ІУК(роб, курсанти)-2011 пер

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
ЛУГАНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ВНУТРІШНІХ СПРАВ ІМЕНІ Е.О. ДІДОРЕНКА



ЗАТВЕРДЖУЮ
Перший проректор з навчальної та
методичної роботи Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка
професор
_______________Е.В. Віленська




ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ




Р о б о ч а н а в ч а л ь н а п р о г р а м а

для курсантів І курсу факультету «Економічної безпеки»
(галузь знань «право» за освітньо-кваліфікаційним рівнем «бакалавр» на 2011-2012 навчальний рік термін навчання 3 р.)













Луганськ
2011




Розробники: Злотіна Т.В., канд. філос. наук, доцент кафедри філософії права, історії та культурології, Литвинов О.М., канд. філос. наук, доцент кафедри філософії права, історії та культурології, Тарасенко Л.Б., канд. істор. наук, доцент кафедри філософії права, історії та культурології.





Рецензенти: завідувач кафедрою історії і українознавства Луганського національного аграрного універсітету, кандидат історичних наук, доцент Теплицький Ю.М.,
в.о. завідувача кафедри філософії права, історії та культурології ЛДУВС імені Е.О. Дідоренка, кандидат філософських наук Левченкова О.Б.












Ухвалено на засіданні кафедри філософії права, історії та культурології Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка
Протокол № 1 від 30 серпня 2011р.












СТРУКТУРА РОБОЧОЇ ПРОГРАМИ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ (КУРСУ)
„ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ”
(за вимогами ECTS)
ОПИС ПРЕДМЕТА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
Предмет: ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ має на меті вивчення основних тенденцій та результатів розвитку української культури від її джерел до сьогодення, що досягатиметься шляхом виявлення історичних коренів національної культури, через розгляд становлення й еволюції професійних форм культурної творчості у зв’язку з розвитком традиційної народної культури, аналіз головних етапів розвитку української культури, показ її сучасного стану і виявлення напрямів національно-культурного відродження.


Курс:
підготовка
бакалаврів
Напрям,
спеціальність,
освітньо-
кваліфікаційний
рівень
Характеристика
навчальної
дисципліни

Кількість кредитів, відповідних ECTS:
(2 кредита)
Модулів: 2 м.к.
Змістовних модулів: 2
Загальна кількість годин: 72 г.
Право – 0304
Правоохоронна діяльність
6.030402
Бакалавр


Обов’язкова нормативна дисципліна – Г.02
Рік підготовки: 1. Семестр: 1
Організаційні форми навчання: аудиторні: лекції, семінари; позааудиторні: консультації, іспит.
Самостійна робота. Індивідуальна робота: навчальний проект (ІНДЗ)
Вид контролю: іспит



МЕТА навчальної дісципліни «ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ»:

навчальна:
ознайомлення курсантів
- з проблемами походження, сутності, функцій та розвитку культури в минулому й сучасному бутті українського народу;
- з українською культурою як складним соціоісторичним феноменом, як із формою духовного опанування світом українським народом та засобом організації й мотивації його поведінки;
- з основними етапами розвитку української культури та їх особливостями;
- з найбільш визначними здобутками української культури, її самобутнім характером, тісними взаємозв`язками з культурою європейською та світовою;
- із сучасними підходами до вивчення національної культури, з розвитком української культурологічної думки;

розвиваюча:
- сформувати навички класифікації явищ національної культури за їх історичною значимістю, стильовими особливостями;
- зацікавити курсантів історією української культури як наукою;
- дати поштовх для подальшого самостійного заглиблення в широкий спектр історико-культурних проблем з метою розвитку індивідуальних здібностей та вмінь;

виховна:
- сформувати дбайливе відношення до української культурної спадщини,
- виховувати на ґрунті української духовної скарбниці потреби особистості в постійному культурному розвитку й моральному вдосконаленні.


ПЕРЕДМОВА
Духовне відродження і піднесення духовності – чи не найважливіша з глобальних проблем України. Дух громадян – найпотужніша сила нації. Отже, всіляка плідна, змістовна розробка проблем, безпосередньо пов’язаних з духовністю, є актуальною для України. Комплекс знань, що здобувається в процесі вивчення курсу «Історія української культури», допоможе краще, глибше збагнути духовне підґрунтя, на яке ми спираємось у своєму прагненні до духовного злету, крім того, він сприяє розвитку свідомості, підвищенню науково-професійного та духовно-естетичного рівня людини.
Навчальна програма курсу “Історія української культури” складена на основі відповідних нормативних документів Міністерства освіти та науки України і відповідає освітньо-професійній програмі, кваліфікаційному рівню, освітньо-кваліфікаційній характеристиці.
Програма враховує структурне реформування вищої освіти України і побудована за вимогами кредитно-модульної системи організації навчального процесу, рекомендованою Європейською Кредитно-Трансферною Системою (ЕСТS) і була розроблена відповідно до Законів України «Про освіту», рішення колегії Міністерства освіти і науки України від 24 квітня 2003 р. «Про проведення педагогічного експерименту щодо запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах ІІІ-ІУ рівнів акредитації», наказів МОН України № 48 від 23 січня 2004 р. «Про проведення педагогічного експерименту з кредитно-модульної системи організації навчального процесу», № 812 від 20 жовтня 2004 р., «Про особливості впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу», Наказу МВС України від 15.03.2006 року № 263 „Про реформування галузевої системи освіти та забезпечення ступеневої підготовки фахівців для органів внутрішніх справ", «Державної програми розвитку вищої освіти на 2005-2007 роки».
Вивчення курсу “Історія української культури” тісно пов'язане з іншими дисциплінами. Розуміння особливостей української культури передбачає переплетення з курсом історії України, а аналіз категорії культури та культурних домінант кожної доби подає тісний взаємозв'язок з курсом філософії. З`ясування міста, специфіки та впливу релігії як форми суспільної свідомості, на комплекс національної духовної культури кожної доби забезпечує зв`язок з навчальною дисципліною «Релігієзнавство», а особлива увага, яку приділяють українській художній культурі, сприяє більш глибокому оволодінню знаннями по курсу естетики.
Нарешті, особливо слід підкреслити, що розуміння особливостей та досягнень у правовій сфері, зокрема знайомство з найважливішими пам’ятками нашої правової культури, характеристика розвитку теорії природного права українськими мислителями Нового часу, зумовлює взаємозв'язок «Історії української культури» з комплексом правових дисциплін.
Курс покликаний забезпечити належний рівень знань з історії української культури, сприяти гуманізації та гуманітаризації навчального процесу, вплинути на формування духовності та інтелігентності курсантів, сприяти професійному росту майбутніх правознавців.
Вимоги до знань та вмінь.
Курсант повинен знати:
Цивілізаційні витоки та детермінанти української культури;
Сутність українських національно-культурних проектів;
Світоглядні особливості української культури та їх зв’язок з національним характером;
Основні етапи формування художніх стилів в українській культурі.
Курсант повинен уміти:
Ідентифікувати явища культури за їх історичною значущістю;
Ідентифікувати явища культури за їх національною приналежністю;
Ідентифікувати явища культури за їхніми стильовими особливостями та художньою вартістю;
Аналізувати основні тенденції розвитку української культури в їх історичній ретроспективі й перспективі.


ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ І
Методологичні засади курсу.
Становлення української культури.
ТЕМА 1. Філософсько-теоретичні основи історії української культури. (2 год.)
ТЕМА 2. Витоки української культури. (2 год.)
ТЕМА 3. Культура Київської Русі. (2 год.)
ТЕМА 4. Українська культура литовсько-польскої доби (Х1У- пер. пол. ХУ11 ст.). (2 год.)
ДО ЗМІСТОВОГО МОДУЛЮ 1.
ТЕЗИ ЛЕКЦІЙ
ТЕМА №1. Філософсько-теоретичні основи історії української культури.
Мета заняття:
Навчальна:ознайомлення з проблемами генезісу культури та її відображенням у європейській свідомості, структурою і функціями культури, типологіями культур, принципами дослідження; знайомство з історичними закономірностями розвитку культури та української культурологічної думки.
Розвиваюча: розвиток пізнавальних інтересів, умінь аргументовано обстоювати власні погляди на ту чи іншу проблему, толерантно ставитися до протилежних думок, користуватися науковою термінологією.
Виховна: виховання наполегливості в здобутті знань із дисципліни, потреби у постійному культурному розвитку.

Опорні поняття: культура, культурогенез, матеріальна культура, духовна культура, европейський культурно-історичний регіон, традіційна та інноваційна культури, цивілізація, світова культура, національна культура, народна культура, субкультура.

ПЛАН
1. «Історія української культури» як навчальна дисципліна. Предмет і завдання курсу.
2. Поняття культури.
а/ Виникнення та історична еволюція поглядів на культуру в европейській культурологічній думці.
б/ Структура, функції культури.
в/ Типології культур.
3. Генезіс культури.
4. Специфика «Історіі украінської культури» в системі юридичної освіти.

Зростання гуманістичних підмурів сучасної освіти в зв'язку з загрозою загибелі людства, про що свідчать глобальні кризи (екологічна та ін.) та безперервні війни, які в умовах техногенної цивілізації в будь-який час можуть перерости межі локальних конфліктів. Значення фактору етнонаціонального, повністю пов'язаного з культурним (культурно-історичним). Зростання ролі індивіда в сучасному суспільстві та проблема відповідальності. Культура як інтегративна категорія, що відображає зростаючі устремління протистояти руйнівним тенденціям історичного розвитку; загальнолюдський та національний аспекти культурологічної проблематики.
Предмет курсу «Історія української культури» в контексті всесвітнього (насамперед європейського) культурно-історичного процесу. Термін "культура" та його значення; історичний та теоретичний підходи як основні напрями (вектори) вивчення культури. Кумулятивний характер функціонування культури; культура як "Історія втрат".
Завдання курсу: засвоєння головних (основних) категорій філософії (теорії) культури; знайомство з історичними закономірностями розвитку культури; ознайомлення з основними етапами розвитку всесвітньої та вітчизняної культури; вивчення та осмислення основних проблем української культури; мати уявлення про право як феномен культури.
Методологічні основи курсу спираються на конкретно-історичне тлумачення культурних явищ, переважно на підходи - діяльносний, аксіологічний, онтологічній. Основи української культурологічної думки XIX ст. - романтичні; сучасна філософсько-культурологічна думка в Україні та плюралістичність підходів.
Сутність професії юриста та правоохоронця - гуманістична, головне завдання сьогодення у сфері правової культури - розвиток правосвідомості та подолання правового нігілізму. Культура як механізм захисту людності як світової спільноти в своїй історії виділяє право як головну гарантію розвитку в цьому напрямі. Право стає інтегральним наднаціональним культурним феноменом.
Початок осмислення та протиставлення людського (людської діяльності та її результатів) і природного - в античній філософії, тоді ж перше - критика культури, її досягнень (кіники та ін.). Полібій: тлумачення розвитку культури як відповідного коловороту явищ природи. Перший історик культури - Сима Цянь (сучасник Полібія, ІІ ст. до н.е.): історія як циклічний процес, рух по колу. Монолінійні концепції розвитку історії та культури: християнство, іслам. Теорія культурно-історичного процесу Ібн Халдуна: виявлення його характеру, підкреслення географічного фактору та значення матеріального виробництва; етапи життя суспільства. Географічні фактори розвитку культури за Ш. Монтеск'є; епохи історичного розвитку народу за Дж. Віко.
Сутність та особливість розвитку культури та її критика в епоху Просвітництва. Радикальне "відкидання" надбань культури та цивілізації Ж. -Ж. Руссо. Розвиток науки Вольтером, Лессінгом, Кантом та розумне виховання індивідів як основа гуманності. Висновки Гердера про неправомірність нав'язування європейської культури іншим народам та щодо щасливої долі України у майбутньому; основні думки щодо значення народної творчості й національного мистецтва в цілому. Романтична міфологізація історичного процесу та ідеалізація середньовіччя. Звернення до фольклору. Німецький романтизм та його вплив на культуру європейську, також українську. Суб'єктивізм романтиків, теорії "органічності" культури, типологія культур. Протиставлення культур Сходу і Заходу. Слов'янофіли в Росії та ідеї російського месіанізму. Українська культурологічна думка: у руслі романтизму Кирило-Мефодіївське братство та ідеї демократичного устрою слов'янської федерації. Плани кирило-мефодіївців щодо розвитку національних культур слов'янських народів. "Руська трійця" в Західній Україні. Т.Г. Шевченко та його культуротворча роль в історії України. Розвиток ідей романтизму в український культурологічній думці другої половини ХІХ ст. опора на народну творчість і культуру.
Теорії локальних культур (цивілізацій) як найвпливовіші в ХХ ст. О. Шпенглер і його "Занепад Заходу": критика європоцентризма (в романтичній традиції) ; локальна культура як "живий організм"; збігання і відміни від концепції Данилевського; протиставлення культури і цивілізації; вплив ідей Шпенглера на філософсько-культурологічну думку ХХ ст. А. Тойнбі: локальні цивілізації на стадії їх розвитку; релігійна основа цивілізації та їхня рушійна сила - "творча меншість"; критика західної цивілізації Шпенглером та Тойнбі; футурологічні міркування Шпенглера та Тойнбі.
Роль і значення історіко-культурної концепції М. Грушевського розробка "української ідеї" як в теоретичному, так і історичному аспектах. Культурологічні проблеми в творах найвизначніших діячів української культури 20-х років (М. Хвильовий, М. Зеров та ін.) ідеї відродження національної культури на шляху революційного романтизму (Д. Донцов та ін.): культурологічна проблематика у творах філософів-марксистів радянської України; розвиток культурології як філософської науки: київська школа (В. Іванов та ін.); культурологічна думка на сучасному етапі (Е. Бистрицький, В. Горський та ін.)

Тема 2. Витоки української культури
Мета заняття:
Навчальна: визначити джерела середньовічної культури східних слав’ян, охарактеризувати ранні форми культури на українських землях, з’ясувати значення давньогрецьких міст-держав для розвитку української культури як європейської, показати історичне значення впровадження християнства, та наслідки впливу візантійської культури з її античною складовою на культуру українського народу.
Розвиваюча: розвиток пізнавальних інтересів, умінь аргументовано обстоювати власні погляди на ту чи іншу проблему, толерантно ставитися до протилежних думок, користуватися науковою термінологією, аналізувати, оцінювати, пояснювати.
Виховна: виховання наполегливості в здобутті знань із дисципліни, потреби у постійному культурному розвитку й моральному вдосконаленні, почуття причетності до культурних досягнень українського та інших народів, які мешкали на території України.

Опорні поняття: первисна культура, неоліт, енеоліт, синкретизм міфологічної свідомості, трипільська культура, кіммерійци, скіфо-сарматський культурний сімбіоз, звіриний стиль, поліс, політеїзм, слов’янський пантеон, двовірство, антропотеокосмізм, візантійська культура, православ(я, монотеїзм.
ПЛАН
1. Ранні форми культури на українських землях.
а/ трипільська культура, б/кимерійська, скифська та сарматська культури, в/ культура стародавніх слов’ян–праукраїнців.
2. Античні міста-держави Північного Причорномор’я та їх культурний внесок. Значення античної спадщини в духовному розвитку європейського культурно-історичного регіону.
3. Візантія та її культурний вплив.
А) Християнство – світоглядна основа візантійської культури.
Б) Світове значення візантійської культурної спадщини та її вплив на культуру Київської Русі.
Три сили, які формували культуру европейського Середньовіччя: 1) традиції греко-римської культури, 2) родо-племінна культура варварських племен, 3) християнство. Місце та значення цих складових у розвитку давньоруської культури.
Походження українського народу та його культури. Витоки української культури сягають часу первисного суспільства. Люди з’явились тут близько 300 тис. років тому. Приблизно 35-40 тис. років тому(пізній палеоліт) була заселена територія сучасної України.
Новокам’яний вік (неоліт) на території України почався близько 8 тис. років тому й тривав до 3 тисяч. до н.е. У цей період первісні люди перейшли від збиральної форми господарської діяльності до відтворюючих – мотижного землеробства і скотарства. Першими землеробськими племенами на території України вважаються племена трипільської культури (4-3 тсячоліття до н.е.). Вперше дослідив пам’ятки цієї культури Вікентій Хвойка у 1896 р. Версії походження трипільців. Культура Трипілля – Кукутень: її сліди виявлено на теріторії, що охоплює всю Правобережну Україну, Румунію, Молдову та Польшу. Протогорода трипільцев, солярний культ, символізм орнаментованої керамики. Автохтонні джерела української культури: трипільська культура та кіммерійсько-скіфо-сарматський культурний сімбіоз (2-1 тіс. до н.е.). Кіммерійці - найдавніший народ на українській землі, ім’я якого зберегла історія. Висока культура бронзи, першими тут почали виплавляти залізо. Навала скифів. Територія розселення скифів. Характерна керамика, «звериний стиль». Скифська держава - 6 в.до н.е. Геродот про скіфів. Сарматське завоювання прочорноморських степів. Вплив іраномовних племен на розвиток слав’янської мови. Середина 7 ст. до н.е. - початок грецької колонізації Північного Причорномор’я. Культура античних полісів Північного Причерномор`я. Античність - колиска європейської (західної) цивілізації, в античності витоки й прототипи майбутніх соціокультурних форм (економічних, наукових, політико-правових, мистецьких). Тіра, Ольвія, Херсонес, Пантікапей, їх занепад на рубежі 3-4 ст. н е. Грецькі поліси як пряме джерело античних традицій в українській культурі. Вихід на історичну арену праслав’янських племен. Римські та візантийські автори про антів, венедів, склавінів. Зарубінецька (3 ст. до н.е.-2 ст. н.е.) та черняхівська культури, їх землеробський характер. Синкретизм міфологичної свідомості. Обожнення сил природи, землі як годувальниці. Антропотеокосмізм як нероздільность людського, божественного та природного розуміння світу. Політеїзм стародавніх слав’ян: Перун, Велес, Дажбог, Стрибог, Сварог, Ладо, Ярило, Жива. Перші згадки про русів (росів) - кінець 8 ст. Зв’язки із Візантиєю. Візантійська імперія як спадкоємниця античної - греко-римської культури, її вплив на культури слов’ян.

Тема 3. Культура Київської Русі. (2 год.)
Мета заняття:
Навчальна: уяснити значення хрещення Русі для подальшого розвитоку української культури, з’ясувати особливості картини світу людини середньовічної культури на прикладі видатних пам’яток духовної спадщини нашого народу, визначити роль культури Київської Русі в історичній долі українського народу;
Розвиваюча: розвиток пізнавальних інтересів, умінь аргументовано обстоювати власні погляди на ту чи іншу проблему, толерантно ставитися до протилежних думок, користуватися науковою термінологією, аналізувати, оцінювати, пояснювати.
Виховна: виховання наполегливості в здобутті знань із дисципліни, потреби у постійному культурному розвитку й моральному вдосконаленні, почуття причетності до культурних досягнень наших пращурів.
Опорні поняття: теоцентризм, дуалізм, символізм, креаціонізм, фіналізм (есхатологія), провіденціалізм, агіографія, іконографічний канон. цезаропапізм, билини, глаголиця, етнос, язичництво, ідоли, графіті, християнство, Лавра, Оранта, «Руська правда», фреска, апокрифи, культ, громада, житіє, православ’я, літопис, зернь, скань, перегородчата емаль, скоморохи.
П Л А Н
1. Хрещення Русі та його значення у розвитку культури східних слов'ян.
2. Загальні риси картини світу середньовічного христианина-европейця та їх проява у пам ятках давньоруської духовної культури.
3. Архитектура, іконопис, живопис, література та літописання, прикладне мистецтво, фольклор.
4. Право і законодавство Київської Русі.
Культура Київської Русі утворює фундамент духовності українського народу. Своїм виникненням вона зобов(язана півторатисячорічній історії слов(янських народів, на протязі якої у східних слов(ян з(явилися засади аграрно-ремісницької цивілізації: міста, монументальна архітектура, писемність, законодавство, державність, феодальні виробничі відносини. Культура Київської Русі формувалася внаслідок не тільки її іманентного розвитку, але й під впливом оточуючих народів. Найбільш значний вплив до ХІІ ст. на формування культури Київської Русі зробила Візантія, найбільш могутня, високорозвинута культурна держава у Європі. Хрещення з(явилось для Русі своєрідною духовною революцією. Запровадження християнства на Русі та його позитивні наслідки для розвитку культури. Християнська релігія та церква як найважливіший чинник розвитку даньоруської (праукраїнської) культури.
Загальні риси картини світу середньовічного христианина-европейця: теоцентризм (грец. Theos Бог + лат. Centrum центр кола) – спосіб світосприйняття, в основі якого лежить розуміння Бога, як абсолютного, досконалого, найвищого буття, джерела всього життя і будь-якого блага. Дуалізм християнський - двоїстість, роздвоєність світу, світло і тьма, добро і зло, світ «горній» та «дольній». Писання ніколи не переносить Д. у сферу Божественного. Символ (від греч. "symbolon" - "знак") у християнському мистецтві сполучає два світу – бачимий та небачимий. Християнська художня культура наповнена символами. Приклади християнської символики у іконопису, храмі, літературі. Cпиритуализм (від латів. spiritualis - духовний) - це світогляд, що розглядає як основу дійсності дух. Духовність розглядається як абсолютний початок. Речове, тілесне не володіє дійсною цінністю і значущістю. Креаціонізм віра в те, що світ, людина створені вищою, надприродною силою. Провіденціалізм (від лат. providentia «провидіння») – релігійна світоглядна позиція, згідно якої розвиток суспільства, джерела і рушії його просування та кінцева мета загалом визначаються таємними, зовнішніми у відношенні до історичного процесу силами - провидінням (Богом). Історичний процес розуміється як шлях до есхатологічного Царствія Божого. Фіналізм (від латін. finalis - кінцевий, такий, що є метою) - религ. вчення про рух миру від його початку до зумовленого зверху кінця. Ф. протилежний концепціям вічності миру або циклічності його розвитку. Ф. - наслідок креационизма, він родствен телеології і эсхатологии. Есхатологія (грец.
·
·
·
·
·
·
·, «кінець») система поглядів і вірувань про кінець світу, а також про долю людства і Всесвіту після нього. У християнстві - концепція: «страшного суду». Їх проява у давньоруському мистецтві ( ікона, іконостас, храм, агіографічна література.
Нова релігія відкрила широкі врата для проникнення на Русь писемності, освіченості, літератури, кам’яного зодчества, хорового співу та ін. Носії прийшлої культури, греки, відносно швидко розчинилися серед набувших освіченість верств слов’янського суспільства. Русь за історично короткий час зуміла переробити запозичене у Візантії, створивши майже у всіх жанрах духовного виробництва невмирущі зразки самобутньої творчості. Собор Св. Софії у Києві, іконопис Алімпія, "Слово про закон та благодать " мітрополіта Ілларіона, літописи, "Слово о полку Ігоревім" - пам’ятки культури, що не мають аналогів у культурі Візантії. Культура Київської Русі об(єднала різноплемінне слов’янське суспільство, створила прийнятні умови для формування етнічної свідомості східних слов’ян, в першу чергу українців, зробила важливий крок до рівноправного входження східних слов’ян до цивілізованого світу європейських народів. Право і законодавство Київської Русі. «Руська Правда» Ярослава Мудрого як пам’ятка давньоруської правової культури. "Руська Правда" як документ, що висвітлює процеси зміцнення Київської Русі, причини її занепаду, тобто дає уроки позитивного і негативного досвіду для врахування в сучасній розбудові національної державності України. Значення культурної спадщини Київської Русі у розвитку української національної самосвідомості.

Тема 4. Українська культура литовсько-польскої доби (ХІУ- пер. пол. ХУІІ ст.).
Мета заняття:
Навчальна: визначити характерні риси української культури після розпаду Київської Русі у складних суспільно-політичних та історичних обставинах втрати державної незалежності. Виявити вплив европейського Відродження на культурне піднесення України в кінці ХУ - першій половині ХУ11 ст. та основні здобутки національної культури.
Розвиваюча: розвиток пізнавальних інтересів, умінь аргументовано обстоювати власні погляди на ту чи іншу проблему, толерантно ставитися до протилежних думок, користуватися науковою термінологією, аналізувати, оцінювати, пояснювати.
Виховна: виховання наполегливості в здобутті знань із дисципліни, потреби у постійному культурному розвитку й моральному вдосконаленні, національної самосвідомості.
Опорні поняття:
Унія церковна, магдебурзьке право, ренесанс, друкарство, «Апостол», Байда, братський рух, право ставропігії, гуманізм, полемічна література, меценат (донатор), колегіум, Червона Русь, єзуіти, полонізація, думи, Острозька Біблія, інтермедії.
П Л А Н
Історичні обставини розвитку української культури в литовсько-польську добу.
Ідеї Ренесансу в Україні. Розвиток освіти і наукових знань. Початок книгодрукування. Формування нової картини світу.
Полемічна література. Меценатство.
Діяльність Петра Могили.

Складні умови розвитку культури: роз’єднаність українських земель, відсутність єдиного політичного центру, агресія татарських орд. Більша частина українських земель потрапила під владу литовської держави. Але Х1У – ХУ1 ст. – це час подальшого формування українського народу. Державно-політичний сімбіоз із Литвою. Люблінська унія 1569 р. та її суперечливі наслідки для розвитку української культури.
Негативні наслідки. Ця угода сприяла: а) посиленню польської духовної експансії на українські землі, наступу католицизму; б) полонізації (ополяченню) української знаті; в) покріпаченню селян, що було остаточно затверджено Литовським статутом 1588 р. До позитивних наслідків унії можна віднести:
а) зближення українських земель із західноєвропейською культурою: через Польщу до України потрапляли ідеї Відродження, Реформації та Контрреформації; поширювалася західноєвропейська система освіти: українці навчалися в європейських університетах, прилучалися там до західноєвропейських наукових і художніх ідей, збагачували ними рідну культуру;
б) могутнє піднесення культурно-просвітницького руху, що сприяв зародженню та розвитку української національної самосвідомості. В процесі боротьби проти польсько-литовського панування поява на історичній арені українського козацтва. Під тиском несприятливих зовнішних обставин саме у цей час починається повільний процес трансформації традиційної народної культури, який з рештою привів до виникнення власне української культури.
У 1440 р. відновилося Київське князівство на чолі з Олельком Володимировичем. Центром духовного життя знову став Київ. Рoки прaвлiння Oлeлькoвичiв прoйшли сприятливo для Київськoї зeмлi, щo пeрeдусiм пoзнaчилoся нa пoжвaвлeннi дуxoвнoгo життя в центрі усix руськиx зeмeль – Києвi, a oсoбливo – у Києвo-Пeчeрськoму мoнaстирi, усипaльницi княжиx рoдiв. Oлeлькo i Сeмeн, зoкрeмa, кoштoм вeликим рeстaврувaли мoнaстирський сoбoрний xрaм Успiння Бoгoрoдицi; вiдмiчaють i вiдчутнe пoжвaвлeння книжнoстi, пiдтримувaнoї князями-мeцeнaтaми. Зoкрeмa, у Києвi в 1460-x рoкax дiяв нaукoвo-пeрeклaдaцький гуртoк, iнiцiйoвaний князeм Oлeлькoм. Зa кoрoткий чaс члeнaми гурткa були здiйснeнi пeрeклaди вiзaнтiйськиx xрoнiк Йoaнa Зoнaри тa Кoнстaнтинa Мaнaссiї, єврeйськиx трaктaтiв: з приклaднoї eтики – "Aрiстoтeлeвi врaтa", з aстрoнoмiї – "Шeстoкрил", "Кoсмoгрaфiя" тa "Лунник", з лoгiки – ряд твoрiв єврeйськoгo вчeнoгo Мoйсeя Мaймoнiдa тa aрaбськoгo фiлoсoфa Aль-Гaзaлi. Згaдaнi фiлoсoфськi кoмпiляцiї XI – XII ст. спирaлися нa iдeї Aрiстoтeля, тoж oстaннi зaвдяки пeрeклaдaм стaвaли дoступними для руськoгo читaчa.
Діяльність цього осередку дає змогу стверджувати суттєві зміни в орієнтації давньоруської культури вже у другій половині XV ст. Міцні зв'язки з Болгарією, Македонією, Сербією та іншими слов'янськими країнами спричинилися до помітної переорієнтації культури: від візантійської містичної традиції, яка вже вичерпала життєдайні сили, до традиції західноєвропейської з її життєстверджуючим раціоналізмом.
В часи Олельковицького правління відбудовувалися зруйновані татарами київські святині, насамперед Софійський собор, заново переписався Києво-Печерський патерик (1460 p., 1462 p.), з'являються перші українські рукописні книги "Листвиця" (1455 р.), "Златоструй" (1474 p.). Нове відчуття світу, розуміння ролі людини у світі, бажання передати власні знання і досвід майбутнім поколінням привели до виникнення книгодрукування. Олельковицьке відродження можна вважати початковим періодом формування гуманістичного світогляду в процесі становлення української культурі. В центрі уваги почало поставати земне життя людини та її діяльність.
Раннім гуманізмом в української культурі зазвичай називають період XV XVI ст., ознаменований діяльністю провідних учених вихідців із українських земель Юрія Дрогобича, Павла Русина, Лукаша з Нового Міста, Григорія Чуя, Станіслава Оріховського-Роксоляна та ін. Вони перші вивчили латинську мову, навчалися в європейських університетах, збагатили ренесансну культуру, насамперед, своїми творами, де відчутне нове розуміння людини-особистості, гордість за працю, за свій рід і батьківщину, бажання прославляти їх у світі.
Внесок у справу відродження української культурної самобутності Острозького культурно-освітнього осередку й також осередку при Києво-Печерській Лаврі.Особливо розквітнув осередок Лаври в часи урядування Петра Могили (16271646 pp.).Братський рух в Україні містить у своїй основі громади свідомих громадян навколо православних церков, своєрідні національно-культурні організації. Особливо інтенсивно подібні громади утворювалися в останній третині XVI ст. після Люблінської унії 1569 р. і в період підготовки Берестейської унії 1596 р. Полемічна література та її роль у духовному житті.
Епоха Ренесансу помітно вплинула на архітектуру й образотворче мистецтво, які розвивалися в контексті європейських архітектурних традицій і зазнали вагомого впливу ідей християнства. Архітектурні пам'ятки України цієї доби можна поділити на три групи: оборонні споруди, споруди-замки; церковне будівництво.Особливістю пам'яток архітектури й образотворчого мистецтва є те, що в них формувався український стиль. Він характерний для архітектурних споруд Західної України, де ренесансний стиль поєднувався з українським народним стилем. який був перенесений з дерев'яного у кам'яне будівницьтво.
Музика і театр. Виникнення жанрів світської музики: побутова пісня для триголосного ансамблю або хору (кант), сольна пісня зі супроводом, а також цехова інструментальна музика. Здобутки духовної культури українського народу початку XIV першої половини XVII ст. дають підставу говорити про її самобутні риси, тісний зв'язок її з гуманістичними ідеями.
ТЕМИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ І
Методологичні засади курсу. Становлення української культури.

ТЕМА 1. ФІЛОСОФСЬКО-ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ. (2 год.)
Мета заняття:
Навчальна:ознайомлення з проблемами генезісу культури та її відображенням у європейській свідомості, структурою і функціями культури, типологіями культур, принципами дослідження; знайомство з історичними закономірностями розвитку культури та української культурологічної думки.
Розвиваюча: розвиток пізнавальних інтересів, комунікативних здібностей курсантів, умінь пояснювати, аналізувати, доводити, аргументовано обстоювати власні погляди на ту чи іншу проблему, приймати участь у дискусії, толерантно ставитися до протилежних думок, користуватися науковою термінологією.
Виховна: виховання наполегливості в здобутті знань із дисципліни, потреби у постійному культурному розвитку.
Опорні поняття: культура, культурогенез, матеріальна культура, духовна культура, европейський культурно-історичний регіон, традіційна та інноваційна культури, цивілізація, світова культура, національна культура, народна культура, субкультура.

ПЛАН
1. «Історія української культури» як навчальна дисципліна. Предмет і завдання курсу.
2. Поняття культури.
а/ Виникнення та історична еволюція поглядів на культуру в европейській культурологічній думці.
б/ Структура, функції культури.
в/ Типології культур.
3. Генезіс культури.
4. Специфика «Історіі украінської культури» в системі юридичної освіти.

питання для самоконтролю та самоперевірки:
Що означає поняття "культура"?
Охарактеризуйте предмет курсу "Історія української культури".
Назвіть основні завдання курсу " Історія української культури ".
Пояснить, що таке «друга природа».
Як виникла культура, хто ії створює?
Які є підходи до визначення культури?
Що таке матеріальна і що таке духовна культура?
Чому поділ на матеріальну і духовну культуру в якийсь мірі умовний?
У чому полягає специфіка курсу "Історія українськлї культури" в системі юридичної освіти?
Охарактеризуйте зміст понятть "світова культура" та «національна культура».
Як співвідносяться поняття «національна» та «народна» культура?
Як співвідносяться поняття «культура» і «цівілізація»?
Теми рефератів та доповідей:
Поняття культури та її типологія.
Вплив релігії на розвиток культурно-історичних регіонів.
Українська культура в європейському культурно-історичному регіоні.
Концепції культури українських діячив.
Культура і цівілізація.
Національне та загальнолюдське в культурі.
Національний характер, свідомість і самосвідомість як феномен культури.
Взаімодія культур і національна самобутність народів.
Єдність і взаємозалежність світової та національної культур.
Загальнолюдські та національні цінності в системі культури.
Культура як засіб національної самоідентифікації.
рекомендована література:
Основна література:
Історія світової культури /За ред. Л.Т.Левчук. - К., 1994.
Історія української культури /За ред. І.Крип`якевича. - К., 1994.
Історія української та зарубіжної культури /за ред.С.М.Клапчука.- К.,2007.
Кравченко А.И. Культурология.- М., 2003.
Культурологія: теорія та історія культури. Навчальний посібник / За ред. І.І. Тюрменко, О.Д. Горбула – Київ., 2004.
Литвинов А.Н. Понятие и сущность культуры //Українська та зарубіжна культура. - Луганськ, 1996.
Литвинов О.М., Максимов М.Ф. Культурологія як метод дослідження у правознавстві // Філософія і право: культурно-історичні аспекти взаємодії.-Луганськ.: РРВ ЛДУВС, 2010.- С. 25-44.
Лекції з історії світової та вітчизняної культури /за ред. А.В.Яртися. -Львів., 1994.
Лобас В.Х. Українська та зарубіжна культура. – К., 2000.
Теорія та історія світовоі і вітчизняної культури. Курс лекцій.- К., 1993.- С. 7-64.
Українська та зарубіжна культура: Навч. посібник для вузів /М.М.Закович. – К., 2007.
Українська та зарубіжна культура: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни. – К., 2003.
Чорненький Я.Я. Культурологія: теоретико-практичний курс. - К., 2007.
Шевнюк О.Л. Культурологія. Навчальний посібник - К ., 2007.

Додаткова література:
Гачев Г. Национальные образы мира. - М., 1988.
Дашкевич Я. Хто такий Михайло Грушевський? // Наука и культура. Україна. – К., 1989. – Вип. 23.
Найдорф М.И. Введение в теорию культуры. Основные понятия культурологии. – Одесса, 2005.
Огієнко І. Українська культура. - К., 1992.
Павленко Ю.В. Передісторія давніх русів у світовому контексті. - К., 1994.

Семінар № 2. ВИТОКИ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ. (2 год.)

Мета заняття:
Навчальна: визначити джерела середньовічної культури східних слав’ян, охарактеризувати ранні форми культури на українських землях, з’ясувати значення давньогрецьких міст-держав для розвитку української культури як європейської, показати історичне значення впровадження християнства, та наслідки впливу візантійської культури з її античною складовою на культуру українського народу.
Розвиваюча: розвиток пізнавальних інтересів, комунікативних здібностей курсантів, умінь аргументовано висловлювати власні погляди, поважати думку товаришів, користуватися науковою термінологією, аналізувати, оцінювати, пояснювати.
Виховна: виховання наполегливості в здобутті знань із дисципліни, потреби у постійному культурному розвитку й моральному вдосконаленні, почуття причетності до культурних досягнень українського та інших народів, які мешкали на території України.
Опорні поняття: первісна культура, автохтонність, неоліт, енеоліт, синкретизм міфологічної свідомості, солярний культ, трипільська культура, кіммерійці, скіфи, сармати, таліон, звіриний стиль, культурний симбіоз, зарубінецька та черняхівська культури, політеїзм, слов’янський пантеон, двовірство, античний поліс, візантійська культура, монотеїзм, православ(я, теоцентризм, дуалізм, символізм, креаціонізм, фіналізм (есхатологія), провіденціалізм, агіографія, цезаропапізм.
План.
1. Ранні форми культури на українських землях.
а/ трипільська культура, б/кимерійська, скифська та сарматська культури, в/ культура стародавніх слов’ян–праукраїнців.
2. Античні міста-держави Північного Причерномор’я та їх культурний внесок. Значення античної спадщини в духовному розвитку європейського культурно-історичного регіону.
3. Візантія та її культурний вплив.
А) Християнство – світоглядна основа візантійської культури.
Б) Світове значення візантійської культурної спадщини та її вплив на культуру Київської Русі.

питання для самоконтролю та самоперевірки:
Що можна вважати автохтонними джерелами української культури?
В чому полягає специфика світосприймання первісної людини?
Пояснить, що таке синкретизм міфологичної свідомості?
Що ви можете розказати про світогляд стародавніх слав’ян-праукраїнців?
Якими були міфологичні уявлення стародавніх слав’ян?
Розкрийте зв(язок культури Візантії з античним спадком.
Проаналізуйте особливості світогляду людини средньовіччя на прикладі візантійської (давньоруської) ікони, мозаіки або фрески.
Як предстає картина світу православної людини в візантийському і давньоруському мистецтві? Проаналізуйте на прикладі храму, іконостасу.
У чому полягала типологічна відмінність суспільного ладу Візантії від інших країн Європи?
У чому полягали особливості східного християнства?
В чому проявився вплив Візантії на Київську Русь?

Теми рефератів та доповідей:
1. Культури кам’яного та бронзового віків на теріторії України.
2. Трипільська культура.
3. Культура античних полісів Північного Причерномор`я.
4. Державний устрій та право грецьких колоній на території України.
5. Вплив античної спадщини на розвиток української культури (на вибір курсанта: політико-правова уявлення, філософія, література, театр, образотворче мистецтво).
6. «Велике переселення народів» та його артефакти на українських землях.
7. Світове значення візантійськой культурної спадщини та її вплив на культуру Київськї Русі.
рекомендована література:
Основна література:
Лекції з історії світової та вітчизняної культури /за ред. А.В.Яртися. -Львів., 1994.- С.105-130.
Кордон М.В. Українська та зарубіжна культура: Курс лекцій.- К., 2007.
Культурологія: теорія та історія культури. Навчальний посібник / За ред. І.І. Тюрменко, О.Д. Горбула – Київ., 2004.
Культурологія: українська та зарубіжна культура. Навчальний посібник / M. M. Закович - К.: Знання, 2007.
Культурология / под ред. Шаповалова - М., 2004.- С.47 - 58.
Куманецкий К. История культури Древней Греции и Рима. – М..1990.
Максимов М.Ф. Древнегреческие поселения и города-государства на территории современной Украины //Українська та зарубіжна культура. Методичний посібник. Луганськ: ЛІВС. 1996.- С.17-30.
Попович М. Нарис історії культури України. – К.: Артек, 1999.
Садохин А.П. Культурология: теория и история культури – М., 2007.- С.342-381.
Теорія та історія світовоі і вітчизняної культури. Курс лекцій.- К., 1993.-С.94-99.
Яковенко Наталя. Нарис історії України з найдавніших часів до кінця XVIII ст. – К., 1997.
Додаткова література:
Антична література . Довідник.- К., 1993.
Антична культура і вітчизняна філософська думка.- К.,1990.
Античность как тип культури. - М., 1988.
Залізняк Л. Л. Від склавинів до української нації (Навчальний посібник). К.: Бібліотека українця, 1997. 256 с.
Залізняк Л. Л. Походження українців. В лещатах імперських міфів // Магістеріум. Археологічні студії. Вип. 20. Київ, НаУКМА, 2005.
Кнабе Г.С., Протопопова И.Л. Культура античности. // История мировой культуры. Наследие запада: Античность. Средневековье. Возрождение: Курс лекций. / Под ред.С.Д.Серебряного.- М., 1998.
Мировая художественная культура. Древние цивилизации. Тематический словарь. М., 2004.
Міфологізація етногенезу українців. Віталій Отрощенко, д.іст.н., проф.,завідувач відділом енеоліту-бронзи Інституту археології НАНУ, проф.НаУКМА.[ [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] ]
Толочко П. П. Несповідимі путі України.- К. 2004.
Словник античної міфології. - К., 1989.
Стаття для рецензування: Храпачевский Роман. Мифы украинства: Русь, Малая Русь и Украина.// «Вестник Юго-Западной Руси», № 1, 2006 г.
[ [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] ]
Інтерактивний проект «Історія України-Русі»:
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]


Семінар № 3. КУЛЬТУРА КИЇВСЬКОЇ РУСІ. (2 год.)
Мета заняття:
Навчальна: уяснити значення хрещення Київської Русі для подальшого розвитку її культури, засвоїти основні досягнення культури Київської Русі, визначити роль культури Київської Русі в історичній долі українського народу.
Розвиваюча: розвиток пізнавальних інтересів, комунікативних здібностей курсантів, умінь аргументовано обстоювати власні погляди на ту чи іншу проблему, толерантно ставитися до протилежних думок, користуватися науковою термінологією, аналізувати, оцінювати, пояснювати.
Виховна: виховання наполегливості в здобутті знань із дисципліни, потреби у постійному культурному розвитку й моральному вдосконаленні, почуття причетності до культурних досягнень українського та інших народів, які мешкали на території України, гордість за предків, які створили самобутню культуру.
Опорні поняття: билини, глаголиця, етнос, язичництво, ідоли, графіті, християнство, Лавра, Оранта, «Руська правда», фреска, апокрифи, культ, громада, житіє, православ’я, літопис, зернь, скань, перегородчата емаль, скоморохи.
План.
1. Хрещення Русі та його значення у розвитку культури східних слов'ян.
2. Архитектура, іконопис, живопис, література та літописання, прикладне мистецьтво, фольклор.
3. Правова культура Київської Русі.
4. Значення культури Київської Русі в історичній долі українського народу.

питанНя для самоконтролю та самоперевірки:
Назвіть три основні гілки стародавніх слов'ян та регіони їх розселення.
Охарактеризуйте міфологічні уявлення стародавніх слов'ян.
Чим відрізняється язичництво від християнської релігії?
Назвіть історичні витоки східнослов'янської культури.
Чи були інші варіанти вибору загальносуспільної релігії окрім християнства?
Чому християнство було обрано як загальносуспільна релігія?
Яке значення для культури Київської Русі мало прийняття християнства?
Які заслуги перед українською культурою Володимира Великого та Ярослава Мудрого?
В чому полягав зв'язок культури Київської Русі та культури античності?
В чому проявився вплив Візантії на Київську Русь?
Які риси «візантійського стилю» в мистецтві Київської Русі Ви можете назвати?
Что таке іконографія?
Що таке «Руська Павда»?
Яке місце займав народний звичай у українському праві доби середньовічча?
Порівняйте рівень розвитку правової культури Візантії та Київської Русі.
Який зв'язок культурної спадщини Київської Русі і сучасності.
Теми рефератів та доповідей:
Дослов’янські народи на території сучасної України та їх культурні досягнення.
Культура слов'янських племен.
Культура і релігія дохристиянської Русі.
Легенди, пов'язані з заснуванням Київської Русі.
Запровадження християнства і його вплив на розвиток культури.
Виникнення слав`янської письменності.
Древньоруська культура часів Ярослава Мудрого.
Візантийське право та становлення правової культури Київської Русі.
Основні центри давньоруської культури.
Літописання і література Кіївської Русі.
Визначні культурно-освітні діячи Київської Русі.
Співвідношення запозиченого і самобутнього в культурі Київської Русі
Культура Київськой Русі і античність.
Культурний вплив Візантії на Київськую Русь.
Культурна спадшина Київської Русі і сучасність.
Софія Київська та її значення в духовній культурі українського народу.
Кримський С. Ікона та світло софійности / С.Кримський // Філософська душа, 2007.,№3. С.119- 127 (прорезензуйте статтю).
Культура Галицько-Волинського князівства.
рекомендована література:
Основна література:
Аркас М. Історія України -Русі. - Одеса, 1994.
Білик Б.І., Горбань Ю.А., Калакура Я.С. Історія української та зарубіжної культури: Навч. посібник. – К., 1999.
Володимир Бокань, Леонтій Польовий: Історія культури України.- К. МАУП, 2002 - 255 с.
Грушевський М.С. Ілюстрована історія України. - К., 1992.
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
Історія української культури: лекції за ред. Д.Антоновича. К., 1994.
Історія української культу в 5-ти т. Т.1 Розділ 9.Київська Русь К., 2001.
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
Лекції з історії світової та вітчизняної культури. - Львів, 2005.
Лобас В.Х. Українська та зарубіжна культура. – К., 2000.
Методичний посібник з курсу “Історія української та зарубіжної культури”. – Луганськ: ЛДПУ імені Тараса Шевченка, 2000.
Полікарпов В.С. Лекції з історії світової культури. - Харків, 1995.
Попович М. Нарис історії культури України. – К.: Артек, 1999.
Полікарпов В.С.Лекції з історії світової культури.- К.,Знання, 2006
Резніков А.В. Народний звичай в українському праві // Філософія і право: культурно-історичні аспекти взаємодії.- Луганськ, РРВ ЛДУВС,2010.,С.165-174.
Субтельний О. Україна: Історія. - К., 1993.
Теорія та історія світової та вітчизняної культури. - К., 1993.
Українська та зарубіжна культура: Навч. посібник для вузів /За ред. М.М.Заковича. – К., 2000.
Українська та зарубіжна культура: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни. – К., 2003.
Чайка Т.О. Давньокиївські прообрази українського морального ідеалу //Феномен української культури: методологичні засади осміслення.- К.,1996.
Шевнюк О.Л. Культурологія.Навчальний посібник – К., Знання - Прес, 2007.
Яковенко Наталя. Нарис історії України з найдавніших часів до кінця XVIII ст. – К., 1997.
Додаткова література:
Авдусин Д.А. Материальная культура Древней Руси. - ВИ, 1972, №7.
Введение христианства на Руси. - М., Мысль, 1987.
Воронин М.Н., Кузьмин А.Г. Духовная культура Древней Руси. - ВИ, 1972.
Гуревич А. Я. Категории средневековой культуры. - М.: Искусство, 1984.
Залізняк Л.Л. Нариси стародавньої історії України. - К., 1994.
Зінченко А. Українське православ'я як культурно-історичний феномен // Генеза. - К., 1994. - С.242-247.
Знойко О.П. Міфи Київської землі та події стародавні. - К., 1989.
Комеч А. И. Древнерусское зодчество конца Х - нач. ХII вв.- М., Наука, 1987.
Культурология. История мировой культуры: учебное пособие для вузов /А.Н.Маркова, Л.А. Никитич и др.; Под ред. проф. А.Н. Маркова. - М., 1995, гл. 5.
Лазарев В.Н. Лазарев В.Н. Фрески Софии Киевской // В. Н. Лазарев. Византийское и древнерусское искусство / Статьи и материалы. М.. Наука, 1978. Стр. 65–115. [Електроний ресурс]
Лихачев Д. С. Человек в литературе Древней Руси. - М., 1970.
Лихачев Д.С. Крещение Руси и государство Русь. - Новый мир, №6, 1988.
Муравьев А.В., Сахаров А.Н. Очерки истории культуры IX-XVII вв. - М., 1984, гл. I.
Рыбаков Б.А. Мир истории: Начальные века русской истории. - М.,1984.
Удальцова З.В. Киев и Константинополь - культурные связи до XIII в. -ВИ, №4, 1987.
Яковенко Наталя. Нарис історії середньвічної та ранньомодерної України. - К., 2006.

Семінар № 4 УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА ЛИТОВСЬКО-ПОЛЬСКОЇ ДОБИ (ХІУ-ПЕР. ПОЛ. ХУІІ СТОЛІТТЯ).
Мета заняття:
Навчальна: визначити характерні риси української культури після розпаду Київської Русі у складних суспільно-політичних та історичних обставинах втрати державної незалежності. Виявити вплив европейського Відродження на культурне піднесення України в кінці ХУ - першій половині ХУ11 ст. та основні здобутки української національної культури.
Розвиваюча: розвиток пізнавальних інтересів, комунікативних здібностей курсантів, умінь аналізувати, оцінювати, пояснювати, аргументовано обстоювати власні погляди, приймаючи участь у дискусії, толерантно ставитися до протилежних думок та думок товаришів узагалі, користуватися науковою термінологією.
Виховна: виховання наполегливості в здобутті знань із дисципліни, потреби у постійному культурному розвитку й моральному вдосконаленні, національної самосвідомості на прикладах діяльності Юрия Дрогобича, Павла Русина, Костянтина Острозького, Мелетія Смотрицького, Петра Могили та інших діячів української культури зазначеної епохи.
Опорні поняття:
Унія церковна, олельковицький ренесанс, друкарство, «Апостол», Байда, братський рух, право ставропігії, гуманізм, полемічна література, меценат(донатор), Червона Русь, єзуіти, полонізація, думи, Острозька Біблія, інтермедії.
План.
1. Суспільно-політичні та історичні обставини розвитку української культури в литовсько-польскую добу.
2. Розвиток освіти і наукових знань. Початок книгодрукування. Діяльність Петра Могили.
3. Ідеї Ренесансу в Україні.
4. Полемічна література. Меценатство.
питанНя для самоконтролю та самоперевірки:
Звідки йшли впливи на українську культуру в литовсько - польську добу?
Які історичні події сприяли зміцненню західноевропейських культурних вплавов на Україну?
В чому виявились західноевропейські культурні впливи в литовсько-польську добу української культури?
Що зробили для розвитку української культури Костянтин Острозький та Петро Могила?
Як проявился вплив Ренесансу в культурі України літовсько-польської доби?
Яка була роль братств у розвитку української екультури?
Що таке полемічна література ?
Яке значення козацтва в розвитку культурного життя України?
Теми рефератів та доповідей:
Вплив культури Київської Русі на життя Литовського князівства
Братства та їх роль у розвитку української культури.
Боротьба українців проти асиміляторських заходів, за збереження національної культури.
Розвиток освіти на українських землях в литовсько-польську добу.
Початок книгодрукування в Україні.
Берестейська церковна унія (1596) і її наслідки для розвитку культури.
Україна Х1У-ХУ1 ст. і західноевропейські культурні впливи.
Українські освітні діячи: Юрий Дрогобич, Павло Русин, Костянтин Острозький, Мелентій Смотрицький, Петро Могила.
рекомендована література:
Основна література:
Бокань В., Польовий Л. Історія культури України.- К.,2002.
Історія української культури.У п’яти томах .Т.2 (Українська культура Х111 – першої половини ХУ11 століть) - К., 2001.
Культурологія: теорія та історія культури. Навчальний посібник / За ред. І.І. Тюрменко, О.Д. Горбула – Київ., 2004.
4. Культурологія: українська та зарубіжна культура. Навчальний посібник / M. M. Закович – К., 2007.
5. Кордон М.В. Українська та зарубіжна культура.-К., 2007.
6. Лекції з історії світової та вітчизняної культури / За ред Яртися А.В.-Львів., 2005.
7. Лобас В.Х. Українська та зарубіжна культура. – К., 2000.
8. Попович М. Нарис історії культури України. – К.: Артек, 1999.
10. Культурологія: українська та зарубіжна культура. Навчальний посібник / M. M. Закович - К.: Знання, 2007.- 567 c.
11. Українська і зарубіжна культура: Курс лекцій. - Львів, 2001.
12. Українська та зарубіжна культура: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни. – К., 2003.
Додаткова література:
Борисенко В. Курс української історії: з найдавніших часів до XX ст. - К., 1998.
Маланюк С. Нариси з історії нашої культури. - К., 1993.
Семчишин Я. Тисяча років української культури. - Львів, 1993
Хижняк 3. Києво-Могилянська академія. - К., 1988.
Юдкин І. Східно-західні взаємини української культури. Українознавсьтво в разбудові держави. Кн. 1.К.1994.
Культура українського народу /В.Русанівський та ін. - К.: Либідь, 1994.
Культурне відродження в Україні. - Львів, 1993.
Яковенко Наталя. Нарис історії середньвічної та ранньомодерної України. - К., 2006.
Яковенко Наталя. Паралельний світ. Дослідження з історії уявлень та ідей в Україні XVI-XVII ст. Київ: Критика, 2002.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2
Основні етапи розвитку української культури
ТЕМА 5. Українська культура другої половини ХУІІ-ХУІІІ. Козацька доба. (2 год.)
ТЕМА 6. Українська культура ХІХ ст. Становлення української національної ідеї. (2 год.)
ТЕМА 7. Українська культура у ХХ ст. Радянський період.
ТЕМА 7.1. Українська культура в першій половині ХХ ст (2 год)
ТЕМА 7.2. Українська культура в другій половині ХХ ст (2 год)
ТЕМА 8. Культура України в умовах державної незалежності. Проблеми та перспективи розвитку. (2 год.)

ДО ЗМІСТОВОГО МОДУЛЮ 2.
ТЕЗИ ЛЕКЦІЙ

Тема 5. Українська культура другої половини ХУІІ-ХУІІІ ст. Козацька доба.
Мета заняття:
Навчальна: з’ясувати культурне значення національно-визвольного руху під керівництвом Б.Хмельницького, ознайомитися з різноманітними проявами українського духу, його відображенням у пам’ятках культури. Показати роль козацтва в пробудженні національної самосвідомості; визначити специфіку українського барокко як провідного художнього стилю доби, як світовідчуття часу.
Розвиваюча: розвиток пізнавальних інтересів, умінь аргументовано обстоювати власні погляди на ту чи іншу проблему, толерантно ставитися до протилежних думок, користуватися науковою термінологією, аналізувати, оцінювати, пояснювати.
Виховна: виховання наполегливості в здобутті знань із дисципліни, потреби у постійному культурному розвитку й моральному вдосконаленні, національної самосвідомості та гордості за своїх героїчних предків, які своєю звитягою надавали поштовх українському народові та його найкращим представникам до створення зразків світової культури.

Опорні поняття: "Перше Відродження", братський рух, Берестейська унія, уніатська церква, козацтво, Києво-Могилянський колегіум (академія), панегірік, «шкільна драма», вертеп, парсуна, українське барокко, гротеск, бурлеск, просвітництво, національна самосвідомість.
П Л А Н
1. [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].
2. Києво-Могилянська академія. Видатні викладачі й студенти, їх роль в національній культурі.
3. [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ][ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].
4. Політико-правові ідеї українців Нового часу. Ф.Прокопович, П.Козельський, С.Десницький.
Визвольна война під проводом Б.Хмельницького як передумова формування нового типу української культури. Доба Руїни в української історії та культурі. На початку XVII ст. заворушення серед селян та козаків охопило всю територію України від Закарпаття до Слобожанщини. Вони підготували ґрунт для подальшої боротьби проти національно-релігійного гніту, яка була своєрідною формою руху за збереження української народності, її мови та культурних надбань.Тривале протистояння двох сил польського уряду та українського козацтва не могло не вилитися в гострий військовий конфлікт, який вибухнув у 1648 р. і став початком української національної революції.
Козацтво як головний чинник українського суспільно-політичного та культурного життя, проблема його походження. Первісна (легендарна) історія козацтва. Протистояння католицькій реакції та відхід від православ’я українських магнатів. Православна віра стає народною, захист її стає справою козацтва. Козацько-польська боротьба та її культурно-релігійні гасла. Підтримка козаками православної церкви. Герої козацтва: Самійло Кішка, Петро Сагайдачний. Прихильність Сагайдачного до справ української (православної) церкви та життя національного. Допомога війська Запорізького у відродженні Києва як центра культурного українського життя. Гетманщина як прообраз української держави: теріторіальний устрій, розподіл влади. Елементи демократизму в українській козацькій державі. Козацька старшина та рядове козацтво (чернь).
Відображення демократичного устрію Січі Запорізької в пам’ятках культури, малюнках більш пізнішого часу, але насамперед у думах та історичних піснях: про походи бойові, про які "стали ради радувати", про вибори на раді козацькій в Січі, про дружні відносини (й одночас добру дисципліну) зі старшиною, про визволення полонених та ін. Дума як пам’ятка козацької культури. Літописи як історико-літературний жанр. Козацький літопис. Виникнення ліричного жанру ( Маруся Чурай).
Початок ХУ111 ст. - це епоха поступової сінхронізації розвитку вітчизнячної культури із західноєвропейськими культурами. Формування моделі української культури Нового часу. Ідея «Великої, Малої та Білої Русі як неподільної дінастичної спадщини московського скіпетра». Формування концепції нової тотожності слов’янського населення російської держави як «трьох братніх народів».
Світоглядно-естетичні засади українського барокко: антіномічность, динамізм, нагромадження прикрас, алегорій та емблем, парадокс та надмірна театральність. Головні напрями европейського барокко. Інтерпретація барокко як національно-органічного стилю в українській культурі. Піднесення суспільного престижу освіти. Київо-Могилянська академія: історія виникнення та розвитку. Ректори академії. І.Мазепа та його роль в історії української культури. Перетворення «культури України» на «українську культуру». Барокко в українській архитектурі: декоративізм, орнаментальність та колористика як характерні риси. Рококо в українських архитектурних пам’ятках: Б.Ростреллі. Головні напрямки розвитку живопису: батальний та портретний жанри. Барокко в іконопису. Нові здобутки українського бароккового музичного мистецтва: Д. Бортнянський, М.Березовський, А.Ведель. Барокко як стильова домінанта епохи.
Друга половина ХУІІ-ХУІІІ століття- зміна світоглядних парадігм. У др. пол ХУІІІ ст. разом зі зміною культурної ситуації завершуеться період розвитку давньої української культури, ідеологичною основою якої були релігія і богослов’я. Перехід до нового етапу розвитку української культури з виразною світською та демократичною домінантою. Церква тепер виступала не консолідуючим, а нівелюючим чинником. Денаціоналізація переважної більшості української еліти як на Заході, так і на Сході.
Роль українців у розвитку світської російської культури у др. пол. ХУІІ–ХУІІІ ст. Внесок у становлення правової культури Російської імперії. Розвиток теорії природного права Ф. Прокоповичем, П.Я.Козельським. Правові ідеі С.Десницького, його концепція природно-історичного походження права та держави.

Тема 6. Українська культура XIX століття. Становлення української національної ідеї. (2 год.)
Мета заняття:
Навчальна: ознайомлення зі специфікою історико-культурного розвитку західного та східного регіонів України, розкриття причин радикалізації українського руху та закономірності поєднання у національно-визвольному русі ідей українофільства та федералізму з ідеєю незалежності, ідей соціального та національного визволення; показати значення цих процесів для піднесення української науки та художньої культури в ХІХ ст.
Розвиваюча: розвиток пізнавальних інтересів курсантів, умінь аргументовано обстоювати власні погляди на ту чи іншу проблему, толерантно ставитися до протилежних думок, користуватися науковою термінологією, аналізувати,оцінювати, пояснювати, давати різнобічну характеристику особистостям української культури, розкривати внутрішні мотиви їхніх дій.
Виховна: виховання наполегливості в здобутті знань із дисципліни, потреби у постійному культурному розвитку й моральному вдосконаленні, на прикладі яскравих особистостей української культури ХІХ ст. Т.Шевченка, І.Франка, М.Драгоманова та багатьох інших виховувати почуття патріотизму, відданості українському народові.

Опорні поняття: українофільство, ліберальний націоналізм, неославістський рух, циркуляр, романтизм, критичний реалізм, дворянський, народницький та революційно-демократичний періоди національно–культурного відродження, культурно-просвітницька діяльність, "Українське відродження", «Кирило-Мефодіївське братство», «Руська Трійця», громада, імпресіонізм, українська національна ідея, нація.
П Л А Н
Ідеї романтизму й слов'янського відродження. Початок національного культурного відродження українців.
Кирило-Мефодіївське братство, «Руська трійця», громади.
Освіта, література, музика, театр, архитектура, живопис.
Видатні діячі українського національно-культурного та політичного руху: М.Драгоманов (1841-1895), І.Франко (1856-1916), М.Грушевський (1866-1932), Б. Грінченко (1863-1910)

Суспільно-політичні обставини формування модерної української культури. Дворянський період національно-культурного відродження та його культурні здобутки. Формування української національної ідеї в середовищі українського дворянства. Поява перших загальних праць з історії України. «Історія Русів» як визначний твір української національно-політичної думки, проблема його авторства. В.Каразін та заснування Харківського університету. Формування нової української літератури. «Енеїда» І.Котляревського та народна мова в українській літературі. Витоки українського романтизму. Г.Квітка-Основ’яненко, Є.Гребінка, Л.Боровиковський, М. Костомаров, А. Метлинський. Організаційне оформлення світського театру. Поява професійного театру. Класіцизм в українській культурі. І.Мартос, В.Демут-Малиновський, К.Тон.
Специфіка історико-культурного розвитку західного та східного регіонів України. Романтизм в української культурі, его характерні риси та значення.
Українська культура другої половини Х1Х століття. Народницький період національно-культурного відродження. Кирило-Мефодіївське товариство та формування української національної ідеї. Творчість Т.Г. Шевченко, яка відкрила новий, вищій етап у розвитку української літературі і культури в цілому. В його творах органічно поєднано нещадне викриття самодержавно-кріпосницького ладу, тиранії, паразитизму поміщиків з оспівуванням визвольних прагнень народу, героїв-борців за його інтереси. Шевченко отстоював ідею єднання всіх слов’янських народів. Традиція Шевченко, що її наслідували українські митці, це боротьба за інтереси народу. З появою "Кобзаря" з перекладами творів генія українського народу на основні європейські мови вітчизняна культура, література придбала всесвітнього значення. Багатогранність творчості великого Кобзаря: романтичні, реалістичні, інші характеристики його спадщини. Історичне значення творчої діяльності Т.Шевченко.
Українська культурно-історична й філософсько-етична думка створила оригінальні концепції культурно-історичного процесу, які багато в чому були пов’язані з раннім слов’янофільством, і особливо з культурологічними поглядами Й.Г. Гердера та німецьких романтиків. Велику роль у цьому процесі відіграли праці М.Костомарова, П.Куліша, твори Т.Шевченка, діяльність Кирило-Мефодіївського братства. Основні ідеї братства були викладені в "Книзі буття українського народу", історичних творах Костомарова "Две русские народности", "Мысли об истории Малороссии", П. Куліша "Повесть об украинском народе" та ін. Важливіша думка: про особливі риси українського народу та його культури - волелюбність та природний демократизм, поетичність і віротерпимість. Інші думки - соціально політичні: про право кожного народу на державну самостійність, вільний розвиток мови та національної культури. Журнал "Основа". Ці ідеї, та інші, наприклад, "українську ідею", що активно розробляв М. Грушевський, усе піднесення української мови, літератури, мистецтва, культурного життя було в умовах досить жорстокого наступу реакційних, шовіністичних сил (указ П.Валуєва 1863 р., Ємський указ 1876 р.), коли заборонялось усе українське, стверджувалось, що його (українського) - мови, літератури, народу - не існує і т.п. навіть українські пісні дозволялось виконувати в концертах російською або французькою мовами. Існували цензура з цього приводу. Були й полегшення після звернення громад, але принципіальні ж заборони і обмеження зосталися в усій силі. Тому велика культурна робота була перенесена до Галичини: народовці зросли в числі і силі, працювали на ниві просвіти та літератури (приїжджали туди й мешкали там Куліш, Кониський, Нечуй -Левицький та ін.)
Важливішим фактором зрілості будь-якої нації є ступінь досягнень у мистецький сфері: формування національних шкіл у різних видах мистецтва, насамперед літературі, бо вона тісно пов’язана (через вербальну форму втілення образів) з іншими сферами духу (наукою, філософією тощо). Цей фактор як здійсненний та існуючий ми констатуємо саме в період, що ближче до кінця XIX ст. В літературі вже став Шевченко, а потім Куліш, Марко Вовчок, Федькович, Нечуй-Левицький та ін. А потім Франко, Леся Українка - і можна вже казати, що література має неперевершені, класичні зразки: школа національна в літературі є. В театрі це Старицький, Кропивницький, Карпенко-Карий, Садовський, Саксаганський, Заньковецька - це вже школа театральна. У музиці започаткував її М.Лисенко.
Найбільша постать після Шевченко - І.Франко. Політика і поезія, публіцистика й філософія, новелістика й літературна критика, повість і історія, література перекладів і редагування часопису - все це на найвищому якісному рівні. Його літературні та наукові писання придбали йому славу європейського письменника. Доля українського народу, його мови й культури, стремління простих селян і робітників до волі - постійні теми творів Франка. Шанування він мав за велику громадську роботу, публіцистично-журналістську діяльність.
У Франка, а також П. Грабовського, М. Коцюбинського, Лесі Українки відбились і нові для того часу для Західної України настрої до демократичних змін у суспільстві, про революційні настрої, що від європейських столиць до столиць російських простягали промені свого впливу. Це Франкові "Бориславські оповідання" та ін., Нечуя-Левицького "Микола-Джеря" та ін.; твори П. Мирного, драми Карпенка-Карого та ін. Суспільно політична думка відома писаннями М. Драгоманова (що став духовним вождем цілого покоління), Д.Антоновича, М.Грушевського, В.Винниченка та ін.
Еволюція українського музичного мистецтва. Виникнення української опери. М.Гулак-Артемовський («Запорожець за Дунаєм»), М.Аркас, П.Сокальський. Пісенний репертуар в музичному мистецтві. М.Леонтович, М. Лисенко. Внесок М.Лисенка в українську музичну культуру.
Проблеми радикалізації українського руху в ХІХ ст.; загальна характеристика процесу становлення і діяльності культурно-просвітницьких організацій в Західній Україні та їх значення у соціально-політичному житті регіону. Закономірність поєднання у національно-визвольному русі в Україні ідей українофільства та федералізму з ідеєю незалежності, ідей соціального та національного визволення. Значення національних і соціальних змагань в українському русі для піднесення української науки та художньої культури; на прикладі яскравих особистостей української культури - І.Франка, Б.Грінченка, М.Драгоманова.
Наприкінці XIX ст. виступає на громадську арену нове покоління українців, вихованих у поняттях і поглядах безкомпромісного українського націоналізму на широкій європейський основі, що розуміли значення культурної діяльності, займалися нею, але хотіли добути для українського народу всю повноту національних і політичних прав, йдучи поруч із всеросійським визвольним рухом, але своїм окремим шляхом. Тому й прізвища тут знайомі, бо демократично-революційний рух, як і національний потребував самих активних й талановитих людей. Харківський гурток українських студентів під проводом Д. Антоновича - потім Революційна Українська партія. Після жовтня 1905 р. - українські партії, клуби, товариства "Просвіта", українські видання. Участь у виборах в Думу. "Товариство Українських Поступовців". Столипінська реакція. Політична боротьба за автономію України.


Тема 7. Українська культура у ХХ столітті. радянський період (4 год.)
Тема 7.1. уКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА В першій половині ХХ СТОЛІТТя.

Мета заняття:
Навчальна: розкрити ускладненість напрямків розвитку української культури в ХХ ст., в умовах кризового стану сучасної цивілізації, розкрити специфіку культурно-історичного розвитку України у окремі періоди доби.
Розвиваюча: розвиток пізнавальних інтересів та комунікативних здібностей курсантів, умінь аргументовано обстоювати власні погляди на ту чи іншу проблему, толерантно ставитися до протилежних думок, користуватися науковою термінологією, аналізувати, оцінювати, пояснювати, давати різнобічну характеристику особистостям української культури, розкривати внутрішні мотиви їхніх дій.
Виховна: виховання наполегливості в здобутті знань із дисципліни, потреби у постійному культурному розвитку й моральному вдосконаленні, виховувати на зразках історії української культури несприйняття проявів тоталітаризму у суспільно-політичному та культурному житті.

Опорні поняття: модернізм, авангардизм, абстракціонізм, кубофутуризм, "українізація", "коренізація," пролеткульт, науково-технічна революція, експресіонізм, абстракціонізм, концептуалізм, індустріальна і постіндустріальна цивілізація, тоталітаризм, «розстріляне відродження», маргінальність, "лисенковщина", соціалістичний реалізм, космополітизм, ждановщина.
П Л А Н
1. Історичні умови і визначальні фактори розвитку культури у перш. пол. ХХ ст.
2. Культурне життя на початку ХХ ст. Реалізм, модернізм та авангард в української культурі.
3. Стан культури у 30-х роках. «Розстріляне Відродження».Тоталітаризм і культура.
4. Розвиток української культури в період війни 1941-1945 рр. та в перше повоєнне десятиліття. «Ждановщина» в Україні.

Антитеза раціоналістичній традиції Просвітництва, що яскраво проявила себе у романтизмі, далі сприяє розвитку ірраціоналістичних та інших напрямів світоглядної орієнтації. Світ навколо стає все більше неприродним, ворожим до людини. З другого боку, величезні успіхи технічного та наукового напрямів стала основою надоптимістичного погляду на можливості людини. Перша тенденція до осмислення людини, її душі, її місця у світі є екзистенціальна. Друга, що розглядає значення самої людини в історії та світі через її успіхи є позитивістська. Ці напрями відбилися у всіх сферах життя людства. У праві теж, як і в сфері політико-державній.
Величезні успіхи природознавчих наук, техніки сприяли настроям зневажливого та т.п. (нігілістичного) відношення до історичних досягнень культури. Досить широкою в європейському масштабі була течія негативної, заперечної, зневажливої оцінки минулого, традиційного. Крайні вияви цього процесу були у всіх сферах культури, від науки до політики та прожектів державного устрою. Нігілізм культурний в конкретних історичних умовах народів; нігілізм науковий та ін., в тому числі нігілізм правовий. Останній мав досить сприятливий грунт у східнослов’янських народів, що входили до складу Російської імперії, у тому числі українського. Велику роль у наростанні могутності цього процесу зіграла ідеологія марксизму в російсько - ленінському її тлумаченні.
Прагнення до радикального оновлення життя, відбилось у розвитку мистецтва. Модернізм. Акцент на новацію. Пошуки нових змістовних та формальних принципів творчості, і як наслідок, відмова від канонів мистецтва епох, що передували йому. Авангардистські тенденції. Початок ХХ ст. – розвиток української культури в контексті европейського та світового процесу. Тенденції новаторства та европеізації в українській культурі начала ХХ ст. Дискурс европейського модернізму в українській художній культурі: символізм, неоромантизм, неокласика, експресіонізм, психологізм. М.Рильський, П.Тичина., І.Труш, Г. Нарбут, О.Богомазов, О.Екстер, К.Малевіч. М.Бойчук, Український авангард, його течії: експресіонізм, неопримітивізм, неовізантізм, кубофутурізм, супрематізм. Світове значення творчості О. Архипенка. Лесь Курбас та його театр «Березіль»: «поворот до Європи» в українському театральному мистецтві. Нові імена в української драмотургії: І. Кочерга, М. Куліш. Формування національного мізичного стилю: синтез класичних і сучасних тенденцій. М.Леонтович, К.Стеценко.
В той же час - початок наступу на інтелігенцію, розповсюдження та впровадження, насамперед в містах, ідей Пролеткульту, які заперечували будь-яке традиційне мистецтво, значення історичного минулого. Літературно-мистецькі організації - природний шлях розвитку художньої культури - різноманітність ідейних і творчих напрямів ("Гарт", ВАПЛІТЕ, Ланка-Марс, ін.).
Український культурний розвиток в умовах радянської системи, його суперечливість. Політика «коренізації» та «українізації», їх суперечливість, результати, причини припинення. Боротьба с неписьменністю як важливе досягнення соціалістичного строю. Реформа освіти. Запровадження обов’язкового початкового навчання. Успіхи українізації (українська мова – державна, українські університети в Києві та Кам’янці) відроджувалось наукове життя. Поява нових культурно-просвітницьких та художньо-творчих організацій. Проблеми функціонування наукових установ (А.Кримський, М.Грушевський та Українська академія наук.). Причини припинення політики «украінізації».
Початки українського кіномистецтва. Київська та Одеська студії. Творчість О.Довженка («Звенигора». «Арсенал», «Земля»). Дзіга Вертов і українське документальне кино.
З укріпленням сталінізму і становленням тоталітарного режиму в СРСР почався процес ідеологізації культурного процесу, це стосується всіх її галузей: науки, мистецтва, ін. У цілому феномен української культури 20-30-х років отримав в сучасному світі назву "Розстріляне Відродження". Фактично вільно творити стало можливим лише в еміграції. В Радянській Україні розвиток науки і художньої культури було п
· 24–єКк
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·‡
·L
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·підкорено так званому "соціальному замовленню" ідеологічного характеру. Творчість багатьох діячів культури, що почала розквітати в 20-ті роки, в роки 30-ті було перервано: або шляхом фізичного знищення (М.Хвильовий, М.Зеров, М.Драй-Хмара та ін.), або знищення як митців шляхом уніфікації під гаслом методу "соціалістичного реалізму" (П.Тичина, М.Рильський, Ю.Яновський та ін.). В цьому українська культура поділила трагічну долю інших національних культур, усіх народів СРСР.
Тоталітаризм як реакція "масової людини" на політичні і соціально-економічні кризи першої половини XX ст.: революції, світові і громадянські війни, затяжні економічні кризи. Масова маргіналізація населення, поява величезної кількості людей, "вибитих" з своїх соціальних груп (класових, професійних, сімейних, національних тощо). Маргінальність: викликане певними обставинами (урбанізацією, економічними кризами) знаходження індивіда поза своєю соціальною групою, а також розрив індивіда з груповими соціокультурними нормами. Результатом розпаду традиційних структур стала поява людей з послабленими соціальними зв'язками, які стали зручним об'єктом для маніпулювання, а у сфері політико-державній - поява тоталітарних режимів у першій половині XX ст. Основою тоталітаризму був державний устрій, де функції держави абсолютизувались, де інтереси індивіда та навіть народів ігнорувались. Усі сфери життя, культурного теж, регламентувались досить жорстко. Все підпорядковувалося одній класовій чи національній ідеї, все повинно було їй підполягати. Культ вождя як складова тоталітарної культури. Творчі установки, що виходили за рамки, відведені верховної радою, оголошувались ворожими.
Заангажоване мистецтво якщо давало великі досягнення, то перш за все не завдяки, а напроти, в протистоянні політико-державним вказівкам тоталітарних систем. Дуже складною є продовження жорстокого тиску тоталітарної держави класифікація мистецтва, але головними напрямами можна назвати реалізм та модернізм (з дуже високою часткою умовності). Реалізм в основному продовжував традиції реалізму XIX ст.
Розвиток української культури у період війни 1941-1945 рр.: патріотизм у добу тяжких випробувань та щире бажання захистити рідну землю від лютого ворога з заходу. Переважання героїко-патріотичної тематики в творчості українських діячів культури: поетів, письменників, театральних діячів, кінематографістів тощо.
Відбудова зруйнованої німецькими окупантами матеріальної бази культури. Продовження ідеологічного диктату та тиску на митців у перше повоєнне десятиліття. Адміністративне втручання у сферу наукової діяльності та художньої творчості. Розгром «реакційної теорії менделізму-морганізму» та звинувачення в Україні проти М.Гришка, С.Гершензона, Л.Делоне, І.Полякова. Безпідставна критика та звинувачення в буржуазному націоналізмові наукових праць «Короткий курс історії України», «Нарис історії України», творів М.Рильського, В.Сосюри, Ю.Смолича, К.Данькевича, Ю.Яновського, П.Панча, М.Стельмах, А.Малишка та інших.
Деформації в національно-мовній сфері та зменшення сфери вжитку української мови. Масове переведення навчальних закладів на російську мову викладання.
З важких воєнних випробувань українська культура вийшла знекровленою, але живою. Україна здобула можливість відродити науку, освіту, мистецтво, проте сталінізм не давав змоги повною мірою розгорнути широкомасштабні відроджувальні процеси та придушував будь-яку спробу пробудження національної самосвідомості.

Тема 7.2. уКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА В другій половині ХХ СТОЛІТТя.

Мета заняття:
Навчальна: розкрити ускладненість напрямків розвитку української культури в ХХ ст., в умовах кризового стану сучасної цивілізації, розкрити специфіку культурно-історичного розвитку України у окремі періоди доби.
Розвиваюча: розвиток пізнавальних інтересів курсантів, умінь аргументовано обстоювати власні погляди на ту чи іншу проблему, толерантно ставитися до протилежних думок, користуватися науковою термінологією, аналізувати,оцінювати, пояснювати, давати різнобічну характеристику особистостям української культури, розкривати внутрішні мотиви їхніх дій.
Виховна: виховання наполегливості в здобутті знань із дисципліни, потреби у постійному культурному розвитку й моральному вдосконаленні, виховувати на зразках історії української культури несприйняття проявів тоталітаризму у суспільно-політичному та культурному житті.

Опорні поняття: : тоталітаризм, десталінізація, постіндустріальне суспільство, науково-технічна революція, "українізація", русифікація, соціалістичний реалізм, «відлига», «шестидесятники», дисидентство, «самвидав», репресії.
П Л А Н
1. Українська культура в період «відлиги». «Шестидесятники».
2. Умови розвитку культури в 60-х - 80-х рр. Наростання кризових явищ у культурі.
3. Основні здобутки та втрати української культури радянського періоду.

Процес визволення духовного життя суспільства з під пресу сталінізму був непослідовний, хвилеподібний, пульсуючий та складався з декількох хвиль: 1953,1956, 1961 рр. Суперечливий характер оновлення чітко спостерігався в сфері культури, згубний вплив на яку справляла русифікація, найважливішими гаслами якої стали розквіт, зближення та злиття народів СРСР. У 1961 р. у новій програмі КПРС було оголошено курс на «формування нової людини» як неодмінної складової комуністичного будівництва. У той час асигнування на розвиток культури на душу населення в Українській РСР були значно нижчими, ніж у багатьох інших республіках СРСР, формувалися за «залишковим принципом».
В умовах русифікації українська інтелігенція виробила позицію «Захистимо українську мову!» та «Розмовляймо українською!». 1963 р. в Києві відбулася наукова конференція з питань культури української мови.
Розширювалися рамки для творчої, культурної та наукової діяльності: пом’якшення цензури, реабілітація відомих діячів культури, відміна ряду «помилкових» партійних постанов 40-х років, посилення контактів української інтелігенції з закордонними науковими центрами. Серед досягнень українських вчених побудова найбільшого в світі на той час прискорювача електронів (1964), створення в інституті кібернетики (академік В.Глушков) цифрової машини «Київ» (1960), керуючої машини «Дніпро» (1961), машин «Промінь» (1962) та «Мир» (1964), створення перших штучних алмазів в українському науково-дослідному конструкторсько-технічному інституті синтетичних надтвердих матеріалів АН УРСРС (1961). З’явилася низка суспільно-політичних, наукових, літературних журналів «Прапор», «Радянське літературознавство», «Український історичний журнал». Наприкінці 50-х років розпочалася публікація Української Радянської енциклопедії, історії українського мистецтва та ін. Проте суспільні науки перебували під особливим контролем цензури і служб ЦК КПУ.
На літературний та суспільний терени вийшла ціла плеяда творчої молоді: нове покоління українських письменників, критиків, поетів, художників, які, починаючи із руйнування стереотипів та пошуку нових форм у мистецтві, поступово усвідомили необхідність докорінного оновлення на засадах загальнолюдських цінностей всього суспільного життя. Це шестидесятники. Вони пройшли в своєму розвиткові всі стадії, які до них проходив національно-визвольний рух: етнографічну, культурно-просвітницьку і вийшли на рівень ідеологічно-політичного протистояння системі: І.Світличний, Є.Сверстюк, С.Караванський, В.Симоненко, А.Горська. Але починаючи з 1962 року піднімається хвиля гонінь: обмеження публікацій шестидесятників, створення перешкод перед ними при проведенні суто культурних справ, зростання тиску по фаховій лінії. Шестидесятництво стало інтелектуально-духовним підґрунтям розвитку руху опору в Україні, його новим етапом.
У ході антирелігійної кампанії 1950-60-х років відбувається адміністративне утвердження атеїзму, причиною якою був конфлікт між пануючою ідеологією та релігійною свідомістю. Створювалися відділи атеїзму, проводилися курси лекції з наукового атеїзму, значно підвищилися податки на релігійні громади (80 %), спрощувалася процедура припинення діяльності храмів.
Отже, у духовній сфері надзвичайно гостро відчувалася непослідовність, половинчастість, суперечливість хрущовських реформ. Демократичні прориви на окремих ділянка фактично блокувалися збереженням сталінізму на інших.
У 70-80і роки у школах України спостерігається обмеження сфери вжитку української мови. Нова хвиля русифікації розпочалася в листопаді 1978 року. Разом за 1960-80 роки кількість україномовних шкіл в республіці зменшилась на 8700 шкіл. У травні 1970 року в Ташкенті відбулася Всесоюзна науково-практична конференція «Російська мова - мова дружби і співпраці народів СРСР». У травні 1983 року ЦК КПРС та Рада міністрів СРСР видали таємну постанову «Про додаткові заходи щодо вдосконалення вивчення російської мови в загальноосвітніх навчальних закладах союзних республік». За заявами батьків учні могли звільнятися від вивчення української мови. Найцікавіші газети і журнали виходили російською мовою. Друк книжок українською мовою скоротився втричі. Відбувався соціальний тиск в містах на українську мову: на неї дивилися як на селюцьку мову.
У галузі освіти в 1966-67 роках почався перехід на нові програми, вводилися нові курси. За Конституцією 1978 року впроваджувалася обов’язкова середня освіта. Розвивалася професійно-технічна освіта. Збільшувалася кількість вищих навчальних закладів. Проте спостерігалося зниження якості навчання. В сільській місцевості закривалися малокомплектні початкові і восьмирічні школи. Рівень підготовки спеціалістів в професійно-технічних навчальних закладах не відповідав вимогам виробництва. Лише деякі внз Києва, Одеси, Харкова, Львова мали все необхідне для повноцінного навчального процесу. Якість знань студентів знижувалася внаслідок обов’язкової праці в студзагонах на колгоспних полях тощо.
У сфері науки в 1960 році налічувалося 46 тис. науковців, у 1977 - 213 тис. Наукову діяльність в Україні координувала АН УРСР ( Б. Патон). На тлі досягнень у сфері електрозварювання, біохімії, сільськогосподарських наук, гуманітарних наук відбувалося брутальне втручання партійних органів у наукову діяльність, між науковими розробками та впровадженням їх у виробництво проходило багато часу, що призводило до втрати інтересів до результатів праці. Недостатність фінансування. Негативне сприйняття московським керівництвом «Історії міст і сіл України». У 1965 році стаття М.Брайчевського для історичного журналу «Приєднання чи возз’єднання?» не була надрукована, але потрапила без відома автора в самвидав, що коштувало М.Брайчевському втрати роботи за фахом. На початку 70-х років співробітники інституту археології під керівництвом Ф.Шевченко. були звинувачені в історичних, методологічних і теоретичних помилках, в антирадянській діяльності - співробітники інституту філософії Є.Пронюк, В.Лісовий.
Протиріччя та труднощі суспільного життя 60-80-х рр. відбилися на стані літератури та мистецтва України. Офіційними виконавцями волі партії були відповідні суспільні організації, союзи письменників, художників, композиторів. Вони виконували функції тиску на діячів культури. Культивувалися кон’юнктура, пристосовництво, намагання вгодити вищому партійно-державному керівництву. Виконання волі партії стимулювалося лауреатськими званнями, преміями, почестями, матеріальним достатком. На позиціях офіціозу і соціалістичного реалізму знаходилися О.Корнійчук, М.Бажан, Ю.Смолич, М.Стельмах, талановиті майстри пера. Але були й інші талановиті діячі, яких номенклатурні кола сприймали вороже. У 1968 році розгорнулася кампанія травлі О.Гончара за його роман «Собор», Р.Іваничука за роман «Мальви», Ліни Костенко та інших. Посилення цензури, виключені зі спілки письменників М. Лукаш, І. Дзюба, В. Некрасов та інші. Трагічно склалася доля В.Стуса, одного з найяскравіших поетів 20 ст., Івана Світличного та інших, арештованих та відправлених у заслання.
В умовах русифікації чимало художніх колективів змогли зберегти національний колорит і високий творчий потенціал: хор ім. Верьовки, капела «Думка», ансамбль танцю ім. Вірського. Проте в 1971 р. було розформовано хор «Гомін», який налічував близько 160 учасників, а його керівник Л.Яценко виключений зі спілки. Яскраву серію пісенних творів створили Платон Майборода, О.Білаш, В.Івасюк, який у 1979 році трагічно загинув за незрозумілих обставин. Українське оперне мистецтво презентували Є.Мирошниченко, Г.Ципола, Д.Гнатюк, А.Солов’яненко, А.Мокренко та ін. Русифікація охопила театральне мистецтво: в Києві був з семи театрів функціонував тільки один український, в Одесі з шести - також один. Фактично були відсутніми театральні колективи, які працювали на мовах інших народів, які населяли Україну.
Друга половина 60-70 років - це період формування українського поетичного кіно: «Кам’яний хрест» (Л.Осика), «Білий птах чорною ознакою», «Криниця для спраглих» (Ю.Ільєнко), «Вавилон 20» (І.Миколайчук), «Тіні забутих предків» (С.Параджанов). Втім ідеологічний диктат вимагав покладення цих фільмів на полицю. Доля творів літератури та мистецтва визначалася не професіоналізмом, а реакцією влади.
Розвивалася українська школа живопису. Немало художників виконували на «побажання» керівних інстанцій щодо зображення буден розвиненого соціалізму. Проте навіть в умовах тоталітарного режиму майстри кісті М.Дерегус, В.Чеканюк, Т.Яблонська, В.Шаталін, М.Серветник та інші, прославляючи природу рідного краю, демонструючи високу художню майстерність, сприяли формуванню естетичних смаків тощо.
Таким чином, в умовах русифікації та політичної реакції гостро стояло питання про самобутність українського народу, який за волею центрального керівництва мав трансформуватися в «радянський» народ. Кращі представники культури віддавали всі сили в боротьбі з цією загрозою.


Тема 8. КУЛЬТУРА УКРАЇНИ В УМОВАХ ДЕРЖАВНОЇ НЕЗАЛЕЖНОСТІ. ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ.
Мета заняття:
Навчальна: визначити історичні умови розвитку культури в умовах здобуття незалежності України, показати специфіку розвитку національної культури в умовах перехідного періоду.
Розвиваюча: розвиток пізнавальних інтересів курсантів, умінь аргументовано обстоювати власні погляди на ту чи іншу проблему, толерантно ставитися до протилежних думок, користуватися науковою термінологією, аналізувати,оцінювати, пояснювати, давати різнобічну характеристику особистостям української культури, розкривати внутрішні мотиви їхніх дій.
Виховна: виховання наполегливості в здобутті знань із дисципліни, потреби у постійному культурному розвитку й моральному вдосконаленні, переконаності в необхідності подолання тоталітарного мислення в суспільній та індивідуальній свідомості, вивчення світового та національного культурного досвіду, зібрання і відновлення всіх істинних цінностей, створених нашим народом за його багатовікову історію.
Опорні поняття:
діаспора, державна мова, духовна свобода, плюралізм, толерантність, еклектика, масова культура, елітарна культура, кітч, контркультура, постіндустріальна цивілізація, перебудова, гласність, «Рух», деполітизація, лібералізація, державна мова, духовна свобода, плюралізм, толерантність, еклектика, кітч, постмодернізм.
П Л А Н
1. Соціокультурна ситуація в часи перебудови та становлення незалежності України.
2. Масова культура та її вплив на культурний світовий процес. Масова та елітарна культури в Україні.
3. Розвиток української культури в ХХ1 столітті: проблеми та перспективи.

Після початку проведення політики перебудови, гласності і демократизації в Україні відбувається широке національно-демократичне піднесення. Роль українських літераторів у громадсько-політичному житті. Газетно-журнальний бум періоду перебудови й гласності. Піднесення національної самосвідомості, становлення демократії. Нове відкриття історії (яке супроводжується й міфологізацією минулого) широкі дискусії про гетьмана І. Мазепу, про діяльність Центральної Ради, радянсько-німецький договір 1939, публікація матеріалів про голод 19321933 рр. Друкуються раніше заборонені книги, виходять на екрани фільми. Перші контакти з діаспорою. Творча інтелігенція та створення Народного Руху України.
Після здобуття Україною незалежності в 1991 р. - новий етап розвитку українського суспільства. Україна як суверенна демократична держава, початок радикальних реформ. Перехідний характер сучасного періоду. Нова соціокультурна ситуація в суспільстві: нові соціально-економічні умови, форми власності, характер стосунків між людьми, система цінностей. Втрати й здобуття. Новий статус національної української культури. Вплив на всі сфери суспільного життя економічної кризи.
Питання про національну мову як найважливіше для розвитку культури. У 1989 р. ухваленння Верховною Радою «Закону про мови в Українській РСР». Статус української мови як державної. Перехід на українську мову державних органів, засобів масової інформації, установ культури, освіти. Труднощі, які стоять на цьому шляху. Етнонаціональна та мовна більшості не співпадають. Реальна ситуація двомовності української нації. Теоретичні пошуки нової моделі української культури в умовах заключного десятиліття ХХ століття.
Явище "масової культури" як характерна складова світової культури ХХ століття. Спрощення та примітивізація культурних цінностей, розраховане на максимально просте споживання культурної продукції, що не вимагає зайвих інтелектуальних та емоційних зусиль. Мас-медіа: газети, радіо, телебачення, кіно тощо. Приклади прояви критичного характеру в молодіжній культурі. Масова та елітарна культури в українському контексті.
Постмодернізм в сучасному українському мистецьтві. Нове покоління літераторів. Постмодернізм у сучасній українській літературі ( Ю.Андрухович, О.Забужко, Ю. Іздрик, Л. Дереш, О.Ульяненко). Проблеми і досягнення українського кино. Вища освіта в Україні: тенденції і специфика. Болонська система. Завдання духовного відродження України. Необхідність подолання тоталітарного мислення в суспільній свідомості, вивчення світового та національного культурного досвіту, зібрання і відновлення всіх істинних цінностей, створених нашим народом за його багатовікову історію

ТЕМИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ ІІ
Основні етапи розвитку української культури
Семінар № 5. УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХУІІ –ХУІІІ СТ. КОЗАЦЬКА ДОБА.(2 год.)
Мета заняття:
Навчальна: з’ясувати культурне значення національно-визвольного руху під керівництвом Б.Хмельницького, ознайомитися з різноманітними проявами українського духу, його відображенням у пам’ятках культури. Показати роль козацтва в пробудженні національної самосвідомості; визначити специфіку українського барокко як провідного художнього стилю доби, як світовідчуття часу.
Розвиваюча: розвиток пізнавальних інтересів, комунікативних здібностей курсантів, умінь аргументовано обстоювати власні погляди, толерантно ставитися до протилежних думок, користуватися науковою термінологією, аналізувати, оцінювати, пояснювати.
Виховна: виховання наполегливості в здобутті знань із дисципліни, потреби у постійному культурному розвитку й моральному вдосконаленні, національної самосвідомості та гордості за своїх героїчних предків, які своєю звитягою створювали підгрунтя українському народові та його найкращим представникам до створення зразків світової культури.
Опорні поняття: "Перше Відродження", братський рух, Берестейська унія, уніатська церква, козацтво, Києво-Могилянський колегіум (академія), панегірік, «шкільна драма», вертеп, парсуна, українське бароко, гротеск, бурлеск, просвітництво, національна самосвідомість.
П Л А Н
1. [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].
2. Києво-Могилянська академія. Видатні викладачі й студенти, їх роль в національній культурі. Г.Сковорода.
3. [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ][ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].
4. Політико-правові ідеі українців Нового часу. Ф.Прокопович, П.Козельський, С. Десницький про походження держави і влади.

питання для самоконтролю та самоперевірки:
Назвіть чинники культурно-національного руху в ХVІ столітті.
Чому провідне місце у культурно-національному русі ХVІ століття відігравали українці-міщани?
Чому братські школи були осередком знань і національного духу? Перечисліть здобутки українських братств.
В чому суть філософських поглядів Г.Сковороди?
Що ви знаєте про київського митрополита Петра Могилу?
Чим обумовлене підключення козацтва до процесу культурно-національного Відродження в Україні у кінці ХVІ - першій пол. ХVІІ ст.?
Які козацькі літописи Ви знаєте?
Чому центром Першого національно-культурного Відродження була православна церква?
Що Ви знаєте про походження козацтва?
Які чинники слугували основними ідеологічними засадами козацтва?
Що Ви можете сказати про ставлення козаків до християнської віри?
Які Ви знаєте історичні думи та пісні про козаків?
Наскільки ідеалізований сьогодні образ козацтва? Наскільки цей образ відповідає дійсності?
Виявіть чинники генези українського барокко, у чому полягає відмінність українського барокко від західноєвропейського?
Який вплив мала українська культура на розвиток культури Росії у ХVІІ ст.?
теми рефератів та доповідей:
1. Виникнення Запорозької Січі. Економіка, військовий побут козацтва.
2. Герої козацтва в українській народній творчості.
3. Культурні традиції Січі.
4. Значення українських гетьманів та їхній вплив на культурне життя країни.
5. Духовна культура козацтва.
6. Образ Марусі Чурай в українській культурі.
7. Українське бароко.
8. Києво-Могилянська академія та її роль в історії культури України.
9. Вплив гуманістичних ідей Відродження на українську культуру.
10. Образотворче мистецтво України та архітектура ХVІІ - ХУ111 ст.
11. Внесок українців в розвиток російської культури ХУ11-ХУ111 ст.
11. Образ Мазепи в художній культурі.
12. Політико-правові ідеї видатних українців ХУ111 ст. (Ф.Прокопович, П.Козельський, С.Десницький).
13. Видатні українці –діячі культури Російської імперії.
рекомендована Література:
Основна література:
Аркас М. Історія України -Русі. - Одеса, 1994.
Білик Б.І., Горбань Ю.А., Калакура Я.С. та ін. Історія української та зарубіжної культури. Навч. посібник. - Київ, 1999.
Горський В. – Філософія в українській культурі.- К. 2001.
Грушевський М.С. Ілюстрована історія України. - К., 1992.
Злотіна Т.В. Проблема походження держави й верховної влади в працях вітчизняних мислітелів ХУ111 століття: від релігійного до філософського обгрунтування // Філософія і право; культурно-історичні аспекти взаємодії. - Луганськ, РРВ ЛДУВС, 2010. С.91-107.
Історія української культури / За загал. ред. І.Крип’якевича. - К., 1994.
Історичні витоки військової культури українського козацтва / Ю.С. Фігурний; Ред.: Л.Л. Залізняк; Ін-т українознав. Київ. нац. ун-ту ім. Т.Шевченка. 2-е вид. К.: Вид-во "Б-ка українця", 1999. 123 с.
Історія української культури.У п’яти томах .Т.3 - К., 2001-2006.
Культурологія: теорія та історія культури. Навчальний посібник / За ред. І.І. Тюрменко, О.Д. Горбула – Київ., 2004.
Культурологія: українська та зарубіжна культура. Навчальний посібник / M. M. Закович - К.: Знання, 2009.
Лекції з історії світової та вітчизняної культури. - Львів, 2005.
Огієнко І. Українська культура. - К., 1992.
Павленко С.О. Іван Мазепа як будівничий української культури .- К., 2005.
Полікарпов В.С. Лекції з історії світової культури. - Харків, 1995.
Попович М. Нарис історії культури України. – К.: Артек, 1999.
Резніков А.В. Народний звичай в українському праві // Філософія і право: культурно-історичні аспекти взаємодії.- Луганськ, РРВ ЛДУВС, 2010., С.165-174.
Теорія та історія світової та вітчизняної культури. - К., 1993.
Толочко П.П. Несповідимі путі України: Вибрані науково-популярні та публіцистичні праці за 19982003 рр. К.: «АртЕк», 2004.
Українська та зарубіжна культура: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни. – К., 2003.
Хижняк З.I., Манькiвський. Iсторiя Киево-Могилянськоi академii. - Киев 2003.
Шевнюк О.Л. Культурологія: Навч. посіб. – К., 2007.
Додаткова література:
Грушевський М.С. Ілюстрована історія України. - К., 1992.
Дорошенко Д. Нарис історії України: В 2-х т. - К., 1992. - Т. 2.
Иваньо И.В. Очерк развития эстетической мысли на Украине. - М., 1981.
Лобас В.Х. Українська та зарубіжна культура. – К., 2000.
Кияниця М. Українське бароко як явище світової культури // Образотворче мистецтво. - 1990. -№4.-С. 30-31.
Андрій Окара. Українська та великоруська культури у ХVII столітті: культурний вплив чи культурний конфлікт? Дивись на сайті: «Українська історична бібліотека»: [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
Павленко С.О. Іван Мазепа як будівничий української культури .- К., 2005.
Історичні витоки військової культури українського козацтва / Ю.С. Фігурний; Ред.: Л.Л. Залізняк; Ін-т українознав. Київ. нац. ун-ту ім. Т.Шевченка. 2-е вид. К.: Вид-во "Б-ка українця", 1999. 123 с.
Полікарпов В.С. Лекції з історії світової культури. – Х., 1995.
Субтельний О. Україна: Історія. - К., 1993.
Українська культура: Лекції за ред. Дм. Антоновича. - К., 1993.
Українське барокко та європейський контекст.-К., 1991
Хижняк З. Києво-Могилянська академія (Історичний нарис).К. 2002.
Хижняк З.І., Маньківський В. К, Історія Києво-Могилянської академії - К.: 2003.
Чечот И.Д. Барокко как культурологическое понятие. // Барокко в славянских культурах. – М.,1982
Яковенко Наталя. Нарис історії середньвічної та ранньомодерної України. - К., 2006.
Яковенко Н. Паралельний світ: Дослідження з історії уявлень та ідей в Україні XVI-XVII ст. – К., 2002.

Тема 6. УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА Х1Х СТОЛІТТЯ. СТАНОВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕЇ. (2 год.)
Мета заняття:
Навчальна: ознайомлення зі специфікою історико-культурного розвитку українських земель у складі Російської та Австро-Угорської імперій, розкриття причин радикалізації українського руху та закономірності поєднання у національно-визвольному русі ідей українофільства та федералізму з ідеєю незалежності, ідей соціального та національного визволення; показати значення цих процесів для піднесення української науки та художньої культури в ХІХ ст.
Розвиваюча: розвиток пізнавальних інтересів курсантів, комунікативних здібностей, умінь аналізувати,оцінювати, пояснювати, аргументовано обстоювати власну думку, толерантно ставитися до протилежних думок, користуватися науковою термінологією, давати різнобічну характеристику особистостям української культури, розкривати внутрішні мотиви їхніх дій.
Виховна: виховання наполегливості в здобутті знань із дисципліни, потреби у постійному культурному розвитку й моральному вдосконаленні, на прикладі яскравих особистостей української культури ХІХ ст. Т.Шевченка, І.Франка, М.Драгоманова та багатьох інших виховувати почуття патріотизму, відданості українському народові.
Опорні поняття: українофільство, ліберальний націоналізм, неослав’янський рух, циркуляр, романтизм, критичний реалізм, культурно-просвітницька діяльність, "Українське відродження", «Кирило-Мефодіївське братство» «Руська Трійця», громада, імпресіонізм, українська національна ідея, нація.
П Л А Н
1. Ідеї романтизму й слов'янського відродження. Початок національного культурного відродження українців.
2. Кирило-Мефодіївське братство, «Руська трійця», громади.
3. Освіта, література, музика, театр, архитектура, живопис.
4. Видатні діячі українського національно-культурного та політичного руху: М.Драгоманов (1841-1895), І.Франко (1856-1916), М.Грушевський (1866-1932), Б. Грінченко (1863-1910) Леся Українка (1871-1913).

питанння для самоконтролю та самоперевірки:
Обґрунтуйте значний внесок М.Грушевського у розвиток української науки на рубежі ХІХ та ХХ століть.
Які заслуги І. Франка у розвитку украінської літератури на Західній Україні?
Чому М. Коцюбинського визнають представником українського імпресіонізму?
Яка роль І. Котляревського в становленні української літератури?
Яку роль зіграв Т. Шевченко в становленні української національної свідомості?
Хто автори українського національного гімну?
Яке місце займає Леся Українка в українській культурі
теми рефератів та доповідей:
"Руська Трійця".
Художні напрями в мистецтві України в другій половині ХІХ ст.
Тенденції розвитку української культури в ХІХ ст.
Значення романтизму для розвитку української культури.
Українська література наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст.
Українські університети наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст.
Український театр на зламі ХІХ-ХХ ст.
Б.Грінченко та його "Словник української мови".
М.Грушевський – видатний історик України.
І.Я.Франко – видатний діяч української культури.
М.Драгоманов та український соціальний і національний визвольний рух.
Леся Українка та її значення в українській культурі.
Античні та біблейські теми в творчості Лесі Українки.
Внесок видатних українців в розвиток російської культури Х1Х ст.
рекомендована Література:
Основна література:
Аркас М. Історія України -Русі. - Одеса, 1994. - С. 365-378.
Білик Б.І., Горбань Ю.А., Калакура Я.С. та ін. Історія української та зарубіжної культури. Навч. посібник. - Київ, 1999, розд.VII. §§ 5-8.
Бокань В., Польовий Л. Історія культури України. - К., 2002.
Грицак Я. Нарис історії України. Формування модерної української нації ХІХ-ХХ століття. К., 1996.
Грушевський М.С. Ілюстрована історія України. - К., 1992.
Грушевский М.С. Очерк истории украинского народа. - К., 1990.
Забужко Оксана. Філософія української ідеї та європейський контекст: франківський період. - К., Факт. 2006.
Забужко Оксана. Шевченків міф України. Спроба філософського аналізу.-К.: Факт., 2007.
Забужко Оксана Notre Dame d’Ukraine: Українка в конфлікті міфологій.- К.: Факт., 2007.
Історія держави і права України. - К., 1993. - Ч. 1. - С. 301-390.
Історія української культури /За загал. ред. І.Крип’якевича. -К., 1994.
Історія української культури. Т.1-4. К.: Наукова думка, 2001-2006.

Кордон М.В. Українська та зарубіжна культура 2-е вид. - К., 2007.
Культурологія: теорія та історія культури. Навчальний посібник / За ред. І.І. Тюрменко, О.Д. Горбула – Київ., 2004.
Культурологія: українська та зарубіжна культура. Навчальний посібник / M. M. Закович - К.: Знання, 2007.
Культурне відродження в Україні. - Тернопіль, 1994.
Культурологія навчальний посібник. Гриценко Т.Б., Гриценко С.П., Кондратюк А.Ю. – К., 2007.
Огієнко І. Українська культура. - К., 1992. - С. 118-138.
Попович М. Нарис історії культури України. – К., Артек, 1999.
Толочко П.П. Несповідимі путі України: Вибрані науково-популярні та публіцистичні праці за 19982003 рр. К.: «АртЕк», 2004.
Теорія та історія світової та вітчизняної культури. - К., 1993. - С. 147-151, 191-205, 311-384.
Українська культура: Лекції за ред. Дм. Антоновича. - К., 1993.
Українська та зарубіжна культура: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни. – К., 2003.
Шевнюк О.Л. Культурологія : Навч. посіб. – К., 2007.
Додаткова література:
Берковський Н.Я. Романтизм в Германії. - Л., 1973.
Горєлов М. Передвісники незалежної України. – К., 1996.
Дашкевич Я. Хто такий Михайло Грушевський? // Наука і культура. Україна. – К., 1989. – Вип.23.
Дорошенко Д. Нарис історії України: В 2-х т. - К., 1992. - Т. 2.
Забужко О.С.Notre Dame d’Ukraine: Українка в конфлікті міфологій. К., 2007.
Иваньо И.В. Очерк развития эстетической мысли на Украине. - М., 1981. - С. 106-286.
История эстетической мысли: В 6 т. - М., 1987. - Т. 4 . - С. 81-348.
Історія світової культури. - К., 1994. - С. 283-317.
Історія української культури /За загал. ред. І.Крип’якевича. -К., 1994.
Украинскиій вопрос в политике властей и в русском общественном мнении (вторая половина Х1Х в.).- СПб., 2000.
Павличко С. Дискурс модернізму в українській літературі.– К., 1997.
Смілянська В.Л. Батьки й діти // Штрихи до наукового портрету Михайла Драгоманова. – К., 1991.
Субтельний О. Україна: Історія. - К., 1993. - С. 255-416.
Українська культура: Лекції за ред. Дм. Антоновича. - К., 1993.
Українська суспільно-політична думка в ХХ ст. – Т.1. – Документи і матеріали. – К., 1983.

Тема 7. уКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА В ХХ СТОЛІТТІ (РАДЯНСЬКИЙ ПЕРІОД).
Тема 7.1. уКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА В першій половині ХХ СТОЛІТТя.
Мета заняття:
Навчальна: розкрити ускладненість напрямків розвитку української культури в ХХ ст., в умовах кризового стану сучасної цивілізації, розкрити специфіку культурно-історичного розвитку України у окремі періоди доби.
Розвиваюча: розвиток пізнавальних інтересів та комунікативних здібностей курсантів, умінь аргументовано обстоювати власні погляди на ту чи іншу проблему, толерантно ставитися до протилежних думок, користуватися науковою термінологією, аналізувати, оцінювати, пояснювати, давати різнобічну характеристику особистостям української культури, розкривати внутрішні мотиви їхніх дій.
Виховна: виховання наполегливості в здобутті знань із дисципліни, потреби у постійному культурному розвитку й моральному вдосконаленні, виховувати на зразках історії української культури несприйняття проявів тоталітаризму у суспільно-політичному та культурному житті.


Опорні поняття: : модернізм, ніцшеанство, фашизм, тоталітаризм, символізм, неоромантизм, неокласика, авангард, експресіонізм, абстракціонізм, концептуалізм, екзистенціалізм, "українізація", "коренізація", "Розстріляне Відродження охлократія, соціалістичний реалізм, «лисенковщина», космополітизм, «ждановщина».
П Л А Н
1. Історичні умови і визначальні фактори розвитку української культури в перш. пол. ХХ ст.
2. Реалізм, модернізм та авангард в української культурі.
3. Українська культура і духовне життя в 20-і рр. ХХ ст. Українізація.
4. Стан української культури в 30-х роках. Тоталітаризм і культура. «Розстріляне Відродження».
5. Українська культура в повоєнні роки.
питання для самоконтролю та самоперевірки:
Наведіть приклади кризових проявів у розвитку світової культури ХХ ст.
Чим пояснюється криза пластичних мистецтв на початку ХХ ст.?
Якими чинниками було визване поширення тоталітаризму у ХХ ст.?
Яку роль науково-технічний проґрес відіграє у розвитку суспільства індустріальної та постіндустріальної цивілізації у ХХ ст.?
На якому культурному ґрунті виникає мистецтво модернізму і постмодернізму?
Чим можна пояснити значне поширення і вплив масової культури у ХХ ст.
Охарактеризуйте своєрідність основних течій аванґардного мистецтва.
З чим пов'язане зростання ролі особистості і культури на сучасному етапі розвою людської цивілізації.
Назвіть чинники культурного піднесення в Україні у 20-ті роки.
Чому політика більшовиків в Україні 20-х років мала напрямок "українізації" та "коренізації"?
Поясніть, чому на початку 30-х років політика "українізації" була згорнута?
Розкрийте зміст гасла М.Хвильового: "Геть від Москви!"
Розкрийте прояви тоталітаризму в культурі України у 30 рр. ХХ ст.
Назвіть засади нової ідеології культури – "соціалістичного реалізму". Як риси "соціалістичного реалізму" позначились на творчості найбільш відомих діячів української культури?
Розкрийте прояви тоталітаризму в культурі України у другій половині 40-х - на поч. 50-х рр. ХХ ст.
У чому суть сталінських ідеологічних кампаній кінця 40-х - поч. 50-х рр. ХХ ст.
Що таке космополітизм та які завдання ставило керівництво країни, розпочинаючи кампанію проти «космополітів»?
Які наслідки мала «ждановщина» для українського суспільства?

теми рефератів та доповідей:
Наукова революція на початку ХХ ст. та поява нового "образу світу".
2. Визначальні фактори розвитку культури ХХ століття.
Модернізм та постмодернізм.
Український аванґард 20-х років: Конструктивізм та функціоналізм у світовій архітектурі ХХ ст.
Видатні українські композитори ХХ ст. (за вибором курсантів).
Українське театральне мистецтво у ХХ ст.
Видатні науковці України: Володимир Вернадський, Михайло Грушевський.
Представники українського аванґарду: Лесь Курбас та Микола Куліш.
Володимир Винниченко як письменник та політичний діяч.
«Розстріляне Відродження».


рекомендована Література:
Основна література:
Бичко А.К., Гнатенко П.І., Фєоктістов А.Н. та ін. Теорія та історія світової і вітчизняної культури. Курс лекцій. - К., 1993.
Білик Б.І., Горбань Ю.А., Калакура Я.С. та ін. Історія української та зарубіжної культури. Навч. посібник. Київ, 1999, розд. 8.1; 9.1.
3. Грицак Я. Нарис історії України. Формування модерної української нації ХІХ-ХХ століття. К., 1996.
4. Історія української культури. Т.1-4. К.: Наукова думка, 2001-2006.
5. Культурологія: теорія та історія культури. Навчальний посібник / За ред. І.І. Тюрменко, О.Д. Горбула – Київ., 2004.
6. Культурологія: українська та зарубіжна культура. Навчальний посібник / M. M. Закович - К.: Знання, 2007.- 567 c.
7. Культурология. Учебник под ред. Ю.Н.Колонина и М.С.Кагана., М. 2008.
8. Лобас В.Х. Українська та зарубіжна культура. – К., 2000.
9. Мєдникова Г.С. Українська і зарубіжна культура ХХ ст.: Навч. посіб. – К., 2002.
10. Попович М. Нарис історії культури України. – К., Артек, 1999.
11. Українська та зарубіжна культура: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни. – К., 2003.
12. Учебный курс по культурологии. Под ред. Г.В. Драча. Ростов- на – Дону, 1996.
13. Художня культура світу: Європейський культурний реґіон: Навч. посіб. /Н.Є. Миропольська та ін. – К., 2001.
14. Шевнюк О.Л. Українська та зарубіжна культура: Навч. посіб. – К., 2002.

Додаткова література:
Горєлов М. Передвісники незалежної України. – К., 1996.
Дашкевич Я. Хто такий Михайло Грушевський? //Наука і культура. Україна. – К., 1989. – Вип. 23.
Забужко О.С. Філософія української ідеї та європейський контекст. - К., 1993.
История русского и советского искусства. Под ред Д.В. Сарабьянова. –М., 1979.
Корніенко Неллі. Лесь Курбас и духовные основы украинского авангарда/ //Зеркало недели. Человек. Культура. № 4 (633) 3 9 февраля 2007. Електроний ресурс: [http://www.zn.ua/3000/3680/55723/]
Культурология. ХХ век : Антология. – М.: Юрист, 1995.
Лосєв І.В. Історія і теорія світової культури: Європейський контекст. - К., 1995. –с. 206- 223.
Маланюк Є. Нариси з історії нашої культури // Дніпро, 1991. - №1. – С.148-177.
Модернизм. Анализ и критика основных направлений. –М., 1987.
Павличко С. Дискурс модернізму в українській літературі. – К., 1997.
Попович М. Нарис історії культури України. – К., Артек, 1999.
Самосознание европейской культуры ХХ века. Мыслители и писатели Запада о месте культуры в современном обществе. – М., 1991.
Смілянська В.Л. Батьки й діти //Штрихи до наукового портрету Михайла Драгоманова. – К., 1991.
Толочко П.П. Несповідимі путі України: Вибрані науково-популярні та публіцистичні праці за 19982003 рр. К.: «АртЕк», 2004.
Українська суспільно-політична думка в 20 ст. – Т. 1. – Документи і матеріали. – К., 1983.
Форостюк О.Д. Впровадження радянського законодавства щодо релігії на Донбасі у 20-30-х роках // Вісник ЛІВС МВС України. Спеціальний випуск. – 2001.
Шаповал Ю.І. Людина і система. Штрихи до портрету тоталітарної доби в Україні. – К., 1994.

Тема № 7.2. уКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА В другій половині ХХ Ст.
Мета заняття:
Навчальна: розкрити ускладненість напрямків розвитку української культури в ХХ ст., в умовах кризового стану сучасної цивілізації, розкрити специфіку культурно-історичного розвитку України у окремі періоди доби.
Розвиваюча: розвиток пізнавальних інтересів курсантів, їх комунікативних здібностей, умінь аргументовано обстоювати власні погляди на ту чи іншу проблему, толерантно ставитися до протилежних думок, користуватися науковою термінологією, аналізувати,оцінювати, пояснювати, давати різнобічну характеристику особистостям української культури, розкривати внутрішні мотиви їхніх дій.
Виховна: виховання наполегливості в здобутті знань із дисципліни, потреби у постійному культурному розвитку й моральному вдосконаленні, виховувати на зразках історії української культури несприйняття проявів тоталітаризму у суспільно-політичному та культурному житті.

Опорні поняття: : тоталітаризм, десталінізація, постіндустріальне суспільство, науково-технічна революція, "українізація", русифікація, соціалістичний реалізм, «відлига», «шестидесятники», дисидентство, «самвидав», репресії.
П Л А Н
1. Українська культура в період «відлиги». Шестидесятники.
2. Умови розвитку культури в 60-х - 80-х рр. Наростання кризових явищ у культурі.
3. Основні здобутки та втрати української культури радянського періоду.
питання для самоконтролю та самоперевірки:
Наведіть приклади кризових проявів у розвитку світової культури ХХ ст.
Якими чинниками було визване поширення тоталітаризму у ХХ ст.?
Яку роль науково-технічний проґрес відіграє у розвитку суспільства індустріальної та постіндустріальної цивілізації у ХХ ст.?
Чим можна пояснити значне поширення і вплив масової культури у ХХ ст.
З чим пов'язане зростання ролі особистості і культури на сучасному етапі розвою людської цивілізації.
Назвіть засади нової ідеології культури – "соціалістичного реалізму". Як риси "соціалістичного реалізму" позначились на творчості найбільш відомих діячів української культури?
Які основні ідеї статті І.Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація»?
Що нового принесли в літературу та мистецтво «шестидесятники»?
Що таке «відлига» та які твори діячів української культури з’явились у цей час?
Автором яких творів є Ліна Костенко?
Які романи вийшли з-під пера М.Стельмаха та О.Гончара?
Наведіть приклади посилення політики русифікації України в 60-х - 80-х рр. ХХ ст.
Охарактеризуйте основні напрямки державної політики в сфері освіти в 60-х - 80-х рр. ХХ ст.
У чому проявлявся периферійний характер республіканської науки в 60-х - 80-х рр. ХХ ст.? Які причини та наслідки такого стану науки? Якими були умови розвитку літератури та мистецтва в 60-х - 80-х рр. ХХ ст.? Яку тематику влада вважала особливо актуальною та чому?
З іменами яких літераторів пов’язані найважливіші досягнення української літератури в 60-х - 80-х рр. ХХ ст.?
Охарактеризуйте творчість Василя Стуса та Івана Світличного. Як склалася їх доля?
Проаналізуйте стан образотворчого мистецтва України в 60-х - 80-х рр. ХХ ст. Назвіть найяскравіших художників і скульпторів цього періоду.

теми рефератів та доповідей:
Визначальні фактори розвитку культури ХХ століття.
Модернізм та постмодернізм.
Видатні українські композитори ХХ ст.
Українське театральне мистецтво у ХХ ст.
Стан української культури в другій половині 40-х років ХХ ст.
Характерні особливості літературної творчості українських поетів-"шестидесятників" (Ліна Костенко, Василь Симоненко, Василь Стус, Іван Драч та інші).
Дисидентський рух 60-70-х років ХХ ст.
Мистецтво України 60-80-х років ХХ ст.

рекомендована Література:
Основна література:
Бичко А.К., Гнатенко П.І., Фєоктістов А.Н. та ін. Теорія та історія світової і вітчизняної культури. Курс лекцій. - К., 1993.
Білик Б.І., Горбань Ю.А., Калакура Я.С. та ін. Історія української та зарубіжної культури. Навч. посібник. Київ, 1999, розд. 8.1; 9.1.
Грицак Я. Нарис історії України. Формування модерної української нації ХІХ-ХХ століття. К., 1996.
Історія української культури. Т.1-4. К.: Наукова думка, 2001-2006.
Культурологія: теорія та історія культури. Навчальний посібник / За ред. І.І. Тюрменко, О.Д. Горбула – Київ., 2004.
Культурологія: українська та зарубіжна культура. Навчальний посібник / M. M. Закович - К.: Знання, 2007.- 567 c.
Культурология. Учебник под ред. Ю.Н.Колонина и М.С.Кагана., М. 2008.
Лобас В.Х. Українська та зарубіжна культура. – К., 2000.
Мєдникова Г.С. Українська і зарубіжна культура ХХ ст.: Навч. посіб. – К., 2002.
Попович М. Нарис історії культури України. – К., Артек, 1999.
Українська та зарубіжна культура: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни. – К., 2003.
Учебный курс по культурологии. Под ред. Г.В. Драча. Ростов- на – Дону, 1996.
Художня культура світу: Європейський культурний реґіон: Навч. посіб. /Н.Є. Миропольська та ін. – К., 2001.
Шевнюк О.Л. Українська та зарубіжна культура: Навч. посіб. – К., 2002.

Додаткова література:
Горєлов М. Передвісники незалежної України. – К., 1996.
Забужко О.С. Філософія української ідеї та європейський контекст. - К., 1993.
История русского и советского искусства. Под ред Д.В. Сарабьянова. –М., 1979.
І.Дзюба. Інтернаціоналізм чи русифікація // Вітчизна. - 1990. - №№5-8.
Культурология. ХХ век : Антология. – М.: Юрист, 1995.
Лосєв І.В. Історія і теорія світової культури: Європейський контекст. - К., 1995. –с. 206- 223.
Маланюк Є. Нариси з історії нашої культури // Дніпро, 1991. - №1. – С.148-177.
Павличко С. Дискурс модернізму в українській літературі. – К., 1997.
Попович М. Нарис історії культури України. – К., Артек, 1999.
Самосознание европейской культуры ХХ века. Мыслители и писатели Запада о месте культуры в современном обществе. – М., 1991.
Толочко П.П. Несповідимі путі України: Вибрані науково-популярні та публіцистичні праці за 19982003 рр. К.: «АртЕк», 2004.
Українська суспільно-політична думка в 20 ст. – Документи і матеріали. – К., 1983.
Шаповал Ю.І. Людина і система. Штрихи до портрету тоталітарної доби в Україні. – К., 1994.
Історія українського радянського кіно: У 3 т. - К., 1986.



Тема 8. культура україни В УМОВАХ ДЕРЖАВНОЇ НЕЗАЛЕЖНОСТІ. пРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ.
Мета заняття:
Навчальна: розкрити зміст культурних процессів, що відбувалися в період і після отримання Україною державної незалежності, суть розвитку української культури в складних умовах перехідного стану, основні вагомі й оригінальні здобутки сучасних українськиї митців, виявити позитивні тенденції, які віддзеркалюють процес національного духовного відродження українського народу.
Розвиваюча: розвиток пізнавальних інтересів курсантів, їх комунікативних здібностей, умінь аргументовано обстоювати власні погляди на ту чи іншу проблему, толерантно ставитися до протилежних думок, користуватися науковою термінологією, аналізувати, оцінювати, пояснювати, давати різнобічну характеристику діячам української культури, розкривати внутрішні мотиви їхніх дій.
Виховна: виховання наполегливості в здобутті знань із дисципліни, потреби у постійному культурному розвитку й моральному вдосконаленні, переконаності в необхідності подолання тоталітарного мислення в суспільній та індивідуальній свідомості, вивчення світового та національного культурного досвіду, зібрання і відновлення всіх істинних цінностей, створених нашим народом за його багатовікову історію.
Опорні поняття: масова культура, елітарна культура, діаспора, перебудова, гласність, «Рух», постмодерн, деполітізація, лібералізація, державна мова, духовна свобода, плюралізм, толерантність, еклектика, кітч, постмодернізм.
П Л А Н
1. Соціокультурна ситуація в період становлення незалежності України.
2. Масова культура та її вплив на культурний світовий процес. Масова та елітарна культури в Україні.
3. Розвиток української культури в ХХ1 столітті: проблеми та перспективи.

питанння для самоконтролю та самоперевірки:
В чому причини появи масової культури?
Які основні ознаки масової культури?
Які твори українських митців з вашої точки зору можна віднести до елітарної культури та чому?
Назвіть загальні принципи постмодернізму.
Які чинники розвитку української культури та її перспективи?
В чому суть сучасного українського національно-культурного відродження?
Автором яких творів є Ліна Костенко?
Які романи вийшли з-під пера М.Стельмаха та О.Гончара?
Як ви розумієте словосполучення «культура і ринок»?
теми рефератів та доповідей:
Масова культура в сучасному суспільстві.
Масова та елітарна культури в українському контексті..
Український постмодерн.
Український рок.
Проблеми збереження історико-культурної спадщини України.
Сучасне українське кіномистецтво.
Здобутки та негативні явища в сучасній українській культурі.
Розвиток української культури після утворення незалежної держави.

рекомендована Література:
Основна література:
Бичко А.К., Гнатенко П.І., Фєоктістов А.Н. та ін. Теорія та історія світової і вітчизняної культури. Курс лекцій. - К., 1993.
Білик Б.І., Горбань Ю.А., Калакура Я.С. та ін. Історія української та зарубіжної культури. Навч. посібник. Київ, 1999, розд. 8.1; 9.1.
Грицак Я. Нарис історії України. Формування модерної української нації ХІХ-ХХ століття. К., 1996.
Історія української культури. Т.1-4. К.: Наукова думка, 2001-2006.
Культурологія: теорія та історія культури. Навчальний посібник / За ред. І.І. Тюрменко, О.Д. Горбула – Київ., 2004.
Культурологія: українська та зарубіжна культура. Навчальний посібник / M. M. Закович - К.: Знання, 2007.- 567 c.
Культурология. Учебник под ред. Ю.Н.Колонина и М.С.Кагана., М. 2008.
Лобас В.Х. Українська та зарубіжна культура. – К., 2000.
Мєдникова Г.С. Українська і зарубіжна культура ХХ ст.: Навч. посіб. – К., 2002.
Попович М. Нарис історії культури України. – К., Артек, 1999.
Українська та зарубіжна культура: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни. – К., 2003.
Учебный курс по культурологии. Под ред. Г.В. Драча. Ростов- на – Дону, 1996.
Художня культура світу: Європейський культурний реґіон: Навч. посіб. /Н.Є. Миропольська та ін. – К., 2001.
Шевнюк О.Л. Українська та зарубіжна культура: Навч. посіб. – К., 2002.
Додаткова література:
Горєлов М. Передвісники незалежної України. – К., 1996.
Дашкевич Я. Хто такий Михайло Грушевський? //Наука і культура. Україна. – К., 1989. – Вип. 23.
Забужко О.С. Філософія української ідеї та європейський контекст. - К., 1993.
История русского и советского искусства. Под ред Д.В. Сарабьянова. –М., 1979.
І.Дзюба. Інтернаціоналізм чи русифікація // Вітчизна. - 1990. - №№5-8.
Корніенко Неллі. Лесь Курбас и духовные основы украинского авангарда/ //Зеркало недели. Человек. Культура. № 4 (633) 3 9 февраля 2007. Електроний ресурс: [http://www.zn.ua/3000/3680/55723/] .
Культурология. ХХ век : Антология. – М.: Юрист, 1995.
Лосєв І.В. Історія і теорія світової культури: Європейський контекст. - К., 1995. –с. 206- 223.
Маланюк Є. Нариси з історії нашої культури // Дніпро, 1991. - №1. – С.148-177.
Модернизм. Анализ и критика основных направлений. –М., 1987.
Павличко С. Дискурс модернізму в українській літературі. – К., 1997.
Попович М. Нарис історії культури України. – К., Артек, 1999.
Самосознание европейской культуры ХХ века. Мыслители и писатели Запада о месте культуры в современном обществе. – М., 1991.
Смілянська В.Л. Батьки й діти //Штрихи до наукового портрету Михайла Драгоманова. – К., 1991.
Толочко П.П. Несповідимі путі України: Вибрані науково-популярні та публіцистичні праці за 19982003 рр. К.: «АртЕк», 2004.
Українська суспільно-політична думка в 20 ст. – Т. 1. – Документи і матеріали. – К., 1983.
Форостюк О.Д. Впровадження радянського законодавства щодо релігії на Донбасі у 20-30-х роках //Вісник ЛІВС МВС України. Спеціальний випуск. – 2001.
Шаповал Ю.І. Людина і система. Штрихи до портрету тоталітарної доби в Україні. – К., 1994.


Розподіл балів, що присвоюються курсантам за результатами вивчення навчальної дисципліни „Історія української культури”
Підсумкова (загальна) оцінка з істоії української культури є сумою рейтингових оцінок (балів), одержаних за окремі оцінювані форми навчальної діяльності: бали, отримані за засвоєння теоретичного матеріалу під час аудиторних (семінарських занять), бали за виконання ІНДЗ (індивідуальне навчально-дослідне завдання) та різних форм самостійної роботи, бали за модульний контроль.
Кількість набраних балів на семінарських заняттях не може перевищувати 30 балів.

Модульний контроль не може перевищувати 40 балів і за шкалою ECTS має такі значення:
А – 37-40 балів – свідчить про високий рівень знань, навичок, умінь, які отримав студент з релігієзнавства, його вміння самостійно розв’язувати складні теоретичні та практичні завдання.
В – 33-36 балів – результат вищий за середній, але з кількома несуттєвими недоліками.
С - 29-32 бали – свідчить, що рівень теоретичної та практичної підготовки студента відповідає основним вимогам навчальної програми дисципліни, проте мають місце окремі суттєві недоліки в роботі.
D – 25-28 балів - посередній результат зі значними недоліками.
E – 20-24 бали – результат задовольняє мінімальним вимогам до рівня знань, умінь і навичок з цієї дисципліни.
F - < 20 балів – результат незадовільний, тому для одержання залікової оцінки потрібна значна подальша робота над навчальним матеріалом.


Поточне тестування (поточна успішність)
Самост. робота, ІНДЗ
Підсумковий тест (модуль-контроль)
Сума

Всього: 30 (розрахунок за формулою)
30
40
100


Розподіл балів, що присвоюються курсантам
За шкалою
ECTS
За національною
шкалою
За 100-бальною
шкалою

A
відмінно
90-100

В
добре
83-89

С
добре
75-82

D
задовільно
68-74

Е
задовільно
60-67

F
незадовільно
0-59


РОЗПОДІЛ БАЛІВ, ПРИСВОЮВАНИХ КУРСАНТАМ
поточне тестування
(поточна успішність)



Підсумковий
тест (модуль-контроль)
Сума

всього: 30
(розрахунок за формулою)
40
70


Примітка: якщо 2,3 або більше модулів, то бали за модуль-контролі ( за кожний змістовий модуль) складаються та діляться на кількість модуль-контролів – виводиться середнє арифметичне.
Види самостійної роботи та індивідуальних навчально-дослідницьких завдань розписуються й зазначається максимальна кількість балів за кожний вид (наприклад, надрукована стаття в фаховому виданні – до 25 балів, здобуті призові місця в П турі студентських предметних олімпіад – до 20 балів, доповідь на конференції від 10 до 20 балів, у залежності від рівня самої конференції: міжнародна, всеукраїнська, регіональна, підсумкова універси-тетська, тези в матеріалах конференцій -15 балів тощо). Слід враховувати специфіку навчального предмета. Виконання самостійної роботи оцінюється за підсумками вивчення всього курсу. Максимальна кількість балів за результатами попередніх модулів складає 70 балів без урахування оцінки за самостійну роботу.

ПИТАННЯ до іспиту з курсу
«Історія української культури»:
Поняття "культура". Формування уявлення про культуру в культурологічній думці.
Предмет і основні завдання курсу «Історія української культури».
Функції культури та структура культури.
Специфіка курсу "Історія української культури»" в системі юридичної освіти.
Характеристика змісту понять «світова культура», «національна культура» та «народна культура».
Пам’ятки античної культури на території сучасної України.
Культура кіммерійців, скіфів і сарматів.
Анти, венеди, склавіни. Оцінки їх римськими та візантійськими авторами.
Міфологічна спадщина та її роль у розвитку давньоруської та української культури.
Побут і звичаї у давніх слов’ян.
Особливості світогляду середньовічної християнської людини на прикладі Візантії та Русі.
Світове значення візантійської культурної спадщини та її вплив на культуру Київської Русі.
Людина і природа в системі язичницького світогляду.
Релігійні погляди східних слов’ян.
Літопис як винятковий жанр давньоруської літератури.
Трипільська культура.
Християнство як чинник нових культурних процесів у Київській Русі.
Значення культури Київської Русі в історичній долі українського народу.
Ранній гуманізм в Україні. Олельковицький ренесанс.
Братства та їх роль у піднесенні національної культури наприкінці ХУІ - на поч. ХУІІ ст.
Полемічна література. Іван Вишенський.
Барокко як спосіб світосприймання. Характеристика мистецтва барокко та його значення в українській культурі.
Видатні діячі українського барокко та їх творчість.
Вплив культури епохи Просвітництва на українську культуру.
Роль героїв козацтва у формуванні національної самосвідомості українського народу.
Пам'ятки народної творчості про демократичний тип устрою козацької держави.
Основні тенденції розвитку української культури в XVII - XVIII ст.
Феномен козацької культури.
Києво-Могилянська академія та її культурно-історичне значення.
Гуманістичний характер творчості Г.С.Сковороди.
Особливості стилів "українського барокко" та "українського класицизму".
Особливості розвитку української культури у складі Російської імперії.
Романтизм як культурно-історична течія. Романтизм в українській культурі.
Кирило-Міфодіївське братство.
«Руська трійця» та її роль у розвитку української культури на західноукраїнських землях.
Роль культурно-просвітницьких організацій Західної України в суспільно-політичному житті регіону.
Представники національного відродження на Галичині в 30-40-х рр. ХІХ ст. та їх діяльність.
Характеристика "українського романтизму", його ролі й значення в європейській культурі.
Основні ідеї та соціальний пафос прогресивної української культури ХІХ ст.
Роль Т.Г.Шевченка в духовному відродженні нації.
П.Куліш, М.Костомаров, М.Грушевський. Культурно-історичне значення їх діяльності.
Особливості українського реалістичного мистецтва ХІХ ст.
І.Я.Франко як дослідник української культури.
Особливості розвитку культури України на початку ХХ ст.
Українська культура у Гетьманській державі (1918 р.)
Сутність політики «українізації» та «коренізації».
Виникнення національної школи в українському мистецтві в ХІХ - початку ХХ ст.
Сутність кризових процесів в українській культурі ХХ ст.
Явище "масової культури". Масова культура в сучасній Україні.
Тоталітарна культура та її вплив на розвиток суспільства та особистості.
Стан розвитку культури України в 30-50-х рр. ХХ ст.
Сутність та характерні риси тоталітарної культури.
Основні риси розвитку культури України в 60-80-х рр. ХХ ст.
Українська культура періоду хрущовської "відлиги". Рух «шістдесятників».
Участь діячів української культури у боротьбі за права людини.
Проблеми культурного відродження в умовах державної незалежності.


ОРІЄНТОВНА СТРУКТУРА ЗАЛІКОВОГО КРЕДИТУ КУРСУ «Історія української культури»


Тема


Лекції
Семіна-рські та прак-тичні заняття
Самостійна робота


Змістовий модуль І. Методологичні засади курсу.
Становлення української культури.

Тема 1. Філософсько-теоретичні основа історії української культури
2
2
5



Тема 2. Витоки української культури
2
2
5


Тема 3. Культура Київської Русі
2
2
5


Тема 4. Українська культура литовсько-польської доби
2
2
5


Модуль ІІ. Основні етапи розвитку української культури

Тема 5. Українська культура др. пол. 17-18 ст. Козацька доба.
2
2
2



Тема 6. Українська культура 19 ст. Становлення української національної ідеї.
2
2
5


Тема 7. Українська культура у ХХ ст. (Радянський період)





Тема 7.1. Українська культура у І половині
ХХ ст.
2
2
2


Тема 7.2. Українська культура у ІІ половині ХХ ст.
2
2
2



Тема 8. Культура України в умовах державної незалежності. Проблеми та перспектики розвитку.
2
2
5


Усього годин
18
18
36



рекомендована Література:
Основна:
Бичко А.К., Гнатенко П.І., Фєоктістов А.Н. та ін. Теорія та історія світової і вітчизняної культури. Курс лекцій. - К., 1993.
Білик Б.І., Горбань Ю.А., Калакура Я.С. та ін. Історія української та зарубіжної культури. Навч. посібник. – К., 1999, розд. 8.1; 9.1.
Бондаренко Н.С. Славянский этногенез и становление украинского народа.- К.: Феникс., 2007.
Грицак Я. Нарис історії України. Формування модерної української нації ХІХ-ХХ століття. К., 1996.
Грушевський М. Ілюстрована історія України.- К., 1992. - С. 442-450.
Злотіна Т.В. Проблема походження держави й верховної влади в працях вітчизняних мислітелів ХVІІІ століття: від релігійного до філософського обгрунтування // Філософія і право: культурно-історичні аспекти взаємодії. – Луганськ: РРВ ЛДУВС, 2010. - С.91-107.
Історія української культури. Т.1-4. К.: Наук.. думка, 2001-2006.
Культурологія. Навчальний посібник / За ред. Т.Б. Гриценко. – К.: Центр навчальної літератури, 2007. – 392 с.
Культурологія: теорія та історія культури. Навчальний посібник / За ред. І.І. Тюрменко, О.Д. Горбула – К., 2004.
Культурологія: українська та зарубіжна культура. Навчальний посібник / M. M. Закович - К.: Знання, 2007.- 567 c.
Культурология. Учебник под ред. Ю.Н.Колонина и М.С.Кагана., - М. 2008.
Литвинов О.М., Максимов М.Ф. Культурологія як метод дослідження у правознавстві // Філософія і право: культурно-історичні аспекти взаємодії.-Луганськ.: РРВ ЛДУВС, 2010.- С. 25-44.
Лобас В.Х. Українська та зарубіжна культура. – К., 2000.
Мєдникова Г.С. Українська і зарубіжна культура ХХ ст.: Навч. посіб. – К., 2002.
Попович М. Нарис історії культури України. – К., 1999.
Резніков А.В. Народний звичай в українському праві // Філософія і право: культурно-історичні аспекти взаємодії.- Луганськ, РРВ ЛДУВС, 2010., - С.165-174.
Українська та зарубіжна культура: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни. – К., 2003.
Учебный курс по культурологии. Под ред. Г.В. Драча. Ростов- на-– Дону, 1996.
Художня культура світу: Європейський культурний реґіон: Навч. посіб. /Н.Є. Миропольська та ін. – К., 2001.
Шевнюк О.Л. Українська та зарубіжна культура: Навч. посіб. – К., 2002.
Шейко В.М., Білоцерківський В.Я. Історія української культури. Навчальний посібник. – К.: Знання, 2010. – 271 c.
Яковенко Наталя. Паралельний світ. Дослідження з історії уявлень та ідей в Україні XVI-XVII ст. - К., 2002.
Яковенко Наталя. Нарис історії середньвічної та ранньомодерної України.- К., 2006.
Додаткова література:
Глухов А.Г. Мировая художественная культура: У очага русской письменности: Выпуск 1: От Ярослава Мудрого до Андрея Боголюб–ского. М., МХК.: 2000.
Горєлов М. Передвісники незалежної України. – К., 1996.
Горський В.С. Історія української філософії. – К., 1993.
Гуревич А.Я. Средневековый мир. - М., 1990.
Дашкевич Я. Хто такий Михайло Грушевський? // Наука і культура. Україна. – К., 1989. – Вип. 23.
Забужко О.С. Філософія української ідеї та європейський контекст. Франківський період. - К., 2006.
Забужко О.С. Шевченків міф України .- К., 2007.
Забужко О.С. Notre Dame d’Ukraine: Українка в конфлікті міфологій К., 2007.
Історичні витоки військової культури українського козацтва / Ю.С. Фігурний; Ред.: Л.Л. Залізняк; Ін-т українознав. Київ. нац. ун-ту ім. Т.Шевченка. 2-е вид. К.: Вид-во "Б-ка українця", 1999.
Иваньо И.В. Очерк развития эстетической мысли на Украине. - М., 1981.
Історія світової культури /За ред. Л.Т.Левчук. - К., 1994.
Історія світової культури. Культурні регіони. К., 1997.- С.421-429.
Історія української культури /За ред. Ів. Крип"якевича. - К., 1994.
І.Дзюба. Інтернаціоналізм чи русифікація // Вітчизна.- 1990. - №№5-8.
Культурология. ХХ век : Антология. – М.: Юрист, 1995.
Личковах В.А. Слов’янський Sacrum – скарбниця Європи: Наукові та публіцистичні праці із славістики, україністики, культурологічної регіоники. – Чернігів: Черніг. нац. пед. ун-т ім.Т.Г. Шевченка, 2010.
Лосєв І.В. Історія і теорія світової культури: Європейський контекст. - К., 1995. –с. 206- 223.
Маланюк Є. Нариси з історії нашої культури//Дніпро, 1991.-№1 історії нашої культури // іпро, 1991. - №1. – С.148-177.
Модернизм. Анализ и критика основных направлений. – М., 1987.
Павленко С.О. Іван Мазепа як будівничий української культури .- К., 2005.
Павличко С. Дискурс модернізму в українській літературі. – К., 1997.
Резніков А.В. Магдебурзьке право: українські варіації на тему європейських традицій (історико-правовий нарис) / А.В. Резніков. - Луганськ: РВВ ЛДУВС, 2007. - 208 с.
Самосознание европейской культуры ХХ века. Мыслители и писатели Запада о месте культуры в современном обществе. – М., 1991.
Смілянська В.Л. Батьки й діти // Штрихи до наукового портрету Михайла Драгоманова. – К., 1991.
Толочко П.П. Несповідимі путі України: Вибрані науково-популярні та публіцистичні праці за 19982003 рр. К.: «АртЕк», 2004.
Українська суспільно-політична думка в 20 ст. – Т. 1. – Документи і матеріали. – К., 1983.
Феномен української культури: методологічні засади осмислення. – К., 1996.
Філософія і право: культурно-історичні аспекти взаємодії.- Луганськ, РРВ ЛДУВС, 2010.
Форостюк О.Д. Впровадження радянського законодавства щодо релігії на Донбасі у 20-30-х роках // Вісник ЛІВС МВС України. Спеціальний випуск. – 2001.
Хижняк З.I., Манькiвський. - Iсторiя Киево-Могилянськоi академii. – Киев, 2003.
Шаповал Ю.І. Людина і система. Штрихи до портрету тоталітарної доби в Україні. – К., 1994.

Електроні джерела:

Наталья Бондаренко Славянский етногенез и становление украинского народа (историграфический анализ) – К.: Феникс., 2007 Електрон. ресурс: [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]

Кравченко А.И., Культурология.- М., 2003. Електрон. ресурс:
http://yanko.lib.ru/books/cultur/kravchenko-culturology-a.htm

«Ізборник» Історія України IX-XVIII ст. Першоджерела та інтерпретації [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]

Історія української культури. Тома 1-5., Київ, 2001.Тома 1-5. - [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]

Ігор Шевченко. Україна між Східом і Заходом. Історія української культури. Нариси з історії культури до початку XVIII століття / Під редакцією Андрія Ясіновського .- Львів., 2001. Електроний ресурс: [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]

Міфологізація етногенезу українців. Віталій Отрощенко, д.іст.н., проф. НаУКМА. [Електроний ресурс: [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] ]

Леонід Залізняк. Від склавинів до української нації .
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]

Корніенко Неллі. Лесь Курбас и духовные основы украинского авангарда/ //Зеркало недели. Человек. Культура. № 4 (633) 3 9 февраля 2007.Електроний ресурс: [http://www.zn.ua/3000/3680/55723/]

Михайло Грушевський. Історія української літератури.
Том 1- 6. Ел. ресурс: [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]

Олександер Оглоблин. Гетьман Мазепа та його доба.
Друге доповнене видання Нью-Йорк Київ Львів Париж Торонто
2001 Розділ IV. Гетьман Мазепа і духове життя України
Ел. ресурс: [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]

Ігор Гирич (Київ)
Між російським і українським берегами. [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]

В.Вернадський і національне питання (у світлі щоденника 1917-1921 р.) Ел. ресурс: [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]

Валерій Степанков (Кам'янець-Подільський) . Формування української державницької ідеі 1648-1649 років.- [Mappa mundi, 1996. С. 464-478, 735-756.] [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]

Назва території і народу. З енциклопедії українознавсьтва I (Мюнхен Нью-Йорк, 1949, Т.1, С.12-16.) [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]

Ірина Жиленко. До історії використання топоніму "Русь", "Руссія" в українській історіографії до XVIII ст. та, зокрема, автором "Синопсиса" Ел. ресурс: [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]

П.П. Толочко. Несповідимі путі України. Вибрані науково-популярні та публіцистичні праці за 19982003 рр. Київ.: Видавництво «АртЕк» 2004.-
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
Русь, Малая Русь и Украина Електроній ресурс: [http://ukrstor.com/ukrstor/rus_ucr.html]

Наталя Яковенко. Нарис історії середньвічної та ранньомодерної України.- К., 2006. Ел. ресурс: [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]

Ярослав Грицак. Формування модерної української нації XIX-XX ст.
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]

Хижняк З.I., Манькiвський. Iсторiя Киево-Могилянськоi академii. - К.,
2003. Ел. ресурс: [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]

Павленко С.О. Іван Мазепа як будівничий української культури .- К., 2005. Ел. ресурс: [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]

Андрій Окара. Українська та великоруська культури у ХVII столітті: культурний вплив чи культурний конфлікт? Дивись на сайті: «Українська історична бібліотека»: [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]

Мовний код культури (Я. Д. Ісаевич) Виникнення і розвиток української мови. Багатомовність середньовічної культури. Мова друкованих
видань. [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]

Література до навчального курсу у бібліотеці ЛДУВС

008
В 24
Введение в культурологию: Учебное пособие/ ; Ред.Попов Е.В.,отв.ред.- 2-е изд.,перераб. и доп.- М.: Владос, 1996.- 336 с.- 6=00
(1 прим.)

008
М 21
Малюга Ю.Я.
Культурология: Учебное пособие/ М-во общ. и проф.образ.РФ,Моск.гос.индуст. ун-т.- 2-е изд.,доп. и испр.- М.: Инфра=М, 1999.- 278 с.- (Высшее образование).- 14=36
(21 прим.)


008
М 21
Малюга Ю.Я.
Культурология: Учебное пособие/ М-во общ. и проф.образ.РФ,Моск.гос.индуст. ун-т; Межгос.ун-т "Рутения".- 2-е изд.,доп. и испр.- М.: Инфра=М, 2000.- 333 с.+54 л.ил.- Библиогр.:с.274-275 (44 назв.).- 12,00
(3 прим.)


008
К 90
Культурология в вопросах и ответах: Учеб. пособие/ ; Ред.Драч Г.В.- Ростов н/Д: Феникс, 1999.- 480 с.- 6,80
(20 рим.)


008
М 22
Мамонтов С.П.
Основы культурологии: Учебное пособие для ВУЗов.- М.: Олимп,Инфра=М, 1999.- 320 с.- (Высшее образование).- 10=76
(1 прим.)


008(072)
Ш 37
Шевченко Г.П.
Основы мировой художественной культуры и искусствознания: Пособие для учителей общеобразоват.шк., гимназий и лицеев/ Г.П.Шевченко, Л.Л.Бутенко.- Луганск: Альма матер, 2000.- 155 с.: 8 л.ил.- - Слов.терминов и понятий:с.139-153.- Библиогр.в конце тем.- 2,85
(1 прим.)


008(075)
А 84
Арнольдов А.И.
Введение в культугологию: Учебное пособие/ Нар.Ак.культуры и общечеловеч.ценностей.- М., 1993.- 352 с.- 600000крб.
(1 прим.)


008(075)
Р 62
Рождественский Ю.В.
Введение в культуроведение: Учебное пособие.- М.: ЧеРо, 1996.- 288 с.- 1 000 000 крб.
(1 прим.)


008(075)
Р 64
Розин В.М.
Введение в культурологию: Учебник.- М.: Инфра=М; Форум, 2000.- 224 с.- ((Сер."Высш.образование")).- - Указ.имен:с.219-220.- Библиогр.:с.216 ( 12 назв.).- 12,00
(4 прим.)


008(075)
Р 62
Рождественский Ю.В.
Введние в культуроведение: Учебное пособие для вузов.- 2-е изд.,испр.- М.: Добросвет; Черо, 1999.- 288.- Библиогр.:с.285-287.- 10,80
(1 прим.)


008(075)
К 90
Культурология: Учеб.пособие/ Под науч.ред.Драча Г.В.- 2-е изд., доп.и перераб.- Ростов н/Д: Феникс, 2000.- 608 с.- - В содерж.:Разд.4: Прилож.:/ Хрестоматия по культурологии/:с.497-603.- Библиогр.в конце тем.- В пер.: 17,00
(2 прим.)


008(075)
Р 64
Розин В.М.
Культурология: Учебник.- М.: Инфра=М; Форум, 2001.- 344 с.- ((Сер."Высш.образование")).- Библиогр.:с.293-297.- 17,00
(1 прим.)


008(075)
К 90
Культурология: Учеб.пособие/ ; Ред.Драч Г.В.- Ростов н/Д: Феникс, 1997.- 576 с.- 15,00
(2 прим.)


008(075)
К 90
Культурология: Учебное пособие для ВУЗов/ ; Ред.Радугин А.А.; Сост.Радугин А.А.- М.: Центр, 1996.- 400 с.- 11,40
(1 прим.)


008(075)
К 90
Культурология: Учеб. пособие для студентов высших учеб.заведений/ ред.Драч Г. В.- Ростов н/Д: Феникс, 1995.- 576 с.- В пер.: 7,60(8,00)
(4 прим.)


008(075)
К 90
Культурология: теория и история культуры: Учебное пособие/ Центр.ин-т непрерыв.образования о-ва "Знание"Рос.; Сост.Добрынина В.И.- М.: Знание, 1996.- 272 с.- 3,00
(1 прим.)


008(075)
К 90
Культурологія: навч.-метод.посібник для слухачів фак.заоч.та дистанц.навч./ Педиско О.Г., Максимов М.Ф., Левченкова О.Б., Литвинов О.М.; МВС України, ЛАВС ім.10-річчя незалежності України; [ відп.ред.Литвинов О.М.].- Луганськ: РВВ ЛАВС, 2004.- 118 с.- Бібліогр.:с.94-106 (147 назв.).- 6,85 (85 прим.)




008(075)
П 50
Полікарпов В.С.
Лекції з історії світової культури: Навч. посібник.- 2-е вид.,перероб. і доп.- Х.: Основа, 1995.- 336 с.- 140000 крб.
(22 пим.)


008(075)
Г 58
Гоголев К.Н.
Мировая художественная культура: Универсальный словарь-справочник от "А" до "Я" МХК., 2000.





008(075)
М 22
Мамонтов С.П.
Основы культурологии: Учеб.пособие для высш.учеб.заведений.- М.: Олимп; Инфра=М, 2001.- 320 с.- ((Сер."Высш.образование")).- - Имен.указ.:с.312-316.- Библиогр.:с.307-311.- 15,60
(5 прим.)


008(075)
У -91
Учебный курс по культурологии: многоуровневое учебн. пособие для уч-ся ср.и высш.учеб.заведений/ под науч. ред. Драча Г.В.- Ростов н/Д: Феникс, 1996/1997.- 576 с.- 5,00
(8 прим.)


008(075)
У -91
Учебный курс по культурологии: многоуровневое учебное пособие/ под науч.ред. Драча Г.В.- Ростов н/Д: Феникс, 1999.- 576 с.- 16,00
(1 прим.)

008(091)(072)
А 94
Афонін Ю.В.
Методичний посібник з курсу "Історія української та зарубіжної культури" для самостійної роботи студентів заочнох форми навчання: Міносвіти України/ Ю.В.Афонін, Л.Б.Мізіна.- Луганськ: Луганський педагогічний униіверситет ім.Шевченка, 2000
(1 прим.)

008(091)(075)
В 76
Воскобойников В.Н.
История мировой и отечественной культуры: Учебное пособие/ Моск. гос. ун-т культуры.- М.: МГУК, 1996.- 294 с.- - Крат.слов.терминов:с.275-281.- Библиогр.: с.282-287 (204 назв.).- В пер.:17,50
(1 прим.)

008(091)(075)
В 76
Воскобойников В.Н.
История мировой и отечественной культуры: Учебное пособие/ Моск. гос. ун-т культуры.- М.: МГУК, 1995.- 288 с.- - Крат.слов.терминов:с.275-281.- Библиогр.: с.282-285 (120 назв.).- В пер.:7,50
(1 прим.)

008(091)(075)
І-90
Історія світової культури: Культурні регіони: Навч.посібник для студентів гуман.спец.вищих закл.освіти/ ; Сост.Левчук Л.Т. та інші.- К.: Либідь, 1997.- 448 с.- 10,00
(1 прим.)

008(091)(075)
І-90
Історія світової та української культури: Підручник для вищ.закладів освіти/ Греченко В.А., Чорний І.В., Кушнерук В.А., Режко В.А.- К.: Літера ЛТД, 2002.- 464 с.: іл.- Бібліогр.в кінці кожної ч.- В опр.: 20,00
(2 прим.)

008(091)(082)
Г 85
Гриненко Г.В.
Хрестоматия по истории мировой культуры: Учебное пособие для студентов ВУЗов.- М.: Юрайт, 1998.- 669 с.- 20,00
(2 прим.)

008(4Укр)
І-90
Історія української культури/ за загал.ред.Крип"якевича І.- К.: Либідь, 1994.- 656 с.: іл.- В опр.: 4,80
(79 прим.)


008(4Укр)
У-45
Українська та зарубіжна культура: Навч.посібник/ За ред.Заковича М.М.- К.: Т-во"Знання", КОО, 2000.- 622 с.- (Вища освіта ХХІ ст.).- Бібліогр.в кінці кожної ч.- В опр.: 26,50
(150 прим.)


008(4Укр)
У-45
Українська та зарубіжна культура: Метод.посібник для самост.вивчення/ ЛІВС МВС України; Відп. за вип.Чвьорткін М.І.; Авт.: Корсун Ю.А., Литвинов О.М., Максимов М.Ф., Резніков А.В.- Луганськ: РВВ ЛІВС, 1996.- 70 с.- 5,41
(79 прим.)


7(4Укр)
У-45
Українська художня культура: Навч.посібник для студентів вищ.навч.закладів/ За ред.Ляшенка І.Ф.- К.: Либідь, 1996.- 416 с.- В опр.: 4,40
(2 прим.)


808.3(076)
Д 44
Дидактичні матеріали з мовних та культурологічних дисциплін для курсантів і студентів вищих закладів освіти МВС України: [Практ.посібник]/ За ред.Онуфрієнко Г.С.- Запоріжжя: ЗЮІ МВС України, 2000.- 126 с.- 1,00
(1 прим.)







Заголовок 1 Заголовок 215

Приложенные файлы

  • doc 5505449
    Размер файла: 618 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий