leksii z met

Лекція 1.

ВСТУП.

ПЛАН.

Завдання вузівського курсу.
Література як навчальний предмет у школі.
Предмет, зміст та структура методики викладання літератури.
Принципи викладання літератури у школі.
Зміст, завдання і структура шкільного курсу літератури. Особливості визначення курсу. Методичне забезпечення.


ОСНОВНА ЛІТЕРАТУРА ДО КУРСУ

Програми

Програми середньої загальноосвітньої школи з українською мовою навчання: Зарубіжна література. 5-11 класи. – К., 2005.




Підручники
Методика преподавания литературы / Под редакцией З.Я.Рез. – Изд. доп. – М.,1995.
Мірошниченко Л.Ф. Методика викладання світової літератури в середніх навчальних закладах: Підручник для студентів-філологів. К.: Ленвіт, 2000.
Рыбникова М.А. Очерки по методике литературного чтения . М., 1985.

Методичні журнали
Всесвітня література в середніх навчальних закладах України.
Зарубіжна література в навчальних закладах.
Зарубіжна література.
Всесвітня література і культура в середніх навчальних закладах.

Основна мета курсу – познайомити студентів з особливостями шкільного курсу зарубіжної літератури, забезпечити системою знань, професійних вмінь та навичок, необхідних для практичної діяльності в умовах роботи в сучасній школі, сприяти формуванню творчих основ особистості вчителя-словесника. Хоча даний курс має яскраво виражений практичний напрям, що передбачає, в першу чергу, знання завдань, змісту та структури шкільного курсу зарубіжної літератури, його опанування неможливо без знань теоретичних основ методики, які сприяють розумінню важливих проблем, серед яких:
особливості літератури як навчального предмета;
принципи викладання літератури у школі;
зміст та структура уроків на різних етапах шкільної літературної освіти;
спілкування вчителя з учнями (педагогіка співпраці) ;
проблема шкільного аналізу літературного твору;
поглиблення сприйняття і розвиток емоційної сфери учнів у процесі аналізу художнього твору;
формування вмінь та навичок навчальної діяльності;
проблеми розвитку усної та письмової мови учнів;
питання позакласного читання та позакласної роботи.
Основні теоретичні положення лекційних курсів послідовно перетворюються у практичні дії під час індивідуальних, лабораторних та практичних занять, педагогічної практики студентів, контрольних, курсових та дипломних робіт.
Практичні заняття передбачають розгляд окремих теоретичних положень та формування вмінь і навичок їх практичного застосування. Для досягнення цієї мети до кожного практичного заняття включається проблема теоретичного характеру, що освітлюється в процесі ії обговорення за участю студентів, та практичні завдання, які містяться у планах і обов’язкові для всіх студентів.
Лабораторні заняття з курсу проводяться після засвоєння відповідних тем лекційних і практичних занять. Головна мета лабораторних занять - формування у студентів практичних навичок та вмінь, серед яких:
складати різні види планів та конспектів уроків;
аналізувати шкільні програми та підручники;
розробляти систему питань до аналізу художніх творів чи окремих епізодів;
розробляти систему уроків і окремі уроки по вивченню творів різних літературних родів та жанрів;
диференціювати методичні засоби інтерпретації художніх текстів в залежності від особливостей учнівського колективу та особистості окремого учня;
оцінювати усні відповіді та письмові роботи учнів;
складати програми факультативних курсів;
розробляти сценарії літературних вечорів;
аналізувати уроки літератури та позакласні заходи з літератури.
Курс “Зарубіжна література» з’явився в школах України на початку 90-х років, замінивши собою курс російської літератури. И хоча він існує вже більше десятиліття, і сьогодні дискутується питання про її зміст, завдання і навіть назву. Поряд з ним існує проект базового навчального плану для шкіл з укр. мовою навчання. План містить інтегрований предмет “Українська і зарубіжна література” В Пояснювальній записці сказано: “ Українська і зарубіжна література – інтегрований предмет, який передбачає пріоритетне вивчення укр. Літератури у контексті розвитку літературного процесу в зарубіжних країнах, що дозволяє розкрити и використати культуротворчий потенціал літературної освіти в вихованні дітей та учнів і сприятиме становленню особистості”. Автор проекту – Головне управління середньої освіти Міністерства освіти України. Чи має сенс питання о можливості інтегрованого вивчення зарубіжної літератури в курсі української літератури. Відповідь однозначна – ні.
Перед тим як зрозуміти особливості зарубіжної літератури як навчального предмета, треба зрозуміти взагалі особливості літератури як навчального предмета. “Люблю літературу, але не люблю уроки літератури” – говорять учні. Чому? Звернімося до анкет учнів. Учні говорять про незадовільний стан викладання літератури школі. А ось вчителі: “З літературою зовсім біда. Ніяк не можу знайти шлях, який допоміг би провести учнів через весь твір і не згубити інтересу до нього. Багатьом уроки мови здаються легшими. Тому і відкриті уроки частіше проводять з мови”. Виникає питання чому? Відповідь однозначна – криза викладання. Причини кризи: читання поступається місцем фононаркоманії; нав’язування офіційних оцінок творчості окремих письменників, окремих творів; рецидиви вульгарної соціології, коли текст художнього твору розглядається як ілюстрація до суспільних , історичних та політичних подій, процесів; авторитарність методики. Як подолати це. З допомогою методики Що таке методика – наука чи мистецтво? Кожна наука має право на існування при наявності трьох умов: 1/ предмета дослідження, що не вивчається іншою наукою; 2/ суспільної необхідності вивчення цього предмету; 3/ специфічних методів наукового дослідження.
МВЛ (методика викладання літератури) – педагогічна наука про художню літературу як навчальний предмет і про шляхи засвоєння його учнями під керівництвом вчителя. Методика викладає теорію викладання предмета і вказує шляхи, які ведуть до успішного засвоєння учнями предмета. З грецької слово “методас” означає шлях, дорогу. Це шлях до знань, який намічає наука, як намічають маршрут та напрям, але йти по цьому шляху вчитель повинен самостійно. Виникаючи на межі загальної педагогіки та літературознавства, МВЛ не розчиняється в цих дисциплінах. Це не педагогіка, яка вивчає загальні закономірності навчально-виховного процесу і пропонує загальне вчення про методи та уроки і не літературознавство, яке не ставить перед собою питань педагогічного порядку.
Як наука, методика викладання світової літератури пов'язана з іншими науками, що сприяють осмисленню набутих в інших галузях знань, формуванню необхідних у практичній роботі вчителя умінь, а саме:
суспільні науки - формуванню вмінь мотивувати літературні явища історичним розвитком суспільства, соціальною боротьбою епохи, вести дискусію, аргументувати свою позицію під час диспуту;
(Шеллинг когда-то писал: «помимо философии и иначе чем через философию об искусстве вообще ничего нельзя знать абсолютным образом. Триада. Текст как система.)
науки літературознавчого циклу - аналізувати художній твір, інтерпретувати його, розкривати творчу історію твору, виявляти його місце в історії літератури та інше;
науки лінгвістичного циклу - вміння визначати роль літератури у розвитку мови й мовлення; володіти різними стилями мови, виявляти стилістичну своєрідність художнього тексту, проводити лінгвістичний аналіз тощо;
педагогіка - проводити викладацьку діяльність з урахуванням специфіки літературної освіти.
психологія - вміння виявляти психологічні особливості студентів на різних вікових етапах, психологію сприйняття читача-студента, особливості роботи викладача, репродуктивне і творче мислення, уявлення, естетичні емоції тощо;
логіка - вміння використовувати логіку в мовленнєвій і літературній діяльності, у побудові монологу, веденні діалогу, в проведенні уроку тощо;
естетика - вміння зіставляти художні твори та інші види мистецтва. здійснювати естетичний розвиток учнів засобами літератури тощо;
технічні засоби навчання - вміння використовувати ТЗН, усвідомити роль ТЗН у розвитку художнього сприймання й читацьких інтересів тощо.
Курс МВЛ висвітлює:
мету та завдання вивчення художньої літератури учнями;
принципи її вивчення;
методи та прийоми викладання, що забезпечують його успішність;
специфіку занять літературою в середніх та старших класах школи;
зміст та форми позакласної роботи з літератури.
Методи дослідження:
Вивчення передового досвіду.
Метод зрізів. Мета – знайомство з колом читання учнів (анкети, бесіди), масова перевірка знань, вмінь, навичок (питання, завдання)
Метод цілеспрямованого спостереження, який сприяє детальному вивченню педагогічного процесу у відповідності до висунутої дослідниками проблеми та гіпотези. Система завдань не змінює процес.
Метод природного експерименту. Вносить значні зміни у зміст та методи навчання. Виключає поганіший варіант.
Лабораторний експеримент.
У чому полягає специфіка літератури як навчального предмета? Що відрізняє її від інших навчальних предметів? З якими предметами можна об’єднати літературу? До цього часу у школі домінує підхід до літератури як до навчального предмету, призначення і методика якого трактується за аналогією з іншими предметами, суть яких складають основи наук. Тому у викладанні літератури на перший план висувають навчальні завдання. Але навчання без виховання не буває. У даному випадку важливий акцент, що чому підкоряється. Дійсне вивчення літератури неможливо без виховання почуття прекрасного, вміння насолоджуватися художнім твором. Література займає особливе місце серед інших предметі, тому що літ. Твори – це твори мистецтва слова. Звернімось до історії, щоб зрозуміти ставлення до цього предмета в минулому, сучасному та майбутньому.
Існує ще одна проблема, точніше – псевдопроблема : література в школі це мистецтво чи навчальний предмет. Принципи викладання допомагають вирішити її . Принципи викладання літератури:
Науковість.
Історизм.
Зв’язок форми та змісту.
Сцена из главы о том, как прокуратор пытался «спасти» Иуду из Кириафа. Пришедшая со Средиземноморья тьма накрыла город, который всеми фибрами своей души ненавидел всевластный наместник. Разверзлись хляби небесные, и на темные кривые улочки обрушился «вселенский ливень».
«Если бы не рев воды, если бы не удары грома, которые, казалось, грозились расплющить крышу дворца, если бы не стук града, молотившего по ступеням балкона, можно было бы расслышать, что прокуратор что-то бормочет, разговаривая сам с собой»
Заметим: с самого начала дается не «прямое описание» ливня, а «косвенное»: Не «раздавался рев воды», а «если бы не рев воды» Автор сознательно нацеливает нас не само стихийное бедствие, описанное столь мастерски, а на что-то другое, что не менее значительно
Но вот разбушевавшаяся стихия утихла.
«Теперь уж можно было расслышать в отдельности шум дождя и шум воды, низвергающейся по желобам и прямо по ступеням той лестницы, по которой днем прокуратор шел для объявления приговора на площади. А наконец зазвучал и заглушенный доселе фонтан».
Сплошной рев воды сам теперь расчленяется на отдельные звуки и рождает тот шум струящейся воды, который постоянен (фонтан) и который был заглушен лишь на какое-то время. Вот это рождение нового звука особенно отчетливо характеризует наступающую тишину. Тишина через звук, т.е. через нарушение тишины!
«Тут издали, прорываясь сквозь стук уже совсем слабенького дождика, донеслись до слуха прокуратора слабые звуки труб и стрекотанье нескольких сот копыт. Услышав это, прокуратор шевельнулся, лицо его оживилось».
Все описание построено по принципу снижения звука . И все это не для того, чтобы продемонстрировать виртуозность художественного письма, хотя гнев разбушевавшейся стихии передан блистательно. Главное – где-то за этим описанием. Главное – это нарастание тревожного ожидания прокуратором чего-то, что должно произойти.
«Наконец услышал прокуратор и долгожданные шаги, и шлепанье по лестнице, ведущей к верхней площадке сада перед самым балконом. Прокуратор вытянул шею, и глаза его заблестели, выражая радость».
Теперь-то и начнется имеющий подтекст диалог прокуратора с начальником тайной стражи, в ходе его прокуратор отдаст приказпринять все меры к охране Иуды из Кириафа. Меры к охране? Поскольку прокуратор предчувствует, что Иуду убьют сегодня ночью, начальник, с одной стороны должен исполнить приказ – охранять Иуду. Но с другой стороны, не может же он нарушить прозрение – предписание игемона. И вот начальник стражи удаляется, унося кожаный мешок с деньгами. А Иуда? Он будет зарезан, и именно этой же ночью И не кем-нибудь, а людьми из охраны, выманившими его за город. Булгаков писал свой роман в 30-е годы, когда после приказа позаботиться о человеке, о его здоровье приводили к тому, что человек исчезал бесследно. Вот к каким сложнейшим проблемам общечеловеческой нравственности, перерастающим и в конкретные проблемы судьбы страны в те роковые 30-е, подводит нас Булгаков. А все начиналось с описания дождя, в который с напряженным вниманием вслушивается игемон.
Зв’язок літератури із законами художнього мислення та ін.
Систематичності та планомірності.
Дидактичні принципи, на які повинен спиратися кожний урок:
ведуча роль вчителя при свідомій активізації діяльності учнів. Вчитель повинен звільнитися від стереотипів, що він знає більше за своїх учнів, що всі відповіді можна знайти у підручнику, що необхідно нав’язувати учням свою точку зору (метод Левінсона);
доступність матеріалу;
наочність (первина форма наочності – текст художнього твору;
виховна спрямованість всього процесу навчання;
зв’язок із життям, особистісний характер читацької та літературознавчої діяльності;
взаємодія мистецтва і дійсності в естетичній свідомості учнів та ін.
Принципи, що стосуються предмета “Зарубіжна література”: принцип нерепресивної свідомості (синоніми – толерантність, у США – “мультикультуралізм” і “політична коректність”), реабілітаційності, іманентності, країнознавства, компаративності, контекстового розгляду літературних явищ, репрезентативнлсті, етнокультурності, міжнаціонального підходу та ін. “Нерепресивна свідомість – це не просто спосіб мислення, а модель поведінки, етична позиція, яка передбачає якісно інше ставлення до “чужого, “незвичного”, “нетрадиційного” (Пронкевич О.). Репрезентативний принцип повинен “увійти в методологічне ядро предмета..., будучи усвідомленим практикуючими філологами як норма... курс З.Л. значно більше, ніж будь-який курс національної літератури, розімкнутий у простір світової культури, і тому його завдання – не стільки конструювати низку першорядних імен у їхньому взаємозв’язку, скільки висвітлювати духовний і естетичний досвід (індивідуальноавторський, національний, культурно-історичний, який втілився в конкретному творі...” (Волощук Є.).Інтегративний принцип. 90% вивчається у перекладах. Структура і зміст шкільного курсу літератури викладенні в програмах. Аналіз програм. Виконання програм забезпечується підручниками та методичними посібниками.











Лекція 4.
ВИВЧЕННЯ ТЕОРІЇ ЛІТЕРАТУРИ НА УРОКАХ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ПЛАН.
1. Місце та роль теорії літератури в літературній освіті учнів.
2. Вивчення теоретичних понять у шкільному курсі.
3. Прийоми вивчення теорії літератури.

Література
Методика преподавания литературы / Под редакцией З.Я.Рез. – Изд. доп. – М.,1985.
Програми середньої загальноосвітньої школи з українською мовою навчання: Зарубіжна література. 5-11 класи // Зарубіжна література в навчальних закладах. – 1998. – №№ 6-8.
Програми середньої загальноосвітньої школи з українською мовою навчання: Зарубіжна література. 5-11 класи// Зарубіжна література. – 2001.
Програми середньої загальноосвітньої школи з українською мовою навчання: Зарубіжна література. 5-11 класи. К., 2005.
Бандура А. М. Изучение теоретических понятий в школьном курсе. В кн.: Совершенствование изучения русской литературы. – К.: «Радянська школа», 1985;
Альбеткова Р.И. Теория литературы в системе литературного образования / Проблемы преподавания литературы в средней школе. – М.: Просвещение, 1985.

Розділ теорії літератури у складі шкільного літературного курсу один з самих давніх. Це була виключно шкільна наука, яка мала назву “Риторика”. Т.Л. у сучасній школі не є самостійним навчальним предметом. Вона складова частина курсу зарубіжної літератури. Своєрідність з.л. як навчального предмету зумовлено тим, що об’єктом його вивчення є твори мистецтва, у той час як наука про літературу відіграє підлеглу роль, яка надзвичайно важлива: завдяки теоретичним знанням школярі навчаються повноцінному сприйнятю художніх творів.”Если ты хочешь наслаждаться искусством, то ты должен быть художественно образованным” (К.Маркс). Л. Тільки тоді виховує, коли читач насолоджується твором, коли краса мистецтва слова, потрясіння, очищення через страждання, сміх над негативним робить людину кращою. Допомагаючи учням зрозуміти основні закони мистецтва, Т.Л. робить доступними для них філософські, моральні ідеї творів, відкриває накопичений людством за тисячоліття досвід, без засвоєння якого не може бути розвинутої особистості, вільної людини-творця.
Про значення Т.Л. писали визначні методисти, відомі письменники. Питання про включення Т.Л. у шкільні програми у минулому мало різні трактування. В теперішній час вибраний найбільш раціональний шлях засвоєння учнями теоретико-літературних понять. Вони вивчаються у зв’язку з вивченням певних літературних творів, які дають найбільш відповідний конкретний матеріал для засвоєння того чи іншого теоретичного поняття.
Курс літератури містить поняття у двох головних формах. По-перше, вони входять до пояснень до кожної теми, зустрічаються у викладенні вчителя, у статтях підручників, але не відокремлюються для спеціального вивчення. По-друге, програма виділяє їх в окрему рубрику “Т.Л.”. Всі поняття і першої, і другої групи повинні працювати в процесі уроків літератури, поступово засвоюватись учнями як елемент наукового підходу до літератури і ставати головними орієнтирами у вивченні літератури.
У відповідності до вимог часу в програмах з літ. зростає значення Т.Л., яка допомагає сприйняттю художніх творів у їх специфіці, розвиває навички та вміння їх аналізу. Починаючи з 5 класу програма вимагає звертання до Т.Л. До 11 класу учні повинні засвоїти більш ніж 130 понять різного обсягу і складності, які введені у шкільний курс у відповідності до принципу доступності. Але вивчаються вони не в тій послідовності, в якій вони знаходяться у самій науці. Як відомо, Т.Л. складається з 4-х розділів: художня літ. Як форма суспільної свідомості; художній твір, літературні роди і види, літ. Процес. 2 з них мають підрозділи, які складаються з груп. В кожному класі вивчаються поняття, які належать до різних розділів, що призводить до певних проблем. Виникає протиріччя між необхідністю формувати в учнів систему знань з т.д. та несистемним викладанням матеріалу. Як це подолати? Складність полягає в том, щоб не порушуючи логіки та структури шкільного курсу літ., зберігаючи єдність теоретичного матеріалу з художнім та історико-літературним, винайти засіб відтворювати втрачені зв”язки між окремим теоретичними поняттями і порядок розміщення їх у пам”яті учнів. Це допомогає зробити системно-структурний спосіб, що передбачає 3 ступені засвоєння, зв”язування та систематизації теоретичних понять.
1 ст. систематизації понять розпочинається в процесі їх вивчення – шляхом встановлення внутрішніх зв”язків з іншими однорідними, вивченими раніше. Це дає можливість об”єднати ці поняття у групи. Н.: розкриваючи особливості кожного з тропів, які вивчаються у зв”язку з аналізом художніх творів у різних класах, обов”язково вказуємо на їх загальне використання в переносному значенні з метою виділення якої-небудь важливої риси або сторони зображуваного письменником предмета. Ця ступінь називається систематизацією в процесі вивчення понять. Вона є окремим моментом розкриття їх сутності.
У зв”язку з тим, що у кожному класі паралельно вивчаються поняття, які входять до різних грум, на другому етапі виникає необхідність встановлювати зв”язки між цими групами, об”єднуючи їх у великі блоки – підрозділи. Таку роботу можна назвати частковою систематизацією. На неї відводиться частина уроку.
ЛІТЕРАТУРНІ РОДИ ТА ВИДИ
Епос
Лірика
Драма

Літературна казка
громадянська
драма

байка
інтимна
трагедія

оповідання
пейзажна
комедія

повість
філософська


роман



балада



поема







Об”єднання підрозділів у розділи, а останніх у систему, що має структуру науки, проходить на третьому етапі, який можна назвати етапом формування первинної системи теоретичних знань.
ТЕОРІЯ ЛІТЕРАТУРИ
Художня література
як форма суспільної
свідомості

специфіка літератури (образне відтворення дійсності);

об”єкт літератури
(людина, її середовище);

зв”зок з життям

Художній твір


тема та ідея;

ідейно-естетичний
зміст та художня форма;

життєва правда та художня вигадка;

композиція (конфлікт, сюжет, несюжетні компоненти засоби художньої
оповіді);
художні засоби мови (фонетичні, лексичні, синтаксичні);
віршування (силабо-тонічне, тонічне, силабічне)






Літературні
роди
та види

епос;


лірика;



драма
Літературний
Процес


художній метод;

літературний напрям;

індивідуальний
стиль письменника;

зв”язок з фольклором;

зв”язок з нац. літературами;

зв”язок з іншими
видами мистецт-
ва




Основні етапи засвоеня поняття:
Накопичення відповідних спостережень над конкретним літературним явищем в процесі вивчення літературного твору;
Пояснення поняття;
Збагачення поняття новими ознаками та формування в учнів вмінь практичного застосування знань.
Для свідомого засвоєння понять, для системного вивчення їх в умовах спонтанного викладання та формування системи знань великого значення набуває наочність: словесна (художній твір, теоретико-літературні вправи), зразки суміжних мистецтв, схеми (текстуальні та графічні таблиці).
Існують 2 великі групи вправ: формування вмінь користуватися зображувальними засобами мови та практичне використання знань про особливості різних жанрів. Зразки теоретико-літературних вправ:
Формування вмінь користуватися виражально-зображувальними засобами мови:
а) підібрати епітети до слів (дуб –зелений, богатир; яскравий – невимовно; сміятися – безтурботно);
б) відредагувати речення, щоб вони стали короткими: Щоб знати багато корисного, треба читати книжки (Щоб багато знати, треба книги читати);
в) замінити епітет порівнянням і навпаки;
г) визначити, в яких реченнях порівняння точні, в яких – ні (Комиш дивився в замерзлу воду як у дзеркало - точне; В небі тане хмаринка як шматок вати – не точне)
Практичне використання знань про особливості різних жанрів:
а) визначте, який з 3-х невеликих творів є казкою, яке оповіданням або байкою;
б) перетворіть казку в оповідання або в байки (і навпаки;
в) інсценуйте уривок прозаїчного тексту або окрему сцену п”єси передайте у формі оповідання;
г) Визначте, який жанр буде краще відповідати втіленню у худ. Твір того чи іншого випадку із життя, явища природи, радісних або інших переживань.

Текстуальні та графічні таблиці

Текстуальні або класифікаційні таблиці коротко, чітко викладають основні ознаки кожного з понять, що вивчаються або розкривають його художні функції. При цьому найбільш важливі, що визначають ознаки подаються в початкових тезах, другорядні або загальні з іншими категоріями в наступних.
Основні особливості оповідання:
зображення переважно однієї події з життя головного героя;
обмеженість часу дії;
невелика кількість дійових осіб;
оповідь;
прозаїчна форма;
невеликий обсяг.
Графічні таблиці визначають місце кожного поняття серед однорідних і допомагають об”єднати ці поняття у групи, підрозділи, розділи.













Лекція 2-3.

ВИВЧЕННЯ ЛІРИЧНИХ ТА ДРАМАТИЧНИХ ТВОРІВ НА УРОКАХ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Буря мглою небо кроет,
Вихри снежные крутя;
То, как зверь, она завоет,
То заплачет, как дитя,
То по кровле обветшалой
Вдруг соломой зашумит,
То, как путник запоздалый,
К нам в окошко застучит.
Наша ветхая лачужка
И печальна и темна.
Что же ты, моя старушка,
Приумолкла у окна?
Или бури завываньем
Ты, мой друг, утомлена,
Или дремлешь под жужжаньем
Своего веретена?
Выпьем, добрая подружка
Бедной юности моей,
Выпьем с горя; где же кружка?
Сердцу будет веселей.
Спой мне песню, как синица
Тихо за морем жила;
Спой мне песню, как девица
За водой поутру шла.
Буря мглою небо кроет,
Вихри снежные крутя;
То, как зверь, она завоет,
То заплачет, как дитя.
Выпьем, добрая подружка
Бедной юности моей,
Выпьем с горя; где же кружка?
Сердцу будет веселей.

Складіть план цього вірша О.С.Пушкіна “Зимовий вечір”. В результаті у вас може вийти таке: 1. Опис бурі; 2. Пропозиція випити; 3. Пропозиція заспівати. Так виглядає план ліричного твору, до якого не можна застосовувати прийоми вивчення епічних творів. План є саме таким прийомом, і тому його використання не припустиме при вивченні ліричного твору.
“Есть много родов образования и развития, и каждое из них важно само по себе, но всех их выше должно стоять образование нравственное» (В.Г.Белинский) У вирішенні цього завдання шкільне викладання літератури відіграє велику роль, і особливо викладання лірики.
«Пережить творения поэта- значит переносить, перечувствовать в душе своей все богатство, всю глубину их содержания, переболеть их болезнями, перестрадать из скорбями, переблаженствовать их радостью, их торжеством, их надеждами» (В.Г.Белинский)

Долучитися до цих почуттів, відчути їх при читанні лірики – це вже само по собі благодатно діє на учнів. Але маючи великий емоцій заряд лірика не завжди легко і просто сприймається учнями. Лаконізм та умовність віршованою форми, безсюжетність ліричних творів, зовнішня простота і в той же час внутрішня багатозначність створюють труднощі для розуміння лірики. До певного віку учні не звертаються до лірики.
Підтримати в учнів інтерес до лірики, залучити їх до класичних зразків поезії, навчити розуміти глибокі поетичні узагальнення, діапазон яких буває безмежним, допомогти зрозуміти моральні та ідейні уроки поетів – завдання шкільного викладання лірики.
Особливості вивчення лірики зумовлені в першу чергу специфікою лірики як поетичного роду. . Лірика – той поетичний рід, який нерідко створює у читача відчуття безпосереднього вираження авторських емоцій, її сприймають найчастіше саме як безпосередній відгук поета на ті чи інші факти його біографії. Але основна специфіка лірики скоріше в іншому – у тому, що вона відкрито веде розмову про основні людські цінності або про те, що їх знищує. Тому вона спроможна активно впливати на формування особистості.
Для шкільної методики важливо те, що у ліриці дійсність, життя створюється у формі безпосереднього переживання. Людське переживання – це предмет (об”єкт) лірики, і в кожній поезії воно не просто виражається автором, а ніби створюється на наших очах, стає художнім образом-переживанням.
. Образ-переживання у поезії створюється в результаті повного злитті форми та змісту, злиття настільки повного, що переживання неможливо розповісти інакше, ніж це зробив поет. Про це говорить К.Паустовський у нарисі “Іван Бунін”:
«Нельзя рассказать своими словами «Ненастный день потух» Пушкина, «Над вечным покоем Левитана», или «По синим волнам океана» Лермонтова, Это так же невозможно, как проверять сухой алгеброй гармонии Моцарта».
Завдяки такому абсолютному злиттю змісту і форми, у ліриці неможливо до кінця зрозуміти зміст без проникнення у художню форму.
У шкільній практиці зустрічаються три основні шляхи вивчення ліричних творів:
ПЕРШИЙ – тематичний (за і проти)
ДРУГИЙ – засвоєння ліричних творів разом з біографією (за і проти).
ТРЕТІЙ – шлях індивідуального підходу до кожної поезії. Вивчення ліричної поезії таки шляхом проходить через такі етапи:
орієнтовне заняття або етап (знайомство з характерними особливостями ліричної творчості поета;
вивчення окремих віршів (передбачених програмою);
заключне заняття або етап (значення ліричної творчості поета).
Вивчення окремих віршів:
Вступне слово вчителя.
Перше читання лірики.
Бесіда після читання вірша.
Особливості аналізу.
В середніх класах можлива заміна аналізу роботою над виразним читання (“Зимовий ранок” Пушкіна: - Як відрізняється настрій, з яким ви прочитаєте 1 та 2 строфи? Як різниця у тому почутті, що викликає в поета зимовий пейзаж і що він відчуває у кімнаті? Як ви прочитаєте заключну строфу - з підвищенням чи зниженням інтонації?), можливо також запропонувати учням зробити аналіз самостійно “”Стихи живые сами говорят, и не о чем-то говорят, а что-то» (С.Маршак). Паралельно учні засвоюють теоретико-літературні понятя.
В старших класах
– проблемні питання ( Із спогадів С.Я. Маршака: « Помню, лет 60 тому назад замечательный русский омпозитор Анатолий Константинович Лядов, которого встретил под Новый год у критика В.В. Стасова, спросил меня
- Любите ли вы Пушкина?
Мне было в то время лет 14, и я ответил ему так, как ответило бы тогда большинство подростков, имеющих пристрастие к стихам:
- Я больше люблю Лермонтова!
Лядов наклонился ко мне и сказал убедительно и ласково:
Милый, любите Пушкина!»
“Любите Пушкина” Як розуміти цю пораду?)
- семінарські заняття ( за творчістю Єсеніна. Завдання – в можливих межах визначити поетичний образ поета у контексті часу, культури, традицій і новаторства. Групова (“Візитна кртка поета”) та індивідуальна (вірш за вибором) робота
ВИКОРИСТАННЯ ЗРАЗКІВ СУМІЖНИХ МИСТЕЦТВ

Драма у системі літератури займає особливе місце, адже вона є повноправним літературнім родом і одночасно належить театру. На відміну від епоса у драмі ми бачимо відображення дія через дію, а не через оповідь. В.Г.Бєлінський підкреслював, що драма являє собою здійснену подію, яка здійснюється в цей час перед очима глядача або читача. Специфічними рисами драми як рода є відсутність оповідача та послаблення опису. Для створення драматичного образу використовується сцена, яка дозволяє автору показати героя у дії. Але сценічне зображення обмежує можливості письменника: Він зв”язаний часом, умовами сцени, необхідністю показати своїх героїв лише у зовнішніх проявах.. Звідси стає зрозумілою складність вивчення драми у школі: читання без втілення драми на сцені не дає повного уявлення про її специфіку, тому що драма є особливою формою художнього зображення дійсності, що виходить за межі літератури і її аналіз по суті може мати місце не тільки на основі теорії літератури, але й теорії театру. Але нас цікавлять питання, пов”язані з літературною стороною драми: аналіз теми та ідеї, зображення характерів, композиція, сюжет, мова персонажів тощо. Ці моменти присутні при вивченні епосу, але вивчаючи драму треба враховувати їх специфіку. Треба пам”ятати, що
по-перше, в драмі відсутній оповідач, немає посередника між читачем та явищами життя, що зображуються;
по-друге, зображення людини в драмі відрізняється більшим напруженням та визначеністю характеру;
по-третє, більша визначеність характеру у драмі і сильні почуття, що йому притаманні, відображають найбільш гострі протиріччя, найбільш гострі суспільні та психологічні конфлікти. Це зумовлює своєрідність драматургічного сюжету, який будується на більш гострих, і в той же час більш вузьких (по кількості дійових осіб, період часу тощо) протиріччях порівняно з епосом
Методика роботи над драмою. Драма потребує великої уяви, тому школярі не достатньо засвоюють її текст через не вміння читати драму і відсутність навичок виразного читання.
Один із шляхів роботи – читання вголос у класі перед вивченням. Але це не практикується.
1 етап вивчення – читання.
В середніх класах 1 дію цілком в старших вибірково з коментарями.
2 етап – аналіз. Аналіз – за розвитком дії, розвитком конфлікту. Аналіз мови персонажів. Функції мови:
важливий засіб розкриття драматичного образу, його розвитку;
двигун дії;
засіб індивідуалізації та типізації.
Аналіз авторської мови. Її форми: невеликі авторські характеристики дійових осіб, їх перелік, їх прізвища, вказівки перед кожною дією, авторські ремарки, назва п”єси.
Ремарка останнього акту “Вишневого саду” Чехова. Ремарка виключно яскраво передає пустоту, приреченість володарів саду.
«Декорация 1 акта. Нет ни занавесей на окнах, ни картин, осталось немного мебели, которая сложена в один угол, точно для продажи. Чувствуется пустота. Около выходной двери и в глубине сцены сложены чемоданы, дорожные узлы и т. п. Налево дверь открыта, оттуда слышны голоса Вари и Ани. Лопахин стоит, ждет. Яша держит поднос со стаканчиками, налитыми шампанским. В передней Епиходов увязывает ящик. За сценой в глубине гул. Это пришли прощаться мужики. Голос Гаева: «Спасибо, братцы, спасибо вам!»
Чехов підкреслює своєю ремаркою вражаючу буденність, життєву, жорстоку, тверезу правду кінця.
«Сцена пуста и слышно, как на ключ запирают все двери, как потом отъезжают экипажи. Становится тихо. Среди тишины раздается глухой стук топора по дереву, звучащий одиноко и грустно. Слышатся шаги. Из двери, что направо, показывается Фирс. Он одет, как всегда, в пиджаке и белой жилетке, на ногах туфли. Он болен.»
Как видение старой, безвозвратно ушедшей жизни появляется забытый всеми Фирс, говорящий о том, что «жизнь прошла».
«Снова слышится отдаленный звук, точно с неба, звук лопнувшей струны, замирающий, печальный. Наступает тишина, и только слышно, как далеко в саду топором стучат по дереву».
Цією ремаркою, цим звуком-символом, звуком життя, що обірвалося закінчується п”єса. А В 1-й дії у вікна дивилося сонце, цвіла вишня, сад розповсюджував пахощі – в останньому – вікна забиті, темно і пусто у домі, як у домовині.
Важливою умовою є створення на уроці емоційної атмосфери, що сприяє розумінню учнями двоєдиної природи драматичного твору. Цьому сприяє звертання до різних прийомів, що пов”язані з театральним мистецтвом:
ознайомлення з афішами;
виразне читання дій, сцен, усне словесне малювання, “режисерський” коментар (пояснення загальної суті явища, сцени, психологічного стану героїв, їх взаємовідносин тощо) або створення мізансцен (конкретне розташування дійових осіб в той чи інший момент розвитку дії);
ознайомлення з історією п”єси;
рецензія на виставу:
Вивчення п”єси у класі.
Підготовка до перегляду на сцені (бесіда про театральну виставу, запитання до учнів: Чи вдалі режисерські відхилення від тексту? Чи відповідає вона задуму автора? Чи відповідає гра акторів, декорації, музика змісту п”єси?)
Бесіда після перегляду, яка допомагає учня краще засвоїти побачене, зрозумілим відхилення від задуму автора, чіткіше виражати своє відношення, почуття, враження.
План для рецензії:
а) характеристика п”єси;
б) оцінка режисерського задуму;
в) оцінка гри акторів, декорацій, музичного супроводження, мізансцен;
г) висновки.
драматичні гуртки.

















Лекція 5.


ПИСЬМОВІ РОБОТИ ІЗ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ПЛАН.
Завдання шкільних письмових робіт. Письмові роботи допоміжного характеру.
Роботи, що мають самостійне значення.
Твір як особливий вид письмових робіт.
3.1 Класифікація шкільних творів.
3.2 Система роботи над твором.

ЛІТЕРАТУРА.

Крундышев А.А. Сочинение как вид самостоятельной работы. – М.: Высшая школа», 1987.
Есе як жанр учнівського твору. – Харків: Видавнича група “Основа”, 2003 р.

Мета шкільних письмових робіт – сприяти оволодінню учнями навичками письмового мовлення у всіх відношеннях: вміння правильно побудувати фразу, грамотно записати її, передати зміст прочитаного твору зв”язно і послідовно, самостійно побудувати свій твір, який вірно відображає почуття і думки, або викласти у письмовій фрмі матеріал своїх спостережень.
Письмові роботи можна розділити на дві групи: письмові роботи допоміжного характеру та
роботи, що мають самостійне значення
Письмові роботи допоміжного характеру:
плани прості та складні;
цитування (підбір цитат за завданням);
письмові відповіді на запитання;
тези;
конспекти
Роботи, що мають самостійне значення:
перекази;
подібні оповідання;
твори.

Письмові роботи допоміжного характеру:
Вимоги до запитань:
Повинні бути сформульовані точно, ясно зжато та доступно.
Кращою перевіркою доцільності запитань є відповідь, яку сам вчитель дає на них, готуючись до уроку.
Не слід ставити запитання так, щоб на них можна було відповісти одним слово (Як зобразив? Яке значення?).
Запитання повинні бути послідовними, логічно пов”язані.
Небажано ставити запитання, що підказують відповідь “Яких два переживання переніс Герасим?)
Не можна вимагати від учнів визначення поняття (Що таке праця?)
Відповіді повинні бути вичерпними.

Тези.
Тези містять короткий зміст основних положень статті, дають коротку відповідь на запитання плану (План являє собою назву окремих частин статті). Характерними ознакам тез є (Thesis (грецьк.) –положення, постанова, твердження) є завершеність , визначеність судження; тези – центральні думки, біля яких розташовуються окремі частини цілої статті.
Хід роботи:
Читається вся стаття (орієнтовне читання);
Повторне читання з поділом на частині (як при складані плану) і в межаз кожної підкреслюються або виписуються фрази, що містять основні думки;
З цих раз складається стисла теза – відповідь на пункт плану.
Робота над тезами – не самоціль. Вони складаються:
для засвоєння складної статті;
для закріплення та запису прочитаного (при підборі матеріалу);
при обмірковуванні та створені свого твору чи доповіді;
для складання резюме свого повідомлення.
Тези бувають прості та складні

Конспект.
Конспект може бути текстуальним та вільним. До складання текстуального конспекту звертаються при вивченні однієї або кількох невеликих статей Конспекти складають с метою знайти та записати із кожної статті найсуттєвіше. Техніка складання не складна. Прочитується стаття, ділиться на частини у відповідності до плану, в кожній частині виділяються (підкреслюються) фрази, що містять основні думки. Після цього прочитується тільки підкреслене, для логічної і стилістичної зв”язки додаються потрібні фрази. Таким шляхом створюється “Екстракт” змісту статті – текст, конспект. Не завжди можливо складання текстуального конспекту. Інколи автор статті розвиває думку у довгому ланцюжку фраз з цитатами, таблицями тощо, що ілюструє основні положення, яке не вкладається в коротке формулювання і лише пронизує всі ці дані. Тоді звертаються до вільного конспекту, до стислого зв”язного викладання тексту. Це вимагає великого рівня володіння мовою.
Конспект відрізняється від тез зв”язністю змісту меншою стислістю, тому що у нему є текст, що пов”язує окремі положення.

Роботи, що мають самостійне значення.
Переказ.
Перед учнями в процесі роботи над переказом ставляться завдання:
зрозуміти та засвоїти зміст прочитаного, прослуханого або побаченого оповідання, епізоду чи опису;
послідовно, зв”язно і правильно викласти зрозумілий зміст;
зуміти безпомилково у відношенні орфографії та пунктуації записати запропонований текст.
Хід работи:
перше читання – орієнтовне Сформувати загальне уявлення про те, що він чує;
друге читання висуває перед учнями мету послідовність подій або пису, що читає вчитель; його увага спрямована на план, розташування частин; він повинен запам”ятати, як починається, як йде розвиток дії, як завершується оповідання...

Види переказів:
Близький до тексту.
Зі зміною форми:
поширення тексту;
розгорнуті перекази-характеристики.
Зі зміною особи.
Вибірковий.
Стислий.
Методичні вказівки.
При перевірці переказу враховується: вірне викладення тексту, вірно складений план, мова та стиль переказу( вірне використання слів та виразів, побудова речень, вірне користування прямою та непрямою мовою, багатство мови, збереження образності, використання синонімів тощо), кількість і характер помилок.

Подібні оповідання.
Цей вид стоїть на межі між твором та переказом. В подібному оповідання тема, композиція, словник повинні бути взяти із зразка.
Н.: “Записки ружейного охотника” Аксакова. Попередньо були прочитані та розібрані описи Аксакова “Лебідь” “Голуб” та ін. Один з них переказується усно, близько до зразка. Після цього учні пишуть опис тварини відповідно до зразка.

Голубь.
Голубь с незапамятных времен служит эмблемой(знаком) чистоты, кротости и любви, - и не напрасно: все эти три качества принадлежат ему по преимуществу. Любовь голубя к голубке и общая их нежность к детям признаны всем народом и засвидетельствованы его песнями и поговорками. Слова ласки и сожаления, голубчик и голубушка, постоянно слышны в речах простого народа. Хотят ли сказать, как ладно живет муж с женой, как согласны брат с сестрою, как дружны между собой приятели и приятельницы, и непременно скажут; «они живут, как голубь с голубкой, не наглядятся друг на друга». Желая выразить чье-нибудь простодушие или доброту, говорят: « у него голубиная душа». Сострадая чужой беде, всякая крестьянка скажет: «Ох, моя голубушка, натерпелась она горя». Самая наружность голубя выражает его качество: как соразмерны все части его тела! Какая круглота, мягкость в очертаниях его фигуры! Во всех движениях нет ничего порывистого, резкого, все так кротко, спокойно, грациозно. Народ глубоко чувствует нравственные качества голубей и питает к ним особую любовь.

Робота учня.
Кошка.
Все знают кошку как домашнее животное. Она имеется почти во всех домах. Ее мягкий пушистый мех, усатая мордочка, стройная фигурка приятны глазу. У нее легкая вкрадчивая походка. Когда сердится, то машет пушистым хвостом. Когда она голодна, то мяукание ее особенно громко, но когда сыта, в тепле и ее гладишь, то можно услышать ее усыпляющее мурлыкание. Кошка очень лукава и изменчива, не имеет такой привязанности к человеку, как собака. Она быстро забывает сделанное ей добро и охотно идет как к своим, так и к чужим. Ластится она ко всякому, кто ей дает что-либо или погладит. Днем она обыкновенно вертится около хозяйки, готовящей обед, выпрашивая что-нибудь. Получив же, или слоняется из угла в угол, или дремлет на солнышке. По этому поводу есть пословица: «Отчего кот гладок: поест, да и на бок». Ночью кошка ловит мышей, осторожно подкрадываясь. Потому иногда говорят: «Крадется как кошка». Пользу она приносит, ловя мішей. Вред же заключается в том, что она разоряет птичьи гнезда, поедая птенцов, и иногда (за что особенно хозяйки не любят ее) залезает в кладовые.


Письмові роботи
Письмові роботи допоміжного характеру
Роботи, що мають самостійне значення.

плани прості та складні;
цитування (підбір цитат за завданням);
письмові відповіді на запитання;
тези;
конспекти
перекази;
подібні оповідання;
твори.


Твір.
КЛАСИФІКАЦІЯ ТВОРІВ
За жанром
За джерелом
За метою
Інші

Літ. жанри малої форми (спогади, оповідання, есе, вірші, інсценування, байки, казки.

Публіцистичні жанри (повідомлення, відгук, рецензія, нарис).

Наукові жанри (анотація, реферат, стаття, літ. огляд)
На основі особистих спостережень.

На літературну тему.

За творами інших видів мистецтв
Навчальні.

Контрольні
Домашні.

Класні.


Робота над твором.
Тема. Повинна відповідати таки умовам: мати ідейну, виховну, навчальну цінність; бути доступною, ясною, чіткою, цікавою; бути частиною системи роботи з розвитку зв”язного мовлення.
Вступна і заключна частина повинні займати від1/6 до 1/3 всього обсягу твору.
Основна частина.

ПОРЯДОК РОБОТЫ НАД ТВОРОМ
Насамперед виберіть та обміркуйте тему твору;
Визначте основну думку, яку ви будете розвивати та обгрунтовувати;
Згадайте і відберіть матеріал, який, на вашу думку, знадобиться для підтвержденин цієї думки;
У відібраному матеріалі визначте головне;
Складіть початковий (чорновий) варіант плану;
Підберіть приклади, факти, цитати, що підтверджують ваші думки;
Працюйте над чернеткою твору за планом;
Закінчивши твір (його чернетку), прочитайте написане, перевірте зміст, послідовність викладення, грамотність;
Перевірте, як співвідносяться твір і план, откоректуйте їх, приведіть у відповідність;
Переписуйте роботу на чистовик;
Перевірте написане.

Оцінюючи твір треба враховувати: відповідність тексту темі та повноту розкриття теми; фактичну точність, цілеспрямованість , аргументацію, самостійність думок; вміння використовувати текст художнього твору і глибину його розуміння; використання критичної літератури; загальний і літературний кругозір; композицію роботи (логічну послідовність, перехід віл однієї думки до іншої, співвідношення частин); стиль твору, грамотність.
Найбільш характерними недоліками є:
відсутність головної ї думки;
невміння аргументувати основні положення роботи;
помилки в композиції;
невміння повно розкрити тему, відхід від неї, зміна однієї теми іншою
помилки: фактичні. Логічні (композиція), мовні (невиправданий відбір слів, примітивізм, повтор тощо), граматичні (порушення зв”язків між словами), орфографічні, пунктуаційні.

Заголовок 1 Заголовок 2 Заголовок 3 Заголовок 4 Заголовок 6 Заголовок 715

Приложенные файлы

  • doc 154099
    Размер файла: 174 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий