуйних, свиней, кролів, курей, спорогонія – у зовнішньому середовищі

298. Особливості біології збудників саркоцистозів:
мерогонія і гаметогонія – в епітеліальних клітинах кишечнику котячих, спорогонія – у зовнішньому середовищі
гаметогонія і спорогонія – в епітеліальних клітинах кишечнику котячих, мерогонія – в ендотеліальних клітинах кровоносних судин жуйних тварин
гаметогонія і спорогонія – в епітеліальних клітинах кишечнику собачих та котячих, мерогонія – в ендотеліальних клітинах кровоносних судин жуйних та свиней
мерогонія і гаметогонія – в епітеліальних клітинах кишечнику жуйних, свиней, кролів, курей, спорогонія – у зовнішньому середовищі

299. Особливості біології збудника токсоплазмозу:
мерогонія і гаметогонія – в епітеліальних клітинах кишечнику котячих, спорогонія – у зовнішньому середовищі
гаметогонія і спорогонія – в епітеліальних клітинах кишечнику котячих, мерогонія – в ендотеліальних клітинах кровоносних судин жуйних
гаметогонія і спорогонія – в епітеліальних клітинах кишечнику собачих, котячих та людей, мерогонія – в ендотеліальних клітинах кровоносних судин жуйних та свиней
мерогонія і гаметогонія – в епітеліальних клітинах кишечнику жуйних, свиней, кролів, курей, спорогонія – у зовнішньому середовищі

300. Характеристика найпростіших типу Sarcomastigophora:
дуже дрібні внутрішньоклітинні паразити. Характерною їх морфологічною особливістю є наявність полярної нитки, згорнутої всередині спори і здатної до викидання
найпростіші, тіло яких вкрите війками, за допомогою яких вони рухаються і захоплюють їжу
одноклітинні, що мають джгутики
характерною особливістю є наявність на передньому кінці тіла на певних стадіях розвитку специфічних органел: полярного кільця, роптрій, мікронем і коноїда













13PAGE 15




13PAGE 15


13PAGE 144515




Рисунок 1Рисунок 51 Заголовок 5%, Знак Знак Знак

Приложенные файлы

  • doc 176521
    Размер файла: 694 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий