Лекція ЕГП Західної Європи

2
Тема. ЕГП і особливості господарського розвитку
Західної Європи
План
Особливості ЕГП Західної Європи.
Природні умови і ресурси.
Демографічні показники, розміщення населення і трудові ресурси.
Основні етапи соціально-економічного розвитку Західної Європи.

1. Західна Європа.
Країни Західної Європи межують з чотирма іншими регіонами Європи. Регіон охоплює 11 країн. ЕГП регіону характеризують:
відносна компактність і межування собою більшості країн. При цьому природні умови регіону не тільки не створюють перешкод для відносин між країнами, а, навпаки, сприяють між їх розвитку.
Гірські території давно освоєні й не становлять особливих труднощів для транспортних зв'язків (побудовано численні тунелі);
3) приморське розташування більшості країн. Регіон омивається морями Атлантики (Балтійським, Північним, Ірландським, Середземним) та має безпосередній вихід у відкритий океан. Естуарії численних рік (Темзи, Сени, Ельби та ін.) заходять глибоко у суходіл, що здавна сприяло розвитку морського господарства. Вихід до Атлантичного океану та його морів створює зручні передумови для торгівлі з усім світом;
4) центральне положення щодо інших чотирьох регіонів Європи. Територією Західної Європи проходять зв'язки між Північною, Південною, Східною й Південно-Східною Європою.
5) Регіон характеризується значною вичерпаністю природних ресурсів внаслідок надмірної експлуатації впродовж 200 років індустріалізації.
6) Регіон характеризується високою густотою населення, тут проходять процеси «старіння націй», 1 тип відтворення населення, один з найбільших в світі показників середньої тривалості життя, відчувається дефіцит трудових ресурсів, позитивний показник сальдо зовнішньої міграції.
7) Рівень урбанізації високий – максимальний 95% у Великій Британії. Тут знаходиться один з найбільших мегаполісів світу – «Голубий Банан», який включає Середньоанглійську агломерацію, Рандстад (Нідерланди), Рейн-Рур (ФРН). Навколо Парижа сформувалась агломерація – «Паризький басейн». В регіоні знаходяться одні з найбільш впливових «світових міст»: Лондон – неофіційна фінансова столиця світу, місце розташування найбільших валютних і товарних бірж; Париж – столиця-законодавець світової моди і стилю, неофіційна культурна столиця Європи; Франкфурт-на-Майні – тут знаходиться штаб-квартира Європейського Центробанку, який контролює обіг євро; Брюссель – місто, в якому знаходяться керівні структури ЄС і НАТО; Женева – тут знаходиться європейське відділення ООН, зокрема Міжнародного Олімпійського Комітету; Цюріх – банківська столиця світу; Роттердам – найбільший вантажний порт світу; Давос – місце проведення глобальних самітів глав держав світу.
7) Ряд країн конституційні монархії – ВБ, Нідерланди, Монако, Люксембург, Ліхтенштейн, Бельгія. Решта – республіки. ФРН, Австрія, Швейцарія, Бельгія – федерації.
8) всі країни регіону високорозвинені держави. Люксембург має найвищий в світі показник ВВП/ос. – 60 тис. дол. Галузі спеціалізації – точна машинобудування, транспортне машинобудування, хімічна промисловість, банківські, фінансові, туристичні, транспортні, науково-освітні послуги.
9) Франція, ВБ, ФРН – члени «Великої 7». Всі країни входять до ООН, більшість до ЄС, крім Швейцарії, Ліхтенштейну і Монако; ФРН, Велика Британія, Бельгія, Нідерланди і Люксембург є членами НАТО, у 1966 р. Франція вийшла з військової структури цієї організації; Швейцарія – дотримується постійного нейтралітету.
2. Природні умови і ресурси.
Природні умови. У Західній Європі широко представлені низовини, горбкуваті рівнини і молоді високі гори альпійської складчастості, які утворюють головний вододіл материка. Тут знаходяться невеликі за площею і висотою гори: Центральний Французький масив, Вогези, Шварцвальд, Рейнські Сланцеві гори, Північно-Шотландське нагір'я тощо. Альпи – найвищі гори Європи, довжина їх 1200 км, ширина до 260 км. Складчаста структура Альп створена переважно рухами альпійського віку. Найвища вершина гора Монблан (4807 м). Найвища осьова зона гір утворена давніми кристалічними (гнейси, сланці) породами. В Альпах домінують гірськольодовиковий рельєф і сучасне зледеніння (до 1200 льодовиків загальною площею понад 4000 км2). Льодовики та вічні сніги знижуються до 25003200 м. Гори прорізані долинами, заселені й засвоєні людиною, через перевали прокладено залізниці й автомобільні дороги.
Рівнинні території розташовані переважно в прибережних районах. Найбільшими низовинами є Північногерманська, Північнопольська та ін. 40% площі Нідерландів знаходиться нижче від рівня моря, це так звані «польдери» низинні землі, для яких характерна висока родючість.
Клімат помірний, частково субтропічний середземноморський (Франція, Монако). Наявність активного західного перенесення вологих атлантичних повітряних мас робить клімат м'яким і сприятливим для життя і господарської діяльності (у тому числі в сільському господарстві). Середні температури найхолоднішого місяця становлять -1...+30 С, найтеплішого +18...+20° С.
Річна сума атмосферних опадів загалом зменшується із заходу на схід. У приатлантичних районах і на навітряних схилах гір вона дорівнює 10002000 мм, на іншій території 500600 мм. Максимальна кількість опадів припадає на літні місяці.
Розподіл річкового стоку територією регіону нерівномірний: він зменшується із заходу на схід і з півночі на південь. Найбільші річки Дунай, Рейн, Луара, Сена, Ельба, Маас, Рона, Темза тощо. У Нідерландах побудовано 2400 км дамб і 5440 км каналів.
Озер багато у Швейцарії: Женевське, Цюріхське, Боденське, Невшатель, Тунське, Лаго-Маджоре тощо. В Альпах і в горах Британських островів є невеличкі озера у карових заглибленнях. Ірландія особливо багата на торфовища.
Природні ресурси.
Надра Західної Європи в минулому мали високий потенціал мінеральної сировини, але внаслідок тривалого промислового освоєння вони значно вичерпані. На регіон припадає понад 1/4 запасів кам'яного вугілля в Європі. Найбільшими кам'яновугільними басейнами і районами є: у ФРН Рурський і Саарський, у Франції Лілльський басейн і Центральний масив, у Великій Британії Північ Англії та Шотландія, у Бельгії район Льєжа. Буре вугілля має ФРН (Кельнський басейн і Саксонія). Становище із запасами нафти й газу поліпшилося після відкриття на початку 60-х років величезних родовищ природного газу в Нідерландах (1929 млрд м3 1-ше місце в Європі за видобутком), а згодом нафти й газу в британському секторі шельфу Північного моря (розвідані запаси нафти становлять 0,6 млрд т, газу 610 млрд м3). В Ірландії є істотні запаси торфу. Велика Британія єдина з чотирьох головних індустріальних країн у Європі, що цілком забезпечена власними енергоресурсами.
Порівняно великі поклади залізної руди є у Франції (Лотарингія), Люксембурзі, поліметали у ФРН та Ірландії, олово у Великій Британії (п-ів Корнуолл), боксити у Франції (узбережжя Середземномор'я), уран у Франції (Центральний масив, де знаходяться найбільші в Європі запаси). Серед нерудної сировини помітними є запаси кам'яної солі (ФРН, північ Великої Британії), калійної солі (ФРН і Франція); дуже багаті запаси магнезиту і графіту (Австрія).
Гідроенергоресурси є дуже значними. Особливо багаті на них альпійські райони (Швейцарія, Австрія, Франція) і гірські райони Шотландії, При піренейські райони на півдні Франції. На Францію, Австрію та Швейцарію припадає понад 2/5 гідроресурсів країн Європи.
Регіон бідний на ліси, які вкривають 22 % його території. Значні площі лісів в Австрії (лісистість становить 47 %), ФРН (31 %), Швейцарії (30 %), Франції (25 %), в інших країнах ліси здебільшого зведені. Лісистість у Великій Британії та Нідерландах не перевищує 10 %, а в Ірландії всього 6%. У більшості країн ліси переважно штучні, багато окультурених посадок дерев, які виконують природоохоронні, санітарно-гігієнічні та рекреаційні функції.
Агрокліматичні та земельні ресурси сприятливі для ведення сільського господарства. Розорані практично всі придатні землі: від 10 % у Швейцарії до 30 % у Франції, ФРН і Великій Британії. Найбільш поширеними є ґрунти середньої та низької родючості в природному стані. Але повсюдно вони значно поліпшені завдяки високому рівню агротехніки. Клімат сприятливий для вирощування багатьох культур.
Природні рекреаційні ресурси дуже багаті й різноманітні: від Альп, найвищих гір Європи, до найнизинніших у Європі Нідерландів, від субтропічного Середземномор'я Франції до прохолодної та вологої Ірландії.
Регіон має велику рекреаційно-туристичну зону завдяки надзвичайній порізаності берегової смуги і наявності багатьох бухт, заток, внутрішніх морів, тисяч кілометрів морських пляжів, густої річкової мережі, мозаїчності ландшафтів. Найпривабливішими районами є Лазуровий берег у Франції, Альпи, Тюрингенський ліс у Німеччині тощо.
У країнах регіону багато заповідників, резерватів, національних парків (91), територій, що охороняються законом.
3. Демографічні показники, розміщення населення і трудові ресурси.
Чисельність населення. Західна Європа один з найбільш заселених регіонів світу. Середня густота населення приблизно 170 ос./км2. Особливо щільно заселені Нідерланди, де густота населення найвища в Європі (371 особа/км2), і Бельгія (333 особи/км2). Найменша густота характерна для Ірландії (50 осіб/км2).
Демографічні особливості. Переважання високорозвинутих країн у регіоні вплинуло і на ситуацію з відтворенням населення. Всі вони належать до 1-го типу відтворення, який характеризується низькими рівнями народжуваності та смертності, старінням населення, здрібненням сімей (додаток 2). Природний приріст у всіх країнах близький до нуля і становить у середньому 0,5 % на рік, лише в Люксембурзі він максимальний для регіону 1,1 %. Це зумовлено великою часткою населення літнього віку, диспропорціями статевого складу, малодітністю переважної більшості сімей. Кількість пенсіонерів і людей похилого віку постійно збільшується і у 2000 р. становила 15 %, молодого населення віком до 15 років – 18%. У кількісному відношенні жінки переважають (51 %) над чоловіками.
Розміщення населення. Розміщене населення досить нерівномірно: найгустіше (понад 300 осіб/км2) заселені Південно-Східна Англія, Нідерланди, Бельгія, Північна Франція, Рур та прирейнська частина Німеччини. Це пояснюється перевагами їх географічного положення, високою концентрацією елементів інфраструктури, промислових об'єктів і міст.
Західна Європа має один із найвищих у світі рівень урбанізації. Загалом частка міського населення становить до 80 %, при цьому найбільш урбанізованими є Монако (100 % міських жителів), Бельгія (95 %), Велика Британія (90 %), Нідерланди і Люксембург (по 89 %), ФРН (87 %). Незначний рівень урбанізації характерний для Австрії (56 % міських жителів), Ірландії (58 %), Швейцарії (61 %), у Ліхтенштейні міськими жителями вважаються 20% населення.
Міста більшості країн регіону старовинні, виникли ще за Давньоримської імперії, тобто майже 2000 років тому, багаті на історичні та архітектурні пам'ятки, мистецькі скарби, що створювалися впродовж століть. Мережа міст регіону найгустіша у світі. Її утворюють гігантські промислово-міські агломерації, які охоплюють сотні міст різного розміру. Саме в Західній Європі вони виникли, ставши тут головною формою розселення, в них зосереджено до 60 % усіх мешканців. Таких агломерацій налічується більше 400.
У верхній частині течії Рейну сформувалася найбільша поліцентрична агломерація не тільки ФРН, а й усієї Європи Рейнське-Рурська (11 млн осіб). Вона складається із двох частин міст Рурського кам'яновугільного басейну на правобережжі Рейну, від Дуйсбурга на заході (це найбільший річковий порт всієї Європи) до Дортмунда на сході, та рейнських міст – Дюссельдорфа важливий фінансовий центр ФРН), промислового Кельна і тихого, трохи провінційного Бонна (колишня столиця Західної Німеччини). Південніше, там, де в Рейн впадає справа його найбільша притока Майн, знаходиться Рейнсько-Майнська агломерація (2,8 млн осіб). На відміну від Рейн-Руру з кількома дуже великими містами вона має один домінуючий центр Франкфурт-на-Майні, який є фінансовою столицею ФРН, а з 1994 р. і резиденцією Європейського банку. Ще південніше, біля гирла іншої притоки Рейну Неккару, два міста, що злилися, утворюють Рейнсько-Неккарську агломерацію (понад 2 млн осіб): Мангейм на правому та Людвігсхафен на лівому березі Рейну.
Великими агломераціями в регіоні є також Лондонська (11,1 млн осіб). Паризька (10,3 млн). Берлінська (4 млн), Манчестерська (2,8 млн), Штутгартська (2,7 млн), Бірмінгемська (2,7 млн). Брюссельська (2,4 млн), Віденська (2,1 млн).
Ланцюжок агломерацій вздовж Рейну в Німеччині та поліцентрична колоподібна агломерація Рандстадт у Нідерландах (об'єднує Амстердам, Роттердам, Гаагу, Гарлем, Утрехт) утворюють найбільший мегалополіс Європи Рейнський (30 агломерацій з населенням 30 млн осіб). Він разом з Англійським мегалополісом (охоплює агломерації Лондона, Бірмінгема, Манчесте ра, Лідса, Ліверпуля та інші, всього 30 агломерацій з населенням 30 млн осіб) та агломераціями Північної Італії (Міланською, Туринською) і Південної Франції (Ліонською, Марсельською) становить найбільше урбанізаційне утворення Європи мегалополісну зону «Блакитний банан» (назву отримала від конфігурації, яка його нагадує).
В 7080-ті роки після періоду бурхливого зростання великих міст у Західній Європі почався процес субурбанізації. Погіршення екологічних умов у містах, велика концентрація людей і промислових об'єктів призводять до ускладнення умов проживання міських жителів, тому в регіоні спостерігається постійний виїзд людей на проживання із центральних районів у приміську зону або сільську місцевість. Темпи зростання кількості жителів периферійних районів агломерацій вищі, ніж міського населення.
У сільській місцевості переважають хутори й невеликі села, здебільшого з міським способом життя.
Трудові ресурси. Становлять приблизно 115 млн осіб, з яких 4/5 припадає на ФРН, Велику Британію і Францію. Більшість працюючих зайнята у сфері послуг (від 50 до 70 %), у промисловості й транспорті (у середньому 30 %) і лише 4 % у сільському господарстві.
Населення Західної Європи має високий рівень освіти та професійної кваліфікації, робоча сила тут на 20-25 % дорожча, ніж, наприклад, у США. Одна з найвищих у світі продуктивність праці є передумовою зростання добробуту мешканців регіону.
4. Основні етапи соціально-економічного розвитку Західної Європи.
Економіка країн Західної Європи пройшла тривалий і своєрідний шлях розвитку. Вирішальний вплив на зміни економічного статусу багатьох європейських держав мали Великі географічні відкриття ХV-ХVІІ ст., які дали початок колоніальним завоюванням і поділу заокеанських земель між європейськими державами. На початку XVIII ст. особливо укріпили свою економіку Нідерланди та Англія. Торгівля із країнами світу приносила їм величезні прибутки, а аграрні революції прискорювали інтенсифікацію сільського господарства.
Наприкінці XVIII ст. особливо зросло значення Англії. Вигідне географічне положення, величезні доходи від колоніальної торгівлі, реформи у сільському господарстві сприяли перетворенню землеробства у крупнотоварне виробництво, а найголовніше промисловий переворот сповна використав економіко-географічне поєднання кам'яного вугілля та залізної руди, що стало важливою передумовою для створення базової галузі економіки важкої індустрії.
Французька революція 1789 р. стала передумовою подальшого розвитку економіки як Франції, так і інших країн Європи, розташованих на схід від Англії. Але війна 1812 р. відкинула французів від економічного поступу і придзвела до закріплення Англії як наймогутнішої держави XIX ст. До середини цього ж століття фактично була створена нова могутня держава Британська імперія.
У 50-60-х роках XIX ст. перехід від ремесла до машинного виробництва активно сприяв утворення централізованих національних держав. Після франко-прусської війни 18701871рр. було завершено об'єднання Німеччини. До її складу ввійшли крім Пруссії Баварія, Саксонія, Тюрінгія, Вюртенберґ, Баден та ще кілька десятків невеликих самостійних земель.
На початку XIX ст. остаточно сформувалися території Бельгії та Голландії.
На зламі століть (кінець ХІХ-початок XX) відбулися значні зміни у структурі господарства європейських країн. Цьому сприяли поява електричного струму, двигуна внутрішнього згорання тощо. У цей період складаються контури основних індустріальних районів заходу Німеччини, півдня Великобританії, півночі Франції, а також країн Бенілюксу.
До Першої світової війни Західна Європа сконцентрувала до 60% світового обігу міжнародної торгівлі і понад половину експортованого капіталу (лідери – ВБ і Франція).
Та незважаючи на значні фінансово-економічні зрушення, переважаюча роль Європи, що тривала протягом трьох століть, була втрачена. Світовий центр промислової і фінансової могутності наприкінці ХІХ-на початку XX ст. перемістився у США. Перша світова, міжвоєнний період і Друга світова війни не принесли особливих змін в економіці західноєвропейських та й інших держав континенту. Після І світової війни вони пережили коротку депресію 1920-1921 рр. Після цього було стабільне зростання. На території реґіону утворилась нова держава - Республіка Ірландія (1921 р.). В 1929-1933 р. Європа пережила Велику депресію. Вона викликала різке зниження життєвого рівня європейців і тим саими сприяла посиленню крайніх політичних рухів, особливо в Німеччині. Це стало передумовою для ІІ світової війни. Після неї економічні перспективи Європи були дуже похмурими. Рівень промисловго і сільськогосподарського виробництва в 1945 р. складав приблизно 50% від рівня 1938 р. На додачу до матеріальних втрат і людських жертв, мільйони людей були переміщеними і страждали від голоду. Великобританія, Франція, Бельгія фактично втратили свої заокеанські колонії. Розпалися колоніальні імперії. Повоєнну Німеччину було розділено на дві держави: ФРН і НДР. У Європі розростався вірус "холодної війни" між прибічниками Радянського Союзу та країнами Організації Північно-Атлантичного Договору (НАТО), до якого початково ввійшли 12 держав. Із них п'ять були країнами Західної Європи: Англія, Франція, Бельгія, Нідерланди, Люксембург.
США в кінці 40-х років ініціювали Програму відновлення Європи (1948 р.) західноєвропейським країнам, яка отримала назву «План Маршалла». Була утворена Організація європейського економічного співробітництва (ОЄЕС), яка відповідала за розподіл допомоги.
Потреба спільної відбудови післявоєнної економіки зобов'язувала країни Західної Європи формувати економічні союзи. В 1951 р. було засновано Європейська спілка вугілля і сталі, в 1958 р. – ЄЕС і Євроатом. У процесі створення єдиного європейського економічного простору у країнах ЄЕС відбувалась масштабна перебудова технологій виробництва. Одночасно впроваджувалась єдина система оподаткування і соціального захисту населення.
Приблизно чверть століття після ІІ світової війни стали найбільш тривалим періодом безперервного зростання для західноєвропейських держав. В 70-х рр.. в зв’язку з різким зростанням цін на нафту західноєвропейські країни почали відчувати стагнацію економіки, але з 80-х технологічно переозброєні, вони відновлюють своє зростання, яке триває до тепер.
На базі більшості країн регіону в 1992 р. (в Маастрихті Нідерланди) підписано договір про Європейський Союз (ЄС). Згідно з цим договором, передбачено створити економічне і політичне об'єднання європейських країн зі спільними органами управління, єдиною фінансовою системою і грошовою одиницею, де б окремі держави аніскільки не були принижені у своїй державності, національній гідності чи економічній доцільності західноєвропейських держав.








13PAGE 15


13PAGE 14515
Регіональна економічна географія Західної Європи



Заголовок 215

Приложенные файлы

  • doc 99497
    Размер файла: 159 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий