Лекція_4_Техніка_безпеки_в_аптеках._ФАРМ_2016-2017.PDF


Чтобы посмотреть этот PDF файл с форматированием и разметкой, скачайте его и откройте на своем компьютере.

1

Лекція №
4


Тема:

Техніка безпеки й особиста гігієна персоналу під час роботи в
аптеці.


План.

1.

Техніка безпеки й особиста гігієна персоналу під час роботи в аптеці.

2.

Вимоги до техніки безпеки та виробничої санітарії під час
виготовлення лікарських засобів.

3.

В
имоги до техніки безпеки та виробничої санітарії під час зберігання
лікарських засобів.

4.

Безпека праці з наркотичними, отруйними та сильнодіючими
речовинами.

5.

Поводження з фармацевтичними відходами.

6.

Гігієнічна оцінка вентиляції приміщень

7.

Виробничий шум та йо
го вплив на людину.


1.

Техніка безпеки й особиста гігієна персоналу під час роботи в
аптеці

Працівники аптек мають суворо дотримуватися чинних Правил техніки
безпеки та виробничої санітарії НП
А
ОП 9.1.50
-
1.07
-
76. Згадані Правила
передбачають проведення заході
в, спрямованих на запобігання небезпеки,
пов'язаної з особливостями роботи в аптеці, а саме:



отруєнням, алергійним реакціям, опікам і іншим ураженнями унаслідок
застосування токсичних, агресивних, вогненебезпечних та ін. речовин;



ураженням під час роботи з
і спеціальними приладами, апаратами,
обладнанням, скляним посудом тощо;



нервовому перенапруженню;



зараженню персоналу від клієнтів аптек.

За загальну організацію робіт з охорони праці відповідає адміністрація
аптеки, а за окремими напрямами


завідувачі ві
дділів.
Контролює
виконання Правил Державна санітарно
-
епідеміологічна служба та вищі
організації (для державних аптек).

У кожній аптеці має бути екземпляр чинних Правил. Адміністрація
аптеки зобов'язана забезпечити розроблення інструкцій з охорони праці,
т
ехніки безпеки та виробничої санітарії для персоналу окремих ділянок робіт
з урахуванням їх специфіки. Після затвердження інструкцій керівництвом їх
узгоджують і вивішують на робочому місці кожного працівника.

Особи, яких приймають на роботу, можуть бути д
опущеними до її
виконання лише після проведення відповідного інструктажу з охорони праці,
техніки безпеки та виробничої санітарії. Інструктаж співробітників щодо
безпечних прийомів і методів праці проводять у вигляді:



вступного інструктажу під час прийому
на роботу із записом у
відповідному журналі;


2



первинного інструктажу на робочому місці із записом у журналі
інструктажу на робочому місці;



п
овторного

(не рідше 1 разу на рік) інструктажу із записом у журналі;



поза
плановий

інструктаж в разі застосування нови
х дезінфекційних
речовин, встановлення нового приладу чи апарата, експлуатація і догляд за
яким потребують певних знань з техніки безпеки, перерви в роботі понад 60
робочих днів, переводу на іншу посаду.

Однією з умов прийняття на роботу в аптеку є проходж
ення
попереднього медичного обстеження й оформлення медичної книжки. За
збереження медичних книжок співробітників відповідає керівник аптеки,
який до того ж забезпечує ведення журналу реєстрації, в якому зазначають
номер, серію, дату видачі книжки та прізв
ище, ім'я, по батькові її власника.

Порядок проходження медичного обстеження регламентує постанова
Кабінету Міністрів України № 559 від 23.05.2001 р.
"Про затвердження
переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають
обов'язковим пр
офілактичним медичним оглядам, порядок проведення цих
оглядів та видачі особистих медичних книжок".
Обстеження включає
лікарський огляд, психологічне тестування та медичне лабораторне
обстеження (аналіз крові).

У подальшому працівники аптек проходять періо
дичні медичні
обстеження відповідно до чинних вимог ДНАОП 0.03
-
4.02
-
94
"Положення
про порядок проведення медичних оглядів працівників певних категорій
1
'
'та
наказу МОЗ України № 246 від 21.05.2007 р.
"Про внесення змін і доповнень
до Положення про порядок п
роведення медичних оглядів працівників певних
категорій".
Особи, які мають відношення до обігу наркотичних і
психотропних речовин, окрім щорічного медичного зобов'язані проходити
черговий наркологічний огляд.

Осіб, у яких виявлено захворювання, а також бак
теріоносіїв
спрямовують на лікування або санацію

(
лікувально
-
профілактичні заходи з
оздоровлення організму
)
. До подальшої роботи таких осіб допускають лише
за наявності довідки лікувально
-
профілактичного закладу про видужання або
негативні результати аналі
зу на бактеріоносійство.

Щоб уникнути поширення збудників, про всі випадки захворювань
персонал аптеки має негайно повідомляти адміністрацію.

Відповідальність за приймання та перебування на роботі осіб, які не
пройшли медичного обстеження, порушили строки
та порядок його
проходження, несе адміністрація аптеки.

Працівників аптек відповідно до чинних нормативів безплатно
забезпечують спеціальними одягом і взуттям та іншими
ЗІЗ
. Зміну
технологічного одягу потрібно проводити не рідше 2 разів на тиждень. Для
цьо
го в кожного співробітника аптеки має бути не менше двох його
комплектів.

Під час роботи співробітники аптек зобов'язані користуватися ЗІЗ .
Строки використання ЗІЗ визначають від дня їх фактичного отримання.


3

Керівництво аптеки зобов'язане замінити або від
ремонтувати ЗІЗ, що
стали непридатними до застосування до закінчення встановленого строку з
незалежних від робітника причин.

Прання та ремонт спецодягу здійснюють в аптеці.

Робочий одяг і верхній одяг персоналу аптек зберігають у гардеробних
кімнатах, які
облаштовують подвоєними шафами, кількість яких має
відповідати 100 % кількості працівників.

Персонал аптек повинен дотримуватися таких правил:



прийшовши на роботу, зняти верхній одяг і взуття в гардеробній;



перед початком роботи в другій гардеробній зняти
особисті речі,
розвісити їх в індивідуальних шафах і вимити руки;



надягти технологічний одяг і взути спеціальне взуття, які зберігають в
окремих шафах під бактерицидним опромінюванням, вимити і
продезінфікувати руки.

Оброблення рук потрібно проводити до та

під час роботи, але не
більше 3 разів за зміну. Дезінфекційні суміші потрібно міняти кожного
тижня.

Перед відвідуванням туалету необхідно знімати халат, а після
ретельно мити та дезінфікувати руки.

Виробничому персоналу заборонено:

-

виходити за межі апте
ки в технологічному одязі та взутті;

-

зберігати на робочих місцях і в кишенях халатів речі особистого
користування;

-

їсти на робочих місцях.

Особи, які виготовляють, контролюють, фасують ліки, зобов'язані
коротко стригти нігті, не покривати їх лаком і під ча
с

роботи знімати з рук
прикраси.
Перед початком зміни кожному працівникові мають видавати
чисті рушники для особистого користування.

Працівники аптеки зобов'язані брати участь у щорічних заняттях на
тему "Особиста гігієна та додержання санітарно
-
протиепіде
міологічного
режиму", які організовує адміністрація аптеки із залученням фахівців
Державної санітарно
-
епідемічної служби.

Адміністрація аптеки несе відповідальність за рівень кваліфікації
спеціалістів, їх професійну підготовку та перепідготовку. Підвищення

кваліфікації фармацевтичних працівників здійснюють не рідше 1 разу на 5
років у навчальних закладах, визначених МОЗ України.


2.

Вимоги
до
техніки безпеки та виробничої санітарії


під час
виготовлення лікарських засобів

Виготовлення ліків в асептичних умовах

здійснюють у "чистих"
приміщеннях, які відповідають санітарним вимогам за вмістом у повітрі
мікробних організмів і механічних часточок. Стіни таких приміщень мають
бути пофарбовані олійною фарбою або обкладені світлим кахелем від
підлоги до стелі без вист
упів, карнизів і тріщин. Стелі в "чистих"
приміщеннях фарбують водоемульсійною фарбою, підлогу покривають

4

лінолеумом з обов'язковим зварюванням швів. Двері та вікна в таких
приміщеннях мають бути щільно підігнаними. Матеріали, що їх
застосовують для оздобл
ення "чистих" приміщень, мають володіти
достатньою механічною міцністю, незначним водопоглинанням,
бактерицидною та пиловідштовхувальною здатністю, не піддаватися корозії,
бути нетоксичними та такими, які можна легко очистити, вимити та
продезінфікувати. Ч
истоту виробничих приміщень забезпечують завдяки
використанню стерильної припливної вентиляції, відповідної кратності
повітрообміну, бактерицидних ламп і спеціальній підготовці приміщень і
персоналу.

"Чисті"
приміщення обладнують припливно
-
витяжною вентиля
цією з
позитивним повітряним балансом, яка забезпечує 10
-
разовий обмін повітря
за годину. Повітря для припливної вентиляції очищують на бактерицидних
фільтрах "Лайк".

Для знезаражування повітря у виробничих приміщеннях
використовують неекрановані бактерици
дні опромінювані з розрахунку
потужності 2

2,5 Вт на 1 м об'єму приміщення
,

їх вмикають на 1

2 год до
початку роботи. Оскільки ультрафіолетові випромінювачі утворюють в
повітрі токсичні продукти (озон, оксиди азоту), під час їх роботи потрібно
вмикати вент
иляцію і ретельно слідкувати за тим, щоб у приміщеннях не
було людей. Вмикачі опромінювачів встановлюють перед входом у
приміщення і блокують зі світловим табло "Не заходити, увімкнуто
бактерицидний опромінювач".
Заходити в приміщення, в якому працювала
не
екранована бактерицидна лампа, і тривало перебувати в ньому можна лише
через 15 хв після її вимкнення.

У присутності персоналу дозволяють застосовувати екрановані
бактерицидні опромінювані, які встановлюють на висоті 1,8


2,0 м від
підлоги, з розрахунку по
тужності 1 Вт на 1 м
3

об'єму приміщення. При цьому
випромінювання не має бути спрямованим на людей, які перебувають у
приміщенні.

По закінченні строку експлуатації бактерицидних опромінювачів, який
зазначений у паспорті до кожного конкретного пристрою, їх
потрібно
замінювати новими. Тривалість роботи опромінюван
я

потрібно обраховувати
в журналі за формою екранована лампа або неекранована (час ввімкнення,
час вимкнення, загальна кількість часу роботи лампи, год.). За ведення цього
журналу відповідає адмініст
рація аптеки.

Асептичні приміщення відокремлюють від інших приміщень аптеки за
допомогою повітряних шлюзів. Перед входом у такі приміщення розміщують
килимки з гуми, які 1 раз за заміну обробляють дезінфекційними розчинами.

Зберігання в

"чистих" приміщення
х устаткування, яким не
користуються, категорично заборонено.

Прибирання асептичних приміщень проводять не рідше 1 разу за зміну
в кінці роботи вологим способом із застосуванням дезінфекційних засобів,
рекомендованих МОЗ України.


5

Усе устаткування та меблі
попередньо обробляють за допомогою
серветок, змочених дезінфекційним розчином у розрахунку 200 мл на 1 м
площі.

Прибирання проводять у гумових рукавичках і марлевій пов'язці
(масці).

Генеральне прибирання асептичних приміщень проводять 1 раз на
тиждень
,

ї
х, за можливості, звільняють від устаткування, миють і
дезінфікують стіни, двері, підлогу, суворо дотримуючись послідовності
стадій прибирання: спочатку миють стіни та двері від стелі до підлоги, потім
миють і дезінфікують стаціонарне устаткування, і в ост
анню чергу


підлогу. Після дезінфекції приміщення опромінюють ультрафіолетовим
світлом.

Після кожного прибирання губки, серветки, ганчірки дезінфікують,
просушують і вкладають у чисту промарковану тару зі щільно закритою
кришкою.

Персонал, який бере участ
ь
у
виготовленні ЛЗ в асептичних умовах,
забезпечують ЗІЗ:
стерильним халатом (оптимальним є застосування
брючного костюма зі шлемом або комбінезона), бахілами, спеціальним
взуттям, шапочкою, марлевою пов'язкою в чотири шари (її потрібно міняти
кожні 4 год
), стерильними гумовими рукавичками.

Технологічний одяг стерилізують у біксах. відповідно до встановлених
вимог, і зберігають не більше 3 діб. Взуття до початку і після завершення
робочої зміни дезінфікують із зовнішнього боку та зберігають у шлюзах, у
зак
ритих шафах або ящиках.

Перед тим як увійти в шлюз, працівники повинні надягнути стерильний
технологічний одяг, вимити руки, ополоснути їх водою для ін'єкцій і
обробити дезінфекційним розчином.

Для миття рук застосовують такі сорти мила, які мають високу
п
іноутворювальну здатність. Не варто використовувати мило зі спеціальними
добавками (сульсенове, дьогтьове, карболове, борнотимолове та ін.), бо воно
не сприяє ефективному зниженню мікробного забруднення шкіри.

Після оброблення рук персонал, зайнятий у виго
товленні ЛЗ в
асептичних умовах, має надягнути стерильні хірургічні гумові рукавички, які
було відповідно оброблено для виключення тальку та стерилізовано.

Після закінчення роботи руки обмивають теплою водою й обробляють
пом'якшувальними засобами.

Входити
зі шлюзу в "чисті" приміщення в нестерильному
технологічному одязі заборонено.

Також заборонено виходити за межі асептичних приміщень у
стерильному технологічному одязі. Якщо працівникові потрібно вийти з
"чистого" приміщення, він має пройти через шлюз, зн
яти технологічний одяг,
а на зворотному шляху знову виконати повне оброблення.

Персонал, який працює в асептичному блоці, має суворо
дотримуватися правил особистої гігієни та не менше 1 разу на рік проходити
інструктаж щодо вимог під час роботи в зазначени
х приміщеннях.


6

3.

Вимоги до техніки безпеки та виробничої санітарії


під час
зберігання лікарських
засобів

ЛЗ у закладах фармації зберігають відповідно до вимог інструкції,
затвердженої наказом МОЗ України № 44 від 16.03.93 р. "Про організацію
зберігання в ап
течних установах різних груп лікарських засобів та виробів
медичного призначення".

Розміри матеріальних приміщень в аптечних закладах, їх
упорядкування мають відповідати вимогам будівельних норм і правил та
іншої чинної інформативно
-
технічної документації.

У приміщеннях для зберігання ЛЗ має бути достатньо стелажів, шаф,
піддонів тощо. Стелажі встановлюють на відстані 0,6


0,7 м від зовнішніх
стін, не менше ніж 0,5
м

від стелі та не менше ніж на 0,25 м від підлоги
,

їх
потрібно розташовувати так, щоб проходи

між стелажами були освітленими,
а відстань між ними становила не менше 0,75
м

для забезпечення вільного
доступу до товару.

У приміщеннях для зберігання ЛЗ потрібно підтримувати певну
температуру та вологість повітря. Перевіряють ці показники не рідше 1 раз
у
на добу. Для спостереження за параметрами мікроклімату в матеріальних
приміщеннях розміщують термо
-

та гігрометри, які стаціонарно кріплять на
внутрішній стіні приміщення на висоті 1,5

1,7
м

від підлоги, на відстані не
менше 3
м

від дверей, подалі від нагр
івальних приладів і в такому місці, куди
не потрапляють прямі сонячні промені. Для
кожного приміщення для
зберігання ЛЗ заводять картку обліку температури та відносної вологості
повітря.

Згідно з чинною нормативною документацією, для підтримання
чистоти по
вітря складські приміщення потрібно обладнувати припливно
-
витяжною механічною вентиляцією. У разі, коли це неможливо,
рекомендують передбачити природну вентиляцію. Якщо заклади фармації
розташовані в кліматичній зоні зі значними відхиленнями від допустимих

норм параметрів мікроклімату, приміщення для зберігання ЛЗ мають бути
обладнані кондиціонерами.

Аптечні склади (бази) та аптеки обладнують приладами центрального
опалення.
Використання для опалення приміщень газових приладів з
відкритим полум'ям або елект
ронагрівальних приладів з відкритою
електроспіраллю заборонено.

Приміщення для зберігання ЛЗ, згідно зі встановленими нормами,
забезпечують протипожежними й охоронними засобами.

У складських приміщеннях потрібно підтримувати чистоту. Підлогу в
них прибираю
ть вологим способом із застосуванням дозволених мийних і
дезінфекційних засобів не рідше 1 разу на день.

ЛЗ та вироби медичного призначення в приміщеннях зберігання
потрібно розміщувати з урахуванням найповнішого використання площ,
створення найкращих умов

праці для аптечних працівників і забезпечення
фармацевтичного порядку.

Не рекомендують розташовувати поруч:


7

-

ЛЗ зі співзвучними назвами;

-

ЛЗ для внутрішнього застосування списку Б, які дуже відрізняються
вищими дозами;

-

ЛЗ в алфавітному порядку.

У приміщення
х для зберігання, лікувальні засоби розмішують окремо:

-

відповідно до токсикологічних груп (список А


отруйні та
наркотичні речовини; список Б


сильнодіючі речовини; загальний список);

-

відповідно до фармакологічних груп;

-

залежно від способу вживання (для
внутрішнього, зовнішнього);

-

відповідно до агрегатного стану (рідкі, сипучі, газоподібні тощо);

-

відповідно до фізико
-
хімічних властивостей і впливу різних чинників
зовнішнього середовища (ЛЗ, які потребують захисту від світла, вологи,
випаровування, високої

або низької температури, газів, які містяться у
навколишньому середовищі, пахучі, забарвлені, дезінфекційні);

-

з урахуванням характеру різних лікарських форм.

Вироби медичного призначення потрібно зберігати окремо за групами:



вироби з гуми;



вироби з плас
тмас;



перев'язні та допоміжні матеріали;



вироби медичної техніки.

Під час зберігання ЛЗ і виробів медичного призначення потрібно не
рідше 1 разу на місяць проводити суцільний візуальний огляд стану тари та
зовнішнього вигляду товару

У разі пошкодження тари

потрібно негайно усунути її дефекти або
перекласти вміст в іншу. Якщо виявлено зовнішні зміни ЛЗ, проводять
контроль їх якості, згідно з вимогами Державної Фармакопеї України, і
визначають придатність до використання.

У приміщеннях для зберігання ЛЗ і на
всій території закладу фармації
потрібно систематично проводити заходи боротьби з гризунами, комахами та
іншими шкідниками.


4.

Безпека праці з наркотичними, отруйними


та
сильнодіючими речовинами

Роботу з наркотичними (психотропними) ЛЗ здійснюють відповідно

до
постанови Кабінету Міністрів України № 756 від 4.07.2001 р. "Про
затвердження переліку документів, які додаються до заяви про видачу
ліцензії на окремий вид господарської діяльності". Окремим пунктом
постанови є перелік документів, потрібних для отрима
ння ліцензії на
розроблення, виробництво, виготовлення, зберігання, транспортування,
придбання, реалізацію та знешкодження наркотичних засобів, психотропних
речовин і прекурсорів.

Згідно з чинним законодавством, для отримання ліцензії на згаданий
вид діяль
ності заявник зобов'язаний надати висновок територіального
наркологічного закладу про те, що у співробітників закладу за результатами
наркологічного огляду наркологічних захворювань не виявлено. Порядок

8

проведення наркологічного огляду розроблено від
повід
но до рекомендацій
Всесвітньої організації охорони здоров'я і затверджено постановою Кабінету
Міністрів України № 1238. Обстеження включає лікарський огляд,
психологічне тестування та медичне лабораторне обстеження (аналіз крові).
Якщо під час обстеження н
аркологічних проблем не виявлено, оформлюють
сертифікат "Про проходження профілактичного наркологічного огляду",
який є формою медичного висновку. В подальшому співробітники
зобов'язані щороку проходити таке обстеження.

Зберігання наркотичних і отруйних ре
човин дозволено лише в
спеціальних матеріальних кімнатах, у сейфах або металевих ящиках, які
пригвинчені до підлоги.

На вікнах матеріальних кімнат мають бути решітки. Матеріальні
кімнати та сейфи, в яких зберігають наркотичні й отруйні речовини,
обладнують

світловою та звуковою сигналізацією, яку вмикають на ніч.

Наркотичні й отруйні речовини потрібно зберігати лише в сейфі, при
цьому сильнодіючі речовини
-

у внутрішньому відділенні, яке має
додатковий замок.

Отруйні ЛЗ списку А (незалежно від лікарської фо
рми) потрібно
зберігати ізольовано, в спеціально виділених для цього металевих шафах під
замком.

Реактиви, що містять отруйні речовини, після закінчення роботи
прибирають для зберігання в шафу, яку замикають.

Сильнодіючі ЛЗ зберігають в окремих шафах.

У ро
бочий час ключі від сейфів і шаф мають бути у керівника аптеки
або уповноваженої особи, яка згідно з наказом по аптеці видає наркотичні й
отруйні речовини для поточних робіт.

У шафах, у яких зберігають отруйні речовини для виготовлення ЛЗ
,

мають бути також

ручні ваги, різноваги, ступки, циліндри та лійки, які миють
і обробляють окремо від іншого посуду під наглядом уповноваженої особи.

Посудини з виготовленими Л3
;

які містять отруйні речовини, після
того, як їх закупорила відповідальна особа, зберігають до
відпуску в окремій
шафі під замком.

Після закінчення робочої зміни сейфи, в яких зберігають наркотичні
речовини, замикають, опечатують і опломбовують. Ключі, печатка та
пломбувальний пристрій мають бути у керівника аптеки або уповноваженої
особи.

Шафи, в я
ких зберігають сильнодіючі ЛЗ, після закінчення робочої
зміни замикають.

У чергових аптеках, які працюють цілодобово, наркотичні й отруйні ЛЗ
зберігають в окремій замкненій шафі в кількості й асортименті, потрібних
для надання першої медичної допомоги. Клю
чі від такої шафи зберігаються у
чергового співробітника.

Аптеки, які мають дозвіл на роботу зі згаданими ЛЗ, мають вести
"Журнал обліку отруйних та сильнодіючих лікарських засобів, які
підлягають предметно
-
кількісному обліку в закладах охорони здоров'я",

9

згідно з формою, встановленою МОЗ України. На кожній сторінці журналу
ставлять номер, який завіряє своїм підписом керівник аптеки та скріпляє
печаткою.

До роботи з наркотичними й отруйними речовинами допускають лише
тих працівників, які пройшли спеціальний

інструктаж.


5.

Поводження
з
фармацевтичними відходами

До фармацевтичних відходів відповідно до рекомендацій ВООЗ
відносять:



усі фармацевтичні препарати, термін придатності яких
закінчився;



усі незапечатані сиропи, очні краплі, тюбики з кремами, мазями
тощо,

незалежно від того, прострочені вони чи ні;



усі фармацевтичні препарати, режим зберігання яких було
порушено (
інсулін, гормональні препарати

і вакцини);



усі запаковані таблетки та капсули без оригінальних блістерних
упаковок або запаковані без відповідних

етикеток і маркування.

Списування неякісних ЛЗ з простроченим терміном придатності або
таких, які стали непридатними до застосування через порушення умов
зберігання, цілісності упаковки, що не відповідають вимогам нормативно
-
технічної документації, провод
ить комісія, яку створюють на підставі наказу
по відповідному закладу фармації, в кількості не менше З осіб. На кожну
партію ЛЗ комісія складає акт, в якому вказують: найменування ЛЗ,
реєстраційний номер партії, кількість неякісних ЛЗ.

Відповідність чи нев
ідповідність ЛЗ нормативно
-
технічній
документації (НТД) встановлюють експерти Державної інспекції з контролю
за якістю лікарських засобів МОЗ України, Фармакологічного комітету МОЗ
України або фахівці, що відповідають за приготування та зберігання ЛЗ.

Відп
овідно до п. 15 "Правил проведення утилізації та знищення
неякісних лікарських засобів", затверджених наказом МОЗ України № 199
від 8.07.96 р., ЛЗ вітчизняного виробництва, які не відповідають вимогам
НТД з вини виробника, повертають ос
танньому. Виробник
несе
відповідальність за їх екологічно безпечне знищення або утилізацію.

Згадані правила не поширюються на наркотичні, психотропні засоби і
прекурсори, що входять до "Переліку наркотичних засобів, психотропних
речовин і прекурсорів, які підлягають ліцензув
анню", затвердженого
постановою Кабінету Міністрів України № 786 від 10. 05. 99 р.

Неякісні ЛЗ повертають виробнику на підставі акта
-
передачі, в якому
зазначають:

-

найменування ЛЗ і лікарську форму;

-

номер серії партії;

-

дату надходження;

-

назву організації
-
по
стачальника;

-

кількість в одній упаковці та загальну кількість ЛЗ.


10

У журналі обліку руху неякісних ЛЗ роблять відповідний запис. Такий
журнал має бути прошнурований, пронумерований, пропечатаний і
підписаний керівником закладу та головним бухгалтером.

Робот
и зі знищення або утилізації неякісних ЛЗ проводять
представники спеціально створених ліцензованих установ відповідно до
вимог постанови Кабінету Міністрів України № 440 від 20.06.96 р. "Про
затвердження порядку отримання дозволу на використання, зберіганн
я,
транспортування, схоронення, знищення та утилізацію ядовитих речовин, у
тому числі токсичних промислових відходів, продуктів біотехнології та
інших біологічних агентів" .

Фармацевтичні відходи, які надійшли на знищення або утилізацію,
потрібно розсортув
ати, для того щоб відділити від інших фармпрепаратів
контрольовані ЛЗ.

До контрольованих ЛЗ, які потрібно знищувати за допомогою
спеціальних методів, відносять:

-

контрольовані субстанції (наркотичні та психотропні речовини);

-

протиінфекційні ЛЗ;

-

протипухлинн
і ЛЗ;

-

цитотоксичні протипухлинні ЛЗ;

-

антисептики та дезінфекційні речовини.

Решту препаратів сортують за різними категоріями відповідно до
лікарських форм:

1. Тверді, напівтверді та порошки:

-

таблетки, капсули, гранули, порошки для ін'єкцій, мікстури, кре
ми,
гелі, супозиторії тощо.

2. Рідини:

-

розчини, суспензії, сиропи та ін.;

-

ампули.

3. Аерозольні балончики.

Сортування проводять у приміщеннях, у яких добрі вентиляція
(провітрювання) й опалення. Увесь матеріал, який сортують, потрібно чітко
маркувати та ро
зміщувати окремо за категоріями сортування.

Персонал, який зайнятий на сортуванні, забезпечують
ЗІЗ

(комбінезонами, спеціальним взуттям, респіраторами, рукавичками тощо).
Усі роботи проводять під керівництвом фахівця, який має вищу
фармацевтичну освіту. Пр
ацівники, яких допущено до роботи, мають
проходити навчання з критеріїв сортування, а також інструктаж з охорони
праці з урахуванням чинників ризику для здоров'я, пов'язаних з обробленням
відповідних речовин і матеріалів.

Після закінчення сортування фармац
евтичні відходи належить
ретельно спакувати у відповідну тару (сталеві діжки, контейнери, картонні
коробки), на зовнішній поверхні яких зробити записи про їх вміст.

Знищення або утилізацію фармацевтичних відходів проводять лише на
підставі відповідного доз
волу регіонального Державного управління з
екологічної безпеки.


11

Методи знищення або утилізації неякісних ЛЗ визначають з
урахуванням ступеня їх небезпечності для здоров'я людини та довкілля.

Перед знищенням (утилізацією) ЛЗ попередньо виймають з
пакувально
го матеріалу. Частину такого матеріалу (картон, папір, вироби з
поліетилену, фольга, скло тощо) передають для вторинної переробки в
спеціалізовані підприємства.

Ламінований папір, шпагат з луб'яного волокна та деякі інші відходи
пакувального матеріалу збир
ають у металеві контейнери разом з іншими
відходами, які підлягають вивезенню на полігони твердих побутових відходів
(ТПВ) за домовленістю відповідно до укладеного договору.

Контрольовані ЛЗ знищують під керівництвом фахівця, який має вищу
фармацевтичну ос
віту, в присутності представників правоохоронних органів.
Найприйнятнішими для знищення фармацевтичних відходів цієї категорії є
методи високотемпературного спалювання та нейтралізації (укладання
відходів у капсулу).

Спалюють контрольовані ЛЗ за температур
и не менше ніж 1 200 С, яка
забезпечує їх повне згоряння. Для цього рекомендують використовувати
технологічне обладнання тих галузей промисловості, в яких застосовують
високотемпературні технології.

Метод нейтралізації передбачає зв'язування фармпрепаратів у твердий
блок, який поміщають у герметичну оболонку (капсулу). Як герметичну
оболонку рекомендують застосовувати діжки із пластмаси або сталі. Діжку
заповнюють відходами на 50 % , решту об'єму
-

су
мішшю із вапна, цементу
та води. Через певний час ця суміш перетворюється на тривку тверду глибу,
відходи в якій надійно ізольовано. В такому вигляді відходи можна вивозити
для утилізації на полігони.

Тверді лікарські форми
подрібнюють за допомогою дробарк
и, після
чого поміщають у пластмасові контейнери, перемішують з піском у
співвідношенні 1:10. Контейнери щільно закривають і вивозять для утилізації
на полігони

Рідкі фармацевтичні відходи
виливають з флаконів. Ампули з
розчинами подрібнюють на дробарках,
скло відділяють від розчину завдяки
фільтрації на нутч
-
фільтрах, ретельно промивають проточною водою та
збирають у контейнери, в яких перевозять у місце вторинної переробки.
Стічні води після промивання ампул та рідкі лікарські розчини розбавляють
водою у
співвідношенні 1:200 і зливають у каналізацію.

Аерозольні балончики, якщо вони не містять отруйних речовин,
відправляють на полігони побутових відходів для утилізації.

Дезінфекційні речовини загалом не мають терміну придатності, але
коли виникає потреба в
їх знищенні, потрібно враховувати, що такі речовини
не можна зливати в каналізацію у великій кількості, оскільки вони знищують
бактерії в каналізаційно
-
очисних спорудах, що може призвести до
погіршання біологічного очищення стоків. Також дезінфекційні розч
ини не
можна скидати у поверхневі водоймища, бо вони завдають шкоди їх флорі та
фауні.


12

Дезінфекційні речовини потрібно розбавляти та зливати в каналізацію
протягом усього робочого дня в кількості не більше 50 л. Такий процес
проводять під наглядом фахівця
і контролюють у зазначених межах.

Знищення або утилізацію фармацевтичних відходів здійснюють у
присутності комісії, до складу якої входить не менше 3 осіб.

Знищення
проводять по кожному виду неякісного ЛЗ окремо. Заборонено змішувати ЛЗ
різних видів, які п
ідлягають знищенню.

Після проведення робіт зі знищення або утилізації фармацевтичних
відходів складають акт у 2 примірниках, у якому зазначають: найменування
неякісного ЛЗ, який було знищено, його фармакотерапевтичну групу, номер
серії, дату виготовлення,
лікарську форму, кількість в одній упаковці та
загальну кількість ЛЗ. В акті вказують мету знищення фармпрепарату. Акт
підписують члени комісії та затверджує керівник закладу, після чого його
скріпляють печаткою закладу фармації. Один екземпляр акта протяг
ом
місячного терміну надсилають у регіональне Державне управління з
екологічної безпеки.


6.

Гігієнічна оцінка вентиляції приміщень.

Вентиляція житлових, громадських і виробничих приміщень є
ефективним засобом підтримання чистоти повітря й профілактики
захво
рювань. Вона також повинна забезпечувати теплову рівновагу
організму з оточуючим середовищем.
Важливе значення має вентиляція для
забезпечення необхідних умов зберігання лікарських препаратів і виробів
медичного призначення.

Під
вентиляцією

розуміють сукуп
ність заходів та засобів, призначених
для
забезпечення на постійних робочих місцях та зонах обслуговування ви
-
робничих приміщень метеорологічних умов та чистоти повітряного
середови
ща,
що відповідають гігієнічним та технічним вимогам. Основне
завдання вен
тиляції


вилучити із приміщення забруднене, вологе або
нагріте повітря
та
подати чисте і свіже.

Вентиляція класифікується за такими ознаками:

-

за
способом переміщення повітря



природна, штучна
(механічна) і суміщена (природна та штучна одночасно);

-

за
напр
ямком потоку повітря



припливна, витяжна,
припливно
-
витяжна

-

за
місцем дії

-

загальнообмінна, місцева, комбінована;

-

за
призначенням



робоча, аварійна.

Природна вентиляція

здійснюється з допомогою вікон, кватирок,
фрамуг. Найбільш ефективною є вентиляція,
здійснювана за рахунок
витяжних каналів, обладнаних спеціальними насадками
-

дефлекторами.
Вона влаштовується для адміністративних і санітарно
-
побутових приміщень.

Штучна вентиляція

передбачається у приміщеннях, де за допомогою
природного повітрообміну н
е досягаються нормовані параметри
мікроклімату, вмісту пилу, мікроорганізмів і газоподібних домішок.


13

Припливна вентиляція

слугує для подачі чистого повітря ззовні у при
-
міщення. При витяжній вентиляції повітря вилучається з приміщення, а зов
-
нішнє надход
ить через вікна, двері, нещільності будівельних конструкцій.
Припливно
-
витяжна вентиляція поєднує першу й другу.

Загальнообмінна вентиляція

підтримує нормальне повітряне
середовище У всьому об'ємі робочої зони виробничого приміщення. За
допомогою місцевої
вентиляції шкідливі виділення вилучаються або
розчиняються шля
хом надходження чистого повітря безпосередньо у місцях
їх утворення.
Ком
бінована вентиляція

поєднує загальнообмінну та місцеву.
Прикладом місцевої вентиляції можуть бути витяжні шкафи, витяжні

кожухи, бортові відсоси, вентиляційні зонти на робочих місцях.

Аварійну вентиляцію

влаштовують у тих виробничих приміщеннях, в
яких м
ожуть
статися аварії з виділенням значної кількості шкідливостей, а
також к
оли при
виході з ладу робочої вентиляції в пові
трі можуть
утворюватись н
ебезпечні
для життя працівників або вибухонебезпечні
концентрації. Аварій
на вентиляція, як правило, проектується витяжною.

До основних елементів механічної вентиляції відносяться вентилятори
(відцентрові або осьові), повітроводи,
а також апаратура для обробки
повітря: калорифери для нагріву, фільтри для очистки.

В аптечних установах використовують як природну (через кватирки,
фрамуги, вікна), так і штучну системи вентиляції


загальнообмін
-
ну,
приточно
-
витяжну і місцеву (на окремих

робочих місцях).

Виробничі приміщення фармацевтичних підприємств обладнують
системами турбулентної і ламінарної вентиляції. Так, відповідно до вимог
належної виробничої практики, при виробництві стерильної продукції
використовують системи ламінарної венти
ляції, що забезпечують спрямовані
до робочої зони приміщення потоки стерильного повітря (попередньо
проходять через фільтри різного ступеня очищення) і витискують всі
механічні і мікробні контамінанти, що знаходяться в повітрі приміщення.

З метою
організац
ії ефективної вентиляції приміщень слід ураховувати
необхідність забезпечення потрібного (фізіологі
чного) об'єму повітря для
дихання людини.

Потрібний (фізіологічний) об'єм вентиляції



це кількість повітря

3
), яка потрібна для дихання людини протягом 1

год за умови, що
концентрація СО
2

у повітрі, що вдихується, не перевищуватиме гранично
допустимої. Для житлових (громадських) приміщень такою концентрацією
вважають 0,1%. Знаючи величину потрібного об'єму вентиляції, можна
визначити, яка кількість повітря

потрібна в даному приміщенні з
урахуванням його об'єму та кількості людей, що у ньому перебувають.

Одним з головних джерел бактеріального забруднення аптечного
інвентаря, обладнання, ліків є повітряне середовище, що містить бактеріальні
аерозолі,що виділя
ються покупцями і робітниками аптек. Через повітря
можуть поширюватись такі патогенні мікроорганізми, як стафілококи,
стрептококи, пневмококи, менінгококи, збудники туберкульозу, дифтерії,

14

сибірської виразки, туляремії, чуми, віруси грипу, віспи, кіру, епі
демічного
паротиту, вітряної віспи і ін.

Мікрофлора, що попадає в ліки, приводить до зміни їх фізико
-
хімічних
властивостей, зниженню терапевтичної активності, зменшенню термінів
зберігання, а також може стати причиною розвитку хвороб і ускладнень у
хворого
.

Основними причинами високого бактеріального забруднення повітря
непатогенними мікроорганізмами, а також поширення аерогенних інфекцій в
аптеках, є порушення санітарно
-
гігієнічного режиму (погане прибирання
приміщень, недостатньо якісна дезинфекція повітр
я, предметів і обладнання,
недотримання правил особистої гігієни і ін.), незадовільне планування
приміщень, низька ефективність роботи вентиляційної системи і т.д.

Найбільш інтенсивне бактеріальне забруднення повітря спостерігається
в торговому залі, мийні
й і допоміжних приміщеннях. Провізори повинні
знати можливі шляхи бактеріального забруднення ліків і вміти організувати
міроприємства по оздоровленню повітряного середовища. З метою
попередження мікробного забруднення повітря в аптеках проводять
комплекс м
іроприємств по забезпеченню правильного планування основних і
допоміжних приміщень, організації ефективної припливно
-
витяжної
вентиляції, ультрафіолетового опромінення повітря, регулярного прибирання
приміщень з застосуванням дезинфікуючих засобів, дотрима
нню правил
особистої гігієни і ін.


Для знезараження різних предметів і повітря використовують УФ
-
промені з довжиною хвилі 254
-
257 нм, джерелом яких є бактероцидні
увіолеві лампи (БУВ). Випускаються три типи бактерицидних ламп:
потужністю 15 і 30 Вт


БУВ
-
15, БУВ
-
30 і БУВ
-
30П.

В аптеках використовують настінний бактерицидний опромінювач
(НБО), який має дві лампи БУВ
-
30П, одна з яких екранована і служить для
опромінення верхньої зони в присутності персоналу, друга відкрита і
направляє свій потік променів вн
из (включається в момент відсутності людей
в приміщенні).


Опромінювачі в аптеках необхідно встановлювати в слідуючих
приміщеннях: асептичному блоці, асистентській, мийній, торговому залі і
дистиляційно
-
стерилізаційній. Середня питома потужність встановлен
их
екранованих ламп повинна бути на рівні 1 Вт на 1 м
3
, а для відкритих


3
Вт/м
3
.

Найбільш оптимальним та ефективним видом вентиляції приміщень є
к
ондиціонування повітря
, оскільки системи кондиціонування забезпечують
комфортні умови мікроклімату.



Торгов
ий зал

обладнується загальнообмінною припливно
-
витяжною вентиляцією з перевагою витяжки над припливом (кратність
повітрообміну +3
-
4).



Асистентська

повинна бути обладнана загальнобмінною
припливно
-
витяжною вентиляцією з перевагою витяжки над припливом (+2
-
3). Таку ж вентиляцію влаштовують у пакувальній, дистиляційній,

15

дефектарській, фасувальній, коморах, кімнаті провізора
-
аналітика. У кімнаті
провізора
-
аналітика має бути місцева витяжна вентиляція (витяжна шафа).




Мийна та дистиляційно
-
стерилізаційна

облад
нуються припливно
-
витяжною вентиляцією з кратністю повітрообміну +3
-
4. У мийній, крім того,
необхідне влаштування місцевої витяжної вентиляції над мийними ваннами у
вигляді зонта.




Асептичний блок,

де виготовляються ін’єкційні розчини, очні
краплі, для чог
о необхідна повна стерильність) повинен обладнуватися
припливно
-
витяжною вентиляцією з перевагою припливу повітря (кратність
повітрообміну +4
-
2), щоб виключити поступлення повітря з інших
приміщень. При цьому рух повітряних потоків відбувається з асептично
ї у
прилягаючі до неї приміщення
-

шлюз, а потім у коридор. Вікна асептичної
повинні бути щільно закриті, щілини наглухо забиті. Припливне повітря
повинно проходити через фільтри, що уловлюють пил і мікроорганізми.



Матеріальні (склади) стерильних матеріал
ів
повинні
обладнуватися припливною вентиляцією з кратністю повітрообміну +3.



Матеріальні термолабільних, сухих і рідких медикаментів

обладнуються тільки витяжною вентиляцією з кратністю повітрообміну

3.

Всі вентиляційні системи повинні мати інструкції
з експлуатації.
Планові огляди і перевірки вентисистем повинні проводитися за графіком.
Затвердженим керівником. Приміщення для вентиляційного обладнання
повинні замикатись, а на їх дверях вивішуватись табличка з написами що
забороняють вхід стороннім ос
обам. Чистка вентиляційних систем повинна
проводитись у терміни, встановлені інструкціями з їх експлуатації
.


8.

Виробничий шум та його вплив на людину.

Негативний вплив залежить від того, як часто і як довго людина
знаходиться під впливом високочастотних зву
ків. Шкоду шуму абсолютно не
поступається його користь. Шум і його вплив на людину вивчали ще в
стародавні часи. Відомо, що в Стародавньому Китаї часто застосовували
тортури звуком. Така кара вважалася однією з найбільш жорстоких.

Вчені довели, що високоча
стотні звуки негативно впливають на
розумово
-
психічне розвиток. Крім цього, люди, які перебувають у
постійному шумовому стресі, швидко втомлюються, страждають від частих
головних болів, безсоння, а також втрати апетиту. З часом у таких людей
розвиваються с
ерцево
-
судинні захворювання, психічні розлади, порушується
обмін речовин і робота щитовидної залози. У великих містах шум чинить
незворотній негативний вплив на організм людини.

Ш
умом
прийнято вважати звуки які негативно впливають на організм
людини і зав
ажають його роботі та відпочинку. Тому шум часто називають
несприятливим звуком. Шум створюється під час хаотичного чергування
звуків різної частоти та інтенсивності.

Звук і шум


це дуже схожі за значенням слова. Однак відмінності все
ж є. Під звуком має
ться на увазі все те, що ми чуємо, а шум


це той звук,
який не подобається певній людині чи групі людей. Це може бути чиєсь спів,

16

гавкіт собаки, звук відбійного молотка, виробничий шум і ще величезна
кількість дратівливих звуків.

Звук, як фізичне явище є

коливальним рухом, що поширюється у
пружному середовищі
. Звук, а значить і шум, характеризується: швидкістю
звуку
с,

м/с; частотою
f
,
Гц; звуковим тиском
р,

Па; інтенсивністю Вт/м
2
.

За
нормальних атмосферних умов швидкість звуку в повітрі дорівнює
с
=
344
м/с.

Частота звуку
визначається кількістю коливань пружного середовища
за одиницю часу і вимірюється в герцах (1 Гц


це одне коливання за
секунду).

За частотою звукові (акустичні) коливання поділяються на три
діапазони:



інфразвукові
,
з частотою коливанн
я
менше ніж 20 Гц;




звукові

(сприймаються органом слу
ху людини)


від 20 до 20
000Гц.

(
У
свою чергу
звуковий діапазон
прийнято поділяти на
низькочастотний


до 400 Гц, середньочастотний


400

1000 Гц,
високочастотний


більше 1000 Гц.);



ультразвукові


бі
льше ніж 20 000 Гц.

Органи слуху людини сприймають звукові коливання в інтервалі
частоти від 20 до 20

000 Гц. Та відчувають зміни гучності в 1дБ. Вухо
людини сприймає шум до 130 дБ. При 150 дБ
звук (шум)

для людини
нестерпний. При 180 дБ настає втома метал
у, внаслідок чого із конструкцій
металу можуть вискочити заклепки.
Шум створюють машини, механізми,
інструменти незадовільної конструкції, зі спрацьованими деталями.

Інфра


та ультразвук має найбільш негативний вплив на слуховий
апарат людини. Від такого
шуму неможливо вберегтися, оскільки ці
коливання чують тільки тварини. Такі звуки небезпечні тим, що впливають
на внутрішні органи і можуть
викликати їх пошкодження і розрив.

В даний час шум займає велику питому вагу серед професійних
шкідливостей виробнич
ого середовища. Негативна дія шуму проявляється у
специфічній патології слухового аналізатора, а також несприятливому
загальному дії на організм. Шум негативно впливає на
продуктивність

праці,
знижує працездатність, підвищує стомлюваність, притупляє гостроту зору,
уповільнює психічні реакції.

Вимірювання рівня шуму в аптеках показали, що шумовий режим в
аптеках обум
овлений як зовнішнім шумом, який проникає на вулиці, так і
внутрішнім. Головним джерелом зовнішнього шуму є міський
транспорт
, а
також авіаційний. Ш
ум усередині приміщень створюється в основному за
рахунок роботи
вентиляційних

установок, водопровідних і каналізаційних
пристроїв, електрова
куумних насосів, моторних установок і миючих машин.
Це генерує на рівні 40
-
49дБ.

Для приміщень аптек рекомендується встановлювати рівень шуму не
більше 30дБ., Тому що більш інтенсивний шум сприяє збільшенню кількості
помилок при виготовленні ліків.


17

З мет
ою боротьби з шумом в аптеках необхідно використовувати
принцип ізоляції, а
саме

обладнати всі агрегати і пристрої шумозахисними
екранами, розміщувати їх в окремих приміщеннях.

Шкідл
ивий та небезпечний вплив шуму на організм людини
встановлено тепер з повною визначеністю. Ступінь такого впливу переважно
залежить від рівня та характеру шуму, форми та тривалості впливу, а та
кож
індивідуальних особливостей людини. Численні дослідження п
ідтвердили
той факт, що шум належить до загальнофізіологічних подразників, які за
певних обставин можуть впливати на більшість органів та систем організму
людини. Так, за даними медичного дослідження дія шуму може спричинити
нервові, серцево
-
судинні за
хв
орювання, виразкову хворобу, порушення
обмін
них процесів та функціонування органів слуху тощо. Із загальної
кількості захворювань, які перераховані вище, останнім часом значно зросла
частка тих, які спричинені саме шумовим впливом. У зв'язку з цим, слід
з
вернути увагу на той факт, що протягом вікової еволюції людина так і не
набула здатності адаптуватись до дії шуму, як і не було створено при
родного
захисту для високочутливого та досконалого органу слуху людини від дії
інтенсивного шуму.

Наближено дію шу
му різних рівнів можна охарак
теризувати у такий
спосіб. Шум до 40 дБА, зазвичай, не викликає шкідливого впливу на людину
в процесі її трудової діяльності. Шум з рівнем 50

60 дБА може викликати
психологічний вплив, що вияв
ляється у погіршенні розумової ді
яльності,
послаб
ленні уваги, швидкості реакції, утрудненні роботи з масивами
інформації тощо. За рівня шуму 65


90 дБА можливий його фізіологічний
вплив: пульс прискорюється, тиск крові підвищується, судини звужуються,
що погіршує постачання органів кров'
ю. Дія шуму з рівнем 90 дБА і вище
може призвести до функціональних по
рушень в органах та системах
ор
ганізму людини: знижується слухова чутливість, по
гіршується діяльність
шлунку та кишківника, з'яв
ляється відчуття нудоти, головний біль, шум у
вухах. При

рівні шуму 120 дБА та вище здійснюється ме
ханічний вплив на
орган слуху, що виявляється у по
рушенні зв'язків між окремими частинами
внутріш
нього вуха, можливий навіть розрив барабанної
перетинки. Такі
високі рівні шуму впливають не лише на органи слух
у, а й на весь організм.
Звукові хвилі, проникаючи через шкіру, викликають ме
ханічні коливання
тканин організму, внаслідок чого відбувається руйнування нервових клітин,
розриви дрібних судин тощо.

Отже, шкідливі та небезпечні наслідки дії шуму виявляються

тим
більше, чим вищий рівень сили звуку та триваліша його дія.

Вплив шуму на слух людини колосальний. Крім постійних головних
болів і хронічної втоми, від високочастотних хвиль може розвиватися
шумова хвороба. Лікарі її діагностують пацієнта, якщо той ск
аржиться на
істотне зниження слуху, а також на зміни в роботі центральної нервової
системи.

Початкові ознаки шумової хвороби


дзвін у вушних раковинах,
головний біль, а також необгрунтована хронічна втома. Особливо небезпечне

18

ураження слуху при контакті з

ультра


і инфразвуками. Навіть після
короткого взаємодії з таким шумом може настати повна втрата слуху і розрив
барабанних перетинок. Ознаками поразки від такого виду шуму є різкий біль
у вухах, а також їх закладення. При таких ознаках треба негайно звер
татися
до фахівця. Найчастіше при тривалому впливі шуму на слуховий орган
спостерігається порушення нервової, серцево
-
судинної діяльності і
вегетосудинна дисфункція. Підвищена пітливість теж нерідко сигналізує про
шумовому захворюванні.

Шумова хвороба не з
авжди піддається лікуванню. Нерідко можна
відновити тільки половину слухових можливостей. Для усунення
захворювання фахівці рекомендують припинити контакт з високочастотними
звуками, а також призначають лікарські препарати.

Існує три ступеня шумової хвороб
и.
Перша ступінь

захворювання
характеризується нестійкістю слухового апарату. На даному етапі
захворювання з легкістю піддається лікуванню, а після реабілітації пацієнт
може знову контактувати з шумом, але при цьому зобов’язаний проходити
щорічне обстеженн
я вушних раковин.

Друга ступінь

хвороби характеризується тими ж ознаками, що і перша.
Єдина відмінність


це ретельне лікування.

Третій етап

шумової хвороби вимагає більш серйозного втручання. З
пацієнтом індивідуально обговорюється причина розвитку хвороб
и. Якщо це
наслідок професійної діяльності пацієнта, розглядається варіант зміни
роботи.

При частій взаємодії з шумом, наприклад, на роботі, потрібно щорічно
проходити медогляд у фахівця. Це дозволить на ранніх стадіях діагностувати
та усунути захворювання
. Вважається, що шумовому захворюванню схильні
підлітки. Причиною цього є відвідування клубів і дискотек, де рівень звуку
перевищує 90 децибел, а також часте прослуховування музики в навушниках
на високому рівні гучності. У таких підлітків знижується рівен
ь мозкової
діяльності, погіршується пам’ять.

При нормуванні шуму до уваги беруться різні його види.

За часовими характерис
тиками шуми можуть бути постійними, якщо їх
рі
вень шуму протягом робочої зміни (8 годин) змі
нюється не більш ніж на 5
дБА, та непо
стійними.

Нормування шуму проводиться за двома методами: нормування за
граничним спектром шуму
та
нор
мування рівня звуку
в дБА. Перший метод
нормуван
ня є основним для постійних шумів. Рівні звукового тиску (дБ)
нормуються в октавних смугах частот.
Ок
та
вна смуга частот (октава )


діапазон частот, у якому верхня гранична частота
f
в

удвічі більша за нижню
граничну частоту. Октава характеризується середньогеометричним
значенням частоти.

Для вимірювання шуму на робочих місцях використовують Шумомір
-
1, вимір
ювач шуму та вібрації ВШВ
-
003, акустична вимірювальна апаратура
фірми
RFT
(Німеччина) та ―Брюль і К’єр‖(Данія). Принцип вимірювання
шуму полягає в наступному: мікрофон для акустичних вимірювань сприймає

19

шум і перетворює механічні коливання на електричні, як
і підсилюються, і
пройшовши коректувальні фільтри та випрямляч, реєструються
індикаторним приладом чи осцилографом.

Заходи та засоби захисту від шуму

Заходи та засоби захисту від шуму
поділяються на
колективні
та
індивідуальні.

До засобів індивідуального з
ахисту (ЗІЗ) від шуму належать
навушники, протишумові вкладки, шумозаглушувальні шоломи.

Засоби колективного захисту від шуму
поділя
ються за такими
напрямками:



зменшення шуму в самому джерелі;



зменшення шуму на шляху його поширення;



організаційно
-
технічні

заходи;



лікувально
-
профілактичні заходи.

Засоби та заходи колективного захисту, що змен
шують шум на шляху
його поширення поділяються на архітектурно
-
планувальні та акустичні
(засоби звукоізоляції та звукопоглинання).

Зменшення шуму у самому джерелі


най
більш радикальний засіб
боротьби з шумом, що створюєть
ся устаткуванням. Це досягається за
допомогою та
ких заходів та засобів:



удосконалення кінематичних схем та конструк
цій устаткування;



проведення статичного та динамічного зрівно
важування і
балансува
ння; виготовлення деталей, що співударяються та корпусних
деталей з неметале
вих матеріалів (пластмас, текстоліту, гуми);



чергування металевих та неметалевих деталей; підвищення
точності виготовлення деталей та якості складання вузлів і устаткування;



зменш
ення зазорів у з'єднаннях шляхом змен
шення припусків;
застосування мащення деталей, що труться та ін.

Шум (звук) може бути джерелом виникнення вібрації.

Вібрація



це механічні коливання твердих тіл. З фізичної точки зору
між шумом і вібрацією принципової

відмінності немає, але сприймання їх
людиною відрізняється: вібрація сприймається вестибулярним апаратом та
дотиком, а шум


органом слуху. Джерелом вібрації є механічні,
пневматичні та електричні інструменти ударної або обертальної дії,
обладнання, яке в
становлено без достатньої амортизації та віброізоляції, а
також транспортні та сільськогосподарські машини. За характером впливу на
організм загальна вібрація передається на все тіло людини, а місцева
передається через руки працюючих при контакті з ручним

механізованим
інструментом. Місцева (локальна) вібрація викликає погіршення
кровопостачання окремих органів, при загальній вібрації порушується
діяльність серця та центральної нервової системи. Під час довготривалої та
інтенсивної дії вібрації може виникн
ути тяжке захворювання


вібраційна
хвороба.

Дія вібрації залежить від її частоти. Вібрації з частотою
6
Гц
є
резонансними для всього організму. Людина при цьому відчуває качку, що

20

діє на вестибулярний апарат і центральну нервову систему. Під час дії такої

частоти вібрації може виникнути захворювання під назвою "морська
хвороба".

Резонансна частота для органів черевної порожнини (шлунок, печінка
та ін.) дорівнює 7 Гц, для голови


17
-
27 Гц. У зв'язку з цим коливання з
частотою 5
-

8 Гц викликає почуття віб
рації нутрощів; 17
-

25 Гц


відчуття
вібрації в зубах; 40 Гц


відчуття вібрації в стопах.

Розрізняють гігієнічне та технічне нормування вібрації. При
гігієнічному нормуванні регламентуються відповідні умови щодо захисту від
вібрації людини, а при технічн
ому
-

щодо захисту машин, устаткування від
дії вібрації.

Гігієнічні норми вібрації, що діє на людину у виробничих умовах,
встановлені для тривалості 480 хв. (8 год). За умови дії вібрації, яка
перевищує гранично допустимий рівень, сумарний час її дії протя
гом робочої
зміни повинен бути меншим.

Заходи щодо боротьби з вібрацією поділяють на колективні та
індивідуальні.


Колективні методи


це методи зниження вібрації через вплив на
джерело збудження і методи зниження вібрації на шляху її розповсюдження.

Засоб
и, що використовуються під, час реалізації вищезгаданих методів
віброзахисту поділяються на:



огороджувальні (захисні);



віброізоляційні;



віброгасильні і вібропоглинаючі;



засоби автоматичного контролю, сигналізації та дистан
ційного
керування;



позначення віб
руючих поверхонь знаком або фарбою.

Захисні засоби запобігають доступу людини до зони, де діє вібрація.
Конструктивно вони можуть бути зроблені у вигляді гратчатих, сітчатих та
непрозорих перешкод із металу, деревини тощо. Віброізоляція зменшує рівні
вібра
ції, що передаються від джерела на тіло працюючого. Вона
здійснюється введенням між джерелом вібрації та працюючим проміжного
пружного зв’язку, наприклад корпус машин, збудований на пружних
прокладках.

Засоби індивідуального захисту від вібрації.



Спеціальн
е віброзахисне взуття.



Рукавиці з м

якими надолонниками.



Пружні прокладки та пластини для обхвату вібруючих рукояток
та деталей
.



Приложенные файлы

  • pdf 2223121
    Размер файла: 575 kB Загрузок: 1

Добавить комментарий