semi


Додаток до навчальної (робочої навчальної) програми 2
ПЛАНИ ПРАКТИЧНИХ (СЕМІНАРСЬКИХ) ЗАНЯТЬ
Заняття № 1
Форма заняття:семінар
Тема. Поняття цивільного права - 2 год.
Мета вивчення
Здобуття здобувачем у процесі навчання не тільки теоретичних знань, а й певних навичок, вміння застосовувати ці знання в діяльності фахівця-юриста.
План практичного заняття № 1.
1.Поняття цивільного права як галузі національного права. 2. Структура предмету цивільного права.
3 Особливості методу цивільно-правового регулювання.
4.Принципи цивільного права
5. Функції цивільного права.
6. Структура цивільного права

Результати навчання
Після заняття здобувач вищої освіти буде (спроможний):
Ознайомитися з планами семінарських робіт в електроному вигляді для більш досконалого ознайомлення.
Може також ознайомитися з дидактичними матеріалами в електроному вигляді.
Література
Конституція України. Прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — №30. — Ст. 141.
Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Голос Ук раїни. — 2003. — № 45–46 — 12 березня 2003 р.; № 47–48 — 13 берез ня 2003 р.
Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р.: Офіційні тексти / Міністерство юстиції України. — К.: Юрінком Інтер, 2003. — 304 с.
Бірюков І.А., Заіка Ю.О, Співак В.М. Цивільне право України. Загальна частина — К.: Наукова думка, 2000.
Цивільне право України: Підручник: У 2х кн. / О.В.Дзера (керівник авт.кол.), Д.В.Боброва, А.С.Довгерт та ін.; За ред. О.В.Дзе ри, Н.С.Кузнєцової. — К.: Юрінком Інтер, 2002. — Кн. 1. — С. 5–40.
Цивільне право України: Підручник: У 2 т. / Борисова В.І. (кер. авт. кол.), Баранова Л.М., Жилінкова І.В. та ін.; За заг. ред. В.І. Борисової, І.В. СпасибоФатєєвої, В.Л. Яроцького. — К.: Юрінком Інтер, 2004. — Т.1. — С. 5–27.
Питання заняття
Поняття приватного права. Право приватне та публічне. Співвідношення понять приватного та цивільного права.
Європейські системи приватного права.
Цивільне право як галузь права. Предмет, метод та функції цивільного права.
Цивільне право як наука (цивілістика) і навчальна дисципліна.
Поняття цивільного законодавства. Акти цивільного законодавства.
Загальна характеристика діючого Цивільного кодексу України.

Завдання або кейси для поточного контролю знань і вмінь здобувачів вищої освіти
1. Завдання: Які з вказаних суспільних відносин регулюються нормами цивільного права і, відповідно, складають його предмет: 1. Відносини між підприємствами, які уклали договір поставки? 2. Відносини між двома громадянами з приводу позики грошей один у одного? 3. Відносини між виконкомом місцевої ради і гр. Петренко В.І. у зв’язку з видачею ордера на квартиру? 4. Відносини між фінансовим органом та підприємцем, що виникають з приводу сплати податків? 5. Відносини між громадянином і банківською установою з приводу відкриття рахунку у банку? 6. Відносини між засновниками товариства з обмеженою відповідальністю та державним реєстратором з приводу реєстрації товариства? 7. Відносини між фізичною особою та сільською радою з приводу виділення земельної ділянки в оренду? 8. Відносини між двома громадянами з приводу купівлі продажу будинку? 9. Відносини між ТОВ “Мрія” та АТ “Надія” з приводу оренди останнім у товариства складських приміщень? 10. Відносини між автором книги та видавництвом з приводу видання книги? 11. Відносини між акціонерним товариством «Мрія» та фізичною особою з приводу прийняття на роботу?
2.Завдання: Офіційним чи неофіційним є тлумачення правових норм: 1. У коментарі до Цивільного кодексу України? 2. У підзаконному нормативному акті, що виданий на виконання закону? 3. На лекції з цивільного права юридичного факультету університету? 4. На прийомі у адвоката в юридичної консультації? 5. У постанові Пленуму Верховного Суду України?

Критерії оцінювання під час поточного контролю
Об’єктом оцінювання навчальних досягнень здобувачів вищої освіти є знання, вміння та навички, його інформаційна, соціальна, комунікативна компетентність. Оцінюватися може виконання будь-яких навчальних завдань, під час роботи над якими здобувачі вищої освіти демонструють власне аналітичне мислення: розгорнуті і стислі усні відповіді, письмові роботи, доповіді, реферати, участь в дискусіях тощо.
При визначенні навчальних досягнень студентів аналізу підлягають: характеристики відповіді здобувача вищої освіти: елементарна, фрагментарна, неповна, повна, логічна, доказова, обґрунтована, творча; якість знань, правильність, повнота, осмисленість, глибина, гнучкість, дієвість, системність, узагальненість, міцність; ступінь сформованості загально навчальних та предметних умінь і навичок; рівень оволодіння розумовими операціями: вміння аналізувати, синтезувати, порівнювати, абстрагувати, узагальнювати, робити висновки тощо; досвід творчої діяльності (вміння виявляти проблеми, формулювати гіпотези, розв’язувати проблеми); самостійність оцінних суджень.
Поточний контроль знаньє невід’ємною частиною всього навчального процесу і засобом виявлення ступеню засвоєння здобувачем вищої освіти програмного матеріалу.
Поточний контроль роботи повинен:
допомагати здобувачеві вищої освіти в організації його роботи;
привчати до систематичного опрацювання матеріалу і підготовки до сприйняття наступних тем з програми дисципліни;
виявити ступінь відповідальності здобувача вищої освіти та його ставлення до роботи, причини, що перешкоджають виконувати навчальну програму;
стимулювати активність та інтерес у вивченні науки; виявити обсяг,
глибину і якість сприйняття матеріалу, який вивчається; визначити недоліки і прогалини у знаннях та шляхи їх усунення;
виявити рівень опанування навичками самостійної роботи.

Таблиця 1. Шкала оцінювання навчальної діяльності здобувача вищої освіти
Оцінка за шкалою силабусу Кількість набраних балів Критерії оцінювання
A 90-100 ВІДМІННО – відмінне виконання лише з незначною кількістю помилок
B 82-89 ДУЖЕ ДОБРЕ – вище середнього рівня з кількома помилками
C 74-81 ДОБРЕ – в загальному правильна робота з певною кількістю значних помилок
D 64-73 ЗАДОВІЛЬНО – непогано, але зі значною кількістю недоліків
E 60-63 ДОСТАТНЬО – виконання задовольняє мінімальні критерії
Fx 35-59 НЕЗАДОВІЛЬНО – потрібно попрацювати перед тим, як перездати
F 0-34 НЕЗАДОВІЛЬНО – необхідна серйозна подальша робота,
Методичні вказівки (рекомендації̈) для викладачів, які проводять семінарські / практичні заняття
Об’єктом оцінювання навчальних досягнень здобувачів вищої освіти є знання, вміння та навички, його інформаційна, соціальна, комунікативна компетентність. Оцінюватися може виконання будь-яких навчальних завдань, під час роботи над якими здобувачі вищої освіти демонструють власне аналітичне мислення: розгорнуті і стислі усні відповіді, письмові роботи, доповіді, реферати, участь в дискусіях тощо.
При визначенні навчальних досягнень студентів аналізу підлягають: характеристики відповіді здобувача вищої освіти: елементарна, фрагментарна, неповна, повна, логічна, доказова, обґрунтована, творча; якість знань, правильність, повнота, осмисленість, глибина, гнучкість, дієвість, системність, узагальненість, міцність; ступінь сформованості загально навчальних та предметних умінь і навичок; рівень оволодіння розумовими операціями: вміння аналізувати, синтезувати, порівнювати, абстрагувати, узагальнювати, робити висновки тощо; досвід творчої діяльності (вміння виявляти проблеми, формулювати гіпотези, розв’язувати проблеми); самостійність оцінних суджень.
Поточний контроль знаньє невід’ємною частиною всього навчального процесу і засобом виявлення ступеню засвоєння здобувачем вищої освіти програмного матеріалу.
Поточний контроль роботи повинен:
допомагати здобувачеві вищої освіти в організації його роботи;
привчати до систематичного опрацювання матеріалу і підготовки до сприйняття наступних тем з програми дисципліни;
виявити ступінь відповідальності здобувача вищої освіти та його ставлення до роботи, причини, що перешкоджають виконувати навчальну програму;
стимулювати активність та інтерес у вивченні науки; виявити обсяг,
глибину і якість сприйняття матеріалу, який вивчається; визначити недоліки і прогалини у знаннях та шляхи їх усунення;
виявити рівень опанування навичками самостійної роботи.
Додатки
Лабораторна робота № 1. Поняття цивільного права
У вигляді блок-схеми зобразити співвідношення правових категорій та понять таким чином, щоб дана схема була ілюстрацією відповіді на наступні питання:
1. Критерії поділу права на приватне і публічне.
2. Місце цивільного права в системі права України.
3. Поняття цивільного права як галузі приватного права.
4. Предмет цивільного права.
Підготовлено Доцент Костова
Переглянуто Додаток до навчальної (робочої навчальної) програми 2
ПЛАНИ ПРАКТИЧНИХ (СЕМІНАРСЬКИХ) ЗАНЯТЬ
Заняття № 2
Форма заняття:cемінар
Тема. Цивільне право як система законодавства - 2 год.
Мета вивчення
Здобуття здобувачем у процесі навчання не тільки теоретичних знань, а й певних навичок, вміння застосовувати ці знання в діяльності фахівця-юриста.
План практичного заняття № 1.
1.Поняття цивільного законодавства України.Співвідношення цивільного права як галузі права та як системи законодавства 2. Акти цивільного законодавства.
3. Дія актів цивільного законодавства у часі
4. Дія актів цивільного законодавства у просторі та за колом осіб


Результати навчання
Після заняття здобувач вищої освіти буде (спроможний):
Ознайомитися з планами семінарських робіт в електроному вигляді для більш досконалого ознайомлення.
Може також ознайомитися з дидактичними матеріалами в електроному вигляді.
Література
Конституція України. Прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — №30. — Ст. 141.
Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Голос Ук раїни. — 2003. — № 45–46 — 12 березня 2003 р.; № 47–48 — 13 берез ня 2003 р.
Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р.: Офіційні тексти / Міністерство юстиції України. — К.: Юрінком Інтер, 2003. — 304 с.
Бірюков І.А., Заіка Ю.О, Співак В.М. Цивільне право України. Загальна частина — К.: Наукова думка, 2000.
Цивільне право України: Підручник: У 2х кн. / О.В.Дзера (керівник авт.кол.), Д.В.Боброва, А.С.Довгерт та ін.; За ред. О.В.Дзе ри, Н.С.Кузнєцової. — К.: Юрінком Інтер, 2002. — Кн. 1. — С. 5–40.
Цивільне право України: Підручник: У 2 т. / Борисова В.І. (кер. авт. кол.), Баранова Л.М., Жилінкова І.В. та ін.; За заг. ред. В.І. Борисової, І.В. СпасибоФатєєвої, В.Л. Яроцького. — К.: Юрінком Інтер, 2004. — Т.1. — С. 5–27.
Питання заняття
Договір як форма цивільного законодавства
Звичаї в системі цивільного законодавства
Міжнародні договори
Аналогія права та аналогія закону в цивільному праві
Завдання або кейси для поточного контролю знань і вмінь здобувачів вищої освіти
1. Завдання: Громадянин Раковський останні три роки за договором підряду передавав виготовлені ним на своєму подвір’ї та в своїй власній печі гончарні вироби приватному підприємцю Петухову. Відповідно до усної домовленості, за кожну передану партію товару Раковський отримував визначену суму грошей. У зв’язку із настанням пенсійного віку Раковський звернувся до Петухова з проханням видати довідку про отриману заробітну плату і видати трудову книжку. Петухов йому відмовив і сказав, що як покупець та приватний підприємець, що працює на єдиному податку, не вів записів, і оскільки в нього нема найманих працівників, то він не вів і трудових книжок. Він порадив Раковському звернутися до податкової інспекції і взяти витяг про сплачені ним податки, і таким чином вирішити питання про розмір облікової суми для вирахування розміру пенсії. Але виявилось, що Раковський як безробітний стояв на обліку у бюро працевлаштування і майже рік отримував допомогу як безробітний. Податки він не сплачував і декларації про отримані доходи не подавав.Питання: Відповіді потрібно давати з посиланням на відповідні частини та статті ЦК.
1. Проконсультуйте Раковського з приводу галузевої приналежності його відносин з Петуховим, його правового становища та можливого врегулювання ситуації.
2. Яка функція цивільно-правових норм виявляється у даній ситуації?
2.Завдання: Громадянин Алієв за власний рахунок видав свій роман і уклав з двома харківськими підприємцями (продавцями книг) договір на реалізацію своєї книги. Невдовзі у м. Києві він виявив факт незаконного продажу своєї книги і звернувся до співробітників органів внутрішніх справ із вимогою про фіксацію факту продажі. Співробітники ВДСБЕЗ спільно із відділом з боротьби із злочинами у сфері використання прав інтелектуальної власності склали протокол і почали провадження. У подальшому, при перевірці, в продажу виявилося всього 3 книжки, внаслідок цього справа була припинена за підставою малозначимості діяння.Питання: Відповіді потрібно давати з посиланням на відповідні частини та статті ЦК.
1. Якими галузевими нормами регулюються вказані правовідносини?
2. Які підстави виникнення цивільних правовідносин?
3.Завдання: При виході із власного будинку на тренування Вовченко, професійний футболіст, послизнувся на східцях та зламав ногу. Внаслідок цього він тривалий час перебував на лікуванні, пропустив футбольний сезон і за контрактом втратив свій гонорар.Питання: Відповіді потрібно давати з посиланням на відповідні частини та статті ЦК.
1. Який характер носять відносини, що виникли?
2. Назвіть правові норми ЦК, які на вашу думку врегульовують дані відносини.
3. Яка функція цивільно-правових норм виявляється у даній ситуації?
Критерії оцінювання під час поточного контролю
Об’єктом оцінювання навчальних досягнень здобувачів вищої освіти є знання, вміння та навички, його інформаційна, соціальна, комунікативна компетентність. Оцінюватися може виконання будь-яких навчальних завдань, під час роботи над якими здобувачі вищої освіти демонструють власне аналітичне мислення: розгорнуті і стислі усні відповіді, письмові роботи, доповіді, реферати, участь в дискусіях тощо.
При визначенні навчальних досягнень студентів аналізу підлягають: характеристики відповіді здобувача вищої освіти: елементарна, фрагментарна, неповна, повна, логічна, доказова, обґрунтована, творча; якість знань, правильність, повнота, осмисленість, глибина, гнучкість, дієвість, системність, узагальненість, міцність; ступінь сформованості загально навчальних та предметних умінь і навичок; рівень оволодіння розумовими операціями: вміння аналізувати, синтезувати, порівнювати, абстрагувати, узагальнювати, робити висновки тощо; досвід творчої діяльності (вміння виявляти проблеми, формулювати гіпотези, розв’язувати проблеми); самостійність оцінних суджень.
Поточний контроль знаньє невід’ємною частиною всього навчального процесу і засобом виявлення ступеню засвоєння здобувачем вищої освіти програмного матеріалу.
Поточний контроль роботи повинен:
допомагати здобувачеві вищої освіти в організації його роботи;
привчати до систематичного опрацювання матеріалу і підготовки до сприйняття наступних тем з програми дисципліни;
виявити ступінь відповідальності здобувача вищої освіти та його ставлення до роботи, причини, що перешкоджають виконувати навчальну програму;
стимулювати активність та інтерес у вивченні науки; виявити обсяг,
глибину і якість сприйняття матеріалу, який вивчається; визначити недоліки і прогалини у знаннях та шляхи їх усунення;
виявити рівень опанування навичками самостійної роботи.

Таблиця 1. Шкала оцінювання навчальної діяльності здобувача вищої освіти
Оцінка за шкалою силабусу Кількість набраних балів Критерії оцінювання
A 90-100 ВІДМІННО – відмінне виконання лише з незначною кількістю помилок
B 82-89 ДУЖЕ ДОБРЕ – вище середнього рівня з кількома помилками
C 74-81 ДОБРЕ – в загальному правильна робота з певною кількістю значних помилок
D 64-73 ЗАДОВІЛЬНО – непогано, але зі значною кількістю недоліків
E 60-63 ДОСТАТНЬО – виконання задовольняє мінімальні критерії
Fx 35-59 НЕЗАДОВІЛЬНО – потрібно попрацювати перед тим, як перездати
F 0-34 НЕЗАДОВІЛЬНО – необхідна серйозна подальша робота,
Методичні вказівки (рекомендації̈) для викладачів, які проводять семінарські / практичні заняття
У сучасному вищому навчальному закладі семінарське є засобом розвитку у здобувачів вищої освіти культури наукового мислення, а також призначений для поглибленого вивчення дисципліни, оволодіння методикою наукового пізнання.
Семінарське заняття являє собою групове заняття, яке проводиться під керівництвом викладача, як правило, після прочитаної лекції з відповідної теми курсу і самостійної підготовки слухачів групи. Це форма навчального заняття, при якій викладач організує дискусію навколо попередньо визначених тем, до котрих здобувачі вищої освіти готують тези виступів на підставі індивідуально виконаних завдань (рефератів).
Семінарські заняття проводяться згідно з розкладами навчальних занять з тем, що вказані в робочих навчальних програмах і планах семінарських занять. Тривалість семінарського заняття може бути як двох- так і чотирьохгодинна (одна чи дві пари).
Семінарське заняття – це завжди безпосереднє контактування з слухачами, встановлення довірливих відносин, продуктивне наукове спілкування. Викладачі формуючи атмосферу творчої роботи, орієнтують здобувачів вищої освіти на виступи за характером оцінки, дискусії, співвідносячи їх із простим викладом вивчених та підготовлених тем, заслуховуванням рефератів.
Викладач дає установку на прослуховування або акцентує увагу здобувачів вищої освіти на оцінці та обговоренні, залежно від тематики та ситуації. Враховуючи все це, викладач керує дискусією та розподілом ролей.
Основними завданнями семінарського заняття є:
- розвивати пізнавальну активність і самодіяльність, уміння творчо застосовувати матеріал лекцій;
- поглиблювати і закріплювати знання, отримані в процесі вивчення предмету;
- сприяти розвитку творчого мислення, вміння логічно висловлювати і аргументувати свої думки, слухати один одного, продуктивно критикувати.
Семінарські заняття виступають також засобом перевірки розвитку і закріплення навичок самостійної роботи, що є однією з найважливіших форм навчальної роботи здобувачів вищої освіти та сприяють вихованню ініціативи, активності, самостійності в роботі, привчають систематичному, планомірному засвоєнню навчального матеріалу, монографічної та іншої літератури, законодавчих і відомчих актів.
Крім організаційних моментів, важливу роль відіграє методика проведення семінарських занять. Основними методами проведення є розповідь викладача (вступне і заключне слово) і здобувачів вищої освіти, а також бесіда. Звичайно, всі вони використовуються не ізольовано, а в єдності.
Основною складовою частиною більшості семінарських занять є виступи здобувачів вищої освіти. Ці виступи можуть бути у вигляді розповіді (інколи включають елементи лекції), ілюстрації і демонстрації. Після виступу здобувача вищої освітирозгортається бесіда, в якій бере участь як доповідач, так викладач і слухачі.
Під час проведення семінарських занять викладач:
повторює і закріплює знання здобувачів вищої освіти;
демонструє неоднозначність підходів до вирішення теоретичних проблем;
готує до застосування теоретичних відомостей на практиці;
контролює засвоєння матеріалу.
Семінарське заняття є концентрованим проміжним підсумком всієї навчальної роботи на кафедрах.
Під час проведення семінарського заняття слід виділяти і тримати під увагою такі основні компоненти:
вступне слово викладача (визначається основна мета семінарського заняття; місце, що займають питання даного семінарського заняття в курсі, який вивчається; головні питання семінарського заняття; методичні рекомендації щодо виступу слухачів з даної тематики);
обговорювання питань семінарського заняття (використання обґрунтованих міркувань здобувачів вищої освіти з приводу виступів учасників семінарського заняття, запитань, які виникають у здобувачів вищої освіти, організація дискусії, корегування її в межах запланованої теми, короткий висновок після кожного питання);
заключне слово (реалізація мети семінарського заняття, конструктивний аналіз усіх виступів та відповідей, стимуляція активності здобувачів вищої освіти).
Здобувачі вищої освіти під час семінару можуть виступати з рефератами. Кожний доповідач повинен викласти зміст реферату усно за 10-15 хв. Слухачі та викладач ставлять запитання, а виступаючі на них відповідають. Подальший перебіг семінарського заняття передбачає виступи слухачів, які зобов'язані висловити свою думку про реферат, про виступи товаришів, викласти суть однієї з проблем, винесених на розгляд на семінарське заняття.
В кінці заняття викладач підводить підсумки, дає оцінку виступів (якщо цього не було зроблено при обговоренні кожного питання) та настанови щодо підготовки до наступних занять.
Отже, хід семінарського заняття та його структура за традиційною методикою викладання може визначатися наступним чином:
Вступ: мотивація навчання, активізація опорних знань.
Оголошення теми і мети, порядку проведення.
Поступовий розгляд попередньо визначених питань у вигляді виступів, обговорення питання, рефератів, рецензій, відповідей, доповнень до них.
Підведення викладачем загального підсумку заняття.
Оголошення завдання, мотивація навчальної діяльності на майбутні заняття.
Крім того, можуть також проводитися заняття закріплення вмінь і навичок; перевірки знань, умінь і навичок; комбіноване заняття, що включає в себе набуття і відпрацювання практичних навичок:
ігрових (ділова гра, розігрування ролей, ігрове проектування);
неігрових (аналіз конкретних ситуацій, індивідуальний тренаж, імітаційні вправи).
Слід уникати стандартизації семінарських занять, більше урізноманітнювати їх, активізувати пізнавальну діяльність здобувачів вищої освіти як під час самостійної підготовки, так і на самих заняттях.
Типовими помилками при проведенні семінарських занять є:
Намагання викладача перетворити семінар на лекцію, демонстрацію власних знань і професійної компетенції при низькій активності слухачів.
Повне наслідування лекції, коли на семінарі відбувається буквально дослівний переказ сказаного лектором.
Перетворення виступу здобувачів вищої освіти на діалог «викладач – слухач» на фоні інертності аудиторії.
Відхід від зазначеної теми семінару, обговорення інших проблем.
Недотримання розподілу часу, відсутність пропорції часу при розгляді питань.
Що ж до проведення семінарських занять із використанням новітніх освітніх технологій, методів проблемного навчання, то це потребує, по-перше, свого окремого висвітлення, по-друге, значного досвіду роботи і педагогічної майстерності.
Додатки
Лабораторна робота № 2. Цивільне право як система законодавства
У вигляді блок-схеми зобразити співвідношення правових категорій та понять таким чином, щоб дана схема була ілюстрацією відповіді на наступні питання:
1.Диспозитивний метод регулювання цивільних відносин та чинники,
що зумовлюють його.
2. Принципи цивільного права.
3. Функції цивільного права.
4. Система цивільного права.
5. Скласти схему відносин, які регулюються цивільним правом;
Підготовлено Доцент Костова
Переглянуто   
Додаток до навчальної (робочої навчальної) програми 2
ПЛАНИ ПРАКТИЧНИХ (СЕМІНАРСЬКИХ) ЗАНЯТЬ
Заняття № 3
Форма заняття:семінар
Тема. Загальна характеристика цивільних правовідносин – 4 год.
Мета вивчення
Здобуття здобувачем у процесі навчання не тільки теоретичних знань, а й певних навичок, вміння застосовувати ці знання в діяльності фахівця-юриста.
План практичного заняття № 3.
1.Поняття та ознаки цивільних правовідносин.
2.Види цивільних правовідносин.
3.Елементи цивільних правовідносин.Об’єкти цивільних правовідносин.
4.Підстави виникнення і припинення цивільних правовідносин.
5. Склад учасників цивільних правовідносин.
6. Зміст цивільних правовідносин.
Результати навчання
Після заняття здобувач вищої освіти буде (спроможний):
Ознайомитися з планами семінарських робіт в електроному вигляді для більш досконалого ознайомлення.
Може також ознайомитися з дидактичними матеріалами в електроному вигляді.
Література

1. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Голос Ук раїни. — 2003. — № 45–46 — 12 березня 2003 р.; № 47–48 — 13 берез ня 2003 р.
2. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р.: Офіційні тексти / Міністерство юстиції України. — К.: Юрінком Інтер, 2003. — 304 с.
3. Бірюков І.А., Заіка Ю.О, Співак В.М. Цивільне право України. Загальна частина — К.: Наукова думка, 2000.
4. Цивільне право України: Підручник: У 2х кн. / О.В.Дзера (керівник авт.кол.), Д.В.Боброва, А.С.Довгерт та ін.; За ред. О.В.Дзе ри, Н.С.Кузнєцової. — К.: Юрінком Інтер, 2002. — Кн. 1. — С. 5–40.
5. Цивільне право України: Підручник: У 2 т. / Борисова В.І. (кер. авт. кол.), Баранова Л.М., Жилінкова І.В. та ін.; За заг. ред. В.І. Борисової, І.В. СпасибоФатєєвої, В.Л. Яроцького. — К.: Юрінком Інтер, 2004. — Т.1. — С. 5–27.
Питання заняття
1.Поняття та особливості цивільного правовідношення.
2.Види цивільних правовідносин.
3.Елементи цивільних правовідносин.
4.Зміст цивільного правовідношення. Поняття суб'єктивного цивільного права і цивільного обов'язку.
5.Об’єкти цивільних правовідносин
Завдання або кейси для поточного контролю знань і вмінь здобувачів вищої освіти
Завдання 1. Проаналізуйте співвідношення понять “приватне право” і “цивільне право”. Порівняйте визначення цивільних відносин у ст. 1 Цивільного кодексу України та приватно-правових відносин у Законі України «Про міжнародне приватне право». Задача 1. С. придбав в магазині техніки телевізор, сплативши за нього 1850 грн. Коли С. спробував вдома ввімкнути телевізор, він почав диміти і загорівся. С. звернувся до магазину про повернення йому сплачених за телевізор коштів та відшкодування завданої шкоди. Дайте обгрунтовану відповідь стосовно того, чи будуть зазначені відносини регулювання нормами цивільного права. Задача 2. ВАТ “Іскра” уклало контракт з бухгалтером К. на 1 рік. За умовами контракту К. зобовязувався вести бухгалтерський облік на підприємстві. Відповідно до умов цього контракту К. повинен був дотримуватись вимог Правил внутрішнього трудового розпорядку, що діяли на ВАТ «Іскра». Йому було встановлено посадовий оклад – 1210 грн. щомісячно, відпустка за 1-ий рік роботи – 24 календарних дні. За умови успішної роботи – продовження контракту на 5 років. Якими ознаками характеризується становище субєктів? Норми якої галузі права слід застосовувати для регулювання цих відносин? Задача 3. О. керуючи належним йому на праві власності автомобілем, допустив порушення Правил дорожнього руху – рухався в населеному пункті зі швидкістю 95 км/год. За вказане правопорушення він сплатив штраф у розмірі 1 неоп. Мінімуму доходів громадян. Проаналізуйте вказані відносин з точки зору їх належності до предмета цивільного права. Задача 4. ТзОВ “Астра” за період з січня по березень 2004 року сплатило податків і зборів (обовязкових платежів) до бюджетів та державних цільових фондів 500 тис. грн. Водночас за цей період сума податкового боргу (недоїмки) з податку на прибуток за цей період склала 20 тис. грн. Державна податкова інспекція у м. Золочеві звернулася з позовом про стягнення вказаної недоїмки, пені і штрафу. Чи поширюватиметься на вказані відносини дія норм цивільного права? Задача 5. К. працює програмістом в ТзОВ “Інтелект” у звязку із виконанням трудових обов”язків К. створив компютерну програму. Посилаючись на ЦК України та Закон України “Про авторське право та суміжні права” К. звернувся до керівництва ТзОВ “Інтелект” і вимогою про виплату йому авторської винагороди за використання створеного ним компютерної програми. Директор ТзОВ відмовив у задоволені вимоги К. мотивуючи це тим, що К. є працівником ТзОВ “Інтелект” і за свою працю одержує заробітну плату, відповідно до трудового законодавства. Чи поширюватимуться на дані відносини норми цивільного права?.
Критерії оцінювання під час поточного контролю
Об’єктом оцінювання навчальних досягнень здобувачів вищої освіти є знання, вміння та навички, його інформаційна, соціальна, комунікативна компетентність. Оцінюватися може виконання будь-яких навчальних завдань, під час роботи над якими здобувачі вищої освіти демонструють власне аналітичне мислення: розгорнуті і стислі усні відповіді, письмові роботи, доповіді, реферати, участь в дискусіях тощо.
При визначенні навчальних досягнень студентів аналізу підлягають: характеристики відповіді здобувача вищої освіти: елементарна, фрагментарна, неповна, повна, логічна, доказова, обґрунтована, творча; якість знань, правильність, повнота, осмисленість, глибина, гнучкість, дієвість, системність, узагальненість, міцність; ступінь сформованості загально навчальних та предметних умінь і навичок; рівень оволодіння розумовими операціями: вміння аналізувати, синтезувати, порівнювати, абстрагувати, узагальнювати, робити висновки тощо; досвід творчої діяльності (вміння виявляти проблеми, формулювати гіпотези, розв’язувати проблеми); самостійність оцінних суджень.
Поточний контроль знаньє невід’ємною частиною всього навчального процесу і засобом виявлення ступеню засвоєння здобувачем вищої освіти програмного матеріалу.
Поточний контроль роботи повинен:
допомагати здобувачеві вищої освіти в організації його роботи;
привчати до систематичного опрацювання матеріалу і підготовки до сприйняття наступних тем з програми дисципліни;
виявити ступінь відповідальності здобувача вищої освіти та його ставлення до роботи, причини, що перешкоджають виконувати навчальну програму;
стимулювати активність та інтерес у вивченні науки; виявити обсяг,
глибину і якість сприйняття матеріалу, який вивчається; визначити недоліки і прогалини у знаннях та шляхи їх усунення;
виявити рівень опанування навичками самостійної роботи.
Таблиця 1. Шкала оцінювання навчальної діяльності здобувача вищої освіти
Оцінка за шкалою силабусу Кількість набраних балів Критерії оцінювання
A 90-100 ВІДМІННО – відмінне виконання лише з незначною кількістю помилок
B 82-89 ДУЖЕ ДОБРЕ – вище середнього рівня з кількома помилками
C 74-81 ДОБРЕ – в загальному правильна робота з певною кількістю значних помилок
D 64-73 ЗАДОВІЛЬНО – непогано, але зі значною кількістю недоліків
E 60-63 ДОСТАТНЬО – виконання задовольняє мінімальні критерії
Fx 35-59 НЕЗАДОВІЛЬНО – потрібно попрацювати перед тим, як перездати
F 0-34 НЕЗАДОВІЛЬНО – необхідна серйозна подальша робота,
Методичні вказівки (рекомендації̈) для викладачів, які проводять семінарські / практичні заняття
У сучасному вищому навчальному закладі семінарське є засобом розвитку у здобувачів вищої освіти культури наукового мислення, а також призначений для поглибленого вивчення дисципліни, оволодіння методикою наукового пізнання.
Семінарське заняття являє собою групове заняття, яке проводиться під керівництвом викладача, як правило, після прочитаної лекції з відповідної теми курсу і самостійної підготовки слухачів групи. Це форма навчального заняття, при якій викладач організує дискусію навколо попередньо визначених тем, до котрих здобувачі вищої освіти готують тези виступів на підставі індивідуально виконаних завдань (рефератів).
Семінарські заняття проводяться згідно з розкладами навчальних занять з тем, що вказані в робочих навчальних програмах і планах семінарських занять. Тривалість семінарського заняття може бути як двох- так і чотирьохгодинна (одна чи дві пари).
Семінарське заняття – це завжди безпосереднє контактування з слухачами, встановлення довірливих відносин, продуктивне наукове спілкування. Викладачі формуючи атмосферу творчої роботи, орієнтують здобувачів вищої освіти на виступи за характером оцінки, дискусії, співвідносячи їх із простим викладом вивчених та підготовлених тем, заслуховуванням рефератів.
Викладач дає установку на прослуховування або акцентує увагу здобувачів вищої освіти на оцінці та обговоренні, залежно від тематики та ситуації. Враховуючи все це, викладач керує дискусією та розподілом ролей.
Основними завданнями семінарського заняття є:
- розвивати пізнавальну активність і самодіяльність, уміння творчо застосовувати матеріал лекцій;
- поглиблювати і закріплювати знання, отримані в процесі вивчення предмету;
- сприяти розвитку творчого мислення, вміння логічно висловлювати і аргументувати свої думки, слухати один одного, продуктивно критикувати.
Семінарські заняття виступають також засобом перевірки розвитку і закріплення навичок самостійної роботи, що є однією з найважливіших форм навчальної роботи здобувачів вищої освіти та сприяють вихованню ініціативи, активності, самостійності в роботі, привчають систематичному, планомірному засвоєнню навчального матеріалу, монографічної та іншої літератури, законодавчих і відомчих актів.
Крім організаційних моментів, важливу роль відіграє методика проведення семінарських занять. Основними методами проведення є розповідь викладача (вступне і заключне слово) і здобувачів вищої освіти, а також бесіда. Звичайно, всі вони використовуються не ізольовано, а в єдності.
Основною складовою частиною більшості семінарських занять є виступи здобувачів вищої освіти. Ці виступи можуть бути у вигляді розповіді (інколи включають елементи лекції), ілюстрації і демонстрації. Після виступу здобувача вищої освітирозгортається бесіда, в якій бере участь як доповідач, так викладач і слухачі.
Під час проведення семінарських занять викладач:
повторює і закріплює знання здобувачів вищої освіти;
демонструє неоднозначність підходів до вирішення теоретичних проблем;
готує до застосування теоретичних відомостей на практиці;
контролює засвоєння матеріалу.
Семінарське заняття є концентрованим проміжним підсумком всієї навчальної роботи на кафедрах.
Під час проведення семінарського заняття слід виділяти і тримати під увагою такі основні компоненти:
вступне слово викладача (визначається основна мета семінарського заняття; місце, що займають питання даного семінарського заняття в курсі, який вивчається; головні питання семінарського заняття; методичні рекомендації щодо виступу слухачів з даної тематики);
обговорювання питань семінарського заняття (використання обґрунтованих міркувань здобувачів вищої освіти з приводу виступів учасників семінарського заняття, запитань, які виникають у здобувачів вищої освіти, організація дискусії, корегування її в межах запланованої теми, короткий висновок після кожного питання);
заключне слово (реалізація мети семінарського заняття, конструктивний аналіз усіх виступів та відповідей, стимуляція активності здобувачів вищої освіти).
Здобувачі вищої освіти під час семінару можуть виступати з рефератами. Кожний доповідач повинен викласти зміст реферату усно за 10-15 хв. Слухачі та викладач ставлять запитання, а виступаючі на них відповідають. Подальший перебіг семінарського заняття передбачає виступи слухачів, які зобов'язані висловити свою думку про реферат, про виступи товаришів, викласти суть однієї з проблем, винесених на розгляд на семінарське заняття.
В кінці заняття викладач підводить підсумки, дає оцінку виступів (якщо цього не було зроблено при обговоренні кожного питання) та настанови щодо підготовки до наступних занять.
Отже, хід семінарського заняття та його структура за традиційною методикою викладання може визначатися наступним чином:
Вступ: мотивація навчання, активізація опорних знань.
Оголошення теми і мети, порядку проведення.
Поступовий розгляд попередньо визначених питань у вигляді виступів, обговорення питання, рефератів, рецензій, відповідей, доповнень до них.
Підведення викладачем загального підсумку заняття.
Оголошення завдання, мотивація навчальної діяльності на майбутні заняття.
Крім того, можуть також проводитися заняття закріплення вмінь і навичок; перевірки знань, умінь і навичок; комбіноване заняття, що включає в себе набуття і відпрацювання практичних навичок:
ігрових (ділова гра, розігрування ролей, ігрове проектування);
неігрових (аналіз конкретних ситуацій, індивідуальний тренаж, імітаційні вправи).
Слід уникати стандартизації семінарських занять, більше урізноманітнювати їх, активізувати пізнавальну діяльність здобувачів вищої освіти як під час самостійної підготовки, так і на самих заняттях.
Типовими помилками при проведенні семінарських занять є:
Намагання викладача перетворити семінар на лекцію, демонстрацію власних знань і професійної компетенції при низькій активності слухачів.
Повне наслідування лекції, коли на семінарі відбувається буквально дослівний переказ сказаного лектором.
Перетворення виступу здобувачів вищої освіти на діалог «викладач – слухач» на фоні інертності аудиторії.
Відхід від зазначеної теми семінару, обговорення інших проблем.
Недотримання розподілу часу, відсутність пропорції часу при розгляді питань.
Що ж до проведення семінарських занять із використанням новітніх освітніх технологій, методів проблемного навчання, то це потребує, по-перше, свого окремого висвітлення, по-друге, значного досвіду роботи і педагогічної майстерності.
Додатки
Лабораторна робота № 3.Загальна характеристика цивільних правовідносин
Скласти короткий конспект:
1. Поняття та види суб’єктивних прав.
Розглядаючи дане питання слід дати визначення суб’єктивного цивільного права, звернути увагу на відмінність його від цивільного права в об’єктивному сенсі та цивільної правоздатності. Реалізація суб'єктивного права пов'язана з реалізацією можливостей уповноваженої особи. Розходження між змістом суб'єктивного права і його здійсненням виражається насамперед у тому, що зміст суб'єктивного права містить у собі тільки можливу поведінку уповноваженої особи, у той час як реалізація права є здійснення реальних конкретних дій пов’язаних з перетворенням цієї можливості у дійсність. Охарактеризувати елементи змісту суб'єктивного цивільного права.
2. Види суб’єктивних обов’язків.
Розглядаючи дане питання необхідно визначитися з поняттям цивільного обов’язку, охарактеризувати його зміст, простежити взаємозв’язок суб’єктивного права та суб’єктивного обов’язку. Оскільки суб’єктивні права не існують у відриві від суб’єктивних обов'язків, то здійснення права уповноваженою особою припускає і виконання зобов’язаними особами своїх обов'язків, тобто здійснення ними визначених дій, охоплюваних належною поведінкою. Суб'єктивний обов'язок — це міра належної поведінки суб'єкта. Суть обов'язків полягає в тому, що суб'єкт має виконувати певні дії, прийняті ним добровільно чи покладені на нього законом, або ж утримуватися від них. Розглянути види обов'язку в цивільних правовідносинах: активний та пасивний.Підготовлено Доцент Костова
Переглянуто   

Додаток до навчальної (робочої навчальної) програми 2
ПЛАНИ ПРАКТИЧНИХ (СЕМІНАРСЬКИХ) ЗАНЯТЬ
Заняття № 4
Форма заняття:cемінар
Тема. Суб’єкти цивільного права-4год.
Мета вивчення
Здобуття здобувачем у процесі навчання не тільки теоретичних знань, а й певних навичок, вміння застосовувати ці знання в діяльності фахівця-юриста.
План практичного заняття № 4.
1.Загальні положення щодо суб’єктів цивільного права
2. Фізичні особи як суб’єкти цивільного права
3.Правоздатність фізичних осіб, її зміст
4.Поняття дієздатності фізичної особи та її види
5.Обмеження дієздатності фізичної особи та визнання її недієздатною, правові наслідки
6. Визнання фізичної особи безвісно відсутньою і оголошення її померлою, правові наслідки
План практичного заняття № 5.
1.Юридичні особи як суб’єкти цивільного права
2.Поняття і ознаки юридичної особи
3. Цивільна правосуб’єктність юридичної особи
4. Цивільно-правовий статус філій та представництв юридичної особи.
4. Класифікація та види юридичних осіб
5.Створення та припинення діяльності юридичних осіб
Результати навчання
Після заняття здобувач вищої освіти буде (спроможний):
Ознайомитися з планами семінарських робіт в електроному вигляді для більш досконалого ознайомлення.
Може також ознайомитися з дидактичними матеріалами в електроному вигляді.
Література

1. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Голос Ук раїни. — 2003. — № 45–46 — 12 березня 2003 р.; № 47–48 — 13 берез ня 2003 р.
2. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р.: Офіційні тексти / Міністерство юстиції України. — К.: Юрінком Інтер, 2003. — 304 с.
3. Бірюков І.А., Заіка Ю.О, Співак В.М. Цивільне право України. Загальна частина — К.: Наукова думка, 2000.
4. Цивільне право України: Підручник: У 2х кн. / О.В.Дзера (керівник авт.кол.), Д.В.Боброва, А.С.Довгерт та ін.; За ред. О.В.Дзе ри, Н.С.Кузнєцової. — К.: Юрінком Інтер, 2002. — Кн. 1. — С. 5–40.
5. Цивільне право України: Підручник: У 2 т. / Борисова В.І. (кер. авт. кол.), Баранова Л.М., Жилінкова І.В. та ін.; За заг. ред. В.І. Борисової, І.В. СпасибоФатєєвої, В.Л. Яроцького. — К.: Юрінком Інтер, 2004. — Т.1. — С. 5–27.
Питання заняття
1.Поняття “фізична особа” і його співвідношення із поняттями ”особа”, ”громадянин”.
2. Цивільна правоздатність фізичних осіб: поняття, моменти виникнення та припинення, обсяг.
3. Цивільна дієздатність фізичних осіб: а) поняття; б) часткова цивільна дієздатність; в) неповна цивільна дієздатність; г) повна цивільна дієздатність. Підстави та порядок надання повної цивільної дієздатності неповнолітній особі; д) обмеження цивільної дієздатності фізичної особи: підстави, порядок та правові наслідки; е) визнання фізичної особи недієздатною: підстави, порядок та правові наслідки.
4. Ім’я та місце проживання фізичної особи. 5. Визнання фізичної особи безвісно відсутньою та оголошення її померлою: підстави, порядок та правові наслідки.
5.Поняття та ознаки юридичної особи.
6. Теорії юридичної особи.
7. Види та організаційно-правові форми юридичних осіб за Цивільним кодексом України.
Завдання або кейси для поточного контролю знань і вмінь здобувачів вищої освіти
1. Завдання Психічно хворий Марков був визнаний судом недієздатним. Органи опіки і піклування призначили опікуном Маркова його сестру Суркову. У відсутність Суркової Марков продав телевізор та магнітолу Олексенко, одному з жителів цього ж населеного пункту. Дізнавшись про це, Суркова пред’явила позов до Олексенко про визнання договору купівлі-продажу недійсним і повернення проданих речей. Олексенко проти позову заперечував, посилаючись на те, що він не знав про недієздатність Маркова. Чи підлягає позов Суркової задоволенню?
2. Завдання Громадянин Н. та громадянин К. звернулись до нотаріуса з проханням посвідчити угоду по відчуженню квартири, власниками якої є М. та члени його сім’ї. Для посвідчення угоди М. надав нотаріусу свідоцтво про приватизацію, відповідно до якого власниками квартири є він, його дружина та двоє дітей, одному з яких 11, а другому 16 років. Нотаріус відмовився посвідчувати вказану угоду на підставі відсутності рішення органу опіки та піклування. Громадянин М. оскаржив таке рішення нотаріуса, мотивуючи це тим, що його син, віком 16 років, має право сам укладати угоди, але за його згодою, а за меншого сина він зробить це сам. Правильні чи ні дії нотаріуса? 3.Завдання Рогач А.А. звернувся до суду з заявою про визнання своєї тітки Зекленської Л.М. недієздатною. Подання заяви він обумовив тим, що тітка потребує призначення над нею опіки, оскільки не може в силу свого душевного стану відповідати за свої дії та керувати ними. В судовому засіданні Рогач А.А. просив задовольнити заяву. На підставі яких матеріалів суд може ухвалити рішення і яким має бути його зміст?
4.Завдання У заснуванні товариства з обмеженою відповідальністю «Старк» взяли участь три фізичні особи – Пастушенко, Воронін та Сокольська. Всі учасники товариства внесли свою частку до статутного капіталу товариства та одержали відповідні свідоцтва товариства. Через рік після заснування товариства між його учасниками виник конфлікт. Два учасники товариства підписали протокол загальних зборів про виключення третього учасника – Сокольської зі складу товариства «за систематичне перешкоджання діяльності товариства». Сокольська на зборах присутня не була. Після цього засновницькі документи товариства були подані до відповідного державного реєстратора для реєстрації змін. Сокольська звернулась з позовом до суду. Яке обґрунтування своїх позовних вимог повинна надати громадянка Сокольська? Хто є відповідачем за цим позовом – товариство чи громадяни Пастушенко і Воронін? Яке рішення та з яким обґрунтуванням повинен ухвалити суд?
5.Завдання Громадянин Карпенко був засновником та директором приватного підприємства. Після його випадкової загибелі банк, де у приватного підприємства був відкритий розрахунковий рахунок, відмовився приймати платежі, мотивуючи це відсутністю підпису директора на платіжному дорученні. Серед працівників приватного підприємства не було жодного, кому б колишній директор надав право підпису платіжних документів. Спадкоємцям померлого банк також відмовив у проведенні операцій з розрахункового рахунку приватного підприємства, порадивши їм зачекати 6 місяців. Між тим контрагенти приватного підприємства вимагають платежів по укладених договорах та погрожують арбітражним судом. Оцініть ситуацію з точки зору чинного законодавства. Чи правомірні дії банку? Яке рішення винесе господарський суд, якщо хтось з контра- гентів приватного підприємства звернеться до нього з позовом? Хто буде представляти приватне підприємство у господарському процесі?
6.Завдання На зборах учасників товариства з обмеженою відповідальністю було прийняте рішення про звільнення директора як «такого, що не відповідає посаді». Але директор відмовився виконувати рішення загальних зборів учасників та залишив у себе печатку, штампи, документацію товариства. Банк, до якого був наданий протокол загальних зборів про звільнення ди- ректора, продовжує приймати платіжні документи, підписані директором, аргументуючи це тим, що «директор той, хто має печатку». Яким чином примусити директора виконати рішення загальних зборів? Чи є правомірною поведінка банку?
Критерії оцінювання під час поточного контролю
Об’єктом оцінювання навчальних досягнень здобувачів вищої освіти є знання, вміння та навички, його інформаційна, соціальна, комунікативна компетентність. Оцінюватися може виконання будь-яких навчальних завдань, під час роботи над якими здобувачі вищої освіти демонструють власне аналітичне мислення: розгорнуті і стислі усні відповіді, письмові роботи, доповіді, реферати, участь в дискусіях тощо.
При визначенні навчальних досягнень студентів аналізу підлягають: характеристики відповіді здобувача вищої освіти: елементарна, фрагментарна, неповна, повна, логічна, доказова, обґрунтована, творча; якість знань, правильність, повнота, осмисленість, глибина, гнучкість, дієвість, системність, узагальненість, міцність; ступінь сформованості загально навчальних та предметних умінь і навичок; рівень оволодіння розумовими операціями: вміння аналізувати, синтезувати, порівнювати, абстрагувати, узагальнювати, робити висновки тощо; досвід творчої діяльності (вміння виявляти проблеми, формулювати гіпотези, розв’язувати проблеми); самостійність оцінних суджень.
Поточний контроль знаньє невід’ємною частиною всього навчального процесу і засобом виявлення ступеню засвоєння здобувачем вищої освіти програмного матеріалу.
Поточний контроль роботи повинен:
допомагати здобувачеві вищої освіти в організації його роботи;
привчати до систематичного опрацювання матеріалу і підготовки до сприйняття наступних тем з програми дисципліни;
виявити ступінь відповідальності здобувача вищої освіти та його ставлення до роботи, причини, що перешкоджають виконувати навчальну програму;
стимулювати активність та інтерес у вивченні науки; виявити обсяг,
глибину і якість сприйняття матеріалу, який вивчається; визначити недоліки і прогалини у знаннях та шляхи їх усунення;
виявити рівень опанування навичками самостійної роботи.

Таблиця 1. Шкала оцінювання навчальної діяльності здобувача вищої освіти
Оцінка за шкалою силабусу Кількість набраних балів Критерії оцінювання
A 90-100 ВІДМІННО – відмінне виконання лише з незначною кількістю помилок
B 82-89 ДУЖЕ ДОБРЕ – вище середнього рівня з кількома помилками
C 74-81 ДОБРЕ – в загальному правильна робота з певною кількістю значних помилок
D 64-73 ЗАДОВІЛЬНО – непогано, але зі значною кількістю недоліків
E 60-63 ДОСТАТНЬО – виконання задовольняє мінімальні критерії
Fx 35-59 НЕЗАДОВІЛЬНО – потрібно попрацювати перед тим, як перездати
F 0-34 НЕЗАДОВІЛЬНО – необхідна серйозна подальша робота,
Методичні вказівки (рекомендації̈) для викладачів, які проводять семінарські / практичні заняття
У сучасному вищому навчальному закладі семінарське є засобом розвитку у здобувачів вищої освіти культури наукового мислення, а також призначений для поглибленого вивчення дисципліни, оволодіння методикою наукового пізнання.
Семінарське заняття являє собою групове заняття, яке проводиться під керівництвом викладача, як правило, після прочитаної лекції з відповідної теми курсу і самостійної підготовки слухачів групи. Це форма навчального заняття, при якій викладач організує дискусію навколо попередньо визначених тем, до котрих здобувачі вищої освіти готують тези виступів на підставі індивідуально виконаних завдань (рефератів).
Семінарські заняття проводяться згідно з розкладами навчальних занять з тем, що вказані в робочих навчальних програмах і планах семінарських занять. Тривалість семінарського заняття може бути як двох- так і чотирьохгодинна (одна чи дві пари).
Семінарське заняття – це завжди безпосереднє контактування з слухачами, встановлення довірливих відносин, продуктивне наукове спілкування. Викладачі формуючи атмосферу творчої роботи, орієнтують здобувачів вищої освіти на виступи за характером оцінки, дискусії, співвідносячи їх із простим викладом вивчених та підготовлених тем, заслуховуванням рефератів.
Викладач дає установку на прослуховування або акцентує увагу здобувачів вищої освіти на оцінці та обговоренні, залежно від тематики та ситуації. Враховуючи все це, викладач керує дискусією та розподілом ролей.
Основними завданнями семінарського заняття є:
- розвивати пізнавальну активність і самодіяльність, уміння творчо застосовувати матеріал лекцій;
- поглиблювати і закріплювати знання, отримані в процесі вивчення предмету;
- сприяти розвитку творчого мислення, вміння логічно висловлювати і аргументувати свої думки, слухати один одного, продуктивно критикувати.
Семінарські заняття виступають також засобом перевірки розвитку і закріплення навичок самостійної роботи, що є однією з найважливіших форм навчальної роботи здобувачів вищої освіти та сприяють вихованню ініціативи, активності, самостійності в роботі, привчають систематичному, планомірному засвоєнню навчального матеріалу, монографічної та іншої літератури, законодавчих і відомчих актів.
Крім організаційних моментів, важливу роль відіграє методика проведення семінарських занять. Основними методами проведення є розповідь викладача (вступне і заключне слово) і здобувачів вищої освіти, а також бесіда. Звичайно, всі вони використовуються не ізольовано, а в єдності.
Основною складовою частиною більшості семінарських занять є виступи здобувачів вищої освіти. Ці виступи можуть бути у вигляді розповіді (інколи включають елементи лекції), ілюстрації і демонстрації. Після виступу здобувача вищої освітирозгортається бесіда, в якій бере участь як доповідач, так викладач і слухачі.
Під час проведення семінарських занять викладач:
повторює і закріплює знання здобувачів вищої освіти;
демонструє неоднозначність підходів до вирішення теоретичних проблем;
готує до застосування теоретичних відомостей на практиці;
контролює засвоєння матеріалу.
Семінарське заняття є концентрованим проміжним підсумком всієї навчальної роботи на кафедрах.
Під час проведення семінарського заняття слід виділяти і тримати під увагою такі основні компоненти:
вступне слово викладача (визначається основна мета семінарського заняття; місце, що займають питання даного семінарського заняття в курсі, який вивчається; головні питання семінарського заняття; методичні рекомендації щодо виступу слухачів з даної тематики);
обговорювання питань семінарського заняття (використання обґрунтованих міркувань здобувачів вищої освіти з приводу виступів учасників семінарського заняття, запитань, які виникають у здобувачів вищої освіти, організація дискусії, корегування її в межах запланованої теми, короткий висновок після кожного питання);
заключне слово (реалізація мети семінарського заняття, конструктивний аналіз усіх виступів та відповідей, стимуляція активності здобувачів вищої освіти).
Здобувачі вищої освіти під час семінару можуть виступати з рефератами. Кожний доповідач повинен викласти зміст реферату усно за 10-15 хв. Слухачі та викладач ставлять запитання, а виступаючі на них відповідають. Подальший перебіг семінарського заняття передбачає виступи слухачів, які зобов'язані висловити свою думку про реферат, про виступи товаришів, викласти суть однієї з проблем, винесених на розгляд на семінарське заняття.
В кінці заняття викладач підводить підсумки, дає оцінку виступів (якщо цього не було зроблено при обговоренні кожного питання) та настанови щодо підготовки до наступних занять.
Отже, хід семінарського заняття та його структура за традиційною методикою викладання може визначатися наступним чином:
Вступ: мотивація навчання, активізація опорних знань.
Оголошення теми і мети, порядку проведення.
Поступовий розгляд попередньо визначених питань у вигляді виступів, обговорення питання, рефератів, рецензій, відповідей, доповнень до них.
Підведення викладачем загального підсумку заняття.
Оголошення завдання, мотивація навчальної діяльності на майбутні заняття.
Крім того, можуть також проводитися заняття закріплення вмінь і навичок; перевірки знань, умінь і навичок; комбіноване заняття, що включає в себе набуття і відпрацювання практичних навичок:
ігрових (ділова гра, розігрування ролей, ігрове проектування);
неігрових (аналіз конкретних ситуацій, індивідуальний тренаж, імітаційні вправи).
Слід уникати стандартизації семінарських занять, більше урізноманітнювати їх, активізувати пізнавальну діяльність здобувачів вищої освіти як під час самостійної підготовки, так і на самих заняттях.
Типовими помилками при проведенні семінарських занять є:
Намагання викладача перетворити семінар на лекцію, демонстрацію власних знань і професійної компетенції при низькій активності слухачів.
Повне наслідування лекції, коли на семінарі відбувається буквально дослівний переказ сказаного лектором.
Перетворення виступу здобувачів вищої освіти на діалог «викладач – слухач» на фоні інертності аудиторії.
Відхід від зазначеної теми семінару, обговорення інших проблем.
Недотримання розподілу часу, відсутність пропорції часу при розгляді питань.
Що ж до проведення семінарських занять із використанням новітніх освітніх технологій, методів проблемного навчання, то це потребує, по-перше, свого окремого висвітлення, по-друге, значного досвіду роботи і педагогічної майстерності.
Додатки
Лабораторна робота № 4. Суб’єкти цивільного права
1. Ім'я фізичної особи(скласти конспект).
2. Місце проживання фізичної особи (підготувати доповідь).
3. Акти цивільного стану (скласти конспект).
4. Фізична особа як суб'єкт підприємницької діяльності (скласти тезовий конспект).
При виконанні першого завдання необхідно звернути увагу на поняття фізичної особи, опрацювати статтю 28 ЦК України, також опрацювати статтю 295(в даній статті розглядається право на зміну імені фізичної особи). Розглядаючи друге завдання, потрібно визначити, де саме може проживати фізична особа, використовуючи статтю 29 ЦК України. При виконанні третього завдання, необхідно звернути увагу на визначення акту цивільного стану та його характеристику (зверніть увагу на статтю 49 ЦК України.) При виконанні четвертого завдання необхідно звернути увагу на фізичну особу, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Тому потрібно вивчити, хто може буду суб'єктом підприємницької діяльності та як його реєструють в Єдиному державному реєстрі.


Підготовлено Доцент Костова
Переглянуто   


Додаток до навчальної (робочої навчальної) програми 2
ПЛАНИ ПРАКТИЧНИХ (СЕМІНАРСЬКИХ) ЗАНЯТЬ
Заняття № 5
Форма заняття:Денна
Тема. Об’єкти цивільних прав-4год.

Мета вивчення
Здобуття здобувачем у процесі навчання не тільки теоретичних знань, а й певних навичок, вміння застосовувати ці знання в діяльності фахівця-юриста.
План практичного заняття № 5.
1. Соціальні утворення, як суб’єкти цивільних правовідносин.
2. Поняття об’єкти цивільних прав.
3.Ознаки об’єктів цивільних прав .
4. Види об’єктів цивільних прав.
5. Речі і їх класифікація. Споживані і неспоживна речі.Нерухомі та рухомі речі. Реєстрація нерухомості.
6. Гроші як особлива категорія речей. Їх характерні риси та функції. Цінні папери як специфічний об'єкт цивільних правовідносин.
Результати навчання
Після заняття здобувач вищої освіти буде (спроможний):
Ознайомитися з планами семінарських робіт в електроному вигляді для більш досконалого ознайомлення.
Може також ознайомитися з дидактичними матеріалами в електроному вигляді.
Література
1. Конституція України. Прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — №30. — Ст. 141.
2. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Голос Ук раїни. — 2003. — № 45–46.— 12 березня 2003 р.; № 47–48. — 13 берез ня 2003 р.
3. Про власність: Закон України від 7 лютого 1991 р. // Відо мості Верховної Ради УРСР. — 1991. — № 2. — Ст. 249.
4. Про цінні папери і фондову біржу: Закон України від 18 черв ня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 38. — Ст. 508.
5. Про приватизаційні папери: Закон України від 6 березня 1992 р // Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 24. — Ст. 352.


Питання заняття
Поняття та види обєктів цивільних прав (правовідносин).
Поняття та класифікація речей. Майно.
Гроші та цінні папери як обєкти цивільних прав.
Дії та результати дій як об’єкт цивільних прав.
Продукти творчої діяльності як обєкти цивільних прав.
Нематеріальні блага як об’єкт цивільних прав.
Характеристика інших об’єктів цивільних прав.
 
Завдання або кейси для поточного контролю знань і вмінь здобувачів вищої освіти
1.Завдання.Для здійснення самозахисту сімнадцятирічний Варивода мав намір у спеціалізованій крамниці купити собі газовий пістолет, а своїй чотирнадцятирічній сестрі – газовий балончик . Продавець магазину відмовив Вариводі в укладенні договорів на тій підставі, що, по-перше, покупець є неповнолітнім, а по-друге, газова зброя – це об’єкт, обмежений в цивільному обороті.
Чи вірно поступив продавець? Визначте правовий режим спеціальних засобів самозахисту.
2.Завдання.Після смерті Нестеренка залишилося  майно, що йому належало на праві приватної власності, до складу якого входили гараж у кооперативі “Віраж”, золота каблучка (вартістю у десять мінімальних заробітних плат), мисливська рушниця, газовий пістолет, акції АТ “РОСТ” на загальну суму одна тисяча мінімальних заробітних плат, ощадна книжка на пред’явника на суму сто мінімальних заробітних плат.
Визначте порядок спадкування вказаних об’єктів.
3.Завдання.Подружжя під час перебування у шлюбі набуло право спільної сумісної власності на житловий будинок, автомобіль “Таврія”, а також меблевий гарнітур відомої закордонної фірми та інші речі. До складу меблевого гарнітуру входили стіл, стільці, шафа та інші меблі. У справі про розлучення і поділ майна жінка наполягала на передачі їй у приватну власність житлового будинку, бо той був оформлений на її ім’я, а чоловікові пропонувала передати автомобіль “Таврія”, оскільки технічний паспорт оформлений на його ім’я. Чоловік, не заперечуючи проти передачі йому автомобіля, виказав згоду на компенсацію йому різниці у вартості будинку та автомобіля меблевим гарнітуром. Дружина ж наполягала на поділі меблевого гарнітуру.
Зробить висновок щодо справи. Визначте особливості поділу подільних та неподільних речей.
4.Завдання. Фермер Сімко за договором зберігання передав до елеватора 50 т пшеничного зерна II сорту загальною вартістю 20 000 грн. Окремий договір було укладено на зберігання 2 т зерна пшениці твердих сортів, яке він закупив на насіння за кордоном на сільськогосподарській виставці. Вказане сортове зерно він мав намір засіяти і згодом замінити культивовані ним вітчизняні сорти пшениці. Вартість цього зерна в договорі вказана втричі вищою, ніж біржова вартість вітчизняного пшеничного зерна II сорту. Внаслідок різних суб’єктивних та об’єктивних причин (тепла зима, постійна вологість повітря, дах складу, що протікає) до весни зерно попріло і втратило придатність для використання за призначенням. Комісія районного управління сільського господарства на підставі лабораторних аналізів з’ясувала, що зерно придатне тільки на фуражні цілі та вартість його знизилась в декілька разів. Фермер зажадав від керівництва складу повернення зерна обох видів належної якості та кількості.
Вирішіть спір. У чому головна відмінність між родовими та індивідуально визначеними речами?
5.Завдання. Андросов набув права власності на іменні акції АТ “Харківський м’ясокомбінат” (далі – АТ) при їх розповсюдженні шляхом відкритої підписки, а також на випущені АТ облігації. Вважаючи їх подальше утримання небажаним, він вирішив їх продати, однак не знайшовши покупців на вказані акції та облігації, звернувся до керівництва АТ з вимогою викупити у нього ці цінні папери. Керівництво АТ відмовилось. Тоді Андросов звернувся до суду з проханням зобов’язати  керівництво АТ викупити  належні йому акції та виплатити  дивіденди у натуральному вигляді (продукцією АТ) за весь період знаходження у нього акцій, мотивуючи це тим, що дивіденди АТ нараховувались, але не виплачувались. Стосовно облігацій його вимога полягала у достроковому їх погашенні з виплатою вказаних у них грошових сум та відсотків, виплата яких відповідно до умов їх випуску передбачалась наприкінці строку їх обігу. У позовній заяві Андросов просив суд за рахунок коштів АТ компенсувати йому різницю вартості акцій на момент набуття прав на них при відкритій підписці та на момент розгляду позовної заяви. Відповідно виписки із біржової котировки вартість належних Андросову акцій зменшилась порівняно з номінальною вдвічі.
Дайте висновок по справі.
6.Завдання.Щербаченко – засновник товариства однієї особи “Карт” (далі – товариство), яке займалося виробництвом гіпсокартону, склав заповіт, у якому заповідав товариство своєму сімнадцятирічному племіннику Андрію, який вже декілька років допомагав йому у веденні справ. Після смерті Щербаченка на товариство заявила вимоги його жінка, вказуючи, що воно підлягає поділу як спільно нажите майно. Батько Андрія, як його законний представник, заперечував проти позову, мотивуючи це тим, що товариство є суб’єктом, а не об’єктом права, тому не підлягає поділу.
Зробіть висновок по справі. Дайте поняття єдиного майнового комплексу  як об’єкту цивільних прав.
 
7.Завдання.Відповідно до договору купівлі-продажу АТ “Метан” (далі – АТ) передало ТОВ “Зовніекспотранс” (далі – ТОВ) свою продукцію на суму 100 мінімальних заробітних плат. За умовами договору ТОВ повинно було протягом десяти днів з моменту передачі продукції оплатити її вартість. Порушуючи умови договору, ТОВ відмовилось здійснити оплату переданої йому продукції. Свою відмову від виконання договірних зобов’язань воно мотивувало складним фінансовим становищем та відсутністю коштів на його рахунках. Голова правління АТ заявив позов до ТОВ, у якому просив господарський суд стягнути вартість поставленої ТОВ продукції у доларах США, які є на рахунку відповідача. З метою забезпечення позову позивач просив господарський суд винести ухвалу про накладення арешту на грошові кошти відповідача в іноземній валюті.
Вирішить спір. У чому особливість такого об’єкта цивільних прав як валютні цінності?
Критерії оцінювання під час поточного контролю
Об’єктом оцінювання навчальних досягнень здобувачів вищої освіти є знання, вміння та навички, його інформаційна, соціальна, комунікативна компетентність. Оцінюватися може виконання будь-яких навчальних завдань, під час роботи над якими здобувачі вищої освіти демонструють власне аналітичне мислення: розгорнуті і стислі усні відповіді, письмові роботи, доповіді, реферати, участь в дискусіях тощо.
При визначенні навчальних досягнень студентів аналізу підлягають: характеристики відповіді здобувача вищої освіти: елементарна, фрагментарна, неповна, повна, логічна, доказова, обґрунтована, творча; якість знань, правильність, повнота, осмисленість, глибина, гнучкість, дієвість, системність, узагальненість, міцність; ступінь сформованості загально навчальних та предметних умінь і навичок; рівень оволодіння розумовими операціями: вміння аналізувати, синтезувати, порівнювати, абстрагувати, узагальнювати, робити висновки тощо; досвід творчої діяльності (вміння виявляти проблеми, формулювати гіпотези, розв’язувати проблеми); самостійність оцінних суджень.
Поточний контроль знаньє невід’ємною частиною всього навчального процесу і засобом виявлення ступеню засвоєння здобувачем вищої освіти програмного матеріалу.
Поточний контроль роботи повинен:
допомагати здобувачеві вищої освіти в організації його роботи;
привчати до систематичного опрацювання матеріалу і підготовки до сприйняття наступних тем з програми дисципліни;
виявити ступінь відповідальності здобувача вищої освіти та його ставлення до роботи, причини, що перешкоджають виконувати навчальну програму;
стимулювати активність та інтерес у вивченні науки; виявити обсяг,
глибину і якість сприйняття матеріалу, який вивчається; визначити недоліки і прогалини у знаннях та шляхи їх усунення;
виявити рівень опанування навичками самостійної роботи.
Таблиця 1. Шкала оцінювання навчальної діяльності здобувача вищої освіти
Оцінка за шкалою силабусу Кількість набраних балів Критерії оцінювання
A 90-100 ВІДМІННО – відмінне виконання лише з незначною кількістю помилок
B 82-89 ДУЖЕ ДОБРЕ – вище середнього рівня з кількома помилками
C 74-81 ДОБРЕ – в загальному правильна робота з певною кількістю значних помилок
D 64-73 ЗАДОВІЛЬНО – непогано, але зі значною кількістю недоліків
E 60-63 ДОСТАТНЬО – виконання задовольняє мінімальні критерії
Fx 35-59 НЕЗАДОВІЛЬНО – потрібно попрацювати перед тим, як перездати
F 0-34 НЕЗАДОВІЛЬНО – необхідна серйозна подальша робота,
Методичні вказівки (рекомендації̈) для викладачів, які проводять семінарські / практичні заняття
У сучасному вищому навчальному закладі семінарське є засобом розвитку у здобувачів вищої освіти культури наукового мислення, а також призначений для поглибленого вивчення дисципліни, оволодіння методикою наукового пізнання.
Семінарське заняття являє собою групове заняття, яке проводиться під керівництвом викладача, як правило, після прочитаної лекції з відповідної теми курсу і самостійної підготовки слухачів групи. Це форма навчального заняття, при якій викладач організує дискусію навколо попередньо визначених тем, до котрих здобувачі вищої освіти готують тези виступів на підставі індивідуально виконаних завдань (рефератів).
Семінарські заняття проводяться згідно з розкладами навчальних занять з тем, що вказані в робочих навчальних програмах і планах семінарських занять. Тривалість семінарського заняття може бути як двох- так і чотирьохгодинна (одна чи дві пари).
Семінарське заняття – це завжди безпосереднє контактування з слухачами, встановлення довірливих відносин, продуктивне наукове спілкування. Викладачі формуючи атмосферу творчої роботи, орієнтують здобувачів вищої освіти на виступи за характером оцінки, дискусії, співвідносячи їх із простим викладом вивчених та підготовлених тем, заслуховуванням рефератів.
Викладач дає установку на прослуховування або акцентує увагу здобувачів вищої освіти на оцінці та обговоренні, залежно від тематики та ситуації. Враховуючи все це, викладач керує дискусією та розподілом ролей.
Основними завданнями семінарського заняття є:
- розвивати пізнавальну активність і самодіяльність, уміння творчо застосовувати матеріал лекцій;
- поглиблювати і закріплювати знання, отримані в процесі вивчення предмету;
- сприяти розвитку творчого мислення, вміння логічно висловлювати і аргументувати свої думки, слухати один одного, продуктивно критикувати.
Семінарські заняття виступають також засобом перевірки розвитку і закріплення навичок самостійної роботи, що є однією з найважливіших форм навчальної роботи здобувачів вищої освіти та сприяють вихованню ініціативи, активності, самостійності в роботі, привчають систематичному, планомірному засвоєнню навчального матеріалу, монографічної та іншої літератури, законодавчих і відомчих актів.
Крім організаційних моментів, важливу роль відіграє методика проведення семінарських занять. Основними методами проведення є розповідь викладача (вступне і заключне слово) і здобувачів вищої освіти, а також бесіда. Звичайно, всі вони використовуються не ізольовано, а в єдності.
Основною складовою частиною більшості семінарських занять є виступи здобувачів вищої освіти. Ці виступи можуть бути у вигляді розповіді (інколи включають елементи лекції), ілюстрації і демонстрації. Після виступу здобувача вищої освітирозгортається бесіда, в якій бере участь як доповідач, так викладач і слухачі.
Під час проведення семінарських занять викладач:
повторює і закріплює знання здобувачів вищої освіти;
демонструє неоднозначність підходів до вирішення теоретичних проблем;
готує до застосування теоретичних відомостей на практиці;
контролює засвоєння матеріалу.
Семінарське заняття є концентрованим проміжним підсумком всієї навчальної роботи на кафедрах.
Під час проведення семінарського заняття слід виділяти і тримати під увагою такі основні компоненти:
вступне слово викладача (визначається основна мета семінарського заняття; місце, що займають питання даного семінарського заняття в курсі, який вивчається; головні питання семінарського заняття; методичні рекомендації щодо виступу слухачів з даної тематики);
обговорювання питань семінарського заняття (використання обґрунтованих міркувань здобувачів вищої освіти з приводу виступів учасників семінарського заняття, запитань, які виникають у здобувачів вищої освіти, організація дискусії, корегування її в межах запланованої теми, короткий висновок після кожного питання);
заключне слово (реалізація мети семінарського заняття, конструктивний аналіз усіх виступів та відповідей, стимуляція активності здобувачів вищої освіти).
Здобувачі вищої освіти під час семінару можуть виступати з рефератами. Кожний доповідач повинен викласти зміст реферату усно за 10-15 хв. Слухачі та викладач ставлять запитання, а виступаючі на них відповідають. Подальший перебіг семінарського заняття передбачає виступи слухачів, які зобов'язані висловити свою думку про реферат, про виступи товаришів, викласти суть однієї з проблем, винесених на розгляд на семінарське заняття.
В кінці заняття викладач підводить підсумки, дає оцінку виступів (якщо цього не було зроблено при обговоренні кожного питання) та настанови щодо підготовки до наступних занять.
Отже, хід семінарського заняття та його структура за традиційною методикою викладання може визначатися наступним чином:
Вступ: мотивація навчання, активізація опорних знань.
Оголошення теми і мети, порядку проведення.
Поступовий розгляд попередньо визначених питань у вигляді виступів, обговорення питання, рефератів, рецензій, відповідей, доповнень до них.
Підведення викладачем загального підсумку заняття.
Оголошення завдання, мотивація навчальної діяльності на майбутні заняття.
Крім того, можуть також проводитися заняття закріплення вмінь і навичок; перевірки знань, умінь і навичок; комбіноване заняття, що включає в себе набуття і відпрацювання практичних навичок:
ігрових (ділова гра, розігрування ролей, ігрове проектування);
неігрових (аналіз конкретних ситуацій, індивідуальний тренаж, імітаційні вправи).
Слід уникати стандартизації семінарських занять, більше урізноманітнювати їх, активізувати пізнавальну діяльність здобувачів вищої освіти як під час самостійної підготовки, так і на самих заняттях.
Типовими помилками при проведенні семінарських занять є:
Намагання викладача перетворити семінар на лекцію, демонстрацію власних знань і професійної компетенції при низькій активності слухачів.
Повне наслідування лекції, коли на семінарі відбувається буквально дослівний переказ сказаного лектором.
Перетворення виступу здобувачів вищої освіти на діалог «викладач – слухач» на фоні інертності аудиторії.
Відхід від зазначеної теми семінару, обговорення інших проблем.
Недотримання розподілу часу, відсутність пропорції часу при розгляді питань.
Що ж до проведення семінарських занять із використанням новітніх освітніх технологій, методів проблемного навчання, то це потребує, по-перше, свого окремого висвітлення, по-друге, значного досвіду роботи і педагогічної майстерності.
Додатки
Лабораторна робота № 5. Об’єкти цивільних прав
Здійсніть правовий аналіз об’єктів цивільних прав спираючись на відповідні норми ЦК України та заповніть таблицю:
№ з/п Вид об’єкту Номер статті ЦКУ Сутність статті Особливості даного об’єкту цивільних прав
Підготовлено Доцент Костова
Переглянуто Додаток до навчальної (робочої навчальної) програми 2
ПЛАНИ ПРАКТИЧНИХ (СЕМІНАРСЬКИХ) ЗАНЯТЬ
Заняття № 6
Форма заняття:семінар
Тема. Держава та інші соціальні утворення,як суб’єкти цивільних правовідносин -4 год.
Мета вивчення
Здобуття здобувачем у процесі навчання не тільки теоретичних знань, а й певних навичок, вміння застосовувати ці знання в діяльності фахівця-юриста.
План практичного заняття № 6.
1. Соціальні утворення, як суб’єкти цивільних правовідносин.
2. Поняття об’єкти цивільних прав.
3.Ознаки об’єктів цивільних прав.
4. Види об’єктів цивільних прав.
5. Поняття та ознаки територіальної громади.
6. Участь територіальних громад у цивільних правовідносинах.
Результати навчання
Після заняття здобувач вищої освіти буде (спроможний):
Ознайомитися з планами семінарських робіт в електроному вигляді для більш досконалого ознайомлення.
Може також ознайомитися з дидактичними матеріалами в електроному вигляді.
Література
1. Конституція України. Прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — №30. — Ст. 141.
2. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Голос Ук раїни. — 2003. — № 45–46.— 12 березня 2003 р.; № 47–48. — 13 берез ня 2003 р.

3. Про цінні папери і фондову біржу: Закон України від 18 черв ня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 38. — Ст. 508.
4. Про приватизаційні папери: Закон України від 6 березня 1992 р // Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 24. — Ст. 352.


Питання заняття
Поняття держави як суб’єкта цивільного права
Загальні принципи участі держави, АРК., територіальних громад у цивільних правовідносинах
Причини правосуб’єктності держави Україна. Державний імунітет (внутрішній та зовнішній).
Форми участі держави в цивільних правовідносинах.
Види цивільних правовідносин в яких держава виступає суб’єктом.
Автономна Республіка Крим як суб’єкт цивільних правовідносин.
Правове становище територіальної громади в цивільних правовідносинах.
Відповідальність по зобов’язанням держави Україна, АРК., територіальних громад.

 
Завдання або кейси для поточного контролю знань і вмінь здобувачів вищої освіти
Завдання 1.Для здійснення самозахисту сімнадцятирічний Варивода мав намір у спеціалізованій крамниці купити собі газовий пістолет, а своїй чотирнадцятирічній сестрі – газовий балончик . Продавець магазину відмовив Вариводі в укладенні договорів на тій підставі, що, по-перше, покупець є неповнолітнім, а по-друге, газова зброя – це об’єкт, обмежений в цивільному обороті.
Чи вірно поступив продавець? Визначте правовий режим спеціальних засобів самозахисту.
Завдання 2. Після смерті Нестеренка залишилося  майно, що йому належало на праві приватної власності, до складу якого входили гараж у кооперативі “Віраж”, золота каблучка (вартістю у десять мінімальних заробітних плат), мисливська рушниця, газовий пістолет, акції АТ “РОСТ” на загальну суму одна тисяча мінімальних заробітних плат, ощадна книжка на пред’явника на суму сто мінімальних заробітних плат.
Визначте порядок спадкування вказаних об’єктів.
Завдання 3. Подружжя під час перебування у шлюбі набуло право спільної сумісної власності на житловий будинок, автомобіль “Таврія”, а також меблевий гарнітур відомої закордонної фірми та інші речі. До складу меблевого гарнітуру входили стіл, стільці, шафа та інші меблі. У справі про розлучення і поділ майна жінка наполягала на передачі їй у приватну власність житлового будинку, бо той був оформлений на її ім’я, а чоловікові пропонувала передати автомобіль “Таврія”, оскільки технічний паспорт оформлений на його ім’я. Чоловік, не заперечуючи проти передачі йому автомобіля, виказав згоду на компенсацію йому різниці у вартості будинку та автомобіля меблевим гарнітуром. Дружина ж наполягала на поділі меблевого гарнітуру.
Зробить висновок щодо справи. Визначте особливості поділу подільних та неподільних речей.
Завдання 4. Фермер Сімко за договором зберігання передав до елеватора 50 т пшеничного зерна II сорту загальною вартістю 20 000 грн. Окремий договір було укладено на зберігання 2 т зерна пшениці твердих сортів, яке він закупив на насіння за кордоном на сільськогосподарській виставці. Вказане сортове зерно він мав намір засіяти і згодом замінити культивовані ним вітчизняні сорти пшениці. Вартість цього зерна в договорі вказана втричі вищою, ніж біржова вартість вітчизняного пшеничного зерна II сорту. Внаслідок різних суб’єктивних та об’єктивних причин (тепла зима, постійна вологість повітря, дах складу, що протікає) до весни зерно попріло і втратило придатність для використання за призначенням. Комісія районного управління сільського господарства на підставі лабораторних аналізів з’ясувала, що зерно придатне тільки на фуражні цілі та вартість його знизилась в декілька разів. Фермер зажадав від керівництва складу повернення зерна обох видів належної якості та кількості.
Вирішіть спір. У чому головна відмінність між родовими та індивідуально визначеними речами?
Завдання 5. Андросов набув права власності на іменні акції АТ “Харківський м’ясокомбінат” (далі – АТ) при їх розповсюдженні шляхом відкритої підписки, а також на випущені АТ облігації. Вважаючи їх подальше утримання небажаним, він вирішив їх продати, однак не знайшовши покупців на вказані акції та облігації, звернувся до керівництва АТ з вимогою викупити у нього ці цінні папери. Керівництво АТ відмовилось. Тоді Андросов звернувся до суду з проханням зобов’язати  керівництво АТ викупити  належні йому акції та виплатити  дивіденди у натуральному вигляді (продукцією АТ) за весь період знаходження у нього акцій, мотивуючи це тим, що дивіденди АТ нараховувались, але не виплачувались. Стосовно облігацій його вимога полягала у достроковому їх погашенні з виплатою вказаних у них грошових сум та відсотків, виплата яких відповідно до умов їх випуску передбачалась наприкінці строку їх обігу. У позовній заяві Андросов просив суд за рахунок коштів АТ компенсувати йому різницю вартості акцій на момент набуття прав на них при відкритій підписці та на момент розгляду позовної заяви. Відповідно виписки із біржової котировки вартість належних Андросову акцій зменшилась порівняно з номінальною вдвічі.
Дайте висновок по справі.
Завдання 6.Щербаченко – засновник товариства однієї особи “Карт” (далі – товариство), яке займалося виробництвом гіпсокартону, склав заповіт, у якому заповідав товариство своєму сімнадцятирічному племіннику Андрію, який вже декілька років допомагав йому у веденні справ. Після смерті Щербаченка на товариство заявила вимоги його жінка, вказуючи, що воно підлягає поділу як спільно нажите майно. Батько Андрія, як його законний представник, заперечував проти позову, мотивуючи це тим, що товариство є суб’єктом, а не об’єктом права, тому не підлягає поділу.
Зробіть висновок по справі. Дайте поняття єдиного майнового комплексу  як об’єкту цивільних прав.
Завдання 7.Відповідно до договору купівлі-продажу АТ “Метан” (далі – АТ) передало ТОВ “Зовніекспотранс” (далі – ТОВ) свою продукцію на суму 100 мінімальних заробітних плат. За умовами договору ТОВ повинно було протягом десяти днів з моменту передачі продукції оплатити її вартість. Порушуючи умови договору, ТОВ відмовилось здійснити оплату переданої йому продукції. Свою відмову від виконання договірних зобов’язань воно мотивувало складним фінансовим становищем та відсутністю коштів на його рахунках. Голова правління АТ заявив позов до ТОВ, у якому просив господарський суд стягнути вартість поставленої ТОВ продукції у доларах США, які є на рахунку відповідача. З метою забезпечення позову позивач просив господарський суд винести ухвалу про накладення арешту на грошові кошти відповідача в іноземній валюті.
Вирішить спір. У чому особливість такого об’єкта цивільних прав як валютні цінності?
Критерії оцінювання під час поточного контролю
Об’єктом оцінювання навчальних досягнень здобувачів вищої освіти є знання, вміння та навички, його інформаційна, соціальна, комунікативна компетентність. Оцінюватися може виконання будь-яких навчальних завдань, під час роботи над якими здобувачі вищої освіти демонструють власне аналітичне мислення: розгорнуті і стислі усні відповіді, письмові роботи, доповіді, реферати, участь в дискусіях тощо.
При визначенні навчальних досягнень студентів аналізу підлягають: характеристики відповіді здобувача вищої освіти: елементарна, фрагментарна, неповна, повна, логічна, доказова, обґрунтована, творча; якість знань, правильність, повнота, осмисленість, глибина, гнучкість, дієвість, системність, узагальненість, міцність; ступінь сформованості загально навчальних та предметних умінь і навичок; рівень оволодіння розумовими операціями: вміння аналізувати, синтезувати, порівнювати, абстрагувати, узагальнювати, робити висновки тощо; досвід творчої діяльності (вміння виявляти проблеми, формулювати гіпотези, розв’язувати проблеми); самостійність оцінних суджень.
Поточний контроль знаньє невід’ємною частиною всього навчального процесу і засобом виявлення ступеню засвоєння здобувачем вищої освіти програмного матеріалу.
Поточний контроль роботи повинен:
допомагати здобувачеві вищої освіти в організації його роботи;
привчати до систематичного опрацювання матеріалу і підготовки до сприйняття наступних тем з програми дисципліни;
виявити ступінь відповідальності здобувача вищої освіти та його ставлення до роботи, причини, що перешкоджають виконувати навчальну програму;
стимулювати активність та інтерес у вивченні науки; виявити обсяг,
глибину і якість сприйняття матеріалу, який вивчається; визначити недоліки і прогалини у знаннях та шляхи їх усунення;
виявити рівень опанування навичками самостійної роботи.
Таблиця 1. Шкала оцінювання навчальної діяльності здобувача вищої освіти
Оцінка за шкалою силабусу Кількість набраних балів Критерії оцінювання
A 90-100 ВІДМІННО – відмінне виконання лише з незначною кількістю помилок
B 82-89 ДУЖЕ ДОБРЕ – вище середнього рівня з кількома помилками
C 74-81 ДОБРЕ – в загальному правильна робота з певною кількістю значних помилок
D 64-73 ЗАДОВІЛЬНО – непогано, але зі значною кількістю недоліків
E 60-63 ДОСТАТНЬО – виконання задовольняє мінімальні критерії
Fx 35-59 НЕЗАДОВІЛЬНО – потрібно попрацювати перед тим, як перездати
F 0-34 НЕЗАДОВІЛЬНО – необхідна серйозна подальша робота,
Методичні вказівки (рекомендації̈) для викладачів, які проводять семінарські / практичні заняття
У сучасному вищому навчальному закладі семінарське є засобом розвитку у здобувачів вищої освіти культури наукового мислення, а також призначений для поглибленого вивчення дисципліни, оволодіння методикою наукового пізнання.
Семінарське заняття являє собою групове заняття, яке проводиться під керівництвом викладача, як правило, після прочитаної лекції з відповідної теми курсу і самостійної підготовки слухачів групи. Це форма навчального заняття, при якій викладач організує дискусію навколо попередньо визначених тем, до котрих здобувачі вищої освіти готують тези виступів на підставі індивідуально виконаних завдань (рефератів).
Семінарські заняття проводяться згідно з розкладами навчальних занять з тем, що вказані в робочих навчальних програмах і планах семінарських занять. Тривалість семінарського заняття може бути як двох- так і чотирьохгодинна (одна чи дві пари).
Семінарське заняття – це завжди безпосереднє контактування з слухачами, встановлення довірливих відносин, продуктивне наукове спілкування. Викладачі формуючи атмосферу творчої роботи, орієнтують здобувачів вищої освіти на виступи за характером оцінки, дискусії, співвідносячи їх із простим викладом вивчених та підготовлених тем, заслуховуванням рефератів.
Викладач дає установку на прослуховування або акцентує увагу здобувачів вищої освіти на оцінці та обговоренні, залежно від тематики та ситуації. Враховуючи все це, викладач керує дискусією та розподілом ролей.
Основними завданнями семінарського заняття є:
- розвивати пізнавальну активність і самодіяльність, уміння творчо застосовувати матеріал лекцій;
- поглиблювати і закріплювати знання, отримані в процесі вивчення предмету;
- сприяти розвитку творчого мислення, вміння логічно висловлювати і аргументувати свої думки, слухати один одного, продуктивно критикувати.
Семінарські заняття виступають також засобом перевірки розвитку і закріплення навичок самостійної роботи, що є однією з найважливіших форм навчальної роботи здобувачів вищої освіти та сприяють вихованню ініціативи, активності, самостійності в роботі, привчають систематичному, планомірному засвоєнню навчального матеріалу, монографічної та іншої літератури, законодавчих і відомчих актів.
Крім організаційних моментів, важливу роль відіграє методика проведення семінарських занять. Основними методами проведення є розповідь викладача (вступне і заключне слово) і здобувачів вищої освіти, а також бесіда. Звичайно, всі вони використовуються не ізольовано, а в єдності.
Основною складовою частиною більшості семінарських занять є виступи здобувачів вищої освіти. Ці виступи можуть бути у вигляді розповіді (інколи включають елементи лекції), ілюстрації і демонстрації. Після виступу здобувача вищої освітирозгортається бесіда, в якій бере участь як доповідач, так викладач і слухачі.
Під час проведення семінарських занять викладач:
повторює і закріплює знання здобувачів вищої освіти;
демонструє неоднозначність підходів до вирішення теоретичних проблем;
готує до застосування теоретичних відомостей на практиці;
контролює засвоєння матеріалу.
Семінарське заняття є концентрованим проміжним підсумком всієї навчальної роботи на кафедрах.
Під час проведення семінарського заняття слід виділяти і тримати під увагою такі основні компоненти:
вступне слово викладача (визначається основна мета семінарського заняття; місце, що займають питання даного семінарського заняття в курсі, який вивчається; головні питання семінарського заняття; методичні рекомендації щодо виступу слухачів з даної тематики);
обговорювання питань семінарського заняття (використання обґрунтованих міркувань здобувачів вищої освіти з приводу виступів учасників семінарського заняття, запитань, які виникають у здобувачів вищої освіти, організація дискусії, корегування її в межах запланованої теми, короткий висновок після кожного питання);
заключне слово (реалізація мети семінарського заняття, конструктивний аналіз усіх виступів та відповідей, стимуляція активності здобувачів вищої освіти).
Здобувачі вищої освіти під час семінару можуть виступати з рефератами. Кожний доповідач повинен викласти зміст реферату усно за 10-15 хв. Слухачі та викладач ставлять запитання, а виступаючі на них відповідають. Подальший перебіг семінарського заняття передбачає виступи слухачів, які зобов'язані висловити свою думку про реферат, про виступи товаришів, викласти суть однієї з проблем, винесених на розгляд на семінарське заняття.
В кінці заняття викладач підводить підсумки, дає оцінку виступів (якщо цього не було зроблено при обговоренні кожного питання) та настанови щодо підготовки до наступних занять.
Отже, хід семінарського заняття та його структура за традиційною методикою викладання може визначатися наступним чином:
Вступ: мотивація навчання, активізація опорних знань.
Оголошення теми і мети, порядку проведення.
Поступовий розгляд попередньо визначених питань у вигляді виступів, обговорення питання, рефератів, рецензій, відповідей, доповнень до них.
Підведення викладачем загального підсумку заняття.
Оголошення завдання, мотивація навчальної діяльності на майбутні заняття.
Крім того, можуть також проводитися заняття закріплення вмінь і навичок; перевірки знань, умінь і навичок; комбіноване заняття, що включає в себе набуття і відпрацювання практичних навичок:
ігрових (ділова гра, розігрування ролей, ігрове проектування);
неігрових (аналіз конкретних ситуацій, індивідуальний тренаж, імітаційні вправи).
Слід уникати стандартизації семінарських занять, більше урізноманітнювати їх, активізувати пізнавальну діяльність здобувачів вищої освіти як під час самостійної підготовки, так і на самих заняттях.
Типовими помилками при проведенні семінарських занять є:
Намагання викладача перетворити семінар на лекцію, демонстрацію власних знань і професійної компетенції при низькій активності слухачів.
Повне наслідування лекції, коли на семінарі відбувається буквально дослівний переказ сказаного лектором.
Перетворення виступу здобувачів вищої освіти на діалог «викладач – слухач» на фоні інертності аудиторії.
Відхід від зазначеної теми семінару, обговорення інших проблем.
Недотримання розподілу часу, відсутність пропорції часу при розгляді питань.
Що ж до проведення семінарських занять із використанням новітніх освітніх технологій, методів проблемного навчання, то це потребує, по-перше, свого окремого висвітлення, по-друге, значного досвіду роботи і педагогічної майстерності.
Додатки
Лабораторна робота № 6. Держава та інші соціальні утворення,як суб’єкти цивільних правовідносин
1. Держава Україна як суб'єкт цивільного права (скласти конспект).
2. Автономна Республіка Крим як суб'єкти цивільного права (підготувати доповідь).
3.Територіальні громади як суб'єкти цивільного права (скласти тезовий конспект).
При виконанні першого завдання необхідно звернути увагу на те, що держава, порівняно з іншими суб'єктами цивільних правовідносин, наділена низкою особливостей і є передусім владним суб'єктом публічних відносин (відносин субординації), а це накладає певний відбиток на її специфіку участі в цивільно-правових відносинах. Необхідно звернути увагу на те що, специфікою держави як суб'єкта цивільних відносин є те, що її правова природа є недостатньо визначеною, держава ніби наділена усіма ознаками юридичної особи, однак такою не визнається і це призводить до того, що держава виведена за межі загальної класифікації осіб у цивільному праві (ч. 2 ст. 2 ЦК України). При виконанні другого завдання необхідно визначити, яким суб'єктом цивільно-правових відносин є Автономна Республіка Крим, правовий статус якої визначено Розділом X Конституції та іншими законами України, а також Конституцією АРК (звернути увагу на глави 9,10,11 ЦК України) При виконанні третього завдання необхідно необхідно звернути увагу на поняття територіальної громади та її правового статусу (зверніть увагу на ст. 1 Закону України "Про місцеве самоврядування").
Підготовлено Доцент Костова
Переглянуто Додаток до навчальної (робочої навчальної) програми 2
ПЛАНИ ПРАКТИЧНИХ (СЕМІНАРСЬКИХ) ЗАНЯТЬ
Заняття № 7
Форма заняття:семінар
Тема. Правочини-4 год.

Мета вивчення
Здобуття здобувачем у процесі навчання не тільки теоретичних знань, а й певних навичок, вміння застосовувати ці знання в діяльності фахівця-юриста.
План практичного заняття № 7.
Поняття та види правочинів.
Умови дійсності правочинів:
2.1.відповідність змісту правочину актам цивільного законодавства;
2.2. загальні та спеціальні вимоги щодо суб’єктів правочину;
2.3. правочин як акт вільної і повної згоди його учасників;
2.4. вимоги щодо форми правочину;
2.5. спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;
2.6. відповідність правочину інтересам малолітніх, неповнолітні та непрацездатних дітей.
Поняття та підстави недійсності правочинів;
Правові наслідки недійсності правочинів.
Результати навчання
Після заняття здобувач вищої освіти буде (спроможний):
Ознайомитися з планами семінарських робіт в електроному вигляді для більш досконалого ознайомлення.
Може також ознайомитися з дидактичними матеріалами в електроному вигляді.
Література
1. Конституція України. Прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — №30. — Ст. 141.
2. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Голос Ук раїни. — 2003. — № 45–46.— 12 березня 2003 р.; № 47–48. — 13 берез ня 2003 р.

Питання заняття
1.Строки в правочинах.
2.Форма правочинів.
3.Юридичні наслідки порушення форми правочинів.
4.Поняття та види недійсних правочинів.
5.Наслідки визнання правочинів недійсними.

Завдання або кейси для поточного контролю знань і вмінь здобувачів вищої освіти
Завдання 1. Фурманова пред’явила позов до Дашевської про повернення 2000 грн., які та отримала за договором позики. Фурманова представила суду розписку Дашевської. Під час розгляду справи з’ясувалося, що Фурманова та Дашевська були засуджені: перша за давання хабара, друга за отримання хабара у сумі 2000 грн.. На цю суму Дашевська з Фурмановою оформили позикові зобов’язання.
Питання: Відповіді потрібно давати з посиланням на відповідні частини та статті ЦК.
1. Який правочин розглядається у даній задачі?
2. Охарактеризуйте його за числом сторін, за наявністю зустрічного матеріального відшкодування, тощо?
3. Яку умову чинності правочинів порушено сторонами?
4. Яку форму передбачено для даного правочину?
 Завдання 2.
Сиропов продав картину невідомого художника Сергієнко. Картина була оцінена у 300 грн. Через рік з’ясувалося, що ця картина належала пензлю Айвазовського і її ціна значно вища. Дізнавшись про це Сиропов зажадав визнати правочин недійним і повернути йому картину або сплатити її дійсну вартість.
Питання: Відповіді потрібно давати з посиланням на відповідні частини та статті ЦК.
1. Який правочин розглядається у даній задачі?
2. Охарактеризуйте його за числом сторін, за наявністю зустрічного матеріального відшкодування, тощо?
3. Яку форму передбачено для даного правочину?
4. Чи порушено якусь умову чинності правочинів у даній ситуації?
 
 
Задання 3.
Іваненко під час стаціонарного лікування у Комсомольській лікарні м.Херсона будучи у вкрай тяжкому стані склав заповіт у присутності хворих Іванова й Червоненко та медичної сестри Колісниченко, в якому він заповів все своє майно пасинку Коробову. Вказаний заповіт підписали зазначені медична сестра та хворі. Наступного дня Іваненко помер. Його дружина звернулася до суду про визнання заповіту недійсним.
Питання: Відповіді потрібно давати з посиланням на відповідні частини та статті ЦК.
1. Який правочин розглядається у даній задачі?
2. Охарактеризуйте його за числом сторін, за наявністю зустрічного матеріального відшкодування, тощо?
3. Чи порушено якусь умову чинності правочинів у даній ситуації?
 
Задання 4.
Учень загальноосвітньої школи Сергій Дубровський 15 років (самостійного доходу не має) у відсутність своїх батьків купив у Демченка мопед та сплатив за нього 350 грн. Дубровський неакуратно поводився з мопедом, який після кількох поїздок зламався. Сергію довелося віддати його у ремонт і сплатити за це 15 грн.
Повернувшись з відпустки, батько встановив, що мопед старий й коштує значно дешевше. Він зажадав, щоб Демченко взяв назад мопед, повернув вилучені за нього гроші, крім того сплатив вартість ремонту. Демченко відмовився це зробити і, крім того зажадав, щоб батько сплатив йому витрати, пов’язані із доставкою мопеда на квартиру Дубровського.
Питання: Відповіді потрібно давати з посиланням на відповідні частини та статті ЦК.
1. Який обсяг дієздатності у Сергія?
2. Яка умова чинності правочину не дотримана при купівлі мопеду?
3. Чи дотримана ця умова при здачі мопеду у ремонт?
4. Чи правомірні вимоги Демченка?
Критерії оцінювання під час поточного контролю
Об’єктом оцінювання навчальних досягнень здобувачів вищої освіти є знання, вміння та навички, його інформаційна, соціальна, комунікативна компетентність. Оцінюватися може виконання будь-яких навчальних завдань, під час роботи над якими здобувачі вищої освіти демонструють власне аналітичне мислення: розгорнуті і стислі усні відповіді, письмові роботи, доповіді, реферати, участь в дискусіях тощо.
При визначенні навчальних досягнень студентів аналізу підлягають: характеристики відповіді здобувача вищої освіти: елементарна, фрагментарна, неповна, повна, логічна, доказова, обґрунтована, творча; якість знань, правильність, повнота, осмисленість, глибина, гнучкість, дієвість, системність, узагальненість, міцність; ступінь сформованості загально навчальних та предметних умінь і навичок; рівень оволодіння розумовими операціями: вміння аналізувати, синтезувати, порівнювати, абстрагувати, узагальнювати, робити висновки тощо; досвід творчої діяльності (вміння виявляти проблеми, формулювати гіпотези, розв’язувати проблеми); самостійність оцінних суджень.
Поточний контроль знаньє невід’ємною частиною всього навчального процесу і засобом виявлення ступеню засвоєння здобувачем вищої освіти програмного матеріалу.
Поточний контроль роботи повинен:
допомагати здобувачеві вищої освіти в організації його роботи;
привчати до систематичного опрацювання матеріалу і підготовки до сприйняття наступних тем з програми дисципліни;
виявити ступінь відповідальності здобувача вищої освіти та його ставлення до роботи, причини, що перешкоджають виконувати навчальну програму;
стимулювати активність та інтерес у вивченні науки; виявити обсяг,
глибину і якість сприйняття матеріалу, який вивчається; визначити недоліки і прогалини у знаннях та шляхи їх усунення;
виявити рівень опанування навичками самостійної роботи.
Таблиця 1. Шкала оцінювання навчальної діяльності здобувача вищої освіти
Оцінка за шкалою силабусу Кількість набраних балів Критерії оцінювання
A 90-100 ВІДМІННО – відмінне виконання лише з незначною кількістю помилок
B 82-89 ДУЖЕ ДОБРЕ – вище середнього рівня з кількома помилками
C 74-81 ДОБРЕ – в загальному правильна робота з певною кількістю значних помилок
D 64-73 ЗАДОВІЛЬНО – непогано, але зі значною кількістю недоліків
E 60-63 ДОСТАТНЬО – виконання задовольняє мінімальні критерії
Fx 35-59 НЕЗАДОВІЛЬНО – потрібно попрацювати перед тим, як перездати
F 0-34 НЕЗАДОВІЛЬНО – необхідна серйозна подальша робота,
Методичні вказівки (рекомендації̈) для викладачів, які проводять семінарські / практичні заняття
У сучасному вищому навчальному закладі семінарське є засобом розвитку у здобувачів вищої освіти культури наукового мислення, а також призначений для поглибленого вивчення дисципліни, оволодіння методикою наукового пізнання.
Семінарське заняття являє собою групове заняття, яке проводиться під керівництвом викладача, як правило, після прочитаної лекції з відповідної теми курсу і самостійної підготовки слухачів групи. Це форма навчального заняття, при якій викладач організує дискусію навколо попередньо визначених тем, до котрих здобувачі вищої освіти готують тези виступів на підставі індивідуально виконаних завдань (рефератів).
Семінарські заняття проводяться згідно з розкладами навчальних занять з тем, що вказані в робочих навчальних програмах і планах семінарських занять. Тривалість семінарського заняття може бути як двох- так і чотирьохгодинна (одна чи дві пари).
Семінарське заняття – це завжди безпосереднє контактування з слухачами, встановлення довірливих відносин, продуктивне наукове спілкування. Викладачі формуючи атмосферу творчої роботи, орієнтують здобувачів вищої освіти на виступи за характером оцінки, дискусії, співвідносячи їх із простим викладом вивчених та підготовлених тем, заслуховуванням рефератів.
Викладач дає установку на прослуховування або акцентує увагу здобувачів вищої освіти на оцінці та обговоренні, залежно від тематики та ситуації. Враховуючи все це, викладач керує дискусією та розподілом ролей.
Основними завданнями семінарського заняття є:
- розвивати пізнавальну активність і самодіяльність, уміння творчо застосовувати матеріал лекцій;
- поглиблювати і закріплювати знання, отримані в процесі вивчення предмету;
- сприяти розвитку творчого мислення, вміння логічно висловлювати і аргументувати свої думки, слухати один одного, продуктивно критикувати.
Семінарські заняття виступають також засобом перевірки розвитку і закріплення навичок самостійної роботи, що є однією з найважливіших форм навчальної роботи здобувачів вищої освіти та сприяють вихованню ініціативи, активності, самостійності в роботі, привчають систематичному, планомірному засвоєнню навчального матеріалу, монографічної та іншої літератури, законодавчих і відомчих актів.
Крім організаційних моментів, важливу роль відіграє методика проведення семінарських занять. Основними методами проведення є розповідь викладача (вступне і заключне слово) і здобувачів вищої освіти, а також бесіда. Звичайно, всі вони використовуються не ізольовано, а в єдності.
Основною складовою частиною більшості семінарських занять є виступи здобувачів вищої освіти. Ці виступи можуть бути у вигляді розповіді (інколи включають елементи лекції), ілюстрації і демонстрації. Після виступу здобувача вищої освітирозгортається бесіда, в якій бере участь як доповідач, так викладач і слухачі.
Під час проведення семінарських занять викладач:
повторює і закріплює знання здобувачів вищої освіти;
демонструє неоднозначність підходів до вирішення теоретичних проблем;
готує до застосування теоретичних відомостей на практиці;
контролює засвоєння матеріалу.
Семінарське заняття є концентрованим проміжним підсумком всієї навчальної роботи на кафедрах.
Під час проведення семінарського заняття слід виділяти і тримати під увагою такі основні компоненти:
вступне слово викладача (визначається основна мета семінарського заняття; місце, що займають питання даного семінарського заняття в курсі, який вивчається; головні питання семінарського заняття; методичні рекомендації щодо виступу слухачів з даної тематики);
обговорювання питань семінарського заняття (використання обґрунтованих міркувань здобувачів вищої освіти з приводу виступів учасників семінарського заняття, запитань, які виникають у здобувачів вищої освіти, організація дискусії, корегування її в межах запланованої теми, короткий висновок після кожного питання);
заключне слово (реалізація мети семінарського заняття, конструктивний аналіз усіх виступів та відповідей, стимуляція активності здобувачів вищої освіти).
Здобувачі вищої освіти під час семінару можуть виступати з рефератами. Кожний доповідач повинен викласти зміст реферату усно за 10-15 хв. Слухачі та викладач ставлять запитання, а виступаючі на них відповідають. Подальший перебіг семінарського заняття передбачає виступи слухачів, які зобов'язані висловити свою думку про реферат, про виступи товаришів, викласти суть однієї з проблем, винесених на розгляд на семінарське заняття.
В кінці заняття викладач підводить підсумки, дає оцінку виступів (якщо цього не було зроблено при обговоренні кожного питання) та настанови щодо підготовки до наступних занять.
Отже, хід семінарського заняття та його структура за традиційною методикою викладання може визначатися наступним чином:
Вступ: мотивація навчання, активізація опорних знань.
Оголошення теми і мети, порядку проведення.
Поступовий розгляд попередньо визначених питань у вигляді виступів, обговорення питання, рефератів, рецензій, відповідей, доповнень до них.
Підведення викладачем загального підсумку заняття.
Оголошення завдання, мотивація навчальної діяльності на майбутні заняття.
Крім того, можуть також проводитися заняття закріплення вмінь і навичок; перевірки знань, умінь і навичок; комбіноване заняття, що включає в себе набуття і відпрацювання практичних навичок:
ігрових (ділова гра, розігрування ролей, ігрове проектування);
неігрових (аналіз конкретних ситуацій, індивідуальний тренаж, імітаційні вправи).
Слід уникати стандартизації семінарських занять, більше урізноманітнювати їх, активізувати пізнавальну діяльність здобувачів вищої освіти як під час самостійної підготовки, так і на самих заняттях.
Типовими помилками при проведенні семінарських занять є:
Намагання викладача перетворити семінар на лекцію, демонстрацію власних знань і професійної компетенції при низькій активності слухачів.
Повне наслідування лекції, коли на семінарі відбувається буквально дослівний переказ сказаного лектором.
Перетворення виступу здобувачів вищої освіти на діалог «викладач – слухач» на фоні інертності аудиторії.
Відхід від зазначеної теми семінару, обговорення інших проблем.
Недотримання розподілу часу, відсутність пропорції часу при розгляді питань.
Що ж до проведення семінарських занять із використанням новітніх освітніх технологій, методів проблемного навчання, то це потребує, по-перше, свого окремого висвітлення, по-друге, значного досвіду роботи і педагогічної майстерності.
Додатки
Лабораторна робота № 7. Правочини
Здійсніть правовий аналіз наступних тестових питань та дайте відповіді на поставлені питання спираючись на відповідні норми ЦК України за зразком.
Зразок. Питання: Правочин - це: Відповіді: 1. діяльність, що тягне за собою юридичні наслідки; Правильна відповідь: 2. дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. 3. цивільно-правовий договір; 4. контракт.
Вірна відповідь: 2. дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків;
Пояснення: Поняття правочину міститься у ст. 202 Цивільного кодексу України. Це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Завдання 1. Питання: У якій формі належить укладати правочин між фізичною та юридичною особою? Відповіді: 1. письмовій, крім тих правочинів, які повністю виконуються сторонами в момент їх вчинення; 2. письмовій нотаріально посвідченій; 3. усній; 4. конклюдентній.
Правильна відповідь:
Пояснення:
Завдання 2. Питання: З якого моменту є вчиненим правочин, що підлягає нотаріальному посвідченню? Відповіді: 1. з моменту передання речі; 2. з моменту досягнення згоди сторін по всіх істотних умовах; 3. з моменту, коли сторони виконали зобов'язання; 4. з моменту його нотаріального посвідчення. 3
Правильна відповідь:
Пояснення:
Завдання 3. Питання: Правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, називається: Відповіді: 1. фіктивним; удаваним. 2. удаваним; 3. кабальним; 4. каузальним.
Правильна відповідь:
Пояснення:
Завдання 4.
Питання: Чи тягне недійсність окремої частини правочину недійсність інших його частин та правочину в цілому? Відповіді: 1. так; 2. ні; 3. ні, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини; 4. за бажанням сторін, які уклали правочин.
Правильна відповідь:
Пояснення:
Підготовлено Доцент Костова
Переглянуто Додаток до навчальної (робочої навчальної) програми 2
ПЛАНИ ПРАКТИЧНИХ (СЕМІНАРСЬКИХ) ЗАНЯТЬ
Заняття № 8
Форма заняття:Денна
Тема. Представництво-4 год.

Мета вивчення
Здобуття здобувачем у процесі навчання не тільки теоретичних знань, а й певних навичок, вміння застосовувати ці знання в діяльності фахівця-юриста.
План практичного заняття № 8.
Поняття і значення представництва
Суб'єкти представництва
Підстави виникнення та види представництва
Поняття повноваження та межі для вчинення повноважень представника
Результати навчання
Після заняття здобувач вищої освіти буде (спроможний):
Ознайомитися з планами семінарських робіт в електроному вигляді для більш досконалого ознайомлення.
Може також ознайомитися з дидактичними матеріалами в електроному вигляді.
Література
1. Конституція України. Прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — №30. — Ст. 141.
2. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Голос Ук раїни. — 2003. — № 45–46.— 12 березня 2003 р.; № 47–48. — 13 берез ня 2003 р.

Питання заняття
1.Права та обов’язки в представництві
2.Довіреність: поняття, значення та реквізити
3.Види, форма та строк довіреності
4.Особливості довіреності, що посвідчується нотаріально
5.Припинення довіреності
Завдання або кейси для поточного контролю знань і вмінь здобувачів вищої освіти
Завдання 1. Проаналізуйте позицію законодавця (ЦК і СК) щодо правового статусу: 1. батька обмеженого у дієздатності; 2. неповнолітньої матері, яка: а) перебуває у шлюбі; б) не перебуває у шлюбі; як представників малолітньої дитини при вчиненні правочинів з майном. Завдання 2. Які з перелічених нижче варіантів відповідей містять достатню підставу для виникнення представництва і якого виду: 1) усиновлення; 2) договір доручення; 3) народження дитини; 4) усне прохання про виконання доручення; 5) договір комісії; 6) призначення особи опікуном над майном особи, яка визнана безвісно відсутньою; Завдання 4. Проаналізуйте ст.ст. 207, 237, 528, 636 Цивільного кодексу України і визначте характерну ознаку, за якою відрізняються поняття: 1) представник і комісіонер; 2) представництво і договір на користь третьої особи; представництво і виконання зобов’язання третьою особою; представник і рукоприкладчик. Задача 1. Наливайко уклала договір прокату магнітофона з ТзОВ “Весна”. Прокатний пункт звернувся до неї з вимогою про повернення магнітофона і сплати платежів, передбачених договором, у зв’язку із закінченням строку договору. Наливайко пояснила, що вона в усній формі доручила повернути магнітофон і передати платежі своєму сусіду Максимову, а він магнітофон продав і всі кошти витратив на алкоголь. Максимов своєї вини не заперечував. Чи можна вважати Максимова представником Наливайко? До кого ТзОВ має звернутися з позовом про відшкодування заподіяних йому збитків? Задача 2. Березовський перед від’їздом за кордон видав довіреність Загайському на продаж своєї приватизованої квартири, а Сотник видав Загайському довіреність на продаж автомобіля. Оглянувши квартиру і дізнавшись про повноваження Загайського, Сотник запропонував купити цю квартиру. Коли Сотник і Загайський звернулись до нотаріуса за посвідченням договору купівлі-продажу, він їм відмовив, посилаючись на ч.3 ст. 238 ЦК України. Чи обґрунтована відмова нотаріуса? Задача 3. 26 Подружжя Бересів(Микола і Соломія) 25.03.2004 р. оформили довіреність Сказко К. на продаж квартири. 27.03.2004 р. Берес Соломія померла. 3.04.2004р. Сказко К., використавши довіреність, продав квартиру своїй дружині – Сказко Н.. Про смерть Берес С. Сказко К. достовірно знав, оскільки він був на її похороні. Про продаж квартири Берес Микола дізнався лише 9.04.2004 року і 10.04.2004р. звернувся із позовом до суду про визнання договору купівлі-продажу недійсним. В судовому засіданні Сказко К. стверджував, що на похороні Берес М. дав усну згоду на продаж квартири. Визначіть, які норми ЦК України про представництво порушив Сказко К. Задача 4. Гр. Н. через похилий вік і фізичну неміч не маючи можливості займатися пошуком особи, яка б погодилася укласти з нею договір довічного утримання, домовилась з Л. про те, що він підшукає таку особу і укладе з нею такий договір від її імені. Для оформлення довіреності Н. та Л. звернулися до нотаріуса. Однак, нотаріус відмовив їм у посвідченні довіреності, вказавши що Н. через похилий вік не може усвідомлювати значення своїх дій і до того ж договір довічного утримання як і заповіт особа не може вчиняти через представника лише особисто. Чи обґрунтованою є відмова нотаріуса в оформленні довіреності?
Критерії оцінювання під час поточного контролю
Об’єктом оцінювання навчальних досягнень здобувачів вищої освіти є знання, вміння та навички, його інформаційна, соціальна, комунікативна компетентність. Оцінюватися може виконання будь-яких навчальних завдань, під час роботи над якими здобувачі вищої освіти демонструють власне аналітичне мислення: розгорнуті і стислі усні відповіді, письмові роботи, доповіді, реферати, участь в дискусіях тощо.
При визначенні навчальних досягнень студентів аналізу підлягають: характеристики відповіді здобувача вищої освіти: елементарна, фрагментарна, неповна, повна, логічна, доказова, обґрунтована, творча; якість знань, правильність, повнота, осмисленість, глибина, гнучкість, дієвість, системність, узагальненість, міцність; ступінь сформованості загально навчальних та предметних умінь і навичок; рівень оволодіння розумовими операціями: вміння аналізувати, синтезувати, порівнювати, абстрагувати, узагальнювати, робити висновки тощо; досвід творчої діяльності (вміння виявляти проблеми, формулювати гіпотези, розв’язувати проблеми); самостійність оцінних суджень.
Поточний контроль знаньє невід’ємною частиною всього навчального процесу і засобом виявлення ступеню засвоєння здобувачем вищої освіти програмного матеріалу.
Поточний контроль роботи повинен:
допомагати здобувачеві вищої освіти в організації його роботи;
привчати до систематичного опрацювання матеріалу і підготовки до сприйняття наступних тем з програми дисципліни;
виявити ступінь відповідальності здобувача вищої освіти та його ставлення до роботи, причини, що перешкоджають виконувати навчальну програму;
стимулювати активність та інтерес у вивченні науки; виявити обсяг,
глибину і якість сприйняття матеріалу, який вивчається; визначити недоліки і прогалини у знаннях та шляхи їх усунення;
виявити рівень опанування навичками самостійної роботи.


Таблиця 1. Шкала оцінювання навчальної діяльності здобувача вищої освіти
Оцінка за шкалою силабусу Кількість набраних балів Критерії оцінювання
A 90-100 ВІДМІННО – відмінне виконання лише з незначною кількістю помилок
B 82-89 ДУЖЕ ДОБРЕ – вище середнього рівня з кількома помилками
C 74-81 ДОБРЕ – в загальному правильна робота з певною кількістю значних помилок
D 64-73 ЗАДОВІЛЬНО – непогано, але зі значною кількістю недоліків
E 60-63 ДОСТАТНЬО – виконання задовольняє мінімальні критерії
Fx 35-59 НЕЗАДОВІЛЬНО – потрібно попрацювати перед тим, як перездати
F 0-34 НЕЗАДОВІЛЬНО – необхідна серйозна подальша робота,
Методичні вказівки (рекомендації̈) для викладачів, які проводять семінарські / практичні заняття
У сучасному вищому навчальному закладі семінарське є засобом розвитку у здобувачів вищої освіти культури наукового мислення, а також призначений для поглибленого вивчення дисципліни, оволодіння методикою наукового пізнання.
Семінарське заняття являє собою групове заняття, яке проводиться під керівництвом викладача, як правило, після прочитаної лекції з відповідної теми курсу і самостійної підготовки слухачів групи. Це форма навчального заняття, при якій викладач організує дискусію навколо попередньо визначених тем, до котрих здобувачі вищої освіти готують тези виступів на підставі індивідуально виконаних завдань (рефератів).
Семінарські заняття проводяться згідно з розкладами навчальних занять з тем, що вказані в робочих навчальних програмах і планах семінарських занять. Тривалість семінарського заняття може бути як двох- так і чотирьохгодинна (одна чи дві пари).
Семінарське заняття – це завжди безпосереднє контактування з слухачами, встановлення довірливих відносин, продуктивне наукове спілкування. Викладачі формуючи атмосферу творчої роботи, орієнтують здобувачів вищої освіти на виступи за характером оцінки, дискусії, співвідносячи їх із простим викладом вивчених та підготовлених тем, заслуховуванням рефератів.
Викладач дає установку на прослуховування або акцентує увагу здобувачів вищої освіти на оцінці та обговоренні, залежно від тематики та ситуації. Враховуючи все це, викладач керує дискусією та розподілом ролей.
Основними завданнями семінарського заняття є:
- розвивати пізнавальну активність і самодіяльність, уміння творчо застосовувати матеріал лекцій;
- поглиблювати і закріплювати знання, отримані в процесі вивчення предмету;
- сприяти розвитку творчого мислення, вміння логічно висловлювати і аргументувати свої думки, слухати один одного, продуктивно критикувати.
Семінарські заняття виступають також засобом перевірки розвитку і закріплення навичок самостійної роботи, що є однією з найважливіших форм навчальної роботи здобувачів вищої освіти та сприяють вихованню ініціативи, активності, самостійності в роботі, привчають систематичному, планомірному засвоєнню навчального матеріалу, монографічної та іншої літератури, законодавчих і відомчих актів.
Крім організаційних моментів, важливу роль відіграє методика проведення семінарських занять. Основними методами проведення є розповідь викладача (вступне і заключне слово) і здобувачів вищої освіти, а також бесіда. Звичайно, всі вони використовуються не ізольовано, а в єдності.
Основною складовою частиною більшості семінарських занять є виступи здобувачів вищої освіти. Ці виступи можуть бути у вигляді розповіді (інколи включають елементи лекції), ілюстрації і демонстрації. Після виступу здобувача вищої освітирозгортається бесіда, в якій бере участь як доповідач, так викладач і слухачі.
Під час проведення семінарських занять викладач:
повторює і закріплює знання здобувачів вищої освіти;
демонструє неоднозначність підходів до вирішення теоретичних проблем;
готує до застосування теоретичних відомостей на практиці;
контролює засвоєння матеріалу.
Семінарське заняття є концентрованим проміжним підсумком всієї навчальної роботи на кафедрах.
Під час проведення семінарського заняття слід виділяти і тримати під увагою такі основні компоненти:
вступне слово викладача (визначається основна мета семінарського заняття; місце, що займають питання даного семінарського заняття в курсі, який вивчається; головні питання семінарського заняття; методичні рекомендації щодо виступу слухачів з даної тематики);
обговорювання питань семінарського заняття (використання обґрунтованих міркувань здобувачів вищої освіти з приводу виступів учасників семінарського заняття, запитань, які виникають у здобувачів вищої освіти, організація дискусії, корегування її в межах запланованої теми, короткий висновок після кожного питання);
заключне слово (реалізація мети семінарського заняття, конструктивний аналіз усіх виступів та відповідей, стимуляція активності здобувачів вищої освіти).
Здобувачі вищої освіти під час семінару можуть виступати з рефератами. Кожний доповідач повинен викласти зміст реферату усно за 10-15 хв. Слухачі та викладач ставлять запитання, а виступаючі на них відповідають. Подальший перебіг семінарського заняття передбачає виступи слухачів, які зобов'язані висловити свою думку про реферат, про виступи товаришів, викласти суть однієї з проблем, винесених на розгляд на семінарське заняття.
В кінці заняття викладач підводить підсумки, дає оцінку виступів (якщо цього не було зроблено при обговоренні кожного питання) та настанови щодо підготовки до наступних занять.
Отже, хід семінарського заняття та його структура за традиційною методикою викладання може визначатися наступним чином:
Вступ: мотивація навчання, активізація опорних знань.
Оголошення теми і мети, порядку проведення.
Поступовий розгляд попередньо визначених питань у вигляді виступів, обговорення питання, рефератів, рецензій, відповідей, доповнень до них.
Підведення викладачем загального підсумку заняття.
Оголошення завдання, мотивація навчальної діяльності на майбутні заняття.
Крім того, можуть також проводитися заняття закріплення вмінь і навичок; перевірки знань, умінь і навичок; комбіноване заняття, що включає в себе набуття і відпрацювання практичних навичок:
ігрових (ділова гра, розігрування ролей, ігрове проектування);
неігрових (аналіз конкретних ситуацій, індивідуальний тренаж, імітаційні вправи).
Слід уникати стандартизації семінарських занять, більше урізноманітнювати їх, активізувати пізнавальну діяльність здобувачів вищої освіти як під час самостійної підготовки, так і на самих заняттях.
Типовими помилками при проведенні семінарських занять є:
Намагання викладача перетворити семінар на лекцію, демонстрацію власних знань і професійної компетенції при низькій активності слухачів.
Повне наслідування лекції, коли на семінарі відбувається буквально дослівний переказ сказаного лектором.
Перетворення виступу здобувачів вищої освіти на діалог «викладач – слухач» на фоні інертності аудиторії.
Відхід від зазначеної теми семінару, обговорення інших проблем.
Недотримання розподілу часу, відсутність пропорції часу при розгляді питань.
Що ж до проведення семінарських занять із використанням новітніх освітніх технологій, методів проблемного навчання, то це потребує, по-перше, свого окремого висвітлення, по-друге, значного досвіду роботи і педагогічної майстерності.
Додатки
Лабораторна робота № 8. Представництво
Зразок загальної довіреності.
ДОВІРЕНІСТЬ
Місто Київ, січня місяця першого дня дві тисячі шостого року.
Я, гр. Сидоренко Іван Іванович (іден.1254879635), проживаю в місті Києві по вул. Володимирській, буд. 45, кв. 15, розуміючи значення своїх дій та їх правові наслідки, за попередньою домовленістю з представником за цією довіреністю уповноважую гр. Петренка Павла Сергійовича, який проживає в місті Києві по вул. Васильківській, буд. 45, кв. 48:
 вчиняти від мого імені правочини щодо розпорядження всім моїм майном, з чого б воно не складалося і де б воно не знаходилося, зокрема договори купівлі-продажу, міни, застави, передавати майно в користування, приймати майно в дар та будь-які інші договори, на його розсуд, проводити розрахунки за укладеними договорами;
приймати спадщину чи відмовлятись від неї;
 одержувати належне мені майно, гроші (вклади), цінні папери (в тому числі дивіденди від них), а також документи від будь-яких осіб, установ, підприємств, організацій, в тому числі в усіх банках України, їх відділеннях та відділеннях зв'язку і телеграфу збудь-яких підстав, розпоряджатися (в тому числі відкривати нові рахунки на моє ім'я) рахунками (в національній та іноземній валюті) в усіх банках України, їх відділеннях;
 одержувати поштову, телеграфну та іншу кореспонденцію(грошову і посилочну);
 вести від мого імені справи в усіх державних установах, кооперативних і громадських організаціях, органах нотаріату, у відповідному обласному державному комунальному бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки, в органах архітектури, в житлово-експлуатаційних організаціях, у відповідному відділі паспортної і міграційної роботи та інших компетентних органах з питань реєстрації, у відповідному відділі реєстрації актів цивільного стану при отриманні належних мені документів, в Міністерстві юстиції України та в Міністерстві закордонних справ України з питань, пов'язаних з легалізацією документів для подальшого їх використання за кордоном, а також вести мої справи в усіх судових установах, з усіма правами, які надані позивачу, відповідачу, третій особі і потерпілому, з правом повної чи часткової відмови від позовних вимог, визнання позову, зміни предмета позову, укладення мирової угоди, оскарження рішення суду, подання виконавчих документів до відповідних органів для виконання, одержання присудженого майна або грошей;
 вирішувати від мого імені всі питання щодо одержання рішень, дозволів, довідок, проектної та іншої документації, інших документів, узгоджувати всі питання, що виникають в процесі виконання повноважень. Для цього надаю моєму представнику право подавати та одержувати будь-які документи, підписувати від мого імені усі необхідні документи, сплачувати належні з мене платежі, включаючи державне мито (плату), а також вчиняти всі інші юридично значимі дії, пов'язані з цією довіреністю. Зміст ст. ст. 237, 247, 248, 249, 250 Цивільного кодексу України мені нотаріусом роз'яснено. Довіреність видана строком на три роки і дійсна до першого січня дві тисячі дев’ятого року.
Підпис: ____________________
Місто Київ, 01 січня 2006 року.
Ця довіреність посвідчена мною, Трало І.П, приватним нотаріусом
Київського міського нотаріального округу.
Довіреність підписана гр. Сидоренко Іваном Івановичем у моїй
присутності.
Особу його встановлено, дієздатність перевірено.
Зареєстровано в реєстрі за N ___________________
Стягнуто плату _____________________________
Приватний нотаріус _________________________
Зразок довіреності на представництво в судових органах
ДОВІРЕНІСТЬ
Місто Київ, дві тисячі шостого року, січня місяця, першого дня.
Я, Іванюк Роман Сергійович, (іден № 12554693870), що проживаю у місті Києві, на вул. Володимирська, буд. № 25, кв. № 12,обізнаний із загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, повністю усвідомлюючи значення своїх дій та згідно власного вільного волевиявлення, котре відповідає моїй внутрішній волі, у відповідності до вимог ст. 244 Цивільного кодексу України на підставі укладеного з повіреним усного договору, цією довіреністю уповноважую гр. Мироненка Сергія Максимовича, котрий проживає у місті Києві, на вул. Пирогова, буд. № 5, кв. № 2, бути моїм представником в судових органах України будь-якої ланки, з усіма необхідними для того повноваженнями, які надано законом позивачу та/чи потерпілому, ознайомлюватися з матеріалами справи; заявляти клопотання та відводи; давати усні та письмові пояснення в судових установах, які займаються розглядом моєї справи; повністю або частково відмовлятися від позовних вимог; змінювати підстави або предмет позовів; укладати мирові угоди; оскаржувати рішення суду; отримувати рішення суду та подавати його на реалізацію; подавати виконавчі документи до стягнення, - з питань, пов'язаних із захистом моїх авторських прав (як майнових, так і особистих немайнових),в тому числі, але не виключно, передбачених ст. ст. 423, 424, 438,440 Цивільного кодексу України.
За цією довіреністю представник також вправі: подавати та підписувати від мого імені всі документи, в тому числі заяви, клопотання тощо; отримувати витяги та копії судових рішень і інших документів, що є в матеріалах справи та отримання яких дозволяється законом; брати участь у судових засіданнях та у дослідженні доказів; наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають в ході судового процесу, якщо це дозволяється процесуальним законодавством; апелювати до вищестоящої судової інстанції;оскаржувати рішення суду до касаційної інстанції; вчиняти інші дії, передбачені чинним законодавством України для такого роду уповноважень (за виключенням пред'явлення позову, отримання майна та грошових сум), та які на думку представника будуть доцільними для правильного і ефективного виконання цієї довіреності. Довіреність зберігає чинність протягом ДВОХ РО КІВ (тобто, до першого січня дві тисячі восьмого року), якщо не буде припинена раніше цього терміну шляхом скасування з дотриманням при цьому вимог цивільного законодавства. Зміст ст. ст. 244, 245, 247-250 Цивільного кодексу України щодо поняття довіреності, її форми, строків, припинення представництва за довіреністю, скасування довіреності та відмови представника від вчинення дій, які оули визначені довіреністю, мені нотаріусом роз'яснено.
ПІДПИС:______________
01 січня 2006 року ця довіреність посвідчена мною, Торсій В.Я.,
приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу.
Довіреність підписана гр. Іванюком Романом Сергійовичем у моїй
присутності. Особу його встановлено, дієздатність перевірено.
Зареєстровано в реєстрі за №___
Стягнуто плати: згідно ст. 31 Закону України “Про нотаріат”.
Приватний нотаріус__________________

Підготовлено Доцент Костова
Переглянуто Додаток до навчальної (робочої навчальної) програми 2
ПЛАНИ ПРАКТИЧНИХ (СЕМІНАРСЬКИХ) ЗАНЯТЬ
Заняття № 9
Форма заняття:семінар
Тема. Строки та терміни-4год.
Мета вивчення
Здобуття здобувачем у процесі навчання не тільки теоретичних знань, а й певних навичок, вміння застосовувати ці знання в діяльності фахівця-юриста.
План практичного заняття № 9.
1.Поняття та значення строків і термінів у цивільному праві.
2.Класифікація строків (термінів) у цивільному праві.
3. Визначення строку та терміну.
4. Початок перебігу строку.
5. Закінчення строку.
6. Порядок вчинення дій в останній день строку.
План практичного заняття № 9.
1.Поняття і обчислення строків
2. Види цивільно-правових строків та термінів
3. Поняття, значення, види і межі дії строків
4. Початок перебігу, зупинення і переривання строків

Результати навчання
Після заняття здобувач вищої освіти буде (спроможний):
Ознайомитися з планами семінарських робіт в електроному вигляді для більш досконалого ознайомлення.
Може також ознайомитися з дидактичними матеріалами в електроному вигляді.
Література
1. Конституція України. Прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — №30. — Ст. 141.
2. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Голос Ук раїни. — 2003. — № 45–46.— 12 березня 2003 р.; № 47–48. — 13 берез ня 2003 р.


Завдання або кейси для поточного контролю знань і вмінь здобувачів вищої освіти
Завдання 1. 10 липня Гончарова у магазині “Доміно” купила зимові чоботи. Через кілька днів до неї прийшла подруга і переконала її в тому, що чобітки такого фасону вже виходять з моди і їй краще придбати іншу модель. 26 липня Гончарова прийшла до магазину і попросила обміняти придбані чобітки на інші. Однак продавець відмовився це зробити, посилаючись на пропуск Гончаровою встановленого Законом України “Про захист прав споживачів” 14-денного строку. Гончарова наполягала на своїх вимогах, стверджуючи, що, по-перше, з 18 по 24 липня вона хворіла (підтверджено листком про непрацездатність), по-друге, 24 і 25 липня магазин був закритий у зв’язку з вихідними днями. Крім того, на її думку, щодо пропуск строку в даному випадку не можна говорити, бо обчислення строку має починатися з часу настання зимового сезону.
Як слід вирішити спір?  Чи зміниться рішення задачі, якщо Гончарова звернулася б до магазину 27 липня?
Завдання 2.Гавриленко у січні 2004 р. виїхав у тривалу експедицію до Анголи. У лютому цього ж року з його квартири були викрадені різні речі, в тому числі відеокамера. Про крадіжку він дізнався лише у червні 2004 р., коли повернувся додому. На цей час ні речі, ні злочинці знайдені не були. У лютому 2007 р. у комісійному магазині він побачив свою відеокамеру, здану на комісію Онищенком, який помер наприкінці березня 2007 р. У серпні 2007 р. Гавриленко звернувся до суду з позовом до жінки померлого про витребування відеокамери, яку та встигла забрати з магазину. Однак у задоволені позову було відмовлено, оскільки за заявою відповідачки про застосування позовної давності, суд дійшов висновку, що позовна давність була пропущена. У скарзі до апеляційного суду позивач наголошував на тому, що суд неправильно обчислив строк позовної давності, визначивши початок його перебігу від дня крадіжки речей. На думку позивача, цей строк слід обчислювати від дня, коли знайдено відеокамеру і стало можливим визначити відповідача.
Як має бути вирішена ця справа?

Критерії оцінювання під час поточного контролю
Об’єктом оцінювання навчальних досягнень здобувачів вищої освіти є знання, вміння та навички, його інформаційна, соціальна, комунікативна компетентність. Оцінюватися може виконання будь-яких навчальних завдань, під час роботи над якими здобувачі вищої освіти демонструють власне аналітичне мислення: розгорнуті і стислі усні відповіді, письмові роботи, доповіді, реферати, участь в дискусіях тощо.
При визначенні навчальних досягнень студентів аналізу підлягають: характеристики відповіді здобувача вищої освіти: елементарна, фрагментарна, неповна, повна, логічна, доказова, обґрунтована, творча; якість знань, правильність, повнота, осмисленість, глибина, гнучкість, дієвість, системність, узагальненість, міцність; ступінь сформованості загально навчальних та предметних умінь і навичок; рівень оволодіння розумовими операціями: вміння аналізувати, синтезувати, порівнювати, абстрагувати, узагальнювати, робити висновки тощо; досвід творчої діяльності (вміння виявляти проблеми, формулювати гіпотези, розв’язувати проблеми); самостійність оцінних суджень.
Поточний контроль знаньє невід’ємною частиною всього навчального процесу і засобом виявлення ступеню засвоєння здобувачем вищої освіти програмного матеріалу.
Поточний контроль роботи повинен:
допомагати здобувачеві вищої освіти в організації його роботи;
привчати до систематичного опрацювання матеріалу і підготовки до сприйняття наступних тем з програми дисципліни;
виявити ступінь відповідальності здобувача вищої освіти та його ставлення до роботи, причини, що перешкоджають виконувати навчальну програму;
стимулювати активність та інтерес у вивченні науки; виявити обсяг,
глибину і якість сприйняття матеріалу, який вивчається; визначити недоліки і прогалини у знаннях та шляхи їх усунення;
виявити рівень опанування навичками самостійної роботи.
Таблиця 1. Шкала оцінювання навчальної діяльності здобувача вищої освіти
Оцінка за шкалою силабусу Кількість набраних балів Критерії оцінювання
A 90-100 ВІДМІННО – відмінне виконання лише з незначною кількістю помилок
B 82-89 ДУЖЕ ДОБРЕ – вище середнього рівня з кількома помилками
C 74-81 ДОБРЕ – в загальному правильна робота з певною кількістю значних помилок
D 64-73 ЗАДОВІЛЬНО – непогано, але зі значною кількістю недоліків
E 60-63 ДОСТАТНЬО – виконання задовольняє мінімальні критерії
Fx 35-59 НЕЗАДОВІЛЬНО – потрібно попрацювати перед тим, як перездати
F 0-34 НЕЗАДОВІЛЬНО – необхідна серйозна подальша робота,
Методичні вказівки (рекомендації̈) для викладачів, які проводять семінарські / практичні заняття
У сучасному вищому навчальному закладі семінарське є засобом розвитку у здобувачів вищої освіти культури наукового мислення, а також призначений для поглибленого вивчення дисципліни, оволодіння методикою наукового пізнання.
Семінарське заняття являє собою групове заняття, яке проводиться під керівництвом викладача, як правило, після прочитаної лекції з відповідної теми курсу і самостійної підготовки слухачів групи. Це форма навчального заняття, при якій викладач організує дискусію навколо попередньо визначених тем, до котрих здобувачі вищої освіти готують тези виступів на підставі індивідуально виконаних завдань (рефератів).
Семінарські заняття проводяться згідно з розкладами навчальних занять з тем, що вказані в робочих навчальних програмах і планах семінарських занять. Тривалість семінарського заняття може бути як двох- так і чотирьохгодинна (одна чи дві пари).
Семінарське заняття – це завжди безпосереднє контактування з слухачами, встановлення довірливих відносин, продуктивне наукове спілкування. Викладачі формуючи атмосферу творчої роботи, орієнтують здобувачів вищої освіти на виступи за характером оцінки, дискусії, співвідносячи їх із простим викладом вивчених та підготовлених тем, заслуховуванням рефератів.
Викладач дає установку на прослуховування або акцентує увагу здобувачів вищої освіти на оцінці та обговоренні, залежно від тематики та ситуації. Враховуючи все це, викладач керує дискусією та розподілом ролей.
Основними завданнями семінарського заняття є:
- розвивати пізнавальну активність і самодіяльність, уміння творчо застосовувати матеріал лекцій;
- поглиблювати і закріплювати знання, отримані в процесі вивчення предмету;
- сприяти розвитку творчого мислення, вміння логічно висловлювати і аргументувати свої думки, слухати один одного, продуктивно критикувати.
Семінарські заняття виступають також засобом перевірки розвитку і закріплення навичок самостійної роботи, що є однією з найважливіших форм навчальної роботи здобувачів вищої освіти та сприяють вихованню ініціативи, активності, самостійності в роботі, привчають систематичному, планомірному засвоєнню навчального матеріалу, монографічної та іншої літератури, законодавчих і відомчих актів.
Крім організаційних моментів, важливу роль відіграє методика проведення семінарських занять. Основними методами проведення є розповідь викладача (вступне і заключне слово) і здобувачів вищої освіти, а також бесіда. Звичайно, всі вони використовуються не ізольовано, а в єдності.
Основною складовою частиною більшості семінарських занять є виступи здобувачів вищої освіти. Ці виступи можуть бути у вигляді розповіді (інколи включають елементи лекції), ілюстрації і демонстрації. Після виступу здобувача вищої освітирозгортається бесіда, в якій бере участь як доповідач, так викладач і слухачі.
Під час проведення семінарських занять викладач:
повторює і закріплює знання здобувачів вищої освіти;
демонструє неоднозначність підходів до вирішення теоретичних проблем;
готує до застосування теоретичних відомостей на практиці;
контролює засвоєння матеріалу.
Семінарське заняття є концентрованим проміжним підсумком всієї навчальної роботи на кафедрах.
Під час проведення семінарського заняття слід виділяти і тримати під увагою такі основні компоненти:
вступне слово викладача (визначається основна мета семінарського заняття; місце, що займають питання даного семінарського заняття в курсі, який вивчається; головні питання семінарського заняття; методичні рекомендації щодо виступу слухачів з даної тематики);
обговорювання питань семінарського заняття (використання обґрунтованих міркувань здобувачів вищої освіти з приводу виступів учасників семінарського заняття, запитань, які виникають у здобувачів вищої освіти, організація дискусії, корегування її в межах запланованої теми, короткий висновок після кожного питання);
заключне слово (реалізація мети семінарського заняття, конструктивний аналіз усіх виступів та відповідей, стимуляція активності здобувачів вищої освіти).
Здобувачі вищої освіти під час семінару можуть виступати з рефератами. Кожний доповідач повинен викласти зміст реферату усно за 10-15 хв. Слухачі та викладач ставлять запитання, а виступаючі на них відповідають. Подальший перебіг семінарського заняття передбачає виступи слухачів, які зобов'язані висловити свою думку про реферат, про виступи товаришів, викласти суть однієї з проблем, винесених на розгляд на семінарське заняття.
В кінці заняття викладач підводить підсумки, дає оцінку виступів (якщо цього не було зроблено при обговоренні кожного питання) та настанови щодо підготовки до наступних занять.
Отже, хід семінарського заняття та його структура за традиційною методикою викладання може визначатися наступним чином:
Вступ: мотивація навчання, активізація опорних знань.
Оголошення теми і мети, порядку проведення.
Поступовий розгляд попередньо визначених питань у вигляді виступів, обговорення питання, рефератів, рецензій, відповідей, доповнень до них.
Підведення викладачем загального підсумку заняття.
Оголошення завдання, мотивація навчальної діяльності на майбутні заняття.
Крім того, можуть також проводитися заняття закріплення вмінь і навичок; перевірки знань, умінь і навичок; комбіноване заняття, що включає в себе набуття і відпрацювання практичних навичок:
ігрових (ділова гра, розігрування ролей, ігрове проектування);
неігрових (аналіз конкретних ситуацій, індивідуальний тренаж, імітаційні вправи).
Слід уникати стандартизації семінарських занять, більше урізноманітнювати їх, активізувати пізнавальну діяльність здобувачів вищої освіти як під час самостійної підготовки, так і на самих заняттях.
Типовими помилками при проведенні семінарських занять є:
Намагання викладача перетворити семінар на лекцію, демонстрацію власних знань і професійної компетенції при низькій активності слухачів.
Повне наслідування лекції, коли на семінарі відбувається буквально дослівний переказ сказаного лектором.
Перетворення виступу здобувачів вищої освіти на діалог «викладач – слухач» на фоні інертності аудиторії.
Відхід від зазначеної теми семінару, обговорення інших проблем.
Недотримання розподілу часу, відсутність пропорції часу при розгляді питань.
Що ж до проведення семінарських занять із використанням новітніх освітніх технологій, методів проблемного навчання, то це потребує, по-перше, свого окремого висвітлення, по-друге, значного досвіду роботи і педагогічної майстерності.
Додатки
Лабораторна робота № 9. Строки та терміни.Доповніть строки за різними критеріями
Строки у цивільному праві групуються за різними критеріями:
І. За підставами (джерелами) встановлення можна виділити строки (терміни), які визначаються:
а) законом;
б) адміністративним актом;
в) правочином (договором);
г) рішенням суду.
ІІ. За ступенем самостійності учасників цивільних правовідносин у встановлені строків:
а) імперативні, що не підлягають зміні за згодою сторін;
б) диспозитивні, що визначаються за угодою сторін.
ІІІ. За розподілом обсягу прав та обов’язків сторін за окремими періодами часу:
а) загальні;
б) окремі.
ІV. За способом їх встановлення:
а) строки, що обчислюються роками, місяцями, тижнями, днями і годинами;
б) строки, що визначаються календарною датою;
в) строки, що визначаються вказівкою на подію, яка обов’язково має настати, або моментом витребування кредитора.
V. Строки захисту цивільних прав:
а) гарантійні;
б) оперативного захисту;
в) претензійні;
г) позовної давності;
д) процесуальні.
Підготовлено Доцент Костова
Переглянуто   
Додаток до навчальної (робочої навчальної) програми 2
ПЛАНИ ПРАКТИЧНИХ (СЕМІНАРСЬКИХ) ЗАНЯТЬ
Заняття № 10
Форма заняття:семінар
Тема. Позовна давність-4год.
Мета вивчення
Здобуття здобувачем у процесі навчання не тільки теоретичних знань, а й певних навичок, вміння застосовувати ці знання в діяльності фахівця-юриста.

План практичного заняття № 10.
1. Поняття позовної давності і її значення.
2. Види строків позовної давності.
3. Спеціальна позовна давність.
4. Визначення початкового моменту перебігу позовної давності
5. Порядок обчислення строків та позовної давності
6. Зупинення перебігу позовної давності.
Результати навчання
Після заняття здобувач вищої освіти буде (спроможний):
Ознайомитися з планами семінарських робіт в електроному вигляді для більш досконалого ознайомлення.
Може також ознайомитися з дидактичними матеріалами в електроному вигляді.
Література
1. Конституція України. Прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — №30. — Ст. 141.
2. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Голос Ук раїни. — 2003. — № 45–46.— 12 березня 2003 р.; № 47–48. — 13 берез ня 2003 р.

Питання заняття
Поняття позовної давності і її значення. Застосування позовної давності.
Види строків позовної давності.
Початок і кінець течії строків позовної давності.
Призупинення, перерва і відновлення строків позовної давності.
Наслідки спливу позовної давності.
Вимоги на які позовна давність не поширюється.

Завдання або кейси для поточного контролю знань і вмінь здобувачів вищої освіти

Завдання 1.Товариство з обмеженою відповідальністю “Арсенал” (далі – ТОВ) через недопоставку йому за договором 10 електромоторів у першому кварталі 2005 р. звернулося з позовом до господарського суду про стягнення з постачальника неустойки та відшкодування збитків. Господарський суд, зазначивши, що позов було заявлено у червні 2006 р., у позові відмовив у зв’язку з пропуском строку позовної давності. ТОВ оскаржило рішення суду, посилаючись на те, що по-перше, воно неодноразово вимагало від постачальника (у квітні 2005 р. і лютому 2006 р.) добровільної сплати неустойки і збитків, і 10 березня 2006 р. відповідач обіцяв до 1 травня їх сплатити. По-друге, строк позовної давності за вимогою по відшкодуванню збитків не сплив. По-третє, господарський суд не має права за власною ініціативою застосовувати позовну давність.
Чи правомірні доводи позивача? З якого моменту починається перебіг позовної давності?
Завдання 2.Сім’я Захарченків, яка складалася з чотирьох осіб (батько, мати, 15-річний син Антон і 12-річна донька Олена) приватизувала трикімнатну квартиру в м. Харкові в квітні 2004 р. У травні цього ж року вони продали її і придбали чотирьох-кімнатну квартиру, право власності на яку оформили в рівних частинах на батька і матір. По досягненні повноліття у вересні 2006 р. Антон звернувся до суду з позовом до батьків про визнання за ним частки в чотирьох-кімнатній квартирі. У позові Антону було відмовлено через пропуск позовної давності.
Чи правильне рішення суд? Дайте роз’яснення.

Завдання 3.Леоненко 15 серпня 2007 р. звернувся до суду з позовом про захист його честі та гідності й стягнення моральної шкоди у розмірі 10 000 грн з видавництва “Блискавка”, яке видало у січні 2004 р. новий тираж роману “Балагур”, в якому виведений образ Леоненка як зрадника. У позовній заяві він послався на рішення від 16.11.2000 р., яким було реабілітоване його чесне ім’я, а факти, наведені в романі, визнані такими, що не відповідають дійсності. Суд у позові відмовив у зв’язку з пропуском позовної давності.
Зробіть висновок по справі.
Завдання 4. Ковальов домовився з бригадою підрядників про виконання ремонту в його трикімнатній квартирі. Договір містив, зокрема, пункт, згідно з яким позов до підрядників у разі порушення умов договору може бути заявлено протягом п’яти років від часу прийняття  замовником роботи.
Чи допущено порушення правових норм, що регулюють позовну давність? Чи зміниться рішення, якщо в договорі передбачено дворічний строк позовної давності?
Завдання 5.За договором позики 1 січня 2004 р. Коваленко (позичальник) отримав від Романова (позикодавця) грошеву суму, еквівалентну 1000 доларів США без визначення строку повернення. Через місяць (1 лютого) позикодавець письмово зажадав повернення грошей, але їх не отримав, а 10 лютого того ж року Коваленко відбув у довгострокове відрядження. Переказом через систему “Вестерн-Юніон” 1 квітня 2004 р. він повернув позикодавцю ½ частку позики, а решту обіцяв сплатити не пізніше 1 травня 2004 р. Після повернення із відрядження у грудні 2005 р. Коваленко було включено до складу обмеженого військового контингенту Збройних сил України під егідою ООН і відправлено до Косово, звідки він повернувся у лютому 2006 р. У серпні 2007 р. Романов звернувся до суду з позовом про сплату залишку боргу. Суд позов не задовольнив у зв’язку із пропуском позовної давності. У скарзі на рішення суду позикодавець зазначив, що строк позовної давності ним не пропущено, а суд припустився помилки.
Чи є  підстави для задоволення скарги?
Завдання 6.15 липня 2004 р. ТОВ “Торговельна компанія “Гейзер” (далі – ТОВ “Гейзер”) поставила ТОВ “Експорт-ЛТД” дві партії електричних водонагрівачів власного виробництва на суму 5200 грн. Договір передбачав проведення оплати покупцем не пізніше 30 днів з дня передачі товару. Взяті на себе зобов’язання ТОВ “Експорт-ЛТД” своєчасно не виконало і неодноразово зверталося до кредитора з проханням про відстрочення боргу, але відповіді не отримувало. Повернути водонагрівачі ТОВ “Експорт-ЛТД” вже не мало можливості, тому що вони були реалізовані покупцям. 10 вересня 2007 р. боржник перерахував суму боргу на поточний рахунок покупця. 20 вересня на роботу в ТОВ “Експорт-ЛТД” був прийнятий юрисконсульт, який пояснив директору, що платіж проведено після спливу позовної давності й є можливість повернути його через суд як безпідставно сплачений (ст. 1213 ЦК). 26 вересня 2007 р. ТОВ “Експорт-ЛТД” подало позов до господарського суду про повернення вказаної суми, посилаючись на те, що у момент здійснення оплати йому не було відомо про сплив позовної давності.
Яке рішення має постановити  суд?
Критерії оцінювання під час поточного контролю
Об’єктом оцінювання навчальних досягнень здобувачів вищої освіти є знання, вміння та навички, його інформаційна, соціальна, комунікативна компетентність. Оцінюватися може виконання будь-яких навчальних завдань, під час роботи над якими здобувачі вищої освіти демонструють власне аналітичне мислення: розгорнуті і стислі усні відповіді, письмові роботи, доповіді, реферати, участь в дискусіях тощо.
При визначенні навчальних досягнень студентів аналізу підлягають: характеристики відповіді здобувача вищої освіти: елементарна, фрагментарна, неповна, повна, логічна, доказова, обґрунтована, творча; якість знань, правильність, повнота, осмисленість, глибина, гнучкість, дієвість, системність, узагальненість, міцність; ступінь сформованості загально навчальних та предметних умінь і навичок; рівень оволодіння розумовими операціями: вміння аналізувати, синтезувати, порівнювати, абстрагувати, узагальнювати, робити висновки тощо; досвід творчої діяльності (вміння виявляти проблеми, формулювати гіпотези, розв’язувати проблеми); самостійність оцінних суджень.
Поточний контроль знаньє невід’ємною частиною всього навчального процесу і засобом виявлення ступеню засвоєння здобувачем вищої освіти програмного матеріалу.
Поточний контроль роботи повинен:
допомагати здобувачеві вищої освіти в організації його роботи;
привчати до систематичного опрацювання матеріалу і підготовки до сприйняття наступних тем з програми дисципліни;
виявити ступінь відповідальності здобувача вищої освіти та його ставлення до роботи, причини, що перешкоджають виконувати навчальну програму;
стимулювати активність та інтерес у вивченні науки; виявити обсяг,
глибину і якість сприйняття матеріалу, який вивчається; визначити недоліки і прогалини у знаннях та шляхи їх усунення;
виявити рівень опанування навичками самостійної роботи.
Таблиця 1. Шкала оцінювання навчальної діяльності здобувача вищої освіти
Оцінка за шкалою силабусу Кількість набраних балів Критерії оцінювання
A 90-100 ВІДМІННО – відмінне виконання лише з незначною кількістю помилок
B 82-89 ДУЖЕ ДОБРЕ – вище середнього рівня з кількома помилками
C 74-81 ДОБРЕ – в загальному правильна робота з певною кількістю значних помилок
D 64-73 ЗАДОВІЛЬНО – непогано, але зі значною кількістю недоліків
E 60-63 ДОСТАТНЬО – виконання задовольняє мінімальні критерії
Fx 35-59 НЕЗАДОВІЛЬНО – потрібно попрацювати перед тим, як перездати
F 0-34 НЕЗАДОВІЛЬНО – необхідна серйозна подальша робота,
Методичні вказівки (рекомендації̈) для викладачів, які проводять семінарські / практичні заняття
У сучасному вищому навчальному закладі семінарське є засобом розвитку у здобувачів вищої освіти культури наукового мислення, а також призначений для поглибленого вивчення дисципліни, оволодіння методикою наукового пізнання.
Семінарське заняття являє собою групове заняття, яке проводиться під керівництвом викладача, як правило, після прочитаної лекції з відповідної теми курсу і самостійної підготовки слухачів групи. Це форма навчального заняття, при якій викладач організує дискусію навколо попередньо визначених тем, до котрих здобувачі вищої освіти готують тези виступів на підставі індивідуально виконаних завдань (рефератів).
Семінарські заняття проводяться згідно з розкладами навчальних занять з тем, що вказані в робочих навчальних програмах і планах семінарських занять. Тривалість семінарського заняття може бути як двох- так і чотирьохгодинна (одна чи дві пари).
Семінарське заняття – це завжди безпосереднє контактування з слухачами, встановлення довірливих відносин, продуктивне наукове спілкування. Викладачі формуючи атмосферу творчої роботи, орієнтують здобувачів вищої освіти на виступи за характером оцінки, дискусії, співвідносячи їх із простим викладом вивчених та підготовлених тем, заслуховуванням рефератів.
Викладач дає установку на прослуховування або акцентує увагу здобувачів вищої освіти на оцінці та обговоренні, залежно від тематики та ситуації. Враховуючи все це, викладач керує дискусією та розподілом ролей.
Основними завданнями семінарського заняття є:
- розвивати пізнавальну активність і самодіяльність, уміння творчо застосовувати матеріал лекцій;
- поглиблювати і закріплювати знання, отримані в процесі вивчення предмету;
- сприяти розвитку творчого мислення, вміння логічно висловлювати і аргументувати свої думки, слухати один одного, продуктивно критикувати.
Семінарські заняття виступають також засобом перевірки розвитку і закріплення навичок самостійної роботи, що є однією з найважливіших форм навчальної роботи здобувачів вищої освіти та сприяють вихованню ініціативи, активності, самостійності в роботі, привчають систематичному, планомірному засвоєнню навчального матеріалу, монографічної та іншої літератури, законодавчих і відомчих актів.
Крім організаційних моментів, важливу роль відіграє методика проведення семінарських занять. Основними методами проведення є розповідь викладача (вступне і заключне слово) і здобувачів вищої освіти, а також бесіда. Звичайно, всі вони використовуються не ізольовано, а в єдності.
Основною складовою частиною більшості семінарських занять є виступи здобувачів вищої освіти. Ці виступи можуть бути у вигляді розповіді (інколи включають елементи лекції), ілюстрації і демонстрації. Після виступу здобувача вищої освітирозгортається бесіда, в якій бере участь як доповідач, так викладач і слухачі.
Під час проведення семінарських занять викладач:
повторює і закріплює знання здобувачів вищої освіти;
демонструє неоднозначність підходів до вирішення теоретичних проблем;
готує до застосування теоретичних відомостей на практиці;
контролює засвоєння матеріалу.
Семінарське заняття є концентрованим проміжним підсумком всієї навчальної роботи на кафедрах.
Під час проведення семінарського заняття слід виділяти і тримати під увагою такі основні компоненти:
вступне слово викладача (визначається основна мета семінарського заняття; місце, що займають питання даного семінарського заняття в курсі, який вивчається; головні питання семінарського заняття; методичні рекомендації щодо виступу слухачів з даної тематики);
обговорювання питань семінарського заняття (використання обґрунтованих міркувань здобувачів вищої освіти з приводу виступів учасників семінарського заняття, запитань, які виникають у здобувачів вищої освіти, організація дискусії, корегування її в межах запланованої теми, короткий висновок після кожного питання);
заключне слово (реалізація мети семінарського заняття, конструктивний аналіз усіх виступів та відповідей, стимуляція активності здобувачів вищої освіти).
Здобувачі вищої освіти під час семінару можуть виступати з рефератами. Кожний доповідач повинен викласти зміст реферату усно за 10-15 хв. Слухачі та викладач ставлять запитання, а виступаючі на них відповідають. Подальший перебіг семінарського заняття передбачає виступи слухачів, які зобов'язані висловити свою думку про реферат, про виступи товаришів, викласти суть однієї з проблем, винесених на розгляд на семінарське заняття.
В кінці заняття викладач підводить підсумки, дає оцінку виступів (якщо цього не було зроблено при обговоренні кожного питання) та настанови щодо підготовки до наступних занять.
Отже, хід семінарського заняття та його структура за традиційною методикою викладання може визначатися наступним чином:
Вступ: мотивація навчання, активізація опорних знань.
Оголошення теми і мети, порядку проведення.
Поступовий розгляд попередньо визначених питань у вигляді виступів, обговорення питання, рефератів, рецензій, відповідей, доповнень до них.
Підведення викладачем загального підсумку заняття.
Оголошення завдання, мотивація навчальної діяльності на майбутні заняття.
Крім того, можуть також проводитися заняття закріплення вмінь і навичок; перевірки знань, умінь і навичок; комбіноване заняття, що включає в себе набуття і відпрацювання практичних навичок:
ігрових (ділова гра, розігрування ролей, ігрове проектування);
неігрових (аналіз конкретних ситуацій, індивідуальний тренаж, імітаційні вправи).
Слід уникати стандартизації семінарських занять, більше урізноманітнювати їх, активізувати пізнавальну діяльність здобувачів вищої освіти як під час самостійної підготовки, так і на самих заняттях.
Типовими помилками при проведенні семінарських занять є:
Намагання викладача перетворити семінар на лекцію, демонстрацію власних знань і професійної компетенції при низькій активності слухачів.
Повне наслідування лекції, коли на семінарі відбувається буквально дослівний переказ сказаного лектором.
Перетворення виступу здобувачів вищої освіти на діалог «викладач – слухач» на фоні інертності аудиторії.
Відхід від зазначеної теми семінару, обговорення інших проблем.
Недотримання розподілу часу, відсутність пропорції часу при розгляді питань.
Що ж до проведення семінарських занять із використанням новітніх освітніх технологій, методів проблемного навчання, то це потребує, по-перше, свого окремого висвітлення, по-друге, значного досвіду роботи і педагогічної майстерності.
Додатки
Лабораторна робота № 10. Позовна давність.
Доповність наведену таблицю строків позовної давності власними прикладами можливих ситуацій та поясненнями
Переведення на співвласника прав та обов’язків покупця у разі порушення переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності 1 рік П. 3 ч. 2 ст. 258 ЦКУ, ч. 4 ст. 362 ЦКУ Можлива ситуація Пояснення згідно до норми статей ЦКУ
Виявлення недоліків купленого товару 1 рік з дня виявлення недоліків у межах гарантійного строку Ст. 681 ЦКУ 6 місяців з дня встановлення покупцем у належному порядку недоліків поставлених йому товарів Ч. 8 ст. 269 ЦКУ Перевезення вантажу, пошти 1 рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів) Ст. 925 ЦКУ Оскарження дій виконавця заповіту 1 рік Ст. 1293 ЦКУ Визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства або обману 5 років Ч. 3 ст. 258 ЦКУ Вимоги про застосування наслідків недійсного правочину, якщо її недійсність встановлена законом 10 років Ч. 4 ст. 258 ЦКУ
Підготовлено Доцент Костова
Переглянуто   
Додаток до навчальної (робочої навчальної) програми 2
ПЛАНИ ПРАКТИЧНИХ (СЕМІНАРСЬКИХ) ЗАНЯТЬ
Заняття № 11
Форма заняття:семінар
Тема. Цивільно- правово відповідальність-2год.
Мета вивчення
Здобуття здобувачем у процесі навчання не тільки теоретичних знань, а й певних навичок, вміння застосовувати ці знання в діяльності фахівця-юриста.
План практичного заняття № 11.
1.Поняття цивільної відповідальності
2. Види цивільно-правової відповідальності.
3.Підстави цивільно-правової відповідальності.
4.Цивільно-правова відповідальність малолітніх та неповнолітніх осіб.
5. Цивільно-правова відповідальність фізичної особи-підприємця.
6. Цивільно-правова відповідальність юридичних осіб.
Результати навчання
Після заняття здобувач вищої освіти буде (спроможний):
Ознайомитися з планами семінарських робіт в електроному вигляді для більш досконалого ознайомлення.
Може також ознайомитися з дидактичними матеріалами в електроному вигляді.
Література
1. Конституція України. Прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — №30. — Ст. 141.
2. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Голос Ук раїни. — 2003. — № 45–46.— 12 березня 2003 р.; № 47–48. — 13 берез ня 2003 р.

Питання заняття
1.Поняття, ознаки та функції цивільно-правової відповідальності.
2.Види цивільно-правової відповідальності.
3.Умови цивільно-правової відповідальності.
4.Протиправна поведінка.
5.Майнова шкода (збитки) та моральна шкода.
6.Причинний зв’язок між протиправною поведінкою та шкодою.
7.Вина як умова цивільно-правової відповідальності.
8.Цивільно-правова відповідальність незалежно від наявності вини.
9.Підстави звільнення від цивільно-правової відповідальності.

Завдання або кейси для поточного контролю знань і вмінь здобувачів вищої освіти
1 Завдання. Мосін попросив водія таксі відвезти його у м. Дергачі. Водій, посилаючись на серцевий напад, вийшов з машини до аптеки за медикаментами, залишивши ключ в замку запалювання. Скориставшись тим, що машина залишена без нагляду, Мосін сів за кермо, рушив з місця і скоїв наїзд на машину Гарківця, що стояла на узбіччі. Внаслідок наїзду таксомоторному парку та Гарківцю було заподіяно матеріальні збитки. Гарківець звернувся з позовом про стягнення з таксомоторного парку і Мосіна 6700 грн (вартість ремонту автомобіля). Міський  суд Київського району м. Харкова стягнув з Мосіна на користь Гарківця 6700 грн, звільнивши таксомоторний парк від матеріальної відповідальності. Не погодившись із рішенням суду, посилаючись на те, що шкоду повинен відшкодовувати власник джерела підвищеної небезпеки, Мосін оскаржив рішення суду.
Як слід вирішити цю справу? Який вид відповідальності тут має місце?
2 Завдання. За договором перевезення залізниця була зобов’язана доставити товариству з обмеженою відповідальністю “Одяг” (далі – ТОВ) три контейнери трикотажних виробів на суму 4000 грн. Через аварію частина вантажу вартістю 2000 грн стала непридатною до використання. Решта трикотажних виробів забруднилася, внаслідок чого вартість трикотажу склала 1000 грн. Залізниця претензію ТОВ задовольнила у сумі 3000 грн, а в частині стягнення неодержаного прибутку в сумі 2000 грн відхилила. У зв’язку з цим ТОВ, посилаючись на ст. 22 ЦК України та п.110 Статуту залізниць України, просило господарський суд стягнути з залізниці 2000 грн.
Чи підлягає позов ТОВ задоволенню? Визначте, в якому розмірі несе відповідальність залізниця за втрату, нестачу, псування та пошкодження вантажу.
3 Завдання.Харківське відділення акціонерної страхової компанії “Оранта” звернулося до суду з позовом до батьків Сашка (16 років) і Сергія (13 років) про відшкодування збитків. Позивач посилався на те, що внаслідок дій цих дітей, які розпалили вогонь у будівельному вагончику і спричинили пожежу, було пошкоджено і знищено майно осіб, які мешкають поруч. За договорами страхування потерпілим було виплачено у сукупності 20000 грн. У зв’язку з цим позивач просив зазначену суму стягнути з відповідачів. Рішенням суду з батьків Сашка та Сергія на користь позивача була стягнена солідарно зазначена сума позову.
Чи правильне рішення прийняв суд? 
4.Завдання.Орендодавець – Харківське представництво Фонду державного майна України звернулося до суду з вимогами до орендаря ТОВ “Світанок” про відшкодування збитків, які були завдані пожежею в орендованому складському приміщенні. До складу збитків було віднесено: суму, на яку зменшилася вартість складського приміщення; орендну плату за час проведення необхідного ремонту приміщення; вартість ремонту згідно із кошторисом; суму страхового відшкодування, яку отримав би орендодавець, якщо б орендар застрахував складське приміщення на користь орендодавця відповідно до умов договору.
Суд встановив наявність вини ТОВ “Світанок” у пожежі в складському приміщенні.
Які збитки підлягають відшкодуванню?
5.Завдання.Між товариством з обмеженою відповідальністю “Меблева фабрика “Мрія” (далі – ТОВ) та акціонерним товариством “Готель “Будапешт” (далі – АТ) 3 січня 2004 р. було укладено договір поставки партії меблів загальною вартістю 300 тис. грн. За прострочення виконання зобов’язання сторони передбачили в договорі відповідальність у формі неустойки в розмірі 0,5% суми боргу за кожен день прострочення. Згідно з умовами договору меблі були поставлені трьома рівними партіями, кожна на суму 100 тис. грн відповідно 1, 15, та 25 лютого 2005 р. У той же час покупець (АТ) повинен був сплатити вартість кожної партії протягом п’яти днів з моменту отримання меблів. Однак зобов’язання було виконано ним лише частково – 3 лютого на рахунок ТОВ надійшло 100 тис. грн, 18 лютого – 100 тис. грн, решту суму боргу АТ не сплатив.
4 березня 2006 р. ТОВ звернулося до господарського суду з позовом про стягнення заборгованості з АТ в сумі 118 500 грн, а саме: 100 тис. грн основного боргу, 18 500 грн пені. Позивач також вимагав відшкодування інфляційних збитків. Відповідач проти позову в частині стягнення пені заперечував, посилаючись на те, що не зміг своєчасно розрахуватися з боржником внаслідок значного зменшення кількості клієнтів, відсутності запланованих дотацій з місцевого бюджету, скрутного фінансового становища. Тому він вважав, що прострочення сталося не з його вини. Крім того, відповідач просив суд у стягненні пені відмовити, оскільки позивач пропустив встановлений ст. 258 ЦК строк позовної давності.
Яке рішення повинен прийняти господарський суд?
6.Завдання.Банк “Південно-західний” (далі – банк) та товариство з обмеженою відповідальністю “Тувілея” (далі – ТОВ)  уклали договір 22 березня 2004 р. про надання ТОВ кредиту в сумі 42 000 грн строком на шість місяців за умови сплати 37% річних за користування кредитом. За прострочення повернення кредиту та відсотків за його користування встановлювалася пеня в розмірі 1% за кожен день прострочення. Незважаючи на те, що згідно з умовами договору кредитні ресурси повинні бути надані ТОВ у день його укладення, сума кредиту була перерахована позичальнику лише 10 квітня. При цьому банк послався на відсутність вільних кредитних коштів внаслідок неповернення кредитів іншими боржниками. Тоді ТОВ звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з банку збитків в сумі 150 000 грн, оскільки внаслідок несвоєчасного надання коштів вимушено було сплатити 12 000 грн пені іншим кредиторам та взяти в іншому банку кредит під підвищений відсоток. Крім того, ТОВ просило стягнути кошти за заподіяну моральну шкоду.
Банк просив суд зменшити розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, наполовину, врахувавши при цьому його складне фінансове становище і заперечував проти компенсації моральної шкоди, мотивуючи це тим, що, по-перше, юридична особа не може страждати і тому їй моральної шкоди не може бути завдано. По-друге, із договірних зобов’язань не випливає обов’язок компенсації моральної шкоди. Це можливо лише у недоговірних зобов’язаннях.
Чи підлягає позов задоволенню?
Критерії оцінювання під час поточного контролю
Об’єктом оцінювання навчальних досягнень здобувачів вищої освіти є знання, вміння та навички, його інформаційна, соціальна, комунікативна компетентність. Оцінюватися може виконання будь-яких навчальних завдань, під час роботи над якими здобувачі вищої освіти демонструють власне аналітичне мислення: розгорнуті і стислі усні відповіді, письмові роботи, доповіді, реферати, участь в дискусіях тощо.
При визначенні навчальних досягнень студентів аналізу підлягають: характеристики відповіді здобувача вищої освіти: елементарна, фрагментарна, неповна, повна, логічна, доказова, обґрунтована, творча; якість знань, правильність, повнота, осмисленість, глибина, гнучкість, дієвість, системність, узагальненість, міцність; ступінь сформованості загально навчальних та предметних умінь і навичок; рівень оволодіння розумовими операціями: вміння аналізувати, синтезувати, порівнювати, абстрагувати, узагальнювати, робити висновки тощо; досвід творчої діяльності (вміння виявляти проблеми, формулювати гіпотези, розв’язувати проблеми); самостійність оцінних суджень.
Поточний контроль знаньє невід’ємною частиною всього навчального процесу і засобом виявлення ступеню засвоєння здобувачем вищої освіти програмного матеріалу.
Поточний контроль роботи повинен:
допомагати здобувачеві вищої освіти в організації його роботи;
привчати до систематичного опрацювання матеріалу і підготовки до сприйняття наступних тем з програми дисципліни;
виявити ступінь відповідальності здобувача вищої освіти та його ставлення до роботи, причини, що перешкоджають виконувати навчальну програму;
стимулювати активність та інтерес у вивченні науки; виявити обсяг,
глибину і якість сприйняття матеріалу, який вивчається; визначити недоліки і прогалини у знаннях та шляхи їх усунення;
виявити рівень опанування навичками самостійної роботи.
Таблиця 1. Шкала оцінювання навчальної діяльності здобувача вищої освіти
Оцінка за шкалою силабусу Кількість набраних балів Критерії оцінювання
A 90-100 ВІДМІННО – відмінне виконання лише з незначною кількістю помилок
B 82-89 ДУЖЕ ДОБРЕ – вище середнього рівня з кількома помилками
C 74-81 ДОБРЕ – в загальному правильна робота з певною кількістю значних помилок
D 64-73 ЗАДОВІЛЬНО – непогано, але зі значною кількістю недоліків
E 60-63 ДОСТАТНЬО – виконання задовольняє мінімальні критерії
Fx 35-59 НЕЗАДОВІЛЬНО – потрібно попрацювати перед тим, як перездати
F 0-34 НЕЗАДОВІЛЬНО – необхідна серйозна подальша робота,
Методичні вказівки (рекомендації̈) для викладачів, які проводять семінарські / практичні заняття
У сучасному вищому навчальному закладі семінарське є засобом розвитку у здобувачів вищої освіти культури наукового мислення, а також призначений для поглибленого вивчення дисципліни, оволодіння методикою наукового пізнання.
Семінарське заняття являє собою групове заняття, яке проводиться під керівництвом викладача, як правило, після прочитаної лекції з відповідної теми курсу і самостійної підготовки слухачів групи. Це форма навчального заняття, при якій викладач організує дискусію навколо попередньо визначених тем, до котрих здобувачі вищої освіти готують тези виступів на підставі індивідуально виконаних завдань (рефератів).
Семінарські заняття проводяться згідно з розкладами навчальних занять з тем, що вказані в робочих навчальних програмах і планах семінарських занять. Тривалість семінарського заняття може бути як двох- так і чотирьохгодинна (одна чи дві пари).
Семінарське заняття – це завжди безпосереднє контактування з слухачами, встановлення довірливих відносин, продуктивне наукове спілкування. Викладачі формуючи атмосферу творчої роботи, орієнтують здобувачів вищої освіти на виступи за характером оцінки, дискусії, співвідносячи їх із простим викладом вивчених та підготовлених тем, заслуховуванням рефератів.
Викладач дає установку на прослуховування або акцентує увагу здобувачів вищої освіти на оцінці та обговоренні, залежно від тематики та ситуації. Враховуючи все це, викладач керує дискусією та розподілом ролей.
Основними завданнями семінарського заняття є:
- розвивати пізнавальну активність і самодіяльність, уміння творчо застосовувати матеріал лекцій;
- поглиблювати і закріплювати знання, отримані в процесі вивчення предмету;
- сприяти розвитку творчого мислення, вміння логічно висловлювати і аргументувати свої думки, слухати один одного, продуктивно критикувати.
Семінарські заняття виступають також засобом перевірки розвитку і закріплення навичок самостійної роботи, що є однією з найважливіших форм навчальної роботи здобувачів вищої освіти та сприяють вихованню ініціативи, активності, самостійності в роботі, привчають систематичному, планомірному засвоєнню навчального матеріалу, монографічної та іншої літератури, законодавчих і відомчих актів.
Крім організаційних моментів, важливу роль відіграє методика проведення семінарських занять. Основними методами проведення є розповідь викладача (вступне і заключне слово) і здобувачів вищої освіти, а також бесіда. Звичайно, всі вони використовуються не ізольовано, а в єдності.
Основною складовою частиною більшості семінарських занять є виступи здобувачів вищої освіти. Ці виступи можуть бути у вигляді розповіді (інколи включають елементи лекції), ілюстрації і демонстрації. Після виступу здобувача вищої освітирозгортається бесіда, в якій бере участь як доповідач, так викладач і слухачі.
Під час проведення семінарських занять викладач:
повторює і закріплює знання здобувачів вищої освіти;
демонструє неоднозначність підходів до вирішення теоретичних проблем;
готує до застосування теоретичних відомостей на практиці;
контролює засвоєння матеріалу.
Семінарське заняття є концентрованим проміжним підсумком всієї навчальної роботи на кафедрах.
Під час проведення семінарського заняття слід виділяти і тримати під увагою такі основні компоненти:
вступне слово викладача (визначається основна мета семінарського заняття; місце, що займають питання даного семінарського заняття в курсі, який вивчається; головні питання семінарського заняття; методичні рекомендації щодо виступу слухачів з даної тематики);
обговорювання питань семінарського заняття (використання обґрунтованих міркувань здобувачів вищої освіти з приводу виступів учасників семінарського заняття, запитань, які виникають у здобувачів вищої освіти, організація дискусії, корегування її в межах запланованої теми, короткий висновок після кожного питання);
заключне слово (реалізація мети семінарського заняття, конструктивний аналіз усіх виступів та відповідей, стимуляція активності здобувачів вищої освіти).
Здобувачі вищої освіти під час семінару можуть виступати з рефератами. Кожний доповідач повинен викласти зміст реферату усно за 10-15 хв. Слухачі та викладач ставлять запитання, а виступаючі на них відповідають. Подальший перебіг семінарського заняття передбачає виступи слухачів, які зобов'язані висловити свою думку про реферат, про виступи товаришів, викласти суть однієї з проблем, винесених на розгляд на семінарське заняття.
В кінці заняття викладач підводить підсумки, дає оцінку виступів (якщо цього не було зроблено при обговоренні кожного питання) та настанови щодо підготовки до наступних занять.
Отже, хід семінарського заняття та його структура за традиційною методикою викладання може визначатися наступним чином:
Вступ: мотивація навчання, активізація опорних знань.
Оголошення теми і мети, порядку проведення.
Поступовий розгляд попередньо визначених питань у вигляді виступів, обговорення питання, рефератів, рецензій, відповідей, доповнень до них.
Підведення викладачем загального підсумку заняття.
Оголошення завдання, мотивація навчальної діяльності на майбутні заняття.
Крім того, можуть також проводитися заняття закріплення вмінь і навичок; перевірки знань, умінь і навичок; комбіноване заняття, що включає в себе набуття і відпрацювання практичних навичок:
ігрових (ділова гра, розігрування ролей, ігрове проектування);
неігрових (аналіз конкретних ситуацій, індивідуальний тренаж, імітаційні вправи).
Слід уникати стандартизації семінарських занять, більше урізноманітнювати їх, активізувати пізнавальну діяльність здобувачів вищої освіти як під час самостійної підготовки, так і на самих заняттях.
Типовими помилками при проведенні семінарських занять є:
Намагання викладача перетворити семінар на лекцію, демонстрацію власних знань і професійної компетенції при низькій активності слухачів.
Повне наслідування лекції, коли на семінарі відбувається буквально дослівний переказ сказаного лектором.
Перетворення виступу здобувачів вищої освіти на діалог «викладач – слухач» на фоні інертності аудиторії.
Відхід від зазначеної теми семінару, обговорення інших проблем.
Недотримання розподілу часу, відсутність пропорції часу при розгляді питань.
Що ж до проведення семінарських занять із використанням новітніх освітніх технологій, методів проблемного навчання, то це потребує, по-перше, свого окремого висвітлення, по-друге, значного досвіду роботи і педагогічної майстерності.
Додатки
Лабораторна робота № 11.Цивільно- правово відповідальність
1. Виявте особливості відповідальності за шкоду, нанесену в умовах необхідної оборони та крайньої необхідності. Дайте характеристику обставинам, які виключають протиправність дій особи спричинивши шкоду.
2. Які обставини обумовлюють право на відшкодування шкоди, нанесеної громадянину протизаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури, суду?
3. Проведіть порівняльний аналіз умов відшкодування майнової та моральної шкоди.
4. Дайте письмову відповідь з посиланням на відповідні правові акти, на наступні запитання: • Які обставини є підставою для безумовного звільнення власника джерела підвищеної небезпеки від відповідальності за нанесену їм шкоду? • Які обставини є підставою зменшення розміру відповідальності власника джерела підвищеної небезпеки, але не звільнює його від відповідальності за нанесену їм шкоду? • Які обставини, в окремих випадках, можуть стати підставою для звільнення власника джерела підвищеної небезпеки так і для зменшення розміру його відповідальності? • Які підстави звільнення від відповідальності за шкоду нанесену зіткненням морських та повітряних суден? • Чи є наявність вини в діях продавця або виробника товарів (робіт, послуг) обов’язковою умовою виникнення зобов’язання з відшкодування шкоди?
Підготовлено Доцент Костова
Переглянуто ПЛАНИ ПРАКТИЧНИХ (СЕМІНАРСЬКИХ) ЗАНЯТЬ
Заняття № 12
Форма заняття:семінар
Тема. Особисті немайнові права фізичної особи -2год.
Мета вивчення
Здобуття здобувачем у процесі навчання не тільки теоретичних знань, а й певних навичок, вміння застосовувати ці знання в діяльності фахівця-юриста.
План практичного заняття № 12.
1.Поняття та правова природа особистих немайнових прав
2. Види та система особистих немайнових прав фізичної особи
3. Особисті немайнові права, що забезпечують фізіологічне (природне) існування фізичної особи4. Репродуктивні права фізичної особи
5. Право на свободу (свободу природного існування)
6. Право на особисту недоторканність
7. Особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи
8. Право на ім'я фізичної особи та пов'язані з ним засоби індивідуалізації фізичної особи
9. Захист особистих немайнових прав фізичних осібРезультати навчання
Після заняття здобувач вищої освіти буде (спроможний):
Ознайомитися з планами семінарських робіт в електроному вигляді для більш досконалого ознайомлення.
Може також ознайомитися з дидактичними матеріалами в електроному вигляді.
Література
1. Конституція України. Прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — №30. — Ст. 141.
2. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Голос Ук раїни. — 2003. — № 45–46.— 12 березня 2003 р.; № 47–48. — 13 берез ня 2003 р.

Питання заняття

1.Поняття особистого немайнового права.
2.Особисті немайнові права, що забезпечують природне існування фізичної особи.
3.Особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи.
4.Рівність особистих немайнових прав фізичних осіб.
5.Обмеження особистих немайнових прав. Здійснення та захист особистих немайнових прав.
Завдання або кейси для поточного контролю знань і вмінь здобувачів вищої освіти

1.ЗавданняУ журналі “Полум’я війни” була опублікована стаття про період репресій 30-х років, в якій зазначалося, що колишній член комуністичної партії Гопанчук збирав інформацію, яка потім була підставою для фабрикації незаконних вироків. До редакції газети звернувся син Гопанчука з вимогою опублікувати спростування цих відомостей тому що, на його думку, батько був скоріше жертвою, ніж катом. В 1939 р. Гопанчук був заарештований та звинувачений у змові по підготовці вибуху Кремля, а потім розстріляний. Після закінчення війни Гопанчук був реабілітований. Редакція журналу відмовилася спростувати інформацію на тій підставі, що син Гопанчука не надав доказів того, що опублікована інформація не відповідає дійсності. У той же час автор статті мав докази цієї інформації. Гопанчук був реабілітований у зв’язку з непричетністю до інкримінованої йому дії, а не за відсутністю тих фактів, що зафіксовані в публікації. Син Гопанчука звернувся з позовом до суду.
Яке рішення повинен винести суд?
2.Завдання. Москаленко, який мешкав неподалік від Акціонерного товариства “Хімпром” (далі – АТ), що виготовляло пральні засоби, звернувся до санітарно-епідеміологічної станції з заявою про проведення аналізу повітря поблизу його житла. Проведене дослідження встановило багатократне перевищення змісту шкідливих хімічних речовин в повітрі поблизу будинку Москаленка, що могло викликати серцево-судинні захворювання, головний біль, підвищення артеріального тиску. Москаленко звернувся з позовом до суду з вимогою про закриття АТ та відшкодування заподіяної йому шкоди. Представник АТ проти цього заперечував, виходячи з того, що АТ є єдиним у регіоні товариством, що виготовляє засоби побутової хімії, тому його закриття неможливе. Що стосується забруднення довкілля, то представник АТ вказав, що вже розпочато реконструкцію АТ, заміну його обладнання на екологічно безпечне. На підставі цього представник АТ просив у позові відмовити.
Як повинно вирішити справу?
3.Завдання.У журналі “Господарочка” було надруковано рекламну об’яву товариства з обмеженою відповідальністю “Дари природи” (далі – ТОВ) про лікувальні властивості крему для обличчя “Лілея”, який виготовлявся зі смоли тропічних дерев. Як вказувалося в об’яві, при застосуванні крему відсутні побічні ефекти та протипоказання. Комарова, прочитавши об’яву, придбала крем в магазині ТОВ, однак після його застосування в неї виникло подразнення шкіри обличчя, яке призвело до необхідності тривалого лікування в дерматологічній лікарні. За висновком проведеного спеціальною комісією обстеження, було встановлено, що подразнення шкіри обличчя виникло внаслідок застосування крему, який є несумісним з іншими видами косметичних засобів. До того ж, шкідливий вплив зазначеного крему збільшився ще й тому, що строк його придатності вже минув. Комарова звернулася до суду з позовом до редакції журналу з вимогою спростування інформації про лікувальні властивості крему та відсутність його побічних ефектів і про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок поширення цієї інформації; а також до АТ з вимогою про відшкодування шкоди за продаж товару неналежної якості та про відсутність повної інформації про продукцію АТ, зокрема крему “Лілея”.
Яке рішення повинен прийняти суд?
 
Критерії оцінювання під час поточного контролю
Об’єктом оцінювання навчальних досягнень здобувачів вищої освіти є знання, вміння та навички, його інформаційна, соціальна, комунікативна компетентність. Оцінюватися може виконання будь-яких навчальних завдань, під час роботи над якими здобувачі вищої освіти демонструють власне аналітичне мислення: розгорнуті і стислі усні відповіді, письмові роботи, доповіді, реферати, участь в дискусіях тощо.
При визначенні навчальних досягнень студентів аналізу підлягають: характеристики відповіді здобувача вищої освіти: елементарна, фрагментарна, неповна, повна, логічна, доказова, обґрунтована, творча; якість знань, правильність, повнота, осмисленість, глибина, гнучкість, дієвість, системність, узагальненість, міцність; ступінь сформованості загально навчальних та предметних умінь і навичок; рівень оволодіння розумовими операціями: вміння аналізувати, синтезувати, порівнювати, абстрагувати, узагальнювати, робити висновки тощо; досвід творчої діяльності (вміння виявляти проблеми, формулювати гіпотези, розв’язувати проблеми); самостійність оцінних суджень.
Поточний контроль знаньє невід’ємною частиною всього навчального процесу і засобом виявлення ступеню засвоєння здобувачем вищої освіти програмного матеріалу.
Поточний контроль роботи повинен:
допомагати здобувачеві вищої освіти в організації його роботи;
привчати до систематичного опрацювання матеріалу і підготовки до сприйняття наступних тем з програми дисципліни;
виявити ступінь відповідальності здобувача вищої освіти та його ставлення до роботи, причини, що перешкоджають виконувати навчальну програму;
стимулювати активність та інтерес у вивченні науки; виявити обсяг,
глибину і якість сприйняття матеріалу, який вивчається; визначити недоліки і прогалини у знаннях та шляхи їх усунення;
виявити рівень опанування навичками самостійної роботи.
Таблиця 1. Шкала оцінювання навчальної діяльності здобувача вищої освіти
Оцінка за шкалою силабусу Кількість набраних балів Критерії оцінювання
A 90-100 ВІДМІННО – відмінне виконання лише з незначною кількістю помилок
B 82-89 ДУЖЕ ДОБРЕ – вище середнього рівня з кількома помилками
C 74-81 ДОБРЕ – в загальному правильна робота з певною кількістю значних помилок
D 64-73 ЗАДОВІЛЬНО – непогано, але зі значною кількістю недоліків
E 60-63 ДОСТАТНЬО – виконання задовольняє мінімальні критерії
Fx 35-59 НЕЗАДОВІЛЬНО – потрібно попрацювати перед тим, як перездати
F 0-34 НЕЗАДОВІЛЬНО – необхідна серйозна подальша робота,
Методичні вказівки (рекомендації̈) для викладачів, які проводять семінарські / практичні заняття
У сучасному вищому навчальному закладі семінарське є засобом розвитку у здобувачів вищої освіти культури наукового мислення, а також призначений для поглибленого вивчення дисципліни, оволодіння методикою наукового пізнання.
Семінарське заняття являє собою групове заняття, яке проводиться під керівництвом викладача, як правило, після прочитаної лекції з відповідної теми курсу і самостійної підготовки слухачів групи. Це форма навчального заняття, при якій викладач організує дискусію навколо попередньо визначених тем, до котрих здобувачі вищої освіти готують тези виступів на підставі індивідуально виконаних завдань (рефератів).
Семінарські заняття проводяться згідно з розкладами навчальних занять з тем, що вказані в робочих навчальних програмах і планах семінарських занять. Тривалість семінарського заняття може бути як двох- так і чотирьохгодинна (одна чи дві пари).
Семінарське заняття – це завжди безпосереднє контактування з слухачами, встановлення довірливих відносин, продуктивне наукове спілкування. Викладачі формуючи атмосферу творчої роботи, орієнтують здобувачів вищої освіти на виступи за характером оцінки, дискусії, співвідносячи їх із простим викладом вивчених та підготовлених тем, заслуховуванням рефератів.
Викладач дає установку на прослуховування або акцентує увагу здобувачів вищої освіти на оцінці та обговоренні, залежно від тематики та ситуації. Враховуючи все це, викладач керує дискусією та розподілом ролей.
Основними завданнями семінарського заняття є:
- розвивати пізнавальну активність і самодіяльність, уміння творчо застосовувати матеріал лекцій;
- поглиблювати і закріплювати знання, отримані в процесі вивчення предмету;
- сприяти розвитку творчого мислення, вміння логічно висловлювати і аргументувати свої думки, слухати один одного, продуктивно критикувати.
Семінарські заняття виступають також засобом перевірки розвитку і закріплення навичок самостійної роботи, що є однією з найважливіших форм навчальної роботи здобувачів вищої освіти та сприяють вихованню ініціативи, активності, самостійності в роботі, привчають систематичному, планомірному засвоєнню навчального матеріалу, монографічної та іншої літератури, законодавчих і відомчих актів.
Крім організаційних моментів, важливу роль відіграє методика проведення семінарських занять. Основними методами проведення є розповідь викладача (вступне і заключне слово) і здобувачів вищої освіти, а також бесіда. Звичайно, всі вони використовуються не ізольовано, а в єдності.
Основною складовою частиною більшості семінарських занять є виступи здобувачів вищої освіти. Ці виступи можуть бути у вигляді розповіді (інколи включають елементи лекції), ілюстрації і демонстрації. Після виступу здобувача вищої освітирозгортається бесіда, в якій бере участь як доповідач, так викладач і слухачі.
Під час проведення семінарських занять викладач:
повторює і закріплює знання здобувачів вищої освіти;
демонструє неоднозначність підходів до вирішення теоретичних проблем;
готує до застосування теоретичних відомостей на практиці;
контролює засвоєння матеріалу.
Семінарське заняття є концентрованим проміжним підсумком всієї навчальної роботи на кафедрах.
Під час проведення семінарського заняття слід виділяти і тримати під увагою такі основні компоненти:
вступне слово викладача (визначається основна мета семінарського заняття; місце, що займають питання даного семінарського заняття в курсі, який вивчається; головні питання семінарського заняття; методичні рекомендації щодо виступу слухачів з даної тематики);
обговорювання питань семінарського заняття (використання обґрунтованих міркувань здобувачів вищої освіти з приводу виступів учасників семінарського заняття, запитань, які виникають у здобувачів вищої освіти, організація дискусії, корегування її в межах запланованої теми, короткий висновок після кожного питання);
заключне слово (реалізація мети семінарського заняття, конструктивний аналіз усіх виступів та відповідей, стимуляція активності здобувачів вищої освіти).
Здобувачі вищої освіти під час семінару можуть виступати з рефератами. Кожний доповідач повинен викласти зміст реферату усно за 10-15 хв. Слухачі та викладач ставлять запитання, а виступаючі на них відповідають. Подальший перебіг семінарського заняття передбачає виступи слухачів, які зобов'язані висловити свою думку про реферат, про виступи товаришів, викласти суть однієї з проблем, винесених на розгляд на семінарське заняття.
В кінці заняття викладач підводить підсумки, дає оцінку виступів (якщо цього не було зроблено при обговоренні кожного питання) та настанови щодо підготовки до наступних занять.
Отже, хід семінарського заняття та його структура за традиційною методикою викладання може визначатися наступним чином:
Вступ: мотивація навчання, активізація опорних знань.
Оголошення теми і мети, порядку проведення.
Поступовий розгляд попередньо визначених питань у вигляді виступів, обговорення питання, рефератів, рецензій, відповідей, доповнень до них.
Підведення викладачем загального підсумку заняття.
Оголошення завдання, мотивація навчальної діяльності на майбутні заняття.
Крім того, можуть також проводитися заняття закріплення вмінь і навичок; перевірки знань, умінь і навичок; комбіноване заняття, що включає в себе набуття і відпрацювання практичних навичок:
ігрових (ділова гра, розігрування ролей, ігрове проектування);
неігрових (аналіз конкретних ситуацій, індивідуальний тренаж, імітаційні вправи).
Слід уникати стандартизації семінарських занять, більше урізноманітнювати їх, активізувати пізнавальну діяльність здобувачів вищої освіти як під час самостійної підготовки, так і на самих заняттях.
Типовими помилками при проведенні семінарських занять є:
Намагання викладача перетворити семінар на лекцію, демонстрацію власних знань і професійної компетенції при низькій активності слухачів.
Повне наслідування лекції, коли на семінарі відбувається буквально дослівний переказ сказаного лектором.
Перетворення виступу здобувачів вищої освіти на діалог «викладач – слухач» на фоні інертності аудиторії.
Відхід від зазначеної теми семінару, обговорення інших проблем.
Недотримання розподілу часу, відсутність пропорції часу при розгляді питань.
Що ж до проведення семінарських занять із використанням новітніх освітніх технологій, методів проблемного навчання, то це потребує, по-перше, свого окремого висвітлення, по-друге, значного досвіду роботи і педагогічної майстерності.
Додатки
Лабораторна робота № 12 Особисті немайнові права фізичної особи
1. Розкрити спираючись на відповідні статті ЦК України поняття особистих немайнових прав юридичної особи (скласти конспект). У вигляді таблиці зобразити їх класифікацію.
2. Розробити покроковий алгоритм захист особистих немайнових прав представника інтелектуальної праці (наприклад, програміста) у випадку порушень, пов’язаних з професійною діяльністю особи.
При виконанні першого завдання необхідно звернути увагу на визначення особистих немайнових прав юридичних осіб, вивчити їх види та систему. При виконанні другого завдання необхідно звернути увагу на те, які права належать до особистих немайнових прав, особливу увагу звернути на статтю 273 ЦК України, у якій зазначенно, що діяльність фізичних та юридичних осіб не може порушувати особисті немайнові права.
Підготовлено Доцент Костова
Переглянуто ПЛАНИ ПРАКТИЧНИХ (СЕМІНАРСЬКИХ) ЗАНЯТЬ
Заняття № 13
Форма заняття:семінар
Тема. Загальні поняття права власності та інших речових прав-2год.
Мета вивчення
Здобуття здобувачем у процесі навчання не тільки теоретичних знань, а й певних навичок, вміння застосовувати ці знання в діяльності фахівця-юриста.
План практичного заняття № 13.
Поняття, ознаки та види речових прав.
Поняття і зміст права власності.
Здійснення права власності
Право державної власності
Способи набуття (підстави виникнення) права власності.
План практичного заняття № 13.
Припинення права власності.
Право комунальної власності
Право власності Українського народу
Непорушність права власності
Використання власником свого майна для здійсненняпідприємницької діяльності
Результати навчання
Після заняття здобувач вищої освіти буде (спроможний):
Ознайомитися з планами семінарських робіт в електроному вигляді для більш досконалого ознайомлення.
Може також ознайомитися з дидактичними матеріалами в електроному вигляді.
Література
1. Конституція України. Прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — №30. — Ст. 141.
2. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Голос Ук раїни. — 2003. — № 45–46.— 12 березня 2003 р.; № 47–48. — 13 берез ня 2003 р.

Питання заняття

1.Загальна характеристика речового права.
2.Види речових прав.
3.Право власності. Інші речові права.
4.Поняття права власності в об’єктивному і суб’єктивному розумінні.
5.Зміст права власності, здійснення права власності.
6.Непорушність права власності. Тягар утримання майна. Ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження майна.
7. Суб’єкти права власності
8. Підстави набуття права власності
9. Підстави припинення права власності

Завдання або кейси для поточного контролю знань і вмінь здобувачів вищої освіти

Завдання 1. Левченко звернувся до управління споживчого ринку м. Харкова зі скаргою на кафе “Фіалка”, розташованого поряд з будинком, в якому проживає у квартирі, що належить йому на праві приватної власності. Він зазначив, що діяльність відповідача порушує спокій мешканців будинку: гучна музика з кафе, що звучить до двох годин ночі, позбавляє можливості нормального відпочинку. Управління споживчого ринку попередило кафе “Фіалка”, що в разі продовження ним неправомірних дій йому буде заборонено здійснювати свою діяльність. Кафе “Фіалка” вважає свої права порушеними, оскільки воно як власник може на свій розсуд використовувати своє майно.
Розберіть доводи сторін. Вирішить справу. Чи змінилося б рішення у разі, якщо Левченко проживав у квартирі, що перебуває у комунальній власності за договором найму житла?
Завдання 2. Регіональне відділення Фонду державного майна в Харківській обл. провело аукціон з продажу об’єктів незавершеного будівництва і за його результатами уклало договір купівлі-продажу з товариством з обмеженою відповідальністю “Прометей” (далі – ТОВ). Оскільки фінансовий стан ТОВ погіршився і не дозволяв завершити будівництво, воно через деякий час вирішило продати придбаний об’єкт акціонерному товариству “Слобода” (далі – АТ). Після укладення договору купівлі-продажу покупець звернувся до міського бюро технічної інвентаризації (далі – БТІ) для оформлення права власності на об’єкт незавершеного будівництва. Йому було відмовлено в цьому, оскільки власником нерухомості, що підлягає реєстрації, воно стане тільки після завершення будівництва та введення в експлуатацію. АТ звернулося з позовом про оскарження дій БТІ, вважаючи, що таким чином порушені його права: в зв’язку з відсутністю документів,  що підтверджують його право власності, воно не може взяти в банку кредит під заставу об’єкта незавершеного будівництва та йому відмовлено у відведенні земельної ділянки. Одночасно позивач вимагав визнання за ним права власності на об’єкт незавершеного будівництва. Суд задовольнив позовні вимоги.
Чи вірно вчинив суд? Вирішить справу.
Завдання 3.У 1996 р. товариство з обмеженою відповідальністю “Поліпласт” (далі – ТОВ) придбало у акціонерного товариства “Червоний хімік” (далі – АТ) обладнання в робочому стані, що було змонтоване, налагоджене і знаходилося в будівлі на території продавця. У 2000 р. АТ звернулося з позовом до ТОВ про звільнення останнім будівлі. У суді АТ не надало документів, які б підтвердили його право власності на будівлю. За наданими сторонами документами суд встановив, що будівля у 30-х роках належала толевій артелі, після ліквідації якої будівлю було передано державному підприємству – заводу “Червоний хімік”. У 60-х роках будинок згорів і його відновлювали силами працівників заводу, але оскільки документи не були оформлені, він не значився на балансі заводу і тому при приватизації не увійшов до цілісного майнового комплексу АТ як правонаступника заводу “Червоний хімік”. На підставі наведеного в позові було відмовлено.
ТОВ звернулося до регіонального відділення Фонду державного майна України в Харківській обл. (далі – відділення) з пропозицією укласти договір оренди на будівлю, у чому йому було відмовлено, бо у відділення немає підстав вважати будинок державною власністю. Одночасно відділення звернулося до міського бюро БТІ  для взяття на облік будівлі як безхазяйної. Після спливу річного строку з дня взяття будівлі як безхазяйної нерухомої речі на облік управління комунального майна Харківського міськвиконкому звернулося до суду с заявою про передачу будівлі у комунальну власність. ТОВ брало участь у справі як третя особа і просило суд відмовити в передачі будівлі до комунальної власності, оскільки такими діями порушуються його права на набуття права власності на будівлю за набувальною давністю.
Як буде вирішено справу?
Завдання 4. За письмовим договором купiвлi-продажу Жукова продала, а Сімонова купила за 100 мiнiмальних заробітних плат житловий будинок. Оскiльки сарай, гараж та iншi будiвлi окремо в договорi не згадувалися, а передача їх покупцевi здiйснилася, Жукова через два роки звернулася до суду з позовом про стягнення з покупця додатково вартостi сараю (у розмiрi 10 мiнiмальних зарплат) і гаража (в розмiрi 20 мiнiмальних зарплат).
Чи пiдлягає  позов задоволенню?
 
Завдання 5. Мешканцю м. Харкова Авілову на правi приватної власностi належав будинок, який хотів придбати у нього за 16 тис. грн. Гаврющенко, мешканець м. Лозової. 5 травня 2006 р. Авілов і Гаврющенко засвiдчили договiр купiвлi-продажу будинку у нотарiальнiй конторi, здійснили його державну реєстрацію, і Гаврющенко передав Авілову 8 тис. грн, а решту грошей пообiцяв передати 20 травня 2006 р. у день переїзду в будинок для проживання.
У мiсцi розташування будинку 8 травня стався вибух газу в газомережi, i будинок повнiстю згорiв. Гаврющенко звернувся з позовом про витребування вiд Авілова 8 тис. грн. У свою чергу Авілов заявив зустрiчний позов до Гаврющенка з вимогою сплатити 8 тис. грн, вважаючи, що власником будинку став останнiй.
Як має бути вирішена ця справа? Як визначається момент переходу права власності до набувача за договором?
Завдання 6. У 2004 р. Онуфрієнко продав Кузнєцову житловий будинок. У 2006 р. комунальними службами Київського району м. Харкова до Онуфрієнка були пред’явлені позови про стягнення заборгованості по комунальних платежах за газ, електроенергію, опалення. Онуфрієнко заперечував проти задоволення позовів, посилаючись на те, що власником будинку з 2004 р. є Кузнєцов, який також просив суд відмовити в задоволенні позову, мотивуючи це тим, що будинок у 2005 р. згорів. Розглядаючи справу, суд встановив, що у БТІ відсутні відомості про знищення будинку, а його власником значиться Онуфрієнко.
Як слід вирішити справу?
Завдання 7.Мозоліна отримала у спадщину вiд свого батька зiбрання рiдкiсних картин художникiв ХVIII ст. Оскiльки квартиру батька необхiдно було звiльнити, Мозоліна перевезла картини до себе на дачу, де вони почали псуватися. Дiзнавшись про це, мiське управлiння культури (далі – управління) пред’явило Мозоліній розпорядження про забезпечення належного утримання картин, якi являли собою значну художню цiннiсть. Мозоліна пояснила, що неспроможна нi фiзично, нi матерiально здiйснювати ремонт i опалення дачi, а без цього неможливо забезпечити належне зберiгання картин. Тодi управлiння заявило позов про вiдiбрання картин у Мозоліної з виплатою їй вiдповiдної грошової компенсацiї. Мозоліна проти позову заперечувала, пояснюючи, що цi картини для неї – пам’ять про батька, який збирав їх усе життя. Вона просила допомогти їй вiдремонтувати дачу i погоджувалася в обумовленi днi надавати бажаючим доступ для огляду зiбрання картин.
Яке рiшення повинен винести суд?
Завдання 8.Пивоварову на праві приватної власності належав мікроавтобус. Навесні 2006 р., коли сталася повінь, працівники служби спасіння забрали в нього мікроавтобус для перевезення людей. Влітку цього ж року йому була перерахована вартість мікроавтобуса на його рахунок у банку. У вересні 2006 р. Пивоваров переконався на власні очі, що його мікроавтобус використовувався районною держадміністрацією, і звернувся до неї з вимогою про його повернення. Держадміністрація відмовила йому в цьому, пояснивши, що мікроавтобус було реквізовано і Пивоваров тепер не є його власником. Тоді останній звернувся до суду з позовом про вилучення та повернення йому мікроавтобуса, а також відшкодування збитків із урахуванням раніше перерахованої на його рахунок суми як відшкодування. На думку Пивоварова, мікроавтобус є його власністю, оскільки ніяких встановлених для реквізиції дій райдержадміністрація не провадила.
Розберіть доводи сторін.  Вирішить справу.
Критерії оцінювання під час поточного контролю
Об’єктом оцінювання навчальних досягнень здобувачів вищої освіти є знання, вміння та навички, його інформаційна, соціальна, комунікативна компетентність. Оцінюватися може виконання будь-яких навчальних завдань, під час роботи над якими здобувачі вищої освіти демонструють власне аналітичне мислення: розгорнуті і стислі усні відповіді, письмові роботи, доповіді, реферати, участь в дискусіях тощо.
При визначенні навчальних досягнень студентів аналізу підлягають: характеристики відповіді здобувача вищої освіти: елементарна, фрагментарна, неповна, повна, логічна, доказова, обґрунтована, творча; якість знань, правильність, повнота, осмисленість, глибина, гнучкість, дієвість, системність, узагальненість, міцність; ступінь сформованості загально навчальних та предметних умінь і навичок; рівень оволодіння розумовими операціями: вміння аналізувати, синтезувати, порівнювати, абстрагувати, узагальнювати, робити висновки тощо; досвід творчої діяльності (вміння виявляти проблеми, формулювати гіпотези, розв’язувати проблеми); самостійність оцінних суджень.
Поточний контроль знаньє невід’ємною частиною всього навчального процесу і засобом виявлення ступеню засвоєння здобувачем вищої освіти програмного матеріалу.
Поточний контроль роботи повинен:
допомагати здобувачеві вищої освіти в організації його роботи;
привчати до систематичного опрацювання матеріалу і підготовки до сприйняття наступних тем з програми дисципліни;
виявити ступінь відповідальності здобувача вищої освіти та його ставлення до роботи, причини, що перешкоджають виконувати навчальну програму;
стимулювати активність та інтерес у вивченні науки; виявити обсяг,
глибину і якість сприйняття матеріалу, який вивчається; визначити недоліки і прогалини у знаннях та шляхи їх усунення;
виявити рівень опанування навичками самостійної роботи.
Таблиця 1. Шкала оцінювання навчальної діяльності здобувача вищої освіти
Оцінка за шкалою силабусу Кількість набраних балів Критерії оцінювання
A 90-100 ВІДМІННО – відмінне виконання лише з незначною кількістю помилок
B 82-89 ДУЖЕ ДОБРЕ – вище середнього рівня з кількома помилками
C 74-81 ДОБРЕ – в загальному правильна робота з певною кількістю значних помилок
D 64-73 ЗАДОВІЛЬНО – непогано, але зі значною кількістю недоліків
E 60-63 ДОСТАТНЬО – виконання задовольняє мінімальні критерії
Fx 35-59 НЕЗАДОВІЛЬНО – потрібно попрацювати перед тим, як перездати
F 0-34 НЕЗАДОВІЛЬНО – необхідна серйозна подальша робота,
Методичні вказівки (рекомендації̈) для викладачів, які проводять семінарські / практичні заняття
У сучасному вищому навчальному закладі семінарське є засобом розвитку у здобувачів вищої освіти культури наукового мислення, а також призначений для поглибленого вивчення дисципліни, оволодіння методикою наукового пізнання.
Семінарське заняття являє собою групове заняття, яке проводиться під керівництвом викладача, як правило, після прочитаної лекції з відповідної теми курсу і самостійної підготовки слухачів групи. Це форма навчального заняття, при якій викладач організує дискусію навколо попередньо визначених тем, до котрих здобувачі вищої освіти готують тези виступів на підставі індивідуально виконаних завдань (рефератів).
Семінарські заняття проводяться згідно з розкладами навчальних занять з тем, що вказані в робочих навчальних програмах і планах семінарських занять. Тривалість семінарського заняття може бути як двох- так і чотирьохгодинна (одна чи дві пари).
Семінарське заняття – це завжди безпосереднє контактування з слухачами, встановлення довірливих відносин, продуктивне наукове спілкування. Викладачі формуючи атмосферу творчої роботи, орієнтують здобувачів вищої освіти на виступи за характером оцінки, дискусії, співвідносячи їх із простим викладом вивчених та підготовлених тем, заслуховуванням рефератів.
Викладач дає установку на прослуховування або акцентує увагу здобувачів вищої освіти на оцінці та обговоренні, залежно від тематики та ситуації. Враховуючи все це, викладач керує дискусією та розподілом ролей.
Основними завданнями семінарського заняття є:
- розвивати пізнавальну активність і самодіяльність, уміння творчо застосовувати матеріал лекцій;
- поглиблювати і закріплювати знання, отримані в процесі вивчення предмету;
- сприяти розвитку творчого мислення, вміння логічно висловлювати і аргументувати свої думки, слухати один одного, продуктивно критикувати.
Семінарські заняття виступають також засобом перевірки розвитку і закріплення навичок самостійної роботи, що є однією з найважливіших форм навчальної роботи здобувачів вищої освіти та сприяють вихованню ініціативи, активності, самостійності в роботі, привчають систематичному, планомірному засвоєнню навчального матеріалу, монографічної та іншої літератури, законодавчих і відомчих актів.
Крім організаційних моментів, важливу роль відіграє методика проведення семінарських занять. Основними методами проведення є розповідь викладача (вступне і заключне слово) і здобувачів вищої освіти, а також бесіда. Звичайно, всі вони використовуються не ізольовано, а в єдності.
Основною складовою частиною більшості семінарських занять є виступи здобувачів вищої освіти. Ці виступи можуть бути у вигляді розповіді (інколи включають елементи лекції), ілюстрації і демонстрації. Після виступу здобувача вищої освітирозгортається бесіда, в якій бере участь як доповідач, так викладач і слухачі.
Під час проведення семінарських занять викладач:
повторює і закріплює знання здобувачів вищої освіти;
демонструє неоднозначність підходів до вирішення теоретичних проблем;
готує до застосування теоретичних відомостей на практиці;
контролює засвоєння матеріалу.
Семінарське заняття є концентрованим проміжним підсумком всієї навчальної роботи на кафедрах.
Під час проведення семінарського заняття слід виділяти і тримати під увагою такі основні компоненти:
вступне слово викладача (визначається основна мета семінарського заняття; місце, що займають питання даного семінарського заняття в курсі, який вивчається; головні питання семінарського заняття; методичні рекомендації щодо виступу слухачів з даної тематики);
обговорювання питань семінарського заняття (використання обґрунтованих міркувань здобувачів вищої освіти з приводу виступів учасників семінарського заняття, запитань, які виникають у здобувачів вищої освіти, організація дискусії, корегування її в межах запланованої теми, короткий висновок після кожного питання);
заключне слово (реалізація мети семінарського заняття, конструктивний аналіз усіх виступів та відповідей, стимуляція активності здобувачів вищої освіти).
Здобувачі вищої освіти під час семінару можуть виступати з рефератами. Кожний доповідач повинен викласти зміст реферату усно за 10-15 хв. Слухачі та викладач ставлять запитання, а виступаючі на них відповідають. Подальший перебіг семінарського заняття передбачає виступи слухачів, які зобов'язані висловити свою думку про реферат, про виступи товаришів, викласти суть однієї з проблем, винесених на розгляд на семінарське заняття.
В кінці заняття викладач підводить підсумки, дає оцінку виступів (якщо цього не було зроблено при обговоренні кожного питання) та настанови щодо підготовки до наступних занять.
Отже, хід семінарського заняття та його структура за традиційною методикою викладання може визначатися наступним чином:
Вступ: мотивація навчання, активізація опорних знань.
Оголошення теми і мети, порядку проведення.
Поступовий розгляд попередньо визначених питань у вигляді виступів, обговорення питання, рефератів, рецензій, відповідей, доповнень до них.
Підведення викладачем загального підсумку заняття.
Оголошення завдання, мотивація навчальної діяльності на майбутні заняття.
Крім того, можуть також проводитися заняття закріплення вмінь і навичок; перевірки знань, умінь і навичок; комбіноване заняття, що включає в себе набуття і відпрацювання практичних навичок:
ігрових (ділова гра, розігрування ролей, ігрове проектування);
неігрових (аналіз конкретних ситуацій, індивідуальний тренаж, імітаційні вправи).
Слід уникати стандартизації семінарських занять, більше урізноманітнювати їх, активізувати пізнавальну діяльність здобувачів вищої освіти як під час самостійної підготовки, так і на самих заняттях.
Типовими помилками при проведенні семінарських занять є:
Намагання викладача перетворити семінар на лекцію, демонстрацію власних знань і професійної компетенції при низькій активності слухачів.
Повне наслідування лекції, коли на семінарі відбувається буквально дослівний переказ сказаного лектором.
Перетворення виступу здобувачів вищої освіти на діалог «викладач – слухач» на фоні інертності аудиторії.
Відхід від зазначеної теми семінару, обговорення інших проблем.
Недотримання розподілу часу, відсутність пропорції часу при розгляді питань.
Що ж до проведення семінарських занять із використанням новітніх освітніх технологій, методів проблемного навчання, то це потребує, по-перше, свого окремого висвітлення, по-друге, значного досвіду роботи і педагогічної майстерності.
Додатки
Лабораторна робота № 13. Загальні поняття права власності та інших речових прав.
1. Встановити способи і засоби захисту права власності та інших речових прав;
2. Визначити предмет і підстави пред'явлення віндикаційного (негаторного) позову;
3. Визначити підстави задоволення віндикаційного (негаторного) позову.
4. Скласти на основі завдань 1-3 короткий конспект.
При виконанні всіх поставлених завдань необхідно спиратись на Конституцію України та ЦК України.
Підготовлено Доцент Костова
Переглянуто
ПЛАНИ ПРАКТИЧНИХ (СЕМІНАРСЬКИХ) ЗАНЯТЬ
Заняття № 14
Форма заняття:семінар
Тема. Речові права на чуже майно-1год.
Мета вивчення
Здобуття здобувачем у процесі навчання не тільки теоретичних знань, а й певних навичок, вміння застосовувати ці знання в діяльності фахівця-юриста.
План практичного заняття № 14.
1.Речові права на чуже майно.
2.Загальна характеристика прав на чужі речі.
3.Сервітути. Поняття та види
4.Емфітевзис
5.Суперфіцій
6.Поняття іпотеки як права на чужі речі
План практичного заняття № 14.
Суб'єкти права володіння чужим майном
Виникнення права володіння
Припинення права володіння
Обов'язок недобросовісного володільця негайно повернути майно особі, яка має на нього правовласності чи інше право або яка є добросовісним володільцем
Право членів сім'ї власника житла на користуванняцим житлом
Результати навчання
Після заняття здобувач вищої освіти буде (спроможний):
Ознайомитися з планами семінарських робіт в електроному вигляді для більш досконалого ознайомлення.
Може також ознайомитися з дидактичними матеріалами в електроному вигляді.
Література
1. Конституція України. Прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — №30. — Ст. 141.
2. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Голос Ук раїни. — 2003. — № 45–46.— 12 березня 2003 р.; № 47–48. — 13 берез ня 2003 р.

Питання заняття

Речові права на чуже майно. Загальна характеристика прав на чужі речі.
Сервітути. Поняття та види
Емфітевзис
Суперфіцій
Володіння та право володіння.
Поняття іпотеки як права на чужі речі
Похідні речові права (право господарського відання, право оперативного управління, право оперативного використання майна)
Захист прав на чужі речі.
Завдання або кейси для поточного контролю знань і вмінь здобувачів вищої освіти

Завдання 1.У червні 1993 р. Б. звернулася з позовом до Білоцерківської ветбаклабораторії про визнання незаконною відмови в приватизації займаної нею та належної відповідачеві квартири №1 в буд.№ 7 по вул. Щорса в м. Біла Церква, посилаючись на те, що всупереч Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» відповідач відмовляє в приватизації згаданої квартири. При розгляді справи по суті представник відповідача вказував на те, що будинок №7 по вул. Щорса будувався як одне з виробничих приміщень Білоцерківської ветбаклабораторії і в передбаченому законом порядку до житлового фонду не зарахувався, земельна ділянка за цим будинком як житловим не закріплювалась. Сама квартира не забезпечена необхідними господарськими спорудами, а вхід до неї здійснюється через територію ветбаклабораторії. Крім того, позов був заявлений, і спір вирішувався судом щодо приватизації квартири № 1 в буд. № 7. Згідно ж із копією ордера від 5 вересня 1986 р. Б. надана квартира № 2 згаданого будинку, а в заяві про приватизацію Б. взагалі не вказала номер квартири. Як слід вирішити справу?
Завдання 2. У травні 2004 р. Єлісеєва О.Н. звернулася з позовом до Фурсенко Петра про визнання права власності на автомобіль. Позивачка послалась на те, що з 1998 р. перебувала в зареєстрованому шлюбі з Н. (батьком відповідача), якому в жовтні 1999 p., як інваліду ВВВ I групи, був виділений безоплатно автомобіль «Запорожець». 2 грудня 2004 p. Н. помер. Як член сім’ї покійного, вона має право на автомобіль. Однак ним заволодів відповідач, чим порушуються її права. З матеріалів справи видно, що автомобіль ЗАЗ 968М був наданий Н. з урахуванням і того, що відповідач (його син Микола, як член сім’ї, міг постійно здійснювати керування автомо білем для обслуговування батька. На його ім“я і був виданий технічний паспорт). Заперечуючи проти позову, Микола посилався на те, що на час отримання батьком автомобіля і в наступному він не припиняла з ним сімейних стосунків. Хоча він і прописався до позивачки, але продовжував фактично проживати із його сім’єю, вів спільне господарство. Його дружина здійснювала за ним догляд, а він постійно обслуговував автомобіль. Як слід вирішити справу?
Критерії оцінювання під час поточного контролю
Об’єктом оцінювання навчальних досягнень здобувачів вищої освіти є знання, вміння та навички, його інформаційна, соціальна, комунікативна компетентність. Оцінюватися може виконання будь-яких навчальних завдань, під час роботи над якими здобувачі вищої освіти демонструють власне аналітичне мислення: розгорнуті і стислі усні відповіді, письмові роботи, доповіді, реферати, участь в дискусіях тощо.
При визначенні навчальних досягнень студентів аналізу підлягають: характеристики відповіді здобувача вищої освіти: елементарна, фрагментарна, неповна, повна, логічна, доказова, обґрунтована, творча; якість знань, правильність, повнота, осмисленість, глибина, гнучкість, дієвість, системність, узагальненість, міцність; ступінь сформованості загально навчальних та предметних умінь і навичок; рівень оволодіння розумовими операціями: вміння аналізувати, синтезувати, порівнювати, абстрагувати, узагальнювати, робити висновки тощо; досвід творчої діяльності (вміння виявляти проблеми, формулювати гіпотези, розв’язувати проблеми); самостійність оцінних суджень.
Поточний контроль знаньє невід’ємною частиною всього навчального процесу і засобом виявлення ступеню засвоєння здобувачем вищої освіти програмного матеріалу.
Поточний контроль роботи повинен:
допомагати здобувачеві вищої освіти в організації його роботи;
привчати до систематичного опрацювання матеріалу і підготовки до сприйняття наступних тем з програми дисципліни;
виявити ступінь відповідальності здобувача вищої освіти та його ставлення до роботи, причини, що перешкоджають виконувати навчальну програму;
стимулювати активність та інтерес у вивченні науки; виявити обсяг,
глибину і якість сприйняття матеріалу, який вивчається; визначити недоліки і прогалини у знаннях та шляхи їх усунення;
виявити рівень опанування навичками самостійної роботи.
Таблиця 1. Шкала оцінювання навчальної діяльності здобувача вищої освіти
Оцінка за шкалою силабусу Кількість набраних балів Критерії оцінювання
A 90-100 ВІДМІННО – відмінне виконання лише з незначною кількістю помилок
B 82-89 ДУЖЕ ДОБРЕ – вище середнього рівня з кількома помилками
C 74-81 ДОБРЕ – в загальному правильна робота з певною кількістю значних помилок
D 64-73 ЗАДОВІЛЬНО – непогано, але зі значною кількістю недоліків
E 60-63 ДОСТАТНЬО – виконання задовольняє мінімальні критерії
Fx 35-59 НЕЗАДОВІЛЬНО – потрібно попрацювати перед тим, як перездати
F 0-34 НЕЗАДОВІЛЬНО – необхідна серйозна подальша робота,
Методичні вказівки (рекомендації̈) для викладачів, які проводять семінарські / практичні заняття
У сучасному вищому навчальному закладі семінарське є засобом розвитку у здобувачів вищої освіти культури наукового мислення, а також призначений для поглибленого вивчення дисципліни, оволодіння методикою наукового пізнання.
Семінарське заняття являє собою групове заняття, яке проводиться під керівництвом викладача, як правило, після прочитаної лекції з відповідної теми курсу і самостійної підготовки слухачів групи. Це форма навчального заняття, при якій викладач організує дискусію навколо попередньо визначених тем, до котрих здобувачі вищої освіти готують тези виступів на підставі індивідуально виконаних завдань (рефератів).
Семінарські заняття проводяться згідно з розкладами навчальних занять з тем, що вказані в робочих навчальних програмах і планах семінарських занять. Тривалість семінарського заняття може бути як двох- так і чотирьохгодинна (одна чи дві пари).
Семінарське заняття – це завжди безпосереднє контактування з слухачами, встановлення довірливих відносин, продуктивне наукове спілкування. Викладачі формуючи атмосферу творчої роботи, орієнтують здобувачів вищої освіти на виступи за характером оцінки, дискусії, співвідносячи їх із простим викладом вивчених та підготовлених тем, заслуховуванням рефератів.
Викладач дає установку на прослуховування або акцентує увагу здобувачів вищої освіти на оцінці та обговоренні, залежно від тематики та ситуації. Враховуючи все це, викладач керує дискусією та розподілом ролей.
Основними завданнями семінарського заняття є:
- розвивати пізнавальну активність і самодіяльність, уміння творчо застосовувати матеріал лекцій;
- поглиблювати і закріплювати знання, отримані в процесі вивчення предмету;
- сприяти розвитку творчого мислення, вміння логічно висловлювати і аргументувати свої думки, слухати один одного, продуктивно критикувати.
Семінарські заняття виступають також засобом перевірки розвитку і закріплення навичок самостійної роботи, що є однією з найважливіших форм навчальної роботи здобувачів вищої освіти та сприяють вихованню ініціативи, активності, самостійності в роботі, привчають систематичному, планомірному засвоєнню навчального матеріалу, монографічної та іншої літератури, законодавчих і відомчих актів.
Крім організаційних моментів, важливу роль відіграє методика проведення семінарських занять. Основними методами проведення є розповідь викладача (вступне і заключне слово) і здобувачів вищої освіти, а також бесіда. Звичайно, всі вони використовуються не ізольовано, а в єдності.
Основною складовою частиною більшості семінарських занять є виступи здобувачів вищої освіти. Ці виступи можуть бути у вигляді розповіді (інколи включають елементи лекції), ілюстрації і демонстрації. Після виступу здобувача вищої освітирозгортається бесіда, в якій бере участь як доповідач, так викладач і слухачі.
Під час проведення семінарських занять викладач:
повторює і закріплює знання здобувачів вищої освіти;
демонструє неоднозначність підходів до вирішення теоретичних проблем;
готує до застосування теоретичних відомостей на практиці;
контролює засвоєння матеріалу.
Семінарське заняття є концентрованим проміжним підсумком всієї навчальної роботи на кафедрах.
Під час проведення семінарського заняття слід виділяти і тримати під увагою такі основні компоненти:
вступне слово викладача (визначається основна мета семінарського заняття; місце, що займають питання даного семінарського заняття в курсі, який вивчається; головні питання семінарського заняття; методичні рекомендації щодо виступу слухачів з даної тематики);
обговорювання питань семінарського заняття (використання обґрунтованих міркувань здобувачів вищої освіти з приводу виступів учасників семінарського заняття, запитань, які виникають у здобувачів вищої освіти, організація дискусії, корегування її в межах запланованої теми, короткий висновок після кожного питання);
заключне слово (реалізація мети семінарського заняття, конструктивний аналіз усіх виступів та відповідей, стимуляція активності здобувачів вищої освіти).
Здобувачі вищої освіти під час семінару можуть виступати з рефератами. Кожний доповідач повинен викласти зміст реферату усно за 10-15 хв. Слухачі та викладач ставлять запитання, а виступаючі на них відповідають. Подальший перебіг семінарського заняття передбачає виступи слухачів, які зобов'язані висловити свою думку про реферат, про виступи товаришів, викласти суть однієї з проблем, винесених на розгляд на семінарське заняття.
В кінці заняття викладач підводить підсумки, дає оцінку виступів (якщо цього не було зроблено при обговоренні кожного питання) та настанови щодо підготовки до наступних занять.
Отже, хід семінарського заняття та його структура за традиційною методикою викладання може визначатися наступним чином:
Вступ: мотивація навчання, активізація опорних знань.
Оголошення теми і мети, порядку проведення.
Поступовий розгляд попередньо визначених питань у вигляді виступів, обговорення питання, рефератів, рецензій, відповідей, доповнень до них.
Підведення викладачем загального підсумку заняття.
Оголошення завдання, мотивація навчальної діяльності на майбутні заняття.
Крім того, можуть також проводитися заняття закріплення вмінь і навичок; перевірки знань, умінь і навичок; комбіноване заняття, що включає в себе набуття і відпрацювання практичних навичок:
ігрових (ділова гра, розігрування ролей, ігрове проектування);
неігрових (аналіз конкретних ситуацій, індивідуальний тренаж, імітаційні вправи).
Слід уникати стандартизації семінарських занять, більше урізноманітнювати їх, активізувати пізнавальну діяльність здобувачів вищої освіти як під час самостійної підготовки, так і на самих заняттях.
Типовими помилками при проведенні семінарських занять є:
Намагання викладача перетворити семінар на лекцію, демонстрацію власних знань і професійної компетенції при низькій активності слухачів.
Повне наслідування лекції, коли на семінарі відбувається буквально дослівний переказ сказаного лектором.
Перетворення виступу здобувачів вищої освіти на діалог «викладач – слухач» на фоні інертності аудиторії.
Відхід від зазначеної теми семінару, обговорення інших проблем.
Недотримання розподілу часу, відсутність пропорції часу при розгляді питань.
Що ж до проведення семінарських занять із використанням новітніх освітніх технологій, методів проблемного навчання, то це потребує, по-перше, свого окремого висвітлення, по-друге, значного досвіду роботи і педагогічної майстерності.
Додатки
Лабораторна робота № 14. Речові права на чуже майно
Розглянути співвідношення права власності та інших речових права на чуже майно. Заповнити таблицю.
№ з/п Вид речового права Особливості Приклад застосування Стаття ЦКУ
Необхідно визначитися з поняттям речових прав на чуже майно, які мають місце у випадку коли право власності належить одній особі. Вони надають особі, яка їх має, можливість безпосереднього користування певним майном для певної мети та у встановлених межах. Право на чужі речі є похідними від права власності, права на чужу річ пов’язане з певною річчю і без неї не існує. Зміна власника в даному випадку не є підставою для припинення права на чуже майно.
Підготовлено Доцент Костова
Переглянуто ПЛАНИ ПРАКТИЧНИХ (СЕМІНАРСЬКИХ) ЗАНЯТЬ
Заняття № 15
Форма заняття:семінар
Тема. Право інтелектуальної власності-1год.
Мета вивчення
Здобуття здобувачем у процесі навчання не тільки теоретичних знань, а й певних навичок, вміння застосовувати ці знання в діяльності фахівця-юриста.
План практичного заняття № 15.
Поняття права інтелектуальної власності.
Об’єкти права інтелектуальної власності.
Суб’єкти права інтелектуальної власності.
Особисті немайнові та майнові права інтелектуальної власності.
Захист права інтелектуальної власності.
Результати навчання
Після заняття здобувач вищої освіти буде (спроможний):
1.Ознайомитися з планами семінарських робіт в електроному вигляді для більш досконалого ознайомлення.
2.Може також ознайомитися з дидактичними матеріалами в електроному вигляді.
Література
1. Конституція України. Прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — №30. — Ст. 141.
2. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Голос Ук раїни. — 2003. — № 45–46.— 12 березня 2003 р.; № 47–48. — 13 берез ня 2003 р.

Питання заняття

Поняття творчої діяльності та інтелектуальної власності. Об’єкти індивідуальної власності. Дискусійні питання до поняття об’єктів інтелектуальної власності.
Право інтелектуальної власності. Співвідношення права власності та права інтелектуальної власності.
Поняття і джерела авторського права. Суб’єктивне авторське право, його зміст і межі.
Об’єкти авторського права. Види об’єктів, що охороняються авторським правом.
Суб’єкти авторського права. Співавторство.
Суміжні права. Поняття і види.
Поняття і джерела права промислової власності. Об’єкти правової охорони.
Суб’єкти права промислової власності. Оформлення прав на об’єкти промислової власності.
Право інтелектуальної власності на засоби індивідуалізації суб’єктів цивільного обігу, та ознаки товарів та послуг.
Завдання або кейси для поточного контролю знань і вмінь здобувачів вищої освіти

Завдання 1. С. придбав у магазині компакт-диск із записами пісень із кінофільмів, сплативши за нього 30 грн. Чи набув С. право інтелектуальної власності на записані на компакт-диску пісні?
Завдання 2. Винахідник М. склав заповіт, у якому було зазначено, що всі права інтелектуальної власності на створені і запатентовані ним винаходи, в тому числі право авторства, після його смерті переходять до його сина - С. Нотаріус відмовився посвідчувати заповіт, мотивуючи це тим, що право авторства є невідчужуваним. Чи підставною була відмова?
Завдання 3. В юридичну консультацію звернувся інженер-програміст К. за роз’ясненням стосовно того, чи може він внести у якості вкладу у статутний капітал товариства з обмеженою відповідальності створену ним комп’ютерну програму. Його також цікавило питання щодо оцінки такого вкладу, якщо він можливий. Надайте роз’яснення із поставлених питань з посиланням на законодавство України.
Завдання 4. П. працює старшим науковим співробітником у НДІ “Украгромаш”. Відділ, в якому він працює, займається конструюванням нових типів деталей для сільськогосподарської техніки. В процесі виконання свої трудових обов’язків П. винайшов новий тип підшипника, який не має аналогів у світі. У трудовому договорі, укладеному НДІ з П. умови, що стосуються правового режиму створених ним в процесі виконання трудових обов’язків винаходів, відсутні. Кому належатимуть особисті немайнові та майнові права на винахід? Проаналізуйте ст.429 ЦК та ст.ст. 1,8,9 ЗУ “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі”.
Критерії оцінювання під час поточного контролю
Об’єктом оцінювання навчальних досягнень здобувачів вищої освіти є знання, вміння та навички, його інформаційна, соціальна, комунікативна компетентність. Оцінюватися може виконання будь-яких навчальних завдань, під час роботи над якими здобувачі вищої освіти демонструють власне аналітичне мислення: розгорнуті і стислі усні відповіді, письмові роботи, доповіді, реферати, участь в дискусіях тощо.
При визначенні навчальних досягнень студентів аналізу підлягають: характеристики відповіді здобувача вищої освіти: елементарна, фрагментарна, неповна, повна, логічна, доказова, обґрунтована, творча; якість знань, правильність, повнота, осмисленість, глибина, гнучкість, дієвість, системність, узагальненість, міцність; ступінь сформованості загально навчальних та предметних умінь і навичок; рівень оволодіння розумовими операціями: вміння аналізувати, синтезувати, порівнювати, абстрагувати, узагальнювати, робити висновки тощо; досвід творчої діяльності (вміння виявляти проблеми, формулювати гіпотези, розв’язувати проблеми); самостійність оцінних суджень.
Поточний контроль знаньє невід’ємною частиною всього навчального процесу і засобом виявлення ступеню засвоєння здобувачем вищої освіти програмного матеріалу.
Поточний контроль роботи повинен:
допомагати здобувачеві вищої освіти в організації його роботи;
привчати до систематичного опрацювання матеріалу і підготовки до сприйняття наступних тем з програми дисципліни;
виявити ступінь відповідальності здобувача вищої освіти та його ставлення до роботи, причини, що перешкоджають виконувати навчальну програму;
стимулювати активність та інтерес у вивченні науки; виявити обсяг,
глибину і якість сприйняття матеріалу, який вивчається; визначити недоліки і прогалини у знаннях та шляхи їх усунення;
виявити рівень опанування навичками самостійної роботи.
Таблиця 1. Шкала оцінювання навчальної діяльності здобувача вищої освіти
Оцінка за шкалою силабусу Кількість набраних балів Критерії оцінювання
A 90-100 ВІДМІННО – відмінне виконання лише з незначною кількістю помилок
B 82-89 ДУЖЕ ДОБРЕ – вище середнього рівня з кількома помилками
C 74-81 ДОБРЕ – в загальному правильна робота з певною кількістю значних помилок
D 64-73 ЗАДОВІЛЬНО – непогано, але зі значною кількістю недоліків
E 60-63 ДОСТАТНЬО – виконання задовольняє мінімальні критерії
Fx 35-59 НЕЗАДОВІЛЬНО – потрібно попрацювати перед тим, як перездати
F 0-34 НЕЗАДОВІЛЬНО – необхідна серйозна подальша робота,
Методичні вказівки (рекомендації̈) для викладачів, які проводять семінарські / практичні заняття
У сучасному вищому навчальному закладі семінарське є засобом розвитку у здобувачів вищої освіти культури наукового мислення, а також призначений для поглибленого вивчення дисципліни, оволодіння методикою наукового пізнання.
Семінарське заняття являє собою групове заняття, яке проводиться під керівництвом викладача, як правило, після прочитаної лекції з відповідної теми курсу і самостійної підготовки слухачів групи. Це форма навчального заняття, при якій викладач організує дискусію навколо попередньо визначених тем, до котрих здобувачі вищої освіти готують тези виступів на підставі індивідуально виконаних завдань (рефератів).
Семінарські заняття проводяться згідно з розкладами навчальних занять з тем, що вказані в робочих навчальних програмах і планах семінарських занять. Тривалість семінарського заняття може бути як двох- так і чотирьохгодинна (одна чи дві пари).
Семінарське заняття – це завжди безпосереднє контактування з слухачами, встановлення довірливих відносин, продуктивне наукове спілкування. Викладачі формуючи атмосферу творчої роботи, орієнтують здобувачів вищої освіти на виступи за характером оцінки, дискусії, співвідносячи їх із простим викладом вивчених та підготовлених тем, заслуховуванням рефератів.
Викладач дає установку на прослуховування або акцентує увагу здобувачів вищої освіти на оцінці та обговоренні, залежно від тематики та ситуації. Враховуючи все це, викладач керує дискусією та розподілом ролей.
Основними завданнями семінарського заняття є:
- розвивати пізнавальну активність і самодіяльність, уміння творчо застосовувати матеріал лекцій;
- поглиблювати і закріплювати знання, отримані в процесі вивчення предмету;
- сприяти розвитку творчого мислення, вміння логічно висловлювати і аргументувати свої думки, слухати один одного, продуктивно критикувати.
Семінарські заняття виступають також засобом перевірки розвитку і закріплення навичок самостійної роботи, що є однією з найважливіших форм навчальної роботи здобувачів вищої освіти та сприяють вихованню ініціативи, активності, самостійності в роботі, привчають систематичному, планомірному засвоєнню навчального матеріалу, монографічної та іншої літератури, законодавчих і відомчих актів.
Крім організаційних моментів, важливу роль відіграє методика проведення семінарських занять. Основними методами проведення є розповідь викладача (вступне і заключне слово) і здобувачів вищої освіти, а також бесіда. Звичайно, всі вони використовуються не ізольовано, а в єдності.
Основною складовою частиною більшості семінарських занять є виступи здобувачів вищої освіти. Ці виступи можуть бути у вигляді розповіді (інколи включають елементи лекції), ілюстрації і демонстрації. Після виступу здобувача вищої освітирозгортається бесіда, в якій бере участь як доповідач, так викладач і слухачі.
Під час проведення семінарських занять викладач:
повторює і закріплює знання здобувачів вищої освіти;
демонструє неоднозначність підходів до вирішення теоретичних проблем;
готує до застосування теоретичних відомостей на практиці;
контролює засвоєння матеріалу.
Семінарське заняття є концентрованим проміжним підсумком всієї навчальної роботи на кафедрах.
Під час проведення семінарського заняття слід виділяти і тримати під увагою такі основні компоненти:
вступне слово викладача (визначається основна мета семінарського заняття; місце, що займають питання даного семінарського заняття в курсі, який вивчається; головні питання семінарського заняття; методичні рекомендації щодо виступу слухачів з даної тематики);
обговорювання питань семінарського заняття (використання обґрунтованих міркувань здобувачів вищої освіти з приводу виступів учасників семінарського заняття, запитань, які виникають у здобувачів вищої освіти, організація дискусії, корегування її в межах запланованої теми, короткий висновок після кожного питання);
заключне слово (реалізація мети семінарського заняття, конструктивний аналіз усіх виступів та відповідей, стимуляція активності здобувачів вищої освіти).
Здобувачі вищої освіти під час семінару можуть виступати з рефератами. Кожний доповідач повинен викласти зміст реферату усно за 10-15 хв. Слухачі та викладач ставлять запитання, а виступаючі на них відповідають. Подальший перебіг семінарського заняття передбачає виступи слухачів, які зобов'язані висловити свою думку про реферат, про виступи товаришів, викласти суть однієї з проблем, винесених на розгляд на семінарське заняття.
В кінці заняття викладач підводить підсумки, дає оцінку виступів (якщо цього не було зроблено при обговоренні кожного питання) та настанови щодо підготовки до наступних занять.
Отже, хід семінарського заняття та його структура за традиційною методикою викладання може визначатися наступним чином:
Вступ: мотивація навчання, активізація опорних знань.
Оголошення теми і мети, порядку проведення.
Поступовий розгляд попередньо визначених питань у вигляді виступів, обговорення питання, рефератів, рецензій, відповідей, доповнень до них.
Підведення викладачем загального підсумку заняття.
Оголошення завдання, мотивація навчальної діяльності на майбутні заняття.
Крім того, можуть також проводитися заняття закріплення вмінь і навичок; перевірки знань, умінь і навичок; комбіноване заняття, що включає в себе набуття і відпрацювання практичних навичок:
ігрових (ділова гра, розігрування ролей, ігрове проектування);
неігрових (аналіз конкретних ситуацій, індивідуальний тренаж, імітаційні вправи).
Слід уникати стандартизації семінарських занять, більше урізноманітнювати їх, активізувати пізнавальну діяльність здобувачів вищої освіти як під час самостійної підготовки, так і на самих заняттях.
Типовими помилками при проведенні семінарських занять є:
Намагання викладача перетворити семінар на лекцію, демонстрацію власних знань і професійної компетенції при низькій активності слухачів.
Повне наслідування лекції, коли на семінарі відбувається буквально дослівний переказ сказаного лектором.
Перетворення виступу здобувачів вищої освіти на діалог «викладач – слухач» на фоні інертності аудиторії.
Відхід від зазначеної теми семінару, обговорення інших проблем.
Недотримання розподілу часу, відсутність пропорції часу при розгляді питань.
Що ж до проведення семінарських занять із використанням новітніх освітніх технологій, методів проблемного навчання, то це потребує, по-перше, свого окремого висвітлення, по-друге, значного досвіду роботи і педагогічної майстерності.
Додатки
Лабораторна робота № 15. Право інтелектуальної власності
1. Підготувати проекти заявок на патентування об’єктів промислової власності: а)винаходу; б) корисної моделі; в) промислового зразка.
2. Підготовити матеріали для реєстрації місця походження товару.
3. Підготуйте проект договору між автором і роботодавцем про винагороду за винахід чи інший службовий результат.
Підготовлено Доцент Костова
Переглянуто Додаток до навчальної (робочої навчальної) програми 3
ЗАВДАННЯ ДЛЯ ЛАБОРАТОРНИХ РОБІТЛабораторна робота № 1
Тема. Поняття цивільного права
Мета вивчення Здобуття здобувачем у процесі навчання не тільки теоретичних знань, а й певних навичок, вміння застосовувати ці знання в діяльності фахівця-юриста.
Результати навчання
Після лабораторної роботи здобувач вищої освіти буде (спроможний):
1.Ознайомитися з лабораторною роботою в електроному вигляді для більш досконалого ознайомлення.

Література
1. Конституція України. Прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — №30. — Ст. 141.
2. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Голос Ук раїни. — 2003. — № 45–46 — 12 березня 2003 р.; № 47–48 — 13 берез ня 2003 р.
3. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р.: Офіційні тексти / Міністерство юстиції України. — К.: Юрінком Інтер, 2003. — 304 с.
4. Бірюков І.А., Заіка Ю.О, Співак В.М. Цивільне право України. Загальна частина — К.: Наукова думка, 2000.
5. Цивільне право України: Підручник: У 2х кн. / О.В.Дзера (керівник авт.кол.), Д.В.Боброва, А.С.Довгерт та ін.; За ред. О.В.Дзе ри, Н.С.Кузнєцової. — К.: Юрінком Інтер, 2002. — Кн. 1. — С. 5–40.
6. Цивільне право України: Підручник: У 2 т. / Борисова В.І. (кер. авт. кол.), Баранова Л.М., Жилінкова І.В. та ін.; За заг. ред. В.І. Борисової, І.В. СпасибоФатєєвої, В.Л. Яроцького. — К.: Юрінком Інтер, 2004. — Т.1. — С. 5–27.
Завдання лабораторної роботи
Схематично продовжити схему:
 
Обладнання
Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Голос Ук раїни. — 2003. — № 45–46 — 12 березня 2003 р.; № 47–48 — 13 берез ня 2003 р.
Контрольні запитання
1.  Критерії поділу права на приватне і публічне.
2.  Місце цивільного права в системі права України.
3.  Поняття цивільного права як галузі приватного права.
4.  Предмет цивільного права.
5.  Диспозитивний метод регулювання цивільних відносин та чинники, що його зумовлюють.
6.  Принципи цивільного права.
7.  Функції цивільного права.
8.  Система цивільного права.
 

Таблиця 1. Шкала оцінювання навчальної діяльності здобувача вищої освіти
Оцінка за шкалою силабусу Кількість набраних балів Критерії оцінювання
Здобувач вищої освіти …
A 90-100 ВІДМІННО – відмінне виконання лише з незначною кількістю помилок
B 82-89 ДУЖЕ ДОБРЕ – вище середнього рівня з кількома помилками
C 74-81 ДОБРЕ – в загальному правильна робота з певною кількістю значних помилок
D 64-73 ЗАДОВІЛЬНО – непогано, але зі значною кількістю недоліків
E 60-63 ДОСТАТНЬО – виконання задовольняє мінімальні критерії
Fx 35-59 НЕЗАДОВІЛЬНО – потрібно попрацювати перед тим, як перездати
F 0-34 НЕЗАДОВІЛЬНО – необхідна серйозна подальша робота,
  
Підготовлено Доцент Костова
Переглянуто
Додаток до навчальної (робочої навчальної) програми 3
ЗАВДАННЯ ДЛЯ ЛАБОРАТОРНИХ РОБІТ
Лабораторна робота № 2
Тема. Цивільне право як система законодавства
Мета вивчення Здобуття здобувачем у процесі навчання не тільки теоретичних знань, а й певних навичок, вміння застосовувати ці знання в діяльності фахівця-юриста.
Результати навчання
Після лабораторної роботи здобувач вищої освіти буде (спроможний):
1.Ознайомитися з лабораторною роботою в електроному вигляді для більш досконалого ознайомлення.

Література
1. Конституція України. Прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — №30. — Ст. 141.
2. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Голос Ук раїни. — 2003. — № 45–46 — 12 березня 2003 р.; № 47–48 — 13 берез ня 2003 р.
3. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р.: Офіційні тексти / Міністерство юстиції України. — К.: Юрінком Інтер, 2003. — 304 с.
4. Бірюков І.А., Заіка Ю.О, Співак В.М. Цивільне право України. Загальна частина — К.: Наукова думка, 2000.
5. Цивільне право України: Підручник: У 2х кн. / О.В.Дзера (керівник авт.кол.), Д.В.Боброва, А.С.Довгерт та ін.; За ред. О.В.Дзе ри, Н.С.Кузнєцової. — К.: Юрінком Інтер, 2002. — Кн. 1. — С. 5–40.
6. Цивільне право України: Підручник: У 2 т. / Борисова В.І. (кер. авт. кол.), Баранова Л.М., Жилінкова І.В. та ін.; За заг. ред. В.І. Борисової, І.В. СпасибоФатєєвої, В.Л. Яроцького. — К.: Юрінком Інтер, 2004. — Т.1. — С. 5–27.
Завдання лабораторної роботи
Схематично продовжити схему:
 
Обладнання
Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Голос Ук раїни. — 2003. — № 45–46 — 12 березня 2003 р.; № 47–48 — 13 берез ня 2003 р.
Контрольні запитання
1. Цивільне право як система законодавства.
2.Поняття цивільного законодавства.
3.Акти цивільного законодавства.
4.Дія актів цивільного законодавства.
5.Договори як форма цивільного законодавства.
 

Таблиця 1. Шкала оцінювання навчальної діяльності здобувача вищої освіти
Оцінка за шкалою силабусу Кількість набраних балів Критерії оцінювання
Здобувач вищої освіти …
A 90-100 ВІДМІННО – відмінне виконання лише з незначною кількістю помилок
B 82-89 ДУЖЕ ДОБРЕ – вище середнього рівня з кількома помилками
C 74-81 ДОБРЕ – в загальному правильна робота з певною кількістю значних помилок
D 64-73 ЗАДОВІЛЬНО – непогано, але зі значною кількістю недоліків
E 60-63 ДОСТАТНЬО – виконання задовольняє мінімальні критерії
Fx 35-59 НЕЗАДОВІЛЬНО – потрібно попрацювати перед тим, як перездати
F 0-34 НЕЗАДОВІЛЬНО – необхідна серйозна подальша робота,
  
Підготовлено Доцент Костова
Переглянуто Лабораторна робота № 3
Тема. Загальна характеристика цивільних правовідносин
Мета вивчення Здобуття здобувачем у процесі навчання не тільки теоретичних знань, а й певних навичок, вміння застосовувати ці знання в діяльності фахівця-юриста.
Результати навчання
Після лабораторної роботи здобувач вищої освіти буде (спроможний):
1.Ознайомитися з лабораторною роботою в електроному вигляді для більш досконалого ознайомлення.

Література
1. Конституція України. Прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — №30. — Ст. 141.
2. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Голос Ук раїни. — 2003. — № 45–46 — 12 березня 2003 р.; № 47–48 — 13 берез ня 2003 р.
3. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р.: Офіційні тексти / Міністерство юстиції України. — К.: Юрінком Інтер, 2003. — 304 с.
4. Бірюков І.А., Заіка Ю.О, Співак В.М. Цивільне право України. Загальна частина — К.: Наукова думка, 2000.
5. Цивільне право України: Підручник: У 2х кн. / О.В.Дзера (керівник авт.кол.), Д.В.Боброва, А.С.Довгерт та ін.; За ред. О.В.Дзе ри, Н.С.Кузнєцової. — К.: Юрінком Інтер, 2002. — Кн. 1. — С. 5–40.
6. Цивільне право України: Підручник: У 2 т. / Борисова В.І. (кер. авт. кол.), Баранова Л.М., Жилінкова І.В. та ін.; За заг. ред. В.І. Борисової, І.В. СпасибоФатєєвої, В.Л. Яроцького. — К.: Юрінком Інтер, 2004. — Т.1. — С. 5–27.
Завдання лабораторної роботи
Схематично продовжити схему:
 
Обладнання
Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Голос Ук раїни. — 2003. — № 45–46 — 12 березня 2003 р.; № 47–48 — 13 берез ня 2003 р.
Контрольні запитання
1.  Поняття цивільного правовідношення.
2.  Елементи цивільного правовідношення.
3.  Суб’єкти цивільних правовідносин.
4.  Об’єкти цивільних правовідносин.
5.  Поняття та зміст суб’єктивних прав та обов’язків.
6.  Види цивільних правовідносин.
7.  Підстави виникнення цивільних прав та обов’язків.
 

Таблиця 1. Шкала оцінювання навчальної діяльності здобувача вищої освіти
Оцінка за шкалою силабусу Кількість набраних балів Критерії оцінювання
Здобувач вищої освіти …
A 90-100 ВІДМІННО – відмінне виконання лише з незначною кількістю помилок
B 82-89 ДУЖЕ ДОБРЕ – вище середнього рівня з кількома помилками
C 74-81 ДОБРЕ – в загальному правильна робота з певною кількістю значних помилок
D 64-73 ЗАДОВІЛЬНО – непогано, але зі значною кількістю недоліків
E 60-63 ДОСТАТНЬО – виконання задовольняє мінімальні критерії
Fx 35-59 НЕЗАДОВІЛЬНО – потрібно попрацювати перед тим, як перездати
F 0-34 НЕЗАДОВІЛЬНО – необхідна серйозна подальша робота,
  
Підготовлено Доцент Костова
Переглянуто
Лабораторна робота № 4
Тема. Суб’єкти цивільного права.
Мета вивчення Здобуття здобувачем у процесі навчання не тільки теоретичних знань, а й певних навичок, вміння застосовувати ці знання в діяльності фахівця-юриста.
Результати навчання
Після лабораторної роботи здобувач вищої освіти буде (спроможний):
1.Ознайомитися з лабораторною роботою в електроному вигляді для більш досконалого ознайомлення.

Література
1. Конституція України. Прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — №30. — Ст. 141.
2. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Голос Ук раїни. — 2003. — № 45–46 — 12 березня 2003 р.; № 47–48 — 13 берез ня 2003 р.
3. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р.: Офіційні тексти / Міністерство юстиції України. — К.: Юрінком Інтер, 2003. — 304 с.
4. Бірюков І.А., Заіка Ю.О, Співак В.М. Цивільне право України. Загальна частина — К.: Наукова думка, 2000.
5. Цивільне право України: Підручник: У 2х кн. / О.В.Дзера (керівник авт.кол.), Д.В.Боброва, А.С.Довгерт та ін.; За ред. О.В.Дзе ри, Н.С.Кузнєцової. — К.: Юрінком Інтер, 2002. — Кн. 1. — С. 5–40.
6. Цивільне право України: Підручник: У 2 т. / Борисова В.І. (кер. авт. кол.), Баранова Л.М., Жилінкова І.В. та ін.; За заг. ред. В.І. Борисової, І.В. СпасибоФатєєвої, В.Л. Яроцького. — К.: Юрінком Інтер, 2004. — Т.1. — С. 5–27.
Завдання лабораторної роботи
Схематично продовжити схему:
 
Обладнання
Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Голос Ук раїни. — 2003. — № 45–46 — 12 березня 2003 р.; № 47–48 — 13 берез ня 2003 р.
Контрольні запитання
1.Загальні положення щодо суб’єктів цивільного права
2. Фізичні особи як суб’єкти цивільного права
3.Правоздатність фізичних осіб, її зміст
4.Поняття дієздатності фізичної особи та її види
5.Обмеження дієздатності фізичної особи та визнання її недієздатною, правові наслідки
6. Визнання фізичної особи безвісно відсутньою і оголошення її померлою, правові наслідки
7..Юридичні особи як суб’єкти цивільного права
8.Поняття і ознаки юридичної особи
9 Цивільна правосуб’єктність юридичної особи
10. Класифікація та види юридичних осіб
11.Створення та припинення діяльності юридичних осіб
 

Таблиця 1. Шкала оцінювання навчальної діяльності здобувача вищої освіти
Оцінка за шкалою силабусу Кількість набраних балів Критерії оцінювання
Здобувач вищої освіти …
A 90-100 ВІДМІННО – відмінне виконання лише з незначною кількістю помилок
B 82-89 ДУЖЕ ДОБРЕ – вище середнього рівня з кількома помилками
C 74-81 ДОБРЕ – в загальному правильна робота з певною кількістю значних помилок
D 64-73 ЗАДОВІЛЬНО – непогано, але зі значною кількістю недоліків
E 60-63 ДОСТАТНЬО – виконання задовольняє мінімальні критерії
Fx 35-59 НЕЗАДОВІЛЬНО – потрібно попрацювати перед тим, як перездати
F 0-34 НЕЗАДОВІЛЬНО – необхідна серйозна подальша робота,
  
Підготовлено Доцент Костова
Переглянуто Лабораторна робота № 5
Тема. Об’єкти цивільних прав
Мета вивчення Здобуття здобувачем у процесі навчання не тільки теоретичних знань, а й певних навичок, вміння застосовувати ці знання в діяльності фахівця-юриста.
Результати навчання
Після лабораторної роботи здобувач вищої освіти буде (спроможний):
1.Ознайомитися з лабораторною роботою в електроному вигляді для більш досконалого ознайомлення.

Література
1. Конституція України. Прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — №30. — Ст. 141.
2. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Голос Ук раїни. — 2003. — № 45–46 — 12 березня 2003 р.; № 47–48 — 13 берез ня 2003 р.
3. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р.: Офіційні тексти / Міністерство юстиції України. — К.: Юрінком Інтер, 2003. — 304 с.
4. Бірюков І.А., Заіка Ю.О, Співак В.М. Цивільне право України. Загальна частина — К.: Наукова думка, 2000.
5. Цивільне право України: Підручник: У 2х кн. / О.В.Дзера (керівник авт.кол.), Д.В.Боброва, А.С.Довгерт та ін.; За ред. О.В.Дзе ри, Н.С.Кузнєцової. — К.: Юрінком Інтер, 2002. — Кн. 1. — С. 5–40.
6. Цивільне право України: Підручник: У 2 т. / Борисова В.І. (кер. авт. кол.), Баранова Л.М., Жилінкова І.В. та ін.; За заг. ред. В.І. Борисової, І.В. СпасибоФатєєвої, В.Л. Яроцького. — К.: Юрінком Інтер, 2004. — Т.1. — С. 5–27.
Завдання лабораторної роботи
Схематично продовжити схему:
Види об’єктів цивільних прав
матеріальні нематеріальні
 
Обладнання
Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Голос Ук раїни. — 2003. — № 45–46 — 12 березня 2003 р.; № 47–48 — 13 берез ня 2003 р.
Контрольні запитання
1.Поняття та види об’єктів цивільних прав.
2.Речі. Майно.
3.Цінні папери.
4.Нематеріальні блага.
 

Таблиця 1. Шкала оцінювання навчальної діяльності здобувача вищої освіти
Оцінка за шкалою силабусу Кількість набраних балів Критерії оцінювання
Здобувач вищої освіти …
A 90-100 ВІДМІННО – відмінне виконання лише з незначною кількістю помилок
B 82-89 ДУЖЕ ДОБРЕ – вище середнього рівня з кількома помилками
C 74-81 ДОБРЕ – в загальному правильна робота з певною кількістю значних помилок
D 64-73 ЗАДОВІЛЬНО – непогано, але зі значною кількістю недоліків
E 60-63 ДОСТАТНЬО – виконання задовольняє мінімальні критерії
Fx 35-59 НЕЗАДОВІЛЬНО – потрібно попрацювати перед тим, як перездати
F 0-34 НЕЗАДОВІЛЬНО – необхідна серйозна подальша робота,
  
Підготовлено Доцент Костова
Переглянуто
Лабораторна робота № 6
Тема. Держава та інші соціальні утворення, як суб’єкти цивільних правовідносин.
Мета вивчення Здобуття здобувачем у процесі навчання не тільки теоретичних знань, а й певних навичок, вміння застосовувати ці знання в діяльності фахівця-юриста.
Результати навчання
Після лабораторної роботи здобувач вищої освіти буде (спроможний):
1.Ознайомитися з лабораторною роботою в електроному вигляді для більш досконалого ознайомлення.

Література
1. Конституція України. Прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — №30. — Ст. 141.
2. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Голос Ук раїни. — 2003. — № 45–46 — 12 березня 2003 р.; № 47–48 — 13 берез ня 2003 р.
3. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р.: Офіційні тексти / Міністерство юстиції України. — К.: Юрінком Інтер, 2003. — 304 с.
4. Бірюков І.А., Заіка Ю.О, Співак В.М. Цивільне право України. Загальна частина — К.: Наукова думка, 2000.
5. Цивільне право України: Підручник: У 2х кн. / О.В.Дзера (керівник авт.кол.), Д.В.Боброва, А.С.Довгерт та ін.; За ред. О.В.Дзе ри, Н.С.Кузнєцової. — К.: Юрінком Інтер, 2002. — Кн. 1. — С. 5–40.
6. Цивільне право України: Підручник: У 2 т. / Борисова В.І. (кер. авт. кол.), Баранова Л.М., Жилінкова І.В. та ін.; За заг. ред. В.І. Борисової, І.В. СпасибоФатєєвої, В.Л. Яроцького. — К.: Юрінком Інтер, 2004. — Т.1. — С. 5–27.
Завдання лабораторної роботи
Схематично продовжити схему:
Поняття суб’єктів цивільних правовідносин прав-це
 
Обладнання
Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Голос Ук раїни. — 2003. — № 45–46 — 12 березня 2003 р.; № 47–48 — 13 берез ня 2003 р.
Контрольні запитання
1. Соціальні утворення, як суб’єкти цивільних правовідносин.
2. Поняття об’єкти цивільних прав.
3.Ознаки об’єктів цивільних прав .
4. Види об’єктів цивільних прав .
 

Таблиця 1. Шкала оцінювання навчальної діяльності здобувача вищої освіти
Оцінка за шкалою силабусу Кількість набраних балів Критерії оцінювання
Здобувач вищої освіти …
A 90-100 ВІДМІННО – відмінне виконання лише з незначною кількістю помилок
B 82-89 ДУЖЕ ДОБРЕ – вище середнього рівня з кількома помилками
C 74-81 ДОБРЕ – в загальному правильна робота з певною кількістю значних помилок
D 64-73 ЗАДОВІЛЬНО – непогано, але зі значною кількістю недоліків
E 60-63 ДОСТАТНЬО – виконання задовольняє мінімальні критерії
Fx 35-59 НЕЗАДОВІЛЬНО – потрібно попрацювати перед тим, як перездати
F 0-34 НЕЗАДОВІЛЬНО – необхідна серйозна подальша робота,
  
Підготовлено Доцент Костова
Переглянуто
Лабораторна робота № 7
Тема. Правочини
Мета вивчення Здобуття здобувачем у процесі навчання не тільки теоретичних знань, а й певних навичок, вміння застосовувати ці знання в діяльності фахівця-юриста.
Результати навчання
Після лабораторної роботи здобувач вищої освіти буде (спроможний):
1.Ознайомитися з лабораторною роботою в електроному вигляді для більш досконалого ознайомлення.

Література
1. Конституція України. Прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — №30. — Ст. 141.
2. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Голос Ук раїни. — 2003. — № 45–46 — 12 березня 2003 р.; № 47–48 — 13 берез ня 2003 р.
3. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р.: Офіційні тексти / Міністерство юстиції України. — К.: Юрінком Інтер, 2003. — 304 с.
4. Бірюков І.А., Заіка Ю.О, Співак В.М. Цивільне право України. Загальна частина — К.: Наукова думка, 2000.
5. Цивільне право України: Підручник: У 2х кн. / О.В.Дзера (керівник авт.кол.), Д.В.Боброва, А.С.Довгерт та ін.; За ред. О.В.Дзе ри, Н.С.Кузнєцової. — К.: Юрінком Інтер, 2002. — Кн. 1. — С. 5–40.
6. Цивільне право України: Підручник: У 2 т. / Борисова В.І. (кер. авт. кол.), Баранова Л.М., Жилінкова І.В. та ін.; За заг. ред. В.І. Борисової, І.В. СпасибоФатєєвої, В.Л. Яроцького. — К.: Юрінком Інтер, 2004. — Т.1. — С. 5–27.
Завдання лабораторної роботи
Схематично продовжити схему:
Види правочину:

 
Обладнання
Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Голос Ук раїни. — 2003. — № 45–46 — 12 березня 2003 р.; № 47–48 — 13 берез ня 2003 р.
Контрольні запитання
1. Поняття правочину.
2. Ознаки правочину.
3. Мета поравочину.
4. Види правочину.

 

Таблиця 1. Шкала оцінювання навчальної діяльності здобувача вищої освіти
Оцінка за шкалою силабусу Кількість набраних балів Критерії оцінювання
Здобувач вищої освіти …
A 90-100 ВІДМІННО – відмінне виконання лише з незначною кількістю помилок
B 82-89 ДУЖЕ ДОБРЕ – вище середнього рівня з кількома помилками
C 74-81 ДОБРЕ – в загальному правильна робота з певною кількістю значних помилок
D 64-73 ЗАДОВІЛЬНО – непогано, але зі значною кількістю недоліків
E 60-63 ДОСТАТНЬО – виконання задовольняє мінімальні критерії
Fx 35-59 НЕЗАДОВІЛЬНО – потрібно попрацювати перед тим, як перездати
F 0-34 НЕЗАДОВІЛЬНО – необхідна серйозна подальша робота,
  
Підготовлено Доцент Костова
Переглянуто
Лабораторна робота № 8
Тема. Представництво.
Мета вивчення Здобуття здобувачем у процесі навчання не тільки теоретичних знань, а й певних навичок, вміння застосовувати ці знання в діяльності фахівця-юриста.
Результати навчання
Після лабораторної роботи здобувач вищої освіти буде (спроможний):
1.Ознайомитися з лабораторною роботою в електроному вигляді для більш досконалого ознайомлення.

Література
1. Конституція України. Прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — №30. — Ст. 141.
2. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Голос Ук раїни. — 2003. — № 45–46 — 12 березня 2003 р.; № 47–48 — 13 берез ня 2003 р.
3. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р.: Офіційні тексти / Міністерство юстиції України. — К.: Юрінком Інтер, 2003. — 304 с.
4. Бірюков І.А., Заіка Ю.О, Співак В.М. Цивільне право України. Загальна частина — К.: Наукова думка, 2000.
5. Цивільне право України: Підручник: У 2х кн. / О.В.Дзера (керівник авт.кол.), Д.В.Боброва, А.С.Довгерт та ін.; За ред. О.В.Дзе ри, Н.С.Кузнєцової. — К.: Юрінком Інтер, 2002. — Кн. 1. — С. 5–40.
6. Цивільне право України: Підручник: У 2 т. / Борисова В.І. (кер. авт. кол.), Баранова Л.М., Жилінкова І.В. та ін.; За заг. ред. В.І. Борисової, І.В. СпасибоФатєєвої, В.Л. Яроцького. — К.: Юрінком Інтер, 2004. — Т.1. — С. 5–27.
Завдання лабораторної роботи
Схематично продовжити схему:
Види представництва
ДобровільнеОбов’язкове

 
Обладнання
Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Голос Ук раїни. — 2003. — № 45–46 — 12 березня 2003 р.; № 47–48 — 13 берез ня 2003 р.
Контрольні запитання
1. Поняття представництва.
2. Ознаки представництва.
3. Види представництва.

 

Таблиця 1. Шкала оцінювання навчальної діяльності здобувача вищої освіти
Оцінка за шкалою силабусу Кількість набраних балів Критерії оцінювання
Здобувач вищої освіти …
A 90-100 ВІДМІННО – відмінне виконання лише з незначною кількістю помилок
B 82-89 ДУЖЕ ДОБРЕ – вище середнього рівня з кількома помилками
C 74-81 ДОБРЕ – в загальному правильна робота з певною кількістю значних помилок
D 64-73 ЗАДОВІЛЬНО – непогано, але зі значною кількістю недоліків
E 60-63 ДОСТАТНЬО – виконання задовольняє мінімальні критерії
Fx 35-59 НЕЗАДОВІЛЬНО – потрібно попрацювати перед тим, як перездати
F 0-34 НЕЗАДОВІЛЬНО – необхідна серйозна подальша робота,
  
Підготовлено Доцент Костова
Переглянуто Лабораторна робота № 9
Тема. Строки та терміни
Мета вивчення Здобуття здобувачем у процесі навчання не тільки теоретичних знань, а й певних навичок, вміння застосовувати ці знання в діяльності фахівця-юриста.
Результати навчання
Після лабораторної роботи здобувач вищої освіти буде (спроможний):
1.Ознайомитися з лабораторною роботою в електроному вигляді для більш досконалого ознайомлення.

Література
1. Конституція України. Прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — №30. — Ст. 141.
2. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Голос Ук раїни. — 2003. — № 45–46 — 12 березня 2003 р.; № 47–48 — 13 берез ня 2003 р.
3. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р.: Офіційні тексти / Міністерство юстиції України. — К.: Юрінком Інтер, 2003. — 304 с.
4. Бірюков І.А., Заіка Ю.О, Співак В.М. Цивільне право України. Загальна частина — К.: Наукова думка, 2000.
5. Цивільне право України: Підручник: У 2х кн. / О.В.Дзера (керівник авт.кол.), Д.В.Боброва, А.С.Довгерт та ін.; За ред. О.В.Дзе ри, Н.С.Кузнєцової. — К.: Юрінком Інтер, 2002. — Кн. 1. — С. 5–40.
6. Цивільне право України: Підручник: У 2 т. / Борисова В.І. (кер. авт. кол.), Баранова Л.М., Жилінкова І.В. та ін.; За заг. ред. В.І. Борисової, І.В. СпасибоФатєєвої, В.Л. Яроцького. — К.: Юрінком Інтер, 2004. — Т.1. — С. 5–27.
Завдання лабораторної роботи
Схематично продовжити схему:
Види строків


Обладнання
Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Голос Ук раїни. — 2003. — № 45–46 — 12 березня 2003 р.; № 47–48 — 13 берез ня 2003 р.
Контрольні запитання
1. Поняття строку.
2. Перебіг і обчислення строку.
3. Види строків.
Таблиця 1. Шкала оцінювання навчальної діяльності здобувача вищої освіти
Оцінка за шкалою силабусу Кількість набраних балів Критерії оцінювання
Здобувач вищої освіти …
A 90-100 ВІДМІННО – відмінне виконання лише з незначною кількістю помилок
B 82-89 ДУЖЕ ДОБРЕ – вище середнього рівня з кількома помилками
C 74-81 ДОБРЕ – в загальному правильна робота з певною кількістю значних помилок
D 64-73 ЗАДОВІЛЬНО – непогано, але зі значною кількістю недоліків
E 60-63 ДОСТАТНЬО – виконання задовольняє мінімальні критерії
Fx 35-59 НЕЗАДОВІЛЬНО – потрібно попрацювати перед тим, як перездати
F 0-34 НЕЗАДОВІЛЬНО – необхідна серйозна подальша робота,
  
Підготовлено Доцент Костова
Переглянуто
Лабораторна робота № 10
Тема. Позовна давність.
Мета вивчення Здобуття здобувачем у процесі навчання не тільки теоретичних знань, а й певних навичок, вміння застосовувати ці знання в діяльності фахівця-юриста.
Результати навчання
Після лабораторної роботи здобувач вищої освіти буде (спроможний):
1.Ознайомитися з лабораторною роботою в електроному вигляді для більш досконалого ознайомлення.

Література
1. Конституція України. Прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — №30. — Ст. 141.
2. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Голос Ук раїни. — 2003. — № 45–46 — 12 березня 2003 р.; № 47–48 — 13 берез ня 2003 р.
3. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р.: Офіційні тексти / Міністерство юстиції України. — К.: Юрінком Інтер, 2003. — 304 с.
4. Бірюков І.А., Заіка Ю.О, Співак В.М. Цивільне право України. Загальна частина — К.: Наукова думка, 2000.
5. Цивільне право України: Підручник: У 2х кн. / О.В.Дзера (керівник авт.кол.), Д.В.Боброва, А.С.Довгерт та ін.; За ред. О.В.Дзе ри, Н.С.Кузнєцової. — К.: Юрінком Інтер, 2002. — Кн. 1. — С. 5–40.
6. Цивільне право України: Підручник: У 2 т. / Борисова В.І. (кер. авт. кол.), Баранова Л.М., Жилінкова І.В. та ін.; За заг. ред. В.І. Борисової, І.В. СпасибоФатєєвої, В.Л. Яроцького. — К.: Юрінком Інтер, 2004. — Т.1. — С. 5–27.
Завдання лабораторної роботи
Схематично продовжити схему:
Позовна давність

Загальна позовна давність Спеціальна позовна давність
Обладнання
Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Голос Ук раїни. — 2003. — № 45–46 — 12 березня 2003 р.; № 47–48 — 13 берез ня 2003 р.
Контрольні запитання
1. Поняття позовної давності.
2. Перебіг і обчислення позовної давності
3. Види позовної давності.

Таблиця 1. Шкала оцінювання навчальної діяльності здобувача вищої освіти
Оцінка за шкалою силабусу Кількість набраних балів Критерії оцінювання
Здобувач вищої освіти …
A 90-100 ВІДМІННО – відмінне виконання лише з незначною кількістю помилок
B 82-89 ДУЖЕ ДОБРЕ – вище середнього рівня з кількома помилками
C 74-81 ДОБРЕ – в загальному правильна робота з певною кількістю значних помилок
D 64-73 ЗАДОВІЛЬНО – непогано, але зі значною кількістю недоліків
E 60-63 ДОСТАТНЬО – виконання задовольняє мінімальні критерії
Fx 35-59 НЕЗАДОВІЛЬНО – потрібно попрацювати перед тим, як перездати
F 0-34 НЕЗАДОВІЛЬНО – необхідна серйозна подальша робота,
  
Підготовлено Доцент Костова
Переглянуто
Лабораторна робота № 11
Тема. Цивільно-правова відповідальність
Мета вивчення Здобуття здобувачем у процесі навчання не тільки теоретичних знань, а й певних навичок, вміння застосовувати ці знання в діяльності фахівця-юриста.
Результати навчання
Після лабораторної роботи здобувач вищої освіти буде (спроможний):
1.Ознайомитися з лабораторною роботою в електроному вигляді для більш досконалого ознайомлення.

Література
1. Конституція України. Прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — №30. — Ст. 141.
2. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Голос Ук раїни. — 2003. — № 45–46 — 12 березня 2003 р.; № 47–48 — 13 берез ня 2003 р.
3. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р.: Офіційні тексти / Міністерство юстиції України. — К.: Юрінком Інтер, 2003. — 304 с.
4. Бірюков І.А., Заіка Ю.О, Співак В.М. Цивільне право України. Загальна частина — К.: Наукова думка, 2000.
5. Цивільне право України: Підручник: У 2х кн. / О.В.Дзера (керівник авт.кол.), Д.В.Боброва, А.С.Довгерт та ін.; За ред. О.В.Дзе ри, Н.С.Кузнєцової. — К.: Юрінком Інтер, 2002. — Кн. 1. — С. 5–40.
6. Цивільне право України: Підручник: У 2 т. / Борисова В.І. (кер. авт. кол.), Баранова Л.М., Жилінкова І.В. та ін.; За заг. ред. В.І. Борисової, І.В. СпасибоФатєєвої, В.Л. Яроцького. — К.: Юрінком Інтер, 2004. — Т.1. — С. 5–27.
Завдання лабораторної роботи
Схематично продовжити схему:
Види цивільно-правова відповідальність
За розподілом відповідальностіЗа джерелом відповідальності
Обладнання
Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Голос Ук раїни. — 2003. — № 45–46 — 12 березня 2003 р.; № 47–48 — 13 берез ня 2003 р.
Контрольні запитання
Поняття цивільно-правової відповідальності.
Функції відповідальності у цивільному праві
Види цивільно-правової відповідальності

Таблиця 1. Шкала оцінювання навчальної діяльності здобувача вищої освіти
Оцінка за шкалою силабусу Кількість набраних балів Критерії оцінювання
Здобувач вищої освіти …
A 90-100 ВІДМІННО – відмінне виконання лише з незначною кількістю помилок
B 82-89 ДУЖЕ ДОБРЕ – вище середнього рівня з кількома помилками
C 74-81 ДОБРЕ – в загальному правильна робота з певною кількістю значних помилок
D 64-73 ЗАДОВІЛЬНО – непогано, але зі значною кількістю недоліків
E 60-63 ДОСТАТНЬО – виконання задовольняє мінімальні критерії
Fx 35-59 НЕЗАДОВІЛЬНО – потрібно попрацювати перед тим, як перездати
F 0-34 НЕЗАДОВІЛЬНО – необхідна серйозна подальша робота,
  
Підготовлено Доцент Костова
Переглянуто
Лабораторна робота № 12
Тема. Особисті немайнові права фізичної особи
Мета вивчення Здобуття здобувачем у процесі навчання не тільки теоретичних знань, а й певних навичок, вміння застосовувати ці знання в діяльності фахівця-юриста.
Результати навчання
Після лабораторної роботи здобувач вищої освіти буде (спроможний):
1.Ознайомитися з лабораторною роботою в електроному вигляді для більш досконалого ознайомлення.

Література
1. Конституція України. Прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — №30. — Ст. 141.
2. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Голос Ук раїни. — 2003. — № 45–46 — 12 березня 2003 р.; № 47–48 — 13 берез ня 2003 р.
3. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р.: Офіційні тексти / Міністерство юстиції України. — К.: Юрінком Інтер, 2003. — 304 с.
4. Бірюков І.А., Заіка Ю.О, Співак В.М. Цивільне право України. Загальна частина — К.: Наукова думка, 2000.
5. Цивільне право України: Підручник: У 2х кн. / О.В.Дзера (керівник авт.кол.), Д.В.Боброва, А.С.Довгерт та ін.; За ред. О.В.Дзе ри, Н.С.Кузнєцової. — К.: Юрінком Інтер, 2002. — Кн. 1. — С. 5–40.
6. Цивільне право України: Підручник: У 2 т. / Борисова В.І. (кер. авт. кол.), Баранова Л.М., Жилінкова І.В. та ін.; За заг. ред. В.І. Борисової, І.В. СпасибоФатєєвої, В.Л. Яроцького. — К.: Юрінком Інтер, 2004. — Т.1. — С. 5–27.
Завдання лабораторної роботи
Схематично продовжити схему:


Види особистих немайнових прав
Право на життя Право на свободу
Обладнання
Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Голос Ук раїни. — 2003. — № 45–46 — 12 березня 2003 р.; № 47–48 — 13 берез ня 2003 р.
Контрольні запитання
1.Загальні положення про особисті немайнові права фізичної особи.
2.Ознаки про особисті немайнові права фізичної особи.
3.Види особистих немайнових прав фізичної особи.

Таблиця 1. Шкала оцінювання навчальної діяльності здобувача вищої освіти
Оцінка за шкалою силабусу Кількість набраних балів Критерії оцінювання
Здобувач вищої освіти …
A 90-100 ВІДМІННО – відмінне виконання лише з незначною кількістю помилок
B 82-89 ДУЖЕ ДОБРЕ – вище середнього рівня з кількома помилками
C 74-81 ДОБРЕ – в загальному правильна робота з певною кількістю значних помилок
D 64-73 ЗАДОВІЛЬНО – непогано, але зі значною кількістю недоліків
E 60-63 ДОСТАТНЬО – виконання задовольняє мінімальні критерії
Fx 35-59 НЕЗАДОВІЛЬНО – потрібно попрацювати перед тим, як перездати
F 0-34 НЕЗАДОВІЛЬНО – необхідна серйозна подальша робота,
  
Підготовлено Доцент Костова
Переглянуто
Лабораторна робота № 13
Тема. Загальні поняття права власності та інших речових прав.
Мета вивчення Здобуття здобувачем у процесі навчання не тільки теоретичних знань, а й певних навичок, вміння застосовувати ці знання в діяльності фахівця-юриста.
Результати навчання
Після лабораторної роботи здобувач вищої освіти буде (спроможний):
1.Ознайомитися з лабораторною роботою в електроному вигляді для більш досконалого ознайомлення.

Література
1. Конституція України. Прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — №30. — Ст. 141.
2. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Голос Ук раїни. — 2003. — № 45–46 — 12 березня 2003 р.; № 47–48 — 13 берез ня 2003 р.
3. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р.: Офіційні тексти / Міністерство юстиції України. — К.: Юрінком Інтер, 2003. — 304 с.
4. Бірюков І.А., Заіка Ю.О, Співак В.М. Цивільне право України. Загальна частина — К.: Наукова думка, 2000.
5. Цивільне право України: Підручник: У 2х кн. / О.В.Дзера (керівник авт.кол.), Д.В.Боброва, А.С.Довгерт та ін.; За ред. О.В.Дзе ри, Н.С.Кузнєцової. — К.: Юрінком Інтер, 2002. — Кн. 1. — С. 5–40.
6. Цивільне право України: Підручник: У 2 т. / Борисова В.І. (кер. авт. кол.), Баранова Л.М., Жилінкова І.В. та ін.; За заг. ред. В.І. Борисової, І.В. СпасибоФатєєвої, В.Л. Яроцького. — К.: Юрінком Інтер, 2004. — Т.1. — С. 5–27.
Завдання лабораторної роботи
Схематично продовжити схему:

Поняття права власності

В об’єктивному сенсі В суб’єктивному сенсі


Обладнання
Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Голос Ук раїни. — 2003. — № 45–46 — 12 березня 2003 р.; № 47–48 — 13 берез ня 2003 р.
Контрольні запитання
1.Право власності в об’єктивному та в суб’єктивному розумінні.
2.Зміст права власності.
3. Види права власності.
4.Різновиди право власності.

Таблиця 1. Шкала оцінювання навчальної діяльності здобувача вищої освіти
Оцінка за шкалою силабусу Кількість набраних балів Критерії оцінювання
Здобувач вищої освіти …
A 90-100 ВІДМІННО – відмінне виконання лише з незначною кількістю помилок
B 82-89 ДУЖЕ ДОБРЕ – вище середнього рівня з кількома помилками
C 74-81 ДОБРЕ – в загальному правильна робота з певною кількістю значних помилок
D 64-73 ЗАДОВІЛЬНО – непогано, але зі значною кількістю недоліків
E 60-63 ДОСТАТНЬО – виконання задовольняє мінімальні критерії
Fx 35-59 НЕЗАДОВІЛЬНО – потрібно попрацювати перед тим, як перездати
F 0-34 НЕЗАДОВІЛЬНО – необхідна серйозна подальша робота,
  
Підготовлено Доцент Костова
Переглянуто
Лабораторна робота № 14
Тема. Речові права на чуже майно.
Мета вивчення Здобуття здобувачем у процесі навчання не тільки теоретичних знань, а й певних навичок, вміння застосовувати ці знання в діяльності фахівця-юриста.
Результати навчання
Після лабораторної роботи здобувач вищої освіти буде (спроможний):
1.Ознайомитися з лабораторною роботою в електроному вигляді для більш досконалого ознайомлення.

Література
1. Конституція України. Прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — №30. — Ст. 141.
2. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Голос Ук раїни. — 2003. — № 45–46 — 12 березня 2003 р.; № 47–48 — 13 берез ня 2003 р.
3. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р.: Офіційні тексти / Міністерство юстиції України. — К.: Юрінком Інтер, 2003. — 304 с.
4. Бірюков І.А., Заіка Ю.О, Співак В.М. Цивільне право України. Загальна частина — К.: Наукова думка, 2000.
5. Цивільне право України: Підручник: У 2х кн. / О.В.Дзера (керівник авт.кол.), Д.В.Боброва, А.С.Довгерт та ін.; За ред. О.В.Дзе ри, Н.С.Кузнєцової. — К.: Юрінком Інтер, 2002. — Кн. 1. — С. 5–40.
6. Цивільне право України: Підручник: У 2 т. / Борисова В.І. (кер. авт. кол.), Баранова Л.М., Жилінкова І.В. та ін.; За заг. ред. В.І. Борисової, І.В. СпасибоФатєєвої, В.Л. Яроцького. — К.: Юрінком Інтер, 2004. — Т.1. — С. 5–27.
Завдання лабораторної роботи
Схематично продовжити схему:
Речові права
Право власності Право на чужі речі


Обладнання
Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Голос Ук раїни. — 2003. — № 45–46 — 12 березня 2003 р.; № 47–48 — 13 берез ня 2003 р.
Контрольні запитання
1. Поняття речових прав на чуже майно.
2. Види речових прав на чуже майно.
3. Інші речові права на чуже майно.

Таблиця 1. Шкала оцінювання навчальної діяльності здобувача вищої освіти
Оцінка за шкалою силабусу Кількість набраних балів Критерії оцінювання
Здобувач вищої освіти …
A 90-100 ВІДМІННО – відмінне виконання лише з незначною кількістю помилок
B 82-89 ДУЖЕ ДОБРЕ – вище середнього рівня з кількома помилками
C 74-81 ДОБРЕ – в загальному правильна робота з певною кількістю значних помилок
D 64-73 ЗАДОВІЛЬНО – непогано, але зі значною кількістю недоліків
E 60-63 ДОСТАТНЬО – виконання задовольняє мінімальні критерії
Fx 35-59 НЕЗАДОВІЛЬНО – потрібно попрацювати перед тим, як перездати
F 0-34 НЕЗАДОВІЛЬНО – необхідна серйозна подальша робота,
  
Підготовлено Доцент Костова
Переглянуто
Лабораторна робота № 15
Тема. Право інтелектуальної власності.
Мета вивчення Здобуття здобувачем у процесі навчання не тільки теоретичних знань, а й певних навичок, вміння застосовувати ці знання в діяльності фахівця-юриста.
Результати навчання
Після лабораторної роботи здобувач вищої освіти буде (спроможний):
1.Ознайомитися з лабораторною роботою в електроному вигляді для більш досконалого ознайомлення.

Література
1. Конституція України. Прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — №30. — Ст. 141.
2. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Голос Ук раїни. — 2003. — № 45–46 — 12 березня 2003 р.; № 47–48 — 13 берез ня 2003 р.
3. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р.: Офіційні тексти / Міністерство юстиції України. — К.: Юрінком Інтер, 2003. — 304 с.
4. Бірюков І.А., Заіка Ю.О, Співак В.М. Цивільне право України. Загальна частина — К.: Наукова думка, 2000.
5. Цивільне право України: Підручник: У 2х кн. / О.В.Дзера (керівник авт.кол.), Д.В.Боброва, А.С.Довгерт та ін.; За ред. О.В.Дзе ри, Н.С.Кузнєцової. — К.: Юрінком Інтер, 2002. — Кн. 1. — С. 5–40.
6. Цивільне право України: Підручник: У 2 т. / Борисова В.І. (кер. авт. кол.), Баранова Л.М., Жилінкова І.В. та ін.; За заг. ред. В.І. Борисової, І.В. СпасибоФатєєвої, В.Л. Яроцького. — К.: Юрінком Інтер, 2004. — Т.1. — С. 5–27.
Завдання лабораторної роботи
Схематично продовжити схему:


Обладнання
Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Голос Ук раїни. — 2003. — № 45–46 — 12 березня 2003 р.; № 47–48 — 13 берез ня 2003 р.
Контрольні запитання
1.Поняття право інтелектуальної власності .
2. Об’єкти інтелектуальної власності.
3.Предмет інтелектуальної власності.


Таблиця 1. Шкала оцінювання навчальної діяльності здобувача вищої освіти
Оцінка за шкалою силабусу Кількість набраних балів Критерії оцінювання
Здобувач вищої освіти …
A 90-100 ВІДМІННО – відмінне виконання лише з незначною кількістю помилок
B 82-89 ДУЖЕ ДОБРЕ – вище середнього рівня з кількома помилками
C 74-81 ДОБРЕ – в загальному правильна робота з певною кількістю значних помилок
D 64-73 ЗАДОВІЛЬНО – непогано, але зі значною кількістю недоліків
E 60-63 ДОСТАТНЬО – виконання задовольняє мінімальні критерії
Fx 35-59 НЕЗАДОВІЛЬНО – потрібно попрацювати перед тим, як перездати
F 0-34 НЕЗАДОВІЛЬНО – необхідна серйозна подальша робота,
  
Підготовлено Доцент Костова
Переглянуто

Приложенные файлы

  • docx 679340
    Размер файла: 605 kB Загрузок: 1

Добавить комментарий