НМП МЕА +

УКООПСПІЛКА
ПОЛТАВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ
СПОЖИВЧОЇ КООПЕРАЦІЇ УКРАЇНИ
Кафедра міжнародної економіки




НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК
для самостійного вивчення
дисципліни «Міжнародний економічний аналіз»
за кредитно-модульною системою організації
навчального процесу
для студентів спеціальності
6.050103 «Міжнародна економіка»










Полтава 2009
Укладач:
Климко О.Л. – доцент кафедри міжнародної економіки

Рецензенти:
Пінчук І.О. – доцент кафедри економічної теорії
Пожар А.А. - доцент кафедри міжнародної економіки


Навчально-методичний комплекс обговорено
і схвалено на засіданні кафедри міжнародної економіки
“___” _____________ 2009 р.
протокол №__
Зав. кафедри____проф. Шкурупій О.В.

“УЗГОДЖЕНО”
Декан факультету фінансів і обліку
________________доц. Коросташов О.М.
“___” _____________ 2009 р.

“УЗГОДЖЕНО”
Керівник НМЦ управління якістю
діяльності
______________________ доц. Огуй Н.І.
“__” _____________________ 2009 р.

“УЗГОДЖЕНО”
Директор навчального центру
____________________ доц. Герман Н.В.
"____"_________________ 2009 р.







Зміст

1.
Вступ
4

2.
Навчальна програма дисципліни
5

3.
Тематичний план дисципліни
7

4.
Методичні рекомендації до вивчення дисципліни
8

5.
Індивідуальні завдання (навчально-дослідні проекти) для самостійної роботи студента та методичні рекомендації до їх виконання


67

6.
Карта самостійної роботи студента
70

7.
Порядок і критерії оцінювання знань студентів
71
















Вступ
Вивчення дисципліни “Міжнародний економічний аналіз” спрямовано на набуття теоретичних та практичних знань з основ економічного налізу міжнародної економічної системи.
Метою дисципліни є опанування інструментів аналізу міжнародних економічних процесів, набуття навичок застосування теоретичних знань в аналітичній роботі. Курс дозволяє набути практичний досвід досліджень з основних проблем світової економки, відбиває сучасний зміст тенденцій світової економіки в умовах глобалізації.
Робоча програма дисципліни розроблена на підставі експериментальної навчальної програми “Міжнародний економічний аналіз” (ПУСКУ, 2009).
Завдання дисципліни скеровані на формування компетентності студента відносно:
ключових підходів до аналізу міжнародних економічних процесів ;
аналізу параметрів та тенденцій світової економіки ;
У результаті вивчення дисципліни "Міжнародний економічний аналіз” студенти мають знати:
структурні компоненти та елементи середовища міжнародної економічної системи
групи індексів, показників глобального світогосподарського розвиту
підходи до аналізу міжнародних кредитних операцій та платіжних балансів, рейтингів конкурентоспроможності національних економік
Студенти повинні вміти: використовувати світові інформаційні джерела, аналізувати показники та індекси, досліджувати впливи факторів.
Дисципліну побудовано на виконанні значної кількості практичних завдань, активному використанні інтернет-джерел. Для поглиблення та кращого засвоєння передбачено проведення індивідуальних занять, під час яких студенти повинні самостійно опрацьовувати матеріал з тем дисципліни відповідно до запропонованих питань та виконувати індивідуальні навчально-дослідні завдання. Значна частина курсу будується на дискусійних питаннях, які потребують використання аналітичних матеріалів ООН, МВФ, Світового банку, Організації з економічного співробітництва та розвитку, Світового економічного форуму, що дозволяє студентам розвивати творче мислення, вміння аргументувати, інтегрувати знання з різних дисциплін.
Дисципліна включає лекції (18 годин), практичні заняття (14 годин), індивідуальна робота студентів (17 годин), самостійна робота студентів (59 годин). Підсумковий контроль здійснюється шляхом проведення ПМК.



Навчальна програма дисципліни
2. Зміст дисципліни за змістовними модулями та темами

Змістовний модуль №1
Якісні та кількісні параметри міжнародної економічної системи
Комплексна контрольна робота, яка проводиться за результатами вивчення тем 1-3 в 8 семестрі для студентів спеціальності 6.050103 “Міжнародна економіка”.

Тема 1. Структурні компоненти міжнародної економічної системи, їх кількісні та якісні параметри
Порівняльний аналіз сучасних методик класифікації країн світу. Критерії рівня соціально-економічного рівня країн. Фактори та кількісні виміри міжнародної спеціалізації країн. Макроекономічні показники розвитку світового господарства та їх країнові складові. Аналіз тенденцій економічного зростання груп країн. Аналіз тенденцій відкритості економік.

Тема 2. Міжнародні кредитні операції та критерії оцінки їх ефективності
Міжнародне кредитування як форма іноземного фінансування національних економік. Світові кредитори : кредитний потенціал, цільова орієнтація, умови кредитування. Фактори, які визначають рівень процентної ставки за кредитами на міжнародному кредитному ринку. Операції в євровалютах. Синдиковані кредити. Обсяги кредитних операцій на світовому фінансовому ринку. Тенденції зовнішньої заборгованості країн. Вплив зовнішньої заборгованості на економічну безпеку країни. Оцінка кредитної політики групи Світового банку. Зовнішні кредити та проблема боргу України. Аналіз проблем зовнішньої заборгованості країн, що розвиваються.

Тема 3. Організація і проведення міжнародних розрахунків та їх відображення в платіжних балансах країн
Організація та форми міжнародних розрахунків. Аналіз структури платіжного балансу та відображення зовнішньоекономічних операцій країн за його статтями. Фактори, що впливають на рівновагу платіжного балансу країни. Порівняльна характеристика стану платіжного балансу України та інших держав світу. Проблематика дефіциту платіжного балансу.

Змістовний модуль №2
Глобальні та регіональні виміри світогосподарського розвитку

Друге модульне завдання складається з контрольної роботи за темами 4-5 в 8  семестрі для студентів спеціальностей 6.050103 «Міжнародна економіка».

Тема 4. Національні економіки в глобальній економічній системі та проблеми соціальної поляризації

Тенденції глобалізації. Індекс глобалізованості країн. Аналіз регіональних та глобальних тенденцій світогосподарського розвитку. Показники інтегрованості національних економік. Оцінка впливу глобалізації на розвиток національних економік. Оцінка впливу транснаціоналізації на розвиток країн. Проблематика соціальної поляризації. Індекс людського розвитку. Індекс бідності. Індекс нерівності розподілу доходів. Соціальна поляризація у світі та класифікація глобальних проблем та механізмів їх вирішення. Кризи. Фінансові кризи. Світова фінансова криза та її вплив на тенденції розвитку країн світу.

Тема 5. Оцінка конкурентоспроможності національних економік
Конкурентоспроможність національних економік у глобальному вимірі. Рейтинги конкурентоспроможності. Індекс довіри прямих іноземних інвестицій. Тенденції прямого інвестування. Залучення іноземних інвестицій в Україну. Індекс економічної свободи в країні. Оцінка реформ Європейським банком реконструкції та розвитку. Індекс корупції. Доповіді по ризику країн. Показники ділового середовища країн світу.









3. Тематичний план дисципліни

№ п/п

Назва теми
Кількість годин за видами занять



Разом
аудиторні
позааудиторні




Лекції
Практичні
Індивідуальні заняття під керівництвом викладача
Самостійна робота

Модуль 1. Якісні та кількісні параметри міжнародної економічної системи

1.
Структурні компоненти міжнародної економічної системи, їх кількісні та якісні параметри
22
4
2
4
12

2.
Міжнародні кредитні операції та критерії оцінки їх ефективності
20
4
2
2
12

3.
Організація і проведення міжнародних розрахунків та їх відображення в платіжних балансах країн
20
2
2
4
12

Модуль 2. Глобальні та регіональні виміри світогосподарського розвитку

4.
Національні економіки в глобальній економічній системі та проблеми соціальної поляризації
22
4

4

3

11

5.
Оцінка конкурентоспроможності національних економік
24
4
4
4
12


ВСЬОГО
108
18
14
17
59


4. Методичні рекомендації до вивчення дисципліни
Змістовний модуль 1
Якісні та кількісні параметри міжнародної економічної системи

Тема 1. Структурні компоненти міжнародної економічної системи, їх кількісні та якісні параметри

Методичні поради до вивчення теми
Вивчення курсу “Міжнародний економічний аналіз” спрямовано на набуття теоретичних та практичних знань з основ економічного налізу міжнародної економічної системи. Цей курс дозволяє набути практичний досвід досліджень з основних проблем світової економки, відбиває сучасний зміст основних тенденцій світової економіки в умовах глобалізації. Метою курсу є опанування інструментів аналізу міжнародних економічних процесів. набуття навичок застосування теоретичних знань з світової економіки в аналітичній роботі. У ході курсу можуть використовуватися математичні методи та моделі, відповідне програмне забезпечення з економічного аналізу.
Перша тема курсу демонструє, що для аналізу світового господарства на підставі різноманітних критеріїв прийнято виділяти параметри, які мають характерні суттєві ознаки. Широко використовується групування країн за методиками провідних міжнародних організацій і аналіз і порівняння показників їхнього розвитку. Відрізняються класифікації ООН, МВФ і Світового банку, але в той же час, вони достатньо повно характеризують ключові характеристики і показники розвитку країн, їх вагу у світовій економіці. За підходом ООН, країни класифікуються : група найменш розвинутих країн; група країн, що розвиваються; група розвинутих країн. Для цілей економічного аналізу ООН також виділяє групу країн з перехідною економікою, які трансформували економіку від планової до ринкової. Країнами з розвинутою економікою за методикою ООН вважаються держави, для яких характерна наявність ринкових відносин в економіці, високий рівень прав і цивільних свобод у суспільному і політичному житті. Одночасно досягнуто високий рівень соціального захисту : пенсії, допомоги з безробіття, обов'язкового медичного страхування, якості освіти і розвитку культури. Розвинуті країни є головною групою країн у світовому господарстві. ООН включає до числа розвинутих країн ПАР, а Організація економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР)  відносить до їх числа також Туреччину і Мексику, що є членами цієї організації.
Світовий банк використовує показник ВВП, скоригований на паритет купівельної спроможності, та показник ВВП на душу населення. Аналітична група Світового Банку щороку проводить дослідження глобальних тенденцій економічного розвитку. Країни групуються за ознаками на групи:
країни з низьким рівнем доходів ( 975 дол. або менше);
країни з рівнем доходів нижче середнього ( 976 – 3855);
країни з рівнем доходів вище за середній ( 3856 – 11905);
країни з високим рівнем доходів ( 11906 дол. і вище).
МВФ використовує декілька ключових показників економічного розвитку, об'єднаних взаємозалежністю. МВФ об’єднує показники розвитку країн в інтегрований показник - квоту країн-учасниць. В якості ключових факторів використовуються обсяг виробництва, обсяг ВВП, розмір офіційних резервів країни, розмір поточних платежів і надходжень. Показники оцінюються експертами щодо впливу країни на світову економіку, і тому групування країн згідно з методикою МВФ дозволяє оцінити не тільки абсолютні показники економічного розвитку, але і стабільність економічних досягнень певної країни. Обчислення для визначення відносного місця кожної з країн ґрунтуються на даних про розміри їхнього ВНП, офіційні резерви, поточні платежі та надходження і не враховують розміри території, демографічні і соціальні показники.
Найбільш чисельною за всіма методиками є група країн, що розвиваються. З 182 країн-членів Міжнародного валютного фонду  до країн, що розвиваються, належать 121. Назва групи – країни, що розвиваються – відбиває модель держав, в яких роль ринкових механізмів і приватного підприємництва дуже незначна, переважне значення для розвитку мають натуральне або напівнатуральне господарство, перевага аграрного й індустріального секторів у галузевій структурі економіки, високий ступінь державного втручання в економіку і низький рівень соціального захисту. Найменш розвинуті країни (НРК) є найбіднішим і відсталим регіоном сучасного світу. До НРК належать держави, у яких проживає понад 510 млн чоловік. Ці країни розташовані: в Африці - 32 держави, Азії - дев'ять, Латинській Америці - одна та в Океанії - п'ять. Критерії визначення рівня соціально-економічного розвитку найменш розвинутих країн розробляються ООН.
Щоб здійснити базовий економічний аналіз треба проаналізувати головні параметри економіки певної країни та порівняти їх з глобальними тенденціями та тенденціями розвитку країн однакової групи. Для цього використовується значна кількість показників, кількість яких залежить від спрямування дослідження, серед них найбільш адекватним для порівняння є ВВП країни. Валовий світовий продукт показує загальний обсяг кінцевих товарів і послуг, вироблених на території всіх країн світу. Облік кінцевої продукції передбачає виключення повторного рахунку сировини, напівфабрикатів, інших матеріалів, палива, електроенергії і послуг, використаних у процесі її виробництва. Аналіз складових показника показує зміни в структурі основних галузей. По кожній окремо взятій країні розраховується валовий внутрішній продукт (ВВП). Він розраховується на основі системи національних рахунків, сукупності визнаних правил обліку економічної діяльності і відображає основні макроекономічні зв'язки внутрішнього і зовнішнього секторів національних господарств на підставі затверджених ООН стандартів СНР.
ВВП розраховується за територіальною ознакою. Підрахунок ВВП базується на підрахунку за виробництвом, використанням і доходами. ВВП за виробництвом (за галузями) – це сума доданої вартості за всіма галузями економіки. Додана вартість галузей є різницею між вартістю валової продукції і сумою поточних виробничих витрат, тобто вартість, привнесену в процесі виробництва на тому чи іншому його етапі. ВВП за використанням (за витратами) – це сума усіх витрат на купівлю загального обсягу зробленої в даному році продукції. ВВП за доходами – це сума доходів, отриманих у країні від виробництва продукції даного року. З ВВП, підрахованого за доходами, віднімаються державні субсидії.
Аналіз економічного розвитку базується на динаміці валового внутрішнього продукту. Питома вага країни в загальному виробництві країн обумовлює місце її економіки в системі міжнародного виробництва. Дані про обсяг ВВП та обсяг експорту дає можливість оцінити ступінь залучення країни в світову економіку.
Експортна квота свідчить про ступінь залежності національної економіки від збуту товарів на зовнішніх ринках, вона розраховується як відношення величини експорту країни до обсягу її ВВП. Імпортна квота показує яку частину становить імпорт від ВВП країни. Зовнішньоторговельна квота є відношенням величини зовнішньоторговельного обігу країни до обсягу ВВП. Показником , що характеризує місце країни в певному міжнародному регіоні є показник питомої ваги експорту даної країни у загальному експорті регіону або угрупування. За ступенем відкритості національних економік Світовий банк виділяє групи країн, які мають різні рівні включеності в світову економіку. Країнами з відносно закритою економікою вважаються ті, що мають частку експорту у ВВП менше 10%, країни з відносно відкритою економікою мають частку експорту у ВВП більше 35%.
Рекомендується дослідити динаміку експорту та імпорту країн світу, використавши дані Світової організації торгівлі. Важливо дослідити динаміку експорту та імпорту товарів та послуг.
Важливою складовою даної теми є представлення “профілю” України, який можливо виконати на підставі рекомендованих показників і розширити його за рахунок порівняння з країнами. Для характеристики рекомендується проаналізувати динаміку ВВП, ВВП на душу населення, тенденції експорту, імпорту, галузеву складову експорту та імпорт, сформувати основні групи країн, які експортують продукцію України, групу країн з найбільшим зовнішньоторговельним оборотом.

1.2. План практичного заняття

Мета курсу. Методи аналізу.
Групування країн за підходами ООН, МВФ, Світового банку, ОЕСР.
Аналіз тенденцій показників світового ВВП, ВВП країн та ВВП на душу населення.
Група країн з ВВП нижче середнього і місце України в цій групі.
Аналіз тенденцій світового експорту та імпорту.
Аналіз відкритості національних економік

1.3. Питання для самопідготовки і самоконтролю знань
Показники ВВП в міжнародній статистиці.
Паритет купівельної спроможності.
Про що свідчить частка експорту у ВВП?
Чи посилюється у сучасному світовому господарстві тенденція ізольованості національних економік?
Показники зовнішньоекономічної діяльності України.
Місце України у світовому господарстві.
Сучасні тенденції експорту товарів.
Сучасні тенденції експорту послуг.
Сучасні тенденції імпорту товарів.
Сучасні тенденції імпорту послуг.
Охарактеризуйте показники розвитку країн, згрупованих за підходом Світового Банку.
Проаналізуйте країни, що є членами МВФ за обсягом їх квот.
Використовуючи дані сайту Світового Банку, опишіть склад групи найменш розвинутих країн світу і охарактеризуйте їх параметри.
Проаналізуйте структуру ВВП провідних країн світу за складовими: питома вага промисловості, сфери послуг, сільського господарства, опишіть характерні тенденції.
Використовуючи дані , опишіть країни за ступенем відкритості економіки через частку експорту в ВВП. До якої групи країн належить Україна?
Використовуючи дані сайта Державного комітету з статистики, побудуйте графіки обсягів експортних та імпортних операцій України в розрізі місяців за 2009 рік.
Порівняйте основні показники економічного розвитку України, Польщі, Турції.

1.4. Тематика індивідуальних навчально – дослідних завдань
Порівняльний аналіз ВВП розвинутих країн.
Порівняльний аналіз ВВП країн-членів ОЕСР.
Порівняльний аналіз ВВП країн з перехідною економікою.
Група країн, що розвиваються та найменш розвинутих країн.
Тенденції зовнішньоекономічної діяльності України.
Аналіз відкритості національних економік.

1.5. Термінологічний словник

Абсолютна перевага (absolute advantage) здатність виробника (країни, фірми) виробляти продукти і послуги за вартістю нижчою, ніж у конкурента.
Країни з перехідною економікою (economies/countries in transition) 28 держав Центральної і Східної Європи та колишнього СРСР, що переходять від централізовано планованої до ринкової економіки.
Країни, що розвиваються (developing countries) 132 держави Азії, Африки, Латинської Америки, що характеризуються низьким і середнім рівнем доходів.
Міжнародний поділ праці (international division of labor) виший ступінь розвитку суспільного територіального поділу праці між країнами, що передбачає стійку концентрацію виробництва певної продукції в окремих країнах.
Міжнародний поділ факторів виробництва (international division of factors) історично сформоване чи набуте скупчення окремих факторів виробництва в різних країнах, що є передумовою більшої економічної ефективності виробництва певних товарів у цих країнах, ніж в інших.
Режим (нації) найбільшого сприяння (most favoured nation regime) закріплена в міжнародних торговельних угодах умова, що передбачає взаємне надання державами, які домовляються, переваг і пільг щодо мита, податків і зборів.
Світова організація торгівлі, COT (World Trade Organization, WTO) законодавча та інституційна основа міжнародної торговельної системи, механізм багатостороннього узгодження і регулювання політики країн-членів у галузі торгівлі товарами і послугами, врегулювання торговельних суперечок і розробки стандартної зовнішньоторговельної документації.
Світовий ринок (world market) сфера стійких товарно-грошових відносин між країнами, що базуються на міжнародному поділі праці та інших факторів виробництва.
Свобода торгівлі (free trade) політика мінімального державного втручання в зовнішню торгівлю, що розвивається на основі вільних ринкових сил попиту та пропозиції.

1.6. Інформаційні джерела

І – 1, 2, 3;
ІІ – 4, 6, 12, 14, 17, 18, 24, 29, 30, 51, 55.

Тема 2. Міжнародні кредитні операції та критерії оцінки їх ефективності

2.1. Методичні поради до вивчення теми
Вивчення даної теми присвячено ролі міжнародного кредитування в світовій економіці та проблематиці зростання боргової залежності країн світу та факторів, які цю залежність обумовлюють. В першу чергу слід дослідити тенденції міжнародного кредитування. Міжнародний кредит грає велику роль у міжнародній економіці. Міжнародне кредитування стосується як приватних господарських одиниць, так і держав. З одного боку, міжнародний кредит сприяє розвитку продуктивних сил та розширенню масштабів торгівлі, одночасно він може обумовлювати зростання зовнішнього боргу і ставати причиною призупинення економічного зростання країни.
Дослідження руху міжнародного кредитування має бути присвячено вивченню питань вартості, обсягів кредитування, вивченню груп учасників міжнародного кредитування та їх фінансового положення. Економічний зміст міжнародного кредиту розкривається у відносинах, що складаються між суб'єктами господарської діяльності з приводу надання та використання валютних та товарних ресурсів на умовах терміновості, платності, повернення.
За оцінками фахівців, темпи розвитку міжнародного кредиту були значними : наприкінці першої половини XX ст. на умовах розрахунків у кредит експортувалось 1,5% машин, устаткування і технічних засобів, на початку третього тисячоліття понад 80 % світового експорту даних товарів.
В умовах глобалізації в міжнародних кредитних відносинах приймають участь держави, міжнародні валютно-фінансові організації, ТНК, комерційні банки, корпорації, фінансові інституції, юридичні і фізичні особи. Рух міжнародного позичкового капіталу відбувається на умовах повернення, визначення строків, на які кредити надані, та виплати відповідної винагороди у формі відсотка. За формою кредитування міжнародні кредити можуть бути у товарній формі, тобто кредитами, які надаються експортерами своїм покупцям у товарній формі з умовою майбутнього покриття платежем у грошовій чи іншій товарній формі, а також у валютній (грошовій) формі, тобто наданими переважно у іноземній валюті. 
Треба дослідити валюту міжнародної позики, вона може мати форму валют країни-позичальника; валюти країни-кредитора; валюти третьої країни; у міжнародній грошовій одиниці (СПЗ). 
Кредити підприємницьким структурам можуть бути у формі фінансових (готівкових) кредитів, які зараховуються на рахунок боржника та надходять в його розпорядження; у формі акцептних кредитів, які мають вигляд акцепту тратти імпортером або банком. Розвиток міжнародного кредиту сприяв формуванню міжнародних ринків позичкових ресурсів, таких як, наприклад, нью-йоркський, лондонський. З вісімдесятих років розвивається кредитування в євровалютах.
Здісненню міжнародного кредитування сприяє формування розгалуженої системи банків, які мають широку мережу закордонних філій.
Міжнародні кредити можуть надаватися на термін до 5-10 років. Термін розподіляється на періоди 3-6 місяців, тверда відсоткова ставка встановлюється лише для першого періоду, для наступного вона коректується з врахуванням зміни цін та валютних курсів на міжнародному грошову ринку. Відсоткова ставка за кредитами складається з двох частин - базової ставки і маржі. За базу приймаються відсоткові ставки на відповідному ринку, наприклад ЛІБОР (LIBOR) у Лондоні. Це відсоткова ставка, за якою провідні банки Лондона надають позиковий капітал у певній валюті іншим банкам. Вона служить базовою ставкою для багатьох операцій на міжбанківському ринку позикових капіталів. Маржа коливається від 0,25 до 2% залежно від стану ринку та надійності (рейтингу) позичальника. Ключову роль на цьому ринку відіграють міжнародні банківські консорціуми. Споживачами міжнародних кредитів виступають ТНК, провідні національні корпорації, центральні банки країн, які використовують їх для погашення дефіциту платіжного балансу та здійснення валютних інтервенцій. 
В міжнародному кредитуванні широко застосовуються синдиковані кредити, які надаються декількома банками одному позичальнику. Створення синдикату банків дозволяє об'єднати ресурси його учасників для проведення великих кредитних операцій і розподілити кредитний ризик між всіма його учасниками пропорційно їхньої частки в сумі кредиту. Треба дослідити, які обсяги синдикованого кредиту надаються в поточний період, який термін кредитів, за якою формулою встановлюється процентна ставка.
Значну увагу слід звернути на тенденції в банківському секторі світу, який потерпає від фінансової кризи. Дослідження покаже, що в попередні роки в міжнародному обігу інтенсивно використовувалася операція “секьюритизації кредитів” (“securities” від англ. – цінні папери), суть якої полягала у випуску банком цінних паперів типу облігацій на суму виданих кредитів.Банки об’єднували кредити з різними строками, різною мірою ризику, в різних валютах і в різних країнах в один кредитний пул і на цій основі випускали облігації і продавали їх інвестиційним фондам. На сьогодні цей вид банківських інновацій став однієї з причин масштабної банківської кризи і кризи в діяльності інвестиційних фондів. Цей приклад має продемонструвати велику залежність всіх складових фінансового ринку, частиною якого є ринок міжнародного кредитування.
Світовими боржниками є розвинуті країни, які одночасно виступають боржниками і кредиторами, донорами і боржниками міжнародних кредитно-фінансових організацій. Світовими нетто- боржниками є країни, що розвиваються, які виступають боржниками розвинутих країн, міжнародних кредитно-фінансових організацій, приватного сектора розвинутих країн.
Вивчення теми полягає в тому, щоб дослідити сучасні тенденції зовнішньої заборгованості країні визначити фактори, які обумовлюють її формування. Зовнішньою заборгованістю прийнято вважати суму фінансових зобов'язань країни перед іноземними кредиторами, які підлягають погашенню у встановлені терміни. До зовнішньої заборгованості належать переважно борги, платежі за якими здійснюються в іноземній валюті або в товарах і послугах, які впливають на платіжний баланс. Зовнішня заборгованість має наступні компоненти : борг держави, приватний гарантований державою борг, та приватний негарантований борг.
Виділяють також довгостроковий та короткостроковий борг. Також рекомендується окремо аналізувати кредити, надані МВФ.
Кредиторами виступають:
банки та інші фінансово-кредитні установи;
уряди країн;
міжнародні кредитно-фінансові організації : Міжнародний валютний фонд (МВФ), Міжнародний банк реконструкції й розвитку (МБРР), Міжнародна фінансова корпорація (МФК), Міжнародна асоціація розвитку (МАР), Європейський банк реконструкції й розвитку (ЄБРР) та інші установи.
Основними аналітичними показниками, за якими узагальнюються дані про зовнішню заборгованість, є:
- несплачений і розподілений борг, тобто сума несплаченої заборгованості за кредитами, реально отриманими позичальником, за станом на кінець року;
- отримання кредитів позичальником протягом року;
- нерозподілений борг тобто ще не отримана боржником сума кредитів, угода про надання яких є підписаною;
- виплати основної суми боргу боржником протягом року;
- сплата процентів боржником за залишком заборгованості протягом року;
- платежі з обслуговування боргу, тобто платежі основної суми боргу і процентів за залишком заборгованості ,що здійснюються боржником протягом року;
- чисті потоки, що означає отримання нових кредитів позичальником за мінусом виплати ним основної суми боргу;
- чисті трансфери, тобто отримання нових кредитів позичальником за мінусом його платежів з обслуговування боргу.
Несплачений і розподілений борг характеризує поточну зовнішню заборгованість країни. Якщо платежі з обслуговування боргу перевищують суму нових кредитів, тоді чисті трансфери є негативними. У країнах з високим рівнем зовнішньої заборгованості негативними можуть бути і чисті потоки.
Здійснюючи аналіз сучасної структури світової заборгованості доцільно виокремити :
- борги, що виникли внаслідок незбалансованості торговельного і платіжного балансів;
- борги, спричинені перевищенням іноземних інвестицій над вивозом власних;
- борги за кредитами міжнародних фінансово-кредитних організацій.
Для аналізу рівня і динаміки зовнішнього боргу можна використовувати показники, які запропонував для цілей аналізу Всесвітній банк :
EDT/ХGS відношення загальної суми зовнішнього боргу до експорту товарів і послуг;
ЕDT/GNI відношення загальної суми зовнішнього боргу до валового національного доходу;
TDS/ХGS відношення платежів з обслуговування боргу до експорту товарів і послуг;
INT/GNI відношення сплати процентів до валового національного доходу;
RES/EDT відношення міжнародних резервів до загальної су ми зовнішнього боргу;
RES/MGS відношення міжнародних резервів до обсягу імпорту товарів і послуг;
Short term/EDT частка короткострокового боргу в загальній сумі зовнішнього боргу;
Сопсеssional/ЕDТ частка довгострокового боргу в загальній сумі зовнішнього боргу;
Multilateral/ЕDТ частка боргу міжнародним організаціям у загальній сумі зовнішнього боргу.
Треба враховувати, що верхньою межею оптимальності зовнішнього боргу вважається співвідношення ЕDT/ХGS на рівні не більш ніж 200250 % і співвідношення ТDS/ХGS не більш як 2025 %. При цьому враховується зовнішній борг державний та гарантований державою борг. До двох основних індикаторів заборгованості належать:
відношення зовнішнього боргу до експорту товарів і послуг;
відношення обслуговування боргу до експорту, або норма обслуговування боргу.
Згідно з класифікацією країн за рівнем заборгованості, що розроблена Всесвітнім банком, вони поділяються на такі групи:
Країни з надмірною заборгованістю (показники відношення зовнішньої заборгованості до експорту і ВВП відповідно перевищують 220 % і 80 %).
Країни з помірною заборгованістю (обидва показники нижчі за наведені, але вищі за 60 %).
Країни з низьким рівнем заборгованості (обидва показники нижчі за 60 %).
Відносні показники дають кредиторам можливість зважити перспективи різних форм зовнішнього фінансування того чи іншого позичальника :
питома вага зовнішнього боргу окремих дебіторів у світовому зовнішньому боргу;
відношення зовнішнього боргу до експортного доходу країни-позичальника (%);
відношення витрат на обслуговування зовнішнього боргу до експортного доходу (%), тобто норма обслуговування боргу;
відношення процентних платежів з обслуговування зовнішнього боргу до ВВП позичальника (%);
відношення офіційних міжнародних резервів країни до її зовнішнього боргу (%);
індекс зростання власне зовнішнього боргу і боргу в розрахунку на особу.
Інформація про зовнішній борг і його обслуговування надзвичайно важлива, тому аналізується весь комплекс економічних показників, що формують таке поняття, як платоспроможність країни-дебітора і економічна політика уряду.
До категорії країн із надмірною заборгованістю можна віднести: країни Центральної Африки, у яких показник відношення зовнішньої заборгованості до експорту в середньому становить 255 %, до цієї групи належать країни Південної Азії (249 %) та країни Латинської Америки та Карибського басейну (247 %). До категорії країн з помірною заборгованістю відносяться : країни Європи і Центральної Азії (168 %), країни Середньої Азії й Північної Африки (153 %), країни Східної Азії й Тихоокеанського регіону (100 %).
Проблема зовнішнього боргу країн, що розвиваються не вирішена. Аналіз даних таблиці 2.1 демонструє зростання боргу, показники боргу погіршуються, протягом 19972004 рр. найвища частка зовнішнього боргу у ВВП була у країнах Субсахарської Африки . Для подолання проблеми заборгованості було розроблено Ініціативу НІРС та її посилений варіант, яку доцільно проаналізувати, вивчаючи дану проблематику.
Ключовими учасниками міжнародного кредитування виступають МВФ та Світовий банк, для яких кредитування є статутними функціями. МВФ здійснює кредитні операції тільки з офіційними органами країн-членів – казначействами, центральними банками, валютними стабілізаційними фондами. Кредити надаються у формі продажу іноземної валюти за національну, а погашають їх шляхом викупу національної валюти за іноземну. Основною рисою кредитних механізмів МВФ є їх універсальність, тобто можливість надання позики будь-якій країні незалежно від рівня її економічного розвитку і суспільно-політичного устрою, і це позитивна риса міжнародного кредитування за програмами МВФ.
Аналіз співпраці країни з МВФ треба розпочати з визначення того, який тип кредиту надається країні. Кредити можуть бути наступних видів :
1. Резервні кредити (“стенд-бай”) – для стабілізації платіжного балансу, дефіцит якого має тимчасовий або циклічний характер, в межах одного-двох років з можливим його продовженням до 4-5 років, за середньою ставкою 3,25%. 
2. Розширене кредитування (ЕФФ) – для підтримки середньострокових програм (3-4 роки) подолання дисбалансів платіжного балансу, причиною яких є макроекономічні та структурні проблеми, за ставкою 4,5% річних.
3. Компенсаційні та надзвичайні кредити (ССФФ) – для компенсації скорочення експортного виторгу за незалежними від країни-позичальника причинами. Термін до 5 років, на умовах 3,25% річних. 4. Фінансування системних перетворень (СТФ) – цей механізм запроваджений у 1993-1995 рр. для країн з перехідною економікою, які мали проблеми з платіжним балансом внаслідок переходу до ринкових цін.
6. Фінансування структурної перебудови (САФ) – для надання пільгової допомоги найменш забезпеченим країнам-членам Фонду. Сума, яка може бути надана країні, становить не більше 50% квоти з річними лімітами 15, 20 та 15% для першого, другого та третього року відповідно. Кредити надаються за 0,5% річних на строк до 10 років. 7. Розширене фінансування (ЕСАФ) – для структурної перебудови зовнішніх розрахунків, якщо мають місце серйозні порушення платіжного балансу, термін до 3 років, відсоткова ставка 0,5%. 
Кредити МВФ надаються за умов виконання програми стабілізації економіки, яка затверджується МВФ. Саме умови кредитування повинні підлягати ретельному аналізу під час дослідження міжнародного кредитування певної країни.
Світовий банк кредитує структурні зміни, ціль довгострокових кредитів Світового банку це підвищення життєвих стандартів країн-членів.Позики банку надаються урядам країн або під їхню гарантію державним та приватним організаціям і корпораціям. Більш сприятливі умови створюються для найбідніших країн. Позики надаються на 15-20 років і мають 5-річний пільговий період, протягом якого сплачуються тільки відсоткова ставка та кошти для резервування для клієнта кредитної лінії.
Серед кредитних інституцій важливу роль грають ЄБРР та Європейський інвестиційний банк. Проекти, підтримані позикою ЄІБ, мають найнижчу з можливих відсоткових ставок. Кредити надаються на 20-25 років. Пріоритетними сферами кредитування ЄБРР є сприяння розвитку банківського сектору, інфраструктура, охорона навколишнього середовище. ЄБРР активно працює в Україні, представництво ЄІБ планується відкрити.
Міжнародне кредитування з боку Світового банку завжди пов’язано умовою співпраці з МВФ, більш того, отримання фінансових ресурсів, зокрема від Європейського Союзу часто також обумовлюється необхідністю задоволення вимог МВФ. Саме тому рекомендується аналізувати кредитний портфель МВФ, характер умов співпраці МВФ з різними країнами, і в першу чергу в період фінансової кризи.
Сучасна стратегія МВФ базується на таких елементах: запобігання, співробітництво та коригування. Запобігання використовується з метою недопущення нових випадків заборгованості країн, а також у разі неможливості своєчасного погашення і відповідного подовження терміну повернення позики. Реалізуючи стратегію запобігання, МВФ оцінює здатність країни розрахуватися за боргами, забезпечувати адекватність платіжного балансу країн.
Наступним елементом стратегічної політики МВФ є посилення співробітництва, мобілізації ресурсів від міжнародних кредиторів та донорів. Реалізація даного підходу допомагає країнам нести відповідальність за своїми зобов'язаннями перед МВФ та іншими кредиторами.
Коригувальні засоби використовуються, коли країна-член активно не співпрацює з МВФ, в цьому випадку здійснюється тимчасове позбавлення доступу країни до ресурсів МВФ за програмою «Зменшення бідності і сприяння зростанню» або до фінансових ресурсів «Ініціативи для бідних країн з найвищим рівнем заборгованості».
В 20032004 рр. кредитування за програмою стенд-бай було надано Бразилії 27,4 млрд СПЗ, Аргентини майже 9 млрд СПЗ, Уругваю 2,1 млрд СПЗ, Колумбії 1,5 млрд СПЗ, за програмою розширеного кредитування (ЕРР) Сербія і Чорногорія на суму 650 мли СПЗ та Шрі-Ланка на суму 144 млн СПЗ, за програмою зменшення бідності і сприяння зростанню кредити були виділені Пакистану понад 1 млрд СПЗ, Демократичній Республіці Конго 580 млн СПЗ та Бангладеш 400 млн СПЗ.
Україна співпрацює з Міжнародним валютним фондом з 1994 року. Ресурси МВФ, за оцінками спеціалістів, забезпечили реалізацію ефективної монетарної політики, наслідком чого стало скорочення темпів інфляції, надходження валютних ресурсів у країну.
В 1998 році Радою директорів МВФ було затверджено програму «Механізм розширеного фінансування» для України загальним обсягом близько 2 млрд 266 мли доларів США. За цією програмою Україна отримала 1 млрд 480 млн дол. США, скориставшись перевагою кредитування в рамках Програми . Кредити сприяли продовженню роботи за раніше замороженими проектами, добудови енергоблоків на Хмельницькій та Рівненській АЕС. З вересня 2002 р. завершилось співробітництво України з МВФ за чотирирічною програмою розширеного фінансування .Поновлення співпраці за механізмом «попереджувальний стенд-бай» в 2004 році дозволило поновити співробітництво України із Всесвітнім банком та Європейським банком реконструкції та розвитку.
За оцінками фахівців, має місце факт жорсткої прив'язки кредитування МВФ до вимог певної моделі економічних перетворень. Стабілізаційні програми, розроблені експертами Міжнародного валютного фонд для перехідних економік, базуються на жорстко монетарній основі, переходу на ринкові ціни у всіх секторах економіки ( наприклад, на сучасному етапі Україні пропонується перейти на ринкові ціни на газ для населення), заборони використовувати експортні і імпортні квоти.
Деякі фахівці жорстко критикують МВФ за те, що за більш сприятливі умови кредитування, пролонгацію пільгового періоду, зменшення ставок кредитів, можливості реструктуризації, керівництво країн-реципієнтів стає «заручником» необхідності відмови від частини національного суверенітету країни.
Зобов’язання по обслуговуванню зовнішнього боргу виконуються за рахунок експортної виручки, скорочення соціальних витрат бюджету, шляхом нових позик. Якщо проаналізувати тенденції створення зовнішнього боргу України, то за показниками вони були у межах допустимого рівня, але достатньо високими.
Таблиця 2.1.
ЗОВНІШНІЙ ДЕРЖАВНИЙ І ГАРАНТОВАНИЙ ДЕРЖАВОЮ БОРГ УКРАЇНИ
(на кінець року, млрд дол. США)




Показник
1992 р.
1993 р.
1994 р.
1995 р.
1996 р.
1997р
1998 р.
1999 р.
2000 р.
2004 р.

Усього
0,45
3,68
5,13
8,08
8,87
9,38
11,4
12,44
10,30
11,2

Заборгованість за кредитами, наданими міжнародними фінансовими установами
-
-
0,47
2,16
3,40
3,40
4,78
5,28
4,57
1,9

у тому числі
МБРР
-
-
0,10
0,49
0,86
1,11
1,54
2,02
2,10


МВФ
-
-
0,36
1,54
2,26
2,40
2,8
2,8
1,94
1,6

ЄС
-
-
-
0,11
0,24
0,35
0,33
0,35
0,32
0,23

ЄБРР

-
0,004
0,016
0,035
0,33
0,11
0,12
0,22
0,19

Зобов’язання перед іноземними державами
396
3624
4352
4338
4127
3759
3530
4338
3206
2725

у тому числі
Росією
-
2,70
2,70
2,87
2,38
2,00
1,90
3,07
1,97
1,58

Зобов’язання перед іноземними банками
-
-
-
0,24
0,12
0,63
1,97
1,77
0,16
0,16

Зобов’язання за облігаціями державних зовнішніх позик та ін.
0,006
0,006
0,031
1,34
1,22
1,06
1,13
1,10
2,37
2,19


В 2008-2009 роках МВФ терміново виділив для подолання наслідків світової фінансової кризи 7.6. млрд. дол. Пакистану, 2.1. млрд. дол. Ісландії. 16, 4 млрд дол. Україні. Характеризуючи кредитування цих країн, Джозеф Стігліц, лауреат Нобелевської премії , звернув увагу на те, що умови кредитування не будуть сприяти відновленню економіки, країни стануть постійними боржниками.
При проведенні аналізу умов кредитування цього періоду, слід звернути увагу, що стабілізаційний кредит стенд - бай було спрямовано на фінансування дворічної антикризової програми уряду, і тому треба дослідити її ключові складові. Умови кредитування було затверджено Меморандумом, програма кредитування передбачала отримання декількох траншів. Завдання кредитування – відновити макроекономічну і фінансову стабільність, насамперед у фінансовому секторі з урахуванням зовнішніх шоків, стабілізувати резерви НБУ на рівні $30,7 мільярдів. При цьому загальний зовнішній борг, як очікується, збільшується протягом 2009 року з 54,3% ВВП до 78,2% ВВП. . В липні МВФ виділив транш в розмірі $3,3 млрд. , для отримання якого Україна погодилася посилити незалежність центрального банка, підняти ціни на газ для громадян, розробити реформу пенсійної та податкової систем, не провадити підвищення витрат на соціальний захист, відмовитися від практики фінансування витрат уряду за рахунок авансового прибутку НБУ, провести продаж Одеського припортового заводу, вирішить питання щодо проблем банків “Надра” та “Укрпромбанк”. Згідно з Меморандумом забезпечується відмова від контролю над обмінним курсом і більш прозора політика інтервенцій НБУ. За прогнозом МВФ, наслідком підтримки платіжного балансу має стати скорочення дефіциту поточного рахунку платіжного балансу України до 2% ВВП за підсумками 2009 року.
Рекомендується детально проаналізувати динаміку зовнішнього боргу України, використовуючи дані Міністерства фінансів України та узагальнити вимоги МВФ, які висувалися перед Україною при виділенні траншів і визначити можливі їх наслідки.

2.2. План практичного заняття
Оцінка тенденцій міжнародного кредитування.
Умови міжнародного кредитування. Процентні ставки на ринку міжнародного кредитування.
Операції в євровалютах та в зоні євро.
Зовнішня заборгованість та сучасні тенденції вирішення проблеми зовнішньої заборгованості країн, що розвиваються.
Зовнішня заборгованість України.

2.3. Питання для самопідготовки і самоконтролю знань
Які тенденції притаманні розвитку міжнародного кредитування на сучасному етапі?
Зміст поняття «євровалюта»?
Які показники використовуються для аналізу платоспроможності країни?
Які обов’язкові складові стабілізаційної програми МВФ?
Які умови кредитування за програмами Світового банку?
Які фактори впливають на процентну ставку при міжнародному кредитуванні?
Процентні ставки на ринку міжнародного кредитування і фактори, які їх визначають. Роль ставки Libor.
Рівень боргового навантаження на економіку країни.
Криза заборгованості країн, що розвиваються.
Охарактеризуйте основні типи кредитів за програмами МВФ.
Підготуйте виступ щодо проблем реформування МВФ, використовуючи статті Д. Стігліца.

2.4. Тематика індивідуальних навчально – дослідних завдань
Оцінка кредитної політики МВФ.
Оцінка кредитної політики Світового банку.
Зовнішні кредити та проблеми боргу України.
Тенденції зовнішнього боргу України.
Співвідношення зовнішнього боргу та ВВП регіонів світу.
Ранжування країн за показниками: абсолютна сума боргу, темпи зростання боргу, частка зовнішнього боргу у ВВП країни, зовнішній борг на душу населення, норма обґрунтування зовнішнього боргу.
Кредитування країн за програмами МВФ у період фінансової кризи.
Аналіз поточних тенденцій зовнішнього боргу країн, що розвиваються на основі даних Світового банку та МВФ.
Аналіз умов кредитування ЄБРР та Європейського інвестиційного банку.

2.5. Термінологічний словник
Банк транснаціональний (transnational bank) міжнародний кредитно-фінансовий комплекс універсального типу, який має розгалужену мережу філіалів, що здійснюють операції в різних країнах, сферах і валютах.
Багатостороння ОМДР. Multilateral Official Development Assistance. Надання фінансової допомоги розвиткові країни від міжнародних фінансових організацій.
Вашингтонський консенсус. Обумовленість надання допомоги з боку МВФ та Всесвітнього банку дістала назву Вашингтонського консенсусу (за місцем розташування цих двох провідних організацій). З часом коло вимог до країн-реципієнтів розширилося. Підвищення ефективності національних фінансових ринків, активна підтримка конкуренції в країні, антимонопольна боротьба, "прозорість" бізнесу, обмеження інфляції, сприяння економічному зростанню, підвищення ефективності державних установ все це, на додаток до попередніх вимог, становить зміст пост вашингтонського консенсусу.
Державний зовнішній борг. State external debt. Сума заборгованості держави за зовнішніми позиками, яку становлять непогашені кредити та несплачені за них проценти. Кредиторами держави можуть бути міжнародні валютно-фінансові організації (МВФ„ МБРР, МФК та ін.), офіційні урядові інститути (центральні банки, уряди), регіональні банки (ЄБРР), приватні банки. Д. з. б. за термінами сплати поділяють на: короткостроковий (до 1 року), середньостроковий (від 1 до 10 років) і довгостроковий (від 10 і більше років). Розрізняють поточний і капітальний Д. з. б. До поточного належить Д. з. б., дата сплати якого настала або настане найближчим часом. Капітальний Д. з. б. борг, термін сплати якого ще не настав.
Експортна субсидія (export subsidy) грошові виплати, спрямовані на підтримку національних експортерів і непряму дискримінацію імпорту.
Експортне кредитування (export credit) метод фінансової нетарифної зовнішньоторговельної політики, що передбачає фінансове стимулювання державою розвитку експорту національних фірм.
Євровалюта. Eurocurrency. Іноземні валюти, в яких комерційні банки здійснюють безготівкові депозитно-позичкові операції за межами країнемітентів цих валют.
Євровалютний ринок. Euromarket. Міжнародний ринок, операції на якому здійснюються в національній валюті за межами країни її походження. Основу функціонування Є.-в. р. становлять євровалютні депозити. Резиденти однієї країни кладуть гроші на рахунки банк/ іншої з метою отримання більш високої ставки процента. Євровалютні депозити строкового характеру здобувають здатність переміщуватися від одного власника до іншого у формі депозитна; сертифікатів.
Євродолари. Eurodollars. Долари, які надходять на рахунки банків за межами СІЛА. Є.-д. це не готівкові гроші, а банківські рахунки е американських доларах. Хоча термін є дуже поширеним, ринок використовує й інші валюти, крім доларів, і в районах за межами Європи.
Єврокомерційні папери. Euro-commercial paper. Євроноти, які не мають банківської підтримки у формі кредитної лінії або гарантованого розміщення за заздалегідь визначеною ціною.
Євроноти. Euronotes. Цінні папери, які випускають корпорації на ринку євровалют терміном на 36 місяців за ставками, шо змінюються і базуються на ЛІБОР (ставці за короткостроковими кредитами, які надають лондонські банки першокласним банкам і які є орієнтиром для встановлення процентних ставок іншими банками). Хоча Є.-н. це короткострокові цінні папери, однак вони використовуються по суті для надання середньострокового кредиту. Банки укладають угоди з компаніями-позичальниками із зобов'язанням купувати в них Є.-н. впродовж 510 років у міру закінчення терміну попереднього випуску, тобто фактично гарантують фірміемітенту Є.-н. середньострокове кредитування.
Зовнішньоторговельний кредит (external trade credit) форма міжгалузевого обміну товарами і послугами за оплату в майбутньому. Кредитні відносини значно поширені в галузі міжнародного торговельного обороту і мають найрізноманітніші форми.
Комерційні кредити (commercial credits) вимоги і зобов'язання, що виникають у результаті надання постачальником кредиту покупцю товарів і послуг чи попередньої оплати покупцем ще не отриманих товарів і послуг.
Інструменти ОМДР, Instruments of Official Development Assistance. Кредити на реалізацію проектів розвитку економіки країни; експортні кредити; гранти на підтримку реформаторських дій уряду країни-реципієнта.
ЛІБОР. Ставка пропозиції на Лондонському міжбанківському ринку депозитів. LIBOR. London Interbank Offered Rate. Ставка, під яку банки позичають один одному грошові кошти га Лондонському міжбанківському ринку. Ці угоди є, як правило, короткостроковими (тривалість 3, 6 і 9 місяців). Процентна ставка, яку платить позичальник у відповідності з більшістю кредитних угод це ЛІБОР плюс серед
Механізм розширеного фінансування (EFF). Механізм, який використовується тоді, коли Міжнародний валютний фонд підтримує середньострокові програми через домовленість про розширене фінансування країнчленів МВФ із метою подолання труднощів із платіжним балансом, які викликані макроекономічними та структурними проблемами.
Офіційні кредитори. Міжнародні організації (МВФ, Всесвітній банк, Європейський банк реконструкції й розвитку), які надають країнам грошові позики з метою прискорення їхнього економічного розвитку або досягнення макроекономічної стабільності
Офіційні резерви. Gold-Value Reserves. Валютні цінності і золото, що перебувають у власності керівної грошово-кредитної установи для здійснення інтервенцій на валютних ринках та виконання зобов'язань перед іноземними контрагентами.
Паризький клуб. Paris Club. Неформальна організація, у рамках якої країни-кредитори ведуть переговори з країнами-боржниками з питань перегляду умов і зміни структури державних боргів. Паризький клуб не має постійного членства, організаційної структури, відкритий для всіх кредиторів, що схвалюють його практичну діяльність і методи роботи.
Перенесення платежів. Debt Rescheduling. Перенесення строків платежів основної частини боргу, процентів за боргом або всіх платежів з обслуговування боргу на пізніший порівняно з узгодженим спочатку термін.
Реструктуризація (реструктурування) боргу.Debt Restructuring, Restructuring. Одна з форм реорганізації боргу, яка передбачає платежі за основною сумою боргу та за процентами, що підлягають погашенню у встановлені раніше строки, які переносяться на нові строки у відповідності з новим графіком, узгодженим під час переговорів між кредитором і боржником.
Сек'юритизація кредитів. Loan Securitisation. Процес трансформації позик та інших видів дебіторської заборгованості в цінні папери, який здійснюється фінансовими посередниками з метою рефінансування своєї діяльності.
Синдикований кредит. Syndicated Loan. Кредит, за яким банківський синдикат фінансує окремий кредит, розподіляючи таким чином ризики, пов'язані з невиконанням зобов'язань.
Скорочення суми боргу. Debt Stock Reduction, Зниження суми невиплаченої заборгованості шляхом або прямого списання частини боргу, або продажу зі знижкою на вторинному ринку, або конверсії в будь-які національні активи країни-боржника.
Транснаціональний банк (transnational bank) великий кредитно-фінансовий комплекс універсального типу, який має у своєму розпорядженні, як правило, широку мережу закордонних підприємств і систему участі; контролює за підтримки держави валютні й кредитні операції на світовому ринку: головний посередник при міжнародному русі позичкового капіталу.
2.6. Інформаційні джерела
І – 1, 2, 3;
ІІ – 5, 7, 10, 16, 17, 19, 23, 27, 31, 45, 46, 51, 60
ТЕМА 3. Організація і проведення міжнародних розрахунків та їх відображення в платіжних балансах країн.

3.1. Методичні поради до вивчення теми
Вивчення світогосподарських зв’язків базується на аналізі організації міжнародних розрахунків, як системи здійснення та регулювання платежів у сфері міжнародних економічних відносин. На стан міжнародних розрахунків впливають законодавство країн сторін розрахунків, особливо валютне законодавство; міжнародні правила та звичаї, умови зовнішньоторговельних контрактів; особливості банківської практики. Всі ці аспекти необхідно досліджувати. Не існує єдиного, закріпленого багатосторонньою угодою, універсального механізму розрахунків між країнами, тому правильність визначення валютно-фінансових умов при укладанні зовнішньоекономічної угоди є умовою ефективності здійснення зовнішньоекономічних операцій.
Агрегованим віддзеркаленням економічних відносин країни з країнами світу за певний період часу є платіжний баланс. Платіжний баланс (balance of payments) це балансовий рахунок міжнародних операцій як вартісне вираження всього комплексу світогосподарських зв’язків країни у формі співвідношення надходжень та платежів. Саме на підставі платіжного балансу здійснюється узагальнена оцінка економічного стану країни, ефективності її світогосподарських зв’язків.
За формою складання платіжний баланс є статистичним звітом, у якому в систематизованому вигляді наведені сумарні дані про зовнішньоекономічні операції резидентів даної країни з резидентами інших країн (нерезидентами) за певний період. Основні компоненти платіжного балансу групуються за двома рахунками: рахунком поточних операцій і рахунком операцій з капіталом і фінансових операцій.
Функціонально платіжний баланс відіграє роль макроекономічної моделі, яка систематично відображає економічні операції, здійснені між національною економікою та економіками інших країн світу. З цієї точки зору платіжний баланс використовується з метою розробки та запровадження обґрунтованої курсової та зовнішньоекономічної політики країни. На основі нього здійснюється аналіз і прогноз стану товарного та фінансового ринків.
З бухгалтерського погляду, платіжний баланс завжди знаходиться в рівновазі. Проте за підсумками його основних розділів може мати місце або активне сальдо, якщо надходження перевищують платежі, або пасивне, коли платежі перевищують надходження.
Розробка і складання платіжного балансу є обов’язковою умовою для всіх країн – членів Міжнародного валютного фонду і базується на єдиній методології відповідно до стандартної класифікації компонентів і структури зведеної інформації. На підставі фактичних даних про стан платіжного балансу міжнародними фінансовими установами, зокрема МВФ приймаються рішення про надання конкретним країнам фінансової допомоги для стабілізації платіжного балансу та подолання його дефіциту.
Визначення резидента (нерезидента) в теорії складання платіжного балансу не відрізняється від прийнятого в системі національних рахунків. Інституційна одиниця вважається одиницею-резидентом, якщо вона на економічній території даної країни функціонує більше одного року і має центр економічного інтересу, тобто якщо інституційна одиниця веде господарську діяльність та економічні операції в межах країни і має наміри продовжувати цю діяльність протягом довгого часу. Економічна територія – це географічна територія, що знаходиться під юрисдикцією уряду даної країни, у межах якої робоча сила, товари та капітал можуть вільно переміщуватись. Економічна територія включає повітряний простір, територіальні води і ту частину континентального шельфу, на яку країна має виключне право володіння, територіальні анклави, що розташовані в інших країнах (території дипломатичних установ, військових баз тощо). Таким чином, до економічної території країни не входять територіальні анклави, що використовуються урядами інших країн або міжнародними організаціями, які розташовані в географічних кордонах цієї країни.
Таким чином, економічна територія не обов’язково збігається з кордонами, які визначені політично, вона складається з території, що адмініструється урядом конкретної країни.
Платіжний баланс базується на принципах бухгалтерського обліку: кожна економічна операція має подвійний запис – за кредитом однієї статті та дебетом іншої. Це правило свідчить про те, що більшість економічних операцій за суттю є обміном економічними цінностями. У разі безоплатного надання економічних цінностей (товарів, послуг або фінансових активів) для висвітлення цієї операції подвійним записом запроваджується особлива стаття “Трансферти”. Узагальнено операції можна представити як прибуткові та витратні статті.



Таблиця 3.1.
Прибуткові статті (+)
(Джерела грошових коштів)
Витратні статті (-) (Способи використання грошових коштів)

Експорт товарів та послуг
Імпорт товарів та послуг

Приток капіталу
Вивіз капіталу

Приватні та державні дари із-за кордону
Дари за кордон

Транспортні послуги, що надані нерезидентам
Використання транспорту інших держав

Витрати іноземних туристів в даній країні
Витрати на туризм за рубежем

Військові витрати інших держав
Військові витрати за кордоном

Проценти та дивіденди, отримані із-за кордону
Проценти та дивіденди, що виплачуються нерезидентам

Продаж активів даної країни нерезидентам
Придбання іноземних активів (наприклад, акцій, облігації та нерухомості)

Депозити нерезидентів в депозитних установах даної країни
Депозити в іноземних депозитних установах

Продаж золота нерезидентам
Придбання золота за кордоном

Продаж національної валюти нерезидентам
Купівля іноземної валюти

Рахунок поточних операцій включає всі операції з реальними цінностями, які відбуваються між резидентами та нерезидентами, а також операції, пов’язані з безоплатним наданням або одержанням цінностей, які призначені для поточного використання. У структурі поточного рахунку виділяються чотири основні компоненти: товари, послуги, доходи та поточні трансферти.
Що стосується руху товарів, то в Україні головним джерелом даних із зовнішньої торгівлі товарами є інформація Держкомстату, яка базується на даних вантажних митних декларацій та звітах підприємств про товари, які не проходять митне декларування, наприклад, риба, виловлена в нейтральних водах і продана за кордоном. Держкомстат щорічно проводить вибіркове обстеження вартості  товарів, які продаються на речових ринках країни, ці дані використовуються для оцінки обсягів імпортної продукції в неорганізованому товарообігу на внутрішньому ринку для включення її в торговельний баланс.
Експорт та імпорт товарів відображається в момент переходу права власності від нерезидентів до резидентів (або навпаки) за ринковими цінами. У більшості випадків це означає, що для оцінки операцій використовуються контрактні ціни або фактичні ціни на час здійснення операцій.
Стаття “Послуги” складається з трьох основних компонентів: транспорт, подорожі та інші послуги. В Україні, статтю “Послуги” формує Національний банк України за власною базою даних, оскільки дані банківської звітності протягом тривалого часу є докладнішими порівняно з даними Держкомстату України щодо зовнішньої торгівлі послугами, це твердження особливо справедливе щодо імпорту послуг.
Транспортні послуги включають перевезення пасажирів і вантажів, а також інші послуги, що виконуються морським, повітряним та іншими видами транспорту. Стаття «Подорожі» охоплює товари та послуги, що були придбані приїжджими, якщо тривалість їхнього перебування в країні не перевищує одного року. До Починаючи з 2004 року  обсяги експорту/імпорту за цією статтею розраховуються за новою методикою, яка базується на квартальних даних про кількість іноземців, які в’їхали в Україну та громадян України, що виїхали за кордон у розрізі країн світу та мети поїздки, середніх витрат одного подорожуючого та середньої тривалості поїздки.
Інші послуги охоплюють послуги зв’язку, будівельні, страхові, фінансові, комп’ютерні та інформаційні послуги, роялті та ліцензійні послуги, послуги реклами та маркетингу, наукові та конструкторські розробки, інші ділові послуги, а також урядові послуги, що не включені до інших категорій.
Стаття “Доходи” складається з оплати праці та доходів від інвестицій, включає заробітну плату й інші доходи, отримані резидентами країни за роботу, виконану за межами її економічної території (мешканці прикордонних районів, сезонні робітники, персонал міжнародних організацій тощо). Доходи від інвестицій охоплюють надходження та сплату доходів від прямих, портфельних та інших інвестицій, а також надходження від резервних активів.
Поточні трансферти таку передачу матеріальних та фінансових цінностей резидентам від нерезидентів і навпаки, яка не передбачає компенсації у вигляді певного вартісного еквівалента. Поточні трансферти збільшують рівень доходу та споживання товарів і послуг країни-реципієнта і зменшують дохід та потенційні можливості країни-донора. Цю статтю складають за даними банківської звітності в частині приватних переказів, благодійної допомоги в грошовій формі, грошових внесків органів державного управління, а також за інформацією Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції про одержану технічну допомогу і Держмитслужби – про обсяги гуманітарної допомоги у формі товарно-матеріальних цінностей.
Аналіз за рахунком операцій з капіталом та фінансових операцій є дуже вадливим. Рахунок операцій з капіталом охоплює всі операції, що включають одержання або оплату капітальних переказів (переказів на інвестиційні цілі, прощення боргу, перекази мігрантів тощо), а також придбання або реалізацію нефінансових активів та прав власності, таких як, наприклад, торгові марки, патенти, авторські права, права на видобуток корисних копалин та інші.
У фінансовому рахунку відображаються всі операції, в результаті яких відбувається перехід прав власності на зовнішні фінансові активи та вимоги країни, або, іншими словами, виникнення та погашення фінансових зобов’язань між резидентами та нерезидентами. Фінансовий рахунок поділяється на дві класифікаційні групи, що охоплюють операції з фінансовими активами та операції з фінансовими зобов’язаннями. Обидві групи у свою чергу поділяються на три функціональні категорії: прямі, портфельні та інші інвестиції. До складу активів відноситься також така категорія, як резервні активи. Прямі інвестиції поділяються на акціонерний капітал, реінвестовані доходи та інший капітал. До портфельних інвестицій відносять цінні папери, що дають право на участь у капіталі, та боргові цінні папери, до складу яких входять облігації та інші довгострокові боргові цінні папери, інструменти грошового ринку та похідні фінансові інструменти. До категорії інші інвестиції входять торгові та банківські кредити, позики, включаючи кредити та позики МВФ та міжнародних фінансових організацій, угоди про фінансовий лізинг. Важливо, що зазначені категорії інвестицій класифікуються за видами фінансових інструментів, терміном погашення та за секторами економіки.
Резервні активи – найважливіша складова частина фінансового рахунку – включають зовнішні активи країни, що знаходяться під контролем органів грошово-кредитного регулювання та в будь-який час можуть бути використані для прямого фінансування дефіциту платіжного балансу або для здійснення інтервенцій на валютному ринку з метою підтримки курсу національної валюти. До резервних активів відносять такі статті: монетарне золото, спеціальні права запозичення, резервна позиція в МВФ, активи в іноземній валюті, що складаються з готівкових коштів, депозитів, цінних паперів та інших вимог. За всіма статтями фінансового рахунку збільшення фінансових активів країни та зменшення зобов’язань відображаються як від’ємні значення, а зменшення активів та збільшення зобов’язань – як додатні.
Інші інвестиції включають усі операції фінансового рахунку, що не відносяться до прямих або портфельних інвестицій, а також резервних активів. Моніторинг інших інвестицій здійснюється з використанням інформації Міністерства фінансів України про всі компоненти державного зовнішнього боргу; звітності банків про залучення та обслуговування негарантованих кредитів, отриманих від нерезидентів.
Платіжний баланс складається щоквартально, на 75-й день після звітного періоду.
Дуже важливим є поняття рівноваги платіжного балансу. Незбалансованість зовнішніх платежів обов'язково має бути усунена, оскільки це є головним принципом системної побудови платіжного балансу. Показники платіжного балансу зазнають впливу різних зовнішніх та внутрішніх факторів, дія яких має різну тривалість у часі. Через це вирізняють довго- , середньо- і короткострокову рівновагу платіжного балансу. Сальдо поточного рахунку вказує на міжнародну фінансову позицію країни боржника чи кредитора. Нетто-боржником є країна з тривалим дефіцитом поточного рахунку. Країни нетто-кредитори мають активні поточні баланси впродовж тривалого періоду часу.
Середньострокова рівновага платіжного балансу підтримується через механізм довгострокового кредитування. Дефіцит базового балансу (дебетове сальдо) або надлишок базового балансу (кредитове сальдо), які спостерігаються протягом кількох років, є ознаками порушення середньострокової рівноваги зовнішніх платежів і зумовлюють необхідність регулювання економічних відносин між даною країною і рештою світу.
Короткострокова рівновага платіжного балансу має місце в тому разі, коли у звітному періоді відсутні будь-які дії урядових органів щодо використання офіційних резервних активів.
Координація дій усіх установ та концентрація інформації, необхідної для складання платіжного балансу, здійснюється в Україні Національним банком України. Баланс оприлюднюється на сторінці Національного банку України в мережі Інтернет.
Методологія складання та аналізу платіжного балансу постійно удосконалюється і регулюється міжнародними нормами. Вона визначається міжнародним стандартом Balance of Payments Manual, компетенція методології балансу належить міжнародному валютному фонду. Дослідження щодо фінансової стабільності світової фінансової системи здійснює Інститут фінансової стабільності Банку міжнародних розрахунків.
Таблиця 3.2. Динаміка показників платіжного балансу України 19992005 рр.

Стаття платіжного балансу
1999 р.
2000 р.
2001 р.
2002 р.
2003 р.
2004 р.
2005 р.

Рахунок поточних операцій, млн дол. США
932
1207
1402
3173
2891
6804
587

Баланс товарів та послуг, млн дол. США
1095
1301
613
1857
1288
4873
127

Експорт товарів та послуг, млн дол. США
16 332
19 248
21086
23 351
28 953
39 719
10 585

Імпорт товарів та послуг, млн дол. США
- 15 237
-17 947
- 20 473
-21494
- 27 665
- 34 846
-10 458

Баланс товарів, млн дол. США
-482
505
198
710
518
3741
-228

Експорт товарів, млн дол. США
12 463
15 448
17 091
18 669
23 739
33 432
8799

Імпорт товарів, млн дол. США
- 12 945
- 14 943
- 16 893
-17 959
- 23 221
-29 691
-9027

Баланс послуг, млн дол. США
1577
796
415
1147
770
1132
355

Експорт послуг, млн дол. США
3869
3800
3995
4682
5214
6287
1786

Імпорт послуг, млн дол. США
-2292
-3004
-3580
-3535
-4444
-5155
-1431

Доходи (сальдо), млн дол. США
-869
-942
-667
-606
-581
-645
-232

Поточні трансферти (сальдо), млн дол. США
706
848
1456
1922
2184
2576
692

Рахунок операцій з капіталом та фінансових операцій, млн дол. США
-163
-478
-188
-1050
247
-4227
-580

Рахунок операцій з капіталом, млн дол. США
-10
-8
3
15
-17
7
_ 2

Фінансовий рахунок, млн дол. США
-153
-478
-191
-1065
264
4234
-578

Прямі інвестиції, млн дол. США
489
594
769
698
1411
1711
355

Портфельні інвестиції, млн дол. США
-86
-201
-866
-1716
-922
-76
-86

Інші інвестиції, млн дол. США
-556
-871
-94
-47
-225
-5869
587

Середньострокові та довгострокові кредити
-463
-154
-306
124
418
2888


Гарантовані
-272
-424
-538
-367
-363
929


Одержані
157
109
65
118
140
1457


Погашені (графік)
-429
-51
-703
-485
-503
-528


Негарантовані
-191
270
232
491
781
1959


Короткостроковий капітал
-93
-717
212
-171
-643
-8757


Помилки та упущення
-954
-150
-231
-885
-953
-38


Баланс
-185
571
98.1
1238
2185
2539


Фінансування
185
-571
-983
-1238
-2185
-2539


Резервні активи
-283
-398
-1606
-1045
-2045
-2226


Використання кредитів МВФ (чисте)
78
-604
-79
-191
-215
-313


Використано
635
245
375
0
0
0


Погашено
-557
-849
-454
-191
-215
-313


Виключне фінансування
390
431
702
-2
75
0


3.2. План практичного заняття
Роль міжнародних розрахунків та їх вплив на платіжний баланс.
Методика МВФ щодо структури балансу.
Динаміка показників платіжного балансу України.
Порівняльна характеристика платіжних балансів країн.
Проблема дефіциту платіжного балансу України.

3.3. Питання для самопідготовки і самоконтролю знань
Які форми розрахунків за зовнішньоекономічними угодами переважно використовуються в Україні ? Чому?
Історія розвитку методології платіжного балансу
В чому полягає концепція резидентності.
Хто розробляє міжнародний стандарт платіжного балансу
Основні правила запису операцій у платіжному балансі
Концепція виміру загального сальдо платіжного балансу
Поняття економічної рівноваги платіжного балансу
8.Використовуючи дані таблиці 3.2. дослідити історичну динаміку показників платіжного балансу України та порівняти з даними поточного періоду.
9.Чи доцільно в умовах макроекономічної нестабільності зменшувати імпорт? За рахунок яких статей імпорту, на ваш погляд ?
10.Чи можливо за сучасних обставин відмовитися від зовнішніх запозичень ?
11.Які висновки можна зробити, порівнюючи сальдо поточного рахунку платіжного балансу України з аналогічними показниками країн з перехідною економікою?

3.4. Тематика індивідуальних навчально – дослідних завдань
Вплив притоку прямих іноземних інвестицій на стан платіжного балансу України.
Резерви Національного банку України: тенденції формування та використання.
Дослідження динаміки частки експорту товарів у ВВП країн світу.
Дослідження динаміки реальних темпів зростання ВВП та сальдо поточного рахунку платіжного балансу.
Дослідження сальдо платіжного балансу України за період 2005-2009 роки.



3.5. Термінологічний словник

Баланс міжнародних інвестицій (international investment balance) похідний від платіжного балансу статистичний звіт, що показує нагромаджені запаси зовнішніх фінансових активів і зобов'язань країни.
Баланс руху капіталів (capital balance) частина платіжного балансу країни, в якій відображається ввезення в країну і вивезення з неї довгострокових і короткострокових капіталів.
Борг, гарантований державою (publicly guaranteed debt) борг приватних фірм, платежі за яким гарантуються урядом.
Боргові зобов'язання (debt securities) облігації, інструменти грошового ринку і фінансові деривативи, що підтверджують право кредитора на стягнення боргу з боржника.
Зовнішньоторговельні розрахунки (international settlements) розрахунки, які здійснюються за допомогою інкасових доручень, акредитивів, телеграфних і поштових переказів, відкритих рахунків і чеків. В угодах, пов'язаних з наданням кредиту, велику роль відіграє вексель.
Міжнародне запозичення і кредитування (international borrowing and lending) одержання коштів у борг у зарубіжних кредиторів на певний термін за умови сплати процента за користування ними.
Нерезидент (nonresident) 1) юридична особа, що діє в даній країні, а за реєстрована за кордоном; 2) фізична особа, яка веде діяльність в одній країні, але постійно проживає в іншій; 3) підприємства й організації, що не є юридичними особами і створені згідно з законодавством інших держав; 4) іноземні дипломатичні та інші офіційні представництва, а також міжнародні організації, їхні філії та представництва; 5) філіали і представництва нерезидентів, розташовані в даній країні.
Платіжний баланс (balance of payments) статистичний звіт, у якому в систематизованому вигляді наводяться сумарні дані про зовнішньоекономічні операції даної країни з іншими країнами світу за визначений період часу.
Позика (loan) правовідносини економічних агентів, згідно з якими одна сторона (позикодавець) передає у власність іншій стороні (позичальникові) гроші або інші цінності, а позичальник зобов'язується повернути таку саму суму грошей або рівну кількість інших отриманих ним цінностей такого самого роду і якості.
Прямі іноземні інвестиції (foreign direct investments) 1) придбання тривалого інтересу резидентом однієї країни (прямим інвестором) у підприємствірезиденті іншої країни (підприємстві з прямими інвестиціями); 2) група статей фінансового рахунку платіжного балансу, які відображають стійкий вплив з боку інституційної одиницірезидента однієї економиш (прямого інвестора) на інституційному одиницюрезидента іншої економіки (підприємство прямого інвестування).
Рахунок операцій з капіталом і фінансових операцій (capital and financial account balance) група статей платіжного балансу, які фіксують міжнародний рух капіталу, за допомогою якого фінансуються експорт і імпорт товарів та послуг.
Резидент (resident) юридична або фізична особа, яка зареєстрована або постійно проживає в даній країні.

3.6. Інформаційні джерела
І – 1, 2, 3;
ІІ – 4, 11, 15, 18, 21, 22, 28, 30, 39, 42, 47, 52, 60.

Модуль 2. Глобальні та регіональні виміри світогосподарського розвитку

ТЕМА 4. Національні економіки в глобальній економічній системі та проблеми соціальної поляризації
4.1. Методичні поради до вивчення теми
Однією з основних ознак сучасного розвитку світового господарства є поглиблення процесу глобалізації. В умовах глобалізації посилюється конкуренція національних економік, які отримуючи виграші від міжнародної спеціалізації і кооперування, мають втрати у вигляді “зникнення” цілих галузей господарства. Глобалізація перетворює світове господарство на єдиний ринок товарів, послуг, капіталів, робочої сили, суб’єкти якого взаємопов’язані єдиною системою фінансово-економічних відносин. Глобальними гравцями світового господарства є група розвинутих країн, вони реалізовують свої конкурентні переваги і задають основні тренди розвитку світового господарства. Ці країни мають потужний економічний і фінансовий потенціал, концентрують на своїй території більшу частину інтелектуальних і технологічних ресурсів людства, і на основі цього мають можливість знижувати витрати виробництва, зосереджуватися на випуску наукомісткої продукції.
Для аналізу поточного стану участі країни в глобальному економічному просторі, можна використовувати Індекс глобалізованості, який розраховується фахівцями журналу Foreign Policy разом з консалтинговою компанією A.T.Kerny. Створювачі індексу включили у розрахунок Індексу країни, в які входить 85% світового населення і 90% світового виробництва. При складанні рейтингу аналітики враховують чотири основних параметри. Це економічна інтеграція: обсяг міжнародної торгівлі, інвестицій та різного роду виплат, у тому числі зарплат, що здійснюються з перетинанням державних кордонів; персональні контакти,зокрема, міжнародні поїздки і туризм, обсяг міжнародних телефонних переговорів, поштових відправлень та переказів. Крім того, враховується кількість користувачів Інтернету і кількість інтернет-серверів, а також залученість країни в міжнародну політику, зокрема членство у міжнародних організаціях та кількість посольств. З періодом часу в індекс також включено політичні фактори, котрі визначають ступінь залучення країни в міжнародну дипломатичну діяльність і міжнародну безпеку, тобто оцінюється членство країн у міжнародних організаціях, участь у міжнародних миротворчих місіях і кількість дипломатичних представництв в інших країнах. Ще одним додатковим критерієм стало врахування прогнозів розвитку країн. Ці зміни дозволяють простежити деталі мінливої географії розподілу країн за ступенем глобалізованості. Доцільно порівняти показники України з іншими країнами, зокрема за показниками рівня залучення економіки у світову економічну систему, за обсягом міжнародної торгівлі, за кількістю міжнародних організацій, у роботі яких вона бере участь. Фахівці відзначають, що у випадку уповільнення процесів глобалізації основний удар прийдеться саме на країни з високим індексом глобалізованності. Індекс глобалізованості свідчить, що технологічна та персональна інтеграції зростають більш швидкими темпами навіть у тих країнах чий загальний рівень інтеграції є мінімальним.
Також для оцінки ступеня включення країни у світові економічні процеси може використовуватися індекс транснаціоналізації, який відбиває процеси транснаціоналізації економіки та розвитку сучасних ТНК. В умовах глобалізації, ТНК грають найсуттєвішу роль, вплив ТНК посилюється, тому що в умовах низького рівня заощаджень і інвестиційних  ресурсів  велика кількість приймаючих країн прагне залучити ТНК. У зв”язку з цим необхідно вивчити звіти Комісії з ТНК та Центру по ТНК   Конференції ООН по торгівлі і розвиткові (ЮНКТАД). Треба визначити, який обсяг прямих іноземних інвестицій здійснюється провідними ТНК, проаналізувати кількість ТНК та їх філій у світі, доцільно скласти географічний профіль розміщення провідних ТНК та визначити структуру галузей промисловості активів ТНК .
Дослідження глобалізації обов’язково має спиратися на аналіз регіоналізації світового господарства. Фахівці відзначають, що глобалізація тісно пов’язана з регіоналізацією. Необхідно дослідити найбільш інтенсивну господарську взаємодію в межах потужних інтеграційних угруповань: ЄС, НАФТА, АТЕС, АСЕАН, МЕРКОСУР. На долю НАФТА, ЄС і АТЕС приходиться приблизно 80% світового ВВП, 82% всіх державних бюджетів країн світу і 85% експорту. Регіоналізація виступає своєрідним проявом і формою реалізації глобалізації.
Країни, що розвиваються, по-різному приймають участь у глобалізації. Якщо опиратися на термінологію Світового банку, яка застосована в Доповіді групи Світового Банку за 2002 року з проблем глобального розвитку то, країни, що розвиваються діляться на більш глобалізовані країни та менш глобалізовані країни . Відмінність між цими групами базується на ступені участі в міжнародному поділі праці та динаміці зовнішньої торгівлі.
Група більш глобалізованих країн має значну чисельність населення майже 3 млрд людей. За період 1997-2002 , більш глобалізовані країни розвивались із щорічним темпом 5 % і збільшили показник ВВП на душу населення на 400 дол., тобто майже до 3100 дол., менш глобалізовані мали зниження ВВП на душу населення приблизно на 6 %, тобто до межі 1900 дол.
Ступінь соціально-економічногорозвитку країн та соціальної поляризації країн дозволяють дослідити інтегровані показники, зокрема індекс людського розвитку, який розраховується ООН. Індекс людського розвитку є підсумком трьох індикаторів : середньої тривалості життя населення країни; рівня освіченості, стандарту життя населення країни, який вимірюється, зокрема, ВВП на душу населення за паритетом купівельної спроможності . Індекс, менший за 0,5, мають країни із низьким рівнем розвитку. Всі країни із цієї категорії – африканські.Індекс 0,8 притаманний країнам із високим рівнем розвитку, до якого входять всі держави Західної Європи, Північної Америки, а також деякі країни Південної Америки, Південно-Східної Азії. Історична тенденція індексу свідчить, що сім років до 1999 року лідерство мала Канада, потім його отримала Норвегія (індекс 0,939). За підсумками 2007 року перше місце посіла Ісландія. Дані про Україну вперше було внесено до градації в 1993 році, вона отримала 45 позицію, в 1999 році Україна посідала 74 місце серед 162 країн світу, і ранг країни постійно зменшується внаслідок погіршення параметрів. За поточними показниками Україна належить до держав із середнім рівнем людського розвитку. В 2007 році Україна була на 76-е місці серед 177 країн світу, за більшістю показників, на основі яких розраховується індекс людського розвитку, Україна істотно відстає від всіх країн Євросоюзу, і найближчих сусідів: Угорщини (займає 36-е місце), Польщі (37-е місце), Словаччини (42-е місце), Болгарії (53-е місце) і Румунії (60-е місце), а також від Росії (67-е місце) і Білорусі (64-е місце). Використовуючи дані рейтингу, ми маємо дослідити за рахунок яких параметрів Україна має більш нижчий щабель в порівнянні з пострадянськими країнами і наскільки загрозливою є ця тенденція.
На прикладі Ісландії можна бачити, як фінансова криза впливає навіть на країни з достатньо високими показниками розвитку, і заборгованість банківського сектора руйнує досягнення стабільного розвитку держави.
Про нерівномірність розвитку в умовах глобалізації та соціальну поляризацію свідчать проблеми, які прийнято називати глобальними проблемами людства. Це проблема абсолютної бідності, нераціонального використання ресурсів, екологічних та кліматичних змін. Всі ці проблеми тісно пов”язано з економікою. Проблема абсолютної бідності полягає в тому, що в Африці, Азії і Латинській Америці близько 1 млрд. людей живуть в умовах абсолютної бідності, близько 250 млн. дітей хронічно недоїдають, а від голоду і недоїдання щорічно помирає майже 40 млн. чоловік. Проблема неефективного використання ресурсів полягає в низькому рівні впровадження ресурсо - та енергозберігаючих, екологічно чистих технологій, внаслідок чого з природної речовини, яка залучається у виробничий процес лише 1,5% приймає форму кінцевого продукту. Екологічна і кліматична криза полягає в змешенні питної вони на Землі, в загрозі потепління, в знищенні екопросторо людини, бо щорічно у світі знищується 15 млн. га лісів, на одне посаджене дерево припадає 10 вирубаних, щорічно втрачається близько 6-7 млн. га родючих земель, споживання прісної води зросло більше, ніж в 7 разів і складало майже 300 кубометрів в рік на людину, чверть людства відчуває нестачу прісної води.  
Для вимірювання нерівності в доходах використовують порівняння певних показників за країнами, наприклад, за рівнем доходу на душу населення Японія більш як у 100 разів випереджає Індію, Швейцарія в 400 разів Ефіопію. Треба досліджувати, якою є частка найбідніших країн світу у загальних доходах, динаміка показує, що за період 1960 1994 рр. частка найзаможніших 20% населення світу в сукупному обсязі доходів збільшилася з 70 до 85 %, а частка найбіднішої п'ятої частини зменшилася з 2,3 до 1,1 %. Кількісні показники, за якими оцінюється рівень бідності в основних регіонах світу, розроблені експертами ООН та Світового банку. За критеріями Світового банку, абсолютно бідним вважається той, чий щоденний дохід не перевищує одного долара США. У серпні 2008 року банк запропонував підняти позначку до 1,25 долара, тому що за результатами актуальних досліджень витрати в країнах, що розвиваються, виявилися вищими, ніж було прийнято вважати. За даними Світового банку в цей час кількість абсолютно бідних у світі становить більше 1,2 мільярди людей. Експертами ООН використовується індекс бідності ( Human Poverty Index- HPI-1 та HPI-2) . Для країн, що розвиваються індекс вимірює імовірність померти, не досягнувши 40 років, доступ до питної води, кількість неписьменних, і людей, що страждають від недоїдання. У країнах з розвиненою економікою ( HPI-2) враховується ймовірність померти до 60 років, кількість неписьменних, число людей, чий дохід становить менше 50 відсотків середньої зарплати, а також відсоток безробітних. Поняття відносна бідність застосовується в основному до певних категорій населення в країнах з розвиненою економікою . У Євросоюзі відносно бідним вважається той, чий дохід становить менше 60 відсотків середньої по країні зарплати. Відносна бідність характерна в ЄС для молоді, людей похилого віку, безробітних, мігрантів, інвалідів і матерів - або батьків-одинаків.
Для країн з найменшим рівнем доходів характерним є високе значення індексу нерівномірності розподілу соціальних і матеріальних благ-GINI Index на рівні 45.00. Високий індекс нерівності є показником високої внутрішньої напруженості між різними прошарками та соціальними групами суспільства, що вцілому дуже негативно впливає на суспільство.
Вважається, що подолати проблему бідності країна може, якщо має одночасно три сприятливі умови:
волю політичної еліти, здатної налагодити економічні і соціальні реформи
наявність ефективної інституційної структури ринкової економіки;
наявність кваліфікованих кадрів та ресурсів для участі у технологічному прогресі
Тому, проводячи дослідження, треба враховувати і оцінювати політику кожної окремої країни, наявні програми розвитку та реформ щодо подолання бідності. Що стосується дослідження українського виміру процесів глобалізації, то треба відзначити, що внаслідок кризових процесів, слабкості і неадекватності економічної, соціальної і гуманітарної політики має місце різке погіршення індексу людського розвитку ООН. За рівнем смертності Україна посідає перше місце в Європі. Забруднення навколишнього середовища, погіршення умов життя, поширення таких захворювань, як туберкульоз і СНІД є пануючими тенденціями. В Україні розпочинається демографічна криза, фактично, у середньостроковій перспективі відсутня можливість відновлення 50-мільйонної чисельності населення, що дуже негативно в подальшому вплине на економіку. Має місце дуже високий рівень індексу нерівності, який дорівнює Index GINI28.96 , що розглядається як тривожний сигнал. Необхідно дослідити тенденції індексу людського розвитку та його складових, оцінити рівень глобалізованості, рівень транснаціоналізації України.
Важливою складовою теми є дослідження фінансових криз та кризових явищ в умовах глобалізації. В першу чергу, слід згадати базові моделі фінансових криз та методи антикризового регулювання. Особливо вразливими щодо негативного впливу криз країни стають внаслідок збільшення впливу світогосподарських зв’язків. За оцінками фахівців, протягом останніх 20 років світова економіка була вражена декількома хвилями криз. Найзначнішими були фінансові кризи 1994 року в Мексиці, 1997 року в Південно-Східній Азії та 1998 року в Росії. Вони мали переважно національні витоки, але міжнародні наслідки і потенційно глобальний характер. Базою досліджень доцільно використовувати моделі П. Кругмана, М. Монтеса, Ж. Полака і Дж. Сороса. Моделі Кругмана ґрунтуються на тому, що передумови фінансової кризи виникають всередині певної країни внаслідок нераціональної економічної політики її уряду, власне фінансова криза починається після усвідомлення цієї нераціональності зовнішніми економічними агентами. Моделі фінансової кризи Монтеса ґрунтуються на максимізації ролі очікувань у процесі виникнення кризи, навіть якщо ці очікування не збігаються з реальними макроекономічними показниками, і тоді недовіра населення до національної валюти та очікування девальвації може призвести до масового вилучення коштів приватних вкладників з банківської системи. Згідно з моделлю Полака, особливу роль грають валютні кризи, які як правило є наслідком подолання бюджетного дефіциту шляхом грошової емісії. Модель Сороса принципово відрізняється від описаних раніше моделей тим, що виходить з того, що рівновага фінансових ринків не існує, ринку характерні різкі корекції ринку або стан «динамічної нерівноваги».
В 2008 році розпочалася світова фінансова криза, яка вразила всі провідні економіки і викликала спад виробництва у світовому масштабі. Фінансова криза була викликана багатьма проблемами, зокрема зростанням нерегульованості на ринку похідних фінансових інструментів, кризою банківської ліквідності США, надмірним використанням споживчого кредитування у світі.
Слід дослідити, чи є аргументованою теза, що мотивація глобальних гравців одержувати дедалі зростаючі прибутки спровокувала відповідний «ефект масштабу» залучення і перерозподілу фінансових ресурсів: кошти, що були під контролем глобальних гравців, перевищували обсяги офіційних валютних резервів та навіть розміри ВВП окремих країн. Наприклад, сукупні активи відомого інвестиційного банку Lehman Brothers становили за підсумками 2001 року 267,0 млрд. дол., а капітал 48,4 млрд дол. США. Цей банк став банкрутом восени 2008 року, і його ліквідація спричинила паніку на фондових ринках всього світу.
До поточного етапу світової фінансової кризи вважалося, що роль глобальних гравців у створенні передумов фінансових криз не є вирішальною, більшу роль мають структурні диспропорції, але на сьогодні можна дослідити величезний вплив на кризу глобальних фінансових гравців. Саме це свідчить про недостатність адекватного регулювання світового фінансового ринку. В ході аналізу кризових явищ, треба поставити запитання, чи не стала поштовхом для бурхливого неконтрольованого розвитку фінансових потоків суттєва лібералізація фінансових ринків?
Міжнародна фінансова інтеграція спричинила глибокі зміни у фінансових технологіях і швидкий розвиток фінансових інновацій . Саме тому слід звернути особливу увагу на ринок похідних фінансових інструментів, зростання якого стало точкою біфуркації кризових явищ. Необхідно використати дані Міжнародного Банку Розрахунків для визначення тенденцій ринку похідних фінансових інструментів.
На поточний момент, за оцінками МВФ, видатки на боротьбу з кризою провідних економік світу перевищили 11 трлн дол. США, з яких 9,2 трлн дол. припадає на розвинуті країни, а 1,6 трлн дол. - на країни, що розвиваються. Основна частина грошей спрямована на підтримку банківської системи. Крім того, в США Федеральна резервна система різко знизила вартість кредитних ресурсів, що обумовило історичний мінімум вартості грошей в США. Необхідно дослідити тенденції процентної ставки ФРС та ставки Libor.
Вивчення кризових явищ має охоплювати питання здійснення радикальних змін у контролі над фінансовою системою. В Європарламенті розглядаються запропоновані Єврокомісією зміни до законодавства ЄС. Передбачається створення в ЄС принципово нових груп наглядових органів, які будуть стежити за роботою фінансової системи для попередження можливих криз. Перша група нагляду буде сформована з центральних банків країн-членів ЄС і регуляторів фінансових ринків, які сформують наглядовий орган - Європейську рада з системних ризиків. Рада повинна попереджати зародження нових криз, а також давати приписи національним регуляторам. Друга група наглядових органів Європейська система фінансових спостерігачів складатиметься з національних європейських фінансових регуляторів країн-членів ЄС і трьох нових європейських агентств, відповідальних за здійснення нагляду за діяльністю банків, фінансових, страхових компаній і пенсійних установ. Ця група буде здійснювати контроль за виконанням загальноєвропейських банківських правил, за прийняттям екстрених антикризових заходів, а також буде виступати посередником між центральними і місцевими регуляторами. Агентства створюють Європейську систему фінансових спостерігачів - це Європейська банківська організація, Європейська організація страхування та пенсійного забезпечення і Європейська організація з цінних паперів і ринків.
Як висновок, ми маємо зрозуміти, що в умовах глобалізації, країни стають не просто взаємозалежними внаслідок формування системи міжнародного інтегрованого виробництва, зростання обсягів світової торгівлі та потоків іноземних інвестицій, інтенсифікації руху технологічних нововведень тощо, але й більш вразливими до дій глобальних факторів. Нова якість інтернаціоналізації на сучасному етапі залежить від поєднання глобальної конкуренції зі зростаючою взаємодією і координацією держав щодо розробки і реалізації міжнародної стратегії розвитку. Складність полягає в тому, що взаємодія держав на сучасному етапі є недостатньою, і тому необхідно проаналізувати дії держав в період кризи на прикладі США, країн ЄС, угрупування “Велика сімка” та “Велика двадцятка”.

4.2. План практичного заняття
1 заняття
Тенденції глобалізації в індексі глобалізованості країни.
Транснаціоналізація і її вимір.
Країни, що розвиваються: більш глобалізовані та менш глобалізовані.
Дослідження причин та наслідків фінансових криз 1994-2004 років та світової фінансової кризи 2008-2009 років.
Регіональний вимір глобалізації.
Аналіз тенденцій економічного розвитку країн-членів ЄС.

2 заняття
Індекс людського розвитку ООН : методика та використання.
Індекс бідності.
Індекс соціальної нерівномірності країни.
Аналіз сучасних програм подолання бідності.

4.3. Питання для самопідготовки і самоконтролю знань
1 заняття
За якими показниками можна дослідити ступінь інтегрованості національної економіки у глобальну економічну систему ?
Хто вперше використав у науковому дослідженні термін глобалізація ?
Членом яким впливових міжнародних організацій є Україна і в якому показнику дослідження глобалізованості країни це враховується ?
За якими критеріями Світовим банком здійснено поділ країн на більш глобалізовані та менш глобалізовані ?
До якої групи країн за індексом транснаціоналізації належить Україна ?
Які показники впливу ТНК на економіку України ?
Економічні параметри об”єднання Європейський Союз : ВВП, ВВП на душу населення, питома вага в світовому господарстві.

2 заняття
Проаналізуйте рівень амплітуди соціальної нерівності в умовах глобалізації.
Чи може глобалізація сприяти усуненню соціальної асиметрії?
Які органи ООН досліджують та вивчають проблеми соціальної поляризації світу ?
Охарактеризуйте програми подолання бідності різних країн.
Проаналізуйте складові індексу людського розвитку, в чому полягає значення складових індексу ?
Охарактеризуйте причини, із-за яких Україна посідає низьке місце за індексом людського розвитку ?

4.4. Тематика індивідуальних навчально – дослідних завдань
1 занятття
Тенденції індексу глобалізованості.
Місце України в глобальних процесах.
Індекс транснаціоналізації крани .
Дослідження впливу транснаціоналізації на економіку країни.
Тенденції фондових індексів в період фінансової кризи.
Дослідження основних параметрів світової банківської системи в період світової фінансової кризи.
Європейський Союз на світовому ринку товарів та послуг.
Порівняння основних показників головних регіональних об’єднань.

2 заняття
Індекс бідності країн світу.
Індекс нерівномірності розподілу соціальних і матеріальних благ (GINI Index).
Тенденції індексу людського розвитку.
Вплив світової фінансової кризи на заходи з подолання глобальних проблем людства.
Вплив світової фінансової кризи на країни, що розвиваються за оцінками ООН.

4.5. Термінологічний словник
Багатонаціональні корпорації, БНК (multinational corporations, MNCs) корпорації, головна компанія яких належить капіталу двох і більше країн, а філії також розташовані в різних країнах.
Багатостороннє агентство з гарантування інвестицій, БАГІ (Multilateral Investment Guarantee Agency, MIGA) автономна організація групи Всесвітнього банку, яка здійснює страхування іноземних інвестицій. Створена в 1988 р.
Внутрішньо-фірмові трансфери (intercorporate transfers) внутрішньо-фірмовий обмін товарами (матеріалами, запасними части нами, напівфабрикатами, кінцевими продуктами), послугами (технологіями, управлінським досвідом, торговельними марками, патентами) та капіталом (власним або запозиченим).
Кодекс поведінки транснаціональних корпорацій (TNC Code of Conduct) узгоджене в ООН зведення правил, яїсих мають дотримуватися транснаціональні корпорації та інші учасники міжнародних економічних відносин. Базується на визнанні загальнодемократичних принципів економічної діяльності, пов'язаної з перетином кордонів, і закріплює норми поваги до національного суверенітету, обов'язок виконання внутрішніх законів, регламентацій та адміністративної практики, а також міжнародних зобов'язань згідно з міжнародним правом.
Контракт про розподіл продукції (production sharing contract) контракт, згідно з яким ТНК, що веде діяльність у добувній галузі, бере участь у освоєнні природних ресурсів країни у ролі підрядника й отримує за це винагороду "натурою" (у формі нафти, газу, вугілля).
Контрольний пакет акцій (major shareholding, controlling interest) кількість акцій, що дає право на управління акціонерним товариством.
Концентрація (concentration) зосередження виробництва, капіталу в одних руках або в одному місці, домінування на ринку однієї або кількох фірм.
Країна, що приймає (host country) країна, в якій міжнародна корпорація має дочірні, асоційовані компанії чи філії, створені на основі прямих інвестицій.
Лібералізація руху капіталу (liberalization of capital) зняття або послаблення державного контролю за рухом капіталу.
Транснаціоналізація (transnationalization) процес посилення світової інтеграції внаслідок глобальних: операцій ТНК. Цей об'єктивний процес зумовлений міжнародним одиничним поділом праці, який породжує транснаціональні форми кооперації.

4.6. Інформаційні джерела
І – 1, 2, 3;
ІІ – 5, 7, 11, 13, 15, 18, 23, 26, 29, 32, 37, 38, 48, 52.


Тема 5. Оцінка конкурентоспроможності національних економік

Методичні поради до вивчення теми
При вивченні даної теми, треба виходити з того, що характерними ознаками сучасного етапу економічної глобалізації є:   загострення конкуренції між країнами за джерела факторів виробництва (капітал, робоча сила, ресурси, технології);загострення конкурентної боротьби між центрами економічної сили (НАФТА, ЄС, Південно-Східна Азія) за розподіл світових ринків та поширення їхнього впливу на інші країни;  формування нових регіональних лідерів та розширення їхнього впливу в регіоні (Китай, Індія, Польща, Узбекистан тощо);
·        поглиблення платіжної та торговельної незбалансованості, посилення економічної диференціації країн світу;  посилення боротьби за розміщення на території країн найрентабельніших виробництв за сучасними технологіями;      зростання взаємозалежності національних фінансових ринків, збільшення спекулятивних валютних та фінансових потоків між країнами; посилення та впровадження більш утончених засобів протекціонізму у відповідь на спроби вирівнювання міжнародного економіко-правового середовища та експансію регіональних та світових лідерів; розширення застосування практики економічного впливу для вирішення політичних цілей;      посилення втручання міжнародних організацій у регулювання світових потоків товарів та ресурсів;     збільшення ваги транснаціональних корпорацій, посилення монополізації світових товарних ринків, збільшення впливовості груп тиску на уряд з боку представників транснаціональних корпоративних інтересів.
Саме тому політика конкурентоспроможності країни в значній мірі визначає її майбутнє. За оцінками фахівців, належну конкурентоспроможність в умовах сучасної глобалізації набуває країна, в національній економіці якої існує «критична маса» стійких конкурентоспроможних економічних суб’єктів, здатних ефективно будувати свою діяльність у глобальному економічному середовищі, керуючись власними економічними інтересами.
Визначення рівня конкурентоспроможності країни є важливою і складною стадією економічного аналізу. Конкурентоспроможність визнається на підставі системи показників, які відображають стадію розвитку країни.
Серед найбільш відомих центрів по вивченню конкурентноздатності країн виділяються: Інститут стратегії й конкурентноздатності при Гарвардському університеті (США), Міжнародний інститут розвитку менеджменту (IMD) (Лозанна, Швейцарія), Світовий економічний форум (Давос, Швейцарія). Кожний із центрів користується власною методологією дослідження .
Звіт Міжнародного інституту розвитку менеджменту, крім статистичної інформації, включає й аналітичні матеріали відповідного спрямування. Міжнародний інститут розвитку менеджменту здійснює оцінювання більше ніж за 321 критерієм і використовує інформацію 52 дослідницьких інститутів світу, які є партнерами IMD.
В Гарвардському університеті вивчають конкурентоспроможність переважно в корпоративній площині.
Дослідження експертів Світового економічного форуму стосуються розрахунку показників глобальної конкурентоспроможності (GCI) та конкурентоспроможності бізнессередовища (BCI). Показників конкурентоспроможності країни оприлюднюються в The World Competitiveness Yearbook та The Global Competitiveness Report, що передбачає визначення місця кожної з країн відносно інших, перше місце рейтингу посідає країна з максимально ефективним конкурентним середовищем. З 2004 року використовується методика професора Колумбійського університету Ксав’є Салаі Мартіна для індексу глобальної конкурентоспроможності (Global Competitiveness Index, GCI), який поєднує як макро, так і мікроекономічні фактори. Відповідно до цієї методики, країна отримує оцінку, яка базується на розрахунку за 12 основними критеріями: державні установи, інфраструктура, макроекономічна стабільність, охорона здоров’я та початкова освіта, вища освіта і навчання, ринок товарів, ринок праці, фінансовий ринок, рівень розвитку і використання технологій, обсяг внутрішнього ринку, розвиток бізнесу та інновацій.
Вивчимо підходи до визначення Глобального індексу конкурентоспроможності, який оцінює мікроекономічні і макроекономічні основи національної конкурентоспроможності, більш детально.
В рамках індексу його автори визначають конкурентоспроможність як набір інститутів, стратегій і факторі, які впливають на рівень продуктивності країни. Рівень продуктивності визначає стійкість рівня благополуччя і доходів громадян країни. Від рівня продуктивності залежить прибутковість інвестицій в економіці. ГІК формується на підставі складників конкурентоспроможності, які визначають якість наступних параметрів.
Перша складова індексу визначає якість інститутів. Якість інститутів розуміється як якість інституційного середовища, в якому формуються відносини підприємництва. Фахівці Форуму виходять з концепції , що інституційне середовище не описується тільки наявністю законодавчої бази, відношення уряду до ринків і свобод, а також ефективність його роботи є суттєвими, надмірне держрегулювання, корупція, нечесність і держзамовлень, непрозорість і залежність судової системи уповільнюють процес економічного розвитку. Поведінка приватних структур теж є визначальною, враховуючи досвід великих корпоративних скандалів, при визначенні параметру, ретельно оцінюється рівень дотримання стандартів бухгалтерського обліку і звітності та норм етичної поведінки вищих менеджерів. Друга складова індексу оцінює якість інфраструктури. Оцінка проводиться виходячи з того, що високорозвинута інфраструктура впливає на ефективність функціонування економіки, вона є важливим фактором, що визначає інтенсивність економічної діяльності, види діяльності або сектори, які можуть розвиватися в країні. Адекватна, сучасна інфраструктура забезпечує реальну інтеграцію національного ринку і зв'язок з ринками інших країн і регіонів. Третя складова присвячена оцінці стабільності макроекономічного середовища. Вважається, що вона є наважливішою складовою конкурентоспроможності країни. Оцінка базується на розумінні того, шо хоча макроекономічна стабільність сама по собі не може збільшити продуктивність країни, макроекономічний хаос однозначно руйнує економіку. Економіка не може зростати, якщо макроекономічне середовище не є стабільним або сприятливим.
Четверта складова визначає вплив якості робочої сили країни. Вивчаються фактори здоров'я і початкової освіти. Інвестиції в охорону здоров'я є впливовими. Базова освіту збільшує ефективність кожного окремого працівника, що робить економіку продуктивнішою.
П’ята складова досліджує якість освіти та професійної підготовки в країні. Глобалізована економіка вимагає від національних економік створення достатньої кількості освічених працівників, які можуть швидко адаптуватися до змін середовища. Для визначення використовується оцінка якості освіти бізнес-суспільством. Додатковим позитивним фактором є наявність безперервного виробничого навчання, що дає працівникам можливість регулярно покращувати свої навики для роботи з постійно оновлюваними виробничими системами.
Шостий складник – це оцінка ефективності ринку товарів і послуг . Ефективність ринку залежить від умов попиту. Оцінка базується на тому, що країни з ефективними ринками забезпечують здорову конкуренція на внутрішньому і зовнішньому ринках , що є стимулом підвищення ї ефективності. Зростання конкурентоспроможності уповільнюють непропорційні податки, обмежувальні і дискримінаційні правила, також на конкурентноздатність погано впливає , якщо покупці не мають можливості пред'явити компаніям свої вимоги. Сьомий фактор розкриває значення ефективності ринку праці . Цей складник конкурентоспроможності оцінюється виходячи з того, що ринки праці повинні бути гнучкими, щоб швидко переміщувати працівників з одного сектора в іншій і допускати коливання зарплати без великих соціальних потрясінь. Ефективні ринки праці повинні забезпечувати чіткий зв'язок між стимулами для працівників і їх діяльністю, а також використання талантів.
Восьмий фактор оцінює розвиненість фінансового ринку. Експерти виходять з того, що ефективний фінансовий сектор забезпечує розміщення ресурсів найбільш продуктивним способом. Функціонуючий фінансовий сектор повинен надавати ризиковий капітал, кредити, а також бути надійним і прозорим. Оцінюється вартість залучення, доступність до фінансових джерел, спрямування джерел в виробничі сектори економіки.
Дев’ятий фактор оцінює технологічний рівень. Оцінюється швидкість, з якою економіка впроваджує технології для підвищення продуктивності. Важливість технологій для національної конкурентоспроможності постійно збільшується внаслідок глобалізації.
Десятий фактор присвячено впливу масштабу виробництва. Розмір ринку як складова оцінки показує важливість того, якщо компанії можуть використовувати ефект масштабу. В епоху глобалізації міжнародні ринки прийшли на зміну внутрішнім. При визначенні розміру ринку компаній країни міжнародна торгівля враховується одночасно з внутрішнім ринком.
Одинадцятий фактор визначає рівень конкурентоспроможності бізнесу (business sophistication). Він обумовлює високий рівень ефективності при виробництві товарів і послуг. При визначенні експерти звертають увагу на те, чи об'єднані компанії і постачальники в географічно близькі групи (кластери), тому що в цьому випадку ефективність швидко зростає. Вивчаються стратегій фірм , брендинг, маркетинг, наявність ланцюжка створення вартості, виникнення комплексних і сучасних бізнес-процесів.
Дванадцятий чинник конкурентоспроможності, який оцінюється – це технологічний потенціал до інновацій. В сучасній економіці , рівень життя можна значно підвищувати за рахунок технологічних інновацій. Особливе значення інновації мають для економік, які наближаються до меж знань, коли дія інших факторів конкурентоспроможності вичерпала себе. В таких умовах необхідно розробляти і створювати найсучасніші товари і процеси для збереження конкурентоздатної переваги. Держава повинна створювати сприятливе для інноваційної діяльності середовище, забезпечувати достатні інвестиції в наукові дослідження.
Україна в рейтингу 2008р. перебуває на 73й позиції, при цьому Україна поступилася таким країнам, як Литва (38), Латвія (45), Угорщина (47), Польща (51), Хорватія (57), Росія (58, Казахстан (61), Узбекистан (62), Азербайджан (66), В’єтнам (68), Бразилія (72)
Перелік конкурентних переваг економіки України містить лише 18 пунктів, серед них якість залізничної інфраструктури (31), державний борг (17), якість початкової освіти (49), доступ до вищої освіти (17), якість математичної і природничонаукової освіти (44), якість освітньої системи (47), практика наймання і звільнення (16), витрати на звільнення персоналу (17), відношення продуктивності праці до заробітної плати (26), участь жінок у трудовій діяльності (26) контроль за міжнародною дистрибуцією (46 ), здатність до інновацій (40).
Перелік недоліків економіки України включає 92 позиції, головні з них торгові бар’єри (123), податковий тягар (123), обмеження на рух капіталу (102), ефективність антимонопольної політики (98), якість автомобільних доріг (116), якість авіаційної інфраструктури (116), професіоналізм керівників вищої ланки (102), «відплив інтелекту за кордон » (93), темпи поширення туберкульозу (86) і ВІЛінфекції (104), середня тривалість життя (89). Найнижчий результат Україна має (115) у категорії «якість інституцій». Проблемними є етична поведінка компаній (128), захист прав власності (118), прозорість ухвалення урядових рішень (119), дієвість аудиторських і бухгалтерських стандартів (118), незалежність судової системи (111), ефективність використання державного бюджету (111), захист прав інтелектуальної власності (108), довіра суспільства до політиків (107), тягар державного регулювання (104), ефективність корпоративного управління (101), фаворитизм в ухваленні державних рішень (97), організована злочинність (97)
За оцінками фахівців, в Україні укорінилася низькотехнологічна структура, частка експорту сировинної та низькотехнологічної продукції становила у середньому близько 80 %. Саме тому для України залучення інвестицій, збільшення частки експорту технологічної продукції є найбільш важливим питання і залежить від покращення рівня ділового середовища.
Серед параметрів, які оцінюють рівень ділового середовища важливу роль грає індекс економічної свободи, який щорічно розраховується [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] і [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] по більшості країн світу з 1995 року. Оцінка виходить з того, що економічна свобода є правом кожної людини управляти її власною працею та майном. Всі ці свободи повинні підтримуватися і захищатися державою. Індекс економічної свободи базується на 10-ти індексах, які вимірюються по шкалі від 0 до 100, (показник 100 відповідає максимальній свободі) : торгова політика, податкове навантаження, державне втручання в економіку, монетарна політика, потоки капіталу та іноземних інвестицій, фінанси та банківська діяльність, заробітна плата та ціни, захист прав власності, регулювання трудових стосунків, масштаб тіньової економіки. В 2009 році кращі показники мали : [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] 90,0; [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] 87,1; [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] 82,6; [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] 82,2; [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] 82,0; [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] 80,7; [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] 80,5; [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] 79,6; [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] 79,4; [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] 79,0.Серед країн СНД – Росія 148 місце (50,8), Україна 167 місце (48,8).
На залучення іноземних інвестицій та рівень конкурентоспроможності впливає рівень корупції в країні. Це явище досліджується Трансперенсі Інтернешнл (Transparency International) міжнародною недержавною організацією по боротьбі з [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] та дослідженням питань корупції у світі, вона заснована колишнім директором [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] Пітером Айгеном, і щорічно оприлюднює індекс корупції у світі.
В Україні усунення слабких сторін і нарощення конкурентних переваг вимагають розробки та реалізації системних заходів всіх гілок влади і суб'єктів господарювання, для дослідження факторів підвищення конкурентоспроможності необхідно проаналізувати тенденції іноземного інвестування, динаміку індексу довіри прямих іноземних інвестицій.
Дуже важливим є вивчення тенденцій руху капіталу, який здійснюється у формі прямих та портфельних інвестицій. З цією метою необхідно використати узагальнюючі дані таких організацій, як ООН, Світовий банк, ОЕСР.
Показники вивозу капіталу:
обсяг закордонних інвестицій даної країни, його співвідношення з національним багатством країни.
співвідношення обсягу закордонних прямих інвестицій даної країни з обсягом іноземних прямих інвестицій на її території, це співвідношення характеризує розвиток міжнародних інтеграційних процесів.
Аналізуючи світові тенденції прямого і портфельного інвестування, слід звернути увагу на фактори, які впливають на обсяг інвестицій. Традиційно, умови розміщення іноземного інвестування називають інвестиційним кліматом країни, тому доцільно порівняти оцінку інвестиційного клімату країни з темпами приросту інвестицій. Слід звернути увагу на систему міжнародного регулювання закордонного інвестування. Зокрема, країни члени ОЕСР у 1979 р. прийняли «Декларацію про міжнародні капіталовкладення і багатонаціональні підприємства», у 1992 році Група Світового банку розробила «Рекомендації з режиму для іноземних прямих інвестицій».
Традиційно, головними експортерами і імпортерами капіталу є промислово розвинуті країни. Треба використати дані Організації економічного співробітництва і розвитку, які дозволяють прослідкувати рух капіталу. Виконуючи аналіз тенденцій, слід звернути увагу та такі особливості: треба дослідити, чи підтверджується на сучасному етапі панівна до теперішнього часу тенденція випередження динаміки експорту капіталу динаміки експорту товарів більш ніж у 2 рази, чи має місце збільшення частки прямих інвестицій , чи не зменшується частка портфельних інвестицій у загальному обсязі іноземних інвестицій, яка у 90 роки становила 35-40%, чи залишилися вкладення в наукомісткі галузі і сферу послуг в галузевій структурі іноземних інвестицій на рівні 55 %. Рекомендується дослідити географічні напрямки іноземних інвестицій та напрямки інвестицій між країнами однієї економічної групи.

План практичного заняття
1 заняття
1.Конкурентоспроможність національних економік у глобальному вимірі.
2.Значення та методологія рейтингів конкурентоспроможності.
3. Місце України в рейтингу конкурентоспроможності та фактори, які його визначають.
4.Індекс довіри прямих іноземних інвестицій.
Тенденції прямого інвестування.
Індекс технологічних досягнень країни.

2 заняття
Індекс економічної свободи країни. Порівняння груп країн за індексом економічної свободи.
Оцінка реформ Європейським банком реконструкції та розвитку.
Вплив створення зони вільної торгівлі з ЄС на покращення інвестиційного клімату в Україні.
Індекс корупції.
Доповіді по ризику країн.
Показники ділового середовища країн світу.



Питання для самопідготовки і самоконтролю знань
1 заняття
Поняття міжнародної конкурентоспроможності країни.
Поняття інвестиційного клімату країни.
Поняття ділового середовища.
Охарактеризуйте методику розрахунку індексу конкурентоспроможності Світового економічного Форуму.
Охарактеризуйте тенденції прямого інвестування в світі.
Які обсяги іноземних інвестицій залучено в економіку України і в які періоди? З якими факторами можна пов’язати періоди зростання ?
Як характеризує українське інвестиційне середовище Європейська бізнес-асоціація?
З якою метою інвестори використовують показники технологічних досягнень країни?

2 заняття
Як впливає на залучення інвестицій індекс економічної свободи країни ?
Яка організація розраховує та оприлюднює рейтинг найбільш корумпованих держав?
Чому високий рівень корупції несумісний з високим рівнем інвестицій?
Як досліджується ділове середовище країни ?
З якою метою досліджуються ризики країн ?

Тематика індивідуальних навчально – дослідних завдань
1 заняття
Дослідження конкурентоспроможності Інституту стратегії й конкурентноздатності при Гарвардському університеті (США)
Дослідження конкурентоспроможності Міжнародного інституту розвитку менеджменту (IMD) (Лозанна, Швейцарія),
Дослідження конкурентоспроможності Світового економічного форуму (Давос, Швейцарія).
Місце України в рейтингу конкурентоспроможності та фактори, які його визначають.
Індекс довіри прямих іноземних інвестицій.
Індекс технологічних досягнень країни.
Світові тенденції іноземного інвестування.
Тенденції залучення іноземного інвестування в Україну.

2 заняття
1. Дослідження Індексу економічної свободи країн.
2. Порівняння груп країн за індексом економічної свободи.
3. Оцінка реформ Європейським банком реконструкції та розвитку.
4. Перспективи створення зони вільної торгівлі з ЄС .
5. Дослідження індексу корупції.
6. Дослідження ризику країн світу.

5.5. Термінологічний словник
Захист іноземних інвестицій (foreign investments protection) комплекс економічних, правових та організаційних заходів з охорони закордонних капіталовкладень; як правило, оформлюється у вигляді міждержавних угод.
Інвестиції іноземні (foreign investments) довгострокові капіталовкладення іноземних інвесторів у економіку країни.
Інвестиційна позиція (investment position) співвідношення активів, якими володіє країна за кордоном, та активів, якими володіють іноземці в даній країні. До активів включаються цінні папери та прямі інвестиції.
Інвестиційний клімат (investment climate) сукупність політичних, економічних, соціальних та юридичних умов, що впливають на інвестиційний процес.
Інвестиційні стимули (investment incentives) заходи держави, спрямовані на залучення іноземних інвестицій, які передбачають відстрочку сплати податків за інвестування, прискорену амортизацію, "податкові канікули".
Конкурентоспроможність (competitiveness) здатність товару, послуги, суб'єкта ринкових відносин виступати на ришу порад з аналогічними товарами, послугами або конкурентними суб'єктами ринкових відносин.
Міжнародний центр з урегулювання інвестиційних суперечок, МЦУІС (International Center for Settlement of Investment Disputes, ICSID) створена в рамках групи Всесвітнього банку в 1966 р. автономна організація для врегулювання спорів між урядами й іноземними інвесторами.
5.6. Інформаційні джерела

І – 1, 2, 3;
ІІ – 4, 8, 9, 14, 26, 31, 38, 46, 49, 51, 54, 58, 60.
4.1. Перелік основної та додаткової літератури

Основна:
1. Міжнародна економіка: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закладів/ Д. Г. Лук'яненко, Ю. В. Макогон; Ю. І. Граматик та ін. К.: Центр навч. літ., 2004. 672 с.
Міжнародна економіка: Навч.-метод, посіб. для самост. вивч. дисц. / За ред. А. М. Поручника. К.: КНЕУ, 2005. 156 с.
Світова економіка: Підручник / А. С. Філіпенко, О. І. Рогач. К.: Либідь, 2000. 536с.
Додаткова:
Афанасьев М., Мясникова Л. Время глобализации // Мировая зкономика и международные отношения. 2005. № 10. СІ 120.
Байков Н., Безмельницына Г. Мировое потребление и производс-тво первичньїх знергоресурсов // Мировая зкономика и международньїе отношения. 2003. № 5. С. 4452.
Балян А. Особливості та принципи здійснення регіональної політики в країнах членах ЄС // Економіст. 2005. № 2. С. 5054.
Білорус О. Г. Економічна система глобалізму. К.: КНЕУ, 2003.357 с.
8. Богомолов О. Т. Анатомия глобальной зкономики: Учебник. М.: Академкнига, 2004. 216 с.
9. Будкін В., Петренко 3., Нгуєн ТхіХань. Зони високих технологій: світовий досвід і реалії України // Економіка України. 2005. № 10.
С. 6871.
10. Глобалізація і безпека розвитку: Монографія / Під ред. О. Г. Білоруса. К.: КНЕУ, 2001. 733 с.
11. Голубєва В. О. Глобалізація світової економіки та державне регулювання зовнішньої торгівлі // Митна справа. 2003. №6. С. 5663.
12. Губайдуллина Ф. Прямьіе иностранньїе инвестиции, деятельность ТНК и глобализация // Мировая зкономика и международньїе отношения. 2003. № 2. С. 4245.
13. Гуменюк Д. О. Участь держави у формуванні інноваційно-інвестиційного потенціалу // Фінанси України. 2005. № 10. С. 5154.
14. Данилишин Б., Куценко В. Інтелектуальні ресурси в економічному зростанні: шляхи поліпшення їх використання // Економіка України.
2006. № 1. С. 7179.
15. Дзяд О. В. Фінансові аспекти інноваційної політики ЄС // Фінанси України. 2005. № 5. С. 140144.
16.Зльянов А. Глобализация и догоняющее развитие // Мировая зкономика и международньїе отношения. 2004. № 1. С. З17.
17.Європейська інтеграція та Україна: Навч.-метод, посіб. / Кер. проекту д-р Герд Шиманськи-Гайер, Валерій Бесараб. К.: Макрос, 2002.
18. Евтух А. Информационная зпоха и актуальнне проблемьі зко-номики // Мировая зкономика и международньїе отношения. 2005.
№ 4. С. 2328.
19. Єременко О. Міжнародний банк реконструкції і розвитку: держави-члени, акціонерний капітал і розподіл голосів // Вісник національного банку України. - 2005. № 2. С. 2831.
20.Згуровський М. Інноваційний розвиток суспільства на основі вдосконалення освіти і науки як продуктивної сили розвитку економіки // Економіст. 2005. № 4. С. 3638.
21.Зевин Л. Национальные экономические системи в глобальних процесах // Мировая зкономика и международньїе отношения. 2003.
№ 11. С. 1724.
22.Зимовець В. Про інтеграційні процеси у світовому фінансовому секторі // Економіка України. 2006. № 1. С. 8088.
23.Злоказова Н. Расширение ЕС: за и против с позиции его членов // Мировая зкономика и международньїе отношения. 2004. № 1. С. 6269.8.
24.Зражевська II. В. Механізми реструктуризації зовнішнього державного боргу // Фінанси України. 2005. № 9. С. 47-50.
25.Кармазина М. Глобалізація: місце і роль суб'єктів та об'єктів процесу // Людина і політика. 2003. № 4. С. 7381.
26.Киреев А. Международная зкономика: В 2 ч. Ч. І. Междуна-родная микроэкономика: Движение товаров и факторов производства.М.: Междунар. отношения, 1997. С. 361386.
27.Козак Ю. Г., Лук'яненко Д. Г., Макогоп Ю. В. та ін. Міжнародна економіка: Навч. посіб. К.: АртЕк. 2002. С. 233272.
28.Козюк В. Теоретичні засади формування валютних союзів в умовах глобалізації: макроекономічний аспект // Економіка України. 2005. №9, С. 1215.
29.Косолапов Н. Глобализация: территориально-пространственньїй аспект // Мировая зкономика и международньїе отношения. 2005. №6. С. З13.
30.Любкіна О. В. Фінансові ринки у контексті глобалізації // Фінанси України. 2005. № 9. С. 122125.
31.Лук'яненко Д., Бакаєв О. Глобалізація економічного розвитку: фінансова криза // Ринок цінних паперів країни. 2003. № 34. С. 314.
32.Макуха С. М. Україна в міжнародних економічних відносинах в умовах глобалізації. X.: Легас, 2003. 352 с.
33.Маргелов М. В. «Глобализация» превратность термина // США. Канада: зкономика политика культура. 2003. № 9. С. 4759.
34.Мартин Г. П., Шуман X. Западня глобализации: атака на про-цветапие и демократию / Пер. с нем. М.: АЛЬПИНА, 2001.
35.Медведев В. Глобализация зкономики: тенденции и протеворе-чия II Мировая зкономика и международньїе отношения. 2004. №2, С. З10.
36.Міжнародні економічні відносини: Підручник / За ред. 1. М. Школи. К.: КНТЕУ, 2003. С. 354^422.
37.Мовсесян А. Г. Мировая зкономика: Учебник. М.: Финансьі и статистика, 2001. 656 с.
38. Мусіенко Т. Необхідні передумови і форми взаємодії країн-учасниць ЄЕП у сфері грошово-кредитної та валютної політики // Вісник Національного банку України. 2005. № 1. С. 2226.
39.Павленко Ю. В. Україна в системі глобального цивілізаційного простору II Економіка і прогнозування. 2003. № 3. С. 4157.
40.Паньков В. Общеевропейское зкономическое пространство: воз-можности и перспективи// Мировая зкономика и международньїе отношения. 2003. № 3. С. 2430.
41.Пирожков С. Проблеми прискорення інноваційного розвитку // Економіст. 2005. № 4 С. 3136.
42.Пирожков С, Прейгер Д., Малярчук І. Проблеми реалізації транзитного потенціалу України у контексті розширення ЄС і формування ЄЕП // Економіка України. 2005. № 3. С. 47.
43.Пищик В. Евро и макрозкономическая сбалансированность в ЕС // Мировая зкономика и международные отношения. 2003. № 5. С. 2634.
44.Притикіна О. Л., Стасюк Ю. М., Щипанова О. В. Інноваційна політика України та інтеграція до ЄС // Фінанси України. 2005. №5. Є. 36--40.
45.Минц В. Принципи оценки зффективности кредитов Всемирного банка (на примере жилищного займа) // Вопроси зкономики. 2002. №3. С. 8698.
46.Руденко Л. В. Розрахункові та кредитні операції у зовнішньоекономічній діяльності підприємства: Підручник. К.: Лібра, 2002. С. 247.
47.Рудяков П. Сучасні європейські інтеграційні проекти: мотиви, моделі, ризики, регіональний та глобальний контекст // Політична думка. 2002. № 23. С. 91107.
48. Рум 'янцев А. П., Клітко Г. Н., Рокоча В. В. та ін. Міжнародна економіка: Підручник. К.: Знання-Прес, 2003. С. 259409; 428435.
49.Світова економіка: Підручник / А. С. Філіпенко, О. 1. Рогач, О. І. Шнирков та ін. К.: Либідь, 2000. С. 296386.
50.Стратегії економічного розвитку в умовах глобалізації: Монографія / За ред. Д. Г. Лук'яненка. К.: КНЕУ, 2001.
51.Стукало Н. В. Глобалізація та розвиток фінансової системи України // Фінанси України. 2005. № 5. С. 2933.
52.Тзвдой-Бурмули А. Расширение ЕС и зволюция зтнополитичес-кой ситуации в Европе // Мировая зкономика и международные отношения. 2005. № 10.С. 3344.
53.Тодаро М. П. Экономическое развитие: Учебник / Пер. с англ. М.: Экон. ф-т МГУ: ЮНИТИ, 1997.
54.Україна і світове господарство. Взаємодія на межі тисячоліть: Навч. посіб. / А. С. Філіпенко, Д. Г. Лук'яненко, А. М. Поручник та ін. К.: Либідь, 2002.
55.Федула Л., Пашута М. Розвиток національної інноваційної системи України // Економіка України. 2005. № 4. С. 3538.
56.Філіпенко А. Інтеграційні перспективи України: бігравітаційна модель // Економіка України. 2005. № 6. С. 1114.
57.Фічіпенко А. С, Будкін В. С, Гальчинський А. С. та ін. Україна і світове господарство. К.: Либідь, 2002. С. 232319, 408--425.
58.Фомишин С. В. Международные зкономические отношения на рубеже тьісячелетий: Учеб. пособие. Херсон: Олди-плюс, 2002. С. 119154.
59.Хохлов И. Субсидиарность как принцип и механизм политики Евросоюза // Мировая зкономика и международнне отношения. 2004. № 5. С. 95101.
60.Чечетов М. Інноваційна складова ринкової трансформації в Україні // Економіка України. 2004. №11. С. 48.
61.Шарко М Модель формування національної інноваційної системи України // Економіка України. 2005. № 8. С. 2527.
62.Шишков Ю. Глобализация враг или союзник развивающихся стран? // Мировая зкономика и международные отношения. 2003. №4. С. З14.
63.Шнипко О. Постіндустріальна глобалізація: сутність, чинники, тенденції та суперечності розвитку // Економіст. 2005. № 4. С. 7680.
64. Яремко Л. А. Імпорт та його вплив на макроекономічні процеси // Фінанси України. 2005. № 7. С. 7579.

Інтернет – джерела
Урядовий портал Кабінету Міністрів України
www.kmu.gov.ua
Сайт містить інформацію з міжнародної діяльності Уряду України, нормативно-правової бази та проектів документів, розроблених Кабінетом Міністрів України, прес-релізів, аналітичні та статистичні матеріали щодо розвитку державних фінансів, грошово-кредитної сфери, банківської, інвестиційної та зовнішньоекономічної діяльності, транспорту, агропромислового комплексу.
Висвітлює проблематику співробітництва України з Європейським Союзом та СОТ.

Національний банк України
www.bank.gov.ua
На сайті розміщено статистичні дані та інформаційно-аналітичні матеріали про поточний стан макроекономіки і монетарного сектору України, електронні версії офіційних видань НБУ: ««Платіжний баланс України», Річний звіт Національного банку України», «Бюлетень Національного банку України», «Вісник НБУ» та ін.

Міністерство закордонних справ України
www.mfa.gov.ua
На сайті висвітлено інформацію щодо участі України в системі міжнародних відносин, міждержавного економічного та інвестиційного співробітництва, взаємодії з міжнародними структурами.

Міністерства економіки України
www.me.gov.ua
Сайт містить аналітичні та статистичні матеріали щодо підсумків та прогнозів економічного та соціального розвитку України, її участі у міжнародних інвестиційних процесах.

Міністерство фінансів України
www.minfin.gov.ua
На сайті подано інформацію про поточну і перспективну діяльність, аналітичні та статистичні матеріали, які стосуються співробітництва України з міжнародними фінансовими організаціями (Світовим банком, МВФ і ЄБРР) та з регіональними інтеграційними угрупованнями (ЄЕП, ЄС). Сайт містить інформацію про бюджет та державний борг України.

Державна митна служба України
www.customs.gov.ua
Сайт подає митну статистику зовнішньоторговельних операцій держави (сумарні обсяги експорту та імпорту за країнами та їх групами, товарну структуру зовнішньої торгівлі та ін.), систематизований перелік ставок ввізного мита, інформацію про внесення змін до ТН ЗЕД.

Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків «Держзовнішінформ»
www.ukrdzi.com
Офіційний сайт «Держзовнішінформ» містить ресурс зовнішньоторговельної інформації, включаючи архів індикативних та довідкових цін на експортну та імпортну продукцію; дані щодо застосування спеціальних санкцій,перелік торговельних представництв України за кордоном.
На сайті подано електронні версії періодичних видань бюлетеня «Огляд цін українського та світового товарних ринків», часописів «Огляд українського ринку», «Метал», «Агро Перспектива», маркетингові дослідження «Держзовнішінформу».

Національний інститут стратегічних досліджень
www.niss.gov.ua
На офіційному сайті Інституту містяться електронні версії аналітичних оглядів, публікацій, матеріалів круглих столів, а також електронний каталог та каталог періодики бібліотеки Інституту, електронна версія науково-аналітичного часопису «Стратегічна панорама».

Національний інститут проблем міжнародної безпеки
www.niisp.gov.ua
Сайт містить електронні версії публікацій, що стосуються політики, економіки, соціальної сфери, матеріали конференцій, круглих столів та наукових семінарів, проведених в Інституті, а також доповіді їх учасників.

Інститут світової економіки і міжнародних відносин
www.iweir.gov.ua
Офіційний сайт Інституту містить інформацію про діяльність і дослідження інституту.

Український центр економічних і політичних досліджень ім. Олександра Разумкова
www.uceps.gov.ua
На сайті розміщено електронні версії статей, інтерв'ю та книг експертів Центру, провідних українських учених-економістів, політологів, соціологів, електронна версія часопису «Національна безпека і оборона».

Каталог «Імпортери та експортери України»
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
На сайті розміщено інформацію про інвестиційний і податковий клімат в Україні; кон'юнктуру товарних ринків; правила зовнішньоекономічної діяльності; аналітичні огляди зовнішньої торгівлі України, контактні координати органів влади й управління України, державних адміністрацій, дипломатичних представництв України за кордоном; каталог українських підприємств, які здійснюють зовнішньоекономічну діяльність.

База українського законодавства в Інтернет
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
Сайт містить комп'ютерну правову бібліотеку «Ліга», сервер Верховної Ради України, Інформаційно-пошукову систему «Нормативні акти України», законопроекти України та ін.


Наукові та електронні бібліотеки в Україні
Національна бібліотека України ім. В. І. Вернадського
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
Національна парламентська бібліотека
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
Електронна бібліотека Львівської комерційної академії
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
Наукова бібліотека ім. Максимовича
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
Наукова бібліотека Донецького університету
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
Луганська обласна універсальна наукова бібліотека ім. М. Горького
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
Дніпропетровська обласна наукова бібліотека
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
Вінницька державна обласна універсальна наукова бібліотека ім. К. А. Тімірязєва
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
Львівська електронна бібліотека ім. В. Стефаника
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
Одеська державна наукова бібліотека ім. М. Горького
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
Велика економічна бібліотека
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
Електронна бібліотека
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]

Міжнародні економічні і фінансові організації
Міжнародний валютний фонд (МВФ)
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
Офіційний сайт містить щорічний огляд світової економіки, який вміщує статистичний і аналітичний матеріал щодо соціально-економічного розвитку країн світу, класифікованих за регіонами та рівнем розвитку.

Організація Об'єднаних Націй (ООН)
(United Nations Organization)
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
Офіційний сайт ООН містить офіційні документи цієї організації, аналітичні матеріали держав-членів ООН.

Міжнародна фінансова корпорація (МФК)
(Тhе International Finance Corporation)
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
На офіційному сайті цієї організації розміщується інформація, яка стосується фінансування проектів у різноманітних регіонах світу та у різноманітних галузях економіки.
Світова організація торгівлі (СОТ)
(The World Trade Organization)
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
На сайті публікуються статистичні та аналітичні матеріали щодо сучасних тенденцій та закономірностей розвитку міжнародних торговельних відносин та особливостей їх глобальної регуляторної системи.
Група Світового банку
(The World Bank Group)
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
На сайті групи Світового банку розміщено статистичні матеріали та річні звіти, загальний огляд світового розвитку, економіка, держави і ринки, глобальні зв'язки. У вільному доступі на сайті розміщено значну частину матеріалу в електронному вигляді.

Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР) (International Bank for Reconstruction and Development)
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
На офіційному сайті МБРР розміщено статистичні дані, які стосуються різних аспектів його діяльності, а також річні звіти.
Міжнародна асоціація розвитку (МАР) (The international Development Association)
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
На сайті розміщено дані про надання допомоги найбіднішим країнам світу.
Багатостороннє агентство з гарантування інвестицій (БАГІ) (The Multilateral Investment Guarantee Agency)
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
На сайті розміщено інформацію про країни-члени агентства, проекти, що реалізуються в різних країнах, інвестиційні проекти, що потребують залучення іноземного капіталу.

Міжнародна торговельна палата (МТП)
(The International Chamber of Commerce)
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
На сайті розміщено інформацію про структуру та функції цієї організації, її діяльність у таких сферах, як господарське право, реклама і маркетинг, соціальна відповідальність бізнесу.

МІЖУРЯДОВІ ОРГАНІЗАЦІЇ
Конференція ООН з торгівлі і розвитку (ЮНКТАД)
(United Nations Conference on Trade and Development)
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
На офіційному сайті організації публікуються огляди з сприяння розвитку міжнародних торговельних відносин, інвестиційному співробітництву між державами, аналітичне дослідження «World Investment Report».

Конференція ООН щодо права міжнародної торгівлі
(ЮНСІТРАЛ)
(United Nations Commission on International Trade Low)
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
На офіційному сайті можна ознайомитися з документами комісії з модернізації та узгодження норм міжнародної комерційної діяльності.

Організація економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР)
(The Organization for Economic Cooperation and Development)
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
На її офіційному сайті розміщено інформацію про напрямки співробітництва країн-учасниць, аналітичні і статистичні дані, які стосуються макроекономічних процесів у країнах ОЕСР.

Науково – дослідні, інформаційні та статистичні центри
Інститут міжнародної економіки
(Institute for International Economics)
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
Дослідження інституту спрямовані на вивчення актуальних проблем світового господарства, подано наукові статті, присвячені проблематиці інтеграційних процесів і глобалізації, діяльності міжнародних економічних організацій.

Статистична служба Європейської комісії (Євростат)
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
Статистична служба Європейської комісії (Євростат) оприлюднює статистичні дані, які стосуються економічного і соціального розвитку держав Європейського Союзу. У відкритому доступі короткий виклад змісту щорічника за 100 основними демографічними, соціальними, політичними й економічними показниками країн ЄС.

5. Індивідуальні завдання (навчально-дослідні проекти) для самостійної роботи студента та методичні рекомендації до їх виконання
До складу індивідуальних завдань (навчально-дослідних проектів) для самостійної роботи студентів в рамках курсу „Міжнародний економічний аналіз” відносяться:
-виконання повчально-дослідних завдань
- підготовка рефератів, есе на статті зарубіжних та вітчизняних авторів;
- переклад іноземномовних інформаційних джерел;
- огляд літературних джерел, що стосуються тих чи інших питань курсу;
- виконання завдань до олімпіад;
- підготовка доповідей на конференції.
З питань для самопідготовки студенти готують есе, обсягом не більше 5 сторінок. З тем винесених в тематику індивідуально - дослідних завдань рекомендується виконувати реферати та аналітичні завдання. Обсяг реферату має складати 10-15 сторінок комп’ютерного тексту; 1,5 інтервал; верхне, нижне, ліве поле – 2 см, праве – 1 см. Зміст роботи повинен розкривати питання, що досліджуються. Список використаних джерел є складовою частиною реферату.
Аналітичні завдання виконуються студентом самостійно і оформлюються як окрема дослідницька робота. Вони включають аналіз тенденцій світової торгівлі, експортних, імпортних операцій, відкритості економік, стану платіжного балансу, групування країн за рівнем розвитку та дослідження стану ділового середовища, рівня конкурентоспроможності країн. Обсяг аналітичного завдання до 10 сторінок комп’ютерного тексту; 1,5 інтервал; верхне, нижне, ліве поле – 2 см, праве – 1 см. Список використаних джерел є складовою аналітичного завдання.
Завдання до олімпіад та допівіді на конференцію готуються студентом самостійно під керівництвом викладача згідно конкретних вимог, що висуваються.
Тематика індивідуальних навчально – дослідних завдань
Аналіз ступеня відкритості національних економік
Порівняльний аналіз ВВП розвинутих країн.
Порівняльний аналіз ВВП країн-членів ОЕСР.
Порівняльний аналіз ВВП країн з перехідною економікою.
Група країн, що розвиваються та найменш розвинутих країн.
Тенденції зовнішньоекономічної діяльності України.
Оцінка кредитної політики МВФ.
Оцінка кредитної політики Світового банку.
Зовнішні кредити та проблеми боргу України.
Тенденції зовнішнього боргу України.
Співвідношення зовнішнього боргу та ВВП регіонів світу.
Ранжування країн за показниками : абсолютна сума боргу, темпи зростання боргу, частка зовнішнього боргу у ВВП країни, зовнішній борг на душу населення, норма обґрунтування зовнішнього боргу.
Кредитування країн за програмами МВФ у період фінансової кризи.
Аналіз поточних тенденцій зовнішнього боргу країн, що розвиваються на основі даних Світового банку та МВФ.
Аналіз умов кредитування ЄБРР та Європейського інвестиційного банку.
Вплив притоку прямих іноземних інвестицій на стан платіжного балансу України.
Резерви Національного банку України: тенденції формування та використання.
Дослідження динаміки частки експорту товарів у ВВП країн світу .
Дослідження динаміки реальних темпів зростання ВВП та сальдо поточного рахунку платіжного балансу.
Дослідження сальдо платіжного балансу України за період 2005-2009 роки.
Тенденції індексу глобалізованості.
Місце України в глобальних процесах.
Індекс транснаціоналізації крани .
Дослідження впливу транснаціоналізації на економіку країни.
Тенденції фондових індексів в період фінансової кризи.
Дослідження основних параметрів світової банківської системи в період світової кризи.
Європейський Союз на світовому ринку товарів та послуг.
Порівняння основних показників головних регіональних об”єднань.
Індекс бідності країн світу.
Індекс нерівномірності розподілу соціальних і матеріальних благ (GINI Index).
Тенденції індексу людського розвитку.
Вплив світової фінансової кризи на заходи з подолання глобальних проблем людства.
Вплив світової фінансової кризи на країни, що розвиваються за оцінками ООН.
Конкурентоспроможність національних економік у глобальному вимірі.
Дослідження конкурентоспроможності Інституту стратегії й конкурентноздатності при Гарвардському університеті (США)
Дослідження конкурентоспроможності Міжнародного інституту розвитку менеджменту (IMD) (Лозанна, Швейцарія),
Дослідження конкурентоспроможності Світового економічного форуму (Давос, Швейцарія).
Місце України в рейтингу конкурентоспроможності та фактори, які його визначають.
Індекс довіри прямих іноземних інвестицій.
Індекс технологічних досягнень країни.
Світові тенденції іноземного інвестування.
Тенденції залучення іноземного інвестування в Україну.
Дослідження Індексу економічної свободи країн.
Порівняння груп країн за індексом економічної свободи.
Оцінка реформ Європейським банком реконструкції та розвитку.
Перспективи створення зони вільної торгівлі з ЄС .
Дослідження індексу корупції.
Дослідження ризику країн світу.
Рейтинги конкурентоспроможності.
Індекс довіри прямих іноземних інвестицій.
Індекс економічної свободи в країні.
Оцінка реформ Європейським банком реконструкції та розвитку.
Індекс корупції.
Доповіді по ризику країн.
Показники ділового середовища країн світу.



6. Карта самостійної роботи студента

КАРТА САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТА
з дисципліни „Міжнародний економічний аналіз”
для студентів спеціальності 6.050103 „Міжнародна економіка”
на 8 семестр
Види самостійної роботи
Планові терміни виконання
Форми контролю та звітності
Максимальна кількість балів

1. Обов’язкові види СРС

1.1.Підготовка до семінарських занять (міжнародна економіка)
систематично,
відповідно розкладу аудиторних занять
Активна робота на семінарських заняттях

10 бали


1.2.Підготовка до мо-дульних контрольних робіт (2 модулі)
останнє заняття відповідного модуля
Перевірка правильності виконання модульних робіт
30 балів


Разом балів за обов’язкові види СРС
40*

2. Вибіркові види СРС

2.1.Написання рефератів за заданою тематикою.
VІІ семестр
Захист матеріалів реферату під час індивідуально-консультативної роботи (ІКР).
15



2.2. Аналітичний огляд нової літератури з “Фінансів зарубіжних фірм” (навчальної та науково-методичної).
VІІ семестр
Розгляд підготовлених матеріалів під час аудиторних занять або індивідуально-консультативної роботи (ІКР).
5



2.3. Підготовка доповіді на наукову студентську конференцію
грудень
Виступ з доповіддю
10-20

Разом балів за вибіркові види СРС
50


60* - 13,6 балів додається у разі відвідування 100% лекцій


7.Порядок і критерії оцінювання знань студентів

Метою поточного оцінювання знань студентів є виявлення рівня отриманих ними знань.
Завданнями поточного оцінювання знань студентів є:
оцінка активності роботи студента протягом семестру з вивчення програмного матеріалу дисципліни;
оцінка рівня виконання модульних завдань.
До основних форм поточного контролю відносяться: усне опитування, тестування, захист або презентація індивідуальних навчально-дослідних робіт, модульних завдань.
Об’єктами поточного контролю є: відвідування практичних занять та активність роботи протягом семестру; результати виконання модульних завдань; підготовка та захист індивідуальних навчально-дослідних робіт; участь в наукових конференціях та науково-дослідній роботі кафедри.

Перелік питань з підготовки до поточного модульного контролю

Змістовний модуль 1.
Якісні та кількісні параметри міжнародної економічної системи(Теми 1-3)

Тема 1. Структурні компоненти міжнародної економічної системи, їх кількісні та якісні параметри

Критерії рівня соціально-економічного розвитку країн.
Підходи до класифікації країн ООН, Світового Банку, МВФ.
Ранжування країн за квотою в МВФ.
Макроекономічні показники розвитку світового господарства та їх країнові складові.
Показник ВВП та ВВП по паритету купівельної спроможності.
Групи країн за показником ВВП на душу населення.
Показники відкритості національних економік.
Аналіз структури, динаміки, обсягів світової торгівлі.
Група країн з ВВП нижче середнього і місце України в цій групі.
Порівняльний аналіз ВВП країн з перехідною економікою.
Тема 2. Міжнародні кредитні операції та критерії оцінки їх ефективності

Міжнародне кредитування як джерело іноземного фінансування національних економік.
Фактори, які визначають рівень процентної ставки на ринку міжнародного кредитування.
Операції в євровалютах.
Зовнішня заборгованість та її аналіз.
Динаміка зовнішньої заборгованості України.
Аналіз умов кредитування за програмами МВФ.
Кредитування МВФ в умовах світової фінансової кризи.
Кредитування ЄБРР ТА ЄІБ.
Проблематика та дослідження тенденцій зовнішньої заборгованості країн, що розвиваються.

Тема 3. Організація і проведення міжнародних розрахунків та їх відображення в платіжних балансах країн

Роль міжнародних розрахунків .
Аналіз структури платіжного балансу.
Фактори, що впливають на рівновагу платіжного балансу.
Порівняння платіжних балансів країн.
Дослідження причин дефіциту платіжного балансу України.
Роль іноземного інвестування в забезпеченні рівноваги платіжного балансу.

Змістовний модуль 2
Глобальні та регіональні виміри світогосподарського розвитку
(Теми 4-5)

Тема 4. Національні економіки в глобальній економічній системі та проблеми соціальної поляризації
1. Тенденції глобалізації в індексі глобалізованості країни.
2. Транснаціоналізація і її вимір.
3. Країни, що розвиваються: більш глобалізовані та менш глобалізовані.
4. Індекс людського розвитку ООН : методика та використання.
5. Індекс бідності.
Індекс соціальної нерівномірності країни.
Тенденції економічного розвитку регіональних утворень на прикладі Європейського Союзу.
Дослідження причин та наслідків фінансових криз 1994-2004 років та світової фінансової кризи 2008-2009 років.

Тема 5. Оцінка конкурентоспроможності національних економік

Конкурентоспроможність національних економік у глобальному вимірі.
Рейтинги конкурентоспроможності.
Індекс довіри прямих іноземних інвестицій.
Тенденції прямого інвестування.
Індекс економічної свободи в країні.
Оцінка реформ Європейським банком реконструкції та розвитку.
Індекс корупції.
Доповіді по ризику країн.
Показники ділового середовища країн світу.
Індекс технологічних досягнень країни.
Вплив створення зони вільної торгівлі з ЄС на покращення інвестиційного клімату в Україні.


Приклад ККР
На підставі даних обчисліть темпи зростання і приросту ВВП та зовнішньоторговельного обороту країн за певний період.

ОБСЯГИ ВВП ТА ЗТО КРАЇН СВІТУ
Країна
1990р.
1993р.
2000р.
2010 р.*


ВВП, млрд дол. США
ЗТО млрд дол. США
ВВП, млрд дол. США
ЗТО млрд дол. США
ВВП, млрд дол. США
ЗТО млрд дол. США
ВВП, млрд дол. США
ЗТО млрд дол. США

США
6045,8
536
6347,8
641,7
7616,4
965,2
8607
780,3


Використовуючи електронні джерела інформації, сформуйте необхідні дані для визначення до якої групи належать наступні країни – Судан, Бельгія, Румунія, Україна?
Опишіть сучасні тенденції зростання зовнішньої заборгованості країн.
Проаналізуйте основні структурні елементи платіжного балансу України за певний місяць, спираючись на офіційні дані .
Співпраця України з МВФ в період фінансової кризи : умови, обсяги кредитування.

Питання для заліку
Підходи до класифікації країн ООН, Світового Банку, МВФ.
Макроекономічні показники розвитку світового господарства та їх країнові складові.
Показник ВВП та ВВП по паритету купівельної спроможності.
Групи країн за показником ВВП на душу населення.
Аналіз ступеня відкритості національних економік
Порівняльний аналіз ВВП розвинутих країн.
Порівняльний аналіз ВВП країн-членів ОЕСР.
Порівняльний аналіз ВВП країн з перехідною економікою.
Аналіз структури, динаміки, обсягів світової торгівлі.
Група країн з ВВП нижче середнього і місце України в цій групі.
Аналіз тенденцій міжнародного кредитування.
Фактори, які визначають рівень процентної ставки на ринку міжнародного кредитування.
Операції в євровалютах.
Ставка Лібор.
Зовнішня заборгованість та її аналіз.
Динаміка зовнішньої заборгованості України.
Аналіз умов кредитування за програмами МВФ.
Кредитування МВФ в умовах світової фінансової кризи.
Кредитування ЄБРР ТА ЄІБ.
Проблематика та дослідження тенденцій зовнішньої заборгованості країн, що розвиваються.
Зовнішні кредити та проблеми боргу України.
Співвідношення зовнішнього боргу та ВВП регіонів світу.
Ранжування країн за показниками : абсолютна сума боргу, темпи зростання боргу, частка зовнішнього боргу у ВВП країни, зовнішній борг на душу населення, норма обґрунтування зовнішнього боргу.
Аналіз поточних тенденцій зовнішнього боргу країн, що розвиваються на основі даних Світового банку та МВФ.
Організація і проведення міжнародних розрахунків та їх відображення в платіжних балансах країн
Аналіз структури платіжного балансу.
Порівняння платіжних балансів країн.
Дослідження динаміки частки експорту товарів у ВВП країн світу .
Дослідження динаміки реальних темпів зростання ВВП та сальдо поточного рахунку платіжного балансу.
Дослідження сальдо платіжного балансу України за період 2005-2009 роки.
Резерви Національного банку України: тенденції формування та використання.
Дослідження причин дефіциту платіжного балансу України.
Роль іноземного інвестування в забезпеченні рівноваги платіжного балансу.
Економічний аналіз глобальних та регіональних тенденцій світового господарства.
Тенденції глобалізації в індексі глобалізованості країни.
Транснаціоналізація і її вимір.
Країни, що розвиваються : більш глобалізовані та менш глобалізовані.
Індекс людського розвитку ООН : методика та використання.
Індекс бідності.
Індекс соціальної нерівномірності країни.
Дослідження причин та наслідків фінансових криз 1994-2004 років та світової фінансової кризи 2008-2009 років.
Регіональний вимір глобалізації.
Аналіз тенденцій економічного розвитку країн-членів ЄС.
Аналіз впливу світової фінансової кризи на заходи з подолання глобальних проблем людства.
Аналіз впливу світової фінансової кризи на країни, що розвиваються, за оцінками ООН.
Конкурентоспроможність національних економік у глобальному вимірі.
Рейтинги конкурентоспроможності.
Індекс довіри прямих іноземних інвестицій.
Тенденції прямого інвестування.
Індекс технологічних досягнень країни.
Індекс економічної свободи в країні.
Оцінка реформ Європейським банком реконструкції та розвитку.
Індекс корупції.
Доповіді по ризику країн.
Показники ділового середовища країн світу.
Вплив створення зони вільної торгівлі з ЄС на покращення інвестиційного клімату в Україні.






7.1. Поточне оцінювання знань
Таблиця 7.1.Модульно-тематичний план з дисципліни «Міжнародний економічний аналіз» з бальною оцінкою за видами робіт
№ з/п
Тематичний зміст модуля
Робота протягом семестру
Балів за модульне завдання
Всього балів за модуль



За лекції
За семінар. заняття
За інд. роботу
За сам. роботу
Всього





Годин
Кількість балів
Годин
Кількість балів
Годин
Кількість балів
Годин
Кількість балів




Модуль 1. Якісні та кількісні параметри міжнародної економічної системи (Теми 1-3)

1
Структурні компоненти міжнародної економічної системи, їх кількісні та якісні параметри
4
5
2
3,1
4
2,6
12
3
13,2



2
Міжнародні кредитні операції та критерії оцінки їх ефективності
4
5
2
3,1
2
1,3
12
3
12,4



3
Організація і проведення міжнародних розрахунків та їх відображення в платіжних балансах країн
2
2,5
2
3,1
4
2,6
12
3
11,2



Всього по модулю

12,5

9,3

6,5

9
37,3
10
47,3

Модуль 2. Глобальні та регіональні виміри світогосподарського розвитку (Теми 4-5)

4
Національні економіки в глобальній економічній системі та проблеми соціальної поляризації
4
5
4
6,2
3
1,95
11
2,75
15,9



5
Оцінка конкурентоспроможності національних економік
4
5
4
6,2
4
2,6
12
3
16,8




Всього по модулю

10

12,4

4,55

5,75
32,7
20
52,7


ВСЬОГО за семестр

22,5

21,7

11,05

14,75
70
30
100

Таблиця 7.2. Система нарахування балів за виконання навчальних завдань для студентів спеціальності 6.050103 „Міжнародна економіка”

Види навчальних занять
Бали

1. Відвідування лекції
2,50

2. Обговорення теоретичного питання
3,10

3. Підготовка та захист реферату
1,50

4. Тестування за кожною темою (за 1тест)
0,10

5. Виконання та захист інивідуальних занять
2.60

6. виконання модульної контрольної роботи за модулем 1
10.00

- 5 теоритичних питань по 1 бали
5.00

- 5 тестів по 1 балу
5.00

7. Виконання модульної контрольної роботи за модулем 2
20.00

- 5 теоритичних питань по 3 бали
15.00

- 5 тестів по 1 балу
5.00



Таблиця 7.3. Система нарахування балів за видами навчальної роботи для студентів спеціальності 6.050103 „Міжнародна економіка”

Назва змістовного модуля, теми
Вид навчальної роботи
Бали

Модуль 1.

Тема 1. Структурні компоненти міжнародної економічної системи, їх кількісні та якісні параметри
1. Відвідування лекцій
5.00


2. Обговорення теоретичного питання
3.10


3. Підготовка та захист реферату
1.50


4. Виконання та захист індивідуальних завдань
2.60


5. Тестування в позааудиторний час
1.50


Разом
13.20

Тема 2.Міжнародні кредитні операції та критерії оцінки їх ефективності
1. Відвідування лекцій
5.00


2. Обговорення теоретичного питання
3.10


3. Підготовка та захист реферату
1.50


4. Виконання та захист індивідуальних завдань
1.30


5. Тестування в позааудиторний час
1.50


Разом
12.40

Тема 3. Організація і проведення міжнародних розрахунків та їх відображення в платіжних балансах країн
1. Відвідування лекцій
2.50


2. Обговорення теоретичного питання
3.10


3. Підготовка та захист реферату
1.50


4. Виконання та захист індивідуальних завдань
1.30


5. Тестування в позааудиторний час
1.50


Разом
11.20

Модульна контрольна робота
10.00

Всього за змістовний модуль 1
47.30

Модуль 2.

Тема 4. Національні економіки в глобальній економічній системі та проблеми соціальної поляризації
1. Відвідування лекцій
5.00


2. Обговорення теоретичного питання
6.20


3. Підготовка та захист реферату
1.50


4. Виконання та захист індивідуальних завдань
1.95


5. Тестування в позааудиторний час
1.25


Разом
15.90

Тема 5.Оцінка конкурентоспроможності національних економік
1. Відвідування лекцій
5.00


2. Обговорення теоретичного питання
6.20


3. Підготовка та захист реферату
1.50


4. Виконання та захист індивідуальних завдань
2.60


5. Тестування в позааудиторний час
1.50


Разом
16.80



Модульна контрольна робота
20.00

Всього за змістовний модуль 2
52.70

Всього за курс
100.00










13PAGE 15


13PAGE 144515


13PAGE 15


13PAGE 148015




Заголовок 1 Заголовок 2 Заголовок 3 Заголовок 4 Заголовок 5 Заголовок 915

Приложенные файлы

  • doc 215752
    Размер файла: 612 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий