конспект лекций по Антикризисному управлению

 МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ


Кафедра менеджменту ім. І.П.Продіуса







КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

з дисципліни “АНТИКРИЗОВЕ УПРАВЛІННЯ”


для студентів спеціальності 8.18010018 –
“ Адміністративний менеджмент у підприємницьких структурах та виробничій сфері”



















ОДЕСА ОНПУ 2014



МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ


Кафедра менеджменту ім. І.П.Продіуса







КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

з дисципліни “АНТИкризове управління”


для студентів спеціальності 8.18010018 – “ “адміністративний менеджмент у підприємницькіх структурах та виробничій сфері”


Затверджено на засіданні кафедри менеджменту
ім. І.П.Продіуса
Протокол № _8__ від _11.03__ 2014р.


















Конспект лекцій з дисципліни «Антикризове управління»: для студ. спец. 8.18010018 – “Адміністративний менеджмент у підприємницьких структурах та виробничій сфері” усіх форм навчання /українською мовою/ Н.С. Артамонова – Одеса: ОНПУ. – 2014.- 89 с.









































ВСТУП

Сучасний стан економіки України характеризує наявність великої кількості проблем у діяльності більшості виробничих підприємств та підприємницьких структур, результатом яких стали неплатоспоможність та можливість банкрутства і подальшої ліквідації суб”єктів господарювання. У зв”язку з цим, перед керівництвом підприємств, органами державної та регіональної влади встають задачі попередження кризових явищ та забезпечення стійкості фінансового становища підприємств.
Банкрутство в умовах ринкової економіки є наслідком незадовільного управління підприємством, нехтування впливу різноманітних факторів розвитку мікро- і макросередовища, а тому правомірно розглядається як плата за економічну свободу у виборі напрямку господарської діяльності, ринків збуту, у ціноутворенні, наймі робочої сили. Банкрутство та ліквідація підприємства – це не тільки збитки для його акціонерів, кредиторів, комерційних партнерів, а й зменшення податкових надходжень у бюджет, збільшення безробіття, негативні зміни у кон”юнктурі ринку, що можуть стати суттєвими факторами макроекономічної нестабільності.
Рішення задач щодо попередження кризових явищ, або пом”якшення
їхнього впливу на результати діяльності організації можливо за допомогою системи заходів антикризового управління.
Курс «Антикризове управління» входить у цикл спеціальних дисциплін для підготовки магістрів зі спеціальності “Адміністративний менеджмент”
Метою викладання дисципліни є необхідність формування знань і навичок управління у кризових ситуаціях, роз”яснення складних завдань стратегічного значення, що виникають в процесі управління сучасних виробничих підприємств та підприємницьких структур.
Конспект лекцій з дисципліни “Антикризове управління” розроблен згідно вимогам, що викладені в ОПП з підготовки магістрів спеціальності 8.18010018 – “Адміністративний менеджмент” та містить: теоретичні засади антикризового управління, інструменти виявлення та запобігання бакрутству підприємств, організаційні аспекти впровадження антикризового управління, комплекс стратегічних і тактичних заходів щодо забезпечення безкризового розвитку сучасних підприємств тощо. Крім того, в конспекті запропоновані теоретичні питання та тестові завдання для контролю знань з дисципліни.
Рекомендується для вивчення дисципліни “Антикризове управління”студентами різних форм навчання, а саме: очної, заочної, дистанційної та другої освіти.








Тема 1: ВВЕДЕННЯ В АНТИКРИЗОВЕ УПРАВЛІННЯ. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ АНТИКРИЗОВОГО УПРАВЛІННЯ.

1.1Сутність антикризового управління.
Концептуальні засади антикризового управління.
Проблематика антикризового управління. Приоритети та вимоги.

1.1 Перехід до ринкової економіки в Україні супроводжується кризовими явищами. Тому сьогодні дуже важливим аспектом управління стає своєчасне виявлення причин кризи на підприємстві, створення комплексу заходів щодо їхнього усунення – тобто розробка форм, методів, процедур, тактики і стратегії антикризового управління підприємством.
В обстановці, коли більшість підприємств не просто випробують труднощі, а вже давно балансують на краю прірви, звичайні, стандартні інструменти менеджменту не спрацьовують. І тому особливу актуальність здобуває проблема пошуку і впровадження в практику таких форм і методів антикризового управління, що дозволили б не доводити підприємства до кризового стану.
У сучасних умовах будь-яка організація може розраховувати на успіх лише в тому випадку, якщо вона послідовно і неухильно розвивається. У теорії і практиці менеджменту взагалі прийнято виділяти дві основні тенденції існування організацій – їхнє функціонування і розвиток.
Під функціонуванням розуміється підтримка життєдіяльності організації або збереження досягнутого режиму її діяльності по виробництву товарів і послуг, що припускає реалізацію усіх виробничих функцій, що визначають діяльність фірми. Одним словом, це діяльність організації в рамках уже досягнутої якості. Розвиток організації є, насамперед, придбання нею нової якості, що визначає посилення і стійкість життєдіяльності фірми, її постійний зріст. Причому і функціонування, і розвиток не можливі без ефективного управління нею, що, однак, повинне бути диференційованим – у відповідності зі специфікою кожного з цих процесів. Є багато практичних прикладів того, як організація відносно успішно функціонує, але не розвивається. Між цими двома процесами або тенденціями постійно виникає протиріччя, що загострюється і практично завжди народжує кризу.
Антикризове управління визначається наявністю кризи. У житті будь-якого підприємства кризи або погроза кризових ситуацій – постійне явище. Але важливо вчасно знайти сигнали про формування внутрішніх або зовнішніх факторів і процесів, здатних викликати кризу (цей процес часто називають “системою раннього виявлення”, або превентивним управлінням кризою), і передбачати настання кризи. Зробити це допоможе грамотна система управління і контролю, як за діяльністю підприємства, так і за зовнішнім середовищем.
Як показують дослідження кризових ситуацій на підприємствах України, головними причинами їхнього виникнення являються: недостатній рівень знань про можливості прогнозування кризи; визначений рівень відчуження у функціонуванні соціальних, політичних, економічних і психологічних механізмів; незадовільні наслідки розвитку різних процесів і тенденцій, що керівництво підприємства вчасно не врахувало; видання нових урядових законів і постанов, що стало для підприємства фактором, що не передбачається; помилки в діяльності менеджерів і фахівців через їхню недостатню компетенцію або відсутність чіткої системи управління і т.п.
У багатьох випадках кризові ситуації в розвитку організації практично неможливо установити. Вони приходять як об'єктивні явища, що відображають циклічний характер розвитку соціально-технічних систем. Але гостроту криз можна і потрібно знижувати, враховувати їхньої особливості і вчасно розпізнавати їхнє наближення. А це, природно, досягається лише за допомогою управління. Будь-яке управління організацією повинне бути антикризовим, тобто побудованим на урахуванні імовірності небезпеки кризових ситуацій.
Вихід із кризової ситуації завжди існує. Інша справа, якою ціною його прийдеться оплатити. Цією ціною і визначається ефективність антикризового управління, що обумовлюється здатністю підприємства конструктивно і вчасно реагувати на зміни, що загрожують його нормальному функціонуванню, правильно обрати тактику і стратегію антикризового управління.
У самому загальному вигляді під антикризовим управлінням варто розуміти таке управління організацією, що здатне запобігати або зм'якшувати кризові ситуації у виробничо-господарській діяльності, а також утримувати функціонування фірми в режимі виживання в період кризи і виводити її з кризового стану з мінімальними втратами .
Антикризове управління – це така система управління підприємством, що має комплексний, системний характер і спрямована на запобігання або усунення несприятливих для бізнесу явищ за допомогою використання всього потенціалу сучасного менеджменту, розробки і реалізації на підприємстві специфічної програми, що має стратегічний характер, що дозволяє усунути тимчасові труднощі, зберегти і пре помножити ринкові позиції при будь-яких обставинах, при опорі в основному на власні ресурси.
Антикризове управління визначається західноєвропейськими економістами, як діяльність, необхідна для подолання стану, що загрожує існуванню підприємства, при якому основним питанням стає виживання. Дана діяльність характеризується підвищенням інтенсивності застосування засобів і методів на підприємстві, необхідних для подолання загрозливому існуванню підприємства ситуації. При цьому, на думку деяких дослідників відбувається перенос всієї уваги на короткострокові проблеми, одночасно зв'язані з проведенням твердих і швидких вирішальних заходів. Інші автори, що хочуть підкреслити визвольний і позитивний характер криз, визначають антикризове управління як створення інструментів, що дозволяють повідомити про переломний пункт, що наближається, і розробити новий курс розвитку.
В остаточному підсумку, можна сказати, антикризове управління – це управління, у якому поставлено певним чином передбачення небезпеки кризи, аналіз його симптомів, заходів для зниження негативних наслідків кризи і використання його факторів для наступного розвитку.
На рисунку 1.1 представлена схема змісту антикризового управління.






























Рис. 1.1 ( Зміст антикризового управління

Антикризове управління здійснюється в умовах ризику, при наявності кризи або в передодні його. І тому воно висуває особливі вимоги до системи, механізмові і процесові управління. У цьому зв'язку менеджер або консультант в області управління зобов'язаний проаналізувати всі можливі зміни при переході до антикризового управління. Здатність реагувати на зміни для того, щоб використовувати їх для користі справи, є вищим умінням, необхідним сьогодні в антикризовому менеджменті.

Успішне антикризове управління – це, насамперед грамотне управління, засноване на умінні правильно застосовувати досягнення сучасного управління. У цьому значенні воно нічим не відрізняється від ефективного управління підприємством у звичайних умовах. Однак кризове положення підприємства змінює акценти: те, з чим можна було миритися в період відносного благополуччя, стає зовсім неприпустимим у надзвичайних обставинах.
Сучасне антикризове управління містить у собі не тільки процедуру банкрутства, не тільки заходи для виведення підприємства з кризи, але насамперед профілактику банкрутства, профілактику фінансової кризи підприємства. У цьому випадку система антикризового управління буде мати три яскраво виражених елементи:
прогнозування кризи/банкрутства;
профілактика кризи/банкрутства;
вивід підприємства з кризи (у разі потреби).


1.2 Роль антикризового управління в системі заходів для оздоровлення підприємства винятково велика, про що свідчать наступні аргументи:
у рамках антикризового управління застосовуються ті управлінські інструменти, що у специфічних умовах України виявилися найбільш ефективними в вирішенні всіх поточних завдань підприємства;
сутність антикризового управління – забезпечення оперативної і діючої реакції на зміни, що відбуваються в зовнішньому середовищі, на основі ретельно розробленої системи альтернативних варіантів управлінських рішень;
в основі антикризового управління лежить процес постійного і послідовного введення інновацій в усі ланки діяльності підприємства;
антикризове управління формує установку на те, що в будь-якій складній економічній ситуації можуть бути введені в дію такі управлінські механізми, що дозволять підприємству перебороти труднощі і вийти з цього становища з мінімальними втратами;
головна ціль антикризового управління – забезпечення стійкого положення на ринку і фінансовій стабільності підприємства при будь-яких політичних і соціально-економічних змінах.
На рисунку 1.2 представлена концептуальна модель антикризового управління підприємством.
Пошук шляхів виходу з кризи зв'язаний з усуненням причин, що сприяють його виникненню, а процес планування цього виходу можна розділити на дві основні стадії:

розробка антикризової стратегії діяльності фірми (антикризове стратегічне планування);
визначення тактики реалізації обраної стратегії (оперативне планування).
Тактичні (оперативні) заходи щодо виходу з кризи можуть бути захисними (скорочення витрат, закриття підрозділів, скорочення персоналу, зменшення обсягів виробництва і збуту) і наступальними (активні маркетингові дослідження, високі ціни на продукцію, використання внутрішніх резервів, модернізація, удосконалювання управління). Оперативні заходи щодо виходу з кризи складаються у встановленні поточних збитків, виявленні внутрішніх резервів, залученні фахівців, кадрових змінах, одержанні кредитів, зміцненні дисципліни і т.п. (див. рис. 1.3).





13 SHAPE \* MERGEFORMAT 1415
Рис. 1.2 ( Концептуальна модель антикризового управління підприємством


















Рис. 1.3 ( Види тактик реалізації стратегій підприємства

У процесі антикризового стратегічного планування розробляються стратегії виходу організації з економічної кризи.
Тактичне планування повинне здійснюватися в рамках обраних стратегій. Воно має справу з рішеннями про те, як повинні бути розподілені ресурси організації для досягнення стратегічних цілей. Здійснення запланованих оперативних заходів щодо виходу з економічної кризи, не зв'язаних зі стратегічними цілями, може привести до короткочасного поліпшення фінансового становища, але не дозволить усунути глибинні причини кризових явищ.

1.3 Проблематика антикризового управління велика і різноманітна. Усю сукупність проблем можна представити чотирма групами:
Перша група містить у собі проблеми розпізнавання передкризових ситуацій (див. рис.1.5).
Друга група проблем антикризового управління зв'язана з ключовими сферами життєдіяльності організації.
Ця група включає комплекс проблем фінансово-економічного характеру. Наприклад, в економічному антикризовому управлінні виникає необхідність визначення типів диверсифікованості виробництва або проведення конверсії.
Це вимагає додаткових ресурсів, пошуку джерел фінансування. Існують також проблеми організаційного і правового змісту, безліч соціально-психологічних проблем.
3. Проблематику антикризового управління можна представити й у диференціації технологій управління (третя група проблем).
Вона включає в самому загальному виді проблеми прогнозування криз і варіантів поведінки соціально-економічної системи в кризовому стані, проблеми пошуку необхідної інформації і розробки управлінських рішень.
4. Четверта група проблем включає конфліктологію і селекцію персоналу, що завжди супроводжує кризові ситуації.
Антикризове управління складом своїх типових проблем відображає ту обставину, що воно є особливим типом управління, що володіє як загальними для управління рисами, так і специфічними його характеристиками.
Кризи різні і управління ними може бути різним. Це різноманіття крім іншого виявляється в системі і процесах управління (алгоритмах розробки управлінських рішень) і особливо в механізмі управління (див. рис. 1.6).




























Рис. 1.5. ( Проблематика антикризового управління
У механізмі антикризового управління пріоритети повинні віддаватися :
мотивуванню, орієнтованому на антикризові заходи, економії ресурсів, запобіганню помилок, обережності, глибокому аналізові ситуацій, професіоналізмові і т.д.;
установкам на оптимізм і впевненість, соціально-психологічну стабільність діяльності;
інтеграції по цінностях професіоналізму;
ініціативності в вирішенні проблем і пошукові найкращих варіантів розвитку;
корпоративності, взаємосприйнятливість, пошукові і підтримці інновацій.



Гнучкість, адаптивність, матричні структури
Мотивування, яке орієнтується на антикризові ситуації
Мобільність

Ступень неформального управління
Установка на оптимізм та упевненість
Програмно-цільові підходи

Інтеграція
Інтеграція по цінностям професіоналізму
Оцінки наслідків вирішень та альтернатив

Диверсифікація управління
Ініціативність
Своєчасність вирішень (фактор часу)

Ступень централізму, система ситуаційного реагування
Корпоративність, взаємосприйнятливість

Критерії якості рішень






















Рис. 1.6 ( Антикризове управління: вимоги до системи, механізму та процесу управління


Тема 2 ВИНИКНЕННЯ КРИЗОВИХ СИТУАЦІЙ НА
ПІДПРИЄМСТВАХ

2.1 Поняття, сутність і класифікація кризових явищ.
Фактори розвитку кризи на макро- та мікрорівнях.
Типологія кризових явищ.

2.1 Поняття криза має багато рівнів і трактувань. Вираження “криза” походить від грецького слова “crisis”, що означає “вирок, рішення по якому-небудь питанню, або в сумнівній ситуації”. У 19 столітті значення даного слова перейшло в економіку. “Класичне” економічне поняття кризи, що сформувалося в той час, означало не бажану і драматичну фазу в капіталістичній економічній системі, що характеризувалося коливаннями і негативними явищами, перешкодами. У мікроекономіці використовується поняття “криза підприємства”. У широкому змісті це означає процес, що ставить під погрозу існування підприємства [5].
Криза підприємства можна розуміти як незапланований і не бажаний, обмежений за часом процес, що у стані істотно перешкодити або навіть зробити не можливим функціонування підприємства [3]. Вид основних концептуальних цілей підприємства, що знаходяться під погрозою, і розмір цієї погрози визначає силу кризи. Криза підприємства являє собою переломний момент у послідовності процесів подій і дій. Типовим для кризової ситуації є два варіанти виходу з неї, або це ліквідація підприємства як екстремальна форма, або успішне подолання кризи (див. рис.2.1).
Проміжки між початком і завершенням кризи бувають різної тривалості. З однієї сторони є тривалі, що слабко прискорюються кризові процеси, з іншої сторони існують зненацька виникаючі кризові процеси, високої інтенсивності і з коротким терміном розвитку. Криза може абсолютно зненацька проявитися під час гармонічного розвитку підприємства і носити характер нездоланної катастрофи або виникнути відповідно до припущень і розрахунків. Але в рідких випадках криза з'являється зненацька, тобто без якого-небудь попередження для фахівців підприємства.



















Рис. 2.1 ( Початок, переломний пункт та кінець кризи на підприємстві

При кризі важливою являється проблема управління. Висока комплексність управління в умовах кризи дозволяє з однієї сторони впливати на розвиток автономних процесів і охоплює з іншої сторони специфічну проблематику керівництва: необхідність його високої якості і наявність тільки двох варіантів кінцевого результату дій менеджменту, тобто, можливо, або банкрутство, або успішне подолання кризи.
У літературі по економіці підприємства види криз викладаються по- різному, різними способами і з огляду на різні критерії. Кризи можна класифікувати за різними критеріями, використовуючи наступну класифікацію:
1. стратегічний розвиток підприємства. Тут може йти мова про кризу росту, стагнації або спадку.
2. стадії життєвого циклу підприємства. У цьому змісті можливий поділ на кризу заснування, росту і старості.
3. причини криз. Тут можливий поділ причин на екзогенні й ендогенні.
4. агрегатований стан. Розрізняють латентна і гостра кризи.
5. погроза цілям підприємства. Обов'язковими передумовами нормального стану підприємства є:
а) підтримка платоспроможності,
б) виключення обтяження підприємства боргами, тобто перевищення пасивів над активами. З урахуванням системних цілей можливе визначення видів криз як кризи стратегії, досягнень (результатів) і ліквідності (див. рис. 2.2).
















Рис. 2.2 ( Види криз по загрозі цілям підприємства

Про стратегічну кризу мова йде тоді, коли потенціал розвитку підприємства (інноваційного потенціалу), що міг би бути використаний протягом тривалого часу, істотно ушкоджений, вичерпаний та/чи ні можливості створити новий. Причини стратегічної кризи різні, на приклад, цей упущений технологічний розвиток, або відставання від нього, не адекватна вимогам ринку, що змінюється, стратегія маркетингу.
Криза результатів, результативна криза, або ще можливо її назвати оперативна криза, описує стан, при якому підприємство має збитки і через постійне зменшення власного капіталу рухається до ситуації дефіциту балансу, тобто перевищення пасивів над активами. Прикладом причин зухвалу кризу результатів можуть бути: утрати, як наслідок відсутності потенціалу розвитку підприємства (інноваційного потенціалу), недостатня ефективність оперативних заходів або менеджменту, що не в змозі в достатній мірі використовувати, для підвищення доходів потенціал розвитку підприємства.
При кризі ліквідності через збитки, що збільшуються, підприємству погрожує утрата платоспроможності або платоспроможність уже відсутня. У доповненні до цього підприємству погрожує небезпека дефіциту балансу, тобто перевищення пасивів над активами. Криза ліквідності характеризується проявом ранніх ознак банкрутства: коефіцієнти поточної ліквідності і забезпеченості власними засобами знаходяться на критичній нормативній оцінці, підприємство має проблеми з платежами.
Ситуація катастрофічно швидко погіршується, спостерігається ефект недостачі часу і підприємство може стати банкрутом.
6. кризові явища на рівні підприємства можна кваліфікувати в такий спосіб:
Локальна криза – наслідок зриву досягнення окремої цілі або випадання одного елементу із системи управління (утрата постачальника, джерела сировини, зміна транспортної схеми, звільнення ведучого фахівця і т.п.).
Стратегічна криза - криза, зв'язана з радикальним порушенням нормальної виробничої діяльності на основі існуючого технологічного потенціалу, так називана криза спадку.
Криза як банкрутство – повна втрата здатності до виживання підприємством, або криза ліквідації [3].
Усю сукупність факторів, що здатні привести підприємство до економічної кризи, можна розділити на дві групи:
1) зовнішні стосовно підприємства, на які воно не в змозі впливати чи його вплив обмежений;
2) внутрішні, виникаючі в результаті діяльності самого підприємства .
Нормальний розвиток підприємства може мати різні відхилення, що швидко можуть привести до помилкового або небажаного розвитку і поставити під погрозу діяльність підприємства або навіть саме його існування. Якщо помилковий розвиток було вчасно виявлений, то можна прийняти адекватну корекцію курсу на нормальний розвиток. Для того щоб можна було розробити правильну корекцію курсу, необхідні чіткі знання про процес кризи і про етапи розвитку кризового процесу.

2.2 Зовнішні фактори (екзогеннi) кризисного розвитку подiляються на 3 групи:
а) соцiально-економiчнi фактори загального розвитку держави (розглядаються лише тi, якi негативно впливають на дiяльнiсть організації.
б) ринковi фактори: дослiджуються негативнi для цього підприємства тенденцiї товарних та фiнансових ринков.
в) iншi зовнішні фактори.

















Рис. 2.3 - Зовнішні фактори (екзогеннi) кризисного розвитку організації
Внутрiшнi фактори (ендогеннi) також подiляються при аналiзi на 3 групи в залежностi вiд властивостей формування грошових потокiв організації:
а) фактори, пов’язанi з операцiйною дiяльнiстю;
б) фактори, пов’язанi з iнвестицiйною дiяльнiстю;
в) фактори, пов’язанi з фiнансовою дiяльнiстю.
















Рис. 2.4 - Внутрiшнi фактори (ендогеннi) кризисного розвитку організації
Зовнішні фактори характеризують економічний стан, у якій функціонує організація, і від якої вона не може не залежати. Якщо економіка знаходиться в стані системної кризи, це не може не відобразитися на стані окремої організації. Але на кожній це відображається по-різному. Усе залежить від характеру організації й області її діяльності (державна, приватна, велика, мала, комерційна, виробнича й інша), а також від її внутрішнього стану (економічний потенціал, професіоналізм керування, персонал, соціальна атмосфера й інше). Організація може успішно протидіяти зовнішнім кризовим явищам чи, навпаки, реагувати на них убік посилення негативних наслідків у власному стані.
Для кожної організації існує своє співвідношення зовнішніх і внутрішніх факторів кризи. І це в практиці керування повинне бути предметом спеціального аналізу. При виникненні кризи в Україні спостерігалася дуже помітна картина диференціації різних організацій по ступеню прояву власної кризи. Одні виявилися буквально миттєво на грані руйнування і зникнення, інші довгий час адаптуються до кризових явищ, треті знаходять можливості використовувати положення в благо собі, процвітати, може тимчасово, у сум'ятті загальних кризових явищ. Це порозумівається багатьма причинами. Серед них є й такі: антикризовий потенціал, професійне керування, збіг обставин, підвищена економічна активність і вдалий ризик. Усе це внутрішні фактори, що протистоять зовнішнім факторам і використовуються для їхньої нейтралізації.
Можливо і таке положення, при якому організація входить у глибоку кризу навіть при дуже сприятливій зовнішній економічній обстановці. Причиною можуть бути внутрішні фактори розвитку, такі як ділові і соціально-психологічні конфлікти, неефективна організація роботи, низький професіоналізм персоналу, старіння технології, прорахунки в економічній стратегії, помилки в прийнятті економічних рішень, невдалий маркетинг тобто.
Виникнення кризи в організації можна попередити завдяки вмiнню розпiзнати симптоми. Дуже важливо бачити симптоми кризового розвитку, щоб мати можливість вчасно запустити в дію програми антикризового керування.
Симптоми кризи - поява перших ознак негативних тенденцій, стійкість цих тенденцій, ділові конфлікти, наростання фінансових проблем та інше.
Симптоми виявляються в показниках і, що дуже важливо, у тенденціях їхньої зміни, що відбивають функціонування і розвиток організації. Так, аналіз показників фондовіддачі , ефективності, енергооснащеності, фінансового стану чи таких, як плинність персоналу, дисципліна, задоволеність працею, конфліктність і інші можуть характеризувати положення виробничої організації щодо настання кризи. Велику роль грає аналіз фінансово-економічних і соціально-економічних показників.
Симптомом кризи є як стан показника, так і тенденції його зміни. При цьому стан показників може оцінюватися і щодо встановленої нормативної величини (допуски змін), і відносно один одного.
Симптомом кризового розвитку може бути, або невідповідність показників закономірним співвідношенням, або тимчасові параметри, наприклад, темп росту продуктивності праці повинен випереджати темп росту заробітної плати. Якщо цього не відбувається, збільшується небезпека кризи.
Симптоми не завжди відбивають причини кризи. Причини нерідко криються глибше зовнішнього прояву кризових ознак. Симптом - первісний зовнішній прояв кризових явищ, що не завжди характеризує причини кризи. Для менеджменту знання про кризу, його можливi прояви у життєдіяльності системи є основою для розробки заходів щодо, чи запобігання зм'якшенню негативних і посиленню позитивних наслідків. Можливість кризи і підвищення імовірності її настання виникає в перехідні періоди розвитку фірми, у періоди між етапами циклу розвитку.
Кожний з перехідних періодів, так само як і етапи, має свої тимчасові границі і якісні особливості. Перші визначаються ефективністю керування, точніше, системою антикризового керування, другі закономірною послідовністю виникнення нових властивостей у розвитку фірми. Ці властивості можна розглянути по внутрішніх і зовнішніх ознаках. Внутрішні властивості - фінансове положення, керованість, соціально-психологічна атмосфера діяльності, інтелектуальний і інноваційний потенціал, ресурсозбереження, стратегія, інформаційні технології, якість персоналу. Зовнішні ознаки - конкурентноспроможнiсть, конкурентні переваги, імідж фірми, регіональна структура, соціально-політична позиція, міжнародні зв'язки, паблик рилейшнз, природні умови. Саме сполучення усіх властивостей, виражене в показниках функціонування фірми, і характеризує якісну визначеність етапу її розвитку. А перехідний період відбиває послідовні зміни у визначеному напрямку від етапу до етапу.
Але не всякі зміни відбивають перехідний період. Існують зміни, що характеризують просту нестійкість, флуктуацію (коливання) показників під впливом природних чи соціальних умов, перипетії конкурентної боротьби, ситуації ринку й ін.
Тому в практиці антикризного керування дуже важливо вміти розпізнати характер змін у керованих і некерованих процесах, від змін нормального функціонування фірми.
В Україні законодавча база і досвід за рішенням проблеми банкрутств тільки починають формуватися. І процеси ці проходять суперечливо. Необхідно враховувати великий спектр факторів - соціальних, економічних, екологічних, науково-технічних (2(.

2.3 Типологiя та фактори кризи. Тенденцii циклiчного розвитку органiзацii.

Типологiя та розумiняя характера кризи сприяє зниженню гостроти iх прояви, скорочує час та хворобливiсть iх спливання.

Типологiя криз

Проблема Структура вiдношень в соц-ек середовищi
Мiкрокриза Макрокриза економiчнi (фiнансовi) органiзацiоннi
технологiчнi психологiчн
соцiальнi (полiтичнi)
Рис. 2.5 – Типологiя криз

Макрокриза – ii присущi великi масштаби, довгостроковiсть, великi обсяги.
Мiкрокриза – окремi проблеми чи групи проблем.
Економiчна криза – криза виробництва та реалiзацii, втрата конкурентоспроможностi, банкрутство.
Соцiально-полiтичний аспект – супереснiстi соцiальних груп: робiтники та пiдприємцi, незадоволення умовами працi, стилем керування.
Органiзацiйнi – регламентацiя дiяльностi окремих пiдроздiлiв, розподiл функцiй, взаємодiя окремих фiлiй.
Психологiчнi – стрес, невпевнiнiсть, незахищеннiсть.
Технологiчнi – невизнання нових технологiчних рiшень.
Кризи також можуть бути передбаченними та випадковими, явними та потайними, глибкими та легкими. При цьому передбаченнi настають як етап розвитка и можуть прогнозуватися. Випадковi кризи – природнi явища. Явнi протекають помiтно та легко дiагностуються. Потайнi кризи – досить небезпечнi. Глибокi кризи ведуть до зруйнування рiзноманiтних структур соцiально-економiчноi системи, вони складнi та акумулюють в собi багато псуперечностей. Легкi протекають послiдовно, iх можна спрогнозувати та iми легше керувати.
Фактор кризи - подія, чи зафіксований стан, чи встановлена тенденція, що свідчать про настання кризи.
Наприклад, в організації факторами кризи можуть розглядатися: зниження якості продукції, порушенні технічної дисципліни, старіння технічних засобів, велика заборгованість по кредитах. Причиною можуть бути фінансово-економічні прорахунки, загальне положення економіки, низька кваліфікація персоналу, недоліки системи мотивування.
Для розробки заходів щодо запобігання чи зм'якшенню негативних, і посиленню позитивних наслідків кризи необхідно знати: на якому етапі життєвого циклу знаходитися система, який вид перехідного періоду очікується і якої глибини процеси прогнозуються. Усе це визначає використання циклічних моделей життєдіяльності досліджуваних систем, а виробнича ситема (організація, фірма, підприємство), як і система будь-якої іншої природи призначення, підкоряється циклічним законам життєдіяльності.



Соціально – економічна система в будь-якому своєму виді або формі,бу-те суспільна формація, фірма або підприємство має 2 аспекти свого існування
Функціонування - це підтримка життєдіяльності, збереження функцій, що визначають її цілісність.
Розвиток - це придбання нової якості, що зміцнює життєдіяльність в умовах середовища, що змінюється.
Зв'язок функціонування й розвитку носить діалектичний характер, що й відображає можливість і закономірність настання й розвитку кризи.

Функціонування стримує розвиток й у той же час є його живильним середовищем .

Розвиток руйнує багато процесів функціонування, але створює умови для подальшого існування.
Таким чином, виникає циклічна тенденція розвитку, що і породжує кризи.

Криза – це крайнє загострення протиріч у соціально-економічній системі, що загрожує її життєдіяльності в навколишнім середовищі.
Причини можуть бути різні, вони діляться на :
об'єктивні (модернізація, реструктизация, відновлення)
суб'єктивні ( помилки в керуванні )
природні ( кліматичні явища )
-макроекономічні (зовнішні) тобто пов'язані з тенденціями макроекономічного розвитку, розвитку світової економіки, конкуренцією, політична ситуація.
- мікроекономічні (внутрішні ) пов'язані з особливостями функціонування мікроекономіки, тобто ризикована стратегія маркетингу, внутрішні конфлікти, недоліки в організації виробництва й управління, помилки інвестиційної й інноваційної політики.

Отже, небезпека кризи існує завжди і його необхідно прогнозувати, а значить не допустити його розвиток або зм'якшити можливий наслідок його прояву.
Кризи неоднакові не тільки через причини, але й, по суті.
Типологія й розуміння характеру кризи сприяє зниженню гостроти їхнього прояву скорочують час і хворобливість їхнього протікання.

ТИПОЛОГІЯ КРИЗОВИХ ЯВИЩ
---макроекономічна
Проблематика
---мікроекономічна

экономіко-фінансові
структура відносин у соціальному середовищі соціальні
політичні
технологічні
організаційно-психологічні

Макрокриза – йому властиві більші зміни в обсягах й масштабах економічних та соціально-політичних проблем, що стосуются суспільства.

Мікрокриза - окремі проблеми або групи проблем підприємства.
Фінансово-економічний аспект – криза виробництва, втрата конкурентних переваг, банкрутство.

Соціально-психологічні - протиріччя між працівником і підприємцем, невдоволення в керуванні.
Протиріччя соціальних груп
- працівники й підприємці
- профспілка й роботодавці
-невдоволення умовами праці та стилем управління

Політичні – криза влади або лобіювання інтересів окремих груп.
Організаційні – пов'язані з регламентацією діяльності, розподілом функцій, взаємовідношенням окремих філій дочірніх фірм, бюрократизація.

Психологічні - стрес, невпевненість, незадоволеність, незахищеність.

Технологічні – пов'язані зі відторгненням нових технологічних рішень.


Кризи можуть бути:
Передбачуваними й випадковими
Явними й схованими
Глибокими й легкими при цьому передбачуваними, що наступають як етап розвитку й можуть прогнозуватись.
4.Випадковимими – що виникають як помилки управління, або є результатом впливу природних явищ.
5. Явнми – що протікають помітно, легко діагностуються.
6. Схованими – що протікають непомітно й тому особливо небезпечні.
7. Глибокими – що ведуть до руйнування соціально-економічної системи. Вони складні й акумулюють у собі багато протиріч.
8. Легкими – що протікають послідовно, їх можна спрогнозувати, їми легше управляти.

Найважливішим завданням керівників є вміння розпізнавати, діагностувати кризи у всіх можливих аспектах прояву, а для цього потрібні фахівці такі як:
-Антикризові менеджери
-Арбітражні керівники
-Досвідчені аналитики
Тому антикризове управління – це високопрофесійний вид діяльності, заснований на знанні методології й методичного апарату управління кризовими явищами й має напрямок на забезпечення нормального функціонування організації в умови ризику, екстремальних ситуаціях, кризи , а також забезпечення своєчасного розпізнавання можливості прояву кризових явищ і зм'якшення їхніх впливів.




































Тема 3 ПРАВОВА ТА НОРМАТИВНА БАЗИ РЕГУЛЮВАННЯ
АНТИКРИЗОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ.

Об”єктивні умови виникнення банкрутства підприємств.
Структура та основні положення Закону України “Про вiдновлення платоспроможностi боржника або визнання його банкрутом”.


3.1 Антикризове управління на конкретному підприємстві може вводитися у випадку наявності кризових ситуацій, визнання підприємства банкрутом. Насамперед, варто усвідомити існуючі об'єктивні умови неспроможності різних організаційно-правових форм власності підприємств.
До основних умов, що приводять підприємства до банкрутства можна віднести:
відсутність економічної стратегії й економічної концепції розвитку в умовах ринкових відносин;
розрив економічних зв'язків між країнами СНД і втрата ринків збуту на їхніх територіях;
низька кваліфікація кадрів менеджерів у всій ієрархії управління;
уповільнений розвиток організаційно-правових основ розвитку підприємництва;
наявність соціально-психологічних стереотипів, що перешкоджають сприйняттю необхідності переходу до ринкових відносин;
незадовільне фінансово-економічне положення і як наслідок уповільнення інноваційних процесів і т.п.
Перераховані умови в сукупності, і кожне з них окремо, створили об'єктивні передумови для банкрутства багатьох підприємств, що спонукало до більш ретельної розробки законодавчої бази щодо запобігання банкрутства.
3.2 Правове регулювання антикризової діяльності здійснюється за допомогою закону України “Про вiдновлення платоспроможностi боржника або визнання його банкрутом”, що вступив у дію з 1 січня 2000р.
Його структура складається з 7 розділів:

Розділ 1. Загальні положення

Розділ 2. Ведення справи про банкрутство

Розділ 3. Ліквідаційні процедури

Розділ 4. Світова угода

Розділ 5. Припинення ведення справи про банкрутство

Розділ 6. Особливості банкрутства окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності

Розділ 7.Заключне положення, штрафні санкції.
Дійсний закон коригує статті КЗОТу, адміністративного, кримінального кодексів й ряд інших законів.
Розглянемо стисло основні розділи зазначеного закону.
Загальні положення
У ньому розглядаються певні поняття, вводяться терміни, такі як боржник, банкрутство, кредитор, санація (досудова), розпорядник майна, ліквідатор, світова угода та інші.
Ведення справи про банкрутство
Указується, що справи про банкрутство веде арбітражний суд по місцю розпорядження боржника. Кредитор або боржник може подати справу про банкрутство. Справа про банкрутство збуджується арбітражним судом, у випадку якщо борг сумарно становить не менш 300 МРОТ (мінімальний розмір оплати праці) і не повертається в плині 3-х мес. після погашення встановленого строку погашення.
Розглянуті процедури подачі заяви, прийняття заяви, відкликання заяви, призначення розпорядницького майна (призначається арбітражним судом із числа арбітражних керуючих, зареєстрованих державним органом з питань банкрутства).
Розглянутий комплекс питань пов'язаних із санацією, тобто строки, план, форми напрямку.

Ліквідаційні процедури
Встановлюються строки (не більше 1 року, в особливих випадках - 6 мес.) ліквідаційної процедур, а також повноваження ліквідатора, ліквідаційної комісії, вводится поняття “ліквідаційна маса. “
Здійснюється продаж майна, установлюється черговість задовільнення вимог кредитора.
Світова угода
Визначає встановлення світової угоди, тобто прописані процедури взаємин сторін:
-банкрут
-кредитори
-арбітражний суд
Механізм:
-фінанси
-економіка
-кадри
-виробництво
-організація
Припинення ведення справи про банкрутство
Розглянуті можливі варіанти припинення справи, включаючи висновок світової угоди або виконання зобов'язання перед кредиторами

Особливості банкрутства окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності
- містоутворюючі підприємства ( чисельність працівників більше 5 000 чоловік або чисельність працівників разом зі членами їхніх родин становить не менше половини чисельності населених адміністративних територіальних одиниць ).
- особливо небезпечні виробництва (вугільна, атомна, хімічна, нафтопереробна промисловість) .

- банкрутство громадян-підприємців та інше.
Заключне положення, штрафні санкції.
Доповнений статтею ДОВЕДЕННЯ ДО БАНКРУТСТВА. Навмисне банкрутство карається від 500 до 800 неоподатковуваних мінімальних доходів громадян з позбавленням права займати керівні посади на строк до 5 років. У випадку нанесення великого матеріального збитку - позбавлення волі до 5 років з конфіскацією майна.
Навмисне банкрутство – це свідоме доведення суб'єкта підприємницької діяльності до банкрутства, яке виникає внаслідок того, що посадова особа в корисливих цілях здійснює незаконні дії, або не належним чином виконує зобов'язання , що завдає збиток державним та особистим інтересам.
Карається штрафом від 500 до 800 мінімальних доходів громадян, з позбавленням права здійснення керівництво господарської діяльності до 5 років з конфіскацією майна.

Фіктивне банкрутство – свідомо помилкове оголошення засновниками або власним підприємства про фінансову неспроможність і неможливість виконання своїх зобов'язань.
Карається штрафом до 500 мінімальних доходів громадян, з позбавленням права здійснення господарської діяльності до 5 років, позбавлення волі до 3-х років і конфіскації майна.
Тема 4 : ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ ВИНИКНЕННЯ КРИЗОВОГО
СТАНУ ВИРОБНИЧИХ СИСТЕМ.

Тенденці циклічного розвитку організації.
Діагностика банкрутства. Основні параметри й етапи.
Експрес-діагностика банкрутства підприємств.
Фундаментальна діагностика банкрутства підприємств.

4.1 В практиці антикризного керування дуже важливо вміти розпізнати характер змін у керованих і некерованих процесах, від змін нормального функціонування фірми.

Виділяють 5 основних етапів циклічного розвитку:
Експлерентний
Патієнтний
Віалентний
Комутантний
Леталентний

Рис 4.1 – Етапи циклічного розвитку 13 SHAPE \* MERGEFORMAT 1415


Експлерентний – зародження фірми в ринковому середовищі й формування її в первісній структурі.
Фірма ще не зложилася на ринку й виходить із експериментальними зразками, новими послугами, ідеями й зондує ринок на предмет попиту.
Ризикована діяльність веде до того, що фірма може зникнути.
Така криза кваліфікується як легка і прогнозована.

Патієнтний – при вдалому розвитку подій, підприємство продовжує рости й вступає у новий етап, що вимагає перебудови організаційної структури та диференціації функцій.
Цей етап- завоювання сегмента ринку, зміцнення ринкових позицій, розробки конкурентної стратегії, підвищення ролі маркетингу.
Існує небезпека кризи, пов'язана із зовнішніми причинами : політичними, економічними.

Віалентний – організація досягає зрілого стану й стійкого положення на ринку, конкурентноздатність підприємства й продукції висока.
Фірми- виаленты як правило з розгалуженою оргструктурою, працюють у сфері середнього й великого бізнесу, їм характерний високий рівень технології, масове виробництво.
Фірма розробляє стратегію подальшого розвитку у вигляді освоєння нових ринків, виходу на міжнародні ринки, організацію й впровадження нових розробок.
Поліпшуючи свої позиції, підприємство може зачепити інтереси інших фірм, у результаті чого можливі як внутрішні, так і зовнішні прояви кризових явищ.

Комутантний – стан фірми в період занепаду, старіння фірми, коли найбільш значимі параметри життєдіяльності погіршуються, структура має тенденції до скорочення або згортання, а вирослі й зміцнілі конкуренти більше ефективні й займають стійке положення на ринку.

Комутанти – це фірми, що займаються випуском продукції /робіт, послуг/, що має обмежений попит, переважно в рамках регіонального ринку.

Леталентний – характеризує деструктуризацию фірми, припинення її існування в колишньому виді.
Фірми леталенты розпадаються у зв'язку з неможливістю їхнього функціонування, або через диверсифікованість виробництва зі зміною профілю діяльності, заміною технологічних процесів і можливістю заміни персоналу.



Табл. 4.1 Фактори розвитку та причини кризи в організаціях.
Фактори розвитку
Можливі причини кризи

Эксплерентний:
- Згуртованість навколо лідера
- мобільність і гнучкість переходу до радикальних новацій
- мінімальне управління персоналу
- творча атмосфера в колективі
- висока мобільність кадрів в освоєнні нових видів діяльності

Обмеженість ресурсів матеріальних, фінансових, трудових.
- слабкі кредитні можливості
- умови праці
- заробітна плата та соціальне забезпечення низькі
- більша залежність від ринкової коньюктуры


Патієнтний:
- Наявність групи лідерів працюючим в одному напрямку
- згуртованість колективу, мобільність і гнучкість; неусложенные організаційні зв'язки
- невеликий керуючий апарат
- висока взаємозамінність фахівців
- творча атмосфера в колективі

- Поява значних розбіжностей у колективі ( ініціативна група )
- обмеження ресурсів
- некомпетентність управлінського персоналу
- недостатня виробнича потужність


Віалентний:
- Гарний рівень кадрового складу
- висока фінансова стабільність
- оптимальний рівень витрат
- стабільна номенклатура
- нормализ. виробництв. потужностей, а значить і можливі значні прибутки
- конкурентноздатність продукції й підприємства
- високий рівень соціального забезпечення

- Просування на зовнішньому ринку
- створення сильних груп, що можуть протидіяти керівництву
- поява розбіжностей у колективі
- організація в колективі оппозиції залежно від ринкової конґюнктури
- консерватизм у нововведеннях
- слабка реакція на нову продукцію


Коммутантный:
- Наявність лідера що розуміє специфіку свого виробництва й ринку
- уміння втримати свого покупця
- конкурентноздатність продукції
- висока технічна оснащеність
-невимогливість персоналу до соціального забезпечення

- Звуження ринку
- неповне завантаження потужності
- падіння , зменшення пропозиції
- залежність від ринкової конґюнктуры
- організаційна інертність
- висока чисельність управлінського персоналу
- зниження мотивації

Леталентный:
- немає факторів розвитку
- відбувається ліквідація підприємства

- всі можливі причини вже виникли.




4.2 Діагностика кризи і банкрутства. Основні параметри й етапи.

Діагностика – визначення стану об'єкту або явища за допомогою реалізації комплексно-послідовних процедур.
Діагностика не одноразовий акт а процес, який здійснюється в часі й у просторі. Він носить дослідницько-пошуковий і пізнавальний характер.

Ціль діагностики – установити діагноз об'єкту дослідження й дати висновок про його стан на конкретну дату завершення дослідження або перспективу.

Завдання діагностики – розробити комплекс мір, спрямованих на отлаживание роботи всіх складових елементів системи.

Вимоги до діагностики :
Аутенічність дослідження, тобто діагностика ґрунтується на достовірній й первинної інформації.
Об'єктивність ( до початку діагностики необхідно виявити процедуру оцінки й скласти програму дослідження на основі базових параметрів )
Точність (достовіність розрахунків )

Визначення базових параметрів передбачає:
- побудову системи показників;
- розробку якісної й кількісної характеристик;
- розробку шкали оцінок для виміру значень.

Діагностика банкрутства являє собою систему цільового фінансового аналізу спрямованого на виявлення параметрів кризового розвитку підприємства, підтверджує погрозу банкрутства в майбутньому періоді.

Залежно від цілей, методів здійснення діагностики виділяють 2 основні системи :

Експрес-діагностика – характеризує систему регулярної оцінки кризових параметрів фінансового розвитку, що здійснюється на базі даних фінансового обліку за стандартними механізмами аналізу.
Фундаментальна діагностика – характеризує систему цілеспрямованої оцінки кризових параметрів фінансового розвитку, що здійснюється за методами факторного аналізу й прогнозування.

4.3 Основною метою експрес-діагностики раннє виявлення ознак кризового розвитку підприємства й попередня оцінка масштабів кризового стану.

Основними цілями фундаментальної діагностики – є поглиблення результатів оцінки кризових параметрів розвитку, отриманих у ході експрес-діагностики, підтвердження попередньої оцінки масштабів кризового стану; прогнозування розвитку окремих факторів, що генерують погрозу банкрутства і їхніх негативних наслідків, оцінка й прогнозування здатностей підприємства до нейтралізації погрози банкрутства за рахунок внутрішнього фінансового потенціалу підприємства.

Експрес-діагностика банкрутства здійснюється за наступними етапами :
Визначення об'єктів спостереження кризових параметрів, що реалізують погрозу банкрутства;
Формування системи індикаторів оцінки погрози банкрутства;
Аналіз окремих сторін кризового фінансового розвитку;
Попередня оцінка масштабів кризового стану.

Параметрами кризового розвитку є :
- стан оборотного капіталу
- величина чистого грошового потоку ( чистий прибуток + амортизаційні
відрахування ) ;
- склад поточних витрат підприємства;
- склад і структура активів підприємства;
- склад і структура фінансових зобов'язань;
- структура капіталу та інше.

Табл. 4.2-СИСТЕМА НАЙВАЖЛИВІШИХ ІНДИКАТОРІВ ПОГРОЗИ БАН КРУТСТВА ПІДПРИЄМСТВА
Індикатори об'єктів кризового розвитку
Абсолютні
Відносні

1) Чистий грошовий дохід підприємства
Сума чистого грошового потоку підприємства в цілому
Коефіцієнт абсолютної ліквідності

2) Структура капіталу підприємства
СДП = НП + АВ
Сума власного капіталу підприємства й сума позикового капіталу
Коефіцієнти автономії,фінансування та фінансової незалежності

3) Склад фінансових зобов'язань підприємства
Сума довгострокових фінансових зобов'язань, сума короткострокових фінансових зобов'язань, сума фінансових кредитів, сума товарного кредиту, сума внутрішньої кредиторської заборгованості
Коефіцієнт співвідношення короткострокових і довгострокових зобов'язань, період погашення КЗ

4) Склад активів підприємства
Сума необоротних активів сума поточних активів, сума ДЗ, сума грошових активів
Коефіцієнти : покриття; ліквідності абсолютної; маневреності; співвідношень ДЗ і КЗ, період погашення КЗ тривалість операційного циклу

5) Склад витрат підприємства
Загальна сума змінних і постійних витрат
Співвідношення змін. та постійн. витрат



Ранню діагностику банкрутства підприємства можна здійснити за допомогою оцінки задовільнення структури балансу та можливості встановлено платоспроможності .
1. Задовільнення структурою балансу встановлюється за допомогою слідуючих показників:

13 EMBED Equation.3 1415 0,2 ч 0,5

13 EMBED Equation.3 1415 0,1
Тобто використаються показники коефіцієнта абсолютної ліквідності й коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами, коефіцієнт ліквідності.

2. Можливість відновлення платоспроможності встановлюється:

13 EMBED Equation.3 1415 1

Якщо коефіцієнт 1 , то у підприємства є реальна можливість у найближчі 6 місяців відновити платоспроможність.

Якщо коефіцієнт 1 , то розраховується коефіцієнт втрати можливої платоспроможності в найближчі 3 місяці.

13 EMBED Equation.3 1415, якщо <1, то можливість втрати реальна.

Про потенційну можливість банкрутства свідчать також низькі значення показників коефіцієнта абсолютної ліквідності й коефіцієнт незалежності (автономії).

Стійка тенденція до зниження цих показників свідчить про відкладену погрозу банкрутства.

Можливість нейтралізації погрози банкрутства за рахунок внутрішнього потенціалу підприємства діагностується за двома основними показниками :

Коефіцієнт рентабельності власного капіталу дає подання про те, якою мірою підприємство здатне формувати додаткові джерела для задоволення зростаючих грошових зобов'язань,
Коэффициент оборотності активів показує швидкість формування цих потоків.




4.4 Фундаментальна діагностика банкрутства

Здійснюється за наступними етапами :

Систематизування основних факторів що спричиняють фінансовий і кризовий розвиток.
Проведення комплексного аналізу з виконанням спеціальних методів оцінки впливу факторів на кризовий фінансовий розвиток.
Прогнозування здатності підприємства до нейтралізації погрози банкрутства за рахунок внутрішнього потенціалу підприємства.
Остаточне визначення масштабів кризового напрямку.

Існують слідуючі фактори банкрутства:

Внутрішні – ендогенні що поділяються на операційні, фінансові та інвестиційні.

Зовнішні – екзогенні що характеризують ринкові економічні фактори

При оцінці кризового стану підприємства вивчають:
Екзогенні - до них відночяться :
ріст інфляції;
зростання безробіття;
нестабільність податкової системи;
спад обсягу національного доходу;
зниження рівня доходу населення;
монополізація ринку;
зниження попиту;
нестабільність валютного й фондового ринку.
Ендогенні поділяються за слідуючими ознаками:
Операційна діяльність :
- неефективна структура поточних витрат ( висока частка постійних витрат )
- низький рівень виробничих основних засобів
- наявність великої кількості запасів ( страхових і сезонних )
- недостатньо диверсіфікований асортимент підприємства.

Інвестиційна діяльність : - неефективний фондовий портфель
- слабоефективна інвестиційна політика
- висока тривалість монтажних робіт
- низька ефективність реальних інвестиційних проектів.

Фінансова діяльність :
- неефективна фінансова стратегія підприємства
- неефективна структура активів ( низька ліквідність )
- висока частка позикового капіталу в структурі джерел підприємства
- висока частка короткострокових зобов'язань
- ріст дебіторської заборгованості
- неефективний фінансовий менеджмент

У процесі здійснення фундаментальної діагностики виконуються наступні методи аналізу :

1) Повний комплексний аналіз
2) Кореляційний аналіз, дослідження багатофакторних моделей для прогнозування банкрутства.
3) Звіт аналізів для дослідження сильних і слабких сторін підприємства шансів і ризиків у розрізі ендогенних й екзогенних факторів
4) Аналіз беззбитковості.

У закордонної й вітчизняної практики діагностування можливості банкрутства найчастіше використаються моделі Альтмана , Спрингейта.

Модель Альтмана являє собою алгоритм інтегральної оцінки погрози банкрутства підприємства, заснований на комплексному обліку показників, діагностуючих кризовий фінансовий стан
13 EMBED Equation.3 1415 де :

Х13 EMBED Equation.3 1415 - відношення оборотних активів до суми всіх активів підприємства;
Х13 EMBED Equation.3 1415 - рівень рентабельності власного капіталу;
Х13 EMBED Equation.3 1415 - рівень прибутковості сукупних активів;
Х13 EMBED Equation.3 1415 - відношення власного й позикового капіталу (коефіцієнт фінансування);
Х13 EMBED Equation.3 1415 - оборотність поточних активів.

Рівень погрози банкрутства в моделі Альтмана визначається в такий спосіб:

Якщо значення Z < 1,8 то ймовірність банкрутства дуже висока.

Інтервал значення 1,81- 2,7 оцінює ймовірність як високу

2,71 - 2,99 імовірність банкрутства - можлива

При Z=3 і більше - імовірність банкрутства дуже низька

Точність прогнозування по моделі Альтмана становить 98%

Модель Спрингейта

13 EMBED Equation.3 1415

де : А - відношення оборотних активів до сукупних активів підприємства;
Б - рентабельність сукупності активів;
С – відношення прибутку від звичайної діяльності до оподаткування до суми короткострокових зобов'язань;
Д - оборотність сукупних активів.

Якщо Z13 EMBED Equation.3 1415 < 0,862 то підприємство є потенційним банкрутом

Відповідно до декількох методик банкрутства створена універсальна дискриминальная функція:

13 EMBED Equation.3 1415
де : Х13 EMBED Equation.3 1415 - коефіцієнт абсолютної ліквідності ;
Х13 EMBED Equation.3 1415 - відношення валюти балансу до
· довгострокових і короткострокових зобов'язань;
Х13 EMBED Equation.3 1415 - питома вага прибутку в загальному обсязі джерел коштів ;
Х13 EMBED Equation.3 1415 - відношення прибутки від операційної діяльності до виторгу від реалізації ;
Х13 EMBED Equation.3 1415 - відношення виробничих запасів до виторгу від реалізації;
Х13 EMBED Equation.3 1415 - відношення виторгу від реалізації до валюти балансу ;
Якщо Z > 2 то підприємство вважається фінансово стійким і йому банкрутство не загрожує;
10Якщо Z< 0 - потенційне банкрутство.

Відомі також моделі Лиса й Тафлера.
Модель ЛИСА
13 EMBED Equation.3 1415

де : Х13 EMBED Equation.3 1415 - співвідношення поточних активів до сукупних активів
Х13 EMBED Equation.3 1415 - валовий прибуток до сукупних активів
Х13 EMBED Equation.3 1415 - нерозподілений прибуток до сукупних активів
Х13 EMBED Equation.3 1415 - коефіцієнт фінансування , т. е співвідношення власного капіталу до до позикового .

Граничне значення 13 EMBED Equation.3 1415 повинне бути більше або = 0,037; якщо менше - то погроза банкрутства існує.

Модель ТАФЛЕРА

Z t = 0.03Х1 + 0.13Х2 + 0.18 Х3 + 0.16Х4
де : Х13 EMBED Equation.3 1415 - співвідношення валового прибутку до суми короткострокових зобов'язань; Х13 EMBED Equation.3 1415 - оборотні активи до
· всіх зобов'язань;
Х13 EMBED Equation.3 1415 - співвідношення короткострокових зобов'язань до суми всіх активів ;
Х13 EMBED Equation.3 1415 - співвідношення чистого виторгу й сукупних активів

Якщо Zt < 0,03 - імовірність банкрутства існує, якщо ж Zt>= 0.3, то підприємство має гарні довгострокові перспективи.

Всі розглянуті багатофакторні моделі виходять у результаті проведення дескримінантного аналізу.
Дескримиінантний аналіз базується на эмпіричному дослідженні фінансових показників різних підприємств, частина з яких збанкрутувала, а інші успішно функціонують.
Для кожного з показників визначається ваговий коефіцієнт дискримінантної функції, що може бути скоректованим.
Зведений аналіз використається для дослідження слабких і сильних сторін підприємства в розрізі окремих внутрішніх і зовнішніх факторів.
Цей вид аналізу може використатися для підприємства в цілому структурних підрозділів, а також окремих видів продукції.
На основі результату аналізу ендогенного середовища розробляються рекомендації з ліквідації вузьких місць та ефективного використання потенціалу підприємства.
За результатами аналізу за екзогенними факторами розробляють пропозиції щодо нейтралізації ризиків та використанню можливих шансів.

13 EMBED Equation.3 1415= 13 EMBED Equation.3 1415

Прогнозується також можливість нейтралізації погрози банкрутства за рахунок внутрішнього потенціалу. Для цього визначається, як швидко й у якому обсязі підприємство здатне:
- забезпечити ріст чистого грошового потоку;
- знизити загальну суму фінансових зобов'язань;
- реструктуризувати свої фінансові зобов'язання шляхом перекладу з короткострокови х до довгострокових;
- знизити рівень фінансових ризиків своєї діяльності;
- позитивно змінити інші фінансові показники.
Узагальнюючу оцінку здатності попередження й нейтралізації погрози банкрутства в короткостроковому періоді можна зробити на основі коефіцієнта нейтралізації погрози банкрутства.
4)Остаточне визначення масштабів кризового стану підприємства.

Імовірність банкрутства за результатами діагностики
Масштаб кризового стану
Спосіб реагування

Можлива
Легка фінансова криза
Нормалізація поточної фінансової діяльності

Висока
Глибока фінансова криза
Повне використання внутрішніх механізмів фінансової стабілізації

Дуже висока
Катастрофа

Пошук ефективних форм санації (при невдачі – ліквідація)










Тема 5 ОПЕРАТИВНІ ТА СТРАТЕГІЧНІ АСПЕКТИ
АНТИКРИЗОВОГО УПРАВЛІННЯ.

5.1 Сутність системи механізмів фінансової стабілізації.
5.2 Інструменти оперативного, тактичного та стратегічного механізмів
фінансової стабілізації а їх використання в антикризовому управлінні.

5.1 Значну роль у системі антикризового управління приділяється використанню внутрішніх механізмів фінансової стабілізації, застосування яких дозволить не тільки зняти фінансовий стрес погрози банкрутства, але й позбавити підприємство від залежності використання позикового капіталу й прискорити темпи економічного росту.

Фінансова стабільність здійснюється за слідуючими єтапами:
Усунення неплатоспроможності ;
Відновлення фінансової стабільності або рівноваги;
Забезпечення фінансової рівноваги в тривалому періоді.

Невідкладним завданням у системі заходів фінансової стабілізації насамперед є відновлення здатності здійснювати платежі по своїх невідкладних фінансових зобов'язаннях, задля того, щоб попередити виникнення процедури банкрутства.

Проте неплатоспроможність може бути усунута в плині короткого періоду часу за рахунок аварійних операцій , але причини, генеруючі неплатоспроможность можуть залишатися незмінними, якщо не буде відновлена фінансова стабільність до безпечного рівня.

Це дозволить усунути погрозу банкрутства не тільки в короткому але й більше тривалому часі.

Далі повна фінансова стабілізація досягається тоді, коли підприємство забезпечило тривалу фінансову рівновагу, тобто створеня передумови зниження вартості використовуваного капіталу й постійного росту своєї ринкової вартості.

5.2 Кожному етапу фінансової стабілізації відповідають певні механізми, які підрозділяються на :

Оперативний
Тактичний вони можуть носити як наступальний так і захис-
Стратегічний ний характер.
Оперативний механізм – заснований на принципі відсікання всього зайвого й надає захисну реакцію підприємству на несприятливий фінансовий розвиток. У рамках реалізації цього механізму немає наступального характеру прийняття управлінських рішень.
Тактичний механізм – використає деякі захисні заходи, але в цілому являють собою наступальну тактику, ціль якої переломити несприятливі тенденції фінансового розвитку й вийти на рубіж фінансової рівноваги.

Стратегічний механізм – представляє наступальну стратегію розвитку забезпечивши оптимізацію основних фінансових параметрів і націленість їх на стабільність економічного росту.

Оперативний механізм – передбачає систему заходів, спрямованих на зменшення внутрішніх (зовнішніх) фінансових зобов'язань із одного боку, а з іншого - на збільшення суми грошових зобов'язань, що забезпечують термінове погашення, (збільшити конвертацію коштів). Індикатор - чистий коефіцієнт прибутку.

Вибір оперативного механізму диктується характером неплатоспроможності, індикатор якої є коефіцієнт чистої ліквідності (чистої поточної платоспроможності).
КЧТЛ = 13 EMBED Equation.3 1415 > 1
КЧТЛ - коефіцієнт чистої й поточної ліквідності
ОА - оборотні активи
ОАН - оборотні активи (неліквідні)
КФО - короткострокові фінансові зобов'язання
КФО13 EMBED Equation.3 1415 - короткострокові фінансові зобов'язання внутрішньої відстрочки до завершення фінансової стабілізації

На відміну від відомого нам коефіцієнта ліквідності, чистий коефіцієнт вимагає додаткового коректування як складу оборотних активів так і складу фінансових зобов'язань, а саме зі складу ОА виключається неліквідна частина, тобто: безнадійна дебіторська заборгованість, неліквідні запаси, витрати майбутнього періоду.

Зі складу короткострокових фінансових зобов'язань винятково внутрішня частина, що може бути перенесена на період завершення фінансової стабілізації: розрахунки по нарахованих дивідендах і відсотків, що підлягають виплаті; розрахунки з дочірніми підприємствами, філіями та інш.


Прискорена ліквідація оборотних активів забезпечивши ріст позитивного грошового росту в короткостроковому періоді досягається за рахунок слідуючих заходів:
- Прискорення инкасации ДЗ;
- Зниження періоду надання комерційного /товарного/ кредиту ;
- Визначення адекватного розміру знижки;
- Зниження розміру страхових запасів й уцінка важкореалізуючих видів запасів ТМЦ до рівня ціни попиту із забезпеченням наступної реалізації.


Прискорення скорочення розміру КФО може бути досягнуто наступним

Пролонгацією короткострокового фінансового кредиту ;
Реструктуризації короткострокових фінансових зобов'язань у довгострокові;
Збільшенням періоду комерційного кредиту, що надається постачальниками (період погашення КЗ)

Ціль цього етапу фінансової стабілізації вважається досягнутої якщо усунуто поточну неплатоспроможність підприємства, тобто обсяг надходження коштів перевищив обсяг невідкладних фінансових зобов'язань.
це означає, що погроза банкрутства в поточному відрізку часу ліквідована й може нести відкладений характер.

Тактичний механізм представляє систему заходів, спрямованих на досягнення крапки фінансової рівноваги в майбутньому періоді.

Принципова модель фінансової рівноваги підприємства має такий вигляд :
ОГ13 EMBED Equation.3 1415 , де
ОГ13 EMBED Equation.3 1415 – обсяг генерування власних фінансових ресурсів підприємства;
ОИ13 EMBED Equation.3 1415 - обсяг споживання й використання власних фінансових ресурсів підприємства;
ЧОП + АТ +
·АК +
·З13 EMBED Equation.3 1415 =
·ИС13 EMBED Equation.3 1415 + ДФ + ПУП + СП +
·РФ
ЧОП - чистий операційний прибуток
АТ - амортизація
АК - акціонерний капітал
13 EMBED Equation.3 1415 - власні фінансові ресурси
13 EMBED Equation.3 1415 - приріст обсягу інвестиції фінансових ресурсів
ДФ - дивідендний фонд
ПУП - обсяг програми участі найманих робітників за рахунок прибутку
СП - соціальна програма
РФ - приріст суми резервного фонду підприємства



Основним напрямком забезпечення досягнення крапки фінансової рівноваги в кризових умовах є скорочення обсягу споживання власних фінансових ресурсів.

Таке скорочення пов'язане зі зменшенням обсягу операційної й інвестиційної діяльності й тому характеризується терміном стиску підприємства.

Збільшення обсягу генерування власних фінансових ресурсів досягається за рахунок наступних заходів :
- оптимізація цінової політики підприємства, що забезпечує збільшення операційного доходу;
- скорочення
· постійних витрат;
- зниження рівня змінних витрат;
- скорочення виробничого персоналу;
- перегляд технологічного процесу;
- розробка ефективної облікової політики що забезпечує мінімізацію податкових платежів (сукупність методів щодо ведення обліку й складання звітності);
- проведення прискореної амортизації активної частини основних засобів з метою зростання обсягу амортизаційного потоку;
- своєчасна реалізація устаткування що незастосовується.



Скорочення обсягу споживання власних фінансових ресурсів досягається за рахунок наступних заходів :

- зниження інвестиційної активності ;
- здійснення дивідендної політики адекватної до кризового стану підприємства;
- відмови від зовнішніх соціальних програм;
- зниження резервів в основний фонд.

Ціль цього етапу фінансової стабілізації вважається досягнутою якщо підприємство вийшло на рубіж фінансової рівноваги а цільові показники фінансової діяльності характеризують достатню фінансову стійкість.
13 EMBED Equation.3 1415
· 0,5
Показник визначає можливість підприємства по розширенні основної діяльності за рахунок реінвестування основних коштів, характеризує стабільність і перспективу економічного розвитку підприємства й показує якими темпами може бути збільшення економічного потенціалу підприємства.
Рис 5.1-Розширена схема вибору механізму фінансової стабілізації
13 SHAPE \* MERGEFORMAT 1415 Ціль етапу фінансової стабілізації вважається досягнутою, якщо в результаті прискорення темпів стійкого економічного росту підприємство забезпечує зріст його ринкової вартості в довгостроковій перспективі.








Тема 6 САНАЦІЯ ПІДПРИЄМСТВА.

6.1 Сутність санації підприємств – потенційних банкрутів.
6.2 Етапи управління санацією.
6.3 Бізнес-план санації підприємства.

6.1 У системі стабілізаційних заходів, спрямованих на вихід підприємства із кризи особливу роль відводять санації.

Санація – являє собою систему заходів щодо фінансового оздоровлення підприємства, реалізованих за допомогою сторонніх юридичних
· і фізичних осіб і спрямованих на запобігання оголошення підприємства банкрутом і його ліквідації.
Санація проводиться в 3-х випадках :
До порушення кредиторами справа про банкрутство, якщо підприємство в спробі виходу із кризи вдається до зовнішньої допомоги зі своєї ініціативи.
Якщо саме підприємство звернувшись у суд із заявою а своїм банкрутством одночасно пропонує умови своєї санації.
Якщо рішення про проведення санації вирішує суд за поданням пропозиції від бажаючих задовольнити кредитора.

В 2-х випадках санація здійснюється в процесі виробництва справи про банкрутство за умови згоди зборів кредиторів зі строками виконання їхньої вимоги. Найбільш широкий діапазон форм має санація, що ініціюється самим підприємством до порушення справи до банкрутства.

У цьому випадку санація носить характер, що попереджає, і повністю погодиться з інтересами підприємства.

6.2 ЕТАПИ УПРАВЛІННЯ САНАЦІЄЮ:

Визначення доцільності й можливість проведення санації.
Санаційний аудит .
Розробка концепції санації.
Визначення напрямку здійсненні санації.
Вибір форми санації .
Підбір санатора.
Підготовка бізнес-плану санації .
Розрахунок ефективності санаційних заходів.
Затвердження бізнес-плану санації.
Моніторинг реалізації заходів бізнес-плану санації .

1-й етап : На основі результату фундаментальної діагностики й моніторингу заходів щодо внутрішньої фінансової стабілізації приймається рішення про проведення санації.
Доцільне проведення санації обумовлюється тим, що використання внутрішніх механізмів фінансової стабілізації не досягло мети й кризовий стан продовжує заглиблюватися.
Можливість проведення санація визначається перспективою виходу із кризи й успішного розвитку при наданні зовнішньої допомоги.

2-й етап : санаційний аудит являє собою окремий вид діяльності фірм, він проводиться на підприємстві з фінансовою кризою.
Головна мета аудиту - оцінити санаційну здатність підприємства на основі всебічного комплексного аналізу фінансово- господарської діяльності й вивчення умов існуючої концепції санації.

Замовниками аудиту можуть бути:
- діючі й потенційні власники корпоративних прав підприємства;
- позикодавці, кредитори для рішення питання санаційного кредиту;
- саме підприємство ;
- потенційні санаторы ( при реорганізації);
- державні органи при рішенні питання про державну підтримку санації.

Зовнішнім замовникам санаційного аудита необхідна об'єктивна інформація підтверджуюча, що :
Дані фінансового майнового положення боржника є повними й достовірними.
План санації реалістичний й обраний найбільш раціональний варіант розвитку підприємства.

Аудиторові доручають провести економіко-правову експертизу санаційної концепції й зробити висновки про доцільність вкладення коштів в об'єкт санації.

Санаційна здатність - наявність у підприємства, що перебувають у стані кризи: фінансових; організаційних; технічних і правових можливостей задля забезпечення успішного проведення санаційних заходів.

До передумов санаційної здатності відносять :
- наявність у підприємства ефективної санаційної концепції й потенціалу для забезпечення успішної діяльності в майбутньому,
- стійка позиція на ринку й реальна можливість збільшення обсягів реалізації ,
- конкурентні переваги ,
- виробничий і кадровий потенціал ,
- реалістичність концепції санації.

Санаційноздатним підприємство може вважатися тоді, коли продисконтована очікувана вартість майбутніх активів у випадку успішної санації буде перевищувати вартість ліквідаційної маси до проведення санции.

До аналітичних критеріїв можливої санаційної здатності відносяться показники:
- коефіцієнт можливої платоспроможності / > 1/
- коефіцієнт фінансової стабільності [ 0,6 - 0,9 ]


3-й етап : проводиться остаточний вибір концепції санації, яка може бути:
- оборонна;
- наступальна.

Залежно від принципового підходу розрізняють оборонну й наступальну санацію.

Оборонна санація – спрямована на скорочення обсягів інвестиції й операційної діяльності підприємства, що забезпечує збалансування грошових потоків. Ця концепція припускає залучення зовнішньої діяльності для реструктуризиции підприємства, в процесі якого воно позбудеться ряду структурних підрозділів, незавершених інвестицій або деяких видів активів з метою фінансової стабілізації.

Наступальна санація – спрямована на диверсифікованість операційної діяльності в результаті якої наступило б збільшення розміру чистого грошового потоку при господарській діяльності. У цьому випадку зовнішня фінансова допомога використається в процесі санації та йде на розширення асортименту конкурентноздатності продукції й виходу на інші регіональні ринки.


4-й етап : визначає напрямок здійснення санації залежно від масштабів кризового стану, ідентифікованого в процесі діагностики й прийнятої концепції санації . Розрізняють 2 основні напрямки її здійснення:

Санація, що спрямована на рефінансування боргу.

Санація здійснюється для допомоги в усуненні неплатоспроможності підприємства, якщо його кризовий стан ідентифіковане як тимчасовий, що не носить катастрофічного характеру. Цей напрямок не міняє статусу юридичної особи санованого підприємства.


Санація, яка спрямована на реструктуризацію.

Здійснюється при більш важких масштабах кризового фінансового стану й вимагає здійснення реорганізаційних процедур, забезпечивших впровадження ефективних організаційних форм господарської діяльності. Як правило, цей вид санації пов'язаний зі зміною статусу юридичної особи.



5-й етап: - вибір форми санації, яка вибирається в рамках конкретного напрямку санації обраного підприємством з урахуванням особливостей кризової ситуації.
Санація, що спрямована на рефінансування боргу, може мати наступне:

Дотації, субвенції за рахунок коштів бюджету;
Державне пільгове кредиторование;
Державна гарантія ;
Цільовий банківський кредит;
Переведення боргу на іншу юридичну особу;
Реструктуризація короткострокових кредитів у довгострокові ;
Відстрочка погашення облігацій підприємства ;
Списання санаторами або кредиторами частини боргу.

( дотації і субвенції за рахунок засобів бюджету. У такій формі сануються в основному державні підприємства (хоча законодавчо не заборонена державна фінансова підтримка підприємств і альтернативних форм власності). Ця форма санування пов'язана з наступними основними умовами: необхідністю забезпечення подальшого розвитку пріоритетних галузей економіки; галузевою і міжгалузевою переорієнтацією діяльності підприємства; здійсненням антимонопольних заходів; з іншими цілями з ініціативи органів, уповноважених керувати державним майном;
( державне пільгове кредитування. Воно здійснюється, як правило, по тій же групі підприємств і при тих умовах, що й у попередньому випадку. Відмінністю цієї форми санування є лише зворотний характер наданих фінансових ресурсів і значно більш пільговий режим кредитування в порівнянні з умовами фінансового ринку;
(державна гарантія комерційним банкам по кредитах, виданих підприємству, що санується. При відсутності в державі можливостей здійснити пряме чи фінансування кредитування сануємого підприємства, а також і у випадку, якщо фінансова криза носить тимчасовий характер і може бути переборена підприємством при наданні йому фінансової допомоги, використовується дана форма санування ;
( цільовий банківський кредит. Така форма санації здійснюється, як правило, комерційним банком, що обслуговує підприємство, після ретельного аудиту останнього. У зв”язку з тим, що надання такого санаційного кредиту має дуже високий рівень ризику, ставка відсотка по ньому звичайно досягає максимального рівня. Для здійснення контролю і допомоги підприємству комерційний банк, при високому розмірі кредиту, в переліку умов санації може зажадати введення до складу керівництва свого представника, чи представника уповноваженої особи;
( переведення боргу на іншу юридичну особу. Такою юридичною особою може бути будь-як суб'єкт, що хазяює, та побажав взяти участь у санації підприємства-боржника. Умови такого переведення обмовляються спеціальним договором. Однак для цієї форми рефінансування боргу потрібна обов'язкова згода кредитора.
( реструктуризація короткострокових кредитів у довгострокові. Ця форма санації звичайно використовується тільки по фінансових кредитах, де кредитором виступає комерційний банк, що здійснює обслуговування підприємства. У процесі такої форми реструктуризації боргу по довгостроковому кредиту істотно підвищуються ставки відсотків;
(випуск облігацій та інших довгострокових цінних паперів під гарантію санатора. Така форма санації здійснюється, як правило, комерційним банком, що обслуговує підприємство, якщо, за якимись причинами, надання йому прямого банківського кредиту чи реструктуризацію його боргу неможливо. У ролі такого гаранта-санатора може виступати і страхова компанія;
( відстрочка погашення облігацій підприємства. Однією з необхідних умов такої форми санації є відносно невисоке коло інвесторів, що вклали свої кошти в облігації підприємства. Ця умова визначається тим, що рішення про таку форму санації повинне бути прийнято більшістю інвесторів-кредиторів даного підприємства за конкретним видом його боргового зобов'язання;
( списання санатором-кредитором частини боргу. Ця форма санації підприємства застосовується кредитором тільки в тому випадку, якщо вимога про повне погашення боргу є нереальною і призведе підприємство до фінансового краху. Звичайно, санація у формі списання частини боргу супроводжується угодою між кредитором і підприємством про інші форми його компенсації на наступних етапах.

Санація що спрямована на реструктуризацію підприємства може проводитися за слідуючими формами:
Злиття;
Поглинання;
Поділ;
перетворення в АТ;
передача в оренду;
приватизація.

Злиття – здійснюється шляхом об'єднання підприємства- боржника з іншими фінансово стійкими підприємствами. У результаті підприємство-боржник втрачає статус юридичної особи. Розрізняють :
горизонтальне злиття - в процесі якого об”єднуються підприємства однієї галузі;
вертикальне злиття - тобто об”єднання підприємств зміжних галузей;
конгломеративне злиття – передбачає злиття підприємств, не пов”язаних між собою ані галузевими, ані технологічними особливостями.
В процесі злиття підприємства консолідують фінансову звітність.

Поглинання – здійснюється шляхом придбання підприємства-боржника, підприємством-санатором. Для останнього це є однією з форм інвестиції – перетворення цілого майнового комплексу або частини активів. Підприємство що санується, втрачає самостійний статус юридичної особи, але воно може зберігтись у вигляді дочірнього підприємства.

Поділ – ця форма санації може бути використана для підприємства, що
здійснює багатогалузеву господарську діяльність. Виділені в процесі поділу підприємства одержують статус юридичної особи, а майнові права й обов'язки переходять кожному з них на основі розподільчого балансу.

Перетворення в АТ здійснює ініціативні групи засновників. Умова такої санації є необхідність забезпечення мінімального розміру статутного капіталу, що передбачає законодавство.

Передача в оренду – ця форма можлива для санації державного підприємства коли воно передається в оренду членам колективу. Умова цього санірування є прийняття колективом всіх боргів ( підходить і для недержавного підприємства ).

Приватизація в цій формі саніуються державні підприємства, умови й форми приватизації регулюються законодавством.

6-й етап підбір санаторов – цей етап передує етапу розробки бізнес – плану санації, тому що саме санатор повинен брати участь у його розробці. При формах санації спрямованої на рефінансування боргу основними санаторами можуть стати:
- власники ( у тому числі й державні органи щодо підприємств державної форми власності ).
- кредитори підприємства й комерційний банк що його обслуговує.

При формах санації спрямованої на реструктуризацію основними санаторами визначаються :
власник;
підприємства-кредитори;
фонд Держмайна;
прихильники господарюючого суб'єкту , юридичної особи;
колектив підприємства.

7-й етап. Підготовка бізнес-плану санації.
Він являє собою основний документ, що визначає мету і процес здійснення санації підприємства-боржника. Бізнес-план санації розробляється представниками санатора, підприємства-боржника і фахівцями незалежної аудиторської фірми. У бізнес-плані санації містяться наступні основні розділи:
Загальні положення про підприємство, що санується.
Оцінка кризового стану підприємства.
Обґрунтування концепції і форми санації підприємства.
Система пропонованих заходів щодо фінансового оздоровлення підприємства.
Очікувані результати санації.
Бізнес-план санаций складається з:
Організаційної структури, що передбачає виділення або злиття філій і головного підприємства; виділення з балансу або включення в баланс та інше.
Фінансово-економічного аспекту освоєння нової продукції, регулювання ціни, а також управління витратами.
Технічного розділу, що передбачає заміну устаткування, впровадження ноу-хау, заходів щодо енергозбереження, ефективності використання матеріальних і трудових ресурсів, впровадження нових елементів у технологічний процес або впровадження нових матеріалів.
Маркетингового та логістичного аспектів, тобто розробки нових видів конкурентної продукції, розробки поставок у регіони, участь у виставках, ярмарках, нові методи просування.
Мотиваційний аспект, що забезпечує створення системи участі в прибутках підприємства, налагодження психологічного клімату та інше.


Етап - Розрахунок ефективності санації - визначається шляхом співвіднесення результатів до витрат, пов'язаних з її здійсненням.

Результати санації хоча й спрямовані на усунення неплатоспроможності й відновлення фінансової стабільності в остаточному підсумку можуть бути оцінені розміром додаткового прибутку, тобто різницею між сумою прибутків, одержаних після та до здійснення санації .


Витрати на здійснення санації визначається шляхом розробки бюджету санації.

Принципово ці витрати можна розглядати як інвестиції санатора в підприємство що санується з метою одержання прибуток у майбутньому періоді.

Такий підхід дозволяє застосувати для оцінки ефективності санації, ті ж методи які використають при оцінці ефективності інвестиції.

Якщо санація спрямована на злиття або поглинання підприємства ефективність її можна визначити за ефектом синергизму :

13 EMBED Equation.3 1415, де

13 EMBED Equation.3 1415 - прогнозована ринкова вартість підприємства, що створюється в процесі об'єднання;
(РС13 EMBED Equation.3 1415 +РС13 EMBED Equation.3 1415 ) – ринкова вартість окремих підприємств до об'єднання або злиття.







6.3 Бізнес-план санації суб`єкту господарювання
викладений на рис. 6.1. Рис. 6.1 - Бізнес-план санації суб”єкта господарювання




























Затвердження бізнес-плану санації

Після розгляду бізнес-плану з розрахунком ефективності всіма зацікавленими сторонами , тобто підприємством- боржником, кредиторами та санаторами він затверджується й приймається до виконання.


Моніторинг реалізації заходів бізнес-плану включається в систему оперативного фінансового контролю й забезпечується фінансовою службою підприємства.

Ціль санації вважається досягнутої якщо вдалося за рахунок фінансової діяльності або реорганізації заходів нормалізувати господарську діяльність й уникнути оголошення підприємства банкрутом з усіма наслідками, що випливають.
Ефективну санацію можна забезпечити завдяки планомірному розвитку й використанню наявного в підприємства потенціалу, а також послабленню чинників, що обмежують можливості санації.


























Тема 7 ЛІКВІДАЦІЯ СУБ”ЄКТУ ГОСПОДАРЮВАННЯ ТА
ЛІКВІДАЦІЙНІ ПРОЦЕДУРИ.

7.1 Сутність ліквідаційних процедур.
7.2 Етапи ліквідації суб”єкту господарювання.
7.3 Черговість задоволення претензій кредиторів.

7.1 Ліквідаційні процедури:
Суб'єкт підприємництва вважається ліквідованим з моменту виключення його з єдиного реєстру підприємців й організації підприємства.

Рішення можуть приймати :
- зовнішній орган управління;
- господарський суд ;

Зовнішній орган управління – вищий орган управління ухвалює рішення щодо ліквідації підприємства або подальшого продовження господарської діяльності.

Суд – приймає рішення у випадку:
- визнання статутних документів недійсними або такими, що суперечать законодавсту;
- здійснення діяльності що суперечать статутним документам або законодавству;
-несвоєчасне надання підприємством інформації про зміну форми власності, місцезнаходження ;
- непредоставлення протягом 1 року органам податкової служби, податкових декларацій й документації податкової звітності;

- визнання підприємства банкрутом.



7.2 ЕТАПИ ЛІКВІДАЦІЇ

Ухвалення рішення про ліквідацію й призначення ліквідаційної комісії.
В 3-х денний строк з моменту ухвалення рішення про ліквідацію, у податковий орган подається заява про зняття з обліку платника податків.
В 10-и денний строк з моменту подачі заяви на дату ухвалення рішення ліквідації подається до перевірки податкові декларації та фінансова звітність.
3) Ліквідаційна комісія виконує свої функції.
Підприємець звертається в банк із заявою про закриття всіх банківських рахунків, основний рахунок може бути переоформлений.
4) Податковий орган ухвалює рішення щодо документаційної перевірки підприємства. Після перевірки, якщо відсутня заборгованість перед бюджетом, податковий орган знімає підприємство з обліку. У разі, якщо заборгованість існує, то підприємство не знімається з обліку, а складається довідка встановленого зразку й надсилається в ліквідаційну комісію.
5) Ліквідаційний баланс затверджується органом, що призначив ліквідаційну комісію.
6) Здача у внутрішні органи печаток та штампів підприємства.
Здача в архів документів, які належать даному підприємству.
7) Подання органом державної реєстрації заяви про скасування державної реєстрації підприємства, а також необхідності надання наступних документів:
- акту ліквідаційної комісії;
- ліквідаційного балансу;
- акту аудитора про достовірність ліквідаційного балансу;
- довідки про закриття рахунків;
- довідки податкової зі зняття з обліку підприємства;
- підтвердження про опублікування у ЗМІ інформації про банкрутство;
- довідки з архівів про прийняття документів звітності;
- довідки з відділу внутрішніх справ про прийняття печатки;
- оригіналів статутного документа й свідоцтва державної реєстрації.

На підставі цих документів підприємство виключається з Державного реєстру. Інформація про це в 10- денний строк направляється в органи статистики та державну податкову службу.


Ліквідаційна комісія – робочий орган який здійснює процес ліквідації суб'єкта й призначається інстанціями, якими було прийнято рішення про ліквідацію.
Членами ліквідаційної коміссії можуть бути:
розпорядник майна, котрого призначено при порушенні справи про банкрутство;
представники зборів кредиторів, банків і фінансових органів,
представники фонду Держ. майна в разі ліквідації державних підприємств;
інші особи за пропозицією зацікавлених осіб.

Функції ліквідаційної комісії:
- управління майном ліквідованого підприємства;
- опублікування інформації про ліквідацію суб'єкта в ЗМІ;
- інвентаризація й оцінка майна підприємства;
- визначення ліквідаційної маси й розпорядження її ;
- реалізація майна для виконання вимог кредиторів;
- складання ліквідаційного балансу.
Ліквідаційний баланс
Залежно від фінансового стану підприємства, що ліквідується можливі різні комбінації активних і пасивних статей ліквідаційного балансу.

Якщо ж суми всіх активів не вистачило для повного розрахунку із кредиторами, то в активі балансу не буде нічого, а в пасиві, у 1-м розділі, відображаються збитки. В другому й у третьому розділах - суми непогашеної кредиторської заборгованості. При чому, 2-й й 3-й розділи в сумі дорівнюють підсумку першого розділу пасиву. Вірогідність і повнота ліквідаційного балансу повинні бути підтверджені аудитором.

Суд розглядає ліквідаційний баланс, виносить остаточне рішення затвердити баланс, після чого справа про банкрутство припиняється у зв'язку з тим, що ліквідаційна комісія виконала свою роботу, виявила й реалізувала активи, які включила в ліквідаційну масу й, у встановленому порядку розподілила суму серед кредиторів.

Якщо суд прийшов до висновку, що ліквідаційна комісія не виявила всіх активів ліквідаційної маси, які необхідні для задоволення всіх претензій кредиторів, він виносить рішення про призначення нових ліквідаторів. Екземпляр постанови про ліквідаційний баланс надається в орган, що реєстрував підприємство, а також у місцевий орган статистики для вилучення юридичної особи з єдиного державного реєстру підприємств й організації України.

7.3 ЧЕРГОВІСТЬ ЗАДОВОЛЕННЯ ПРЕТЕНЗІЙ КРЕДИТОРІВ

Кошти від продажу майна підприємства спрямовані на задоволення претензій кредиторів, але проблема полягає в тому, що ліквідаційної маси може не вистачити на задоволення всіх претензій. Тому необхідно законодавчо врегулювати черговість задоволення кредиторів:
У першу чергу покриваються витрати, пов'язані з веденням справи про банкрутство у суді й з роботою ліквідаційної комісії, а також задовольняються вимоги кредиторів що забезпеченні заставою.
Задовільняються зобов'язання перед працівниками підприємства за винятком повернення внесків, членам трудового колективу в статутний капітал і виплат по акціях трудового колективу.
Задовільняються вимоги по сплаті державних і місцевих податкових платежів, інших платежів у бюджет, а також вимоги органів страхування й соціального забезпечення.
Задовільняються вимоги кредиторів, що незабезпечені заставою.
Задовільняються вимоги членів трудового колективу по внесках у УК.
Задовільняються інші вимоги.

Вимога останньої черги задовільняється після повного погашення вимоги попередньої черги.
Якщо майна не вистачає для повного задоволення однієї черги, то претензії задовільняються пропорційно сумам, що належать кожному кредиторові .

Претензії, що не погашені у зв'язку з недостатністю майна, вважаються погашеними.
Майно, що залишилося після задоволення всіх претензій, залишається у власника, що вважається вільним від боргів і може надалі здійснювати підприємницьку діяльність.
































Тема 8. РЕАЛІЗАЦІЯ КОНЦЕПЦІЇ АНТИКРИЗОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА.


8.1 Розробка моделі прийняття управлінських рішень при загрозі банкрутства.
8.2 Схема реалізації моделі та інструменти впровадження.

8.1 У вітчизняній і зарубіжній літературі широко представлені різні методики антикризового управління, покликані недопустити банкрутство й забезпечити ліквідацію кризових ситуацій у діяльності підприємств. Дані методи й механізми покликані вирішувати окремі конкретні проблеми в тій або іншій сфері діяльності суб'єкта господарювання, але не дозволяють фахівцям охопити все коло виникаючих питань та комплексно підійти до вирішення проблем, а, отже, і прийняти грамотні адекватні і, найголовніше, оптимальні управлінські рішення по виведенню підприємства з кризового стану в цілому.
Необхідним та актуальним стає узагальнення й систематизація існуючих теоретико-методологічних та прикладних аспектів антикризового управління з метою отримання нових наукових результатів для виробітки єдиного комплексного підходу до створення ефективного інструменту антикризового управління, що враховує специфіку господарської діяльності й особливості функціонування суб'єкта підприємництва в зовнішньому середовищі.
Саме тому, пропонується розробити загальну модель прийняття управлінських рішень для забезпечення безкризової діяльності вітчизняних підприємств в умовах нестабільності господарювання (рис. 10.1).
Дана модель являє собою поетапний процес, де проводиться оцінка реального положення підприємства й пропонуються залежно від результатів діагностики напрямки дій фахівців на шляху до досягнення позитивних результатів.
Перший етап пропонуємої моделі передбачає проведення фундаментальної діагностики банкрутства підприємства. Проводиться діагностика реального стану суб'єкта господарювання з використанням коефіцієнтного аналізу, SWOT-аналізу й факторного аналізу прогнозу банкрутства. Метою даного етапу є отримання даних про наявність або відсутність в підприємства внутрішніх резервів для забезпечення фінансової стабілізації його діяльності.
Другий етап передбачає два напрямки дій в залежності від результатів, отриманих на першому етапі. При виявленні в підприємства можливостей забезпечення фінансової стійкості за рахунок внутрішнього потенціалу проводиться вибір механізму фінансової стабілізації (оперативний, тактичний або стратегічний). Якщо застосування того чи іншого механізму дозволило вийти з кризової ситуації, підприємство розробляє комплекс процедур щодо нормалізації своєї діяльності. Якщо ж підприємство не володіє достатнім внутрішнім потенціалом для вирішення своїх проблем самостійно і, поряд з цим, застосування механізмів фінансової стабілізації не дало позитивних результатів, необхідним стає пошук додаткових джерел фінансування з
використанням механізму санації.
На третьому етапі, після прийняття керівництвом рішення про
необхідність звертання по зовнішню допомогу, розглядаються питання санації підприємства-банкрута. Здійснюється визначення концепції санації, яка представлена в двох аспектах: захисна і наступальна. Далі проводиться санаційний аудит з метою виявлення наявності або відсутності в підприємства санаційної спроможності.
У випадку коли підприємство характеризується як санаційно неспроможне приймається рішення про його ліквідацію. В іншому випадку, при наявності достатнього рівня санаційної спроможності, фахівці визначаються напрямки та форму санації. Далі відбувається підбір санаторій, розробка бізнес-плану санації, де визначаються всі сфери діяльності підприємства, які потребують оздоровлення. Проводиться моніторинг реалізації основних положень бізнес-плану санації. По закінченні строку реалізації концепції санації необхідне проведення незалежної експертно-аудиторської діагностики, яка повинна визначити чи відновлена платоспроможність підприємства й ліквідована загроза банкрутства, тобто чи досягнутий позитивний результат від проведення санаційних процедур.
У випадку досягнення позитивного результату підприємство нормалізує свою діяльність. Якщо в результаті проведення санації платоспроможність підприємства не була відновлена і присутня загроза банкрутства, слід перейти до ліквідаційних процедур.
Таким чином, застосування пропонованої моделі прийняття управлінських рішень в антикризовій діяльності підприємства, яка представляє собою набір логічних взаємопов'язаних послідовних процедур, в практиці вітчизняних підприємств дозволить менеджерам сконцентрувати свої зусилля на всіх напрямках фінансово-господарської діяльності підприємства.
8.2 Модель прийняття управлінських рішень задля забезпечення виводу підприємства з кризи представлена на рис.8.1 у авторській розробці.


Рис. 8.1- Модель прийняття управлінських рішень, що забезпечує вихід підприємства із кризи.


КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ ПО КУРСУ
« АНТИКРИЗОВЕ УПРАВЛІННЯ»

Антикризове управління і його роль у розвитку організації. Міждисциплінарні зв'язки.
Охарактеризувати поняття «криза», розкрити причини виникнення кризових явищ.
Передумови фінансової кризи. Роль людського фактору в прояві кризових явищ.
Банкрутство й причини його виникнення.
Охарактеризувати тенденції циклічного розвитку організації.
Розкрити фактори розвитку й кризи фіирми-експлерента.
Розкрити фактори розвитку й кризи фірми-патієнта
Розкрити фактори розвитку й кризи фірми-віолента.
Розкрити фактори розвитку й кризи фірми-комутанта.
Правове забезпечення антикризової діяльності в Україні.
Діагностика криз. Поняття, завдання, етапи діагностики.
Експрес-діагностика банкрутства. Поняття, мети, етапи проведення.
Розкрити параметри раннього розпізнавання погрози банкрутства.
Фундаментальна діагностика банкрутства. Поняття, мети, етапи проведення.
Прогнозування здатності підприємства до нейтралізації погрози банкрутства за рахунок внутрішніх факторів розвитку.
Основні етапи фінансової стабілізації і їхня характеристика.
Розкрити принципи й особливості оперативного механізму фінансової стабілізації.
Розкрити принципи й особливості тактичного механізму фінансової стабілізації.
Розкрити принципи й особливості стратегічного механізму фінансової стабілізації.
Санація в системі антикризового розвитку, Етапи управління санацією.
Санаційний аудит. Поняття й критерії санаційної здатності.
Характеристика оборонної й наступальної концепції санації.
Основні напрямки здійснення санації.
Розкрити форми санації, спрямованої на рефінансування боргу.
Розкрити форми санації, спрямованої на реструктуризацію підприємства.
Бізнес-план санації. Вимоги щодо його розробки.
Навмисне й фіктивне банкрутство і їхня правова оцінка.
Ліквідаційні процедури при банкрутстві. Етапи ліквідації підприємств.
Черговість задоволення претензій кредиторів.
Ліквідаційна комісія. Склад і функції. Складання ліквідаційного балансу.
ТЕСТИ З ДИСЦИПЛІНИ «АНТИКРИЗОВЕ УПРАВЛІННЯ»

Тест 1
З представленого переліку ознак указати, які з них є характерними для фінансової кризи:
а) втрата інвестиційної привабливості;
б) зниження обсягу виробництва;
в) ріст дебіторської заборгованості;
г) зміна складу й структури витрат на продукцію;
д) зменшення чистого прибутку.

Тест 2
З представленого переліку причин кризових явищ указати, які відносяться до зовнішних:
а) банкрутство боржника;
б) відсутність договірної дисципліни;
в) неефективність довгострокових фінансових вкладень;
Г) конкурентний фактор;
Д) недосконалість ціноутворення.

Тест 3
З представленого переліку причин кризових явищ указати, які відносяться до внутрішніх:
а) банкрутство боржника;
б) відсутність договірної дисципліни;
в) неефективність довгострокових фінансових вкладень;
г) конкурентний фактор;
д) недосконалість ціноутворення.

Тест 4
Яке з перерахованих станів характеризує фірму-експлерента:
а) завоювання сегмента ринку;
б) високий рівень технології;
в) ускладнені організаційно-управлінські зв'язки;
г) зондування ринку на предмет попиту.

Тест 5
Яка з перерахованих проблем характерна для фірми -патіента:
а) необхідність вироблення конкурентної стратегії;
б) вихід на міжнародний ринок;
в) випуск застарілої неконкурентоспроможної продукції;
г) диверсифікованість виробництва.



Тест 6
Яка з перерахованих проблем характерна для фірми -комутанта:
а) зондування ринку на предмет попиту;
б) згортання виробництва, спрощення орг. структури;
в) деструктуризація фірми;
г) високий рівень конкурентноздатності підприємства.

Тест 7
Що з перерахованого нижче характерно для фирми-віолента:
а) недостатня технічна оснащеність;
б) фінансова стабільність і незалежність;
в) мінімальний управлінський апарат;
г) слабкі кредитні можливості.

Тест 8
Що з перерахованого нижче характерно для фірмы-леталента:
а) підвищення ефективності виробництва й керування;
б) тенденції щодо зниження ліквідності й фінансової стабільності;
в) деструктуризація;
г) зміцнення ринкових позицій;
д) високий рівень технології й масове виробництво.

Тест 9
Який етап життєвого циклу організації характеризується недостатньою технічною оснащеністю виробництва:
а) віолент;
б) патієнт;
в) комутант.

Тест 10
Для якого етапу життєвого циклу організації характерне ускладнення організаційно-управлінської структури:
а) експлерент;
б) віолент;
в) леталент.

Тест 11
Для якої фірми характерна висока соціальна забезпеченість кадрів:
а) патієнта;
б) експлерента;
в) віолента.

Тест 12
Яка із причин кризи фірми можлива на стадії віолента:
а) обмеженість ресурсів;
б) недостатня технічна оснащеність;
в) низька ефективність виробництва й керування;
г) консерватизм у нововведеннях.

Тест 13
Які з факторів розвитку фірми можливі на стадії комутанта:
а) вміння втримати покупця;
б) можливість значних прибутків;
в) висока соціальна забезпеченість;
г) спрощена орг. структура, невеликий управлінський персонал.

Тест 14
Що є чинником розвитку фірми-патієнта:
а) висока технічна оснащеність;
б) низька собівартість продукції;
в) мобільність і гнучкість переходу до новацій;
г) більші виробничі потужності;
д) невеликий управлінський апарат.

Тест 15
Який стан характерно для фірми-леталента:
а) зростання і розвиток;
б) стагнація й згортання діяльності:
в) банкрутство й реструктуризація;
г) стабільність фінансових позицій.

Тест 16
Який стан характерно для фірми-патієнта:
а) зростання і розвиток;
б) стагнація й згортання діяльності:
в) банкрутство й реструктуризація;
г) стабільність фінансових позицій.

Тест 17
Який стан характерно для фірми-віолента:
а) зростання і розвиток;
б) стагнація й згортання діяльності:
в) банкрутство й реструктуризація;
г) стабільність фінансових позицій.

Тест 18
Який стан характерно для фірми-комутанта:
а) зростання і розвиток;
б) стагнація й згортання діяльності:
в) банкрутство й реструктуризація;
г) стабільність фінансових позицій.

Тест 19
Які дисципліни є базовими для «Антикризового управління»:
а) облік та аудит;
б) стратегічний менеджмент;
в) комплексний аналіз;
г) контролінг;
д) корпоративне управління;
е) інвестиційний менеджмент;
ж) психологія;
з) право.

Тест 20
Які дисципліни є похідними від «Антикризового керування»:
а) облік та аудит;
б) стратегічний менеджмент;
в) комплексний аналіз;
г) контролінг;
д) корпоративне управління;
е) інвестиційний менеджмент;
ж) психологія;
з) право.

ТЕМА: ДІАГНОСТИКА БАНКРУТСТВА

Тест 21.
Метою діагностики банкрутства є:
А) проведення діагностичних і прогнозних досліджень;
Б) визначення параметрів антикризового розвитку;
В) визначення діагнозу щодо суб'єкту дослідження та висновок про його
стан.

Тест 22.
Діагноз є аутеничним, якщо він:
А) заснований на первинній і достовірній інформації;
Б) передбачає виконання послідовних процедур;
В) пропонує конкретний варіант вихіду підприємства із кризового стану.

Тест 23.
Етапи діагностики кризи називаються :
А) загальної й специфічної констатації;
Б) якісної й кількісної ідентифікації;
В) внутрішньої й зовнішньої стабілізації.

Тест 24.
Як називається система критеріїв, здатних адекватно відобразити специфіку конкретного суб'єкту діагностування:
А) базові параметри;
Б) специфічні фактори;
В) багатофакторні моделі.

Тест 25.
Проведення комплексного аналізу фінансового стану підприємства необхідно при:
А) експрес-діагностиці;
Б) фундаментальній діагностиці;
В) обох видах діагностики.

Тест 26.
Що з перерахованого нижче є метою експрес - діагностики банкрутства:
А) раннє виявлення кризового стану;
Б) прогнозування перспектив розвитку підприємства;
В) попередня оцінка масштабів кризового стану;
Г) визначення факторів, що генерують загрозу банкрутства;
Д) здатність підприємства до нейтралізації загрози банкрутства за рахунок внутрішнього потенціалу.

Тест 27.
Що з перерахованого нижче є метою фундаментальної діагностики банкрутства:
А) раннє виявлення кризового стану;
Б) прогнозування перспектив розвитку підприємства;
В) попередня оцінка масштабів кризового стану;
Г) визначення факторів, що генерують загрозу банкрутства;
Д) здатність підприємства до нейтралізації погрози банкрутства за рахунок внутрішнього потенціалу.

Тест 28.
Які з перерахованих нижче показників використаються для раннього виявлення банкрутства:
А) коефіцієнт фінансової незалежності; Б) Загальний коефіцієнт ліквідності;
В) Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами;
Г) коефіцієнт фінансування;
Д) коефіцієнт відновлення платоспроможності;
Е) Коефіцієнт оборотності поточних активів.
Ж) рентабельність власного капіталу.


Тест 29.
Тенденція до зниження яких показників свідчить про «відкладену загрозу» банкрутства:
А) Коефіцієнт абсолютної ліквідності;
Б) Коефіцієнт фінансування;
В) Коефіцієнт інвестування;
Г) Коефіцієнт фінансової незалежності.

Тест 30.
SWOT - аналіз необхідний при проведенні:
А) Експрес - діагностики банкрутства;
Б) Фундаментальної діагностики банкрутства;
В) в обох випадках.

Тест 31.
Кореляційний аналіз використається при проведенні:
А) Експрес - діагностики банкрутства;
Б) Фундаментальної діагностики банкрутства;
В) в обох випадках.

Тест 32.
Що з перерахованого нижче відноситься до ендогенних факторів кризового розвитку:
А) зростання пропозиції товарів - субститутів;
Б) зниження рівня реальних доходів громадян;
В) неефективна структура поточних витрат;
Г) зростання дебіторської заборгованості;
Д) нестабільність регулюючого законодавства;
Е) посилення монополізму на ринку;
Ж) низька ліквідність активів;
З) неефективний маркетинг;
И) висока частка короткострокових зобов'язань у структурі позикових коштів;
К) зростання інфляції та безробіття.

Тест 33.
Що з перерахованого нижче відноситься до екзогенних факторів кризового розвитку:
А) зростання пропозиції товарів - субститутів;
Б) зниження рівня реальних доходів громадян;
В) неефективна структура поточних витрат;
Г) зростання дебіторської заборгованості;
Д) нестабільність регулюючого законодавства;
Е) посилення монополізму на ринку;
Ж) низька ліквідність активів;
З) неефективний маркетинг;
И) висока частка короткострокових зобов'язань у структурі позикових коштів;
К) зростання інфляції та безробіття.

Тест 34.
Яке значення «Z»-показника в моделі Альтмана вказує на те, що ймовірність банкрутства підприємства дуже низька:
А) більше 1;
Б) 2 - 3;
В) 3 і більше.

Тест 35.
Як визначається Z - фактор прогнозу банкрутства по моделі Бівера:
А) відношення чистого прибутку до величини власного капіталу;
Б) відношення чистого грошового потоку до суми довгострокових і короткострокових зобов'язань;
В) відношення чистого прибутку до чистого виторгу.

Тест 36.
Багатофакторні моделі в антикризовому управлінні використаються для:
А) розробки стратегії й тактики антикризового розвитку;
Б) визначення механізмів фінансової стабілізації;
В) діагностики банкрутства;
Г) вибору форми санації;
Д) реалізації концепції ліквідації.

Тест 37.
Указати які з перерахованих факторів дозволяють підприємству нейтралізувати загрозу банкрутства за рахунок внутрішніх можливостей:
А) зростання чистого грошового потоку;
Б) зниження загальної суми фінансових зобов'язань;
В) збільшення строку погашення дебіторської заборгованості;
Г) зниження величини оборотного капіталу.

Тест 38.
Що з перерахованого нижче входить у комплекс процедур, здійснюваних на етапі фундаментальної діагностики:
А) аналіз слабких і сильних сторін підприємства;
Б) розробка оперативного механізму фінансової стабілізації;
В) аудит фінансових звітів;
Г) прогнозування банкрутства на основі багатофакторних моделей;
Д) визначення черговості задоволення вимог кредиторів;
Е) раннє розпізнавання загрози банкрутства;
Ж) визначення масштабів кризи на підприємстві.

Тест 39.
Що з перерахованого нижче входить у комплекс процедур, здійснюваних на етапі експрес-діагностики банкрутства:
А) аналіз фінансового стану суб'єкта;
Б) розробка оперативного механізму фінансової стабілізації;
В) попередня оцінка масштабів кризи на підприємстві;
Г) прогнозування банкрутства на основі багатофакторних моделей;
Д) визначення черговості задоволення вимог кредиторів;
Е) раннє розпізнавання загрози банкрутства;

Тест 40.
Яке значення коефіцієнта нейтралізації загрози банкрутства є для підприємства бажаним:
А) 0.2 - 0.4;
Б) >=0.5;
В) понад 1.

Тест 41.
Для якого етапу фінансової стабілізації характерна реалізація принципу «відсікання зайвого»
А) стратегічного;
Б) тактичного;
В) оперативного.

Тест 42.
Для якого етапу фінансової стабілізації характерна реалізація принципу «стиску підприємства»
А) стратегічного;
Б) тактичного;
В) оперативного.

Тест 43.
Для якого етапу фінансової стабілізації характерна реалізація моделі економічного росту.
А) стратегічного;
Б) тактичного;
В) оперативного.

Тема: САНАЦІЯ ПІДПРИЄМСТВА

Тест 44.
На якому етапі керування санацією підприємства визначається його санаційна здатність?
А) обґрунтування концепції санації;
Б) санаційного аудиту;
В) визначення напрямку й форм санації.

Тест 45.
Що з перерахованого нижче є напрямком санації підприємства?
А) реструктуризація підприємства;
Б) реорганізація організаційно-управлінської структури;
В) диверсифікованість виробництва;
Г) рефінансування боргу;
Д) ліквідація майнових диспропорцій.

Тест 46.
Які з перерахованих нижче форм санації відносяться до напрямку «рефінансування боргу»
А) цільовий банківський кредит;
Б) передача в оренду;
В) перетворення в АТ;
Г) реструктуризація короткострокових кредитів у довгострокові;
Д) дотації й субвенції за рахунок бюджету;
Е) приватизація;
Ж) державне пільгове кредитування.

Тест 47.
Які з перерахованих нижче форм санації відносяться до напрямку «реструктуризація»
А) цільовий банківський кредит;
Б) передача в оренду;
В) перетворення в АТ;
Г) реструктуризація короткострокових кредитів у довгострокові;
Д) дотації й субвенції за рахунок бюджету;
Е) приватизація;
Ж) державне пільгове кредитування.

Тест 48.
Об'єднання підприємств, незв'язаних між собою ні галузевими, ні технологічними особливостями, називається:
А) вертикальним злиттям;
Б) горизонтальним злиттям;
В) конгломеративным злиттям.

Тест 49.
При реалізації якого напрямку санації підприємство змінює статус юридичної особи?
А) рефінансування боргу;
Б) реструктуризації;
В) в обох випадках відбувається зміна;
Г) в обох випадках не змінюється.

Тест 50.
При якому напрямку санації в якості санаторов можуть виступати кредитори підприємства?
А) реструктуризація;
Б) рефінансування боргу;
В) можуть при будь-якому напрямку;
Г) не можуть ні при якому напрямку.

Тест 51.
При якому напрямку санації в якості санаторов може виступати трудовий колектив підприємства?
А) реструктуризація;
Б) рефінансування боргу;
В) може при будь-якому напрямку;
Г) не може ні при якому напрямку.

Тест 52.
Санаційнно здатним підприємство вважається у випадку, якщо:
А) сума додаткового прибутку після санації перевищує суму витрат на проведення санації;
Б) продисконтована вартість майбутніх активів перевищує вартість ліквідаційної маси;
В) сума чистого грошового потоку після проведення санації перевищує суму інвестиційних вкладень потенційних санаторів у підприємство.

Тест 53.
Які з перерахованих нижче показників ставляться до аналітичних критеріїв санаційної здатності підприємства?
А) коефіцієнт фінансування;
Б) коефіцієнт фінансової стабільності; В) коефіцієнт маневреності; Г) коефіцієнт відновлення платоспроможності;
Д) коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами;
Е) коефіцієнт прогнозу банкрутства.


Тест 54.
Які заходи здійснюються на базовому етапі розробки бізнес-плану санації підприємства?
А) уточнення характеристик, що привели підприємство до нестабільності;
Б) складання основних конструкцій бізнес-плану;
В) визначення строків виконання заходів і розміру фінансової підтримки;
Г) захист інтересів підприємства перед акціонерами, власниками.

Тест 55.
З яким тимчасовим лагом розраховуються структурні й реконструктивні
заходу бізнес-плану санації?
А) до 6-ти місяців;
Б) до 9-ти місяців;
В) до одного року.

Тест 56.
Які з перерахованих заходів реалізуються в рамках технічної санації:
А) впровадження нових елементів у технологічний процес; Б) заміна устаткування;
В) участь у виставках, ярмарках, презентаціях;
Г) запровадження в дію нових підрозділів;
Д) організація системи контролінгу на підприємстві; Е) розробка контрактів на поставку продукції в інші регіони;
Ж) нововведення щодо економії енергоносіїв;
З) створення системи участі працівників у прибутку;
И) скорочення цехових і загальнозаводських витрат;
К) виділення додаткового пакету акцій керівникам провідних підрозділів підприємства.

Тест 57.
Які з перерахованих заходів реалізуються в рамках фінансово-економічної санації:
А) впровадження «ноу-хау»; Б) заміна устаткування;
В) участь у виставках, ярмарках, презентаціях;
Г) запровадження в дію нових підрозділів;
Д) організація системи контролінгу на підприємстві; Е) розробка контрактів на поставку продукції в інші регіони;
Ж) нововведення щодо економії енергоносіїв;
З) створення системи участі працівників у прибутку;
И) скорочення цехових і загальнозаводських витрат;
К) виділення додаткового пакету акцій керівникам провідних підрозділів підприємства.


Тест 58.
Які з перерахованих заходів реалізуються в рамках маркетингової санації:
А) освоєння нової продукції; Б) заміна устаткування;
В) участь у виставках, ярмарках, презентаціях;
Г) запровадження в дію нових підрозділів;
Д) організація системи контролінгу на підприємстві; Е) розробка контрактів на поставку продукції в інші регіони;
Ж) нововведення щодо економії енергоносіїв;
З) створення системи участі працівників у прибутку;
И) скорочення цехових і загальнозаводських витрат;
К) виділення додаткового пакету акцій керівникам провідних підрозділів підприємства.

Тест 59.
Які з перерахованих заходів реалізуються в рамках мотиваційної санації:
А) освоєння нової продукції; Б) заміна встаткування;
В) участь у виставках, ярмарках, презентаціях;
Г) запровадження в дію нових підрозділів;
Д) організація системи контроллинга на підприємстві; Е) розробка контрактів на поставку продукції в інші регіони;
Ж) нововведення щодо економії енергоносіїв;
З) створення системи участі працівників у прибутку;
И) скорочення цехових і загальнозаводських витрат;
К) виділення додаткового пакету акцій керівникам провідних підрозділів підприємства.

Тест 60.
Які з перерахованих заходів реалізуються в рамках організаційно-структурної санації:
А) освоєння нової продукції; Б) заміна устаткування;
В) участь у виставках, ярмарках, презентаціях;
Г) запровадження в дію нових підрозділів;
Д) організація системи контролінгу на підприємстві; Е) розробка контрактів на поставку продукції в інші регіони;
Ж) нововведення щодо економії енергоносіїв;
З) створення системи участі працівників у прибутку;
И) скорочення цехових і загальнозаводських витрат;
К) виділення або злиття філій і головного підприємства.

Тест 61.
Хто з перерахованих нижче має право звернутися в суд із заявою про порушення справи про банкрутство?
А) боржник;
Б) кредитор;
В) санатор;
Г) ліквідатор.

Тест 62.
При якому розмірі боргу суд може порушити справу про банкрутство?
А) 800 НМДГ і більше;
Б) 500 МРОП і більше;
В) 300 НМДГ і більше;
Г) 300 МРОП і більше.

Тест 63.
Після закінчення якого строку кредитор може звернутися до суду з позовом про визнання боржника банкрутом?
А) 3 місяці;
Б) 6 місяців;
В) 1 рік.

Тест 64.
Розпорядником майна призначається особа з числа:
А) членів ліквідаційної комісії;
Б) кредиторів;
В) арбітражних керуючих;
Г) власників підприємства-банкрута.

Тест 65.
Хто з перерахованих осіб не може бути призначений розпорядником майна?
А) арбітражний керуючий;
Б) особа, що працює в сфері бізнесу менш ніж 3 роки;
В) особа, що має судимість за зловживання;
Г) колишній керуючий підприємством, якщо з моменту звільнення пройшло менш ніж 3 роки.

Тест 66.
На який строк запроваджується санація підприємства-боржника?
А) не більше 1 року.
Б) до 2-х років;
В) до 3-х років.


Тест 67.
Хто з перерахованих нижче ухвалює рішення щодо узгодження кандидатури керуючого санацією?
А) власник підприємства;
Б) комітет кредиторів;
В) арбітражний керуючий.

Тест 68.
Хто з перерахованих нижче затверджує план санації?
А) арбітражний керуючий;
Б) комітет кредиторів;
В) господарський суд.

Тест 69.
При яких умовах трудовий колектив підприємства-боржника має переважне право на передачу йому в оренду цілісного майнового комплексу?
А) за умови повного погашення кредит. заборгованості в плині 3-х міс.;
Б) за умови здійснення санаційних процедур у плині 6-ти міс.;
В) за умови взяття на себе зобов'язань боржника.

Тест 70.
При яких умовах керуючий санацією зобов'язаний погодити план санації з органом керування держ. майна?
А) якщо у складі майна частина держ. власності перевищує 50%;
Б) якщо у складі майна частина держ. власності становить 30%;
В) у кожному разі.

Тест 71.
За який строк керуючий санацією звітує перед комітетом кредиторів?
А) щомісяця;
Б) щокварталу;
В) після закінчення півроку.

Тест 72.
У які із зазначених строків здійснюються ліквідаційні процедури?
А) від напівроку до 1 року;
Б) від року до півтора років;
В) від півтора до двох років.
Тест 73.
Ліквідатор призначається:
А) судом;
Б) комітетом кредиторів;
В) власниками підприємства-банкрута.
Тест 74.
Що з нижчепереліченого становить ліквідаційну масу?
А) майнові активи, що належать підприємству на правах власності;
Б) сума дебіторської заборгованості підприємства;
В) сума кредиторської заборгованості підприємства; Г) гуртожитки, дитячі дошкільні установи;
Д) об'єкти комунальної інфраструктури.

Тест 75.
Що з нижчепереліченого не входить до складу ліквідаційної маси?
А) майнові активи, що належать підприємству на правах власності;
Б) сума дебіторської заборгованості підприємства;
В) сума кредиторської заборгованості підприємства; Г) гуртожитки, дитячі дошкільні установи;
Д) об'єкти комунальної інфраструктури.

Тест 76.
У випадку банкрутства підприємства в першу чергу задовільняються:
А) вимоги щодо сплати податків і зборів;
Б) вимоги кредиторів, забезпечені заставою;
В) витрати, пов'язані з веденням справи про банкрутство в суді й роботою ліквідаційної комісії;
Г) вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до СК;
Д) вимоги кредиторів, незабезпечені заставою;
Е) вимоги перед працівниками підприємства, за винятком внесків членів трудового колективу до СК;
Ж) виплати вихідних пособій звільненим працівникам;
З) витрати кредиторів на проведення аудиту;
И) витрати на публікацію в офіційних ЗМІ про порядок продажу майна підприємства-банкрута;
К) інші вимоги.

Тест 77.
Які з представленого переліку вимог у випадку банкрутства задовільняються в другу чергу:
А) вимоги щодо сплати податків і зборів;
Б) вимоги кредиторів, забезпечені заставою;
В) витрати, пов'язані з веденням справи про банкрутство в суді й роботою ліквідаційної комісії;
Г) вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до СК;
Д) вимоги кредиторів, незабезпечені заставою;
Е) вимоги перед працівниками підприємства, за винятком внесків членів трудового колективу до СК;
Ж) виплати вихідних пособій звільненим працівникам;
З) витрати кредиторів на проведення аудиту;
И) витрати на публікацію в офіційних ЗМІ про порядок продажу майна підприємства-банкрута;
К) інші вимоги.



Тест 78.
Які з представленого переліку вимог у випадку банкрутства задовільняються у третю чергу:
А) вимоги щодо сплати податків і зборів;
Б) вимоги кредиторів, забезпечені заставою;
В) витрати, пов'язані з веденням справи про банкрутство в суді й роботою ліквідаційної комісії;
Г) вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до СК;
Д) вимоги кредиторів, незабезпечені заставою;
Е) вимоги перед працівниками підприємства, за винятком внесків членів трудового колективу до СК;
Ж) виплати вихідних пособій звільненим працівникам;
З) витрати кредиторів на проведення аудиту;
И) витрати на публікацію в офіційних ЗМІ про порядок продажу майна підприємства-банкрута;
К) інші вимоги.

Тест 79.
Які з представленого переліку вимог у випадку банкрутства задовільняються у четверту чергу:
А) вимоги щодо сплати податків і зборів;
Б) вимоги кредиторів, забезпечені заставою;
В) витрати, пов'язані з веденням справи про банкрутство в суді й роботою ліквідаційної комісії;
Г) вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до СК;
Д) вимоги кредиторів, незабезпечені заставою;
Е) вимоги перед працівниками підприємства, за винятком внесків членів трудового колективу до СК;
Ж) виплати вихідних пособій звільненим працівникам;
З) витрати кредиторів на проведення аудиту;
И) витрати на публікацію в офіційних ЗМІ про порядок продажу майна підприємства-банкрута;
К) інші вимоги.

Тест 80.
Які з представленого переліку вимог у випадку банкрутства задовільняються в п”яту чергу:
А) вимоги щодо сплати податків і зборів;
Б) вимоги кредиторів, забезпечені заставою;
В) витрати, пов'язані з веденням справи про банкрутство в суді й роботою ліквідаційної комісії;
Г) вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до СК;
Д) вимоги кредиторів, незабезпечені заставою;
Е) вимоги перед працівниками підприємства, за винятком внесків членів трудового колективу до СК;
Ж) виплати вихідних пособій звільненим працівникам;
З) витрати кредиторів на проведення аудиту;
И) витрати на публікацію в офіційних ЗМІ про порядок продажу майна підприємства-банкрута;
К) інші вимоги.

Тест 81.
Хто з перерахованих нижче суб'єктів затверджує звіт ліквідаторів й ліквідаційний баланс?
А) санатори підприємства;
Б) власники;
В) суд.

Тест 82.
Якщо після задоволення вимог кредиторів у підприємства не залишається майна, суд виносить рішення про:
А) мирову угоду;
Б) проведення повторної санації;
В) ліквідації юридичної особи-банкрута.

Тест 83.
Якщо майна підприємства-банкрута вистачило для задоволення всіх вимог кредиторів, воно вважається:
А) вільним від боргів і може продовжувати підприємницьку діяльність;
Б) вільним від податків і зборів на період повного відновлення платоспроможності;
В) готовим до заключення мирової угоди.

Тест 84.
Яким з перерахованих суб'єктів направляється рішення суду про ліквідацію юридичної особи?
А) Раді кредиторів;
Б) органу державної статистики;
В) власникові;
Г) профспілці працівників підприємства-банкрута;
Д) органу державної реєстрації юридичної особи;
Е) органу державної податкової служби за місцем перебування банкрута;
Ж) банкові, що обслуговував підприємство.


Тест 85.
Мирова угода в процесі ведення справи про банкрутство це:
А) домовленість між боржником і кредитором про відстрочку виплати боргу;
Б) домовленість між боржником і судом про відстрочку початку ведення справи про банкрутство;
В) домовленість між боржником і кредитором про списання боргу;
Г) угода між санаторами про суму внесків у проведення оздоровчих заходів.

Тест 86.
На якій стадії ведення справи про банкрутство може бути укладена мирова угода?
А) на стадії призначення санаторов;
Б) на стадії здійснення ліквідаційних процедур;
В) на стадії встановлення черговості задоволення вимог кредиторів;
Г) на будь-якій стадії.

Тест 87.
Якщо сторонами укладена мирова угода то:
А) боржник виключається з Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності;
Б) призначається новий арбітражний керуючий;
В) установлюється черговість задоволення вимог кредиторів;
Г) припиняється справа про банкрутство.

Тест 88.
Містостворюючим підприємством при веденні справи про банкрутство вважається юридична особа, кількість працівників якої з урахуванням членів їхніх родин становить:
А) 1/3 від чисельності населення адміністративно-територіальної одиниці;
Б) не менш половини чисельності населення адмін.-територ. одиниці;
В) не менш 2/3 чисельності населення адмін.територ. одиниці.

Тест 89.
Учасником справи про банкрутство містостворюючого підприємства може бути:
А) фонд держ.майна України;
Б) орган місцевого самоврядування адмін.-територіальної одиниці;
В) союз промисловців та підприємців України.

Тест 90.
При доведенні підприємства до банкрутства передбачається покарання:
А) штраф від 500 до 800 НМГД;
Б) штраф від 300 до 500 НМГД;
В) штраф до 300 МРОП і позбавлення права займатися підприємницькою діяльністю на строк до 3-х років.

Тест 91.
За доведення підприємства до банкрутства, що зазнало значний матеріальний збиток передбачено покарання:
А) позбавлення волі на строк до 3-х років з конфіскацією майна;
Б) позбавлення волі на строк до 5-ти років з конфіскацією майна;
В) позбавлення волі на строк до 7-ми років з наступним позбавленням права займатися підприємницькою діяльністю до 3-х років.

Тест 92.
Ліквідаційний баланс у ході ведення справи про банкрутство затверджується:
А) комітетом кредиторів;
Б) ліквідаційною комісією; В) податковим органом; Г) арбитр. судом; Д) власником підприємства.

Тест 93.
Які з перерахованих процедур здійснюються безпосередньо судом?
А) проведення прогнозних досліджень;
Б) складання мирової угоди; В) затвердження звіту ліквідаційної комісії й ліквідаційного балансу;
Г) затвердження плану санації; Д) установлення факту доведення підприємства до банкрутства.

Тест 94.
Справа про банкрутство може бути порушена, якщо:
А) надійшла письмова заява кожного з кредиторів боржника;
Б) надійшла письмова заява потенційного санатора; В) надійшов звіт аудиторської фірми про перевірку фінансової діяльності підприємства-боржника; Г) надійшла письмова заява боржника про власну фінансову нездатність;
Д) надійшла заява банку про неповернення позички у встановлений строк.

Тест 95.
Ким з перерахованих суб'єктів може бути ухвалено рішення про ліквідацію юридичної особи?
А) судом;
Б) місцевим податковим органом;
В) власником підприємства;
Г) місцевим органом влади;
Д) профільним комітетом Верховної Ради України;
Е) вищим органом управління.

Тест 96.
У яких з перерахованих випадках рішення про ліквідацію юридичної особи приймається вищим органом управління або власником?
А) якщо статутні документи недійсні;
Б) протягом року в податкові органи не надані податкові декларації й документи бухгалтерської звітності;
В) подальше продовження діяльності недоцільно;
Г) визнання підприємства банкрутом;
Д) реорганізації підприємства.

Тест 97.
У яких з перерахованих випадках рішення про ліквідацію юридичної особи приймається арбітражним судом?
А) якщо статутні документи недійсні;
Б) протягом року в податкові органи не надані податкові декларації й документи бухгалтерської звітності;
В) подальше продовження діяльності недоцільно;
Г) визнання підприємства банкрутом;
Д) реорганізації підприємства.


Тест 98.
Якщо ліквідаційна комісія не виявила й не реалізувала всіх активів ліквідаційної маси, то:
А) продовжується строк роботи ліквідаційної комісії;
Б) скорочуються функції ліквідаційної комісії; В) змінюється склад членів ліквідаційної комісії.

Тест 99.
Аудиторська фірма підтверджує вірогідність і повноту даних ліквідаційного балансу:
А) всіх підприємств-банкрутів без винятку;
Б) всіх підприємств-банкрутів за винятком державних;
В) підтвердження аудиторської фірми необов'язково.

Тест 100.
Суб'єкт підприємницької діяльності вважається ліквідованим з моменту:
А) завершення роботи ліквідаційної комісії;
Б) здачі в органи внутрішніх справ печатки й штампів організації;
В) розпродажу майна;
Г) виключення з Єдиного державного реєстру підприємств й організацій України;
Д) опублікування в офіційних ЗМІ.










СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або оголошення його банкрутом". Прийнятий 01.01.2000 зі змінами та доповненнями // Урядовий кур'єр. – 2001. – № 6.
Ансофф И. Стратегическое управление: Пер. с англ. / Науч. ред. и авт. вступ. ст. Л.И. Евенко. – М.: Экономика, 1989. – 519 с.: ил.
Антикризисное управление: Теория. Практика. Инфраструктура: Учебно-практическое пособие / М.Д. Аистова, Г.А. Александрова, А.Г. Бокичева и др.; Отв. ред. Г.А. Александрова. – М.: БЕК, 2002. – 544 с.
Антикризисный менеджмент / Под ред. Грязновой А.Г. – М.: ТАНДЕМ; ЭКМОС, 1999. – 368 с.
Антикризисное управление. учебник / Коротков Э.М., Беляев А.А., Валовой Д.В.; Под ред.Э.М. Короткова. – М.: ИНФРА-М, 2000. – 432 с.
Баканов М.И., Шеремет А.Д. Теория экономического анализа. – М.: Финансы и статистика, 1995. – 581 с.
Бандурака О.М., Коробков Н.Л., Орлов П.Х. Фінансова діяльність підприємств: Підручник. – К.: Либідь, 2001. – 348 с.
Баринов В.А. Антикризисное управление. – М.: ИДФБК-Пресс, 2002. – 348 с.
Бланк И.А. Основы финансового менеджмента. В 2-х томах. – К.: НИКА- ЦЕНТР, 1999. – 432 с.
10. Жуковская В.П., Бродский Б.Е. Антикризисное управление. М: Омега – Л, 2004.- 336 с.
11.Терещенко О.О. Фінансова санація та банкрутство підприємств. Навч. посібник. К: КНЕУ 2000. – 412 с.
Менеджмент для магистров: Учеб. пособ. – Сумы: Арго, 2003. – 893 с.
Конспект лекцій з дисципліни “Аналіз господарської діяльності” для студентів спец. 7.03060101 – Менеджмент організацій і адміністрування (за видами економічної діяльності) / Уклад: Н.С. Артамонова – Одеса: ОНПУ, 2014. – 72 с.
Швидаренко Г.О., Олексик О.І. Сучасна технологія діагностики фінансово-економічної діяльності підприємства: Монографія. – К.: КНЕУ, 2008. – 192 с.
Э. О'Хиггинс Управление кризисами // Экономические стратегии. – 2002. - № 4. – с. 55-59.
www.anticrisis.com.ua. – Центр Антикризисного управления.
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]. – Банкротство в Украине.
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]. – Государственный комитет статистики Украины.
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]. – Министерство Экономики Украины.







Навчальне видання

Конспект лекцій з дисципліни «Антикризове управління»: для студ. спец. 8.18010018 – “Адміністративний менеджмент у підприємницьких структурах та виробничій сфері” усіх форм навчання /українською мовою/ Укладач : Н.С. Артамонова – Одеса: ОНПУ. – 2014.- 89 с.














13PAGE 15


13PAGE 148915







1 – выхід на ринокк
2 – зондування ринку
3-захват інших ринків, а також розширення сфери послуг й налаження процесу виробництва
4 – застарілість продукції, втрата конкурентних позицій
5 – завершаюча стадія, що веде до реструктуризації підприємства, або її ліквідаціі.

Этапы финансовой стабилизации


Устранение неплатежеспособности

Восстановление финансовой устойчивости

Обеспечение финансового равновесия в долгосрочной перспективе

Оперативный

Тактический

Стратегичный

Принцип отсечения лишнего

Принцип сжатия

Модель устойчивого экономического роста

Оборонительная тактика

Оборонительная + наступательная

наступательная

Коэффициент чистой текущих платежеспособності

Модель финансового равновесия

Модель устойчивости экономического роста

Передкризове управління

Управління в умовах кризи

Управління процесами виходу з кризи

Управління функціонуванням

Управління розвитком

СВОЄЧАСНЕ ВИРІШЕННЯ
ПРОБЛЕМ (ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ)


СТАБІЛІЗАЦІЯ ХИТЛИВИХ СИТУАЦІЙ



МІНІМІЗАЦІЯ ВТРАТ
ТА УПУЩЕНИХ МОЖЛИВОСТЕЙ

Антикризове управління

Управлення фірмою

Тактики підприємства

Захисна тактика

Наступальна тактика

Скорочення витрат

Закриття підрозділів

Скорочення персоналу

Зменшення обсягів виробництва та збуту

Активні маркетингові дослідження, високі ціни на продукцю

Використання внутрішніх резервів

Модернізація

Удосконалювання управління

Проблеми розпізнання передкризових ситуацій

Проблеми запобігання кризи

Проблеми життєдіяльності організації в кризовому
стані

Проблеми виходу з кризи

Проблеми ліквідації наслідків кризи

Методологічні проблеми антикризового управління

Фінансово-економічні
проблеми антикризового управління

Правові проблеми антикризового управління


Проблеми організації антикризового управління

Соціально-психологічні проблеми антикризового управління

АНТИКРИЗОВЕ УПРАВЛІННЯ:
методологія та організація вирішення проблем в умовах кризового функціонування організації

Пошук інформації

Проблеми прогнозування кризових ситуацій

Розробка управлінських рішень в умовах ризику

Аналіз та оцінка кризових ситуацій

Інноваційні стратегії
кризової поведінки

Конфліктологічні проблеми управління

Зовнішнє управління та проблеми санації

Селекція персоналу в умовах кризи: оцінка та мотивування

Інвестиційне проектування

Маркетинг: поведінка в умовах невизначенності

АНТИКРИЗОВЕ
УПРАВЛІННЯ

Система антикризового управління

Процеси
антикризового управління

Механізми антикризового управління


Стиль управління

Професіональна довіра

Цілеспрямованість

Чітка, але антибюрократична організація

Мотивація ініціативи та самоорганізації

Селекція персоналу

Дослідження альтернатив

(

(

(

(

Початок

Кінець

Кінець

Переломний пункт

t

Стратегічна криза

Загроза потенціалу розвитку підприємства або його втрата

Криза результатів

Загроза цілям, результатам діяльності підприємства або їх втрата

Криза ліквідності

Загроза втрати ліквідності та/або виникнення дефіциту бюджету

Банкрутство

Неліквідність та/або дефіцит бюджету підприємства










неефективна фiнансова стратегiя;
неефективна структура активiв;
велика частка заємного капiталу;
рiст дебiторськоi заборгованностi;
висока вартiсть капiталу;
неефективний фiнансовий менеджмент.

Фiнансовi фактори

неефективний фондовий портфель;
недосягнення запланованних об’ємiв прибутка по реалiзованим реальним проектам;
неефективний iнветицiйний менеджмент.







Інвестиційні фактори

Операцiйнi фактори

нееффективний маркетинг;
низкий рiвень застосування основних засобiв;
високий розмiр страхових запасiв;
недостатньо дiверсiфiкований асортимент продукцii;
неефективний виробничий менеджмент

ВНУТРIШНI (ЕНДОГЕННI) ФАКТОРИ

полiтична нестабiльнiсть;
негативнi демографiчнi тенденцii;
стихiйцнi лиха.

зниження ємкiстi внутрiшнього ринку;
посилення монополiзму ;
падiння попиту;
нестабiльнiсть валютного ринку;
падiння активностi фондового ринку.








Iншi зовнішні фактори

Ринкові фактори

спад об’єма нацiонального дохiда;
рiст iнфляцiї ;
нестабiльнiсть податкової системи;
нестабiльнiсть законодавства;
зменшення рiвня реальних доходiв у населення;
рiст безробiття.

Соцiально-економiчнi фактори

ЗОВНIШНI (ЕКЗОГЕННI) ФАКТОРИ





























Генеральна ціль – корпоративна місія підприємства

Експрес-діагностика фінансового стану

Тактичні цілі діяльності підприємства

Стратегічний аналіз

Деталізований аналіз фінансової спроможності

Аналіз параметрів поточної діяльності

Ситуаційний аналіз

Оптимізація тактичних параметрів антикризового управління

Прогноз результатів діяльності по функціях управління

Оптимізація стратегій розвитку

Формування комплексу оргтехзаходів фінансової спроможності

Маркетингові стратегії диверсифікації

Інвестиційні проекти технічного переозброєння та управління ризиком

Склад виробів, нормативи витрат ресурсів

Управління технічною підготовкою виробництва

Оптимізація
податкових платежів


Техніко-економічне планування

Підсистема
маркетингу

Підсистема
виробничого
менеджменту

Підсистема
фінансового
менеджменту

Підсистема
управління персоналом

Підсистема
контролінгу

Підсистема
податкової системи

Забезпечення безпеки підприємства

Коротко-строкові плани діяльності виробничих одиниць

Оперативне управління виробництв-вом

Контроль рівня запасів оборотних коштів

Управління матеріально-технічним забезпечен-ням

Реалізація оперативних задач антикризового управління

Стратегія товару

Стратегія конкуренто-спроможності

Реструктури-зація виробних фондів

Освоєння прогресивних технологій

Коректування стратегії

Цінові стратегії





Створення системи участі працюючих у прибутку (фінансових результатах)
Виділення керівникам структурних підрозділів підприємства додаткових акцій


Маркетингове планування і керування
Розробка контрактів на постачання продукції в конкретні регіони
Участь у виставках, ярмарках, презентаціях


Заміна устаткування
Упровадження «ноу-хау» (перелік з техніко-економічним обґрунтуванням)
Заходи щодо економії енергоносіїв
Упровадження нових елементів технологічного процесу


Освоєння нової продукції
Скорочення цехових і загальнозаводських витрат
Організація системи керування витратами і прибутком (система контроллінга)


Виділення чи злиття філій і головного підприємства
Виділення з балансу (включення в баланс ) окремих об'єктів
Запровадження в дію окремих підрозділів



Маркетингова санація


Мотиваційна санація


Технологічна санація


Економічна санація


Структурна санація


Бізнес-план санації суб`єкта господарювання





























































































































Коефіцієнтний аналіз

Фундаментальна діагностика банкрутства

Нормалізація діяльності підприємства

Визначення санаційної спроможності

Фінансова стабілізація за рахунок внутрішніх
резервів


Так

Визначення механізму фінансової стабілізації

Вивід з кризи

Захисна

Наступальна

Визначення концепції санації

Санаційний аудит

Ні

Так

Ні

Факторний аналіз прогнозу банкрутства

SWOT-аналіз

Оперативний
Тактичний
Стратегічний


Ліквідація

Так

Ні

Ні

Відновлення платоспроможності. Ліквідація загрози банкрутства

Реструктуризація
Рефінансування боргу

Підбір санаторів

Вибір напрямку санації

Вибір форми санації

Трудовий колектив
Власник
Банк
Кредитор


Розробка бізнес-плану санації

Моніторинг реалізації бізнес-плану санації

Експертно-аудиторська діагностика

Так

Організаційно-управлінська санація
Фінансово-економічна
санація
Технологічна санація
Технічна санація
Маркетингова санація
Мотиваційна санація


Створення ліквідаційної
комісії

Визначення черги задовільнення
вимог кредиторів

Виключення з реєстру суб'єктів
підприємництва




Root EntryEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation Native

Приложенные файлы

  • doc 265702
    Размер файла: 668 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий