cyvilne_tema_18

Тема 18. Право спільної власності.
Поняття, ознаки та види права спільної власності.
Спільна часткова власність.
Спільна сумісна власність.
Відмінності між спільною частковою та спільною сумісною власністю.
Припинення спільної власності.

1. - Залежно від кількісного складу суб’єктів права власності воно поділяється на:
1) особисте, що належить одній особі;
2) спільне, що належить одночасно двом або більше особам.
- Об’єктами права спільної власності, як і права власності взагалі, можуть виступати як одна річ, так і сукупність речей, які у вузькому значенні називаються майном.

- Право власності двох або більше осіб на одну і ту ж річ або сукупність речей називається правом спільної власності.
Від поняття «право спільної власності» треба відрізняти поняття «спільна власність». На відміну від права власності, спільна власність розглядається як правовідношення, що виникає між кількома особами з-приводу спільного володіння, користування та розпоряджання одним і тим же майном.

- Право спільної власності характеризується такими ознаками:
1) множинність його суб’єктів (цим воно відрізняється від права власності юридичної особи, де суб’єктом права власності виступає одна особа – юридична особа);
2) єдність його об’єкта (майна) (право власності суб’єктів спільної власності поширюється не на якусьь частину речі (майна), а на всю річ (майно) в цілому.
Пошкодження, знищення, або втрата якоїсь частини речі (майна), що є об’єктом права спільної власності, не припиняє її на боці жодного із співвласників.

- Відповідно до ч.2 ст. 355 ЦК України розрізняється два види права спільної власності:
1) право спільної часткової власності із визначенням часток;
2) право спільної сумісної власності без визначення часток.
2. - Спільна власність називається частковою, якщо кожному із співвласників належить частка. У спільній сумісній власності частки зазделегідь не визначені, вони можуть бути зафіксовані лише при поділі спільної власності чи виділі із неї.

- З приводу того у чому визначається частка співвласників при спільній частковій власності в теорії цивільного права склалося два підходи:
1. Частка в майні.
2. Частка у праві власності на майно (Ромовська З.В., Дзера О.В., Толстой Ю.К. ін).
- Недоліки і переваги:
1) перша консрукція веде до заміни багатосуб’єктної власності на односуб’єктну;
2) друга – по-перше, вказхує на множинність суб’єктів, оскільки всім належить право власності на одне і те ж майно,
а по-друге, підкреслюється, що право кожного із співвласників не обмежується якоюсь конкретною частиною майна, а поширюється на все майно в цілому.
- Оскілки частки визначаються не у майні, а у праві власності на майно – вони отримали назву «ідеальних часток». Разом з тим, незважаючи на їх ідеальний характер, частки є чітко визначеними.

- Частки у спільній часткові власності можуть визначатися двома способами:
1) у виді дробу 1/2, 1/5 і т.д.;
2) у виді відсотків 20%, 50% тощо.
- Якщо інше не передбачено законом або домовленістю співвласників, їх частки вважаються рівними.
Однак, це не означає, що вони не можуть бути різними. Так, відповідно до ч.2 ст. 357 ЦК України якщо розмір часток у праві спільної часткової власності не встановлений за домовленістю співвласників або законом, він визначається з урахуванням вкладу кожного із співвласників у придбання,(виготовлення, спорудження) майна.

- У ЦК України встановлено презумпцію «спільної часткової власності».
Відповідно до ч.4 ст. 355 ЦК України спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

- Правовому регулюванню відносин між учасниками спільної часткової власності присвячено безпосередньо ст.ст. 356-367 ЦК України, а якщо спільна власність виникає на підставі договору про спільну діяльність – ст. 1134 ЦК.

- Не зважаючи на чітку визначеність часток у спільній частковій власності, її правовий режим враховує інтереси всіх співвласників. Зокрема:
1) володіння, користування та розпоряджання майном здійснюється за взаємною згодою усіх співвласників, а при відсутності такої згоди – спір може бути вирішений судом;
2) при визначенні порядку володіння, користування та розпоряджання спільним майном усі спввласники мають рівне право голосу незалежно від розміру їх часток;
3) за взаємною згодою співвласники можуть виділити із спільної власності частину майна у натурі (такий виділ не припиняє права спільної власності, оскільки відбувається в межах правового режиму спільної часткової власності і виділені частини не стають окремими (самостійними) об’єктами права власності);
4) кожен співвласник має право на відплатне чи безвідплатне відчуження іншій особі своєї частки.
Разом з тим, відчуження частки у спільній часткові йвласності здійснюється із дотриманням права переважної купівлі, зміст якого розкритий у ст. 362 ЦК України.
- У разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів.
Продавець частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає.
Якщо інші співвласники відмовилися від здійснення переважного права купівлі чи не здійснять цього права щодо нерухомого майна протягом одного місяця, а щодо рухомого майна - протягом десяти днів від дня отримання ними повідомлення, продавець має право продати свою частку іншій особі.
Якщо бажання придбати частку у праві спільної часткової власності виявили кілька співвласників, продавець має право вибору покупця.
У разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред'явити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця. Одночасно позивач зобов'язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець. До таких вимог застосовується позовна давність в один рік.
Передача співвласником свого переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності іншій особі не допускається.
Право переважної купівлі не поширюється на договори дарування, довічного утримання (догляду), міни, виділу частки співвласнику у натурі (Дзера О.В., Пушкін О.А.);
Право переважної купівлі поширюється на договори міни, якщо частка обмінюється на речі визначені родовими ознаками і особа, яка має право переважної купівлі пропонує відчужувану річ того ж роду, в тій же кількості і ті є ї ж якості (Сергєєв А.П., Толстой Ю.К.).
Проблема утримання майна, що є у спільній власності (ст. 360 ЦК).
3. - Відповідно до ч.4 ст. 355 ЦК України спільна власність є сумісною, якщо вона встановлена законом або договором.
- Законодавством України встановлено випадки виникнення спільної сумісної власності:
1) майно, набуте подружжям за час шлюбу є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 3 ст. 368 ЦК, ч.1 ст. 60 СК України);
2) майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім’ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 4 ст. 368 ЦК);
- Відповідно до ст. 3 СК України сім’ю складають особи, які:
- спільно проживають;
- пов’язані спільним побутом;
- мають взаємні права та обов’язки.
- Сім’я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
3) квартира в багатоквартирному будинку, одноквартирний будинок, кімната в квартирі, де проживають два і більше наймачі, передані у спільну сумісну власність при приватизації з державного житлового фонду за письмовою згодою членів сім’ї наймача (ст. 8 Закону «Про приватизацію державного житлового фонду»).
- Здійснення права спільної сумісної власності
Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.
У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників.
Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.
Співвласники мають право уповноважити одного з них на вчинення правочинів щодо розпорядження спільним майном.
Правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.
4. - Відмінності між спільною частковою та спільною сумісною власністю:
1) за визначеністю часток (у спільній часткові власності частки кожного із співвласників заздалегідь визначені, у спільній сумісній власності – ні, вони вважаються рівними);
2) за участю у розподілі доходів та витрат у спільному майні ( у спільній часткові власності доходи і витрати розподіляються між співвласниками пропорційно до розміру їх часток, а у спільній сумісній власності – по рівну);
3) за здійсненням права розпорядження ( у спільній часткові власності кожен із співвласників розпоряджається належною йому часткою, а у спільній сумісній – правом власності у повному обсязі);
4) за відповідальністю (суб’єкти спільної часткової власності за своїми зобов’язаннями несуть часткову відповідальність, суб’єкти спільної сумісної – солідарну);
5) за підставами виникнення ( право спільної часткової власності виникає з будь-яких підстав, які не суперечать закону: спільне будівництво, спадкування, договірну про спільну діяльність ін., спільна сумісна власність виникає лише у випадках прямо передбачених законом, або договором).
5. - Поряд із загальними підставами припинення права власності, право спільної власності, може бути припинено із спеціальних підстав. Зокрема, шляхом: 1) виділу (спільна власність припиняється для того, чия частка виділяється);
2) поділу (спільна власність припиняється для всіх співвласників);
3) відшкодування вартості частки (спільна власність припиняється для того, кому відшкодовується вартість його частки).

- Види виділу та поділу.
- І За підставою виділу або поділу:
1. За домовленістю між співвласниками (договором);
2. За рішенням суду (у разі виникнення спору).

- ІІ За ініціатором виділу або поділу:
1. З ініціативи іншого із співвласників;
2. З ініціативи третіх (сторонніх) осіб (наприклад, кредитора одного із співвласників).
- Кредитор може ставити питання про виділ частки співвласника у натурі лише у разі недостатності у цього співвласника іншого майна, на яке може бути звернено стягнення.

- У разі виділу або поділу майна, що є у спільній частковій власності, розмір майна, яке виділяється або підлягає поділу визначається пропорційно до розміру часток кожного із співвласників.
- У разі виділу або поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними.

- Інші співвласники можуть звернутися до суду з вимогою про припинення частки у спільному майні одного із співвласників з відшкодуванням її вартості за наявності таких умов:
1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;
2) річ є неподільною;
3) спільне володіння і користування майном є неможливим;
4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім’ї;
5) позивач попередньо вніс вартість цієї частки на депозитний рахунок суду.

Тема: Право спільної власності
1. Поняття спільної власності.
2. Право спільної часткової власності:
а) підстави виникнення;
б) поняття реальної та ідеальної частки. Здійснення права спільної часткової власності. Переважне право купівлі частки;
3. Право спільної сумісної власності:
а) підстави виникнення;
б) здійснення права спільної сумісної власності. Особливості правового статусу подружжя як співвласників.
4. Підстави припинення права спільної сумісної та спільної часткової власності.

Завдання 1.
Випишіть приклади виникнення права спільної сумісної чи спільної часткової власності в силу прямої вказівки закону.

Завдання 2.
Складіть порівняльну таблицю відмінностей права спільної сумісної та спільної часткової власності.

Завдання 3.
Визначте особливості реалізації повноважень подружжя як співвласників порівняно з іншими учасниками права спільної сумісної власності.

Задача 1.
На земельній ділянці, набутій Тарасовим до шлюбу, він з дружиною та двома повнолітніми доньками збудував будинок, літню кухню та гараж. Усе це майно було зареєстроване на його ім’я. Через кілька років Тарасов помер і з’ясувалось, що за заповітом усе своє майно він заповів своїй матері. Дружина та доньки Тарасова звернулись до суду з позовом про визнання заповіту частково недійсним і визнання за ними часток в праві власності на будинок, літню кухню та гараж. Мати Тарасова заперечувала проти визнання внучок співвласниками зазначених об’єктів. Під час судового розгляду було встановлено, що доньки допомагали коштами та власною працею при будівництві літньої кухні.
Яке має бути рішення суду?

Задача 2.
Якимів та Степанова з 1993 року, не реєструючи шлюбу, проживали разом. Степанова не працювала, доглядаючи дітей. У 1997 році вони придбали машину, зареєструвавши її на ім’я Якиміва. У 2004 році половину заробітної плати Якимів щомісяця зі згоди Степанової вносив на банківський вклад. У 2005 році вони посварились і Степанова звернулась до банку з проханням повернути їй половину вкладу, однак, їй відмовили, зазначивши, що вкладником є Якимів.
Чи стала Степанова співвласником машини та суми банківського вкладу?

Задача 3.
Під час шлюбу подружжя Маркових придбало трьохкімнатну квартиру, співвласниками якої, крім них, були вказані троє неповнолітніх дітей. У зв’язку із розірванням шлюбу Маркова звернулася до Маркова з позовом про поділ майна і про припинення права власності на його частку в квартирі взамін на грошову компенсацію, оскільки квартира їй потрібна більше, бо з нею залишаються проживати діти, натомість мати Маркова має власний будинок і син міг би переїхати до неї. Марков на судові засідання не з’являвся і суд, розглянувши справу в його відсутності, позов задоволив.
Чи правомірне рішення суду?

Задача 4.
Дві сестри отримали в спадок житловий будинок в рівних частках. Через деякий час одна із сестер – Клименко вирішила свою частину будинку подарувати чоловікові. Дізнавшись про оформлення такого договору, друга сестра – Костенко звернулась до суду з позовом про визнання його недійсним, вважаючи, що сестра порушила її переважне право на купівлю частки і до того ж не мала права розпоряджатися спільною власністю без її згоди.
Чи підлягає такий позов задоволенню?


Заголовок 415

Приложенные файлы

  • doc 174923
    Размер файла: 66 kB Загрузок: 1

Добавить комментарий