Самостійні роботи-Нікітіна


Завдання до самостійної роботи
Самостійна робота № 1
Прочитайте виразно дібрані вами прислів'я про слово та вислови відомих людей про велич і красу української мови.
Дайте свій заголовок до тексту і перекажіть його за складеним письмово планом.
ВАВИЛОНСЬКА БАШТА (біблійна легенда)
Це було так давно, що вже ніхто й не пам'ятає, коли це було. Розповідають одначе, буцімто в ті часи всі люди однією мовою говорили й усі одне одного розуміли.
І закортіло людям лишити пам'ять про себе довічну.
А нумо зберемося разом та й побудуємо башту високу! мовив один. Зраділи всі та й загукали:
Ми збудуємо башту, ми збудуємо башту аж до самого неба!
Обрали гору високута й почалася робота! Хто глину місить, хто з неї цеглини ліпить, хто у печах обпалює, хто на гору підвозить. А на горі вже люди ждуть, цеглини приймають та з них башту складають.
Всі працюють, усі співають, весело всім. Будувалася башта не рік і не два. Самих цеглин для неї знадобилося тридцять п'ять мільйонів! Та й собі довелося будинки побудувати, аби було де після трудів одпочивати, а побіля будинків насаджати дерев та кущів, аби птицям було де співати. Ціле місто виросло навколо гори, на якій будувалася башта. Місто Вавилон. А на горі з кожним днем усе вище й вище, уступами підводилася башта-красуня: знизу широка, догори все вужча й вужча, І кожен уступ цієї башти фарбували в інший колір: у чорний, в жовтий, в червоний, в зелений, у білий, у жовтогарячий. Верх придумали зробити синім, щоб був наче небо, а покрівлюзолотою, щоб, як сонце, виблискувала!
І ось башта майже готова. Ковалі вже золото кують для покрівлі, маляри пензлі занурюють у відра із синьою фарбою. Та ранком. звідки не візьмись, поміж людей з'являється сам бог Ягве. Не сподобався йому їхній замірбашту до самого неба звести. Не захотів він, щоб люди дісталися неба.
«Це тому примудрилися вони свою башту вибудувати, подумав він, - що у них спільна мова і кожна людина розуміє іншу. От вони й домовились!»
І наслав Ягве на землю страшенну бурю. Поки буря вирувала, вітер поніс
усі слова, котрі люди звикли одне одному говорити. Невдовзі буря вщухла, і люди знову стали до роботи. Вони ще не знали, яка біда їх спіткала. Покрівельники пішли до ковалів сказати, щоб ті швидше кували тонкі золоті листи для покрівлі. А ковалі не розуміють ані слова.
В усьому місті Вавилоні люди перестали розуміти одне одного.
Маляр кричить:
Фарба скінчилась! А в нього виходить: Номорпент!
Нічого не розумію!кричить йому знизу інший.
А виходить:Женком пренепа!
І по всьому Вавилону лунають слова, зрозумілі одним і незрозумілі іншим. Віндадори!
Маракірі!
Бобеобі!
Дзин!
Покидали всі роботу, блукають, наче у воду опушені, та шукають: хто б міг їх розуміти? І почали люди збиратися купками хто з ким однаково говорить, то і намагається триматися того. І замість одного народу вийшла сила-силенна різних народів. І розійшлися люди в різні кінці землі, кожен народ у свою сторону будувати свої міста. А башта почала потроху розвалюватися.
Але подейкують, що досі у кожному місті можна знайти уламки цегли від Вавилонської башти. Тому що багато хто носив їх із собою на згадку про ті часи, коли на землі мир панував і люди розуміли одне одного. І до сьогодні всіма мовами світу люди розповідають оцю казку про недобудовану Вавилонську башту.

Назвіть Ваших улюблених українських письменників та поетів. Обґрунтуйте (зв’язна відповідь).

Виправте ненормативні вислови:
пропозицію одобрили шарикова ручка, виключити телевізор, закрити двері, підніміть руку, учні краще взнали історію краю, зацвіли георгіни, відкрий очі вже ранок, гарна земляника, пишіть з красної стрічки.

5.Запишіть українською мовою уривок:
«Очень важно вовремя понять, что в жизни не будет никаких репетиций. Некоторые по молодости полагают, что все это черновик, а вот потом начнется настоящая жизнь. Ерунда! Хуже всего,корда ты живешь, испытывая колоссальное отвращение к самому себе. У каждого человека есть амбиции и есть возможности, здесь очень важно соблюсти баланс. Я пытался все время соизмерять одно с другим. Мне не нужно сидеть на Крещатике, чтобы ощущать себя украинцем» (В.Коротич).



Самостійна робота № 2
1. Прочитайте виразно текст. Як автор пояснює значення слів «учитель», «викладач», «педагог», «дата», «число», «журнал», «диктант»? Розкажіть про історію слів «олівець», «циркуль». Чому цей текст є повчальним не тільки для учнів, а й для учителів?

УРОК РОЗПОЧИНАЄТЬСЯ
Та ось у клас входить учитель. Він досвідчений педагог, викладає багато років свій улюблений предмет географію. А поки вчитель іде до столу, кладе журнал і сідає, ми з вами спробуємо розв'язати одну «задачку».
Того, хто вас учить, можна назвати кількома словами (ми щойно так зробили). Це вчитель, викладач, педагог. Як думаєте, чи ці слова зовсім однакові за значенням? Виявляється, що не зовсім.
Учительвід «учити»: він навчає, викладає якийсь предмет у школі.
Викладачвід «викладати», він викладає свої знання перед іншими. Ці «інші» студенти, бо викладачами звичайно звуть учителів вищих шкіл інститутів, університетів.
Ну, а педагог? По-грецьки це «дітовод», «вихователь». Значить, це людина, яка і навчає, і виховує. От ми вашого вчителя географії й назвали педагогом за його вміння і досвід.
Та ось учитель каже: «Пишіть: «Класна робота». Поставте число». А коли кажуть: «Поставте дату»? А як треба сказати: «Яка сьогодні дата?» чи «Яке сьогодні число?»?
Число це день місяця серед інших його днів: двадцяте грудня, дев'яте березня. Можна сказати: «Яке сьогодні число?» Тоді відповідь буде: «Сьогодні перше квітня».
Дата це точний календарний час певної події. До неї входять: число, місяць і рік. Тому кажуть: «Дата народження Тараса Григоровича Шевченка 9 березня 1814 року»; «Поставте дату під цією заявою».
А звідки взялася дата? Слово датум взяли з латинської мови італійські рахівники. Означало воно «дане». Цим словом вони позначати строк сплати боргу. Пізніше ним називали будь-який строк. Ми називаємо цим словом час, коли відбувалася певна подія. На столі у вчителя журнал. Не шукайте родичів цього слова серед наших слів, бо воно запозичене. Утворене воно від французького слова жур « день». Виходить, що журналце щоденник, в якому щодня записуються ваші добрі й не дуже добрі діла. За хорошу оцінку вдома похвалять, за погану перепаде «на горіхи», як-то кажуть, та все ж не так, як, скажімо, у Голландії. Там нещодавно ввели спеціальний податок, який мусять сплачувати батьки, якщо учень погано вчиться. А самого учня не пускають у школу, якщо він не принесе квитанції про сплату податку. А поки ми з вами подумки розмовляємо, учитель водить своїм олівцем по списку учнів, шукаючи того, хто сьогодні має вийти до дошки. Своїм олівцем він користується часом і як указкою. Це його улюблена річ тонкий, довгий, блискучий чорний олівець.
Олівець. А він теж чужинець? Слово олівець бере свій початок з давніх часів. Пов'язане воно зі словом «олово», яке є майже в усіх слов'ян, а «починалося» воно, мабуть, від латинського альбум «білий». Правда, пізнати в слові олівець латинське альбум дуже важко, але вчені довели, що це саме так.
Ось як розповідають історію олівця. У давнину писали на пергаменті добре обробленій телячій шкурі тонкій, білій, приємній на дотик. Це був дуже дорогий «папір», тому писати на ньому було справою дуже відповідальною. Щоб рядки виходили рівними і красивими, олов'яними кружечками проводили на пергаменті лінії, а вже потім по них рівненько й акуратно писали. Згодом з'явилися олов'яні палички у дерев'яній оправіщоб не бруднити руки. В Італії серединки олівців робили зі сплаву двох частин олова та однієї частини цинку.
Та ось у XVI столітті на землях Англії було знайдено чорне каміння графіт. Виявилося, що ним добре писати на папері. Королівським указом було суворо заборонено вивозити графіт за межі Англії. Спеціально відібрані майстри виготовляли тоненькі стрижні з графіту і вставляли їх в оправу з червоного дерева. Ці олівці були дорогі. Ними англійські купці торгували по всій Європі.
Минуло сто років. Одного разу чеський фабрикант, власник фабрики, яка виготовляла тиглі (форми для розливання металу), випустив з рук один тигель. Падаючи, тигель залишив чітку лінію на папері. Значить, тим, з чого роблять тиглі, можна було писати. А робили їх з суміші глини і місцевого графіту. Фабрикант почав робити стрижні для олівців, які швидко розійшлися по всій Європі. Так секрет англійських олівців було розкрито. Сьогодні в Європі виробляють 350 різних видів олівців, а кольорів і відтінків у них понад сімдесят.
А що там блищить на парті? Ага, циркуль. А він чий родич і скільки йому років? Старенький він, наш циркуль, хоч на вигляд новенький, недавно куплений. Йому добрих дві тисячі років. А родич у нього ви б таке подумали? цирк! Латинське слово ціркус «коло» має правнука цирк (адже циркова арена кругла), а ціркулюс «кільце» має правнука циркуль, яким можна накреслити і коло, і кільце. Бачите, як далеко можуть розійтися дві форми того самого слова звичайна і зменшена. Давайте познайомимося ще з одним «римлянином». Це диктант. У латинській мові діктаре означало «говорити для записування». От і стало слово діктаре означати «розпоряджатися, наказувати». Серед нащадків цього слова можна зустріти і нашого доброго знайомого шкільний диктант, і страшного диктатора людину, яка має необмежену владу.
А тепер оглянься ще раз навкруги. Усе, що тебе оточує, парти, дошка, карти, таблиці давні добрі друзі, не лише твої. Довжелезний ряд поколінь учнів у різних країнах користувався такими ж або схожими речами під час навчання. Вони так, як і ви всі, сиділи за партами, виходили до дошки, писали диктанти. Тому все, що оточує тебе в школі, заслуговує особливого ставлення шанобливого і дружнього водночас.
Алла Коваль

2. Продовжіть письмово вислів К.Станіславського із книги «Робота актора над собою». Аргументуйте своє розуміння призначення справжнього вчителя у суспільстві.
«Справжній священнослужитель у всяку хвилину свого перебування в храмі почуває в ньому наявність вівтаря. Справжній актор повинен завжди почувати в театрі близькість сцени».
Справжній учитель, на мою думку,...







Самостійна робота № 3
1. Прочитайте виразно вірш. Визначте основну думку тексту, перекажіть своїми словами. Спишіть, розкриваючи дужки. Поясніть написання не з різними частинами мови.

Недовічний (не)дороба,
(не)доводько до кінця.
Все йому (не) (до)вподоби,
все йому (не) (до)лиця.
«(Не)займай»(не)дочуває,
«поможи»(не)добачає.
(Не)доївши хліба-страв,
(не)довзувшись,геть подався...
Ох, і в кого він удався
я і сам ще (не)добрав.
З ним і в школі теж морока:
(Не)додума, (не)довтне,
(не)довисидить уроку...
(Не)додому йде по зміні,
(не)до книжкина пусте...
(Не)доходить до хлопчини,
що (не)доуком росте.
Д. Куровський

У поданих реченнях знайдіть мовленнєві помилки, пов'язані з неправильним вживанням слів. Доберіть необхідні слова, обґрунтувавши свою відповідь (користуйтесь книгою: Чак Є.Д.Чи правильно ми говоримо? К.: Освіта, 1997). Які лексичні явища (паронімія, синонімія, омоніми тощо) пояснюють причини зазначених помилок?
Творче завдання: поясніть будь-який вислів (5-6 речень), обравши нестандартну ситуацію.
Справжній рицар ніколи не робить добро заради вигоди.
Серед подвижників видатних полководців багато імен залишилося невідомими.
Моє уявлення змальовує вулиці стародавнього міста.
Загамувавши подих, ми слухали незвичайний голос співця.
У старих знайомих нарешті з'явився привид для зустрічі.
Він пересувався скоро, опираючисьна міцну парасольку.

3. Прочитайте виразно вірш «РІДНА МОВА». Які фонетичні особливості української мови описує автор? Яку роль у цьому відіграють виражальні засоби художнього мовлення? Визначте всі художні засоби.
РІДНА МОВА
0 мово рідна! В рідній хаті,
як джерело із глибини,
в голодні дні, у дні багаті,
і на вогнях, і при багатті –
ти від колиски до труни!..
Хоч не чужою чужиною
чужі були і є мені,
немов луною голосною
твої лунають голосні!..
Озвуться чистими тонами
їм приголосних сто рядів
басами і напівбасами
м’які, сонорні і тверді!..
Не посоромить ні на йоту
йотованих співзвуччя плин
пісень великого народу
з країни сонця і калин!..
Лише у пору листопаду
Шумлять шумні та й у журбі...
Моя заступнице й порадо,
безсмертя суджене тобі,
бо тияк мати в рідній хаті,
як джерело із глибини,
в голодні дні, у дні багаті
і на вогні і при багатті,
ти від колиски до труни!..
В. Підпалий

4.Спишіть текст, вставте пропущені розділові знаки. Доведіть учневі Кіндратику, що без знання граматичних норм неможливо висловити будь-яку думку.
ГРАМАТИКА
На братика Кіндратика розгнівалась граматика.
Погані в нього справи (не)знав Кіндратик правил.
Та ще й сказав усім товаришам своїм
Люблю я математику і (не) люблю граматику!
І ось Кіндрат ледачий рішати став задачу.
Він розв'язати вміє і першу й другу дію.
Та як же інтересно це написать словесно?..
(Не)вміє він писати ні речень будувати
і зовсім (не)відомо куди поставить коми?..
(Не)знаючи граматики (не)втнеш і математики!
Г. Бойко



Самостійна робота № 4

1.Перекладіть текст із підручника Б.Головіна про багатство та різноманітність поетичного стилю О.Пушкіна. Ознайомтесь з перекладом однієї з пушкінських поезій, виконаним видатним майстром українського перекладу Борисом Теном. Як за допомогою барв українського слова перекладач передав настрій геніального поета? Які виражальні засоби художнього мовлення (тропи) при цьому використав перекладач?
Художественная речь Пушкина богата и разнообразна. «Словарь языка А.Пушкина» включает 21290 разных словс десятками тысяч неодинаковых значений. Активний запас слов современного образованного человека примерно вдвое меньше пушкинского. Разве только одно это сопоставление не показательно? Но оно только начинает, а не завершает объективную оценку богатства и разнообразия речи Пушкина.
Вспомним: «Разум неистощим в соображении понятий, как язык неистощим в соединении слов». Соединения слов и связанные с ними значення и их варианты, найденные, созданные Пушкиным, оказались настолько живыми, точными, яркими, многоликими, так обогатили художественную речь первой половины XIX в., что даже современники поэта признали за ним совершенно особое место в поэтическом речетворчестве, а потомки поэта назвали его основоположником современного русского литературного языка.

На холмах Грузни лежит ночная мгла
Шумит Арагва предо мною.
Мне грустно и легко; печаль моя светла;
Печаль моя полна тобою,
Тобой, одной тобой... Унынья моего
Ничто не мучит, не тревожит,
И сердце вновь горит и любитоттого,
Что не любить оно не может.
А.Пушкин
На гори Грузії лягає ночі мла,
Шумить Арагва бистрохвила.
І сумно й легко так,мій смуток облягла
Мій світлий смуток полонила
Лиш ти, лиш ти одна... І ту журбу мені
Ніщо не владне зворушити.
І любить серце знов, палаючи в огні ,
Воно не може не любити.
Борис Тен
2. Прочитайте текст. Уважно проаналізуйте, взявши за основу фактори, за якими визначають багатство мовлення носія, особливості стилю одного з Ваших улюблених письменників. Чи погоджуєтеся Ви з показником читабельності, яким користуються в США?

Вчені встановили фактори, що характеризують стиль окремих авторів чи промовців. Передусім це обсяг словникового запасу. Адже відомо, що мова людини, яка має більший словниковий запас, розмаїтіша й багатша, ніж мова того, хто оперує меншою кількістю слів.
Для підрахунку словесної розмаїтості були складені спеціальні формули. За допомогою однієї з них виявляється найчастіше вживане слово і вимірюється віддаленість між першим і другим випадками його використання. Дану відстань виражають кількістю слів, що знаходяться між першим і другим випадками. За другою формулою кількість ужитих слів ділиться на кількість слів мови. Наприклад, у газетній мові було нараховано всього 44000 слів, а в одному з газетних текстів6000. Отже, індекс становить 0,136(6000:44000).
Ще одним фактором, який характеризує мову окремої людини, є довжина речень, що виражається загальною кількістю складів у них. Зрозуміло, що цей фактор має значення насамперед у письмовій мові. Вчені США провели такий дослід. Вони підрахували, що в одному американському журналі, наприклад, кількість складів у реченні становить пересічно 13. У діалогах театральних вистав на один прикметник припадає дев'ять інших частин мови. Натомість у науковому тексті цей показник становить лише 1:3. У романах на один прикметник припадають три дієслова.
На основі цих показників деякі психологи роблять висновки про емоційну врівноваженість дітей. Емоційно неврівноважені діти вживають, як правило, більше дієслів (за допомогою яких завжди виражається дія або діяльність), ніж прикметників (які частіше вживаються при описуванні).
В англійській мові, аналізуючи стиль, до уваги беруть не тільки кількість слів у реченні, а й кількість довгих слів, що мають більше трьох складів. Показник читабельності, яким користуються, наприклад, у США, оснований на двох факторах: чим довші речення і чим більше довгих слів вони мають у своєму складі, тим важче читати текст. Інший ПОКА3НИК читабельності (показник Флеша) включає ще й третій факторкількість особових займенників.
Люди найбільше люблять читати або слухати про інших людей. Тому газетна стаття, в якій подаються спогади очевидця або «інтерв'ю з визначною особою», викличе, звичайно, більшу зацікавленість, ніж та сама інформація, викладена безособово. В показнику Флеша до уваги береться кількість особових займенників на сто слів тексту і середня кількість особових речень на сто речень тексту. Під особовими реченнями розуміють речення, що вводяться за допомогою лапок, запитання читачів, відгуки тощо.
Важливо запам'ятати, що мова стає цікавішою, якщо наводити приклади зі свого власного життя або з життя інших людей. Менш цікавими є зображення та описи неживих предметів, де немає ніякої дії. Так само мало зацікавлять слухача теоретичні міркування та зауваження, виражені абстрактними поняттями, без зв'язку з практикою життя.
І. Томан
3. Прочитайте текст, визначте його основну думку. Випишіть ті народні вислови, які Вам найбільше припали до вподоби. Допишіть почуті Вами від рідних, знайомих, земляків народні фразеологізми.

З ФОЛЬКЛОРНИХ ДЖЕРЕЛ
Відомий білоруський письменник Василь Биков писав: «Чи тільки для спілкування служить людству мова? Чи тільки для комунікації? А для того, щоб думати й відчувати? Найповніше і найщиріше?.. Коли давним-давно увечері поверталася з поля жниця, вона співала зовсім не для спілкування з іншимидля себе і для своєї душі. Яка ж має бути мова, щоб висловлювати душу!»
До цих авторитетних слів додамо, що, спілкуючись, людина відчуває потребу розкриватися, висловлювати найпотаємніше. Голими, сухими словами досягти задушевності неможливо.
Говорити гарно, задушевно повинен уміти кожен. Для цього до ваших послуг, добрі люди, величезна кількість образних засобів, оволодіння якими зробить вашу мову багатшою, яскравішою, виразнішою.
Українська мова особливо щедро наділена прислів'ями, приказками, крилатими висловами, пісенними примовками. Вони то філософсько-роздумливі, то бадьоро-жартівливі, то святково-урочисті, то ліричні, поетично-таємничі... У них спостережливість, досвід, життєві поняття та уявлення багатьох поколінь. «Котові жарти мишці сльози»; «Забув, що оженився, та й пішов у солому спати»; «Поки сонце зійде, роса очі виїсть»; «Своя рукавладика»; « Як не вмер Данило, то болячка задавила»; «Ускочив, як курка в борщ»; «Були на масниці вареники, та в пісні на вербу повтікали»; «За добрим мужем жінка, як ружа»... Кожний з таких виразів ніби мініатюрна поема з мудрим житейським сюжетом. А їх же сотні тисяч! На всякі теми, з різного приводу. Якщо вдало добирати їх до своєї мови (розповіді, суперечки, лекції, бесіди, статті), то можна значно її урізноманітнити, пожвавити, зробити соковитішою і барвистішою.
А звідки їх добирати? Насамперед з живої народної мови. А також зі словників, з художньої літератури, з висловлювань видатних людей.
Справжній письменник ніколи не залишить поза увагою вдалий вираз, почутий ним. Олесь Гончар про це пише: «Не пригадую жодної поїздки по Україні, яка не принесла б радості якоїсь мовної знахідки. Ось перша-ліпша сторінка дорожнього блокнота:
Гляньте, як гостро мчить степом кінь!..
Земля такацвяхи посій, і ті зійдуть...
Вітерець воду на озері вівсюжить.
Ось про того, хто відає розподілом житла: «Замість квартир роздає усмішки».
...Квітникарка стоїть серед своїх троянд, милується виплеканим:
Таке ж воно гарне, чисте... Ну як святе!..» Як бачите, дорогі читачі, влучні вирази не обов'язково вишукуються десь, добираються звідкись, а й безпосередньо творяться самими мовлянами. Кожна людина (не лише письменник, журналіст, лектор, учитель-мовник, хоч вони в першу чергу) може брати постійну енергійну участь у великому та безперервному процесі явлення слова, народження живої мови, вкладаючи силу свого духу, свою уяву, страждання і сподівання, любов і ненависть. Свіжою думкою, несподіваним образом, придуманими вами чи запозиченими в інших, але вміло, доречно поставленими в контекст своєї розповіді, ви можете засвідчити високий рівень вашої мовної культури.
Анатолій Бортняк

Напишіть твір-опис природи, намагаючись зробити його лексично і семантично багатим. Виразно прочитайте свій текст, пам'ятаючи про інтонаційну оформленість речень. Користуйтесь для довідок словниками [3,7].




Самостійна робота № 5-6
Ознайомтеся зі статтею Віталія Дончика «Мова невинна». Чому автор
дав матеріалам такий заголовок? У чому актуальність статті? Висловте свою думку про мову телебачення і радіо і вимоги до її точності. Як пов'язана точність мовлення носіїв з правильністю, чистотою і лексичним багатством? Чи зустрічаються у Вашому мовленні описані автором «перли»?
З усіх ЗМІ телебачення вирізняється найбільшою мовною неохайністю: тут і неправильне вживання слів, і русизми (найбільше!), і слова-покручі, і жахлива вимова, і граматичні помилки, і абсурдні наголоси. Справді, на українському радіо, в українській пресі такого, на щастя, менше: прийняти участь, на слідуючий рік, згідно указу Президента, на протязі багатьох років, рік назад, підняти налоги, нарядні діти, чередуючись, не стали виключенням, заборгованість по пенсіям, до Дніпропетровську, осень, мост, поважних особ, ризниця, теннисисти, удар Кличко, відношенням до них, як і годиться, люб'язно, взяли, позіханням на життя людининаводжу тільки дещицю з того, що просилося на олівець і що я записав з уст самих телевізійників. Взагалі тут і далі я наводжу, за зовсім поодинокими винятками, «перли», підслухані саме у ведучих, кореспондентів, оглядачів, дикторів, коментаторів політичних подій, погоди і спортивних змагань, тобто тележурналістів, для яких припускатися помилок не просто не личить, для них це свідчення професійної непридатності. Особливо слід сказати про спортивних коментаторів (як правило, футбольних), україномовних в ефірі й російськомовних поза ним (що відчувається з перших фраз), в їхніх коментарях почуємо: площадь воріт, ударив по воротам, від цього неуйде, залик, шестя і т. ін., а ще ота зворушлива прихильність до звуку ґ (вимагає, багато, змагання і навіть гарно). Втім, про це, про «зачинений футбол» уже писалося, зокрема і в журналі «Урок української» (див.: УУ.1999.-№ I - С. 22 та УУ.-2000.-№ З.-С. 32).
Далі йтиметься про помилки, що виникають здебільшого під впливом російської мови і тепер особливо поширеніїх можна зустріти і в пресі, і в деяких солідних виданнях (зрідка). Не скажу, що я відкриваю Америку: на частину таких помилок-русизмів уже звертали увагу вимогливі мовознавці, тим прикріше, що на мовленнєвій практиці наших телестудій це і ніяк не позначилося.
Певне, не перебільшу, якщо скажу, що на першому місці за поширеністю слово знаходитися: «Ми знаходимося в студії», «Делегація знаходиться в столиці Чилі», «Питання знаходилося в центрі уваги», «Ти знаходишся так далеко», «Проблема довго буде знаходиться в стадії розв'язання», «Радіаційні відходи знаходяться у сховищі» і т. ін., або перебувати, бути тощо («Делегація перебуває в столиці Чилі», «Питання перебувало(було)...», «Проблема довго залишатиметься (буде)...»), або міститися, зберігатися (радіаційні відходи, рукописи, архіви містяться, зберігаються), або: розташований («Будинок розташований на вулиці Мазепи», «Музей розташований на Печорську», «Чернігів розташований на півночі України» та ін.)вживання в цих випадках дієслова знаходитися неправомірне. На місці воно буде в таких, наприклад, реченнях: «Знайшлися кошти для видання журналу» або «Знаходяться ще люди, які вірять у повернення минулих порядків», тобто там, де є семантична близькість до основного значення лексеми знаходити (щось, когось).
Дуже багато прикладів невідповідного слововживання пов'язано зі словом відноситися та похідними від нього. Зрозуміло, що ми не відносимося (сумлінно чи несумлінно) до роботи, до обов'язків, а ставимося. Щоправда, диктори й ведучі майже не припускаються в цьому разі помилок, більше грішать тут запрошені до студії співрозмовники. А ось в іншому значенні, замість належати, слово відноситись («До цієї категорії відносяться...») вживається часто, що є, звичайно, помилкою. Бо правильно: «Ячмінь належить до родини злакових», «Вона належала до партії УНР», «Ця подія належить до початку 20-х років». Значно вужча сфера вживання лексеми відношення, ніж це спостерігаємо на практиці. Скрізь чуємо: в усіх відношеннях, у цьому відношенні, він має відношення... По-українськи ж, тобто правильно, буде: з усіх боків, з усіх поглядів, з цього боку, в цьому плані, він має стосунок та інше, залежно від контексту.
До поширених помилок належать (а не відносяться): вірнийтреба: правильний, слушний (правильний висновок, слушна думка); вірнішетреба: точніше, правильніше, радше (це слово забувається); терпіти поразку-зазнавати поразки; носить характермає характер («Дії посла носять характер втручання», треба: «... мають характер втручання»); нанести ударзавдати удару, вчинити злочинскоїти злочин; кидається в очі впадає в очі; відмінитискасувати; як прийнятояк заведено; областьгалузь (або ще царина); прослідковувати простежувати (це відмінні значення); направленийспрямований (у деяких випадкахвідряджений); об'явитиоголосити; багаточисельнийчисленний; свідоцтвосвідчення (зовсім різні значення, першедокумент, напр., свідоцтво про освіту, друге«свідчення на суді», «свідчення наших великих успіхів» тощо). Нерідко кажуть: образити («образили дитину») замість скривдити (порівн.: рос. оскорбить і обидеть). Плутають уяву (рос. воображение) і уявлення (рос. представлений). Постійно звучить: «Уряд прийняв рішення», а поряд такий простий і точний варіант: «Уряд ухвалив рішення (чи постанову)», або вже краще «прийняв ухвалу». Кажуть: почувати себе, значно краще почуватися... Або вести себе, треба-поводитися...
У відомій пісні Таїсії Повалій стократно лунає: «Там, де ти, там одні сніги», треба ж казати і писати (і співати!): «...там самі сніги». У пустелісамі піски, у зошитісамі помилки, у слухачів самі питання і т.ін. Також: «Вийшов з хати в самій сорочці» (бо гаки ж не в двох). А в котрійсь нав'язливій рекламі повторюють: «...Потрібна одна олія», слід жетільки олія (тільки, лише, лиш вживаються саме в таких випадках), а ось далі в тій же рекламі замість однією олією треба самою олією. З недавно почутого: «Одного бажання замало». Тут взагалі виникає двозначність: одного бажання замало, а кількох досить? Чи самого (тільки) бажання замало, потрібні ще й зусилля?..
Зафіксовано мною в українських телепередачах не лише лексичні помилки, а й порушення граматичних форм і норм. Відомо, що наша мова має порівняльні ступені прикметників: сильний, сильніший, найсильніший; є й форми, утворювані за допомогою більш, найбільш, що їх використовуємо, як правило, тоді, коли суфіксальний спосіб з тих чи тих причин менш прийнятний. Однак на практиці поширенішою стала друга, не така економна, ніж перша, форма (більш сильний, найбільш вдалий). Забуваються форми з частками що- і як-: щонайсильніший, якнайкорисніший. Під впливом російської продукуються й набувають поширення взагалі покалічені витвори: самий перспективний, самий сильний, або й ще гірше: самий найкращий, самий найбільший...
Або ось незрідка чуємо: «А все останнє хай вас не турбує...» Слід же «А решта хай вас не турбує». Іноді ще кажуть: не дивлячись на труднощі, замість незважаючи, або такого ощадливого, як попри. Все доречне на своєму місці: не дивлячись в очі, не дивлячись на неї тощо.
Цікаво, як користуються наші телемовці формою майбутнього часу. Знову ж таки, на жаль, перша форма, притаманна тільки українській мові {працюватиме, бігатимуть, змагатимуться, голосуватимемо), дуже істотно потіснена другою, властивою як українській, так і російській мовам, менш ощадною і, я б сказав, менш вишуканою (буде працювати, будуть бігати, будуть змагатися, будемо голосувати).
Набуває поширення така не властива українській мові форма, як складний дієслівний присудок з дієсловом-зв'язкою продовжувати. На кожному кроці, може, навіть не рідше, ніж знаходитися, зустрічаємо: «Кияни продовжують атакувати», «Україна продовжує розвивати свою економіку», «У шахтах продовжують гинути люди», «Оболонь» продовжує дивувати», «Міністр продовжує заявляти», «Нас продовжують мати за неофітів»...По-канцелярськи, незграбно, неоковирно звучать ці речення. А проте в українській мові є чудові відповідники, починаючи від пропуску цієї зв'язки («Україна розвиває свою економіку») до використання прислівників далі, знов, і досі, ще тощо: «Кияни і далі атакують», «У шахтах досі гинуть люди», «Оболонь» знов дивує», «Міністр ще раз заявляє», «Нас і далі мають за неофітів» та ін.
Ще два звороти, на які неодмінно слід звернути увагу, бо вони рідко коли вживаються правильно. «Уряд ліквідував заборгованість не тільки по пенсіях, а й по зарплатах». У переважній більшості випадків кажуть (часто пишуть!) неправильно: але й...
І зворот другий. Безліч разів не в одній передачі лунає: «Як би не намагалися супротивники...», «Як би не прагнули ми...». Або навіть так: «Як би не ненавиділи люди...». Проте в українській мові цей зворот має стверджувальну форму: «Хоч би як намагалися супротивники...», «Хоч як прагнули ми...» «Хоч би як ненавиділи люди...». Звернімо увагу: пружна, точна, злагоджена форма!
Досі йшлося про питання чистоти мови, лексичні й граматичні помилки, про неграмотність, якої не повинно бути, та ще в такій кількості, ні на телебаченні, ні в інших засобах інформації. Але хіба наше телебачення, радіо, преса, естрада, театри не мають прагнути більшого, ніж уникання безграмотності досягати мовного багатства, різноманітності в мовленні, виявлення невичерпних ресурсів рідного слова? Про окрему людину, буває, кажемо, що в неї широкий чи обмежений запас слів, багатий чи збіднений лексикон. За цим критерієм можна характеризувати й ту чи ту студію або канал оцінки, напевне, будуть різні, але загальний образ телебачення твориться різними телекомпаніями й телепрограмами, спільними зусиллями всіх його працівників ведучих, дикторів, коментаторів, редакторів, постійних авторів оцінки рівня їхнього мовлення матимуть ще ширшу амплітуду. Серйозні набутки (до прикладу, органічне дублювання й бездоганні переклади фільмів на студії «1 + 1») стоять поряд з такими ж серйозними прогалинами, яких більш ніж достатньо. Збідненість синонімічного ряду, зловживання одноманітними зворотами й конструкціями, зчаста не найточнішими й не найзугарнішими, кальки, брак самого прагнення шукати свіже слово замість обшмульгованого штампу, та й взагалі брак відчуття мовних нюансів та відтінків і, як наслідок, лінгвістичні горе-винаходи, на зразок «Що за гомін, а без бійки?» (замість галас, гамір)так в одному з рекламних текстів скальковано російське «Что за шум, а драки нет?». Такі риси загальної картини не можуть не викликати занепокоєння. А головне обмаль взірців добірного, чистого, як джерело, природного мовлення.
Приклади, які наводитиму, не вважаємо порушенням слововживання, точніше грубими порушеннями, їх можна зустріти і вдрукованих, зокрема газетних, текстах, є вони і в окремих словниках. Та йдеться про те, що чимало цих широко вживаних у ЗМІ слів чи словосполучень не скрізь і завжди преференційні, що поряд із ними існують синонімічні варіанти, які здебільшого доречніші, влучніші (і, певне ж, свіжіші), ніж ті, що заповнюють мовлення.
Так, нині всі кажуть: збільшується (кількість, заборгованість, злочинність, напруженість тощо), підвищується (якість, видобуток, рівень, урожайність, загазованість тощо), а проте в багатьох випадках влучніше було б: зростає. Щастить і лексемі приховувати (вік, обставини, погодні умови і все на світі), а тим часом чи не в переважній більшості випадків набагато ліпше звучить: зважати на (вік, обставини, погодні умови, політичну ситуацію і ще на багато що) або: брати до уваги, з огляду на... .
Має значно більше поширення, ніж це зумовлено семантично, і прислівник дійсно; скрізь, крім деяких випадків (зокрема, зі сфери діловодства), відчутно сильніше замість нього виступає слово справді (подекуди насправді). Так само і зі словом чисто, його з успіхом замінює (на практиці, на жаль, не часто) суто, і це завжди звучить суто по-українському.
Якось в одній статті, де мовилося про газетно-книжкові кіоски, здибалося мені слово книжкові ятки, а в одній із телепередачзазвичай, ошатний. Ці слова, як і багато інших, стають рідкісними. А дарма. Звернення до них збагачує мовлення і, навпаки, витіснення цілих лексичних шарів, одноманітність і зоднаковіння - це завжди знак недбайливості у ставленні до мови. Хотілось би, щоб кожен із журналістів дбав про те, аби мова з-під нашого пера, з наших уст була свіжою, багатою, насиченою синонімами, щоб у ній відчувалися питомість, первісність. Адже радіо й телебачення слухають тисячі й тисячі людей.
Далі поданий список це наслідок моїх постійних нотувань за телевізійним мовленням. У ньому перше словоте, що постійно звучить, а друге те, що чути значно рідше, хоч воно, як і правило, свіжіше або точніше, або просто «більш українське»:
Протиріччя-суперечності; минулого року-торік; співпадати-збігатися; відсутність-брак (відсутність здібностей - брак здібностей); суттєвийістотний; справедлива думкаслушна думка; розміробсяг; думаю, що...-гадаю, що...; відрадно-тішить; витрачати (час)-гаяти, гайнувати, марнувати час; у порівнянні-порівняно; турбує-непокоїть; обов'язково-неодмінно; русло – річище та ін. До речі, спостерігаються і втішні зміни: рідше, звучить дуже популярне раніше слово відрадний («відрадні зміни»); колись всіляко зневажали відсоток, вважали його ледве не «націоналістичним словом», тепер майже не зустрічається процент, хоч це і крайність, процент-нормальне слово-синонім, хай і іноземного походження.
Інший сюжет зі словом книга. Первісне означення продукту друку в українській мовікнижка. Книга - то книжка особлива: рукописна, богослужебна, просто велика, груба книжка, це - книга скарг, книга як загальне, абстрактне поняття та ін. Отже: «Він подарував мені книжку» і «Книга супроводжувала його протягом усього життя». А тим часом цю відмінність мало хто завважує, і не тільки на телебаченні.
Ці й подібні приклади засвідчують, що нівелювання особливостей, притаманних саме українській мові, все ще триває. Так, у нас багато іменників, які в російській мові не мають жіночого роду: авторка, лікарка, касирка, пасажирка, ювілярка, секретарка та ін. Пам'ятають про цю перевагу далеко не всі. «Вона автор історичних романів»так характеризували на ТБ одну з письменниць.
З другого боку, в українській мові утворення дієприкметників на -аючий, -уючий, -юючий досить обмежене (працюючий, практикуючий, виконуючий, зростаючий), заміна їх окремими реченнями не завжди адекватна, спричинює громіздкість, проте ми рідко шукаємо продуктивніших замінників, зокрема з-поміж дієприкметників, утворених за допомогою інших суфіксів: захопливий замість захоплюючий, атакувальний замість атакуючий, леткий замість летючий. Наприклад, далекосягаючий. Варіанти: який сягає далеко; ще краще далекосяглий, ще краще - далекосяжний (див. цю тему «Урок української».2000 № З.-С. 20).
Нарешті, про кличну форму, властиву тільки українській мові. В суто нормативних випадках, у прямих звертаннях до осіб ця форма використовується, однак сфера її застосування, стилістична рольнабагато ширші і не лише в поезії: «О земле, велетнів роди!» (П.Тичина), «Непевний кроче мій, іди!» (М.Вінграновський), «Гей, блискавице, громова сестрице, де ти?» (Леся Українка).
Українська мова багата на вставні слова й речення, має велику кількість виразних, містких прислівників тощо. Втім, в активному обігу журналістів уся ця щедрота використовується лише частково. Прикметно, що тільки-но хтось із мовців вдається до ширшого й різноманітнішого лексикону, це відразу приємно вражає. Паралельно ж бо існують наприклад і приміром, до прикладу, мабуть, очевидно і очевидячки; звичайно і зазвичай; безумовно і поза сумнівом; напевне і певне; до речі, між іншим і до слова; нарешті, зрештою і врешті-решт, по суті і власне, властиво; на мою думку і на мою гадку, правду (відверто, щиро) кажучи і правду сказати; крім того і до того ж і т. ін. З наведених слів активно вживаються в усному мовленні далеко не всі, а такі, як либонь (мабуть), далебі (справді, правду кажучи), годі запам’ятати та деякі інші взагалі можуть перейти до розряду застарілих. Маємо, однак, і протилежний приклад. Діалектний прислівник наразі (зараз, поки що) з чиєїсь легкої руки ожив у мові радіо й телебачення, і тепер його незрідка можна чути, хоча й не завжди до місця, але сам факт такої «реанімації» слова втішає.
Рідше вживають наші мовці впродовж року, ніж протягом (зустрічається і взагалі помилкове на протязі); відтоді, ніж з того часу, з тих пір; оскільки, ніж так як, тому що; з огляду на..., ніж через те. Повсюдно чуємо в тому числі, хоч цей канцеляризм у багатьох випадках успішно замінюється словом зокрема або його дуже рідко вживаним в усному мовленні відповідникомзосібна. Або зворот з точки зору. Він значно популярніший, ніж під кутом зору, і прикро мало використовується з погляду, втім, у багатьох контекстах маємо говорити саме так. Відомий роман П.Загребельного має назву «З погляду вічності» («С точки зрения вечности»)навряд чи треба доводити, який це влучний і зугарний варіант. Синонімами є і прийменники біля та близько, але в часовому значенні вживаємо тільки близько «Сергій прийде близько восьмої» (а не біля).
Активно й доречно вживається принаймні, зустрічається і в крайньому разі, але зовсім рідко здибаємо в цьому значенні щонайменше. Назагал форми що- (щотижня, щоночі, щонайдовше, щодуху і т. ін.) мали б використовуватися частіше (як зручні й «компактні»), натомість переважають: кожного тижня, кожної ночі...
Майже незрушно (принаймні, якщо вести мову про телебачення та інші ЗМІ) лежить семантично багатий, різновідтінковий шар слів на аби- (абихто, абикуди, абичий, абищиця та ін., хіба що не забуваємо абияк), ані- (анітелень, анітрохи, аніскільки, анічогісінько та ін.), казна- (казна-де, казна-звідки, казна-хто, казна-коли та їн.).
Прикладам слів чи зворотів, які ми залишаємо для словників, немає кінця.
Чи почуємо, наприклад, від наших теле- і радіомовців такі повновагі прислівники, що, буває, конденсують у собі цілі речення, як-от: намарно, навдивовижу, мерщій, навмання, спересердя, знетями, вщерть, небавом, навідліг, впроглиб, смерком, всуціль, живосилом, ницьма, навздогад, похапцем, покраєм, допевне, достоту, доконче, притьма, геть-чисто, долілиць, крадькома, навперейми, наосліп, чи й простіші, похватніші: дарма, вдосталь, вкрай, обіруч, навзаєм, нашвидкоруч, відтак, відтепер, надмір, відмалку, замолоду, несамохіть, силоміць, оповесні, чи й такі сполучення, як от: над силу, над усе, понад те (чуємо лише: більше того), без упину, до крихти, без ліку, до решти, у стократ тощо, хоча, слава Богу, живуть і зустрічаються до вподоби, до снаги, віч-на-віч, навагу...
В українському словотворенні має велике значення фонічний принцип, і тому чимало частин мови, зокрема прислівники, сполучники, прийменники існують у великій кількості варіантів і відтінків, у розлогих синонімічних гніздах, задокументованих художньою літературою, поезією з них до усного мовлення, природно, потрапляє вкрай мало. Але знати про цей обшир, уявляти його ми, мовці, мусимо: між, поміж, межи, з-поміж, з-проміж;як, мов, немов, мовби, наче, неначе, ніби, нібито, буцім, буцімто; здаля, здалеку, віддалік, здалік, віддаля, віддалеки; здебільш, здебільшого, здебільше, здебільша...
Питання про те, як прикро мало черпаємо (в даному разі йшлося переважно про ТБ) із бездонної скарбниці української мови, - важливе, гостре, воно потребує постійного осмислення та обговорення, і виступи щодо засмічення мовлення, правильного чи помилкового слововживанняце лише початок великої і, я б сказав, історично значущої справи утвердження культури української мови. В ній завжди першорядну роль відігравала, та й зараз відіграє, художня література, проте сьогодні її «вплив на маси» відчутно меншає, а натомість зростає популярність телебачення (втім, це інша тема).
Мова не винна, якщо її носії, мовці, особливо ті, що на видноті, що покликані, як кажуть, нести слово, - недбало та невміло користуються нею, роблять її одноманітною, безбарвною, «суконною» або «дубовою».
Дончик Віталій. Мова не винна (про суржик, двомовність і грамотність на українському ТБ)//Слово і час.-2001.-№2 -С.68-78.

ЗАВДАННЯ:
Напишіть листа другу з порадою про вживання слів, про які Ви дізнались зі статті В.Дончика.

2. Запишіть послідовно вислови, які є відповіддю на запитання:
про що треба дбати ораторові, щоб не зіпсувати враження від промови?
за яких умов промова буде доступною?
у чому полягає стислість мовлення оратора?
Істинна стислість виразів полягає у тому, щоб говорити лише те, що достойне бути сказаним і, навпаки, не говорити того, про що кожен сам може подумати.
А.Шопенгауер

Одного неточного, невдало сказаного, або хоча б погано висловленого слова іноді досить, щоб зіпсувати все враження.
А.Міцкевич

Оратор, який виступає перед певною аудиторією, повинен враховувати рівень її здібностей, інтересів і забобонів; у противному випадку він даремно буде розраховувати на вплив серед її слухачів і на їх прихильність.
Д.Юм

Оскільки оратор прагне до живого практичного впливу промови, він повинен враховувати місце, де виголошує промову, ступінь освіченості, рівень розуміння, характер слухачів.
Г.Гегель

З розумовим запасом людини і з її здатністю сприйняття необхідно рахуватися. Це знання дає точку опори доказам оратора і становить необхідну умову для доступності.
О.Бен
3. Виконайте вправи з підручника М.Пентилюк [5].
Вправа 1. Поясніть, чому у наведених словосполученнях немає логічності. Від чого це залежить? Виправте помилки.
Дуже синюватий, зовсім лисий, трохи чистісінький, надзвичайно злющий, забагато добрий, сильно смугастий, дуже далеченько, надто зеленуватий, білувата синява, цукрова сіль, солодкувата кислота.

Вправа 2. Знайдіть у реченнях порушення логічності. Відредагуйте речення і аргументуйте виправлення.
1. Кожний герой має свої індивідуальні риси. 2. У мовленні він уживав місцеві слова і діалектизми. 3. Шевченко подружився з друзями. 4. Він почав займатися малюванням і намалював багато картин. 5. Він людина передових і прогресивних поглядів. 6. Ще зовсім молодими юнаками пішли вони на заробітки. 7. У січні місяці багато здібний і перспективний на майбутнє спортсмен. 10. В українській мові вимова не збігається з написанням.
Вправа 3. Знайдіть порушення логічності у наведених нижче реченнях, виправте помилки і запишіть речення.
1.Ми радіємо і гордимося успіхами наших спортсменів. 2. Погода була холодна, сіра і пасмурна. 3. Роман чекав ранку і коли всі прокинуться. 4. У святкуванні ювілею письменника взяли участь учні і молодь. 5. Шевченко писав вірші, поеми, повісті і прозу. 6. У селі побудовано не тільки нову школу, а також лікарню і бібліотеку. 7. Мене не тільки цікавлять тварини, але і собаки. 8. Ці квіти пахнуть ніжно, але не різко. 9. Ти маєш свою власну бібліотеку? 9. У святковий вечір багато людей було на площах, бульварах, вулицях, провулках, містах і селах. 8. На вулиці було чути крик дитячих голосів.

4.Напишіть твір-мініатюру за одним із прислів'їв. Прослідкуйте за тим, щоб Ваш текст мав вступну частину, основну частину (з аргументацією) та висновки:

Від теплого слова і лід розмерзає.
Не бійся розумного ворога, бійся дурного приятеля.
Кожен край має свій звичай.
Не бажай синові багатства, а бажай розуму.


Приложенные файлы

  • doc 435334
    Размер файла: 168 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий