vid


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Кафедра інформаційних систем і технологійЗВІТ
ПРО НАВЧАЛЬНУ ПРАКТИКУ
Студентки Григоренко Р.В.
Спеціальності
База практики кафедра ІСТ НТУ
Керівники практики:
від університету ст. викл. Москвичова Г. Г.
Київ 2015
Вступ
Частина 1. Загальна характеристика професії документознавцяКонцепція професійного спрямування: об’єкт, предмет, мета, структура, базові поняття
Навчальна дисципліна «Концепція професійного спрямування» є концептуальним орієнтиром у підготовці фахівців-документознавців, які навчаються за спеціальністю «Документознавство та інформаційна діяльність», оскільки об’єктом курсу є професійна діяльність документознавця, а предметом – робота з документними потоками в різних галузях виробництва.
Мета цього курсу полягає у вивченні основного кола проблем і базових понять спеціальності «Документознавство та інформаційна діяльність», ознайомленні студентів з особливостями застосування документів у різних галузях виробництва, професійними правами й обов’язками фахівця-документознавця, вимогами до його особистості та діяльності.
Зважаючи на це, структура курсу складається з трьох модулів, які об’єднують такі теми: концепція професійного спрямування як навчальна дисципліна; професія документознавця в контексті інформатизації суспільства; теоретичні основи документознавства; документознавець як організатор діловодства; аналітико-синтетична обробка документів у професійній діяльності документознавця; інформаційна діяльність документознавця; комунікативні аспекти професійної діяльності документознавця.
Оскільки цей навчальний курс надає концепцію професійного спрямування щодо документознавства та інформаційної діяльності, основними поняттями курсу є документознавство, інформаційна діяльність та їх ключові похідні – документ та інформація.
Існує чимало визначень цих понять, кожне з яких є домінуючим у певній сфері діяльності. У документознавчій сфері діяльності суть поняття «документознавство» полягає в розгляданні його як комплексної науки про документ і документно-комунікаційну діяльність, що вивчає в історичному, сучасному та прогностичному аспектах процеси створення, розповсюдження та використання документних джерел у суспільстві. Документ у документознавстві – це матеріальний об’єкт з інформацією, закріпленою створеним людиною способом для її передачі в часі й просторі.
Згідно із Законом України про інформацію інформаційна діяльність – це сукупність дій, спрямованих на задоволення інформаційних потреб громадян, юридичних осіб і держави. З метою задоволення цих потреб створюються відповідні документно-інформаційні служби. Основними видами інформаційної діяльності є одержання, використання, поширення та зберігання інформації. Одержання інформації – це набуття, придбання, накопичення відповідно до чинного законодавства України документованої або публічно оголошуваної інформації громадянами, юридичними особами або державою. Використання інформації – це задоволення інформаційних потреб громадян, юридичних осіб і держави. Поширення інформації – це розповсюдження, обнародування, реалізація в установленому законом порядку документованої або публічно оголошуваної інформації. Зберігання інформації – це забезпечення належного стану інформації та її матеріальних носіїв. Одержання, використання, поширення та зберігання документованої або публічно оголошуваної інформації здійснюється в порядку, передбаченому цим Законом та іншими законодавчими актами в галузі інформації. При цьому інформація розглядається як документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються в суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі.
 Становлення й розвиток спеціальності
«Документознавство та інформаційна діяльність»
Спеціальність «Документознавство та інформаційна діяльність» виникла наприкінці ХХ століття в Україні, але документознавців готували й до цього часу. Це було обумовлено практичними потребами суспільства в таких фахівцях. Створення перших правил роботи з документами та вимог до самих документів на практиці, у діловодному процесі, у прикладній сфері в XVI–XVII століттях, поява уніфікованих документних форм, формування правових основ документування в XVIIІ–XIX століттях насамперед у сфері державного управління обумовили необхідність не тільки у кваліфікованих фахівцях, але й у проведенні документознавчих досліджень. З цією метою в 1920–30-х роках було створено вітчизняні та закордонні науково-дослідні, госпрозрахункові, відомчі й громадські організації, що досліджували питання наукової організації управління. За кордоном документознавчі дослідження проводились у Міжнародному інституті документації, який одержав таку назву 1931 року (раніше він мав назву Міжнародного бібліографічного інституту, створеного 1895 року в Брюсселі). Вітчизняні документознавчі дослідження й практичний досвід учених узагальнені в проекті «Загальні правила документації й документообігу» та видані в Інституті техніки управління 1931 року. Саме в цей період (1938 р.) було створено Міжнародну федерацію з документації, що й нині є світовим центром теорії та практики документознавства й науково-технічної інформації. На початку 1930-х років у Московському державному історико-архівному інституті (МДІАІ) стали готувати фахівців вищої кваліфікації для роботи в державних архівах, а пізніше й працівників державного діловодства. У МДІАІ почали викладати навчальний курс «Загальне діловодство» спочатку в межах навчальної дисципліни «Теорія й практика архівної справи», а з 1942 року як самостійний курс «Історія й організація діловодства в СРСР». 1943 року вперше з’явився й сам термін «документознавство». Зі створенням Всесоюзного науково-дослідного інституту документознавства й архівної справи (ВНДІДАС) у 1966 році, у якому проводилися документознавчі дослідження, було розроблено й впроваджено Єдину державну систему діловодства, а також створено інформаційну базу автоматизованої системи управління. У нашій країні визначилися два основних центри – МДІАІ й ВНДІДАС, – що проводили документознавчі дослідження та готували відповідних фахівців на факультеті державного діловодства в МДІАІ з 1964 р. Це обумовило набуття документознавством статусу наукової дисципліни, і 1969 року воно було внесено в номенклатуру спеціальностей науковців «Документознавство й документаційне забезпечення управління». Саме під такою назвою відома ця спеціальність з початку її існування, що в Росії функціонує й зараз.
Новий етап у розвитку вітчизняної спеціальності почався в 1990-х роках під впливом зовнішніх політичних і внутрішніх соціально-економічних факторів, які зумовили зміни в роботі з документами в умовах інформатизації країни. Інтеграція України у світовий інформаційний простір зумовила необхідність у фахівцях-документознавцях, кваліфікація яких має бути адекватною сучасним вимогам роботи щодо документної інформації. Саме це вплинуло на зміну назви цієї спеціальності в Україні – «Документознавство та інформаційна діяльність», – яка виникла на базі Харківської державної академії культури на бібліотечному факультеті в 1995 р. і функціонує зараз у понад 22 вищих навчальних закладах історичного, бібліотечного, економічного, управлінського й технічного напрямків.
1.2. ПРОФЕСІЯ ДОКУМЕНТОЗНАВЦЯ В КОНТЕКСТІ ІНФОРМАТИЗАЦІЇ СУСПІЛЬСТВА
Соціальне замовлення інформаційного суспільства
на підготовку висококваліфікованих фахівців-документознавців Інформатизація суспільства, що розпочалася наприкінці ХХ століття, зумовила інтеграцію цілого ряду країн до світового інформаційного простору. Пріоритету набула інформаційна діяльність, а інформація стала найважливішим ресурсом суспільства. Відповідно до законів України про інформацію, про національну програму інформатизації інформатизація суспільства припускає процес створення умов для забезпечення громадян і суспільства своєчасною, достовірною й повною інформацією завдяки широкому використанню інформаційних технологій. Інформатизація суспільства – сукупність взаємозалежних організаційних, правових, політичних, соціально-економічних, науково-технічних, виробничих процесів, які спрямовані на створення умов для задоволення інформаційних потреб громадян і суспільства на основі побудови, розвитку й використання інформаційних систем, мереж, ресурсів й інформаційних технологій, які ґрунтуються на застосуванні сучасної обчислювальної й комунікаційної техніки. Інформатизація суспільства сприяє формуванню інформаційного суспільства – інтелектуальнорозвиненого, ліберально-демократичного суспільства з високим рівнем суспільного виробництва й інформаційно-правової культури. У цих умовах зросло соціальне замовлення суспільства на висококваліфікованих фахівців-документознавців. Зростання обсягу інформації й відповідно документів, впровадження комп’ютерних технологій для їхнього створення, переробки, зберігання й використання висувають підвищені вимоги до документно-інформаційних служб та їхніх кадрів. Документаційна діяльність організації охоплює всі сфери діяльності щодо створення, складання, узгодження й оформлення документів. Зафіксована в документах інформація становить основу будь-якого бізнесу. Організація ефективної роботи з документами, удосконалювання всіх інформаційно-документаційних процесів як у масштабі суспільства в цілому, так і на рівні окремих підприємств, організацій, установ є найважливішим напрямком управлінської діяльності інформаційного суспільства. Тому зараз надзвичайно важливим є вдосконалення системи діловодства, організаторами якого є документознавці. Суспільству в різних сферах діяльності потрібні висококваліфіковані документознавці-менеджери як найзатребуваніші фахівці на сучасному ринку труда.
Кваліфікаційна характеристика професії документознавця в державному класифікаторі професій
Кваліфікаційна характеристика професії документознавця визначена в Державному класифікаторі професій України ДК 003-95, розробленому Науково-дослідним інститутом соціально-трудових відносин Міністерства праці й соціальної політики України за участі Інституту української мови Національної академії наук України й Науково-дослідного інституту статистики Державного комітету статистики України.
Класифікатор професій є складовою частиною державної системи класифікації й кодування техніко-економічної й соціальної інформації, в основу якого покладено Міжнародну стандартну класифікацію професій 1988 року (ISCO-88: International Standard Classification of Occupations/ILO, Geneva). Він призначений для застосування всіма суб’єктами господарювання під час запису про роботу в трудові книжки працівників. Відповідно до п. 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників записи до трудової книжки про найменування роботи, професії або посади здійснюються відповідно до найменування професій і посад, перелічених у Державному класифікаторі України. Якщо назву посади не зазначено в Класифікаторі, у трудових книжках працівників її вказувати не можна.
Для розуміння кваліфікаційної характеристики професії документознавця слід розрізняти поняття «професія» і «кваліфікація».
Професія – здатність виконувати такі роботи, які вимагають від особи певної кваліфікації.
Кваліфікація – здатність виконувати завдання й обов’язки певної роботи. У дипломі фахівця або в іншому документі про професійну підготовку кваліфікація визначається назвою професії. Кваліфікація визначається рівнем освіти й спеціалізацією.
Спеціалізації документознавців відрізняються від напряму вищого навчального закладу. Документознавців готують як фахівців-менеджерів з управлінської, рекламної, митно-брокерської, видавничої, документно-техничної та іншої діяльності, що забезпечують різні сфери функціонування документів. Проте загальні вимоги до професії документознавця є єдиними. Вони містять завдання, обов’язки, необхідні знання, права та кваліфікаційні вимоги.
Завдання та обов’язки документознавця:
розробка та впровадження технологічних процесів роботи з документами й документною інформацією на підставі використання організаційної та обчислювальної техніки з обліку, контролю виконання, оперативного збереження, довідкової роботи;
участь у плануванні, організації й вдосконаленні діяльності служби документаційного забезпечення управління;
здійснення контролю за станом діловодства в структурних підрозділах;
підготовка пропозицій із забезпечення ергономічних умов праці, раціоналізації робочих місць працівників служби документаційного забезпечення управління;
розробка уніфікованих систем документації й табелів документів різного призначення та рівня управління, класифікаторів документної інформації;
організація впровадження, ведення (у тому числі автоматизованого) і розвитку системи документації, яка включає також документи на машинних носіях і класифікатори документної інформації;
вживання заходів щодо впорядкування складу документів та інформаційних показників, скорочення їх кількості та оптимізації документопотоків;
участь у відборі документів, які передаються на державне зберігання, в організації поточного збереження й експертизі наукової та практичної цінності документів;
участь у постановці задач, проектуванні, експлуатації та вдосконаленні (у частині інформаційного забезпечення) автоматизованих інформаційних систем і систем управління, а також нових інформаційних технологій (у тому числі безпаперових), які базуються на застосуванні обчислювальної й мікропроцесорної техніки, проектуванні й актуалізації баз банків даних;
вивчення й узагальнення передового вітчизняного та світового досвіду у сфері документаційного забезпечення управління, розробка нормативно-методичних матеріалів з документаційного забезпечення;
участь у роботі з підбору, розстановки й підвищення кваліфікації кадрів служби документаційного забезпечення управління.
Крім цього, документознавець має знати:
постанови, розпорядження, накази, методичні та інші керівні матеріали, нормативні документи з документаційного забезпечення управління;
порядок планування, проектування й технологію роботи на базі організаційної та обчислювальної техніки служб документаційного забезпечення управління; методи розроблення їх оптимальних структур;
методи дослідження, аналізу, проектування й розвитку документаційних систем, стандарти на уніфіковані системи документації;
порядок оформлення, класифікації, збереження, експертизи цінності документів;
організацію архівної справи; нормативні й методичні документи з проектування й експлуатації автоматизованих інформаційних систем управління;
основи програмування, методи проектування й актуалізації баз і банків даних;
основи управління, ергономіки, соціальної психології, соціології, трудового законодавства; документоутворення;
організацію державних установ і громадських організацій, економічні й правові аспекти їх діяльності;
вітчизняний і світовий досвід у сфері документаційного забезпечення управління.
Документознавець має також права:
вносити пропозиції з поліпшення організації документообігу підприємства, його раціоналізації з дотриманням установлених стандартів;
вимагати від служб підприємства й працівників, що здійснюють підготовку документації, дотримання встановлених стандартів і вимог;
розробляти та впроваджувати уніфіковані системи документації, табелі документів різного призначення й рівня керування, класифікатори документної інформації.
Від кваліфікаційних вимог залежить посада. Для отримання посади провідного документознавця слід мати повну вищу освіту відповідного напряму підготовки (магістр, спеціаліст), стаж роботи за професією документознавця I категорії не менше двох років.
Працювати документознавцем I категорії можна за умови наявності повної вищої освіти відповідного напряму підготовки (магістр, спеціаліст); для магістра – без вимог до стажу роботи, спеціаліста, стаж роботи за професією документознавця II категорії не менше двох років;
Посада документознавця II категорії передбачає повну вищу освіту відповідного напряму підготовки (спеціаліст), стаж роботи за професією документознавця не менше одного року.
Для того щоб працювати документознавцем, достатньо мати повну вищу освіту відповідного напряму підготовки (спеціаліст) без вимог до стажу роботи.
Напрямки діяльності документознавцяСуспільство потребує висококваліфікованих документознавців у різних галузях діяльності. Одними з найзатребуваніших фахівців є документознавці-менеджери з рекламної, митно-брокерської діяльності та документно-технічного забезпечення виробництва. Розглянемо їх основні функціональні обов’язки, крім зазначених вище, щодо документознавця незалежно від спеціалізації.
Професійний менеджер з реклами повинен:
організовувати роботу з рекламування продукції та послуг з метою їх просування на ринки збуту, інформуючи споживачів про переваги якості та відмінні властивості товарів та послуг, що рекламуються;
брати участь у формуванні рекламної стратегії, яка базується на перспективних напрямах подальшого організаційного розвитку, інноваційній та інвестиційній діяльності; розробляти плани рекламних заходів з одного виду або групи товарів (послуг) і виконувати керівництво, координацію робіт з проведення рекламних кампаній; здійснювати контроль за виконанням роботи, розробкою системи звітності й контролю заходів, а також за розробленням та реалізацією договорів і контрактів з рекламування продукції та послуг;
вивчати ринок збуту та попит покупців з метою визначення найкращого часу й місця розміщення реклами, масштабів і термінів проведення рекламних кампаній, кола осіб, на яких слід спрямувати рекламу, орієнтуючи її на цільові групи за професією, віком, купівельною спроможністю, статтю;
оптимізовувати зв’язки із засобами масової інформації, сприяючи формуванню позитивного образу компанії, визначати стратегію паблік рилейшнз;
здійснювати вибір форм і методів реклами в засобах масової інформації, їх текстового, кольорового та музичного оформлення;
визначати конкретні носії реклами (газети, журнали, рекламні ролики тощо) та їх оптимальне поєднання;
організовувати розроблення рекламних текстів, плакатів, проектів, каталогів, буклетів, контролювати їх якість, забезпечувати наочність і доступність реклами, додержання норм громадської моралі, не допускаючи при цьому порушень правил конкурентної боротьби;
проводити повний аудит реклами згідно з відповідним законодавством. Рекламодавець зобов’язаний зберігати оригінали реклами протягом шести місяців після виходу відповідно до Закону про рекламу;
організовувати зв’язки з діловими партнерами з метою вдосконалення рекламної діяльності; підтримувати зв’язки зі структурними підрозділами підприємства, установи, організації в процесі розроблення й проведення рекламних заходів; залучати до вирішення поставлених завдань консультантів і експертів, запрошувати до участі в рекламі широковідомих та популярних осіб, укладаючи з ними договори на комерційній основі;
відповідати за політику підвищення конкурентноздатності компанії на ринку, поліпшення рівня обслуговування клієнтів; формувати корпоративну культуру, створювати фірмові стандарти.
Значущість професії менеджера з митно-брокерської діяльності набуває значення у зв’язку зі зростанням зовнішньоекономічної діяльності компаній щодо імпорту та експорту товарів споживання, оскільки митні платежі становлять понад 40 % річного бюджету країни. Специфіка вітчизняного приватного бізнесу полягає в тому, що імпорт товарів широкого споживання перевищує експорт, а це зумовлює необхідність грамотного митного оформлення імпортованої продукції.
Головне завдання менеджера з митно-брокерської діяльності полягає в доставці товару після його повного оформлення. Для цього він повинен:
знати митне законодавство;
обробляти й підготовлювати первинну й кадрову документацію в процесі документообігу, ретельно вивчати й грамотно складати договори;
уміти працювати зі спеціальними комп’ютерними програмами щодо ведення документообігу й організації митно-брокерської діяльності;
розробляти схеми оптимізації введення документообігу на митниці;
уміти грамотно заповнювати основні документи, зокрема вантажну митну декларацію;
правильно вказувати митну вартість товару;
мінімізувати митні платежі, податкові витрати;
організовувати ділові зв’язки с партнерами митних терміналів;
організовувати транспортно-експедиційне обслуговування;
аналізувати експортно-імпортні поставки підприємства;
Менеджери з документно-технічного забезпечення виробництва обслуговують різні сфери виробництва. Тому вони є універсальними працівниками, що адаптуються в процесі роботи до певної виробничої сфери діяльності.
Менеджери з документно-технічного забезпечення виробництва повинні:
контролювати правильне оформлення й своєчасне отримання відповідної технічної та кадрової документації;
здійснювати аналітико-синтетичну обробку документів;
перекладати каталоги, проспекти, журнали й іншу технічну документацію, що пов’язана з профілем підприємства;
контролювати своєчасне оформлення звітів і пропозицій співробітників;
аналізувати ринки технічного обладнання; збирати й акумулювати технічну інформацію про діяльність профільних підприємству фірм і організацій;
уміти оформлювати заявки на одержання технічної документації та зразків нової техніки від фірм й організацій;
розробляти й проводити необхідні заходи щодо науково-технічного співробітництва з фірмами та організаціями щодо вивчення й впровадження передового вітчизняного й закордонного досвіду (встановлення ділових контактів з іноземними підприємствами, розробка планів спільної роботи, обмін фахівцями);
грамотно оформлювати документи для відвідування міжнародних конференцій, симпозіумів і виставок фахівцями підприємства;
організовувати проведення технічних переговорів із представниками закордонних фірм.
забезпечувати оптимізацію введення документообігу за допомогою новітніх інформаційних технологій.
1.3. Пропозиції та практичні рекомендації щодо вдосконалення процесів інформатизації діяльності на робочих місцях в апараті управління та виробничих підрозділах підприємств.
Відомо, що продукт діяльності управлінця - прийняття рішень (підкреслимо, що рішення - це те, що реалізується, інакше слід вести мову лише про бажання чи наміри). Будь-яке управлінське рішення (в тому числі - й рішення нічого не змінювати) має свою ціну і свої наслідки.
Практика свідчить, що досить часто "сировиною" і приводом для прийняття серйозного управлінського рішення слугують такі випадкові фактори:
• керівник побував у відрядженні (у тому числі - за кордоном), щось цікаве там побачив та вирішив використати у своєму підрозділі;
• керівнику доповіли про якийсь кричущий факт, і він приймає рішення негайно вжити певних заходів;
• із засобів масової інформації керівник отримав дані про впровадження чогось у подібному підрозділі.
Це далеко не повний перелік прикладів, коли управлінське рішення приймається на базі випадкових факторів. І хоча іноді такі рішення бувають ефективними, такий підхід ніяк не можна назвати науковим.
У цьому плані можна зрозуміти дії керівника. Існує три основних постачальника "сировини" для прийняття управлінських рішень: зовнішній світ (держава, партнери, засоби масової інформації).
Всі види виробництва інформаційних систем та мереж, технологій та засобів їх забезпечення становлять спеціальну галузь економічної діяльності, розвиток якої визначається державною науково-технічною і промисловою політикою інформації. Державні та недержавні організації, а також громадяни мають рівні права на розробку та виробництво інформаційних систем, технологій і засобів їх забезпечення . Держава створює умови для проведення науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт в сфері розробки та виробництва інформаційних систем, технологій та засобів їх забезпечення. Керівництво України визначає пріоритетні напрямки розвитку інформатизації та встановлює порядок їх фінансування.
Органи державної статистики спільно з комітетом з політики інформатизації при Президенті України встановлюють правила обліку та аналізу стану галузі економічної діяльності, розвиток якої визначається державною науково-технічною промисловою політикою інформації.
Інформаційні системи, технології та засоби їх забезпечення можуть бути об'єктами власності фізичних та юридичних осіб держави. Власником інформаційної системи, технологій та засобів їх забезпечення визначається фізична або юридична особа, на чиї кошти ці об'єкти вироблені, придбані чи отримані в порядку успадкування, дарування чи іншим законним способом.
Інформаційні системи, технології та засоби їх забезпечення включаються в склад майна суб'єкта, що здійснює права власника цих об'єктів. Інформаційні системи, технології та засоби їх забезпечення виступають як товар (продукція) при дотриманні виняткових прав їх розробників. Власник інформаційної системи, технології та засобів їх забезпечення визначає умови користування цією продукцією.
Право авторства та право власності на інформаційні системи, технології та засоби їх забезпечення можуть належати різним особам. Власник інформаційної системи, технологій та засобів їх забезпечення повинен захищати права їх автора відповідно до законодавства України . Інформаційні системи, бази та банки даних, призначені для інформаційного обслуговування громадян та організацій, інформаційні системи органів державної влади України, інших державних органів, організацій, які опрацьовують документовану інформацію з обмеженим доступом, а також засоби захисту цих систем, підлягають сертифікації в порядку, встановленому Законом України.
Організації, що виконують роботи в сфері проектування виробництва, засобів захисту інформації та обробки персональних даних, отримують ліцензії на цей вид діяльності. Порядок ліцензування визначається законодавством України. Інтереси користувача інформації при використанні імпортної продукції в інформаційних системах захищаються митними органами України на основі міжнародної системи сертифікації.
Захисту підлягає будь-яка документаційна інформація, неправомірне використання якої може нанести збитків її власнику, користувачу та іншим особам. Об'єкт захисту, мету, основні організаційно-технічні положення технічного захисту інформації (ТІ), неправомірний доступ до якої може завдати шкоди громадянам, організаціям (юридичним особам) та державі, а також-категорії нормативних документів з ТЗІ встановлює ДСТУ 3396.0-96 "Захист інформації. Технічний захист інформації. Основні положення", а вимоги до порядку проведення робіт з технічного захисту інформації встановлює ДСТУ 3396.1-96 "Захист інформації. Технічний захист інформації. Порядок проведення робіт".
Метою захисту інформації є:
• запобігання відтіканню, розкраданню, втраті, перекручуванню, підробці інформації;
• запобігання загрозам безпеки особистості, суспільства, держави;
• запобігання несанкціонованим діям зі знищення модифікації, перекручення, копіювання, блокування інформації; запобігання інших форм незаконного втручання в інформаційні ресурси та інформаційні системи, забезпечення правового режиму документованої інформації як об'єкта власності;
• захист конституційних прав громадян на збереження особистої таємниці та конфіденційності персональних даних, що є в інформаційних системах;
• збереження державної таємниці, конфіденційності документованої інформації згідно з законодавством;
• забезпечення прав суб'єктів в інформаційних процесах при розробці, виробництві та застосуванні інформаційних систем, технологій та засобів їх забезпечення.
Режим захисту інформації встановлюється:
• відносно відомостей, віднесених до державної таємниці, -вповноваженими органами на основі Закону України "Про державну таємницю";
• відносно конфіденційної документованої інформації -власником інформаційних ресурсів чи вповноваженою особою на основі Закону України "Про захист інформації";
• відносно персональних даних - на основі Закону України "Про захист інформації".
Органи державної влади та організації, відповідальні за формування та використання інформаційних ресурсів, що підлягають захисту, а також органи та організації, що розробляють та застосовують інформаційні системи та технології для формування та використання інформаційних ресурсів з обмеженим доступом, керуються в своїй діяльності законодавством України.
Контроль за дотриманням вимог до захисту інформації та експлуатації спеціальних програмно-технічних засобів захисту, а також забезпечення організаційних заходів з захисту інформаційних систем, що опрацьовують інформацію з обмеженим доступом в недержавних структурах, здійснюються органами державної влади . Організації, які опрацьовують інформацію з обмеженим доступом, що є власністю держави, створюють спеціальні служби для забезпечення захисту інформації.
Власник інформаційних ресурсів або вповноважені ним особи мають право здійснювати контроль за виконанням вимог по захисту інформації та забороняти чи призупиняти обробку інформації у випадку невиконання цих вимог, а також може звертатися в органи державної влади для оцінки правильності виконання та дотримання вимог по захисту його інформації в інформаційних системах. Відповідні органи визначає керівництво України. Ці органи дотримуються вимог конфіденційності інформації та результатів перевірки.
Порядок надання користувачу інформації з вказаними місцем, часом, відповідальними посадовими особами, а також необхідними процедурами встановлює власник документів, масиву документів та інформаційних систем або вповноважені ним особи відповідно до чинного законодавства, а також забезпечує умови доступу користувачів до інформації. Власник документів, масиву документів та інформаційних систем забезпечує рівень захисту інформації згідно з законодавством України. Ризик, пов'язаний з використанням несертифікованих інформаційних систем та коштів на їх забезпечення, лежить на власнику цих систем і коштів, а ризик, пов'язаний з використанням інформації, отриманої з сертифікованих систем, лежить на споживачі інформації. Власник документів, масиву документів та інформаційних систем повинен сповіщати власника інформаційних ресурсів та систем про всі факти порушення режиму захисту інформації.
Захист прав суб'єктів у сфері формування та користування інформаційними ресурсами, розробки, виробництва та застосування інформаційних систем, технологій та засобів їх забезпечення здійснюється з метою попередження правопорушень, неправомірних дій, відновлення порушених прав та відшкодування заподіяної шкоди. Захист прав суб'єктів у вказаній сфері здійснюється судом, арбітражним судом, третейським судом з урахуванням специфіки правопорушення та завданих збитків. Для перегляду конфліктних ситуацій та захисту прав учасників у сфері формування та використання інформаційних ресурсів, створення та використання інформаційних систем, технологій та засобів їх забезпечення можуть створюватись тимчасові і постійні третейські суди.
За правопорушення при роботі з документованою інформацією органи державної влади, організації та їх посадові особи несуть відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення міжнародних норм та правил у сфері формування та використання інформаційних ресурсів, створення та використання інформаційних систем, технологій та засобів їх забезпечення покладається на органи державної влади, організації та громадян згідно з договорами, що укладені ними з зарубіжними фірмами та іншими партнерами, з урахуванням міжнародних договорів, ратифікованих Україною .
Відмова в доступі до відкритої інформації чи надання споживачам завчасно недостовірної інформації можуть бути оскаржені в судовому порядку. Невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо домовленості поставки, купівлі-продажу та з інших форм обміну інформаційними ресурсами між організаціями розглядаються арбітражним судом. Особи, яким було відмовлено в доступі до інформації, та ті, хто отримав недостовірну інформацію, мають право на відшкодування нанесених їм збитків у судовому порядку. Суд розглядає суперечки про необґрунтоване віднесення інформації до категорії інформації з обмеженим доступом, позови про відшкодування шкоди у випадках необґрунтованої відмови в наданні інформації споживачам та інші порушення прав користувачів. Керівники, службовці органів державної влади та організацій, винні в неправомірному обмеженні доступу до інформації та порушенні режиму захисту інформації, несуть відповідальність згідно з кримінальним та цивільним законодавством про адміністративні правопорушення.

Частина 2. Індивідуальне завдання.
Ательє мод «Шик»
Ательє мод заснована 20 квітня 2015 року Остапенко Анастасією Дмитрівною . Ательє займається пошивом і ремонтом одягу. Ательє мод має приватну форму власності. Місце знаходження ательє: Київ ,вул. Оборонна, 60.Напрям діяльності ательє мод наступні: пошиття одягу індивідуально у кваліфікованого майстра та ремонт будь якої степені тяжкості.
Дякуємо, що вибираючи Ательє Києва, Ви зупинили свій вибір саме на нашому Ательє мод.
Режим роботи:
ПН-ПТ: 10: 00-19: 00, СБ: 10: 00-18: 00
Неділя - вихідний день.
Перелік послуг:
•Моделювання елітного одягу;
• Пошиття верхнього одягу;
•Пошиття вечірніх і весільних платтів;
• Пошиття чоловічого одягу;
•Ремонт і відновлення речей;
• Консультації з підбору стилю одягу;
•Пошиття гардин, постільної білизни, і т. ін. для домашнього побуту
Наші фахівці з пошиття та ремонту одягу створять будь-який варіант одягу:
•спідниці різної складності
•корсети
•сукні,як повсякденні, так і моделі вечірніх та коктейльних суконь
•блузки та сарафани
•комбінезони, різні костюми і жакети, брюки
•куртки і плащі
•одяг для дітей будь-якого віку
•Ремонт одягу будь якої складності
Корисна інформація
1. Прийом замовлення (5 хв);
2. Пошиття одягу 2 -7 днів
3. Якість і надійність
4. Примірка з виїздом до клієнта
5.Доставка готового виробу до клієнта
6.Допомога в пошуку та підборі матеріалу
Організаційна структура підприємства
Директор


Бухгалтер
Офіс – менеджер


Дизайнер


Охоронець


Стилісти
Оператор ПК

Модельєри

ЗакрійникиВодій

Швачки

Рис.1
Ательє мод «Шик»
Адреса: вул. Оборонна, 60
Телефони: 4275687, 1090249, 4959877
Факс: 4566769, 5349809
E-mail: [email protected] lg.uaБанківські реквізити:
Код 00727819
Банк УДК у Київській обл.
МФО 456654
Розрахунковий рахунок: 123654789056


КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ
Що таке стандарт?
Стандарт — зразок, що задовольняє за своїми ознаками властивостям, якостям визначеним правилам.
2.Які вимоги висуває стандарт до підготовки робочого полю документа?
3.Що таке бланк і реквізит? Які функції виконують реквізити бланків?
Бланк — це “стандартний лист папера з відтвореної на ньому постійною інформацією документа і місцем, відведеним для перемінної”. Інформація, що відбита на бланку, чітко підрозділяється на складові, котрі називаються реквізитами.
Реквізит — це елемент офіційного документа. Серед приведених вище реквізитів виділяються групи обов'язкових і додаткових реквізитів.
4.Які існують типи бланків?
загальний бланк для виготовлення будь-якого виду документа (крім листа);
бланк листа;
бланк конкретного виду документа, крім листа
5. Яка технологія створення бланків?
6.Що таке стиль? Як створити новий стиль чи змінити існуючий?
Стиль — це іменований і збережений набір параметрів форматування. Наприклад, стиль може включати шрифт Arial розміром 14 пунктів, відступ величиною 1 дюйм, подвійний міжрядковий інтервал і вирівнювання по обох краях.
Створення власних стилів — одна з головних переваг, які надає Word в роботі із стилями. Один з шляхів створення нового стилю (по заданому прикладу) такий.
1. Знайдіть абзац, до якого ви хочете застосувати новий стиль.
2. Відформатуйте цей абзац на свій розсуд. Іншими словами, застосуйте ті види форматування, які ви хочете включити у визначення нового стилю.
3. Встановивши курсор де-небудь в цьому абзаці, відкрийте список стилів на панелі інструментів форматування або натисніть клавіші <Ctrl+ Shift+ S> (обидві дії дають той же результат).
4. Надрукуйте нове ім'я стилю і натисніть клавішу <Enter>.
У четвертому кроці не вводите ім'я вже існуючого стилю. Якщо ви зробите це, до вашого абзацу буде застосований вже існуючий стиль, і всі зміни формату, зроблені вами, будуть втрачені. Але якщо це все ж таки трапиться, відновіть втрачене за допомогою команди Правка -> Відмінити застосування стилю, потім повторите пп. 3, 4, ввівши нове ім'я стилю.
Можна створити новий стиль, вносячи зміни формату в діалогові вікна. Вам доведеться використовувати цей метод для створення стилю символу. Ви можете створити стиль з нуля або узяти за основу вже існуючий стиль. Якщо ви виберете другий метод, в новому стилі залишаться всі види форматування, властиві старому, крім того, туди ввійдуть всі зміни і доповнення, які ви внесете, визначаючи стиль. Ось що вам потрібно зробити.
1. Виберіть команду Формат -> Стиль, щоб відкрити діалогове вікно Стиль.
2. Клацніть на кнопці Створити, з'явиться діалогове вікно Створення стилю (мал. 12. 3).
3. Із списку, що розкривається, Стиль виберіть стиль, який хочете створити: Абзацу або Символу.
4. Клацніть в текстовому полі Ім'я і введіть ім'я нового стилю.
5. Якщо ви хочете, щоб новий стиль грунтувався на вже існуючому, виберіть потрібний базовий стиль із списку, що розкривається, Заснований на стилі.
6. Якщо ви хочете, щоб новий стиль став частиною шаблону, на якому заснований поточний документ, встановіть прапорець Додати в шаблон. Якщо ви не зробите це, новий стиль використовуватиметься тільки в поточному документі.
7. Прапорець Обновляти автоматично доступний тільки при створенні стилю абзацу. Якщо ви його встановите, то при внесенні уручну змін формату абзацу, якому привласнений даний стиль, всі зміни будуть внесені в опис стилю.
8. Клацніть на кнопці Формат і виберіть Шрифт або Рамка для вказівки шрифту чи рамки в новому стилі. Коли ви внесете зміни формату, у області вікна Зразок ви побачите, як виглядатиме новий стиль, а у області вікна Опис з'явиться опис елементів стилю.
9. При створенні стилю абзацу клацніть на кнопці Формат і виберіть Абзац, щоб встановити відступи і міжрядкові інтервали для стилю, а також виберіть Табуляція для вказівки табуляторів нового стилю.
10. Клацніть на кнопці ОК для повернення в діалогове вікно Стиль.
11. Клацніть на кнопці Застосувати для привласнення нового стилю поточному текстовому блоку або абзацу. Клацніть на кнопці Відміна (Закрити), щоб зберегти опис нового стилю, не привласнюючи його ніякому тексту.
7.Що таке шаблон? Що можуть містити в собі шаблони?
Шаблон — форма документа, що включає засоби для створення аналогічно оформлених реальних документів.
Шаблони можуть містити в собі:
•текст чи форматування, однакові для всіх однотипних документів;
•стилі;
•меню і призначені клавіші;
•панелі інструментів.
8.Що таке форма?
Форма — заздалегідь заготовлений чи шаблон текст, що містить постійну інформацію і пропуски для введення перемінної інформації. Форми можуть спочатку роздруковуватися, а потім заповнюватися на папері, а можуть споконвічно включати рядка для введення даних.
9.Що такий трафаретний лист?
Трафаретний лист – форми, що містять спеціальні поля (текстове поле, поле дати і т.д.) для введення даних, а також стандартні фрази. Ці поля підказують укладачу документа, куди й у якій послідовності варто вводити текст конкретного документа.
10.Опишіть технологію вставки поля форми.
Виконати команду меню Вставка Поле форми, відкриється діалогове вікно Поле форми , в якому вказати тип поля, включивши відповідний прапорець - текстове, потім натиснути кнопку Параметри. Відкривається діалогове вікно Параметри текстового поля форми
11.Опишіть технологію створення власного шаблона на основі стандартного шаблона.
Натисніть кнопку Microsoft Office Зображення кнопки і виберіть пункт Створити.
У розділі Шаблони виберіть пункт Створення з наявного.
Виберіть шаблон, подібний до того, який потрібно створити, і натисніть кнопку Створення.
За потреби змініть настройки полів, розміри та орієнтацію сторінок, стилі та інші параметри форматування.
Також можна додати текст інструкцій, елементи керування вмістом (наприклад, вибір дати) і рисунки, що мають з’являтися в усіх нових документах, створених на основі цього шаблону.
Натисніть кнопку Microsoft Office Зображення кнопки і виберіть пункт Зберегти як.
У діалоговому вікні Зберегти як виберіть пункт Надійні шаблони.
Назвіть новий шаблон, виберіть Шаблон Word зі списку Тип файлу та натисніть кнопку Зберегти.
ПРИМІТКА Також можна зберегти шаблон як Шаблон Word із підтримкою роботи макросів (файл .dotm) або Шаблон Word 97-2003 (файл .dot ).
Закрийте шаблон.
12.Шаблони яких документів входять у пакет текстового процесора Word?
13.Чим відрізняються шаблони-майстри від звичайних шаблонів?
Файли шаблонів відрізняються від звичайних шаблонів розширенням *.dot. Будь-який документ редактора Word будується на шаблоні, що визначає основну структуру документа і містить такі елементи настроювання документу:• шрифти;• меню;• панелі інструментів;• параметри сторінки;• комбінації клавіш;• елементи автотексту;• стилі;• макроси;• графіку;• текст.
14.Як Майстер організує роботу? Які Майстри входять до складу пакета Word?
15.Опишіть роботу з одним з відомих вам Майстрів.16.Що таке електронна таблиця?
Електронна таблиця– це програма, що моделює на екрані двовимірну таблицю, яка складається з рядків і стовпців. Основним призначенням електронної таблиці є введення даних до комірок й обробка їх за формулами.
17.Як увести формулу у електронну таблицю та що може в формулу входити?
Формулою називається введена в комірка послідовність символів, що починається іззнаку рівності «=». У цю послідовність символів можуть входити: константи, адресиосередків, функції, оператори.Результат обчислень відображається в комірці, а сама формула – в рядку формул.Функції використовуються для виконання стандартних обчислень. Excel має більше400 вбудованих функцій, об'єднаних в 9 груп: фінансові, дата і час, математичні, статистичні,посилання і масиви, робіт м базою даних, текстові, логічні, перевірка властивостей і значень.Окрім вбудованих функцій можна використовувати в обчисленнях призначені длякористувача функції, які створюються за допомогою засобів Excel.
18.Як увести у формулу посилання на листи книг у табличному процесор

Приложенные файлы

  • docx 672230
    Размер файла: 65 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий