poserednitska_diyalnist


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ , МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
ЗАПОРІЗЬКИЙ ГІДРОЕНЕРГЕТИЧНИЙ КОЛЕДЖ
ЗАПОРІЗЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ ІНЖЕНЕРНОЇ АКАДЕМІЇ
Курсова робота
з дисципліни "Маркетинг"
на тему: «Комерційна діяльність посередницьких підприємств»
Виконала:
Ст. групи МД-____________________________
(підпис)(П.І.Б. Студента)
Перевірив:____________________________
(підпис)(П.І.Б. викладача)
___________________________
(підпис) (П.І.Б. викладача)
Запоріжжя
2012

ЗМІСТ
TOC \o "1-2" \h \z \u ВСТУП PAGEREF _Toc336984419 \h 3РОЗДІЛ 1. Комерційна діяльність посередницьких підприємств PAGEREF _Toc336984420 \h 51.1. Організація та розвиток комерційного підприємства PAGEREF _Toc336984421 \h 51.2 Малі форми господарювання PAGEREF _Toc336984422 \h 101.3 Комерційне підприємництво в оптовій торгівлі PAGEREF _Toc336984423 \h 111.4 Комерційне посередництво у сфері роздрібної торгівлі PAGEREF _Toc336984424 \h 12РОЗДІЛ 2. Оцінка ефективності комерційної діяльності посередницького підприємства PAGEREF _Toc336984427 \h 152.1 Загальна економічна характеристика підприємства ПАТ «Мотор Січ» PAGEREF _Toc336984428 \h 152.2.Основи аналітичної оцінки ефективності комерційної діяльності PAGEREF _Toc336984429 \h 172.3 Показники ефективності посередницької діяльності PAGEREF _Toc336984430 \h 20РОЗДІЛ 3. Шляхи попередження фінансової кризи на підприємстві PAGEREF _Toc336984431 \h 23ВИСНОВКИ PAGEREF _Toc336984432 \h 28СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ PAGEREF _Toc336984433 \h 29ДОДАТКИ PAGEREF _Toc336984434 \h 31
ВСТУПКурсова робота містить: 30 сторінок, 5 таблиць, 16 літературних джерел та 3 додатки.
Підприємництво - динамічний, активний елемент бізнесу, що являє собою ініціативну, самостійну діяльність, яка здійснюється на свій ризик і під свою майнову відповідальність громадянами чи об'єднаннями громадян з виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг з метою одержання прибутку [6].
Як елемент бізнесу підприємництво не може бути відокремлене від праці, від ведення господарства, від привласнення. Праця і підприємництво - процеси цілеспрямованої діяльності, спрямовані на виробництво матеріальних і духовних благ, але якщо для підприємця праця є основною умовою його розвитку і джерелом створення життєвих благ, то підприємництво - це засіб, що надає праці творчості, це змістовний, якісний бік діяльності, який характеризується самопримусом суб'єктів, що вибрали цю діяльність.
Посередницька ланка у системі товарного обігу посідає певне місце в організації раціонального руху товарів між виробниками і роздрібними торговельними підприємствами. Організація системи товароруху вважається раціональною, якщо вона забезпечує: максимальний обсяг кінцевої реалізації товарів відносно ємності ринку, що розширюється; максимальну сукупну (в усіх ланках товароруху) швидкість обігу товарів; мінімальний сукупний рівень витрат обігу в усіх ланцюгах товароруху.
Підприємництво - якісно новий ефективний тип ведення господарства. Воно потребує прогресивних способів, прийомів, методів ведення та конкретного власника, господаря виробництва, оскільки тільки господар прагне до примноження своєї власності і заради цього займається сам підприємницькою діяльністю або наймає працівників. Він не буде марно “розбазарювати” своє добро, не дасть це зробити й іншим. І в цьому розумінні поняття “підприємець” і "господар" тісно пов'язані одне з однимІнструментарії промислового маркетингу опановують як керівники підприємств, так і майбутні менеджери, технологи та інші фахівці з питань маркетингу.
Об’єктом дослідження є ПАТ «Мотор Січ».
Методами дослідження є логічний, описовий та розрахунково-аналітичний.
Завданням курсової роботи є реалізація стратегічної установки з використанням конкретних умов здійснення, строків і предметів угод посередницької діяльності, тобто якими способами і методами буде реалізована стратегія бізнесу підприємства.
РОЗДІЛ 1. Комерційна діяльність посередницьких підприємств1.1. Організація та розвиток комерційного підприємстваУ процесі просування товару за кордон у кожної фірми є дві можливості: або просувати товар власноруч та створити власні канали дистрибуції, або діяти за допомогою фірм-посередників, які спеціалізуються на продажі цього товару.
Реалізація через посередника звільняє виробника від необхідності йому самому знаходити покупців і здійснювати продаж. При збуті товару безпосередньо споживачу виробник отримує весь прибуток, але йому необхідно слідкувати за ефективністю реалізації. Він повинен реалізувати свій товар настільки ж ефективно, що і професійний посередник, і за ту ж ціну. Часто посередники в протязі багатьох років вкладають значні кошти в організацію складування і транспортування, тому товаровиробникові для забезпечення настільки ж ефективного збуту необхідно буде витратити просто астрономічні кошти. Тому кожен повинен займатися своїми справами: виробник – виробляти, посередник – доставляти товари до споживачів.
Роль міжнародних посередницьких каналів складається у переміщенні товарів від виробника до споживача крізь кордони і таким чином у задоволенні потреб, які не може задовольнити внутрішній ринок.
На рис. 1.1 зображені найважливіші фактори, які визначають економію, яку отримують виробники при зверненні до посередників. Якщо три виробника товарів придержуються стратегії прямих продаж, то задля того, щоб кожний з них вступив у зв’язок із трьома споживачами, потрібно 9 контактів. Якщо кожний з них використовуватиме послуги одного й того ж дистриб’ютора, кількість контактів зменшується до 6. Таким чином, роль посередників у зменшенні кількості контактів, а значить, й загальної кількості праці.


Рис. 1.1. Дистриб’ютори та скорочення загальних зусиль
Під торгово-посередницькими операціями у зовнішньоекономічній діяльності розуміють операції, пов'язані з купівлею-продажем товарів, що здійснюються за дорученням експортера чи імпортера незалежним посередником на основі спеціальних угод чи окремих доручень.
Торгово-посередницька діяльність – це ініціативна, самостійна діяльність юридичних та фізичних осіб щодо виконання комерційних операцій, пов’язаних із купівлею-продажем товарів та встановленням комерційних зв’язків від імені, або за дорученням третьої сторони.
Торговельно-посередницькі операції – операції, пов'язані з купівлею-продажем товарів, що виконуються за дорученням виробника-експортера незалежним від нього торговим посередником на основі укладеної між ними угоди чи окремого доручення.
Торговельне посередництво є дуже широким поняттям. Воно охоплює значне коло послуг. Види і характер торгово-посередницьких операцій обумовлюються функціями, що їх виконують посередники. Сьогодні посередницькі операції значно розширилися, що пов’язано зі зростанням ролі торгово-посередницької ланки в міжнародної торгівлі.
Здійснюється купівля і продаж товарів через торговельно-посередницьку ланку на підставі укладання договору з торговельним посередником, що передбачає виконання останнім визначених зобов'язань у зв'язку з реалізацією товару продавця.
Посередники – це особи, що з'єднують сторони, які бажають укласти угоду. Самостійна торгівля на зовнішніх ринках часто буває не під силу самим виробникам, тому вони й використовують посередників. В ролі останніх можуть виступати спеціалізовані посередницькі фірми або такі форми продажу, як торги, аукціони, біржі [10, c. 182].
Торгово-посередницькі фірми в юридичному відношенні не залежать від виробників і споживачів товарів. До них не відносяться дочірні підприємства, філіали і представництва іноземних компаній.
Функції, які виконують посередницькі фірми, різноманітні. Вони пов'язані не тільки зі збутом і купівлею товару, але й охоплюють широке коло операцій і послуг, частково такі [11, c 179]:
дослідницька робота – збір інформації, необхідної для планування і покращання обміну, пошук контрагентів;
стимулювання збуту – короткотермінові заходи, спрямовані на збудження швидкої реакції ринку у відповідь на продукцію фірми;
встановлення контактів – налагодження і підтримання зв’язків з потенційними покупцями;
пристосування товарів – підгонка товару під вимоги покупців. Це стосується таких видів діяльності як виробництво, сортування, монтаж, пакування;
проведення переговорів – спроби узгодження цін та інших умов для подальшого акту передачі власності;
організація товароруху – транспортування, страхування та складування товарів;
фінансування торговельних операцій – пошук та використання кошт для покриття витрат діяльності з доставки товарів до споживачів;
прийняття ризику – прийняття на себе відповідальності за доведення товарів до кінцевих споживачів, страхування товару;
виконання перших п’яти функцій сприяє укладенню угод, а наступних трьох – виконанню уже укладених угод.
З перерахованого видно, що сфера діяльності посередницьких фірм досить широка. Однак в основному вони займаються комерційною діяльністю. Хоч деякі великі фірми виконують і виробничі операції, пов'язані, як правило, з обробкою товарів, що купуються й реалізуються.
В умовах ринкових відносин міжнародні посередники – це суб’єкти незалежного і специфічного бізнесу, які здійснюють свою діяльність на основі таких принципів [18, c. 153]:
рівноправність сторін, тобто партнерські взаємовідносини посередника з виробниками і споживачами продукції, що передбачає альтернативний вибір контрагентів господарських зв’язків, однакову відповідальність за порушення умов договорів;
підприємливість, що означає господарську кмітливість, заінтересованість в реалізації резервів, винахідливість у вирішенні конкретних завдань;
оперативність, що передбачає мобільність, динамічність, і своєчасність виконання завдань постачально-збутової діяльності;
обслуговування контрагентів, тобто діяльність, яка випливає з їхніх потреб, надання їм комплексу послуг;
економічна заінтересованість суб’єктів господарювання в організації опосередкованих каналів розподілу;
комерційні засади діяльності, тобто ділова активність, виходячи з потреби отримання посередником достатнього прибутку;
договірні засади взаємовідносин із контрагентами.
Головна мета залучення посередників полягає в підвищенні економічності зовнішньоторгових операцій, ї це можливо, оскільки використання посередників має ряд переваг:
1) дозволяє залучати їх капітал для здійснення транспортних, страхових, збутових і сервісних операцій, що дає можливість експортеру економити власні кошти;
2) посередники часто беруть на себе обов'язки і ризик по постачанню товару в країну експортера, підготовці його до збуту, сортуванню, упаковці, маркуванню і т.д.;
3) посередники часто мають власну сітку збуту, складські приміщення, роздрібні магазини, що дозволяє економити кошти експортерів при здійсненні збуту товарів;
4) посередники, як правило, мають більше інформації про умови ринку, можуть оперативніше реагувати на зміни кон'юнктури, що дає їм можливість успішніше працювати на ринку в інтересах експортера;
5) посередники мають більш тісні контакти із споживачами, тому володіють більшою інформацією про їх вимоги до якості, конкурентоздатності, краще знають їх попит і можуть активніше реагувати на його зміни.
В деяких випадках використання посередників стає необхідністю, частково, при таких обставинах, коли:
окремі ринки збуту монополізовані і закриті для самостійного проникнення виробників;
підприємства і організації не мають юридичного права на проведення зовнішньоторгових операцій;
підприємства не можуть самостійно здійснювати дослідження закордонних ринків, займатися пошуком партнерів, грамотно розробляти умови контракту і т.д.,
підприємства, що виходять на зовнішній ринок, змушені використовувати посередників через те, що так склались міжнародні торгівельні звичаї (наприклад, при операціях на аукціонах, при торгівлі на біржі певними товарами і т.д.).
Доцільно діяти через посередників при виході на віддалені й слабше вивчені ринки, а також на відомий ринок з новими товарами. Це дає можливість не витрачати додаткові засоби вкорінення на новий ринок, знижує ступінь ризику підприємницької діяльності.
Збут продукції через посередників має певні недоліки:
– по-перше, це призводить до підвищення цін на імпортні товари і зниження доходів від експорту, так як частина виручки залишається у посередника;
– по-друге, експортер безпосередньо не зв'язаний з ринком, не вивчає самостійно його кон’єктуру, попит своїх покупців і т. п.
Проте дані негативні явища не зменшують той факт, що в практиці світової торгівлі посередники використовуються досить часто, тому що це вигідно покупцям і продавцям.
1.2 Малі форми господарюванняПід поняттям Малі форми господарювання слід розуміти вимір для визначення оцінки предмета, явища, ознаки, взятої за основу класифікації [6]. Яким би не було визначення критерію, як і визначення малого бізнесу, треба відзначити, що він має важливе значення для країн з ринковою економікою. Більшість з цих країн використовують цей термін, маючи на увазі невеликі магазини, ресторани, кафе, страхові агентства та інші дрібні підприємства.
В Україні малими підприємствами вважаються підприємства (фірми, організації) з невеликою кількістю штатного персоналу: у промисловості і будівництві – з чисельністю персоналу до 200, в інших галузях виробничої сфери – до 50, у науці та науковому обслуговуванні – до 100, у галузях невиробничої сфери – до 25, у роздрібній торгівлі – до 15 осіб.
У законі України зазначається, що мала фірма — це таке підприємство, яке існує і функціонує незалежно, його власник незалежний від інших суб'єктів підприємництва.
Всі фірми України залежно від кількості найманих працівників поділяються на п'ять категорій: найменші (1-24 чол.), малі (25-99), проміжні (100-499), великі (500-999), дуже великі (1000 і більше працівників) [6].
У малому бізнесі, крім розмірів, є ще й інші критерії та відмінні риси. Менеджер (власник) у малих фірмах незалежний і звітує тільки перед самим собою. Більшість малих фірм належать одній особі (сім'ї), а також можуть бути організованими за принципом товариства (партнерства).
1.3 Комерційне підприємництво в оптовій торгівліОптова торгівля — це сфера підприємницької діяльності із закупівлі і відповідного перетворення товарів для подальшої їх реалізації підприємствам роздрібної торгівлі іншим суб'єктам підприємницької діяльності [1]. Вона враховує як безпосередні комерційні зв'язки в умовах договорів купівлі-продажу та поставки між підприємствами-виробниками і покупцями, так і зв'язки між ними через торгових посередників.
Дрібнооптова торгівля — це різновид оптової торгівлі, що пов'язаний із реалізацією партій товарів виробниками і торговими посередниками для подальшого перепродажу у роздрібній торгівлі або іншому комерційному обороті. Мінімальна партія товару при дрібнооптовій торгівлі не може бути меншою, ніж кількість одиниць відповідного товару в одній упаковці виробника для роздрібної реалізації.
Оптово-посередницька ланка у системі товарного обігу посідає певне місце в організації раціонального руху товарів між виробниками і роздрібними торговельними підприємствами. Організація системи товароруху вважається раціональною, якщо вона забезпечує: максимальний обсяг кінцевої реалізації товарів відносно ємності ринку, що розширюється; максимальну сукупну (в усіх ланках товароруху) швидкість обігу товарів; мінімальний сукупний рівень витрат обігу в усіх ланцюгах товароруху.
Підприємства оптової торгівлі повинні спеціалізуватися на комерційному посередництві у встановленні господарських зв'язків між підприємствами-виробниками товарів і роздрібними торговельними підприємствами, іншими оптовими покупцями, а також на закупівлі і продажу товарів зі складів та наданні супутніх послуг.
Головне в організації оптового підприємства — це торговий асортимент. Щоб гарантувати своєчасні поставки, оптові торговці вимушені збільшувати кількість найменувань товарних пропозицій і мати на складах достатню їх кількість. Але затрати на зберігання великої товарної маси можуть призвести до мінімізації прибутку. Тому оптовики обґрунтовують, яку кількість асортиментних груп товарів їм потрібно мати для успішного бізнесу. Для цього вони вивчають, які саме послуги необхідні для побудови стійких комерційних відносин з покупцями; виявляють ті з них, від яких слід відмовитися. Слід не тільки запропонувати товар, а й набір найважливіших послуг сервісного та комерційного характеру.
1.4 Комерційне посередництво у сфері роздрібної торгівліРоздрібно-торговельне підприємство — підприємство сфери торгівлі, яке реалізує споживчі товари вроздріб і надає послуги, призначені винятково кінцевим споживачам.
Магазин — пункт роздрібного продажу товарів, що має окремий будинок або приміщення з торговельним залом для покупців.
Формат торгівлі — це сукупність параметрів, за якими визначається належність торговельного підприємства (як мережного або незалежного) до одного із найпоширеніших у світовій практиці видів.
До традиційних форматів відносять магазини з продажу продовольчих або непродовольчих товарів, гастрономи, універсами, універмаги та ін. До нових (західних) форматів належать: супермаркети, гіпермаркети, дискаунтери, саsh&саггу (табл. 1.1) [1].
Основні елементи комерційної діяльності роздрібних підприємств: вивчення споживчого попиту і кон'юнктури ринку, пошук і вибір прийнятних постачальників, встановлення господарських зв'язків, закупівля товарів, розроблення асортиментної політики, організація роздрібних виставок-продаж, участь у ярмарках, здійснення контролю за виконанням договірних відносин, стимулювання продажу товарів, організація товаропостачання, оперативне маневрування товарними ресурсами.
Завдання роздрібної торгівлі: вивчення потреби у товарах з орієнтацією на споживчу спроможність; визначення асортиментної політики; формування і регулювання процесів поставки, зберігання, підготовки до продажу і реалізації товарів поєднано з цілями діяльності підприємства; забезпечення заданого товарообороту матеріальними і трудовими ресурсами.
Таблиця 1.1 Параметри найбільш поширених нових торгових форматівПараметр Саsh&
саггу Гіпер-
маркет Супермаркет М'який
дискаунтер Жорсткий
дискаунтер
Площа торговельного залу, кв.м
Кількість кас
Асортимент, тис. найменувань
Рівень цін
Кількість покупок на день, тис.
Чисельність персоналу, чол.
Власні виробничі цехи
Вид ціни 1000 —3000
до 15
до 10
низький
немає даних
50-150

оптові,
дрібнооптові від 7000
25-40
від 25
спеціальні ціни
до 10
до 900
+
роздрібні 500-2000
8-16
7-15
вище середнього
до 5
50-190
-
роздрібні 400-800
5-10
1-2,5
нижче середнього
до 2,5
до 35
-
роздрібні 300-600
2-6
до 1,2
низький
до 2,7
до 28
-
роздрібні
Виходячи із завдань роздрібної торгівлі комерційна робота здійснюється за такими напрямками: формування необхідного асортименту товарів у рамках споживчого попиту; розвиток закупівельної діяльності; організація господарських зв'язків з постачальниками; здійснення процесу купівлі-продажу товарів, що супроводжується комерційними угодами, товарно-грошовим обміном; забезпечення стійких конкурентних позицій при вирішенні комерційних завдань.
Вибір формату торгівлі — це вибір оптимального рівня рентабельності. Це виражається в одиницях або частках відсотка, цільові прибутки отримуються за рахунок великого товарообороту, налагодженого організаційно-технологічного, управлінського, маркетингового, кадрового механізму. В міру насичення ринку операторами конкуренти змушують звертати увагу на ефективність торгового формату підприємства.
Маркетинг роздрібної торгівлі має такі специфічні моменти:
Покупцями є кінцеві споживачі.
Виробники більше уваги приділяють самому товару, необхідності його модифікації, покращання якості, технічних параметрів.
Якщо виробник зацікавлений у виробництві і збуті тільки свого продукту, то роздрібне підприємство зацікавлене у формуванні широкого спектру товарних позицій відповідно до спеціалізації та споживчого попиту.
Підприємство роздрібної торгівлі має можливість впливати на ринок шляхом залучення покупців за допомогою зміни асортименту, цінової політики, оперативної поставки, більш уважним і доброзичливим ставленням до покупців.
Отже, на вибір формату торгівлі впливають певні фактори: цілі компанії, переваги та недоліки різних форматів, практичний досвід ритейлерів світового і національного рівнів, операційний витрати, наявне приміщення або ділянка, яка виділяється для будівництва нового, обсяг інвестицій.
Знання маркетингу дозволяють необхідним чином організувати роботу із споживачем, об'єктивно оцінити своїх конкурентів, їх силу і слабкі сторони, правильно вибрати сегментну нішу.

РОЗДІЛ 2. Оцінка ефективності комерційної діяльності посередницького підприємства2.1 Загальна економічна характеристика підприємства ПАТ «Мотор Січ»ПАТ «Мотор Січ» є спеціалізованим підприємством, основу продукції якого складають газотурбінні двигуни для громадянської і військової авіації, створені на їх базі промислові газотурбінні приводи для енергетичних і газоперекачуючих установок, а також газотурбінні електростанції і газоперекачуючі агрегати з цими приводами. Цей напрям налічує близько десятка типів приводів в діапазоні потужностей від 1 до 8 МВт.
Підприємство спеціалізується на розробці і виробництві газотурбінних двигунів для військової і цивільної авіації, промислових установок наземного застосування (газотурбінні електростанції, що газоперекачують агрегати, теплоенергокомплекси).
Основні показники результатів діяльності підприємства ПАТ «Мотор Січ» за 2010-2011 рр. представлені в табл. 2.1.
Таблиця 2.1.
Основні показники діяльності ПАТ «Мотор Січ» за 2010-2011 рр.
Показник 2011 р. 2010 р. Абсол відх.
Чисельність працівників, чел 23 841 21 860 1981
Активи товариства, млн грн. 8 182,3 6 153,8 2028,5
Капітал, млн грн. 5 108,8 3 799,7 1309,1
Статутний фонд, млн грн. 280,5 280,5 -
Чистий дохід від реалізації, млн грн. 5 792,5 5 001,8 790,7
Фінансовий результат, млн грн. 1 344,1 1248,0 96,1
Так за звітний період показники чисельності працівників, активів товариства, капіталу, чистого доходу від реалізації та фінансовий результат показали позитивну тенденцію до збільшення. Тобто, маємо зауважити, що підприємством обрано правильну виважену стратегію розвитку, яка призводить до збільшення фінансового результату компанї.
62230-4191000
Рис. 2.1 Динаміка доходу від реалізації продукції, робіт, послуг за 2007-2011рр, млн.грн.
Необхідно зазначити такі основні тенденцій, що проявляються на діаграмі:
темп зростання обсягів виробництва в порівнянних цінах до 2010 року - 114,5%;
дохід від реалізації продукції, робіт і послуг - 5 млрд 792,5 млн грн., що на 787,6 млн грн. більше, ніж в 2010 році;
питома вага авіатехніки в реалізованій продук¬ции - 93,7%;
частка експорту в доході від реалізованої продукції - 93,2%;
рентабельність продажів - 23,2%.
У 2011 році підприємством ПАТ «Мотор Січ» виконано постачання продукції згідно з ув'язненими із замовниками контрактам і договорам. Виконано 199 контрактів на постачання серійних і ремонтних двигунів, приводів, електростанцій. Виготовлено товарній продукції в діючих цінах на суму 5 млрд 846,7 млн грн., відвантажено - на 5 млрд 671,9 млн грн.
2.2.Основи аналітичної оцінки ефективності комерційної діяльності
Зазначимо, що згідно облікової політики підприємства, статті прибутків і витрат враховуються і оцінюються у момент продажу активів або надання послуг. Усі прибутки і витрати підприємства, які відносяться до звітного періоду, відбиваються в цьому ж періоді, незалежно від дати реального отримання або сплати грошових коштів.
Прибуток від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) в 2011 році склав 2 864 600 тис. грн. Основними видами діяльності ПАТ «Мотор Січ» в 2011 році являлися виробництво і ремонт авіаційних двигунів, а також наземної техніки на їх основі.
Розглянемо структуру доходу від реалізації (табл. 2.2.).
Таблиця 2.2.
Дохід від реалізації (тис. грн.)

Найменування статті2010р. 2011р.
Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (робіт, послуг) 5 004 916 5 792 524
від виробництва і ремонту авіаційних двигунів 4399226 5 313 931
від виробництва наземної техніки192 836 252 535
від виробництва споживчих товарів95 968 105 427
інших товарів робіт послуг316 886 120 631
Структура прибутків по звичайній діяльності порівняно з попереднім звітним періодом не змінилась. Прибутки від звичайних видів діяльності так само, як і в попередньому періоді, більш ніж на 90% складаються з прибутків від виробництва, ремонту авіаційних двигунів і наземної техніки. Дохід від продажу по-требительских товарів незначний. Абсолютні значення прибутків від звичайної діяльності в 2011 році збільшилися на 15,7% по відношенню до показників пре-дыдущего періоду.
У 2011 році реалізовано товарів народного споживання на суму 105,4 млн грн.
309880190500
Рис. 2.2 Структура реалізованої продукції ПАТ «Мотор Січ» за 2011 рік, %
Організація оплати праці спрямована на забезпечення винагороди працівника за працю залежно від складності і умов виконуваної роботи, його професійно-ділових якостей, результатів його праці і господарської діяльності структурного підрозділу, в якому він безпосередньо працює.
12719051841500
Рис. 2.3 Динаміка середньооблікової чисельності робітників ПАТ «Мотор Січ» за 2008-2011 рр., чол.
В цілях підвищення соціальних стандартів, а також згідно з законодавством України, для усіх кате-горий працівників ПАТ «Мотор Січ» з 01 квітня 2011 року введені нові тарифні ставки і посадові оклади.
Зростання середньої заробітної плати з січня по грудень 2011 року склало 19,9%, при середньому офіційному рівні інфляції за рік - 4,6%.
Середня заробітна плата промислово-виробничого персоналу ПАТ «Мотор Січ» в грудні 2011 року склала 3461 грн., виробничих робітників основних цехів - 3691 грн., старших майстрів - 4338 грн., майстрів - 3017 грн.
14243055080000
Рис. 2.4 Динаміка росту середньорічної заробітної плати працюючих в ПАТ «Мотор Січ» за 2007-2011 рр. грн.
Можна зауважити, що по рівню заробітної плати ПАТ «Мотор Січ» знаходиться на одинадцятому місці серед 40 промислових підприємств Запоріжжя. Постійно ведеться аналіз середньої заробітної плати усіх категорій працівників, відсотка виконання норм вироблення, чисельності працівників. Середній відсоток виконання норм в 2011 році склав 116,5%.
2.3 Показники ефективності посередницької діяльностіОрганізаційна структура управління посередницькою діяльністю як складова частина внутрішньої діяльності визначається загальною стратегією підприємства, а також стратегією підприємства [13].
Організаційна структура управління посередницькою діяльністю підприємства визначається тією метою і завданнями, які вона покликана вирішувати. ЇЇ мета максимізація прибутку на довготривалий період за рахунок ефективної участі в міжнародному підприємництві. Організаційна структура управляння ЗЕД підприємства постійно розвивається і вдосконалюється, пристосовується до змін у зовнішньому середовищі і сфері управління.
Ефективність управління зовнішньоекономічною діяльністю Запоріжтрансфоматору (за додатком А) складає:
Генеральний директор
Виконавчий директор
Комерційний директор
Головний бухгалт.
Зам ген. з маркетингу
Господар. відділТранспортний відділНачальник охорониНач. відділу реаліз. вуглеграфітової продукціїВимірювальна лабораторіяБухгалтеріяВідділ збуту вогнетривкої продукціїВідділ реалізації ВГП
Ділянка з механічої обробки графітуЮридичний відділЮрист
Генеральний директор
Виконавчий директор
Комерційний директор
Головний бухгалт.
Зам ген. з маркетингу
Господар. відділТранспортний відділНачальник охорониНач. відділу реаліз. вуглеграфітової продукціїВимірювальна лабораторіяБухгалтеріяВідділ збуту вогнетривкої продукціїВідділ реалізації ВГП
Ділянка з механічої обробки графітуЮридичний відділЮрист

Рис. 2.2 Організаційна структура управління [14]
Показник ефективності експорту є більший за одиницю, що свідчить про ефективну організацію експортної діяльності. Проте система організації експортної діяльності потребує подальшого вдосконалення.
«Мотор Січ» орієнтується на різногалузевих споживачів, що знаходяться як на внутрішньому, так і на зовнішніх ринках тим самим мінімізуючи сукупний ризик негативного впливу погіршення загальноекономічної ситуації в країні на фінансово-економічну діяльність підприємства.. Географічна диверсифікованість експортних постачань знизить концентрацію ризиків і мінімізує можливі негативні наслідки від можливих несприятливих змін коню’ктури ринку [11].
Для визначення ефективності посередницької діяльності можна використати інший підхід. Наприклад, шляхом виділення результатів і витрат на одну комерційну операцію. Основною операцією в посередницькій діяльності є укладення договору. В таблиці 2.6 наведені данні обсягів продажу за договором і фактично, у 2008-2010 роках. За допомогою цих даних оцінимо виконання комерційних договорів [11].
РОЗДІЛ 3. Шляхи попередження фінансової кризи на підприємствіБанкрутство підприємця відбувається внаслідок глибокої фінансової кризи. Фінансова криза – це фаза розбалансованості діяльності підприємства та обмеженість можливостей впливу його фінансових менеджерів на фінансові відносини. З кризовими явищами пов'язані загроза неплатоспроможності та банкрутства, діяльність підприємства в неприбутковій сфері або брак у фірми ресурсів для подальшого функціонування. З позиції фінансового менеджменту кризовий стан підприємця полягає у його неспроможності здійснювати фінансове забезпечення поточної господарської діяльності. Фінансова криза підприємства характеризується такими параметрами:
джерела виникнення;
вид кризового процесу;
стадія розвитку кризи.
Фінансову кризу підприємства можуть зумовити внутрішні або зовнішні чинники [1].
Головними зовнішніми факторами фінансової кризи можуть бути:
спад ділової активності в економіці країни;
зменшення купівельної спроможності населення;
постійне підвищення рівня інфляції;
нестабільність господарського та податкового законодавства;
нестабільність фінансового та валютного ринків;
посилення конкуренції в галузі;
кризові процеси в окремих галузях;
сезонні коливання попиту і пропозиції товарів;
дискримінаційні заходи щодо підприємств з боку органів влади;
політична нестабільність у країні або у країнах фірм-постачальників;
конфлікти між засновниками підприємства.
До внутрішніх факторів фінансової кризи належать:
недосконалість системи менеджменту;
недосконалість організаційних структур;
низький рівень кваліфікації управлінських кадрів;
недостатня потужність фірм-постачальників;
неефективна система маркетингу, яка призвела до втрати ринків збуту;
прорахунки в інвестиційній політиці;
відсутність інновацій;
недостатнє фінансування;
незадовільна робота служб контролінгу.
Типовими наслідками впливу перелічених факторів на фінансово-господарську діяльність підприємства є:
втрата цільових споживачів;
втрата кількості замовлень та контрактів;
підвищення собівартості продукції і зменшення прибутку;
збільшення неліквідних основних засобів та понаднормативних запасів;
збільшення плинності кадрів;
зменшення обсягів реалізації продукції.
У практиці підприємницької діяльності можуть траплятися такі види криз:
стратегічна - коли зруйнований виробничий потенціал та бракує довгострокових факторів зростання;
прибутковості - збитки "з'їдають" власний капітал, що призводить до незадовільної структури балансу;
ліквідності - підприємство є неплатоспроможним або існує загроза її виникнення.
Кризові явища на підприємстві складаються із трьох фаз:
1) безпосередньо не загрожує функціонуванню підприємства, якщо його своєчасно переводять на режим антикризового управління;
2) загрожує подальшому існуванню підприємства і потребує проведення фінансової санації;
3) кризовий стан, який не сумісний з подальшим існуванням підприємства і потребує негайної його ліквідації.
Закон України "Про банкрутство" визначає банкрутство як пов'язану з недостатністю активів в ліквідній формі нездатністю юридичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності у встановлений строк задовольнити вимоги кредиторів та виконати зобов'язання перед бюджетом (ст. 1 Закону України "Про банкрутство") [1].
Якщо суд ухвалив рішення про стягнення заборгованості, але боржник не в змозі її погасити, то протягом місяця з дня винесення ухвали судом кредитор може звернутися із заявою про порушення справи про банкрутство боржника.
Діяльність підприємства може припинятися за таких обставин [1]:
з власної ініціативи або за рішенням трудового колективу;
на підставі рішення суду у зв'язку з невиконанням умов, встановлених чинним законодавством;
у разі визнання його банкрутом;
у разі закінчення строку дії ліцензії.
Ліквідацію підприємства здійснює ліквідаційна комісія, яка створюється власником або уповноваженим ним органом, судом. Власник або суд, які приймають рішення про ліквідацію, встановлюють порядок і строк проведення ліквідації, а також строк для заяв претензій кредиторів, який не може бути менше двох місяців з моменту оголошення про ліквідацію.
Ліквідаційна комісія здійснює оцінку майна ліквідованого підприємства, розраховується з кредиторами, складає ліквідний баланс і подає його тому, хто прийняв рішення про ліквідацію. Достовірність балансу підтверджується аудиторською фірмою.
У випадку банкрутства проходження справи складається з таких процедур:
встановлення факту неплатоспроможності боржника і безспірності вимог кредитора, якщо він ініціював порушення справи;
виявлення усіх кредиторів і можливих санаторів;
здійснення санації або укладання мирної угоди;
визнання боржника банкрутом;
здійснення процедури задоволення вимог кредиторів за рахунок продажу майнових активів боржника.
Мирова угода - це процедура досягнення домовленості між боржником і кредиторами щодо перенесення дати оплати боргів або щодо зменшення їх суми.
Досудова санація – це система заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, які здійснюються власником підприємства-боржника з метою запобігання його ліквідації.
Менеджмент-санація – це система антикризового управління, головною метою якої є ефективне використання фінансового механізму для запобігання банкрутству та проведення фінансового оздоровлення підприємства.
План фінансового оздоровлення підприємства складається зі вступу та чотирьох розділів. Окрім цього формулюється мета складання плану санації, називаються замовники плану та методи, які використовуються при його розроблення. У таблиці 3 наведена структура такого плану.
Таблиця 3.1
Структурно-логічна схема плану санації [1]
Вступ Загальна характеристика підприємства
Правова форма організації бізнесу та форма власності
Організаційна структура
Сфера діяльності
Історична довідка
1-й розділ Аналіз вихідних даних
Оцінка зовнішніх умов
Аналіз фактичного фінансового стану підприємства
Аналіз причин кризової ситуації та слабких місць фірми
Стан ринків збуту продукції
Наявний потенціал фірми
Обґрунтування доцільності санації

Продовження табл. 3.1
2-й розділ Стратегія санації, оперативна програма
Стратегічні цілі санації (дерево цілей)
Каталог оперативних заходів щодо відновлення ліквідності
3-й розділ План санаційних заходів
План маркетингу та оцінка ринків збуту
План виробництва та інвестування
Організаційний план
Фінансовий план
4-й розділ Ефективність санації та заходи щодо виконання плану
Організація реалізації плану
Критерії оцінки ефективності
Оперативний санаційний контролінг
Можливі ризики в процесі виконання
Суми можливих збитків
Можливі додаткові прибутки
За формальними ознаками санація може здійснюватися без залучення нового капіталу на підприємство та із залученням нового капіталу.
За джерелами мобілізації фінансових ресурсів розрізняють автономну санацію (власні кошти підприємства та капітал його власників) та зовнішню санацію (кошти кредиторів та держави). Виділяють також окремий вид санації - з допомогою державної підтримки. Фінансування державою санаційних заходів може здійснюватися на компенсаційній і безкомпенсаційній основах. Крім того, держава може вдаватися до непрямих методів сприяння санації (податкові пільги, створення особливих умов підприємницької діяльності).
Отже, можна підсумувати що визід підприємства із кризових явищ, тобто його оздоровлення або санація – це система заходів, які здійснюються в процесі проведення справи про банкрутство з метою запобігання визнання боржника банкрутом і його ліквідації. Вона спрямована на оздоровлення фінансового стану боржника, а також на задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів через кредитування, реструктуризацію боргів і капіталу та захисту виробничої і організаційної структур суб'єктів підприємницької діяльності.

ВИСНОВКИВикористання маркетингу як основи підприємництва, передбачає мету - орієнтацію всієї діяльності на задоволення потреб споживачів, і для цього, мобілізацію та інтеграцію усіх фінансових, матеріальних і інтелектуальних ресурсів, інтеграцію усіх підрозділів підприємств, направлену на її досягнення.
Маркетинг - процес планування і втілення задуму щодо ціноутворення, просування та реалізації ідей, товарів і послуг через обмін, який задовольняє цілі окремих осіб та організацій. Можна запропонувати ще таке визначення: Маркетинг - діяльність, спрямована на створення попиту та досягнення цілей підприємства через максимальне задоволення потреб споживачів .
Значення маркетингової діяльності для будь-якої організації, що діє в умовах ринкової економіки, важко переоцінити, оскільки від забезпечення ефективної маркетингової політики - залежить попит та збут продукції фірми.
Під час роботи було встановлено, що посередницька ланка у системі товарного обігу посідає певне місце в організації раціонального руху товарів між виробниками і роздрібними торговельними підприємствами. Організація системи товароруху вважається раціональною, якщо вона забезпечує: максимальний обсяг кінцевої реалізації товарів відносно ємності ринку, що розширюється; максимальну сукупну (в усіх ланках товароруху) швидкість обігу товарів; мінімальний сукупний рівень витрат обігу в усіх ланцюгах товароруху.
Отже, можна підсумувати, що оскільки в ринковій економіці найскладнішою проблемою для організації є не виробництво, а продаж продукції, маркетинг являє собою одну з найважливіших областей забезпечення бізнесу.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ1. Баришніков І.В. Застосування довгострокових фінансових інструментів для управління промисловими підприємствами / / Фінансовий менеджмент. № 3, 2009 – 312с.
2. Басовский Л.Є. Маркетинг. Підручник. - М:. ИНФРА, 2011. - 240 с.
3. Бланк М.А. Основи маркетингу. - К: «Ніка-Центр", 2009..
4. Бланк І.А. Словник-довідник фінансового менеджера. - К. «Ніка-Центр», «Ельга», 2008 – 190с.
5. Брейли Р., Майерс С. Принципи маркетингу. Пер. з англ. - М:. ЗАТ «Олімп-Бізнес», 2007 – 213с.
6. Брігхем Є.Ф. Основи маркетингу. Пер. з англ. - Київ: КП "ВАЗАКО", "Молодь", 2011
7. В. Н. Вяткін, В. А. Гамза, Ю. Ю. Екатірінославскій, Дж. Дж. Хемптон. Управління ризиком в ринковій економіці (монографія). - М: Економіка, 2008.-195с .
8. Важель Є.С. Основи фінансового менеджменту - К. Молодь 2009 - 739 с
9. Ван Хорн Дж. Основи управління фінансами: Пер. з англ. / Под ред. І.І. Єлісєєвої. - М:. Фінанси і статистика, 2010р. - 234 с.
10. Вітлінській В.В., Наконечний С.І. Ризики у маркетингу. - К: ТОВ "Борисфен-М", 2011 .. - 336 с.
11. Велікоіваненко Г. І. Економічний ризик. Київ: ТОВ "Борисфен-М", 2008, - 214 с.
12. Воропаєв Ю.М. Оцінка ризику аудиту і бізнесу / / Бухгалтерський облік, - 2007. - № 6. - 214 с.
13. Габович Б. А., Данг А. З., Міщенко А. В. Стохастична модель прийняття рішень в умовах ризику / / Фінансовий менеджмент, - 2010. - № 4. - 214 с.
14. Ehow [Електронний ресурс]: Internal Economic Factors By Jim Orrill - Режим доступу: http://www.ehow.com/list_7745497_internal-economic-factors.html
15. Improving The Competitiveness Of SMEs In Developing Countries/ United Nations. - New York and Geneva, 2001 – 137-138p.
16. The Economic times [Електронний ресурс]: Credit Risk – Режим доступу: http://articles.economictimes.indiatimes.com/2001-12-26/news/27469272_1_rating-system-credit-risk-default-risk

Додаток А914401437800-2286028130500Додаток Б
Додаток В
-4984759861400

Приложенные файлы

  • docx 534096
    Размер файла: 578 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий