Посібник брош. — копия


ЧЕРНІГІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ Т.Г. ШЕВЧЕНКА
КАФЕДРА СПОРТУ
Л.В. ЖУЛАРухливі ігри і забави
та методика їх викладання
Навчально-методичний посібник для студентів педагогічних ВНЗ
спеціальності 7.010201 – фізичне виховання
Чернігів – 2012
УДК 378.147:796.1(075.8)
Ж 87
ББК Ч51р10я72
Рецензенти: ректор Чернігівського національного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка член-кореспондент академії педагогічних наук України, доктор педагогічних наук, професор М.О. Носкозавідувач кафедри спорту Чернігівського національного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка, кандидат педагогічних наук, професор С.О. ВласенкоЖула Л.В.
Ж 87 Рухливі ігри і забави та методика їх викладання: Навчально-методичний посібник для студентів педагогічних ВНЗ спеціальності 7.010201 – фізичне виховання. – Чернігів: Чернігівський національний педагогічний університет, 2012. – 83 с.
У посібнику зібрані рухливі ігри дітей дошкільного віку, шкільного віку, які проводяться у закритих приміщеннях та на свіжому повітрі, наведені різні естафети.
Посібник рекомендовано для практичної роботи студентам ВНЗ фізичної культури та фізичного виховання, вчителям фізичної культури, педагогам-організаторам, вихователям.
УДК 378.147:796.1(075.8)
ББК Ч51р10я72
Рекомендовано до друку Вченою радою Чернігівського національного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка (Протокол № 9від « 30 » травня 2012 р.)
© Жула Л.В., 2012-03-19
Гра – шлях дітей до пізнання світу,
у якому вони живуть і який покликані
змінити
Максим Горький
ВСТУП
Фізична культура – складова частина загальної культури суспільства, що спрямована на зміцнення здоров'я, розвиток фізичних, морально-вольових та інтелектуальних здібностей з метою гармонійного формування її особистості та розвитку активної життєдіяльності.
Рухливі ігри відносяться до основних і найбільш розповсюджених засобів фізичної культури. Їх головна ознака – наявність активних рухових дій: біг, стрибки, лазіння, метання м'яча та інших предметів, завдяки чому вони являються визнаним засобом і методом фізичного виховання.
Рухливі ігри залучають дітей можливістю застосовувати свої знання та вміння для вирішення конкретної рухової задачі в умовах змінної ігрової ситуації.
Рухливі ігри допомагають розвивати у дітей вміння узгоджувати свої дії з діями товаришів, інтересами колективу, виховують стриманість, самовладання, почуття відповідальності за успіх команди, ланки.
Обов'язковість виконання правил дисциплінує дітей, виховує вольові якості.
Характерною особливістю дітей усіх вікових груп є емоційність і допитливість, прагнення перевірити, випробувати свою силу і спритність, бажання фантазувати, відкривати таємниці і прагнути до чогось незвичайного, далекого і прекрасного.
Гру недарма називають королевою дитинства. Без неї дітям жити невесело, нецікаво. При вмілому використанні гра може стати незамінним помічником вчителя, вихователя, тренера.
Гра – засіб багатогранний. Це і самостійна діяльність, що сприяє всебічному розвитку особистості, і засіб формування та згуртування колективу, і метод організації інших видів діяльності, і емоційний стан, і засіб спілкування.
Гра – не кінцева мета. Головне – можливість змагатися та вигравати, проявляти активність, кмітливість, підтримати товариша по команді, задовольнити потребу у самовираженні, викликати позитивні емоції.
Враховуючи вищесказане, автор ставив за мету надати майбутнім спеціалістам фізичного виховання знання, вміння і навички у визначенні місця рухливих ігор і забав у різних формах навчально-виховної роботи; знання правил їх підбору в залежності від вікових особливостей дітей та загальних положень керівництва; методики їх викладання. Навчити використовувати рухливі ігри в оздоровчих, виховних і освітніх цілях.
При розміщенні ігрового матеріалу посібника автор дотримується такої послідовності: кожна гра за своєю складністю є продовженням або розвитком попередньої. Це допомагає використовувати матеріал у методичному взаємозв’язку, починаючи з найпростіших вправ і, закінчуючи більш складними іграми, що вимагають певних навичок у засвоюванні елементів техніки рухів.
До методичних порад та рекомендацій із застосуванням ігрового матеріалу в навчанні дітей необхідно використовувати творчий підхід із врахуванням індивідуальних особливостей дитячого організму.
Ігровий матеріал, який наведений в методичному посібнику, може використовуватись у практичній роботі вчителями фізичного виховання, вихователями, батьками та студентами факультету фізичного виховання.
РОЗДІЛ 1
РУХЛИВІ ІГРИ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ
1.1. Рухливі ігри як засіб фізичного виховання дітей
У загальній системі виховання – фізичне виховання дитини дошкільного віку займає особливе місце. Саме у дошкільному дитинстві закладаються основи міцного здоров'я, високої працездатності; у цьому віці відбувається становлення рухової діяльності, а також початкове виховання фізичних здібностей.
Фізичне формування дитини тісно пов'язане з його інтелектуальним і морально-вольовим розвитком, з розвитком усіх психічних функцій.
У роки дошкільного дитинства важливими задачами фізичного виховання являються збереження життя і зміцнення здоров'я, удосконалення функцій організму дитини, сприяння його правильному фізичному розвитку, підвищення працездатності.
Фізичне виховання повинно сприяти здійсненню розумового, морального, трудового і естетичного виховання дітей, допомогти підтримувати у них бадьорий, життєрадісний настрій і активність.
Основний зміст фізичної культури у дитячому садку складають фізичні вправи: гімнастика, рухливі ігри та ігри з елементами спортивних ігор, спортивні вправи, найпростіший туризм.
Рухливі ігри є одним із важливих засобів фізичного виховання дітей дошкільного віку. Вони сприяють формуванню та вдосконаленню життєво необхідних рухів, всебічному фізичному розвитку та зміцненню здоров’я дитини, вихованню позитивних моральних та вольових якостей.
Правильно підібрані рухливі ігри активно впливають на розвиток організму дошкільників за умови вмілого керівництва ними.
Рухливі ігри задовольняють потребу організму дитини в русі, сприяють збагаченню її рухового досвіду, закріплюють вміння та навички основних рухів ходьби, бігу, стрибків, рівноваги тощо. Швидка зміна обставин під час гри привчає дитину користуватися своїми рухами відповідно до тієї чи іншої обставини.
Цінність рухливих ігор також у тому, що вони сприяють розвитку таких фізичних якостей, як швидкість, спритність, витривалість тощо.
Так для розвитку швидкості проводять ігри, які потребують негайних рухових дій в обставинах, що швидко змінюються, ускладнених додатковими завданнями, а також ігри з подоланням певної відстані за найкоротший час: «Квач», «Хто перший».
Для розвитку швидкості – використовують ігри, де діти виконують більш складні за координацією рухи: «Влуч у ціль», «Зроби фігуру», «Квач з м’ячем».
Розвивати силу окремих м’язів рук, ніг та тулуба можна в іграх, які потребують короткочасного силового напруження: «Хто далі кине», «Хто краще стрибне».
Витривалість розвивається в іграх з інтенсивною руховою діяльністю, але оптимальною в часі для кожної вікової групи: «Дожени свою пару», Вудочка».
У рухливих іграх мається широка можливість спілкування вихователя з дітьми. Вихователь пояснює зміст гри та її правила. Діти познають значення нових слів. Активізації мовного спілкування сприяють також ігри з текстом і словом.
Досвід кращих вихователів, а також спеціальні наукові дослідження (Т.І. Осокіна, А.Я. Вольчинський, Н.А. Кіт, О.І. Курок, Л.А. Сварківська та інші) показують, що рухливі ігри мають значний вплив на виховання позитивних моральних та вольових якостей у дошкільників. Свої дії учасники гри підпорядковують її правилам, які регулюють поведінку, сприяють вихованню свідомої дисципліни, привчають відповідати за конкретні вчинки, розвивають почуття товариськості. У колективних іграх у дитини формуються поняття про норми громадської поведінки, виробляються організаційні навички, виховується прагнення до перемоги, сильна воля, стійкість, витримка. Спільний інтерес, викликаний грою, об’єднує дітей у дружний колектив.
Під час ігрової діяльності у дошкільнят створюються позитивні умови для розвитку уваги, сприймання, уточнення певних понять, творчої фантазії, пам’яті. У процесі гри діти обмірковують, що і як краще зробити, розмовляють між собою, підраховують кількість влучань у ціль, «поквашених» гравців. Усе це сприяє розвитку мови, швидкості мислення, творчості та кмітливості.
Ігри широко використовують як засіб естетичного виховання, тому що діти відображають оточуючий світ через ігровий образ, певну роль. До змісту багатьох ігор входять знайомі їм вірші або пісні. Усе це дозволяє поглиблювати естетичні переживання дошкільнят.
Участь у грі тісно пов’язана з емоційними почуттями дітей. Тому необхідно спрямовувати ігрову діяльність так, щоб вона, торкаючись естетичних почуттів, дозволяла старшим дошкільникам правильно оцінювати її. Одна рухова гра як засіб фізичного виховання корисна лише тоді, коли вихователь обізнаний з анатомо-фізіологічними та психологічними особливостями дошкільнят кожної вікової групи, з методикою проведення ігор, а також дбає про дотримання відповідних санітарно-гігієнічних умов.
1.2. Організація і керівництво рухливими іграми в різних вікових групах
Під дошкільним віком розуміється період розвитку дитини від 2 до 7 років. У ці роки відбувається подальший фізичний розвиток й удосконалення інтелектуальних можливостей дитини. Рухи її стають вільними, вона добре розмовляє, світ її відчуттів, переживань і уявлень стає багатше і різноманітніше.
З дітьми дошкільного віку проводять три види рухливих ігор: сюжетні ігри, ігрові вправи (несюжетні ігри), та ігри з елементами спорту (городки, настільний теніс, бадмінтон, баскетбол, футбол, хокей).
В основу сюжетних ігор покладено життєвий досвід дитини, її уявлення про навколишній світ (дії людей, тварин, птахів). Рухи, які виконують діти під час гри, тісно пов’язані з її сюжетом. Наприклад: зайці стрибають, мисливці полюють, птахи літають та інше. Більшість сюжетних ігор колективні, і діти привчаються в них погоджувати свої дії з діями інших гравців, не вередувати, діяти організовано, як вимагають правила.
Для ігрових вправ (несюжетних ігор) характерна конкретність рухових завдань відповідно до вікових особливостей і фізичної підготовки дітей. Якщо в сюжетних іграх основну увагу гравців спрямовують на створення образів, досягнення певної мети і точне виконання правил, що часто приводить до ігнорування чіткості рухів, то під час ігрових вправ дошкільнята повинні бездоганно виконувати основні рухи (влучити м’ячем у ціль, пролізти в обруч та інше). Такі вправи застосовують здебільше для вдосконалення у дітей конкретних рухів. Дозування вправ у цих іграх, на відміну від сюжетних, визначають конкретніше, що також є однією з позитивних сторін.
Оскільки ігрові вправи та сюжетні ігри застосовують в усіх вікових групах, організація і проведення має багато спільного.
Проведення ігор з елементами спорту вимагає чіткого пояснення правил, які обумовлюють процес змагань між окремими дітьми або командами. Обов’язковим є оволодіння кожною дитиною руховими навичками (технікою рухів), які визначають результат змагань.
За ступенем фізичного навантаження ігри бувають великої, середньої і малої рухливості.
До ігор великої рухливості відносять ті, в яких бере участь одночасно вся група дітей. Їх зміст становлять інтенсивні рухи: стрибки, біг у поєднання з метанням, подолання перешкод та інше.
Ігри середньої рухливості передбачають активну участь усієї групи дітей. Характер рухової діяльності учасників відносно спокійний (метання предметів у ціль, ходьба в поєднанні з підлазінням під дугу, переступання через предмети тощо).
Під час ігор малої рухливості не всі діти виконують рухи одночасно. Іноді активною є лише частини з них, інші перебувають у статичній позиції і спостерігають за діями тих, хто грає. Рухи, які становлять зміст гри,виконують у повільному темпі.
Вимоги до вибору гри:
- визначити мету;
- врахувати вікові можливості дітей;
- врахувати їх інтереси та фізичну підготовленість;
- місце і час проведення, а також погодні умови.
Залежно від підготовленості дітей правила гри можна спрощувати або ускладнювати. Повторення деяких рухливих ігор проводиться з деякими ускладненнями правил.
Планування ігор у дошкільних закладах повинно відповідати вимогам програми з фізичного виховання дітей дошкільного віку з урахуванням вікових особливостей дітей.
Визначаючи гру, слід враховувати її місце в режимі дня і дотримуватися певної послідовності в діяльності дітей. Навесні, влітку та восени до сніданку краще проводити нетривалі ігри середньої або малої рухливості. У цей час діти здебільше граються маленькими групами, а вихователь здійснює тільки загальне керівництво.
На заняттях з фізичної культури плануються ігри великої рухливості. Вони входять в основну частину, проводяться з усією групою, мають навчальний характер, бо діти вдосконалюють, а іноді, особливо в молодших групах, розучують нові рухи. У заключній частині – ігри малої рухливості, щоб зменшити фізичне навантаження і привести організм дітей у відносно спокійний стан.
На прогулянках, за годину до денного сну та після сну проводяться ігри будь-якої рухливості. Особлива увага – добір ігор у холодну пору року та несприятливу погоду. У цей час краще проводити ігри з нескладними рухами. Влітку ігри з швидким бігом і стрибками краще давати на початку денної прогулянки або після полудня, коли знизиться температура повітря. Перед сном проводити ігри великої рухливості не рекомендується, бо діти збуджуються і не можуть швидко заснути.
З дітьми всіх вікових груп під час ранкової та післяобідньої прогулянок проводиться не менше 5-4 рухливих ігор.
Проведення рухливих ігор з дітьми різних вікових груп має свою специфіку, яка залежить від анатомо-фізіологічних і психологічних особливостей дошкільнят.
Завдання вихователя – збагатити руховий досвід дошкільнят, удосконалити набуті ними рухові навички.
1.2.1. Перша молодша група (3 рік життя)
Для дітей молодших груп підбирають ігри з нескладним змістом. Правил у грі – одне, два. Невелика кількість ролей. Ігри добираються з обов'язковим чергуванням руху і відпочинку, проводяться весело й жваво.
Спочатку ведучим має бути вихователь. Він регулює рухи дітей, щоб вони занадто не збуджувались і не втомлювались. Цікаво проведена вихователем роль ведучого створює бадьору, емоційну атмосферу, сприяє залученню всіх вихованців до гри. Поступово, коли діти другої молодшої групи засвоять правила гри та звикнуть до організованих дій, їх можна залучити до виконання ролі ведучого.
Молодші дошкільнята в колективних іграх виконують оді і ті самі рухи (ходять, бігають, стрибають тощо). У них ще не має зацікавленості в результатах гри, їх приваблює сам процес руху. Цю особливість вихователь і повинен враховувати при плануванні роботи з дітьми.
Проведення рухливих ігор умовно виділяють три періоди в плануванні та організації рухливих ігор з дітьми молодшого дошкільного віку.
Завдання першого періоду (вересень – жовтень) – привчити малят гратися разом (невеликими групами), використовуючи різноманітні іграшки, м'ячі, обручі. Одночасно можна починати проводити і колективні рухливі ігри по 10-12 дітей. Ігри прості за змістом і характером рухів. Діти виконують цікаві та нескладні завдання: підбігти до вихователя "Добіжить до мене", наздогнати м'яч "Дожени м'яч", знайти предмет "Знайди прапорець" тощо. У цих іграх кожна дитина діє в своєму темпі. Її рухи не пов'язані з рухами інших дітей. Після одного-двох повторень вони повністю оволодівають правилами гри.
Другий період листопад – квітень – підвищити активність дошкільнят, привчити їх пристосовуватися до сезонних явищ. Добирають ігри, в яких діти можуть рухатися без особливих труднощів навіть у теплому одязі. Ігри з ходьбою і бігом по всьому майданчику "Поїзд", "Знайди свій будинок"; з катанням м’ячів і кульок "Влуч у ворітця" проводяться в приміщенні. Рухливі ігри поступово ускладнюються.
Третій період (літній) – збагатити руховий досвід дошкільнят, удосконалити набуті ними рухові навички. Вводять нові ігри, а вивчені раніш проводять в ускладненому варіанті. Наприклад у грі "Трамвай" діти проходять не по рівному майданчику, а між предметами, кубиками, які поставлені на землі.
Діти цього віку особливо сприймають образи гри, тому їм радять пострибати як "зайчики", пройти тихо як "мишка".
Тривалість гри 5 – 8 хвилин, кількість повторень 3 – 5 разів.
Ігри з ходьбою та бігом
«До ляльок у гості»
Діти сидять на стільцях які розставлені вздовж стіни кімнати. Вихователь говорить, що вони підуть до ляльок у гості і запитує: «Де ляльки живуть?». Діти показують на ляльковий куточок. Вихователь говорить: «Підемо, діти, погуляємо, але нікуди по дорозі заходити не будемо, прямо до ляльок підемо». Діти встають і, неспішно, разом з вихователем, йдуть відвідати ляльок. Вони вітаються з ними, розмовляють. Коли вихователь каже: «Вже пізно, пора додому, підемо тихесенько!», діти повертаються на свої місця.
Методичні вказівки. Перед початком гри, декілька ляльок треба розташувати у іншому місці кімнати. При повторенні гри, відвідують цих ляльок.
«По стежці»
Вихователь проводить на підлозі дві паралельні лінії (або кладе дві скакалки) завдовжки до 3 м на відстані 25-30 см. Він розповідає, що діти підуть гуляти по лісу. Йти потрібно обережно, по вузькій довгій стежці. Діти йдуть повільно, один за одним, між накресленими лініями. Потім повертаються.
Методичні вказівки. Вихователь стежить, аби діти не наступали на лінії, не заважали один одному, не наштовхувалися на попереднього гравця.
«Наздоженіть мене!»
Діти сидять на стільцях або лавах на одній стороні майданчику або кімнати. «Наздоженіть мене!» – каже вихователь і біжить до протилежної сторони майданчика. Діти біжать за вихователем та прагнуть зловити його. Вихователь зупиняється, коли діти підбігають до нього він говорить: «Тікайте, тікайте, наздожену!». Діти біжать на свої місця.
Методичні вказівки. Вихователь не повинен швидко бігти від дітей. Коли діти підбіжать до вихователя, варто похвалити їх, сказати, що вони добре бігають.
«Пузир»
Діти разом з вихователем беруться за руки і утворюють невелике коло, стаючи, щільно один до одного. На слова «Роздувайся пузир, роздувайся, залишайся такій, та не лопайся!» діти відходять назад, тримаються за руки до тих пір, поки вихователь не скаже: «Лопнув пузир!». Діти відпускають руки.
Ігри з м’ячем
«Наздожени м'яч»
Діти грають на майданчику, хто із ким хоче. Вихователь кличе декількох дітей, пропонує їм побігати за м'ячем і пограти із ним. Вихователь по черзі називає імена дітей та розкочує м'ячі у різних напрямках. Кожна дитина біжить за м'ячем, ловить його і приносить вихователеві. Вихователь знову кидає м'ячі, але вже в іншому напрямку.
Методичні вказівки. Можна розсипати відразу всі м'ячі, аби діти одночасно побігли за ними. Замість м'яча можна використовувати обручі або м'які мішечки.
«М'яч у колі»
Діти сидять на підлозі по колу і перекочують м'яч двома руками один одному.
Методичні вказівки. Вихователь стоїть зовні кола і стежить за грою. Пояснює, що м'яч потрібно відштовхувати не однією, а двома руками. Показує, як це краще робити, подає дітям м'яч, якщо він викотиться за межі кола.
«Прокоти м'яч»
Діти сідають на підлогу по колу (ноги нарізно або «калачиком»), вихователь стоїть в центрі кола з м'ячем у руках. Він котить м'яч кожній дитині по черзі. Діти ловлять м'яч і котять його вихователеві.
Методичні вказівки. Коли діти освоять ці рухи, замість вихователя в центрі кола може знаходиться дитина.
«Лови м'яч»
Діти стають по колу. Вихователь у центрі, в руках у нього великий м'яч (діаметром 18-20 см). Вихователь говорить: «Оля, лови м'яч!», і кидає м'яч дитині. Та ловить м'яч і кидає його вихователеві.
Методичні вказівки. Вихователь стежить, аби діти енергійно кидали м'яч двома руками знизу, а ловили його злегка витягнувши руки вперед і захвачували його кистями, не притискали до грудей.
«Цілься вірніше»
Діти стоять по колу, в руці у кожного маленький м'ячик. В центрі кола ящик або великий кошик (відстань 1,5-2 м). По сигналу вихователя діти замахуються і кидають м'ячик у кошик. Потім підходять до кошика, беруть по одному м'ячику, повертаються на свої місця і знову кидають у ціль.
Методичні вказівки. У грі одночасно беруть участь не більше 8-10 дітей. Якщо дитина не потрапила м'ячем в ціль, вона підіймає лише свій м'ячик. При метанні у ціль більшість дітей кидають предмет однією рукою від плеча. Дітям слід показати і спосіб метання однією рукою знизу, тому що цим способом їм легко попадати точно у ціль. При метанні м'яча у ціль, дітям цього віку понад усе подобаються ігрові вправи, в яких м’яч попадає в дійсну, а не в умовну ціль. Краще всього якщо предмет може в ній затримуватися (кошик, сітка).
«Мій веселий дзвінкий м'яч»
Діти сидять на стільцях. Вихователь стає перед ними на деякій відстані і показує вправу з м'ячем. Він показує як легко і високо стрибає м'яч, якщо відбивати його рукою. При цьому вихователь каже:
Мій веселий дзвінкий м'яч
Ти куди помчав у скач?
Жовтий, синій, блакитний
Не здогнатись за тобою.
Потім він викликає 2-3 дітей і пропонує їм пострибати разом з м'ячем. Вихователь знову показує вправи з м'ячем, які супроводжує читанням віршів. Закінчивши вірш, він говорить: «Зараз наздожену!». Діти перестають стрибати і тікають від вихователя, який вдає, що ловить дітей.
Методичні вказівки. При повторенні гри вихователь викликає велику кількість дітей. При закінченні гри, можна запропонувати всім дітям одночасно бути м'ячиками. Вихователь повинен вимовляти текст в досить швидкому темпі, відповідному стрибкам дітей. Якщо діти не зможуть відтворити рухи м'яча, їм треба показати як стрибає м'яч.
Ігри на орієнтування у просторі
«Де дзвенить?»
Діти сидять або стоять по одну сторону кімнати. Вихователь пропонує їм відвернутися до стіни і не повертатися. В цей час няня з дзвоником ховається за шафу в протилежній стороні кімнати. Вихователь пропонує послухати, де дзвенить дзвоник. Діти йдуть на звук дзвоника, знаходять його і знову збираються біля вихователя. Няня ховається в інше місце. Гра повторюється.
Методичні вказівки. Вихователь відволікає дітей, щоб вони не дивилися, куди ховається няня. Дзвонити у дзвоник треба спочатку тихо, потім голосніше. При неодноразовому повторенні гри дзвонити в дзвоник замість няні може хто-небудь з дітей.
1.2.2. Друга молодша група (4-й рік життя)
У цьому віці дитина вже володіє порівняно великим запасом рухів, але не звертає уваги на результат своїх дій – віна має задоволення від самих рухів, їх емоційного впливу.
Підвищується прагнення діяти самостійно. У той же час увага нестійка.
Формування рухових навичок і вмінь продовжується на основі імітаційних дій знайомих образів.
Рухливі ігри проводяться щоденно (6-10 хв.) у різний час дня: уранці ігри спокійного характеру (але не одразу після сніданку); удень – з великим навантаженням; увечері краще проводити ігри з музичним супроводом.
Слід пам'ятати, що діти 4-го року життя прагнуть до колективних форм спілкування. Їм подобається показувати вихователю свої успіхи у рухах.
Більше сюжетних рухливих ігор, основним змістом яких залишаються відтворювання дій тварин, птахів, людей.
Ігри з бігом, з підскоками і стрибками, з підлазінням і лазінням, з кидками і ловлею, на орієнтування у просторі.
Ігри з бігом і стрибками
«Принеси іграшку»
Іграшки розкладають на протилежній стороні кімнати. Вихователь кличе до себе дітей і просить принести іграшки. По його вказівці діти йдуть або біжать за іграшками і приносять їх вихователеві. Похваливши дітей, він просить віднести іграшки на місце.
Методичні вказівки. Гру можна ускладнити, додавши завдання: дійти до іграшки по вузькій доріжці або переступаючи через невисокі предмети.
«Не запізнися»
На підлозі по колу розкладають кубики або іграшки. Діти стають біля іграшок (кожний біля своєї). По сигналу вихователя вони бігають по всій кімнаті, намагаючись не зачепити один одного і не збити іграшки. По сигналу «Не запізнися!» діти біжать до своїх іграшок.
Методичні вказівки. Слідкувати щоб діти бігли до своєї іграшки.
«Злови комара»
Діти стоять по колу обличчям до центру, на відстані витягнутих рук. Вихователь знаходиться у середині кола. В руках у нього палиця (довжина 1,5-2 м) з прив'язаним на мотузці комаром з паперу або матерії. Вихователь кружляє мотузку трохи вище за голови дітей. Коли комар пролітає над головою, діти підстрибують, прагнучи зловити його обома руками. Той, хто зловить комара, говорить: «Я зловив!». Гра продовжується.
Методичні вказівки. Слідкувати щоб діти не зменшували коло під час підстрибувань. Обертаючи палицю з комаром, вихователь то опускає, то підіймає її.
Ігри з лазінням
«Квочка та курчата»
Граючі діти зображають курчат, а вихователь – квочку. Курчата з квочкою знаходяться в будинку (місце яке обгороджене натягнутою між стійками або стільцями мотузком на висоті 35-40 см). Осторонь живе уявний великий птах. Квочка підлазить під мотузку і вирушає на пошуки корму. Вона кличе курчат: «Ко-ко-ко!». По її заклику курчата підлазять під мотузку, біжать до квочки і разом з нею гуляють, нахиляються, присідають, шукають корм. За словами вихователя «Великий птах летить!» всі курчата швидко тікають і ховаються в будинку. Іра повторюється 3-4 рази.
Методичні вказівки. Коли курчата повертаються додому, тікають від великого птаха, вихователь може підняти мотузку вище, щоб діти не зачепили її. Роль квочки можуть згодом виконувати і самі діти.
«Мавпочки»
Вихователь пропонує дітям поодинці або по двоє підійти до гімнастичної стінки, встати обличчям до неї і підійнятися до 3-4 рейки – це мавпочки. Решта дітей сидять або стоять і дивляться, як мавпочки збирають на деревах фрукти. Потім на дерева підіймаються інші мавпочки.
Методичні вказівки. Коли діти навчаться упевнено підійматися на драбинку і спускатися з неї, треба ускладнити завдання, запропонувавши їм перебратися з прольоту на проліт стінки – з дерева на дерево.
Ігри з м’ячем
«Підкинь вище»
Дитина підкидає м'яч як можна вище, стараючись кидати його прямо над головою і ловити його. Якщо дитина не зможе зловити м'яч, то піднімає його з підлоги і знову підкидає як можна вище.
Методичні вказівки. Дитина може підкидати м'яч однією та двома руками.
«Злови м'яч»
Напроти дитини, на відстані 1,5-2 м від неї, стає вихователь. Він кидає м'яч дитині, а та повертає його. В цей час вихователь вимовляє слова: «Лови, кидай, впасти не давай!». Кожне слово супроводжується кидком м'яча. Слова потрібно вимовляти повільно, щоб малюк встиг зловити м'яч і кинути його.
Методичні вказівки. По мірі оволодіння навичками ловіння і кидання м'яча відстань між дитиною і вихователем можна збільшити.
Ігри на орієнтування в просторі
«Вгадай, хто кричить»
Діти стають по колу спиною до центру. Вихователь стоїть у колі. Він призначає водячого, який також стає в середину кола і відтворює звуки якої-небудь хатньої тварини або птаха. Після цього всі діти повертаються обличчям у коло. Той, кому запропонує вихователь, відгадує, звук якої тварини він чув. Призначається новий водячий. Гра повторюється 5-6 разів.
Методичні вказівки. Якщо дитині важко і вона не знає звук якої тварини або птаха відтворити, вихователь допомагає їй, підказує.
«Йди тихо»
Вихователь стоїть спиною біля виходу із залу, із закритими очима. Діти, один за одним у колоні, намагаються тихо, навшпиньки пройти повз нього. Якщо вихователь почув когось з дітей, він опускає руку, торкається дитини. Дитина повертається у кінець колони. Гра продовжується поки всі діти не пройдуть мимо вихователя. Останній в колоні говорить вихователю: «Всі пройшли!».
1.2.3. Середня група (5-й рік життя)
Продовжується психічний і фізичний розвиток дитини. На розгортання усіх видів дитячої діяльності, їх ускладнення починають чинити великий вплив власні задуми дітей. Але їх повна реалізація поки що можлива тільки за допомогою дорослих.
Увага дітей середнього дошкільного віку набуває більш стійкого характеру, удосконалюється зорове, слухове сприймання. Діти починають розрізняти види рухів, частково навчаються виділяти деякі їх елементи. Виникає інтерес до результатів рухів, правильності його виконання, виконанню руху відповідно до зразку.
Збільшення рухових вмінь дає змогу проводити різноманітні ігри з ігри з метанням у ціль, перестрибуваннями через "струмок", пролізанням в обруч. Протягом року зміст ігор, рухові завдання, правила і взаємодіє дітей поступово ускладнюються. Якщо гра становить певні труднощі, під час прогулянок її краще проводити з меншою кількістю учасників. Коли правила засвоюють усі діти, гра проводиться з усією групою.
Надмірна рухливість дітей цього віку та їхнє невміння раціонально використовувати свої сили вимагають особливого підходу в дозуванні ігор. Вихователь стежить, щоб рухи чергувалися з короткочасним відпочинком. Вихователь намагається не порушувати ігрові задуми дітей. Для гри краще всього об'єднувати дітей групами по 5-6 чоловік.
Ігри з бігом, стрибками, з повзанням і лазінням, кидками і ловлею, на орієнтування у просторі.
Загальна тривалість рухливої гри дошкільнят цієї групи 8 – 10 хвилин, кількість повторень 3 – 5 раз.
Ігри з ходьбою і бігом
«Літаки»
Діти зображають льотчиків на літаках. Вони стоять в різних місцях майданчика. За словами вихователя: «До польоту готуйся!», діти роблять кругові оберти перед собою зігнутими у ліктях руками – заводять мотори. По сигналу «Летить!», вони піднімають руки у сторони і бігають в розсипну по майданчику. По команді «На посадку!», літаки зупиняються і приземлюються (діти опускаються на одне коліно). Гра повторюється 5-6 разів.
Методичні вказівки. Можна розділити дітей на 3-4 ланки. Тоді по команді «На посадку!» діти знаходять свої місця в ланках. Вихователь відзначає, чия ланка зібралася першою.
«У ведмедя в бору»
На одній стороні майданчика обкреслюється барліг ведмедя. На іншій – позначається дім, в якому живуть діти. Вихователь вибирає ведмедя, який сидить у барлогу. Коли вихователь каже: «Йдіть, діти гуляти!» – діти виходять із дому і йдуть у ліс, збирають гриби, ловлять метеликів та інше (нахиляються, випрямляються, роблять інші імітаційні рухи). Вони вимовляють хором:
У ведмедя в бору
Гриби, ягоди беру
А ведмідь сидить
І на нас гарчить.
Після слова «гарчить» ведмідь вибігає і починає ловити дітей. Той, кого ведмідь торкнеться вважається за спійманий: ведмідь відводить його до себе у барліг. За лінією дому дітей ловити не можна.
Після того, як ведмідь зловить декілька гравців, гра поновлюється. На роль ведмедя призначається інша дитина. Гра повторюється 3-4 рази.
Методичні вказівки. Може бути інший варіант гри – з двома ведмедями.
«Переліт птахів»
Зграя птахів збирається на одному краю майданчика (діти вільно розміщуються), напроти гімнастичної стінки з декількома прольотами. По сигналу вихователя «Полетіли!», птахи розлітаються по майданчику, розпрямляють крила і розмахують ними. По сигналу «Буря!», птахи летять до дерев (залізають на гімнастичну стінку). Коли вихователь говорить: «Буря минула!», птахи спокійно спускаються з дерев, продовжують літати. Гра повторюється 3-4 рази.
Методичні вказівки. При спуску з гімнастичної стінки не можна зістрибувати. Якщо стінка має мало прольотів, треба включати у гру не всіх дітей відразу. Замість стінки можна використовувати лавки, стільці та інші предмети.
«Підкинь-злови»
Діти вільно розміщуються у приміщенні або на майданчику, кожен тримає м'яч у руках. По сигналу вихователя: «Починай!», діти підкидають м'яч угору і ловлять його. Кожен рахує, скільки разів зуміє зловити м'яч і не впустити його.
Методичні вказівки. Дітей можна розділити на пари. Одні підкидають і ловлять м'ячі, інші рахують; або всі стають по колу, а один або двоє з тих, хто грають виходять у середину кола і підкидають м'яч. Всі спостерігають за правильністю виконання завдання.
Варіанти: підкинути м'яч угору, почекати, доки він удариться о землю, а потім вже зловити; підкинути м'яч, плеснути у долоні, зловити м'яч; підкинути м'яч, швидко обернутися довкруги і після відскоку м'яча від землі зловити його.
«Збий булаву»
Гравці стають за лінію, за 2-3 м від якої, напроти кожного поставлені булави. Діти тримають м'ячі у руках. По сигналу гравці прокочують м'ячі у напрямку до булав, прагнучи збити їх. По наступному сигналу діти йдуть за м'ячами і підіймають булави, що впали. Гра повторюється. Кожен гравець запам'ятовує, скільки разів булава була їм збита.
Методичні вказівки. Треба різноманітити ігрове завдання, прокочувати м'ячі правою, лівою і двома руками, можна прокочувати м'яч ногою.
«Школа м'яча»
Підкинути м'яч угору і зловити двома руками. Ударити м'яч о землю і зловити двома руками. Ударити м'яч о землю, плеснути у долоні і зловити двома руками. Ударити м'яч об стіну і зловити його двома руками. Ударити м'яч об стіну, дати йому відскочити від підлоги і зловити двома руками. Ударити м'яч об стіну, плеснути у долоні і зловити двома руками. Удвох: один ударяє м'яч об стіну так, щоб він відскочив під кутом у бік товариша, той після падіння м'яча на підлогу і відскоку ловить його.
Методичні вказівки. Стежити за дітьми щоб ловили м’яч двома руками.
«Знайти, де заховано»
Діти стоять вздовж стіни кімнати. Вихователь показує їм прапорець і говорить, що заховає його. Діти повертаються обличчям до стіни. Вихователь ховає прапорець і каже: «Можна!». Діти шукають захований прапорець. Хто першим знайде прапорець, той ховає його при повторенні гри. Гра повторюється 3-4 рази.
Методичні вказівки. Якщо діти не можуть довго знайти прапорець, вихователь підходить до місця, де він захований, і пропонує пошукати там. Коли прапорець ховає дитина, йому треба допомогти знайти відповідне місце.
«Знайди і промовчи»
Діти стоять вздовж однієї сторони майданчика обличчям до вихователя. По сигналу вихователя вони повертаються обличчям до стіни. Вихователь у цей час ховає хусточку. Потім по сигналу діти розплющують очі, обертаються і починають шукати хусточку. Дитина, що знайшла, не подає виду, підходить до вихователя і тихо говорить йому де побачила хусточку, і стає на своє місце у шерензі (або сідає на лавку, стілець). Гра триває до тих пір, поки більшість дітей не знайдуть хусточку. Гра повторюється 3-4 рази.
Методичні вказівки. Треба пояснити дітям, що та дитина, яка знайде хусточку, не повинна не лише її брати, але і подавати виду, що вона знайшла хусточку.
«Хто пішов?»
Діти стоять по колу або півколом. Вихователь пропонує одному з тих, що грають запам'ятати дітей, що стоять поряд (5-6 дітей), а потім вийти з кімнати або відвернутися, або закрити очі. Одна дитина ховається. Потім вихователь говорить: «Відгадай, хто пішов?», якщо дитина вгадає, то вибирає кого-небудь замість себе. Якщо не вгадає, то знову відвертається або закриває очі, а той, хто ховався, стає на своє місце. Дитина, що відгадує повинна її назвати. Гра повторюється 4-5 разів.
Методичні вказівки. Діти не повинні підказувати, хто пішов. Можна нікому не ховатися, тоді гравець відмітить, що всі на місці.
1.2.4. Старша група (6-й рік життя)
Рухова діяльність стає все більш різноманітною. Діти достатньо добре володіють основними рухами, їм знайомі різні гімнастичні вправи, рухливі ігри. Підвищується проявлення самостійності, виникають творчі пошуки нових способів дій.
Рухи дітей 6-го року становляться більш усвідомленими і носять переднамірний характер. Розвивається здібність розуміти задачу, яка поставлена вихователем, самостійно виконувати вказівки педагога.
У дітей старшої групи руховий досвід багатший і це дає можливість використовувати в іграх більш складні рухи. Наприклад: біг зі зміною темпу, кидання та ловля м'яча. У цьому віці велике значення мають ігри із застосуванням різноманітних предметів, розподілом на групи (команди).
Вихователь підбирає ігри відповідно до мети, яку поставив: формування певних рухових навичок, виховання витримки, сміливості, організованості тощо. Одна і таж сама мета може ставитися в різних іграх. Наприклад, рухові навички у метанні в ціль удосконалюються в різних іграх: "Серсо", "Влуч в обруч", "Мисливці і качки", але конкретизуються у вигляді різних зрозумілих і цікавих завдань. У грі "Влуч в обруч" пропонується влучити у нерухому горизонтальну ціль, а у грі "Мисливці і качки" – у ціль, що рухається. По суті, удосконалюється одна й та сама рухова навичка, але умови виконання різні.
У цій віковій групі зміст рухливих ігор більш ускладнений у зв'язку з розширенням кругозору дітей. До них вводяться нові сюжети та образи, які знайомі дітям із книжок, розповідей дорослих, мультфільмів.
Правила в іграх стають більш складними і потребують більшої точності їх виконання, більшої уваги дітей, витримки, уміння швидко реагувати на сигнали.
Успіх гри визначається правильною організацією. Перед тим як пояснювати нову гру, слід повторити з дітьми найскладніші рухи.
Важливий момент у керівництві грою – дозування рухів, особливо у іграх з лазінням, стрибками, бігом. Тривалість безперервного бігу зі швидкістю вище середньої для дошкільнят цієї групи становить 30-35 с за одне повторення гри. Кількість повторень залежить від змісту гри, але не більше 4-6 разів. Між повтореннями короткі паузи для відпочинку.
Дуже важливо регулювати навантаження в рухливих іграх взимку, коли одяг заважає рухам. Потрібно стежити, щоб діти не перегрівалися і не втомлювалися. Тривалість ігор 10 – 12 хвилин, кількість повторень 4 – 6 раз.
Ігри з ходьбою, бігом, стрибками
«Витівники»
Вибирається витівник, він стає у середину кола. Решта дітей узявшись за руки, йдуть по колу (вправо або вліво, по вказівці вихователя) і вимовляють:
Рівним колом, один за одним
Ми йдемо за кроком крок,
Стій на місці, дружно, разом
Зробимо ось зараз так.
Діти зупиняються, опускають руки. Витівник показує який-небудь рух, а всі діти повинні повторити його. Після 2-3 повторень гри (згідно умові) вибирається новий витівник, гра триває. Повторюється гра 3-4 рази.
Методичні вказівки. Витівники вигадують різноманітні рухи. Рухи не повинні повторюватися.
«Хто зробить менше кроків»
На майданчику креслять дві лінії на відстані 6-8 м. Декілька гравців (2-3) стають на одну лінію і починають переходити або перебігати за іншу лінію, прагнучи кроки робити як можна більше. Виграє той, хто зробить менше кроків.
Методичні вказівки. Замість кроків можна використовувати стрибки на двох ногах або на одній нозі.
«Пробіги тихо»
Вибирають водячого. Він сідає посередині майданчика і закриває очі. Решта дітей стоїть на одному кінці майданчика; 6-8 з них тихо перебігають з одного кінця майданчика на іншій повз водячого. Якщо діти біжать тихо, то водячий не має прав їх зупиняти. Якщо ж він почує шум кроків, то говорить: «Стій!» – і, не розплющуючи очі, показує рукою напрямок де почув шум. Якщо водячий вказав напрямок правильно, діти повертаються на свої місця. Біжить наступна група дітей. Гра проводиться 2-3 рази, після цього міняється водячий.
Методичні вказівки. Можна назначати водячого після кожної спроби (гравця який шумно біг).
«Вільне місце»
Гравці сидять на підлозі по колу, схрестивши ноги. Вихователь називає двоє дітей які сидять рядом. Вони встають, стають за коло, спинами один до одного. По сигналу «Раз, два, три – біжи!» біжать в різні боки добігають до свого місця і сідають. Гравці відзначають, хто першим зайняв вільне місце. Вихователь викликає двоє інших дітей. Гра триває.
Методичні вказівки. Щоб уникнути травм, при зустрічі обов’язково зробити яку-небудь вправу, наприклад поплескати один одному у долоні.
«Вудка»
Діти стають по колу на невеликій відстані один від одного. У центрі кола вихователь. Він обертає по колу шнур, до кінця якого прив'язаний мішечок з піском. Гравці уважно стежать за мішечком, при його наближенні підстрибують на місці угору, щоб мішечок не торкнувся їх ніг. Той, кого мішечок зачепить, робить крок назад і вибуває тимчасово із гри. Незабаром робиться невелика перерва, потім гра поновлюється, в ній знову беруть участь всі діти.
Методичні вказівки. Кінець шнура із мішечком ковзає по підлозі. Якщо всі діти легко справляються із завданням, можна злегка підвести мішечок від підлоги. Для ускладнення гри між двома стрибками можна дати дітям додаткове завдання: сісти і встати, обернутися 1-3 рази навколо себе і так далі.
Ігри з м'ячем
«Збий м'яч»
На лінії розкладаються невеликі кільця, наприклад кільця від серсо, а на них кладуть великі м'ячі. Гравці стають на відстані 5-6 м колонами по числу м'ячів. В руках у дітей мішечки з піском. У кожній колоні виділяється спостерігач. Він піднімає збиті м'ячі і підраховує їх.
По сигналу діти збивають з кілець великі м'ячі. Потім всі біжать за своїми мішечками повертаються і передають їх наступним у колоні. Після того, як всі виконають завдання, м'ячі передають спостерігачам. Ті стають у колону першими і збивають м'ячі. Кожна команда підраховує кількість збитих м'ячів. Виграє команда, що збила більшу кількість м'ячів. Призначаються нові спостерігачі. Гра триває.
Варіанти: м'ячі можна розкласти на гімнастичної лавки, табуретах.
Методичні вказівки. Вихователь стежить, щоб діти не заходили за лінію, коли кидають м'ячі. М'ячі можна збивати лише однією рукою – правою або лівою.
«Школа м'яча»
Підкинути м'яч угору і зловити його однією рукою. Ударити м'яч о землю і зловити його однією рукою. Підкинути м'яч угору, плеснути у долоні (1-3 рази) і зловити його двома руками. Ударити м'яч о землю і зловити його однією рукою. Ударити м'яч об стіну, після того, як він впаде на підлогу і відскочить, зловити його однією рукою. Ударити м'яч об стіну, плеснути у долоні і зловити його однією рукою.
У парах: ударити м'яч об стіну так, щоб він відскочив під кутом у бік партнера, який повинен зловити його. Ударити м'яч об стіну від низу до верху і зловити його. Ударити м'яч об стіну кинувши: із-за спини, із-за голови, з-під ноги, з-під руки і зловити його.
Методичні вказівки. Слідкувати щоб діти ловили м’яч однією рукою.
«Попади в обруч»
Діти стоять по колу діаметром 8-10 м. Через одного в руках мішечок із піском. В центрі кола лежить обруч. По сигналу вихователя діти, у яких в руках мішечки, передають їх товаришам справа (за домовленістю). Отримавши мішечки, діти кидають їх двома (або однією) руками знизу, прагнучи попасти в обруч. Вихователь підраховує, скільки мішечків попало в обруч у перших номерів. Діти піднімають мішечки і повертаються на свої місця у коло. Знову роздається сигнал, і діти передають мішечки своїм сусідам – другим номерам, які знов кидають мішечки. Вихователь порівнює, які номери кидали точніше. Гра поновлюється.
Методичні вказівки. Закидати мішечки можна й іншими способами: двома і однією рукою із-за голови, сидячи, стоячи на колінах. Замість мішечків можна використовувати маленькі м'ячі.
Ігри на увагу
«Хто літає?»
Діти з вихователем стоять по колу. Вихователь називає живі і неживі предмети, які літають і не літають. Називаючи предмет, вихователь підіймає руки вгору. Наприклад: вихователь говорить: «Ворона літає, стіл літає, літак літає». Діти підіймають обидві руки вгору і вимовляють слово «літає» тільки в тому випадку, якщо вихователь дійсно назвав предмет, що літає.
Методичні вказівки. На роль водячого можна призначати дітей. Гра проводиться спочатку в повільному потім у швидкому темпі.
«Зроби фігуру»
Діти розбігаються по всьому майданчику. По сигналу вихователя вони зупиняються на місці і приймають яку-небудь позу: присідають, підіймають руки, стають на одну ногу і тому подібне. Вихователь відзначає чия фігура цікавіша.
Методичні вказівки. До кінця року гра ускладнюється: вводяться групові фігури – парами, трійками. Крім того, дітям пропонується придумати фігуру у певному положенні: лише стоячи, стоячи на колінах, сидячи та інше.
1.2.5. Підготовча група (7-й рік життя)
Діти активні, вміло користуються своїм руховим апаратом. Рухи їх достатньо координовані й точні. Вони вміють їх сполучувати в залежності від умов.
У підготовчої до школи групи дітей цікавить не тільки зміст гри і роль у ній, а й результат. Але потрібно враховувати, що не завжди їх можливості співпадають з бажанням досягти хорошого результату, тому вихователь повинен бути завжди уважним і не допускати перенавантажень.
Діти повинні вміти проводити самостійно рухливу гру з нескладними правилами. Ігри з елементами змагальна спритність, влучність, швидкість рухів. Методика проведення рухливих ігор з дітьми цієї групи істотно не відрізняється від методики проведення їх з дошкільнятами старшої групи. Дещо збільшується тривалість безперервного бігу (40-45 с за одне повторення) і загальна тривалість (до 10-15 хв.). Велике значення має підведення підсумків гри, визначення переможця.
Нові ігри доцільно проводити з дітьми всіх вікових груп 3 – 4 дні підряд. Протягом року одна й та сама гра проводиться в різних умовах. Внесення певних змін у гру дає змогу забезпечити відповідний інтерес дошкільнят до неї та підвищити рухову активність.
Ігри з бігом, ходьбою
«Жмурки»
Діти розміщуються в обмеженому місці. Одному з них зав'язують очі – це жмурка. По сигналу вихователя діти бігають, злегка плескають у долоні. Жмурка ловить. Коли жмурка зловить кого-небудь, гра припиняється, вибирається новий жмурка|.
Варіант гри: діти стоять по колу, у центрі двоє гравців – жмурка і дитина із дзвоником в руках, який бігає по кругу і дзвонить.
Методичні вказівки. Якщо жмурка довго не може нікого зловити, треба його замінити.
«Совушка»
У одному з кутів майданчика креслять гніздо совушки. У гнізді знаходиться водячий – совушка. Решта гравців бігає по майданчику, зображають жуків, метеликів, тваринок. Через деякий час вихователь говорить: «Ніч!». Гравці завмирають на місці у позі якій їх застала ніч. Совушка вилітає зі свого гнізда. Повільно летить, махає крилами і дивиться, чи не ворухнеться хто. Того, хто поворушився совушка відводить до себе у гніздо. А вихователь говорить: «День!». Метелики, жучки, тваринки знову починають бігати, літати, кружляти, дзижчати. Після 2-3 вильотів совушки на полювання підраховується число спійманих. Вибирається нова совушка.
Методичні вказівки. До початку гри вихователь розповідає про звички совушки, про те, що вона добре бачить вночі. Попереджує, що совушка повинна стежити одночасно за всіма комахами, тваринами.
«Не зачепи іграшку»
Між двома стійками, що знаходяться на відстані 3-4 м, закріплюють шнур на висоті близько 50 см. Вздовж нього на землі розставляють різні іграшки на відстані 50 см одна від одної. По сигналу дитина пролазитиме під шнуром з одного кінця, потім – у зворотному напрямі, обходить наступну іграшку з іншого боку і так до кінця, прагнучи не збити жодну з них.
Правила. Не можна обходити дві іграшки підряд з одного боку.
Методичні вказівки. Проводити розваги в повільному темпі, пристосовуватись до індивідуальних навичок кожної дитини.
«Хто більше збере іграшок»
На майданчику розставляють на 1-2 іграшки більше, ніж учасників. Дітям пропонують розійтися по майданчику. По сигналу «Збирай іграшки!», діти біжать, прагнучи зібрати більше. Доцільно використовувати високі іграшки.
Варіант. Іграшки на підлозі. Двоє дітей із зав'язаними очима сідають на підлогу. По сигналу вихователя вони починають збирати іграшки (до останньої). Мета гри – зібрати більше іграшок.
Методичні вказівки. Слідкувати щоб діти не одбирали іграшки один в одного.
«Витягни мотузку»
На майданчику ставлять стільці спинками один до одного на відстані 1-2 м. Під стільцями лежить мотузка. На стільці сідають двоє дітей. По звуковому сигналу вихователя, вони швидко піднімаються зі стільців і перебігають ліворуч від себе на протилежний стілець. Сівши на стілець, дитина намагається витягнути з-під нього мотузок. Перемагає дитина яка витягла мотузок.
Методичні вказівки. Слідкувати щоб діти не чіпали стільці.
«Виклади фігуру»
Гравці отримують пластмасові або дерев'яні рейки. На відстані до 3-4 м креслять лінію. За лінією треба викласти з рейок яку-небудь фігуру (геометричну). До лінії діти пересуваються стрибаючи на одній нозі. При цьому дозволяється змінювати ногу. У зворотному напрямі біжать.
Перемагає той, хто раніше всіх побудує фігуру, використавши всі рейки. При повторенні гри кількість рейок треба міняти, щоб спонукати дітей придумувати різні геометричні фігури.
Методичні вказівки. Запропонуєте учасникам заздалегідь продумати, яку фігуру вони викладатимуть із наявної кількості рейок. Кількість предметів для викладання змінювати в межах 3-5. Гру можна проводити як командну.
Ігри на увагу
«Гаряча рука»
Діти утворюють коло. Водячий стоїть у центрі і каже: «Холодно, холодно!». Всі гравці виставляють руки, долонями вгору. Водячий – гаряча рука, ходить по колу, намагається кого-небудь злегка ударити по долоням. Діти швидко ховають руки назад. Водячий проходить по колу 2-3 рази (за домовленістю).
Правила. Той, до кого доторкнеться водячий, робить крок назад і виходить з кола. Коли водячий міняється, дитина продовжує грати разом зі всіма.
Методичні вказівки. Дітей, які навмисне піддаються, не слід призначати водячими. Можна водячого змінювати при кожному попаданні по долоням.
«Відгадай у кого м'яч»
Вибирається водячий. Діти стоять щільним кільцем обличчям у середину кола. Водячий – стоїть у середині кола. Із зовнішнього боку кола, за спинами, діти передають тенісний м'яч. Водячий повинен вгадати у кого м'яч. Він звертається до одного з гравців, якщо думає що у нього м'яч, і каже: «Руки!». Гравець повинен показати руки. Якщо м'яча у нього немає, то гра продовжується. Якщо ж водячий відгадав у кого м'яч, то він стає на місце цієї дитини.
Правила. Не можна підказувати або виразом обличчя допомагати водячому.
Методичні вказівки. Якщо водячий за 1-2 хв. Не може відгадати у кого м’яч, то його міняють.
«Швидше до названого кольору»
З одного боку майданчика креслять 2-4 кола, в них кладуть по одній іграшці різного кольору (у однаковій кількості). Призначають водячого, який стає з боку, напроти середини майданчика. Всі діти шикуються на протилежній колу стороні майданчика у колони, відповідно до кількості накреслених кіл. Водячий називає один з кольорів, в який зафарбовані іграшки. Діти, що стоять першими у колонах, наввипередки біжать до кіл. Там беруть іграшки, названого кольору і підіймають руку вгору. Серед них визначають переможця. Він отримує очко і повертається у свою колону разом з тими гравцями, хто бігав. Потім, коли називають інший колір, біжать інші діти. Перемагає, той хто набрав більшу кількість очок.
Правила. Діти можуть бігти лише після того, як водячий назве колір іграшки.
Методичні вказівки. Гру можна проводити як командну.
Ігри на координацію
«Цілься точніше»
7-8 дітей утворюють коло радіусом 2-4 м. У центрі кола 2-3 кеглі. Місце кожної дитини відмічене якою-небудь геометричною фігурою. Діти стоять на місці і перекидають м'яч один одному по колу. По сигналу «Цілься точніше!» дитина, у якої в цей час в руках м'яч, прицілюється і кидає м'яч у кеглю.
Якщо їй вдасться попасти, то біля цієї дитини ставлять кольоровий кружечок, прикріплений до палички, а якщо ні – дитина передає м'яч далі, по колу. Виграє той, у кого більше кружечків.
Методичні вказівки. Гру можна проводити під музичний супровід, коли музика зупиняється, треба кидати м’яч.
«Футболіст»
На рівному місці майданчика розкладають 2-3 великих м'яча на відстані 2 м один від одного. Перед кожним з них стає дитина із зав'язаними очима. По команді вихователя діти повертаються довкруги і роблять чотири кроки від м'яча, а потім повертаються знову довкруги і йдуть у зворотному напрямку – б'ють м’яч ногою. Виграє той, хто попав по м'ячу.
РОЗДІЛ 2
РУХЛИВІ ІГРИ ДІТЕЙ ШКІЛЬНОГО ВІКУ
Програма «Основи здоров’я і фізична культура», яка затверджена Міністерством освіти і науки України 29.01.01р. за номером 1/11, як завдання предмета пропонує:
Розвиток в учнів основних фізичних якостей та рухових здібностей;
Формування життєво важливих рухових навичок та вмінь;
Набуття елементарних знань у галузі фізичної культури, гігієни, здорового способу життя;
Формування усвідомленої індивідуальної установки на необхідність розвивати свої фізичні якості та рухові здібності;
Виховання морально-вольових і психологічних якостей особистості.
Реалізація завдань предмета визначається змістом програми. Основним матеріалом для учнів школи є: рухливі та народні ігри, гімнастика, плавання, легка атлетика, спортивні ігри, футбол.
2.1. Педагогічна характеристика рухливих ігор дітей шкільного віку
Рухливі ігри, передбачені шкільною програмою навчання у школі.
Педагогіка високо оцінює виховне значення рухливих ігор, де у процесі гри вчитель має можливість глибоко вивчати кожного учня, виявляти їх індивідуальні особливості і впливати на них у бажаному напрямку (виховувати фізичні, морально-вольові якості та рухові здібності).
Гра, як фізична вправа, одна з основних форм діяльності людини. Особливо важливе місце вона займає у житті дітей. Значне місце у ігровій діяльності дітей займають ігри, у яких для досягнення поставлених задач використовуються різноманітні рухові дії у формі ходьби, бігу, стрибків, метань, лазанья, перенесення предметів, прийомів боротьби та інших видів пересувань. Саме ці ігри, які називаються рухливими і застосовуються у якості засобів фізичного виховання.
У процесі всебічного фізичного виховання школярів рухливі ігри застосовуються у сполуці з гімнастикою, туризмом, спортивними іграми, легкою атлетикою, зимовими видами спорту, плаванням та іншими видами спорту. Необхідно визначити місце рухливих ігор серед інших засобів фізичного виховання і встановити між ними методично правильну послідовність. Тільки при вдумливому їх сполученні, забезпеченні невід'ємної єдності між ними можна досягти повного і ефективного вирішення усіх виховних, навчальних та оздоровчих задач.
При вирішенні виховних, навчальних і оздоровчих задач необхідно керуватись даними педагогіки, яка розкриває загальні закономірності виховання, а саме дидактичними принципами навчання:
Провідним у навчанні є принцип свідомості та активності (залежить від вчителя, вихователя, тренера).
Принцип доступності (послідовність проходження ігор повинна бути спланована).
Принцип послідовності (від простих вправ до складних).
Принцип наочності (гра проводиться після попереднього показу).
Принцип повторності (надбані навички і знання необхідно систематично повторювати і закріпляти).
В залежності від форми проведення занять (урочна та неурочна) пріоритетною буде або навчальна задача (урок фізкультури, навчально-тренувальне заняття), або оздоровча (ігри на перерві, у групах продовженого дня, дитячих майданчиках та інше).
Виховна задача червоною ниткою проходить через весь процес навчання рухливим іграм, незалежно від форми проведення занять.
Урочна форма занять передбачає керівну роль вчителя, систематичність занять з постійним складом учнів. Зміст і об'єм ігрового матеріалу узгоджено зі змістом і методикою навчально-виховного процесу, до якого включена дана гра.
Неурочна форма занять передбачає роль активу, організаторів, лідерів з дітей. Організовується епізодично, зі змінним складом учасників. Рухливі ігри різноманітні за змістом та об'ємом матеріалу.
Час відведений на рухливі ігри в руховому розпорядку школярів залежить від віку, класу навчання, від розпорядку навчання, а також від інших видів діяльності та відпочинку.
2.2. Організація та методика проведення рухливих ігор
Як від актора, який виступає на сцені, залежить настрій глядачів, так і від керівника грою, його уміння "подати гру", створити настрій, пояснити гру і провести її з дітьми залежить дуже багато, в тому разі і та корисна задача, яка визначається педагогічною задачею.
При виборі гри керівник повинен враховувати першочергово:
склад групи – вік дітей, їх розвиток і фізичну підготовку;
кількість гравців (20-25 чол.);
наявність посібників та інвентарю;
місце проведення, кліматичні умови.
Головною умовою при підготовці місця для проведення гри являється створення гігієнічних умов для гравців, незалежно від місця проведення гри – в залі, на майданчику чи на місцевості. Якщо ігри проводяться у приміщенні, то воно повинно бути добре провітреним, підлога вимита, усунені зайві предмети. Якщо ігри проводяться на місцевості, то необхідно перевірити навколишню обстановку для того, щоб ніщо не заважало і не змогло нанести травм дітям (перевірити готовність снарядів, усунути зайві предмети). Обмежувальні лінії майданчиків не повинні бути близько до сторонніх предметів (не менше 2 м). Проста тимчасова розмітка готується під час пояснення гри, складна тимчасова – до пояснення, постійна розмітки – розмітка спортивних майданчиків.
Інвентар може бути готовим (м'ячі, обручі, гімнастичні палиці, мотузки та інше) і може виготовлятися самими учнями (прапорці, мішечки з піском та інше). Інвентар і посібники, які будуть використовуватись у грі, повинні бути доступні дітям, безпечними для життя і чистими.
Попередньо продумана і педагогічно правильно проведена організація гри в чималій мірі забезпечує її успіх.
2.2.1. Керівництво процесом гри
Керівнику гри, пояснюючи гру, кожного разу необхідно знаходити для цього найбільш вигідне місце так, щоб його усі бачили і чули, а сам він зміг би контролювати всіх гравців.
Гравців необхідно шикувати так, щоб вони краще сприймали гру, а вчитель міг контролювати їх поведінку і швидко перешиковувати для майбутньої гри.
Шикування для початку гри інколи може залишатись таким же, як і для пояснення гри. Якщо гра добре знайома дітям і не потребує нового її пояснення, можна шикувати групу для початку гри до пояснення. У більшості випадків для початку гри необхідно спеціально шикувати гравців. Шикування гравців перед грою може бути у шеренгах, колах, колонах, квадратах і вільне.
Це пов’язано з визначенням місць, з розміщенням окремих гравців та інше.
Шикувати на гру можна різними способами:
Групи організовано, колективно пересуваються після попереднього розрахунку і займають ігрові місця під чітку команду вчителя.
Гравці вільно розташовуються у залі або на майданчику по завданню вчителя.
Гравці швидко займають вказані місця за наказом, командою, сигналом.
Групи організовано пересуваються під управлінням капітанів команд.
Жоден з цих способів не повинен бути стандартним.
У іграх, в яких гравці тимчасово виходять з гри, необхідно заздалегідь визначити, організувати і показати дітям конкретне місце, де вони повинні чекати закінчення гри. Визначити таке місце необхідно для підтримання дисципліни і для контролю за вибиваними гравцями.
Виконання обов’язків водячого має велике виховне значення для гравців. Тому рекомендується, особливо у початкових класах, призначати дітей по черзі водячими на кожну гру. Від того, хто буде виконувати цю роль, в цілому залежить і вирішення задач, які стоять перед кожною грою.
Способи вибору водячого:
За призначенням вчителя. Цей спосіб застосовується коли діти погано знають один одного, коли мало часу або коли водячий призначається керівником у виховних цілях. Перевага способу – швидкість вибору, недоліки – діти не приймають активної участі та їх ініціатива пригноблена.
За вибором дітей – один з найбільш вдалих способів вибору водячого. Перевага способу у педагогічному відношенні в тому, що він виявляє бажання гравців, внаслідок чого завжди вибирається найбільш достойний водячий.
За жеребкуванням – "тягнути палиці", а також можна застосовувати метання м’яча, палки та інше. Існує багато способів жеребкування, знайомих дітям. Визначення водячого цим способом не завжди вдале, але якраз цей спосіб не порушує суперечок.
Вибір водячого шляхом лічилки – тривалий за часом, тому цим способом користуються в іграх, які проводяться в неурочних формах занять.
Можна призначити водячих і за підсумками попередніх ігор. В цьому разі водячим стає гравець, який виявив себе у попередніх іграх більш спритним, швидким, кмітливим. Перевага способу – стимулює дії дітей у грі. Недоліки способу – в ролі водячого не зможуть побувати менш фізично розвинуті діти.
Всі визначені способи вибору водячого потрібно чергувати в залежності від умов занять, кількості гравців, їх віку, від настрою та інше.
В організації командних ігор значна роль відводиться капітанам команд, які являються безпосередніми помічниками вчителя. Капітанів вибирають, коли команди вже сформовані. Тільки при розподілі на команди шляхом вибору й шляхом зговору, капітанів обирають заздалегідь.
Способи вибору капітанів:
Капітанів може призначити вчитель, коли він добре знає можливості дітей.
Капітанів можуть вибирати самі діти – цим вони привчаються оцінювати один одного по-достоїнству, виявляючи довіру своєму товаришу, і в цей же час спонукають обраного капітана до більшої відповідальності.
Інколи вчитель призначає капітаном того або іншого учня у виховних цілях – пасивних у грі, або легко збуджуваних, нестриманих. Доручаючи їм відповідальну роль, керівник сприяє вихованню у таких дітей необхідних рис характеру.
При організації командних ігор має істотне значення має розподіл гравців на команди.
Способи розподілу гравців на команди:
Шляхом розрахунку: на "перший-другий" і т.д.
Шляхом зговору: оповідають свої назви і т.д.
За розподілом керівника: якщо він достатньо вивчив можливості дітей.
За вибором капітанів – найбільше цікавий спосіб у педагогічному відношенні, забезпечує рівність команд.
Важлива роль у процесі проведення рухливих ігор належить суддям із гравців та їх помічникам. Необхідно, щоб у цих ролях побувала значна частина дітей.
Призначати помічників у суддівстві потрібно як можна раніше. З 1-го класу дітям дають спочатку окремі доручення, наприклад: спостерігати за тими хто порушує правила та умови гри; хто вибіг раніше сигналу; хто був спійманий; хто не добіг до лінії; хто вийшов за межі майданчика та інше.
У командних іграх помічникам викладач доручає вести підрахунок помилок, які зробила кожна команда, або вести облік балів, щоб визначити, яка команда перемогла. Можна призначити на одну гру одного, двох або більше помічників в залежності від складності правил гри, кількості гравців, а також від розмірів приміщення. Обов’язково потрібно повідомити перед групою гравців, скільки призначено помічників, суддів, хто вони, у чому їх обов’язки. Попереджуючи про це і помічників і гравців, вчитель підвищує їх відповідальність і підкреслює значення помічників у грі. З цією метою, вчитель на свій розсуд зупиняє гру і отримує від своїх помічників необхідні зведення так, щоб чули всі гравці.
Самостійно судити гру потрібно доручати головним чином учням 6-11 класів. Надалі, якщо буде організована спеціальна підготовка, вони можуть стати суддями на шкільних змаганнях з рухливих ігор.
2.2.2. Пояснення та проведення гри
Пояснюючи гру, потрібно її назвати, поставити завдання гри, пояснити правила. Пояснення не може бути стандартним і залежить від віку, підготовленості гравців, від виду і характеру гри.
Вимоги до пояснення гри:
Пояснення повинно бути точним, ясним і небагатослівним, логічним, динамічним, в окремих випадках супроводжуватись показом, з урахуванням настрою дітей.
Пояснюючи гру, необхідно враховувати словарний запас, знання і навички дітей і не утрудняти їх незнайомими термінами. Якщо треба ввести нове слово, або поняття при поясненні гри, їх треба пояснити. Особливо це стосується дітей молодшого шкільного віку.
Пояснюючи гру, треба вміло і дуже обережно користуватися словом (торкатися, а не штовхати).
Вчитель повинен заздалегідь намітити способи пояснення гри, яка частина пояснення буде посилена і якими словами. Від них, у значній мірі, буде залежить, яке буде сприйняття гри і як діти будуть діяти у грі.
Про це не треба забувати, формуючи правила гри. Можна необережним словом підштовхнути гравця на не бажані дії, або навіть, до грубої поведінки.
Способи пояснення гри:
Образна розповідь, іноді яскравий, з елементами казки, яким пояснюють дії.
Пояснення гри по частинам. Після того, як перша частина гри буде практично засвоєна, викладач доповнює гру деякими новими правилами і вказує га нові дії.
Докладний опис гри, у який викладач яскраво виділяє особливості взаємодій гравців і детально пояснює правила.
Стислий опис завдання, розпорядження, в якому вказуються задачі, що вирішуються, надається перелік перепон, підкреслюються основні правила і розподіляються ролі між гравцями.
Пояснення ігор з музичним оформленням також має свої особливості. Під час пояснення, або після нього, викладач знайомить гравців з характером музики для кращого уявлення наступних дій та їх зв’язок з музикою.
Усі охарактеризовані вище способи пояснення гри надані як орієнтовані. У своїй практиці викладач може знайти і застосувати багато інших прийомів. Але, готуючись до гри, викладач повинен додержуватися усіх основних вимог до пояснення гри.
Після пояснення гри не треба довго затримуватись з її початком. Особливо якщо гра знайома, то викладач повторює основні моменти, які характеризують гру, уточнює деякі її особливості та правила, а не повторює весь зміст гри або тривалий час відповідає на питання гравців.
Швидко починати гру одразу після пояснення, припустимо тільки в таких випадках:
Якщо гра знайома дітям.
Якщо гра елементарна, вміщує невелику кількість правил, не потребує багато часу на організацію гравців.
Якщо гра багато раз повторювалась.
На заняттях з учнями старших класів.
У складних рухливих іграх потрібно після пояснення зробити паузу для колективного обговорення тактичних дій.
А взагалі, якщо пояснення гри буде супроводжуватись показом, то можна уникнути багатьох порушень правил, неточних дій та інших непорозумінь у грі.
При навчанні та проведенні рухливих ігор рекомендується об’єднувати різні команди та сигнали для того, щоб тренувати дітей у точності рухових відповідей на різні вимоги.
Команди та сигнали до гри:
Стислі команди у владній формі: "Біжи!", "Ширше!", "Починай!".
Сигнали + хлопок, удар у бубен, дзвоник, свисток та інше.
Команди, які потребують витримки: "Раз, два, три!", "Увага, марш!", "Підготуватись, увага, марш!".
Вибір команд та сигналів залежить від характеру і складності гри, від вікових особливостей гравців. У іграх дітей молодшого шкільного віку особливо рекомендується більше користуватись словом, тільки іноді використовувати зорові сигнали.
Під час проведення гри обов'язково слідкувати за дотриманням правил та часом відведеним на гру. Тривалість гри визначає вчитель, виходячи із задач уроку, віку і підготовленості гравців, характеру і темпу гри, місця її проведення. Об'ява про тривалість гри перед її початком має виховне значення: діти заздалегідь настроюються на те, щоб витримати указаний час і тому будуть більш напружено і з великим бажанням діяти у грі. Такий прийом особливо корисно застосовувати для ігор у старших класах.
Кожну гру потрібно закінчувати своєчасно.
Гра закінчується:
по закінченню часу, відведеному на гру;
при досягненні визначеного результату;
при виконанні установленої кількості спроб.
Закінчення гри треба ставити по-перш за все від її впливу на учасників. Якщо гра викликає негативність у більшості гравців, якщо за всіма ознаками навантаження достатнє, то необхідно помітити момент, коли гравці задоволені і закінчити гру. У змагальних іграх потрібно приймати до уваги стан боротьби команд, щоб визначити коли закінчити гру.
Показники для зупинення гри:
Суб'єктивні – у разі стомлення, першими ознаками якого є блідість, блиск очей, перезбудження, порушення координації, погіршення уваги, апатія, сонливість.
Об'єктивні – часте порушення правил.
Після кожної гри обов'язково потрібно підвести підсумки. Частіше усього оцінює гру вчитель, але й інколи це можуть зробити і учні – найчастіше у старших класах.
Підсумки не командної гри:
Сказати, як засвоєна гра в цілому.
Оцінити гру окремих гравців.
Підсумки командної гри:
Оголошується загальний результат гри.
Вказуються позитивні і негативні моменти у діях гравців.
Оцінках дій окремих гравців у командах.
Розбираючи підсумки гри, необхідно розкривати причини недоліків у підготовці колективу і вказувати шляхи їх усунення. Необхідно, щоб діти систематично і активно обговорювали підсумки гри: іноді можна доручити їм самостійно розібрати проведену гру, що підвищує їх активність і веде до кращого розуміння оцінок результатів на змаганнях.
Систематичне обговорення результатів ігор, особливо у старших класах, підвищує свідому дисципліну учнів, зміцнює товариські взаємовідносини і згуртованість колективу, підвищує інтерес до фізичної підготовки.
Всі вказівки по ходу гри і при підведенні підсумків являють собою своєрідну оцінку окремих рухів, дій і всієї поведінки учнів. Систематично застосовуючи таку оцінку, вчитель примушує кожного учня залишатися над своїми якостями і навичками і з цікавістю відноситися до досягнень інших. Він привчає до спостережливості, привчає аналізувати свої взаємостосунки у грі з іншими учасниками.
Вчителю необхідно частіше підкреслювати краще в діях і вчинках учнів, обов’язково також і засуджувати негативні сторони, виявлені по ходу гри (порушення правил, грубість). Потрібно навчити учасників гри радіти загальному успіху і засмучуватись невдачам.
Оцінюючи дію гравців, вчитель виховує у них упевненість у своїх силах і наполегливість у подоланні труднощів. У схвалюванні і вказівках про способи виправлення помилок, особливо потребують учні, недостатньо впевнені у собі.
Оцінюючи дії і вчинки у грі, необхідно бути обережним і продумано вибирати слова похвали і засудження. Ця педагогічна вимога відома і законна для всіх занять у школі.
Зауваження про порушення правил робляться як нагадування про правила гри, роз’яснення їх значення. Як наполеглива вимога підкоритися правилу і, нарешті, як осудження порушнику правил.
Зауваження і вказівки про виправлення помилок робляться як по ходу гри, так і після неї, коли підводяться підсумки гри.
Зауваження про поведінку окремих учасників і команд в цілому робляться у вигляді похвали і засудження під час гри.
Вказівки і поправки повинні бути несхожими, в залежності від віку гравців, їх дисципліни і організованості, від складності гри.
2.2.3. Планування рухливих ігор на уроках фізичної культури
Рухливі ігри на уроках з фізичної культури посідають значне місце, особливо у І – ІV класах.
Рухливі ігри на уроках фізичної культури в І – ІV класах планують протягом усього навчального року, враховуючи пору року і завдання, що стоять перед вчителем у кожній начальній чверті.
При плануванні навчального матеріалу слід керуватися переліком ігор, який визначений програмою з фізичної культури конкретно для кожного класу.
На початку І чверті треба планувати більш легкі ігри за видами рухів, правилами та взаємовідносинами гравців. Нові ігри розучуються наприкінці І, а також в ІІ і ІІІ чвертях. У ІV чверті закріплюються та ускладнюються ігри, в які учні грали протягом навчального року.
У кожній чверті заняття рухливими іграми повинно допомагати закріпленню пройденого матеріалу і сприяти кращому засвоєнню фізичних вправ.
Починаючи з ІV класу, в І та ІV чвертях основним навчальним матеріалом є легкоатлетичні вправи і спортивні ігри. В зв'язку з цим планують рухливі ігри та естафети, що сприяють удосконаленню і закріпленні легкоатлетичних вправ і спортивних ігор.
На уроках які проводяться на футбольному майданчику, включають ігри які потребують більшого простору (ігри на місцевості).
У ІІ та ІІІ чвертях плануються ігри, які можна проводити у приміщенні.
У ІІІ чверті для учнів, у відповідності з проходженням матеріалу з лижної підготовки, планується кілька ігор на лижах.
Наприкінці навчального року враховується якість навчального матеріалу з рухливих ігор і робляться відповідні висновки для їх планування на наступний навчальний рік.
Приблизна схема аналізу рухливої гри:
Назва гри, підготовка, хід гри, правила, варіанти.
Для якої вікової групи ця гра.
Які фізичні і морально-вольові якості та рухові здібності розвиває гра.
На яких уроках фізичної культури можна використовувати гру.
2.3. Рухливі ігри дітей молодшого шкільного віку
Найбільш характерними фізіологічними особливостями дітей молодшого шкільного віку є мала опірність кісток, недостатній м'язовий розвиток сили; деяка нестійкість серцевої діяльності; підвищений обмін речовин; невдосконаленість координації рухів, у силі і швидкості рухів; велика емоційність і потреба у рухах; відносно швидка стомленість; недостатній розвиток вольових та інших якостей; невеликий запас знань про свої рухові можливості і здібності; недостатньо володіють предметно-образним мисленням, схильні до драматизації, більше наслідуваних рухів; рівень розвитку мови дозволяє вимовляти речитативи (узгодження слів і рухів); сприйняття недостатньо організовано, нестійке (не можуть відрізнити головне від другорядного); природні здібності пам'яті недостатньо високі (але краще пам'ятають те, що цікаво); розвиток активності і самостійності зводиться до бажання пограти для себе і за себе; увага нестійка (не можуть зосередитись на одній дії).
Ці вікові особливості учнів молодших класів і вирішують необхідність широкого застосування засобів фізичного виховання, особливо рухливих ігор, які відповідають віковим особливостям дітей і являються дійовим засобом виховання і навчання.
Надбаний до школи життєвий досвід дітей, у тому разі і руховий досвід, недостатній для того, щоб вони могли швидко пристосуватись до нових умов, до незвичних для них вимог. І кожен вчитель повинен усіма засобами допомогти дитині швидше увійти у нову діяльність.
У викладача фізичної культури таким засобом будуть рухливі ігри, засіб привабливий для дітей.
Рухливі ігри у молодших класах застосовуються не тільки в навчальних цілях, але й для відпочинку – на перервах, прогулянках і святах.
У дітей цієї вікової групи (7-9 р.) рухливі ігри, у своїй більшості, некомандні тому, що потреба й інтерес до змагань виявляються у них ще не виразно. Спрощені правила, у грі переважно біг, стрибки.
Поряд з некомандними іграми можна проводити спрощені перехідні до командних ігор і командні ігри, які по своєму змісту відповідають їх інтересам, знанням, можливостям і вимогам (9-11 р.).
Усі ігри, які проводяться для дітей молодшого шкільного віку, обов'язково повинні бути націлені на підвищення організації, дисципліни та активних дій. Вони повинні розвивати у них повагу один до одного, товариську взаємодопомогу і почуття відповідальності перед колективом.
Ігри з елементами строю та загальнорозвиваючих вправ
«Клас, струнко!»
Підготовка. Група шикується у шеренгу. Керівник перед шеренгою.
Хід гри. Керівник подає стройові команди: Праворуч! Ліворуч! Кроком руш! І т. д. Якщо команда лунає зі словом клас, то команда виконується. Наприклад: Клас, праворуч! – виконується, Праворуч! – не виконується. Гравець якій не виконав команду Клас, праворуч! – робить крок у перед. Гравець, який виконав команду Праворуч! – робить крок у перед. Гра триває 3-5 хв. Гравець, який по закінченню гри опинився найближче до керівника – програє із-за допущених помилок.
Правила. Чітко виконувати команди.
Методичні вказівки. Звернути увагу на послідовність пояс
«Швидко по місцям»
Підготовка. Креслять дві паралельні лінії на відстані 7-9 м. Гравці вишиковуються у колону і кладуть руки на плечі попереду стоячому гравцю.
Хід гри. По команді «На прогулянку!» гравці йдуть або біжать за протилежну лінію і виконують задану вправу (наприклад нахили тулуба у перед або стрибки), по команді «Швидку по місцям!» гравці біжать на свої місця і вишиковуються у вихідне положення. Гравець який не встиг стати на своє місце йде у кінець колони. Гра знов продовжується.
Гра проводиться за визначеною кількістю спроб. Програють гравці які стоять у кінці колони.
Правила. Обов’язково виконувати задану вправу. Якщо гравець не встиг стати на своє місце то він не має права штовхатися.
«Совушка»
Підготовка. Вибирають майданчик (волейбольний). Креслять «гніздо», коло діаметром 2-3 м. Вибирається водячий «совушка» - знаходиться у «гнізді». Інші гравці вільно розміщуються по майданчику.
Хід гри. По сигналу керівника «День наступає. Все оживає!» гравці починають бігати, стрибати, відтворювати рухи тварин або птахів. По сигналу «Ніч наступає. Все замирає!» всі зупиняються. «Совушка» вилітає на охоту. Помітивши гравця який поворухнувся, забирає до себе у гніздо. По команді «День наступає. Все оживає!» всі знов починають рухатися. Після 2-3 повторень «совушку» міняють.
Правила. «Совушка» не має права довго стояти біля одного гравця. Вириватися від «совушки» не можна.
Методичні вказівки. Гру можна проводити під музику.
«Шишки, жолуді, горіхи»
Підготовка. Вибирають водячого. Гравці розподіляються потри. Шикування: 1-ші номери – «шишки» стають по колу, 2-гі номери – «жолуді» стають по колу за першими, 3-ті номери – «горіхи» стають за другими, водячий в центрі.
Хід гри. Водячий за своїм вибором називає наприклад: «шишки». Гравці, що стоять під першими номерами, тобто «шишки» повинні помінятися між собою місцями. Завдання водячого встигнути зайняти пусте місце. Гравець, який залишився без місця – стає водячим, а водячий «шишкою».
Правила. Обов’язково мінятися місцями. Гравець, що не помінявся місцем стає водячим. Можна проводити подвійну зміну, тобто «шишки»-«горіхи», або «горіхи»-«жолуді».
Методичні вказівки. Звернути увагу на шикування по колу в колонах.
Ігри з м’ячем
«Мисливці та качки»
Підготовка. Вибирають майданчик (волейбольний). Гравці розподіляються на дві команди. Перша команда «мисливці» стають по периметру майданчика. Друга команда «качки» стають у середину майданчика. У команди «мисливців» в руках волейбольний м’яч.
Хід гри. По сигналу «мисливці» починають вибивати м’ячем «качок». Гравець, якого торкнувся м’яч, сідає на лаву. Гра проводиться або за часом (яка команда виб’є більш гравців за відведений час – 4 хв.), або до останнього гравця (яка команда затратила менше часу на вибивання). Команди міняються місцями, «мисливці» стають «качками», а «качки» - «мисливцями».
Правила. Не заступати за лінію. Попадання не зараховуються: від землі, від другого гравця, влучання в голову.
«Рухлива ціль»
Підготовка. Креслять велике коло. Гравці стають по колу на відстані 2-3 кроки один від одного. В руках одного з них волейбольний м’яч. У середині кола стоїть водячий.
Хід гри. По сигналу водячий бігає по колу, а гравці намагаються влучити в нього м’ячем. Гравець який влучив у водячого стає на його місце. Гра проводиться за часом. Перемагає гравець який був водячим більшу кількість разів.
Правила. За лінію не заступати. Не зараховуються попадання: у голову; від землі; якщо водячий зловив м’яча.
Методичні вказівки. Гру краще проводити у декількох колах одразу.
«М’яч сусіду»
Підготовка. Два баскетбольних або волейбольних м’яча. Гравці вишиковуються по колу на відстані одного кроку один від одного. М’ячі роздають гравцям, які стоять напроти.
Хід гри. По сигналу керівника гравці починають передавати м’яч по колу в одному напрямку (вправо або вліво) як змога швидше, щоб один м’яч наздогнав другий. Програє гравець у якого опинилося два м’яча. М’ячі знов передаються гравцям які стоять на протилежних місцях. Гра починається заново. Грають 4-5 хв. Після чого відмічаються гравці, які добре передавали м’яч.
Правила. М’яч передається з рук в руки кожному гравцю. Гравець, який втратив м’яча повинен підібрати його, стати на своє місце і передати сусіду.
Методичні вказівки. На початку гри можна зменшити відстань між гравцями з м’ячем. Під час гри можна змінювати напрямок руху м’яча по свистку.
«Гонка м’ячей у колонах»
Підготовка. Група ділиться на 2-3 команди, вишиковується в колонах на лінії старту. Направляючим гравцям роздають м’ячі (баскетбольні або волейбольні).
Хід гри. По сигналу гравці починають передавати м’яч над головою до останнього в колоні. Коли останній гравець отримав м’яч, він біжить на початок колони і знов починає передавати м’яч. Гра закінчується коли гравець, який був направляючим, знов стане на своє місце. Команда отримує очко. Гра проводиться за визначеною кількістю спроб. Перемагає команда, яка отримала більше очок.
Правила. М’яч передавати з рук в руки. Якщо м’яч втратили, то гра продовжується з того місця де було втрачено м’яча.
Варіанти. М’яч передають вправо – вліво, над головою – під ногами.
Методичні вказівки. Звернути увагу на шикування в колонах.
«Гонка м’ячей по колу»
Підготовка. Гравці стоять по колу на відстані витягнутих рук, розраховуються на перші та другі номери. Перші номери – одна команда, другі – друга команда.
Двох гравців, які стоять поруч, назначають капітанами і дають їм м’ячі.
Хід гри. По сигналу капітани починають передавати або перекидати м’ячі по колу, один вправо, другий вліво, тобто через одного гравця, гравцям своєї команди. М’ячі перекидають по колу до тих пір, поки м’ячі знов не опиняться у капітанів. Капітан підіймає руки угору з м’ячем.
Виграє команда яка швидше провела м’яч по колу.
Гру проводять визначену кількість спроб (3-4).
Правила. М’яч обов’язково перекидати через одного гравця. Якщо м’ячі зіткнулися у повітрі та впали, їх потрібно підняти і продовжити гру.
Ігри з бігом
«Квачі»
Підготовка. Вибирають майданчик. Вибирають водячого – квач. Гравці вільно розміщуються по майданчику.
Хід гри. По сигналу керівника квач починає наздоганяти гравців. Гравець, якого квач торкнувся стає водячим. Він піднімає руку вгору і голосно каже «Я квач!». Гра продовжується.
Правила. Не вибігати за межи майданчика. Торкатися тільки тулуба. Якщо квач довго не може спіймати гравця, то керівник його міняє.
Варіанти. 1. В гру вводяться два квача, потім три і т. д.
2. Квач вище ноги від землі (не можна квачувати гравці, які підняли ноги, або заскочили на лаву).
3. Квач дай руку (не можна квачувати гравців у яких є пара).
«День і ніч»
Підготовка. Вибирають майданчик (волейбольний). Гравці розподіляються по-два. Шикування: перші номери – «день» шикуються у шеренгу на середній лінії волейбольного майданчику, спиною до лінії, другі номери – «ніч» шикуються у шеренгу спиною до перших номерів. Роблять по кроку вперед, тобто відстань між ними повинна бути приблизно 1 м. Лінія дому – лицьова лінія волейбольного майданчику.
Хід гри. Керівник подає команди «День!» або «Ніч!». Гравці команди, яку назвали тікають до лінії дому, гравці другої команди повертаються кругом і намагаються наздогнати гравців команди суперників до лінії дому (торкнутися спини). Потім повертаються на свої місця. Підраховуються спіймані гравці. Гра проводиться з 5-7 спроб. Перемагає команда, яка спіймала більше гравців чужої команди.
Правила. Наздоганяти тільки гравця, який стоїть за спиною. Наздоганяти до лінії дому. Можна міняти вихідне положення.
Методичні вказівки. Звернути увагу на шикування у шеренгах, колонах.
«До своїх прапорців!»
Підготовка. Гравці діляться на 3-4 команди. Команди вишиковуються в кола. У середину кожного кола стає гравець з прапорцем (прапорці різного кольору).
Хід гри. По сигналу гравці відходять у зазначене місце, відвертаються. За цей час гравці з прапорцями міняються або місцями, або прапорцями, або змінюють місце знаходження. По сигналу керівника «До своїх прапорців!», гравці обертаються і біжать до прапорця свого кольору. Команда, яка швидше вишикується біля свого прапорця перемагає. Гра проводиться з декількох спроб. Команда, яка більше разів швидше зібралася біля свого прапорця стає переможцем гри.
Правила. Гравцям з прапорцями обов’язково мінятися місцями або прапорцями. Не можна обертатися. При шикуванні не заважати гравцям іншої команди.
«Пусте місце»
Підготовка. Гравці стають по колу. Вибирають водячого.
Хід гри. Водячий бігає за колом. За своїм вибором зупиняється за спиною одного з гравців, торкається плеча і тікає за своїм вибором, або вправо по колу, або вліво. Гравець, плеча якого торкнулися, біжить у протилежному напрямку. При зустрічі вони роблять вправу, наприклад три присяди. Потім продовжують бігти у своїх напрямках до пустого місця. Хто перший прибіжить, стає у коло, хто не встиг стати – водячий.
Правила. Бігати тільки за колом. При зустрічі обов’язково робити вправу. Якщо гравці прибігли одночасно, то перевага надається водячому.
Методичні вказівки. Звернути увагу на місце керівника при поясненні гри у колі.
«Білі ведмеді»
Підготовка. Вибирають майданчик (баскетбольний) – «море». Вибирають водячого – «білий ведмідь». Креслять «крижину». «Ведмідь» знаходиться на «крижині», гравці вільно розміщуються по майданчику.
Хід гри. По сигналу «ведмідь» каже: «Виходжу на лов!» і починає наздоганяти гравців. Гравця, якого спіймав відводить на крижину. Коли ведмідь спіймає двох гравців, то сам залишається на крижині, а пара гравців, взявшись за руки, починають ловити інших гравців. Спіймавши гравця, пара кричить «Ведмідь, допоможи!», «ведмідь» вибігає з крижини і забирає спійманого гравця.
Кількість пар, що ловлять гравців поступово збільшується. Гра закінчується коли залишиться 3-5 не спійманих гравців.
Правила. Гравець, який вибіг межі майданчика вважається спійманим і йде на «крижину». Ловити гравців тільки охопивши руками. Гравець якого не забрав ведмідь, може спробувати втекти. «Ведмідь» обов’язково відводить спійманих гравців на крижину.
Методичні вказівки. Звернути увагу на пояснення гри по частинам.
«Садіння картоплі»
Підготовка. Група ділиться на команди. Команди вишиковуються на лінії старту у колонах. Направляючим гравцям видають кошики. На майданчику розкладують «картоплю» (маленькі м’ячі) напроти кожної команди. Відстань між «картоплинами» 3-5 м.
Хід гри. По сигналу перші гравці вибігають і збирають всю «картоплю» у кошик і віддають кошик наступному гравцю у команді. Наступний гравець розкладує «картоплю» на свої місця, вертається до команди і передає пустий кошик іншому гравцю у команді, той розкладує «картоплю». Гра продовжується до останнього гравця у колоні. Перемагає команда, яка швидше виконала завдання і не втратила «картоплю».
Правила. Втрачену «картоплю» обов’язкові підбирати. Кошик передавати з рук в руки.
«Заєць без лігва»
Підготовка. Креслять майданчик. Вибирають двох водячих – «заєць» та «вовк». Всі інші гравці вільно розміщуються по усьому майданчику (стають по парам обличчям один до одного, взявшись за руки, утворюють «лігва»).
Хід гри. На раз-два – «заєць» починає тікати, на три – «вовк» починає наздоганяти. «Заєць» за своїм вибором забігає у будь-яке «лігво». Гравець до якого «заєць» став спиною, тікає, тобто стає «зайцем». Якщо «вовк» наздогнав «зайця», торкнувся його спини, то вони міняються ролями.
Правила. Неможна пробігати через лігва. Якщо «вовк» довго не може наздогнати «зайця», то керівник міняє їх ролями. Тікає гравець до якого «заєць» став спиною. За межі майданчика не можна вибігати.
Методичні вказівки. Звернути увагу на пояснення гри з показом.
Ігри зі стрибками
«Вудочка»
Підготовка. Вибирають водячого. Гравці стають по колу. У водячого в руках скакалка.
Хід гри. Водячий починає крутити скакалку, намагаючись зачепити когось з гравців. Гравці підстрибують на місці. Якщо скакалка зачепила гравця, то він стає водячим.
Правила. Не можна крутити скакалку вище колін. Можна міняти напрямок.
Варіанти. Можна проводити гру на вибування, тобто гравець якого зачепила скакалка стає водячим, а той хто був водячим вибуває (окрім першого водячого). Гра триває до двох останніх гравців, які і будуть переможцями.
«Зайці в огороді»
Підготовка. Креслять два кола: один менший діаметром 3-4 м, другий більший – 6-8 м (менше коло знаходиться у більшому колі). Вибирають «сторожа» який становиться у центр малого кола. Інші гравці «зайці» знаходяться за межами великого кола.
Хід гри. По сигналу зайці починають стрибати на двох ногах і намагаються потрапити у город (менше коло). «Сторож» бігає у межах двох кіл, намагається спіймати «зайців» - торкнутися їх рукою. Спіймані «зайці» відходять у бік. Коли спіймали 3-5 «зайців» - міняють «сторожа», «зайці» знов повертаються у гру, гра продовжується. Перемагають ті гравці кого ні разу не спіймали, також відмічають «сторожа» який зміг швидше спіймати визначену кількість «зайців».
Правила. «Сторож» має право ловити «зайців» як у городі так і у великому колі. «Зайці» стрибають на двох ногах або на одній по вказівці керівника.
2.4. Рухливі ігри дітей середнього шкільного віку
Учні 12-15 років характеризуються корінною перебудовою всього організму у зв'язку з статевими змінами.
Найбільш характерними фізіологічними особливостями для цієї вікової групи є поступове підвищення м'язової сили; підвищується опірність кісток, посилений ріст тулуба. Одночасно відмічається стійкість серцевої діяльності і нервової системи із-за перебудови ендокринних функцій.
У психічній сфері підлітка відбуваються великі якісні зміни – посилюються здібності до відхиленого мислення і з'являється потяг до самостійної творчої діяльності. Формується руховий навик (техніку не можна перебудувати).
Разом з тим, для підлітка характерні недостатня стійкість у виконанні складних завдань. Велика емоційність, дещо підвищена збудженість і швидка втома відбувається із-за нерівномірного і часом суперечливого розвитку деяких систем організму. Вік коли формується людина.
У їх поведінці можна підмітити також деякі особливості: швидку зміну настрою, часом розв'язність і грубість у відносинах.
Підбираючи ігри для підлітків, завжди потрібно ураховувати найбільш характерні їх особливості. Рухливі ігри, особливо на свіжому повітрі, з достатнім навантаженням, є одним із дійових засобів благотворного впливу на поновлення витрат бурхливо зростаючого організму підлітка.
Збільшення м'язової сили і більш розвинуті вольові якості підлітка дозволяють використовувати ігри з більш значними, ніж раніше, напруженням. Корисно використовувати ігри з завданням укластись у часі, вміло й обачливо чинити опір, більш часу протриматись непереможеним у боротьбі із супротивником і т.д.
Збільшення здібності підлітків до аналізу своїх рухів, до дій інших, підсилення відхиленого мислення – все це дозволяє звернути особливу увагу на техніку і тактику у іграх, суддівство, обговорення і аналізу ігор.
Потрібно частіше використовувати ігри змагального характеру ігри, які потребують організованості, безшумних дій, щоб допомогти дітям самим справитися зі своєю підвищеною збудженістю, а часом і азартом у діях. За допомогою ігор потрібно тренувати учнів в умінні свідомо управляти своєю поведінкою у складних умовах і поводити себе організовано, чесно, дисципліновано.
Використовуючи потяг дітей цієї вікової групи до самостійної творчості, необхідно пропонувати їм ігри типу завдань, у яких гравці самостійно обговорювали б наступні дії, або тактику гри в цілому (наприклад, ігри на місцевості).
У іграх потрібно звернути увагу на розподіл обов'язків, на рівність умов і на авторитет суддівства. Необхідно враховувати бажання окремих учнів об'єднуватись у одній команді з товаришами.
Для того, щоб задовольнити підвищену активність і розвивати у дітей ініціативу і творчість, необхідно запропонувати їм вносити у ігри нові правила і навіть самостійно складати нові ігри.
Необхідно також спонукати їх до самостійної організації ігор і керуванню іграми молодших школярів.
Для дітей цього вікового періоду найбільш типові командні ігри, а також естафети, у деяких випадках проводяться ігри перехідні до командних (елемент змагань).
Введення рухливих ігор у план шкільних змагань підвищує інтерес у дітей до ігор і підсилює їх значення у загальній фізичній підготовці.
Зважаючи на недостатню стійкість серцево-судинної і нервової системи, підвищену емоційність і збудженість підлітків, потрібно з особливою увагою звертати увагу на навантаження у іграх і пам'ятати про індивідуальний підхід до менш підготовлених дітей, особливо дівчат.
Ігри з елементами загальнорозвиваючих вправ
«Заборонений рух»
Підготовка. Гравці шикуються у шеренгу. Керівник стає у 5-6 кроках перед ними.
Хід гри. Керівник пропонує гравцям виконувати за ними усі рухи, за виключенням «забороненого. Наприклад, заборонено виконувати рух «руки на пояс». Керівник під рахунок починає виконувати різні рухи, а гравці повторюють їх. Без попередження керівник виконує заборонений рух. Учасник гри який виконав його, робить крок у перед, а потім продовжує грати.
Гра триває 3-5 хв. Наприкінці відмічають гравців які не допустили помилки, а також неуважних гравців.
Правила. Чітко виконувати усі рухи.
Варіанти. Гру можна проводити під музичний супровід.
«Бій півнів»
Підготовка. Креслять коло діаметром 3-4 м. Гравців розподіляють на дві команди. Вишиковують у шеренгах, одна команда напроти другої.
Хід гри. З кожної команди виходять по одному гравцю. Вони підходять до кола, стають на одну ногу, другу ногу підгинають назад, руки тримають за спиною. По сигналу півні стрибають на одній нозі і плечем намагаються виштовхнути супротивника з кола або зробити так щоб він втратив рівновагу і відпустив ногу або став на дві ноги. Переможець отримує очко для своєї команди. Далі наступна пара. Гра триває поки всі гравці не побувають у ролі півнів. Перемагає команда яка набрала більшу кількість очок.
Правила. «Бій» починається тільки по сигналу. Руки тримати за спиною. Якщо за 10 с немає переможця, то зараховується нічия.
Варіанти. Бій качок. Гравці стрибають навприсядки і намагаються або виштовхнути супротивника з кола, або зробити так, щоб він впав на коліно.
«Перетягування через лінію»
Підготовка. Гравці розподіляються на дві команди. Стають у шеренгу одна напроти другої. Між ними креслять лінію.
Хід гри. Виходять по одному гравцю з кожної команди. Стають біля лінії обличчям один до одного, беруться за руки. По сигналу керівника починають перетягувати гравця кожний у бік своєї команди. Якщо один з гравців переступив за лінію то він програє. Той хто виграв приносить команді переможне очко. Далі наступна пара гравців. Гра продовжується поки всі гравці з команди не візьмуть участь у перетягуванні. Перемагає команда яка набрала більшу кількість очок.
Правила. Не можна тягнути за одяг, за ноги. Якщо за 10-15 с ніхто не заступив за лінію, призначається нічия.
Варіанти. Перетягувати можна однією рукою, по одному гравцю, парами, всім гравцям одразу.
«Придумай сам»
Підготовка. Групу ділять на дві команди. Команди шикуються у шеренгах одна напроти другої.
Хід гри. По сигналу керівника з однієї команди виходить на середину гравець і показує два різних рухи. Повертається у свою команду. Виходить гравець з другої команди показує два нові рухи, які не похожі на попередні. І так по черзі всі наступні гравці. Якщо одна з вправ схожа, то команді нараховують штрафне очко.
Гра триває 5-6 хв. Перемагає команда яка набрала меншу кількість штрафних очок.
Правила. Гра проводиться у швидкому темпі. Якщо гравець затримує час (не може швидко придумати вправу), то команді нараховують штрафне очко. Рухи не можна повторювати.
«Два табори (Вартові і розвідники)»
Підготовка. Групу ділять на дві команди (вартові та розвідники). Команди стають у шеренги, на протилежних сторонах майданчика (за лініями «дому»), обличчям одна до другої. Посередині креслять коло. У центр кола кладуть м’яч або інший предмет.
Хід гри. По сигналу керівника два гравця з кожної команди – розвідник та вартовий – вибігають на середину майданчика до м’яча. Розвідник робить різні рухи щоб відвернути увагу вартового й унести м’яч у свій табір. Вартовий повторює усі рухи розвідника і слідкує за м’ячем. Якщо розвідник схопив м’яч, вартовий намагається піймати його і взяти у полон. Якщо вартовий не спіймав розвідника до лінії його «дома», то сам йде у полон. Гра продовжується поки не переграють усі вартові і розвідники. Наприкінці гри підраховують кількість полонених.
Команди міняються ролями, тобто ті гравці що були розвідниками стають вартовими і навпаки. Теж підраховують кількість полонених. Перемагає команда у якої було більше полонених.
Правила. Вибігати до м’яча можна тільки після сигналу. Вартовий який не повторює усіх рухів розвідника, програє. Ловити можна тільки до лінії «дому». Якщо гравець який тікає втратив м’яча до лінії дому, то він програє.
«Падаюча палка»
Підготовка. Вибирають водячого. Водячий отримує гімнастичну палку один кінець якої ставить на підлогу інший притримує рукою. Гравці стають по колу і розраховуються по черзі номерів.
Хід гри. Водячий тримає за кінець палку, голосно називає який-небудь номер і відпускає палку. Гравець номер якого назвали, повинен швидко підскочити і схопити палку поки вона не впала на підлогу. Якщо гравець впіймав палку, то вертається на своє місце, якщо ні – то стає водячим, а водячий стає тим номером гравця якого він називав. Гра продовжується.
Гра проводиться за визначеним часом. Відмічають гравців які не разу не були водячими (за виключенням першого разу).
Правила. Водячий не має права відпускати палку поки не назве номер гравця. Палку не можна кидати навмисно.
Варіанти. Замість гімнастичної палиці можна використовувати м’яч. М’яч підкидають у гору і називають номер.
Ігри з бігом
«Невід»
Підготовка. Креслять майданчик (вибирається баскетбольний майданчик). Вибирають двох водячих – «невід». Інші гравці вільно розміщуються по майданчику.
Хід гри. По сигналу водячі починають наздоганяти гравців. Гравець, якого вони торкнулися, стає між ними. Гра продовжується. Всі інші спіймані гравці також стають між водячими. Невід поступово збільшується. Гра триває поки не залишиться 2-3 гравців – переможці.
Правила. За межи майданчика не вибігати. Гравець вважається спійманим, якщо його торкнулися. Якщо «невід» розірвався, гравець, якого торкнулися, не вважається спійманим. Коли спіймали 4-5 гравців, то дозволяється гравцям пробігати під руками, тобто між «неводом».
Методичні вказівки. Звернути увагу на можливість використання постійної розмітки.
«Виклик номерів»
Підготовка. Група ділиться на 2-3 команди, вишиковуються в колонах на лінії старту. Кожна команда розраховується по черзі від направляючого. На відстані 15-20 метрів ставлять фішки або стійки.
Хід гри. Керівник за своїм вибором називає номер, наприклад п’ять. Гравці під номером п’ять вибігають з колони, оббігають фішки і вертаються на своє місце. Гравець який перший став на своє місце приносить команді очко. Гра проводиться або з встановленої кількості спроб, або до визначеного результату. Перемагає команда, яка набрала більшу кількість очок.
Правила. Перемога зараховується тільки коли гравець став на своє місце. Обов’язково оббігати фішки.
Варіанти. Стрибати на одній нозі. Виконувати задане завдання (кидок м’яча у баскетбольний кошик, пробігти по лаві та ін.).
«Квач зі стрічками»
Підготовка. Вибирають майданчик. Вибирають водячого. Гравці вільно розмішуються по майданчику, їм роздають стрічки, які вони заправляють у шорти.
Хід гри. По сигналу водячий намагається наздогнати гравців і забрати у кого-небудь стрічку. Гравець, який залишився без стрічки стає водячим. Гра продовжується.
Правила. За межі майданчика не вибігати. Хапати тільки за стрічку. Не можна відвертати від водячого спину зі стрічкою.
Варіанти. По сигналу гравці забирають один в одного стрічки. Гра проводиться 30-40 с. Виграє той учасник, якій зібрав більше стрічок.
«Біг командами»
Підготовка. Гравці діляться на дві команди. Стають на лінії старту у колонах. Кладуть руки на пояс гравцю який стоїть попереду. Напроти кожної команди ставлять стійку.
Хід гри. По сигналу керівника всі гравці які стоять у колонах біжать у перед, оббігають стійку і повертаються назад і перебігають лінію старту. Команда яка не розірвалась і прибігла першою перемагає.
Правила. Вибігати по сигналу. Не розривати руки. Не торкатися стійки.
Варіанти. По сигналу вибігає перший гравець, оббігає стійку, вертається за другим гравцем, удвох оббігають стійку, вертаються за третім гравцем і так поки не зберуть всю свою команду.
«Колесо»
Підготовка. Вибирають водячого. Інших гравців ділять на 4-6 рівних команд. Команди вишиковуються у колони і стають по колу, обличчям до центру (як спиці у колесі).
Хід гри. Водячий біжить по колу, за своїм вибором торкається до останнього гравця. Гравець, до якого доторкнувся водячий, передає естафету наступному гравцю у своїй колоні, той гравець теж наступному і так до першого гравця у колоні. Перший гравець, коли до нього доторкнулися, підіймає руку у гору і голосно каже «Гоп!». Він біжить вправо або вліво уздовж своєї колони, вибігає за колесо і оббігає його по колу, намагається повернутися на своє місце як змога швидше. Усі гравці у колоні, разом з водячим, біжать за першим гравцем і намагаються обігнати один одного так щоб не залишитись останнім. Гравець, який залишився останнім у колоні (спиці), стає водячим. Гра продовжується.
Правила. Не можна: вибігати раніш команди «Гоп!»; пробігати через колони інших команд; міняти напрямок руху; торкатися гравців інших команди; гравцям, які стоять у колонах, заважати гравцям команди які біжать; штовхати один одного.
«Виклик»
Підготовка. Групу ділять на дві команди. Команди стають у шеренги, на протилежних сторонах майданчика (за лініями «дому»), обличчям одна до другої. Вибирають капітанів. Жеребкуванням визначають кому починати першим.
Хід гри. Капітан команди яка починає гру, посилає гравця до команди супротивників учасники якої витягують руки у перед долонями до гори. Гравець якого послали, торкається долонями гравців протилежної команди при цьому рахуючи до трьох. Той гравець якого він торкнувся третій раз – викликав їм. Після третього торкання гравець біжить до лінії свого «дому», гравець протилежної команди наздоганяє. Якщо гравця спіймали, він йде у полон і стає за спину гравця який його спіймав. Якщо гравець зміг добігти до лінії дому, то той гравець який не зміг його наздогнати стає за його спиною. Потім капітан другої команди посилає гравця на виклик.
Можна виручати гравців. Якщо гравець за спиною якого стоять полонені не наздожене гравця протилежної команди, то він сам йде у полон, а його полонені гравці вертаються на свої місця. Таким чином кількість гравців постійно змінюється. Гра проводиться за визначеним часом. Перемагає команда у якої буде більше полонених.
Правила. Обов’язково рахувати у голос. Тікати тільки на своє місце. Якщо капітана взяли у полон, його замінює інший гравець.
«Третій зайвий»
Підготовка. Гравці стають по колу парами (один за одним). Вибирають пару водячих (один тікає, другий наздоганяє).
Хід гри. По сигналу один гравець тікає другий його наздоганяє. Гравець який тікає має право забігти у коло і стати попереду у обраної пари гравців. Гравець який стоїть по заду, стає третім зайвим і починає тікати. Якщо гравець який наздоганяє торкнувся спіни гравця який тікав, то вони міняються місцями.
Правила. Не можна бігати через коло. Гравці які стоять по колу не заважають водячим.
«Ворон, курчата та насідка»
Підготовка. Гравці шикуються у колону. Вихідне положення: руки на пояс гравцю що стоїть попереду. Вибирається водячий – «ворон».
Хід гри. «Ворон» стає обличчям до колони гравців. Перший гравець у колоні – «насідка», всі інші – «курчата». Завдання «ворона» – спіймати останнього гравця у колоні, завдання насідки – захищати курчат. Якщо «ворон» наздоганяє останнього гравця, то він йде у кінець колони. «Насідка» стає «вороном», а наступний гравець стає «насідкою». Гра продовжується поки всі гравці не побули у ролі «ворона» та «насідки».
Правила. «Насідка» не може впливати на «ворона» фізично. Якщо колона гравців розірвалася, то вважається, що «ворон» виграв.
«Лабіринт»
Підготовка. Гравці вишиковуються у 3-4 шеренги на відстані витягнутих рук, беруться за руки. Відстань у колонах (при команді праворуч або ліворуч) до попереду стоячого гравця на дві витягнутих перед собою руки. Вибирають двоє водячих.
Хід гри. По сигналу один гравець тікає другий наздоганяє. Водячі бігають між шеренгами гравців. Керівник подає команди: «Праворуч!», «Ліворуч!». Коли подається команда, гравці, які стоять у шеренгах взявшись за руки, опускають руки, виконують команду і знову беруться за руки, тобто змінюється напрямок для бігу водячим. Якщо один гравець наздогнав другого. То вони міняються ролями. Гра триває 8-10 хв. Керівник змінює водячих через 1-2 хв.
Правила. Водячі бігають тільки між шеренгами. Водячим під руками пробігати не можна. При команді «Праворуч!» або «Ліворуч!» водячим можна бігати у любому напрямку.
Методичні рекомендації. Гра пояснюється з показом. Звернути увагу на правильність виконання строєних команд.
«Комбінована естафета»
Підготовка. Гравці діляться на команди. До початку естафети готується полоса перепон: на відстані 15-20 метрів кладуть гімнастичну скакалку та фішку з тенісним м’ячем, напроти кожної команди на стіні малюють коло на відстані 5-7 метрів. Гравцям видають баскетбольні м’ячі.
Хід гри. По сигналу гравці, з веденням м’яча біжать до фішок, кладуть баскетбольний м’яч, беруть скакалку, роблять 10 стрибків через скакалку, кладуть скакалку, беруть тенісний м’яч і намагаються влучити у намальоване коло. Якщо влучили, кладуть м’яч на місце, беруть баскетбольний м’яч і з веденням м’яча повертаються назад і передають естафету наступним гравцям. Гра закінчується коли останній гравець у команді пересіче лінію фінішу. Перемагає команда, яка швидше і без порушень правил закінчила естафету.
Правила. Не можна вертатися назад поки не влучиш у намальоване коло. Обов’язково робити 10 стрибків.
Ігри з м’ячем
«Десять передач»
Підготовка. Вибирають баскетбольний або волейбольний майданчик. Гравці діляться на дві команди, вільно розміщуються по майданчику. Одному з гравців дають м’яч (м’яч може вводити у гру керівник, як у баскетболі).
Хід гри. По сигналу гравці намагаються зробити 10 передач між гравцями своєї команди. За це вона отримує очко. Рахунок веде вчитель. Гра триває 10 хв. Перемагає команда яка набрала більшу кількість очок.
Правила гри. М’яч можна тільки перехопити, а не виривати з рук. Якщо команда втратила м’яч на підлогу, рахунок починається спочатку. Якщо м’яч вийшов за межі майданчика, то вводить в гру м’яч протилежна команда. Не можна передавати м’яч тільки між двома гравцями. Більше двох кроків з м’ячем бігти не можна.
«Квач з м’ячем»
Підготовка. Вибирають майданчик (волейбольний). Вибирають двох водячих. Їм дають м’яч (волейбольний, баскетбольний, гандбольний). Гравці вільно розміщуються по майданчику.
Хід гри. По сигналу пара водячих починають передавати м’яч один одному і намагаються торкнутися м’ячем кого-небудь з гравців. Гравець, якого торкнувся м’яч стає водячим. Гра продовжується.
Правила гри. За межі майданчику не вибігати. З м’ячем більш двох кроків робити не можна. Гравець міняє водячого, який його торкнувся м’ячем.
«Передав – сідай»
Підготовка. Групу ділять на дві-три команди. Команди стають у колони на лінії старту. В кожній команді вибирають капітана, який стає напроти своєї команди, на відстані 3-6 метрів. У капітанів в руках м’яч.
Хід гри. По сигналу керівника, капітани передають м’яч (двома руками від грудей або іншим зазначеним способом) першому гравцю у колоні той повертає м’яч капітану і відразу приймає упор сидячі. Капітан знов обмінюється передачами з другим номером, третім і так з усіма гравцями у команді. Коли останній гравець повернув м’яч капітану, то капітан підіймає м’яч угору, і уся команда швидко встає. Перемагає команда яка закінчила передачі м’яча першою та не порушила правил.
Правила. Ніхто не повинен пропускати своєї черги. Якщо гравець втратив м’яча, то він повинен його підняти, стати на своє місце і продовжувати далі передачі.
«Ящірка»
Підготовка. Вибирають майданчик. Групу ділить на дві команди. Одна команда стає по периметру майданчика, в руках – волейбольний м’яч. Інша команда стає в середину майданчика у колону – «ящірку», поклавши руки на пояс гравця, що стоїть попереду.
Хід гри. По сигналу гравці, які стоять по периметру, починають вибивати «ящірку» намагаючись влучити у «хвіст ящірки», тобто в останнього гравця. Якщо в гравця влучили, то він виходить і сідає на лаву. Гра проводиться за відведеним часом. Підраховують гравців, які залишилися на вибиті. Команди міняються місцями. Перемагає команда, яка вибила більшу кількість гравців за відведений час.
Правила. Попадання в голову не зараховується, попадання з майданчика не зараховується. «Хвіст ящірки» не можна ховати у середину колони. Перший гравець у колоні може відбивати м’яч.
«Сильний кидок»
Підготовка. Креслять майданчик. Гравці діляться на дві команди і стають на протилежні сторони. Посередині майданчика кладуть баскетбольний або набивний м’яч. В руках гравців невеликі м’ячі.
Хід гри. По сигналу гравці двох команд одночасно починають кидати м’ячі і намагаються влучити у баскетбольний м’яч так, щоб він перекотився за лінію команди супротивника. Команда яка перекотила м’яч отримує очко. М’яч знов кладуть на середину майданчика. Гра проводиться за визначений час або до визначеної кількості очок. Перемагає команда яка набрала більшу кількість очок.
Правила. Не заступати за лінію. М’яч не можна котити по підлозі.
Методичні вказівки. Гру можна використовувати як підготовчу до спортивних, при цьому обов’язково визначати способи кидання м’яча (двома руками від грудей, однією рукою та ін.).
«М’яч середньому»
Підготовка. Гравці розподіляються на 2-3 команди, стають по колам. Кожна команда від направляючого гравця розподіляється по черзі. Перший номер стає у центр кола (водячий), в руках у нього м’яч.
Хід гри. По сигналу перший номер передає м’яч другому, другий номер повертає м’яч. Потім перший номер передає м’яч третьому, третій – повертає м’яч. І так по колу до останнього номера. Коли останній номер повернув м’яч першому, перший підіймає м’яч угору, команда виграла. При повторенні гри водячий змінюється.
Правила. М’яч передавати всім гравцям по черзі, вказаним способом. Якщо гравець втратив м’яч, він його підіймає і гра продовжується з того ж місця.
Варіанти. М’яч можна передавати і у зворотному напрямку (наприклад від другого номера до восьмого, з восьмим передача два рази і повертаємось в зворотному напрямку: з сьомим номером, з шостим і т.д.).
«Не давай м’яча водячому»
Підготовка. Гравці стають по колу на відстані витягнутих рук. Вибирають 2-4 водячих. Гравцям дають м’яч.
Хід гри. По сигналу гравці передають м’яч у повітрі або з ударом о підлогу так, щоб водячі не змогли його спіймати. Якщо хтось з водячих торкнеться м’яча або спіймає його, то він міняється місцями з гравцем від якого спіймав м’яч. Гра проводиться визначений час. По закінченню гри відмічають гравців які не разу не були водячими.
Правила. Не можна довго тримати м’яч. Водячий може торкатися м’яча навіть коли він в руках у гравців.
«Захист-укріплення»
Підготовка. Гравці стають по колу. Креслять лінію кола. В центрі кола ставлять укріплення (три зв’язані гімнастичні палиці або три фішки). Вибирають водячого який буде захищати укріплення. В руках у гравців волейбольний м’яч.
Хід гри. По сигналу гравці починають збивати укріплення. Захисник закриває укріплення, захищає його руками та ногами. Гравець якому вдасться збити укріплення, стає на місце захисника. Грають встановлений час. Наприкінці гри відмічають гравців які краще проявили себе у метанні м’яча та кращих захисників.
Правила. Гравцям не можна заходити за лінію кола. Захисник не має права тримати укріплення руками. Не можна навмисно влучати у захисника.
«Незручний кидок»
Підготовка. Гравці вишиковуються у шеренгу. Два баскетбольних або волейбольних м’яча.
Хід гри. Гравці по черзі кидають м’яча з положення присівши, руки за спиною з м’ячем. М’яч кидають з-під ніг. Кожна спроба фіксується. Поступово гравці, що кинули не далеко виходять з гри. Наприкінці залишається гравець, що кинув дальше за всіх.
Варіанти. Гру можна проводити розподіливши гравців на команди.
Ігри зі стрибками
«Човник»
Підготовка. Гравці діляться на дві команди. Команди стають одна напроти другої. Посередині, між ними, креслять лінію старту.
Хід гри. З кожної команди виходять по одному гравцю. Від лінії старту стрибає гравець з першої команди. Після стрибка першого номеру по п’ятам відмічають місце його приземлення. Гравець повертається у свою команду. З місця його приземлення стрибає гравець команди супротивника. Його завдання перестрибнути лінію старту. Якщо гравець перестрибує лінію старту, то його команда отримує переможне очко, якщо ні – то очко отримує перша команда. Гра триває поки усі гравці з обох команд не виконають стрибки. Перемагає команда яка набрала більшу кількість очок.
Правила. Перед стрибком заступати за лінію не можна. Місце приземлення відмічають по останньому торканню.
Варіанти. Гру можна проводити трійними стрибками з місця.
«Переміна місць»
Підготовка. Групу ділять на дві команди. Команди стають у шеренги, на протилежних сторонах майданчика (за лініями «дому»).
Хід гри. По сигналу керівника всі гравці, стрибають з повного присяду, рухаючись у перед, намагаються як найшвидше пересікти лінію протилежного дому. Перемагає команда, гравці якої швидше зберуться за лінією дома (закінчать стрибки). Можна проводити гру з декількох спроб (за перемогу у спробі – очко). В кінці гри перемагає команда, яка отримала більшу кількість очок.
Правила. Гравець який порушив спосіб пересування вибуває.
Варіанти. В гру можна включати різні способи пересування: в упорі лежачі, перебираючи руками; В упорі лежачі на спині, перебираючи руками та ногами.
«Мотузочка під ногами»
Підготовка. Групу ділять на дві-три команди. Команди стають у колони на лінії старту. Гравці які стоять першими у колонах отримують по мотузочці (скакалці).
Хід гри. По сигналу керівника перші гравці віддають один кінець мотузочки другим номерам і вони удвох проводять її під ногами усієї колони (мотузка майже торкається підлоги). Гравці, що стоять у колоні стрибають через мотузку. Коли усі гравці перестрибнули перший гравець залишається позаду колони, а другий біжить у перед і передає кінець мотузки третьому номеру, мотузочка знову проводиться під ногами гравців. Другий номер залишається позаду, а третій біжить у перед і передає кінець четвертому номеру і т.д.
Гра закінчується коли усі гравці з команди пробіжать з мотузочкою, а перший номер знову стане попереду колони. Перемагає команда яка швидше закінчила гру.
Правила. Після стрибка кожний гравець робить півкроку у перед. Якщо мотузочку втратили, то її підіймають і продовжують з того ж місця.
2.5. Рухливі ігри у позакласній формі роботи
Застосування рухливих ігор на перервах передбачено Положенням про фізичне виховання учнів загальноосвітньої школи в якості однієї з взаємопов’язаних форм організації фізичного виховання в школі. Правильне використання ігор під час великих перерв сприяє активному відпочинку учнів, а також має значення у підвищенні свідомої дисципліни та культури поведінки дітей. Це допомагає учням краще засвоювати великий об’єм знань, поліпшувати успішність.
Рухливі ігри в режимі навчального дня застосовуються на великих перервах, особливо для дітей молодшого шкільного віку. Весною та восени вони проводяться на спортивному майданчику або пришкільному подвір’ї, зимою – в коридорі або в добре провітреному залі.
Ігри, що проводяться у позакласній формі роботи, мають бути добре знайомі дітям, не складні за своєю організацією та правилами, не перевтомлюючи та надмірно не збуджуючі.
Основні задачі – виховні та оздоровчі.
Рухливі ігри викликають у дітей позитивні емоції, стимулюють їх рухову активність. При емоційних рухових діях у граючих збуджуються ті нервові центри, які у класі були загальмовані. Таке переключення нервових центрів дозволяє учням краще відпочивати і краще сприймати навчальний матеріал на послідуючому уроці.
Іграми на перерві займаються організатори позакласної та позашкільної форми роботи разом з вчителем фізичної культури, активу школярів.
Починають проведення ігор на великих перервах після попередньої підготовки. Слід визначити час потрібний у рамках великої перерви на активну діяльність дітей і шкільний сніданок. Намічають ігри на декілька перерв заздалегідь (не обов'язково проводити кожну перерву нову гру). Заготовлюється потрібний інвентар для занять.
Ігри проводять у групах по 15-20 чоловік.
У ігрових вправах можуть брати участь від одного до п’яти - шести учнів по черзі. Окремі ігрові вправи призначені для учнів однакового віку та зросту. Після виявлення переможця змагання продовжуються з іншим складом учасників.
Заняття на спеціально обладнаних місцях можуть проводитися учнями самостійно при загальному нагляді. Стаціонарними приладами можуть бути: мішені для метання, мотузочка з прапорцями, натягнута на стовбури, стовпи з баскетбольними кошиками, льодовий каток й т. д.
Не можна проводити збуджуючі та втомлюючи ігри.
Можна проводити змагальні ігри тільки парні (діти виходять у круг та міряються силою). З групових – ігри , з яких можна вийти в любу хвилину, а також ігри-атракціони основна задача яких розважальна.
«Точний поворот»
Підготовка. Гравці стоять у шерензі. Ставлять стілець.
Хід гри. Гравці по черзі сідають на стілець, закривають очі. Встають зі стільця с закритими очима, роблять два кроки у перед, два кроки вліво, два кроки назад, два кроки вправо, сідають на стілець. Виграє гравець який сів на стілець.
Правила. Кроки повинні бути однакові. Не підглядати.
Варіанти. Можна збільшувати кількість кроків, напрямки.
«Пройди лабіринт»
Підготовка. Кеглі розставляють в одну лінію на відстані 1-1,5 м одна від одної. Гравці вишиковуються в одну колону.
Хід гри. Гравці по черзі підходять до кеглів, заплющують очі. З заплющеними очима повинні пройти через лабіринт кеглів, намагаючись їх не зачепити. Перемагає гравець, який зачепив менше кеглів.
Правила. Не підглядати. Для ускладнення можна зробити декілька обертів з заплющеними очима.
«Лінія»
Підготовка. Двоє гравців стають один напроти другого. В руках вони тримають скакалку (натягнуту). Всі інші гравці вільно стоять по один бік від скакалки.
Хід гри. По команді гравці по черзі намагаються пройти під лінією (скакалкою). Гравець, що зачепив скакалку або упав на коліна вибуває з гри. Гра продовжується поки не залишиться один гравець він і буде переможцем.
Правила гри. Не можна чіпляти скакалку. Не можна нахилятися у перед та ставати на коліні.
«Земля, вода, вогонь, повітря»
Підготовка. Вибирають водячого. Гравці шикуються по колу. М’яч в руках у водячого.
Хід гри. Водячий за своїм вибором кидає м’яч любому з гравців, говорячи, наприклад «Земля!». Гравець який спіймав м’яч повинен швидко назвати тварину, наприклад «Кішка!» і швидко повернути м’яч водячому. Якщо водячий називає «Вода!» – відповідь назва риби або тварини, яка живе у воді. Якщо називає «Повітря!» – відповідь назва птаха. Якщо називає «Вогонь!» – відповідь «Горить!». Гравець, який не правильно відповів, або довго затримував м’яч, стає водячим.
Правила. Якщо відповідь повторюється, то гравець стає водячим. Якщо гравець не спіймає м’яч, то він стає водячим.
Методичні вказівки. Гру краще проводити розділивши дітей на групи.
«Пів-слова»
Підготовка. Гравці шикуються по колу. В центрі кола водячий з м’ячем.
Хід гри. Водячий кидає м’яч будь-якому гравцю і каже перший слог слова (наприклад назва фруктів). Гравець, який отримав м’яч повинен швидко додати другу половину слова і повернути м’яча назад водячому. Якщо гравець не вгадав слово, то він міняється місцем з водячим.
Правила. Тематику слів потрібно обговорити до початку гри. Чітко вимовляти слова.
«Квач ногами»
Підготовка. Гравці, взявшись за руки, шикуються по колу. В центрі кола водячий.
Хід гри. По сигналу водячий намагається наступити ногою на ноги гравців. Гравці підстрибують на місці. Гравець, якому водячий наступив на ногу міняється місцями з водячим.
Правила. Гравцям, які стоять по колу руки відпускати не можна. Водячому не можна «видавлювати» гравця з кола.
«Карусель»
Підготовка. Гравці беруться за руки і стають у коло. В центрі кола кладуть м’яч.
Хід гри. Коло починає швидко кружляти, при чому кожний гравець тягне коло до себе, коло зрушується з місця. Коли хтось зачепить м’яч по середині кола то він вибуває з гри. Виграє останній гравець.
«Алфавіт»
Підготовка. Креслять лінію старту. Гравці шикуються біля лінії.
Хід гри. При кожному стрибку гравець має назвати одну з букв алфавіту (спосіб стрибання має бути складним, щоб важко було безпомилково стрибнути тридцять три рази, називаючи всі букви алфавіту). Зробивши помилку, гравець має відразу назвати рослину на цю букву чи тварину, чи місто, про що домовляються перед грою. Якщо це вдалося зробити відразу, гравець може починати стрибати спочатку, якщо ні — черга наступного гравця. Завдання учасника гри — пройти всі букви алфавіту.
Правила. Способи стрибання визначають до початку гри.
«Боротьба вужів»
Підготовка. Гравці діляться на дві команди. Стають у колони, кладуть руки на пояс попереду стоячому гравцю (творять «вужів»).
Хід гри. Гравці стають напроти себе, стараються руками першого гравця досягти «хвоста» противника, обороняючи власний «хвіст» перед противником. Поступова кількість гравців зменшується. Перемагає команда у якої залишилося більше гравців.
Правила. Не можна відпускати руки, тобто розривати «вужа».
«Одвічний рух»
Підготовка. Гравці стають або сідають по колу.
Хід гри. Один гравець починає показувати різні рухи (махати рукою, тупотіти ногою тощо). Гравець, що праворуч нього, має повторити його рух і додати щось своє. Третій повторює рухи обох і додає своє тощо. Той, хто не може згадати хоча б одну дію чи робить рух у неправильному порядку, виходить з гри.
Правила гри. Рухи не можна повторювати.
«Уникали й оригінали»
Підготовка. Групу ділять на дві чи більше команди. Кожна стає в колону на лінії старту. Через чотири-п'ять метрів фініш.
Хід гри. За сигналом перша дитина з кожної команди біжить до фінішу і назад, передаючи естафету наступному гравцеві. Команди змагаються в оригінальності.
Наступний гравець має досягти фінішу іншим способом: стрибками, підскоками тощо, але не повторюючи рухів.
Правила. Способи пересування повинні бути різні.
РОЗДІЛ 3
РУХЛИВІ ІГРИ НА МІСЦЕВОСТІ
Рухливі ігри у позашкільній формі роботи (у дитячих таборах відпочинку, дитячих спортивних школах, у клубах, палацах культури, на дитячих майданчиках, стадіонах, у парках культури і відпочинку, на туристичних базах), мають свою організацію і методику проведення. Для позашкільної роботи можна підбирати ігри значно глибші по змісту, які потребують більшого часу для їх проведення, але для меншої кількості дітей. У позашкільній формі роботи значно легше привчати дітей до самостійного використання засобів фізичного виховання у побуті та у повсякденній практичній діяльності.
Ігри на місцевості належать до рухливих, разом із тим вони відрізняються від них як змістом, так і задачами, які вирішують, а також умовами, методикою проведення. Ігри проводяться на галявині, на пересічній місцевості, у лісі. Ігри на місцевості передбачають наявність у дітей певної підготовки, знань і навичок. Серед дітей ігри на місцевості користуються великою популярністю, викликають у них задоволення і, крім того, дуже корисно впливають на їх загальний розвиток, розвиваючи ініціативу, вміння спритно пересуватись, добре маскуватись, правильно орієнтуватися в різноманітних ігрових ситуаціях, долати певні перешкоди, пов'язані з використанням умов і завдань гри тощо.
Обов’язковою умовою проведення гри на місцевості являється організованість і свідома дисципліна учасників. Обов’язково рахувати учасників на початку та на при кінці занять. Гра, яка проводиться на великій площині та передбачає переміщення учасників по лісу, проводиться за певним часом та супроводом дорослих. Напередодні гри її керівник (тренер) повинен провести докладну розвідку місцевості, намітити вихідні пункти груп ( команд), передбачити місця збору. Форма одягу повинна відповідати погодним умовам та місцю проведення.
Ігри на воді проводяться під наглядом старших, які вміють добре плавати. Керівник повинен попередньо обстежити місце для гри на воді. Температура води, особливо для дітей молодшого шкільного віку, не менше 22 градусів. Обов'язково рахувати дітей до заходу у воду і після. Обов’язкова присутність лікаря. Час перебування на воді обмежено.
Пояснення більш складних ігор краще проводити до виходу на місцевість. У двосторонніх іграх сили супротивників повинні бути рівні (по числу гравців, за віком, фізичною підготовкою, рівною кількістю хлопчиків та дівчат у командах). Інвентар готують заздалегідь самі учасники за наказом керівника.
Тренер або декілька тренерів повинні підготувати суддів – посередників, які б добре знали хід гри, її завдання, уміли завжди оцінити й знайти правильний вихід із будь-якого становища . Бажано, щоб судді – посередники самі не брали участь в грі, а тільки стежили за дотриманням правил і дисципліни гравцями і разом із тренером визначили перемогу тієї чи іншої команди . Судді-посередники повинні мати нарукавну пов'язку або інший знак, який виділяв би їх серед гравців. Кожна гра на місцевості повинна розпочинатись й закінчуватись за заздалегідь визначеними сигналами та визначеним часом. Після закінчення гри тренер разом з усіма гравцями повинен проаналізувати їх хід, визначити переможців (групи або команди), окремих гравців, які особливо успішно виконували завдання, та суддів - посередників , які успішно справилися зі своїми обов'язками, а також сказати про тих, хто отримав зауваження.
Дотримання дисципліни, правил та умов гри на місцевості сприяє її якісному проведенню і підвищує зацікавленість дітей.
В дитячих таборах відпочинку проводяться ігри, які сприяють оздоровленню дітей і змістовному здоровому відпочинку. Вони також сприяють зміцненню дружби серед дітей, що приїздять до табору з різних шкіл.
Форми організації ігрової діяльності у дитячих таборах відпочинку: народні ігри, ігри-вікторини, ігри на місцевості, вечір ігор і сюрпризів, ігри-атракціони, веселі старти.
Ігри плануються з урахуванням розпорядку табірного дня у сполуці з іншими заняттями з фізичної культури. Вони проводяться під час ранкової зарядки, на зборах загонів, як окремі заходи між загонами.
Рухливі ігри входять у програму спортивних змагань і спартакіади, проводяться як самодіяльні зустрічі між командами на святах, прогулянках.
Товариські зустрічі з рухливих ігор бажано проводити з сусідніми таборами.
На дитячих майданчиках ігри проводяться під керівництвом вихователя, педагога.
Основні задачі: організація культурного відпочинку, оздоровлення дітей, сприяння їх фізичному розвитку, удосконаленню і закріпленню знань і навичок, які отримують діти у школі.
У дитячих клубах рухливим іграм приділяється увага при проведенні масових заходів. Рекомендовано організувати гурток масовиків-витівників, де будуть готувати організаторів ігор. Мару – перший ввів поняття масовик-витівник.
Заповіді витівника:
Посмішка і хороший настрій – основа успіху.
Говори чітко, голосно, коротко.
Витівники мають бачити все.
Заздалегідь знайди собі помічників.
Добираючи ігри, думай про вік учасників, місце проведення реквізити.
Гра не повинна принижувати людської гідності.
Будь готовий запропонувати іншу гру, якщо перша на вдалася.
Витівник вболіває за всіх.
Підбадьорюй і підхвалюй гравців і вболівальників.
Умій подякувати всім за участь у грі.
У перелік ігор на місцевості входять ігри з ходьбою, бігом, стрибками, метанням та іншими фізичними вправами. По ходу цих ігор учасників привчаються застосовувати знання, рухові уміння і навички у нових умовах. Виконання фізичних вправ ускладнюється додатковими задачами по орієнтуванню, спостережливості, слуху, маскуванню та інше.
Гра на місцевості, в залежності від її складності і кількості учнів, потребує більшої або меншої підготовки.
Перед початком гри треба зацікавити дітей її змістом, визначити умови проведення гри, ознайомити з правилами, розподілити завдання.
Ігри на воді проводяться під наглядом старших, які вміють добре плавати. Керівник повинен попередньо обстежити місце для гри на воді. Температура води, особливо для дітей молодшого шкільного віку не менше 22 градусів. Обов'язково рахувати дітей до заходу у воду і після. Обов’язкова присутність лікаря. Час перебування на воді обмежено.
«Невидимки»
Місце та інвентар. Ділянка густого лісу або чагарнику. Свисток. Годинник.
Підготовка. Гравці утворюють велике коло в центрі якого стає керівник, поряд з ним водячий.
Хід гри. По сигналу (перший свисток) керівника всі гравці повертаються спиною до водячого, розходяться від нього на 100 кроків в ліс, чагарник. По другому сигналу (другий свисток) гравці починають наближатися в бік водячого, намагаючись залишатися не поміченими. Завдання водячого виявити невидимок, що наближаються. По довгому свистку, який подається через певний 5-10 хв, всі гравці повинні піднятися во весь зріст і стати біля свого укриття.. Переможе той гравець, який виявився ближчим до водячого.
Правила:
1. Водячий повідомляє керівникові всі зміни в обстановці, помічених гравців. Керівник записує прізвища гравців яких помітили.
2. Гравець вважається поміченим лише у тому разі, якщо буде впізнаним.
3. Невидимки можуть пересуватися будь-яким способом. Не можна маскуватися за допомогою віток дерев.
4. Гравцям дозволяється мінятися одягом.
«До прапорця»
Місце та інвентар. Велика відкрита галявина. Прапорець. Пов’язки на очі.
Підготовка. Посередині галявини ставлять прапорець на палиці. Гравці стають півколом або колом на відстані 40-60 кроків від прапорця.
Хід гри. По сигналу гравці зав’язують собі очі. Керівник подає стройові команди «праворуч», «ліворуч», «кругом». Гравці повинні виконувати всі гравці з зав'язаними очима. Керівник подає так команди, що б після останньої команди, за умови правильного виконання, гравці стояли обличчям до прапорця. Після команди керівника «До прапорця кроком руш!» – всі гравці починають під рахунок керівника рухатися у напрямку до прапорця не знімая пов’язки з очей. Через 15-20 кроків керівник подає команду: «Стій!» – всі гравці зупиняються і знімають пов’язки з очей. Перемагає гравець, який опинився найближче до прапорця.
Правила:
1. Пересуватися і зупинятися можна декілька разів, але тільки під команду керівника.
2. Неможна знімати пов’язки з очей до команди «Стій!». Гравець, який підглядає, вибуває з гри.
3. Учасник, який не виконав команду, вибуває з гри.
4. До прапорця можна наближатись тільки кроком, під рахунок керівника
5. Керівник повинен знаходитися у стороні від прапорця і при подачі команд змінювати місце свого знаходження, щоб гравці не могли орієнтуватися по слуху.
«Погоня за лисицями»
Місце та інвентар. Пересічена місцевість та чагарник. Площа 1,5-2 кв. км, 2-3 мішечки з мілко порізаним папером або соломою. Горн або свисток. Годинник.
Підготовка. З гравців вибирають 2-3 «лисиці». Кожна з «лисиць» отримує мішечок з папером. Всі інші гравці – «мисливці» збираються на старті. Встановлюються межі гри (квадрат – 1,5-2 км).
Хід гри. По сигналу «лисиці» вибігають зі старту в одному напрямку. Пробігши 50-100 м від старту (в залежності від місцевості), починають кидати обрізки паперу через кожні 5-10 кроків. Через 5-7 хв. після уходу «лисиць» «мисливці» вибігають на пошуки, орієнтуючись по «слідам».
«Лисиці», тікаючи, роблять петлі, залазять на дерева, перестрибують через канави, біжать спіраллю. Пробігши 1,5 км, вони ховаються на відстані 30-50 м від останньої мітки. «Мисливці» шукають «лисиць» за визначений час (30-40 хв.), після цього подається сигнал о закінчені гри. Якщо «мисливці» за визначений час знайдуть «лисиць», вони перемогли; якщо не знайдуть – програли. Наступного разу «лисицями» стають ті, хто знайшов «лисиць» першими. Якщо «лисиці» не найдені, то вони тікають другий раз.
Правила:
1. Сліди залишати кожні 5-10 кроків за домовленістю.
2. «Лисиці» можуть переміщуватися ні разом, але в одному напрямку. Кожна «лисиця» залишає сліди самостійно.
3. «Лисиці» ховаються не дальше ніж у 30-50 м від останнього сліду (за домовленістю).
4. «Мисливці» можуть шукати «лисиць» разом, по-одному та групами.
5. Можна вести правило, по якому «лисиці» тікають до встановленого «фінішу». В цьому разі «мисливці» вибігають через хвилину після «лисиць» і ловлять їх до встановленої межі. Якщо «лисиці» не піймані до встановленої межі, вони виграли.
«Орієнтування за слухом»
Місце та інвентар. Рівна галявина або великий майданчик. Пов’язки для очей, свисток.
Підготовка. Гравці шикуються в одну шеренгу або півколом на відстані 2-3 кроки один від одного. Кожний зав’язує собі очі. Керівник гри стає на відстані 40-50 м від гравців.
Хід гри. Керівник подає свистком сигнал. Всі гравці с зав’язаними очима починають йти в тому напрямку, звідки почули сигнал (один свисток), намагаючись як змога ближче підійти до керівника.
По другому сигналу ( подвійний свисток), всі зупиняються, а керівник переходить на нове місце і знов подає сигнал. Всі рухаються в новому напрямку. Керівник переходить з одного місця на інше 2-3 рази, тим самим змінює напрямок руху гравців. По закінченню гри керівник подає довгий свисток, всі зупиняються і знімають пов’язки. Перемагає той, хто ближче опинився до керівника.
Правила:
1. Кожний переміщується самостійно. Не можна об’єднуватися в пари, трійки.
2. Забороняється знімати пов’язки і підглядати до заключного сигналу.
3. Переміщуватися можна тільки кроками.
4. Гравці, які допустили одну помилок, вибувають з гри.
Методичні вказівки. Керівник може взяти 2-3 помічників зі свистками, щоб діти не стояли довго на одному місці.
«Слідопити»
Місце та інвентар. Пересічена місцевість лісу, площею 1,5-2 кв. км. 20-40 невеликих прапорців двох кольорів та 2 великих прапора відповідного кольору. Годинник.
Підготовка. Гравці діляться на дві команди і шикуються на місці старту (галявина). Кожна команда вибирає по одному гравцю «розвіднику», який отримує прапорці для своєї команди (великий і 10-20 маленьких).
Хід гри. Розвідники з прапорцями вирушають ховати великий прапор на відстані 1,5-2 км від старту, в 100-150 кроках один від одного. Ховають прапор два розвідника, щоб кожний знав де знаходиться прапор свій і супротивника.
Як тільки великі прапори заховані, розвідники повертаються до своїх команд і на зворотному шляху розставляють маленькі прапорці у визначеному порядку, якій обумовлено з командою. Наприклад: прапорець вткнутий у землю – означає «прямо», прапорець на дереві – «праворуч», два прапорця разом – «дивись вгору», прапорець на землі – «прапор супротивника близько». Розвідники розставляють їх так, щоб навести свою команду на слід і збити зі сліду команду супротивника. Розставив прапорці, кожний по своєму, розвідники повертаються на старт і говорять: «Готово!». Команди йдуть шукати прапори (на пошуки 20-30 хв. за домовленістю). Розвідники залишаються на старті.
Задача: знайти свій прапор, а якщо можна то і прапор супротивника, і повернутися з прапорами на місце старту. Підраховуються очки за знаходження прапора і швидкість збору команди. Перемагає команда, яка отримала найбільше очок.
Правила:
1. Команда, яка поставила свій прапор на старт отримує 1 очко.
2. Команда, яка зібралася першої на старті – 1 очко
3. Команда, яка принесла на старт чужий прапор – 2 очка.
4. Розвідники крім слова «готово», не мають права нічого казати.
«Пошуки зниклої експедиції»
Місце та інвентар. Пересічена місцевість лісу площею 1,5-2 км. Компас, маршрути для кожної команди. Годинник.
Підготовка. Гравці поділяються на три групи. Одна група («зникла експедиція») ховається в найбільш зручному місці на ділянці не більше 100 кв. м (ховаються, маскуючись, як на землі, так і на деревах).
Від місця схованки, на відстані 1,5-2 км, вибирається місце старту – початку гри. Керівник готує з місця старту два маршрути до місця схованки першої групи. Ці маршрути повинні бути різними, але по відстані однакові. По можливості місця старту двох груп повинні бути в різних місцях, але закінчуватися в місці схованки першої групи.
Хід гри. Керівник, через 15-20 хв. після уходу першої групи, дає дозвіл двом іншим групам відшукати «зниклу експедицію». Кожна з груп отримає компас, маршрут з азимутами і вказаними відстанями в кроках (для кожного напрямку). Керуючись даними, азимутами, групи відправляються на пошуки і роблять вказану кількість кроків в означеному напрямку. Якщо маршрути визначені вірно обидві групи повинні прийти до кінцевого пункту маршруту і знайти «зниклу експедицію».
Перемагає група яка швидше знайшла «зниклу експедицію».
Правила:
1. Гравці кожної групи пересуваються разом.
2. Тривалість шляху повинна бути однакової в обох маршрутах.
3. Схована група вважається знайденою, якщо будуть помічені більше половини її учасників.
4. Для пошуку встановлюється визначений час (50-60 хв.), після чого дають сигнал о закінченні гри. Якщо за цей час "зниклу експедицію" не знайдено, то їй зараховується перемога.
«Швидкість і точність»
Місце та інвентар. Лісова стежка. Прапорці або інші мітки. Папір та ручка.
Підготовка. На лісовій стежці проводиться розмітка прапорцями на деревах для кожної команди, на висоті 1 м так, щоб з першого етапу було помітно прапорець другого етапу, з другого третій і так далі. Відстань між етапами від 25 до 100 кроків.
Гравці діляться на дві або три команди. Шикуються на лінії старту.
Хід гри.. По сигналу керівника стартують всі команди. Кількість етапів дорівнює кількості гравців в одній команді (по 7 гравців по 7 етапів), по одному етапу на гравця. Перший гравець в команді називає приблизну кількість кроків на своєму етапі, наприклад від першої мітки до другої. Швидко рухається в напрямку мітки свого етапу, керівник разом з ним в голос рахує кроки. Результат записує на папір (приблизний і той який отримали). Гравці його команди теж рухаються за ними. Перший гравець залишається на своєму етапі. Далі наступний гравець з команди (від другою до третьої мітки) і так до фінішу всі наступні гравці.
Команда, яка прийшла на фініш перша, отримує 2 очка. За більш точну відповідь на етапах, ще по одному очку за кожний етап.
Перемагає команда, яка найбільше набрала очок.
Правила:
1. Обов’язково записувати відстань на етапах.
2. Розмітка повинна бути помітною.
«Зустріч розвідників»
Місце та інвентар. Густий ліс. Два прапорці або повітряні кулі. Свисток. Папір та ручка. Годинник.
Підготовка. На протилежних кінцях ділянки (відстань 500м) встановлюють два прапорця, які позначують кінцеву ціль для розвідників.
В грі приймають участь дві команди по 8-10 чоловік. У кожної команди є посередник, який їх веде до свого прапорця.
Хід гри. По сигналу обидві команди починають непомітно пересуватися одна одній на зустріч. Задача кожного гравця – добратися до прапорця, який знаходиться на протилежному кінці ділянки, залишитися непоміченими гравцями іншої команди і спробувати виявити як можна більше гравців супротивника. Як тільки один з гравців знаходить фінішний прапорець для своєї команди, він повідомляє про це посереднику, а також о помічених гравцях супротивника.
Через 30-45 хв. подається сигнал про завершення гри. Хто не встиг за цей час дійти до фінішу, той не робить повідомлення посереднику. Перемагає команда, яка помітила більше гравців супротивника і в більшій кількості зібралася біля прапорця.
Правила:
1. Починати гру по сигналу.
2. Гра проводиться за відведений час.
«Перехоплена естафета»
Місце та інвентар. Ділянка лісу шириною біля 1 км. Папір, різнокольорові олівці, прапорці.
Підготовка. Визначають огорожу зона. Перед початком гри дві команди по жеребкуванню визначають обов’язки: одна команда охороняє загорожу смугу, інша проносить через неї естафети. Вибирають три посередника, які розводять команди по своїх місцях. Одна команда займає місце у загорожій зоні, а друга поділяється пополам і займає місце по обидві сторони від загорожій зони.
Хід гри. Кожний гравець з естафетної команди отримує папір, на якому надруковано окрема літера паролю. Папірці обох груп заповнюються олівцями різних кольорів. Кількість паперів з однією літерою відповідають кількості літер у слові, наприклад: «малюнок» – 7 літер, 7 паперів, інші гравці мають білети на яких написані цифри 1-7, яка дає можливість караульній групі відгадати пароль-естафету.
Задача караульної команди перехопити обидві естафети. Задача обох естафетних команд обмінятися білетами і пройти через огорожу смугу. Команда, яка охороняє огорожу смугу, утворює штаб до якого направляє полонених гравців. Естафетні команди утворюють свою штаби по обидві сторони і позначають їх прапорами. Естафетні гравці затримуються при переході загорожеї смуги і відправляються у штаб караульної групи до кінця гри. Кому вдалося пройти, залишаються до кінця гри у штабі, куди несли естафету. Обов’язки посередників прослідити, щоб усі учасники естафетної команди ввійшли у зону загорожеї смуги.
Караульна команда перемагає, якщо перехопила обидві естафети. Одну естафету – нічия. Не перехопили – програли.
Правила:
1. Гра триває відведений час.
2. Естафетні команди обов’язково проходять через загорожу смугу.
«Виклик піонерів»
Місце та інвентар. Велика галявина. Таблиці азбуки Морзе. Прапорці.
Підготовка. Попередньо всі гравці ознайомлюються з сигналізацією прапорцями, користуючись азбукою Морзе (крапка – змах угору, тире – змах у сторону). Гравці поділяються на дві команди і розміщуються на галявині лісу недалеко одна від одної. В 100-150 м від команд встановлюється місце сигналізації. З кожної команди вибирають по два гравця, які будуть подавати сигнали. Вони отримують два прапорця і таблиці азбуки Морзе, йдуть на місце сигналізації і стають напроти своєї команди. З ними йдуть і два посередника, які стають рядом з сигнальниками.
Хід гри. По сигналу посередники говорять сигнальнику кого зі своїх гравців він повинен викликати. Сигнальники викликають учасників своєї команди. Прапорцями передаються початкові букви прізвища та ім’я (або повне ім’я). Команди розшифровують кого викликають. Гравець, якого викликали, біжить до місця сигналізації. Сигнальник послідовно за наказом посередників викликає всіх учасників. Перемагає команда гравці якої найшвидше зібралися біля свого сигнальника.
Варіант гри. Один сигнальник подає команди «праворуч», «ліворуч», «руки у гору», «кроком руш» та інші, по першій літері слова (наприклад П «· – – – » – праворуч), гравці обох команд виконують поворот на право. Команда, яка виконала швидше, отримує одне очко. Гра проводиться 10 – 15 разів. Перемагає команда яка отримала більше очок.
Правила:
1. Виклик можна повторювати декілька разів, поки гравці не зрозуміють кого викликають.
2. Якщо до місця прибіжить не той кого викликали, виклик повторюється.
3. Викликати наступного гравця можна тільки після того як прибіг попередній гравець.
«Виручалочка»
Місце та інвентар. Майданчик, скакалка.
Підготовка. Кількість гравців не менше 6 чоловік. Вибирають двох водячих. Вони беруть за кінці скакалку і починають її крутити.
Хід гри. Гравці по черзі підходять до скакалки, що крутиться, і перестрибують через неї. Таким чином вони опиняються на іншій стороні майданчика. Перший раз всі перестрибують по одному разу, потім по два і так далі (всього десять раз). Хто зачепить за скакалку, вибуває з гри, хто залишиться останнім, стає «виручалкою».
Виручати він повинен тих, хто вибув. Щоб виручити одного гравця, «виручалочка» повинна десять раз стрибнути через скакалку, яку крутять в швидкому темпі. Якщо «виручалочка» не помиляється, гравці які вибули можуть увійти до гри знову, а водячими залишаться ті ж гравці. Якщо ж «виручалочка» не виконає своє завдання, водячі міняються – ними стають ті гравці, які першими вибули з гри.
Правила. Можна придумувати способи перестрибування.
«Деревинка»
Місце та інвентар. Місце, де є дерева.
Підготовка. Кількість учасників не менше п'яти чоловік. Вибирають водячого. Він стає у середину між деревами. Всі інші гравців вибирають собі по дереву і стають біля них.
Хід гри. По сигналу гравці починають перебігати від дерева до дерева. Водячий повинен їх ловити. Вони не вразливі тільки біля дерева, підбігаючи до якого голосно кричать «Деревинка!». Спійманий гравець стає водячим, а водячий займає його місце біля дерева.
Правила:
1. Обов’язково казати «Деревинка!».
2. Якщо водячий не може за 1-1,5 хв. нікого зловити, його міняють.
«Плутанина»
Місце та інвентар. Поляна, майданчик.
Підготовка. Кількість учасників 5-7 чоловік. Вибирають водячого.
Хід гри. Водячий відвертається від гравців і веде рахунок (за домовленістю). Гравці стають у коло, беруться за руки і заплутуються між собою (проходять під руками, переступають через руки, обертаються). Водячий повинен розплутати цей клубок так, щоб не розірвати рук гравців.
Правила:
1. Якщо у гравців розриваються руки, то гра починається заново.
2. Можна розплутувати по черзі, всім гравцям, за певний час. Виграє той, хто витратити менше часу на розплутаня.
3. Можна проводити командний варіант гри (Дві команди заплутуються, а по одному гравцю з кожної команди розплутують протилежну команду. Виграє команда, яку розплутували більше за часом).
«Вище за ноги від землі»
Місце та інвентар. Спортивний майданчик з турніками, лісова поляна з деревами, пнями.
Підготовка. Кількість учасників не менше п'яти чоловік. Вибирають водячого.
Хід гри. Гравці розбігаються в різні боки і знаходять таке місце, де б їх ноги не торкалися землі: виснуть на турніках, огорожах, деревах і т.д.
Завдання : торкнутися рукою до того, хто в своїй позиції не утримався. Кого застукають, той стає водячим.
Варіант.
Гравці стоять на пнях, можно на одній нозі за домовленістю. Час від часу міняють пні. Водячий ловить гравців, які не встигли стати на пень.
Правила:
1. Водячий може смішити гравців, стояти біля них, але не впливати фізично.
2. Гравці можуть змінювати своє положення, перебігати з місця на місце, але так, щоб не попастися в руки водячему.
«Розвідники»
Місце та інвентар. Поляна у лісі, спортивний майданчик, беріг річки.
Підготовка. Гравці діляться на дві команди, мінімум по три чоловіка. Сідають спиною один до одного. Вибирають суддю.
Хід гри. Завдання гравців: уважно вивчити і запам'ятати все навколо. На це дається близько трьох хвилин. Члени команди можуть спілкуватися показувати один одному щось. Потім команди міняються місцями, так само сідають спиною один до одного, і починається перехресне опитування. Перша команда ставить питання про те, що бачить на місцевості, друга відповідає. Потім друга задає питання першої. Питання задаються по черзі. Вони можуть бути різними:
- Скільки дерев на галявині?
- Якого кольору дах на будинку? І так далі.
Суддя говорить вірна відповідь чи ні. За кожну вірну відповідь командам нараховується один бал. Перемагає команда, що набрала більшу кількість балів.
Правила:
1.Сперечатися з суддею не можна.
2. Обертатися не можна.
3. Можна встановити максимально допустиму кількість питань.
«Козаки – розбійники»
Місце та інвентар. Будь-яка перетнута місцевість, крейда, пізнавальні знаки. Годинник.
Підготовка. Гравці діляться на дві команди.
Хід гри. Перша команда «розбійники» – ховаються, друга – «козаки» – їх шукають. При цьому команді розбійників дається час, щоб вони сховалися. Ховаючись, ті повинні малювати стрілки (крейдою на асфальті, палицею на землі), що показують напрями, в яких їх повинні шукати козаки.
Почекавши обумовлений час (наприклад рахунок до п'ятдесяти або загадують відгадати слово), козаки починають погоню. Ведеться вона по стрілках намальованим на землі. Як тільки «козаки» наздоганяють «розбійників», команди міняються ролями, гра поновлюється.
Правила:
1. Можна обговорити територію проведення гри.
2. Стрілки малюють на відстані не більше 10 кроків.
3. На перехресті можна малювати стрілки, які показують напрям в чотири сторони.
«Визначення відстані»
Місце та інвентар. Галявина або поле. Дерево, пеньок або стіжок сіна.
Підготовка. Гравці виходять у поле та намічають який-небудь предмет удалині.
Хід гри. Кожний гравець визначає відстань до наміченого предмета, називаючи приблизну кількість кроків до нього. Названу кількість перевіряють кроками до нього. Виграє той, хто точніше визначить відстань. Гру можна проводити декілька разів, міняючи предмет до якого міряють відстань.
Правила. Кількість кроків якими міряють відстань повинна бути однаковою.
«Знайди листа»
Місце та інвентар. Ділянка лісу, дороги, лужку. Який-небудь предмет (мішок, сумка). Годинник.
Підготовка. Організатор гри ховає предмет.
Хід гри. Організатор гри оголошує учасникам, що саме сховано, на якій ділянці і який час він дає на розшук. Гравці йдуть шукати «лист». Того, хто знайде вважають переможцем. Далі ховає «лист» гравець, який знайшов його. Якщо за визначений час ніхто не знайшов предмет, то можна додати час на розшук або переховати предмет і розпочати гру заново.
Правила. Обов’язково вказувати ділянку де шукати. Предмет повинен бути достатнього розміру, щоб його знайшли.
«Знайди на деревах і кущах»
Місце та інвентар. Пересічена місцевість, клапті тканини, джути, повітряні кулі. Папір та ручка.
Підготовка. Заздалегідь визначають маршрут. На деяких деревах і кущах прив’язують клапті тканини або джути, що означають ворожих снайперів.
Хід гри. Гравці вирушають по визначеному маршруту. Побачивши на дереві або за кущем ганчірку чи джут, гравець голосно повідомляє про це організатора гри. Виграє той, хто помітив найбільше «снайперів».
Правила. Позначки розміщують так, щоб їх можна було бачити, не відхиляючись від маршруту.
Методичні вказівки. Спочатку краще вішати клапті строкатої тканини, а далі – білої. Перед початком гри слід розповісти її учасникам, як висліджувати «ворожих снайперів».
«Через дорогу»
Місце та інвентар. Пересічена місцевість, де пролягає дорога або просіка. Тенісні м’ячі.
Підготовка. Гравці діляться на дві команди. Одна команда охороняє відрізок дороги (близько півкілометра завдовжки). Інша команда розміщується у лісі.
Хід гри. Команда, що заховалася у лісі намагається непомітно перейти дорогу. Команда охоронців рухається тільки дорогою або просікою. Вони можуть пересуватися всі разом або розсипатися цепом. Гравці, що переходять дорогу, повинні по двоє чи по одинці перебратися через неї так, щоб охоронці не побачили їх і не поквачили тенісними м’ячиками. Гра триває 30-35 хв. Потім команди міняються місцями. Перемагає команда, яка матиме менше поквачених учасників.
Правила. Команда охоронців не має права заходити в ліс.
Ігри на воді
«До п’яти»
Місце та інвентар. Річка, глибина по пояс.
Підготовка. Діти довільно розміщуються у воді, обличчям до керівника.
Хід гри. За сигналом всі роблять глибокий вдих і занурюються з головою під воду.
Керівник голосно лічить до п’яти. Хто протримається під водою, стає під праву руку керівника. Хто не правильно виконає вправу чи випірне раніше, стає під ліву руку. Через 30 -40 с гра продовжується.
«П’ятнашки з поплавцем»
Місце та інвентар. Річка або ставок.
Підготовка. Вибирають водячого «п’ятнашку» Діти довільно розміщуються у воді.
Хід гри. За сигналом «п’ятнашка» намагається наздогнати і доторкнутися до кого-небудь з гравців. Рятуючись від нього, гравці приймають положення «поплавка». Якщо водячий доторкнеться до гравця раніше, ніж він прийняв це положення, то гравець стає «п’ятнашкою».
«Морський бій»
Місце та інвентар. Річка, глибина по пояс.
Підготовка. На глибині по пояс діти стають у дві шеренги обличчям у середину
Хід гри. За сигналом керівника починають бризкати один на одного водою, змушуючи суперників відступити. Виграє шеренга, що виявиться більш стійкою, тобто не розбіжиться й збереже до кінця гри стрій.
Правила. Не можна торкатися руками одне одного. Гравець, що повертається спиною до суперника, вибуває з гри.
СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ НАВЧАЛЬНОЇ І ДОДАТКОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ОСНОВНА НАВЧАЛЬНА ЛІТЕРАТУРА
Андрощук Н.В., Леськів А.Д., Мехоношин С.О. Рухливі ігри та естафети у фізичному вихованні молодших школярів. Методичний посібник. – Тернопіль: Підручники і посібники, 1998. – 112 с.
Вільчковський Е.С., Курок О.І. Терія і метоика фізичного виховання дітей дошкільного віку: Навч.посіб. – Суми: "Університетська книга", 2004. –428 с.
Вільчковский Е.С., Страшинський В.І. Рухливі ігри в школі. – К.: Радянська школа, 1971. – 118 с.
Былеева А. и др. Подвижные игры. -М.: ФиС, 1974. – 208 с.
Былеева А., Коротков И. Подвижные игры. - М.: ФиС, 1982. – 286 с.
Ванджура В.Я. Оздоровча та фізкультурно-спортивна робота у літньому таборі. / Всеукраїнський центр фізичного здоров'я населення "Спорт для всіх"/. – Тернопіль: Видавництво "Горлиця", 2008. – 120 с.
Коротков И.М. Подвижные игры в школе. - М. : ФиС, 1979.
Коротков И.М.Подвижные игры. Учебное пособие для ВУЗов. М.: Спортивная академия, 2009. – 216 с.
Махов В.Я. Теорія і методика навчання рухливих і спортивних ігор. К.: Радянська школа, 1996. – 248 с.
Осокина Т.И. Физическая культура в детском саду. – М.: Просвящение, 1986. – 286 с.
Фридман М.Г. Спортивно-оздоровительные работы в детских лагерях отдыха. Книга для организаторов внекласной работы. – М.: Просвящение, 1991. – 206 с.
Яковлев В.Г., Ратников В.П. Подвижные игры. – М.: Просвешение, 1977. – 142 с.
ДОДАТКОВА НАВЧАЛЬНА ЛІТЕРАТУРА
Афанасьев С.П. Весёлые каникулы: Настольная книга воспитателя. – М.: АСТ-ПРЕССКНИГА, 2004. – 288с.: ил. – (1000 советов).
Вільчковський В.Г., Курок О.І. Фізичне виховання дітей у дошкільному закладі. – Київ, 2001. – 214 с.
Дитячі ігри та розваги: Популярній посібник для педагогів, дітей та батьків. Упоряд. І. Січовик. – К.: Вид. центр "Просвіта", 2004. – 424 с.
Козуб О.В., Могорита А.Г. Фізкультхвилинки та ігри в 1 – 4 класах. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2005. – 64 с.
Ламкова Е.И. 250 подвижных игр и и эстафет для школьников. – "Ранок", 2006.
Неробеев В.Н. Спортивные аттракционы. -М.: Просвещение, 1964.
Никитина В.В. 300 лучших игр для детских праздников. – "ДОМ. ХХІ ВЕК", 2006.
Марафон дитячого дозвілля: Навчально-методичний посібник /Укл. Л.О. Дубровська, В.Л. Дубровський, В.В. Ковнер та інші; За ред. Л.О. Дубровської. – Ніжин: Видавництво НДУ імені М. Гоголя, 2007. – 315 с.
Поломис К. Дети в пионерском лагере. Трудовая деятельность. Соревнования и состязания. Игры. / Пер. с чеш. К.И.Паровой; Ил. З. Махитки. – М.: Профиздат, 1989. – 144 с.
Ткач Н.М., Коноваленко В.І. Застосування рухливих ігор та ігрових вправ у початковому навчанні плаванню дітей дошкільного і молодшого шкільного віку: Навчальний посібник. – Чернігів: Чернігівський державний педагогічний університет, 2004. – 86 с.
Ткаченко С.В. Спеціалізовані рухливі ігри та естафети в техніко-тактичній підготовці борців: Навчальний посібник для студентів педагогічних ВУЗів спеціальності 7.010201 – фізичне виховання. – Чернігів: Чернігівський державний педагогічний університет, 2008. – 72 с.
Фридман Н.Г. Физическое воспитание в детском лагерне. – М.: ФиС, 1975. – 166 с.
ЗМІСТ
ВСТУП……………………………………………………………….. 3
РОЗДІЛ1. РУХЛИВІ ІГРИ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ………. 5
1.1. Рухливі ігри як засіб фізичного виховання дітей …………… 5
1.2. Організація і керівництво рухливими іграми в різних вікових групах…………………………………………………………………. 7
1.2.1. Перша молодша група (3 рік життя)…………………. 9
1.2.2. Друга молодша група (4-й рік життя)…………….... 13
1.2.3. Середня група (5-й рік життя)……………………….. 16
1.2.4. Старша група (6-й рік життя)……………………… 20
1.2.5. Підготовча група (7-й рік життя)………………….. 25
РОЗДІЛ 2. РУХЛИВІ ІГРИ ДІТЕЙ ШКІЛЬНОГО ВІКУ………….. 29
2.1. Педагогічна характеристика рухливих ігор дітей шкільного віку…………………………………………………………………... 29
2.2. Організація та методика проведення рухливих ігор…………. 31
2.2.1. Керівництво процесом гри…………………………… 31
2.2.2. Пояснення та проведення гри………………………... 34
2.2.3. Планування рухливих ігор на уроках фізичної культури……………………………………………………… 38
2.3. Рухливі ігри дітей молодшого шкільного віку………………… 39
2.4. Рухливі ігри дітей середнього шкільного віку……………….. 47
2.5. Рухливі ігри у позакласній формі роботи…………………….. 60
РОЗДІЛ 3. РУХЛИВІ ІГРИ НА МІСЦЕВОСТІ……………………. 65
СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ НАВЧАЛЬНОЇ І ДОДАТКОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ………………………………………………………… 81
Навчально-методичний посібник
Лідія Володимирівна ЖулаРУХЛИВІ ІГРИ І ЗАБАВИ ТА МЕТОДИКА ЇХ ВИКЛАДАННЯ
Жула Л.В.
Ж 87 Рухливі ігри і забави та методика їх викладання: Навчально-методичний посібник для студентів педагогічних ВНЗ спеціальності 7.010201 – фізичне виховання. – Чернігів: Чернігівський національний педагогічний університет, 2012. – 83 с.
УДК 378.147:796.1(075.8)
ББК Ч51р10я72
Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації серія КВ № 15676-4148 ПР від 17.07.2009 р.

Підписано до друку 30.03.2012 р. Формат 60 х 90 1/16.
Папір офсетний. Друк на різографі.
Ум. друк. арк. 0,9. Обл.-вид. 0,9.
Наклад 100 прим. Зам. № 425.
Редакційно-видавничий відділ ЧНПУ імені Т.Г. Шевченка.
14013, вул. Гетьмана Полуботка, 53, к. 208.
Тел. 65-17-99, [email protected]

Приложенные файлы

  • docx 833292
    Размер файла: 164 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий