чорниш пыщаний, озима совка,степовий ковалик

Міністерство аграрної політики України
Харківський національний аграрний університет
імені В. В. Докучаєва




кафедри зоології та ентомології



КУРСОВА РОБОТА
із сільськогосподарської ентомології
на тему: «Захист посівів кукурудзи від шкідників: озима совка, степовий ковалик, піщаний чорниш, площа 90 га»



Виконав: студент 2 групи
3 курсу ФЗР
Чорний А.
Перевірив: Євтушенко М. Д.
Оцінка:






Харків - 2011
Зміст

Вступ.4
Видовий склад основних шкідників кукурудзи та їх шкодочинність.6
Основні особливості розвитку найголовніших шкідників і захисні заходи кукурудзи14
2.1. Озима совка...14
2.1.1. Систематичне положення озимої совки..14
2.1.2.Поширеність озимої совки.14
2.1.3. Діагностичні ознаки озимої совки...14
2.1.4. Біологічні та екологічні особливості озимої совки.15
2.1.5. Фенологічний календар розвитку озимої совки..18
2.1.6. Характер пошкоджень і шкодочинність озимої совки...20
2.1.7. Заходи захисту кукурудзи від озимої совки20
2.2. Степовий ковалик..22
2.2.1. Систематичне положення степового ковалика ..22
2.2.2.Поширеність степового ковалика..22
2.2.3. Діагностичні ознаки степового ковалика22
2.2.4. Біологічні та екологічні особливості степового ковалика.23
2.2.5. Фенологічний календар розвитку степового ковалика...24
2.2.6. Характер пошкоджень і шкодочинність степового ковалика25
2.2.7. Заходи захисту кукурудзи від степового ковалика.25
2.3. Піщаний чорниш...26
2.3.1. Систематичне положення піщаного чорниша26
2.3.2.Поширеність піщаного чорниша...26
2.3.3. Діагностичні ознаки піщаного чорниша.26
2.3.4. Біологічні та екологічні особливості піщаного чорниша...27
2.3.5. Фенологічний календар розвитку піщаного чорниша29
2.3.6. Характер пошкоджень і шкодочинність піщаного чорниша.30
2.3.7. Заходи захисту кукурудзи від піщаного чорниша..30

Методика виявлення та обліку кількості шкідників сільськогосподарських культур 31
Захист кукурудзи від шкідників....34
4.1. Суть методів захисту сільськогосподарських культур від шкідників34
4.2. Система заходів для захисту кукурудзи від шкідників.40
4.3. Робочий план захисту кукурудзи від шкідників ...44
Висновок ...46
Список використаної літератури.47
























Вступ
Сучасний економічний стан аграрного сектора економіки багатьох країн світу сформовано завдяки інтенсивному розвитку зернової галузі.
Найбільш поширеними зерновими культурами в світі залишаються пшениця, рис, кукурудза.
Кукурудза - одна з основних культур сучасного світового землеробства. Це культура різнобічного використання і високої врожайності. На продовольство в країнах світу використовується близько 20% зерна кукурудзи, на технічні цілі - 15 - 20% і приблизно дві третини - на корм.
Кукурудзу вирощують у всьому світі - від тропічних широт до Скандинавських країн. У світовому землеробстві площа її обробітку на зерно займає 129,3 млн. га.
Ця культура тропічного походження починає рости при досить високих температурах (10 °), період її вегетації розтягнутий до 160 днів, вона погано переносить заморозки (до -2 °), має потребу у великих запасах тепла. Для визрівання зерна ранньостиглих сортів потрібно 1-2200 ° біологічно активних температур, а для більш продуктивних середньо-і пізньостиглих сортів -2500-2900 °. При цьому кукурудза засухостійкий, особливо в перші фази вегетації, але недолік вологи перед викиданням мітелок помітно знижує врожайність.
Висока потенційна продуктивність кукурудзи, здатність її активно витягати живильні речовини з грунту і різко збільшувати врожайність при внесенні добрив, особливо на водопроникних грунтах, привернули до неї увагу багатьох генетиків і селекціонерів. У результаті були створені її високоврожайні гібридні і ранньостиглі види і сорти.
Кукурудза, завдяки своїм унікальним біологічним особливостям, здатна забезпечити не лише високі врожаї, але й достатню рентабельність виробництва. Досвід вирощування цієї культури в багатьох агроформуваннях у 2010 році показує, що при витратах 4,2 – 4,7 тис. грн./га можна отримати 6,3 -7,1 тис. грн./га чистого прибутку.
Наведені показники цілком досяжні за умови правильного підбору гібридів, оптимізації живлення рослин, строків сівби та густоти посіву, а також своєчасного і ефективного захисту кукурудзи від шкідливих організмів (Зінченко, 2001).
Тема моєї курсової роботи пов’язана з захистом кукурудзи від озимої совки, степового ковалика, піщаного чорниша.
























1. Видовий склад основних шкідників кукурудзи та їх шкодочинність

Серед шкідників даної культури найбільш поширені і завдають значних збитків багатоїдні комахи: ковалики: темний, посівний, смугастий і ін.; чорниші: мідляк кукурудзяний, широкогрудий та ін.; кукурудзяний стебловий метелик; попелиці: звичайна злакова, соргова або кукурудзяна, волохата кукурудзяна; південний сірий довгоносик.
Ковалик темний поширений повсюдно, але найчисленніший у гірській частині Карпат, Поліссі, особливо в західних районах, а також у північному Лісостепу. Личинки сильно пошкоджують кукурудзу, коренебульбоплоди і овочеві культури.
Ковалик посівний поширений в Україні повсюдно. Личинки пошкоджують злакові культури, бульби картоплі, коренеплоди буряків і моркви, насіння та сходи. Личинки, які відроджуються наприкінці травня на початку червня, живляться корінцями злаків, пошкоджують насіння, вузол кущіння, підземні стебла і бульби.
Ковалик смугастий - поширений у Поліссі, Лісостепу і Карпатах. Личинки живляться молодими коренями злаків, пошкоджують висіяне насіння, вузол кущіння, стебла, коренебульбоплоди
Чорниші – Tenebrionidae: мідляк кукурудзяний – Pedinus femoralis L.; мідляк широкогрудий – Blaps lethifers Marsch. Личинки харчуються набубнявілим насінням, виїдаючи в ньому порожнини, а також пошкоджують підземну частину стебел, паростки та коріння.
Звичайна злакова попелиця в Україні частіше трапляється на півдні лісостепової зони, у Степу і Криму, в інших районах у масовій кількості буває рідше. Пошкоджує пшеницю, ячмінь, овес, сорго, рис, жито, суданську траву, живиться на багатьох дикорослих злаках.
Озима совка поширена в Україні повсюдно. Шкодочинність озимої совки досить значна. Одна гусениця першого покоління за ніч може знищити 10 – 15 рослин цукрового буряку. Гусениці другого покоління найбільше пошкоджують озимі культури. Гусениці озимої совки можуть живитися не менше ніж на 140 видах рослин із 36 родин (Литвинов, 2005).
До комах, що пошкоджують листя, стебла та качании кукурудзи, слід віднести найпоширеніших листогризучих совок.
Наприклад, гусениці бавовникової совки, що вилупилися з яєць, які були відкладені на нитках качанів або мігрували сюди з інших частин рослини, живляться й ростуть, а згодом пошкоджують верхівки качанів. Якщо листки обгортки прилягають нещільно, тоді гусениці спроможні живитися зерном по всій довжині качана. Закінчивши живлення, гусениця залишає качан зазвичай через його верхівку або через отвір, який вона прогризає в обгортці.
Така сама шкодочинність із совками (бавовниковою, карадриною, капустяною) спостерігається на кукурудзі від стеблового (кукурудзяного) метелика Ostrinia nubilalis Hbn., що поширений в Україні скрізь. Зона значної шкодочинності охоплює лісостепову й північ степової зони, найшкодочинніший у Західному Лісостепу. Про наявність на рослинах гусениць кукурудзяного метелика свідчать круглі, нібито пробиті дробом, отвори й подовжені погризи на пластинках листків, ходи в середніх жилках і листкових піхвах, обламані волоті, отвори та ходи в стеблах. Окрім прямих втрат, пошкодження стебловим метеликом спричинюють підвищення ураженості качанів фузаріозом. Більша частина життя гусениць проходить усередині стебла або качанів, де нерідко вони обгризають недозріле зерно. Особливо небезпечними є пошкодження нижньої частини стебла, ніжки та стрижня качана.
У період вегетації серед інших листогризучих шкідливих комах-поліфагів, особливо в роки масового розмноження, кукурудзу пошкоджує лучний метелик (Margaritia sticticalis L.), сарана перелітна, яка в Україні має два підвиди: азіатська сарана (Locusta migratoria migratoria L.) та середньоросійська (Locusta migratoria rossica Uv et Zol.), а також італійська сарана (або італійський прус), що за оптимальних умов здатна утворювати, крім нестадної, стадну форму. В стані депресії популяція існує в нестадній формі. Форми між собою мають морфологічні відміни. За даними наукових джерел останнього десятиріччя, в деяких господарствах південних областей України спостерігалося 100% пошкодження посівів кукурудзи сараною (Григун, 2007).
Комірні шкідники кукурудзи
Найшкодочиннішими комахами, що пошкоджують кукурудзу під час зберігання, є ті ж самі, що пошкоджують і зерно інших культур, зернові та різні харчові продукти та корми. Ось чому проблема боротьби зі шкідниками кукурудзи часто буває пов’язана з проблемами боротьби з комірними шкідниками інших видів зерна й продуктів.
Найнебезпечнішими комірними шкідниками є кліщі, а саме: борошняний кліщ (Acarus siro L.). В Україні зафіксовано повсюдно.
Серед комах комірних шкідників кукурудзи з родини довгоносиків найбільше економічне значення мають рисовий довгоносик (Sitophilus oryzae L.) і комірний довгоносик (Sitophilus granarius L.), які схожі за зовнішнім виглядом і способом життя, але дещо різняться за розміром.
Суринамський борошноїд (Oryzaephilus surinamensis L.) належить до родини плоскотілок. Дорослі жуки й личинки живуть у зерні й пошкоджують його більше, ніж їм потрібно для живлення. Цей вид є основним шкідником обмолоченого зерна кукурудзи.
Зерновий шашіль (Rhizopertha dominica F.) належить до родини несправжніх короїдів. У світі дуже поширений і вважається одним із найнебезпечніших і найненажерливіших комірних шкідників. В Україні виявлено в складах із зерном на півдні Одеської області та в Криму останніми роками. Після виходу з яйця личинка вгризається в зернівку, де відбувається дальший її розвиток. Під час живлення личинки зовсім виїдають вміст зернівок таких культур, як пшениця, жито, залишаючи тільки оболонку й характерний борошнистий пил (мучіль), за яким можна впізнати наявність шкідника в зерновій партії.
Під час зберігання кукурудзи в ній часто живуть різні види борошняних хрущаків, серед яких найпоширеніші булавовусий малий борошняний хрущак (Tribolium castaneum Hrbst.) і малий борошняний хрущак (T. comfusum Duval.).
Ці види добре адаптувалися в місцевостях із теплим кліматом. В Україні активно шкодять у південних областях, в Криму, де як жуки, так і личинки живляться зерном і зернопродуктами всіх хлібних культур, включаючи зерно кукурудзи й при цьому надають перевагу зерну з ознаками пошкоджень (бите зерно). Жуки мають неприємний карболовий запах, який зберігається в пошкоджених продуктах, здатні до канібалізму.
Серед лускокрилих комірних шкідників зерна кукурудзи найбільше економічне значення мають зернова (ячмінна) міль (Sitotroga cerealella Oliv.) та південна комірна вогнівка (Plodia interpunctella Hubner).
Зернова міль дуже поширена в південних країнах, в Україні в Одеській, Миколаївській, Херсонській областях та в Криму. Не виживає в місцевостях із холодним кліматом. За економічним значенням як шкідник зерна займає друге місце (сходинку) після рисового довгоносика в США.
Шкідливою формою зернової молі є дрібна біла гусениця з жовтуватою головою, що живиться всередині зерна. Типовою ознакою зараження є наявність зерен із круглими отворами або короткими ходами, які закінчуються одразу під насіннєвою оболонкою, а також появи метеликів. Вона здатна заселяти кукурудзу в полі: найбільше страждають качани з незахищеними верхівками. Зазвичай, у більшій за розміром зернині кукурудзи можуть розвиватися дві-три гусениці.
Південна комірна вогнівка широко розповсюджена в країнах, які виробляють зернові культури, а на європейському континенті в країнах СНД, особливо на Півдні України. За типових пошкоджень зародок зерна кукурудзи виїдений, а заражені зерна або борошно обплетені шовковистою павутиною (Григун, 2007).
Таблиця 1
Видовий склад основних шкідників кукурудзи

Пор №
Назва (українська, російська та латинська)
Шкодочинна стадія
Ушкоджені органи рослин
Характер пошкодження


Вид
Родина
Ряд




1
2
3
4
5
6
7

1.
Італійський прус
Итальянский прус
Calliptamus italicus L.

Саранові
Саранчовые
Acrididae
Прямокрилі
Прямокрылые
Orthoptera
Імаго та личинки
Надземна частина
Грубо обгризають

2.
Коник зелений
Кузнечик зеленый
Tettigonia viridissima L.
Коникові
Кузнечикавые
Orthoptera
Прямокрилі
Прямокрылые
Orthoptera
Імаго та личинки
Надземна частина
Грубо обгризають

3.
Цвіркун степовий
Степной сверчок
Gryllus desertus Pall.
Цвіркунові
Сверчковые
Gryllidae
Прямокрилі
Прямокрылые
Orthoptera
Імаго та личинки
Сходи
Підгризають стебла біля кореневищ, шийки або об’їдають сходи

4.
Ковалик посівний
Щелкун посевной
Agriotes sputator L.
Ковалики
Щелкуны
Elateridae
Твердокрилі
Жесткокрылые
Coleoptera
Личинки
Насіння, вузол кущення
Вгризаються в насіння, ушкоджують вузол кущення

5.
Ковалик степовий
Щелкун степной
Agriotes gurgistanus Falb
Ковалики
Щелкуны
Elateridae
Твердокрилі
Жесткокрылые
Coleoptera
Личинки
Насіння, вузол кущення
Вгризаються в насіння, ушкоджують вузол кущення

6.
Кукурудзяний чорниш
Кукурузный черныш
Pedinus femoralis L.
Чорниші
Чернотелки
Tenebrionidae
Твердокрилі
Жесткокрылые
Coleoptera
Личинки
Насіння, вузол кущення
Виїдають паростки насіння, ушкоджують вузол кущення

7.
Комірний довгоносик
Амбарный довгоносик
Sitophilus granarius L.
Довгоносики
Долгоносики
Curculionidae
Твердокрилі
Жесткокрылые
Coleoptera
Личинки, імаго
Зерно
Личинки вигризають вміст зерна, імаго прогризають отвори

8.
Піщаний чорниш
Песчаный черныш
Opatrum sabulosum L.
Чорниші
Чернотелки
Tenebrionidae
Твердокрилі
Жесткокрылые
Coleoptera
Імаго
Листову пластинку, паростки насіння
Об’їдають

9.
Озима совка
Совка озимая
Scotia segetum Schiff.
Совки
Совки
Noctuidae
Лускокрилі
Чешуекрылые
Lepidoptera
Личинки
Листки, паростки насіння, сходи
Грубо об’їдає

10.
Оклична совка
Восклицательная совка
Scotia exclamationis L.
Совки
Совки
Noctuidae
Лускокрилі
Чешуекрылые
Lepidoptera
Личинки
Листки, паростки насіння, сходи
Грубо об’їдає

11.
Бавовникова совка
Хлопковая совка
Helicoverpa armigera Hbn.
Совки
Совки
Noctuidae
Лускокрилі
Чешуекрылые
Lepidoptera
Личинки
Листки
Об’їдає

12.
Лучний метелик
Луговой мотылек
Margaritia sticticalis L.
Вогнівки
Огневки
Pyraustidae
Лускокрилі
Чешуекрылые
Lepidoptera
Личинки
Листки, зав’язі, квітки
Об’їдають

13.
Стебловий (кукурудзяний) метелик
Кукурузный (стеблевой) мотылек
Ostrinia nubilalis Hb.
Вогнівки
Огневки
Pyraustidae
Лускокрилі
Чешуекрылые
Lepidoptera
Личинки
Черешки та піхви листків, стебло суцвіття, качан і зерно
Вгризаються в середину де продовжують живлення

14.
Зернова міль
Зерновая моль
Sitotroga cerealella Oliv.
Виїмчастокрилі молі
Виимчастокрылы моли
Gelechiidae
Лускокрилі
Чешуекрылые
Lepidoptera
Личинки
Зерно
Вигризають вміст зерна

15.
Звичайна злакова попелиця
Тля обыкновенная злаковая
Schizaphis graminum Roind.
Попелиці
Тли
Aphididae
Рівнокрилі
Равнокрылые
Homoptera
Імаго та личинка
Листя, стебла, суцвіття
Висмоктують сік


Згідно таблиці 1 із ряду прямокрилі кукурудзу пошкоджують на 20 %, твердокрилих – 33 %, рівнокрилих – 7 %, лускокрилих – 40 %.























2. Основні особливості розвитку найголовніших шкідників і захисні заходи кукурудзи

2.1. Озима совка
2.1.1. Систематичне положення озимої совки


Озима совка (Scotia segetum) (Рис. 1.)відноситься до родини совки (Noctuidae), ряду лускокрилі (Lepidoptera). (Литвинов, 2005)

2.1.2.Поширеність озимої совки

Совка озима в Україні є повсюдно. Живе по всій території, найбільшої шкоди завдає в Лісостепу і південно-західних областях. У господарствах Лісостепу, подекуди Степу заселяє такі області Вінницька, Донецька, Кіровоградська, Київська, Полтавська, Сумська, Тернопільська, Хмельницька, Черкаська, Чернігівська тощо (Сядриста, 2004).

2.1.3. Діагностичні ознаки озимої совки

Метелик у розмаху крил 34-45 мм. Передні крила буро-сірі, інколи блідо- або майже чорно-бурі, з двома темними плямами посередині - меншою круглою і більшою ниркоподібною. На межі основної третини крила є тонка подвійна темна хвиляста лінія з маленькою невиразною клиноподібною плямою посередині. Тіло такого самого кольору, як і крила. Задні крила самців білі, з темними жилками, у самок бурувато-сірі. Вусики самців до 1/3 довжини гребінчасті, у самок щетинкоподібні.
Яйце розміром 0,5 мм, напівкулясте, ребристе (16 – 20 радіусів), з приплюснутою основою; свіжо-відкладене молочно-біле, згодом темнішає.
Гусениці перших трьох віків землисто-сірі або сірувато-рудуваті, матові, останніх віків з глянцевою епікутикулою, вздовж спини темна вузька смуга; черевних ніг п’ять пар, довжина гусениці шостого віку до 52 мм; лобні шви сходяться біля потиличного отвору.
Лялечка близько 20 мм, червоно-бура, на анальному сегменті два шпичаки (Литвинов, 2005; Мигулин, 1983).

2.1.4. Біологічні та екологічні особливості озимої совки

Зимують гусениці шостого віку на глибині 10 – 25 см. Витримують зниження температури до мінус 11 °С. Успіх перезимівлі залежить від розвитку жирового тіла. Гусениці молодших віків гинуть за температури нижче мінус 5 °С. З настанням підвищених весняних температур гусениці піднімаються у верхні шари ґрунту і на глибині 5 – 6 см заляльковуються в овальних земляних камерах. Розвиток лялечок триває 25 – 35 діб. Літ метеликів на півдні починається з середини квітня, в лісостеповій зоні у третій декаді травня. Початок льоту та його тривалість визначаються метеорологічними умовами року. Метелики активні в присмерки і вночі, удень ховаються під листям бур’янів та в інших укриттях.
Для їх розвитку потрібне додаткове живлення нектаром на квітучій рослинності. Яйця відкладають по одному або невеликими групами на нижньому боці листків і черешків бур’янів, на сухі рослинні рештки або на легкий, добре оброблений ґрунт з рідкою рослинністю. В середньому одна самка відкладає від 470 до 2200 яєць, що залежить від умов живлення гусениць і метеликів. У зоні бурякосіяння метелики першого покоління відкладають яйця на поля буряків, кукурудзи, просо та овочеві культури, другого покоління на підготовлені для посівів озимих поля з непаровими попередниками.
Ембріональний розвиток за температури повітря 28 – 30 °С триває 2 – 5 діб, а при 10 – 12 °С 24 доби.
Гусениці першого покоління з’являються наприкінці травня на початку червня. Залежно від температури повітря вони розвиваються 20 – 60 діб. Закінчивши живлення, гусениці в ґрунті на глибині 1 – 6 см перетворюються на пронімфу, а через 2 – 10 діб на лялечку. Через 11 – 14 діб вилітають метелики другого покоління, літ яких триває близько двох місяців; яйця відкладають зазвичай у серпні, а наприкінці місяця з’являються гусениці. Загалом тривалість розвитку одного покоління становить 50 – 70 діб при сумі ефективних температур 640 – 780 °С.
На більшій частині України озима совка розвивається у двох поколіннях, а в північних і особливо в північно-західних областях в одному (Литвинов, 2005)
Оптимальні умови для розвитку озимої совки складаються тоді, коли в періоді заляльковування, льоту метеликів і розмноження гідротермічний коефіцієнт (ГТК) = [(Сума опадів х 10) : (Сума активних t°)]) становить 0,9–1,5, а в період розвитку гусениць середньодобова температура 19–25°С. (Сядриста, 2004)


























Рис. 1. Совка озима
Метелик
Яйця
Личинка
Лялечка
(Байдик, 2005)
Таблиця 2
2.1.5. Фенологічний календар розвитку озимої совки (Scotia segetum)
Зона – Східний Лісостеп України



Рік спостережень
Кількість поколінь
Зимуюча стадія
Розвиток комах по місяцях і декадах
Примітка




Квітень
Травень
Червень
Липень
Серпень
Вересень
Жовтень





1
2
3
1
2
3
1
2
3
1
2
3
1
2
3
1
2
3
1
2
3


Багаторічні спостереження
2
Гусениці шостого віку
-
-
-

-
0

0


0
+


+
.


+
.
-



.
-
0





-
0
+





0
+






+






+







+
.






+
.
-






+
.
-







.
-








-








-








-








-
Сходи – 3-4 справжні листки 2-3 гус./мІ

(Кулєшов, 2008)
- личинка 0 – лялечка + - імаго . – яйце
Період шкодочинності Захисні заходи (Агротехнічні, біологічні, хімічні та ін..)
2.1.6. Характер пошкоджень і шкодочинність озимої совки

Озима совка є надзвичайно небезпечним багатоїдним шкідником. Гусениці її пошкоджують понад 50 видів рослин. Найбільше шкодять бурякам, соняшнику, кукурудзі, овочевим, іншим просапним культурам, озимим пшениці, житу та ріпаку. Одна гусениця за добу знищує 10–15 молодих рослин буряків, а 13–14 гусениць на одному 1 м2 повністю знищують сходи озимої пшениці.
Гусениці першого покоління пошкоджують буряки, овочеві культури, картоплю, інші просапні культури. Гусениці другого покоління небезпечні для посівів озимих культур.
Характер і розмір пошкодження гусеницями залежить від їх віку та фази розвитку рослин. До третього віку гусениці живляться суто нижніми листками рослин, спочатку зіскрібаючи м'якуш тканини з нижнього боку листка, потім вигризають дірки. Гусениці старшого і середнього віку вигризають у коренях буряків, моркви, інших коренеплодів великі ямки або перегризають кореневу шийку і черешки листків. Особливо потерпають від пошкоджень цукрові буряки пізніх строків сівби та пересіви, пізні й нерозкущені сходи озимих зернових культур. Пошкоджені рослини в таких посівах гинуть. Пошкодження найчастіше починається з країв поля і поширюється на ньому плямами, які надалі утворюють суцільні “плішини”, подекуди великих розмірів (Сядриста, 2004).

2.1.7. Заходи захисту кукурудзи від озимої совки

Обмеження чисельності й шкідливості совок можна домогтися умілим поєднанням ефективних заходів. Насамперед, старанний обробіток парового поля, за якого знищуються бур’яни, на яких живляться гусениці до появи сходів озимини. Одна з культивацій парового поля має збігатися в часі із закінченням масової яйцекладки й початком відродження гусениць. Вона приводить до їх загибелі від голоду.
Глибока зяблева оранка, ретельний передпосівний й міжрядний обробіток сприяють знищенню гусениць чи лялечок озимої совки. Обкошування квітуючих бур’янів на межах і узбіччі доріг погіршує умови живлення метеликів.
Із механічних методів боротьби з озимою совкою використовують виловлювання метеликів на шумуючу мелясу (патока, розведена двічі-тричі водою). Патоку заливають у корита із загнутими краями, які виставляють на висоті 0,9–1 м за 10–20 м від краю поля на відстані 20–30 м одне від одного під час льоту метеликів. Бродіння меляси досягається додаванням до неї пивних чи звичайних дріжджів. На запах ефірів, що утворюються при цьому, злітаються метелики вказаних вище та зернової, капустяної, конюшинової, інших совок і прилипають до меляси. Коритця слід повсякчас переглядати, видаляти метеликів, поновлювати мелясу.
Із біологічних заходів захисту посівів від підгризаючих совок застосовують випускання яйцеїда трихограми. Розпочинають випускати за наявності 0,4–0,6 яєць на 1 мІ; вперше на початку, вдруге під час масового відкладання яєць.
Якщо у посівах кукурудзи нараховується 3–8 гусениць, то слід застосовувати хімічні препарати. Серед дозволених Базудин, в.е., Діазинон, к.е. 1–1,5 л/га, Децис, Штефесин, к.е., 0,2–0,5 л/га, Шерпа, Арріво, к.е., 0,24–0,32 л/га, інші за регламентами існуючих технологій. Ефективні суміші піретроїдних і фосфорорганічних препаратів у половинних нормах їх витрат з додаванням 3–4 кг/га сечовини. Обробки проводять ввечері, коли гусінь харчується на рослинах.
Ретельне виконання технологічних заходів вирощування та захисту культур забезпечить одержання високопродуктивних посівів і стабільних урожаїв (Сядриста, 2004).



2.2. Степовий ковалик
2.2.1. Систематичне положення степового ковалика

Степовий ковалик (Agriotes gurgistanus) (Рис. 2.) відноситься до родини коваликові (Elateridae), ряду твердокрилі (Coleoptera) (Литвинов, 2005).

2.2.2.Поширеність степового ковалика

Цей ковалик зустрічається у Малій Азії, на Балканах, Кавказі і південно-заході Європи. На території колишнього СРСР населяє Кавказ, Західне Передкавказзя, у лісостепову та степову зону України. Трапляється повсюдно, за винятком піщаних ґрунтів Полісся. Зона найбільшої шкодочинності охоплює центральний і лівобережний Лісостеп (Беляев, 1974).

2.2.3. Діагностичні ознаки степового ковалика

Жук розміром 10 – 15 мм; Голова попереду рівномірно опукла, густо пунктирована. Вусики доходять до вершин задніх кутів передньоспинки. Передньоспинка слабо-випукла довгаста, має майже рівну довжину і ширину, в густих дрібних точках. Тіло чорно-буре, вусики і ноги світло-руді, передній край передньоспинки буро-червоний. Надкрила бурі або червонувато-руді з жовтуватим відтінком. Рідше забарвлення тіла чорно-буре, чорне або червонувато-руде. Все тіло імаго покрите густим сірими волосками. Вони здатні підстрибувати, видаючи при цьому звук.
Яйце розміром 0,5 мм, широкоовальне, біле, гладеньке.
Личинка до 25 мм, коричнево-жовта, з роздвоєним заднім кінцем; кожний відросток має два зубці, спрямовані до середини виїмки, виїмка між зубцями округла. Тонкі і досить довгі личинки цього жука, так звані дротяники є серйозними шкідниками сільськогосподарських культур (Байдик, 2005; Мигулин, 1983).

2.2.4. Біологічні та екологічні особливості степового ковалика

Зимують жуки в лялечкових колисочках у ґрунті на глибині 10 – 12 см, а личинки різних віків на глибині 5 – 35 см. На поверхню ґрунту жуки виходять з другої половини квітня, в період сівби ранніх ярих і цукрового буряку. Строки появи імаго в лісостеповій зоні за кілька років коливалися з 12 до 25 квітня, масовий літ і спарювання з 27 квітня по 12 травня.
Навесні жуки живляться пилком і квітками кульбаб та матиймачухи.
Яйця відкладають у ґрунт купками по 3 – 5, в одній кладці від 12 до 20 яєць; плодючість самки від 200 до 500 яєць. Ембріональний розвиток триває два три тижні. Личинки першого віку безбарвні, майже прозорі, до 2 мм, відроджуються наприкінці травня у червні. Живляться дрібними безхребетними, а також паростками бур’янів і культурних рослин. Розвиваються личинки 2 – 3 роки, однак деяка їх частина до 4 років. Завершивши розвиток, личинки заляльковуються у вересні жовтні. Тривалість розвитку лялечки 3 – 4 тижні (Білик, 2005).
Жуки виходять з грунту, прогрітого до 9-10 ° C. Ведуть потайний спосіб життя, активні в 2-ій половині дня; літ слабкий, після заходу сонця. Яйця відкладаються в грунт невеликими групами на глибину 2-5 см, рідше на її поверхні, поблизу рослин. При нестачі вологи яйця не розвиваються і гинуть. Формування вогнищ розмноження пов'язано з трав'янистою рослинністю, найчастіше злаками. Личинки харчуються насінням, проростками, молодими стеблами, корінням і коренеплодами, які знаходять за запахом. Здатні обходитися без їжі тривалий час, але без контактного зволоження швидко гинуть. Харчування починається при температурі 12 ° C. Охолодження до -1.5 ° C викликає холодове заціпеніння, при -4 -6 ° C настає загибель протягом декількох годин. У пошуках оптимальних умов дротяники здійснюють постійні переміщення. Так, ранньою весною вони піднімаються в прогрітий верхній шар грунту, а пізно восени переміщуються на глибину до 1 м від промерзаючого верхнього шару (Черепанов, 1957).


Рис. 2. Ковалик степовий





Таблиця 3
2.2.5. Фенологічний календар розвитку ковалика степового (Agriotes gurgistanus)
Зона – Східний Лісостеп України



Рік спостережень
Кількість поколінь
Зимуюча стадія
Розвиток комах по місяцях і декадах
Примітка




Квітень
Травень
Червень
Липень
Серпень
Вересень
Жовтень





1
2
3
1
2
3
1
2
3
1
2
3
1
2
3
1
2
3
1
2
3


Багаторічні спостереження
1 покоління
Імаго, личинки різних віків
(+)
+
+

+
.
+
.

.
-

.
-


-


-


-


-


-


-


-


-


-
0


-
0



0



0



0



0
Перед посівом 3-5 екз/мІ

(Кулєшов, 2008)
- личинка
0 – лялечка
+ - імаго
(+) – імаго у не діяльному стані
. – яйце
Період шкодочинності
Захисні заходи (Агротехнічні, біологічні, хімічні та ін..)
2.2.6. Характер пошкоджень і шкодочинність степового ковалика

Жуки пошкоджують висадки цукрових буряків, об’їдаючи квітки, личинки висіяне насіння і молоді сходи цукрового буряку, злакових і овочевих культур. Восени личинки завдають шкоди тільки картоплі і активно займаються хижацтвом, знищуючи личинок і лялечок мух, піщаного мідляка та інших комах.
Шкідлива стадія коваликів личинка. На кукурудзі їхня шкодочинність пов'язана з двома календарно-фенологічними періодами. Після сівби вони виїдають зародок та ендосперм насіння, а згодом сходи рослин, внаслідок чого зріджується густота стояння рослин, особливо за високої чисельності дротяників.
Для кукурудзи дуже небезпечними є пошкодження у фазі сходів унаслідок уповільнення темпів росту рослин за дощової та холодної весни, що часто буває на Поліссі та в Лісостепу (Черепанов, 1957; Байдик, 2005; Мигулин, 1983).

2.2.7. Заходи захисту кукурудзи від степового ковалика

Природними ворогами личинок є хижі жужелиці родини Broscus, однак вони не відіграють помітної ролі в обмеженні їх чисельності.
Заходи захисту:
1. Своєчасна та якісна обробка грунту (лущення і зяблева оранка, культивація парів, міжрядна обробка просапних культур), дотримання сівозміни, внесення мінеральних добрив і гною, знищення бур'янів, особливо пирію, посів менш ушкоджуваних культур і сортів на сильно заселених дротяними ділянках.
2. Протруювання насіння та внесення інсектицидних препаратів (Черепанов, 1957).


2.3. Піщаний чорниш
2.3.1. Систематичне положення піщаного чорниша

Піщаний чорниш або піщаний мідляк (Opatrum sabulosum) (Рис. 3.), відноситься до родини чорниші (Tenebrionidae), ряду твердокрилі (Coleoptera) (Литвинов, 2005).

2.3.2.Поширеність піщаного чорниша

Мешкає в Західній Європі, Північно-Західному Ірані, Північно-Західному Китаї. У м. СРСР поширений в європейській частині (крім Крайньої Півночі), на Кавказі, в Південному і Середньому Сибіру (на схід - до Байкалу), в Казахстані, гірських і передгірських районах Середньої Азії. В Україні поширений повсюдно, але найчисленніший на півдні степової зони в Одеській, Миколаївській, Херсонській та Запорізькій областях. (Байдик, 2005; Беляев, 1974)

2.3.3. Діагностичні ознаки піщаного чорниша

Жук 7-10 мм, овальний, з майже паралельними боками, слабко опуклий, чорний або сірувато-бурий. Очі не повністю прорізані бічним краєм голови. Наличник спереду з глибокою напівкруглою вирізкою. Останній членик щелепних щупиків не розширений. Передньоспинка поперечна, грубозерниста, з парою гладких підвищень на диску. Передні лапки самців не розширені і без густої волосяної щітки знизу. Надкрила з неправильними поздовжніми рядами великих горбків, задні крила відсутні. Між передостанніми стернітами черевця є блискуча сполучна перетинка.
Яйце овальне (1,4 Х 0,9 мм), біле.
Личинка до 18 мм, плоско-циліндрична, від темно-сірого до буро-жовтої, з темно-пофарбованою головою і передньогрудним тергітом. Покрови матові, низ забарвлений світліше. Очки є. Верхня губа і наличник несуть посередині по два булавовидні шипики. На стегнах передніх ніг з внутрішнього боку є по три і на вертлугах - по два притуплених стирчащих хітинізованих горбка (Мигулин, 1983).

2.3.4. Біологічні та екологічні особливості піщаного чорниша

Жуки живуть 1 – 2 роки, зимують серед рослинних решток на полях і у верхньому шарі ґрунту. З'являються на поверхні грунту відразу після танення снігу в кінці березня - початку квітня при температурі повітря вище 10-12 ° C, активно харчуються при температурі 17-20 ° C. При температурі нижче 25 ° C воліють сухі, прив'ялі ослаблені рослини, при температурі вище 27 ° C - майже виключно зелені рослини.
У квітні, як правило, спостерігається спарювання і наприкінці квітня на початку травня відкладання яєць, яке триває до кінця травня початку червня. Самки відкладають яйця в ґрунт на глибину 2 – 5 см купками, від кількох до десятка. Одна самка за сезон може відкласти до 100 яєць. Період відкладання яєць дуже розтягнутий, з яєць, відкладених на початку травня, личинки з’являються у другій половині цього місяця, а з відкладених пізніше у середині червня. Повний їх розвиток завершується за 35 – 40 діб; заляльковуються личинки в ґрунті на глибині 3 – 6 см, розвиток лялечки триває 6 – 8 діб. Імаго з’являються в липні і продовжують виходити з ґрунту впродовж серпня.
Личинки, які відродилися з пізніх кладок, заляльковуються у серпні вересні, а жуки залишаються в лялечкових колисочках до весни. Найбільш значних пошкоджень жуки завдають у період з кінця квітня до середини травня.
Уникає зволожених грунтів і чужих середовищ існування. (Байдик, 2005; Білик, 2005)






Рис. 3 Чорниш піщаний






Таблиця 4
2.3.5. Фенологічний календар розвитку піщаного чорниша (Opatrum sabulosum)
Зона – Східний Лісостеп України



Рік спостережень
Кількість поколінь
Зимуюча стадія
Розвиток комах по місяцях і декадах
Примітка




Квітень
Травень
Червень
Липень
Серпень
Вересень
Жовтень





1
2
3
1
2
3
1
2
3
1
2
3
1
2
3
1
2
3
1
2
3


Багаторічні спостереження
1 покоління в 2-3 роки
Імаго, личинки різних віків
+
+
+
.
+
.

.
-

.
-

.
-


-



-
0


-
0



0
+



0
+




+




+




+




+




(+




+




+




+




+
Перед посівом 3-5 екз/мІ

(Кулєшов, 2008)
- личинка
0 – лялечка
+ - імаго
(+) – імаго у не діяльному стані
. – яйце
Період шкодочинності
Захисні заходи (Агротехнічні, біологічні, хімічні та ін..)
2.3.6. Характер пошкоджень і шкодочинність піщаного чорниша

Чорниш піщаний відноситься до групи сходових шкідників і найбільшу небезпеку становлять у весняний період. Шкідливість різко зростає в роки з ранньою теплою і посушливою весною. Жуки пошкоджують навесні сходи злаків, цукрових буряків, льону, соняшнику, тютюну, бавовнику, гарбузових, фенхелю, анісу, рицини, сафлору, гречки, бобових, гризуть висіяне зерно, в т.ч. кукурудзи, сходи плодових дерев, іноді пагони виноградної лози. У пророслих рослин об'їдають сім'ядолі та молоді листочки біля поверхні грунту, підгризають і перегризають стебельця молодих рослин у основи. Личинки пошкоджують насіння, коріння, підземні частини стебел різних кукурудзи, але із-за пізньої появи старших вікових груп (червень) зазвичай не представляють великої небезпеки(Літвінов, 2009; Мигулин, 1983; Литвинов, 2005).

2.3.7. Заходи захисту кукурудзи від піщаного чорниша


Заходи боротьби переважно агротехнічні: оптимально ранні строки сівби, внесення добрив, боротьба з бур'янами. Передпосівна обробка насіння. Дотримання режиму зрошення на просапних. Передпосівний обробіток насіння. (Мигулин, 1983)









3. Методика виявлення та обліку кількості шкідників сільськогосподарських культур

Система спостережень за озимою та іншими підгризаючими совками передбачає проведення осінніх, весняних і літніх обстежень. Навесні обліки совок починають з моменту переходу температури грунту на глибині зимовки (18–25 см) через 10°С. Весняні (контрольні) обстеження проводять на тих полях, де восени було найбільше озимої совки. Кількість грунтових проб на глибині 15–20 см беруть залежно від площі (але не менше 8) для виявлення кількості гусениць на 1 мІ. Матеріали весняних обстежень співставляють з осінніми, що дає змогу уточнити прогноз, маючи стан перезимівлі гусені.
Влітку проводять відловлення метеликів на коритце з патокою або світлопастками чи феромонними пастками. Початок льоту відловлення поодиноких особин, інтенсивний літ 30 і більше метеликів на коритце за добу. Проводять облік плодючості самиць і зрілості яйцепродукції спеціалісти із захисту рослин. Наявність 400 яєць на самицю свідчить про високу плодючість метеликів.
Грунтовими розкопками влітку встановлюють загальну кількість гусениць і лялечок на 1 мІ. Розмір однієї проби 25х25 см, глибина 5 см. У разі виявлення 0,8 і більше гусениць на 1 мІ заселеність посівів вважається сильною.
Осінніми обстеженнями виявляють запас зимуючих гусениць, віковий склад та їхній фізіологічний стан. Перше обстеження за тиждень до сівби озимих, друге під час появи сходів проводять для прогнозування розвитку й поширення совки в наступному році та, в разі потреби, захисту посівів.
Водночас із обліком чисельності озимої совки визначається ступінь пошкодженості нею посівів. У 10 пробах ураховується загальна кількість рослин і пошкоджених. Існує 4-бальна система: 0 непошкоджені рослини; 1 слабко пошкоджені (на кореневій шийці виїдені невеличкі ямки, перегризені окремі листки); 2 сильно пошкоджені рослини (коренева шийка дуже з’їдена, обгризене все листя, але вузол кущення не зачеплений); 3 рослини загинули (коренева шийка, вузол кущення перегризені). Потреба в хімічному захисті посівів визначається наявністю 2–3 і більше гусениць совки на 1 м2 площі (Сядриста, 2004).
Велика група шкідників, що пошкоджують висіяне насіння, сходи, корені та бульби різних культур у грунті. Це личинки жуків коваликів (Elateridae), чорнишів (Tenebrionidae) та пилкоїдів (Alleculidae). На орних землях України зустрічається близько 40 видів коваликів, 12 - чорнишів та 7 видів пилкоїдів, серед яких особливо шкодочинні та поширені личинки 10 видів коваликів (дротяники), їх чисельність визначають методом осінніх та весняних ґрунтових розкопок. Осінні виконують для прогнозу поширення шкідників у наступному році, а весняні-для визначення їх чисельності після перезимівлі та доцільності проведення заходів боротьби. На кожному обстежуваному полі по двом діагоналям або у шаховому порядку копають облікові ями 50х50 см і глибиною до 50 см. Грунт із кожної ями перебирають руками або просівають на ситах і підраховують виявлені в ньому дротяники. Кількість ям встановлюють залежно від розміру поля: до 50 га-12, 51-100 га- 16 ям, на полях більшої площі на кожних наступних 50 га додатково копають 4 ями. На посівах багаторічних трав (люцерна, конюшина) незалежно від їх площі копають 12 ям. Після розбирання проб підраховують загальну кількість дротяників і несправжніх дротяників по всіх ямах і вираховують їх середню чисельність на 1 м2 (12 ям 50х50 см становить 3м2).
Крім обліку чисельності, встановлюють також пошкодженість висіяного насіння та сходів ярих культур (особливо кукурудзи, соняшнику, буряків) у період повних сходів, а на культурах, що висаджують розсадою (овочеві, тютюн) після приживлення. Для цього на просапних культурах у 20 місцях поля відкопують по 5 сходів і оглядом визначають кількість пошкоджених й загиблих сходів та насіння. На рядкових посівах (зернові колосові) викопують сходи на півметрових відрізках рядка у 10-15 місцях поля (Омелюта, 1986).




























Захист кукурудзи від шкідників
4.1. Суть методів захисту сільськогосподарських культур від шкідників

У класичному варіанті система захисних заходів від шкідників на кукурудзі передбачає застосування організаційних, агротехнічного, селекційно-генетичного, біологічного, біохімічного, хімічного способів регулювання чисельності шкідливих комах та ентомологічного карантину. (Фокін, 2009)
Організація сучасного захисту рослин від шкідливих організмів ґрунтується на системному принципі. Тобто об’єднання усіх заходів в єдину інтегровану систему заходів.
Агротехнічний метод.
Мета агротехнічних заходів з вирощування тієї чи іншої культури сприяння отриманню найбільшої продуктивності сільськогосподарських рослин шляхом поліпшення родючості ґрунту та підвищення стійкості посівів проти шкідливого впливу негативних чинників. Захисна функція агротехнічних заходів виявляється у запобіганні інтенсивному розмноженню багатьох шкідливих організмів, а також реалізації сортових властивостей стійкості рослин та конкурентної спроможності їх у використанні поживних елементів і вологи. Крім того, агротехнічні заходи забезпечують формування передумов високої господарської, економічної та екологічної ефективності спеціальних, зокрема біологічних, селекційно-генетичних і хімічних заходів захисту рослин у випадках, коли виникає об'єктивна необхідність їх проведення.
Головну роль у створенні несприятливих для життєдіяльності шкідливих організмів та управлінні динамікою їх популяцій відіграють насамперед вирощування сільськогосподарських культур у сівозмінах, обробіток ґрунту, удобрення, зрошення, підготовка насіння, строки сівби. Вплив цих заходів потрібно враховувати в сучасному інтегрованому захисті тієї чи іншої культури.
Сівозміна. Науковим принципом організації оптимальної сівозміни є розмежування у просторі й часі споріднених за поживними властивостями для шкідливих організмів культур. Це дає змогу обмежити поширення багатьох, переважно спеціалізованих видів шкідників. Істотне значення має не лише вибір попередника, а й час, упродовж якого слід уникати повернення культури на те саме поле.
Система обробітку грунту в сівозміні. Основні функції обробітку ґрунту - знищення бур'янів, підготовка поля до сівби, регулювання водного режиму, збереження і накопичення вологи в посівному шарі, відтворення родючості ґрунту. Найбільш ефективною в боротьбі з шкідниками є зяблева оранка. Під час її проведення шкідливих комах, вигорнутих на поверхню ґрунту, знищують комахоїдні птахи, хижі жужелиці, яйця та лялечки висихають або вимерзають. Під час обробітку руйнуються лялькові колиски та запасні коридорчики, зроблені гусеницями перед заляльковуванням для виходу метеликів на поверхню ґрунту. Серед прийомів післяпосівного обробітку ґрунту має значення культивація міжрядь просапних культур, під час якої частина комах гине від механічних пошкоджень, від вивертання лялечок, знищення шкідників птахами.
Добрива. Добрива впливають на ценози сільськогосподарських культур. Від внесення добрив залежать умови розвитку як рослин, так і шкідливих організмів. Цей вплив проявляється в зміні мікроклімату в посівах, морфологічних особливостей рослин і зміненні фенологічних фаз їх розвитку, що створює передумови в досить широких межах розвитку хвороб, розмноження шкідників і бур'янів. За їх допомогою можна значно зменшити або підвищити стійкість рослин до шкідливих організмів, посилити регенераційну здатність рослин. Вони прямо діють на деяких шкідників.
Застосування підвищених доз азоту сприяє регенерації пошкодженої вегетативної маси рослин і зменшенню втрат урожаю від багатьох видів шкідників
Зрошення. Є одним з найефективніших факторів, що діє на всі біологічні компоненти агроекосистеми. У зв'язку зі зміною режиму вологості ґрунту переважають гідрофільні види (дротяники, листкові попелиці, стебловий метелик, жужелиці). Зрошення може діяти на шкідників прямо і опосередковано. Пряма дія полягає в згубному впливі на шкідників, що мешкають у грунті (гусениці підгризаючих совок, коренева бурякова попелиця). Під час дощування з рослин змиваються дрібні комахи, які масово гинуть. Опосередкований вплив зрошення виявляється через зміну мікроклімату, поліпшення загального фізичного стану рослин, у результаті чого завдані фітофагами пошкодження активно компенсуються.
Підготовка насіння. Добре відсортований насіннєвий матеріал забезпечує дружний розвиток сходів, сприяє підвищенню стійкості культурних рослин проти комплексу несприятливих чинників. Також велике значення має протруювання насіння.
Строки сівби визначають створенням сприятливих умов прогрівання і зволоження грунту для отримання дружних сходів та їх інтенсивного розвитку на першому етапі органогенезу рослин. Дотримання оптимальних строків сівби має велике значення для формування майбутнього урожаю, а також підвищення стійкості посівів проти деяких шкідників. Однак для обмеження розмноження багатьох видів комах, життєвий цикл яких пристосований до певних фенологічних фаз рослин, потрібно порушити синхронізацію в розвитку фітофагів і сільськогосподарських культур. Це досягається вибором строків сівби.
Строки збирання врожаю. Оптимальні строки збирання врожаю дають змогу не тільки максимально зберегти його, а й зменшувати чисельність шкідників. Наприклад на зернових культурах збирають передусім урожай з ділянок з підвищеною чисельністю клопа черепашки, гессенської мухи, хлібних пильщиків, трипсів, зернових совок. Це зменшує втрати і несприятливо впливає на шкідників, залишаючи їх без корму. Таким чином, зміною строків і способів збирання врожаю можна керувати динамікою популяцій шкідливих і корисних комах, поліпшувати фіто санітарний стан сільськогосподарських угідь.
Селекційно – генетичний метод.
Створені селекціонерами сорти й гібриди переважної більшості сільськогосподарських культур характеризуються високим біологічним потенціалом урожайності, яка, на жаль, на практиці реалізується на 40 50 %, Як показує світова практика, селекція на продуктивність та якість продукції без одночасного посилення імунної системи зумовлює високу генетичну вразливість сортів і гібридів.
Створення сортів і гібридів культурних рослин, стійких проти комплексу шкідливих організмів, є одним з актуальних завдань сучасності. Насамперед це пов'язано із завданнями охорони навколишнього середовища від забруднення та підвищення рентабельності рослинництва. Використання стійких сортів радикально впливає на обсяги застосування пестицидів і сприяє оздоровленню довкілля.
Біологічний метод.
Цей метод захисту рослин ґрунтується на використанні живих організмів або продуктів їхньої життєдіяльності з метою зменшення чисельності та шкодочинності шкідливих організмів і створення сприятливих умов для діяльності корисних видів у агроценозах.
Основні напрями використання біологічного методу:
збереження й підвищення ефективності природних ресурсів паразитів і хижаків (ентомофагів)
збагачення агроценозів корисними організмами. Це здійснюють методом сезонної колонізації, внутрішньо-ареального переселення, інтродукції та акліматизації ентомофагів;
використання патогенних мікроорганізмів (вірусних, бактеріальних, грибних і протозойних); на їх базі нині створено цілу низку біопрепаратів.

Біотехнічний метод.
Біотехнічний метод ґрунтується на використанні біологічно активних речовин, які забезпечують ріст і розвиток комах та передавання інформації між організмами. За механізмами дії біотехнічний метод можна розподілити на три групи: 1) регуляція поведінки комах; 2) Порушення роту і розвитку комах; 3) Порушення генетичної структури популяцій комах.
Ентомологічний карантин рослин.
Нинішня державна служба карантину рослин України діє на підставі Закону України «Про карантин рослин» від З0 червня 1993 р., в якому висвітлено основні її завдання:
охорона території країни від занесення або самостійного проникнення з-за кордону або з карантинної зони карантинних об'єктів; своєчасне виявлення, локалізація та ліквідація карантинних об'єктів, а також запобігання їх проникненню в регіони країни, де їх немає;
здійснення державного контролю за дотриманням особливого карантинного режиму проведення заходів щодо карантину рослин при вирощуванні, заготівлі, вивезенні, ввезенні, перевезенні, зберіганні, переробці, реалізації та використанні підкарантинних об'єктів (Литвинов, 2005).
Хімічний метод.
Хімічний метод полягає у використанні пестицидів (хімічних засобів захисту рослин), які залежно від призначення поділяють на інсектициди (проти комах), акарициди (проти кліщів), інсектоакарициди (одночасно проти комах і кліщів), фунгіциди ( проти грибних хвороб), гербіциди (проти бур'янів), нематоциди (проти фітогельмінтів), родентициди (проти гризунів). Цей метод ґрунтується на застосуванні отруйних речовин, які, потрапляючи в організм комах, спричинюють їх загибель. Інсектициди наносять на корм, на тіло комах, вони проникають у клітинний сік рослин або в середовище помешкання (грунт, рослина та ін..) Загибель отруєних комах відбувається внаслідок порушення фізіологічних функцій організму.
Недоліки хімічного методу можна значною мірою послабити, виконуючи такі вимоги:
Застосовувати інсектициди тільки в разі, коли немає можливості заміни їх іншими безпечними методами (засобами), з урахуванням усіх регламентів і насамперед економічних порогів шкодочинності;
Слід віддавати перевагу менш токсичним для людини і тварин інсектицидам;
Для запобігання резистентності до інсектицидів популяцій шкідників слід уникати регулярних обробок культур одним і тим самим препаратом (або препаратами однієї хімічної групи).



















4.2. Система заходів для захисту кукурудзи від шкідників

У класичному варіанті система захисних заходів від шкідників на кукурудзі передбачає застосування організаційних, агротехнічного, біологічного та хімічного способів регулювання чисельності шкідливих комах.
Попередник відіграє вирішальну роль в обмеженні чисельності шкідників. У спеціалізованих сівозмінах короткої ротації, де кукурудзу висівають після трьох років вирощування зернових колосових поспіль, кількість грунтових шкідників зростає майже вчетверо. Зростає також чисельність личинок дротяників і несправжніх дротяників за введення у сівозміну люцерни. Із уведенням у сівозміну одного поля гороху або гречки та дальшого вирощування кукурудзи на зерно протягом трьох років кількість цих шкідників зменшується.
Мінеральні добрива можуть впливати на шкідників. Так, внесення хлористого амонію на піщаних і підзолистих грунтах спричиняє загибель близько 20-30 % дротяників і несправжніх дротяників. Внесення в грунт безводного аміаку знищує 18-24 % цих шкідників.
Обробіток грунту теж істотно впливає на чисельність шкідників. Ранньовесняне розпушування забезпечує загибель майже 64-79% - личинок дротяників і несправжніх дротяників.
Обмеження чисельності й шкідливості совок можна домогтися умілим поєднанням ефективних заходів.
Глибока зяблева оранка, ретельний передпосівний й міжрядний обробіток сприяють знищенню гусениць чи лялечок озимої совки. Обкошування квітуючих бур’янів на межах і узбіччі доріг погіршує умови живлення метеликів.
Передпосівна обробка насіння передбачає застосування препаратів на основі імідаклоприду, з.п., 5-28 кг/т, тіаметоксаму, т.к.с., 6-9 кг/т,

біфентрину, т.к.с., 2-2,5 л/т або фіпронілу, т.к.с., 4 кг/т. Ефективність обробки може підвищуватися за умови застосування прилипача в нормі 1-2 л/т насіння. Ефективність протруєння з прилипачем сягає 80-90%, тоді як за протруєння із зволоженням не перевищує 50-70 відсотків.
За значної щільності популяцій шкідливих комах слід застосовувати хімічні засоби захисту.
Асортимент пестицидів для захисту кукурудзи від шкідників представлено шістьма протруйниками і п'ятьма інсектицидами для обробки по вегетації. Протруйники інсектицидного спрямування грунтуються на таких діючих речовинах, як імідаклоприд, 600-700 г/кг (Гаучо, 70% з.п., Команч WP, 70% з.п., Нуприд 600, 60% к.с.) фіпроніл, 250 г/л (Космос 250, 25% т.к.с.), тіаметоксам, 350 г/л (Круїзер 350 FS, 35% т.к.с.) та біфентрин, 200 г/л (Семафор 20 SТ, 20% т.к.с.). Причому імідаклопридні препарати зареєстровано проти дротяників, метелика кукурудзяного і шведської мухи; фіпроніл рекомендується використовувати для захисту від усього комплексу грунтових і наземних шкідників; тіаметоксам - проти блішок, дротяників, несправжніх дротяників, західного кукурудзяного жука, шведської мухи та попелиць, а біфентрин - проти дротяників, несправжніх дротяників і шведської мухи. Загалом протруйники інсектицидної дії становлять майже 50% загальної кількості препаратів цієї групи, рекомендованих для використання на кукурудзі. Цієї кількості цілком достатньо, щоб виробники могли вибрати. (Фокін, 2009; Перелік пестицидів, 2010)
Якщо у посівах кукурудзи нараховується 3–8 гусениць, то слід також застосовувати хімічні препарати. Серед дозволених Базудин, в.е., Діазинон, к.е. 1–1,5 л/га, Децис, Штефесин, к.е., 0,2–0,5 л/га, Шерпа, Арріво, к.е., 0,24–0,32 л/га, інші за регламентами існуючих технологій. Ефективні суміші піретроїдних і фосфорорганічних препаратів у половинних нормах їх витрат з додаванням 3–4 кг/га сечовини. Обробки проводять ввечері, коли гусінь харчується на рослинах.
Із біологічних заходів захисту посівів від підгризаючих совок застосовують випускання яйцеїда трихограми. Розпочинають випускати за наявності 0,4–0,6 яєць на 1 мІ; вперше на початку, вдруге під час масового відкладання яєць. (Сядриста, 2004)
Таблиця 5
Система заходів для захисту кукурудзи від найголовніших шкідників

Пор. №
Заходи
Назва шкідника і фаза його розвитку
Строки проведення
Примітка




Календарні
Фенологічні


1
2
3
4
5
6

1.
Протруювання насіння
Піщаний чорниш, ковалик степовий,
І дек. квітня
Насіння
3-5 екз./мІ



Озима совка


-

2.
Внесення мінеральних добрив
Ковалик степовий (імаго),
Піщаний чорниш (імаго)
ІІ дек. квітня
До посіву
-






-

3.
Глибока зяблева оранка
Озима совка (гусениці та лялечки)
ІІ дек. квітня
До посіву
-

4.
Культивація міжрядь
Піщаний чорниш (яйця)
ковалик степовий (яйця)
Совка озима (лялечки)
І дек. травня
Після посіву
-

5.
Обприскування
Озима совка (гусениці)
І дек. травня
Сходи
2-3 гусениці/мІ

6.
Обприскування
Озима совка (гусениці)
ІІ дек. червня
Викидання волоті


7.
Збирання врожаю
-
І дек. вересня
Воскова стиглість – початок повної стиглості
-

8.
Глибока оранка
Озима совка (гусениці),
Ковалик степовий (личинки),
Піщаний чорниш (імаго)
І дек. вересня
Після збирання
-






-






-


Таблиця 6
4.3. Робочий план захисту кукурудзи від шкідників

Шкідник (стадія)
Приблизні строки проведення заходів (календарні або за фенофазами розвитку рослини)
Заходи
Обсяг робіт, га
Пестициди
Потреба в апаратурі та робочій силі





Препарати
Норма витрати на одиницю площі (га), або т
Загальна потреба, кг
Найменування агрегату (машина для захисту рослин, трактор)
Продуктивність за зміну
Потрібно










Агрегатоднів
Людиноднів

1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11

Піщаний чорниш, ковалик степовий ,
Озима совка
І дек. квітня
Протруювання насіння
900 кг
Круізер, т.к.с.
6 л/т
5400 кг
ПС-10А
60
-
-

Озима совка (гусениці та лялечки
ІІ дек. квітня
Глибока зяблева оранка
90 га
-
-
-
МТЗ – 80 + ПЛН-3-35
4,4
2
6

Піщаний чорниш (яйця)
ковалик степовий (яйця)
Совка озима (лялечки)
І дек. травня
Культивація міжрядь
90 га
-
-
-
МТЗ – 80 + КРУ-3,7
21
2
6

Озима совка (гусениці)
І дек. травня
Обприскування
90 га
Діазинон, к.е.
1 л/га
90 кг
МТЗ – 80 + ОП 2000
36 - 44
2
6

Озима совка (гусениці)
ІІ дек. червня
Обприскування
90 га
Децис, к.е
0,2 л/га
18 кг
МТЗ - 80+ ОП 2000
36 - 44
2
6

-
І дек. вересня
Збирання врожаю
90 га
-
-
-
СК-5 Нива
20
2
6

Озима совка (гусениці),
Ковалик степовий (личинки),
Піщаний чорниш (імаго)
І дек. вересня
Глибока оранка
90 га
-
-
-
МТЗ – 80 +ПЛН-3-35.
4,4
2
6


Висновок


Посівні площі під зерновими культурами постійно збільшуються, а значення самих культур у народному господарстві та промисловості постійно зростає.
Разом з цим складаються сприятливі умови для поширення і розвитку шкідливих організмів
В основі написання курсової роботи лежить освоєння захисту посівів кукурудзи від шкідників: озимої совки (Scotia segetum), степового ковалика (Agriotes gurgistanus), піщаного чорниша (Opatrum sabulosum).
Перераховані шкідники відносяться до типу багатоїдних шкідників. Вони пошкоджують листки, паростки насіння, сходи кукурудзи грубо, об’їдаючи їх.


















Список використаної літератури

Байдик Г.В., Білецький Е.М., Білик О.М. та ін. Сільськогосподарська ентомологія. - К.: Вища освіта., 2005.
Беляев И.М. Вредители зерновых культур. М.: Колос, 1974. 284 с.
Білик, М. О., Євтушенко М. Д., Марютін Ф. М., Пантєлєєв В. К., Туренко В. П. Захист злакових і бобових культур від шкідників, хвороб, бур’янів. – Харків. : «Еспада», 2005. – 69
Григун О. Найважливіші шкідники кукурудзи в Україні // Пропозиція. – 2007 - № 6 – с. 33
Зінченко О. І., Салатенко В. Н., Білоножко М. А. Рослинництво: Підручник /За ред. О.І. Зінченка. - К.: Аграрна освіта, 2001. - 591с.
Кулєшов А. В., Білик М. О. Фітосанітарний моніторинг і прогноз. –Х. : Еспада, 2008
Літвінов Б. М., Евтушенко М. Д, Байдик Г. В., Сіроус Л. Я. Практикум із сільськогосподарської ентомології, - Київ: Аграрна освіта, 2009
Мигулин А.А. Сельскохозяйственная энтомология. – М.: Колос, 1983. – 416с.
Омелюта В. П., Григорович І.В. Чабан В.С. Облік шкідників і хвороб с/г культур.-К.:Урожай,1986
Сядриста О., Іванова О. Озима та інші підгризаючі совки - небезпечні шкідники сільгоспкультур // Пропозиція. – 2004 - №6 – с.39
Фокін А. Система захисту кукурудзи від шкідників // Пропозиція. – 2009 - №4 – с.25
Черепанов А.И. Жуки-щелкуны Западной Сибири (Coleoptera, Elateridae). Новосибирск: Новосибирское кн. изд-во, 1957. 382 с.









13PAGE 15


13PAGE 144715





Приложенные файлы

  • doc 7852431
    Размер файла: 593 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий