розділ 2 черновик


Розділ II. Типологія онімів у складі фразем української, англійської та німецької мов
У сучасній ономастиці власне ім’я прийнято визначати як універсальну функціонально-семантичну категорію, особливий тип словесних знаків, призначення яких полягає у виокремленні та ідентифікації одиничних об’єктів (істот/неістот), що виражають одиничні поняття й загальні уявлення про ці об’єкти в мові, мовленні та культурі народу. Численність власних назв у словниковому складі кожної національної мови, їх різноманітність привертають увагу таких дослідників, як Б. М. Ажнюк[ ], Д. Вільске, О. Ю. Карпенко, Ю. О. Карпенко, О. Ф. Кудіна, Г. Науманн, І. Е. Ратнікова, О. В. Суперанська, Ч. Фельдеш та ін.
Сутність власних назв традиційно намагаються встановити через їх зіставлення із загальними назвами (Ю. О. Карпенко[ ], І. І. Ковалик[ ], О. В. Суперанська[ ] та ін.). Вивчення різних точок зору на природу онімів дало змогу виокремити низку характерних відмінностей онімів від апелятивів, що полягають:
1) у функції, яку вони виконують: індивідуалізуюча та ідентифікуюча функції онімів суттєво відмінні від їх генералізуючої функції;
2) у характері зв’язку з позначуваним об’єктом: он імам властива підвищена предметність при послабленому, редукованому (до нуля) зв’язку з поняттям; для слів загальної лексики характерний взаємозв’язок між поняттям та найменуванням;
3) у різному «масштабі» онімів та апелятивів: «масштаб» онімів дорівнює, як правило, одиниці, оскільки вони позначають один, окремо взятий предмет; у онімів він завжди більший за одиницю;
4) у залежності онімів від позамовних чинників (соціальних, юридичних, історичних, географічних);
5) у називанні онімами позначуваних об’єктів за допомогою фонетичної внутрішньої форми, а не за допомогою лексичного значення основ, як це притаманно апелятивам;
6) у неперекладності більшості онімів іншими мовами.
Проблема висвітлення значення онімів залишається дискусійним питанням сучасних ономастичних досліджень (О.О.Білецький[ ], В.Бланар, Ґ.Косс, О.Т.Молчанова, О.В.Суперанська та ін.). Визнаючи існування підходів, в основі яких лежить заперечення лексичного значення онімів, ми вважаємо слідом за О.Ф.Кудіною, О.А.Мороз, Ю.А.Фірсовою, що оніми мають значення в мові та мовленні. Мовне значення онімів складається з родової апелятивної назви «чоловік», «жінка» (для антропонімів) і «країна», «місто», «річка» (для топонімів), «тварина» (для зоонімів). У контексті актуалізується мовленнєве значення онімів. Структура значення онімів є складним комплексом, в якому відомості про слово (лінгвістична частина значення) переплітаються з інформацією про позначуваний об’єкт (позамовний аспект значення імені).
Своєрідність онімів як компонентів фразеології полягає у їх символізації. Вони вичерпують свої ономастичні функції та перестають бути вираженням абсолютної одиничності. Семантичні перетворення та якісні зміни, яких зазнають фразеологізовані оніми, свідчать про часткову, а іноді й повну подібність таких власних назв до апелятивів.
Здатність онімів втрачати в мовленні зв’язок з конкретними об’єктами та розвивати конотативні співзначення апелятивного характеру свідчить про безперервну еволюцію, притаманну одиницям мови і мовній системі загалом.
2.1. Фраземи з компонентом антропонімом
У досліджуваній нами роботі ми виявили, що частотною групою серед досліджуваних фразеологізмів з компонентом онімом виявилися фразеологічні одиниці з компонентом антропонімом. Вони складають 25% відсотків від усіх досліджуваних одиниць: в укр. – 36 одиниць, в англ. – 49 одиниць, в нім. – 49 одиниць.
Такий тип оніма має грецьке походження грец. Anthropos – «людина» і onyma – «ім’я, назва» – це власні імена людей, ім’я, по батькові, прізвища, псевдоніми, індивідуальні та групові прізвиська.
За нашою вибіркою в українській мові нами зафіксовано 36 випадків використання антропонімів, що входять до складу фразеологічних одиниць, а в англійській – 49 фразеологізмів, в німецькій також 49 фразем .
Серед антропонімів, що входять до складу українських фразеологічних одиниць виявлено імена, які найчастіше вживаються у народній фразеології, як-от: Іван (пан з паном, а Іван з Іваном), Юрій(от тобі,бабо, і Юрів день), Хома (Хома невірний), Микола (на Миколи та й ніколи). Серед жіночих імен у фразеологічних одиницях зустрічаються імена Настя (казала Настя, як удасться), Ганна (кожна Ганна по-своєму гарна).
В англійських фразеологізмах переважають такі імена: Jack,Jill (Jack and Jill – хлопець і дівчина , Jack-of-all-trades – майстер на всі руки), Brown (Brown, Jones and Robinson – «рядові англійці», to astonish Browns – кинути виклик суспільним забобонам), Ann (sister Ann – вірний друг, Annie Oakley – безкоштовний квиток).
Серед фразеологічних одиниць німецької мови, нами зафіксовано такі власні імена людей, як-от: Abraham (Wie in Abrahams Schloßsitzen – жити як у раю, як у бога за пазухою), Kolumbus (Das Ei des Kolumbus – колумбове яйце, несподіване і просте розв’язання складного питання), Joseph (Der keusche Joseph – непорочний Йосип), Benjamin (Der Benjamin der Familie – улюбленець сім’ї) ,Otto (Doller Otto – смілива людина), Hans (Hans Huckebein – бідолаха) та інші.
Антропоніми, входячи до складу фразеологізмів, виявляють фоновий семантичний компонент, що є вагомим чинником фразеологічного значення, а іноді його стрижнем. Склад імен, відтворений у фразеології, свідчить про їх поширеність, актуальність для певного часу та середовища, про національний колорит українців, англійців, німців, їх уподобання. Фразеологічні одиниці з компонентом антропонімом в українській, англійській та німецькій мовах мають такі системні властивості як синонімія (Іван Безрідний=Михайло Незгадайло, Jack Frost=Santa Clause=Father Christmas, Salomonische Weisheit - Salomonische Urteil), полісемія ( в українській мові – воскресіння Лазаря):
Одужання після важкої хвороби;
Відновлення чогось старого, забутого;
Оновлення після занепаду;
відповідно в англійській мові – Jaccob’s ladder:
Сходи Іакова;
Круті сходи;
Мотузяна драбина, штор-трап;
Сніп сонячного проміння на фоні темних хмар).
У німецькій мови теж відстежуєме подібні мовні явища, наприклад, Der alte Adam:
Ветха людина;
Давні звички;
Пережитки минулого
Антонімія (два Аякси-Іван Іванович та Іван Никифорович – в українській мові; Jack the Ripper (Джек-Потрошитель) - sister Ann (сестра милосердя, вірна подруга) в англійській, в німецькій мові - Hans im Glück (щасливчик) - Hans Huckebein (бідолаха).
Безумовно, повної тотожності між власними назвами у складі фразеологічних одиниць немає. Але більша частотність синонімії та полісемії характерна для української мови. Усі фразеологічні одиниці з антропонімом в українській, англійській та німецькій мовах – це фразеологічні одиниці, запозичені з інших мов або власне англійські та власне українські чи власне німецькі фраземи з країнознавчою семантикою компонента оніма.
Серед фразеологізмів з антропонімом в досліджуваних мовах зафіксовано 40% одиниць, джерелами яких є антична міфологія, наприклад: бочка Данаїд – the cask of Danaides – Das Faß der Danaiden, праця Геркулеса – labour of Hercules – Hercules am Scheidewege, або антична історія, типу багатий як Крез – rich as Croesus; або Цезар або ніхто – out Caesar out nihil, між Сціллою та Харибдою – between Scylla and Charybdis – Aus der Szylla in die Charybdis geraten, Дамоклів меч – the sword of Damocles – Ein Damoklesschwert hängt über jemandem. Велика кількість фразеологічних одиниць з компонентом антропонімом трьох мов мають у своїй основі біблійну або євангельську міфологію, наприклад: поцілунок Іуди (зрада) – the kiss of Iudas, прокляття Каїна – the curse of Cain – Kain und Abel, печатка Каїна – the brand (the mark) of Cain, в німецькій мові такі приклади як Prokrustes-Bett (суворі вимоги, вузькі рамки, які щось обмежують), Das Alpha und das Omega (початок і кінець).
В ході нашого дослідження встановлено, що фразеологічні одиниці з компонентом антропонімом при перекладі англійською або німецькою мовами повністю калькуються, або є напівкальками, чи мають свої функціональні відповідники в англійській та німецькій мовах.
Однак в англійській, німецькій, так само як і в українській мові, фразеологічні одиниці з компонентом антропонімом мають і щось притаманне тільки українському, англійському чи німецькому народам. Так, серед українських зустрічаються імена з пестливим значенням: Парася (від Параска) – з богом, Парасю, коли люди трапляються, Христя (від Христина) – у нашої Христі й голова в тісті, Іванко (від Іван) – не смійся, Іванку, з мойого припадку.
Також використовуються в українських фразеологізмах і оціночні норми імен типу: Савка (від Сава) – нема бідному Савці долі ні на печі,ні на лавці, Грицько (від Гриць) – без нашого Грицька й вода не освятиться. Такі форми онімів мають співчутливе звучання.
В англійській мові фразеологізми з компонентом антропонімом, на відміну від українських еквівалентів, набувають негативної конотації. Наприклад: Jack Raw - молокосос, merry Andrew – блазень, Bess o’Bedlam – божевільна тощо. Існування ряду подібних англійських фразеологічних одиниць, наділених негативним відтінком значення, прийнято пояснювати певними біографічними фактами життя вищезгаданих осіб, що залишилися в пам’яті суспільства у вигляді сталих висловів.
В німецькій мові зустрічаємо такі фраземи з позитивною, Wie in Abrahams Schloßsitzen – жити як у раю, Doller Otto – смілива людина так і з негативною конотацією, Faule Trine – ледача дівчина, Hans Feigling – боягуз, Hans Taps – тюхтій, незграба.
Отже, подібна оціночна функція підсилює виразність відтворення національного характеру й стосунків у суспільстві українців, англійців та німців. В трьох досліджуваних мовах зафіксовано фразеологічні одиниці з компонентом антропонімом, у яких внутрішня і зовнішня форма повністю тотожна. Це переважно фразеологічні одиниці античного та біблійного походження, які описано вище. Нами зафіксовано фразеологізми з компонентом антропонімом, що мають однакову внутрішню форму, але зовнішня змінюється. Це такі, як: за царя Тимка, як була земля тонка; за царя Опенька, як була земля тоненька; за царя Панька, як була земля тонка; за царя Непитайла; за царя Горошка, як було людей трошки і т.д. Всі ці фразеологізми генетично є формулами українських народних казок, прислів’їв, належать до українського фольклору. Вони мають однакове значення «дуже давно», «у давні часи». В англійській мові з таким значенням зафіксовано синонімічні фразеологізми as old as Adam; dead as Queen Elisabeth. Як бачимо з цих прикладів, кожен фразеологізм має однакове значення, але різний власно іменний компонент. У німецькій мові ми виявили такі ж приклади: Von Adam und Eva, Der alte Adam у значенні «старий, давній». Від синонімії потрібно відрізняти варіативність фразеологічних одиниць. Варіативність більш характерна для української мови, хоча поодинокі випадки зустрічаються і серед англійських та німецьких фразеологізмів.
Поняття варіанта фразеологізму подає вперше М.М. Шанський: «Варіативність – це лексико-граматичні різновиди фразеологічних одиниць, тотожні за значенням та ступенем семантичної єдності. Різниці варіантів можуть бути більшими або меншими, однак вони не повинні порушувати тотожність фразеологізму як такого» [93;56].
В українській мові фразеологічні одиниці з компонентом антропонімом досить часто варіюються. Причому видозмінюватися може сам антропонім, виступаючи в різних формах, наприклад, який Сава, така й слава – ім’я Сава – повне, календарне, але в іншому випадку – нема бідному Савці місця ні на печі, ні на лавці – ім’я Сава виступає в зневажливо-співчутливому значенні. В англійській мові можна простежити варіативність на прикладі фразеологізму David and Jonathan (Давид та Іонафан) = Day Jones’s locker = Davy’s locker, що вжиті в значенні «нерозлучних друзів». Ім’я «друзів» у двох останніх варіантах має скорочену форму. В німецькій мові ми не зафіксували таких варіацій, але е приклади поєднання слів у фраземи, наприклад: die Sisyphusarbeit (надзвичайні зусилля, непосильне щось), Tantaksqualen leiden – зазнати мук Тантала, Ariadnefaden finden – знайти вихід із скрутного становища.
Слід зазначити, що в українських, англійських та німецьких фразеологізмах з компонентом антропонімом переважають чоловічі імена, хоча наявні приклади фразеологізмів з компонентом жіночим ім’ям. Наприклад, баба Параска – «язиката жінка», плести щось про Химині кури – «нести нісенітницю», Леська та Хвеська хоч якого дзвона перегудить, що не мають англійських або німецьких відповідників.
Серед англійських фразеологізмів з жіночим ім’ям відомі - Black Maria («чорна Марія») – тюремна карета, Lady Bountiful – «дама-патронеса». В німецькій мові фразеологізмів з жіночим ім’ям майже немає тільки такий приклад як, Faule Trine – «ледача дівчина».
Переважну більшість англійських та німецьких фразеологічних одиниць з компонентом антропонімом складають чоловічі імена реально існуючих історичних осіб. Наприклад: King Charles’s head – ідея фікс, нав’язлива ідея , Jack Ketch – кат (за імям англійського ката 18 ст.), John Bull – Джон Буль, типовий англієць («глузливе прізвисько англійців»), нім. Den Bacchus feiern – пити, випивати ( Бахус), Auch du, mein Brutus! – зрада близької людини (Брут), Jemanden von Pontius zu Pilatus schicken – ганяти когось без толку(Понтій Пілат).
В українській мові найчастіше вживаються фразеологізми, в яких компонент-антропонім – це календарне чоловіче ім’я, що є широковживаним, наприклад, заплач Матвійку, дам копійку; Дмитро хитер: з’їв курку та сказав, що полетіла; не всякому по Якову.
Отже, в українській, англійській та німецькій мовах найчастотнішими є фразеологізми з чоловічими іменами, менш частотні – з жіночими. Вживаючись в досліджуваних мовах, фразеологізми з компонентом антропонімом становлять певну систему і поділяються на 3 групи за способом творення:
Кальки (20%);
Напівкальки (20%);
Інші фразеологічні одиниці (60%).
Характерні риси національної психології, уподобань, певної історичної доби українського і англійського народів безсумнівно знаходять своє відображення в країнознавчій семантиці антропонімічних фразеологічних одиниць мов.
Фразеологізми виявляють суттєву відмінність як знаки мови. Особливості вторинності номінації, зокрема, виявляються в превалюванні кваліфікативної функції при називанні фрагмента дійсності; у відображенні не однієї, а кількох ознак; в обов'язковості вияву суб'єктивно-модальної інтенції мовця, наприклад: пройда – це завжди “погано” (в аспекті моральних цінностей), а битий жак актуалізує наявність хитрості, кмітливості, досвіду різного характеру, набутих “в умовах виживання”. Тому негативна чи позитивна оцінка тут залежить від того, з яких позицій виступає мовець. Знакова специфіка ФО виявляється також в образній основі номінації й у “прозорості” цих образів для певної лінгвокультурної спільності, наприклад: ФО Люба з дуба є номеном розумово обмеженої людини, що мотивується наявністю слова-компонента дуб, яке традиційно в українців є символічною ознакою нерозумних людей.
Численна наукова література свідчить про дискусійність статусу фразеологічного значення. Підхід до визначення поняття “фразеологічне значення” цілком залежить від прийнятих дослідником критеріїв фразеологічності. Автор поділяє думку В.В.Виноградова[ ], М.Ф.Алефіренка, А.М.Мелерович та інших дослідників, які обстоюють позицію наявності фразеологічного значення і вказують на специфіку якісної природи фразеологічної семантики порівняно з лексичною.
Фразеологічне значення має ряд відмінних від лексичного ознак: специфічна, неускладнена словотвірна семантика, в якій виділяється семантичний надлишок: наприклад, для називання періоду часу, в межах якого відбулася якась давня подія, можна використати слово здавна або ФО з предку-віку (От би, здавалось, і добре, та горе, що старожитні козаки, що з предку-віку козаками бували, військовій черні позавиділи, не схотіли ділитись рівно (П.Куліш).
Оскільки компонент-назва людини є знайомим мовцеві й у плані форми, й у плані змісту, а також мотивує актуалізацію сем на позначення людини (“вік”, “стать”, “соціальний стан” тощо), думаємо, справедливим є твердження, що ступінь ідіоматизації, ступінь цілісності семантики таких ФО буде нижчим, за ті, до лексичного наповнення яких уходять компоненти-назви тварин чи предметів.
Показовим у цьому плані є те, що антропонімічні компоненти, навіть утрачаючи здатність виділяти особу з-поміж інших, не втратили такої особливості, як актуалізація семи “стать”, наприклад: мудрий як Соломон (мудрий має граматичний показник чол.р.), англ. Admirable Crichton (вчений, освічена людина), нім. Ein großer Hans (поважна, мудра особа). У відапелятивних псевдовласних утвореннях знаходимо такі показники: іти до Бокового (виділяється флексією чол.р), [як] Кобра Львівна (суфікс -івн). В англійській та німецькій мовах таких показників немає. Крім того, в семантичній структурі ФО компоненти-антропоніми експлікують яскраві характерологічні семи: “розумово обмежений” – як Стецько, дурний як Омелько, Альоша приморожений; “неохайний” – як Клава, як Манька з мильного заводу, як Фрося. Є такі фразеологічні одиниці й в англ. John Trot – неотесаний селюк; Arab of the gutter – вуличний хлопець, бездомний, в нім. Hans Huckebein – бідолаха, Der keusche Joseph – непорочний Йосип, Wie die Faust aufs Auge – ні до села, ні до міста. Частотність уживання антропонімічного компонента мотивується екстралінгвальними чинниками, що, зокрема, виявляється у відсутності в лексичному наповненні досліджуваних ФО власних назв іншомовного походження Альбіна, Модест, Едуард, Жанна. У лексичному наповненні ФО не фіксуються також імена Ярослав, Ігор, Святослав, Ольга, що усвідомлюються як імена правителів країни. Це є ще одним свідченням народності джерел виникнення ФО. Крім того, простежується “вік” імені, наприклад, Ленін, Буратіно в лексичному наповненні ФО дивиться як Ленін на буржуазію, багатенький Буратіно, в англ. a Mark Tapley – оптимістична людина, в нім. Hans Ohnesorge – безтурботна людина, порівняно молоді для фразеології власні назви, а Хима, Настя, Мартин, давні (Хима з Єрусалима, взулась як Настя в постоли, носиться як Мартин з балабайкою, в англ. Cassandra warnings – перестороги, якими нехтують, але які збуваються, Parthian arrow – парфянська стріла, влучне зауваження в кінці, в нім. Der alte Adam – ветха людина.
Корпус антропонімічних компонентів з традиційною пейоративною конотацією (Стецько, Феська, Солоха, Хома), як показує дослідження, збільшився, демонструючи фразотворчі потенції нових слів-компонентів Альоша (“нерозумний” – як Альоша з водокачки, Альоша приморожений, як Альоша з Бугаївки), Клава (“недоумкувата”, “неохайна” – як Клава, ходить як Клава), Дунька (“неохайна”, “криклива” – Дунька з маслобойні, як Дунька з бараків) тощо.
На користь антропометричної “призми” бачення об'єктивної дійсності свідчить і той факт, що в лексиконі будь-якої мови, на думку Ю.М.Караулова, розділ “Людина” виявляється вивченим найглибше. Онім відіграє велику у роль у визначенні національно-культурних принципів.
Досліджуваний матеріал представлений фразеосемантичними полями “людина”, “час”, “простір” і “кількість”.
Фразеосемантичні поля (ФСП) виявилися найвищою ланкою в ідеографічній організації представленого шару фразеологізмів української мови. Першим етапом диференціації досліджуваного мовного матеріалу є формування фразеосинонімічного ряду (ФСР): за царя Панька, як земля була тонка, за царя Хмеля, коли людей була жменя, від Адама, Joe Blow – солдат, Von Adam und Eva – бути допотомним – фразеологізми, що в своїй семантичній структурі актуалізують інтегральну сему “давно”, об'єднуються в один синонімічний ряд.
Фразеологізми з назвами людей у лексичному наповненні відзначаються великим діапазоном сфер використання. Спостереження свідчать про різноплановість характеристик, кваліфікованих названими ФО. Людина як еталон освоєння різних категорій буття дала поштовх до виникнення фразеологізмів, що функціонують для називання фрагментів як матеріального, так і нематеріального світу.
Проте людина в першу чергу усвідомлюється як істота біологічна, що відповідним чином відбивається й у семантиці фразеологічних мовних засобів. Зокрема, виділено ФО, у значеннєвій структурі яких домінантними є семи, що маніфестують цілу гаму емоцій і почуттів (від захоплення й до відрази) та актуалізують модальну оцінку: стріла Купідона, Cupid's arrow, den Pfeil des Amors – символ кохання. Більшість фразеологізмів даної ФСГ є вокативними, оскільки сформовані як одиниці побажання, волевиявлення, наказу. Диференціація ФСР “задоволення”, “незадоволення”, “категоричне непогодження”, “лайка”, “впевненість”, “невпевненість”, “здивування”, “байдужість”, утворених згідно з актуалізацією відповідної гіпосеми, часто залежить від дистрибутивного оточення й мотивує розвиток полісемії Специфікою конституентів зазначених ФСР є той факт, що первісно вони використовувалися з метою образити людину, облаяти, побажати їй усяких неприємностей, хвороби тощо. Своє матеріальне вираження це знайшло в лексичному наповненні ФО.
Зовнішніми біологічними показниками людини, що інтерпретуються одиницями досліджуваного фрагмента фразеологічного корпусу української мови, називаємо зовнішність і вік. ФСГ “зовнішність” представлена ___ ФО, до лексичного наповнення яких уходять і компоненти-антропоніми (як Адам і Єва, як Клава, як Фрося, як Дунька з масло бойні, a Miss Molly – зніжена дівчина, Von Adam und Eva – як Адам і Єва). Фразеологізми цієї ФСГ називають різні зовнішні характеристики, висвітлюючи при цьому специфіку функціонування компонента-назви людини в лексичному наповненні ФО. Антропонімічні компоненти можуть виступати маніфестантом семи “особа високого росту” (як півтораївани, два Івани), відзначатися актуалізацією традиційно пейоративних сем (ходить як Клава, як Дунька з бомбоскладу), актуалізувати конотативну культурологічну сему на позначення зовнішності (як Адам і Єва). В англійській та німецькій мові не зафіксовано фразем на позначення росту.
Інтегральна сема “розумові здібності” організує ФО у відповідну ФСГ. Вона являє собою синонімо-антонімічний блок, оскільки складається з опозиційних фразеосинонімічних рядів з ідеограмами “розумний” – “дурний”. Кількісно фразеологізми розподіляються за цими рядами непропорційно. ФСР “дурний” являє собою складну структуру, бо його конституентами є цілі фразеологічні серії (найбільшими є утворені з антропонімічними компонентами як Стецько, Стецько з печі, Стецько на піч, Альоша приморожений, Альоша з водокачки, John Trot, Hans Dumm. ФСР “розумний” представлена такими ФО (Мартин босий, але в брилі; людина твереза; як мудрий Соломон; лиманський хлопець, Admirable Crichton – вчений, освічена людина, Ein großer Hans – поважна, освічена особа). Така статистика зрозуміла, оскільки привертає увагу й краще запам'ятовується негативне. Сигналізаторами семи ”дурний” є антропонімічні компоненти Стецько, Клава, Дуня, John, Hans які мають пейоративний ореол, а Зіна, Люба маніфестують сему “дурна”, що мотивується контактністю з магазина, з дуба.
ФСГ “риси характеру” мають конституенти, які диференціюються за двома ФСР “негативні риси” і “позитивні риси” (Ваня Вєтров, язиката Феська, honest Abe – чесний, Hans im Glück – щасливчик). Маніфестантами семи “негативна риса характеру” є антропонімічні компоненти (Палажка, Феська, Мартин, Марко, Tom o’Bedlam, Das ist aber ein Bacchus – оце так товстун), або інше слово-компонент, що викликає стійкі асоціації (лис Микита). Актуалізація семи “позитивна риса характеру” залежить від сполучуваності.
ФСГ “соціальний стан” складається з таких ФО як багатенький Буратіно, співати Лазаря, Arab of the gutter – вуличний хлопець, бездомний. В німецькій мові немає відповідників до фразеосемантичної групи «соціальний стан». Маніфестація відповідної інтегральної семи в цілісному значенні фразеологізмів здійснюється по-різному.
Джерелом лінгвокультурної інформації онімного компонента (далі – ОК) є соціум, історія, література, античність, християнство, на основі якого досліджувані одиниці скласифіковано у фразеологічні моделі, спільні для англійської, польської та української мов: 1)  фразеологізми з соціально маркованими ОК (поширені у соціумі компоненти-імена чоловіка та жінки); 2) фразеологізми із псевдоонімними компонентами (псевдоантропонімні та псевдотопонімні компоненти); 3) фразеологізми з прецедентними ОК (ОК історичного та літературного походження); 4) фразеологізми з сакральними ОК (ОК античного (міфологічні) та християнського (агіоніми) походження).
Мотивація фразеологізмів з ОК ґрунтується на основі переосмисленої культурної інформації про образ Людини (антропометричні образи: образ людини як фізичного та фізіологічного феномена; образ людини як суспільного феномена) та про образ Людини і Всесвіту (антропоцентричні образи: співвідносні із людиною і всесвітом; набуті внаслідок взаємодії людини і всесвіту)
Поширені компоненти-імена людей у процесі тривалого функціонування у фразеологізмах української (Альоша, Дунька), англійської (Jack, Mary), німецької (Hans, Heinz), мов сприяли формуванню символіки й асоціацій у їхньому фразеологічному значенні, на основі якого ці одиниці включено до моделі фразеологізмів із соціально маркованими антропонімними компонентами (пор.: укр. Альоша приморожений – людина з вадами в характері, Дунька з Кацапетівки – дурна жінка; англ. Jack on both sides – людина, що намагається служити багатьом, і нашим і вашим, Mary Ann – проста, банальна дівчина; нім. Hans Dumm – дурник, Ein fauler Heinz – ледар, нероба;).
Фразеологізми з соціально маркованими антропонімними компонентами у кількісному плані переважають інші моделі фразеологізмів. Власні імена у фразеологізмах цієї моделі виконують символічну функцію і можуть позначати певний стереотипний образ (укр. Дурний, як Стецько, англ. Cousin Betsy; нім. Hans Leiderlich). Вибір імені-компонента може зумовлюватися зовнішньою формою фразеологізму, тобто формальною організацією мікротексту (укр. Андрею, не будьте свинею, коли вас люди величають, англ. John Doe and Richard Roe; нім. Er ist Hans Dampf in allen Gassen – без нашого Гриця вода не освятиться;).
Ця модель представлена фразеологізмами, значення яких ґрунтується на образах Людини:
1)  як фізичного та фізіологічного феномена, що трансформують лінгвокультурну інформацію про її розумові вади в усіх зіставлюваних мовах: укр. То ще дурна Гапка – дурна жінка, англ. Jack Adams – нерозумний чоловік, нім. Faule Trine – особа дурна, бездумна.
2)  як суспільного феномена, які передають інформацію про професію в англійській мові: Cheap Jack – мандрівний дрібний торговець (атрибутивний компонент Cheap надає фразеологізму негативного конотативного відтінку. Сама лексема Jack є англіфікацією французького імені Jacques, яке є зменшувальною формою від Jacobus, але в Англії це ім’я завжди асоціювалося з апелятивами Johan, John і тому воно, можливо, має місцеве походження і використовується при зверненні до незнайомця як загальна назва); соціальну нерівність – у німецькій мові: Will Heinz nicht, so muß Kunz – чого не хоче робити один, те мусить зробити інший та українській: Не для Гриця паляниця (ім’я Гриць – назва простого чоловіка, якому не слід від життя очікувати особливих роскошів, навіть у формі паляниці); гендерну нерівність: Старший Гриць як Парашка та умов життя, які зафіксовані тільки в українській мові з використанням антропонімів: куди Макар телят не ганяв – там, де важкі умови життя, далеко (Макар – це злидар, змушений пасти своїх телят на закинутих вигонах. Можливо, що Макарові телята – фікція, й у цьому вислові міститься прихований гумор.
Ця модель ще представлена фразеологізмами, значення яких ґрунтується на образах Людини і Всесвіту, зокрема:
1)  образах, співвідносних із людиною і всесвітом, що трансформують інформацію про різні реалії в англійській мові: the Blue Peter – прапор відплиття (синій прапор з білим квадратом, що піднімається перед відплиттям судна) та про поняття виміру – в українській: три душі і Марфа – зовсім мало, в німецькій мові таких образів не має;
2)  образах, набутих унаслідок взаємодії людини і всесвіту, що трансформують лінгвокультурну інформацію про нечисту силу лише у слов’янських мовах: укр. Антипко (Грицько) в нім сидить (антропонім Антипко використано у значенні злого духа; грец. ім’я Αντίπας)). Одна з особливостей демонічних назв – це множинність найменувань того самого міфічного персонажу, що пов’язано зі страхом вимовляти ім’я демона, оскільки вважали, що це одночасно є його прикликанням. Цим зумовлено табуювання імен: замість «справжньої» назви демона вживається «безпечне» ім’я людини.
У слов’янських фразеологізмах, порівняно з англійськими та німецькими, ширше представлена оцінна характеристика людини: укр. Манька білолучанська; укр. Альоха з мильного заводу.
Фразеологізми з псевдоантропонімним компонентом відзначаються яскравою національно-культурною специфікою у зіставлюваних мовах, пор.: укр. Читати Храповецького – хропіти, англ. Sleep with Mrs. Green – ночувати на траві, нім. wie ein Stein schlafen – спати як камінь, міцно спати, хропіти. В німецькій мові цей фразеологізм вживається без антропоніму.
Ця модель представлена фразеологізмами, значення яких ґрунтується на образах Людини:
1) як фізичного та фізіологічного феномена, що трансформують інформацію про її розумові вади у зіставлюваних мовах, пор.: укр. Балда Іванівна – нерозумна людина, англ. Bess (Jack) o'Bedlam – божевільна людина, нім. Ein wunderlicher Christ – дивна людина. Натомість лінгвокультурна інформація про риси характеру (балакучість, злостивість) наявна лише у слов’янських мовах: укр. Кобра Львівна – злостива жінка, про слух: Глухар Тетерович – людина, що недочуває, неуважність: Розтапша Іванівна – неуважна людина та огрядність: Баба Пихтя – товста жінка.
2) як суспільного феномена і передається як інформація про рід занять в англійській мові: Joe College – студент. В українській та німецькій мовах таких фразем з антропонімом не виявлено.
Характерною ознакою цих фразеологізмів є їхня культурна маркованість та оцінна семантика.
Джерелом лінгвокультурної інформації фразеологізмів з прецедентними антропонімними компонентами зіставлюваних мов є історія та література, напр. укр. баба Палажка і баба Параска – сварливі жінки (персонажі оповідань І. С. Нечуя-Левицького), англ. as proud as Punch – гордий чоловік (герой лялькової вистави «Панч і Джуді»: горбань Панч із гачкуватим носом – утілення оптимізму та його дружина Джуді – неохайної жінки), нім. Der schwarze Peter – «Чорний Петер» (дитяча гра в карти).
Спільне у фразеологізмах з прецедентними антропонімними компонентами спостерігаємо на основі інтерлінгвальної інформації. Спостерігаємо різний ступінь засвоєння прецедентної інформації. Так, у межах українського зіставлення важливим є той факт, що через тривалі історичні й культурні контакти певна історична постать була популярною у цих лінгвоспільнотах, однак символіка прецедентного імені, а звідси, і його емоційно-експресивна оцінка є дещо різними: укр. Прославився на Вкраїні козак Гонта, що сажав жидів на кілля поверх плота.
Фразеологізми з сакральними антропонімними компонентами, джерелом інформації яких є античність та християнство, становлять частину досліджуваного матеріалу. Оскільки їхньою мотиваційною основою є знання про міфи та християнство, вони відзначаються високим ступенем інтернаціональності, пор.: укр. скриня Пандори – вмістище зла, лиховісний дар, англ. Pandora's box; нім. Die Büchse der Pandora.
Ця модель представлена фразеологізмами, значення яких ґрунтується на образах Людини:
1)  як фізичного та фізіологічного феномена, що трансформують лінгвокультурну інформацію про розумові здібності: укр. премудрий, як Саламон – іронізують над тим, хто вдає розумного, англ. as wise as Solomon – розумний, досвідчений; нім.Salomonische Weisheit – соломонова мудрість;
2)  образах, співвідносних із людиною і всесвітом, що трансформують лінгвокультурну інформацію про певні локуси у всіх зіставлюваних мовах: укр. авгієві стайні, англ. Augean stable – занедбане, занехаяне місце, нім. den Augiasstall reinigen – навести лад у занедбаних справах; про час – у слов’янських: укр. Не до Петра, а до Дмитра – час до зими (свято Дмитра припадає на день 26 жовтня ст.ст.); про їжу – лише в англійській мові: Adam and Eve on a raft – яєчня з двох яєць на тості (цей бібіліонім містить у собі семантику якісної подібності двох об’єктів); про пияцтво в німецькій мові: den Bacchus feiern – пити, випивати.
3)  образи, набуті внаслідок взаємодії людини і всесвіту, що трансформують інформацію про тавро – в українській: каїнова печать – тавро зради, злочину, прокляття в англійській мові: the Curse of Cain – прокляття Каїна, про вбивство в німецькій мові: Kain und Abel – убивця і невинна жертва.
Зіставлення фразеологічного значення одиниць із сакральними компонентами дало можливість визначити відмінності в передачі культурної інформації: укр. дійти до геркулесових стовпів – дійти до краю, укр. геркулес засушений – дуже худий. англ. tо build Hercules’ Pillars – здійснити щось видатне, нім. Hercules am Scheidewege – крайня межа. Ці одиниці є лакунами.
Спільним у мотиваційній основі цих фразеологізмів є їхні джерела інформації. Фразеологізми античного походження поширені у досліджуваних мовах з однаковою частотою.
Отже, серед фразеологічних одиниць, до складу яких входять власні назви тобто антропоніми, переважна більшість є власне українськими, власне англійськими або власне німецькими за походженням.
Лінгвокраїнознавча маркованість одиниць розглядуваного типу, що помітно виділяє їх на фоні решти фразеологічного фонду, породжується самим фактом уживання антропоніму в складі фразеологічних одиниць української, англійської та німецької мов, що поєднує в своєму значенні вказівку на конкретний етнос і його національно-культурну своєрідність.
2.2. Фразеологічні одиниці з зоонімним складником
Фразеологізми з зоокомпонентом, як і вся оцінна лексика будь-якої мови, сприяють вираженню почуттів, реакцій, емоційного життя людини в цілому, формуючи і позначаючи ціннісну картину світу: оцінку предметів з етичних і естетичних норм цього мовного колективу (укр. добрий – поганий, чорний – білий, англ. good – bad, black – white, нім. gut – schlecht, schwarz – wieß). Вони предикативно-характеризують семантичний варіант, який включає в себе основу номінації, до якої додається значення (сема) характеристики, що ускладнює структуру варіанту і вносить до неї якісну зміну. У той же час лінгвістична специфіка цього значення проявляється в тому, що зміст характеристики обумовлено не стільки якостями реального поза лінгвістичного об'єкта (у разі зооніма - тварини), скільки якостями, які приписуються цьому об'єкту колективним мовною свідомістю. Мова реєструє, закріплює ці якості як властиві денотату, що дозволяє регулярно використовувати назву об'єкта як еталон певних якостей [20, с. 27-28].
У корпусі експресивно-оцінної лексики можна виділити одиниці, утворені шляхом метафоричного перенесення на основі назви тварини – зооніма і службовці для образної характеристики людини. Зоологічні номени, що вживаються в прямих значеннях, називають «зоосемізмами», а що вживаються в переносних значеннях (стосовно характеристики людини) - «зооморфізм» [5, с. 49].
Для емоційно-оцінної характеристики людини в мовленні вживаються порівняння та метафори, засновані на встановленні подібності між представниками різних класів (людина – тварина) і привносять таким чином у вислів елемент образності. Знак і образ відрізняються за ознакою наявності чи відсутності подібності з об'єктом. Знак довільний, що елементарно доводиться існуванням різних слів для іменування одного і того ж предмета в різних мовах. Образ ізоморфний, схожий з зображуваним їм предметом. Гносеологічна подібність (адекватність) образу і предмету полягає в наступному: 1) відповідності якісної характеристики образу (і його елементів) природі оригіналу; 2) відповідності структури образу та структури оригіналу; 3) відповідності кількісних характеристик образу і оригіналу; 4) в семантичному відношенні, яке відрізняє психічне відображення (як власне відображення) від відображення в неживій природі. Матеріальними носіями мовного образу є мовні одиниці, що розуміються як єдність знака і значення. Однак самі мовні одиниці – слова, словосполучення – образністю не володіють. Їхнє ставлення до явищ об'єктивної дійсності носить знаковий характер. Образними можуть бути індивідуальні, не відтворювані вислови, які адекватно відображають об'єкт. Іноді зовнішня ознака є другорядною, служить як би формальною основою образного вираження, а прихована, імпліцитна ознака є більш суттєвою з точки зору сенсу. Проте домінуючою темою образу є зіставлення. Мовна образність виникає на перетині двох систем: естетичної, надмовної (художній вимисел) і лінгвістичної (мовне оформлення). Семантика мовної образності включає в себе два види відображення, а саме відображення дійсності у слові та відображення дійсності художніми засобами. Порівняння можуть бути поділені на логічні (необразні) і образні, які, у свою чергу, включають в себе порівняння – словосполучення з формальним елементом в укр. як миша в пастці – розгублено, панічно, як віл до браги – жадібно, як мокра курка – безвольна людина, англ. as greedy as a pig – дуже жадібний, like a drowned rat – як мокрий щук, нім. hungrig wie ein Wolf, plump wie ein Bär – незграбний як ведмідь, leben wie Mäuse in der Speckseite – купатися як сир в маслі, wie gebadete Maus – мокрий як миша ( НРФС, с. 288; 409).
У метафорі важливе місце має явище вторинної номінації, яка полягає в непрямому відображенні позамовного об'єкта, опосередковуваного попереднім значенням слова, ті чи інші ознаки якого грають роль внутрішньої форми, переходячи в нове смисловий зміст, тобто використання вже наявних у мові номінативних засобів у новій для них функції називання. У результаті перенесення вторинної номінації між варіантами розчленованого найменування встановлюються семантичні відносини, характерні для певної групи метафоричних зрушень, заснованих на перерозподілі семантичних ознак. Образність зооморфних порівнянь і метафор, відбір релевантних ознак, що створюють образ, і орієнтація на адресата складають облік його здібностей. Порівняння і метафора розуміються не лише інтелектуально, але і, оцінюючи образ, що лежить у їх основі. Вони емоційно сприймають цей образ і співвідносять його із шкалою емотивно-позитивних або негативних реакцій, детермінованих національно-культурними поняттями, роблять їх конвенціальними.
Слово, вжите в переносному значенні, звичайно відображає абстрактне поняття незалежно від етимологічно вихідного значення. Наприклад, слова «укр. вовк, гадюка, риба, англ. cat, dog, bull, нім. Wolf, Hase, Esel» та інші назви тварин служать для висловлення суми якостей, які справедливо чи несправедливо приписуються тій чи іншій тварині.
Фразеологізми, використані для емоційно-оцінної характеристики людей, давно вже привертають увагу дослідників, оскільки тварини з незапам'ятних часів відіграють важливу роль в господарсько-економічному житті і традиціях носіїв мови, і звички тварин легко переносяться на людину. Поява у зоонімів антропоцентричних прирощених смислів, включення цих фразеологізмів до складу фразеології свідчить про суб'єктивне визнання мовною особистістю значущості тварин у загальній інтерпретаційній картині світу, що визначається традиційною моделлю переносу якостей тварин на людину і навпаки.
В основі універсальних прирощених сенсів зооморфічної фразеології лежить загальне етимологічне джерело, серед яких Біблія, давньогрецькі та латинські тексти та інші. Поява етноспецифічних збільшень у фразеологізмі з зоокомпонентом залежить від неповторного історичного досвіду кожного етносу, а також свідчить про появу не формульованих правил асоціативного мислення у кожного етносу.
Тварини за своєю природою ближче до людини і більше втягнуті нею у світ своїх перетворень, більш пов'язані з історичним розвитком цивілізації. Культові зображення тварин – найдавніший прояв творчості людини. Культ тварин – перша грань, яку людина провела між собою і світом природи, визнаючи ще її панування, але, вже не ототожнюючи себе з нею. І як би згодом не знижувалася роль тварин в духовній культурі, анімалізм завжди залишається тим сенсоутворювальним фоном, на якому формуються мовні і культові стереотипи [21, с. 128]. У системі мови назви тварин утворюють особливе семантичне поле – зооніми. Зооніми можуть функціонувати в якості самостійних лексичних одиниць, можуть вони також входити до складу різних фразеологічних зрощень, ідіом, прислів'їв, приказок: укр. жити як кіт з собакою, англ. fight like a cat and dog – запекло лаятися, нім. wie Hund und Katze leben – жити як кішка з собакою; укр. конем не доженеш, англ. like a bat out of hell – дуже швидко, нім. mit affen artiger Geschicklichkeit – зі спритністю мавпи; укр. заяча душа, англ. as timid as a hare – боягузливий як заєць, нім. furchtsam wie ein Hase – полохливий як заєць.
Потенційно для зооморфного найменування людини може використовуватися будь-яка назва тварини, проте практично коло тварин звужується до більш-менш доступного для огляду їх кількості, головним чином тих, з якими людина – стосовно середовища його існування – знайома досить добре. Як заголовних ключових слів можуть використовуватися іменники – імена тварин: укр. віл, баран, вовк, птах, англ. pig, ox, sheep, lamb, нім. Tiere, Pferd, Katze, Hund. У свою чергу, тварини можуть підрозділятися на домашніх і диких, а також екзотичних. Можна виділяти як укрупнені групи зоосемізмів: «птахи», «комахи», «тварини», так і групи більш дробові, аж до конкретних зоосемізмів: жайворонок, свиня і т.п. Одні й ті ж тварини можуть грати неоднакову роль в житті різних етносів і оцінюватися ними по-різному.
Зоосемізми, як окремі лексичні одиниці і як компоненти стійких словосполучень, широко представлені у всіх мовах світу й відносяться до одних із найдавніших і поширеніших. Вивчення найменування тварин (фаунізмів, анімалізмів, зоосемізмів, зоонімів) у сучасній лінгвістиці відбувається в самих різних аспектах, у тому числі в переносному значенні у роботах І.В. Холманських, А.А. Кипріянової, Л.С. Войтик та інших. У своїх дослідженнях вчені розглядають образний потенціал зооморфізмів, їх системну організацію, семантико-типологічну характеристику та виявляють національну специфіку зооморфних найменувань. Існує декілька підходів щодо опису, термінології, семантичної структури слів, що називають тварин. Для прямого значення назв тварин слугують такі терміни, як «зооніми», «зоосемізми». Найбільш зручним для виявлення етнокультурної специфіки анімалістичної лексики є термін «зоонім» – лексико-семантичний варіант слова, що виступає в якості будь-якої або родової назви тварини і як метафорична назва при аналізі лексики з точки зору емоційно-оціночної характеристики людини. Дослідник А.А. Кипріянова пропонує термін зоосемізм. На її думку, зоосемія – це «надсукупність, яка функціонує в мовах і об’єднує найбільш близькі родовидові сукупності» [4, 9]. Багато робіт відомих лінгвістів В. В. Виноградова, В. Г. Гак, Н. Д. Арутюнової, В. І. Телія та багатьох інших присвячено дослідженню семантичних, словоутворюючих й прагматичних можливостей зоосемізмів та їх похідних, серед яких особлива увага приділяється фразеологізмам із компонентом зоонімом. Це пояснюється тим, що зоосемізми, як окремі лексичні одиниці, а також як компонент стійких словосполучень (виразів), широко представлені у всіх мовах світу. Анімалізми як об’єкт дослідження, підкорюючись нормам мови, утворюють свої закономірності, що вимагають спеціального вивчення. З огляду на поширеність і певну універсальність зоонімічної лексики в мовах світу, дослідження в цій галузі нерідко свідчать про частковий або обмежений характер. Відомо, що мова відбиває не лише актуальний стан культурного розвитку соціуму, а й забезпечує збереження культурних набутків минулих поколінь, а також виступає інструментом створення духовного і матеріального розвитку національної спільноти. В. фон Гумбольдт та Я. Грім наголошували, що мова невід’ємно пов’язана з культурою народу, адже мова вербалізує культурні концепти і є, таким чином, передумовою її виникнення. За концепцією В. фон Гумбольдта, залежність мови від мислення зумовлює концептуальні інтерпретації дійсності людиною й формує картину світу, тобто внутрішню форму мови, яка історично склалася в буденній свідомості представників окремого мовного суспільства та відображає всю сукупність понять про світ й виступає як певний спосіб концептуалізації дійсності [2, 256]. Завдяки концепції В. фон Гумбольдта, пріоритетним напрямом сучасної лінгвістики стало дослідження культурних особливостей у мовній картині світу, де кожна мова відображає певний спосіб світосприйняття, що є обов’язковим для всіх носіїв мови. Процес визначення та найменування предметів дійсності подібний до акту творення. Елементом мовної картину світу можна вважати окреме ключове слово, що входить до ядра лексичної системи мови в сукупності з його асоціативними зв’язками. Відомо, що в мові закріплюються й фразеологізуються саме ті образні висловлення, які асоціюються з культурно-національними еталонами, стереотипами, що при вживанні в мовленні відтворюють характерний для тієї чи іншої лінгво-культурної спільноти менталітет. У зоолексиці найяскравіше виражаються особливості осмислення позамовної реальності. Це свідчить про індивідуальності образного мислення конкретного народу й про відмінності в ціннісній картині світу різних етносів, що є частиною складних асоціативно-психологічних процесів. Фауна, як екстралінгвістична база лексикологічного аналізу, знаходить, таким чином, своє специфічне відображення в мові, формуючи її лексичну підсистему, всередині якої виникають свої закономірності, що вимагають спеціального опису в різних соціальних конотаціях слів й сталих виразів у різних мовних культурах. Національна культурна специфіка залежить від того, які уявлення носій мови має про тварину в проекції на людину, які фрагменти її досвіду були лексично зафіксовані, а також у якій мірі представлені ці фрагменти у тій чи іншій мові у вигляді цілісних пріоритетів, образів, символів (асоціації та конотації). Багатозначністю та фразеологічною активністю в мовах вирізняються назви тих тварин, з якими людина має найтісніші контакти, а саме домашні улюбленці (собака, кіт, Hund, Katze), свійські тварини (свиня, віл, кінь, Schwein, Ochse, Pferd) тощо. Так, у російській мові така риса характеру як тупість асоціюється з віслюком: кто-л. осел в бархатной попоне; кто-л. ученый осел; на ослов не стоит тратить слов. У німецькій мові нерідко цю функцію виконує зоосемізм Ochse (віл): dumm wie ein Ochse (дурний як пень); stur wie ein Ochse – впертий як осел; den Ochsen beim Horn (bei den Hörnern) fassen (packen) – ухопити вола за роги, Ochsen muss man schön aus dem Wege gehen – з дурним зчепитися – дурнем зробитися тощо. Зоосемізми належать до найпродуктивніших лексем, семантичні структури яких містять найбільшу кількість метафоричних значень, що вживаються для позначення людей. Так, до складу зоосемії входять також зооморфізми – одиниці фразеології із зоокомпонентом. Дослідженням зооморфізмів займалися О.В. Кунін, В.В. Виноградов, О.І. Смирницький. У розумінні сенсу метафори ми спираємось на надзвичайно важливі положення теорії В.М. Телія про те, що «в основі мовної метафори лежать об’єктивовані асоціативні зв’язки, які відбиваються в конотативних ознаках, що несуть відомості або про буденно-практичний досвід даної мовної спільноти, або про її культурно- історичне значення» [7, 192]. Фразеологія, за словами Л. Й. Ройзензона, є найбільш самобутнім і складним явищем із усіх творінь мовного генія, людини [6, 116]. Вона більшою мірою, ніж інші пласти мовних одиниць, відображає довготривалий процес розвитку народу, своєрідність його світосприйняття через призму мови та національної культури; фіксує та передає від покоління до покоління культурні настанови та стереотипи, кодує культурну інформацію та акумулює знання як про саму людину, її відношення до навколишнього світу, так і про сам навколишній світ. Відображення природи, зокрема її тваринного світу, у фразеологічних образах пов'язане з традицією ще дохристиянських часів, коли людина вважала себе частиною природи, а саму природу персоніфікувала, наділила представників рослинного і тваринного світу рисами, притаманними людині. Так, впродовж років у свідомості різних культур і народів сформувались свої стереотипи і уявлення про представників фауни [3, 96-97]. Звідси і фразеологічні одиниці, до складу яких входять назви тварин, що відображують певні людські риси – чи то працьовитість, чи то вірність, лінощі, хитрість. Сучасні німецькі та українські зоосемізми, в яких людині приписуються зовнішня подібність, характер або поведінка тварини, вказують на особливості прадавнього міфічного мислення й тотемних уявлень (антропоцентризм). Він є «людським фактором» мовної картини світу (В.М. Алпатов, Ю.Д. Апресян, Б.О. Серебреніков), де мова фіксує інформацію, значущу для людини. Відомо, що зоосемні одиниці можуть функціонувати в якості самостійних лексичних одиниць, та входити до складку різних фразеологічних зрощувань, ідіом, приказок, де вони можуть функціонувати в якості метафор (позначення людини, її характеру): хід конем, з’їсти собаку в чому-небудь тощо. Зооморфізми можуть зустрічатися у вигляді окремих лексем: Ochse, так і в якості компонента зоофразеологічних одиниць, напр., die Katze im Sack kaufen; melkende Kuh, Hundemüde. У німецькій мові поряд із стійкими словосполученнями існують багато приказок та прислів’їв із зоокомпонентом, які є результатом спостережень за об’єктивною реальністю культури німецького народу. Наприклад: begossene Hunde fürchten das Wasser – присл. битому собаці й кия не показуй; Hunde, die viel bellen, beißen nicht – бійся не того, хто гавка, а того, що ластиться, котрий собака багато бреше – мало кусає. Фразеологізмам із зоонімом Hund притаманна негативна конотація збіднілості, злиднів: auf dem Hund sein – терпіти нестатки, бідувати; auf den Hund bringen – розорити, довести до занепаду кого-небудь, що-небудь; auf den Hund kommen – занепасти; den Hund hinken lassen – ухилятися від чого-небудь; вдаватися до хитрощів, викрутів; vor die Hunde gehen – пропасти, загинути; збанкрутувати. У сучасній німецькій мові наявна значна кількість зооморфізмів із компаративним значенням: leben wie Hund und Katze жити як кішка з собакою; er schüttet's ab wie der Hund den Regen – йому як із гуски вода; wie ein toter Hund zum Bellen – з нього толку, як із козла молока [6, 353]. Цей фразеологізм цікавий тим, що перекладається на українську мову з іншим зоосемізмом, що вказує на відмінність понятійних систем зіставлених мов. Wie die Hunde um einen Knochen raufen – гризтися як собаки за кістку. В українській мові за допомогою зоосемізму собака виражаються, протиставляються різні прикмети, риси, почуття (людські), ознаки тощо. Наприклад, зла людина протиставляється доброму собаці: На злого чоловіка і собака бреше. Передусім зоосемізм собака в українських казках є насамперед символом злості, брехні й пліткарства, внаслідок чого утворилося прислів’я Люди – собаки, чого не набрешуть. Проте в українських прислів’ях цей зоосемізм має ширшу символіку, зокрема є символом: вірності – вірний як собака, іти як собака на посвист, собача відданість, дивитися собачими очима; багатства – багатий як пес кудлатий, хто волохатий, той буде багатий; хитрощів, улесливості (облесливий, як собака); фізичного стану людини – змерз як собака, голодний як собака); розумових здібностей людини – великий як ломака, а дурний як собака тощо. Однак, багато ідіом німецької та української мов мають чітко виражений негативний відтінок оцінки. Так, про некрасиву, потворну людину у говірках зазначено: аж собаки гавкають, була у собаки хата – кажуть хвастунові, або іронічне зауваження з приводу хвастання тим, що в кого-небудь було колись. В українській етнокультурі побутує стійке уявлення про собаку як нечисту тварину – (любити) як собака печену цибулю, оскільки в багатьох міфологічних традиціях цибуля й часник розглядаються як обереги від нечистої сили. Тварини є носіями певних якостей, і семантичні зміни призводять до переносу назв й розвитку вторинних значень. Зооморфізми в німецькій мові – це одна із універсальних тенденцій метафоризації, у результаті якої здійснюється перенесення найменувань тварин для позначення людей. Для деяких зоосемізмів в українській та немецькій мовах характерний збіг у смисловій структурі стосовно вживання образу вовка як символу жорстокості й безжальності. Наведемо декілька прикладів: hungrig wie ein Wolf – голодний як вовк; ein Wolf im Schaf(s)pelz – вовк у овечій шкурі; wie der Wolf in der Fabel – про вовка промовка; j-d durch den Wolf drehen відлупцювати, віддубасити; mit den Wolfen muss man heulen – присл. з вовками жити– по-вовчи вити; Wolf stirbt in seiner Haut – скільки вовка не годуй, а він все в ліс дивиться; ein Wolf kennt den anderen Wolf – присл. вовка на вовка не нацькувати; schlafendem Wolf läuft kein Schaf ins Maul – присл. вовка ноги годують; wenn man vom Wolfe spricht, guckt über die Hecke – присл. про вовка річ, а він навстріч. В українській мові зоосемізм вовк висловлює негативне, іронічно-зневажливе або презирливе ставлення до людини з певними негативним звичками, рисами характеру, що суперечать моралі і цінностям, прийнятим у суспільстві, тобто порівнювати її з тваринними інстинктами та поведінкою тварин. Наприклад, дивитися вовком (чортом, бісом) – дивитися презирливо, з ненавистю; жити вовком – жити самотньо, замкнуто; старий вовк – досвідчений; хоч вовків гони – холодно, хоч вовком вий – безвихідь. Якщо порівняти деякі символи українського та німецького народу, то можна виявити цілий ряд однакових узагальнено-образних значень. Так, зоосемізм лисиця (лис) в обох мовах асоціюється із хитрістю та лукавством: ein (alter) schlauer Fuchs – старий, хитрий лис, хитрун; dem Fuchs beichten – висповідатися лисиці; man fängt auch wohl den gescheiten Fuchs – присл. і хитрого лиса можна зловити; Füchse prellen – перехитрити хитрунів (самого чорта), круг пальця обкрутити; den Fuchspelz anziehen – присл. хитрувати, лукавити; da kommt der Fuchs zum Loch heraus – тепер зрозуміло, от і вся хитрість; ein schlafender Fuchs fängt kein Huhn – присл. якби все лис (вовк) лежав, то б досі здох; den Fuchs anziehen (fuchsschwänzeln) – лисом вертітися, прикидатися, Fuchsschwanz streichen – підлабузнюватися, підлещуватися. При цьому слід зауважити, що наявність символізації рослинного й тваринного світу свідчить про одинакові мотивації. «Народ для своїх образів бере здебільшого те, що має перед очима, і те, що вражає якою-небудь своєю властивістю» [1, 286]. Усі зоосемізми мають антропоцентричне спрямування, тобто описують людину за характером діяльності, емоціями, почуттями, психологічними станами, соціальним становищем, розумовими здібностями, стосунками, характером та зовнішністю. Усі ці ФО з зоокомпонентом відображають різні аспекти поняття «ЛЮДИНА» і відбивають культурні, соціальні, процеси даної нації (соціуму). Специфіка вживання зоосемізмів для характеристики людини свідчить про те, що мовна картина світу з її об’єктивністю та цілісністю є інтерпретацією відображення світу для кожного носія мови. Наявність спільних та відмінних рис у структурах фразеологізмів, характер і змістова спрямованість асоціацій зумовлені не властивостями тварин, а їх «життям» у національному фольклорно-міфологічному та літературному контекстах кожного народу, особливістю його світосприйняття, а також схожістю соціально-історичних умов життя та загальними закономірностями розвитку людського буття. Таким чином, аналіз фразеологізмів у відповідних зоосемізмах у німецькій та українській мовах вказує на цікаву перспективу вивчення багатозначних зоонімів, тобто подальше їх дослідження в зіставному аспекті в інших мовах (українській, французькій, російській).
Природа фразеологізмів та компонентів, що входять до їх складу – складна і суперечлива. Проблема стійкості фразеологізмів є однією з найгостріших [30, с. 9]. Узагальнюючи дослідження різних лінгвістів у сфері фразеології, український мовознавець М. П. Кочерган одним із головних ознак фразеологізмів називає структурно-семантичну стійкість та відтворюваність. Фразеологічна стійкість – це обсяг інваріантності, який властивий різним аспектам фразеологічних одиниць, який обумовлює їх відтворюваність в готовому вигляді [28, с. 43-44]. Інакше кажучи, словосполучення стає фразеологізмом лише тоді, коли воно регулярно відтворюється в мовленні різних людей і зустрічається в багатьох контекстах. Шлях фразеологізації від вільного словосполучення до фразеологізму підтверджено багатьма науковими працями О.В. Куніна, В.М. Мокієнко, С.Г.Гавріна [ 30; 26; 38 ]. Найпоширенішим є шлях, запропонований О.В. Куніним. Передумовою виникнення фразеологізму є іноді несподіване сполучення слів. З цим пов'язане поняття фразеологічного прототипу, що означає мовні одиниці, сполучення слів, які стали підґрунтям для утворення фразеологізмів.
На природу компонентів фразеологізмів існує два протилежні погляди. Одні лінгвісти, такі як В.П. Жуков, О.В. Кунін, Д.О. Добровольський розглядають складники фразеологічних зворотів як внеслівні утворення, інші ж вчені такі як В.М.Манакін, Ф.А.Литвин, становлять переважну більшість, визнають слівну природу компонентів.
Незважаючи на те, що компоненти фразеологізму позбавлені основних ознак слова, саме в особливий спосіб (метафоризація, десемантизація иа інші) вони беруть участь в утворенні фразеологічного значення та наділені певною частиною семантичної самостійності. З поняттям фразеологічна одиниця пов'язані терміни «нарізнооформленість» та «цілооформленість», запропоновані О.І.Смирницьким [34, с. 26-27]. Зовнішньою ознакою, яка вирізняє слово і фразеологізм, є «цілооформленість слова і нарізнооформленість фразеологізму». Під нарізнооформленістю слід розуміти особливу будову синтаксичної єдності, яка полягає в тому, що її складові є окремими словами. Цілооформленість полягає в загальному граматичному оформленні всіх складових елементів [28, с. 52].
У процесі переосмислення досить вагому роль відіграє прототип фразеологізму, який передує появі самої фраземи. За відсутністю прототипу переосмислюються лексеми, що входять до складу даної ФО. Таке явище зумовлене лінгвістичними та екстралінгвістичними факторами. Отже, фразеологічне переосмислення – це повне або часткове образне перетворення значення прототипу фразеологізму, яке базується на семантичному зрушенні. Найважливіші типи переосмислення – це порівняння, метафора та метонімія [12, с. 54-56].
Порівняння та метафору багато вчених, зокрема, В.М. Мокієнко цілком справедливо вважає лінгвістичним фактором створення образності. Спільність порівняння і метафори полягає в створенні фразеологічних асоціацій на основі схожості предметів чи явищ. Однак їх різницю слід вбачати перш за все у вираженні змісту. Метафоричний тип переосмислення є найбільш розповсюджений, багато слів набуває метафоричного значення, те саме стосується і словосполучень. В німецькій мові багато одиниць набули переносного значення і вживаються при описі дій чи обставин, які більш-менш аналогічні тим, що викликали їх до життя, напр., schlafen wie ein Bär (букв. спати як ведмідь) – «спати непробудним сном», wenn die Böcke lammen ( букв. коли козел стане бараном) – «ніколи, коли рак свисне», getroffener Hund bellt ( букв. зустріне на собака гавкає) уживається у значенні на злодієві шапка горить.
Іншим типом переосмислення є метонімія, яка поряд з метафорою слугує для створення образності. Розглядаючи фразеологізми, не можна залишити поза увагою їхні основні риси – образність та експресивність, адже в більшості випадків ці характерні особливості і відрізняють сталі звороти від слів [7, с. 5]. Говорячи про різні типи переосмислення значення фразеологічних одиниць, ми вже торкалися поняття образності та засобів її створення. Спробуємо з'ясувати, що ж є основою образності серед фразем. За словами В.М. Мокієнка, підґрунтям цього феномену є здатність створювати научно-чуттєві образи предметів і явищ. Сила образу полягає в його конкретності, тісному зв'язку з контекстом у широкому розумінні слова. Найбільшу схильність до фразеології виявляють ті вільні сполучення слів, які відображають конкретні явища, пов'язані з життям людини, напр., wie Hund und Katze leben ( букв. жити як собака та кішка) – «жити як кішка з собакою, вороже жити», Katze und Maus spielen ( букв. кішка і мишка граються) – «грати в схованки», die Katze im Sack kaufen ( букв. купити кота в мішку) у значенні обдурити себе самого, Mein Name ist Hase, ich weiß von nichts ( букв. моє ім’я заєць, я нічого не знаю) – «моя хата з краю, нічого не знаю» (НРС, с.234; 170).
На думку Л.П. Сміта, експресивність притаманна фразеологізмам та відіграє в мовленні не останню роль. Образність та метафоричність надають їм виразності, енергії. Англійський фразеолог, Л.Сміт також додає, що вони виконують необхідну функцію в мові. Ця функція полягає в тому, щоб повернути поняття від чистої абстракції до відчуттів, що їх породили, знову втілити їх в зорових образах і перш за все в динамічних відчуттях людського тіла.
Теоретичне обґрунтування понять образності та експресивності знаходимо у О.В. Куніна. Вчений зазначає, що «образність мотивованої фразеологічної одиниці створюється в результаті двопланового сприйняття фразеологізма та значення її прототипа… Чим далі один від одного порівнювані об'єкти, тим яскравіший образ» [26, с. 71-74]. Поняття експресивності значно ширше, воно включає і інші категорії: «експресивність – це обумовлені образністю, інтенсивністю чи емотивністю виражально-зображальні якості слова чи фразеологізму». Отже, на основне значення фразеологізму накладаються і інші конотативні значення, які сприяють більш влучному вживанню фразем у мовленні.
У науковій лінгвістичній літературі протягом останнього часу спостерігаються різні підходи щодо структурних особливостей фразеологізмів. Думки лінгвістів по ряду проблем фразеології розбігаються, що є цілком зрозумілим. Розробка теорії фразеології почалася з праць швейцарського лінгвіста французького походження Шарля Баллі (1865-1947) «Нарис стилістики» та «Французька стилістика». Баллі розрізняє сполучення слів за рівнем стійкості. У своїй праці «Французька стилістика» він розглядає звичайні сполучення і фразеологічні ряди, як проміжні типи словосполучень та такі дві основні групи сполучень: незалежні сполучення та фразеологічні єдності: auf das Pferd setzen, einen Affen (sitzen) haben ( букв. у мавп) – «бути п'яним», den Bock melken ( букв. козла доїти) – робити марну роботу», dem Fuchs beichten ( букв. сповідати лису) – «виказати свою таємницю ворогові».
Різних точок зору дотримується вчені зокрема у відношенні до обсягу фразеології. Це пояснюється складністю об’єкта дослідження та існування в мові ряду перехідних випадків, які знаходяться між класичними фразеологічними одиницями і незалежними. Широко розуміє обсяг фразеології С.Г.Гаврін [12], який підходить до фразеологічної системи з точки зору функціонально-семантичної комплікативності. Він включає в склад фразеології всі сталі і змінно-сталі сполучення слів, які задовольняють критеріям функціонально-семантичної комплікативності. Велике значення має також, під яким кутом зору підходить вчений до класифікації фразеологічних одиниць. Так, для О.І.Смірницького одним з важливих параметрів фразеологічності є еквівалентність фразеологічної одиниці слову, для Н.Н.Амосової – тип постійного контексту, для С.Г.Гавріна – функціонально-семантична комплікативність. Для О.І.Смірницького і Н.Н.Амосової характерне вузьке розуміння обсягу фразеології, а для С.Г.Гавріна – широке. Широке розуміння об’єму фразеології є зараз переважним [12; 28; 3].
З огляду на матеріал нашого дослідження ми виходимо із широкого розуміння фразеології, об’єктом якої є всі сталі сполучення слів з ускладненим значенням. За нижню межу ми приймаємо двослівне утворення, одним із компонентів якого виступає слово зоонім, напр., alter Fuchs (букв. стара лиса) – «хитрий як лисиця», Füchse prellen (букв. відмовити лисиці) уживається у значенні перехитрити хитрунів, die Katze aushalten (букв. витримати кішку) – «мовчати в ганчірочку, сидіти і не рипатися».
Верхнею межею є поширена синтаксична одиниця, що виступає у мовленні як складне речення. Фразеологізмами з структурою складного речення можуть бути приказки та прислів’я, напр., wo der Hund aufs Kissen kommt will er mit im Bettliegen – «дай йому палець, він і руку відкусить», wer zwei Hasen hetzt, fängt keinen – «за двома зайцями поженешся - жодного не зловиш», mein Name ist Hase, ich weiß von nichts – «моя хата з краю, нічого не знаю», die Raben müssen einen Geier haben – «на те й щука в морі, щоб карась не дрімав» (НРФС, с. 128; 179; 269). Утворення, які виходять за межі складного речення, одиницями мови не є і тому не можуть бути фразеологізмами.
У цілому фразеологізми характеризуються, як сполучення слів з переносним значенням, як стале словосполучення, з «ідіоматичним значенням», як сталу фразу. У фразеологізмах велику роль відіграють метафоричність, образність, експресивно-емоційне забарвлення. Фразеологізми з зоокомпонентом мають різноманітні структурні особливості, які розкривають їх семантику. Вчені по різному трактують структуру фразеологічних одиниць, в залежності від їхніх компонентів.
Фразеологізми з зоокомпонентом, як і вся оцінна лексика будь-якої мови, сприяють вираженню почуттів, реакцій, емоційного життя людини в цілому, формуючи і позначаючи ціннісну картину світу: оцінку предметів з етичних і естетичних норм цього мовного колективу (gut - schlecht, schwarz – wieß і т. п.). Вони предикативно-характеризують семантичний варіант, який включає в себе основу номінації, до якої додається значення (сема) характеристики, що ускладнює структуру варіанту і вносить до неї якісну зміну. У той же час лінгвістична специфіка цього значення проявляється в тому, що зміст характеристики обумовлено не стільки якостями реального поза лінгвістичного об'єкта (у разі зооніма - тварини), скільки якостями, які приписуються цьому об'єкту колективним мовною свідомістю. Мова реєструє, закріплює ці якості як властиві денотату, що дозволяє регулярно використовувати назву об'єкта як еталон певних якостей [20, с. 27-28].
У корпусі експресивно-оцінної лексики можна виділити одиниці, утворені шляхом метафоричного перенесення на основі назви тварини - зооніма і службовці для образної характеристики людини. Зоологічні номени, що вживаються в прямих значеннях, називають «зоосемізмами», а що вживаються в переносних значеннях (стосовно характеристики людини) - «зооморфізм» [5, с. 49].
Для емоційно-оцінної характеристики людини в мовленні вживаються порівняння та метафори, засновані на встановленні подібності між представниками різних класів (людина - тварина) і привносять таким чином у вислів елемент образності. Знак і образ відрізняються за ознакою наявності чи відсутності подібності з об'єктом. Знак довільний, що елементарно доводиться існуванням різних слів для іменування одного і того ж предмета в різних мовах. Образ ізоморфний, схожий з зображуваним їм предметом. Гносеологічна подібність (адекватність) образу і предмету полягає в наступному: 1) відповідності якісної характеристики образу (і його елементів) природі оригіналу; 2) відповідності структури образу та структури оригіналу; 3) відповідності кількісних характеристик образу і оригіналу ; 4) в семантичному відношенні, яке відрізняє психічне відображення (як власне відображення) від відображення в неживій природі. Матеріальними носіями мовного образу є мовні одиниці, що розуміються як єдність знака і значення. Однак самі мовні одиниці – слова, словосполучення – образністю не володіють. Їхнє ставлення до явищ об'єктивної дійсності носить знаковий характер. Образними можуть бути індивідуальні, не відтворювані вислови, які адекватно відображають об'єкт. Іноді зовнішня ознака є другорядною, служить як би формальною основою образного вираження, а прихована, імпліцитна ознака є більш суттєвою з точки зору сенсу. Проте домінуючою темою образу є зіставлення. Мовна образність виникає на перетині двох систем: естетичної, надмовної (художній вимисел) і лінгвістичної (мовне оформлення). Семантика мовної образності включає в себе два види відображення, а саме відображення дійсності у слові та відображення дійсності художніми засобами. Порівняння можуть бути поділені на логічні (необразні) і образні, які, у свою чергу, включають в себе порівняння – словосполучення з формальним елементом wie, наприклад, hungrig wie ein Wolf, plump wie ein Bär – «незграбний як ведмідь», leben wie Mäuse in der Speckseite – «купатися як сир в маслі» ( НРФС, с. 288; 409).
У метафорі важливе місце має явище вторинної номінації, яка полягає в непрямому відображенні позамовного об'єкта, опосередковуваного попереднім значенням слова, ті чи інші ознаки якого грають роль внутрішньої форми, переходячи в нове смисловий зміст, тобто використання вже наявних у мові номінативних засобів у новій для них функції називання. У результаті перенесення вторинної номінації між варіантами розчленованого найменування встановлюються семантичні відносини, характерні для певної групи метафоричних зрушень, заснованих на перерозподілі семантичних ознак. Образність зооморфних порівнянь і метафор, відбір релевантних ознак, що створюють образ, і орієнтація на адресата складають облік його здібностей. Порівняння і метафора розуміються не лише інтелектуально, але і, оцінюючи образ, що лежить у їх основі. Вони емоційно сприймають цей образ і співвідносять його із шкалою емотивно-позитивних або негативних реакцій, детермінованих національно-культурними поняттями, роблять їх конвенціальними.
Слово, вжите в переносному значенні, звичайно відображає абстрактне поняття незалежно від етимологічно вихідного значення. Наприклад, слова «Wolf, Hase, Esel» та інші назви тварин служать для висловлення суми якостей, які справедливо чи несправедливо приписуються тій чи іншій тварині.
Фразеологізми, використані для емоційно-оцінної характеристики людей, давно вже привертають увагу дослідників, оскільки тварини з незапам'ятних часів відіграють важливу роль в господарсько-економічному житті і традиціях носіїв мови, і звички тварин легко переносяться на людину. Поява у зоонімів антропоцентричних прирощених смислів, включення цих фразеологізмів до складу фразеології свідчить про суб'єктивне визнання мовною особистістю значущості тварин у загальній інтерпретаційній картині світу, що визначається традиційною моделлю переносу якостей тварин на людину і навпаки.
В основі універсальних прирощених сенсів зооморфічної фразеології лежить загальне етимологічне джерело, серед яких Біблія, давньогрецькі та латинські тексти та інші. Поява етноспецифічних збільшень у фразеологізмі з зоокомпонентом залежить від неповторного історичного досвіду кожного етносу, а також свідчить про появу не формульованих правил асоціативного мислення у кожного етносу.
Тварини за своєю природою ближче до людини і більше втягнуті нею у світ своїх перетворень, більш пов'язані з історичним розвитком цивілізації. Культові зображення тварин - найдавніший прояв творчості людини. Культ тварин - перша грань, яку людина провела між собою і світом природи, визнаючи ще її панування, але, вже не ототожнюючи себе з нею. І як би згодом не знижувалася роль тварин в духовній культурі, анімалізм завжди залишається тим сенсоутворювальним фоном, на якому формуються мовні і культові стереотипи [21, с. 128]. У системі мови назви тварин утворюють особливе семантичне поле - зооніми. Зооніми можуть функціонувати в якості самостійних лексичних одиниць, можуть вони також входити до складу різних фразеологічних зрощень, ідіом, прислів'їв, приказок: die Katze im Sack kaufen, melkende Küh, Besser ein Spatz in der Hand als eine Taube auf dem Dach.
Потенційно для зооморфного найменування людини може використовуватися будь-яка назва тварини, проте практично коло тварин звужується до більш-менш доступного для огляду їх кількості, головним чином тих, з якими людина - стосовно середовища його існування - знайома досить добре. Як заголовних ключових слів можуть використовуватися іменники – імена тварин: Tiere, Pferd, Katze і т.п. У свою чергу, тварини можуть підрозділятися на домашніх і диких, а також екзотичних. Можна виділяти як укрупнені групи зоосемізмів: «птахи», «комахи», «тварини», так і групи більш дробові, аж до конкретних зоосемізмів: жайворонок, свиня і т.п. Одні й ті ж тварини можуть грати неоднакову роль в житті різних етносів і оцінюватися ними по-різному.
Дослідивши ФО можна зробити висновок, що у лінгвістиці відомі понад 20 визначень фразеологічної одиниці, але жодне з них не знайшло загального визнання. Ученими виділяються різні їх ознаки, зокрема:
1) семантична цілісність або семантична нерозкладність (В.В. Виноградов, В.Л. Архангельський, В.П. Жуков, М.М. Шанський, Л.А. Булаховській);
2) метафоричність (Б.О.Ларін, О.В.Кунін, В.П.Жуков, О.М.Бабкін);
3) нарізно оформленість (В.П. Жуков, М.М. Шанський, С.Г. Гаврін, Л.Г. Скрипник);
4) відтворюваність (В.В. Виноградов, В.Л. Архангельський, М.М. Шанський, С.Г. Гаврін, В.П. Жуков, Л.Г. Скрипник);
5) наявність не менше двох повнозначних слів (С.Г. Гаврін, М.М. Шанський);
6) неперекладність іншими мовами (Л.А. Булаховській).
Отже, фразеологізм – це самостійна одиниця мови, здатна, як і інші мовні одиниці, виражати свою семантику, вступати з іншими одиницями мови в смислові та граматичні зв'язки, а значить мати граматична категорії, виконувати в реченні відповідну синтаксичну функцію.
Як будь-яка самостійна одиниця фразеологічні одиниці мають свої особливості:
фразеологізми ми відтворюємо як готові мовні одиниці;
фразеологічні одиниці характеризується наявністю своєї семантики;
фразеологізми можуть вступати у синонімічні відношення зі словами і виконувати відповідні синтаксичні функції.
Словосполучення стає фразеологізмом лише тоді, коли воно регулярно відтворюється в мовленні різних людей і зустрічається в багатьох контекстах. Від компонентного складу фразеологізмів залежить його значення. На природу компонентів фразеологізмів існує два протилежні погляди. Одні лінгвісти розглядають складові фразеологічних зворотів як внеслівні утворення, інші ж становлять переважну більшість, визнають слівну природу компонентів. Незважаючи на те, що компоненти фразеологізму позбавлені основних ознак слова, вони так чи інакше беруть участь в утворенні фразеологічного значення. Внаслідок цього вони наділені певною частиною семантичної самостійності.
У структурному плані значення фразеологізму виражаються не одним словом, а обов'язковим сполученням не менше двох компонентів. Складові частини слів – морфеми – не є самостійними одиницями мови. Компонентами ж фразеологізму виступають слова-прототипи здатні функціонувати і поза фразеологічною одиницею.
2.3. Фразеологізми з компонентом топонімом
У складі фразеологічних одиниць української і англійської мов можуть вживатися топоніми. Як власні географічні назви, топоніми, на відміну від інших слів мови, в тому числі й особових імен, завжди гранично локалізовані, тобто «прив’язані» до території і називають якісь певні об’єкти даної місцевості. (39;10)
На думку Ю.О.Карпенка (39), топоніми однієї і тієї ж території виникають у різний час, на різній – залежно від національного складу та інших історичних обставин – мовній основі і утворюються від різних лексем. Тому топоніми переважно відмінні від народження, незалежно від необхідності відрізнятися один від одного.
Топоніми є менш численною групою, ніж антропоніми. В українській мові нами зафіксовано 30 фразеологізмів з компонентом топонімом, так само як і в англійській мові.
Серед топонімів української й англійської мов виділяють власне українські та власне англійські топоніми. Отже, такі топонімічні назви в складі фразеологічних одиниць не матимуть дослівних (калькованих) або напівкалькованих перекладів. Їх можна умовно поділити на кілька тематичних груп.
До першої тематичної групи відносимо фразеологічні одиниці з компонентом топонімом, пов’язані з певною територією, певними національними традиціями.
В українській мові часто вживаним є астіонім Київ. Справа в тому, що Київ був столицею Київської Русі і вже протягом багатьох століть столицею України. Це національна гордість українців.
Отже, фразеологізми на городі бузина, а в Києві дядько та язик до Києва доведе є суто українськими і англійською не перекладаються. Відповідно в англійській мові нараховується певна кількість фразеологізмів з компонентом астіонімом (назва міст), які так само не мають відповідних варіантів в українській мові, наприклад, the City of Angels – «місто янголів» (Лос-Анжелес), the City of Brotherly Love – «місто братерської любові» (Філадельфія), the City of One Hundred Hills – «місто на ста пагорбах» (Сан-Франциско), синонімом до нього може бути the Queen City of the Pacific Coast («королева Тихого океану», або the Golden City («золоте місто»). Всі вищезгадані фразеологізми утворилися внаслідок відповідних територіальних або соціальних ознак певного міста.
До складу фразеологізмів, що свідчать про український національний колорит, можна виділити фразеологічні одиниці з компонентом гідронімом Дніпро. Наприклад, Красен Дніпро ясної погоди, викинути ідола в Дніпро з мосту. З фразеологізмом викинути ідола в Дніпро пов’язане прийняття християнства у 988 році на Київській Русі. Тоді всі ідоли були знищені: якісь спалили, деякі повикидали у річку. Отже, виникнення цього фразеологізму пов’язано з історією українського народу. (39;42)
Серед англійських фразеологізмів нами не зафіксовано фразеологічних одиниць з компонентом гідронімом.
Друга група фразеологічних одиниць з компонентом топонімом дуже тісно пов’язана з історичним минулим українського й англійського народів, адже містить історичну семантику.
Звичайно виділені фразеологічні одиниці становлять собою власне українські або власне англійські, що не мають відповідних перекладів.
Серед українських фразеологізмів історичного характеру можна представити: загинув як швед під Полтавою, було діло під Полтавою. Вони мають однакове значення «терпіти поразку, крах» і одразу ж асоціюється з історичною битвою під Полтавою Карла 12 та Петра 1, яка закінчилася поразкою Карла 12. На основі цих історичних подій виникли такі фразеологізми, утворившись шляхом ущільнення великого контексту у менший.
В англійській мові можна виділити фразеологічні одиниці з компонентом топонімом, що переважно висвітлюють історичне минуле Римської держави. Наприклад, назва столиці цієї імперії широко вживана у фразеологічних одиницях, наприклад, do in Rome as Roman do (поводься у Римі як римлянин) – «шанування традицій певного народу»; all roads lead to Rome – усі дороги ведуть до Риму; while Rome is burning – поки горить Рим; go over to Rome – перейти до Риму в значенні «прийняти католицьку віру».
Третя тематична група включає біблійні топоніми. Найчастіше фразеологізми цієї групи утворилися шляхом калькування чи напівкалькування з англійської мови українською, наприклад, Содом і Гоморра – Sodom and Gomorra, Голгофа – Golgopha (мається на увазі гора, на якій розіп’ято Ісуса Христа), the apple of Sodom – гнілий плід.
До четвертої групи фразеологічних одиниць з компонентом топонімом входять фраземи з макротопонімами. Це назви великих об’єктів, місць тощо. Як серед українських, так і серед англійських фразеологізмів репрезентовано макротопонімами: «Європа», «Америка», «Африка», наприклад, discover America – відкривати Америку в значенні «говорити про те, що всім давно відоме» , the American Dream – американська мрія («американський специфічний образ життя»). Фразеологізм carry the war into Africa – переходити в наступ в перекладі українською мовою не вживає компонентів топонімів. Так само як в українській мові вживаємо вікно в Європу, галопом по Європі, в англійській мові ці фразеологізми не відомі. Хоча слід зауважити, що зазначені макротопоніми були широковідомі і мали широку сферу ужитку. Так, Європу, Азію й Африку називали Старим Світом – the Old World, натомість Новий Світ - the New World – це Америка. Таким чином, усі виділені нами фразеологічні одиниці можна поділити на групи, де основним показником розподілу є топонім як складовий компонент фразеологізму:
Фразеологічні одиниці з компонентом астіонімом;
Фразеологічні одиниці з компонентом топонімом історичного характеру;
Фразеологічні одиниці з компонентом біблійним топонімом;
Фразеологічні одиниці з компонентом макротопонімом.
Отже, під час аналізу даних фразеологічних одиниць виявлено 80% власне українських або власне англійських фразеологізмів з елементом топонімом, що відтворюючи певне стале значення, не потребують перекладу. Досить малий відсоток топонімів (20%) під час перекладу набуває ідентичного звучання й конотації. Такий розподіл дає право стверджувати, що фразеологічні одиниці з компонентом топонімом, незважаючи на їх незначний кількісний склад, найповніше відтворюють країнознавчу семантику, характеризуючи національно-культурні особливості мови певного народу.
Важливе місце в дослідженні лінгвокультурної мотивації фразеологізмів української, англійської та німецької мов займають топоніми, які є невід’ємним компонентом смислової та структурної організації фразеологізму.
Фразеологізми з прецедентними топонімними компонентами (оронімами, хоронімами, ойконімами, урбанонімами, гідронімами) пов’язані з історико-культурними реаліями, значення яких ґрунтується на образах Людини:
1)  як фізичного та фізіологічного феномена, що трансформують лінгвокультурну інформацію про її поведінку та характер у зіставлюваних мовах: англ. Like Morvah Downs, hard and never plowed – “некультурна людина”; нім.___________ – “сварлива людина”; укр. Що бішена кішка, що понеділкова жінка, що чоловік з Борисполя – все одно – “ людина, якій не вгодиш”; розумові вади – в англійській: He is so dumb you can sell him the Brooklyn Bridge – “дурна людина” та німецькій: _____________ – “дурна людина”; зріст – у слов’янській мові: укр. довгий, як Пирятинська верства – “дуже високий”;
2)  як суспільного феномена, що трансформують лінгвокультурну інформацію про соціальний стан та умови життя у слов’янській мові: укр. Кам’янець вінець: кругом вода, в середині біда – “погані умови життя”;
Ця модель ще представлена фразеологізмами, значення яких ґрунтується на образах Людини і Всесвіту, зокрема:
1)  образах, співвідносних із людиною і всесвітом, що трансформують лінгвокультурну інформацію про про просторово-локативні та часові орієнтири (кривизна, відстань, час) у зіставлюваних мовах: англ. Crooked as George Street West – “кривий, заплутаний”; нім.____________ – “близько”; укр. Як ся зійде Стрий і Ломець, то буде світу конець – “ніколи”. З-поміж інтернаціональних фразеологізмів із топонімами-компонентами: англ. All roads lead to Rome, нім._____________, укр. Усі дороги ведуть у Рим знаходимо фразеологізми з ойконімним компонентом: нім._____________, укр. Київ не відразу збудований, яким властива національно-культурна специфіка;
2)  образах, набутих унаслідок взаємодії людини і всесвіту, що трансформують лінгвокультурну інформацію про простір (місцевість) в англійській мові: to be born within the sound of Bow bell – “народитися в Лондоні” (в Лондоні є церква St. Mary-le-Bow відома своїми дзвонами), у слов’янських мовах важливої символічної функції набувають елементи свого–чужого простору: українській: Піди за Бескіди – не збудешся біди.
У таких фразеологізмах оцінювання відбувається за архетипною опозицією свій–чужий. Здебільшого негативно оцінюється все, що пов’язане з іншим етносом: укр. Московські недоломки, укр. Диви Ляше, по Прут наше! (границя між давньою Польщею і Буковиною).
Кількісний аналіз зіставлюваних фразеологізмів показує превагу англійських одиниць із хоронімним та урбанонімним компонентами над польськими та українськими. Це пояснюється тим, що образність англійських фразеологізмів із хоронімними компонентами в основному ґрунтується на реальній інформації: англ. Badger State, the – “штат Вісконсін” (у цьому штаті було багато борсуків). Натомість у слов’янських фразеологізмах більш значущими для мовців є уявлення про реалії: укр. Гола, як Теплинський ліс, де чумаків бере біс. В англійській мові спостерігаємо відносно більшу кількість фразеологізмів із компонентами-урбанонімами, порівняно з польською та українською. Значущі для лінгвокультурної спільноти об’єкти простору набувають значення прототипів: англ. Crooked as George Street West – “кривий, заплутаний”, нім._________– “дуже високий”, укр. довгий, як Пирятинська верства – “дуже високий”. Досить висока частотність властива компонентам-гідронімам у слов’янських фразеологізмах: укр. Знай, Ляше, по Случ (Прут) наше! Щодо фразеологізмів з оронімними компонентами, то тут варто відзначити той факт, що об’єкти певної культури є прототипами для вербалізації на основі певної ознаки: англ. Old as Knock ('s) Cross.
Фразеологізми з компонентами, які імітують у різний спосіб топоніми – псевдотопонімами, відзначаються національно-культурною специфікою: англ. By the street of ‘By-and-bye’ one arrives at the house of Never – “зволіканням нічого не досягнеш”; нім._________– “сховати до кишені”, укр. поїхати до Могильовської губернії – “померти”. Джерелом лінгвокультурної інформації фразеологізмів з псевдотопонімним компонентом є мовно-культурний простір.
Ця модель представлена фразеологізмами, значення яких ґрунтується на образах Людини: як фізичного та фізіологічного феномена, що трансформують лінгвокультурну інформацію про її стан (померти) у слов’янських мовах: укр. поїхати до Могильовської губернії. Спільним для цих одиниць є те, що, крім лінгвальних причин, створення псевдотопонімів зумовлено насамперед евфемізацією.
Ця модель ще представлена фразеологізмами, значення яких ґрунтується на образах Людини і Всесвіту, зокрема:
1)  образах, співвідносних із людиною і всесвітом, що трансформують лінгвокультурну інформацію про рух в англійській мові: go to Bedford – “йти спати” та українській: Іду до Лежухова – “йти спати”;
2)  образах, набутих унаслідок взаємодії людини і всесвіту, що трансформують лінгвокультурну інформацію про неправильний життєвий шлях в українській мові: пішов на Жабокруки – “пішов поганою дорогою” (на болота, де жаби крукають; село Жабокруки). Спільність проаналізованих фразеологізацій спостерігається на рівні механізмів фразеотворення. Трапляються поодинокі приклади парономазії: укр. Комісар з Тригубиць, де одна хата, а сім вулиць.
Англійські псевдотопонімні фразеологізми поступаються у кількості українським та німецьким.
Джерелом лінгвокультурної інформації фразеологізмів з сакральними топонімними компонентами є античність та християнство. Оскільки їхньою мотиваційною основою є знання міфології та християнства, то вони відзначаються високим ступенем інтернаціональності. Важливу роль у мотивації фразеологізмів відіграють топоніми християнського походження: англ. Corn of Egypt, нім._______ , укр. єгипетська тьма та античного походження: англ. Attic salt, нім._______, укр. аттічна сіль.
Ця модель представлена фразеологізмами, значення яких ґрунтується на образах Людини:
1)  як фізичного та фізіологічного феномена, що трансформують лінгвокультурну інформацію про її риси характеру в англійській мові: Kissed the Blarney stone – “говірка та переконлива людина” та німецькій: ___________ – “мовчазна людина”), розумові вади в англійській: An Arcadian youth – “обмежена людина”;
2)  як суспільного феномена, що трансформують інформацію про її вчинки у зіставлюваних мовах: англ. Cross the Rubicon, нім._________ укр. перейти (переступити) Рубікон – “перейти/переступити межу; прийняти важливе рішення, зробити безповоротний крок”.
Ця модель ще представлена фразеологізмами, значення яких ґрунтується на образах Людини і Всесвіту, зокрема:
1)  образах, співвідносних із людиною і всесвітом, що трансформують лінгвокультурну інформацію про об’єкти в зіставлюваних мовах: англ. the Arabian bird – “казковий птах Фенікс; диво, унікум нім._______ – “блощиці”, укр. Якусь Єгипту на нас Бог допустив – “говорили селяни про польові миші”; місце (хаосу): англ. Babel of tongues – “галас, гармидер”, нім. Sodom иnd Gomorra – “гріховне місце”, укр. вавилонське стовпотворіння – “безладдя, галас, метушня”;
2)  образах, набутих унаслідок взаємодії людини і всесвіту, що трансформують лінгвокультурну інформацію про щастя в українській культурі прецедентний, однак у ньому актуалізовано інші прототипні уявлення: аркадійська ідилія.
Дослідження лінгвокультурної інформації у семантиці фразеологізмів з топонімним компонентом сприяло встановленню особливостей їхньої мотиваційної основи в українській, англійській та німецькій мовах, що виявляються у способах засвоєння лінгвокультурної інформації різними етносами.
Топонім - назва географічного об'єкта. Топоніми вивчаються наукою топонімікою. Серед топонімів виділяються різні класи, такі як: гідроніми - географічні назви водних об'єктів (річок, озер, морів, заток, проток і т. п.); ороніми - назви піднятих форм рельєфу (гір, хребтів, вершин, пагорбів); ойконіми - назви населених місць; мікротопоніми - назви невеликих об'єктів (угідь, урочищ, сіножатей, вигонів, Тонею, лісосік, гарів, пасовищ, колодязів, ключів, вирів, порогів і т.д., звичайно відомі лише обмеженому колу людей, які проживають в певному районі). У топонімах (особливо гідроніми) стійко зберігаються архаїзми і діалектизми, вони часто сягають до мов-субстратів народів, що жили на даній території в минулому, що дозволяє використовувати їх для визначення меж розселення етнічних спільнот (наприклад, слов'ян в Європі або фіно-угорських народів у Європейської частини Росії). Практична транскрипція топонімів, що встановлює їх вихідне й однакове написання та передачу на інших мовах, важлива для картографування. Німецькі елементи топонімів берг (нім. Berg) - гора (Кенігсберг) бург (нім. Brug) - місто (Петербург) гофро (нім. Hof) - палац (Петергоф) штадт (нім. Stadt) - місто (Кронштадт) Топонімії, як і особисті імена, мають безліч асоціацій (історико-культурних, літературних), які знайомі будь-якому носію мови, але невідомі вивчає німецьку мову. Без семантизації культурного компонента значення топоніма у складі фразеологізму країнознавча цінність топоніма буде обмежуватися лише інформацією про те чи іншому географічному об'єкті, але при цьому залишається неприйняття великий пласт історико-культурних та соціально-економічних асоціацій. Іноді, маю на увазі будь-яке історична подія, автор не говорить про нього, а називає те місце, де воно відбулося, що становить основу алюзій. «Аллюзівное (метонимическое) вживання топонімів особливо ускладнює розуміння іноземного тексту, тому що в подібних випадках для адекватного сприйняття всього того, що ховається за географічною назвою, недостатньо чисто географічних знань - необхідно так знання історії цієї країни». За спостереженнями лінгвістів група фразеологізмів, що містять географічні назви, щодо нечисленне.
Фразеологічні одиниці цієї тематичної групи містять як стрижневого компонента назви міст, міських районів, гір. В освіті стійких сполучень беруть участь як назви великих фізико-географічних та політико-адміністративних одиниць (Leipzig, Kassel, Potsdam, Meissen), так і назви невеликих містечок (Schilda, Buxtehude, Torgau, Bautsen). В основу значення кожного фразеологізму лягла та чи інша особливість топоніма або лягли ті асоціації, які пов'язані з топонімом. За своїм загальним змістом виділяються фразеологізми побутового плану та історико-політичного плану, наприклад: in nach, aus Buxtehude, aussehen wie der Junge von Meissen, aus Schilda kommen, Leipzig - eine Seestadt, ab nach Kassel, nach Kanossa gehen, der Geist von Potsdam. З ім'ям міста Leipzig зв'язуються два мовних афоризму: Mein Leipzig lob ich mir! Мій Лейпциг я хвалю! Мешканці Лейпціга часто і з гордістю повторять ці слова з «Фауста» Гете. На відсутність великих річок у м.Лейпциг натякають такий вираз: in der grosen Seestadt Leipzig у великому морському місті Лейпцигу. Ці слова говорять іронічно, коли хочуть підбадьорити або позлити жителів Лейпцига. Адже через Лейпциг не протікає жодна «Die Wassersnot in Leipzig» aussehen wie der Junge von Meissen виглядати нерозумно, мати обмежений характер. Як відомо, м. Мейсен з початку XVIII ст. є центром фарфорового виробництва. Тут у 1710р. була створена перша в Європі порцелянова мануфактура. До 1840р. біля входу в мануфактуру стояла велика порцелянова фігура з дурним виразом обличчя, на яку звертали увагу всі відвідувачі. Це й лягло в основу порівняння aus Schilda kommen бути простак, простаком; робити дурниці. Місто Шільда ​​(район Торгау) славився здавна, як розповідають перекази, тим, що його жителі здійснювали дурні, безглузді витівки і вчинки. Бути жителем міста Шильди - значить здійснювати безглузді витівки, дурні жарти. Звідси: Schildaer Streiche - дурні витівки, жарти. Фразеологізм вжито і сьогодні. Buxtehude - маленьке провінційне містечко в Нижній Саксонії. Назва його вже давно асоціювалося з поданням про провінційність, глухому, віддаленості від центральних районів країни. Звідси: in Buxtehude дуже далеко, десь у закутку; aus Buxtehude з якогось глушини; nach Buxtehude за тридев'ять земель. Місто Потсдам відомий всім як місто, де в 1945р. відбулася Потсдамська конференція глав урядів СРСР, США і Великобританії. Але в історії Німеччини Потсдам асоціюється з прусським мілітаризмом, він був другою столицею Пруссії, цитаделлю старого пруссачества, пізніше німецького мілітаризму. Це відбивається у вираженні der Geist von Potsdam. der Geist von Potsdam «дух Потсдама», дух мілітаризму імперіалістичної експансії. «Саме« дух Потсдама »служив прославлянню війни, проголошував право німців валити на порох інші країни і народи, якщо це відповідає цілям німецького« Фатерланд ». Група фразеологізмів з топонімом у своєму складі поповнюється новоутвореннями. Цікавим видається порівняння jmd. Raucht wie ein kleines Ruhrgebiet хтось курить дуже багато (хтось курить як невелика Рурська область). Образ, що ліг в основу порівняння, прозорий: Рурська область - це область високої концентрації галузей важкої промисловості. У ряді фразеологізмів сучасної німецької мови як стрижневого компонента виступають гідроніми. Гідроніми можуть здобути популярність не тільки завдяки сучасному економічному значенні, а й завдяки тому значенням, яке та чи інша річка мала в історії країни. Наведемо деякі приклади: jmd. Ist mit Sdivewasser getauft хтось є справжнім берлінців, хто-небудь народився в Берліні. Берлін розташований на річці Шпрее при впадінні в річку Хафель (права притока Ельби). Ich gehe durch meine Stadt. Obwohl ich zu den «Zugereisten» gehore, ist sie es im Laufe von uber drei Jahrzehnten geworden. Andere sind hier geboren und aufgewachsen - «mit Sdivewasser getauft» heisst das. 2) хто-небудь собі на умі, кого-небудь не так то просто провести. Як відомо, берлінці вважаються життєстійкими, безжурний, з особливим почуттям гумору. Можна припустити, що ці якості берлінців лягли в основу другого, переносного значення фразеологізму. die Oder ist nicht weit - ці слова говорять, якщо в якому-небудь ресторанчику подають не дуже міцне вино. wenn der Main brennt ніколи, Майн - найбільша притока Рейну. Назви ряду німецьких річок виступають у виразі, аналогічному російському висловом «багато води спливе, багато води витекло»: bis dahin lauft noch viel Wasser in die Elbe herunter до тих пір багато води спливе. З Ельбою зв'язуються позитивні конотації. 25 квітня 1945 тут у м. Торгау зустрілися радянські і американські солдати і присягнули надалі відстоювати разом завойований світ. Так виникли стійкі поєднання Schwur an der Elbe клятва на Ельбі і Begegnung an der Elbe зустріч на Ельбі. Сталий поєднання der Geist von der Elbe «дух Ельби» народилося в повоєнні роки. Зустріч на Ельбі радянських та американських солдатів стала символом співпраці двох великих держав у роки війни. Сьогодні радянські та американські ветерани війни залишаються вірними «духу Ельби». У сучасній німецькій мові є група фразеологічних одиниць, одним з компонентів яких є прикметник, утворене за допомогою суфікса-er-від страноведчески значущого топоніма - назва міста, району, місцевості. Виходячи з характеру номінації, у цій групі можна виділити власне фразеологізми та фразеологізми термінологічного та номенклатурного типу (Berliner Blau, Magdeburger Halbkugeln). Berliner Kind - уродженець Берліна. Berliner Schnauze-берлінський діалект jmd. hat eine Berliner Schnauze хтось зухвалий на мову, хтось типовий берлінець, за словом у кишеню не полізе. die deftige Berliner Lippe соковите, грубувате, повне гумору берлінське просторіччя. eine (echte) Berliner Pflanze справжній берлінець, справжня Берлінка. die Berliner Ecke «Берлінський кут». Старий архітектурний елемент, який часто застосовувався при будівництві житлових будинків в Берліні в XIX столітті. Це зрізаний кут будівлі, що стоїть на перехресті двох вулиць. Кут прикрашається, як правило, лоджіями, балконами, еркерами. Der Leipziger Regen «Лейпцизький дощ» Південніше Лейпцига в районі м. Блекота розробляються поклади бурого вугілля відкритим способом. Вугільний пил вітром доноситься вітром у місто разом з дощем, утворюючи брудні краплі води. Kolnischer Wasser - одеколон. Широко відомий одеколон був вперше виготовлений італійським хіміком Йоганном Маріа Фаріан, який у 1709р. оселився в Кельні. Kieler Hemd формений сорочка моряків. Як відомо, Кіль є найважливішим портом на Балтійському морі. У роки революції 1918 року він був центром революційного руху моряків. ausgehen wie's Hornberger Schiessen закінчуватися нічим, безрезультатно. Фразеологізм вживається, коли хочуть підкреслити невідповідність витрачених зусиль і отриманого результату .. Wozu brauche ich uberhaupt zu dieser Besdivchung gerufen zu werden, wenn die Sache ausgeht wie das Hornberger Schiessen? Точно етимологія цього фразеологізму не встановлена. Один з варіантів походження звучить так: Хорнберг - містечко в Шварцвальді. За однією версією жителі м. Хорнберга на пропозицію здати місто (1519) відповіли сильним і безладним вогнем. Але їм все-таки довелося капітулювати. За іншою версією захисники р. Хорнберга вийшли з фортеці назустріч супротивнику і, побачивши хмара пилу, відкрили стрілянину, але виявилося, що це було стада овець. Schmalkaldener Artikel залізні товари.
Місто Schmalkalden славиться ще з епохи середньовіччя виробництвом залізних товарів, які отримали прізвисько Schmalkaldener Artikel. «Виробництво залізних товарів спирається в Шмалькальдене на більш ніж шестисотлетним традицію. Грамота 1322 р. засвідчує, що в середні століття тут існували цехи ковалів, що виготовляли мечі, ножі, клинки, серпи, шила і ножиці. Ножі і щипці, цвяхи і свердла, відомі під ім'ям «шмалькальденскіе товари», знаходили гарний збут в тутешніх краях ». Kopeniker Sommer щорічний річний народний свято в берлінському передмісті Кепеника. Влаштовується в останній тиждень червня. За традицією у святі бере участь легендарна постать «капітана з Кепеника», заарештовано в 1906 році бургомістра Кепеника і забрав міську касу. die Harzburger Front символ союзу мілітаризму, реваншизму, реакції. У 1931р. в брауншвейгской містечку Бад-Гарцбург зібралася вся німецька реакція. Це був союз сил мілітаризму і згуртований для вирішального штурму на Веймарську республіку. Шабаш реакції в тихому Бад-Гарцбург проходив під гаслом згуртування «національної опозиції». Стійкі словосполучення «берлінська блакить», «магдебурзькі півкулі», «магдебергское право» фіксуються в тлумачному словнику російської мови під ред. Д. Н. Ушакова як фразеологічні одиниці. В останні роки в нашій публіцистиці дуже активно вживається фразеологізм «гамбурзький рахунок», «за гамбурзьким рахунком»: за суворим рахунком, не допускає жодних підтасувань. Вираз завдячує своїм поширенням в російській мові розповіддю В. Шкловського «Гамбурзький рахунок» (1928). Колись, раз на рік або рідше, бійці з різних країн збиралися у Гамбурзі і боролися по-справжньому, по чесному, щоб для себе з'ясувати, хто чого вартий. Звідси й пішло - «за гамбурзьким рахунком».
2.4. Інші типи онімів у складі фразеологічних одиниць
У складі фразеологізмів онімів розвивають темпоральні значення, трансформуючись у хрононіми – власні назви часових відрізків, та співвідносяться з певною порою року, з певними днями-святами: St. Klemens uns Winter bringt – 23 листопада, день святого Клемента, символізує початок зими, der goldene Sonntag – “остання неділя перед Різдвом”. З іменами святих пов’язані народні уявлення про зміну пір року, про погоду, майбутній врожай тощо: Nach Matthäis geht kein Fuchs mehr über Eis – “Прийшов Матвій – затріщав лід”, Vor Johanni bitt’ um Regen, nachher kommt er ungelegen – “Дощить не тоді, коли просять, а тоді, коли косять”. Деякі звороти є метафорично переосмисленими: bei Sankt Velten! – розм. “Сто чортів!”; Was weiß die Sau / Kuh vom Sonntag – “хтось не має уявлення про щось”.
ФО з компонентом-геортонімом налічують лише 2% від загальної кількості проаналізованих одиниць. Вони нерозривно пов’язані з народними звичаями, обрядами, традиціями: geschmückt sein wie ein Pfingstochse – розм. “виряжений, вичепурений без смаку” (на трійцю в Німеччині існував звичай прикрашати вінками худобу). Будучи стрижневими компонентами таких зворотів, оніми не лише виконують функцію хрононімів, але й зазнають семантичних перетворень, які базуються на метафоричному перенесенні ознак певного свята: sich freuen wie ein Kind auf Weihnachten – “дуже радіти чому-небудь”. Іноді компоненти-хрононіми можуть абстрагуватися і виконувати дейктичну функцію: etwas (so lange) verschieben, bis Ostern und Pfingsten zusammenfallen / auf einem Tag fallen – розм. “відкласти на безрік” або повністю десемантизуватися: lieber zehn (fünf) Jahre nichts zu Weihnachten! – “Мені це не потрібно!”
Хрононіми — це один з розрядів власних назв. Н. В. Подольська визначає хрононіми так: "Власна назва історично істотного відрізку часу" [5:147]. Це визначення потребує уточнень. Не кожен відрізок часу охоплюється певним хрононімом. Цю норму можна адресувати топонімії: кожен фрагмент території або має назву, або входить у якусь більшу єдність, що має назву. Французький бульвар в Одесі має назву (й історію цієї назви) сам по собі як одна з вулиць міста. Також Французький бульвар входить до складу Одеси як одна з її частин, Одеса входить до складу України, а Україна — до складу Європи. Отже, назви мінімум чотирьох географічних об'єктів включають, серед багатьох інших, топонім Французький бульвар. У межах хрононімів так не є. Помаранчева революція чи інакше Майдан — це хрононім. А, приміром, сьогоднішній день, 6 січня 2008 року — то просто день. Власної назви він не має. Цифри тільки вказують дату і не повторюються, тому їх самі по собі можна було б уважати власною назвою. Однак цифрове визначення часу — це © О. Ю. Карпенко, 2008 111 просто усталений, до речі у різних країнах досить різний, спосіб вимірювання часу, а не його номінація. Щоб день, рік чи більший відрізок часу одержав назву, потрібна подія, яка виділяє цей часо- вий індикатор від інших темпоральних відрізків. П. Донець пропонує до терміна хрононім (власна назва часового відрізку) долучити ще термін евентонім (власна назва події). Однак хрононіми — то і є саме події: якщо немає події, то немає й хрононіма, тому фактично ці два терміни є синонімами, хоч і з різними дефініціями [2:171-173]. Хрононіми часто пересікаються з топонімами. їх типологічна опозиція полягає у тім, що топоніми прив'язані до місця, хоч мають зв'язок і з часом. Одне й те ж місто у різні часи звалося Цари- цин, Сталінград, Волгоград, інше місто — Єлізаветград, Зінов'євськ, Кіровоград. Держава в Азії звалася Паган (ХІ ст.), потім Бірма, а з 1989 року — М'янма, в Африці давня держава Боргу (ХІІІ-ХІУ ст.) стала Дагомеєю, яку в 1975 році перейменували в Бенін. Держава Конго в кінці ХХ ст. якийсь час називалася Заїром, а потім повернула апробовану часом назву Конго. Сказане дозволяє назвати хрононіми топонімами навпаки: топоніми номінують географічні об'єкти, але ці назви прив'язані до певного часу, а хрононіми називають темпоральні відрізки, але ці відрізки прив'язані до певних територій. При цьому назви позначають такі темпоральні частини, які виділяються певною суспільно вагомою подією. Власне кажучи, перетин хрононімів і топонімів є фактичним перетином часу і простору. Хрононіми — власні назви часових відрізків — подій, що відбуваються в якийсь період і тому локалізовані в часі, а не в просторі. Для події головне: коли? Тому вона й визначається передусім часом, належить до окремого онімічного розряду — хрононімії. Але кожна подія відбувається десь, у якомусь місці. Тому хрононіми мають і просторову локалізацію, що відбивається в їх найхарактернішому позначенні — топонімічному: Тунгуський метеорит, Біловезька угода або простіше: Жовті Води, Конотоп, Полтава, Ватерлоо, Крути, Чорнобиль. Битви найчастіше позначаються топонімами, за назвою найближчого географічного об'єкта. Отут і з'являється небезпека поплутання хрононімів і топонімів, оскільки топонім за формою (просторове 112 позначення) стає хрононімом за змістом (темпоральне позначення). Селище Марафон (топонім) стало місцем битви греків з перською армією (битва — теж Марафон — хрононім). Греки перемогли. Гінець пробіг 42 км 195 м від місця битви до Афін, сповістив про перемогу й помер. На честь цієї перемоги спортивний біг на вказану дистанцію називається марафон, ставши вже апелятивом. С. М. Співак наводить поетичні рядки: "Pile the bodies high at Austerlitz and Waterloo. [...] | And pile them high at Gettysburg | And pile them high at Ypres and Verdun" і пояснює: "топоніми використовуються автором задля [...] ефектного компактного вираження історіософічної думки [...]. Кожна з ужитих у творі назв географічних місцевостей насамперед повідомляє назву просторової картини і разом з тим просторової панорами однієї з кривавих баталій, що відбулися в той чи інший час у вказаних місцях" [7:97]. Усе слушно і влучно, тільки тут уже маємо справу не з топонімами, не з "назвами географічних місцевостей", а з хрононімами, прив'язаними передусім до часу, а не до місця. Тут йдеться про дві битви Наполеона — перемогу (Аустерліц) та поразку (Ватерлоо), про переламну битву Громадянської війни в США (Геттісберг, 1863 р.) і про дві битви Першої світової війни: Іпр (місто Іпр у Бельгії, де німці уперше застосували отруйний газ, від чого пізніше з'явилася назва іприт) та Верден (місто Верден у Франції, в районі якого відбувалася довготривала й найкривавіша битва між французьким та німецьким військами). Хрононіми можуть залежати від антропоніма, наприклад, Батиєве нашестя, Наполеонівські війни, Варфоломіївська ніч, а також творитися від апелятивів: Середньовіччя, Відродження. Взагалі оніми можуть пересікатися, включатися один до одного найрізноманітнішим чином. Наприклад, відомий кінофільм "Парк Юрського періоду" (англ."Jurassic Park"). Оскільки це назва фільму, то це — ідеонім, але він прямо походить від назви парку, тобто топоніма, хай фантастичного й дивовижного. У свою чергу назва парку походить від хрононіма — одного з трьох періодів Мезозойської ери, що йде безпередньо за Тріасовим періодом. Таких онімічних пересічень існує багато, оскільки в реальності та віртуальності переплітаються денотати онімів, що належать до різних фреймів. Якщо говорити не про джерело постання, а про сутність, то всі 113 хрононіми можна розділити на дві чітко відмінні групи, які зале- жать від двох різних розумінь часу. Йдеться про лінійне розуміння: час є рухом з минулого в майбутнє, і про циклічне — щороку повторюється Великдень, Новий рік, державні та індивідуальні свята, зокрема день народження, щотижня повторюється неділя та ін. Відповідно й події та їх назви, хрононіми, теж бувають лінійними — Мезозойська ера, Сталінградська битва, Хіросіма — й циклічними, повторюваними. Серед циклічних хрононімів ступінь онімічності є нижчим. Скажімо, повторювана щотижня неділя і щороку березень не є власними назвами, так само й день залізничника чи день вчителя. Водночас великі циклічно повторювані свя- та й події — Великдень, Покрова, Каннський кінофестиваль, Олімпіада — прийнято вважати власними назвами. Це безперечно так щодо подій, які нумеруються або датуються. Власне й самі назви часу вказують на його лінійність або циклічність. Лексеми укр. час і рос. время обидві є праслов'янськими, так чи так засвідченими в усіх слов'янських мовах. При цьому слово час має кілька тлумачень, які всі вказують на рух, на лінійне розуміння часу, наприклад, серб. кесати "бігти" (В. Махек), а слово время добре витлумачується з праслов'янського *verteti "вертіти" + men (суфікс віддієслівних іменників: *vertmen > ст. — сл. вр^мя "час", буквально: "те, що крутиться, циклічно повторюєть- ся". Рос. время запозичене зі старослов'янської мови. Народно- розмовна форма з повноголоссом є в українських говірках: верем'я "погода". Відповідно до цього розуміння часу і хрононіми можуть бути або лінійними, або циклічними. Третього їх типу не може бути принципово, як не може бути поєднання лінійного та циклічного сенсу тієї ж назви. Ми говоримо про хрононіми як про назви відрізків часу, оскільки саме час є визначальною прикметою цього онімічного фрейму. Однак фактично хрономім — це не тільки час. Ця власна назва поєднує три компоненти — час, подію (та особлива ознака, що призводить до виділення та номінації певного відрізку часу) й місце (подія відбувається на якійсь території, яка може охоплювати всю земну кулю: Кайнозойська ера). Вже відзначалося, що власні назви, існуючи в ментальних лексиконах різних індивідів, реалізуються в мові як індивідуальні онімічні фрейми. Загальний, мовний онімічний фрейм є просто сумою індивідуальних фреймів, точніше того спільного, що є в усіх або в більшості індивідуальних онімічних фреймів [3:106-107]. Це означає, що серед онімів є загальновідомі (мовний фрейм), відомі певним групам людей (корпоративні фрейми) і суто індивідуальні, наявні в ментальному лексиконі тільки одної людини власні назви. Останнє — не якісь особливі, неіснуючі за межами даного ментального лексикону лексеми (хоч можливо і таке: В. Хлебников, М. Семенко), а звичайні слова, які в даному ментальному лексиконі є власними, а за його межами — загальними. Ми згадували, наприклад, 6 січня 2008 року просто як взірець дати, позначеної загальними словами, які власною назвою не є тале 6 січня — то день народження відомого вченого, професора Одеського національного університету Миколи Івановича Зубова, причому 6 січня 2008 року йому виповнилося 60 років, що було відзначено у рамках університету як колегіальне свято. Для самого ювіляра — це його індивідуальний хрононім, індивідуальна власна назва. Таким індивідуальним онімом є назва дня народження кожної людини — вона існує в обсязі одного ментального лексикону. Кожен онімічний фрейм поділяється за ступенем освоєності (і присвоєності) на кілька кіл — найчастіше на чотири. Серед хрононімів цей поділ серед усіх онімічних фреймів мабуть найбільше помітний, оскільки тут у першому колі найбільше індивідуальних онімів, які є власними назвами тільки для одної людини. Перше коло індивідуального хрононімічного фрейму передбачає особисту участь у події. Так, для учасників Великої Вітчизняної війни вона в першому колі, для тих, хто її не бачив і не брав у ній участі — у другому. Це стосується і всіх інших хрононімів та позначених ними подій. У таких випадках слід уточнити поняття участь. Тут довідок не вимагається. Хто й не стояв у мороз на Майдані, але в серці, в словах, у діях був там, для того хрононім Помаранчева революція (який ряд газет і досі неправомірно подає в лапках і з малої літери) у першому колі, для інших — у другому. Події, визначні для індивіда і неістотні в світовому чи навіть локальному масштабі (день народження, весілля, довгоочікувана зустріч тощо), не мають своїх власних назв. Проте ми, як зазначалося, 115 впевнені, що важливі індивідуальні події мають і своє індивіду- альне позначення, мають індивідуальні хрононіми. Юрій Лотман та Борис Успенський зазначили, що дитині притаманна "тенденція розглядати всі слова мови як власні назви", що "у світі дитини на певній стадії розвитку немає спеціальної різниці між власними і невласними назвами" [4:65]. Ця здатність сприймати в ментальному лексиконі загальні назви як власні засвідчує, що йдеться про міфологічну свідомість. Особистісний міф за сучасними уявленнями притаманний кожній людині і в дорослому стані: він "пояснює світ, скеровує особистий розвиток" [1:38]. Він і робить "мої" слова власними, якщо це відповідає особистісному міфові. Інакше кажучи, ті події, що за своїм значенням для особи (чи родини) потрапляють у перше коло індивідуального фрейму, одержують індивідуальні власні назви, у даному випадку — індивідуальні хрононіми. Мій день народження — індивідуальна власна назва, а день народження іншої людини — знайомої чи знаменитої — загальна назва. Ця теза показує, що кола індивідуального онімічного фрейму формуються ситуацією — об'єктивною дійсністю та її відображенням у ментальному лексиконі. Самі оніми тут відіграють, можна сказати, пасивну роль і підкоряються обставинам. Друге коло індивідуального хрононімічного фрейму — назви подій, що відбуваються за життя людини, але в яких вона участі не бере: "Буря в пустелі" (звільнення Кувейту і перший удар військ США по Іраку), 11-е вересня (терористичний акт у США) тощо. Третє коло — назви подій, що відбувалися в минулому, до народження людини. їх багато, і переважно це назви битв і воєн. Така у людства історія. Четверте коло — ті хрононіми, яких людина не знає. Звичайно, ліпше знають своє. Китайці добре знають назви епох своєї історії (за імператорськими династіями чи історично важливими подіями), наприклад Цзінь, Бейчао, Саньго, Чжаньго, Уді, кожна з яких (з І ст. до н. е.) поділяється на періоди правління (девізи), наприклад Юнхе — "Вічна гармонія". Поряд з цими лінійними хрононімами не менш специфічними є хрононіми циклічні, наприклад: Дахань "Великий холод" (20-21 січня), Лічунь "Початок весни" (4-5 лютого), Манчжун "Колосіння хлібів" (7-8 червня) [8], а для майже всіх європейців вони в четвертому колі. 116 Звичайно, є українці, що не знають хрононімів Корсунь, Пилява, Берестечко (битви Богдана Хмельницького), є англійці, що не зможуть назвати п'ять Classic Races (циклічний хрононім) — класичних скачок [6:125] чи навіть не знають про Війну Червоної й Білої Троянди — Wars of the Roses (1455-1485). Однак у нормі більш-менш освічені люди це знають. Загалом можемо констатувати: індивідуальні хрононімічні фрейми у різних людей дуже різняться між собою. Таким чином, усі онімічні фрейми мають різне наповнення, різну потужність, але однакову організацію і однакові принципи наповнення. У всіх індивідуальних онімічних фреймів є найближче коло (наймення рідних та друзів у антропонімічному фреймі, мала батьківщина в топонімічному, складники вірувань індивіда в теонімічному, об'єкти безпосередньої участі в ергонімічному) і найдальше (найчастіше воно за рахунком є четвертим) коло невідомості, що лежить за межами ментального лексикону і є потенційним джерелом поповнення ближчих кіл і сферою, куди випадають з пам'яті забуті індивідом оніми. Таку засадничу структуру мають усі індивідуальні онімічні фрейми. Різні індивідуальні онімічні фрейми в одному ментальному лексиконі, звичайно, розрізняються мовною свідомістю, бо включаються в дію в різних життєвих обставинах. Однак вони не становлять розмежованих, відокремлених одна від одної онімічних систем. Існує більш чи менш усвідомлене розуміння, що все це — власні назви, різні до- мени яких мають більше спільного, ніж відмінного. Розглянуті вище факти пов'язаності різних видів хрононімів красномовно підтверджують цю думку. Так само онімічні фрейми знаходяться в щільних зв'язках з іншими секторами ментального лексикону. Це видно як з генетичного погляду (власні назви прямо чи опосередковано творяться від загальних), так і — що найголовніше — з погляду їх ментального буття. Ми лише починаємо розуміти, наскі- льки вагомими чинниками є власні назви в збереженні, обробці та переробці інформації в їх ментальному бутті. Викладені факти дають також змогу запропонувати розгорнуте визначення хрононімів, що є лінійними або циклічними назвами відрізків часу, відмежованого певною подією (якої завгодно тривалості) і прив'язаними до певної території.
(Література
1. Бердко И. В. Интерпретативная модель личной мифологии // Мова і культура. — К., 2003. — Вип. 6, т. 2. 2. Донец П. Н. О категории "эвентонима" // Вісник Харківського нац. ун- ту. — Х, 2002. — № 567. Лінгвістичні й дидактичні проблеми іншомовної комунікації. 3. Карпенко О. Ю. Проблематика когнітивної ономастики. Монографія. — Одеса, 2006. 4. Лотман Ю. М., Успенский Б. А. Миф — имя — культура // Ю. М. Лотман. Избранные статьи: В 3 т. — Таллинн, 1992. — Т. 1. Статьи по семиотике и типологии культуры. 5. Подольская Н. В. Словарь русской ономастической терминологии. — 2-е изд. — М., 1988. 6. Рум А. Р. У. Великобритания. Лингвострановедческий словарь. — М., 1999. 7. Співак С. М. Власна назва в комунікаційно-смисловій структурі віршованих текстів американської поезії ХХ століття: Комунікативно-когнітивний під- хід: Дис. ... канд. філол. наук. — К., 2003. 8. Чжоу Шао Бо. Номінація відрізків часу в різноструктурних онімічних про- сторах: Автореф. дис. ... канд. філол. наук. — Донецьк, 2004.)
Агіо́нім (грец. άγιος «святий» і όνυμα, όνομα — «ім'я», «назва») — ім'я святого, один із видів власної назви. Приклади агіонімів в українській мові: Іоанн Хреститель, Микола Чудотворець, Юрій Змієборець, Діва Марія, Варвара Великомучениця, Андрій Первозванний, Антоній і Феодосій Печерські. Українські агіоніми мають переважно іншомовне походження. Частина з них — це кальки, або такі, що пристосовані до норм української мови. Агіоніми найбільше представлені в церковно-історичній літературі, яка містить життєписи святих — агіографи (житія). Агіоніми досліджує  агіоніміка — один із розділів ономастики. В українському мовознавстві агіономіка окремого статусу не набула. Агіоніми вивчали в теологічній літературі (особливо в 19 столітті).
Геортоніми, тобто назви релігійних свят (і взагалі будь-яких дат церковного ка- лендаря), у переважній більшості первинно становлять імена й назви подій священної й церковної історії (або ж вони включають такі імена й назви і їх деривати). Як елементи церковного календаря ці лексеми позначають більші чи менші інтервали, що виділяються в межах "священного року". У змістовій структурі народно-календарної паремії вони виконують роль хронологічного маркера того чи іншого стану справ у природному чи суспільному довкіллі, приписуваного відповідній даті народного (традиційного, архаїчного) календаря. Із семантико-синтаксичного погляду такі найменування займають пропозиціональну позицію темпорального адвербіалі- затора; у поверхневій формально-синтаксичній структурі ця позиція часто, хоча й не виключно, реалізується прийменниковою сполуки з функцією обставини часу, пор.: укр. На Семена горобці збираються в табунці; нім. Regen um Jacobstag die Eichel nicht geraten mag; Lichtmess im Klee, Ostern im Schnee. Подальшим ступенем мовної еволюції таких вторинних геортонімів-агіонімів, зумовленим обмеженням їхньої ролі даною периферійною семантико-синтаксичною функцією, і водночас показником цього функціонального переосмислення є випадки, коли агіонім виступає у вигляді твірної підстави похідної одиниці, єдиним значенням котрої є вказівка на церковно- (і народно-) календарну дату (пор. укр. Петрівка "Петрів піст", а також англ. Christmas "Різвдо", Michaelmas "Михайлів день", що спершу позначали богослужіння, які відправляли відповідного дня; пор. також і багаточленні геортоніми, такі, як щойно згаданий петрів піст тощо). Розгорнута синонімічна перифраза одного з наведених прикладів (Авдотья красна – и весна красна) мала б вигляд Если на день Евдокии погода красна... Таким чином, тут природно вбачати редукцію позначення відповідної дати (1 березня за ст. ст. – ушанування пам'яті прпмч. Євдокії). Як проміжну ланку процесу подібного згортання можна розглядати еліптичне випущення слів типу день чи свято, пор. рос. На день Гавриила (Все, что ни родится на день Гавриила, уродливо, неспоро) >На (день) Гавриила > На Гавриила (Если прясть на Гавриила (или: после, позже Гавриила), работа не впрок). Studia Linguistica. Випуск 4/2010 40 Закріпленню результату даного еліпсиса сприяє й те, що сакральне найменуван- ня-антропонім чоловічого роду в обох таких випадках, тобто й у сполученні з іменником типу день, і керуючись безпосередньо прийменником на, виступає в омонімічних формах родового та знахідного відмінка. Принагідно відзначимо, що зміни в числі могли тут мати й зворотний напрям: так, у народній уяві безсрібники й чудотворці Косма та Даміан Асійські злилися в Єрмоленко С. С. 41 одну особу, про що свідчить узгодження в числі з дієслівною формою однини: укр. Скує Кузьма-Дем'ян – до весни не розкувати; Кузьма-Дем'ян – Божий коваль; нім. Peter und Paul wird dem Korn die Wurzel faul. А в білоруському народному календарі знаходимо зразки перетлумачень церковно-календарних найменувань, які впливають на рід і навіть на відмінок: Святое Вяличка; Святое Васілля дзяжу мясіла; Свята Пятро – ў жыце ядро; Святы Пётра у косы звоніць, а святы Паўла граблі робіть; пор. також укр. Коли на Громницю півень не нап'ється водиці, то на Юр'ю віл не наїсться травиці; …Сава савила;...прийшла Ілля.... Можливо, що деякі з цих прикладів теж виникли під упливом відмінкової петрифікації, а також подальшої аналогійно зу- мовленої семантичної переоцінки, зокрема, форми родового відмінка іменників чоловічного роду, у певних випадках омонімічної називному однини іменників жіночого роду, чи закінчення -а іменників чоловічого роду. Водночас подібні приклади свідчать і про те, що граматична (і дериваційна) видозміна геортоніма-агіоніма не завжди свідчить про його цілковиту й виключну "хронологізацію". У вже згаданому прислів'ї рос. Прошли Сидоры, прошли и сиверы значення дієслова прошли можна зрозуміти лише в сенсі, пов'язаному з рухом часу, і відповідно до цього Сидоры сприймаються тут лише як назва дати, що вже належить минулому (аналогічно, у сенсі часової послідовності, в нім. Auf einen heißen Sommer folgt ein strenger Winter. Водночас не можна не помітити потенційної двозначності цих лексико-синтаксичних контекстів, пов'язаних із тим, що рух у часі тут цілком типово передається як рух у просторі: укр. Прийшла Перша пречиста, стає дівка речиста; Як прийшла Пречиста – надворі чисто, як прийшла Покрова – на дворі голо. Можна вважати, що в таких прикладах є вже латентно закладеною міфологізація настання певної дати – представлення цього настання як прибуття вторинно антропоморфізованого геортоніма (пор. думку В.Петрова про те, що для традиційної народної свідомості характерною є не "натуралістична" концепція природи й природного, а просторові уявлення про природні процеси як про прихід і відхід, напр., колоса на поле, весни, хвороби тощо – внаслідок того, що до виникнення ієрархічних розрізнень природного, людського, рослинного й речового лише категорія простору була підставою для світоглядних ототожнень, диференціацій і розчленувань [Петров 1994, 246]). Той факт, що дієслово прийшла виступає тут у сполученні з ім'ям-позначенням особи, приводить до того, що поряд зі значенням "настати (щодо дати)", у цього ж дієслова активізується і його вихідне значення "прибути пішки (щодо особи чи живої істоти)", і тому подібні речення можуть одночасно витлумачуватися й у власне дослівно- хронологічному, і в міфологічному сенсах, протиставлення між якими тут ніби нейтралізується завдяки зазначеним мовним чинникам. Відхід від такого двозначного розуміння в напрямі ще більшої міфологізації настання дати має місце тоді, коли це настання детальніше й конкретніше зображується саме як прибуття сакрального персонажа. Це представлення реалізується за допомогою вживання в ролі присудку таких дієслів руху, які не застосовуються для позначення руху часу, пор.: укр. Святий Юрій по полю ходить, хліб-жито родить; укр. Михайло приїхав на білому коні (прислів'я вживається, якщо на Михайла вже сніг). (Єрмоленко С. С. 43) У наступних прикладах семантика дієслова руху вже цілком надається до однозначної міфологічної інтерпретації, бо його підмет тут уже не є просто позначенням дати, його референт виступає як антропоморфізована істота чи взагалі як особа, поява якої в часі приводить до тих чи інших перемін у довкіллі: святий (свято), прибуваючи, робиться носієм певних додаткових динамічних характеристик, релевантних для відповідного стану речей у профанному, "земному" світі, укр. Прийшов Петро – вищикнув листок, прийшла (так! – С. Є.) Ілля – вищикнула два. Таким чином, описані нами різноманітні граматичні особливості геортонімів у календарних пареміях, маючи конкретні причини свого виникнення, у загальному сенсі є детермінованими зміною статусу геортоніма як елемента одного мовно-культурного коду внаслідок його засвоєння іншим таким кодом. Водночас вони становлять побічну, супровідну і в цьому сенсі вторинну іконічну ознаку такої зміни (утім, як уже зазначалося, в структурі паремій народно-календарного циклу можливі й такі знакові структури, для яких стосунки іконічної репрезентації мають першорядне, конститутивне значення).
(Література: 1. Єрмоленко С.С. Мовне моделювання дійсності і знакова структура мовних одиниць / C.C. Єрмоленко. – К.: Вид. Дім Дм. Бураго, 2006. 2. Невская Л.Г. О семантике пестрого в балто-славянском / Л.Г. Невская // Этимология 1984. – М.: Наука, 1986. – С. 150-156. 3. Петров В. Передхристиянські релігійно-світоглядні елементи. Генеза народних звичаїв і обрядів / В. Петров // Енциклопедія українознавства. Загальна частина. Перевидання в Україні. – К.: Віпол, 1994. – Т. 2. – С. 244-249. 4. Sikimić B. The etymological magic and the etymology of text / B. Sikimić // The magical and aesthetic in the folklore of Balkan Slavs: Papers of international conference [October 9-10, 1993] / [Editor Dejan Ajdačić]. – Belgrade: Library "Vuk Karađić", 1994. – P. 77-84.)
А.В. Суперанская. Що таке топоніміка? - М.: Наука, 1985 Словник словотворчих елементів німецької мови. Під керівництвом М.Д. Степанової - М.: Російська мова, 1979 В.Д. Біленька. Нариси англомовної топоніміки - М.: Вища школа, 1977. Є.М. Поспєлов. Топоніміка в шкільній географії - М.: Просвещение, 1981. Е.М. Мурзай. Географія в назвах - М.: Наука, 1982. Є.М. Поспєлов. Туристу про географічні назви - М.: Профиздат, 1988. Kob Gerhard. Namenforschung. Eine Einfuhrung in die Onomastik - Tubingen, 1990. Н.В. Подільська. Словник російської ономастичної термінології - М.: Наука, 1988. Г.П. Смоліцкая, М.В. Горбаневский. Топоніміка Москви -

Приложенные файлы

  • docx 8613554
    Размер файла: 155 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий