tekhnologi_sr

Міністерство освіти і науки молоді та спорту України
Миргородський художньо-промисловий коледж імені М.В. Гоголя
ПолтНТУ імені Юрія Кондратюка






ЗАТВЕРДЖУЮ
Заст. директора з навч. роботи
_________________С.М. Кікто
________________________ 2012




УКРАЇНСЬКА МОВА
(ЗА ПРОФЕСІЙНИМ СПРЯМУВАННЯМ)

Методичні рекомендації та вимоги
до самостійного вивчення окремих тем

Для студентів спеціальності 5.05130109
«Виробництво тугоплавких неметалевих і силікатних матеріалів і виробів»





Підготувала викладач Гречко О.В.




Розглянуто і затверджено на
засіданні циклової комісії
«Діловодство»
Протокол №___від_____2012
Голова цк ______О.В. Гречко
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

Перед вищими навчальними закладами І-ІІ рівнів акредитації поставлено завдання підготувати висококваліфікованих, грамотних, з належним інтелектуальним потенціалом спеціалістів. До майбутніх фахівців ставляться високі вимоги, які полягають не лише в досконалих знаннях фаху, а й у високому рівні володіння українською мовою, вільному користуванні нею у всіх сферах і особливо у професійній та офіційно-діловій.
Уміння спілкуватись мовою професії сприяє швидкому засвоєнню спеціальних дисциплін, підвищує ефективність праці, допомагає орієнтуватися у професійній діяльності та ділових контактах.
Програму дисципліни «Українська мова (за професійним спрямуванням)» складено відповідно до Державних стандартів гуманітарної освіти в Україні.
Мета курсу - сформувати національно-мовну особистість, ознайомити студентів з нормами сучасної української мови в професійному спілкуванні, з основними вимогами до складання та оформлення професійних документів, навчити їх професійного мовлення, збагатити словник термінологічною, фаховою лексикою; підвищити загальномовний рівень майбутніх фахівців, формувати практичні навички ділового усного і писемного спілкування в колективі, розвивати комунікативні здібності.
Програма складається з 5 розділів: «Культура фахового мовлення», «Етика ділового мовлення», «Лексичний аспект сучасної української літературної мови у професійному спілкуванні», «Нормативність і правильність фахового мовлення», «Складання професійних документів».
Предметом вивчення практичного курсу «Українська мова (за професійним спрямуванням)» є мова фахової галузі.
На вивчення дисципліни відводиться 81 година, з них: 48 годин – аудиторні заняття, 33 годин - на самостійне опрацювання.
Мета самостійної роботи студентів:
розвиток творчих здібностей та активізації розумової діяльності;
формування потреби безперервного самостійного поповнення знань;
здобуття глибокої системи знань як ознаки міцності їх;
самостійна робота студентів як результат морально-вольових зусиль.

Завдання самостійної роботи студентів:
навчити студентів самостійно працювати з літературою;
творчо сприймати навчальний матеріал і осмислювати його;
набути навички щоденної самостійної роботи в одержанні та узагальненні знань.

Після вивчення курсу студент повинен знати:
Значимість вивчення курсу «Українська мова (за професійним спрямуванням)».
Особливості стилів та жанрів сучасної української літературної мови.
Поняття «літературна мова», «мовна норма», функції мови.
Основні умови ефективного мовленнєвого спілкування, композицію публічного виступу.
Прийоми мислення, вимоги до мовлення і мислення, як правильно читати й осмислювати прочитане.
Сутність, види, завдання етики ділового спілкування, етичні норми та нормативи.
Основні функції, рівні ділового спілкування, міжособові стосунки.
Мову професії, термінологію свого фаху, джерела поповнення лексики сучасної української літературної мови.
Особливості використання багатозначних слів, паронімів та омонімів у професійному мовленні, правила написання складноскорочених слів, абревіатур, географічних скорочень.
Основні правила українського правопису.
Синтаксичні аспекти професійного мовлення, основні форми викладу матеріалу, структуру речень і словосполучень, труднощі узгодження підмета з присудком.
Призначення, кваліфікацію документів, вимоги до складання та оформлення різних видів документів та правила їх оформлення.

Студент повинен вміти:
Здійснювати регламентування спілкування, застосовувати орфоепічні та акцентологічні норми української літературної мови в усному спілкуванні, доречно використовувати моделі звертання, привітання, ввічливості,
Володіти різними видами усного спілкування; готуватися до публічного виступу.
Знаходити в тексті й доречно використовувати в мовленні власне українську та іншомовну лексику, термінологічну лексику та виробничо-професійні, науково-технічні професіоналізми; користуватися словником іншомовних слів, термінологічними словниками та довідковою літературою.
Знаходити в тексті і доречно використовувати у професійному мовленні синоніми, пароніми, омоніми; користуватися різними видами словників.
Перекладати тексти українською мовою, використовуючи термінологічні двомовні словники, електронні словники.
Правильно записувати числівники та цифрову інформацію у професійних текстах; узгоджувати числівники з іменниками.
Правильно використовувати найпоширеніші дієслівні форми у професійному спілкуванні; користуватися додатковою літературою.
Правильно вживати прийменникові конструкції у професійних текстах, перекладати прийменникові конструкції українською мовою; користуватися довідковою літературою.
Користуватися синтаксичними нормами у професійному спілкуванні.
Правильно використовувати синтаксичні конструкції при складанні документів.
Мета цього посібника – допомогти студентові самостійно оволодіти навчальним матеріалом; перевірити самостійно набуті знання та навички.
Посібник складається з:
пояснювальної записки з вимогами до основних знань і вмінь студентів;
орієнтовного тематичного плану;
рекомендації щодо роботи студентів з літературою;
програми навчальної дисципліни для позааудиторної самостійної роботи студентів з методичними рекомендаціями;
підбору контрольних завдань, запитань для самоперевірки ;
довідкових матеріалів укладанні документів та зразків документів;
переліку основної та додаткової літератури.


Орієнтовний тематичний план


Назва розділу, теми
Всього, год
Теорет.
Практ.
Сам.
роб.


І
Культура фахового мовлення
16
6
2
8

1
Вступ. Державотворча роль мови. Функції мови. Стилі, типи і форми мовлення.

4

2

-

2

2
Літературна мова. Мовна норма. Культура мови. Культура мовлення під час дискусії.

4

2

-

2

3
Специфіка мовлення фахівця (відповідно до напряму підготовки).

4

1

1

2

4
Формування навичок і прийомів мислення. Види, форми, прийоми розумової діяльності. Основні закони риторики.

4

1

1

2

ІІ
Етика ділового спілкування
11
6
-
2

5
Поняття етики ділового спілкування, її предмет та завдання.

3

2

-

1

6
Структура ділового спілкування.Техніка ділового спілкування. Мовленнєвий етикет.

4

2

-


2

7
Правила спілкування фахівців при проведенні зустрічей, переговорів, прийомів та по телефону.

4

2

-

2

III
Лексичний аспект сучасної української літературної
мови у професійному спілкуванні

10

3

3

4

8
Терміни і термінологія. Загальнонаукові терміни. Спеціальна термінологія і професіоналізми

3

1

1

1

9
Точність і доречність мовлення. Складні випадки слововживання.

4

1

1

2

10
Пароніми і омоніми. Вибір синонімів.
3
1
1
1

IV
Нормативність і правильність фахового мовлення
20

10
10

11
Орфоепічні та орфографічні норми сучасної української літературної мови. Орфоепічні та орфографічні словники

4


2

2

12
Орфографічні норми сучасної української літературної мови.

4


2

2

13
Морфологічні норми сучасної української літературної мови, варіанти норм.
4

2

2


14
Морфологічні норми сучасної української літературної мови, варіанти норм.
4

2

2


15
Синтаксичні норми сучасної літературної мови у професійному спілкуванні.
4

2

2


V
Складання професійних документів
24
7
11
6

16
Загальні вимоги до складання документів. Текст документа. Основні реквізити. Види документів.
4
1
1

2

17
Укладання документів щодо особового складу.
2

1
1
-

18
Укладання документів щодо особового складу.
2

1
1
-

19
Текстове оформлення довідково - інформаційних документів.
2

1



20
Текстове оформлення довідково - інформаційних документів.
2

1



21
Особливості складання розпорядчих та організаційних документів.
4
1
1

2

22
Укладання фахових документів відповідно до напряму підготовки.
4
1
1

2

23
Комплексна контрольна робота
2

2


24
Підсумкове заняття
2

2



Всього
81
22
26
33








РЕКОМЕНДАЦІЇ
ЩОДО РОБОТИ СТУДЕНТІВ З ЛІТЕРАТУРОЮ

Опрацювання матеріалу потрібно починати з прочитання всього тексту, параграфу, дотримуючись таких правил:
Зосередитись на тім, що читаєш.
Виділити суть прочитаного, відкидаючи дрібниці.
Зрозуміти думку автора чітко і ясно. Це допоможе виробити чітку власну думку.
Мислити послідовно.
Ясно уявити те, про що читаєш.
У процесі роботи над темою тлумачення незнайомих слів і спеціальних термінів знаходити у словнику іншомовних слів і в спеціальних довідниках.
Незрозумілі місця, фрази, вирази перечитувати декілька раз.
В тексті зустрічаються окремі слова, фрази або цілі речення, що виділені курсивом, жирним шрифтом або набрані в розпорядку. Це говорить про акцент автора на основному.
Після прочитання тексту необхідно:
Виділити головну думку автора.
З’ясувати основні питання тексту.
Усвідомити зв’язок між теоретичним матеріалом і практичними завданнями.
Засвоїти прочитане.
Пов’язати нові знання з попередніми у даній галузі.
Перейти до заключного етапу засвоєння і опрацювання записів.
Записи необхідно починати з назви теми та посібника, зазначивши його вихідні дані, після чого скласти план, тобто короткий перелік основних питань тексту в логічній послідовності. План може бути простий або розгорнутий, більш поглиблений, особливо при опрацюванні додаткової літератури з даної теми.
Записи потрібно вести розбірливо і чітко. Вони можуть бути стислі або поширені, залежно від рівня знань студента, багатства його літературної і професійної лексики, навиків самостійної роботи з книгою.
Для зручності користування записами необхідно залишати поля для заміток і вільні рядки для доповнень. Записи не повинні бути одноманітними. В них треба виділяти місця, основні слова, які акцентуються різним шрифтом або різним кольором шрифтів, підкреслюванням, замітками на полях, рамками, стовпчиками тощо.
Записи можуть бути у вигляді конспекту, простих або розгорнутих тез, цитат, виписок, систематизованих таблиць, схем.




МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
ДО САМОСТІЙНОГО ВИВЧЕННЯ ОКРЕМИХ ТЕМ

Розділ 1. Культура фахового мовлення

Тема 1. Нормативні документи про державний статус української мови
Мова як генетичний код нації, засіб пізнання, мислення, спілкування, як показник рівня культури людини
Особливості лексики та синтаксичної організації
офіційно-ділового стилю
Студенти повинні:
знати нормативні документи про державний статус української мови, особливості стилів та жанрів сучасної української літературної мови;
розкривати поняття «національна мова», «державна мова»;
сприяти утвердженню і розвитку державної української мови;
визначати стилі різних текстів;
користуватися державною мовою в усіх сферах життя.
Методичні поради до вивчення теми
Для з’ясування, яке місце посідає професійне спілкування в мовній системі, треба знати, чим різняться такі поняття, як «мова» й «мовлення», коли і чому виникла мова, як вона розвивається і функціонує, яким чином співвідносяться поняття «національна мова», «національна політика» і «національна культура» та як функціонує національна мова в межах різних стилів і різних форм мовлення (усної і писемної).

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
Визначте роль мови у житті суспільства
Якими нормативними документами українській мові надано статус державної?
Розкрийте поняття «державна мова» та «національна мова»
Доведіть, що мова – генетичний код нації, засіб пізнання, мислення.
Доведіть чи спростуйте вираз древніх римлян «Чия мова - того і влада»?
Поясніть значення виразу «Скільки ти знаєш мов - стільки разів ти людина»
Назвіть основні риси офіційно-ділового стилю

ЗАВДАННЯ
Укладіть тези статті «Нормативні документи про державний статус української мови».
Ознайомтесь з матеріалом статті «Мова як генетичний код нації, засіб пізнання, мислення, спілкування, як показник рівня культури людини».
За поданим початком запишіть розповідь. Розкрийте, чим для вас є українська мова. (обсяг до 1,5 стор.). Визначте стиль мовлення.
Рідна мова – мова, з якою людина входить у світ, прилучається до загальнолюдських цінностей у їхній національній своєрідності. Людина стає свідомою, оволодіваючи мовою батьків. Тому в художній літературі – поезії чи прозі – всіх народів поняття рідної мови виступає поряд із поняттям рідного краю, бітьківської хати, материнського тепла, тобто рідна мова сприймається не просто як засіб комунікації, не тільки як знаряддя формування думок, а.
Випишіть основні риси офіційно-ділового стилю.
Опишіть технологічний процес (на вибір) в науковому та художньому стилях

Література
Глущик С.В., Дияк О.В., Шевчук С.В. Сучасні ділові папери. – К.: А.С.К., 2002. – С. 4 – 30, 30–36.
Ділова українська мова / За ред. О.Д. Горбула. – К.: Товариство «Знання», КОО, 2001. – С. 7–12, 13–14.
Зубков М. Сучасне українське ділове мовлення. – Харків: Торсінг, 2002. – С . 9 – 18, 18 – 34.
Шевчук С.В. Українське ділове мовлення. – К.: Літера ЛТД, 2002. – С. 5–12.

ДИДАКТИЧНИЙ МАТЕРІАЛ
Нормативні документи про державний статус української мови
Мова є найважливішим засобом людського спілкування та інтелектуального розвитку особистості, визначальною ознакою держави, безцінною скарбницею культурного надбання народу.
З мови починається сама держава. У мові - важлива суть існування держави, її сила і могутність. Без рідної мови немає народу як нації. Поетично і влучно сказав про це відомий письменник Панас Mирний, який назвав мову найдорожчим скарбом народу.
К. Ушинський стверджував: "Коли зникає народна мова, - народу нема більше! Відберіть у народу все - і він усе може повернути; але відберіть мову, і він ніколи більше вже не створить її; нову батьківщину навіть може створити народ, але мови - ніколи: вимерла мова в устах народу - вимер і народ".
Мова - найважливіший, найбагатший і найміцніший зв'язок, що з'єднує віджилі, живущі та майбутні покоління народу в одне велике, історичне живе ціле.
Національна мова – це сукупність усіх слів, граматичних форм, особливостей вимови всіх людей, які говорять цією мовою.
Українська мова – єдина національна мова українського народу. Нею послуговуються також українці, які проживають за межами України. Українська мова одна з найпоширеніших мов світу, нею розмовляє понад 45 млн. людей. Вона належить до східної групи слов’янських мов. Що входять до індоєвропейської мовної сім’ї.
У державотворчому процесі українській мові відводиться провідна роль. Українська мова в Україні призначена виконувати різноманітні функції, зокрема забезпечити єдність і вільний культурний розвиток українського народу.
Державна мова – це «закріплена традицією або законодавством мова, вживання якої обов’язкове в органах державного управління та діловодства, громадських органах та організаціях, на підприємствах, у закладах освіти, науки, культури, і сферах зв’язку та інформатики»
Відповідно до ст.. 10 Конституції України, прийнятої ВР 28 червня 1996 року, українська мова є державною мовою в Україні, «держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України».
Престижу мови сприяє її державність і патріотичне ставлення до неї її носіїв, тому громадяни України, як і всякої іншої держави, мають мовні обов’язки, що полягають у захисті та збереженні рідної мови.
Мова - важливий державотворчий фактор. Політичний аспект мовної проблеми найточніше висловили ще древні римляни: "чия мова, - того і влада". Навіть політики-початківці будь-якої держави, окрім нашої, добре засвоюють це правило.

Мова як генетичний код нації, засіб пізнання, мислення, спілкування, як показник рівня культури людини
За кількістю мовців українська мова перебуває на 21 місці: нею користується  від 42 до 50 мільйонів людей у світі (в Україні, у східній і західній діаспорі).
За давністю писемності українська належить до старописемних мов: її писемності понад тисячу років.
За призначенням українська мова національна мова українського народу, державна мова України.
За генеалогічною класифікацією (походженням) українська мова належить до східної підгрупи слов’янської групи індоєвропейської мовної сім’ї.
Мова як одна з головних ознак кожної нації є її генетичним кодом, який поєднує минуле із сучасним, програмує майбутнє і забезпечує буття людської спільноти у вічності. Через мову дитина засвоює спосіб мислення народу, реалізовується в культурі думки, культурі праці й культурі мови.
Українська мова – не лише засіб спілкування, а й скарбниця духовного і культурного спадку українського народу. У витворених протягом віків різноманітних формах буття української мови (старовинні усні перекази і літописи, народні пісні і думи, казки і міфи, поетичні і прозові твори тощо) зберігаються історична пам’ять і досвід нації, глибинні витоки її світоглядних і моральних цінностей, віддзеркалюються національні традиції і узвичаєння, звичаї і навички, тобто ознаки, що притаманні саме цій спільноті і тому є унікальними цеглинами будівлі національної ідентичності.
Захист рідної мови - найприродніший і найпростіший, найлегший і найнеобхідніший спосіб національного відродження і самоутвердження. Володіння рідною мовою - не заслуга, а обов’язок справжніх патріотів. Знання рідної (державної) мови не обмежує можливості вивчати інші мови - споріднені і не споріднені. Вислів “Скільки ти знаєш мов - стільки разів ти людина” ніколи не втратить своєї актуальності.
В Україні двомовність - природне явище. Але володіння двома мовами вимагає правильного користування ними. На жаль,
Очистити мову від негативних нашарувань, вберегти її від засмічення та деградації – одне з першочергових завдань мовної політики. Мовлення штатних працівників теле- і радіостудій в ефірі має бути еталонним.
Негативним явищем в мові є суржик. Він є ознакою деградації, убогого духовного світу людини, її відірваності від рідних коренів. Суржик проростає за умов, коли країна потрапляє у підлеглість іншій. Нині в нашу мову проникають й англомовні запозичення: фейс, шоп, маркет, ноу-хау.
Ю. Шевельов застерігав: «Дай Боже, щоб люди навчилися англійської мови, але не дай Боже, щоб вона стала другою «общепонятною».
З утратою рідної мови руйнується спосіб світосприймання, національного мислення. Виховувати в собі повагу до рідної мови мови – це означає шанувати себе, виявляти повагу до народу, його історії, культури. Мова – своєрідний генетичний код нації, а не лише засіб спілкування. Чужу мову можна вивчити за півроку, а свою учити все життя.
У науці відомі три погляди на природу мови:
1)      мова явище біологічне (Хоча людина, на відміну від інших приматів, має мовний ген, тобто природну здатність до оволодіння мовою, вона ніколи не заговорить сама, якщо її не навчити.);
2)      мова явище психічне (В мовленні кожної людини відображені її психічні особливості, а в національній мові менталітет, особливий психічний склад певної нації.);
3)      мова явище соціальне (Вона виникає, щоб задовольнити потреби людського суспільства, є однією з найважливіших ознак суспільства і поза ним існувати не може.).
Особливості лексики та синтаксичної організації
офіційно-ділового стилю
Офіційно-діловий стиль - це стиль, що задовольняє потреби суспільства в документальному оформленні різних актів суспільного, політичного економічного та культурного життя суспільства.
Призначення ОДС : регулює ділові стосунки та обслуговує громадянські потреби людей у типових ситуаціях.
Ознаки ОДС:
нейтральний тон викладу лише у прямому значенні;
точність та ясність, лаконічність, стислість і послідовність викладу фактів;
документальність (кожний офіційний папір повинен мати характер документа);
використання усталених одноманітних мовних зворотів;
сувора регламентація тексту (поділ на пункти, параграфи, розділи).

офіційно-діловий стиль висовує суворі вимоги до лексики:
широке використання термінології;
широке використання скорочених слів;
відсутність діалектизмів, жаргонізмів, просторічної лексики, фразеологізмів;
недоречність вживання "високих" та емоційно-забарвлених слів;
обмеженість вживання іншомовних слів;
вживання обмежених лексичних зв'язків (службовий лист складається, а не пишеться; догана оголошується);

·мінімальне використання вигуків, часток, слів з суфіксами суб'єктивної оцінки.

Морфологічні особливості офіційно-ділового стилю мови:
вживання віддієслівних іменників та іменників чоловічого роду на позначення посади, професії;
переважне вживання відносних прикметників;
ступінь більшого чи меншого вияву якості передається переважно аналітичною формою (більш високий);
кількісні числівники без вказівки на одиницю виміру відтворюються словами, а якщо число супроводжується найменуванням одиниць виміру, воно пишеться цифрами (7 годин);
широке вживання дробових числівників;
вживання займенника першої особи однини та множини обмежене;
найпоширенішою дієслівною формою в ділових паперах є дієслово теперішнього часу у першій або третій особі множини та однини (ми вимагаємо, дирекція звертається);
широке вживання дієприкметників і дієприслівників;
мінімальне вживання прислівників;
відсутність вигуків.

Синтаксис офіційно-ділового стилю мови характеризується такими особливостями:
прямий порядок слів;
переважне використання розповідних речень, питальні та окличні речення зустрічаються досить рідко;
активне вживання безособових речень (звертаємо Вашу увагу...);
активне вживання пасивних конструкцій (комісією встановлено...);
використання речень з однорідними членами;
переважне вживання складнопідрядних речень;
переважне вживання інфінітивних конструкцій;
вживання дієприкметникових та дієприслівникових зворотів.


Тема 2. Мовна норма, варіанти норм

Студенти повинні:
знати зміст понять «літературна мова», «мовна норма», особливості професійного спілкування, причини недостатнього рівня культури мовлення;
орієнтуватися в основних процесах розвитку сучасної літературної мови.
застосовувати орфоепічні та акцентологічні норми української літературної мови в усному спілкуванні;
володіти способи підвищення мовленнєвої культури.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
Як проявляються норми літературної мови в усній та писемній формах ділового мовлення?
Назвіть причини недостатнього рівня культури мовлення.

ЗАВДАННЯ
Повторити відомості про норми української літературної мови. Самостійно дібрати приклади.
Підготувати проект підвищення особистої мовленнєвої культури

Література
Зубков М.Г. Сучасна українська ділова мова. – Х.: Торсінг, 2002. – 448 с.
Шевчук С.В. Українське ділове мовлення: нав. посібник. – К.: Літера ЛТД, 2002. – 480 с.

ДИДАКТИЧНИЙ МАТЕРІАЛ
Норми літературної мови
Українська літературна мова характеризується наявністю сталих норм, які є обов’язковими для всіх її носіїв. Унормованість – основна ознака літературної мови.
Норма літературної мови – це сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи, закріплених в процесі суспільної комунікації.
Розрізняють орфоепічні, графічні, лексичні, граматичні, стилістичні, орфографічні та пунктуаційні норми.
Орфоепічні норми регулюють правильну вимову звуків, звукосполучень та наголошення слів. Наприклад, часто порушується літературна норма у вимові злитих звукосполучень [дж], [дз] та розрізнення приголосних [г], [г]: джерело, дзвін, походження, біографія, гатунок.
Акцентуаційна норма в українській мові цілком сформована, але найменш усталена, оскільки на наголос впливають діалекти та інші мови. Слід правильно наголошувати слова: новий, фаховий, випадок, одинадцяте, рукопис, перепис, тощо.
Лексичні норми встановлюють правила слововживання. Вони відзначаються не тільки стабільністю, а й рухливістю. Лексичні норми фіксуються – Словником української мови в 11-ти томах (1970-1980); Російсько-українським словником у 3-х томах (1983-1985); Орфографічним словником української мови (1994) та іншими. У лексиці офіційно-ділового стилю часто вживаються слова-кальки з російської мови, що є наслідком недостатнього опанування лексичними нормами, невмілого використання синонімів.
Норма Калька
навчальний учбовий
численний багаточисельний
захід міроприємство
наступний слідуючий
ставитися відноситися

Граматичні норми передбачають правильне вживання граматичних форм слів, усталено побудову словосполучень, речень.
Українські відповідники Російські дієприкметники
вирішальний решающий
наступний последующий
вступник поступающий
службовець служащий

на особливу увагу заслуговують прийменникові конструкції, поширені насамперед у діловому мовленні. Порушенням норми вважається вживання прийменника по, оскільки в українській мові є чимало прийменників, які є вдалими замінниками:
Українські відповідники Російські конструкції
на ваш погляд по вашему усмотрению
у службових справах по делам службы
за наказам по приказу
після закінчення терміну по истечении срока

Стилістичні норми визначають вживання мовних засобів відповідно до стилю мовлення. Наприклад, для ОДС характерні сталі словосполучення – мовні штампи, що зазнають суржикового викривлення внаслідок впливу російської мови.
Норма Порушення норми
укладати угоду заключати угоду
брати участь приймати участь
впроваджувати у виробництво внедряти у виробництво
відшкодувати збитки возмістити убитки

Орфографічні норми охоплюють правила написання слів та їх частин. Слова в українській мові пишуться за такими принципами:
фонетичним (пишуться так, як вимовляються): підрозділ, дата, бланк;
морфологічним (позначення на письмі складових частин слова незалежно від їхньої вимови): підписуєшся, укладається, безстроковий;
історичним (традиційним) (букви, морфеми, слова пишуться за традицією, а не відповідно до існуючих норм): дзвінок, рівень, зосереджений;
смисловим (диференціюючим) (різне написання однозвучних слів, які мають неоднакове значення): напам’ять – на пам’ять, вишневе – Вишневе, проте – про те.
Пунктуаційні норми регулюють вживання розділових знаків: крапки, знака питання, знака оклику, трьох крапок, коми, крапки з комою, двокрапка, три, дужок, лапок, абзацу; вони полегшують сприймання тексту і виклад думок на папері.
Мовні норми найповніше і у певній системі фіксуються у правописі, словниках, довідниках, підручниках і посібниках з української мови.
Культура писемного й усного мовлення всіх, хто користується українською мовою як засобом спілкування, полягає в тому, щоб досконало оволодіти мовними нормами і послідовно дотримуватись їх.
Норми характеризуються:
системністю (наявні на всіх рівнях мовної системи);
історичною зумовленістю (виникають у процесі історичного розвитку мови);
  соціальною зумовленістю (виникають у зв’язку з потребами суспільства);
    Стабільністю.
Проте з часом літературні норми можуть змінюватися, тому виникають мовні варіанти. Вони співіснують в межах однієї мовної одиниці. Варіанти виникають відповідно до потреб суспільства і відображають тимчасове слововживання старого й нового в мові: алфавіт – алфавіт, вогонь – огонь (фонематичні), моста – мосту Р.В (морфологічні).
Мовні норми
відображені у словниках, довідниках, підручниках з української мови.


Тема 3. Композиція мовлення
Види підготовки до виступу
Студенти повинні:
знати основні умови ефективного мовленнєвого спілкування, композицію публічного виступу; готуватися до публічного виступу;
правильно сприймати фахову інформацію;
володіти різними видами усного професійного спілкування.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
З яких елементів складається композиція виступу?
Які вимоги висуваються перед оратором під час публічного виступу?

ЗАВДАННЯ
1. Складіть тези статті “Композиція мовлення”.
2. Запишіть види підготовки до виступу
3. Підготуйте публічний виступ (на вибір) відповідно до свого фаху.
Література:
Глущик С.В. та інші. Сучасні ділові папери. Навч. посіб. для вищ. та серед. спец. навч. закладів. – 3-тє вид. – К.: А.с.к., 2000. – с. 193-195, 196-199
Зубков М.П. Сучасна українська ділова мова. – Х.: Торсінг, 2002 – с. 316-318


ДИДАКТИЧНИЙ МАТЕРІАЛ
Види підготовки до виступу

Доповідач повинен знати заздалегідь:
1) тему засідання, конференції, круглого столу, зустрічі тощо;
2) склад аудиторії;
3) хто ще виступатиме на зібранні;
4) де й коли відбудеться засідання, конференція, круглий стіл, зустріч тощо
Проголошення доповіді вимагає серйозної підготовки.
Перший крок у підготовці накреслити мету та завдання виступу, визначити коло питань, що їх він має охопити. Насамперед, заздалегідь слід сформулювати предмет та тему останнього (можливо, все це вже було визначено організаторами зібрання).
Другий крок добір допоміжної інформації. Перш за все це тривалий процес нагромадження (збирання) інформації із чітким окресленням кола тем, проблем, зацікавлень на найближчий період та перспективних. Інформаційний бум останнього десятиріччя та сучасні засоби електронного зв'язку надають можливість відносно легко й оперативно отримати потрібну інформацію, а комп'ютерні технології полегшують її обробку, класифікацію та зберігання.
Під час опрацювання матеріалу слід навчитися зафіксовувати інформацію для виступу за належним порядком (положення, постулати, гіпотези, хід міркування, аргументація, приклади, порівняння, ілюстративний матеріал, цифрові дані, висновки).
Композиція мовлення
Будь-який виступ включає вступ, основний текст, висновок.

Вступ
Початок доповіді є визначальним і повинен чітко й переконливо відбивати причину та мету виступу, розкривати суть конкретної справи, містити докази. Першочергове завдання доповідача на цьому етапі – привернути й утримати увагу аудиторії. Для того аби не дозволити думкам слухачів розпорошитися вже після перших речень доповіді, потрібно висловлюватися чітко, логічно та змістовно, уникаючи зайвого. Отже, речення мають бути короткими і стосуватися виключно суті питання; варто інтонаційно виділяти найважливіші місця висловлювання і виражати своє ставлення до предмета мовлення.
Практичні поради промовцеві:
подякуйте тому, хто представив вас аудиторії;
чітко назвіть тему вашої доповіді та проблему, їй присвячену;
стисло поясніть, в який спосіб ви аналізуватимете проблему, на що насамперед звернути увагу. Обмежте кількість аналізованих у доповіді питань. Зазначте, яку візуальну допомогу ви задієте (відеофільми, графіки, діаграми, таблиці та ін.)

Основний текст
В основній частині викладається суть проблеми і , дотримуючись попередньо визначеної структури доповіді, наводяться докази, пояснення, міркування. Слід пояснювати кожен аспект проблеми, добираючи переконливі цифри, факти, цитати (проте кількість таких прикладів має бути не надто великою – нагромадження ілюстративного матеріалу не повинно поглинати змісту доповіді). Варто подбати про зв’язки між частинами, поєднавши їх в єдину струнну систему викладу; всі питання мають висвітлюватися збалансовано. Постійно й уважно потрібно стежити за відповідністю між словом і тим, що воно позначає.
Надзвичайно важливо продумати, в яких місцях тексту потрібні своєрідні “ліричні” відступи, адже суцільний текст погано сприймається. Приміром, у політичних доповідях доцільно розповісти анекдот чи якусь кумедну історію. Анекдот – випробуваний і перевірений спосіб утримати увагу. Він дає можливість дещо розрядити напруження, а слухачам – перепочити.
При цьому не слід забувати, що подібні відступи обов’язково мають бути короткими і, певна річ, повинні ілюструвати повідомлення.
Висновки
Підсумуйте все сказане.
Висновки певним чином мають узгоджуватися із вступом і не випадати з загального стилю викладу.
У тому разі, якщо, готуючись до виступу, промовець вирішить записати доповідь на папері, йому слід враховувати, що розмовна мова значною мірою відрізняється від писемної. Тому не варто говорити так, як пишемо, навпаки, потрібно писати так, як говоримо, адже розмовна мова менш формалізована, менш структурована, вільніша, сприймається легше. При цьому не можна нехтувати дотриманням загальноприйнятих літературних норм у користуванні лексичними, фонетичними, морфологічними і стилістичними засобами мови, адже важливою умовою успіху є бездоганна грамотність.
Варто записати промову на касету і прослухати, оцінюючи її критично.
Виступаючи, можна користуватися нотатками. Зважаючи на це, було б доречно записати найбільш важливі речення, щоб під час виступу відтворити їх дослівно. Останнє може бути особливо корисним у процесі виголошення заключної частини доповіді.

Тема 4. Формування навичок і прийомів мислення.
Види, форми, прийоми розумової діяльності.
Основні закони риторики.
Студенти повинні:
знати прийоми мислення, вимоги до мовлення і мислення, як правильно читати й осмислювати прочитане;
володіти прийомами мислення та мовлення, збагачувати індивідуальний словник, правильно читати, осмислювати й опрацьовувати текст, вміти відредагувати текст.
ЗАВДАННЯ
Виконайте тести:
1. Вища форма загальнонародної мови – це:
А територіальні діалекти Б наріччя
В сучасна українська літературна мова Г жаргони

2. Риторику як «мистецтво переконання» визначав:
А Арiстотель Б Квiнтiлiан В Цицерон Г Демосфен

3. Під час виступу голос треба підвищувати тоді:
А коли хочете когось переконати
Б коли хочете відповісти на запитання
В коли ставите запитання, виявляєте здивування чи радість*
Г з ясувати причину своєї невдачі

4. Установіть послідовність етапів доповіді:
А висновки Б вступ В основний текст

5. Риторика – це:
А наука про культуру спілкування та мовлення
Б наука і мистецтво переконувати співрозмовника
В наука про правильне застосування міміки ті жестів
Г наука про правильну артикуляцію звуків мовлення

6. Щоб утримувати увагу слухачів, потрібно:
А говорити надто голосно
Б говорити тихо
В пристосовувати свій голос до тієї обстановки, де відбувається спілкування

7. Основоположником сучасної української літературної мови вважають:
А Котляревського І.П. Б Лесю Українку
В Шевченка Т.Г. Г Франка І.Я.

8. Ораторська дiяльнiсть складається з етапiв:
А трьох Б чотирьох В п’яти Г шести

9. Предмет риторики це публiчний виступ:
А так Б ні

10. Щоб бути приємним співрозмовником, треба:
А якомога більше говорити, дотримуватися правил спілкування, бути тактовним
Б вітатися першим, намагатися всіх переговорити, бути тактовним
В говорити тихо
Г вітатися першим, виявляти дружнє ставлення до людей, дотримуватися правил спілкування
11. Головна ознака літературної мови:
А варіативність Б черговість В унормованість Г легітимність

12. Бiльш критично до промови оратора налаштованi аудиторії:
А великі; Б малі

13. Публiчний виступ i презентацiя це синоними:
Атак Б ні

14. Якщо ви бажаєте навчитися критикувати так, щоб не образити людину, то:
А вказуйте на її помилки в присутності інших, робіть це по-дружньому
Б критикуйте прямо, в присутності інших, похваліть те, що ваш знайомий
робить як слід
Г вказуйте на помилки лише віч-на-віч, попросіть вибачення за зроблене зауваження

15.Установіть відповідність між типовими комунікативними ситуаціями і характерною для них системою мовних формул:
1. Хай щастить! А знайомлення
2. Ви так чудово виглядаєте! Б розрада
3. Викиньте це з голови В комплімент
4. Дозвольте відрекомендуватися Г прощання
16.Установіть відповідність між типовими комунікативними ситуаціями і характерною для них системою мовних формул:
1. До зустрічі! А знайомлення
2. Ви така чарівна! Б звернення
3. Даруйте, що затримав Вас В комплімент
4. Будьмо знайомі! Г прощання

17.Встановіть відповідність між родами і жанрами ораторського мистецтва:
1. Вузівська лекція А церковно- богословське
2. Репортаж Б судове
3. Звинувачувальна промова В лекційне
4. Промова на соборі Г академічне

18.Встановіть відповідність між родами і жанрами ораторського мистецтва:
1. Наукова доповідь А церковно- богословське
2. Інструктаж Б судове
3. Захисна промова В лекційне
4. Церковна проповідь Г академічне




Розділ 2. Етика ділового спілкування
Тема 5. Поняття етики ділового спілкування
Студенти повинні:
знати сутність, види, завдання етики ділового спілкування, етичні норми та нормативи;
вміти використовувати набуті знання у процесі ділового спілкування.

ЗАВДАННЯ
Запишіть основні правила ділового етикету
2.Продовжіть речення:
Етикет – це
Службовий етикет визначає
Перше враженні від людини складається з того, наскільки
Поганий настрій не слід.., оскільки
Кожна ситуація потребує певних мовних засобів, наприклад..
Пошанна множина в українській мові виражається тільки
Невід’ємним атрибутом ділового життя сьогодні є
Візитна картка – це
Візитні картки бувають різних типів:
Колір візитних карток повинен бути
Обмін візитними картками відбувається зразу після
3. Наведіть приклади недоречного мовлення; поясніть, які теми є табу (заборонені) під час відвідин хворого в лікарні, у швидкісному транспорті, на весіллі, на уроці в школі.
4. Оформіть (на вибір) сімейну візитну картку, картку для неофіційних намірів, візитну картку установи.

ДИДАКТИЧНИЙ МАТЕРІАЛ
Етика ділового спілкування
У випадку суто індивідуалізованого приватного спілкування використання певних мовних засобів, зокрема лексичних і синтаксичних, є органічною частиною складного й багатогранного процесу управління.
Якщо під культурою управління розуміти сукупність вимог до процесу управління й до особистих якостей людей, які його здійснюють, то мова є найголовнішим посередником між зовнішньою його стороною (естетика робочого місця, принциповість, оперативність, діловитість) і внутрішньою культурою керівника (доброзичливість, вміння дорожити своїм і чужим часом, відкритість до потреб і турбот підлеглих). Високий ступінь ситуативності при проведенні нарад, прийомі відвідувачів, ділових контактах і службовій телефонній розмові примушує їх учасників «відкривати» реальні можливості власної вихованості й ознайомленості зі структурами службовою мовного етикету.
Ділові контакти «переживають», як правило, етап знайомства або встановлення контакту і припинення або продовження спільної діяльності чи контактування в неофіційній сфері. При цьому головним є етап знайомства, бо від форми представлення і конструкцій мовного етикету часто залежить, чи будуть подальші ділові контакти між новими партнерами. Ось чому при безпосередньому знайомстві і знайомстві через посередника слід пам’ятати низку обов'язкових правил.
1. Якщо це безпосереднє знайомство, то для початку розмови достатньо вступних фраз типу Я хотів би з вами познайомитися; Мені хотілося б з вами познайомитися; Дозвольте з вами познайомитися; Дозвольте відрекомендуватися і при формулюванні мети встановлення ділового контакту – відомостей про посаду, звання, фах та ін. Знайомство через посередника має більш офіційний характер, що зобов’язує нових знайомих вітатися один з одним, навіть якщо вони й не підтримуватимуть знайомства. Той, хто знайомить, повинен, крім імені, по батькові й прізвища, назвати й посаду, звання співбесідника. Лише після цього розмову розпочинає той з них, хто старший віком чи за службовим становищем. При цьому в офіційній обстановці, на роботі, зразу ж можна переходити до викладу справи, а в неофіційній, у товаристві, треба спочатку шукати спільні інтереси, щоб підтримати розмову. У будь-якому разі треба поводитися зі всіма по-дружньому, уважно слухати, цікавитися сказаним і поступово «вивчати» нового знайомого, щоб швидше пристосуватися до його характеру, мови й поведінки.
2. І посередники, і майбутні ділові партнери повинні чітко й ясно називати прізвища, імена та по батькові в називному відмінку. При цьому не слід соромитися перепитати ім’я, якщо ви його не почули або погано розібрали. Це краще, ніж намагатися обминути звертання на ім'я.
Якщо посередник у знайомстві каже: Познайомтеся, у вас є багато спільного, і ви швидко знайдете про що поговорити , то рівноправні партнери називають себе, кажуть «дуже приємно», потискують один одному руки – і знайомство відбулося.
Коли ж при знайомстві підкреслюється перевага одного з партнерів у майбутній справі («Вікторе Федоровичу! Дозвольте відрекомендувати Вам цього молодого слухача магістратури...»), то промовити слова «дуже радий» і першим подати руку повинен той, кому цього «молодого слухача» рекомендують.
3. Обмінюватися візитними картками слід вибірково, обережно і мати лише одну мету: інформативність для підкреслення наміру про бажаний довгостроковий діловий або дружній контакт. Роздавати їх на всі боки – свідчення непродуманості подальшою розвитку подій або підкреслення своєї значущості. При небажаному знайомстві це взагалі неприпустима річ, але відмовлятися від нього – прояв крайньої невихованості, тому в цій ситуації треба ввічливо триматися і після знайомства не розпочинати розмову. Простягнену руку треба потиснути обов'язково (не прийняти простягнутої руки – образа). Якщо цього не можна зробити (рука болить, брудна або зайнята), треба вибачитися й пояснити причину, чому цього не можна зробити.
4. Обмінюватися потиском рук прийнято в чотирьох випадках: при знайомстві, переходячи на «ти», при поздоровленні і висловленні співчуття. Подавати руку треба рішуче, але невимушене, бо млявий потиск – неприємний, подані пальці замість руки – образа, трясти руку або довго її тримати – прояв невихованості. Жінка повинна простягнути руку для знайомства першою, причому вона може подавати її і в рукавичці. Чоловіки ж, вітаючись із жінкою, рукавичку повинні скидати обов'язково. Між собою чоловіки повинні підкреслювати рівноправність: або обидві простягнуті руки в рукавичках, або без них.
Характер першого потиску руки – це свідчення або майбутнього продовження й закріплення знайомства, або його припинення. Тут, як і при встановленні контакту, важливими стають не тільки слова Пробачте! Скажіть, будь ласка, але й усе, що супроводжує цю процедуру: усмішка, рух рукою, вираз обличчя або очей, голос, нахил голови. Крім того, залежно від ситуації треба використовувати різні типи звертань на ім'я, якщо люди одного віку або давно знайомі, на ім'я та по батькові – коли люди різного віку або в дещо офіційній ситуації, на прізвище при звертанні до значно молодших за віком (наприклад, учителя до учнів, студентів), на прізвище з обов’язковим додаванням слів пане, добродію, колего, товаришу.
В українській мові звертання набуває форму кличного відмінка, наприклад, Іване Олександровичу, Анатолію Михайловичу! Вибираючи тип звертання, треба користуватися відтінками інтонації від офіційних до теплих, майже дружніх.
Якщо розмова двох відбувається в присутності третього, цю людину не можна «обзивати» він чи вона. Її треба називати не абстрактно, а на ім'я та по батькові, використовуючи прізвище й посаду, звання тощо. Про зовсім не знайому людину, присутню при розмові, можна сказати наш співрозмовник.
При особистому діловому спілкуванні, яке завжди краще й ефективніше від телефонної розмови, слід дотримуватися таких рекомендацій:
- учіться слухати у відповідальній розмові і в тих випадках, коли не дуже обізнані з питанням;
- будьте ввічливими, лаконічними, ясними і точними;
- вибирайте ситуацію, місце, час і обставини, в яких відбудеться важлива для вас ділова розмова;
- для визначення позиції партнера ставте запитання;
- не говоріть надто багато про себе, свій стан здоров'я, про родину, не нарікайте на свої неприємності – це мало кого цікавить;
- не чекайте на якісь особливі події, щоб похвалити людину навіть за
невеликі успіхи в роботі;
- не критикуйте підлеглого зразу після провини, відкладіть розмову на
деякий час;
- починайте розмову не з критики, а з похвали за ту роботу, яку ваш співрозмовник виконує добре;
- навчіться критикувати співробітників по-дружньому, віч-на-віч, пояснивши, що ви теж колись робили схожі помилки;
- не поспішайте з першою погляду на людину складати про неї остаточну думку: вистукайте співрозмовника зацікавлено, доброзичливо й уважно, а головне – без упередження й до кінця;
- не переривайте розмови запитаннями, якщо розповідь вас здивувала. Примусьте себе зосередитися, навіть якщо розмова неприємна або складна для розуміння.
Візитна картка як спосіб установлення індивідуального контакту. На сьогодні візитні картки стали невід'ємним атрибутом ділового життя. Вони вручаються (пересилаються поштою) під час знайомства чи візиту для встановлення подальших контактів, ось чому користуватися ними треба вибірково. Візитна картка згідно з протокольними вимогами має бути білого кольору (кольоровим може бути лише фірмовий знак), як правило, форматом 5 Ч 9 з округлими краями. Здебільшого вона містить такі реквізити:
- назву підприємства, установи, організації, фірми;
- прізвище, ім'я та по батькові власника візитної картки;
- посаду;
- адресу установи, організації, підприємства, фірми (домашню адресу);
- номери телефонів, факсу;
Назва фірми, прізвище, ім'я та по батькові друкуються великими літерами, а посада, адреса, телефони – малими.
Візитні картки бувають різних видів.
Стандартні картки використовуються під час знайомства ділових, людей. Вони мають такий вигляд:
УКРАЇНСЬКА ДЕРЖАВНА КОМПАНІЯ
«УКРВУГЛЕРЕСТРУКТУРИЗАЦІЯ»
МИСЬКО ОЛЕКСАНДР ІВАНОВИЧ
Генеральний директор, кандидат технічних наук
Вул. Артема, 125, Донецьк, Україна, 83055
Тел.: (062) 335-79-68. Факс: (062) 337-05-61
Представницькі картки вручають, якщо її власник не бажає продовжувати особистий контакт. У такій візитній картці зазначається тільки назва фірми, а інколи – адреса й телефони, наприклад:
КОЛЕКТИВНЕ ПІДПРИЄМСТВО
«ДОНСЕТ»
пр. Перемоги, 22, м. Красноармійськ, Тел. / факс (06239) 2-43-60
Донецька обл., 84300
Об'єднана візитна картка, в якій зазначається прізвище (прізвища), імена та по батькові чоловіка й дружини, а також їх домашня адреса й телефон. Такі картки вручаються, як правило, жінками:
СПІВАК
Юрій Семенович
Ольга Олександрівна
Вул. Костянтинівська, 63/12, кв. 5, Київ, 04080
Тел. 417-79-35
Обмін візитними картками відбувається зразу після того, як співрозмовники були представлені один одному. Вручається візитна картка так, щоб новий знайомий міг прочитати текст. Візитну картку беруть вказівним і великим пальцями лівої або правої руки, ознайомлюються Із текстом і ховають. Ні в якому разі їх не можна м'яти, згинати, крутити в руках перед власником, робити на них помітки, бо це сприймається як неповага до візитера.
Візитними картками не лише обмінюються, але й надсилають їх після ділового візиту або разом із подарунками, книгами, журналами, квітами тощо. Іноді їх можна надсилати замість листа, зазначивши в лівому нижньому кутку стандартну міжнародну символіку (літери французьких слів):
p. r. – висловлення подяки;
p. f. – привітання;
p. f. n. a. – вітання з Новим роком;
p. f. c. – висловлення задоволення від знайомства;
p. p. – заочне представлення, знайомство, рекомендування;
p. p. c. – прощання через від’їзд із країни;
p. c. – висловлення співчуття.
За неофіційних обставин можна зробити інші позначки, написи, але тільки у третій особі: Вітає зі святом. Дякує за вітання.
Візитні картки вручають особисто; залишають удома, якщо адресат відсутній, надсилають з кур'єром і дуже рідко пересилають поштою. Якщо візитну картку завозять особисто, то загинають правий верхній кут, що є знаком вираження найглибшої пошани. Порушенням етикету вважається, якщо загнуту картку завозить кур'єр або водій. На отримані картки треба відповісти своїми візитними картками впродовж 24 годин, тому ділові люди повинні мати при собі не менше десяти візитних карток.

Тема 6. Мовленнєвий етикет у діловому спілкуванні
Студенти повинні:
знати основні функції, рівні ділового спілкування, види міжособових стосунків, особливості мовленнєвого етикету у діловому спілкуванні;
вміти говорити, слухати, формулювати запитання, сприймати партнера.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
Якими вимогами слід керуватися з метою дотримання мовленнєвого та професійного спілкування?

ЗАВДАННЯ
Записати пам’ятку «Вимоги до мовленнєвого етикету»
Прочитайте вислів Д.С. Лихачова щодо проблеми існування людини в суспільстві. Перекладіть текст українською мовою.
Надо быть открытым к людям, терпимым, искать в них прежде всего лучшее.
Заметить красоту в природе, в поселке, городе, улице, не говоря уже о человеке, сквозь все заслоны мелочей это значит расширить сферу жизни, сферу всего жизненного простора, в которой живет человек...
Самая большая ценность в мире жизнь, а она бесконечно глубока. Мы всегда встречаемся с чем-то, чего не замечали раньше, что поражает нас своей красотой, неожиданной мудростью, неповторимость).
Поміркуйте і доведіть, чому, вітаючись, правильніше сказати «Доброго дня», ніж розповсюджене «Добрий день». Чи відрізняються ці вітання за змістом?
Підготувати (на вибір) службову нараду, переговори, використовуючи професійну лексику

ДИДАКТИЧНИЙ МАТЕРІАЛ
МОВЛЕННЄВИЙ ЕТИКЕТ

Етикет – це правила поведінки і спілкування людей у суспільстві; зовнішній прояв відносин між людьми, культури особистості.
Мовленнєвий службовий етикет – це правила мовленнєвої поведінки на роботі.
Перше враження про людину складається з того, наскільки щиро і привітно вона вітається. Наше враження може бути хибне, але люди підсвідомо орієнтуються на свої почуття під час привітання. Тому, незалежно від настрою, треба вітатися завжди привітно. Поганий настрій не слід поширювати на інших людей, оскільки можна наразитися на зустрічну неприємність. Загальна і мовна культура людини виявляється у вмінні вибрати доречну форму привітання чи прощання. Вибір залежить від того, в якому оточенні перебуває людина, від віку співрозмовника чи співрозмовників, від характеру стосунків між людьми, що вітаються чи прощаються, від того, де й коли це відбувається, тощо. Формул привітання в українській мові порівняно не багато: Доброго ранку! Добрий день! Добридень! Добрий вечір! Добривечір! Здрастуйте!
Формул прощання є трохи більше: До побачення! Бувайте здорові! Ходіть здорові! Прощавайте! На все добре! Усього найкращого!. Щасливої дороги! До зустрічі! До завтра! До наступної зустрічі! Добраніч! На добраніч!
Хоч вибір і тут невеликий, але завжди можна знайти потрібний вираз, виходячи з конкретної ситуації, щоб висловити пошану до особи, з якою прощаємося. Не варто під час прощання чи вітання з людьми, старшими за віком, малознайомими чи незнайомими, вживати скорочені або усічені форми типу: “Добрий!”, “Здрастє!”, “Вітаю!”.
Кожна ситуація потребує певних мовних засобів. Згоду, наприклад, можна висловити так: Добре. Згода! Будь ласка! Із задоволенням! З Радістю! Є в мові ціла низка ввічливих форм відмови: Ні, дякую; Дякую, не треба; На жаль, ні; Перепрошую, але не можу; Мені дуже шкода, але ...; Шкодую, що не зміг ...
Подяку краще висловити продуманим, спеціально дібраним відносно ситуації словом. За дрібну послугу можна сказати: Дякую! Спасибі! Якщо зроблене щось значне: Сердечно Вам дякую! Щиро Вам дякую! Прийміть мою найщирішу вдячність! Дозвольте висловити Вам подяку! Дуже вдячний за Вашу турботу! Це дуже люб’язно з Вашого боку, не знаю, як вам дякувати! Щоб вибрати форму подяки, треба знати форми ввічливості, враховувати значущість послуги, вік співрозмовника, характер стосунків, середовище.
Відповідаючи на подяку, можна сказати: Немає за що; Прошу; Будь ласка.
Є вибір і серед форм висловлення прохання: Будь ласка! Будьте ласкаві! Коли Ваша ласка; прошу вас! Чи не могли б Ви ...; Якщо можете ...; Якщо Вам не важко.
Треба вирізняти слова прошу (відповідь на подяку) і прошу (звертатися з проханням, клопотанням).
Знайомство супроводжується особливими формулами мовного етикету:
Дозвольте відрекомендуватися ...; Мене звуть ...; Моє ім’я, моє прізвище ...; Дозвольте представити (відрекомендувати) Вам ...; Дозвольте познайомити Вас із ...; Познайомтеся, це ...; Познайомте мене, будь ласка, з ...; дуже радий з Вами познайомитися ...; Дуже приємно ...
Звертання до співрозмовника на ім’я та по батькові звучить ввічливіше, ніж звертання за допомогою займенників ми, Ви. А тому треба пам’ятати, що в ОДС звертатися, правильно дібране за формою (ім’я та по батькові в кличному відмінкові) та змістом (ім’я, ім’я + по батькові, ім’я + по батькові + прізвище) є важливим елементом мовної культури. В офіційних звертаннях використовуються також вирази: Добродію! Добродійко! Пане! Пані! Панове! Товаришу! Товаришко! Товариші! Дорогий друже! Дорогі друзі! Шановне товариство! Вельмишановне панство! До незнайомого, малознайомого, старшого за віком або посадою співрозмовника прийнято звертатися на Ви, щоб висловити пошану. Використовуючи пошану множину, потрібно узгоджувати присудок з підметом у числі: Ви обіцяли розглянути це питання. Ви не залишили своєї адреси. Якщо присудок виражено прикметником, то він може стояти як у множині, так і в однині, залежно від обставин, проте висловлення буде стриманішим, якщо присудок стоятиме у множині: Ви були відсутні на нараді. Ви вільні на сьогодні. Пошана множина в українській мові виражається дієсловом та займенником у формі другої особи множини.
Правила мовленнєвого етикету залежать від конкретних ситуацій. За умов їх дотримання можливе змістовне спілкування.


Тема 7. Культура телефонного діалогу
Студенти повинні:
знати основні вимоги до ділового телефонного спілкування та способи їх застосування в своїй діяльності;
вміти спілкуватися по телефону.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
Які вимоги висуваються до ділового телефонного спілкування?

ЗАВДАННЯ
Користуючись порадами статті “Телефонне ділове спілкування”, розіграйте ділову телефонну розмову.
За поданою статтею складіть пам’ятку – “ Вимоги до ділового телефонного спілкування”.
Виконайте тестові завдання:
1. Виберіть правильний варіант визначення поняття культури управління:
а) Культура управління – це сукупність вимог до процесу управління й особистих якостей людей, які його здійснюють;
б) Культура управління – це сукупність вимог – до етики спілкування й естетики робочого місця;
в) Культура управління – це сукупність вимог до моральних якостей керівника.
2. Виберіть правильний варіант відповіді:
а) Найбільш дієвими і продуктивними є дискусійні наради;
б) Найбільш дієвими і продуктивними є інформаційні наради;
в) Найбільш дієвими і продуктивними є оперативні наради.
3. Виберіть правильний варіант відповіді щодо правил користування телефоном:
а) При прийомі відвідувачів проблеми треба вирішувати зразу, тому телефон не можна вимикати;
б) При прийомі відвідувачів користування телефонами здійснюсться в обмеженому режимі;
в) При прийомі відвідувачів телефони мають бути відімкнені або переключені на секретаря.
4. Виберіть правильний варіант відповіді:
а) При прийомі відвідувачів спілкування має бути коректним, ввічливим на будь-яких етапах і при будь-якому результаті;
б) При прийомі відвідувачів тон спілкування залежить від співбесідника;
в) При прийомі відвідувачів спілкування має бути коректним, але ввічливість залежить від поведінки співбесідника.
5. Виберіть правильний варіант відповіді:
а) Не треба перетворювати прийом відвідувачів на бюрократичний акт з попереднім записом. Треба реагувати на проблему зразу ж при безпосередньому спілкуванні;
б) До прийому треба готуватися заздалегідь, познайомившись із суттю проблем, викладених відвідувачами при попередньому записі;
в) Прийом відвідувачів краще вести через секретаря шляхом його ознайомлення з проблемою у письмовому вигляді, а через деякий час повідомити відвідувачеві про результати,
6. Виберіть правильний варіант відповіді:
а) Прийом відвідувачів краще вести літературною мовою, якою розмовляє присутній, не вживаючи професіоналізмів, діалектизмів і жаргонізмів;
б) Прийом відвідувачів треба вести тільки державною літературною
мовою;
в) Прийом відвідувачів треба вести державною мовою з використанням професіоналізмів, діалектизмів і жаргонізмів.
7. Виберіть правильну модель поведінки при спілкуванні за допомогою телефону:
а) Ділова телефонна розмова вимагає вирішувати проблему зразу ж при її виникненні;
б) Ділова телефонна розмова потребує ретельної попередньої підготовки;
в) Ділова телефонна розмова потребує ретельної попередньої підготовки і вирішення проблем тільки після наступного ознайомлення з ними.
8. Виберіть правильну модель поведінки при спілкуванні за допопогою телефону:
а) Краще перетворити ділову розмову в звичайний побутовий діалог;
б) Ділова телефонна розмова дозволяє вирішувати швидко всі справи, які накопичилися;
в) При діловій телефонній розмові спочатку треба викладати найважливіші справи.
9. Виберіть правильну модель поведінки при спілкуванні за допопогою телефону:
а) При діловій телефонній розмові треба швидко все сказати, тому темп має бути підвищеним, а вимова емоційна;
б) При діловій телефонній розмові вимова має бути чіткою, повідомлення стислими, але з наявністю пауз, діалог ввічливим без зайвої емоційності і брутальності;
в) При діловій телефонній розмові вимова, поведінка, тон – все залежить від займаної посади.

ЛІТЕРАТУРА:
Глущик С.В. та інші. Сучасні ділові папери. Навч. посіб. для вищ. та серед. спец. навч. закладів. – 3-тє вид. – К.: А.с.к., 2000. – с. 193-195, 196-199
Зубков М.П. Сучасна українська ділова мова. – Х.: Торсінг, 2002 – с. 316-318

ДИДАКТИЧНИЙ МАТЕРІАЛ.
Телефонне ділове спілкування.
В усному діловому спілкуванні, телефон відіграє суттєву допоміжну роль зв’язку для отримання інформації, оперативного реагування на події, дистанційного керування чи коригування діями тощо. Головна перевага над іншими традиційними засобами зв’язку (листи, телеграми, факси) – оперативність, швидкість, зручність.
Службова телефонна розмова складається з таких компонентів:
момент установлення зв’язку;
виклад суті справи;
завершальні слова, фрази – знак про закінчення розмови.
У кожній телефонній розмові чітко розмежовані комунікативні ролі співрозмовників: той, хто телефонує, повідомляє (адресант) і той, хто приймає повідомлення (адресат, абонент), хоча й можлива участь третьої особи – посередника (секретаря, диспетчера чи ін.), який допомагає встановити контакт адресанта з адресатом.
До ділової телефонної розмови слід завчасно готуватися. А саме:
укласти чіткий план спілкування (порядок питань, які б ви хотіли поставити адресатові);
мати поряд допоміжним матеріал (довідкові, цифрові дані, списки та ін, усе, що може знадобитися як додаткова інформація);
мати напохваті чим і на чому зафіксувати потрібну інформацію.
Принцип телефонного спілкування треба будувати таким чином, щоб інформація отримана від попередньої розмови, була вихідною для наступної і т.д.
Телефонне спілкування висуває перед співрозмовником низку етикетних реплік (кліше, шаблонів), якими, неначе паролями, обмінюються обидві сторони розмови.
Адресант після короткого вітання називає своє прізвище, ім’я та по батькові, посаду й організацію, яку він представляє. Якщо слухавку взяв не той, хто вам потрібен, слід ввічливо попросити покликати його до телефону. У разі відсутності потрібної вам людини в офісі взагалі та коли ви не встигли відрекомендуватися, ви можете почути: “Хто його запитує?”. Назвавши себе, можна попросити:
занотувати інформацію для подальшої передачі;
попередити потрібну вам людину про час, коли ви знову зателефонуєте;
щоб вам зателефонували, назвали номер телефону та час.
Але в усіх зазначених випадках варто поцікавитися, з ким ви щойно розмовляли.
Адресат, приймаючи “вхідний” дзвінок, із метою економії часу, після відповіді на вітання мусить відразу назвати організацію, відділ, свою посаду, прізвище, ім’я та ім’я по батькові, наприклад:
“Фірма – Оріон”, відділ збуту, менеджер Власенко”.
Подібний вступ надає розмові робочого тону й ритму.
Якщо співробітника, якого просять до телефону, немає на місці, а питання, яке порушує адресант може вирішити інший співрозмовник, слід запросити його або дати відповідний номер телефону.
Якщо “вхідний” дзвінок порушує робочий процес, слід вибачитися й попросити зателефонувати пізніше, назвати час, або ж пообіцяти самому зв’язатися з адресантом, також назвати час.
Декілька загальноусталених правил:
службовий телефон – переважно для службових справ;
телефон загального користування має бути розташовано у зручному, доступному, звукоізольованому місці (коридор, окрема кабіна тощо);
говорити слід чітко, стисло, коректно;
уважне слухання виключає постійне перепитування;
не слід прохати про значну послугу малознайому людину;
слід пам’ятати, що телефонна розмова – це діалог, а не монолог;
поздоровлення, вітання та співчуття слід висловлювати особисто або листом і аж ніяк не телефоном;
телефон – це засіб вирішення важливих питань, котрі останнього вирішуються під час особистої зустрічі;
у випадку роз’єднання, поновлює зв’язок той, хто телефонував;
закінчує розмову той, хто телефонував.
Характер службових телефонних стосунків, окрім зазначених правил, визначають такі чинники: ступінь близькості співрозмовників, їх вік, посада, стать тощо.

Розділ 3. Лексичний аспект
сучасної української літературної мови
у професійному спілкуванні
Тема 8. Терміни і термінологія
Студенти повинні:
знати особливості вживання термінів своєї професії, термінологію свого фаху, джерела поповнення лексики сучасної української літературної мови;
знаходити в тексті й доречно використовувати в мовленні термінологічну лексику та виробничо-професійні, науково-технічні професіоналізми;
володіти літературною професійною мовою, користуватися термінологічними словниками та словниками іншомовних слів, правильно використовувати терміни свого фаху.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
Що таке терміни?
Які групи термінологічної лексики можна виділити?
Як утворюються нові терміни?
Які терміни найчастіше використовуються у вашому спілкуванні?

ЗАВДАННЯ
Складіть російсько-український словник професійної термінології.
Написати твір-мініатюру «Моя майбутня професія», використовуючи професійну лексику (терміни та професіоналізми).
Поясніть значення слів: в’яжучий, високомолекулярний, розчинник, кераміка, вапно, глазурування, випал.
До якої групи лексики вони належать?
Перекладіть українською мовою:
Керамическое сырье, свойства глин, литье и формовка изделий, сушка, обжиг, известь, глазурь, строительные изделия.


Тема 9. Складноскорочені слова,
абревіатури та графічні скорочення
Студенти повинні:
знати правила написання та введення у текст складноскорочених слів, абревіатур, графічних скорочень;
вміти доречно використовувати складноскорочені слова та абревіатури в професійному мовленні;
користуватися словниками;
редагувати тексти.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
Назвіть основні види скорочень слів.
Яких правил слід дотримуватись при скорочуванні слів?

ЗАВДАННЯ
Укладіть правила скорочування слів і словосполучень
З поданих слів утворіть складноскорочені слова:
Бібліотечний, автоматизована система контролю, Академія наук, акціонерне товариство, дефектний, дивись, довідково-інформаційний фонд, енергетичний, єдина система технологічної документації, інформаційне агентство, і так далі, і таке інше, Кодекс законів про працю, комплект, конструкторське бюро, лабораторія, місце печатки, наприклад, начальник, обробка, організаційний комітет, податок на додану вартість, професійна спілка, спеціаліст, творче об’єднання, теплова електрична станція.
Перекладіть подані слова та словосполучення українською мовою. Поставте їх у родовому, орудному та місцевому відмінках.
Минмонтажспецстрой, страхвзнос, Госснаб, Госстандарт, госпромышленность, военкомат, прораб, райисполком, госкредит, госзаказ, МИД, ГАИ, МОЗ, МВФ.
Наведіть приклади абревіатур та складноскорочених слів своєї професії

ЛІТЕРАТУРА:
Зубков М.Г. Сучасна українська ділова мова. 2-ге вид., доповнене. – Х.: Торсінг, 2002 – с. 47-53
ДИДАКТИЧНИЙ МАТЕРІАЛ
Скорочування слів і словосполучень
Дотримуючись вимоги лаконічного, максимально стислого письма, під час укладання ділових паперів на позначення понять чи значень широко користуються системою скорочень, яка розроблена й рекомендована Держ стандартом України (ДСТУ 3582-97), що чинний від 1998 р.
До загальновживаних, які використовуються в більшості видів літератури, належать скорочення:
а) після переліків;
б) перед іменами та прізвищами;
в) перед географічними назвами;
г) при цифрах;
д) при посиланнях.
До спеціальних належать скорочення в бібліографічних описах. Подані українською мовою, вони повинні відповідати останньому Держстандартові України, а подані російською, англійською та ін. європейськими мовами – стандартом ГОСТ 7.12-93 та ГОСТ 7.11.78.
Розрізняють два види скорочень:
лексичні (абревіатури) – складноскорочені слова, утворені шляхом вилучення частин літер, що входять до їхнього складу, або з частин слів: ДАІ, УЄФА, ЧАЕС, заввідділу, старпом, Донбас;
графічні, які використовуються на письмі для скороченого позначення слів: обл., спец та ін.
лексичні скорочення (абревіатури) функціонують як самостійні слова. Графічні ж скорочення не є словами й використовуються лише на письмі. На відміну від лексичних вони обов’язково розшифровуються і читаються повністю.
Розрізняють декілька типів лексичних скорочень:
Ініціальні скорочення – утворені з початкових літер слів, що означають поняття; вони, в свою чергу, поділяються на:
а) літерні (буквені) – читаючи їх треба вимовляти літери КБ, ХТЗ, ЖБК;
б)звукові – читаючи їх, вимовляють звуки ЗАГС, ЦУМ;
в) літерно-звукові (змішані) - частина слова вимовляється за літерами, частина – звуками; ЖЕК, ТЕЦ.
Складові скорочення – утворені з частин складів слів: завгар, техред, міськком та ін.
Частково скорочені слова – утворені з частин або частин слів і повного слова: Донвугілля, госпрозрахунок, рембаза та ін.
Усічення: зав., зам., пом., академ., доц. та ін
Телескопічні скорочення – утворені з початкової та кінцевої частини складових слів: рація (ра [діостан] ція), біоніка (біо [логія] та [електро] ніка)
Змішаного типу (комбіновані): НДІ торгмаш.

Розрізняють декілька типів графічних скорочень:
Крапкові – ст., див., ім.
Дефісні – гр-н, р-н.
Скіснолінійні (дробові) – п/в,а/с
Нульові (курсивні) – на позначення фізичних величин, валют та ін.: 2 т, 47 кг, 250 г, 400 грн.
Комбіновані пів.-зах., півн.-схід.
Графічні скорочення, як правило, не подвоюються, виняток становлять: рр., пп., тт., сс.
У документах припускається використання лише загальнонормативних графічних скорочень, зафіксованих у державних стандартах та словниках.

Основні правила скорочення
Слово не можна скорочувати на голосний (якщо він не початковий) та на м’який знак.
не можна перевантажувати текст графічними скороченнями.
Не можна скорочувати:
а) імена та імена по батькові (крім ініціалів);
б) псевдоніми;
в) подвійні прізвища.

Тема 10. Пароніми та омоніми. Вибір синонімів
Студенти повинні:
знати особливості використання паронімів та омонімів у професійному мовленні;
вміти знаходити в тексті синоніми, пароніми, омоніми та доречно використовувати їх у професійному мовленні;
користуватися словниками, редагувати тексти.

ЗАВДАННЯ
З’ясуйте за словником: подані слова багатозначні чи омоніми.
Додаток, агент, акт, блок, виконавець, вихід, відділ, віднощення, галузь, гриф, громада, застава, заступник, захід, кошти, термін, товар, устав.
Складіть словосполучення з поданими іменниками і прикметниками. Поясніть свій вибір.
Округ / округа: автономний, мальовничий, військовий, виборчий, промисловий, навколишній.
Адрес / адреса: домашній, службовий, вітальний, тимчасовий, підписаний, поштовий.
Девіз / девіза: підписаний, політичний, гучний, оплачений, рахунковий, виголошений.
Кар’єр / кар’єра: артистичний, піщаний, відкритий, стрімкий, занедбаний, гранітний.
З професійного мовлення доберіть по 10 прикладів синонімів, антонімів, паронімів та омонімів.
Відредагуйте речення.
До мене дійшли протирічні чутки про ваше відношення до своїх обов’язків. Давайте поговоримо по душам. Я захоплена усіма стома історіями, які прочитала у цій книжці. Я не зміг прийняти участь у спортивних змаганнях по тенісу. Оленко, твоя відповідь невірна. Не путайте терміни “мова” і “мовлення”.
Доберіть українські відповідники.
В любое время, писать по адресу, называть по имени, по моему мне нию, следующая остановка, следуюшие работники.
З поданими словами утворіть словосполучення, добираючи за значенням слова:
Перекладний..., переконливий..., письмовий..., письменний..., плановий..., планомірний..., ілюстративний..., інструкційний..., інструктивний..., інформативний..., інформаційний...


Розділ 4. Нормативність і правильність фахового мовлення
Тема 11. Орфографічні та орфоепічні норми
сучасної української літературної мови
Студенти повинні:
знати правописні правила української мови;
вміти використовувати правила орфографії сучасної української літературної мови в професійному спілкуванні.

ЗАВДАННЯ
1. Замініть, де потрібно, малу букву на велику. Поясніть орфограми.
Київська русь, софіївський собор, біблія, євангеліє, Нестор-літописець, міністерство освіти і науки україни, міжнародна асоціація україністів, нобелівська премія, шевченкові поезії, шевченківський стиль, києво-печерський заповідник, національна гвардія, день учителя.
2. Запишіть вирази українською мовою
Подписка на газеты, поставить в пример, ввести в состав группы, по указанию командира, согласно приказу, несмотря на дождь, на следующий день, счет в его пользу, в защиту товарища, кризисная ситуація, любой студент, по недоразумению, самый активный, на протяжении дня.
3. Поставте наголос у запропонованих словах:
Гуртожиток, мого, книжки, одинадцять, читання, корисний, листопад, обійняла, беремо, новий.
4. Перепишіть, вставляючи пропушені букви
С..лікати, а..бест, ро..чин...ик, іон..ий, в..язкість, ди..персні, зв..язок, ..багачен..я, пр..чудово, екп..р..мент суспен..ії, ..формований, тон..а, ц..мент, питати, ро..казати, хилити, бе..межний.
Перепишіть, вставляючи на місці крапок писати м’який знак
Дз...об, секретар..., сусідон...ці, урал...ський, Хар... ків, дос...є, мен...шість, рел...єф, цвірін...кати, гіл...лястий.
5. Поставте апостроф відповідно до правил:
Дитясла, подвіря, арфяр, пюре, буряк, свято, морквяний, мишяк, Лукянович, підїзд.
6. У яких словах на місці крапок приголосні подвоюються ?
Бездоріж...я, поколін...я, ір...аціональний, кас...а, Віннич...ина, письмен...ик, скатерт...ю, л...ється, тін..ю, гол...андець.

Тема 12. Орфографічні та орфоепічні норми
сучасної української літературної мови
Студенти повинні:
знати правописні правила української мови;
вміти використовувати правила орфографії сучасної української літературної мови в професійному спілкуванні.

ЗАВДАННЯ
Подані прізвища запишіть українською мовою:
Ефимов, Савельев, Евгеньев, Благоев, Литвинов, Лукьянов, Сухарев, Слепцов, Столетов, Лесков, Живков, Пугачев, Душин.
Виконайте тести
1. Виберіть правильний варіант вимови слів мед, стовб, об’їжджений:
а) мед, стовб, об’їжджений; б) мет, стовп, аб’єзжений;
в) м’од, стовп, аб’єжжений.
2. Виберіть правильний варіант вимови слів щороку, підпис, любов, голова:
а) шчороку, підпис, любов, голова; б) щороку, пітпис, любов, галава;
в) шчароку, пітпис,любов, голова.
3. Виберіть правильні варіанти написаних слів:
а) розглядаєм, управлінськой структури, ухвалить;
б) розглядаєм, управлінській структури, ухвалити;
в) розглядаємо, управлінської структури, ухвалити.
4. Виберіть правильні варіанти написання слів:
а) забеспечувати, росчистити, вітповісти;
б) забезпечувать,росчистити, відповісти;
в) забезпечувати, розчистити, відповісти.
5. Виберіть правильні варіанти слів:
а) зформулювати, зкоординувати, збалансувати;
б) скоординувати, сформулювати, сбалансувати;
в) сформулювати, скоординувати, збалансувати.
6. Виберіть правильні варіанти перекладу російських словосполучень подготовленного доклада, согласно статистике:
а) підготовленій доповіді, згідно статистиці;
б) підготовленої доповіді, згідно статистики;
в) підготовленої доповіді, згідно зі статистикою.
7. Виберіть правильні варіанти написання прізвищ осіб, від імені яких складалися заяви (від кого?):
а) Івановой, Приваловой, Власовой; б) Івановій, Приваловій, Власовій;
в) Іванової, Привалової, Власової.
8. Виберіть правильний варіант перекладу слів і словосполучень перебои, перипетии, боится, Гурьин:
а) перебої, перипетіі, боітся, Гурьін; б) перебої, перипетії, боїться, Гур’їн;
в) перебойї, перипетійі, бойіться, Гурьїн.
9 Виберіть правильний варіант перекладу слів павильон, внешнеэкономический, миллион:
а) павильон, зовнішнєекономічний, мільон;
б) павильйон, внєшнєекономічний, міл’йон;
в) павільйон, зовнішньоекономічний, мільйон.
10. Виберіть правильний варіант передачі російських прізвищ, імен та по батькові Ёлкин, Геннадиевич, Йосиф:
а) Єлкін, Геннадієвич, Іосиф; б) Йолкин, Генадійович, Иосиф;
в) Йолкін, Геннадійович, Йосип.
11. Виберіть правильний варіант написання слів :
а) ніч, голубь, бібліотекарь, степь; б) ноч, голуб, бібліотекар, стєпь;
в) ніч, голуб, бібліотекар, степ.
12. Виберіть правильний варіант написання слів:
а) пишешь, режь, познакомьтесь, теперь;
б) пишеш, ріж, познайомьтесь, тепер;
в) пишеш, ріж, познайомтесь, тепер.
13. Виберіть правильний варіант перекладу слів нянчить, мест, близко, по-киевски:
а) няньчить, міст, близсько, по-київські;
б) няньчити, місць, близько, по-київськи;
в) нянчити, місць, блізко, по-київськи.
14. Виберіть правильний варіант написання слів без/ядерний, Лук/янченко, слов/янський:
а) без’ядерний, Лукянченко, словянський;
б) безьядерний, Лукьянченко, словьянський;
в) без’ядерний, Лук’янченко, слов’янський.
Виберіть правильний варіант перекладу слів объезд, двухъярусный, бьют, червяк:
а) обьєзд, двухьярусний, бьют, червяк; б) об’їзд, двух’ярусний, б’ють, червяк;
в) об’їзд, двох’ярусний, б’ють, черв’як.
16. Виберіть правильний варіант перекладу слів инъекция, пьедестал, компьютер, Завьялов, Григорьев, Васильев:
а) іньєкція, пьедестал, компьютер, Завьялов, Григорьєв, Васильєв;
б) ін’єкція, п’єдестал, комп’ютер, Зав’ялов, Григор’єв, Васил’єв;
в) ін’єкція, п’єдестал, комп’ютер, Зав’ялов, Григор’єв, Васильєв .
17. Виберіть правильний варіант перекладу словосполучень на протяжении часа, на родном языке, к сведению слушателей:
а) протягом години, рідною мовою, до відома слухачів;
б) на протягу години, на рідній мові, до відому слухачів;
в) на протязі години, на рідній мові, до відома слухачів .
18. Виберіть правильний варіант перекладу словосполучень из-за неосторожности, согласно приказу, в зависимости от условий:
а) із-за необережності, згідно до наказу, в залежності від умов;
б) через необережность, відповідно наказу, залежно від умов;
в) через необережність, відповідно до наказу, залежно від умов.
19. Виберіть правильний варіант закінчень родового відмінка у власних назвах:
а) Донецька, Донбаса, Кальміуса; б) Донецька, Донбасу, Кальміусу;
в) Донецьку, Донбасу, Кальміусу.
20. Виберіть правильний варіант написання словосполучень:
а) листопаду місяцю, пора листопада, до двадцяти одного гектару;
б) листопада місяця, пора листопаду, до двадцяти одного гектара;
в) лістопаду місяця, пора лістопаду, до двадцять одного гектара.
21. Виберіть правильний варіант перекладу словосполучень директору
института, начальнику отдела, директору завода химреактивов:
а) директору інституту, начальнику відділу, директору заводу хімреактивів;
б) директорові інституту, начальникові відділу, директорові заводу хімреактивів;
в) директорові інститута, начальникові відділа, директорові завода хімреактивів.
22. Виберіть правильний варіант перекладу словосполучень технические средства, бюджетные средства, средства труда:
а) технічні способи, бюджетні способи, способи праці;
б) технічні кошти, бюджетні кошти, засоби праці;
в) технічні засоби, бюджетні кошти, знаряддя праці.
23. Виберіть правильний варіант перекладу словосполучень управленческий аппарат, управление банка, руководитель предприятия:
а) керівничий аппарат, керування банку, керівник підприємству;
б) керувальний апарат, управління банка, управляючий підприємства;
в) управлінський апарат, управління банку, керівник підприємства.
24. Виберіть правильний варіант перекладу словосполучень городское планирование, местное самоуправление, средства местного бюджета:
а) місцеве планування, міське самоуправління, засоби міського бюджета;
б) міське планірування, місцеве самоуправління, кошти міського бюджету;
в) міське планування, місцеве самоврядування, кошти місцевого бюджету.
25. Виберіть правильний варіант перекладу слів следующий вопрос;
следовать правилам; автобус, следующий до станции:
а) наступне питання, виконувати правила, автобус, що йде до станції;
б) слідуюче питання, слідувати правилам, автобус, слідуючий до станції;
в) слідуюче запитання, виконання правил, автобус, що йде к станції.
26. Який варіант з наведених нижче найбільш прийнятний для ділового стилю, враховуючи ясність викладу й точність опису:
а) Освітянське суспільство України зацікавлене діяти по всіх напрямах Болонського процесу;
б) Освітянська громадськість України зацікавлена діяти по всіх напрямах Болонського процесу;
в) Освітянська громадськість України зацікавлена діяти в усіх напрямах Болонського процесу.
27. Який варіант з наведених нижче найбільш прийнятний для ділового стилю, враховуючи ясність викладу й точність опису:
а) Вони наголошують на важливості досліджень та міждисциплінарності в підвищенні якості вищої освіти, підвищенні конкурентоздатності європейської вищої освіти взагалі;
б) Вони наголошують на міждисциплінарності, підвищенні якості і конкурентоспроможності європейської вищої освіти;
в) Вони наголошують на міждисциплінарності, підвищенні якості і конкурентоздатності європейської вищої освіти.
28. Який варіант з наведених нижче найбільш прийнятний для ділового
стилю, враховуючи ясність викладу й точність опису:
а) Рівень кваліфікації визначається складністю і об’ємом завдань та обов’язків, що виконує робітник освіти;
б) Рівень кваліфікації визначається складністю і обсягом завдань та обов’язків, що виконує робітник освіти;
в) Рівень кваліфікації визначається складністю і обсягом завдань та обов’язків, що виконує працівник освіти.
29. Який варіант з наведених нижче найбільш прийнятний для ділового стилю, враховуючи ясність викладу й точність опису:
а) За рахунок обов’язків має місце звуження об’єму та складності задач певної предметної області;
б) За рахунок обов’язків має місце звуження обсягу та складності завдань певної предметної галузі;
в) За рахунок обов’язків має місце звуження обсягу та складності завдань певної предметної області.
30. Який варіант з наведених нижче найбільш прийнятний для ділового стилю, враховуючи ясність викладу й точність опису:
а) Донецький інститут туристичного бізнесу – вищий навчальний заклад 3-го рівня акредитації – 4 квітня 2006 р. об 11.00 годині запрошує майбутніх абітурієнтів на день відкритих дверей;
б) Донецький інститут туристичного бізнесу – вищий учбовий заклад 3-го рівня акредитації – 4 квітня 2006 р. об 11.00 годині запрошує майбутніх абітурієнтів на день відкритих дверей;
в) Донецький інститут туристичного бізнесу – вищий навчальний заклад 3-го рівня акредитації – 4 квітня 2006 р. об 11.00 годині запрошує майбутніх абітурієнтів на день відчинених дверей.


Тема 13. Морфологічні норми
сучасної української літературної мови
Студенти повинні:
знати особливості вживання іменників, прикметників, числівників, дієслів та прийменників у професійному спілкуванні;
вміти доречно добирати граматичні форми іменників;
правильно вживати форми прикметників у діловому спілкуванні;
користуватися довідковою літературою, “Українським правописом”.


ЗАВДАННЯ
Подані слова поставте у форму Р.в.
Майстер, завод, кераміст, фарфор, фаянс, шлікер, мінерал, силікат, цех, ізотоп, агрегат, ізоморфізм, процес, кремній, пісок, Урал, Дніпро, Коростень, Амур, Довбиш.
Від поданих слів утворіть кличну форму:
Ігор Михайлович, добродій, пан директор, Валентина Григорівна, пані Ольга, технолог, заступник, голова зборів.
Від поданих іменників утворити жіночі та чоловічі імена по батькові. Якщо існують паралельні форми, навести їх.
Віталій, Ярослав, Юрій, Євген, Василь, Сава, Ліля, Микола, Геннадій, Святослав.
Утворіть іменники чоловічого і жіночого роду (де можливо), які називають професії
Лабораторія, кераміка, формування, технологія, контролювати, практика, завідувати.
Провідміняти іменники в однині і множині:
Охолодження, силікат.
З поданими прикметниками утворіть словосполучення, добираючи слова із професійної лексики:
Вогнетривкі...; вапняковий...; кристалічні...; силікатні...; магматичні...; хімічний...; кислотні...
Спишіть розкриваючи дужки.
Мінера(логія), біо(хімія), хім(елемент), мінерало(творення), сульфато(місткий), фарфоро(фаянс), скло(маса), будівельно(технічний), шлако(кристал), три(шарове), фільтр(підігрівач), тонко(керамічний), архітектурно(будівельний), двох(кальцієвий).
Утворіть вищий ступінь порівняння прикметників:
Глибокий, дужий, дорогий, близький, легкий, слабкий, високий, молодий, багатий, тонкий, тяжкий, далекий, короткий, швидкий, низький, товстий, поганий.


Тема 14. Морфологічні норми
сучасної української літературної мови
Студенти повинні:
знати особливості вживання числівників, дієслів та прийменників у професійному спілкуванні;
вміти доречно добирати граматичні форми числівників;
правильно вживати форми числівників у діловому спілкуванні;
користуватися довідковою літературою, “Українським правописом”.

ЗАВДАННЯ
Запишіть цифри словами, поставивши числівники в потрібну відмінкову форму
До 8647 додати 1089; якщо 3750 скласти з 676, то буде 4426; від 7865 відняти 2458; коли до 315 663 додати 993, то буде 316 656; скільки разів у 4074 поміститься 1358.
Повторіть правопис займенників. Запишіть слова, знімаючи риску, в алфавітному порядку.
Де/який, аби/який, хто/небудь, будь/який, ні/який, котрий/сь, аби/ що, де/котрий, казна/що, хтозна/який, де/хто, будь/що, аби/хто
Перекладіть словосполучення.
Вернуться в родной город, проект административной реформы в Украине, делегация прибыла в Украину, в двух словах, стоять у окна, по улицам большого города ходят трамваи, гулять по улицам большого города, по инициативе трудящихся, проректор по международным связям, передавать по факсу, остановка по требованию, действовать по закону, документация по кадрам, пропустить заседание по болезни, на протяжении длительного периода, общаться на государственном языке, из-за некомпетентности руководства, при жизни, в зависимости от условий, обратиться по адресу, согласно плана реконструкции, согласно постановлению Кабинета Министров.
2. Виправте речення, поясніть помилки у вживанні прийменників.
1. В Бухаресті завершився чемпіонат по художній гімнастиці. 2. Зустрічаємось завтра без чверті десять. 3. По самим скромним підрахункам пожежа завдала збитків для підприємства на 2 млрд. карбованців. 4. По закінченні школи я вступатиму в університет. 5. Він уже давно не живе по цьому адресу. 7. Нарада по цьому питанню почнеться в десять годин. 8. Контракт був розірваний по нашій ініціативі. 9. Можна мені переглянути твій конспект по математиці? 10. По неуважності ти робиш багато помилок. 11. Просимо вас повідомити щодо виконання замовлення по факсу. 12. Я хочу до вас звернутися по приватній справі.

Тема 15. Синтаксичні норми
сучасної української літературної мови
у професійному спілкування
Студенти повинні:
знати синтаксичні аспекти професійного мовлення, основні форми викладу матеріалу, структуру речень і словосполучень, правила координування підмета з присудком;
вміти правильно будувати синтаксичні конструкції при складанні професійних текстів.
ЗАВДАННЯ
Спишіть, розставте розділові знаки:
Сірчана кислота один з найважливіших продуктів основної хімічної промисловості. Використовуючи цемент як в’яжучий матеріал його звичайно змішують з кількома ваговими частинами піску. Такою речовиною може бути або трепел який попередньо піддають хімічній обробці або штучно добутий діоксид кремнію..
Кремній органічні сполуки застосовують для надання незмочуваності склу паперу тканині будівельним матеріалам. Порівняно із звичайними мастилами що являють собою суміші насичених вуглеводів вони значно стійкіші проти дії високої температури. Нагрівання і охолодження тіл випромінювання світла електричний струм хімічні перетворення життєві процеси все це різні форми руху матерії.
Перекладіть українською мовою, розставте розділові знаки:
Для ряда заводов работающих по мокрому способу производства целесообразен перевод их на сухой способ с установлением мощных технологических линий путем замены работающих вращающихся печей и других видов оборудования. Сырьевые материалы сначала подвергаются предварительному измельчению дроблению а затем окончательному измельчению помолу. Под керамической технологией первоначально понималось производство изделий из глины естественно или искусственно обогащенной кварцевым песком или другими минеральными веществами путем формирования и последующего обжига.
Виконайте тестові завдання
1. У котрому із поданих речень пропущено розділовий знак?
1. Ти – учитель, ти – сіяч недремний, ти – невтомний, мудрий садівник (Ольга Грубенюк).
2. Цвіти, квітни, наша школо, діточок навчай і розумних вихованців у світ випускай (Марія Гловак).
3. Допоки я вчився у школі навіть думки не припускав, що колись згадуватиму цей час, як найкращі роки в моєму житті (Олег Удич).
 
2. У котрому із поданих речень допущено помилки?
1. Нещодавно в стінах нашого університету проходила наукова конференція з питань культури мови.
2. У пленарному засіданні взяли участь провідні вчені України.
3. Ми подякували організаторів конференції за незабутню поїздку до Зарваниці.
 
3. У котрому із поданих речень допущено помилки?
1. Боксер виходить на ринг і починає атакувати.
2. Я займаюся легкою атлетикою і вже є кандидатом у майстри спорту.
3. Хлопець, захоплений футбольним матчем, він не почув порад тренера.
 
Що є причиною помилки в поданому реченні?
Я не вспів на екзамен, тому що час добирався громадським транспортом до університету.
1. Тавтологія. 2. Калькування.
3. Порушення синтаксичних норм. 4. Неточне вживання паронімів.

Що є причиною помилки в поданому реченні?
Кожен юнак має громадський обов’язок – служити в лавах Збройних сил України.
1. Тавтологія. 2. Калькування.
3. Порушення синтаксичних норм. 4. Неточне вживання паронімів.
 

6. У якому зі сполучень слів допущено помилку?
1. За власним бажанням. 2. Порядок денний.
3. По поверненні з відрядження. 4. Проректор із науки.
 
7. У якому зі сполучень слів допущено помилку?
1. Виписка з протоколу. 2. Науково-дослідний інститут.
3. На користь суперника. 4. Агент із постачання.
 
8. Котрі з поданих слів написано неправильно?
1. Пів-аркуша. 2. Міні-футбол. 3. Збройні Сили України. 4. Пам’ятний. 5. Жовто-гарячий. 6. Прибалтика. 7. Студрада. 8. Людвіг Ван Бетховен. 9. Журі. 10. Спідлоба.
 
9. Котрі з поданих слів написано неправильно?
1. Педучилище. 2. Пів яблука. 3. Зтехнізований. 4. Дизель-мотор. 5. Студентський. 6. Д’Артаньян. 7. Навмання. 8. Кабінет Міністрів України. 9. Довгожданний. 10. Книга Собор.

 
10. Які стильові ознаки характерні для наведеного тексту?
1. Документальність, стабільність, стандартизація, лаконізм, точність, відсутність емоційності та образності, індивідуальних авторських рис.
2. Понятійність і предметність, точність, логічність, об’єктивність, аргументованість, відсутність образності, індивідуальних авторських рис.
3. Поєднання логізації із емоційно-експресивним забарвленням, доступність, полемічність викладу, афористичність, образність, експресивність.
4. Образність, поетичність, зображувальність, естетика мовлення, експресивність, вияв авторської індивідуальності.
5. Неофіційність, невимушеність, усна форма, лаконізм, емоційність.
 
Трудова діяльність людини є найбільш типовим прикладом практичної діяльності, в зв’язку з чим на перший план виходить питання про професійну етику – одну з фундаментальних теоретичних основ будь-якої професійної діяльності. Це наука про професійну мораль, тобто сукупність ідеалів і цінностей, етичних принципів і норм поведінки, які відображають сутність професії та забезпечують взаємостосунки між людьми, що складаються в процесі спільної діяльності. Таким чином, професійна етика – це моральна самосвідомість певної професійної групи, її психологія та ідеологія.
 



Розділ 5. СКЛАДАННЯ ПРОФЕСІЙНИХ ДОКУМЕНТІВ

Тема 16. Види документів
Студенти повинні:
знати призначення, класифікацію документів,
вміти складати ділові папери управлінської документації обраної професії, грамотно писати й оформляти документи.
Методичні поради до вивчення теми
Вивчаючи зазначену тему, необхідно визначити принципи класифікації документів; групи документів за їх призначенням; вимоги до документів та ознайомитися з найтиповішими документами в практиці державної служби.

ЗАВДАННЯ
Опрацюйте матеріал «Класифікація документів» та дайте відповіді на питання:
За стадіями створення виділяють:
А оригінали, виписки, копії Б стандартні й індивідуальні
В оформлені папері, диску, фотоплівці Г внутрішні та зовнішні
Питання, що їх розглядають на зборах, нараді або конференції, становлять
А повістку денну Б порядок денний
В питання протоколу Г витяг з протоколу
Сукупність реквізитів, розташованих у певній послідовності на бланку, називається:
А формуляром Б заявою В трафаретним шрифтом Г візою
4. За строками виконання виділяють такі документи:
А звичайні термінові й дуже термінові Б секретні й несекретні
В рукописні Г прості й складні
5. За походженням документи поділяються:
А службові (офіційні) й особисті Б секретні й несекретні
В внутрішні та зовнішні Г прості й складні
6. Головний реквізит службового документа, що відображає його зміст, називається:
А текстом Б абзацом
В реквізитом Г резолюцією
7. Установіть відповідність між видами документів за призначенням
1.довідково – інформаційні А розписка
2.розпорядчі Б контракт
3.господарсько – договірної діяльності В постанова
4. обліково – фінансові Г службові записки
8. Установіть відповідність між видами документів за призначенням
1.довідково – інформаційні А список
2.розпорядчі Б трудова угода
3.господарсько – договірної діяльності В наказ
4. обліково – фінансові Г телефонограма

Розгадайте кросворд

По горизонталі: 1. Друкована стандартна форма документа з реквізитами, що містять постійну інформацію. 2. Відтворення частини документа. 3. Другий примірник документа, виданий у зв’язку із втратою оригіналу. 4. Найважливіший, уніфікований засіб спілкування. 5. Відступ управо в початковому рядку, яким починається виклад нової думки в документі. 6. Напис, зроблений керівником установи на документі, що містить вказівки щодо виконання цього документа. 7. Основний вид ділового мовлення, що фіксує та передає інформацію, підтверджує її достовірність, об’єктивність. 8. Перший і єдиний примірник документа. 9. Частина будь-якого тексту. 10. Напис службової особи на документі, що свідчить про його справжність або надає йому юридичної сили. 11. Сукупність реквізитів, розташованих у певній послідовності на бланку. 12. Реквізит, що підтверджує юридичну чинність документа. 13. Критичний відгук на науковий або інший твір, що містить зауваження, пропозиції.
Ключ: Якщо кросворд розгадано правильно, то по вертикалі у виділених клітинках ви прочитаєте назву документа, що означає опис свого життя.

Література
1. Глущик С.В., Дияк О.В., Шевчук С.В. Сучасні ділові папери. – К.: А.С.К., 2002. – С. 37–86.
2. Ділова українська мова / За ред. О.Д. Горбула. – К.: Товариство «Знання», КОО, 2001. – С. 17–41.
3. Зубков М.Г. Сучасне українське ділове мовлення. – Харків: Торсінг, 2002. – С. 32–62.
4. Шевчук С.В. Українське ділове мовлення. – К.: Літера ЛТД, 2002. – С. 22–38.



ДИДАКТИЧНИЙ МАТЕРІАЛ
Класифікація документів за різними ознаками
Відповідно до певних вимог виділяють за різними ознаками різноманітні групи документів:  
Класифікація документів

Ознаки класифікації
Групи документів

За способом фіксації (відбиття) інформації
письмові, графічні, фото-, фоно-, кінодокументи

За стадіями творення
оригінали, копії (три різновиди копій: відпуск, витяг, дублікат)

За найменуванням
положення, накази, укази, інструкції, звіти, плани, листи, баланси та інші

За формою
стандартні, індивідуальні

За ступенем складності
складні, прості (односкладні)

За походженням
внутрішні, зовнішні

За терміном виконання
термінові, дуже термінові, нетермінові (у межах строків, установлених керівництвом)

За ступенем гласності
звичайні, секретні, цілком секретні, для службового користування (ДСК)

За юридичною силою
справжні (дійсні і недійсні), підроблені

За технікою відтворення
рукописні, відтворені механічним способом .

За терміном зберігання
постійного зберігання, тимчасового зберігання (до 10 років), тривалого зберігання (понад 10 років)

За джерелом виникнення
первинні, вторинні

За напрямом
вхідні, вихідні

За спеціалізацією
управлінські (організаційно-розпорядчі, довідково-інформаційні, документи з кадрових питань, особисті офіційні документи), спеціальні (фінансові, комерційні та інші)



За способом викладу матеріалу документи можна поділити на дві категорії: документи з високим рівнем стандартизації; документи з низьким рівнем стандартизації.
Документи з високим рівнем стандартизації складаються за затвердженою формою. Уніфікація як один з напрямків раціоналізації документів у наш час втілюється в розробці й застосуванні на практиці типізованих та трафаретних текстів.
Типізація текстів – процес створення тексту-зразка, тексту-стереотипу, на основі якого можуть бути збудовані тексти аналогічного змісту, що відповідають подібним управлінським ситуаціям. При цьому мають бути якнайточніше збережені основні конструкції й формулювання тексту-зразка. Типові тексти, як правило, оформляють у вигляді спеціальних збірників.
Трафаретизація текстів – процес поділу всієї інформації групи однорідних документів на постійну і змінну з наступним включенням постійної інформації до бланку документа. Отже, трафаретні тексти – це дослівне відтворення постійної інформації групи документів з пропусками для подальшого заповнення конкретного документа.
У документах з низьким рівнем стандартизації добір слів та словосполук кожен раз залежить від конкретних ситуацій. За способом викладу документи з низьким рівнем стандартизації прийнято поділяти на розповіді, описи, міркування.
У розповіді йдеться про події (явища, факти) в тій хронологічній послідовності, в якій вони відбувалися в дійсності (автобіографія, протокол).
В описі характеризуються явища (предмет, люди, події) з перерахуванням ознак, властивостей, особливостей ( акт, наказ, розпорядження, постанова).
Міркуванням називається вид тексту, в якому логічні визначення, думки й умовиводи розкривають внутрішній зв'язок явищ і, як правило, доводять визначену тезу (службові записки, відгуки, висновки, ділова кореспонденція). Розрізняють два основні види доведень – дедуктивний, коли думка розвивається від загального до часткового, та індуктивний, у якому думка спрямована від окремих фактів до загального.
Діяльність, яка охоплює питання документування й організації роботи з документами в процесі здійснення управлінських дій, називається діловодством. Організація роботи з документами означає створення умов, які забезпечують рух, пошук та зберігання документів у діловодстві.
Вимоги до мови документів
Укладаючи документ, слід дотримуватися певних правил, які допоможуть виробити точний, стислий, зрозумілий та послідовний стиль письма, а саме:
Використовувати мовні засоби, які були б зрозумілими широкому загалу і відповідали нормам літературної мови, конкретному стилю чи підстилю.
Від першої особи викладати текст у таких документах, як:
а) автобіографія (Я, ... народилася, ...навчаюся...);
б) заява ( Прошу надати мені..., працюю на посаді...);
в) наказ (Наказую ...);
г) службова записка (Доводжу до ..., Вважаю, що ...);
Від третьої особи викладати текст у таких документах, як:
а) акт (Комісія пропонує ..., дійшла висновку ...);
б)трудова угода, контракт, договір (Замовник отримує, а Виконавець зобов’язується...);
в) інструкція (АТ «Довіра» встановлює ..., кожен акціонер одержує ...);
г) запрошення, оголошення (Банк надає ..., інститут запрошує...).
Доцільно вживати прямий порядок слів у реченнях:
а) коли підмет передує присудкові;
б) коли означення стоїть перед означуваним словом;
в) коли додаток стоїть після керуючого слова;
г) коли вставні слова стоять на початку речення.
Уникати вживання багатозначних слів, а наявні пояснювати в певному
контексті.
Уникати образних висловів, емоційно забарвлених слів і синтаксичних
конструкцій та суб’єктивного ставлення до викладеного. Тон службового документа має бути нейтральним.
Не переобтяжувати текст іншомовними словами, якщо є їхні українські відповідники.
Використовувати лише загальноприйняті, стандартні скорочення та
абревіатури:
а) складноскорочені слова (профком – профспілковий комітет, військкомат – військовий комісаріат та ін.);
б) ініціальні скорочення (НРУ – Народний Рух України, неп – нова економічна політика та ін.);
в) скорочення слів (м. – місто, ім. – імені, обл. – область, проф. – професор).
9. Уникати неблагозвучності, однозвучності з іншими скороченнями.
10. Уникати вживання скорочень назв грошових та фізичних одиниць (крім формул); одиниць виміру; знаків %, №, $, якщо вони без цифрових позначень і не в таблицях, схемах.
11. Слідкувати за дотриманням логічної послідовності викладу матеріалу, фактів. Підкреслюючи наступність визначення причинно-наслідкових зв’язків між фактами, подіями чи явищами, треба викладати їх у зв’язній черговості здійснення (у першу чергу, насамперед, спочатку; одночасно, водночас; потім, після, далі та ін.).
12. Замінювати складні речення простими, що сприяє прискореному сприйняттю тексту документа.
13. Уживати стійкі (трафаретні) словосполуки, що виражають стандартні аспекти змісту (з метою надання допомоги, у зв'язку з погіршенням стану, згідно з рішенням комісії).
Наприклад, для висловлення мотивів, що пояснюють використання певної управлінської дії, вживаються такі синтаксичні конструкції:
У порядку надання технічної допомоги...
У порядку науково-технічного співробітництва...
У порядку обміну досвідом....
У зв'язку з проведенням спільних робіт з...
У зв'язку зі вказівкою...
У відповідності до попередньої домовленості рішенням...
Відповідно до Вашого прохання...
Відповідно до постанови міністерства...
Незважаючи на наші неодноразові усні і письмові нагадування, до цього часу...
З метою подальшої кооперації...
Відчуваючи гостру необхідність...
Такі стійкі словосполучення й стандартні вислови полегшують сприйняття службового документа, а також увесь процес його складання, дозволяючи не витрачати час на пошуки формулювань.
Наведемо кілька прикладів стійких моделей, які склалися для висловлення стандартних аспектів змісту. Укладачеві документа буде неважко побудувати стилістичну конструкцію речення чи кількох речень, якщо він матиме у своєму розпорядженні набір таких моделей:
Модель синтаксичної конструкції
Варіанти її реалізації

Доводимо до Вашого відома, що...
постійно діючий семінар на тему «___________» відбудеться з__ по ___ _____ 2006_р.

Повідомляємо, що...
підприємство припинило виробництво автосамоскидів колишньої конструкції

Доводимо до Вашого відома, що
Нагадуємо Вам, що...
Ще раз нагадуємо Вам, що...
ми досі не отримали від Вас протоколи випробування виробів нової конструкції

Підтверджуємо
отримання Вашої відповіді з питання реалізації продукції

Підтверджуємо із вдячністю
надходження Вашого листа з додатковими пропозиціями




Тема 17-18. Укладання документів щодо особового складу
Студенти повинні:
знати особливості оформлення документів щодо особового складу, різновиди документів та їх форми, склад реквізитів документів;
вміти грамотно писати й оформляти документи.
Методичні поради до вивчення теми
До типових мовних засобів, що супроводжують документацію з особового складу, належить велика кількість власних назв, тому обов’язковою вимогою до правильності їх складання є розуміння статусу власних назв у мові й суспільстві і принципів їх передачі українською мовою.
Література
1. Глущик С.В., Дияк О.В., Шевчук С.В. Сучасні ділові папери. – К.: А.С.К., 2002. – . 87–105.
2. Ділова українська мова / За ред. О.Д. Горбула. – К.: Товариство «Знання», КОО, 2001. – С. 43–57.
3. Зубков М. Сучасне українське ділове мовлення. – Харків: Торсінг, 2002. – С. 82 – 90.
4. Шевчук С.В. Українське ділове мовлення. – К.: Літера ЛТД, 2002. – С. 41 – 42, 50, 58, 62–64, 84–93.


ЗАВДАННЯ
1. Відредагуйте тексти заяв. Запишіть правильні варіанти.
А. Прошу надати мені академвідпустку у зв’язку з потребою догляду за дитиною.
Б. Прошу Вашого дозволу на звільнення від занять у зв’язку з сімейними обставинами з 10 по 14 жовтня.
В. Прошу надати мені п’ятиденну відпустку за власний рахунок.
Г. Прошу Вашого дозволу на переведення мене на заочну форму навчання за сімейними обставинами.
2. Відредагуйте речення. Запишіть правильні варіанти.
Я, Зеленко Н. О., народилася 22.09.1979 р. в м. Лубни Полтавської області.
На протязі 1986-95 рр. навчалася у середній школі № 1 м. Лубни.
У 1995 р. вступила на спеціальність «Біржова діяльність» Київського індустріального технікуму.
У 1997 р. поступила в НПУ імені Драгоманова.
3. Оформіть резюме від свого імені на заміщення вакантної посади технолога т
4. Оформіть наказ про призначення на роботу.

ДИДАКТИЧНИЙ МАТЕРІАЛ
Документи щодо особового складу
Документи щодо особового складу - це документи, що містять інформацію про особовий склад організації, зафіксовану в заявах про прийняття (звільнення, переведення) на роботу, наказах про особовий склад, автобіографіях, характеристиках, контрактах з найму.
Автобіографія - це документ, у якому особа, яка складає його, подає опис свого життя та діяльності.
Основна вимога до такого - досягти вичерпності потрібних відомостей і лаконізму викладу.
Кожне нове повідомлення починається з абзацу.
Реквізити:

·   прізвище, ім'я, по батькові у називному відмінку;

·   дата, місце народження;

·   відомості про навчання;

·   відомості про трудову діяльність;

·   відомості про громадську роботу;

·   короткі відомості про склад сім'ї;

·   дата і підпис автора.
Зразок:
АВТОБІОГРАФІЯ
Я, Іщенко Павло Дмитрович, народився 29 вересня 1977 року в м. Артемівську Донецької обл.
У 1980 році разом із батьками переїхав до м. Донецька.
У 1984 році пішов до середньої школи № 35, по закінченні якої в 1993 році вступив до Донецького технічного коледжу.
У 1996 році вступив до Донецького національного технічного університету.
У 2001 році закінчив повний курс факультету технології силікатних виробів цього університету й отримав ступінь магістра економіки.
До 2004 року навчався в аспірантурі ДонНТУ за спеціальністю «Виробництво тугоплавких неметалевих і силікатних матеріалів і виробів».
Цього ж року захистив кандидатську дисертацію і працюю ст. викладачем кафедри технології силікатних виробів Донецького національного технічного університету.
Кандидат технічних наук.
Одружений.
Склад сім’ї:
дружина –Іщенко Олександра Петрівна, 1978 р. н., лікар міської лікарні № 1;
син –Іщенко Олександр Павлович , 2002 р. н.
12.07. 2011. Підпис

 Заява - це документ, який містить прохання або пропозицію однієї чи кількох осіб, адресовану установі або посадовій особі,
Заяви з кадрових питань складаються з таких реквізитів:
1.    Адреса (назва організації або службової особи).
2.    Відомості про заявника (прізвище, ім'я, по батькові; адреса, іноді - посада).
3.    Назва виду документа (заява).
4.    Текст.
5.    Перелік додатків із зазначенням кількості сторінок.
6.    Підпис автора.
7.    Дата заяви.
Якщо заява адресується до тієї ж організації, де працює автор, не треба зазначати адресу, паспортні дані, а достатньо назвати посаду та місце роботи (структурний підрозділ).
Текст заяви має таку структуру:
1.    Прохання (висновок).
2.    Обгрунтування прохання (докази) - для заяв про звільнення, переведення.
Зразок:
Керівнику _________________
(назва організації)
Прізвище, ініціали керівника

Прізвище, ім’я, по батькові
заявника (у родовому відмінку)
Домашня адреса,
номер телефону (за потреби)
Паспортні дані
Ідентифікаційний код

Заява

Прошу прийняти мене на роботу ____________________________________________
(назва посади, назва структурного підрозділу)
з
(дата прийняття, умови)
Відмітка про наявність додатків (за потреби)
Дата Особистий підпис заявника


Характеристика - документ, у якому дається оцінка ділових та моральних якостей працівника.
Характеристика пред'являється при вступі до вузів і технікумів, при висуванні на виборні посади, а також за конкурсом до науково-дослідних інститутів, вузів тощо.
Реквізити:
1.    Назва виду документа (характеристика).
2.    Анкетні дані (прізвище, ім'я, по батькові, посада / вчений ступінь і звання, якщо вони є, рік народження, національність, освіта) - праворуч у стовпчик.
3.    Текст (розглядається ставлення до роботи, підвищення професійного та наукового рівня, стосунки у трудовому колективі; згадуються урядові нагороди, заохочення).
4.    Висновки (зазначається призначення характеристики).
5.    Дата складання.
6.    Підпис відповідальної службової особи, печатка організації, що видала характеристику.
Текст викладається від третьої особи. Документ видається на руки працівникові або надсилається до установи, підприємства, що його вимагали

Резюме - це поширений документ про прийом на роботу до комерційних підприємств. Особливістю резюме є виклад відомостей про освіту й трудову діяльність у зворотному хронологічному порядку. У графі «Додаткові відомості» можна вміщувати будь-яку інформацію: володіння іноземними мовами, наявність друкованих праць, професійні навички за іншим фахом та ін.
Суворих вимог до розташування реквізитів не існує, але можна запропонувати типовий формуляр-зразок, який містить такі реквізити:
- назву виду документа;
- прізвище, ім’я та по батькові особи, яка складає резюме;
- текст: мета складання резюме; досвід роботи; освіта; знання мов; контактний телефон;
- дату;
- підпис.
Основна вимога - вичерпність потрібних відомостей і лаконізм викладу.
Оскільки резюме кожного з претендентів на вакантну посаду первинно «оцінює» комп’ютер, надаючи йому відповідний порядковий номер, неабиякого значення набуває вдале виділення стрижневих слів (назв компаній, фірм, посад, стажу роботи, здобутої освіти) і дотримання таких правил:
- чітке формулювання мети;
- уживання якомога більшої кількості фахових слів (іменників, бо дієслова не читаються), що відповідають посаді, яку ви хочете обійняти;
- складання окремого резюме для кожного конкретного конкурсу;
- уживання на початку речення активних дієслів типу організував, створив, керував, вивчав та уникання слів я, ми;
- уникання відомостей про розмір заробітної плати й особистих відомостей;
- використання якісного паперу стандартного розміру;
- зосередження уваги на великому досвіді роботи й набутих навичках за умови, якщо ви обіймаєте не надто високу посаду.
РЕЗЮМЕ
Прізвище, ім’я, по батькові: Борисенко Андрій Іванович
Адреса: 03001, м. Київ,
вул. Хрещатик, б. 7, кв. 25
Телефон: 22-45 -201
Мета: заміщення вакантної посади директора заводу
Дата і місце народження: 17 березня 1973року, м. Київ
Громадянство: Україна
Сімейний стан: одружений, маю сина
Освіта: 1990 - 1995 - Дніпропетровський хіміко-технологічний університет харчових технологій за спеціальністю «Технологія неметалевих і силікатних виробів» з наданням фаху інженер-технолог;
1980 – 1990 – середня школа №88 (м. Київ). По закінченні школи отримав свідоцтво про присвоєння фаху програміст.
Досвід роботи: з 1997 р. – головний технолог Коростенського фарфорового заводу.
Додаткові відомості: Маю досвід роботи з електронними таблицями, текстовим і графічним редакторами в середовищах DOS і WINDOWS, а також володію системами програмування на мовах PASCAL, C і CUBD таких, як DBASE і FOXPRO та ін.
Володію англійською мовою (читаю й перекладаю зі словником).
На вимогу можу дати необхідні рекомендації.

Накази з особового складу – це окремий вид розпорядчих документів, які регламентують прийняття на роботу, звільнення, переміщення працівників, відрядження, відпустки, заохочення (ось чому в заголовку такого наказу робиться позначка «Щодо особового складу»). Вони, як правило, містять тільки розпорядчу частину, що починається з прізвища, імені та по батькові працівника, посади, назви структурного підрозділу й самої дії. Після тексту розпорядчої частини зазначається підстава підготовки наказу (розпорядження).
Реквізити наказу:
назва підприємства, установи або назва посади керівника;
назва виду документа;
назва місця видання наказу;
номер;
дата підписання;
короткий зміст наказу (заголовок);
текст наказу;
підстава для складання;
підпис керівника підприємства (установи).
Наказ повинен мати позначення про безпосереднього виконавця (прізвище та ініціали, посада, номер телефону), а також візи посадових осіб, з якими погоджено проект наказу (їх кількість визначається керівником). Завізований проект наказу подається на підпис керівникові.
Кожний пункт починається з дієслова в наказовій формі (призначити, перевести, звільнити, оголосити), яке пишеться великими літерами. Наприкінці кожного пункту зазначається підстава для його складання.
Після підписання наказ реєструється в книзі реєстрації наказів, що має таку форму:
номер наказу;
дата реєстрації;
короткий зміст;
ким підписано (прізвище, ініціали);
кому направлено (оголошено під розписку).
У груповому наказі, який передбачає декілька питань, їх розміщують у такій послідовності (прізвища працівників розміщують в алфавітному порядку):
прийняття на роботу (призначення на посаду);
переведення на іншу постійну роботу в межах установи;
надання відпусток;
заохочення; стягнення;
звільнення з роботи.
Зразок формуляра:
Назва організації вищого рівня
Назва організації
НАКАЗ
Дата Місце складення № ______


Заголовок до тексту


(У констатуючій частині тексту зазначають підставу, обґрунтування або мету видання наказу. Якщо підставою є нормативно-правовий акт або розпорядчий документ, то вказують його назву, видавця, заголовок, дату прийняття та реєстраційний номер)
НАКАЗУЮ:
(У розпорядчій частині формулюють зміст дій, що мають бути виконані. Залежно від кількості таких дій цю частину поділяють на пункти, у кожному із яких вказують конкретне завдання, визначають виконавців і термін виконання. Кожний пункт нумерують арабськими цифрами і оформлюють з абзацу. В останньому пункті, як правило, вказують особу, на яку покладається контроль за виконанням наказу)


Назва посади
керівника організації Особистий підпис Ініціал(и), прізвище

Візи

Гриф погодження (за потреби)

Тема 19-20. Текстове оформлення
довідково - інформаційних документів
Студенти повинні:
знати нормативи оформлення довідково-інформаційної документації, класифікацію службових листів, правила ділового листування, склад реквізитів;
вміти оформляти довідково-інформаційні документи, складати різні види ділових листів, правильно писати виробничі протоколи та витяги з протоколів.
Методичні рекомендації до вивчення теми
Довідково-інформаційні документи найменш регламентовані, тому вони характеризуються стилістичною різнобарвністю. При їх складанні залежно від типу документа і його призначення слід враховувати типові мовні засоби ділового (довідка), наукового (анотація, рецензія, відгук, стаття), публіцистичного (прес-реліз, стаття, оголошення, повідомлення, запрошення) і розмовного стилів (телефонограма, радіограма, службові листи тощо).
Переважна більшість документів, що відправляються з установ та спрямовуються до них, є довідково-інформаційними. Вони містять повідомлення про наявний стан справ у закладах, який є підставою для прийняття розпорядчих документів. Носять допоміжний характер відповідно до організаційно-розпорядчої документації, не обов’язкові для виконання на відміну від інших. Інформація, що міститься в них, може спонукати до дії або бути лише доведена до відома.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
Що таке офіційна кореспонденція? Які бувають листи за найменуванням?
Назвіть функцію, яку виконує лист, та види офіційної кореспонденції.
Назвіть реквізити листа (основні і допоміжні).
Яка структура листа та мовні засоби?
Які вимоги висуваються до тексту листа?
У чому полягає етикет ділового мовлення?
Які функції виконує у листі вітальна заключна частина тексту?
Що таке протокол? Назвіть види протоколів?
Яка структура протоколу та мовні засоби?
Що таке витяг з протоколу? Назвіть реквізити витягу з протоколу.
Що таке звіт? Які бувають звіти?
З якою метою пишуться звіти, яку схему має звіт?

ЗАВДАННЯ

Ознайомтесь зі статтею “Етикет ділового листування”.
Складіть лист-рекомендацію ділового партнера.
Напишіть рекламний лист, в якому ви пропонуєте продукцію вашого підприємства.
Складіть звіт про виконану роботу (про практику, про екскурсію, про виконання громадського доручення).
Напишіть доповідну записку на ім'я директора заводу про (дані ваші)
Продовжіть речення:
1. Протокол – це документ, у якому ...
2. Його веде ...
3. Цей документ підписують ...
4. Текст протоколу складається з ...
5. За обсягом інформації протоколи бувають ...
6. Реквізити цього документа такі ...

Література
Глущик С.В., Дияк О.В., Шевчук С.В. Сучасні ділові папери. – К.: А.С.К., 2002. – С. 106–245.
2. Ділова українська мова / За ред. О.Д. Горбула. – К.: Товариство «Знання», КОО, 2001. – С. 65–94.
3. Зубков М. Сучасне українське ділове мовлення. – Харків: Торсінг, 2002. – С. 77–117.


ДИДАКТИЧНИЙ МАТЕРІАЛ
СЛУЖБОВІ ЛИСТИ
Службові листи – це документи, за допомогою яких відбувається письмове спілкування між установами, організаціями й особами. За функціональними ознаками службові листи поділяються на:
а) листи, що потребують відповіді
б) листи, що не потребують відповіді

прохання
попередження

звернення
нагадування

пропозиції
підтвердження

запити
відмови

вимоги
розпорядження

гарантійні


інформаційні



За кількістю адресатів розрізняють звичайні, циркулярні й колективні листи. Звичайний лист надсилається на адресу однієї інстанції, циркулярний лист – кільком установам, колективний лист – на одну адресу, але пишуть його від імені керівників кількох установ. Основна мета службового листа – спонукати до дії, переконувати, доводити, пояснювати. Цього досягають ясністю, чіткістю та стислістю тексту. Рекомендується в тексті листа уникати категоричних висловів. Його тон повинен бути нейтральний. Службові листи пишуть чи друкують на бланку або чистому аркуші паперу.
Реквізити:
штамп;
назва установи-адресата;
номер;
текст, що складається з двох частин:
опис фактів або подій, які послугували підставою для написання листа;
2) висновки та пропозиції;
дата;
підпис;
печатка.
Обов'язкові реквізити листа
Звертання
вказує на офіційний і почесний титул адресата
Шановний добродію..., Високоповажний пане..., Вельмиповажний пане...
тощо

Комплімент
це засвідчення ввічливості, яким починається або закінчується лист
Прийміть, пане директоре, запевнення у моїй високій повазі... 3 глибокою повагою..., Цілком щиро Ваш або просто щиро Ваш тощо

Підпис
засвідчує цей документ (прізвище особи, уповноваженої поставити свій підпис, звичайно подається у кінці документа)


Дата
має включати день, місяць, рік, а також вказується місце написання листа (ці дані не пишуть у скороченому вигляді)


Адреса
повністю пишуть прізвище, титул та адресу: розміщують угорі чи внизу першої сторінки документа залежно від його характеру та повторюють на конверті


Загальноприйняті правила в діловому листуванні
Службові листи пишуть на чистому бланку або аркуші паперу лише з його лицьового боку.
У міжнародній практиці писати довгі листи не прийнято, але якщо лист більше ніж на одну сторінку, то в кінці аркуша треба поставити «далі буде».
Службові листи друкуються на машинці, комп'ютері, передаються факсом, ширина поля з лівого боку – не менше 2 см. Сам текст листа друкується через 2 чи 1,5 інтервали. Абзац з крайнього рядка – 5 інтервалів, а звертання до адресата пишеться без абзацу.
Вихідна інформація офіційного характеру не повинна містити будь-яких позначок, ініціалів виконавця, номерів телефонів тощо. Позначки припустимі тільки на 2-му чи 3-му примірнику листа, що залишається в установі, органі, організації тощо.
У тексті листа не допускаються виправлення, підчищення.
Конверти мають бути відповідного розміру. Траурні конверти (з чорною прокладкою всередині) прийнято використовувати лише за призначенням.
Резолюції на всіх видах вхідної кореспонденції робляться олівцем або на окремих аркушах паперу та приколюються.
Лист складається текстом усередину. Найважливіші ділові листи бажано не перегинати, а надсилати у великих цупких конвертах. Менш офіційні листи можна складати.
У вітальних листівках, за етикетом, підпис прийнято ставити лише на офіційному привітанні. Особиста листівка повинна мати хоча б кілька рядків.
На телеграфний запит треба дати відповідь упродовж трьох днів, на лист – протягом 10 днів. Якщо запит вимагає детального розгляду, то протягом трьох днів слід повідомити, що лист узято до відома і дати остаточну відповідь упродовж 30 днів.
Завжди потрібно пам'ятати: бездоганно оформлена ділова кореспонденція – це свідчення вашої поваги до адресата.
Листи, які надсилають установи, друкуються на бланках.
ТИПИ СЛУЖБОВИХ ЛИСТІВ
Лист-підтвердження дає можливість повідомити про деякі необхідні деталі справи, про яку йдеться.
Лист-запит – це комерційний документ, своєрідне звертання «покупця» до «продавця» з проханням надати докладну інформацію про необхідний товар чи певні послуги або ж надіслати пропозиції на поставку товару.
Як правило, запити роблять на основі проспектів, каталогів, інформації, отриманої на ярмарках, виставках, з рекламних оголошень у засобах масової інформації тощо.
Лист-відповідь на запит – це така форма ділової кореспонденції, яка вимагає відповіді.
Залежно від ситуації ви можете пообіцяти відправити пропозицію на поставку товару, відмовити в поставці, прийняти запит на розгляд, запропонувати змінити умови запиту, надіслати оферту тощо.
Лист-пропозиція (оферта) – це письмова пропозиція про постачання товару, яку робить продавець покупцеві. У ній висловлюється бажання чи готовність укласти угоду купівлі-продажу на умовах, вказаних у пропозиції.
Лист-відповідь на прохання і пропозиції. Отримавши листа з певною пропозицією чи проханням, ви повинні зробити вибір і сказати так або ні, погодитись або відмовити.
Лист-прохання – це звертання до своїх партнерів, клієнтів, спонсорів тощо.
Лист-нагадування – це лист, який містить один із найбільш неприємних і психологічно важких моментів ділового листування: нагадування клієнтам про необхідність оплатити прострочені платежі чи рахунки.
Рекламаційні листи і листи-претензії пов'язані з пред'явленням претензій партнерові, який порушив умови укладеної угоди і виконав неякісно або ж зовсім не виконав покладені на нього обов'язки.
«Сердиті» листи. Відповіді на них за принципом «зуб за зуб» будуть абсолютно недоречні. Проаналізувавши ситуацію, ви, безперечно, зможете дати коректну, аргументовану відповідь.
Супровідні листи. Листи такого типу надсилаються разом з комерційними документами (рахунком-фактурою, накладними, чеками) або ж при пересиланні креслень, каталогів, проспектів, прейскурантів, буклетів, зразків нових товарів тощо і покликані інформаційно супроводжувати їх.
Рекомендаційні листи. Ситуації, коли вам необхідно заручитися поважною рекомендацією чи, навпаки, дати рекомендацію комусь, можуть бути дуже різними: клопотання про посаду, влаштування на нову відповідальну роботу, подання на здобуття стипендії чи гранту тощо.
Рекомендаційний лист може містити такі кліше:
Знайомий з п. уже понад 15 років.
Знаю п. з часів навчання в університеті.
З п. знайомий із часу його вступу до Академії.
П. працює в нашому відділі з ... року.
Добре знаю п. як досвідченого, кваліфікованого працівника.
Знайомий з п. не досить довго, але за цей час він зарекомендував себе як здібний, перспективний службовець.
Знаю п. як чуйну, добру людину.
Лист-запрошення. Запрошення давно вже стали невід'ємним атрибутом ділового етикету, тому що від них може залежати успіх справи.
Лист-вітання. Якщо ви хочете, щоб ваші справи процвітали, а вас високо цінували як надійного ділового партнера, з яким завжди приємно співпрацювати, використовуйте найменшу нагоду для виявлення уваги до своїх партнерів чи колег. Покажіть, що ви не байдужі до їх успіхів і радієте разом з ними. Адже вам теж приємно отримувати вітання зі святами чи успішним завершенням справи.
Повідомлення. Один з поширених документів довідково-інформаційного характеру – повідомлення (повістка-запрошення) про засідання, збори, конференцію і т. ін. Повідомлення є різновидом ініціативного листа. Тому і формуляр його має ті ж самі реквізити. У заголовку великими літерами вказують різновид документа (ПОВІДОМЛЕННЯ), а малими – мету майбутнього заходу (наприклад, про засідання Вченої ради Академії). У цьому документі наводяться дата, день тижня, час проведення заходу, його назва, порядок денний, прізвища доповідачів (із зазначенням їхніх посад, наукових ступенів, звань). Повідомляється також місце засідання (наради), телефони для довідок та ін. Повідомлення підписує голова колегіального органу або керівник підприємства, організації чи установи.

Зразок:
Назва організації вищого рівня Адресат
Назва організації
Довідкові дані про організацію
Код організації за ЄДРПОУ
00.00.0000 № ______________
На № _______ від __________

Заголовок до тексту



(У тексті, як правило, подають обґрунтоване прохання (запит, пропозицію). Текст рекомендується починати такими фразами: «Звертаємося із проханням ...», «Будь ласка, повідомте нам про ...», «Просимо надіслати нам ...», «Будемо вдячні, якщо Ви розглянете наші пропозиції ...» тощо)
Відмітка про наявність додатків (за потреби)
Назва посади
керівника організації Особистий підпис Ініціал(и), прізвище

Прізвище виконавця і номер його телефону

Етикет ділового листування
Написання ділового листа – це справжнє мистецтво, адже тексти листів найменшою мірою трафаретизовані й уніфіковані. Щоб оволодіти мистецтвом листування слід засвоїти правила ведення ділової кореспонденції, тобто низку загальноприйнятих правил.
Починати листа необхідно із звертання, яке є загальноприйнятою формою ввічливості. Проблема вибору звертання є доволі делікатною. Найпоширенішими є такі звертання:
Шановний (ім’я та по батькові)!
Шановний /а пане (пані)...!
Шановні панове!
Шановні колеги!
Вельмишановний добродію!
Глибокошановний (ім’я та по батькові)!
Високошановний пане...!

У листуванні прийнято зазначати звання адресата чи вказувати його професію:
Високоповажний міністре!
Вельмишановний (високоповажний) професоре!
Шановний директоре!
Високоповажний пане прокуроре!

До президента держави слід звертатися так:
Ваша Високодостойносте Пане Президенте!
Вельмишановний Пане Президенте!
Пане Президенте!

Необхідно запам’ятати й чітко дотримуватися форм звертання до служителів церкви:
Всечесніший Отче Павле!
Всесвітліший Отче!
Високопреподобний Отче!
Ваше Блаженство!
Високоприосвященний Владико Митрополите!
Ваше святосте (до Патріарха)!
В українській мові звертання вживають у формі кличного відмінка. Заміна його формою називного відмінка на зразок “Шановна Оксана Дмитрівна”, “Шановний директоре!” є ненормативною.
Зазвичай звертання до службової особи завершують знаком оклику і перше слово листа пишуть з великої літери і з абзацу.
Відсутність звертання може бути витлумачено як зневагу до адресата і порушення етикету ділового листування.
Дуже важливо ретельно обмірковувати початкову фразу листа, від якої може багато залежати, адже саме вона має переконати адресата у правомірності написання листа. Якщо цей лист-відповідь на запрошення, запит, то вже у першому реченні буде доречним ввічливо висловити вдячність.
Висловлюємо свою найщирішу вдячність за...
Щиро дякуємо Вам за лист з порадами та рекомендаціями щодо... .
Насамперед (передусім) дозвольте подякувати Вам за ... .
Прийміть нашу щиру подяку за ... .
Цей лист – вияв нашої вдячності за ... .
Ми щиро вдячні Вам за те, що Ви ... .
Вдячні Вам за запрошення ... .
Дякуємо Вам за надану змогу (пропозицію) ... .
У листах-підтвердженнях варто скористатися такими початковими фразами:
Із вдячністю підтверджуємо отримання листа-відповіді ... .
Офіційно підтверджуємо свою згоду на ... .
На підтвердження нашої попередньої домовленості повідомляємо ... .
Підтверджуємо отримання Вашого телеграми ... .
Ми отримали Вашого листа з повідомленням про... і щиро Вам вдячні.
Поширеними вступними фразами в ділових листах є посилання на зустріч, попередній лист, телефонну розмову, подію:
У відповідь на Ваш лист від (дата)... .
Відповідно до контракту №..., що був підписаний між нашими установами,...
Відповідаючи на Ваш запит від (дата),...
Згідно з нашою домовленістю надсилаємо Вам...
До інвесторів, керівників установ, клієнтів, партнерів нерідко доводиться звертатися з проханням. Початковими фразами таких листів можуть бути такі:
Будь ласка, повідомте нам про...
Будемо вдячні, якщо Ви підтвердите свою участь у...
Просимо Вас оплатити рахунок...
Просимо прийняти замовлення...
У діловому світі з різних причин іноді виникають ситуації, коли потрібно вибачитися, перепросити за неприємності, яких ви завдали адресату. У такому разі листа слід розпочинати так:
Просимо вибачення за прикре непорозуміння, що сталося...
Щиро просимо вибачити за затримку з відповіддю...
Перепрошуємо за зайві хвилювання з приводу...
Хочемо щиро перепросити Вас за прикру помилку, що сталася...
У листах-нагадуваннях, що належать до психологічно складних, потрібно ввічливо, тактовно і ненав’язливо вказати на те, що, наприклад, термін оплати рахунка чи виконання замовлення минув. Такі листи варто розпочати так:
Вважаємо за свій обов’язок нагадати Вам про...
Вибачте, що знову турбуємо Вас, але ми не отримали відповіді на лист від (дата)...
Вибачте, але ми змушені нагадати Вам про необхідність оплатити рахунок за... Гадаємо, що це лише непорозуміння.
Інколи делікатність, тактовність не дають бажаних наслідків, тоді слід виявити категоричність і рішучість. Це можна зробити так:
Незважаючи на неодноразові нагадування та вжиті запобіжні заходи, Ваш борг не погашено, натомість він продовжує зростати. Вважаємо за потрібне попередити Вас про свій намір розірвати контракт.
Усі наші намагання змусити вас сплатити борг були марними, а тому ми подаємо позов до суду.
До категорії складних належать листи-відмови. Якщо Ви не маєте можливості відповісти позитивно, то сказати “ні” слід аргументовано, коректно, доброзичливо, адже людина покладала на вас надії. За умови дотримання цих порад адресат зрозуміє, що у вас не було іншого виходу. Сформулюйте відмову так:
Ми, докладно вивчивши запропонований Вами проект, з прикрістю повідомляємо, що не маємо змоги...
На жаль, ми не можемо прийняти Вашої пропозиції...
Дуже шкода, але ми не маємо змоги задовольнити ваше прохання з ряду причин...
Вибачте, але ми можемо надати (погодитись, направити)...
У листах повідомленнях доречною буде одна з таких __ фраз:
Повідомляємо Вам...
Дозвольте повідомити Вам, що...
На жаль, змушені повідомити вам, що...
Цим листом повідомляємо, що...

Вибір завершальних речень є також дуже важливим і залежить насамперед від змісту листа. Так, можна повторити подяку, висловлену на початку, чи просто подякувати за допомогу, приділену увагу, оскільки слово “дякую” – найважливіше слово кожного вихованого і порядного комерсанта, підприємця, банкіра, кожної ділової людини:
Дозвольте ще раз подякувати Вам...
Висловлюємо ще раз вдячність...
Щиро вдячні за...
Доречним і корисним наприкінці листа є запевнення адресата в тому, про що йшлося в тексті:
Запевняємо, що Ви цілковито можете розраховувати на нашу підтримку.
Ми зателефонуємо Вам, щоб домовитися про взаємно зручний час зустрічі.
Будемо раді співпрацювати з Вами.
Наприкінці листа можна висловити сподівання:
Сподіваємося, що наша пропозиція зацікавить Вас.
Маємо надію, що це піде на користь справі.
Розраховуємо на тісне і взаємовигідне співробітництво з Вами.
Наприкінці листа можна також вибачитися за турботи чи ще раз повторити вибачення за затримку з відповіддю або запізнення.
Ще раз просимо вибачення за завдані турботи.
Ще раз перепрошуємо за цю прикру помилку.

Не слід забувати про прощальну фразу. Найчастіше в листах уживаються такі форми:
З повагою.
З належною до Вас пошаною.
З повагою, вдячністю та побажанням успіхів.
Бажаємо успіхів.

Постскриптум (приписка) наприкінці листа можливий лише за умови, що після його написання сталася подія, про яку ви неодмінно маєте повідомити адресатові. Після постскриптуму знову потрібно поставити підпис. Наприклад:
Дирекція виставки-продажу “Гончар-2003” повідомляє про випуск нової серії “Сорочинський ярмарок” столових, кавових та частих сервізів Опішнянським майоліковим заводом.
Уже сьогодні кожен, хто бажає, зможе придбати продукцію заводу в відділі “Майоліка” вказаної виставки.
З повагою
Прес-секретар (підпис)
Р.S. Вважаємо за потрібне повідомити також про те, що кількість продукції обмежена.
(підпис)
Якщо ви бажаєте досягти успіху, обов’язково слід подбати про те, щоб лист був бездоганним у всіх відношеннях, адже навіть незначне недотримання правил призведе до спотворення його змісту, зміни тону.
Листи слід друкувати на гарно виконаних бланках, які є візитною карткою вашої установи. Подібні деталі сприяють створенню доброго враження про вас і вашу діяльність. Тому для виготовлення фірмових бланків варто використовувати лише високоякісний папір. Конверт за своїм дизайном має відповідати бланкові; за розміром його необхідно дібрати так, щоб не виникало потреби складати лист більше ніж вдвічі.
Ділові листи не повинні бути надто довгими. Викладати свої міркування слід чітко, лаконічно по суті, тоді вся запропонована інформація буде доречною.
Дотримання правил етикету листування є свідченням вашої поваги до адресата, ввічливості, вихованості і сприяє налагодженню добрих стосунків між колегами, партнерами. Слід завжди пам’ятати золоте правило ведення ділової кореспонденції: ввічливість, коректність, аргументованість.

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
Цей термін використовується для назви двох документів:
- вступна частина основного документа (плану, програми, звіту, проекту тощо), у якій обґрунтовуються мета його створення, структура, зміст, термін дії, функціональне призначення, актуальність і новизна;
- документ особистого характеру, в якому пояснюються причини певних дій особи (найчастіше – порушення дисципліни, невиконання роботи тощо). Пояснювальна записка пишеться працівником на вимогу адміністрації, в деяких випадках – з ініціативи підлеглого.
Пояснювальна записка, яка не виходить за межі установи, оформляється на бланку або стандартному аркуші із зазначенням таких реквізитів:
1. Адресат.
2. Посада, прізвище, ім'я, по батькові (при потребі, домашня адреса) адресанта.
3. Назва виду документа.
4. Заголовок.
5. Текст.
6. Дата складання.
7. Підпис.
Якщо записку направляють за межі установи, її оформлюють на бланку і реєструють.

Зразок
Назва структурного підрозділу Адресат
організації

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
00.00.0000 № ______________
Місце складення
Заголовок до тексту

(У тексті наводять факти, що стали приводом для її написання або пояснюють зміст окремих положень основного документа, який, як правило, додається)
Відмітка про наявність додатків (за потреби)

Назва посади керівника
структурного підрозділу Особистий підпис Ініціал(и), прізвище


ДОПОВІДНА ЗАПИСКА
Це документ на ім'я керівника установи, в якому повідомляють про певний факт, подію, подають звіт про виконання службових доручень або взятих на себе зобов'язань. Зміст доповідної записки повинен бути точним і лаконічним; для зручності поділятися на частини. У кінці тексту подають висновки й пропозиції. За змістом доповідні записки поділяються на інформаційні, звітні, ініціативні.
Реквізити:
1. Назва виду документа.
2. Заголовок.
3. Посада, прізвище та ініціали керівника, якому вона подається.
4. Текст.
5. Посада, прізвище та ініціали особи, яка подає записку (може розташовуватися після адресата).
6. Дата складання.
7. Підпис.

Зразок
Назва організації вищого рівня Адресат
Назва організації
ДОПОВІДНА ЗАПИСКА
00.00.0000 № ______________
Місце складення
Заголовок до тексту

(Текст доповідної записки поділяють на дві частини констатуючу та заключну.
У першій частині наводять факти або описують ситуацію, що стала приводом для написання доповідної записки.
У другій дають аналіз ситуації, пропонують можливі варіанти її рішення, роблять висновки щодо конкретних дій, яких, на думку автора, необхідно вжити)
Відмітка про наявність додатків (за потреби)
Назва посади
керівника організації Особистий підпис Ініціал(и), прізвище

ЗВІТ
Звіт – це документ, який містить відомості про результати діяльності за певний період часу, виконання заходів, доручень, завдань і подається керівникові структурного підрозділу, організації або до керівного органу.
Звіти бувають статистичні (цифрові) й текстові. Статистичні звіти пишуться на спеціальних, виготовлених друкарським способом бланках, текстові – на звичайному папері. Матеріал звіту охоплює точно визначений період часу.

Реквізити:
Гриф затвердження – праворуч (для зовнішніх).
Штамп установи (якщо не на бланку) – для зовнішнього документа.
Назва документа.
Заголовок, який має такі дані, як:
– “про роботу відділу”, “про проходження виробничої практики” тощо;
термін звітності (з 09.01.2003 до 09.02.2003; за І квартал 2003 р. тощо);
статус, посада, місце роботи укладача;
прізвище та ініціали укладача.
Текст, який має частини:
вступ (зазначається обсяг завдань, які були поставлені перед установою, відділом чи конкретною особою за звітний період);
основна частина (зміст, аналіз виконаної роботи, практики тощо);
висновки (рекомендації, критичні зауваження щодо поліпшення чи вдосконалення форм або методів роботи, практики, перспективи на майбутнє.
Додаток (якщо є):
службова (доповідна, пояснювальна) записка;
довідкові матеріали;
квитанції, проїзні документи, рахунки тощо про витрачені кошти (для фінансової звітності);
Підпис укладача.
Посада керівника установи, його підпис, ініціали та прізвище (для зовнішніх);
Печатка (якщо потрібно).
Звіт має характеризуватися чіткістю побудови, логічною послідовністю викладу матеріалу й містити вичерпні відповіді на всі запитання схеми, а також узагальнення і висновки.
Якщо звіт дуже великий за обсягом, частини його матимуть заголовки, які повинні бути короткими й відповідати змістові.
Звіт допомагає вивчити, перевірити й узагальнити чиюсь роботу, знайти в ній позитивне та негативне, зробити висновки, намітити перспективи.

ЗРАЗОК:
ЗВІТ
про зберігання сировинних матеріалів за
2010-2011 рр. завідувача складом Дорошенка І.П.
Обов’язки зав. складом сировинних матеріалів виконую з 2010 року.
Сировинні матеріали зберігаються на території заводу в спеціально обладнаних складах.
За період з 2010 по 2011 рр. у складі було проведено такі роботи:
обладнано спеціальне приміщення для зберігання матеріалів в упаковці;
полагоджено підлогу складу;
обладнано контрольні місця для попередньої перевірки якості сировини;
оформлено вітрину зі зразками всіх видів матеріалів в сирому та випаленому вигляді;
лабораторією розроблено інструкцію по відбору проб та сортуванню сировини.
Для покращення роботи до складу зберігання сировини необхідно направити на постійне місце роботи лаборанта, який здійснював би контроль за якістю та умовами зберігання сировини.
15.12.2011 (підпис)



ПРОТОКОЛ
Це один із найпоширеніших документів колегіальних органів. У ньому фіксується хід і результати проведення зборів, конференцій, нарад, засідань. У протоколах відбиваються всі виступи з питань, що розглядаються, і рішення, ухвалені в результаті обговорення, а у витягу з протоколу тільки рішення з питань, що цікавлять. В останньому випадку в протоколі робиться помітка про зроблений витяг і зазначається, кому його вручено чи надіслано.
Протокол веде секретар або спеціально призначена особа. Протоколи загальних зборів підписують голова й секретар, а протоколи засідань комісій – усі члени президії (чи всі члени виборчої комісії).
Протоколи бувають:
стислі, де записуються лише ухвали;
повні, в яких записуються виступи доповідачів, а також конспективний виклад промов виступаючих;
стенографічні, де все записується дослівно.
Якщо на зборах проводять вибори таємним голосуванням, результати оформляються окремими протоколами лічильної комісії: в одному зазначається склад лічильної комісії, а в другому – результати таємного голосування, які записуються так:
1. За Макогоненка І.П. – 43 голоси, проти – 2, утримався – 1.
2. За Петрищева М.І. – 25 голосів, проти – 15, утримались – 10.
Протокол має такі реквізити:
- назва виду документа;
- порядковий номер протоколу;
- назва зборів, конференцій тощо, із зазначенням їх характеру (загальні збори, виробнича нарада, розширена нарада);
- назва установи, де відбулися збори;
- дата проведення зборів;
- місце проведення зборів;
- кількісний склад учасників (якщо кількість не перевищує 15 осіб, то вказують усіх присутніх);
- посади, прізвища й ініціали керівників зборів;
- порядок денний;
-текст;
- перелік додатків до протоколу із зазначенням кількості сторінок;
- підписи керівників зборів (головуючого і секретаря).
Основний текст поділяється на розділи, які відповідають пунктам порядку денного. Кожний розділ містить частини: «СЛУХАЛИ», «ВИСТУПИЛИ», «УВАЛИЛИ».

Зразок
АТ «Краматорські електричні мережі»
Загальні збори працівників служби постачання
ПРОТОКОЛ
10.09.2011 №9 м. Краматорськ

Голова Плотников В. М.
Секретар: Бердник М.Т.
Присутні: 25 осіб (список додається)
Відсутні: 3 особи (через хворобу)

Порядок денний:
1. Про порушення терміну видачі заробітної плати за травень 2011 року (ІльченкоЛ.Г, голова цехкому)
2. Про підготовку служби постачання до роботи в осінньо-зимовий період 2011-2011 рр. (Василенко І.А., начальник відділу постачання)

1. СЛУХАЛИ:
Ільченко Л.Г.– про затримку видачі зарплати та заходи щодо виправлення ситуації, яка склалася. (подають зміст доповіді від третьої особи однини або зазначають про наявність доповіді у вигляді додатка)

ВИСТУПИЛИ:
Шкловський Л.Я. – підтримав пропозицію Л.Г. Ільченко про звернення до керівництва підприємства.
Корнєєва Г.І. – запропонувала оголосити тижневий страйк на знак протесту проти порушення прав людини.

(УХВАЛИЛИ
1.1. Звернутися до керівництва підприємства з вимогою погасити заборгованість, яка існує.
1.2. Попередити дирекцію Краматорських електричних мереж про можливість оголошення страйку працівників служби ізоляції в разі невиконання вимог про своєчасну виплату заробітної плати.

2. СЛУХАЛИ:
Василенко І.А. – проаналізував стан робіт стосовно підготовки до обслуговування обладнання електричних мереж узимку.

ВИСТУПИЛИ:
Плужник В.М., провідний інженер – запропонував докласти максимум зусиль для виконання графіка випробувань обладнання.

УХВАЛИЛИ:
2.1. Узяти до відома інформацію начальника служби ізоляції Василенка І.А. про стан підготовки до обслуговування обладнання електричних мереж узимку.
2.2. Забезпечити виконання графіку випробувань обладнання для своєчасного одержання паспорта готовності організації для роботи в зимовий період 2010-
2011 рр.
Додаток: список присутніх
Голова (підпис) В.М. Плужник
Секретар (підпис) М. Т. Бердник


ВИТЯГ ІЗ ПРОТОКОЛУ
Це документ, що являє собою частину протоколу, необхідну для вирішення окремого питання. Його складають, надсилають (або передають) окремим особам чи підприємствам на їхню вимогу.
Реквізити:
1. Назва виду документа.
2. Заголовок протоколу.
3. Номер протоколу.
4. Дата протоколу.
5. Текст витягу.
6. Дата складання витягу.
7. Підпис секретаря або голови засідання.
8. Печатка.

Зразок
АТ «Краматорські електричні мережі»
Загальні збори працівників служби постачання
ВИТЯГ З ПРОТОКОЛУ
10.09.2011 №9 м. Краматорськ

Голова Плотников В. М.
Секретар: Бердник М.Т.
Присутні: 25 осіб (список додається)
Відсутні: 3 особи (через хворобу)

Порядок денний:
2. Про підготовку служби постачання до роботи в осінньо-зимовий період 2011-2011 рр. (Василенко І.А., начальник відділу постачання)


2. СЛУХАЛИ:
Василенко І.А. – проаналізував стан робіт стосовно підготовки до обслуговування обладнання електричних мереж узимку.

ВИСТУПИЛИ:
Плужник В.М., провідний інженер – запропонував докласти максимум зусиль для виконання графіка випробувань обладнання.

УХВАЛИЛИ:
2.1. Узяти до відома інформацію начальника служби ізоляції Василенка І.А. про стан підготовки до обслуговування обладнання електричних мереж узимку.
2.2. Забезпечити виконання графіку випробувань обладнання для своєчасного одержання паспорта готовності організації для роботи в зимовий період 2010-2011 рр.
Голова В.М. Плужник
Секретар М. Т. Бердник
Згідно з оригіналом
Назва посади Особистий підпис Ініціал(и), прізвище
Дата
Відбиток печатки

Тема 21. Особливості складання
розпорядчих та організаційних документів
Студенти повинні:
знати основні вимоги до складання й оформлення розпорядчих і організаційних документів, види документів, класифікацію і системи документації;
вміти правильно складати розпорядчі документи, грамотно їх оформляти.

ДИДАКТИЧНИЙ МАТЕРІАЛ
Організаційно-розпорядчі документи
Організаційно-розпорядчі документи - це документи, що закріплюють функцію, обов'язки та права органів управління протягом тривалого терміну і за допомогою яких здійснюється розпорядча діяльність, оперативне керівництво в певній установі.
Усі організації і підприємства у своїй діяльності поряд з актами органів державної влади керуються положеннями, статутами, правилами та інструкціями, постановами, розпорядженнями, наказами, вказівками.
Кожен з цих документів має свої реквізити і властиву тільки їм структуру тексту. Розглянемо утворення деяких документів.

Зразок
Назва організації вищого рівня
Назва організації
НАКАЗ
Дата Місце складення № ______

Заголовок до тексту

(У констатуючій частині тексту зазначають підставу, обґрунтування або мету видання наказу. Якщо підставою є нормативно-правовий акт або розпорядчий документ, то вказують його назву, видавця, заголовок, дату прийняття та реєстраційний номер)
НАКАЗУЮ:
(У розпорядчій частині формулюють зміст дій, що мають бути виконані. Залежно від кількості таких дій цю частину поділяють на пункти, у кожному із яких вказують конкретне завдання, визначають виконавців і термін виконання. Кожний пункт нумерують арабськими цифрами і оформлюють з абзацу. В останньому пункті, як правило, вказують особу, на яку покладається контроль за виконанням наказу)
Назва посади
керівника організації Особистий підпис Ініціал(и), прізвище

Положення ( це правовий акт, що визначає основні правила організації та діяльності державних органів, структурних підрозділів органу, а також установ, організацій і підприємств (філій), що їм підпорядковуються.
 
Група
Як розробляється
Як затверджується

Типові
Для системи установ і підприємств
Вищим органом управління

Індивідуальні
На основі типового положення
Керівником підприємства (організації, закладу)

 
Реквізити: герб, назва відомства, організації, структурного підрозділу; гриф затвердження, назва виду документа, положення; місце видання; дата; індекс; заголовок до тексту; текст; підпис; відмітка про погодження
Структура тексту:
1.     Загальні положення.
2.     Основні завдання.
3.     Функції.
4.     Права та обов'язки.
5.     Керівництво.
6.     Взаємовідносини, зв'язок.
7.     Майно і кошти.
8.     Контроль, перевірка та ревізування діяльності.
9.     Реорганізація та ліквідація.

 Зразок
Назва організації вищого рівня Гриф затвердження
Назва організації
Назва структурного підрозділу (за потреби)
ПОЛОЖЕННЯ
про ____________________
(назва структурного підрозділу)
00.00.0000 № ____________
Місце складення


Структура тексту

Загальні положення
Основні завдання
Функції
Права та обов’язки
Керівництво
Організація роботи
Взаємовідносини (зв’язки) з іншими підрозділами
Назва посади керівника
структурного підрозділу Особистий підпис Ініціал(и), прізвище


Інструкція ( правовий акт, який створюється органами державного управління для встановлення правил, що регулюють організаційні, науково-технічні, технологічні, фінансові та інші спеціальні сторони діяльності та відносин установ, закладів, підприємств, службових осіб.
Групи:
1)  посадова;
2)  з техніки безпеки;
3)  з експлуатації різного обладнання та ін.
Інструкція затверджується вищими органами або керівниками організацій (чи їх наказом із зазначенням номера та дати видання). На інструкції може бути відмітка про те, що вона є додатком до розпорядчого документа. При затвердженні інструкції розпорядчим документом у ньому встановлюється термін введення інструкції, зазначаються відповідальні виконавці.
Реквізити: назва виду документа (інструкція); гриф затвердження; заголовок (сюди іноді входить назва документа); дата; індекс; місце видання; текст; підпис; види погодження.
Текст викладається у вказівно-наказовому стилі із формулюваннями типу «повинен», «слід», «необхідно», «не дозволено». Текст документа має бути стислий, точний, зрозумілий, оскільки він призначений для постійного користування. Зміст викладається від 2-ї, 3-ї особи, рідше - у безособовій формі.
Широко використовуються посадові інструкції ( це документи, що визначають організаційно-правове становище працівника у структурному підрозділі, що забезпечує умови для його ефективної праці.
Структура тексту:
1.     Загальні положення (основні завдання працівника; порядок займання посади; професійні вимоги; кому підпорядковується; основні документи, якими треба керуватися).
2.     Функції (предмет, зміст, перелік видів робіт).
3.     Права.
4.     Посадові обов'язки.
5.     Відповідальність.
6.     Взаємини (зв'язки за посадою).

  Зразок
Назва організації вищого рівня Гриф затвердження
Назва організації
ІНСТРУКЦІЯ
00.00.0000 № ______________
Місце складення
Заголовок до тексту

(Текст інструкції складається з розділів, які, в свою чергу, можуть поділятися на підрозділи, пункти та підпункти. Виклад тексту має бути від третьої особи.)
Назва посади керівника
структурного підрозділу Особистий підпис Ініціал(и), прізвище

Постанова ( це правовий акт, що приймається вищими та деякими центральними органами управління з метою розв'язання найбільш важливих і принципових завдань, що стоять перед цими органами, та встановлення стабільних норм і правил поведінки.
Постанови приймаються Президією Верховної Ради України, Кабінетом міністрів України та іншими органами управління.
Текст складається із двох частин: констатаційної і розпорядчої. Перша містить вступ, оцінку становища або посилання на розпорядчий документ вищої установи. У другій частині наводяться запропоновані постановою заходи, визначається виконавець (виконавці) та термін виконання. Підписують її дві особи: голова колегіального органу й керуючий справами (секретар).
Реквізити:
Герб України; назва установи, що підготувала постанову; назва виду документа (постанова); дата; місце видання; заголовок (стислий виклад змісту постанови); підписи.
Текст постанови .
1.     Констатаційна частина.
2.     Розпорядча частина.
ПОСТАНОВИВ ( або ПОСТАНОВЛЯЄ):
1.     ____________
2.     ____________
3.     ____________
Керівник структурного підрозділу
(підпис) Розшифрування підпису
Секретар (підпис) Розшифрування підпису
 
Розпорядження ( правовий акт управління державного органу, що видається у рамках наданої посадовій особі, державному органу компетенції, і є обов'язковим для громадян та організацій, котрим адресовано розпорядження.
Групи:
1)  Загальні.
2)  Часткові.
Розпорядження видають Кабінет міністрів України, місцеві ради, представники Президента України на місцях, а також керівники колегіальних органів державного управління, адміністрація підприємства, закладу в межах наданих законом прав для розв'язання оперативних питань.
Реквізити: Герб України; назва органу управління, що видає розпорядження; назва виду документа (розпорядження); заголовок; дата або дата й номер; місце видання; текст розпорядження; підпис відповідальної особи. ]
Структура тексту:
1.     Констатаційна частина.
2.     Розпорядча частина.
ЗОБОВ'ЯЗУЮ (або ПРОПОНУЮ, ДОРУЧАЮ, ВИМАГАЮ і т. ін.):
1.     ____________
2.     ____________
3.     ____________
Керівник (підпис) Розшифрування підпису
Зразок
Назва організації вищого рівня
Назва організації
РОЗПОРЯДЖЕННЯ
Дата Місце складення № ______


Заголовок до тексту

(У констатуючій частині тексту зазначають підставу, обґрунтування або мету видання розпорядження. Якщо підставою є нормативно-правовий акт або розпорядчий документ, то вказують його назву, видавця, заголовок, дату прийняття та реєстраційний номер)
ПРОПОНУЮ (ЗОБОВ’ЯЗУЮ):
(У розпорядчій частині формулюють одне чи кілька розпоряджень керівника організації. Залежно від кількості розпоряджень цю частину поділяють на пункти, у кожному із яких вказують конкретне завдання, визначають виконавців і термін виконання. Пункти нумерують арабськими цифрами і друкують з абзацу. В останньому пункті, як правило, вказують особу, на яку покладається контроль за виконанням розпорядження)
Назва посади
керівника організації Особистий підпис Ініціал(и), прізвище




























ЛІТЕРАТУРА

Глущик С.В., Дияк О.В., Шевчук С.В. Сучасні ділові папери. – К.: А.С.К., 2002.
Ділова українська мова / За ред. О.Д. Горбула. – К.: Товариство «Знання», КОО, 2001.
Зубков М. Сучасне українське ділове мовлення. – Харків: Торсінг, 2002.
Михайлюк В.О. Українська мова професійного спілкування. – К.: ВД «Професіонал», 2005.
Мозговий В.І. Українська мова у професійному спілкуванні. – К.: Центр навчальної літератури, 2006.
Плотницька І.М. Ділова українська мова. – К.: Центр навчальної літератури, 2004.
7. Універсальний довідник з ділових паперів та ділової етики. – К.: Довіра, 2003.
8. Чорненький Я.Я. Українська мова (за професійним спрямуванням). Ділова українська мова. – К.: Центр навчальної літератури, 2004.
9. Шевчук С.В. Українське ділове мовлення. – К.: Літера ЛТД, 2002.
Ющук І.П. Практикум з правопису української мови. – К.: Освіта, 1994.
ЗМІСТ
Пояснювальна записка ______________________________________________2
Орієнтовний тематичний план ________________________________________5
Рекомендації щодо роботи студентів з літературою ______________________ 7
Методичні рекомендації до самостійного вивчення окремих тем ____________ 8

Розділ 1. Культура фахового мовлення
Тема 1. Нормативні документи про державний статус української мови.
Мова як генетичний код нації, засіб пізнання, мислення, спілкування,
як показник рівня культури людини. Особливості лексики та
синтаксичної організації офіційно-ділового стилю ________________________8
Тема 2. Мовна норма, варіанти норм __________________________________15
Тема 3. Композиція мовлення. Види підготовки до виступу _______________ 19
Тема 4. Формування навичок і прийомів мислення. Види, форми, прийоми
розумової діяльності. Основні закони риторики _________________________22

Розділ 2. Етика ділового спілкування
Тема 5. Поняття етики ділового спілкування ____________________________ 25
Тема 6. Мовленнєвий етикет у діловому спілкуванні _____________________ 31
Тема 7. Культура телефонного діалогу ________________________________ 34

Розділ 3. Лексичний аспект сучасної української літературної
мови у професійному спілкуванні
Тема 8. Терміни і термінологія _______________________________________ 39
Тема 9. Складноскорочені слова, абревіатури та графічні скорочення _______ 40
Тема 10. Пароніми та омоніми. Вибір синонімів _________________________ 44

Розділ 4. Нормативність та правильність фахового мовлення
Тема 11. Орфографічні та орфоепічні норми сучасної української
літературної мови _________________________________________________45
Тема 12. Орфографічні та орфоепічні норми сучасної української
літературної мови _________________________________________________46
Тема 13. Морфологічні норми сучасної української літературної мови,
варіанти норм _____________________________________________________52
Тема 14. Морфологічні норми сучасної української літературної мови,
варіанти норм _____________________________________________________53
Тема 15. Синтаксичні норми сучасної української літературної мови у
професійному спілкування ___________________________________________55

Розділ 5. Складання професійних документів
Тема 16. Види документів ____________________________________________57
Тема 17-18. Укладання документів щодо особового складу ________________64
Автобіографія _________________________________________________66
Заява_________________________________________________________67
Характеристика _______________________________________________ 68
Резюме _______________________________________________________68
Наказ з особового складу________________________________________70
Тема 19-20. Текстове оформлення довідково-інформаційних документів ______72
Службові листи________________________________________________74
Пояснювальна записка __________________________________________84
Доповідна записка______________________________________________85
Звіт _________________________________________________________ 86
Протокол _____________________________________________________89
Витяг з протоколу _____________________________________________ 91
Тема 21. Особливості складання розпорядчих та організаційних документів ___93
Наказ з основної діяльності_______________________________________93
Положення ____________________________________________________94
Інструкція _____________________________________________________95
Постанова ____________________________________________________97
Розпорядження ________________________________________________98


















13 PAGE \* MERGEFORMAT 141315



Фірмовий знак

Фірмовий знак



Заголовок 1 Заголовок 2 Заголовок 4 Заголовок 5 Заголовок 6 Заголовок 7 Заголовок 8 Заголовок 915

Приложенные файлы

  • doc 415645
    Размер файла: 647 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий