РЕ-реком для СРС

Міністерство освіти і науки України
Київський національний торговельно-економічний університет
Вінницький торговельно-економічний інститут
Кафедра економіки підприємства та міжнародної економіки








Регіональна економіка

Методичні рекомендації
до самостійної роботи студентів

освітньо-кваліфікаційний рівень бакалавр
напрям підготовки 6.030502 «Економічна кібернетика»
6.030503 «Міжнародна економіка»
6.030504 «Економіка підприємства»
6.030507 «Маркетинг»
6.030508 «Фінанси і кредит»
6.030509 «Облік і аудит»
6.030601 «Менеджмент організацій», «Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності»
6.020107 «Туризм»


Вінниця 2011

Розповсюдження і тиражування без офіційного дозволу ВТЕІ КНТЕУ заборонено


Укладачі: Ткачук О.М., д.е.н., професор,
Турчак В.В., асистент

Розглянуто і схвалено на засіданні кафедри економіки підприємства та міжнародної економіки 07.10.2010 р., протокол №14, на засіданні методичної комісії факультету, економіки та менеджменту від 29.10.2010 р., протокол №11 та засіданні методичної ради інституту від 23.12.2010 р., протокол №3.

Рецензенти: Лисогор В.М., д.т.н., професор
Богацька Н.М., к.е.н., доцент

Регіональна економіка

Методичні рекомендації
до самостійної роботи студентів

освітньо-кваліфікаційний рівень бакалавр
напрям підготовки 6.030502 «Економічна кібернетика»
6.030503 «Міжнародна економіка»
6.030504 «Економіка підприємства»
6.030507 «Маркетинг»
6.030508 «Фінанси і кредит»
6.030509 «Облік і аудит»
6.030601 «Менеджмент організацій», «Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності»
6.020107 «Туризм»


Укладачі: Ткачук Ольга Михайлівна, Турчак Вікторія В’ячеславівна


Підп. до друку __.__.__. Формат ______. Папір письм.
Ризографія. Ум. друк. арк. __. Ум. фарбо-відб. ___.
Обл.-вид. арк. ___. Тираж __. Зам. __.

Видавничий центр ВТЕІ КНТЕУ
21100, м. Вінниця, вул. Соборна, 87
вступ

Головною метою дисципліни «Регіональна економіка» є формування знань щодо теоретичних і практичних засад розвитку і розміщення продуктивних сил як динамічного процесу, що взаємопов’язаний з природними, економічними та соціальними умовами регіонів і країн світу, зокрема, України, а також зумовлений особливостями територіального поділу праці, що склався історично, напрямів і факторів вдосконалення регіонального розвитку для забезпечення сталого розвитку продуктивних сил України.
Досягнення мети можливе за наявності в навчальному процесі лекційних і практичних занять. Метою практичних занять є засвоєння теоретичних знань з курсу «Регіональна економіка» та набуття умінь і практичних навичок аналізу сучасного стану та ефективного й оптимального розвитку і розміщення всіх складових продуктивних сил, регулювання соціально-економічного розвитку регіонів для забезпечення територіальної цілісності та сталого розвитку країни.
Під час самосійної роботи студент повинен опанувати основи економічних знань з проблем регіональної економіки.
Методичні рекомендації розроблені відповідно до затверджених навчальних планів Вінницького торговельно-економічного інституту (КНТЕУ) і програми та робочої програми курсу «Регіональна економіка» для студентів освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр».
Перед виконанням самостійної роботи студентові необхідно:
повторити лекційний матеріал;
оглянути рекомендовані джерела із зазначеної теми.
До кожної теми надано перелік питань, що вивчаються на практичних заняттях, розроблені практичні завдання. Поступове їх вирішення дозволить у повному обсязі опанувати особливості раціональної галузевої та територіальної організації господарської діяльності в умовах обмеженості природних і економічних ресурсів, складної демографічної і екологічної ситуації, а також стануть у нагоді під час застосування їх на практиці, що буде сприяти прийняттю економічно виважених рішень.
Розподіл годин за темами курсу наведено у табл. 1, 2.
Таблиця 1
Розподіл годин та занять за темами курсу «Регіональна економіка»
для студентів напрямів підготовки 6.030502 «Економічна кібернетика», 6.030503 «Міжнародна економіка», 6.030507 «Маркетинг», 6.030508 «Фінанси і кредит», 6.030509 «Облік і аудит», 6.030601 «Менеджмент організацій», «Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності»

Модулі /Теми
Кількість годин
Форми
контролю


Всього
з них




лекції
практичні заняття
самостійна робота студентів
ауд.
СРС

1
2
3
4
5
6
7

Тема 1. Регіональна економіка як об’єкт управління
12
2
2
8
УО
КТ, Р

Тема 2. Сутність, принципи та фактори розміщення продуктивних сил і формування економіки регіонів
12
2
2
8
РЗ
КТ, Р

Тема 3. Економічне районування та регіональний розвиток країни
13
2
2
9
УО
КТ, ІЗ

Тема 4. Економічні основи регіонального відтворення
10
2
2
6
ПО, ІЗ
КТ

Тема 5. Державне регулювання регіонального розвитку
11
2
2
7
УО, Т
КТ, Р

Тема 6. Організаційні структури управління регіоном
11
2
2
7
УО
КТ, Р

Тема 7. Людські та природні ресурси: їх економічна оцінка
12
2
2
8
РЗ
КТ

Модульний контроль
2



ПТ


Тема 8. Теоретичні основи ринкової трансформації господарства регіону
12
2
2
7
ПО, ІЗ
КТ

Тема 9. Інвестиційний менеджмент в період трансформації економіки регіону
12
2
2
8
УО
КТ

Тема 10. Екологія як наука, її роль у сучасному суспільстві
11
2
2
8
ПО, ОРЗ
КТ, Р

Тема 11. Управління природокористуванням
12
2
2
8
УО, РЗ
КТ, Р

Тема 12. Екологічна стандартизація та сертифікація
10
2
2
6
УО
КТ, Р

Тема 13. Правові механізми регулювання природокористування
10
2
2
6
УО
КТ, Р

Тема 14. Міжнародний досвід і співробітництво в галузі охорони навколишнього природного середовища
12
2
2
8
УО, Д
КТ, Р

Підсумковий контроль для напрямів підготовки: - 6.030507, 6.030509.03
- 6.030502, 6.030503, 6.030504, 6.030508, 6.030509, 6.030601





З
І/п


Разом
162
28
28
104



Таблиця 2
Розподіл годин та занять за темами курсу «Регіональна економіка»
для студентів напряму підготовки 6.020107 «Туризм»
Модулі /Теми
Кількість годин
Форми
контролю


Всього
з них




лекції
практичні заняття
самостійна робота студентів
ауд.
СРС

1
2
3
4
5
6
7

Тема 1. Регіональна економіка як об’єкт управління
10
2
2
6
УО
КТ, Р

Тема 2. Сутність, принципи та фактори розміщення продуктивних сил і формування економіки регіонів
10
2
2
6
РЗ
КТ, Р

Тема 3. Економічне районування та регіональний розвиток країни
11
2
2
7
УО
КТ, ІЗ

Тема 4. Економічні основи регіонального відтворення
8
2
2
4
ПО, ІЗ
КТ

Тема 5. Державне регулювання регіонального розвитку
9
2
2
5
УО, Т
КТ, Р

Тема 6. Організаційні структури управління регіоном
9
2
2
5
УО
КТ, Р

Тема 7. Людські та природні ресурси: їх економічна оцінка
10
2
2
6
РЗ
КТ

Модульний контроль
2



ПТ


Тема 1. Паливно-енергетичний комплекс
6
-
2
4
УО
ІЗ

Тема 2. Агропромисловий комплекс
6
-
2
4
УО
ІЗ

Тема 3. Транспортно-комунікаційний комплекс
5
-
2
3
УО
ІЗ

Тема 4. Комплекс соціальної інфраструктури та галузей легкої промисловості
6
-
2
4
УО
ІЗ

Тема 5. Металургійний та машинобудівний комплекс
7
-
2
5
УО
ІЗ

Тема 6. Будівельно-індустріальний комплекс
5
-
2
3
УО
ІЗ

Тема 7. Хімічний комплекс
5
-
2
3
УО
ІЗ

Тема 8. Теоретичні основи ринкової трансформації господарства регіону
8
2
2
4
ПО, ІЗ
КТ

Тема 9. Інвестиційний менеджмент в період трансформації економіки регіону
8
2
2
4
УО
КТ

Тема 10. Екологія як наука, її роль у сучасному суспільстві
8
2
2
4
ПО, ОРЗ
КТ, Р

Тема 11. Управління природокористуванням
8
2
2
4
УО
КТ

Тема 12. Екологічна стандартизація та сертифікація
7
2
2
3
УО
КТ, Р

Тема 13. Правові механізми регулювання природокористування
7
2
2
3
УО
КТ, Р

Тема 14. Міжнародний досвід і співробітництво в галузі охорони навколишнього природного середовища
7
2
2
3
УО, Д
КТ, Р

Підсумковий контроль




І/п


Разом
162
28
42
90



Методичні рекомендації до самостійної роботи

Самостійна робота студентів передбачає глибоке засвоєння навчального матеріалу шляхом опрацювання рекомендованої літератури, складання тестів, написання статей, участі у наукових конференціях.
Стимулювання володіння культурою мови, логічним мисленням, вмінням формулювати висновки, формування широкого світогляду, позитивних моральних засад.
Для раціональної організації самостійної роботи студент повинен вміло розподілити час між аудиторною та позааудиторною роботою.
Аудиторна робота передбачає вивчення питань під час лекцій, проведення практичних занять, індивідуальних консультацій з викладачем, конференцій, складання іспиту.
Позааудиторна робота - це підготовка до практичних занять та підсумкового контролю знань, написання контрольних робіт, виконання індивідуальних завдань, вивчення матеріалів підручників і опорних конспектів, конспектів лекцій, періодичних видань і нормативної законодавчої бази, вміння користуватися засобами Інтернет та інструктивними матеріалами, що розміщуються на компакт-дисках.
Студент повинен розробити календарний план роботи з вивчення окремих питань, оскільки належить враховувати час на пошук необхідного матеріалу.
Форми самостійної роботи. Основними формами самостійної роботи є: опрацювання лекційного матеріалу; самостійна робота з підручником і періодичною літературою; вивчення законодавчих матеріалів.
Готуючись до лекції, студенту слід повторити матеріал попередньої лекції, а прослухавши лекцію, опрацювати її за допомогою підручника та рекомендованої літератури. Це має особливе значення, оскільки в лекціях висвітлюється не весь матеріал, а лише основні теоретичні положення, найбільш актуальні проблеми, тоді як більшість другорядних, менш складних проблем, залишається для самостійного опрацювання.
Інформаційні джерела умовно поділяються на основні та додаткові. Основні є обов'язковими до вивчення.
Однією з головних форм самостійної роботи студентів є вивчення матеріалів з літературних джерел, періодичних видань і нормативно-правової бази. Для раціонального запам'ятовування матеріалу потрібно скласти невеликий конспект з викладенням тез чи головних думок або посилань на конкретні сторінки книги чи журналу, що дасть змогу швидко знаходити потрібний матеріал.
Ще однією формою самостійної роботи студентів є підготовка до практичних занять, яка починається після опрацювання лекційного матеріалу. Студент має уважно вивчити теоретичні положення теми, дати відповіді на контрольні питання, розглянути методику проведення заняття.
Для ефективного проведення цих занять студент повинен мати при собі необхідний матеріал із заданої теми: опорний конспект, підручник чи конспект підручника, інструктивний матеріал з виділенням особливостей трактування окремих термінів чи питань у законодавчих актах, підготовлені відповіді на проблемні питання (що оголошені завчасно), робочий зошит з певного курсу.
Метою проведення практичного заняття є здійснення контролю опанування матеріалом студентами, тому запорука успішного проведення практичного заняття - це ретельна підготовка до нього та раціональний розподіл аудиторного часу.
Результативною формою вивчення матеріалу є проведення підсумкових занять із розв'язанням ситуаційних задач і використанням ЕОМ по окремих розділах.
Основною метою проведення самостійної роботи студентів є поглиблення та закріплення теоретичних знань студентів та формування практичних навичок з даної дисципліни.
Перелік розділів з тем, які студенти повинні опрацювати, наведено нижче.
Тема 1. Регіональна економіка як об’єкт управління

Сутність, предмет, об’єкти та суб’єкти регіональної економіки. Поняття району та регіону. Структурні елементи регіону. Природне середовище. Виробнича сфера. Соціальна сфера. Характеристика населення як складової регіону. Цілі розвитку регіональної економіки – державні, регіональна, локальні. Рівні дослідження регіону. Завдання регіональної економіки – економічні, соціальні, екологічні, демографічні, поселенські, науково-технічні.

Література:
основна: 1, 5, 6, 11-13, 22, 23
додаткова: 7, 8, 19

Питання для самоконтролю
Розкрийте сутність та значення регіональної економіки.
Назвіть об’єкт та суб’єкти регіональної економіки.
Що є предметом дослідження регіональної економіки?
Розкрийте сутність понять „регіон” та „район”.
Охарактеризуйте структурні елементи регіону як системи.
Які показники характеризують населення?
Охарактеризуйте цілі розвитку регіональної економіки.
Назвіть завдання регіональної економіки.

Теми рефератів:
Глобалізація та регіоналізація як закономірності розвитку сучасної економіки
Місце регіону в економічному просторі
Ідеологія економічної самостійності регіонів

Тести
1. Регіональна економіка – це:
а) система суспільних відносин, що історично склались у межах області (регіоні) держави, і являє собою сукупність взаємопов’язаних ланок та зв’язків, що забезпечують її стійкість і цілісність;
б) територія за сукупністю елементів, що її насичують, що відрізняється від інших територій;
в) система, що використовує операційні ресурси підприємства для перетворення фактору виробництва, що вводиться (“вхід”), в обрану нею продукцію чи послугу (“вихід”);
г) система життєзабезпечення, що впливає на соціально-відтворювальний процес, забезпечує умови життєдіяльності.

2. Регіональна економіка як система охоплює:
а) технології, продукцію, споживачів, конкурентів;
б) соціокультурні та політичні фактори;
в) законодавство, державні органи контролю та влади;
г) виробничі, фінансові, кредитні та суспільні відносини.

3. Регіон – це:
а) сукупність якісно однорідних господарських одиниць;
б) соціальний економічний простір з певною природно-географічною територією і однотипною нормативно-правовою базою та етнографічним складом населення;
в) частина території держави, у межах якої встановлюється спеціальний правовий режим економічної діяльності;
г) сукупність територіально-географічних умов існування суспільства.

4. Регіон як система включає наступні елементи:
а) природне середовище, виробничу та соціальну сфери;
б) демографічні фактори, політичні фактори, законодавчі фактори;
в) підприємства, постачальників, споживачів;
г) товари, послуги, виробничі відносини.

5. Метою управління регіоном є:
а) забезпечення лише екологічної безпеки;
б) забезпечення високого економічного рівня розвитку;
в) забезпечення раціонального використання матеріальних, трудових, фінансових та інформаційних ресурсів, а також природних багатств;
г) забезпечення високої продуктивності праці.

6. Об’єктом дослідження регіональної економіки є:
а) регіон як територіальна економічна система;
б) юридичні та фізичні особи певної території;
в) економічний, соціальний і екологічний розвиток країни;
г) територіальне та галузеве управління об’єктами.

7. Суб’єктами регіональної економіки є:
а) економічні, соціальні фактори та процеси;
б) юридичні особи, фізичні особи, окремо взята людина;
в) природне середовище, демографічна ситуація, соціальна сфера;
г) екологія, населення, бізнес-процеси.

8. Предмет регіональної економіки включає:
а) політичні, законодавчі фактори, нормативно-правові акти;
б) підприємства, споживачів, конкурентів, посередників;
в) економіку окремого регіону; економічні зв’язки; розміщення продуктивних сил; соціальну сферу; природно-ресурсні фактори, охорону навколишнього середовища;
г) комплекс галузей із виробництва товарів і наданню послуг.

9. Природне середовище являє собою:
а) комплекс галузей, соціальних організацій і інститутів, покликаних забезпечувати соціально-відтворювальний процес;
б) бізнес-процеси, що відбуваються на підприємствах регіону;
в) забезпечення умов життєдіяльності;
г) сукупність територіально-географічних умов існування суспільства.

10. Природне середовище включає:
а) фактори природного або природно-антропогенного походження; енергетичний стан; щільність населення; склад і структуру поверхні землі;
б) фізичне, фізіологічне, інформаційне перетворення;
в) вироблення зразків і норм діяльності, поведінки, спілкування й взаємодії із природним, культурним і соціальним оточенням;
г) розподіл та споживання ресурсів і життєвих благ.

11. Виробниче перетворення може мати наступний характер:
а) перетворення балансу природного, штучного та популяційного середовищ життєдіяльності людини;
б) виробництво, розподіл і споживання ресурсів і життєвих благ;
в) вироблення зразків і норм діяльності, поведінки, спілкування й взаємодії із природним, культурним і соціальним оточенням;
г) фізичне, фізіологічне, інформаційне перетворення, обмін, складське збереження, зміна місця розташування.

12. Населення характеризують наступні показники:
а) тривалість життя, досвід роботи, виробничі зв’язки; розподіл трудових ресурсів між сферами діяльності;
б) статевовікова структура, соціальний склад, зайнятість в суспільному виробництві, розподіл трудових ресурсів між сферами діяльності, рівень кваліфікації, тривалість життя, здоров’я;
в) соціальний склад, зайнятість в суспільному виробництві, фінансово-кредитні відносини;
г) соціальний склад, здоров’я, економічні зв’язки.

13. Потреби людини поділяються на:
а) біологічні, психологічні, соціальні, трудові, економічні;
б) соціальні, державні, економічні;
в) технологічні, інформаційні, соціокультурні;
г) комунікативні, політичні, економічні, споживчі.

14. До цілей регіональної економіки відносяться:
а) міжнародні, місцеві;
б) внутрішні, зовнішні;
в) державні, регіональні, локальні;
г) державні, міждержавні, політичні.

15. Завдання регіональної економіки поділяються на:
а) економічні, соціальні, екологічні, демографічні, науково-технічні, поселенські;
б) державні, регіональні, міждержавні;
в) екологічні, споживчі, техніко-економічні, соціокультурні;
г) інформаційні, комунікативні, територіальні, громадські.

Тема 2. Сутність, принципи та фактори розміщення продуктивних сил і формування економіки регіонів

Сутність та значення розміщення продуктивних сил (РПС). Продуктивні сили та їх складові. Завдання РПС. Закони розміщення продуктивних сил. Закономірність економічно ефективного розміщення продуктивних сил. Закономірність територіального поділу праці. Закономірність економічної цілісності регіону. Закономірність регіональної інтеграції господарства. Закономірність територіальної комплексності продуктивних сил. Закономірність територіальної концентрації продуктивних сил. Закономірність територіальної диференціації продуктивних сил. Закономірність зближення рівнів соціально-економічного розвитку регіонів. Принципи розміщення продуктивних сил. Сутність факторів, що впливають на розміщення продуктивних сил та формування економіки регіону. Природно-екологічні фактори РПС. Техніко-економічні фактори РПС. Історико-геополітичні фактори РПС. Передумови розміщення продуктивних сил. Методи економічного обґрунтування розміщення виробництва.

Література:
основна: 1, 2, 4, 8, 10, 23, 27, 23, 29
додаткова: 3, 4, 18, 20, 23

Питання для самоконтролю
Розкрийте сутність та значення розміщення продуктивних сил
Дайте визначення поняття „продуктивні сили” та назвіть їх складові
Охарактеризуйте закони та закономірності розміщення продуктивних сил
Які є принципи розміщення продуктивних сил та формування економіки регіонів?
Охарактеризуйте фактори розміщення продуктивних сил та формування економіки регіонів
Що таке передумови розміщення продуктивних сил, назвіть головні з них

Теми рефератів:
Територіальний поділ праці: його сутність та значення
2. Спеціалізація регіонів України: проблеми та перспективи

Тести
1. Наука, що характеризує розподіл продуктивних сил по території відповідно до природних, соціальних та економічних умов окремих регіонів, – це:
а) екологія;
б) економічна теорія;
в) розміщення продуктивних сил;
г) регіональне управління.

2. Продуктивні сили – це:
а) сукупність людських, матеріальних та інших силових елементів, суттєвою властивістю яких є створююча дія;
б) структури, що сприяють зміцненню зв’язків між зацікавленими сторонами;
в) певний вид господарської діяльності;
г) суспільні відносини у зв’язку з можливостями споживання матеріальних і духовних благ.

3. До складових продуктивних сил відносяться:
а) населення, трудові та природні ресурси;
б) предмети праці, засоби праці;
в) галузеві та міжгалузеві комплекси, соціальна інфраструктура, територіальні системи господарювання;
г) всі перелічені варіанти.

4. Основні структурно-компонентні елементи продуктивних сил – це:
а) людина та засоби виробництва;
б) предмети праці;
в) засоби праці;
г) людина.

5. Засоби виробництва включають:
а) предмети праці;
б) засоби праці;
в) соціальну інфраструктуру;
г) варіанти а) і б).

6. До предметів праці відносяться:
а) предмети, що дані природою;
б) предмети, що в процесі праці переробляються або обробляються з метою одержання готової продукції для особистого виробничого використання;
в) варіанти а) і б);
г) накопичені людством знання, наука.

7. До засобів праці належать:
а) накопичені людством знання, наука;
б) машини, устаткування, інструменти та інші технічні знаряддя;
в) технологічні процеси та енергопостачання, автоматизовані системи управління, комп’ютери;
г) всі перераховані варіанти.

8. Завданням РПС є:
а) обґрунтування напрямів оптимізації розміщення та розвитку продуктивних сил;
б) підвищення економічної, екологічної та соціальної ефективності їх функціонування в територіальних господарських системах;
в) визначення перспектив пропорційно-збалансованого регіонального розвитку;
г) всі перераховані варіанти.

9. Найбільш загальні та суттєві взаємозв’язки і залежності між явищами та процесами в природі і суспільстві – це:
а) закон;
б) принцип;
в) фактор;
г) метод.

10. Економічні закони – це:
а) необхідні, стійкі залежності між економічними явищами в процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ та послуг;
б) стисло викладені науково обґрунтовані положення;
в) сукупність просторових нерівнозначних умов і ресурсів, їх властивостей;
г) обґрунтування напрямів оптимізації розміщення та розвитку продуктивних сил.

11. Закономірності – це:
а) однозначні залежності між причиною та наслідком;
б) прояв дії загального економічного закону чи законів у конкретних умовах;
в) сукупність просторових нерівнозначних умов і ресурсів, їх властивостей;
г) стисло викладені науково обґрунтовані положення.

12. Закономірність економічно ефективного розміщення продуктивних сил реалізується через:
а) принцип використання економічних вигод міжнародного поділу праці;
б) принцип оздоровлення екологічного стану;
в) принцип наближення розташування виробництва до джерел сировини, енергії та споживача;
г) принцип регулювання росту великих міст.

13. Закономірність комплексного розвитку і розміщення продуктивних сил проявляється у формі:
а) різноманітних взаємозв’язків, які розвиваються на основі спільного використання сировини, робочої сили, інфраструктури, енергії, виробництва продукції тощо;
б) залежностей між раціональним розміщенням продуктивних сил та зниженням затрат суспільної праці;
в) спеціалізації території на виробництві певних видів продукції та послуг;
г) наближення виробництва до джерел сировини, палива, енергії та районів споживання.

14. Закономірність територіального поділу праці (ТПП)
а) знижує витрати виробництва і приводить до підвищення ефективності господарства;
б) наближує виробництва до джерел сировини, палива, енергії та районів споживання;
в) реалізується через принцип оздоровлення екологічного стану;
г) проявляється у формі різноманітних взаємозв’язків, які розвиваються на основі спільного використання сировини, робочої сили.

15. Закономірності територіальної концентрації виробництва відображають:
а) залежності між раціональним розміщенням продуктивних сил та зниженням затрат суспільної праці;
б) об’єктивну тенденцію його зосередження в обмеженому просторі та проявляються в економії затрат за рахунок агломераційного ефекту;
в) принцип використання економічних вигод міжнародного поділу праці;
г) зв’язки між галузями спеціалізації, допоміжними та обслуговуючими виробництвами.

16. Принципи розміщення продуктивних сил – це:
а) найбільш загальні та суттєві взаємозв’язки і залежності між явищами та процесами в природі і суспільстві;
б) однозначні залежності між причиною та наслідком;
в) конкретні прояви просторового розподілу виробництва в певний період економічного розвитку країни;
г) сукупність просторових нерівнозначних умов і ресурсів, їх властивостей.

17. До принципів РПС та формування економіки регіонів відносяться:
а) наближення виробництва до джерел сировини, палива, енергії та районів споживання, першочергове освоєння і комплексне використання найефективніших видів природних ресурсів;
б) оздоровлення екологічного стану, вжиття ефективних заходів стосовно охорони природи та раціонального природокористування, регулювання росту великих міст, активізація розвитку малих і середніх міст;
в) використання економічних вигод міжнародного поділу праці, відновлення і розвиток економічних зв’язків з іншими країнами;
г) всі перераховані варіанти.

18. Фактори розміщення продуктивних сил та формування економіки регіонів – це:
а) найбільш загальні та суттєві взаємозв’язки і залежності між явищами та процесами в природі і суспільстві;
б) однозначні залежності між причиною та наслідком;
в) імовірнісні залежності між причиною та наслідком;
г) сукупність причин, що зумовлюють розміщення об’єкта і визначаються техніко-економічними та технологічними особливостями певного виробництва.

19. До факторів РПС та формування економіки регіонів належать:
а) природно-екологічні, техніко-економічні;
б) соціально-демографічні, історико-геополітичні;
в) суспільний поділ праці, попит і пропозиція;
г) варіанти а) і б).

20. До природних ресурсів належать:
а) паливно-енергетичні, мінерально-сировинні;
б) земельні, лісові і водні;
в) клімат, ґрунти;
г) варіанти а) і б).

21. До природних умов відносять:
а) паливно-енергетичні, мінерально-сировинні ресурси;
б) ґрунти, характер ґрунтів;
в) клімат, рельєф місцевості;
г) варіанти б) і в).

22. Техніко-економічні фактори включають:
а) природні ресурси та умови;
б) науково-технічний прогрес, транспортні умови та форми суспільної організації виробництва;
в) національно-етнічний склад населення;
г) навколишнє середовище.

23. До соціально-демографічних факторів належать:
а) національно-етнічний склад населення, територіальна диференціація чисельності населення і трудових ресурсів;
б) відмінності в кваліфікації управлінських, інженерно-технічних і робочих кадрів, рівень розвитку загальної та професійної культури, науки;
в) національно-психологічні особливості населення, а також розміщення промисловості стосовно споживача готової продукції;
г) всі перераховані варіанти.

Тема 3. Економічне районування та регіональний розвиток країни

Адміністративно-територіальний устрій. Сутність та значення економічного районування. Завдання та наслідки економічного районування. Класифікація економічних районів України. Піонерні, планові (програмні), стагнуючі регіони. Вільні економічні зони. Структура національного господарства регіонів. Функціональна та галузева структура національного господарства. Поняття кластерів. Фактори, які впливають на розвиток кластерів

Література:
основна: 2, 4, 7, 10, 22-24, 34
додаткова: 3, 4, 6, 10, 18

Питання для самоконтролю
Розкрийте сутність адміністративно-територіального устрою України.
Що таке економічне районування? Назвіть позитивні та негативні його наслідки.
Які існують підходи до класифікації території України на економічні райони?
Охарактеризуйте економічне районування України на сучасному етапі.
Що таке проблемні регіони? Назвіть їх основні ознаки та види.
Вільні економічні зони як вид проблемних регіонів.
Що являє собою функціональна структура народного господарства регіонів?
Чим представлена галузева структура народного господарства регіонів?
Розкрийте сутність виробничої сфери, наведіть її структуру.
Поняття та структура невиробничої сфери.
Класифікація галузей економіки.
Сутність кластерного підходу до розвитку економіки регіонів.

Теми рефератів:
Економічне районування зарубіжних країн
Кластерні системи зарубіжних країн та України
Вільні економічні зони в регіональній економіці України
4. Вільні економічні зони в регіональній економіці зарубіжних країн

Тести
1. Адміністративно-територіальний устрій – це:
а) класифікація території, на підставі якої встановлюється її різноманіття і приводиться національне господарство в певну систему;
б) розподіл території держави на певні частини з метою раціональної організації управління національним господарством і соціально-культурним будівництвом на місцях;
в) більша частина території України, що має чіткі певні межі та систему органів місцевої влади і управління, які перебувають в обласному центрі;
г) поділ території на райони з цільовими установками для вирішення локальних (місцевих) економічних і соціальних проблем регіону.

2. Адміністративна область – це:
а) більша частина території України, що має чіткі певні межі та систему органів місцевої влади і управління, які перебувають в обласному центрі;
б) територія, що самостійно не може вирішити свої соціально-економічні проблеми і тому вимагає підтримки держави;
в) частина території держави, у межах якої встановлюється спеціальний правовий режим економічної діяльності;
г) регіон, що має традиційно низький рівень життя у порівнянні з основною масою регіонів.

3. Класифікація території, на підставі якої встановлюється її різноманіття і приводиться національне господарство в певну систему, – це:
а) територіальний устрій;
б) соціально-економічне районування;
в) проблемне економічне районування;
г) районування.

4. Науково обґрунтований розподіл країни на економічні райони, які склалися історично або формуються в процесі розвитку продуктивних сил на основі суспільного розподілу праці, – це:
а) політико-географічне районування;
б) природничо-господарське районування;
в) економічне районування;
г) адміністративно-територіальний поділ країни.

5. Економічний район – це:
а) територіальна частина національного господарства країни, якій органічно притаманні географічна цілісність та економічна спільність;
б) комплекс галузей по виробництву товарів і наданню послуг;
в) система виробничих відносин, форм і методів організації виробництва;
г) територія, що самостійно не може вирішити свої соціально-економічні проблеми.

6. Основною метою економічного районування є:
а) забезпечення екологічної безпеки, високого економічного рівня розвитку, високої продуктивності праці;
б) поєднання територіального та галузевого управління об’єктами, підвищення рівня життя населення, покращення соціально-побутових умов;
в) удосконалення стратегії соціально-економічного розвитку, поліпшення адміністративно-територіального поділу держави, поліпшення розміщення продуктивних сил території, її господарської спеціалізації, структури господарства;
г) вироблення зразків і норм діяльності, поведінки, спілкування та взаємодії із природним, культурним і соціальним оточенням.

7. Основним завданням економічного районування є:
а) поділ території на райони з цільовими установками для вирішення місцевих економічних і соціальних проблем регіону;
б) забезпечення раціонального використання природних ресурсів;
в) формування раціональної системи розселення, розширення товарів народного споживання;
г) підтримка районів екологічного лиха, використання переваг територіального поділу праці.

8. Напрямки реалізації районування зводяться до вирішення:
а) законодавчих, соціокультурних та екологічних проблем;
б) демографічних, політичних, індустріальних проблем;
в) економічних, політико-правових, міждержавних проблем;
г) економічних, соціальних та екологічних проблем.

9. До економічних районів України за класифікацією М.Д. Пістуна відносяться:
а) Столичний, Центральний, Північно-Східний, Донецький, Придніпровський, Причорноморський, Подільський, Прикарпатський, Північно-Західний;
б) Луцький, Центральний, Північно-Східний, Донецький, Придніпровський, Причорноморський, Подільський, Маріупольський;
в) Північно-Східний, Донецький, Придніпровський, Причорноморський, Подільський, Прикарпатський, Північно-Східний, Український;
г) Харківський, Полтавський, Столичний, Центральний, Причорноморський, Подільський, Прикарпатський, Північно-Західний.

10. До економічних районів України за класифікацією Шаблія О.І. відносяться:
а) Центрально-Західний, Північно-Східний, Центрально-Південний, Донбаський, Західно-Карпатський;
б) Центральний, Західний, Північно-Східний, Східний, Центрально-Східний, Південний;
в) Північно-Східний, Донецький, Придніпровський, Причорноморський, Центрально-Західний, Північно-Східний, Північно-Кримський;
г) Центральний, Західний, Південний, Північний, Східний.
11. Заставний Ф.Д. виділив такі макрорайони:
а) Поліський, Карпатський, Донецько-Придніпровський;
б) Центральний, Західний, Південний, Подільський;
в) Центрально-Західний, Північно-Східний, Центрально-Південний;
г) Східний, Західний, Південний.

12. До макрорегіонів України за В.О. Поповкіним відносяться:
а) Донбас та Нижнє Придніпров’я, Слобідська Україна, Центральноукраїнський, Причорноморський, Західноукраїнський;
б) Центральний, Західний, Південний, Подільський;
в) Центрально-Західний, Північно-Східний, Центрально-Південний;
г) Східний, Західний, Південний, Кримський.

13. Проблемний регіон – це:
а) територія з особливим геополітичним і геоекономічним положенням;
б) територіальна частина національного господарства країни, якій органічно притаманні географічна цілісність та економічна спільність;
в) територія, що самостійно не може вирішити свої соціально-економічні проблеми і вимагає підтримки держави;
г) це більша частина території України, що має чіткі певні межі та систему органів місцевої влади.

14. Вільні економічні зони – це:
а) це більша частина території України, що має чіткі певні межі та систему органів місцевої влади;
б) частина території держави, у межах якої встановлюється спеціальний правовий режим економічної діяльності;
в) поділ території на райони з цільовими установками;
г) система життєзабезпечення, що впливає на соціально-відтворювальний процес, забезпечує умови життєдіяльності.

15. Сфери, які включає національний господарський комплекс країни:
а) виробнича та сфера послуг;
б) соціальна та екологічна;
в) господарська та рекреаційна;
г) державна і локальна.

16. Сукупність підприємств, пов’язаних виконанням постійної функції в системі суспільного відтворення, – це:
а) національне господарство;
б) вільні економічні зони;
в) галузь;
г) регіональні утворення.

17. Промисловість, будівництво, сільське господарство і лісове господарство, транспорт і зв’язок, торгівля, громадське харчування, матеріально-технічне постачання, заготівля і збут – це:
а) галузі сфери послуг;
б) галузі невиробничої сфери;
в) функціонально-галузева структура національного господарства;
г) національне господарство.

18. Структура сфери послуг включає:
а) галузі, які надають матеріальні і нематеріальні послуги населенню;
б) галузі, які обслуговують суспільство в цілому;
в) варіанти а) і б);
г) заготівлю і збут.

19. Господарська спеціалізація регіону – це:
а) переважний розвиток в регіоні певних галузей виробництва, які найбільш ефективно використовують місцеві природні і економічні ресурси;
б) сукупність якісно однорідних господарських одиниць;
в) певний вид господарської діяльності;
г) виробнича сфера національного господарства певного регіону.

20. Виробництва, які відіграють провідну роль в економіці регіону – це:
а) супутні галузі;
б) додаткові галузі;
в) обслуговуючі галузі;
г) галузі спеціалізації (головні галузі).

21. Галузі, призначені для досягнення технологічної завершеності та повноти основних циклів виробництва і послуг, – це:
а) супутні галузі;
б) головні галузі;
в) галузі спеціалізації;
г) міське господарство.

22. Галузі, які не пов’язані технологічно з головними галузями і вирішують місцеві соціально-економічні завдання, – це:
а) додаткові галузі;
б) головні галузі;
в) галузі спеціалізації;
г) проміжні галузі.

23. Галузі, які поставляють господарству регіону воду, електроенергію, будівельні матеріали, забезпечують потреби в ремонті, транспортно-комунікаційних засобах тощо, – це:
а) супутні галузі;
б) додаткові галузі;
в) обслуговуючі галузі;
г) галузі спеціалізації.

24. Випуск продукції або надання послуг, які споживаються переважно всередині міста, – це:
а) супутні галузі;
б) головні галузі;
в) галузі спеціалізації;
г) міське господарство.

25. Галузі спеціалізації в промисловості поділяються на:
а) видобувну та обробну;
б) перспективні та безперспективні;
в) міське та сільське господарство;
г) головні та другорядні.

26. Група взаємопов’язаних компаній та відповідних інституцій, розташованих неподалік одна від одної, які спеціалізуються у конкретній галузі, пов’язаних між собою спільними і доповнюючими чинниками, – це:
а) галузь;
б) кластер;
в) вільні економічні зони;
г) міське господарство.

Тема 4. Економічні основи регіонального відтворення

Сутність відтворення. Стадії відтворення. Просте та розширене відтворення. Відтворювальна модель регіональної економіки. Фактори регіонального відтворення – земля, праці, капітал. Регулювання регіонального відтворення. Індикативне планування. Функції регіону. Основні відмінності між областю та автономією.

Література:
основна: 6, 10, 11, 19, 23, 31
додаткова: 9, 12

Питання для самоконтролю
Розкрийте сутність економічного регіонального відтворення
Назвіть та охарактеризуйте види суспільного відтворення
Які існують фактори регіонального відтворення
Яким чином відбувається регулювання регіонального відтворення?
Що являє собою індикативний план?
Назвіть основні функції регіону.
Які відмінності між областю та автономією?

Теми рефератів:
Інноваційний розвиток економіки регіонів
Науково-технічний потенціал країни та її регіонів
Зовнішньоекономічні зв’язки: сутність, значення та вплив на регіональний розвиток
4. Транскордонне співробітництво та його вплив на регіональний розвиток

Тести
1. Відтворення – це:
а) стійкі залежності між економічними явищами в процесі виробництва;
б) безперервне повторення виробничого циклу;
в) процес, що передбачає співробітництво, у якому задіяні органи державної влади, компанії та інші організації;
г) галузі та виробництва, у яких суспільство безпосередньо привласнює природні ресурси.

2. Відтворення включає такі стадії:
а) виробництво, розподіл, обмін, споживання;
б) виробництво, транспортування, складування;
в) закупівлю, збут, споживання;
г) виробництво, обмін, посередництво.

3. Процес суспільного виробництва, взятий не як одноразовий акт, а в постійному повторенні та відновленні, – це:
а) суспільне відтворення;
б) споживче відтворення;
в) суспільне поновлення;
г) суспільне відновлення.

4. Просте відтворення – це процес, який характеризується:
а) відновленням виробництва зі зміною кількості та якості продукту;
б) відновленням виробництва зі зростанням кількості продукту;
в) відновленням виробництва в незмінних масштабах стосовно кількості та якості продукту;
г) відновленням виробництва зі зменшенням кількості продукту.

5. Розширене відтворення – це:
а) відновлення виробництва зі зменшенням кількості продукту;
б) відновлення виробництва в кожному наступному циклі у зростаючому масштабі стосовно кількості та якості виготовленого продукту;
в) відновлення виробництва в незмінних масштабах;
г) відновлення виробництва зі зростанням цін на продукцію.

6. До факторів регіонального відтворення належать:
а) земля;
б) капітал;
в) праця;
г) всі варіанти.

7. Всі види природних ресурсів, що використовуються в суспільному виробництві, – це:
а) земля;
б) кліматичні умови;
в) капітал;
г) праця.

8. Капітал – це:
а) простір для розміщення продуктивних сил регіону і рекреації;
б) система індикаторів, які характеризують стан та зміни в науково-технічному розвитку;
в) виробничі будівні машини, інструменти, сировина, напівфабрикати, транспортні засоби;
г) випуск продукції або надання послуг.

9. Людські зусилля, що спрямовані на виробництво, – це:
а) праця;
б) капітал;
в) земля;
г) всі варіанти.

10. Регулювання регіонального відтворення може здійснюватись через:
а) макроекономічну політику держави у контексті вирішення загальноекономічних національних завдань держави;
б) окремий напрям макроекономічної політики держави, коли розробляється комплекс нормативних документів;
в) окрему складову регіональної політики, коли структурні проблеми регіонального відтворення вирішуються в процесі реалізації завдань соціально-економічного і екологічного розвитку регіонів країни;
г) всі варіанти.

11. Система індикаторів, які характеризують стан та зміни в науково-технічному розвитку країни та забезпечують державний вплив на розвиток науки і використання в національному господарстві інновацій, - це:
а) директивне планування;
б) індикативне планування;
в) індикаторні важелі;
г) бізнес-план.

12. Основною функцією регіону є:
а) проведення на місцях державної економічної політики;
б) врегулювання соціальних проблем;
в) формування рішень, які впливають на структуру господарства;
г) розробка програм припинення функціонування неефективних галузей.

13. Головним завданням регіональної економічної політики є:
а) вирішення економічних проблем;
б) вирішення соціальних проблем;
в) вирішення екологічних проблем;
г) всі варіанти.

14. Різні регіони за своїм статусом є:
а) рівнозначними;
б) нерівнозначними;
в) однаково економічно розвиненими;
г) немає правильної відповіді.

15. Порівняно з автономією область має:
а) більші права;
б) рівні права;
в) менші права;
г) рівні або більші права.

Тема 5. Державне регулювання регіонального розвитку

Сутність регіональної державної політики. Мета внутрішньої політики регіонів. Цілі регіональної політики держави. Види регіональної політики. Складові регіональної політики. Регіональна економічна політика. Соціальна політика. Науково-технічна політика. Екологічна політика. Демографічна політика. Національна політика. Гуманітарна політика. Сутність державного регулювання регіонального розвитку. Механізми управління процесами соціально-економічного розвитку регіону. Об’єкти та суб’єкти державного регулювання. Програма регіонального розвитку – сутність, види, структура. Державна підтримка малого та середнього підприємництва.

Література:
основна: 1, 6, 9, 22, 23, 26
додаткова: 13, 19, 23
Питання для самоконтролю
Сутність регіональної державної політики.
Назвіть цілі державної регіональної політики.
Які є види регіональної політики? Охарактеризуйте їх.
Зовнішня та внутрішня регіональна політика.
Розкрийте сутність економічної регіональної політики, назвіть її напрямки.
Сутність та цілі соціальної регіональної політики.
Сутність та цілі екологічної регіональної політики.
Охарактеризуйте механізм державного регулювання регіонального розвитку.
Назвіть об’єкти, суб’єкти та завдання державного регулювання регіонального розвитку.
Сутність, види та типова структура програм регіонального розвитку.
Яким чином відбувається державна підтримка малого підприємництва на регіональному рівні?

Теми рефератів:
Бізнес-планування на регіональному рівні
Програми регіонального розвитку, їх аналіз
Регіональна політика в країнах ЄС
Особливості регіональної політики США
Державна регіональна економічна політика та механізм її реалізації

Тести
1. Регіональна політика – це:
а) система цілей і завдань органів державної влади з управління політичним, економічним і соціальним розвитком регіонів країни;
б) процес суспільного виробництва, взятий не як одноразовий акт, а в постійному повторенні та відновленні;
в) певний вид господарської діяльності;
г) система раціонального використання різноманітних економічних можливостей регіонів.

2. Дії держави, спрямовані на вирівнювання умов діяльності регіонів і їхніх результатів, підвищення ефективності використання регіональних ресурсів і можливостей, – це:
а) регіональна програма розвитку;
б) регіональна політика держави;
в) державна стратегія;
г) регіональна стратегія.

3. Регіональна політика держави та внутрішня регіональна політика:
а) тотожні поняття;
б) рівнозначні поняття;
в) нерівнозначні поняття – регіональна політика держави ширше;
г) нерівнозначні поняття – внутрішня регіональна політика ширше.

4. Метою внутрішньої політики регіонів є:
а) підвищення добробуту населення, розвитку соціальної інфраструктури;
б) удосконалення структури матеріального виробництва, сприяння розвитку підприємництва;
в) поліпшення стану навколишнього середовища, економічного та соціального росту регіону;
г) всі варіанти.

5. Ефективна регіональна політика базується на принципах:
а) впровадження всіма органами влади державної регіональної політики;
б) врахування в рішеннях центральних органів влади регіональної політики;
в) підвищення самостійності регіонів у вирішенні власних проблем;
г) всі варіанти.

6. До цілей державної регіональної політики відносяться:
а) створення єдиного економічного простору, вирівнювання умов соціально-економічного розвитку регіонів;
б) комплексний екологічний захист регіонів, максимальне використання природнокліматичних особливостей регіонів;
в) варіанти а) і б);
г) наближення виробництва до джерел сировини.

7. Зовнішня політика орієнтується на:
а) налагодження інтеграційних зв’язків між регіонами;
б) сприяння виходу окремих регіонів на зовнішні ринки;
в) налагодження транспортних торговельних потоків;
г) всі варіанти.

8. Внутрішня регіональна політика передбачає:
а) створення умов збалансованого еколого-економічного та соціального розвитку регіону;
б) розв’язання внутрішніх проблем регіонального розвитку, ефективного господарювання;
в) варіанти а) і б);
г) налагодження інтеграційних зв’язків між регіонами.

9. Регіональна політика включає такі види політики:
а) економічну, національну, соціальну, науково-технічну, екологічну, демографічну, гуманітарну;
б) ринкову, соціально-культурну, техніко-технологічну;
в) планову, прогнозовану, контрольну;
г) функціональну, галузеву, організаційну, мотиваційну.

10. Метою економічної політики є:
а) раціональне використання різноманітних економічних можливостей регіонів, об’єктивних переваг територіального поділу праці та економічної кооперації регіонів;
б) забезпечення достатнього рівня добробуту в кожному регіоні;
в) виявлення нових технологій;
г) створення безпечних умов життя людини.

11. Регіональна економічна політика включає:
а) бюджетну та податкову політику, контрольно-економічну діяльність;
б) планування, прогнозування і програмування соціально-економічного розвитку регіону, інформаційне забезпечення;
в) розміщення продуктивних сил і структурні перетворення в регіоні, політику розвитку регіональних комплексів;
г) всі варіанти.

12. Метою соціальної політики є:
а) виявлення та освоєння нових технологій;
б) захист навколишнього середовища;
в) підвищення добробуту та задоволення потреб життєдіяльності всього населення;
г) забезпечення достатнього рівня економічного розвитку в кожному регіоні.

13. Метою регіональної науково-технічної політики є:
а) забезпечення оптимальної рівноваги в розвитку всіх регіонів;
б) створення безпечних умов життя людини та відновлення природного середовища;
в) забезпечення достатнього рівня економічного розвитку в кожному регіоні;
г) задоволення потреб життєдіяльності всього населення.

14. Метою екологічної політики є:
а) забезпечення достатнього рівня економічного розвитку в кожному регіоні;
б) створення безпечних умов життя людини та відновлення природного середовища;
в) забезпечення оптимальної рівноваги в розвитку всіх регіонів;
г) всі варіанти.

15. Особливості дії економічних, соціальних, екологічних факторів, а також специфіку демографічної ситуації в кожному регіоні враховує:
а) екологічна політика;
б) соціальна політика;
в) демографічна політика;
г) національна політика.

16. Національна політика в Україні повинна бути спрямована на:
а) здійснення конституційних, громадських, політичних, екологічних і соціальних прав і свобод;
б) підвищення прав і надання пільг різним верствам населення;
в) зниження аварійності господарської діяльності;
г) створення приблизно однакових життєвих шансів для всіх громадян.

17. Основним завданням гуманітарної політики є:
а) створення приблизно однакових життєвих шансів для всіх громадян;
б) духовний розвиток суспільства, його моральний стан і фізичне здоров’я;
в) створення приблизно однакових умов життя для всіх громадян;
г) зниження аварійності господарської діяльності.

18. Державне регулювання регіонального розвитку – це:
а) цілеспрямована діяльність держави в особі відповідних законодавчих, виконавчих і контролюючих органів, які забезпечують досягнення поставленої мети і вирішення намічених економічних і соціальних завдань;
б) створення умов збалансованого еколого-економічного та соціального розвитку регіону;
в) досягнення оптимального співвідношення між господарською ефективністю та соціальною справедливістю;
г) заходи, що спрямовані на зміцнення місцевих бюджетів, розширення прав місцевих органів влади і органів місцевого самоврядування.

19. До механізмів управління процесами соціально-економічного розвитку регіону належать:
а) саморегулювання;
б) державне регулювання;
в) стихійне регулювання;
г) всі варіанти.

20. Об’єктом державного регулювання регіонального розвитку є:
а) система територіальної організації господарства;
б) життєдіяльність людини;
в) екологічна безпека;
г) різноманітні програми.

21. Суб’єктами державного регулювання регіонального розвитку є:
а) органи державної влади;
б) представницькі органи;
в) органи місцевого самоврядування;
г) всі варіанти.

22. Програма регіонального розвитку – це:
а) спеціально розроблений документ для вирішення доведеної пріоритетної регіональної проблеми;
б) забезпечення повного та збалансованого використання природно-ресурсного потенціалу регіонів;
в) визначення соціально-економічних, науково-технічних, екологічних, демографічних пріоритетів;
г) подолання відставання окремих регіонів за рівнем і якістю життя населення.

23. Серед регіональних програм виділяють такі види:
а) економічні, демографічні, культурно-розважальні;
б) міждержавні, державні, регіональні, комплексні;
в) міжрегіональні, міжгалузеві, багатофункціональні;
г) всесвітні, національні, місцеві.

24. Державне регулювання розвитку малого та середнього бізнесу - це:
а) вирішення доведеної пріоритетної регіональної проблеми;
б) заходи, спрямовані на забезпечення збалансованого використання природно-ресурсного потенціалу;
в) заходи, що спрямовані на зміцнення місцевих бюджетів;
г) система заходів, розроблених державою з урахуванням вимог ринку та інтересів суб’єктів підприємництва.

25. Види спрощеного оподаткування для суб’єктів малого підприємництва поділяються на:
а) єдиний податок, патент, фіксований сільськогосподарський податок;
б) ліцензія, патент;
в) загальна система оподаткування, ліцензія;
г) спрощеного оподаткування не існує.

Тема 6. Організаційні структури управління регіоном

Регіональне та територіальне управління. Суб’єкти регіонального управління. Функції управління. Система місцевого самоврядування. Делеговані повноваження. Територіальна громада. Принципи місцевого самоврядування. Право комунальної власності. Бюджет та його види. Служба в органах місцевого самоврядування. Кадровий резерв.

Література:
основна: 9, 10, 22, 23, 29
додаткова: 13, 22


Питання для самоконтролю
Розкрийте сутність та функції регіонального управління.
Що являє собою Планування регіонального розвитку?
Охарактеризуйте організацію як функцію регіонального управління.
Охарактеризуйте мотивацію як функцію регіонального управління.
Охарактеризуйте контроль як критерій ефективності регіонального управління.
Що являє собою система місцевого самоврядування?
Охарактеризуйте право комунальної власності та об’єкти, на яке воно розповсюджується.
Що таке бюджет? Назвіть та охарактеризуйте його види.
Що являє собою служба в органах місцевого самоврядування?

Теми рефератів:
Комунальна (муніципальна) власність як фактор регіонального розвитку
Місцевий бюджет як складова бюджетної системи України

Тести
1. Вид суспільного управління в межах певного регіону – це:
а) державне управління;
б) регіональне управління;
в) місцеве управління;
г) суспільне управління.

2. Діяльність центральних органів і відповідних місцевих органів по організації всього господарства на підвідомчій території – це:
а) територіальне управління;
б) суспільне управління;
в) місцеве управління;
г) центральне управління.

3. Суб’єктами регіонального управління є:
а) органи місцевого самоврядування, органи регіонального управління;
б) представники регіональних інфраструктур, фінансові та ринкові структури, міжнародні організаційні структури;
в) підприємства державної та недержавної форм власності;
г) всі варіанти.

4. Основними функціями регіонального управління є:
а) прогнозування, організація, прийняття рішень;
б) планування, централізація, стимулювання, субординація;
в) планування, організація, мотивація, контроль;
г) оптимізація, організація, конкретизація, координація.

5. Місцеве самоврядування в Україні – це:
а) гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення;
б) право територіальної громади володіти, користуватись і розпоряджатись майном, що їй належить;
в) форма залучення на добровільній основі коштів населення відповідної території для фінансування разових цільових заходів соціально-побутового характеру;
г) повноваження органів виконавчої влади, які передаються місцевим державним адміністраціям за рішенням районних, обласних рад.

6. Місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах:
а) народовладдя, законності, гласності, колегіальності, виборності;
б) поєднання місцевих і державних інтересів, державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування, підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами;
в) правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності в межах відповідних повноважень, судового захисту місцевого самоврядування;
г) всі варіанти.

7. Система місцевого самоврядування включає:
а) територіальну громаду, районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст;
б) сільську, селищну, міську раду, сільського, селищного, міського голову;
в) виконавчі органи сільської, селищної, міської ради, органи самоорганізації населення;
г) всі варіанти.

8. Первинним суб’єктом місцевого самоврядування та основним носієм його функцій є:
а) громадські організації;
б) територіальна громада села, селища, міста;
в) виконавчі органи;
г) районні та обласні ради.

9. Органи самоорганізації населення – це:
а) представницькі органи, що створюються частиною жителів, які тимчасово або постійно проживають на відповідній території в межах села, селища, міста;
б) зібрання всіх або частини жителів села, селища, міста для вирішення питань місцевого значення;
в) виборний орган, який складається з депутатів і наділяється правом представляти інтереси територіальної громади;
г) органи місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад.
10. Місцевий бюджет – це:
а) план утворення і використання фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення функцій і повноважень місцевого самоврядування;
б) гарантований державою мінімальний рівень соціальних послуг;
в) фінансово-кредитні повноваження органів місцевого самоврядування;
г) поточні видатки органів місцевого самоврядування.

11. Служба в органах місцевого самоврядування – це:
а) діяльність територіальної громади, яка спрямована на володіння, користування і розпорядження майном та фінансовими ресурсами місцевого самоврядування;
б) професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування;
в) повноваження органів виконавчої влади, які передаються місцевим державним адміністраціям за рішенням районних, обласних рад;
г) діяльність центральних органів і відповідних місцевих органів по організації всього господарства на підвідомчій території.

12. Посадами в органах місцевого самоврядування можуть бути:
а) посади, на які особи обираються територіальною громадою;
б) виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою;
в) посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі;
г) всі варіанти.

13. Підготовка макроекономічних планів, розробка програм припинення функціонування неефективних галузей і виробництв, врегулювання соціальних проблем – це:
а) функція планування;
б) функція організація;
в) функція мотивація;
г) функція контролю.

14. Сукупність процесів або дій, що забезпечують досягнення цілі системи, внутрішня упорядкованість, узгодженість взаємозалежних елементів системи, а також об’єднання людей для реалізації встановлених програм – це:
а) функція планування;
б) функція організація;
в) функція мотивація;
г) функція контролю.

15. Вплив на людину з метою ефективного виконання нею певної роботи – це:
а) функція планування;
б) функція організація;
в) функція мотивація;
г) функція контролю.

16. Система спостереження і перевірки відповідності функціонування системи управління регіоном встановленим стандартам, прийнятим планам, програмам і оперативним управлінським рішенням для допущених відхилень – це:
а) функція планування;
б) функція організація;
в) функція мотивація;
г) функція контролю.

17. Органи місцевого самоврядування:
а) є юридичними особами;
б) не є юридичними особами;
в) є фізичними особами;
г) варіанти а) і в).

18. Бюджет – це:
а) баланс грошових доходів та видатків;
б) спеціально розроблений документ для вирішення доведеної пріоритетної проблеми;
в) заходи, розроблені державою з урахуванням вимог ринку та інтересів суб’єктів підприємництва;
г) комплекс заходів нормативно-правового, політичного, економічного, фінансового, соціального та іншого характеру.

19. Право комунальної власності розповсюджується на:
а) рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів;
б) землю, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах;
в) об’єкти спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад;
г) всі варіанти.

20. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст:
а) безпосередньо;
б) через районні та обласні ради;
в) варіанти а), б);
г) через Верховну Раду України.

Тема 7. Людські та природні ресурси: їх економічна оцінка

Сутність та значення трудовий ресурсів. Населення країни як фактор її комплексного соціального та економічного розвитку. Поняття працездатності. Природний рух. Міграція населення. Соціально-економічнІ показники розвитку регіональної економіки. Зайнятість населення та безробіття. Економічно активне та економічно неактивне населення. Види безробіття. Показники, що характеризують зайнятість населення. Регіональна кадрова політика. Напрямки кадрової політики. Поняття природний ресурсів, природно-ресурсний потенціал. Класифікація природних ресурсів. Економічна оцінка природно-ресурсного потенціалу.

Література:
основна: 1, 5, 12, 19, 23, 29, 31, 32
додаткова: 8, 18, 19

Питання для самоконтролю
Охарактеризуйте трудові ресурси як основу розвитку регіональної економіки.
Дайте визначення поняття природного руху. Назвіть основні складові, що його визначають.
Назвіть соціально-економічні показники розвитку регіональної економіки.
Сутність зайнятості населення та показники, що її характеризують.
Кадрова політика як система управління людськими ресурсами.
Система підготовки кадрів як основа регіонального розвитку.
Розкрийте зміст поняття природних ресурсів.
Які є види природних ресурсів?

Теми рефератів:
Кадровий потенціал (... вибрати якого) регіону
Механізм управління соціально-трудовими відносинами на регіональному рівні
Людський потенціал і його вплив на регіональне відтворення
Національний склад населення України
Демографічна ситуація на Україні
Сучасна міграція: види, проблеми регулювання, перспективи розвитку
Територіальна диференціація показників рівня життя населення та його соціальна структура

Тести
1. Трудові ресурси – це:
а) працездатна частина населення, яка володіючи фізичними та інтелектуальними можливостями, здатна виробляти матеріальні блага і надавати послуги;
б) сукупність людей, які проживають на певній території – районі, місті, регіоні, країні;
в) частина населення, яка зайнята економічною діяльністю;
г) частина населення, що не досягла працездатного віку.

2. Загальна працездатність – це:
а) здатність людини до підприємницької діяльності;
б) здатність людини до праці, що не вимагає спеціальної підготовки;
в) здатність до кваліфікованої праці певної професії;
г) варіанти а) і в).

3. Професійна працездатність – це:
а) здатність до участі у виборчому процесі;
б) здатність людини до праці, що не вимагає спеціальної підготовки;
в) здатність до кваліфікованої праці певної професії;
г) варіанти а) і б).

4. Природний рух – це:
а) переміщення людей із країни в країну;
б) сукупність процесів народжуваності, смертності та природного приросту, темпи зростання, темпи приросту;
в) переміщення людей по території, які пов’язані зі зміною постійного місця проживання та роботи;
г) різниця між числом прибулих та тих, що виїхали за цей період часу.

5. Міграція населення – це
а) переміщення людей по території, які пов’язані зі зміною постійного місця проживання та роботи і призводять до механічного приросту населення;
б) різниця між числом прибулих та тих, що виїхали за цей період часу;
в) різниця між рівнем народжуваності та рівнем смертності;
г) варіанти б) і в).

6. Залежно від причин міграції поділяються на:
а) воєнні, екологічні, гуманітарні;
б) релігійні, політичні, економічні;
в) варіанти а) і б);
г) постійні, сезонні, тимчасові.

7. За терміном міграції поділяються на:
а) зовнішні та внутрішні;
б) довгострокові, короткострокові;
в) економічні, політичні;
г) постійні, сезонні, тимчасові.

8. Залежно від характеру переміщення населення міграції поділяються на:
а) зовнішні та внутрішні;
б) довгострокові, короткострокові;
в) економічні, політичні;
г) постійні, сезонні, тимчасові.

9. Зайнятість населення – це:
а) активна діяльність частини населення щодо створення суспільного продукту;
б) соціально-економічне явище, при якому частина економічно активного населення не має можливості використати свою робочу силу;
в) сукупність процесів народжуваності, смертності та природного приросту, темпи зростання, темпи приросту;
г) переїзди від місць проживання до місць роботи і назад.

10. Безробіття – це:
а) активна діяльність частини населення щодо створення суспільного продукту;
б) соціально-економічне явище, при якому частина економічно активного населення не має можливості використати свою робочу силу;
в) сукупність процесів народжуваності, смертності та природного приросту, темпи зростання, темпи приросту;
г) переїзди від місць проживання до місць роботи і назад.

11. Працездатні громадяни працездатного віку, які з незалежних від них причин не мають заробітку через відсутність належної роботи, зареєстровані як безробітні у державній службі зайнятості, дійсно шукають роботу та здатні приступити до праці – це:
а) зайняте населення;
б) населення пенсійного віку;
в) варіанти а) і б);
г) безробітні.

12. Робочу силу країни формують:
а) зайняте населення;
б) безробітні;
в) населення пенсійного віку;
г) варіанти а) і б).

13. Фрикційне безробіття пов’язане з:
а) пошуками або очікуванням роботи і є короткочасним;
б) структурними диспропорціями на ринку праці, коли з’являються невідповідності між попитом та пропозицією робочої сили за професією, кваліфікацією, географічними та іншими ознаками;
в) циклічним спадом виробництва, коди зайнятість скорочується, а безробіття зростає;
г) немає правильної відповіді.

14. Структурне безробіття пов’язане з:
а) пошуками або очікуванням роботи і є короткочасним;
б) структурними диспропорціями на ринку праці, коли з’являються невідповідності між попитом та пропозицією робочої сили за професією, кваліфікацією, географічними та іншими ознаками;
в) циклічним спадом виробництва, коди зайнятість скорочується, а безробіття зростає;
г) немає правильної відповіді.

15. Циклічне безробіття пов’язане з:
а) пошуками або очікуванням роботи і є короткочасним;
б) структурними диспропорціями на ринку праці, коли з’являються невідповідності між попитом та пропозицією робочої сили за професією, кваліфікацією, географічними та іншими ознаками;
в) циклічним спадом виробництва, коди зайнятість скорочується, а безробіття зростає;
г) немає правильної відповіді.

16. Кадрова політика як система управління людськими ресурсами включає:
а) демографічну, освітню політику;
б) політику в області зайнятості, праці і заробітної плати;
в) соціальну політику;
г) всі варіанти.

17. Сукупність усіх можливостей, засобів, запасів та джерел, що є, і можуть бути використані для досягнення певної мети – це:
а) екологічний потенціал;
б) природно-ресурсний потенціал;
в) трудовий потенціал;
г) природно-трудовий потенціал.

18. Природно-ресурсний потенціал включає:
а) природні ресурси;
б) природні умови;
в) трудові ресурси;
г) варіанти а) і б).

19. Найбільший потенціал мінеральних ресурсів в Україні знаходиться в:
а) Донецькій та Дніпропетровській областях;
б) Автономній Республіці Крим та Закарпатській області;
в) Київській та Миколаївській областях;
г) Одеській та Херсонській областях.

20. Найбільший потенціал водних ресурсів в Україні знаходиться в:
а) Івано-Франківській та Миколаївській областях;
б) Автономній Республіці Крим;
в) Тернопільській та Вінницькій областях;
г) варіанти б) і в).

21. Найбільший потенціал лісових ресурсів в Україні знаходиться в:
а) Тернопільській та Вінницькій областях;
б) Закарпатській та Івано-Франківській областях;
в) Автономній Республіці Крим;
г) Київській області.

22. Найбільший потенціал земельних ресурсів в Україні знаходиться в:
а) Вінницькій, Тернопільській та Хмельницькій областях;
б) Київській та Дніпропетровській областях;
в) Автономній Республіці Крим;
г) Одеській, Закарпатській областях.

23. Найбільший потенціал фауністичних ресурсів в Україні знаходиться в:
а) Автономній Республіці Крим;
б) Київській та Дніпропетровській областях;
в) Полтавській та Сумській областях;
г) Вінницькій та Тернопільській областях.

24. Найбільший потенціал природних рекреаційних ресурсів в Україні знаходиться в:
а) Вінницькій та Тернопільській областях;
б) Київській та Дніпропетровській областях;
в) Донецькій та Луганській областях;
г) Автономній Республіці Крим та Закарпатській області.

Тема 8. Теоретичні основи ринкової трансформації господарства регіону

Господарство регіону як територіально-економічна система. Регіональний господарський комплекс (РГК). Фактори трансформації РГК. Умови трансформації господарства регіону. Фундаментальні фактори трансформації РГК (людські та природні ресурси, капітал, інновації). Потенціал фактора. Трудовий потенціал. Управлінський потенціал. Природно-ресурсний потенціал. Потенціал основних фондів. Потенціал матеріальних ресурсів. Інвестиційний потенціал. Інноваційний потенціал. Споживчий потенціал. Потенціал виробничої інфраструктури. Потенціал соціальної інфраструктури. Потенціал ринкової інфраструктури. інтегральний трансформаційний потенціал. Виробничий потенціал. Проблеми реалізації трансформаційних потенціалів РГК.

Питання для самоконтролю
Розкрийте зміст поняття господарство.
Що таке регіональний господарський комплекс?
Назвіть фактори трансформації РГК.
Охарактеризуйте фундаментальні фактори трансформації РГК.
Розкрийте сутність потенціалу факторів трансформації РГК.
Види потенціалів факторів трансформації РГК.
Назвіть проблеми реалізації трансформаційних потенціалів РГК.

Тести
1. Сукупність певних складових, що утворюються в результаті суспільного поділу та інтеграції праці, а саме галузі, види економічної діяльності та основні виробничі ланки – це:
комплекс;
господарство;
система;
галузь.

2. Регіональний господарський комплекс – це:
регіональне поєднання об’єктів, тісно взаємозв’язаних у процесі виробництва й транспортування до споживачів продукції і/або послуг;
кількісно і якісно визначені ресурси живої праці;
сукупна продуктивність природних ресурсів регіону як засобів виробництва і предметів споживання;
фінансові можливості, резерви кредитування господарства регіону.

3. До внутрішніх факторів, що формують регіональні господарські комплекси, належать:
сировинні і трудові ресурси; споживчий попит, інфраструктурна забезпеченість території;
рівень економічного розвитку країни;
спосіб виробництва матеріальних благ;
технологічний рівень виробництва.

4. До зовнішніх факторів, що формують регіональні господарські комплекси, належать:
рівень економічного розвитку країни:
спосіб виробництва матеріальних благ, технологічний рівень виробництва;
варіанти а) і б);
сировинні і трудові ресурси.

5. До фундаментальних факторів трансформації РГК відносяться:
людські та природні ресурси;
капітал та інновації;
територіальні фактори;
варіанти а) і б).

6. Гранична продуктивність фактора, його здатність впливати на розвиток (трансформацію) РГК – це:
потенціал фактора;
фактори-стимулятори;
фактори-дестимулятори;
економічний розвиток фактора.

7. Кількісно і якісно визначені ресурси живої праці, які має РГК, - це:
потенціал фактора;
трудовий потенціал;
фактори-стимулятори;
фактори-дестимулятори.

8. До чинників, що впливають на формування трудового потенціалу, відносяться:
демографічні;
соціально-економічні;
духовні, екологічні;
всі варіанти.

9. Сукупна продуктивність природних ресурсів території як засобів виробництва і предметів споживання, яка виражається у їх суспільній споживній вартості, - це:
трудовий потенціал;
управлінський потенціал;
природно-ресурсний потенціал;
адміністративний потенціал.

10. Фінансові можливості, резерви кредитування господарства регіону – це:
трудовий потенціал;
управлінський потенціал;
природно-ресурсний потенціал;
інвестиційний потенціал.

11. Принципово нова якість засобів виробництва та організаційних схем – це:
інновація;
інвестиція;
капітал;
фондовий ринок.

12. Інноваційний потенціал включає:
масштаби інноваційної діяльності в РГК;
ступінь впровадження досягнень НТП у виробництво;
резерви розвитку за рахунок НТП;
всі варіанти.

13. Потенціал виробничого споживання – це:
здатність споживачів засобів виробництва їх придбати і використати;
купівельна спроможність населення по відношенню до товарів;
попит на товари на регіональному ринку предметів споживання;
варіанти б) і в).

14. Потенціал особистого споживання:
здатність споживачів засобів виробництва їх придбати і використати;
купівельна спроможність населення по відношенню до товарів;
попит на товари на регіональному ринку предметів споживання;
варіанти б) і в).

15. Інтегральний трансформаційний потенціал складається з:
багатьох часткових потенціалів і є їх простою сумою;
виробничого потенціалу без врахування географічного положення;
багатьох часткових потенціалів і є їх добутком;
багатьох часткових потенціалів і є їх різницею.

Тема 9. Інвестиційний менеджмент в період трансформації економіки регіону

Сутність інвестицій. Вартість капіталу. Фактори, що впливають на вартість капіталу. Структура інвестицій. Прямі інвестиції. Супутні інвестиції. Інвестиції у НДДКР. Джерела фінансування інвестицій. Власні фінансові засоби. Позичені фінансові засоби. Сутність лізингу. Прямі іноземні інвестиції. Портфельні інвестиції. Сутність та передумови формування сприятливого інвестиційного клімату.
Література:
основна: 7, 13, 14-18, 20, 23
додаткова: 10, 15, 16, 20, 21

Питання для самоконтролю
Що таке інвестиції?
Розкрийте сутність вартості капіталу.
Наведіть структуру і характеристику необхідних інвестицій.
Які особливості іноземне інвестування в трансформаційних процесах регіону?
Сутність інвестиційного клімату.
Розкрийте передумови формування сприятливого інвестиційного клімату.

Теми рефератів:
Інвестиційна привабливість та інвестиційна політика регіону
2. Фінансовий потенціал та його вплив на розвиток економіки регіонів

Тести
1. Вартість капіталу – це:
сума капіталу, вкладеного в будь-який бізнес, яку необхідно сплатити інвестору протягом року за використання його капіталу;
використання фінансових засобів, за які необхідно платити незалежно від джерел їх отримання;
дохід, який повинні принести нові капітальні вкладення для того, щоб вони могли себе виправдати;
фінансова операція з використанням майна через оренду.

2. На вартість капіталу впливають фактори:
рівень доходності інших інвестицій;
рівень ризику даної інвестиції;
джерела фінансування;
всі варіанти.

3. Необхідні інвестиції поділяються на:
прямі інвестиції;
супутні інвестиції;
інвестиції у НДДКР;
всі варіанти.

4. До власних фінансових засобів не належать:
грошова частина внесків власників підприємств (статутні фонди);
накопичення, створені в результаті господарської діяльності;
мобілізація внутрішніх активів;
позички юридичних осіб під боргові зобов’язання.

5. До позичених фінансових ресурсів не відносяться:
банківський кредит, лізинг;
розміщення облігацій;
позички юридичних осіб під боргові зобов’язання;
накопичення, створені в результаті господарської діяльності.

6. Фінансова операція з використанням майна через оренду – це:
кредит;
лізинг;
інвестиції;
інновації.

Тема 10. Екологія як наука, її роль у сучасному суспільстві

Предмет, методи та завдання екології та науки. Історія становлення екології як науки. Описовий етап. Етап систематизації. Етап розвитку теоретичних засад екології. Формування екології як самостійної науки. Сучасна екологія. Місце екології в системі наук. Напрями екологічних досліджень. Теоретична та прикладна екологія. Поняття навколишнього середовища. Адаптація. Екологічна валентність. Сутність екологічних факторів та їх види.

Література:
основна: 3, 23, 25, 30, 33
додаткова: 1, 17, 22

Питання для самоконтролю
Назвіть предмет та завдання екології як науки.
Охарактеризуйте методи екології.
Наведіть коротку історію становлення екології як науки.
Місце екології в системі наук.
Охарактеризуйте класифікацію екологічних напрямків.
Назвіть основні екологічні фактори.
Дайте характеристику екологічних факторів.

Теми доповідей:
Районування території України за показником техногенного навантаження.
Екологічна політика України та зарубіжних країн.
Напрями подолання екологічної кризи в Україні.
Екологія душі як новий науковий напрямок.
5. Екологічні революції як необхідна умова подолання суспільством екологічних криз.

Тести
1. Екологія – це:
наука про взаємовідносини живих істот між собою та з неорганічною природою, що їх оточує, а також про зв’язки в системах;
комплексна система спостережень, оцінки та прогнозу змін стану навколишнього середовища;
сфера комерційної діяльності, в якій продають або купують товари та послуги;
комплекс обов'язкових правил, вимог, норм і нормативів у галузі використання природних ресурсів.

2. Екологію за розмірами об’єктів вивчення поділяють на:
ландшафтну;
глобальну;
варіанти а) і б);
соціальну.


3. Об’єктами вивчення екології є:
популяції організмів;
види, угруповання, екосистеми;
біосфера в цілому;
всі варіанти.

4. Прикладна екологія – це:
дисципліна, що вивчає механізми антропогенного впливу на біосферу, способи запобігання негативним процесам;
вчення про екологічні взаємовідносини біосфери з чинниками різного походження;
галузь екології, що вивчає особливості життєдіяльності людини у практично повністю замкнутих мікросистемах космічних кораблів;
екологічні зв’язки біосфери з процесами, що відбуваються в надрах Землі та в космосі.

5. Соціальна екологія вивчає:
екологічні зв’язки біосфери з процесами, що відбуваються в надрах Землі та в космосі;
взаємовідносини елементарних соціальних груп суспільства та людства загалом із життєвим середовищем;
особливості життєдіяльності людини у практично повністю замкнутих мікросистемах космічних кораблів;
екологічні взаємовідносини біосфери з чинниками різного походження.

6. Навколишнє середовище – це:
сукупність взаємопов'язаних природних, штучно утворених та соціальних компонентів, в оточенні яких живе і взаємодіє організм;
будь-яка умова середовища, що прямо чи опосередковано впливає на організм;
реакції на зміну екологічних факторів;
засоби, за допомогою яких організм взаємодіє з середовищем для підтримання стану внутрішньої динамічної рівноваги.

7. Засоби, за допомогою яких організм взаємодіє з середовищем для підтримання стану внутрішньої динамічної рівноваги і забезпечує безперервність його існування в часі через нащадків – це:
екологічний фактор;
довкілля;
адаптація;
екологічна валентність.

8. Екологічна валентність – це:
здатність організму витримувати певну амплітуду коливання фактору;
будь-яка умова середовища, що прямо чи опосередковано впливає на організм;
реакції на зміну екологічних факторів;
сукупність взаємопов'язаних природних, штучно утворених та соціальних компонентів, в оточенні яких живе і взаємодіє організм.

9. За походженням екологічні фактори, що діють на організм, поділяють на:
абіотичні;
біотичні;
антропогенні;
всі варіанти.

10. До абіотичних факторів належать:
кліматичні;
ґрунтові;
хімічні;
всі варіанти.

11. До біотичних факторів належать:
фітогенні;
зоогенні;
мікрогенні;
всі варіанти.

12. Антропогенні фактори (діяльність людини) здійснюють:
безпосередній вплив на довкілля;
опосередкований вплив на довкілля;
варіанти а) і б);
не впливають на довкілля.

13. Абіотичні фактори – це:
фактори неживої природи з їх хімічними і фізичними властивостями;
фактори, що створюються сукупністю організмів у результаті їх взаємодії;
фактори, що виникають внаслідок діяльності людини, що є причиною змін середовища життя інших організмів або безпосередньо впливають на них;
немає вірної відповіді.

14. Біотичні фактори – це:
фактори неживої природи з їх хімічними і фізичними властивостями;
фактори, що створюються сукупністю організмів у результаті їх взаємодії;
фактори, що виникають внаслідок діяльності людини, що є причиною змін середовища життя інших організмів або безпосередньо впливають на них;
немає вірної відповіді.

15. Антропогенні фактори – це:
фактори неживої природи з їх хімічними і фізичними властивостями;
фактори, що створюються сукупністю організмів у результаті їх взаємодії;
фактори, що виникають внаслідок діяльності людини, що є причиною змін середовища життя інших організмів або безпосередньо впливають на них;
немає вірної відповіді.

Тема 11. Управління природокористуванням

Сутність, мета та види управління охороною навколишнього природного середовища. Функції управління в галузі природокористування. Державне управління в галузі охорони природного середовища. Громадське управління в галузі охорони навколишнього природного середовища. Сутність, мета, завдання екологічної експертизи. Об’єкти та суб’єкти екологічної експертизи. Форми екологічної експертизи. Система корпоративного екологічного управління. Інформаційні системи екологічного управління. Сутність та види кадастрів.

Література:
основна: 3, 23, 25, 30, 33
додаткова: 17, 20, 22
Питання для самоконтролю
Розкрийте сутність, цілі та функції управління в галузі природокористування.
Система державних органів управління природокористуванням в Україні.
Розкрийте сутність екологічної експертизи.
Охарактеризуйте основні форми екологічної експертизи.
Що являє собою система корпоративного екологічного управління?
Сутність та значення екологічного моніторингу.
Місце екологічного аудиту в системі екоменеджменту.
Система екологічного менеджменту.
Розкрийте сутність та значення екологічного маркетингу.
Що являє собою сучасна система екологічного страхування?
Інформаційні системи екологічного управління.
Кадастри як джерело інформації про стан НПС, їх види та значення.

Теми доповідей:
Система екологічного управління. Міжнародний стандарт ISO 14004.
Сутність та структура екологічного ринку.
Екологічний маркетинг в Україні та розвинених країнах світу.
Особливості екологічного аудиту України.
Екологічний аудит в країнах Західної Європи та США.
Сучасна система екологічного страхування зарубіжних країн.
Сучасна система екологічного страхування України.

Тести
1. Метою управління в галузі охорони навколишнього природного середовища є:
реалізація законодавства, контроль за додержанням вимог екологічної безпеки;
забезпечення проведення ефективних і комплексних заходів щодо охорони навколишнього природного середовища;
раціональне використання природних ресурсів, досягнення узгодженості дій державних і громадських органів у галузі охорони НПС;
всі варіанти.

2. За системними ознаками виділяють такі види екологічного управління:
державне екологічне управління;
корпоративне екологічне управління;
місцеве та громадське екологічне управління;
всі варіанти.

3. Екологічна експертиза – це:
оцінка впливів на навколишнє природне середовище та здоров’я людей усіх видів господарської діяльності та відповідності цієї діяльності нормам і вимогам законодавства про охорону довкілля;
комплексна система спостережень, оцінки та прогнозу змін стану навколишнього середовища під впливом антропогенних факторів;
встановлення комплексу обов’язкових норм, правил і вимог щодо охорони навколишнього природного середовища;
право на проведення тих видів господарської діяльності, що підлягають обмеженню.

4. Екологічне нормування – це:
вид науково-практичної діяльності, що ґрунтується на міжгалузевому екологічному дослідженні, аналізі та оцінці матеріалів чи об’єктів, дія яких негативно впливає на стан НПС;
комплексна система спостережень, оцінки та прогнозу змін стану навколишнього середовища під впливом антропогенних факторів;
встановлення комплексу обов’язкових норм, правил і вимог щодо охорони навколишнього природного середовища;
право на проведення тих видів господарської діяльності, що підлягають обмеженню.

5. Екологічний моніторинг – це:
вид науково-практичної діяльності, що ґрунтується на міжгалузевому екологічному дослідженні, аналізі та оцінці матеріалів чи об’єктів, дія яких негативно впливає на стан НПС;
комплексна система спостережень, оцінки та прогнозу змін стану навколишнього середовища під впливом антропогенних факторів;
встановлення комплексу обов’язкових норм, правил і вимог щодо охорони навколишнього природного середовища;
право на проведення тих видів господарської діяльності, що підлягають обмеженню.

6. Екологічне ліцензування – це:
вид науково-практичної діяльності, що ґрунтується на міжгалузевому екологічному дослідженні, аналізі та оцінці матеріалів чи об’єктів, дія яких негативно впливає на стан НПС;
комплексна система спостережень, оцінки та прогнозу змін стану навколишнього середовища під впливом антропогенних факторів;
встановлення комплексу обов’язкових норм, правил і вимог щодо охорони навколишнього природного середовища;
право на проведення тих видів господарської діяльності, що підлягають обмеженню.

7. Комплексний документ, що містить характеристику взаємовідносин підприємства або взагалі будь-якого об’єкта з навколишнім природним середовищем – це:
екологічний дозвіл;
екологічний паспорт;
екологічний сертифікат;
екологічне погодження.

8. Державне управління в галузі НПС здійснюють:
Президент України;
Кабінет Міністрів України;
Ради та їхні виконавчі і розпорядчі органи, а також спеціально уповноважені на те державні органи з охорони навколишнього природного середовища;
всі варіанти.

9. Метою екологічної експертизи є:
запобігання негативному впливу антропогенної діяльності на стан навколишнього природного середовища;
оцінка ступеня екологічної безпеки господарської діяльності;
оцінка екологічної ситуації на окремих територіях і об’єктах;
всі варіанти.

10. Головною метою екологічного маркування є:
виділення серед групи однорідної продукції тієї продукції, яка на всіх стадіях життєвого циклу має найменший вплив на навколишнє середовище з присвоєнням їй відповідного знака;
реалізація законодавства, контроль за додержанням вимог екологічної безпеки;
забезпечення проведення ефективних і комплексних заходів щодо охорони навколишнього природного середовища;
раціональне використання природних ресурсів, досягнення узгодженості дій державних і громадських органів у галузі охорони НПС.

11. Засіб управління, який надає систематичну, періодичну, об'єктивну і задокументовану оцінку системи управління та процесів, спрямованих на охорону навколишнього середовища, - це:
екологічна експертиза;
екологічний моніторинг;
екологічний аудит;
екологічна сертифікація.

12. Діяльність, спрямована на визначення потреб споживачів в екологічно безпечному навколишньому природному середовищі, формування екологічно чистого продукту, - це:
екологічне страхування;
екологічний маркетинг;
екологічний менеджмент;
екологічний аудит.

13. Екологічний ринок – це:
ринок, на якому здійснюється екологічна експертиза товарів;
ринок, на якому немає обмежень щодо якісних характеристик продукції;
ринок екологічних технологій, робіт, товарів, послуг, знань, екологічної інформації;
ринок, на якому проводиться екологічний моніторинг.

14. Ринково зорієнтована складова загальної системи управління підприємством, корпорацією, що має за мету досягнення екологічної вигоди або прибутку із застосуванням ринкових механізмів, – це;
екологічне страхування;
екологічний маркетинг;
екологічний менеджмент;
екологічний аудит.

15. Метою екологічного інжинірингу є:
техніко-економічне обґрунтування комплексу заходів щодо екологічної модернізації виробництва;
забезпечення проведення ефективних і комплексних заходів щодо охорони навколишнього природного середовища;
виділення серед групи однорідної продукції тієї продукції, яка на всіх стадіях життєвого циклу має найменший вплив на навколишнє середовище з присвоєнням їй відповідного знака;
комплексна система спостережень, оцінки та прогнозу змін стану навколишнього середовища під впливом антропогенних факторів.

16. До сфери екологічного страхування належить:
екологічне страхування нових технологій;
страхування ризику понаднормативних викидів і скидів шкідливих речовин;
страхування екологічних збитків унаслідок екологічних катастроф;
всі варіанти.

17. Кадастр – це:
реєстр, систематизоване зведення відомостей про об’єкти або явища;
це будь-яка інформація в письмовій, аудіовізуальній, електронній чи іншій матеріальній формі про стан довкілля;
сучасна комп’ютерна технологія для картографування об’єктів навколишнього природного середовища;
технології, що дають можливість поєднати модельне зображення території.

Тема 12. Екологічна стандартизація та сертифікація

Сутність екологічної стандартизації та сертифікації. Мета впровадження екологічної сертифікації. Механізм екологічної сертифікації. принципи побудови механізму екологічної сертифікації. Обов’язкова та добровільна екологічна сертифікація. Сутність та мета екологічного маркування. Типи екологічного маркування.

Література:
основна: 3, 23, 25, 33
додаткова: 2, 17, 22

Питання для самоконтролю
Розкрийте сутність екологічної стандартизації та сертифікації.
Охарактеризуйте механізм екологічної сертифікації в Україні.
Назвіть принципи сертифікації.
Які є види екологічної сертифікації? Охарактеризуйте їх.
Сутність та значення екологічного маркування.

Теми доповідей:
Екомаркування США.
Екомаркування Європейських країн.
Екомаркування Східних країн.
Антропогенний вплив на довкілля.
Підприємства-найбільші забруднювачі НПС в Україні.
6. Концепція сталого розвитку України.

Тести
1. Процедура, за допомогою якої незалежна організація засвідчує, що продукція, процес або послуга відповідає встановленим вимогам, – це:
маркування;
сертифікація;
ліцензування;
екологічна логістика.
2. Розробка і встановлення комплексу обов'язкових правил, вимог, норм і нормативів у галузі використання природних ресурсів, охорони НПС – це:
стандартизація;
маркування;
ліцензування;
екологічна логістика.

3. До типів екологічного маркування відносяться:
інформація про екологічність продукції загалом, яка враховує увесь життєвий цикл її виробництва;
інформація про екологічність окремих властивостей продукції;
інформація для ідентифікації натуральних продуктів харчування;
всі варіанти.

4. Знак екологічного маркування може наноситись:
безпосередньо на виріб;
на упаковку (тару), ярлик, етикетку;
в супровідну документацію;
всі варіанти.

5. Обов’язковій державній екологічній сертифікації не підлягають:
екологічно небезпечні продукція, технології, виробництва;
очисні споруди, технології та обладнання для підготовки питної води;
діяльність у сфері поводження з відходами;
стан соціального забезпечення працівників підприємств.

6. Українська державна система сертифікації продукції носить назву:
ISO;
Система екологічного управління;
УкрСЕПРО;
ISO/IЕС.

7. ISO – це:
Держстандарт України;
Міжнародна організація зі стандартизації;
Система екологічного управління;
угода про партнерство та співпрацю з питань екології.

8. Чинне екологічне право України складається з:
земельного, водного, лісового, надрового права;
фауністичного, заповідного права;
права екологічної безпеки;
всі варіанти.

9. Екологічна сертифікація буває:
обов’язкова;
добровільна;
варіанти а) і б);
спеціальна.

10. Сертифікація, яка проводиться в законодавчо нерегульованій сфері, називається:
обов’язковою;
добровільною;
недержавною;
спеціальною.

Тема 13. Правові механізми регулювання природокористування

Сутність та функції екологічного права. Адміністративний та економічний методи управління. Механізм правового забезпечення охорони навколишнього середовища. Якість життя. Екологічне законодавство України. Природно-ресурсне право України. Світовий досвід правового регулювання природокористування. Історія міжнародної екологічної співпраці. Види еколого-правової відповідальності.

Література:
основна: 3, 13, 23, 25, 30, 33
додаткова: 3, 17, 22

Питання для самоконтролю
Розкрийте сутність екологічного права.
Назвіть функції екологічного права.
Охарактеризуйте екологічне законодавство України.
Світовий досвід правового регулювання природокористування.
Наведіть історію міжнародної екологічної співпраці.
Назвіть основні види еколого-правової відповідальності.

Теми доповідей:
Сутність суспільних відносин у сфері охорони і раціонального використання земельних ресурсів.
Основні вимоги щодо охорони і використання надр.
Особливості правовідносин у сфері водокористування.
Правові вимоги до охорони атмосферного повітря.
Система фінансування природоохоронної діяльності.
Екологічне оподаткування: сутність та особливості застосування в Україні та інших країнах.
Фінансові методи стимулювання природоохоронної діяльності.
8. Перспективи розвитку фінансово-кредитного механізму охорони НПС у світі та Україні.

Тести
1. Екологічне право – це:
система норм і правил, що регулює відносини у сфері охорони НПС, життя і здоров’я людей, екологічної безпеки;
комплекс відомостей екологічного характеру щодо продукції, процесу;
засіб управління, який надає оцінку системи управління та процесів, спрямованих на охорону навколишнього середовища;
розробка і встановлення комплексу обов’язкових правил, вимог, норм і нормативів у галузі використання природних ресурсів.

2. До функцій екологічного права належить:
визначення ступеня поведінки людини відносно природи та регулювання порядку використання природних ресурсів;
закріплення прав та обов’язків державних органів, підприємств, закладів, організацій і громадян у сфері природокористування;
передбачення юридичної відповідальності за порушення відповідних природоохоронних норм і правил;
всі варіанти.

3. Система законодавчих актів, а також інших нормативних правових актів, що регулюють екологічні суспільні відносини, – це:
екологічна сертифікація;
екологічне законодавство;
екологічний аудит;
екологічні нормативи.

4. Сукупність факторів, що знаходяться на достатньому рівні для забезпечення безпечного і комфортного життя населення, не погіршують стан здоров’я, – це:
екологічний стан;
екологічні потреби;
якість життя;
екологічне управління.

5. Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища” визначає:
основні принципи охорони навколишнього природного середовища;
екологічні права і обов’язки громадян України;
систему управління у сфері природокористування;
всі варіанти.

6. Охорона і використання земель регулюється:
Земельним кодексом України;
Кодексом про надра України;
Водним кодексом України;
Лісовим кодексом України.

7. Охорона і використання надр регулюється:
Земельним кодексом України;
Кодексом про надра України;
Водним кодексом України;
Лісовим кодексом України.

8. Охорона і використання вод регулюється:
Земельним кодексом України;
Кодексом про надра України;
Водним кодексом України;
Лісовим кодексом України.

9. Охорона і використання лісів регулюється:
Земельним кодексом України;
Кодексом про надра України;
Водним кодексом України;
Лісовим кодексом України.
10. Порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища передбачає:
дисциплінарну та адміністративну відповідальність;
лише кримінальну відповідальність;
цивільну та кримінальну відповідальність;
варіанти а) і в).

11. При здійсненні протиправних дій, що порушують екологічні вимоги у процесі недотримання дисципліни праці, настає:
дисциплінарна відповідальність;
адміністративна відповідальність;
цивільна відповідальність;
кримінальна відповідальність.

12. При порушенні встановленого порядку використання природних ресурсів настає:
дисциплінарна відповідальність;
адміністративна відповідальність;
цивільна відповідальність;
кримінальна відповідальність.

13. При порушенні природоохоронного законодавства або порушенні екологічних прав громадян настає:
дисциплінарна відповідальність;
адміністративна відповідальність;
цивільна відповідальність;
кримінальна відповідальність.

14. При екологічному правопорушенні з високим рівнем екоризику і еконебезпеки настає:
дисциплінарна відповідальність;
адміністративна відповідальність;
цивільна відповідальність;
кримінальна відповідальність.

15. Ефективність системи відповідальності за екологічні правопорушення в Україні є низькою, тому що:
розмір штрафів невеликий;
відношення до екологічних порушень поблажливе внаслідок низької екологічної культури суспільства;
розмір штрафів великий;
варіанти а) і б).

Тема 14. Міжнародний досвід і співробітництво в галузі охорони навколишнього природного середовища

Збалансованість природно-ресурсного потенціалу. Вимоги до спільних програм використання та охорони природно-ресурсного потенціалу. Міжнародне співробітництво України в галузі охорони навколишнього природного середовища. Форми матеріальної міжнародно-правової відповідальності за забруднення навколишнього природного середовища. Реституція. Компенсація (репарація). Позитивна шкода. Упущена вигода. Універсальні конвенції і регіональні угоди. Екологічні податки. Принципи концепції сталого розвитку охорони навколишнього середовища.

Література:
основна: 3, 13, 14, 23, 25, 30, 33
додаткова: 17, 22

Питання для самоконтролю
Назвіть основні проблеми, пов’язані з раціональним використанням природно-ресурсного потенціалу України.
Охарактеризуйте напрямки міжнародного співробітництва України з питань охорони НПС.
Назвіть форми матеріальної міжнародної правової відповідальності.
Перерахуйте найбільш універсальні міжнародні конвенції та регіональні угоди.
Що являє собою концепція сталого розвитку?

Теми доповідей:
Глобальні екологічні проблеми: сутність та причини виникнення.
Міжнародне співробітництво України з питань екології і охорони НПС.
Шляхи вирішення глобальних екологічних проблем.
Екологічний моніторинг в зарубіжних країнах.
Екологічна ситуація Європейських країн.
Досвід екологічного виховання в зарубіжних країнах.
7. Міжнародні природоохоронні організації та асоціації.

Тести
1. До причин неефективності природоохоронних заходів відносяться:
а) відсутність єдиного комплексного підходу та координації у вирішенні проблем;
б) недостатнє фінансування;
в) недосконалість діючого економічного механізму природокористування;
г) всі варіанти.

2. Співробітництво в галузі охорони навколишнього природного середовища дає можливість:
а) забезпечити зайнятість і ріст матеріального добробуту населення;
б) досягти раціонального використання і охорони природних багатств країни;
в) сформувати конкурентноспроможний ринок рекреаційних послуг;
г) всі варіанти.

3. В природоохоронній галузі розроблені і підписані відповідні договори про співробітництво України з:
а) Польщею, Словаччиною, Грузією;
б) Білоруссю, Молдовою, Російською Федерацією;
в) варіанти а) і б);
г) Ізраїлем, Єгиптом, Францією.

4. Система екологічної освіти Німеччини включає:
а) підготовку спеціалістів по охороні навколишнього середовища;
б) підвищення кваліфікації працівників;
в) проведення тематичних семінарів та колоквіумів;
г) всі варіанти.

5. Відновлення становища у тому вигляді, яке існувало до моменту вчинення протиправної дії – це:
а) реституція;
б) субституція;
в) ординарна репарація;
г) надзвичайна репарація.

6. Шкода, заподіяна міжнародним правопорушенням поділяється на:
а) пряму (позитивну) шкоду та упущену вигоду;
б) позитивну та негативну;
в) пряму та непряму;
г) безпосередню та опосередковану.

7. Прогнозовані збитки, що мали б бути обов’язково отримані, якби не було шкоди, заподіяної міжнародно-протиправним діянням, - це:
а) пряма шкода;
б) упущена вигода;
в) безпосередня шкода;
г) всі варіанти.

8. Міжнародне співробітництво в галузі охорони НПС повинно вирішувати такі питання:
а) оцінка впливу на навколишнє середовище;
б) проведення взаємних консультацій, обмін інформацією
в) забезпечення екологічної безпеки;
г) всі варіанти.

Ключ відповідей до тестів
Тема 1
1а; 2г; 3б; 4а; 5в; 6а; 7б; 8в; 9г; 10а; 11г; 12б; 13а; 14в; 15а

Тема 2
1в; 2а; 3г; 4а; 5г; 6в; 7г; 8г; 9а; 10а; 11б; 12в; 13а; 14а; 15б; 16в; 17г; 18г; 19г; 20г; 21г; 22б; 23г

Тема 3
1б; 2а; 3г; 4в; 5а; 6в; 7а; 8г; 9а; 10б; 11г; 12а; 13в; 14б; 15а; 16в; 17а; 18в; 19а; 20г; 21а; 22а; 23в; 24г; 25а; 26б

Тема 4
1б; 2а; 3а; 4в; 5б; 6г; 7а; 8в; 9а; 10г; 11б; 12а; 13г; 14б; 15в

Тема 5
1а; 2б; 3в; 4г; 5г; 6в; 7г; 8в; 9а; 10а; 11г; 12в; 13а; 14б; 15в; 16а; 17б; 18а; 19г; 20а; 21г; 22а; 23б; 24г; 25а

Тема 6
1б; 2а; 3г; 4в; 5а; 6г; 7г; 8б; 9а; 10а; 11б; 12г; 13а; 14б; 15в; 16г; 17а; 18а; 19г; 20в

Тема 7
1а; 2б; 3в; 4б; 5а; 6в; 7г; 8а; 9а; 10б; 11г; 12г; 13а; 14б; 15в; 16г; 17б; 18г; 19а; 20а; 21б; 22а; 23в; 24г

Тема 8
1б; 2а; 3а; 4в; 5г; 6а; 7б; 8г; 9в; 10г; 11а; 12г; 13а; 14г; 15а

Тема 9
1в; 2г; 3г; 4г; 5б; 6б

Тема 10
1а; 2в; 3г; 4а; 5б; 6а; 7в; 8а; 9г; 10г; 11г; 12в; 13а; 14б; 15в

Тема 11
1г; 2г; 3а; 4в; 5б; 6г; 7б; 8г; 9г; 10а; 11в; 12б; 13в; 14в; 15а; 16г; 17а

Тема 12
1б; 2а; 3г; 4г; 5г; 6в; 7б; 8г; 9в; 10б

Тема 13
1а; 2г; 3б; 4в; 5г; 6а; 7б; 8в; 9г; 10г; 11а; 12б; 13в; 14г; 15г

Тема 14
1г; 2г; 3в; 4г; 5а; 6а; 7б; 8г

Контроль та критерії оцінювання знань студентів

Оцінювання теоретичних знань та практичних навичок студентів протягом навчального триместру відбувається за результатами усних відповідей на практичних заняттях, тестування, письмового опитування, перевірки індивідуальних завдань, обговорення рефератів, рішення задач тощо.
Робоча програма передбачає застосування 3-х форм контролю знань студентів:
Студенти виконують навчальну програму з дисципліни як в аудиторії, так і поза аудиторією: відповідають на тести з тем курсу, виконують практичні завдання, готуються до семінарських/практичних занять, обговорюють конкретні ситуації, розв’язують задачі, виконують завдання для самостійної роботи – кожне з них оцінюється за відповідними критеріями у балах. Максимальна сума балів – 100. Діагностика знань здійснюється за бальною системою, яка послідовно переводить бали у звичайну оцінку.
На практичному/семінарському занятті оцінюються:
усні відповіді студентів;
участь в обговоренні дискусійних питань;
участь у ділових, рольових іграх та їх обговоренні;
аналіз ситуаційних завдань та вміння доведення власної думки;
підібрана інформація щодо прикладів з економічної практики, новин вітчизняного/зарубіжного ринку праці;
правильність розрахунків при визначенні певних показників, вирішенні ситуаційних завдань, задач з курсу економічної теорії;
реферативні виступи, усні повідомлення тощо.
За кожним елементом змістового модуля, передбаченого робочою програмою, обов’язкова певна форма поточного оцінювання знань. Такими формами можуть бути:
усне опитування;
письмова контрольна робота (відповіді на питання лекційного курсу, розв’язання задач, вправ, виконання певних розрахунків тощо);
тестування знань студентів з певного розділу (теми) або з певних окремих питань лекційного курсу;
виступ на практичних/семінарських заняттях (з рефератом, в дискусії);
перевірка і захист індивідуального завдання;
перевірка розв’язання завдань (задачі, вправи, окремі розрахунки) тощо.
Оцінювання самостійної роботи студента:
Підготовка реферативного повідомлення за темою, яку пропонує викладач (8 балів). Студент готує реферат і доповідає основні його положення на занятті з певної теми, яка передбачає розгляд даного питання. Можлива кількість рефератів обмежується викладачем.
Підготовка доповіді за темою, яку пропонує викладач (5 балів). Студент готує та доповідає цікаві факти прикладного характеру на занятті з певної теми, яка передбачає розгляд даного питання. Можлива кількість доповідей обмежується викладачем.
Підготовка презентації одного з економічних районів України (15 балів – для напрямів підготовки 6.030502 «Економічна кібернетика», 6.030503 «Міжнародна економіка», 6.030507 «Маркетинг», 6.030508 «Фінанси і кредит», 6.030509 «Облік і аудит», 6.030601 «Менеджмент організацій», «Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності»; 10 балів для напряму підготовки 6.020107 «Туризм»). Завдання виконується невеликою групою студентів (до 5 осіб).
До самостійної роботи студентів може бути включено також підготовка кросвордів з певної теми, реферування наукових статей, підготовка доповідей на наукові конференції, публікація наукових статей.
Критерії оцінювання якості знань. Традиційна система оцінки успішності існує поряд із системою комплексної діагностики знань. Метою системи комплексної діагностики знань студентів є підвищення зацікавленості студентів у засвоєнні навчального матеріалу, стимулювання систематичної самостійної роботи студентів, підвищення об'єктивності оцінки знань, виявлення і розвиток творчих здібностей, запровадження здорової конкуренції у навчанні.
Зважаючи на традиційність і зручність використання національної п’ятибальної шкали рекомендованою може бути така схема поточного оцінювання:
Для напрямів підготовки 6.030502 «Економічна кібернетика», 6.030503 «Міжнародна економіка», 6.030507 «Маркетинг», 6.030508 «Фінанси і кредит», 6.030509 «Облік і аудит», 6.030601 «Менеджмент організацій», «Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності»
Для напряму підготовки 6.020107 «Туризм»


Аудиторна робота

4 бали – «відмінно»
3 бали – «добре»
1-2 бали – «задовільно»
0 балів – «незадовільно»
3 бали – «відмінно»
2 бали – «добре»
1 бал – «задовільно»
0 балів – «незадовільно»

14 занять Ч 4 бали = 56 бали
21 заняття Ч 3 балів = 63 бали

Самостійна робота

26-34 балів – «відмінно»
13-25 балів – «добре»
1-12 балів – «задовільно»
0 балів – «незадовільно»
21-27 балів – «відмінно»
12-20 балів – «добре»
1-11 балів – «задовільно»
0 балів – «незадовільно»

Модульний контроль – 10 балів

Разом – 100 балів
Разом – 100 балів

Список рекомендованої літератури

1. Основна література

Ващенко Н.В. Регіональна економіка. Практикум: навч. посібник / Н.В. Ващенко, Т.В. Мірзодаєва. – К.: КНТЕУ, 2009. – 279 с.
Жук М.В. Розміщення продуктивних сил і економіка регіонів України: Підручник / М.В. Жук, В.П. Круль. – К : Кондор, 2006. – 296 с.
Джигирей В.С Екологія та охорона навколишнього природного середовища: Навч. посіб. - 4-те вид., випр. і доп. – К.: Т-во "Знання", КОО, 2006.
Дорошевский М.В., Мысливец Г.В. Экономическая и социальная география мира: Учеб. пособие. - К.: МАУП, 2003.
Заблоцький Б.Ф. Регіональна економіка: навч. посібник / Б.Ф. Заблоцький. – Львів: Новий світ - 2000, 2007. – 548 с.
Зінь Е.А. Регіональна економіка: підручник / Е. А. Зінь. – 2-ге вид. – К.: Професіонал, 2008. – 528 с.
Економіка зарубіжних країн: Навч. посібник / За ред. Ю.Г. Козака та ін. - К.: ЦУЛ, 2003. – 352 с.
Економічна і соціальна географія світу: Навч. посібник / За ред. С.П. Кузика. - Львів: Світ, 2003. – 672 с.
Ефективність державного управління в контексті євроінтеграції України: Навч.-метод.посіб./ А.О.Леонова, В.П.Давидова, О.О.Новачук. – К.: Кондор, 2007. – 390 с.
Клиновий Д.В., Пепа Т.В. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка: Навч. посібник / За ред. Л.Г.Чернюк. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 728 с.
Коваль Я.В., Антоненко І.Я. Регіональна економіка: Навч. посібник. – К.: Професіонал, 2005. – 272 с.
Лишиленко В.І. Регіональна економіка: підручник / В.І. Лишиленко. – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 384 с.
Лук'яненко Д.Г. Економічна інтеграція і глобальні проблеми сучасності: Навч. посібник. – К.: КНТЕУ, 2005. – 204 с.
Международные экономические отношения = International economic relations: Учебник/ Под. ред. В. Е. Рыбалкина. – 5-е изд., перераб. и доп. – М.: ЮНИТИ, 2004. – 605 с.
Мельник В.В., Козюк В.В. Міжнародна інвестиційна діяльність: Навч. посібник. – Тернопіль: Карт-бланш, 2003. – 249 с.
Міжнародна економічна діяльність України: Навч. посібник/ І.В.Багрова, О.О.Гетьман, В.Є.Власюк; За ред. Багрової І.В. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 384 с.
Міжнародна інвестиційна діяльність: Підручник/ Д.Г.Лук'яненко, Б.В.Губський, О.М.Мозговий; За ред. Лук'яненка Д.Г. – К.: КНЕУ, 2003. – 387 с.
Міжнародна інвестиційна діяльність: Підручник/ І.Л.Сазонець, О.А.Джусов, О.М.Сазонець. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 304 с.
Мороз О.М. Теоретичні основи концептуального розвитку регіональної економіки малого та середнього бізнесу: Монографія/ За ред. І. С. Ткаченка. - Вінниця: ВТЕІ КНТЕУ, 2007. – 300 с.
Одягайло Б.М. Міжнародна економіка: Навч. посібник/ 2-ге вид., випр.і допов. – К.: Знання, 2006. – 407 с.
Основи інформаційно-аналітичного забезпечення управління регіональним розвитком: Монографія/ В.Т.Сусіденко, Г.В.Блакита, О.М.Кузьміна. - Вінниця: Державна картографічна фабрика, 2007. – 248 с.
Політика європейської інтеграції: Навч. посібник/ В.Г.Воронкова, О.М.Кіндратець, В.А.Жадько, С.Л.Катаєв; За ред. В.Г. Воронкової. – К.: Професіонал, 2007. – 512 с.
Регіональна економіка: Навчальний посібник / О.Г. Домбровський, О.М.Мороз, Е.О. Ковтун та інші; за ред. О.М. Мороз. – Вінниця: ВТЕІ КНТЕУ, 2009. – 304 с.
Регіональна економіка: Навч. посібник/ Я.Б.Олійник, С.П.Запотоцький, О.Ю.Кононенко, А.Л.Мельничук; За ред. Я.Б. Олійника. – К.: КНТ, 2007. – 444 с.
Регіональна економіка та природокористування: навч. посібник / А. П. Голіков, О. Г. Дейнека, Л. О. Позднякова, П. О. Черномаз; за ред. А.П. Голікова. – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 352 с. 
Ринок і регіоналістика: Навч. посібник / С.П.Сонько, В.В.Кулішов, В.І.Мустафін. – К.: Ельга, Ніка-Центр, 2002. – 380 с.
Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка: підручник / за ред. В.В. Ковалевського, О.Л. Михайлюк, В.Ф. Семенова. – 9-те вид., перероб. і допов. – К.: Знання, 2009. – 373 с.
Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка: Навч. посібник/ М.А.Хвесик, Л.М.Горбач, П.П.Пастушенко. – К.: Кондор, 2005. – 344 с.
Стеценко Т.О. Аналіз регіональної економіки: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2002. – 116 с.
Сухарев С.М. Основи екології та охорони довкілля: Навч. посіб. для студентів нищих навч.закладів - К.: Центр навч. літ-ри, 2006.
Ткаченко І.С., Мороз О.М. Методологічні засади оцінки розвитку малого та середнього бізнесу регіону: Монографія. – Вінниця: Теза, 2006. – 204 с.
Україна і світове господарство: взаємодія на межі тисячоліть: Навч. посібник / А.С. Філіпенко (кер. авт. кол.), В.С. Будкін, А.С. Гальчинський та ін. – К.: Либідь, 2002. – 470 с.
Царенко О.М. Основи екології та економіка природокористування: Навч. посіб. для студентів вищих навч.закладів. - Суми: Університетська книга, 2004.
Чернюк Л.Г., Клиновий Д.В. Економічний та соціальний розвиток регіонів (областей) України: Навч. посібник. – К.: ЦУЛ, 2002. – 644 с.
Экономическая, социальная и политическая география мира. Регионы и страны. Учебник / Под ред. С.Б. Лаврова, Н.В. Каледина. – М.: Гардарики, 2003. – 928 с.

2. Додаткова література
Атлас світу / Гол. ред. І.С. Руденко. - К.: Картографія, 2002. - 192 с.
Атлас мира. Страны мира в картах и цифрах / Гл. ред. Т.П. Сидоренкова. - М.: АСТ-Пресс, 2003. – 103 с.
Безуглий В.В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн: Навч. посіб. – К.: Академія, 2005. – 704 с.
Безуглий В.В. Регіональна економічна та соціальна географія світу: Посібник / В. В. Безуглий, С. В. Козинець. – К : Академія, 2003. – 688с.
Буглай В.Б. Международные экономические отношения: Учеб. пособие/ В.Б.Буглай, Н.Н.Ливенцев; Под ред. Н. Н. Ливенцева. - 2-е изд., перераб. и доп.- М: Финансы и статистика, 2004.- 256с.
Все про світ: Кордони. Прапори. Герби: Енцикл. довід. / Відп. за вип. М.Ілляш. – К.: Школа, 2001. – 623 с.
Дахно І.І. Міжнародна торгівля: Навч. посібник. - 2-ге вид., допов. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 296 с.
Джаман В.О. Регіональні системи розселення: демографічні аспекти. -Чернівці: Рута, 2003. – 392 с.
Дубович І. Країнознавчий словник-довідник. – Львів: Вид. центр ЛНУ ім. І. Франка, 2002. – 587 с.
Кухарська Н.О., Харічков С.К. Міжнародна економічна діяльність України: Навч. посібник. – Х.: Одіссей, 2007. – 456 с.
Левковець П.Р. Міжнародні перевезення і транспортне право: Навч. посібник/ П.Р.Левковець, В.С.Марунич.- 2-ге вид., виправ. та доп.- К: Арістей, 2004. – 280 с.
Лугінін О.Є. Статистика національної економіки та світового господарства: Навч. посібник/ О.Є.Лугінін, С.В.Фомішин. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 502 с.
Маннапов Р.Г. Организационно-экономический механизм управления регионом: формирование, функционирование, развитие: монография / Р. Г. Маннапов, Г. Ахтариева Л. – М.: КНОРУС, 2008. – 352 с.
Міжнародна торгівля: Навч. посібник/ А.П.Румянцев, А.І.Башинська, І.М.Корнілова, Ю.О.Коваленко.- К: Центр навчальної літератури, 2004. – 376 с.
Моторин Р.М. Міжнародна економічна статистика: Підручник. – К: КНЕУ, 2004. – 324 с.
Основи міжнародної торгівлі: Навч. посібник / За ред. Козака Ю.Г., Логвінової Н.С., Ржепішевського К.І.- 2-ге вид., перероб. та доп. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 656 с.
Проблеми экологически сбалансированного развития стран с переходной экономикой / Под ред. Н.Ф. Глазовского. – М.: ГЕОС, 2000.
Продуктивні сили економічних районів України / Б.М. Данилишин, Л.Г. Чернюк, О.В. Горська та ін. – К.: НІЧЛАВА, 2000. – 520 с.
Соціально-економічні системи продуктивних сил України / С.І. Дорогунцов, Л.Г. Чернюк, П.П. Борщевський, Б.М. Данилишин, М.І. Фащевський. – К.: Нічлава, 2002. – 690 с.
Страны мира: Полный универсальный информационный справочник. – М.: ОЛМА-ПРЕСС, 2005. – 608 с.
Трансформація структури господарства України: регіональний аспект / За ред. Г.В. Балабанова, В.П. Нагірної, О.М. Нижник. - К.: Міленіум, 2003. – 404 с.
Увесь світ у цифрах і фактах: Довідник. – 3-є вид., випр. та доп. – К.: Мала, 2004. – 127 с.
Юрківський В.М. Країни світу: Довідник. – К.: Либідь, 1999. - 368 с.














13PAGE 15


13PAGE 14915





Приложенные файлы

  • doc 320128
    Размер файла: 603 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий