38.Співвідношення історичної свідомості з іншими формами свідомості суспільства.


Без мистецтва неможливо зрозуміти історію, і навпаки. Так, певні історії західноєвропейського живопису зазвичай вбачають у часах епохи Відродження. Вона прийшла на зміну Середньовіччю з його релігійною культурою і аскетичним ідеалом, що втілював вищу норму духовної краси. Тепер уже не Бог, а людина стає центром тяжіння, на ній зосередились інтереси художників, що прославляють людську силу, енергію і красу. Але не випадково найперше художня культура Відродження склалася саме в Італії: там упродовж століть міста-комуни відвойовували собі і отримували право на незалежність. XVI століття в Нідерландах минало під знаком бурхливого змагання за звільнення від іспанського панування. Ця боротьба продовжувалася декілька десятиліть і явила приклади народної мужності. Звідси — портрети представників народу і виникнення селянського жанру в мистецтві Нідерландів. Великий нідерландський художник Пітер Брейґель розкрив правдивий сенс селянського життя, показав ствердну народну життєстійкість. Міська художня спадщина незрівнянно багатша й різноманітніша. Існують старовинні міста, історія яких цілком відображена в еволюції художніх форм, і не тільки архітектурних. Є й новіші міста, чий зовнішній вигляд був задуманий і спроектований художником, наприклад в Італії — Віченца, в Англії — Бат, у Росії — Санкт-Петербург, а нещодавно в Латинській Америці — Бразилія. Часи занепаду аристократії супроводжувалися жаданням розкоші, насолод, вишуканих, пишних дійств. Утворився офіційний двірський стиль рококо — легкий, химерний і граціозний. Епоха назрівання Французької революції 1789 р. призвела до з’яви в мистецтві нового стилю — революційного класицизму Давида. Подвиги героїв Стародавніх Греції і Риму були покликані впливати на чуття сучасників як гідні приклади для наслідування. У XIX ст. Франція посіла провідне місце в художньому житті Європи. Революції 1789, 1830 і 1848 рр. стали віхами прогресивних завоювань французького народу спочатку в боротьбі з феодалізмом, потім з буржуазією. Починаючи з XVI століття при королівських і княжих дворах, а також у багатих патриціанських родинах збирали колекції предметів старовини і шедеврів образотворчого мистецтва. Із настанням свободи і демократії ці колекції відійшли до державних музеїв. Починаючи з XIX століття, не оглядаючись на минуле, у зв’язку зі швидким економічним і промисловим розвитком мистецтво як ремесло вступило у свою останню, завершальну стадію.

Приложенные файлы

  • docx 561453
    Размер файла: 15 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий