Зміст

Зміст

Вступ................................................................................

РОЗДІЛ 1.Теоритичний огляд бездомності в Україні як однієї із проблем нашого суспільства

1.1 Бездомність як соціальне явище...................................

1.2 Причини винекнення бездомності і бродяжництва...................

1.3 Проблема бездомності в Україні та шляхи її вирішення


РОЗДІЛ 2. Практична робота соціального працівника у роботі з особами без певного місця проживання

Вимоги до соціального працівника в роботі з людьми без певного місця проживання...................................................................................

Технології соціальної роботи з особами без постійного місця проживання

Аналіз діяльності центрів соціальної адаптації для осіб без певного місця проживання



ВИСНОВОК............................................................................................

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ....................................











ВСТУП
Бездомність, яка останнім часом набула суттєвого поширення як в Україні, так і в країнах Європи, потребує постійного вивчення та аналізу, формування відповідної політики та розробки системи заходів, спрямованих на зменшення кількості бездомних людей. Одним із важливих методів вирішення проблеми бездомності є запобігання бездомності чи її профілактика, яка є важливою складовою стратегій подолання бездомності прийнятими урядами або місцевою владою в багатьох європейських країнах. Але для України значне поширення бездомності - досить нова проблема і відповідна політика та державні механізми, спрямовані на подолання бездомності, перебувають лише на початковому етапі формування. Тому актуальним є вивчення підходів, що застосовуються в профілактичних програмах подолання бездомності в західних країнах, основних шляхів, інструментів та методів, які використовуються для запобігання бездомності, системи управління зазначеними програмами, координації їх із іншими програмами соціальних послуг.
Профілактика бездомності вимагає широкого спектра дій і має включати як наявність достатньої кількості доступного дешевого житла, так і ефективні процедури його використання та розподілу. Але якщо зазначені заходи вимагають значних фінансових вкладень та часу, то забезпечення мережі інтегрованих місцевих послуг, які були б здатні швидко і результативно реагувати на ризики виникнення бездомності, є наразі дуже актуальними і широко використовується в практиці діяльності урядів країн Західної Європи щодо запобігання бездомності.
Також важливим є розробка та використання заходів, що могли б забезпечувати первинну та вторинну профілактику, а також третинне втручання, які в комплексі будуть здатні забезпечити як подолання й зменшення ризиків для людей опинитися на вулиці, так і припинення хронічної бездомності.
Очевидно, що заходи з профілактики бездомності можуть бути ефективними лише за умови об’єднання зусиль та побудови партнерських відносин між різними міністерствами та їх структурами на місцях, оскільки стосуються житлових та соціальних питань, проблем, пов’язаних з охороною здоров’я, захисту прав тощо.
Перспективи подальших досліджень з даної теми, на наш погляд, мають стосуватися існуючої практики запобігання бездомності, яка є в Україні, зокрема досвіду накопиченому громадськими організаціями, його узагальненню та застосуванню в пілотних програмах на рівні окремих міст чи регіонів. Також більш детального вивчення потребують профілактичні програми, що діють у країнах Європи, система їх фінансування, координації функцій між органами державної влади та місцевого самоуправління, управління програмами, методи профілактики, що застосовуються в цих програмах, можливості використання подібної практики в Україні
Як видно зі всіх вищенаведених фактів, люди без визначеного місця проживання – це проблема, у вирішенні якої є маса нюансів, що вимагають особливої уваги, тому тема нашої курсової роботи є дуже актуальною.
















Розділ1. Теоритичний огляд бездомності в Україні як однієї із проблем нашого суспільства
Бездомність як соціальне явище
Проблема бездомності існувала й існує в усіх, навіть високо розвинутих суспільствах з високим рівнем соціальної захищеності громадян. Вона має комплексний характер та набуває нових вимірів відповідно до зміни життєвих стандартів. Залежно від стану економіки та спрямування соціальної політики, зокрема житлової, кількість бездомних людей може зростати чи зменшуватися.
За останні роки кількість бездомних людей в Україні постійно зростає. Бездомність - актуальна
На сьогодні немає даних щодо кількості бездомних громадян в Україні, спеціальне дослідження проблеми не проводилось.
Проблема бездомних громадян в Україні створює соціальну напругу в суспільстві. Суспільство просто намагається не зважати на цю проблему, а органи влада лише констатують проблему, як негативне явище в країні. Більшість бездомних громадян, щоб вижити, ведуть антисоціальний спосіб життя. Серед них є і такі, що були раніше засуджені, хворі на різні інфекційні захворювання, наркомани, хронічні алкоголіки.
Аналіз наукових джерел показує, що проблема бездомності ще недостатньо вивчена [2].
Причинами збільшення бездомних стало різке зниження доходів та рівня життя населення внаслідок структурних змін у галузях економіки, збитковості багатьох підприємств виробничої сфери, недосконалості фінансово-кредитних механізмів, різкого збільшення наявного та прихованого безробіття, неготовність навчальних та соціальних закладів, правоохоронних органів проводити роботу з такими категоріями населення в ринкових умовах.
Значну групу ризику складають громадяни, що не мають реєстрації, але в той же час мають роботу і орендують житло.
Крім загальних причин, зазначених вище, найбільш характерними причинами, що ускладнюють проблему бездомності та бродяжництва, для багатьох країн у даний час є низький рівень соціального захисту незахищених верств населення, а саме: недостатня кількість житла, брак дешевого житла, безробіття, що обумовлює відсутність засобів для оплати житла, малозабезпеченість багатьох сімей і окремих громадян, соціальне здоров'я суспільства (наявність душевно хворих, осіб з поведінкою, що відхиляється, наркоманів, алкоголіків, нездорові (неблагополучні) відносини в сім'ї, стан осіб, що вийшли з місць позбавлення волі. Неможливість отримати житло, влаштуватися на роботу спонукає частину таких людей на злочини (випадкові заробітки і жебрацтво не вихід з положення). Ситуація особливо посилюється в кризових умовах. Лави бездомних поповнюють колишні в'язні, діти, що тікають від батьків, інваліди, наркомани і алкоголіки, біженці, військовослужбовці, що повертаються з інших країн.
Одним з основних аспектів проблеми роботи з людьми без певного місця проживання є алкоголізм. З одного боку - це джерело поповнення даної категорії населення ( «пропив» квартиру тощо), а з другого - це ще й фактор, який ускладнює і збільшує існуючий стан справ. Людина з алкогольною залежністю навіть свої мізерні доходи витрачає не на забезпечення життєво важливих потреб організму, а на задоволення згубної тяги до «зеленого змія».
Важливим моментом в роботі практикуючого соціального працівника є профілактика алкоголізму. На жаль, зараз не можна говорити про більш-менш доступні засоби профілактики алкоголізму саме серед бездомних, проте за допомогою широкої антиалкогольної пропаганди можна зробити деякий вплив на ситуацію, що склалася в цілому.
Відзначається різке зростання соціальної дезадаптації дітей: рання алкоголізація і наркоманія, бродяжництво, аморальна поведінка підлітків, проституція, протиправні дії. Серед «бомжів» значну частину становлять колишні ув'язнені, тому одним з напрямків соціальної роботи з даною категорією населення є реабілітаційна діяльність.
Соціальна реабілітація, як одна із загальних технологій соціальної роботи, спрямована на відновлення не тільки здоров'я, працездатності, але і соціального статусу особистості, його правового положення, морально психологічної рівноваги, впевненості в собі. На особливу увагу заслуговують біженці, тому що саме вони є тією групою ризику, в надрах якої зріють проблеми, що призводять до зростання кількості людей без певного місця проживання. Саме біженці, не знайшовши собі житла, поповнюють ряди бездомних.
До бездомним потрібен особливий підхід. Не кожен (навіть соціальний працівник) може працювати з ними (особливо з деякими категоріями, такими, як люди, що скотилися на дно). Однієз з основних вимог до соціального працівника - яскраво виражена комунікабельність. Треба вміти знайти контакт з такими людьми, не принижуючи і не відлякує їх. 

Причини виникнення бездомності і бродяжництва
Бродяжництво - це соціальне явище, яке характеризується поневіряннямосіб без певного місця проживання протягом тривалого часу потериторії країни або в межах населеного пункту чи міста.  Безпритульність - це відсутність постійного житла у індивідів або сімей, щоунеможливлює як ведення осілого способу життя, так і повноціннесоціальне функціонування. Як бродяжництво, так і бездомність --явища, притаманні людству на всьому протязі його існування. Алеособливо широко вони поширюється у періоди соціальних потрясінь істихійних лих, а саме: воєн, голоду, повеней, землетрусів,кризових процесів в тих чи інших країнах.
Нині воно притаманне як розвинутим, так і слаборозвиненим країнам. Чи неє виключенням і Росія.
Крім загальних причин, зазначених вище, найбільш характерними причинами,збільшує проблему бездомності та бродяжництва, для багатьох країн уданий час є:
V недостатня кількість житла, брак дешевого житла;
V безробіття, що обумовлює відсутність засобів для оплати житла;
V малоприбуткових багатьох сімей і окремих громадян;
V соціальне здоров'я суспільства (наявність душевнохворих, осіб з поведінкою, що відхиляється, наркоманів, алкоголіків;
V нездорові відносини в сім'ї; положення осіб, що вийшли з місць заклю
-чення);
V слабкі можливості реалізації соціальних програм, націлених на надання матеріальної та іншої допомоги малозабезпеченим сім'ям, групам ризику і т.д.
У нинішніх умовах у якості найважливіших чинників зростання числабездомних в Росії і в цілому в СНД можна назвати розвал СРСР,нестабільність у взаєминах новоутворених держав,міжнаціональні конфлікти, розгул ринкової стихії, «дикого» капіталізму.
Однією з причин бездомності в Росії була наявність про писки,правила регламентації якої були введені постановою ЦВК і РНК СРСР угрудні 1932 р. Додатки, деталізація, послаблення в цілому не мінялисуті: без відмітки в паспорті було важко отримати і роботу, і особливожитло. І тепер питання про прописку не вирішено до кінця: не ясно, що краще --скасувати її чи залишити.
Варто підкреслити також і та обставина, що в останні рокипомітно ослаблена діяльність правоохоронних органів.
Виключення з кримінального кодексу статей, які засуджують за спекуляцію табагато господарських махінації, пом'якшення правил про писки різко скоротилиможливості міліції в боротьбі з волоцюгами, жебраками, повіями,шахраями. Хоча, звичайно ж, ці проблеми тільки міліцейськими методамивирішити неможливо.
Не можна не сказати і про такі факти, як розвал Варшавського Договору,зміни, що відбулися на світовій арені, внаслідок чого (а такожнепродуманих і поспішних рішення російського уряду і під натискомпевних сил) сотні тисяч військовослужбовців Росії повернені з іншихкраїн в місця дислокації, де не вирішені проблеми облаштування.
Оскільки темою даної роботи є проблеми соціальної роботи згромадянами без певного місця проживання, для повного розглядуцього питання необхідно висвітлити причини виникнення цього контингенту.
Соціологічне дослідження, проведене в 1991 р., дає можливістьконкретизувати причини бездомності (біженці не опитувалися). Нижче вониперераховані в порядку убування ступеня ні поширеності.
1. Виписаний у зв'язку з конфліктами в сім'ї (37,5% з 133 опитанихбездомних).
2. Ніде не беруть на постійну роботу.
3. Сам пішов з дому, нудно жити на одному місці (тобто є люди,схильні до бродяжництва).
4. Без конкретних причин (рішення прийнято швидше самостійно).
З опитаних 52,5% працювали раніше на виробництві, 39% перебували вмісцях позбавлення волі, 47,3% нічого хорошого про своє дитинство сказати не змогли.
У жодній країні немає точної статистики бездомних. Так, поданим  Національної коаліції за права бездомних, в США в першій половині 80-хроків кількість бездомних становило близько 3 млн. чоловік. За підрахунками ж  Міністерства житлового будівництва і міського розвитку - 250-300 тис.бездомних (різниця в 10 разів !).
Скільки бездомних у Росії - теж ніхто точно не знає.
Пояснюється це не тільки відсутністю належним чином поставленогостатистичного обліку, а й складністю самого об'єкта підрахунку (бездомних),нечітким визначенням понять «бездомність», «безпритульні».
Так, у «Словнику російської мови» С. І. Ожегова бездомний трактується як  «Людина, що не має житла, притулку». Словник синонімів проводить паралельміж терміном «бездомний» і терміном «безпритульний, позбавлений (або немає) даху над головою або даху над головою ».
Згідно з американської« Енциклопедії соціальної роботи », бездомнимвважається людина, «який не має постійного житла, не провідний осілогоспособу життя ».
Безпритульність і трактується як відсутність укриття, проживання в притулкахбез права на володіння ними і під загрозою негайного виселення, і якпроживання в гуртожитках, нічліжках; і як проживання в будинках на знос, і якпроживання на площі одного.
До числа бездомних в широкому розумінні слова можна віднести кочові народи.  Кочевнічество як спосіб життя в основному скотарів нині зберігається в рядікраїн Центральної та Західної Азії, Північної Африки.
І досі нерідко можна зустріти групи кочівників циган (і нетільки в Росії). За станом на кінець 80-х років в СРСР їх налічувалося  262 тис. людей. Звичайно, далеко не всі вони кочували, але частина велакочовий спосіб життя. Навряд чи їх намети можна назвати справжнім дахом.
Отже, в Росії до числа бездомних можна віднести тих, хто тулиться нагорищах і в підвалах, а хто проживає в гуртожитках, нічліжках і будинках,призначених на знос; проживають у друзів.
Значну частку бездомних складають так звані бомжі, тобто особибез певного місця проживання. В останні роки їх число в Росіїрізко збільшилася. Тільки в Москві їх налічується понад 30 тис. Головнемісце їх перебування - вокзали великих міст.
що залишилися без даху над головою в силу обставин чи особистихсхильностей, пристрастей, бомжі являють собою реальну й потенційнузагрозу суспільству, що оточує. Нерідко і саме суспільство штовхає їх до цього.  Неможливість отримати житло, влаштуватися на роботу спонукає частина такихлюдей на злочини (випадкові заробітки і жебрацтво не вихід зпо - розкладання). Ситуація особливо посилюється в кризових умовах. Тількив Москві в 1993 р. бомжами скоєно в 3 рази більше злочинів, ніж у  1992
Значна частина бомжів у зимовий період зосереджується в південнихмістах. Кілька років тому бомжів підбирала міліція і визначала вприймальники-розподільники. Багато з них самі «здавалися» і з задоволеннямвідбували з зону. Там вони їли, жили, лікувалися. Але й цього привілею їхпозбавили в останні голи: з Кримінального кодексу вилучена стаття 209 - забродяжництво
Ряди бездомних поповнюють колишні в'язні, тікають від батьківдіти, інваліди, наркомани і алкоголіки, біженці, військовослужбовці,що повертаються з інших країн. Більшість бездомних - самотні чоловіки.  Жінки серед бездомних складають близько 10%. Це алкоголічки, жінки,повернулися з місць ув'язнення (остання група складає близько 20% усієїчисельності бездомних жінок).





Проблема бездомності в Україні та шляхи її вирішення
Проблема бездомності викликає багато емоцій, бо є найбільш видимою. Бачити бездомних неприємно. До того ж це незвично для суспільства, в якому всіх, хто своїм виглядом ставив під сумнів гасло про успішність УРСР, ізолювали. У Радянському Союзі бездомність навіть на законодавчому рівні визнавалася як "спосіб існування", а не як відсутність житла. Їм забороняли наближатися на сто кілометрів до трьох найбільших міст Москви, Ленінграда і Києва (звідси й поширений вислів "сто перший кілометр"). Чи не найвідоміший приклад такої політики зачистка цих міст напередодні Олімпійських ігор 1980 р. Відсутність місця прописки ще до 1992 р., згідно зі ст. 214 Кримінального кодексу УРСР, була підставою для чотирьох років позбавлення волі або виправних робіт. Із міліцейських протоколів абревіатура бомж (без определенного места жительства) перейшла до народної лексики. З нею і стереотип про людей, які живуть за межею бідності, як про аморальний, кримінальний та асоціальний елемент. І сьогодні на пошуковий запит в Інтернеті "бездомний" або "безпритульний" можна отримати інформацію переважно про тварин. 
За даними опитування "Ставлення громадськості (пересічних мешканців) до проблеми бездомності та до проблем бездомних людей", проведеного ГО "Народна допомога", українці доволі часто зустрічають безхатченків: понад 75% щодня, майже 17% раз на тиждень. Проте 98% респондентів сказали, що ніколи не були знайомі з безпритульними. До порівняння: у Відні лише 68%, у Берні 69%. Попри соціальну дистанцію, 63% опитаних упевнені, що причиною бездомності є індивідуальні риси безхатченків алкоголізм і наркоманія (24,3%), відсутність бажання працювати (17,5%), низький рівень культури, інтелекту (7,3%), психічні захворювання (7,3%). Менше ніж 30% респондентів вказали на структурні чинники проблеми незадовільна робота органів міської влади та соціальних структур. Більш як половина опитаних стверджувала, що небезпека з боку бездомних є. Проте тільки дехто зміг уточнити, в чому саме: загроза здоров'ю (8%) і крадіжки (6%).
В українському суспільстві немає впевненості в тому, що завтра не стануть бездомними (75%). І все ж серед запропонованого переліку соціально-економічних проблем бездомність хвилює опитаних найменше. Бо поки що їх це не стосується. А тому можна протестувати і боротися з бездомними.


























Розділ 2. Практична робота соціального працівника у роботі з особами без певного місця проживання
2.1 Вимоги до соціального працівника в роботі з людьми без певного місця проживання
У рішенні різноманітних проблем бездомності велику роль відіграють соціальні працівники, особливо ті з них, хто трудиться у [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] установах: притулках, центрах соціальної реабілітації, дитячих будинках і т.д.
У успішності соціальної роботи важливим критерієм є духовність і [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] якості самого працівника. У процесі своєї еволюції соціальна [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] прагматизувати, відходячи від своїх витоків духовності, але тим не менш її визначення зараз представляється як [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]+ вміння. Не всяка людина зможе працювати соціальним працівником, тим більше на такому невдячному ділянці, як [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] з «бомжами». Які ж якості найбільше необхідні такому соціальному працівнику?
По-перше, милосердя. Саме милосердя як стан душі людини - соціального працівника є основою і сполучною ланкою між соціальною роботою і духовністю. Під духовністю [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] розуміється внутрішня спрямованість до добра, потреба віддавати свої душевні сили ближнього, творити добро, виконуючи свою місію на цій землі.
Тому [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] була і залишається однією з найважчих, але благородних і одухотворених видів діяльності.
Ціннісні установки професійної соціальної роботи у всіх її різновидах зводяться до загальнолюдських цінностей, поваги честі та гідності людини, унікальності його особистості.
Стиль поведінки соціального працівника, обумовлений сукупністю його особистісних якостей, його ціннісними орієнтаціями та інтересами, робить вирішальний вплив на систему відносин, яку він формує. Значить, роль його особистісних якостей дуже велика у професійній діяльності та виборі професії.
Моральна людина усвідомлює необхідність дії з урахуванням критеріїв, вивірених людським досвідом. Аморальний людина перебуває в підпорядкуванні у власних інтересів, прагнень, бажань, його шлях - вседозволеність. Суспільству потрібен морально-надійний соціальний працівник, заклопотаний духовним самовдосконаленням. Предметом його особливої уваги повинні бути людинознавчих знання.
Друге - професіоналізм і компетентність. Будь-який фахівець, що працює з людьми, має бути талановитою особистістю. Тим більше це стосується соціального працівника.
У соціальній роботі, як ніде, необхідний професіоналізм та компетентність. Вона вимагає динамізму, індивідуальності, швидкої адаптації до змін ситуації. 
Третім доданком виділяється гуманітарна освіченість соціальних працівників. У Ф. М. Достоєвського є висловлювання, суть якого полягає в тому, що гуманітарна розвиненість полегшує людині освоєння будь-якої професії. Про вірності цього твердження свідчать багато фактів, приклади з життя великих людей. Гуманістичні цінності повинні складати основу його [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] позицій.
 Кредо соціального працівника це:
дбайливе збереження і відтворення духовних цінностей;
соціальна захищеність;
турбота про здоров'я людей;
екологічна безпека.
Наша [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] не завжди правильно готувала фахівців світоглядно. В її основі має лежати благоговіння перед особистістю, визнання безцінність кожного життя, унікальність кожної людини на цій землі.
Завдяки гуманітарних знань,[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] здобуває можливість вбирати в себе різну інформацію, піддавати її чуттєвою і раціональної обробці. Ці знання виступають найважливішими умовами діяльності соціального працівника.
Наступне важлива складова для [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] полягає в тому, що кожен соціальний працівник повинен бути психотехнології. Психотехнологія - це [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] про практичне використання [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] технік [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] людьми. Психотехнологія реалізується у спілкуванні і являє собою систему взаємопов'язаних, внутрішньо мотивованих психотехнік, яка спирається на аналіз [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] та [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]вдосконалення.
В особливих, важких або екстремальних умовах, коли зовнішні чи внутрішні фактори викликають порушення нормальної діяльності [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] систем, виникає [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]потреба відновити рівновагу, збалансувати психічні процеси, очистити душу. У результаті усвідомлення ситуації з'являється мотив тієї або іншої дії з метою пристосування до нестандартної обстановці, відбувається активізація системи психічної саморегуляції, людина відчуває необхідність "зібратися", "мобілізуватися", перебудуватися. Це і є початок [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], коли найчастіше запускається механізм спілкування із собою, механізм аналізу та оцінки, вироблення і прийняття рішень.Використання різних психотехнік, які перейшли з архаїчних верств минулого, ритуальних процедур у раціональні механізми управління внутрішнім станом, поведінкою людей, допоможе соціальному працівнику здобути навички самоорганізації саморегуляції, духовного [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], формування іміджу для успішного професійного надання допомоги нужденним людям.

2.2 Технології соціальної роботи з особами без певного місця проживання
У вирішенні різноманітних проблем бездомності велику роль відіграють соціальні працівники, особливо ті з них, хто працює у відповідних установах: притулках, центрах соціальної реабілітації, дитячих будинках і т.д.

В успішності соціальної роботи важливим критерієм є духовність і психологічні якості самого працівника. В процесі своєї еволюції соціальна робота прагматизувалася, відходячи від своїх витоків духовності, але тим не менш її визначення зараз представляється як "милосердя +вміння". Не всяка людина зможе працювати соціальним працівником, тим більше на такій невдячній ділянці, як робота з бездомними .

Серед безхатченків значну частину становлять діти та колишні ув'язнені. На технологіях соціальної роботи з дітьми, що живуть на вулиці, ми зупинялися в одному з попередніх розділів.

Що стосується інших категорій бездомних, то особливим напрямком соціальної роботи є реабілітаційна діяльність, що полягає у відновленні правового та соціального становища осіб, які відбули покарання у місцях позбавлення волі. Ці люди, отримавши свободу, а з нею і права на самостійний устрій свого життя, часто не мають не тільки житла, а й можливості влаштуватися на роботу .

Соціальна реабілітація, як одна із загальних технологій соціальної роботи, спрямована на відновлення не тільки здоров'я, працездатності, але і соціального статусу особистості, його правового положення, морально- психологічної рівноваги, впевненості в собі. В залежності від специфіки об'єкта реабілітації визначаються і методики реабілітаційного впливу, доповнюються відповідними приватними технологіями соціальної роботи.

До бездомних потрібен особливий підхід. Не кожен (навіть соціальний працівник) може працювати з ними (особливо з деякими категоріями).

Від соціального працівника потрібна яскраво виражена комунікабельність. Треба вміти знайти контакт з такими людьми, не принижуючи і не відлякуючи їх. Треба дати їм можливість відчути людське ставлення до себе, не образити, пропонуючи елементарні послуги: нічліг, харчування, медичну допомогу.

З особами без певного місця проживання необхідно проводити також медико-соціальну роботу. Метою медико-соціальної роботи є досягнення максимально можливого рівня здоров'я, функціонування та адаптації осіб з фізичною і психічною патологією, а також соціальним неблагополучиям. Як правило, такі люди опиняються у важкій життєвій ситуації. Важка життєва ситуація об'єктивно порушує життєдіяльність людини: інвалідність, нездатність до самообслуговування у зв'язку з хворобою, похилим віком, бездоглядність, сирітство, конфлікти і жорстке поводження в сім'ї, відсутність певного місця проживання, безробіття.

Також формою роботи з бездомними є вулична соціальна робота.

Вулична соціальна робота – це мобільна форма надання соціальних послуг, що здійснюється групою фахівців поза межами закладів для бездомних громадян. Вулиця – це те місце, де людина без даху над головою працює, харчується, спілкується, спить тощо. її повсякденні потреби зумовлені бажанням вижити, тому всі її дії, перш за все, спрямовані на задоволення базових потреб – їжа, одяг, притулок, безпека тощо.

Вулична соціальна робота полягає у своєрідному посередництві між соціальними службами та бездомними особами. Соціальний працівник, який працює на вулиці, набагато доступніший для бездомного, ніж той, хто працює у кабінеті. У цьому є головний позитив вуличної роботи – вона скорочує дистанцію між клієнтом та соціальним працівником, і в цьому ж її складність.

Виходячи з основної мети вуличної соціальної роботи можна окреслити її завдання:

– виявлення та облік бездомних осіб;

–надання або організація надання невідкладної допомоги бездомним особам, які опинились у кризовій ситуації, силами патрульної бригади або із залученням відповідних служб міста;

– дослідження причин і умов, які спричинюють виникнення та поширення бездомності у даному регіоні;

– інформування бездомних осіб про можливість отримання послуг;

– сприяння формуванню позитивної громадської думки про бездомних осіб з метою уникнення стигматизації та дискримінації щодо цих осіб;

– розроблення плану заходів, спрямованого на профілактику бездомності та надання допомоги бездомним в їх реінтеграції.

Для вирішення цих завдань соціальні працівники:

– виявляють та відвідують найбільш вірогідні місця перебування (скупчення) бездомних осіб у районах, районах міст тощо;

– надають бездомним особам соціальні послуги (роздача гарячої їжі, гігієнічних наборів (мило, зубна паста і щітка, гігієнічні прокладки, гребінці), необхідний сезонний одяг, білизна тощо);

– співпрацюють з органами місцевого самоврядування, місцевими органами виконавчої влади – праці та соціального захисту населення, охорони здоров'я, внутрішніх справ, центрами соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, об'єднаннями громадян, волонтерами, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності стосовно надання бездомним особам комплексу необхідних послуг;

– здійснюють моніторинг наявності вільних місць у закладах для бездомних, що діють на території регіону (району, міста) для мотивування та направлення до них бездомних осіб;

– направляють інформацію про виявлених бездомних осіб до центрів (відділень) обліку бездомних громадян;

– сприяють поверненню в сім'ю або влаштуванню до закладів соціального захисту;

– підтримують зв'язок із клієнтами, які покинули вулицю; – вживають профілактичних заходів щодо запобігання поширенню соціально небезпечних захворювань;

– проводять інформаційно-роз'яснювальну роботу з бездомними особами щодо можливості отримання ними допомоги;

– розповсюджують рекламно-пропагандистську продукцію з адресами закладів, установ, організацій, пунктів тощо, де бездомні особи зможуть отримати послуги;

– проводять інформаційно-роз'яснювальну роботу серед населення щодо недопущення дискримінації та стигматизації стосовно бездомних осіб та можливості надання допомоги цій категорії населення;

– аналізують основні причини бездомності; визначають цільові групи бездомних осіб, їх основні проблемні питання та потреби;

– ведуть звітну документацію з метою оцінки ефективності роботи [87].

Отже, багатоаспектність проблем бездомних потребує постійного їх дослідження, аналізу причин виникнення цих проблем та вимагає об'єднання зусиль різних міністерств та відомств і чіткої координації дій для формування державної політики щодо бездомності, створення превентивних програм для запобігання поширенню бездомності у великих масштабах, що узгоджуватимуться з дослідженнями та програмами подолання бідності в Україні, планування та створення відповідних служб та послуг, враховуючи наявні та потенційні можливості й ресурси як державних, так і недержавних організацій. 


2.3Аналіз діяльності центрів соціальної адаптації для осіб без певного місця проживання
Основними принципами теоретичної моделі необхідно вважати комплексність і примусовість, оскільки, саме комплексне поєднання різних методів і засобів соціальної роботи - соціально-медичних, соціально-психологічних, соціально-педагогічних, юридичних і т.д.- Дозволить досягти максимально ефективного результату по поверненню бездомного до соціально схвалюваної життєдіяльності, з урахуванням того, що на початковому етапі цієї комплексної роботи клієнт буде позбавлений від згубних звичок. Реалізація даних принципів бачиться необхідним для досягнення ефективності функціонування моделі.
Основною технологією соціальної роботи з особами без певного місця проживання є соціальна адаптація. У рамках даного напрямку соціальна робота з особами без певного місця проживання повинна включати такі методи:
. соціальна діагностика (процес дослідження бездомності з метою з'ясування причин, а також з'ясування особливостей кожної окремої особистості бездомного);
. соціальна реабілітація (процес відновлення бездомного в правах, соціальному статусі, шляхом відновлення документів, а також трудова реабілітація);
. психологічне консультування (надання соціальної допомоги шляхом цілеспрямованого, інформаційного впливу на бездомного з приводу подолання його життєвих проблем);
. соціально-медична допомога (лікування алкоголізму, хронічних захворювань, сприяння в отримання групи інвалідності);
. соціальна профілактика (сукупність заходів, спрямованих на попередження, усунення або нейтралізацію причин, що викликають виникнення бездомності як асоціальної явища).
Зокрема, з особою без певного місця проживання відразу ж при надходженні в Центр адаптації полягає договір, що передбачає його особисту участь у подоланні ситуації дезадаптації.
Згідно з угодою особа без певного місця проживання має право перебувати в Центрі не більше 3 місяців, при цьому - перші 30 днів безкоштовно, наступне час - на умовах оплати на рівні розрахункової вартості утримання 1 ліжко-місця на добу.
З метою врегулювання питань міжвідомчої взаємодії в роботі з особами без певного місця проживання проектом постанови пропонується затвердити Порядок міжвідомчої взаємодії та порядок надання допомоги особам без певного місця проживання, що звернулися в Центр адаптації осіб без певного місця проживання.
Питання соціальної реабілітації осіб без певного місця проживання вимагає міжвідомчої взаємодії та участі як органів державної, так і муніципальної влади.
Дана модель дозволяє зробити відбір найефективніших форм і методів з численних існуючих в роботі з особами без певного місця проживання і систематизувати їх для успішного вирішення як кожного окремого випадку, так і всієї проблеми в цілому.
Бродяжництво - це соціальне явище, що характеризується поневірянням осіб без певного місця проживання протягом тривалого часу по території країни або в межах населеного пункту чи міста.
Бездомність - це відсутність постійного житла у індивідів або сімей, що унеможливлює як ведення осілого способу життя, так і повноцінне соціальне функціонування. Як бродяжництво, так і бездомність - явища, властиві людству на всьому протязі його існування. Але особливо широко вони поширюється в періоди соціальних потрясінь і стихійних лих, а саме: воєн, голоду, повеней, землетрусів, кризових процесів в тих чи інших країнах.
Нині воно притаманне як розвиненим, так і слаборозвиненим країнам. Не є винятком і Росія.
Крім загальних причин, зазначених вище, найбільш характерними причинами, що збільшують проблему бездомності та бродяжництва, для багатьох країн в даний час є:
недостатня кількість жител, брак дешевого житла;
безробіття, яка обумовлює відсутність коштів для оплати житла;
малоприбуткових багатьох сімей і окремих громадян;
соціальне здоров'я суспільства (наявність душевнохворих, осіб сотклоняющімся поведінкою, наркоманів, алкоголіків;
нездорові відносини в сім'ї; становище осіб, звільнених з місць ув'язнення);
слабкі можливості реалізації соціальних програм, націлених на надання матеріальної та іншої допомоги малозабезпеченим сім'ям, групам ризику і т.д.



































Висновок

Бездомність, яка останнім часом набула суттєвого поширення як в Україні, так і в країнах Європи, потребує постійного вивчення та аналізу, формування відповідної політики та розробки системи заходів, спрямованих на зменшення кількості бездомних людей. Одним із важливих методів вирішення проблеми бездомності є запобігання бездомності чи її профілактика, яка є важливою складовою стратегій подолання бездомності прийнятими урядами або місцевою владою в багатьох європейських країнах. Але для України значне поширення бездомності - досить нова проблема і відповідна політика та державні механізми, спрямовані на подолання бездомності, перебувають лише на початковому етапі формування. Тому актуальним є вивчення підходів, що застосовуються в профілактичних програмах подолання бездомності в західних країнах, основних шляхів, інструментів та методів, які використовуються для запобігання бездомності, системи управління зазначеними програмами, координації їх із іншими програмами соціальних послуг.
Профілактика бездомності вимагає широкого спектра дій і має включати як наявність достатньої кількості доступного дешевого житла, так і ефективні процедури його використання та розподілу. Але якщо зазначені заходи вимагають значних фінансових вкладень та часу, то забезпечення мережі інтегрованих місцевих послуг, які були б здатні швидко і результативно реагувати на ризики виникнення бездомності, є наразі дуже актуальними і широко використовується в практиці діяльності урядів країн Західної Європи щодо запобігання бездомності.
Також важливим є розробка та використання заходів, що могли б забезпечувати первинну та вторинну профілактику, а також третинне втручання, які в комплексі будуть здатні забезпечити як подолання й зменшення ризиків для людей опинитися на вулиці, так і припинення хронічної бездомності.
Очевидно, що заходи з профілактики бездомності можуть бути ефективними лише за умови об’єднання зусиль та побудови партнерських відносин між різними міністерствами та їх структурами на місцях, оскільки стосуються житлових та соціальних питань, проблем, пов’язаних з охороною здоров’я, захисту прав тощо.
Як видно зі всіх вищенаведених фактів, люди без визначеного місця проживання - це проблема, у вирішенні якої є маса нюансів, що вимагають особливої уваги.

































Список використаної літератури

1. Алексеева Л.С. Бездомные как объект социальной дискриминации Социс. 2003. - № 9. - С.11-15.
2. Завьялов Ф.Н., Спиридонова Е.М. Уровень и образ жизни бомжей Социс. - 2000. - № 2. - С. 31-33.
. Кабаченко Н. Система підтримки та допомоги бездомним //Соціальна політика і соціальна робота. - 2003. - № 1. - С.61-73.
. Кабаченко Н. Теоретико-методологічні засади аналізу явища бездомності //Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. - 2007. - № 3. - С. 266-273.
. Кабаченко Н. Традиційні підходи та інноваційні програми для бездомних //Вісник Національної академії державного управління при Президентові України - 2006. - № 4. - С. 229-235.
. Осинский И.И., Хабаева И.М., Балдаева И.Б. Бездомные - социальное дно общества //Социологические исследования. - 2003. № 1. - С. 54.
. Венгрежановська О., Кості С. Соціальна підтримка безпритульних Соціальна політика і соціальна робота. - 2000. - № 2. - С. 38-47.
. Головатий М.Ф. Соціальна політика і соціальна робота: Термінологічно-понятійний словник / М.Ф. Головатий, М.Б. Панасюк. - К.: МАУП, 2005. - 560 с.
. Закон України “Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей”.
. Найдьонова Л.А. Соціально-психологічні феномени створення територіальних спільнот //Практична психологія та соціальна робота. - 2004. № 6. - С.19-22.
. Особливості соціальної молодіжної політики в Україні та ФРН на сучасному етапі: наук. зб. /Редкол.: А.І. Кудряченко та ін. - К.: МАУП, 2004. 336 с.
. Портрет бездомного в інтер’єрі суспільства //Урядовий кур’єр. 2007. - № 72. - С.9
. Словарь социального педагога и социального работника /Под ред. И.И. Калачевой, Я.Л. Коломинского, А.И. Левко. - Мн: БелЭн, 2003. - 256 с.
. Соціальна робота: технологічний аспект: Навчальний посібник /За ред. проф. А.Й. Капської. - К.: Центр навчальної літератур, 2004. 352 с.
. Соціальна робота: В - 3-ч. - К.: Вид. дім “Києво-Могилянська академія”, Ч.3: Робота з конкретними групами клієнтів /А.М. Бойко, Н.Б. Бондаренко, О.С. Брижовата та ін.; За ред.. Т.В. Семигіної та І.М. Григи, 2004. - 166 с.
. Соціальний захист бездомних громадян та безпритульних дітей Урядовий кур’єр. - 2006. - № 154. - С. 10.
. Территориальные социальные службы: теория и практика функционирования. - М., 1995.











15

Приложенные файлы

  • doc 143774
    Размер файла: 156 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий