методичка з рецептури


Чтобы посмотреть этот PDF файл с форматированием и разметкой, скачайте его и откройте на своем компьютере.

3

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ВИВЧЕННЯ РОЗДІЛУ
-

РЕЦЕПТУРА


ВСТУП

Рецептура вивчає правила виготовлення лікарських форм та виписування
лікарських засобів. Виписує рецепт лікар, тому цей розділ рецептури назив
а
ється
лікарською рецептурою
. Готує ліки фармацевт, звід
си назва


фармацевтична р
е
цептура
. Такий поділ умовний, особливо стосовно лікаря ветерина
р
ної медицини,
який має досконало володіти правилами виписування та виготовлення ліків,
оскільки йому доведеться не тільки виписувати, але й самому їх г
о
тувати.

Дл
я полегшення засвоєння латинської термінології, зокрема назви лікарс
ь
ких речовин, студенти з першого дня занять занотовують незнайомі рецепт
у
рні
терміни та вивчають їх напам’ять.

Домашні завдання із рецептури виконуються в окремому зошиті та перев
і
ряються
викладачем. При цьому він підкреслює виявлені помилки, які студ
е
нти
повинні виправити, а рецепт з помилками в
и
писати заново.


СПЕЦІАЛЬНА ЧАСТИНА

Тема 1. ЗАГАЛЬНА РЕЦЕПТУРА

Питання
:

1. Визначення лікарської та ф
а
рмацевтичної рецептури

2. Державна фармакопе
я. Її зміст і призначення.

3. Що таке ліки, лікарська р
е
човина та лікувальний засіб?

4. Як відображаються у назві лікарських речовин їхні фізичні властивості і
хімічна будова?

5. Рецепт, структура та правила його виписування.

6. Особливості виписування лік
ів. Прості та складні рецепти. Оф
і
цінальні та
магістральні прописи.

7. Аптека, її призначення. Правила зберігання та видачі ліків з аптеки, осо
б
ливо отруйних та сильнодіючих.

8. Дозування лікарських реч
о
вин.

9. Несумісність лікарських р
е
човин.

10. Види с
терилізації лікарс
ь
ких засобів.


ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ

Фармакопея
(від грецьк.
Pharmakon



ліки, отрута,
poieo



творю, вигото
в
ляю)


це збірник обов’язкових державних або міжн
а
родних законодавчих актів
та стандартів, які гарантують якість лікарських речовин
. Фармакопея має закон
о
давчий характер для медичних працівників, фармацевтів та фармацевтичних і с
а
нітарних установ. У ній подано статті про лікарські препарати, їхню хімічну б
у
дову, фізичні властивості, дози, вимоги щодо контролю якості, реа
к
ції на ступін
ь
чистоти та дієвості препарату, правила зберігання. Фармакопеєю, кодексом м
е
дико
-
фармацевтичного законодавства, керуються всі установи, що зберігають, в
и
готовляють, розповсюджують чи застосовують лікарські преп
а
рати та лікарську
рослинну сировину. У дода
тку наведені показники атомної ваги; ізотонічних екв
і
валентів лікарських речовин за натрію хлоридом; таблиці щільності водних ро
з

4

чинів кислот, їдких лугів, аміаку та гліцерину; співвідношення між щільністю в
о
дно
-
спиртових розчинів і вмістом безводного спир
ту в розчинах; таблиці, де вк
а
зані співвідношення води та спирту різної міцності для отримання одного літра
спирту з указаною нижчою міцністю і разові дози найбільш поширених лікарс
ь
ких препаратів для рі
з
них видів тварин.

Книга, подібна до фармакопеї, упер
ше з’явилася в арабів (ІХ ст.) і трохи п
і
зніше


у Західній Європі. У Росії першу фармакопею надруковано у ХVІІІ ст. л
а
тинською, а у 1866 р.


російською мовами. В царській Росії було видано д
е
кілька
фармакопей: окремо


морська, військова і придворна. Піс
ля революції стали в
и
давати єдину фармакопею. Таким чином, перша радянська ф
а
рмакопея, що була
VII виданням російською мовою, вий
ш
ла друком у 1925 р.

У 1968 р. випущено у світ Х видання Державної фармакопеї (ДФ Х). Вона
була доповнена статтями про нові пре
парати


антибіотики, вітаміни, горм
о
ни,
нейротропні засоби. Назви багатьох препаратів ДФ Х змінено відповідно до Мі
ж
народної хімічної номенклатури.

У 1987 р. з друку вийшов перший, а в 19
90

р.


другий том ХІ Державної
фармакопеї. Том І ДФ ХІ “Загальні ме
тоди аналізу” включає статті про фізичні,
фізико
-
хімічні, хімічні методи аналізу лікарських речовин та рослинної ліка
р
ської
сировини (всього 54 статті). Введено 9 нових статей (“Газова хроматографія”,
“Метод фазової розчинності”, “Радіоактивність”, “Люміне
сцентна мікр
о
скопія” та
ін.). Суттєво перероблено та доповнено ряд статей, які були у ДФ Х. З урахува
н
ням сучасних вимог до якості лікарської рослинної сировини у ДФ ХІ використ
а
но назви і символи одиниць вимірів Міжнародної системи одиниць (СІ), прийн
я
тої

у 1960 р. Генеральною конференцією з мір і ваги.

На сьогодні основним документом, який нормує якість ліків, що випуск
а
ються у нашій країні, є Державна Фармакопея України (2001 р.), із вв
е
денням в
дію якої втрачає свою силу в Україні ДФ СРСР ХІ видання.
Головною відмінні
с
тю ДФУ від ДФ СРСР є те, що вона гармонізована з Європейською фа
р
макопеєю,
яка передбачає обов’язкове виробництво лікарських засобів відпов
і
дно до вимог
належної виробничої пра
к
тики

(GMP).


Лікарська речовина


це будь яка речовина неорган
ічної чи органічної пр
и
роди, що має певну хімічну будову, фізичні властивості, яка проявляє фармакол
о
гічну або фізіологічну активність і може використовуватися для лікування люд
и
ни чи тварини та попереджувати виникнення хвороб, або бути об’єктом фармак
о
ло
гічних досліджень.

Лікувальний засіб
це фармакологічний засіб чи препарат зареєстрований в
країні у відповідному порядку, а також фізіотерапевтичні прийоми (масаж, УФ
-
опромінення, ...), які використовуються для лікування хворих тварин.

Ліки


це лікарські р
ечовини у зручній формі для використання з лікувал
ь
ною
метою.

Лікарська форма

це певна фармацевтична форма надана лікарській речов
и
ні.
За агрегатним станом їх поділяють на тверді, м'які, рідкі і газоподібні.


5

Лікарський препарат



це лікарська речовина у
певній лікарській формі і має
назву надану виробником.



НОМЕНКЛАТУРА ЛІКАРСЬКИХ РЕЧОВИН

У Державній фармакопеї офіцинальною назвою препарату прийнята його
латинська хімічна назва, представлена іменниками середнього роду другої відм
і
ни, що мають закінчен
ня
-
um

за винятком фосфору (
Phosph
o
rus
) і сірки (
Sulfus
).

Згідно з хімічною назвою солей на першому місці ставиться катіон у род
о
вому відмінку, а на другому


аніон у називному відмінку. При цьому, якщо сіль
містить кисень, то аніон має закінчення


is

або



as

(
Natrii sulfas
), а у с
о
лей без
кисневих кислот


um

(
Natrii chloridum
).

Для пероксидів властиве слово
peroxydum

(
Hydrogenii peroxydum
), окс
и
дів


oxydum

(
Natrii oxydum
), а гідр
о
ксидів


hydroxydum

(
Kalii hydroxydum
).

У назві кислот обов’язково вказу
ється слово
acidum

(кислота), а закі
н
чення
icum

характеризує власне кислоту (азотна кислота


Acidum nitricum
, оцтова ки
с
лота


). Якщо елемент здатний утворювати дві кислоти, то ки
с
лота з нижчим ступенем окиснення має закінчення
osum

(азо
тна ки
с
лота


Acidum
nitricum
, азотиста


Acidum nitrosum
). Кислоти, які не містять кисню, мають пр
е
фікс
hydro

та закінчення
idum

(хлористоводнева кислота


Acidum
hydrochloridum
).


У назві лікарських речовин в
і
дображені їхні фізичні властивості а саме:

С
посіб отримання

Сублімований


sublimates



Сплавлений


fusus

Осаджений


praecipitatus



Тертий


tritus

Відновлений


reductus




Очищений


rectificatus

Палений


ustus





Неочищений


crudus


Зовнішній вигляд

Кристалічний


crystallisatus



Сухий


siccus

Порошкоподібний


pulveratus


Порізаний


concisus

Димлячий


fumans




Дрібний


subtilis

Леткий


volatilis





Найдрібніший


subtili
s
simus

Рідкий


fluidus, liguidus



Льодяний


glacialis

Консистенція

Твердий


durus





Еластичний


elasticus

М’який


mollis





Густий


spissus

Колір

Блакитний


coeruleum




Сірий (попелястий)


cinereus

Червоний


rubber




Білий


albus

Жовтий


flavus





Чорний


niger

Зелений


viridus



6

Концентрація

Розведений


dilutus




Абсолютний


absolutus

Концентро
ваний


concentr
a
tus


Насичений


saturatus

Смак

Гіркий


amarus





Cолоний


sallies

Солодкий


dulcus

Частини рослини

Кора


cortex





Трава


herba

Квітка


flos





Корінь


radix

Листок


folium





Кореневище


rhizoma

Плід


fructus





Насіння


semen


Латинські та українські назви рослин (
herba



трава) подаються в однині, за
винятком
flores



квіти.

За встановленої структури органічним сполукам дають систематизовані н
а
укові назви згідно з принципами міжнародної номенклатури органічної хімії.
Ск
лад компонентів та їхнє розміщення у цій назві повністю відповідає складу і
стру
к
турі молекули хімічної сполуки.

Для найменування лікарських засобів використовують також умовні н
а
зви,
які відображають історію походження речовини, шлях синтезу, лікувальний
ефект, належність до фармакологічної чи хімічної групи або інші ознаки (дикаїн,
інсектол, ма
с
тикур).

У нашій країні (та деяких інших) номенклатура лікарських речовин подві
й
на: одночасно присвоюється назва латинською і державною мовами. Такі назви
еквівале
нтні за вимовою і словотворенням (
Sulfadimezinum



сульфадим
е
зин).

Згідно з міжнародними правилами патентуються не лише продукти та вир
о
би, а й їх оригінальні н
а
зви. Такі патентовані назви мають символ “R” (
Registed



зареєстрований). Подібні товарні знаки

пишуться латинським шрифтом у нази
в
ному відмінку та виписуються в рецептах згідно із загальними правилами у род
о
вому відмінку.


РЕЦЕПТ, СТРУКТУРА ТА ПРАВИЛА

ВИПИСУВАННЯ

Рецепт



офіційний, юридичний документ, який відображає письмове зве
р
нення лікаря в а
птеку про виготовлення і видачу ліків із вказівкою застос
у
вання їх
для лік
у
вання хворої тварини.

У рецепті зазначають: лікарські речовини та кількість, яку потрібно вид
а
ти,
їхню форму виготовлення, вид, вік тварини, якій призначені ліки, сп
о
сіб (шлях) їх
у
ведення та кратність застосування.

Рецепт пишуть латинською мовою, чітко, розбірливо, чорнилом або па
с
тою,
на бланку встановленої форми розміром 105 х 148 мм. З обох боків бланку зал
и
шають поле в декілька сантиметрів шириною для позначок фармацевта. Випра
в
лення не допускаються. На одному бланку можна виписати рецепт лише на одну
отруйну речовину, або на дві неотруйні, відокремлю
ю
чи їх знаком #.



7

За потреби нагального виготовлення ліків у лівому верхньому кутку бл
а
нка
пишуть
Statim

(негайно, відразу),
Citiss
ime

(дуже швидко) або

Cito
(шви
д
ко). Іноді
на рецепті пишуть слово
Antidotum



протиотрута, що також обумовлює позаче
р
гове виготовлення ліків.

Рецепт складається із 6 ча
с
тин:

І
.
Inscriptio



заголовок, куди входять розділи:

1)
штамп лікувального закладу із

зазначенням назви, адреси і тел
е
фону;

2)

Nomen aegroti


вид тварини із вказівкою віку, клички, належності (вла
с
ник тварин); якщо вла
с
ник


приватна особа, то вказується його адреса;

3) Datum


дата виписування рецепта;

4) Nomen medici


прізвище, ім’я та

по батькові лікаря, який виписав р
е
цепт.
Пишеться повністю державною мовою.

ІІ. Praepositio


звертання до фармацевта, виражене словом
Recipe
: віз
ь
ми,
наказовий спосіб від дієслова брати, його можна писати скор
о
чено


Rp
.

ІІІ. Designatio materiarum


осн
овна частина рецепта, де перераховуються
речовини, які потрібно взяти для виготовлення необхідного лікарського препар
а
ту. Цей розділ пишеться латинською мовою. Кожну речовину


з нового ря
д
ка, з
великої літери, у родовому відмі
н
ку.


Коротка таблиця закінче
нь іменників у називному та родовому відмі
н
ках



І відм
і
на

ІІ відм
і
на

ІІІ ві
д
міна

ІV ві
д
міна

V відм
і
на


N



a


us, er, um

х, ux, is, ax,
s, ai, a, e,

еn, go, as,
ur та інші



tus, u


Еs

G

ae

i

is

us

Еi


З великої літери пишуть також видові назви лікарс
ьких рослин (
Tinctura
Valerianae


настойка валеріани,
Herba Hyperici perforati


трава звіробою звича
й
ного). Назву речовини, яка не вмістилась у перший рядок, переносять у др
у
гий,
але в ньому починають писати, відст
у
пивши на 2

3 літери вправо.

Після назви
кожної речовини справа вказують її кількість арабськими ци
ф
рами за метричною системою. Наприклад, п’ять грамів


5,0; п’ять дециграмів
(п’ятсот мілігр
а
мів)


0,5; п’ять сантиграмів (п’ятдесят міліграмів)


0,05; п’ять
міліграмів


0,005. Аптечні міліграмов
і різноважки мають певну ф
о
рму:




Рідкі лікарські речовини виписують іноді у краплях, записуючи римс
ь
кими
цифрами. Наприклад, розчин адреналіну гідрохлориду 1:1000, 10 крапель


50
0
0

200

100


50

20

5

2

1


10



8

Solutionis Adrenalini hydrochloridi

1:1000
guttas X

(допускаються ск
ороче
н
ня:
gtts.
X
).

Якщо вагові кількості речовин повторюються, то їхня кількість вказується
лише після останньої речовини і пишуть


ana (aa)
порівну, а потім вказується д
о
за. Якщо в лікарській формі є розчинник і його потрібно долити до потрібної к
і
лькос
ті об’єму, то пишуть
ad

”до” та вказують його рівень (
ad

10,0;
ad

100,0).
Якщо активність препаратів за фармакопеєю виражена в одиницях дії, то в реце
п
ті вказують ОД, ЖОД, КОД (одиниці дії, жаб’ячі одиниці дії, к
о
шачі одиниці дії)
тощо, а не грами (наприк
лад
Streptomycini sulfatis
500000 ОД


стрептоміцину с
у
льфату 500 тисяч ОД;
Adonisidi

30 ЖОД


адонізиду, тобто новогаленового пр
е
парату трави горицвіту весняного, 30 жаб’ячих од
и
ниць дії).

Речовини, що входять до складного рецепту, потрібно записувати в п
е
в
ному
порядку. На перше місце ставлять основну за дією реч
о
вину (
remedium basis)
; але
один препарат не завжди забезпечує лікувальний ефект, тому до основної речов
и
ни додають допоміжну (
r. adjuvans)
, яку пишуть у другому рядку. Якщо допомі
ж
них речовин декі
лька, їх ставлять за порядком фармакологічної активності. На
третьому місці вказують речовини, які змінюють смак, запах або колір ліків (
r.
corrigens)
. При цьому враховують смакові особливості різних тварин: корови п
о
любляють сіль, вівці


гіркоти, собаки


цукор. На останньому місці пишуть фо
р
моутворюючі речовини (
r. constituens)
, які надають лікам певної форми. Ці реч
о
вини не повинні змінювати основну дію ліків і впливати на організм тварини. Їх
виписують лише у випадках, коли лікам неможливо надати необх
ідної форми. Д
о
зують їх у кількостях, що забезпечують утворення останньої. Тому вагову їхню
кількість в окремих рецептах не вказують, а п
и
шуть, скільки необхідно


quantum
satis

(скорочено


q. s
.), тоді фармацевт сам вирішує, скільки потрібно взяти осн
о
ви
. Допоміжні, коригувальні, формоутворювальні речовини вводять за необхідн
о
сті.

IV. Subscriptio


вказівка про виготовлення лікарської форми. Вона почин
а
ється з вимоги змішати всі лікарські речовини:
Misce



змішай (від. лат. ді
є
слова
miscere



змішувати),
fiat



щоб утворилася (вказується потрібна) лікарська фо
р
ма. Наприклад,
Misce fiat pulvis



змішай, утвори порошок. При цьому назва л
і
карської форми пишеться латинс
ь
кою мовою у називному відмінку з маленької
літери.

V. Signatura


сигнатура, розділ, призн
ачений для власника тварини. Поч
и
нається словами
Da. Signa


дай (видай), познач. Його пишуть державною мовою
або мовою, зрозумілою для власника тварини, із вказівкою способу з
а
стосування
ліків (зовнішньо, внутрішньо, підшкірно), яку кількість і в якому
вигляді вживати
(три таблетки, по дві столові ложки), кратність (три рази на добу, вранці і ввеч
е
рі), коли потрібно вводити ліки


до чи після годівлі.

Сигнатуру потрібно писати зрозуміло та докладно. Якщо лікар сам ув
о
дить
ліки тварині, або це відбуваєтьс
я під його особистим кон
т
ролем (тобто він бере на
себе повну відповідальність за правильне пр
и
значення і застосування ліків), то в
сигнатурі можна писати:
Pro autore
(для автора) або
Pro usu proprio
(для власного
застосування).


9

Щоб усунути помилки під час
призначення ліків, аптека видає лікарські ф
о
рми для ін’єкції із синьою етикеткою, внутрішньо


з білою, а зовнішньо


із жо
в
тою або черв
о
ною.

Для ліків, що потребують відпуску в певній упаковці, у рецептах вказ
у
ють:

Da in vitro nigro


видай у ч
о
рній склян
ці;

Da in vitro flavo


видай у жо
в
тій склянці;

Da in charta paraffinata



в
и
дай у парафіновому папері;

Da in charta cerata



видай у вощеному папері;

Da in ampullis



видай в амп
у
лах.

VI. Nomen medici


підпис лікаря. Його ставлять на рецепті після пере
ві
р
ки
написаного. Якщо на рецепті немає штампу лікувального закладу, то до пі
д
пису
прикладається печатка закладу. Якщо у рецепті виписані отруйні та сил
ь
нодіючі
речовини, то необхідно поставити штампи, круглу печатку лікувального з
а
кладу й
особисту печатку

лікаря.

На рецепті, написаному з обох боків бланка, внизу пишуть слово
Verte!
(п
е
реверни), щоб фармацевт не пропустив ні одного із рецептів. За необхідності з
а
мовити ліки повторно, у верхньому лівому куті р
е
цепта пишуть:

(нехай
буде повторено),

ставлять нову дату і пі
д
пис.

Рецепти на наркотичні та отруйні речовини дійсні протягом 5
-
ти діб; на
снодійні та нейролептики


10 діб; на решту препаратів


не більше 2
-
х міс
я
ців із
дня виписування лікарем.

Рецепти бувають простими і складними, дозованим
и і недозованими, оф
і
цинальними і магістрал
ь
ними.

У простому рецепті виписують тільки одну лікарську речовину, у складн
о
му


декілька. Дозований рецепт вказує дозу однієї лікарської форми на один
прийом, недозований


на декілька (частіше за зовнішнього ви
к
о
ристання).

Багато лікарських форм (порошки, болюси, пілюлі тощо) виписуються на
декілька прийомів диспензаційним або дивізійним методами. При диспензаційн
о
му пропису перераховують усі складові частини та позначають дозу ко
ж
ного із
них
Dentur tales doses

(видай таких доз у кількості); при дивізійному


дози л
і
карських речовин вказують на усі пр
и
йоми відразу з наступним розподілом їх за
кількістю доз, про що роблять пом
і
тку словами:
Divide in partes aeguales №...

До офіцинальних (від слова
officina


апт
ека) рецептів належать такі, які г
о
тують за сталими прописами, закріпленими фармакопеєю чи іншими нормати
в
ними документами на фармацевтичних заводах і фабриках (наприклад л
і
карські
речовини у формі таблеток, мазей, розчинів). У таких рецептах лікарс
ь
ка фор
ма
вказується в
Designatio materiaru
, а
Su
b
scriptio
відсутня.

Офіцинальний
:


Dentur tales doses № 10

Signa. Внутрішньо. По 1 таблетці

3 рази на добу




10

Магістральні рецепти (від слова
magister


вчитель) довільні, їх склад вз
я
т
ий за власним розсудом лікаря. Такий рецепт містить усі частини. Напр
и
клад:

Магістральний
:





Цей же рецепт


офіцинально
:

Rp.: Natrii chloridi 0,85




Rp.: Solutionis Natrii chloridi

Aquae destillatae 100,0




0,85%


100,0

Misce fiat solutio





Da.
Signa. Внутрішньо, на 2 прийоми


Da. Signa. Внутрішньо, на 2 прийоми


АПТЕКА, ЇЇ ВИДИ, ФУНКЦІЇ І ОБЛАДНАННЯ

Аптека (лат. назва
officina
, грецька
apotheke
)


це заклад охорони зд
о
ров’я,
що займається зберіганням, виготовленням і видачею л
і
ків за письмовою в
имогою
(рецептом) лікаря. Вона повинна своєчасно забезпечувати населення загальнод
о
ступними лікарськими засобами та санітарно
-
гігієнічними предм
е
тами.


Правила зберігання медик
а
ментів, реактивів

та інших хіміко
-
фармацевтичних препаратів

Під час зберігання
медикаментів, реактивів та інших хім
і
ко
-
фармацевтичних препаратів потрібно обов’язково враховувати: фізико
-
хімічні
властивості препаратів (вогненебезпечність, легкозаймистість, фізико
-
хімічну н
е
сумісність тощо) та їхню фармакологічну активність.

За умовам
и зберігання медикаменти та інші хіміко
-
фармацевтичні препар
а
ти розпод
і
ляються на такі групи:



препарати, що потребують світлоізоляції (світлочутливі);



препарати, які слід зберігати в холодному місці;



гігроскопічні препарати, які необхідно зберігати в

сухому пр
и
міщенні;



препарати легкозаймисті та вогненебезпечні, які з особливою обережні
с
тю слід оберігати від во
г
ню;



їдкі речовини, що вимагають окремого зберігання від інших медикаме
н
тів;



отруйні та сильнодіючі ліка
р
ські засоби групи А і Б.

Деякі м
едикаменти потребують комбінованих умов зберігання (напр
и
клад,
у темному і прохолодному місці). Це слід враховувати при зберіганні кожного
препарату, користуючись вказівками Державної фармакопеї.

Медикаменти слід зберігати з написами їх назв (з етикетками)

у шафах, у
фасованому вигляді, в до
б
ре закоркованому скляному посуді, або у пакетах.

У процесі зберігання необхідно вести систематичне спостереження за ст
а
ном медикаментів та хіміко
-
фармацевтичних препаратів. Усі виявлені нед
о
ліки
негайно усувають, а меди
каменти та інші препарати з невідомою датою вигото
в
лення та із закінченим терміном зберігання піддають хімічному аналізу або зн
и
щуються.

Їдкі речовини
: вапно хлорне, водний розчин аміаку, калію перманганат, ки
с
лота оцтова та інші органічні кислоти, натрію
гідроокис, пергідроль, 40%
-
ний р
о
зчин формальдегіду зберігають в окремих сухих, темних, прохолодних, добре в
е

11

нтильованих та вогнестійких приміщеннях, захищених від впливу прямих соня
ч
них променів, а також від в
о
логи.

Невелику кількість їдких речовин у дріб
ній розфасовці, яку використ
о
вують
з лікувальною метою, можна зберігати у загальних приміщеннях, але в окремих
шафах, із
о
льовано від інших медикаментів та майна.

Біологічні препарати

потрібно зберігати в сухих, темних, спеціально обл
а
днаних холодильними ус
тановками приміщеннях за темпер
а
тури повітря +2

12
0
С. Зберігати бі
о
логічні препарати на складах бажано окремо за видами: вакцини,
сироватки та діагностичні препарати. Приміщення, де зберігаються біологічні
препарати, повинно бути постійно зачиненим. Вхі
д сторонніх осіб на склад біо
п
репаратів за відсутності відповідальних працівників забор
о
нено.

Отруйні та сильнодіючі лікарські речовини

(список А і Б) зберігають за
особливими правилами, затвердженими Державним департаментом ветерина
р
ної
медицини Міністерс
тва аграрної політики Укра
ї
ни.

Отруйні і сильнодіючі лікарські речовини дозволяється зберігати лише у
спеціально відведених для цього приміщеннях (окремі кімнати, комірки, сх
о
вища
тощо). У них вікна обладнують залізними гратами, а двері оббивають залізом.
Препарати слід зберігати у спеціальних сейфах, металевих або о
б
битих залізом
дерев’яних шафах чи ящиках, під замком. На їхній зовнішній стороні, залежно від
групи речовин, мають бути відповідні написи
А


Venena

або
Б


Heroica.

На внутрішній стороні двер
цят сейфа повинен бути прикріплений список
речовин, які зберігаються в ньому, із вказівкою вищих разових і добових доз пр
е
паратів для різних видів тварин.

Керівник закладу (служби ветеринарної медицини) зобов’язаний ознайом
и
ти, під розписку в спеціальному
журналі, осіб, зайнятих на роботі зі збер
і
гання та
відпуску отруйних і сильнодіючих речовин, згідно з правилами поводження з о
т
рутами у процесі роботи.

Особи, що не мають вищої або середньої ветеринарної чи фармацевтичної
освіти, не допускаються до роботи,

пов’язаної зі зберіганням та видачею отру
й
них і сильнодіючих речовин.

Отруйні лікарські речовини, незалежно від лікарської форми, а також о
т
руйні речовини, які входять до складу реактивів, підлягають предметно
-
кількісному обліку в спеціальних журналах за
визнач
е
ною формою.

Облік ведуть у відповідних книгах, пронумерованих, прошнурованих і
скріплених сургучевою печаткою, за підписом головного лікаря ветеринарної м
е
дицини району (міста), керівника закладу в обласній, крайовій, республіка
н
ській
лабораторії, к
ерівника відділу чи об’єднання “Зооветпостач”


в аптеках цієї си
с
теми.

Книгу обліку, вхідні та вихідні документи зберігають у спеціальній кі
м
наті
у ві
д
повідних шафах, сейфах або ящиках.

Рецепти на ліки, до складу яких входять отруйні та сильнодіючі речови
ни,
які надходять до аптек системи “Зооветпостач”, закладів ветеринарної чи гума
н
ної м
е
дицини оформляються у визначеному порядку.


12

Рецепти на ліки, до складу яких входять отруйні речовини, дійсні прот
я
гом
одного, а на всі інші ліки


двох місяців.

Відповід
альність за використання у практиці ветеринарної медицини о
т
руйних та сильнодіючих лікарських речовин у допустимих кількостях та за пр
я
мим призначенням несуть фахівці, які виписують і використовують ці речов
и
ни.


ДОЗИ ТА ДОЗУВАННЯ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ ТВАРИН
АМ

Доза (
Dose,

від грец.
dosis


порція)


кількість фармакологічного реагенту
(препарату, речовини), призначеного хворому, яка обумовлює ті чи інші біологі
ч
ні або клінічні ефекти.

Прийнято розрізняти разову дозу, призначену на один прийом


dosis pro
dosi
,
і добову дозу


dosis pro die.


Добова доза
dosis pro die



це разова доза, помножена на кількість прий
о
мів ліків за добу. Сума добових доз за всі дні лікування складає курсову дозу


dosis pro curso
.

Величина одноразової дози залежить від дії призначен
ої речовини. Розрі
з
няють терапевтичну (лікувальну), токсичну та летальну. Терапевтична доза забе
з
печує лікувальний ефект, сприятливо змінює фу
н
кції окремих, декількох або усіх
систем організму. Розрізняють мінімальну, оптимальну (середню) і макс
и
мальну
тер
апевтичні дози. Максимальна доза забезпечує виражений лікувал
ь
ний ефект
без прояву токсичної дії. У деяких випадках кількість одноразових терапевтичних
доз обмежується максимальною добовою дозою, яку перевищують лише у викл
ю
чних випадках за наявності індив
ідуальних показників.


Призначення лікарських засобів обмежується курсовою дозою, яка визн
а
чається не лише видужуванням або поліпшенням стану хворої тварини, а т
а
кож
іншими показниками (сприйнятливістю до ліків організму тварини без н
е
гативних
наслідків та

ін.).

У ряді випадків курс лікування починають з максимальної дози, яка вваж
а
ється ударною, вона у два
-
три рази перевищує одноразову. Наступні дози ліків
можуть бути набагато меншими від першої


для підтримання ко
н
центрації ліків
у крові на постійному р
івні (підтримуючі).

Дози, що перевищують максимальні терапевтичні та викликають небе
з
печні
для організму зміни (отруєння), називають
токсичними
. Максимальна т
о
ксична
доза, за якої тварини залишаються жити без лікування, називається
ма
к
симальною
переносимо
ю
дозою і позначається
LD
0
.
Токсичні дози, що призв
о
дять до смерті
всіх отруєних тварин (
LD 100
) або половини (
LD

50),
називають
летальними
д
о
зами.

Тяжко хворим і ослабленим тваринам іноді уводять препарат частками
(дробними дозами), причому спочатку вво
дять половину лікувальної дози, а ч
е
рез
2

6 годин


і ре
ш
ту.


В
рецептах кількість

л
ікарськ
их

речовин

вказують: за

вагою
-

в грамах, або
за об’ємом


мілілітр.

Для виготовлення лікарських форм речовину беруть за в
а

13

гою. При застосуванні рідких ліків часті
ше користуються дозованими формами
або в
і
дмірюють їх за об’ємом.

При відсутності точних вимірювальних приладів, ваг тощо користуються
умовними мірами


склянками, ложками, відром. Встановлено, що води в ча
й
ній
ложці міститься 4

5 г, у столовій


16

20 г,
у склянці


200

250 г, у відрі


10

12 кг. Умовною мірою не можна дозувати сильнодіючі та отруйні реч
о
вини, а
також речовини, призначені для ін’єкцій. Сипкі речовини, як правило, слід заст
о
совувати в дозованому вигляді. Питома вага їх коливається значно
б
і
льше, ніж у
рідині і тому помилки в їх дозуванні можуть бути значнішими.

У кожному конкретному випадку лікар визначає індивідуальну терапевти
ч
ну дозу, яка повинна бути оптимальною і має забезпечувати очікуваний ефект.
При цьому враховується ряд факторів:

видова та вікова чутливість тварин до л
і
карських речовин, маса тіла, вгодованість, вік, стать, умови утримання та г
о
дівлі.

Іноді лікарські речовини дозують з урахуванням наступних співвідн
о
шень:


Дози залежно від виду тварин

Вид тв
а
рини

Маса тіла, кг

Кіль
кість доз

Коні

500

1

Велика рогата худоба

400

1

1

Осли

150

200



Вівці

50

60



Свині

50

60



Собаки

10

12



Коти

2

2,5



Птиця

2





Дози залежно від шляху введення

Шлях введення

Кількість доз

Шлях введе
ння

Кількість доз

Орально

1

Ректально

1



2

Підшкірно





Внутрішньовенно


Внутрішньом’язово





Трахеально




14

Слід пам’ятати про чутливість тварин до окремих речовин. Наприклад, в
е
лика рогата худоба чутлива до препаратів ртуті, свинцю, міді; коти


до ф
е
нолу і
крезолу, дьогтю; птиця та свині


до натрію хлориду.

Терапевтичні дози для тварин одно
го виду визначають з урахуванням м
а
си
тіла, статі та віку. Слід пам’ятати, що самки більш чутливі до хімічних сп
о
лук ніж
самці, крім т
о
го, під час вагітності, ряд лікарських речовин, які мають вплив на
матку, їм зовсім не призначають. Молоді та старі твари
ни, в силу особливості св
о
го фізіологічного розвитку, більш чутливі до ліків, ніж тварини с
е
реднього віку.
Чим краще розвинута тварина і більшою є її маса, тим вищою може бути терапе
в
тична доза.

Враховуючи сказане вище, у ветеринарних довідниках вказано до
зи, пер
е
важно для самок, а для самців дозу можна підвищувати на 10

15%. При визн
а
ченні доз коням і великій рогатій худобі з урахуванням віку орієнтуються на н
а
ступні співвідн
о
шення:




Доза коням та великій рогатій худобі залежно від віку

Коні

Велика рогат
а худоба

Вік (років)

Кількість доз

Вік (років)

Кількість доз

3

12

1

3

8

1

12

20


8

12


20

25


13

15


2


2


1


1


2

6 міс.


4

8 міс.




1


4 міс.



НЕСУМІСНІСТЬ ЛІКАРСЬКИХ РЕЧОВИН

Негативні наслідки після одночасного введення декількох лікарських реч
о
вин тварині чи людині можуть проявлятись внаслідок їхньої прямої або н
е
прямої
взаємодії (за непередбаченими суттєвими змінами фізико
-
хімічних вл
а
стивостей
або фармакологічної дії), що називається
несумісністю
.
Вона буває фізичною,
хімічною і фармакологічн
ою.


Фізична несумісність

виникає внаслідок комбінування декількох лікарс
ь
ких речовин, яке призводить до зміни фізичних властивостей речовин, агрегатн
о
го стану та лікарської форми. Це зумовлює явища незмішуваності, зміни розчи
н
ності, летючості, плавлення,
зволожування, коагуляції та адсорбції ко
м
понентів.
Наприклад, суміш кислоти ацетилсаліцилової та амідопірину призводить до пер
е

15

творення обох порошків у вологу масу, навіть до їх розплавле
н
ня і неможливості
застосування. Подібні зміни відбуваються також із
порошк
а
ми таких речовин, як
бромкамфора, антипірин, резорцин, терта камфора, ме
н
тол.

Хімічна несумісність
. У процесі виготовлення ліків їхні складові компон
е
нти можуть вступати у взаємодію між собою (окиснення, відновлення, нейтрал
і
зація, розпад), внаслідо
к чого змінюється дія препаратів (ослаблення, пос
и
лення,
прояв токсичності), а іноді і зовнішнього вигляду та стану ліків (утворення ос
а
дів, газоподібних речовин, каламуті). Такі несумісності можуть мати місце не л
и
ше у процесі приготування лікарських фор
м, а й у разі змішування лікарських р
е
човин і преп
а
ратів в одному шприці.

Наприклад, глюкозу, що є сильним окислювачем, небажано уводити одн
о
часно з адреноміметиками (адреналіну гідрохлоридом, норадреналіну гідротар
т
ратом, мезатоном, нафтизином), снотворни
ми препаратами та серцевими глікоз
и
дами (строфантином). У разі змішування вітаміну В
12

з вітамінами В
1
або В
6

одному шприці) іон кобальту, що міститься у ціанокобаламіні, руйнує інші реч
о
вини.

Несумісність хімічна, як і фізична, у багатьох випадках вик
ори
с
товується з
метою отримання лікувального ефекту. Наприклад, почергове нанесення на діл
я
нки шкіри, ураженої коростою, натрію тіосульфату і соляної кислоти об
у
мовлює
утворення сірчаного ангідиду, який згубно діє на кліщів. Застосування розчинів
дубильни
х речовин (таніну) у разі отруєння алкалоїдами і солями ва
ж
ких металів
обґрунтовано здатн
і
стю дубильних речовин утворювати нерозчинні сполуки.

Фармакологічна (фармакодинамічна) несумісність



зміна ефективності
призначених комбінацій лікарських речовин і п
репаратів з проявом небажаних
ефектів, ускладнень, обумовлених антагоністичним впливом їх на структ
у
рні та
функціональні властивості клітин і тканин організму. Наприклад, одночасний
вплив холіноміметиків і холінолітиків обумовлений їх взаємною інактивацією
,
внаслідок протилежного впливу на відповідні функції та системи орг
а
нізму.


ВИДИ СТЕРИЛІЗАЦІЇ

Під словом
“стерилізація”

в аптечній практиці слід розуміти процес повн
о
го звільнення ліків, посуду, вати та інших фармацевтичних об’єктів від різноман
і
тних мік
роорганізмів. З цією метою застосовуються фізичні, механ
і
чні та хімічні
методи.

Фізичні методи стерилізації здійснюються шляхом використання високих
температур (термічний метод), ультрафіолетового опром
і
нення і струмів високої
частоти.

Одним із найпоширен
іших є термічний метод, за якого обов’язково врах
о
вують стійкість об’єктів, що стерилізуються, до високої темпер
а
тури.

Розрізняють такі методи термічної обробки: прожарювання на вогні, нагр
і
вання в сушильній шафі за температури 160

200
0
С (стерилізація сух
ою п
а
рою),
нагрівання парою, кип’ятіння в дистильованій воді, тиндалізація.

Прожарюванням на вогні стерилізують металеві вироби із фарфору (шпат
е
лі, товкачики), використовуючи газовий паяльник або спи
р
тівку.


16

Сухою парою стерилізують термостійкі препарати (
окис цинку, гліцерин,
вазелін, жирні олії, вазелінове масло, кальцію і магнію карбонат, натрію хл
о
рид,
білу глину, тальк тощо), скляний і фарфоровий посуд, металеві вироби. Цим м
е
тодом досягається повна стерилізація, оскільки гинуть і спори мікробів. Але п
ри
цьому слід пам’ятати, що повна стерилізація настає лише тоді, коли стерилізов
а
ний об’єкт досягає температури 160
0
С протягом 2,5 г
о
дин. Сипкі речовини під
час стерилізації кладуть у сушильну шафу тонким шаром, що не завжди зручно.
Допускається використа
ння і більш високих температур з відповідним зменше
н
ням часу підігріву за умови з
а
безпечення та збереження об’єкта.

Найширше застосування в аптечній практиці отримав метод нагрівання т
е
кучою парою. Різновидність цього методу


автоклавува
н
ня. Це стериліза
ція під
тиском, який створюється в спеціальному апараті


автоклаві. Цим методом ст
е
рилізують різні речовини, що не змінюються за значної температури (вир
о
би зі
скла, фарфору, металу, перев’язувальні і допоміжні матеріали


вата, марля, би
н
ти, фільтруваль
ний папір, пергамент, спецодяг). Час стерилізаційної витр
и
мки за
те
м
ператури 120
0
С і тиску 0,11 МПа (1,1 кгс/см
2
)


45 хв, за 132
0
С і 0,20 Мпа (2
кгс/см
2
)


20 хв, причому рідини, які стерилізуються цим методом, повинні бути у
герметично закритому посуд
і; вата, марля, фільтрувальний папір, металеві та ф
а
рфорові вироби, скло


у спеціальних боксах (стерилізаці
й
них коробках з вільним
проникненням у них пари). Шляхом автоклавування досягається повна стериліз
а
ція, оскільки пара під тиском убиває мікрооргані
з
ми та їх спори значно швидше,
ніж текуча пара, причому сухе повітря вбиває мікрофл
о
ру при вищій температурі,
ніж водяна пара.

Стерилізація шляхом кип’ятіння у дистильованій воді проводиться прот
я
гом 30

40 хв. Цей метод не рекомендується для обробки розчині
в, оскільки ві
д
бувається їх випаровування, ним можна стерилізувати дистильовану воду, мет
а
леві та гумові вироби, скло.

Тиндалізація, або дробна стерилізація


це нагрівання матеріалу за темпер
а
тури 60

65

0
С протягом однієї години впродовж п’яти днів поспіл
ь, або за темп
е
ратури 70

80

0
С


протягом 3
-
х днів.

Стерилізовану речовину зберігають у проміжках між нагріванням за темп
е
ратури 25

37

0
С. Цим методом стерилізують лікарські засоби, що не витр
и
мують
нагрівання до 100

0
С. При цьому гинуть не тільки вегетат
ивні форми мікроорган
і
змів, але й їхні спори, які проростають в інтервалах між нагріва
н
ням. В аптечній
практиці цей метод через його тривалість застосовується рідко, частіше його в
и
користовують у заво
д
ських умовах.

Хімічні (антисептичні) методи стерилізаці
ї здійснюються двома шляхами:
додаванням окремих хімічних речовин, які знищують мікроорганізми та їхні сп
о
ри (антисептики), та сполуки (консерванти), які не вбивають мікроорганізми, а
припиняють їхній подальший розв
и
ток. У фармацевтичній практиці цей метод

не
знайшов широкого застосування, оскільки антисептичні засоби (ф
е
нол, сулема,
водний розчин формальдег
і
ду) у концентраціях, що забезпечують стерильність,
токсичні для макроорган
і
зму і можуть утворювати зі складовими частинами ліків

17

сполуки, не передбачен
і в рецепті, чим знижують терапевтичну ефективність л
і
ків.

Вироби із полімерних матеріалів, гуми, скла, корозійностійких металів м
о
жна стерилізувати з використанням перекису водню і надкислот. Ефекти
в
ність
стерилізації залежить від концентрації активно ді
ючих речовин, часу в
и
тримки і
температури розчину.

Ліки, які не можна простерилізувати жодним зі згаданих вище методів, г
о
тують асептично. Цей метод полягає у тому, щоб у процесі технологічних опер
а
цій захи
с
тити виготовлені ліки від проникнення мікрофлори
. При цьому, згідно з
вказівками Державної фармакопеї, розчинники, основи для мазей, і
н
струменти та
посуд стерилізують окремо, а лікарські речовини зважують, розчиняють або зм
і
шують із стерильною основою в асептичних умовах.


ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

1. Рецептура
це розділ:

а) фармації; б) фармакології; в) фітотерапії.

2. Послідовність написання речовин у рецепті:

а)
r. corrigens, r. constituens
,
r. basis
,
r. adjuvans
; б)

r. basis, r. adjuvans, r.
corrigens, r. constituens
; в)
r. basis, r. corrigens, r. constituens
, r. adjuvans
;

3. У сигнатурі вказують:

а) лікарську форму; б) спосіб застосування ліків; в) вид тварини; г) дозу л
і
ків на один прийом.

4. Рецепт


це офіційний юридичний документ, за який несуть відповідал
ь
ність:

а) лікар ветеринарної медицини, фармаце
вт, власник тварини; б) лікар вет
е
ринарної медицини, власник тварини; в) лікар ветеринарної медицини, фарм
а
цевт.

5. Зі скількох частин складається рецепт?

а) 5; б) 8; в) 7; г) 6.

6. Лікарські та формоутворювальні речовини п
е
рераховуються у:

а)
Inscrip
tio
; б)
Designatio materiarum
; в)
Praepositio
; г)
Subscriptio
.

7. Рецептура поділяється на:

а) лікарську та фармацевтичну; б) лікарську та фізіологічну; в) фармацевт
и
чну та біохімічну.

8. Доза лікарської речовини у рецепті позначається у формі десяткового
дробу у:

а) г; б) мг; в) кг; г) мкг.

9. Лікарська форма у
Subscriptio

записується:

а) латинською мовою у родовому відмінку; б) українською мовою у род
о
вому відмінку; в) латинською мовою у називному відмінку; г) українською м
о
вою
у називному відмінку.

10. Я
кщо потрібно терміново видати ліки, то пишуть:

а)
Cito
; б)
Verte;

в)
; г)
Venena.


СПЕЦІАЛЬНА ЧАСТИНА

Лікарські форми і технологія їх приготування


18

Лікарська форма


це лікарська речовина (або кілька речовин), якій спеці
а
льною технологічною обробко
ю в аптеці або на фармацевтичному заводі н
а
дана
певна форма, найбільш зручна для застосування.

За агрегатним станом лікарські форми класифікують на 3 групи:

1.
Сухі
:

а) тверді: порошки, присипки, дусти, збори, таблетки, брикети, гранули,
драже;

б) м’які т
а щільні: пілюлі, болюси, кашки, супозиторії, кульки, палички, к
а
псули, мазі, пасти.

2.
Рідкі



розчини, мікстури, настої, настойки, відвари, емульсії, суспензії,
краплі, лініменти, ароматичні води, сиропи, екстракти, лікарські спирти, л
і
карські
масла, сли
зи.

3.
Газоподібні



гази, пари, дими, аерозолі.


ТВЕРДІ І МЯКІ ЛІКАРСЬКІ ФОРМИ

Тема 2. ПОРОШКИ, ДУСТИ, ПРИСИПКИ, ЗБОРИ


Питання:

1. Визначення та класифікація порошків.

2. Застосування порошків залежно від ступеня подрібнення.

3. Способи виготовлення поро
шків.

4. Дусти, присипки, збори.

Порошок.

Pulveres (називний відмінок множини), Pulvis (називний відм
і
нок
однини), Pulveris (родовий відмінок однини)


тверда сипуча лікарська фо
р
ма для
внутрішнього та зовнішнього застосування. Дія порошків залежить від ст
упеня
подрібненості. Подрібнені порошки просіюють через сито з різним діаметром
отворів, тому їх класифікують залежно від розміру частинок.


Класифікація порошків залежно від ступеня подрібнення

Українська назва

Латинська
назва

№ с
и
та

К
-
сть отв
о
рів на
1 с
м
2
, шт.

Діаметр
отвору, мм

Найдрібніший

subtilissimus

1

2550

0,12

Дрібний

subtilis

2

1600

0,15

Середньодрібний

tenuis

3

1000

0,19

Середньогрубий

modicus

4

324

0,33


Грубий

grossus

5

100

0,6

Дуже грубий

grossissimus

6

9

3,0

Порошки бувають прості і с
кладні, нероздільні і роздільні та дозовані, тобто
розділені на окремі дози.

Дозовані порошки виписуються і готуються двома способами: дивізійним
та диспензаційним. Для виготовлення порошків дивізійним способом кожну реч
о
вину відважують із розрахунку на вс
ю кількість порошків, виписаних у р
е
цепті, та
розтирають у ступці. Потім усі речовини ретельно змішують і розважують на
окремі порошки. У рецептах, виписаних дивизійно, в
Subscriptio

сл
о
вами
Divide in
partes aequales

(розділи на частини рівні) вказують пот
рібну к
і
лькість порошків.

19

Під час виготовлення порошків диспенз
а
ційним способом беруть дозу речовини
на 1 порошок, змішують у ступці та пакують в окремі п
а
перові капсулаторки. У
рецептах, виписаних диспензаційно, в
Subscriptio

сл
о
вами
Dentur tales doses


ай
таких доз) вказують кількість пор
о
шків.

Порошки використовують у практиці ветеринарної медицини найчастіше,
тому що вони портативні, їх легко і швидко готувати, транспортувати і точно д
о
зувати. Порошок відносно дешева лікарська форма, яка здебільшого мо
же збер
і
гатись тривалий час. У вигляді порошку не слід виписувати речовини гігроскоп
і
чні та ті, що швидко руйнуються під впливом світла. Їх вводять у середину, заст
о
совують зовнішньо та для виготовлення інших лікарських форм. Різновидом п
о
рошку є дусти, пр
исипки та збори.

Зразки:

Простий недозований порошок


Складний недозований порошок

Recipe: Xeroformii 150,0



Recipe: Xeroformii 150,0

Da. Signa.Зовнішньо.





Streptocidi 5,0








Misce fiat pulvis









Da. Signa.

Зовнішньо.


Простий дозо
ваний порошок

Диспензаційний пропис



Дивізійний пропис

Recipe: Analgini 0,6




Recipe: Analgini 3,6

Dentur tales doses № 6




Divide in partes aequalts №6

Signa
.
Внутрішньо, по 1
-
му



Da. Signa. Внутрішньо, по 1
-
му


порошку 2 рази на добу.



пор
ошку 2 рази на добу.

Складний дозований порошок

Recipe: Norsulfazoli 0,2




Recipe: Norsulfazoli 2,4



Phthalazoli 0,15






Phthalazoli 1,8




Misce fiat pulvis





Misce fiat pulvis

Dentur tales doses №12




Divide in partes aequales №12

Signa.

Внутр
ішньо, по 1
-
му



Da. Signa. Внутрішньо, по 1
-
му


порошку 4 рази на добу. порошку 4 рази на добу
.


Дусти

(
Dustae,
-
a,
-
ae
)


найдрібніший порошок (пилеподібна лікарська
форма), який складаєтьс
я з лікарської речовини і наповнювача. Застосовують з
о
внішньо як протипаразитарний засіб за відсутності пошкоджених тканин. Вип
и
сують офіцинал
ь
но нероздільно.

Присипки
(Adspersiones,
-
o,
-
onis)



найдрібніший порошок для зовнішнь
о
го
застосування як антимікробний, протизапальний, вологопоглинаючий засіб на
пошкоджені тканини та слизові оболонки. Виписують магістрально н
е
роздільно.
В окремих випадках складні приси
п
ки готують за офіцинальними прописами.

Збір
(Spec
iei,
-
es,
-
ei)


суміш висушених і подрібнених різних частин ліка
р
ських рослин. Призначають збори в сухому вигляді з кормом, або із них г
о
тують
настої чи відвари. Якщо до збору входять мінеральні солі, то у
Desinatio
materiarum
їх пишуть останніми. Виписую
ть дану лікарську форму магістрал
ь
но
нероздільно із зазначенням подрібнення


порізати і пот
о
вкти).


20

Ця лікарська форма часто застосовується у практиці ветеринарної медицини. Н
а
стоювання, відварювання чи інші фармацевтичні маніпуляції зі

зборами пров
о
дять звичайно в домашніх умовах, що дає змогу готувати необхідну кількість св
і
жого препарату.


Зразки:

Recipe: Dustae Hexachlorani



Recipe: Folii Salviae

6%


200,0






Floris Chamomilae ana 20,0

Da Signa. Зовнішньо
.





Herbae Hyperici 10,0



#















Misce fiat species








Da. Signa. Для виготовлення 0,5 л










настою.


Recipe: Jodoformii


Xeroformii ana 30,0


Talci 40,0

Misce fiat adspersio

Da. Signa. Зовнішньо
.


Домашнє завдання.

Виписати рецепти

1. Собаці 200 г присипки, що містить 25% цинку оксиду (
Zin
с
i oxydum
),
30% кс
е
роформу (
Xeroformium
) і 45% тальку (
Talcum
) для лікування рани.

2. Теляті порошку по одній чайній ложці (5 г) 3 рази на добу 5 діб п
о
спіль.
П
орошок містить по одній частині танальбіну (
Tannalbinum
) та магнію сульфату
(
Magnesii oxydum
) і три частини а
к
тивованого вугілля (
Carbo activatus
).

3. Поросяті по 250 мг левоміцетину (
Laevomycetinum
). Внутрішньо по о
д
ному порошку, 3 рази на добу 6 діб під
ряд.

4. Собаці кофеїну (
Coffeinum
) і анальгіну (
Analginum
) по 500 мг у формі
порошку 1 раз на добу 2 дні поспіль. Виписати 2
-
ма способами.

5. 200 г 5%
-
ного дусту севіну (
Sevinum
) для обробки птиці.

6. Теляті 500 г збору, що складається із 2 частин квіток р
омашки (
flores
Chamomillae)

і 3
-
х частин трави деревію (
herba Мillefolium
).

7. Поросятам 200 г збору, що складається із трави звіробою (
herba
Hyperici
) та трави споришу (
herba Poligoni aviculare
)


по 20% і трави матери
н
ки
(
herba Or
i
gani
)


60%.


Тема 3. Т
АБЛЕТКИ, КАПСУЛИ, ДРАЖЕ, ГРАНУЛИ, БРИКЕТИ

Питання:

1. Характеристика таблеток, їхня перевага над іншими лікарськими форм
а
ми.
Різновид таблеток


драже, гранули, брикети.

2. Які бувають капсули і чому деякі лікарські речовини використовують у к
а
псулах?

Табл
етки
(Tabulettae,
-
a,
-
ae).
Тверда дозована лікарська форма, яку одерж
у
ють пресуванням однієї або кількох лікарських речовин з наповнювач
а
ми чи без

21

них. Призначають внутрішньо, інколи для приготування розчинів. Це офіцинал
ь
на лікарська форма, при виписуван
ні якої в рецепті вказується тільки доза ліка
р
ської речовини, незалежно від маси таблетки. Виписують їх офіцинально диспе
н
заційно.

При виписуванні складних таблеток, до складу яких входять кілька лікарс
ь
ких речовин, зазначають їхню офіцинальну назву, або
назву та масу кожної реч
о
вини, а в
Subscribtio



видати у формі таблеток (
).

Таблетки



зручна лікарська форма: мають приємний вигляд, зберігаються
тривалий час, маскують неприємний смак багатьох лікарських речовин, портати
в
ні, дають змогу до
сить точно дозувати лікарські речовини (±5%). Сучасна пром
и
слова технологія їх виготовлення гарантує високу якість та швидкість іх випуску.
Проте таблетки мають і деякі недоліки: іноді відбуваються хімічні п
е
ретворення
їх складових частин, змінюється колір
, у разі тривалого зберігання вони можуть
втрачати розчинність і проходити через систему травлення у н
е
зміненому вигляді.
Не слід їх призначати під час втрати свідомості, порушення акту ковтання, тяжк
о
хворим.

Гранули

(
Granula
,
-
a
,
-
ae
)


(зернятка) тверда
недозована лікарська форма у
вигляді однорідних частинок, крупинок округлої, циліндричної або неправ
и
льної
геометричної форми, що мають розмір 0,2

0,3 мм для внутрішнього з
а
стосування.
У гранулах добре зберігаються гігроскопічні речовини, поліпшується смак

і ро
з
чинність. Вип
и
суються офіцинально нероздільно.

Драже

(
Dragee
,
-
ee
)


тверда дозована лікарська форма у вигляді кульок, яку
отримують шляхом нарощування (дражування) допоміжних речовин і цу
к
ру на
лікарські гранули. Вага драже не перевищує 1г. Виписуют
ь їх офіцинально ди
с
пензаці
й
но.

Брикети

(
Briceta
,
-
a
,
-
ae
)


тверда лікарська форма визначеного складу і ваги,
правильної геометричної форми, що готується шляхом пресування ліка
р
ських і
допоміжних речовин. У формі брикетів використовують лікарські реч
о
вин
и, що
впливають на обмін речовин тварин, виявляють протипаразитарну або дезінфік
у
ючу дії. Виписують як таблетки, або накладними.

Капсули
(
Capsula,
-
a,
-
ae
) являють собою оболонку для дозованих порошк
о
подібних, пастоподібних, гранульованих або рідких лікарс
ьких речовин, що з
а
стосовують всередину. У капсулах випускають ліки, що мають неприє
м
ний смак,
леткі або густі масла, бальзами, екстракти. Лікарські речовини в капсулах збер
і
гаються довгий час. Їх застосування дає змогу уникнути відчуття неприємних
властив
остей, подразнювальної дії речовин на слизові оболонки або для надх
о
дження препарату у незмінному вигляді в певний відділ шлунково
-
кишкового к
а
налу.

Залежно від матеріалу, з якого вони виготовлені, розрізняють:

1) крохмальні капсули


сapsulae amylaceae.
Г
отують із крохмалю, або пш
е
ничної муки. У них вміщують негігроскопічні порошки. В кислому серед
о
вищі
шлунка крохмальна капсула руйнується, звільняючи ліка
р
ську речовину;

2) желатинові капсули


capsulae gelatinosae.
Готують із тваринного клею з
додаванням
цукру або гліцерину. Розрізняють тверді
(capsulae gelatinosae durae)


22

та м’які або еластичні желатинові капсули (
capsulae gelatinosae elasticae)
. У тверді
капсули вміщують порошкоподібні лікарські рослини. При виписуванні ліків у
них слово “тверді” не пишут
ь.


В еластичні капсули вміщують рідкі ліки. Ці капсули міцні, зручні для вну
т
рішнього введення, тому їх використовують ча
с
тіше.


Желатинові капсули, які занурені на 5 хв у 2%
-
ний розчин формальдегіду, не
зм
і
нюються у кислому середовищі, але легко розщеплю
ються у лужному вмісті
кишечнику, називаються
глютоїдними


Capsulae g
l
uto
i
da
l
e
s
.
З цією ж метою г
о
тують капсули із кератину


Capsulae keratinosae.

Виписують капсули офіцинал
ь
но диспенз
а
ційно.

Зразки:

Recipe: Tabulettae Calcii




Recipe: Tabulettae “Besa
loli”


Gluconatis 0,5






Dentur tales doses № 10

Dentur tales doses №20





Signa. Внутрішньо, по 1 табл.

Signa. Внутрішньо, по 2 табл. 2 рази на добу.



2 рази на добу.



#









#

або

Recipe: Extracti Belladonnae sicci 0,01


Recipe: Olei Ricini 1,
0





Phenilii salicylatis 0,3




Dentur tales doses № 15


Dentur tales doses № 10 in tabulettis



in capsules gelatinosis elasticis

Signa. Внутрішньо, по 1 табл.,



Signa. Внутрішньо, на 1 пр
и
-





2 рази на добу.




йом.


Домашнє завдання.

Виписати реце
пти

1. Свині барбамілу (
Barbamylum
) по 0,3 г 1 раз на день 2 дні поспіль у ф
о
рмі таблеток по 100 мг кожна.

2. Таблетки кальцію глюконату (
Calcii gluconas
) по 500 мг, теляті для вв
е
дення всередину по 1,5 г 3 р
а
зи на добу 5 днів поспіль.

3. Собаці аміназину
(
Aminazinum
) по 50 мг 1 раз на добу 2 дні підряд у ф
о
рмі др
а
же по 0,025 г.

4. Поросяті 2 капсули, що містять 2 мл риб’ячого жиру (
Oleum jecoris
Aselli
), внутрішньо на 1 пр
и
йом.

5. 15 таблеток із вмістом у кожній 15 мг кодеїну фосфату (
Codeini
phosphas
) і 3
00 мг терпінгідрату (
Terpinum hydratum
). Собаці по одній таблетці 3
р
а
зи на добу
5

днів поспіль.


Тема 4. ПІЛЮЛІ, БОЛЮСИ, КАШКИ

Питання:

1. Перерахувати формоутворювальні речовини, які використовують під час
виготовлення пілюль, болюсів і кашок.

2. Виготов
лення і застосування пілюль і болюсів.

3. Класифікація кашок, технологія їх виготовлення і особливість застосува
н
ня.

Пілюлі
(
Pilulae,
-
a,
-
ae)


щільна дозована лікарська форма для внутрі
ш
нього
застосування у вигляді кульок масою 0,1

0,5 г, але не більше 5

г. Вигот
о
вляють

23

пілюлі в аптеках ручним способом. Під час їх виписування та виготовлення нео
б
хідно врахувати фізико
-
хімічні властивості, сумісність формоутворювальних р
е
човин між собою та лікарською речовиною.

У практиці ветеринарної медицини пілюлі призн
ачають птиці, собакам та к
о
там. Це одна з найстаріших лікарських форм, зручна для використання тв
а
ринам
із розвинутою пащею.

Позитивною їх стороною є портативність, можливість доволі точного доз
у
вання, послаблення неприємного смаку та запаху лікарських ре
човин; добре зб
е
реження за правильного підбору пілюльної маси.

Негативною їх стороною може бути не зовсім гігієнічний метод вигото
в
лення
та повільне розщеплення у травному каналі, особливо після тривалого зберігання,
коли пілюлі висохли і ущільнилися.

У фо
рмі пілюль зручно виписувати сильнодіючі або отруйні речовини, які
призначають у малих дозах на тривалий курс лікування.

Пілюлі призначають всередину і виписують магістрально диспензаційно.

Болюси
(Boli,
-
us,
-
i)


щільна дозована лікарська форма консистен
ції р
о
зім’ятого м’якуша свіжого хліба, масою не більше 50 г, для внутрішнього заст
о
сування. При виборі формоутворювальних для даних лікарських форм п
о
трібно
врахувати певні співвідношення різних речовин.

Для отримання якісної маси із рослинних порошків, до

них додають екстра
к
ти в чистому вигляді або у їх суміші з порошками, іноді ценомасу. До 1 ча
с
тини
рослинного порошку додають 1/2

1/3 частину екстракту, або 1/2

1/3 порошку а
л
тейного кореня і води.

Неорганічні сполуки утворюють якісну пілюльну масу в комб
інації з гу
с
тими
екстрактами, або рослинними порошками з водою, у співвідношенні 1 до 1/4

1/2

Неорганічні сполуки, що розкладаються при зіткненні з рослинними речов
и
нами
, змішуються з білою глиною
при додава
нні декількох крапель води і гліцерину. Кількість глини зал
е
жить від
розміру пілюль, частіше її беруть у співвідношенні 1:1

1:2.

Алкалоїди, глікозиди, дубильні речовини, фенілсаліцилат добре формуються
із сухими і густими екстрактами частин рослин, багатих

на крохмаль чи пектин,
та водою.

Ефірні масла, ефірні екстракти, бальзами, фенол і його похідні у невеликих
кількостях можна додавати до пілюльної маси з будь
-
якою основою, але ці реч
о
вини погано формуються у пілюлі, тому їх застосовують у інших лікарськи
х фо
р
мах.

Сухі соки, смоли та екстракти (
алое

та ін.) утворюють якісну пілюльну масу
зі спиртом, рідким спиртовим екстрактом або зеленим милом (1/5

1/10 ваги л
і
карської речовини).

Вводять полюси всередину з допомогою болюсозадавача переважно кру
п
ним
тварин
ам.

Болюси готують на 1

2 дні, тому що вони швидко висихають, твердіють і не
розпадаються в шлуноково
-
кишковому тракті. Виписують їх магістрально дисп
е
нзаційно.

Формоутворювальні речовини для пілюль та болюсів:


24

1. Екстракт кореня солодки


Extractum radici
s Glycyrrhizae.

2. Екстракт бобівника трилистого


Extractum folii Trifolii.

3. Екстракт тирличу


Extractum Gentianae.

4. Екстракт кульбаби


Extractum

Taraxaci.

5. Екстракт аїру


Extractum Calami.

6. Порошок алтейного кореня


Pulvis radicis Althaeae.

7. Порошок кореня кульбаби


Pulvis radicis Taraxaci.

8. Борошно житнє


Farina Secalinae
.

9. Борошно лляне


Farina Lini
.

10. Ценомаса


Cenomassa

(це суміш порошку та екстракту дріжджів із гліц
е
рином і водою).

11. Біла глина


Bolus alba.

12. Зелене мило



Sapo viridis.

13. Гліцерин


Glycerinum.

14. Вода дистильована


Aqua destillata.

Оскільки болюси мають м’якішу ніж пілюлі консистенцію, то вони швидше
розпадаються у шлунково
-
кишковому каналі. Як формоутворювальні для них б
а
жано брати речовини, що легк
о розщеплюються у шлунку. Частіше використов
у
ють: житнє та лляне борошно, рідше порошок алейного і солодкового к
о
реня, білу
глину, зелене мило. Співвідношення сухих та густих або рідких формоутворюв
а
льних речовин приблизно таке ж, як і при виготовленні піл
юль.

Техніка приготування пілюль і болюсів

Після послідовного відважування і ретельного розтирання кожної з лікарс
ь
ких речовин, поступово додають формоутворювальні, які добре змішують у сту
п
ці до отримання тістоподібної консистенції, з якої викачують палич
ку рі
в
номірної
товщини. Довжина палички залежить від кількості пілюль, які необхідно отрим
а
ти. Паличку розділяють на окремі шматочки різаком і за допомогою лінійки н
а
дають форми невеликих кульок.

На відміну від пілюль, болюси формують яйцеподібно.

Кашки

(
Electuaria,
-
um,
-
i)


лікарська форма тістоподібної консистенції для
внутрішнього застосування, що складається з лікарських і формоутворюв
а
льних
речовин. Як формоутворювальні застосовують ті ж речовини, що й при вигото
в
ленні болюсів. Кашки повинні мати
добрий смак та в’яжучі вла
с
тивості.

Готують кашку у ступках, ретельно розтираючи порошкоподібні речовини,
поступово додаючи рідкі та напіврідкі сполуки до одержання однорідної маси.
Співвідношення лікарських речовин і формоутворювальних у кашках різні


ві
д
1:2 до 1:4, тому розрізняють кашки густі (
Electuaria spissa
), які за консист
е
нцією
близькі до болюсної маси, та рідкі (
Electuaria mollia
), подібні до свіжого м
е
ду.

Враховуючи те, що складові сполуки кашок точно не дозуються, не рекоме
н
дується призначати

в цій лікарській формі отруйні та сильнодіючі речов
и
ни. В ній
не використовують також речовини, які легко окиснюються та швидко розще
п
люються (калію перманганат, срібла нітрат). Вони дуже нестійкі, т
о
му їх готують
ex

tempore
,

або не більше ніж на 1

2 доби
. Зберігають їх у сух
о
му, прохолодному

25

місці і видають у скляних банках або у пергаментному, вощен
о
му, целофановому
папері.

Частіше кашки призначають свиням, рідше коням, великій рогатій худобі,
іноді собакам та вівцям. Виписують магістрально нероздільно,

із вказівкою в си
г
натурі способу дозування та кратності застосування.



Зразки:

Recipe: Syntomycini 0,5




Recipe: Streptocidi 3,0


Extracti et pulveris radicis




Farinae Secalinae et


Glycyrrhizae quantum satis




Aquae destillatae quantum satis

Ut fi
at pilula






Ut fiat bolus

Dentur tales doses № 10




Dentur tales doses № 6

Signa. Внутрішньо по 2 пілюлі


Signa. Внутрішньо, по 1 болюсу



1 раз на день.




3 рази на день.

#

Recipe: Ammonii chloridi 30,0



Farinae Lini et



Aquae destillatae quantum s
atis



Ut fiat electuarium

Da. Signa. Внутрішньо, на 2 прийоми.


Домашнє завдання.

Виписати рецепти

1. Курці по 100 мг амонію хлориду (
Ammonii chloridum
) у формі пілюль 2
рази на добу 3 дні поспіль.

2. Коту вісмуту нітрату (
Bismuthi subnitras
) по 500 мг у
формі пілюль. По 2
пілюлі 2 рази на добу 4 дні поспіль.

3. Коню по 5 г порошку листя наперстянки (
F
olium Digitalis
) у формі б
о
люсів. По одному болюсу на добу 3 дні поспіль.

4. Кобилі 2 болюси, що містять по 5 г танальбіну (
Tannalbinum
) і ксероф
о
рму (
Xerofo
rmium
) та 3 г ек
с
тракту беладони (
E
xtractum Belladonnae
) на 1 прийом.

5. Собаці спазмолітину (
Spasmolytinum
) по 300 мг у формі рідкої кашки на
2 прий
о
ми.

Тема 5. СВІЧКИ, КУЛЬКИ, ПАЛИЧКИ

Питання:

1. Характеристика свічок, кульок, паличок.

2. Особливості їх
формоутворювальних.

3. Застосування у ветеринарній медицині свічок, кульок, паличок.

Свічки
(Suppositoria,
-
um,
-
i)



дозована лікарська форма, тверда за кімн
а
тної
температури та плавиться чи розчиняється за температури тіла. Залежно від фо
р
ми розрізняютьс
я свічки, що мають форму конусу чи снаряда. Їх вводять у прир
о
дні отвори, порожнини тіла тварини та ранові канали для місцевої чи загальної дії.


Необхідно враховувати, що речовини, які всмоктались у прямій кишці, б
у
дуть меншою мірою знешкоджуватись у печі
нці, тому що вони надходять у ка
у

26

дальну порожнисту вену поза печінкою. Це потребує ретельного дозування ліка
р
ських речовин у разі їх призначення.

Кульки
(
G
lobuli,
-
us,
-
i)


мають сферичну, овальну або плоску форму, із за
о
к
ругленим кінцем. Один із видів свічок


suppositoria

vaginalia
,

які

вводять ваг
і
нально.

Палички
(Bacilli,
-
us,
-
i)



у формі циліндра із загостреним кінцем для вв
е
дення у природні вузькі отвори тіла тварин, ранові ходи та нориці. Вони був
а
ють
різної довж
ини та ширини, про що вказується в рецепті.

При виготовленні свічок як формоутворювальні найчастіше використов
у
ють
масло какао


Butyrum Cacao
, бутирол (суміш гідрогенізованих жирів з параф
і
ном)


Butyrolum
; желатино
-
гліцеринову або мильно
-
гліцеринову сумі
ш. Формо
у
творювальні повинні бути індиферентними, не мати подразнювального впливу,
добре всмоктуватись слизовими оболонками та бути стійкими при зб
е
ріганні.

Лікарські речовини у формі свічок можуть використовувати як для місцевої,
так і резорбтивної дії. Г
отують ці лікарські форми шляхом викачування, вилива
н
ня, або пресування у спеціальних формах.

Супозиторії виписуються магістрально диспензаційно, палички


магістрал
ь
но диспензаційно, із зазначенням розміру. В рецепті необхідно зрозуміло вказ
у
вати у сигн
атурі спосіб застосування.

Якщо свічки готують за офіцинальним прописом, то і виписують їх офіцин
а
льно диспензаційно.

Зразки:

Recipe: Dermatoli 2,0




Recipe: Suppositorii Anaesthesoli


Butyri Cacao guantum satis


Dentur tales doses № 10



Ut fiat suppos
itorium



Signa. Ректально, на 2 прийоми.

Dentur tales doses № 6






#

Signa. Ректально, по 1 свічці



3 рази на добу.





Recipe: Furazolidoni 0,5



#







Butyroli quantum satis

Recipe: Jchthyoli 1,0





Ut fiat bacillus longitudine 5 cм



Bu
tyroli
q
uantum satis





latitudine 0,5 cм


Ut fiat glolulus




Dentur tales doses № 5

Dentur tales doses № 6




Signa. В норицю 1 раз на добу.

Signa. Вагінально, по 2 кульки



3 рази на добу.


Домашнє завдання
. Виписати рецепти


1. Свині внутрішньовагін
ально по 100 мг фурациліну (
Furacilinum
) у ф
о
рмі
кул
ь
ок. По 1 кульці на добу 6 днів поспіль.

2. Бичку етакридину лактату (
) по 500 мг у формі пал
и
чок довжиною 5 см, шириною 0,5 см, на 4 ув
е
дення в рановий хід.

3. Собаці по 0,2 г іхтіолу
(
Ichthyolum
) у формі свічок. Ректально 1 раз на
добу, ввечері, 5 днів поспіль.


27


Тема 6. МАЗІ, ПАСТИ, ЛІНІМЕНТИ, ПЛАСТИРІ

Питання:

1. Формоутворювальні для виготовлення мазей, паст, лініментів, їхні власт
и
вості.

2. Характеристика та особливості мазей, паст,

лініментів.

3. Виготовлення і виписування мазей, лініментів.

4. Пластирі. Характеристика та застосування.

Мазі
(Unguenta,
-
um,
-
i)


м’яка недозована лікарська форма, що має в’язку
консистенцію та призначається для зовнішнього застосування. Це одна з найд
а
в
ніших лікарських форм, призначена для місцевого або резорбтивного ефекту. Це
нестійка лікарська форма, яку отримують змішуванням різних л
і
карських (
basis
)
та формоутворювальних речовин (
constituens
). При вигото
в
ленні мазі поверхневої
дії за основу береть
ся вазелін, для мазей глибокої дії


ланолін, спермацет, свин
я
че с
а
ло.

Якщо мазь готують, застосовуючи тугоплавкі формоутворювальні (ялов
и
чий,
баранячий жир), тоді додають 1% рослинної олії. Концентрація мазей: о
ч
ні


від 2
до 5%, протизапальної та антимік
робної дії


частіше 10%, протипараз
и
тарної дії


від 20 до 25%.

Розрізняють просту і складну мазь. Проста мазь складається з двох речовин:
лікарської та формоутворювальної; складна містить більше двох речовин.

Лініменти
(Linimenta,
-
um,
-
i )


рідка мазь,

утворена при змішуванні жи
р
них
масел з водними розчинами лугів, а також при змішуванні лікарських реч
о
вин з
мильно
-
водними або мильно
-
спиртовими розчинами. Це драглиста маса або густа
рідина, що розріджується за температури тіла. За консистенцією лінімент
и близ
ь
кі до сиропу або меляси. Залежно від того, яку речовину беруть як формоутвор
ю
вальну, розрізняють н
а
ступні лініменти:

1) жирні
(Olimenta),
основою яких є переважно рослинні олії, інколи рідкий
парафін чи вазелін.

2) ланолінові (
lanolinimenta),
де за
основу беруть ланолін.

3) мильні (
Sapolinimenta),
основою яких є водний або спиртовий розчин мила.

У лініментах позначають подразнюючі, протизапальні, протиревматичні,
протикоростяні, ранозагоювальні та інші засоби.

Пасти.

(Pastae,
-
a,
-
ae)


різновид мазі

тістоподібної консистенції з вмістом
25

65% порошкоподібних речовин. Пасти не розплавляються, а лише
розм’якшуються за температури тіла і довше утримуються на шкірі. Завдяки б
і
льшому вмісту порошкоподібних речовин, вони мають адсорбуючі та підсуш
у
ючі
влас
тивості, тому їх призначають для місцевої довготривалої дії. Їх не вт
и
рають, а
наносять нето
в
стим шаром на вражені ділянки.

Якщо порошкоподібних речовин у складі пасти менше 25%, потрібно додав
а
ти індиферентні наповнювачі (тальк


Talcum
, білу глину


Bolu
s

alba
, пшеничний


Amylum

Tritici

чи рис
о
вий крохмаль
Amylum

Oryzae
, лікоподій або спори плауна


Lycopodium
).


28

Як мазеву основу використовують гідрофобні
(тваринні і рослинні жири та
їх похідні)

та гідрофільно
-
колоїдальні основи
(гліцерогелі, поліетиленок
сиди, ф
і
тостерини та ін.).

Формоутворювальні для мазей паст, лініментів

1.
Мінеральні речовини:

-

вазелін

Vaselinum,

-

парафін


Paraffinum,

-

вазелінова або парафінова олія


Oleum vaselini s. Paraffinum liguidum,

-

гліцерин


Glecerinum,

-

віск


Cera,

-

поліетиленгліколь


Poliaethylenglicolum,

-

метилцелюлоза


a
.

2.
Речовини тваринного походження:

-

очищений свинячий жир


Adeps suillus depuratus,

-

яловичий жир


Sebum bovinum,

-

баранячий жир


Sebum ovillum,

-

ланолін


жироподібна ре
човина, яку отримують при промиванні ше
р
сті
овець


Lanolinum,

-

спермацет (жир кашалота)



3.
Рослинні олії:

-

соняшникова олія


Oleum Helianthi,

-

кунжурна олія


Oleum Sesami,

-

лляна олія


Oleum Lini
,

-

конопляна олія


Oleum Cannabis
,

-

бавовняна олія


Oleum Cossypium

Готують мазі у звичайних ступках. Розчинні речовини розчиняють у вазел
і
новому маслі або воді. Нерозчинні лікарські речовини попередньо розтир
а
ють з
невеликою кількістю вазелінового масла, або з розплавленою мазевою основою

і
тільки потім змішують з рештою формоутворювальних р
е
човин.

Очні мазі готують в асептичних умовах. Пасти готують подібно мазям. Лін
і
менти частіше готують у ступках, ретельно розтираючи масу пестиком. При до
б
рому змішуванні речовин між собою лініменти гот
ують у склянках. Леткі речов
и
ни додають в останню чергу.

Мазі, пасти, лініменти виписують магістрально нероздільно, або офіцинал
ь
но нероздільно, якщо ліки готуються на фармацевтичних заводах.

Пластир
(Emplastra,
-
um,
-
i)


лікарська форма у вигляді пластич
ної маси,
що здатна розм’якшуватись за температури тіла і щільно прилипати до шк
і
ри. Цю
масу можна наносити, наприклад, на тканину. Пластирі призначені для зовні
ш
нього застос
у
вання.

Основою для пластирів є свинцеві мила, жири, віск, смоли, з якими зміш
у
ют
ь лікарські речовини і потім наносять на матерію. Пластирі завдяки цій основі
добре прил
и
пають до шкіри і довго тримаються.


29

На відміну від інших м’яких лікарських форм, пластир досить щільно пр
и
липає до шкіри, швидко мацерує її. Він зберігає тепло і сприяє

глибшому прони
к
ненню і дії лікарських речовин.

Виписують пластирі офіцинально із вказуванням розмірів.

Зразки:

Recipe:Unguenti Ichthyoli 10%


50,0


Recipe: Pastae Zinci oxydi

Da. Signa. Зовнішньо







20%


100,0


#






Da. Signa. Зовнішньо




#

Reci
pe: Ichthyoli 5,0





Recipe: Zinci oxydi 20,0


Vaselini 45,0







Amyli 5,0

Misce fiat unguentum





Vaselini 75,0

Da. Signa. Зовнішньо.






Misce fiat pasta



#






Da. Signa. Зовнішньо.











#

Recipe: Chloroformii 40,0




Recipe: Linimenti Cap
sici



Olei Hyoscyami 60,0






ammoniati 40,0

Misce fiat linimentum





Da. Signa. Зовнішньо.

Da. Signa. Зовнішньо.

#

Recipe: Emplastri Capsici

longitudine 18 см

latitudine 12 см

Da. Signa. Зовнішньо.


Домашнє завдання.
Виписати рецепти

1. Коню 200 г
10% іхтіолової (
Ichthyolum
) мазі для глибокої дії. Виписати
магістрально.

2. Поросяті 200 г дерматолу (
Dermatolum
) у формі 10% пасти. Виписати
двома сп
о
собами.

3. Теляті очної мазі тетрацикліну (
) 10 г, що містить 1 ча
с
тину
діючої речовини і 9

частин жовтого вазеліну (
Vaselinum flavum
). Виписати
магіс
т
рально

4. Корові 200 г лініменту, що містить 20% хлороформу (
Chloroformium
),
30% олії блекоти (
oleum Hyosciami
) та 50% олії терпентинової (
oleum
Terebinthinae
).

5. Пластир свинцевий простий (
Plumb
i simplex
) довжиною 20 см, шир
и
ною
15 см.

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

1. Способи виготовлення порошків:

а) подрібнення; б) розчинення; в) осадження; г) розпушування.

2. Дусти та присипки застосовують:

а) внутрішньо; б) зовнішньо; в) внутрішньовенно.

3. Вміст порошкоп
одібних речовин у пастах:

а) не менше 25%; б) до 25%; в) до 10%; г) 10

20%.


30

4. У формі дусту використовують речовини, що виявляють дію:

а) інсектицидну; б) протибродильну; в) протизапальну; г) рефлекторну.

5. Лікарські речовини у формі капсул виписують:

а)

магістрально нероздільно б) магістрально диспензаційно; в) офіцин
а
льно
диспезнаційно; г) офіцинально нероздільно.

6. На поверхню рани можна наносити:

а) дусти; б) присипки; в) мазі; г) збори.

7. Формоутворювальна речовина для дусту:

а) молочний цукор; б)
молочний сироп; в) тальк; г) вазелін.

8. Тверда дозована лікарська форма отримана шляхом пресування:

а) драже; б) таблетки; в) пілюлі; г) капсули.

9. Лікарська форма у вигляді крупинок неправильної геометричної фо
р
ми:

а) брикети; б) свічки; в) гранули; г)
драже.

10. У формі присипки використовують речовини, що виявляють дію:

а) протизапальну; б) протимікробну; в) подразнюючу; г) протипаразита
р
ну.

11. Капсули:

а) прискорюють всмоктування лікарських речовин; б) регулюють процес
всмоктування лікарських речовин

залежно від середовища; в) маскують смак і з
а
пах лікарських речовин; г) можуть містити лише порошкоподібні речовини.

12. Збір латинською мовою:

а)
adspersio;

б)
species;
в)
designatio
; г)
subscriptio
.

13. Збір можуть призначати для:

а) внутрішнього засто
сування; б) виготовлення настоїв, відварів; в) паре
н
терального введення; г) інгаляційного введення.

14. Кашки


це лікарська форма:

а) м’яка; б) тверда; в) рідка; г) дозована.

15. Формоутворювальні для кашок:

а) жири рослинного походження; б) рослинні олії
; в) біла глина; г) бор
о
шно.

16. Кашки виписують:

а) офіцинально; б) магістрально; в) роздільно; г) нероздільно.

17. Різновиди мазей:

а) пасти; б) супозиторії; в) лініменти; г) олійні розчини.

18. Супозиторії


це лікарська форма:

а) тверда; б) м’яка; в) р
ідка; г) дозована.

19. Формоутворювальні для супозиторіїв:

а) борошно; б) вода; в) вазелін; г) бутирол; д) масло какао.

20. Дія лікарської речовини у формі мазі залежить від:

а) концентрації лікарської речовини; б) від кількості мазі; в) властивостей
формо
утворювальної речовини; г) від консистенції.

21. Для мазей глибокої дії використовують:

а) бутирол; б) жири тваринного походження; в) рослинні олії; г) жири мін
е
рального походження.

22. Мазі виписують:

а) офіцинально нероздільно; б) офіцинально диспензацій
но; в) магістр
а
льно
диспензаційно; г) магістрально нероздільно.


31

23. До жирів тваринного походження належать:

а) ланолін; б) вазелін; в) парафін; г) спермацет.


РІДКІ ЛІКАРСЬКІ ФОРМИ

Рідкі лікарські речовини (рідини) краще за тверді приникають у кров і д
і
ю
ть
швидше. Їх можна вводити ентерально і парентерально. Парентеральне введення
лікарських речовин має велике значення у тих випадках, коли потрібно надати н
е
гайну допомогу хворій тварині. Недоліками цих лікарських форм є те, що вони
мало портативні і дозув
ання їх не завжди точне в разі вживання краплями, ложк
а
ми або чарками. Рідкі лікарські форми широко застос
о
вують як у гуманній, так і у
ветеринарній практиці. До рідких лікарських форм належать: розчини для вну
т
рішнього і зовнішнього застосування, краплі,
розчини для ін’єкцій, емульсії, с
у
спензії, мікстури, відвари, настої, галенові та новог
а
ленові препарати.



Тема 7. РОЗЧИНИ

Питання:

1. Особливості розчинів порівняно з іншими лікарськими формами.

2. Розчинники, що застосовують при виготовленні розчинів та

їхні характ
е
ристики.

3. Правила виписування розчинів для зовнішнього і внутрішнього застос
у
вання.

4. Розрахунок концентрації лікарського засобу в розчинах.

5. Офіцинальні розчини, їх виписування.

Розчини
(
Solutiones,

-
o,
-
onis)


рідка лікарська форма, як
а використов
у
ється
зовнішньо, всередину і парентерально (для ін’єкцій). Розчин


це однорідна пр
о
зора суміш однієї або кількох речовин в розчиннику. Це гомогенна система з м
о
лекулярним або іонним ступенем дисперсності розчиненої речовини (розмір ча
с
тинок <

1 ммк). Розчини утворюються внаслідок розчинення твердих чи розвед
е
них рідких лікарських речовин у розчиннику, або шляхом змішування двох ро
з
чинів. Їх перевагою порівняно з іншими лікарськими формами є те, що дія ліка
р
ських речовин, введених в організм у
рідкому стані, настає швидше, а фармакол
о
гічний ефект препарату є найбільш повним.

Розчин складається з основної, діючої, речовини
(
basis
)

і формоутворювал
ь
ної


розчинника
(
constituens
).
Простий розчин містить одну розчинену ліка
р
ську
речовину, складний


кілька.

Розчинником можуть бути хімічні сполуки або їхня суміш, що мають вла
с
тивість розчиняти різні речовини, тобто утворювати з ними однор
і
дні системи. Як
розчинник частіше всього використовують дистильовану воду, а також ет
и
ловий
спирт, олію, гліцерин
, ефір, вазелінову олію. Залежно від розчинника розр
і
зняють
розчини: водні (
solutio aquosa
), спиртові (
solutio spirituosa
), олійні (
solutio oleosa
).

Якщо в рецепті розчинник не зазначено, то розчин готують на дистиль
о
ваній
воді; якщо не вказано концентраці
ю спирту, то використовують 90%
-
ний етил
о
вий спирт. Концентрація розчину може позначатися у відсотках (кількість діючої

32

речовини у 100 мл розчину) і у відносних одиницях (це стосується великих розв
е
день).

Розчини для внутрішнього і зовнішнього застосування

виписують офіцин
а
льно і магістрально нероздільно:

Зразки:

Recipe: Cupri sulfatis 0,125




Recipe: Solutionis Cupri sulfatis



Aquae destillatae 50,0






0,25%
-
50,0

Misce fiat solutio






Da. Signa. Всередину по

Da. Signa. Всередину






1 ст. ложці, 2 р
ази на день

по 1 ст. ложці, 2 рази на день



#

Recipe: Solutionis Furacilini 1:5000

500,0

Da. Signa. Для промивання ран.

У випадках, коли розчин готується не на дистильованій воді, у рецепті
обов’язково зазначають, який розчин, або який саме розчинник потр
ібно взяти.
Міцність ет
и
лового спирту позначається у процентах. Розчини для зовнішнього та
внутрішнього застосування не стерилізують. Ін’єкційні розчини


стер
и
льні, про
що вказується в рец
е
птах.

Зразки:

Recipe: Solutionis Сamphorae spirituosae 10%

100,0

D
a. Signa. Зовнішнє, для втирання у шкіру.

#

Recipe:Camphofae 10,0



90,0

Misce fiat solutio

Da. Signa. Зовнішнє, для втирання у шкіру.

#

Recipe: Solutionis Mentholi oleosae 1%


20,0

Da. Signa. Зовнішнє. По 2

3 краплі в




кожну нізд
рю 2 рази на день.

#

Recipe: Solutionis Tannini in glycerini 10%


20,0

Da. Signa. Змазувати слизову оболонку




ротової порожнини.

#

Recipe: Glucosi 50,0




Recipe: Glucosi 50,0

Aquae destillatae ad 1000,0




Aquae dtstillatae ad 1000,0

Misce fiat solutio

sterilisata.



Misce fiat solutio.

Da. Signa. Внутрішньовенно.




Da. Signa. Внутрішньовенно.

#

Recipe: Solutionis Glucosi sterilisata




5%


1000,0

Da. Signa. Внутрішньовенно.


33


Приготування розчинів

Розчини прийнято готувати масово
-
об’ємни
м способом: суху речовину ві
д
важують на терезах, а розчинник відмірюють мірним посудом (мензурки, цилін
д
ри, бюретки) до одержання потрібного об’єму.

Зважують також леткі і в’язкі речовини, неводні розчинники (крім спирту
етилового). Воду відмірюють за об’є
мом. Розчини готують з урахуванням власт
и
востей і розчинності лікарської речовини, починаючи з речовин, виписаних у
менших кількостях або із важкорозчинних, застосовуючи перемішування, підігр
і
вання, подрібнення.

Отруйні та сильнодіючі речовини розчиняють т
акож, у першу чергу, в поп
е
редньо відміряній кількості розчинника. Повільно розчинні речовини (галуни, к
и
слота борна, магнію сульфат, міді сульфат, заліза сульфат, натрію сульфат та і
н
ші) розчиняють у невеликій кількості розчинника у ступці, а потім змішую
ть із
залишковою кількістю останнього. Якщо у рецепті вказано “до призначеного
об’єму”, то речовину, яку розчиняють, поміщають в колбу або циліндр, а воду д
о
бавляють до потрібного об’єму, включаючи цю речовину в указаний об’єм гот
о
вої лікарської форми.

Rec


Aquae destillatae ad 100,0

Misce fiat solutio

Da. Signa. Зовнішньо.

При приготуванні цього розчину в мірний посуд відважують 1г метиленов
о
го синього, відмірюють та добавляють 5 мл 90%
-
ного спирту. Після ро
зч
и
нення
метиленового синього, добавляють
води
до утвореного
100 мл
розчину.

Концентрація розчину, виражена у відсотках, вказує вагу або об’ємну кіл
ь
кість розчиненої лікарської речовини у 100 частинах розчину. Наприклад, 1%
-
ний
розчин містить 1г розчиненої

речовини у 100 мл розчину, 10%
-
ний


10г у 100 мл

розчину
.

При вираженні концентрації розчину співвідношенням, вказується вміст в
а
гової частини речовини в указаному об’ємі розчину. Наприклад, у разі співвідн
о
шення 1:10 береться 1г реч
овини і 9 мл розчинни
ку
.

При виготовленні спиртових розчинів під процентним вмістом розуміють
об’ємний пр
о
цент.

Якщо кількість лікарської речовини не перевищує 5%, її зважують і розч
и
няють у 100 об’ємах (мл) розчинника, нехтуючи об’ємом розчину, оскільки вв
а
жають ці зміни незн
ачними, що не перевищують допустимі відхилення. Якщо к
і
лькість розчиненої речовини перевищує 5%, її зважують, поміщають у циліндр
або мірну колбу і доливають розчинник до потрібного об’єму.


Іноді необхідно приготувати розчин потрібної (
інш
ої
, меншої
) конц
ентрації
із наявного розчину значно вищої концентрації. Розрахунок ведуть за формулою:

,


34

де Х


кількість розчину більшої концентрації, який потрібно взяти для вигото
в
лення розчину меншої концентрації;

А


об’єм розчину, який потрібн
о приготувати;

В


концентрація розчину, який потрібно приготувати;

С


концентрація розчину, з якого готують потрі
б
ний розчин.

Наприклад, потрібно приготувати 100 мл 20%
-
ного розчину гексаметилент
е
траміну із 40%
-
ного розчину:

мл.

Це означає, що потрібно взяти 50 мл 40%
-
ного розчину гексаметилентетр
а
міну і добавити 50 мл води. Отримуємо 100 мл 20%
-
ного розчину гексаметиле
н
тетраміну.

Розчини для ін’єкцій випускають у скляних ампулах, флаконах чи готують
згідно з вимогами. Основними в
имогами до них є такі: стерильність, чистота,
стійкість, апірогенність, а в окремих випадках


ізотонічність.

Ампули


запаяний скляний посуд з готовими стерильними розчинами для
ін’єкції або вливання. Стандартний вміст розчину в амп
у
лах: 1, 2, 5, 10, 25,
50, 250
мл. Виготовляють розчини в ампулах на фармацевтичних заводах. В ампулах в
и
пускають не лише розчини хімічних сполук, а й високоочищені новогаленові пр
е
парати із рослинної сировини та органопрепар
а
ти.

Перед тим, як зробити ін’єкцію, ампулу потрібно о
глянути, перевірити напис
на ній та дату виготовлення. Ампули бракують, якщо у них виявляють тріщини,
осад, нерозбірливі написи чи закінчився термін їх придатності. Лікарські препар
а
ти, що швидко руйнуються в розчинах, випускаються в ампулах у формі стерил
ь
ного порошку (новарсенол, антибіотики). Перед застосуванням ці порошки ро
з
чиняють відповідним розчинником, яким найчастіше є стерильним ізотонічним
розчином натрію хлориду, або водою для ін’єкції, інколи


розчином н
о
вокаїну.

Щоб правильно виписати розчин

в ампулах, потрібно знати дозу лікарської
речовини на одне введення, а також об’єм та концентрацію розчину в одній амп
у
лі.

Наприклад, корові потрібно виписати платифіліну гідротартрату на одну п
і
дшкірну ін’єкцію. Середня доза платифіліну гідротартрату для

великої рогатої
худоби становить 0,04. Фармацевтична промисловість випускає ампули по 1 мл
0,2%
-
ного розчину платифіліну гідротартрату, тому слід визначити необхідну к
і
лькість ампул.

Розрахунок можна проводити двома способами.

І спосіб

1. Яка кількість 0
,2%
-
ного розчину містить 0,04 г діючої речовини (платиф
і
ліну гідротартрату)?

0,2%
-
ний розчин


це значить, що у 100 мл розчину міститься 0,2 г діючої р
е
човини, тоді, як у
х

мл розчину міститься 0,04 г діючої речовини;

х
= 20
мл

(розч
ину).

2. Знайти кількість ампул, що містять по 1 мл 0,2%
-
ного розчину, потрібних
для 20 мл.


35

20 мл : 1 мл  20 ампул.

Відповідь:

20 мл 0,2%
-
ного розчину містить 0,04 г платифіліну гідротар
т
рату;
тому необхідно виписати 20 ампул по 1 мл 0,2%
-
ного розчину.

ІІ

спосіб

1. Скільки діючої речовини (платифіліну гідротартрату) міститься в одній
ампулі (0,2%
-
ний розчин по 1 мл)?

0,2%
-
ний розчин


це значить, що у 100 мл розчину міститься 0,2 г діючої р
е
човини, тоді у 1 мл розчину міститься
х

г
діючої речовини:

х
 0,002 г платифіліну гідротартрату.

2. Скільки ампул, що містять по 1 мл 0,2%
-
ного розчину платифіліну гідрот
а
ртрату слід вз
я
ти:

0,04 г : 0,002 г  40 : 2  20 ампул.

Відповідь:

в одній ампулі 0,002 г платифіліну
гідротартрату; необхідно вик
о
ристати 20 ампул по 1 мл 0,2%
-
ного розчину.

Розчини в ампулах виписують офіцинально диспензаційно, а саме:

Recipe: Solutionis Platyphylini hydrotartratis 0,2%


1,0

Dentur tales doses № 20 in ampullis

Signa. Підшкірно, на одну
ін’єкцію.

Шприц
-
тюбик (
Spritz
-
tubulis
) містить стерильний розчин лікарської речов
и
ни і призначається для одноразового використання у разі надання невідкладної
допомоги. Вміст шприц
-
тюбика вводиться підшкірно або внутр
і
шньом’язово.

Шприц
-
тюбик складається з

поліетиленової ампули, в яку запресовано го
л
ку. В голку вставлено мандрен і ампула герметично закрита ковпачком. Запо
в
нюються шприц
-
тюбики розчинами лікарських речовин в асептичних умовах за
допомогою дозуючих напівавтоматів, які знаходяться у стерильному

прим
і
щенні


боксі. Одночасно на нижню їх частину ставиться назва лікарської речовини. З
а
повнені шприц
-
тюбики двічі, з проміжками через добу, піддають дробній стерил
і
зації (тиндалізації)


їх нагрівають до 60
0
С протягом 30 хв. П
е
ред застосуванням
знімают
ь ковпачок зі шприц
-
тюбика, витягують мандрен із голки та вводять ліки
за пр
и
значенням.

Виписують розчини у шприц
-
тюбику офіцинально диспензаційно:

Recipe: Solutionis Atropini sulfatis 0,12%

1,0




Dentur tales doses № 3 in spritz
-
tubulis

Signa. Внутрішн
ьом’язово.

Краплі
(
Guttae,
-
a,
-
ae
)


це рідка лікарська форма для зовнішнього і вну
т
рішнього застосування, що передбачає використання в кільк
о
сті менше 1 мл. Це
портативна, зручна лікарська форма, в якій виписують ліки на тривалий час. У
формі крапель не
слід виписувати нерозчинні і погано розчинні речовини та ті, які
утворюють осад. Виписуючи краплі, потрібно мати на увазі їх неоднакову кіл
ь
кість в однаковому об’ємі різних рідин.

Краплі готують, розчиняючи тверді лікарські речовини в тому чи іншому р
о
зчин
нику, або змішують рідини між собою. Випускають краплі офіцинально н
е
роздільно


здебільшого в кількості 5

50 мл. Для дозування використовують п
і

36

петку або стандартний краплемір. Проте дозування краплями не точне. З о
д
ного
мл води або водних розчинів отриму
ють 20 крапель, з 1 мл рідких екстрактів


35

40, а зі спиртових настойок 40

50 крапель. Для приготування носових або
внутрішніх крапель у ролі розчинника застосовують гліцерин, соняшникову або
в
а
зелінову олії.

Особливі вимоги ставлять до виготовлення очни
х крапель. Вони повинні м
а
ти відповідну концентрацію і бути стерильними. Як розчинник для них викори
с
товують дистильовану воду. При виготовленні краплі фільтрують і стерил
і
зують.
Для очних крапель не рекомендується виписувати нерозчинні та малорозчинні л
і
к
арські речовини, тому що вони випадають в осад.


Рецепти на очні кр
а
плі виписують відповідно до прописів розчинів.

Recipe: Atropini sulfatis 0,5




Acidi borici 0,6




Aquae destillatae 20,0

Misce fiat guttae ophthalmicae

Da. Signa. Очні краплі. По 2 к
раплі 2 рази на день.


Домашнє завдання

Виписати
розчини для зовнішнього застосування:

1. Собаці 30 мл 0,1%
-
ного розчину срібла нітрату (
Argenti nitras
). Зовні
ш
ньо, для обробки р
а
ни.

2. Корові для обробки обпечених ділянок шкіри 3 г таніну (
Tanninum
) у
фо
рмі 1%
-
ного спиртового розчину (двома способами).

3. Коню 300 г камфори (
Camphora
) у формі 20%
-
ного олійного розчину з
о
внішньо.

4. Собаці 80 мл 3%
-
ного розчину натрію гідрокарбонату (
Natrii
hydrocarbonas
) для пр
о
мивання ротової порожнини.

5. Проведіть відп
овідні розрахунки і випишіть рецепт на 5 л 0,1%
-
ного р
о
зчину калію перманганату (
Kalii permanganas
) із 10 %
-
ного розчину для пром
и
вання слизових ма
т
ки.


Виписати

розчини для парентерального введення:

1. Корові 400 мл 20%
-
ного розчину глюкози (
Glucosum
), н
а одне внутрі
ш
ньовенне введення. Виписати двома способами.

2. Корові натрію хлорид (
Natrii chloridum
) в дозі 0,04 г на 1 кг ваги тв
а
рини
вн
у
трішньовенно у формі 10 %
-
ного розчину. Виписати двома способами.

3. Собаці 1 г кальцію хлориду (
Calcii chloridum
) у

формі 10%
-
ного ро
з
чину
в ампулах по 5 мл в кожній.

4. Теляті вагою 80 кг підшкірно розчин аміназину (
Aminasinum
) із розрах
у
нку 2 мг на 1 кг ваги тварини. Ампули по 2 мл 2,5%
-
ного розчину.

Виписування антибіотиків

Антибіотики


речовини, що продукуються мі
кроорганізмами (бактері
я
ми,
плісенню, грибами), нижчими (лишайниками) і вищими рослинами або тк
а
нинами
тваринного організму, які проявляють здатність вибірково пригнічув
а
ти розвиток

37

різних, у тому числі патогенних мікроорганізмів, або клітин деяких пухлин.

До
антибіотиків належать також синтетичні аналоги природних ант
и
біотиків.

Антибіотики випускають у різних лікарських формах, а для парантеральн
о
го введення


переважно у формі стерильних порошків у герметично закритих
флаконах. Ці порошки перед застосув
анням розчиняють у дистильованій воді, із
о
тонічних розчинах, 0,25

0,5%
-
них розчинах новокаїну.

Антибіотики виписуються у нерозчиненому вигляді, а розчинник випис
у
ють окремим рецептом, або вказують у сигнатурі на необхідність розведення.

Зразок:

Recipe: B
enzylpenicillini natrii
500000 ОД

Dentur tales doses № 3 in flaconis

Signa. Внутрішньом

язово, на одну ін

єкцію.

#

Recipe Solutionis Novocaini 0,5%

5,0

Dentur tales doses № 3 in ampullis

Signa. Для розчинення антибіотика

Домашнє завдання.

Виписати

рецепти

1. Теляті масою 90 кг бензилпеніциліну натрієву сіль (
Benzylpenicillinum
natrium
) вн
у
трішньом’язово, 3 рази на добу 7 діб поспіль із розрахунку 10 тис. ОД
на 1 кг маси тварини (форма випуску


порошок у флаконах по 250000, 500000,
1000000 ОД).

2. Поросята
м 10 голів, масою в середньому 20 кг левоміцетину натрію су
к
цинат (
) внутрішньом’язово 2 рази на добу 5 діб по
с
піль у дозі 50 мг на 1 кг маси тварини (форма випуску


порошок у флак
о
нах по
0,5 і 1,0 г).

3. Теляті масою 70 кг ка
рмазин
-
200 (
Pharmazinum
) внутрішньом’язово, 1
раз на добу 3 дні поспіль із розрахунку 0,25 мл на 1 кг маси тварини (форма вип
у
ску


розчин 200 мг/мл у фл
а
конах по 50 мл).

4. Собаці масою 40 кг гентаміцин (
Gentamycinum
) внутрішньом’язово 2 р
а
зи на добу 5 д
нів поспіль у дозі 0,5 мг на 1 кг маси тварини (форма випуску


а
м
пули по 1; 2; 5; і 10 мл 4%
-
ного розчину).


Тема 8. ВИПИСУВАННЯ І ПРИГОТУВАННЯ

ЕМУЛЬСІЙ ТА СУСПЕНЗІЙ

Питання:

1. Емульсії як лікарські форми. Види емульсій.

2. Складові частини і способи в
иписування емульсій.

3. Правила і способи приготування емульсій.

4. Характеристика і способи виписування суспензій.

Емульсії

(
Emulsa,
-
um,
-
і
)


рідка лікарська форма для внутрішнього або з
о
внішнього застосування, являє собою суміш молочного кольору, в які
й диспе
р
сійним середовищем є вода, а дисперсною фазою


нерозчинні у воді рідини (ж
и
рні або ефірні олії, бальзами та ін.).


38

В емульсіях лікарські речовини містяться в диспергованому стані, причому
зі збільшенням ступеня подрібнення речовини зростає її вільн
а поверхня. Дія л
і
карських речовин на організм у формі емульсії значною мірою прискорюється,
оскільки велика поверхня подрібненої речовини і збільшується ступінь її взаєм
о
дії з тканинами організму. У формі емульсії маскується неприємний смак олій та
інших
речовин, а також пом’якшується місцевоподразнювальна дія лікарських
речовин. Застосування емульсій сприяє більшій точності дозування р
і
дин, які не
змішуються з водою, що дає змогу рівномірніше розподіляти в олії лікарські р
е
човини. Недоліком емульсій є те
, що це нестійка лікарська форма, яка погано
зберіг
а
ється.

Бувають емульсії насіннєві і олійні. Молоко


це природна емульсія. Насі
н
нєві емульсії готують із насіння олійних лікарських рослин. Подрібнене н
а
сіння
розтирають у ступці з водою у співвідношенні
1:10, потім проціджують через м
а
рлю. Олійні емульсії готують з використанням емульгаторів, які сприяють дисп
е
ргуванню у воді олії до найдрібніших частинок. Як емульгатор в
и
користовують
аравійську камедь (
Gummi arabicum),
абрикосову камедь
(Gummi armeniaca)
,
ж
е
латозу (
Gelatosa)
та інші поверхнево активні речовини, розчин метилцелюлози
(
крохмальний слиз

(Mucilaginis amyli),
емульгатор Т
-
2, сухе м
о
локо, жовток курячого яйця (
Vitellus ovi gallina).
Найбільш стійкі емульсії утв
о
рюють із олій у
тому випадку, якщо у процесі виготовлення дотримується наст
у
пне співвідношення олії, емульгатора і води


2:1:17. Готують емульсії у ступці.
Спочатку отримують первинну емульсію. Для цього у ступці розтирають емульг
а
тор з олією до отримання однорідної смет
аноподібної суміші, потім поступово
(краплями) приливають воду спочатку в кількості, рівній половині маси олії і
емульг
а
тора разом узятих, і розтирають до появи потріскування, що свідчить про
гото
в
ність первинної емульсії. Потім за постійного помішування д
одають решту
води. Лікарські речовини, які включають до складу емульсії, треба попередньо
розчинити у воді або у олії. До емульсії не можна добавляти спирти, ефіри, н
а
стойки, рідкі екстракти, кислоти, луги, солі та в’яжучі речовини, які руйнують д
и
сперсну
систему. Емульсії готують на 1

2 дні, тому що за тривалого зберігання
вони розшар
о
вуються.

На заводах для одержання стійких емульсій застосовують метод гомогеніз
а
ції або ультразвуковий пристрій. Такі емульсії мають високий ступінь дисперсн
о
сті частинок, і
тому досить стійкі. Їх використовують для зовнішнього застос
у
вання або для парентерального введення.

Насіннєві емульсії виписують офіцинально нероздільно, а олійні


офіцин
а
льно і магістрально нероздільно. Рецепт на емульсії, що виготовляються на зав
о
дах,

виписують офіцинально нероздільно із позначенням концентрації л
і
карської
речовини.

Суспензії
(
Suspеnsionis,
-
o,
-
nis
)


дисперсні рідкі суміші, в яких дрібні ча
с
тини твердих нерозчинних лікарських речовин або білкових продуктів знаходят
ь
ся у розчиннику в
завислому стані.

Суспензії утворюються в тих випадках, коли лікарські речовини не розч
и
няються в рідині (магнію та цинку оксиди, деякі антибіотики, гормони), або к
о
ли

39

кількість лікарської речовини більша, ніж може розчинитися (гідрокортизон у
концентрації
більше 0,2%), чи коли інгредієнти лікарської форми взаємодіють і
утворюють нерозчинний осад (бензилпеніцилін у процесі розчинення в розчині
новокаїну утворює нерозчинну новокаїнову сіль бензилпеніциліну). Суспензії н
е
стійкі, при зберігання часточки осідают
ь, або розшаровуються, тому перед заст
о
суванням їх зб
о
втують.

Призначають суспензії зовнішньо або внутрішньом’язово. Виписують оф
і
цинально нероздільно (якщо до складу суспензії входить одна лікарська р
е
човина
і розчинником є вода). Якщо до складу суспензій

входять декілька лікарських р
е
човин, або розчинником має бути рослинна олія чи гліцерин, р
е
цепт виписують
магістрально нероздільно. Офіцинальні суспензії виписують офіцинально неро
з
дільно, не вказуючи концентрацію.

Зразки:

Recipe: Emulsi olei Ricini 100,0



Recipe: Olei Ricini 10,0

Da. Signa. Внутрішньо.







Gelatosae 5,0



#








Aquae destillatae 85,0









Misce fiat emulsum









Da. Signa. Внутрішньо.










#

Recipe: Emulsi seminis Cannabis 100,0


Recipe: Emulsi Synthomycini

Da. Signa.
Внутрішньо.






10%


200,0



#






Da. Signa. Зовнішнє.










#

Recipe: Suspensionis Hydrocortisoni



Recipe: Trichomonacidi 0,25

acetatis 25%


10,0





Olei Vaselini 149,75

Da. Signa. Зовнішнє. По 2 краплі на



Misce fiat suspensio


кон’юнктив
у 3 рази на день,


Da. Signa. Зовнішнє. Для зрошу
-


перед застосуванням збовтати.

вання вагіни. Перед

заст
о
суваням збовтувати.


Домашнє завдання.

Виписати рецепти

1. Коню соняшникової олії (
Oleum Helianthi
) 150 мл внутрішньо у формі
емульсії на 2 пр
и
йоми.

Виписати двома способами.

2. Собаці насіння гарбуза (
semen Cucurbitae
) 100 г у формі емульсії на одне
внутрішнє вв
е
дення.

3. Теляті 80 г білої глини (
Bolus alba
) внутрішньо у формі суспензії на два
пр
и
йоми.

4. Собаці вісмуту нітрат основний (
Bismuthi subn
itras
) по 2 г у формі 10%
-
ної суспензії 1 раз на добу 5 діб підряд.


Тема 9. ВИПИСУВАННЯ І ПРИГОТУВАННЯ

НАСТОЇВ, ВІДВАРІВ,
МІКСТУР

Питання:

1. Порівняльна характеристика настоїв і відварів. Їх виписування і пригот
у
вання.


40

2. Що таке мікстура, які бувають мі
кстури та їх виписування?

Настої та відвари
(
Infusa, decocta,
-
um,
-
i
)


це водні витяжки рослинної
сировини. Настої


витяжки з ніжних частин рослинної сировини (листя, трави,
квіти). Відвари


витяжки з грубих частин рослин (стебла, кори, насіння, корен
е
вища). Настої і відвари широко використовують у медичній практиці. Вони мі
с
тять природні біологічно активні лікарські речовини у розчиненому вигляді, що
полегшує і прискорює транспортування через слизові оболонки кишечнику при
внутрішньому та забезпечує до
статню місцеву дію при зовнішньому застос
у
ванні.
Настої і відвари легко псуються, особливо влітку, і тому їх виписують не більше,
як на 2

4 дні та зберігають у холодильнику.

Для виготовлення настоїв та відварів користуються
інфундирками



закр
и
тими посудин
ами із фарфору, неіржавіючої сталі, або емальованими. Подрі
б
нену
рослинну сировину кладуть в інфундирку, заливають водою кімнатної температ
у
ри, закривають кришкою і нагрівають на киплячій водяній бані часто помішу
ю
чи.
У таких умовах інфундирку із сировиною

витримують протягом 15 хв для вигот
о
влення настоїв і 30 хв


для відварів. Після цього інфундирку знімають і охол
о
джують (настої


45 хв, а відвари


1 хв). Потім рідину проціджують, віджима
ю
чи
залишки рослинного матеріалу. Якщо при виготовленні відвару ч
и настою зме
н
шиться розрахований за рецептом об’єм рідини, то до зазначеного об’єму дол
и
вають дистильовану воду, промиваючи нею залишок рослин на марлі, а надмі
р
ну
кількість настою чи відвару випар
о
вують до потрібного об’єму.

При виготовленні настоїв та ві
дварів рослинна сировина здатна утримувати
певну кількість вологи, тому допустимо брати трохи більше води, ніж виписано в
рецепті, при вигото
в
ленні водних витяжок: із коренів


у 1,5 рази більше щодо їх
маси, стебел, трави, квіток


у 2 рази, із насіння


у 3. Також користуються ко
е
фіцієнтами водопоглинання для різних видів ро
с
линної сировини, на основі яких
збільшують об’єм води до потрі
б
ного в рецепті об’єму настою або відвару (див.
табл.). Кількість необхідної додаткової води визначають множенням кільк
ості с
и
ровини на коефіцієнт.

Коефіцієнти водопоглинання для різних видів рослинної сировини


Сировина

Коеф
і
цієнт

Сировина

Коефіц
і
єнт

Кора дуба

2,0

Листя шавлії

3,3

Кора калини

2,0

Листя мучниці

1,4

Кора крушини

1,6

Листя сени

1,8

Корінь і корен
е
вище

в
алеріани

2,9

Квітки ромашки

3,4

Корінь і кореневище гірчаку змі
ї
ного

2,0

Плоди шипшини

1,1

Корінь і кореневище родов
и
ка

1,7

Трава горицвіту

2,8

Корінь солодки

1,7

Трава звіробою

1,6

Кореневище перст
а
чу

1,4

Трава конвалії

2,5

Листя кропиви

3,0

Трава по
лину гіркого

2,1

Листя підбілу

3,0

Трава хвоща польового

3,0

Листя м’яти

2,4

Трава собачої кропиви

2,0


41


Рослинну сировину і воду для приготування настоїв та відварів беруть у н
а
ступних співвідношеннях:

1:10


на одну вагову частину сировини беруть 10 ч
астин води, якщо ро
с
линна сировина не містить сильнодіючих активних речовин та коли кількість с
и
ровини в рецепті не вказано;

1:30


для маткових ріжок, трави горицвіту, трави конвалії, листя сени, к
о
реня і кореневища валеріани;

1:400


для рослинної сирови
ни з групи отруйних і сильнодіючих рослин.

Відвари і настої виписують офіцинально нероздільно.

Розраховують загальну дозу лікарської сировини та кількість настою або в
і
двару, виходячи із разової дози сировини, загальної кількості прийомів та об’єму
на один

прийом. Наприклад, щоб виписати настій трави термопсису, який потрі
б
но вживати по одній столовій ложці 3 рази на день протягом трьох днів (з
а
гальна
кількість прийомів буде 9), потрібно взяти 135 мл настою (1 столова ложка мі
с
тить 15 мл, а у 9 ложок


135
мл). Згідно з Фармакопеєю, настій трави терм
о
псису
повинен мати співвідношення 1:400. Це означає, що з 1 частини трави виготовл
я
ють 400 частин настою, а для виготовлення 130 мл потр
і
бно взяти 0,33г.

Рецепт оформляють так:

Recipe: Infusi
h
erbae Thermopsidis

ex 0,33

135,0

Da. Signa.

По одній столовій ложці 3 рази на день
.

#

Recipe: Decocti corticis Quercus ex 20,0

200,0

Da. Signa. Всередину. На один прийом.


Мікстура
(
Mixtura,
-
a,
-
ae)


це рідка лікарська форма, що утворюється при
змішуванні у розчиннику дво
х і більше твердих або рідких лікарських реч
о
вин.
Якщо до настою або відварів додати ще які
-
небудь лікарські речовини, то такі с
у
міші також є мікстурами. На відміну від розчинів, мікстури бувають проз
о
рими,
каламутними, опалесціювальними, інколи можуть мат
и осад. Як розчинник для
приготування мікстур найчастіше застосовують дистильовану воду, настої, відв
а
ри, ароматичні води.

Мікстури зручні для застосування всередину і зовнішньо. Лікарські речов
и
ни, розчинені або суспендовані у рідині речовини, краще всмок
туються, м
е
нше
подразнюють тканини і швидше діють на організм порівняно з порошками і та
б
летками. Недоліком мікстур є неточність у дозуванні, недостатня портат
и
вність та
нестійкість при зберіганні (розчинені речовини швидко втрачають свою акти
в
ність).

При
виписуванні мікстур розрахунки лікарських речовин роблять, вих
о
дячи
із разових доз та загальної кількості прийомів. Наприклад, треба виписати мікст
у
ру з таких речовин: натрію броміду, разова доза якого 0,3 г і кодеїну фосфату, р
а
зова доза якого 0,015 г, на

4 дні, дозуючи її по столовій ложці 3 рази на день.

Розрахунок:

прийомів усього буде 3х412;


натрію броміду треба взяти 0,3х123,6 г;


42


натрію фосфату


0,015х120,18 г.

За розчинник беруть дистильовану воду. Кіл
ькість розчинника (столову л
о
жку) 25 мл х 12  300 мл. Мікстури виписують магістрально нероздільно.

Отже, рецепт виписують так:

Recipe: Natrii bromidi 3,6



Codeini phosphatis 0,18



Aquae destillatae ad 300,0

Misce fiat mixtura

Da. Signa. По одній с
толовій ложці 3 рази на день 4 дні поспіль.

Якщо у складі мікстури є настої чи відвари, то в рецепті їх пишуть перш
и
ми. Якщо мікстура з осадом, то в сигнатурі пишуть: перед використанням збовт
а
ти. Для поліпшення смаку мікстур до їх складу іноді додають сир
опи, 10

20% з
а
гального об’єму.

Домашнє завдання.

Виписати рецепти

1. Свині 400 мл відвару кореневища аїру (
rhizoma Acorus calamus
), внутр
і
шньо на 2 пр
и
йоми.

2. Собаці 2 г квіток бузини (
flos Sambuci
) у формі настою 1:20 внутр
і
шньо
2 р
а
зи на день 3 дні пі
дряд.

3. Теляті 1 л відвару кореневища родовику лікарського (
rhizoma
Sangiusorba
). Вн
у
трішньо по 250 мл 4 рази на день.

4. Коню 200 мл мікстури, що містить 25 мл настойки валеріани (
Tinctura
Valerianae),

50 мл настойки м’яти (
Tinctura Menthae
), 15 мл іхтіо
лу (
Ichthyolum
) та
відвару кореня алтею (
radix Althaeae
) решта. Вн
у
трішньо на один прийом.

5. Корові молочної кислоти (
Acidum lactici
) 12 мл, іхтіолу (
Ichthyolum
) 25
мл, у 500 мл води. Вн
у
трішньо на один прийом.


Тема 10. ГАЛЕНОВІ І НОВОГАЛЕНОВІ

ПРЕПАРАТИ

Настойки, екстракти, лікарські спирти,

лікарські олії, сиропи, лікарські води, слизи

Мета заняття.
Ознайомити студентів з технологією і виписуванням гал
е
нових і новогаленових препаратів.

Питання:

1. Що таке галенові і новогаленові препарати?

2. Чим відріз
няються настойки від спиртових розчинів?

3. Що таке екстракти і якими вони бувають?

4. Що таке лікарські води?

Галенові препарати одержують екстрагуванням лікарських речовин із ро
с
линної сировини або розчиненням її діючих начал у воді, спирті, олії. Назван
і в
о
ни на честь римського лікаря Клавдія Галена (ІІ ст.н.е.), який вперше заст
о
сував
для лікування не рослини, а водно
-
спиртові витяжки з рослинної сиров
и
ни, або
розчинені у вині, оцті та інших розчинниках мінеральні речовини.

Галенові препарати є офіцинал
ьними формами ліків. Їх виготовляють на
фармацевтичних заводах або в галеново
-
фармацевтичних лабораторіях. Крім л
і
карської речовини, вони містять пігменти, білки, слизи, камеді, що послабл
ю
ють

43

чи змінюють дію основної лікарської речовини. Їх застосовують з
о
в
нішньо або
внутрішньо.

Новогаленові препарати


це водні, водно
-
спиртові, хлороформо
-
спиртові
витяжки з рослинної сировини. Від галенових вони відрізняються тим, що макс
и
мально очищені від баластних речовин і мають більшу фармакологічну акти
в
ність. Новог
аленові препарати призначають парентерально. Випускають в амп
у
лах (чи флаконах) з точно визначеною активністю. Наприклад, ад
о
нізид (витяжка
з горицвіту), гітален і кордигід (з наперстянки), конвазид і кор
г
лікон (з конвалії),
флавін (із цмину піскового).

Г
аленові й новогаленові препарати


це стійкі лікарські форми, які зберіг
а
ються тривалий час, навіть за кімнатної температури. До галенових і новогален
о
вих препаратів належать настойки, екстракти, сиропи, слизи, фармацевтичні рід
и
ни, води, спирти, олії. Всі

вони виписуються офіціально н
е
роздільно.

Настойки

(
Tincturae,
-
a,
-
ae)


рідка лікарська ф
о
рма для внутрішнього або
зовнішнього застосування, що являє собою прозору, забарвлену в різні к
о
льори
спиртово
-
водну або спиртово
-
ефірну витяжки із р
о
слинної сиров
ини, одержані
без нагрівання і видалення екстрагента. Відповідно настойки: спирт
о
ві, водно
-
спиртові, ефірно
-
спиртові.

Готують настойки частіше всього за кімнатної температури, використову
ю
чи 40
-
, 60
-
, 70
-

та 90%
-
ний спирт, оскільки в ньому розчиняється бі
льшість ді
ю
чих начал рослин (алкалоїди, глікозиди, смоли, ефірні олії) і він є добрим консе
р
вантом. Ефір застосовують для екстрагування смол, жирних та ефірних олій.

Рослинну сировину подрібнюють і беруть у вагових частинах, розчинн
и
ки


в об’ємних. Для на
стойок із лікарської сировини, що не містить отруйних і сил
ь
нодіючих речовин, береться співвідношення початкової сировини і готової н
а
стойки з нього


1:5, для сильнодіючих


1:10.

Настойки готують способами мацерації (настоюванням), перколяції (вити
с
куван
ням) та розбавленням сухих або рідких екстрактів.

Виписують настойки офіцинально нероздільно.

Екстракти

(Extracta,
-
um,
-
i
)


водно
-
спиртова витяжка з рослинної

сир
о
вини. Їх виготовляють на фармацевтичних заводах методом мацерації або перк
о
ляції, як і нас
тойки, з тією різницею, що отриману рідку фракцію настойки зг
у
щують випарюванням у вакуум
-
апараті за температури 50

60
0
С. Залежно від
ступеня випаровуваності розрізняють: екстракт рідкий (
Ext. fluidum
)


1 л екстр
а
кту одержують з 1 кг лікарської сировини


забарвлені рухомі рідини; густий ек
с
тракт (
Ext. spissum
)


темна густа, в’язка маса, що містить не більше 25% вологи;
сухий екстракт (
Ext. siccum
)


легка пориста маса, або порошок із вмі
с
том вологи
не більше 5%. Для виготовлення екстрактів, крім спирту
, викори
с
товують чисту
воду, або воду з додаванням кислоти, гліцерину, солей, іноді ефіру, чим приск
о
рюють екс
т
ракцію діючих речовин. Екстракти досить стійкі, проте їх зберігають у
холодному прим
і
щенні у щільно закритому посуді.

Рецепти на екстракти випису
ють так, як і на настойки, але вказують конси
с
тенцію.


44

Сиропи
(Sirupi,
-
us ,
-
і)


це концентрований розчин цукру у воді, продукт
о
вих соків або рослинних витяжок.

Сиропи містять 62

64% цукру. За меншої концентрації відбувається плісн
е
віння або бродіння, а за

більшої


кристалізація або “зцукріння” сиропу. Для ко
н
сервації сиропу додають 5% спирту.

На практиці найчастіше використовуються такі сиропи: простий цукровий
(
Sirupus simplex),
алтейний (
Sirupus Althaeae
), вишневий
(Sirupus Cerasi),
малин
о
вий
(Sirupus R
ubiidae)
, ревеневий
(Sirupus Rhei)
. Сиропи виписують о
к
ремо або у
складі лікарських форм.

Слизи
(Mucilagines,
-
o,
-
nis)

одержують шляхом обробки водою спеціал
ь
ної
рослинної сировини. Слизові речовини містяться в насінні льону, бульбах зозул
е
нців (салепу),
алтейному корені, аравійській камеді. У разі заварювання гарячою
водою крохмалю (у відношенні 1:50) утворюється крохмальний слиз. Слиз заст
о
совують для зменшення місцево подразнювальної дії лікарських речовин, спов
і
льнення всмоктування ліків у кишках та зм
еншення всмоктування токсичних р
е
човин зі шлунково
-
кишкового каналу при отруєннях. Добре діють слизи при з
а
паленні слизової оболонки кишок і шлунка. Призначають їх через рот і рект
а
льно.

Слизи не сумісні з лугами, кислотами і спиртами. Виписують слизи офіц
і
нально нероздільно. У рецепті можна вказувати співвідношення сировини і в
о
ди.

Фармацевтичні рідини
(
L
iquoris)


розчини однієї або кількох лікарс
ь
ких
речовин у воді, іноді з додаванням невеликої кількості спирту (розчин Люголя, р
і
дина Кадикова).

Фармацевт
ичні води
(Aquae medicinales)


одержують розчиненням хімі
ч
них речовин у воді (вапняна вода) або перегонкою рослинної сировини з в
о
дяним
паром, а також розчиненням ефірних олій у воді (ароматичні води). Ароматичні
води застосовують як засіб для поліпшення
запаху і смаку лікарс
ь
ких речовин.

Фармацевтичні спирти
(Spiritus medicinales)


розчини лікарських реч
о
вин
у спирті (камфорний, саліциловий). Їх застосовують зовнішньо.

Фармацевтичні олії
(Oleum medicinales)


розчини лікарських речовин у
рослинних оліях (к
амфорна олія для зовнішнього застосування). Їх використов
у
ють як самостійну лікарську форму назовні.

При виписуванні рецептів на рідини вказують офіцинальну назву рідини за
препаратом або за прізвищем її автора, не зазначаючи її складових і способу пр
и
гот
ування.

При виписуванні рецептів на фармацевтичні спирти і олії вказують їхню
концентрацію і загальну кількість спирту чи олії.

Зразки:

Recipe
:
Tincturae Veratri 20,0




Recipe: Aquae Calcaris 200,0

Da. Signa

Внутрішнє. По10 мл



Da. Signa. для дезінфе
кції


на прийом з 0,5 л води



клітки теляти.




#







#

Recipe: Extracti Glycyrrhizae fluidi 30,0


Recipe: Solutionis Lugoli 500,0

Da. Signa. Внутрішнє. По 10 мл



Da. Signa. Для промивання

на прийом з 0,5л води.






слизових оболонок.


45




#







#


Recipe: Sirupi Sacchari 200,0



Recipe: Mucilaginis seminis Lini

Da. Signa. Для поліпшення смаку ліків.




500,0




#





Da. Signa. Внутрішнє. На один

Recipe: Spiritus Camphorati 10%


200,0




прийом.

Da. Signa. Зовнішнє. Для втирання в




#

уражену ділянку шкіри.





Recipe: Olei Camphorati 10%





#







300,0

Recipe: Mucilaginis tuberis Salepis



Da. Signa. Зовнішнє. Для


ex 10,0 ad 200,0



втирання в уражену долю

Da. Signa. Внутрішнє. На один прийом.



вим
е
ні

.

Домашнє завдання.

Випи
сати

рецепти

1. Коню настойку валеріани (
rhizoma Valerianae
) 50 мл внутрішньо на один
пр
и
йом.

2. Собаці густого екстракту кореня солодки (
radix Glycyrrhizae
) внутрі
ш
ньо по 1 ча
й
ній ложці 2 рази на день 3 дні поспіль.

3. Коту сиропу алтейного кореня (
radix
Althaeae
) по 3 г 3 рази на день 5
днів поспіль.

4. Козі крохмального (
Amylum
) слизу 500 мл внутрішньо на один пр
и
йом.

5. Корові 10 мл строфантину К (
Stropanthinum K
), форма випуску 0,05%
-
ний розчин в ампулах по 1 мл.


ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

1. Розчини в ампулах
виписують:

а) офіцинально нероздільно; б) магістрально нероздільно; в) офіцинально
диспензаційно; г) магістрально диспензаці
й
но.

2. Емульсії бувають:

а) олійні; б) ефірні; в) спиртові; г) насіннєві.

3. До рідких лікарських форм відносять:

а) розчини; б) п
астилки; в) глосети; г) супозиторії.

4. Настої


латинською мовою:

а)
species
; б)
tictura
; в)
mixtura
; г)
mucilago;

д)
infusum.

5. Місцева дія розчинів залежить від:

а) кількості лікарської речовини; б) концентрації лікарської речовини в ро
з
чині; в) розчин
ності лікарської речовини; г) кількості розчинника.

6. Методом мацерації, перколяції, розчинення готують:

а) розчини; б) настойки; в) настої; г) екстракти.

7. До галенових препаратів відносять:

а) емульсії; б) настойки; в) олійні розчини; г) екстракти.

8.
Відвари готують настоюванням рослинної сировини з водою у водяній
бані протягом:

а) 15 хв; б) 20 хв; в) 10 хв; г) 30 хв.

9. Олійні розчини для парентерального введення готують на олії:


46

а) соняшниковій; б) лляній; в) персиковій; г) рициновій.

10. Якщо в рец
епті не вказаний розчинник, то для приготування розчину в
и
користовують:

а) спирт 70%; б) спирт 90%; в) дистильовану воду; г) кип’ячену воду.

11. У якій лікарській формі лікарські речовини повністю не розчиняються,
утв
о
рюючи опалесціюючі суміші чи суспензії
?

а) емульсія; б) розчин; в) мікстура; г) настойка.

12. Екстракти бувають:

а) рідкі; б) каламутні; в) густі; г) в’язкі.

13. Для приготування 400 мл 20%
-
ного розчину глюкози потрібно відваж
и
ти порошку глюкози:

а) 20 г; б) 40 г; в) 80 г; г) 100 г.

14. Об’єм
0,1%
-
ного розчину атропіну сульфату, що містить 0,02 г діючої
речовини, становить:

а) 0,2 мл; б) 2,0 мл; в) 20,0 мл; г) 200,0 мл.

15. Суспензії утворюються, коли:

а) лікарські речовини не розчиняються у розчинниках; б) кількість реч
о
вини
більша, ніж може
розчинитися; в) як розчинник використовують спирт; г) речов
и
ни, що входять до лікарської форми, взаємодіють і утворюють осад.

16. У разі виготовлення розчинів масово
-
об’ємним способом:

а) речовину і розчинник вимірюють у грамах; б) речовину


в грамах, ро
з
чинник


в мілілітрах; в) речовину


в грамах, а розчинник доводять до загальн
о
го об’єму у м
і
лілітрах.

17. Для прискорення розчинення деяких повільно розчинних речовин рек
о
мендують використовувати:

а) холоду воду; б) теплу воду; в) електромішалку; г) підіг
рівати ро
з
чин.

18. Розчини для зовнішнього застосування можуть використовувати для:

а) парентерального введення; б) промивання слизових оболонок; в) клізм; г)
пр
и
мочок.

19. Для приготування розчинів як розчинник використовують:

а) віск; б) дистильовану во
ду; в) вазелін; г) спирт етиловий.

20. Мікстури частіше призначають:

а) зовнішньо; б) внутрішньо; в) підшкірно; г) ректально.

21. При виготовленні настойок екстрагуючою речовиною є:

а) спирт; б) ланолін; в) вазелін; г) олія.


Тема 11. НОВІ НЕТРАДИЦІЙНІ ЛІК
АРСЬКІ ФОРМИ

Мета заняття.
Ознайомити із характеристикою нових твердих, рідких і г
а
зоподібних лікарських форм.

Останнім часом у аптеках з’явилися нові офіцинальні лікарські форми, які
дещо відрізняються від класичних. Із твердих лікарських форм


це різнов
ид та
б
леток: карамелі, пастилки, глюсети, драже, мікродраже; капсули: мікрока
п
сули,
спансули, кахети. Із рідких лікарських форм: бальзами, магми, лимонади, ковтки,
напої, ліки для інгаляції, аерозолі, зрошення, гліцерини, лосьйони, фа
р
би, колодії,
аплікаці
ї.


47


Питання:

1. Відмінності між різновидами таблеток.

2. Особливості різновидності капсул.

3. Нові рідкі лікарські форми.

4. Переваги і недоліки лікарських аерозолів.


Різновиди таблеток

Карамелі
(
Caramelum,
-
i
)


тверді препарати, виготовлені за типом

цук
е
рок
із приємними ароматичними властивостями. В них добре маскується н
е
приємний
запах і смак за допомогою цукру, какао і шоколаду. У медицині часто признач
а
ються для лікування захворювань ротової порожнини.

Пастилки
(
Trochiscus,
-
i
)


тверді, як прав
ило, плоскі форми, які отрим
у
ють шляхом змішування лікарських речовин із цукром і слизом. Використовуєт
ь
ся у стоматологічній практиці для лікування хвороб слизової оболонки ротової
порожнини, завдяки властивості повільно розчинятись і проявляти тривалу лік
у
вальну дію. Можуть також призначатись для лікування травного каналу.

Глосети
(
Glossetta,
-
ae
)


невеликі таблетки, що призначаються для сублі
н
гвального застосування.

Мікродраже

(
Microdragee,
-
is
)


гранули розміром 30

50 мкм, покриті пл
і
вкою, яка здатна
продовжити тривалість дії лікарської речовини. Мікродраже
одержують шляхом нанесення лікарської речовини і цукрового сиропу (для скл
е
ювання) на дрібні зернятка цукру. Мікродраже можуть бути багатокомпонентн
и
ми, кожна із речовин цієї лікарської форми вивіль
нюється у різних ділянках тра
в
ного каналу.

Різновиди капсул

Мікрокапсули
(
Microcapsula,
-
ae
)


нові лікарські форми, що мають ро
з
мір
від 5 до 5000 мкм. Вони заповнюються твердими, рідкими або газоподібними р
е
човинами. Мікрокапсули можуть бути виготовлені у

формі таблеток, порошків
або суспензій з надаванням їм певного забарвлення. Така лікарська форма забе
з
печує рівномірний і тривалий терапевтичний ефект. За її допомогою можна ств
о
рювати комбіновані препарати з лікарськими речовинами, несумісними між с
о
бою,

з різними строками вивільнення кожного ко
м
понента. При цьому маскується
неприємний смак і запах лікарської речовини, а препарат д
о
бре зберігається.

Спансули
(
Spansulae
)


тверді желатинові капсули, які містять суміш кіл
ь
кох видів (від 50 до 400) мікродраж
е або мікрокапсул, розділених плівками різної
розчинності, що забезпечує різний час вивільнення і всмоктування лікарської р
е
човини. Їх також наповнюють гранулами, суспензіями, рідинами.

Кахети
(
Cachetum,
-
і
) або
облатки



спресована суміш пшеничної муки,
к
рохмалю і води. Використовуються для розміщення в них порошків більшої м
а
си, ніж у капсулах (від 1 г і більше).

Різновиди рідких лікарських форм

Бальзами
(
Balsamum,
-
і
)


рідини з ароматичним запахом, які отрим
у
ють із
рослин. Містять безазотисті сполуки, е
фірні олії, смоли, альдегіди, кетони, скла
д

48

ні ефіри та ін. Мають антисептичні і дезодорувальні властивості, проявляють мі
с
цево подразнювальну дію, сприяють виділенню слизу, підвищують діурез.

Магми
(
Ma
g
ma,
-
ae
)


суспензії з більших розміром часток, білих,

неро
з
чинних у воді речовин (наприклад: магнезії окису).

Лимонади
(
Limonatum,
-
і
)


солодкі, підкислені рідини для введення всер
е
дину. Готуються шляхом розчинення у воді простих сиропів і хлористово
д
невої,
лимонної, винно
-
кам’яної, фосфорної або молочної к
ислот.

Ковтки
(
Haustus,
-
і
)


рідка лікарська форма, призначаються для однораз
о
вого прийому внутрішньо на один ковток.

Напої
(
Patio,
-
is
)


рідка лікарська форма, до складу якої входять активні
речовини, вода і різні сиропи. Вони являють собою підсолоджені

мікстури. При
з
начаються для внутрішнього вживання ложками.

Зрошення
(
Nebula,
-
ae
)


водні, олійні або спиртові розчини лікарських р
е
човин, які призначаються для нанесення на слизові оболонки носа або глотки за
допомогою пульверизатора.

Гліцерин
(
Glycerinu
m,
-
і
)


розчини антисептичних або в’яжучих зас
о
бів у
гліцерині.

Лосьйони
(
Lotio,
-
is
)


рідкі препарати, що призначаються для нанесення на
шкіру. Як правило містять судинозвужуючі або антисептичні речовини. Деякі л
о
сьйони готують спеціально для промивання

очей, носа, вух і гортані.

Фарби
(
Pigmentum,
-
і
)


розчини органічних барвників для змащування і
н
фікованих ділянок шкіри.

Колодії
(
Collodium,
-
і
)


розчини нітроцелюлози в алкоголі і ефірі, до яких
додаються лікарські речовини. Вони створюють захисну плів
ку на ушк
о
дженій
шкірі. Призначаються для зовнішнього застосування.

Аплікації
(
Applicatio,
-
is
)


мазеподібні або рідкі препарати, що признач
а
ються для нанесення на шкіру при лікуванні уражень шкіри, або для знищення е
к
топаразитів.

Лікарські аерозолі
(
Aero
zolae,
-
um,
-
і
) найдрібніші краплинки рідини (т
у
ман), або твердих часток (пил, дим), які знаходяться у газоподібному серед
о
вищі
у завислому стані. Розмір частинок характеризує його проникну властивість у рі
з
ні ділянки дихальних шляхів. Так, у легені проход
ять лише ча
с
тинки діаметром
1

5 мкм. Крупніші за розміром (10

15 мкм) осідають у бронхах, а більші за 15
мкм затримуються на слизовій оболонці носової порожнини, гортані та трахеї.
Зменшення діаметра частинок аерозолю призводить до багаторазового збільше
н
н
я поверхні активно діючої речовини і підвищення її біологічної активності. При
застосуванні цієї лікарської форми звертають увагу на насту
п
не:



дія лікарських речовин починається вже через декілька хвилин після вв
е
дення;



у зоні запалення створюється кон
центрація речовин у 10

100 разів в
и
ща,
ніж при внутрішньом’язовому введенні тих же доз препарату;



у легенях утворюється депо антимікробного препарату, яке забезпечує й
о
го поступове всмоктування у кров. Так, терапевтична доза антибіотиків зберіг
а
ється про
тягом 24 год, хоча при внутрішньом’язовому


лише 6

12 год. Це д
о

49

зволяє скоротити кількість лікувальних обробок до одного разу на добу та зме
н
шити можливість виникнення побічної дії внаслідок значного зниження верхньої
межі допустимої дози;



лікарські ре
човини, введені аерогенно, потрапляють у кров поза печі
н
кою, тому їхня активність значно не змінюється;



у альвеолах активно розчиняються більшість речовин завдяки підвищ
е
ній
кислотності альвеолярного повітря, високій його вологості і темп
е
ратурі;



препа
рати активно всмоктуються у разі зниження їхніх витрат у 4 рази;



речовини депонуються у лімфатичній системі легень і тривалий час під
т
римується висока концентрація їх у крові.

Зразки:

Recipe: Dragee Hexaviti




Recipe: Balsami “Sanitas”


50,0

Dentur tal
es doses №50




Da. Signa.Зовнішньо. Втирати у

Signa. Внутрішньо. По 1 драже



хворі суглоби 2 рази на день.


3 рази на день після годівлі.

#






#

Recipe: Carameli Decamini 0,00015


Recipe:

Aerosoli Oxycorti 75,0

Dentur tales doses № 100



Da. Signa З
овнішньо. Нан
о
сити на

Signa. Внутрішньо. По 2 карамелі



ушкоджену ділянку шкіри 2 рази



кожні 3

5 год.





на день

#

Recipe: Granulae Glicerophosphatis



100,0

Da. Signa. Внутрішньо. По 2 чайні

ложки 2 рази на день.





















Приложенные файлы

  • pdf 1017907
    Размер файла: 582 kB Загрузок: 1

Добавить комментарий