І Поур пл 003 Фрикціцйне зчеплення і автоперпемикач.

ДВНЗ «Київський електромеханічний коледж»









Заняття № 3

Тема: Привід СП3. Фрикційне зчеплення. Автоперемикач.
Мета: навчальна: ознайомити студентів із будовою, призначенням та принципом роботи механічної передачі, фрикційного зчеплення та автоперемикача стрілочних електроприводів типу СП. Навчати студентів висловлюватися технічною мовою.
виховна: виховувати у студентів дисципліну, взаємоповагу, любов та інтерес до систем автоматики на залізничному транспорті, які вони вивчають.
розвиваюча: розвивати у студентів увагу, пам’ять, процеси мислення, логіку.
Тип заняття: КУ.
Тривалість: 90 хв.
Допоміжні матеріали та обладнання: підручник, проектор, ноутбук.
Хід заняття:
Етап заняття та його короткий зміст
Орієнтовний час

І. Організаційний момент:
- рапорт чергового;
- перевірка присутніх на парі.
3 хв.

ІІ. Перевірка домашнього завдання:

1. Призначення стрілочних електроприводів (СП). Вимоги ПТЕ до них.
2. Класифікація СП. Види моторів, що застосовуються в СП.
3. Нерозрізний стрілочний електропривод СП-3. Будова та призначення елементів.
4. Механічна передача СП: призначення, будова робота

35 хв.

ІІІ. Повідомлення нового матеріалу:

1. Призначення, будова та робота фрикційного щеплення СП.
2. Призначення, будова та робота блоку автоперемикача СП.
3. Контактна система автоперемикача

1. Фрикційне зчеплення призначене для захисту двигуна від перенавантажень при не доходженні гостряків стрілки (потрапив сторонній предмет), а також для погашення кінетичної енергії в кінці кожного переводу стрілки (таким чином зберігаються деталі редуктора).
Корпус 10 фрикційної муфти являє собою одне ціле з шестернею 12 редуктора, разом з нею вільно кріпиться на валу 11. Всередині корпуса розміщена сталевана втулка 9, що з допомогою шпонок жорстко закріплена на валу 11. Всередину корпуса вкладено 8 стальних дисків: 4 рухомих 7, закріплених на шпонках 8 жорстко з корпусом; 4 нерухомих 6, жорстко закріплених на стальній втулці 9. Диски на своїй поверхні мають змащувальні канавки і вставлені на шпонках в корпус вперемішку. Після дисків на вісь надівають тарілчасті пружини 5 і потім на кільце 4 – втулку 10, регулювальну гайку 1 з прорізами для стопорного гвинта і кришку 2. Обертанням гайки стискають тарілчасті пружини, від чого диски в корпусі притискаються один до одного і між ними виникає пружне зчеплення тертя. При роботі електродвигуна на фракцію у випадку недоходу гостряків обертання від двигуна передається шестерні 12 і корпусу 10 фрикційної муфти; разом з корпусом обертаються 4 стальних диски 7, що жорстко закріплені на корпусі. У випадку нормального переведення стрілки, коли зусилля для її переводу потребується менше, ніж для долання зусилля тертя між дисками, диски 7 тягнуть за собою диски 6 і разом з ними всю механічну передачу електропривода. При недоході гостряка, коли зусилля переведення стрілки потребується більше, ніж для долання зусилля тертя між дисками, обертаються лише диски 7, стальні диски 6 і вся механічна передача залишаються в спокої. При роботі на фракцію число обертів електродвигуна знижується, а струм при правильному регулюванні фракції зростає на 25-30 відсотків.


2. Блок автоперемикача призначено для автоматичного переключення обмоток двигуна, його вимкнення в кінці кожного переводу стрілки і замикання контрольних кіл положення стрілки.
Основними частинами автоперемикача є два комплекти шестипарних контактів врублюючого типу, що розміщені по обидві сторони головного вала; кулачки 12 і 13, що несуть на собі по три контактних ножі, що врублюються між контактними пружинами; упорні «важельки» 10 і 14, що приводять в рух кулачки 12 і 13. В нижній частині кулачки мають зв’язок з двома контрольними лінійками 11.
При переводі стрілки автоперемикач працює наступним чином. Через механічну передачу приводиться в рух зубчасте колесо, яке вільно насаджене на головний вал 16. На ступиці цього колеса є виступаюча частина 3 з вирізом 5 і уступом 4. Цей уступ входить в виріз диска 8, жорстко закріпленого на головному валу. Між гранями виріза і уступа 4 є зазор, внаслідок чого обертання від зубчастого колеса на головний вал передається не одразу, а тільки при повороті колеса на кут 46 градусів. Після цього уступ 4 починає штовхати диск 8 і разом з ним обертати головний вал.
Кут 46 гр. визначає холостий хід привода, необхідний для розгону двигуна і перемикання контактів автоперемикача на початку переведення стрілки. При обертанні виступа 3 і його виріза 5 виштовхується ролик 6 упорного «важелька» 9. Цей важельок, піднімаючись, знімає замикання з диска 8 і одночасно через ролик 9 повертає кулачок 12 автоперемикача; в той же час через ролик 15 кулачок 13 не повертається. Відбувається перемикання контактів: розмикаються внутрішні контакти, через які проходять контрольні кола положення стрілки і замикаються зовнішні, через які замикаються робочі кола переводу стрілки. При цьому розмикається контрольне коло положення стрілки, з якого вона почала переводитись, і замикається робоче коло для можливості зворотного переведення стрілки. Нижній гачкоподібний кінець кулачка 12 виходить з виріза контрольних лінійок 11, звільнюючи їх для вільного руху з гостряками стрілки. Виштовхування ролика 6 з радіального вирізу і підняття упорного важенька відбувається раніше, ніж виступ 4 почне штовхати диск 8 і обертати головний вал. На весь час переводу стрілки ролики 6 і 7 важельків 10 і 14 котяться по поверхні диска 8, а обидва кулачки автоперемикача замикають зовнішні контакти (робочі) автоперемикача.
В кінці повного переводу стрілки виріз диска 8 підходить до ролика 7 важелька 14, який під дією пружини, надітої на вісь обертання кулачка 13, западає в цей виріз. Разом з важельком перемикається вліво кулачок 13 автоперемикача з робочих контактів на контрольні. Нижній кінець кулачка западає в суміщені вирізи контрольних лінійок, чим контролюється правильність переводу обох гостряків стрілки. Якщо один з гостряків стрілки не переводиться, то вирізи на контрольних лінійках не співпадають. Кулачок автоперемикача, упираючись в цільну частину лінійки займає середнє положення, від чого розмикаються робочі і не замикаються контрольні контакти і контроль положення стрілки не з’являється.
У випадку розрізу стрілки переміщаються контрольні лінійки і скошеною гранню лінійки відведеного гостряка гачкоподібний кінець кулачка 12 виштовхується на поверхню лінійки. Кулачок займає середнє положення, від чого розмикаються контрольні контакти і стрілка втрачає контроль. У випадку обриву робочої тяги гостряки не переводяться і контрольні лінійки також, і в кінці переводу з контактними буде аналогічна ситуація. При обриві однієї з контрольних лінійок вирізи в кінці переводу не співпадуть і контролю відповідно не буде.
Для обмеження повороту головного валу і фіксації положення запирання привода обмежувальний пристрій, що складається з виступів 1 і 2.








40 хв.

ІV. Закріплення нового матеріалу:
відповіді на запитання, які виникли у студентів під час ознайомлення з новим матеріалом;
повторення основних пунктів, перевіряючи студентів на сприйняття нового матеріалу.
5 хв.

V. Аналіз роботи на уроці. Повідомлення домашнього завдання:
1) Вивчити матеріал за літературою Л.1 на ст. 11-14 + конспект і додаткова література. Л.2 ст 61-75, 83-95
2) Закріпити знання з попередніх тем.
3) Володіти технічною мовою.

2 хв.

Примітка: з метою оперативного закріплення нового матеріалу відповіді на запитання студенти отримують протягом викладання нового матеріалу, але в декілька етапів.




Викладач С.В. Половко
Дисципліна: «Автоматизовані станційні системи управління рухом поїздів»
Курс: 3.
Кількість студентів –
Викладач: С.В. Половко
Дата: 17.12.2009



15

Приложенные файлы

  • doc 7022377
    Размер файла: 174 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий