ЛІС І ФАУНА

ЛІС І ФАУНА

1. Загальні відомості про фауну лісу
Ліс неможливий без тварин, вони є його невід'ємним компонентом. Лісова фауна - це сукупність видів тварин, які мешкають у лісах.
Тваринний світ у лісах відрізняється великою різноманітністю, тому його поділяють на різні типи (групи): 1) найпростіші; 2) губки; 3) кишечнопорожнинні; 4) черви і 5) червоподібні; 6) молюски; 7) членистоногі; 8) голоногі і 9) хордові. Саме у лісі мешкають представники видів найпростіших, червів, молюсків, членистоногих та хордових, й інших типів, що пов'язані з водою.
Представники найпростіших мешкають у поверхневому 30-сантиметровому шарі ґрунту та у лісовій підстилці. Вони живляться, в основному, ґрунтовими бактеріями, а також грибами, які заселяють грубі органічні рештки.
Червів поділяють на підтипи: стрічкові, круглі, кільчаті та коловоротки. Стрічкові та круглі черви у більшості є паразитами тварин, у лісі розповсюджені мало, хоча деякі види круглих червів живуть у лісовий підстилці, прискорюючи її розклад. Коловоротки мешкають у лісових водоймах. Найважливішими для лісу є кільчаті черви, головним чином, дощовики та земляні. Вони, переробляючи органічні рештки, сприяють накопиченню у ґрунті мінеральних речовин та поліпшенню фізичних властивостей ґрунту.
Молюски помітного впливу на життя лісу не мають.
Усі чотири класи членистоногих: ракоподібні, павукоподібні, багатоніжки та комахи - мають значення для життя лісу. Із цих класів найважливішими є кліщі та комахи. Величезна кількість кліщів розміром у півміліметра мешкають у лісовій підстилці, живлячись органічними рештками, різними комахами, іншими видами кліщів тощо. Із багатоніжок найбільш розповсюджені ківсяки, які живляться переважно рослинними рештками м'якого гумусу.
Найбільш численний клас лісових тварин - комахи. У першу чергу, для лісу важливі комахи-шкідники, яких поділяють на: 1) первинних шкідників і 2) вторинних шкідників. Серед комах є і корисні для лісу - паразити та хижаки шкідливих комах.
Із типів хордових тварин найбільше значення для лісу мають птахи. Значно менше значення для лісу мають ссавці, земноводні та плазуни.
Лісова фауна за чисельністю складає до половини загальної кількості наземних тварин. Особливості лісу як середовища для мешкання викликали у багатьох видів тварин певні морфологічні зміни, що дозволяють їм пристосовуватися саме до життя в умовах лісу (розміри та форма кігтів, що дозволяє лазити по деревах, будова хвоста, яким можна охоплювати гілку, мозолі та подушечки на лапах тощо). Численні лісові птахи пристосовувалися до споживання лісового насіння, бруньок, хвої, а деякі мають міцний череп і масивний дзьоб, яким можуть довбати деревину (дятли). Окремі види тварин відрізняються особливим розвитком певних органів почуттів - слуху, зору, дотику (кажани, сови, землерийки).
Між тваринами лісових насаджень утворилися певні трофічні зв'язки, наприклад: рослиноїдні комахи - комахоїдні птахи - хижі птахи.
Оскільки у лісі мешкають численні види тварин, починаючи від найпростіших і безхребетних і включаючи більш організованих - плазунів, птахів, ссавців, то умовно тваринний світ лісу поділяють на два яруси мешкання: зооедафон (види, яки мешкають у ґрунті) і наземні тварини. Але є багато видів, які мешкають і в одній, і у другій частині лісового середовища. Наприклад, лисиця, борсук. Деякі комахи проходять різні стадії свого розвитку у підземній і надземній частинах (наприклад, хрущі).
Багато тварин тісно пов'язані з лісами певного породного складу. Наприклад, тетерев мешкає у соснових лісах з домішкою берези та осики, з густим надґрунтовим покривом із ягідних напівкущів. Дикий кабан, білка, миші, сойка розповсюджені у лісах, де плодоносять дуб, бук, граб, ліщина, інші породи з горіхоподібним насінням. Лось, олень благородний, козуля мешкають у листяних лісах з багатим трав'яним покривом та доступним листяним кормом. Бобри мешкають у заплавних лісах, де біля річок ростуть осика, вільха чорна, береза, які служать їм і джерелом їжі і будівельним матеріалом. Дикі свині намагаються поселитися у заплавах, де є зарості очерету, густі зарості з дерев та кущів. Вовк, лисиця, заєць, борсук, сіра ворона, сорока, синиці відносяться до категорії тварин, які не вимагають особливих місцеоселень.
В Україні мешканням з лісами пов'язані біля 53 видів ссавців, 160 видів птахів, 9 видів плазунів, 16 видів земноводних і багато видів комах. їх роль у житті лісу може бути як позитивною, так і негативною.
2. Місця мешкання та особливості живлення лісових тварин
Завдяки кормовій спеціалізації, особливо у комах, мешканці лісу обмежені у своєму місцеоселенні і тісно пов'язані з певними вертикальними ярусами або з окремими деревними породами. Характер живлення і проживання тварин суттєво змінюється за порами року.
За місцем мешкання у репродуктивний період лісових тварин умовно можна віднести до таких 5-ти груп: 1) кронники; 2) приземно-чагарникові; 3) наземні; 4) стовбурні (серед птахів - дуплогніздові); 5) позаярусні.
Мешканням з кронами дерев найчастіше пов'язані білка, лісова куниця, зяблик, жовтоголовий королик, чиж, шишкарі, іволга та багато інших. Чимала кількість видів хижих птахів влаштовують гнізда високо у кронах дерев (скопа, змієїд, орлан-білохвіст, чорний лелека та ін.). У приземно-чагарниковому ярусі (підлісок і нижні сучки дерев) найчастіше виводяться малесенька миша, горішникова соня, дрозди, крапив'янки, лісова тинівка, там тримається квакша. Наземний ярус населяє більшість видів лісових ссавців (їжак, заєць-русак, лось, олень, козуля, вовк та ін.) На поверхні фунту, у підстилці, залишаючи нори, живляться землерийки і мишовидні гризуни. Серед птахів тут облаштовують гнізда усі види вівчариків, лісовий щеврик, малинівка, глухар, тетерук, орябок, дрімлюга, зустрічаються трав'яна, гостроморда і прудка жаби, сіра ропуха, плямиста саламандра, тритони та ін. Із стовбурами дерев і дуплами мешканням пов'язані соні, дятли, синиці, деякі види сов. До тварин позаярусного типу мешкання рукокрилих відносять деяких видів птахів.
У літньо-осінній і осінньо-зимовий періоди прив'язаність тварин до ярусної структури лісу суттєво послаблюється і часто втрачається. Влітку чимала кількість видів, особливо птахів, залишає ліси і живиться у відкритих (поля, луки) чи напіввідкритих екосистемах (чагарникові луки, вирубки, незімкнуті лісові культури). Так, кронник-зяблик, приземно-чагарникові птахи-дрозди, наземно-гніздова-вільшанка та ін., відгніздившись, масово перекочовують на незімкнуті лісові культури, де живляться насінням, ягідними кормами. Восени на південь відлітає чимала кількість птахів, що гніздяться у кронах (іволга, зяблик), у приземно-чагарниковому ярусі (дрозди, крапив'янки), на поверхні ґрунту (вівчарики, малинівка, лісовий щеврик).
Земноводні свій притулок знаходять у мулі водойм і боліт, у підстилці, у норах гризунів, щілинах між корінням, у печерах тощо.
У зимовий період сніговий покрив створює особливо несприятливі умови мешкання для тварин наземного ярусу. Найбільш пристосованими у цю пору року є хижі тварини, жертвами яких найчастіше є гризуни, копитні, рідше - птахи. Під снігом влаштовують свої тунелі мишовидні гризуни, у підстилці - деякі комахоїдні (землерийки). Синиці у пошуках корму обстежують різні рослинні яруси. Більшість дятлів переходить на живлення насіннєвими кормами. Відомі "кузні" великого строкатого дятла, який у щілини дерева встановлює шишку сосни і видзьобує насіння У таких місцях на землі часто можна бачити велетенські купи шишок.
У осінньо-зимовий період лише окремі види тварин зберігають свою "вірність" умовам проживання. Так, жовтоголовий королик і шишкар упродовж року проживають у хвойних лісах, здобуваючи корм у кронах дерев. Чорна жовна і малий строкатий дятел в усі пори року живляться винятково безхребетними тваринами. Копитні, багато хижих пересуваються і живляться на поверхні ґрунту.
Серед тварин, які мешкають у лісах або періодично з'являються у лісі, є як корисні, так і шкідливі для лісу види. Перш за все, слід пам'ятати, що окремі види птахів, наприклад, сойка, сприяють природному поновленню таких порід, як дуб, бук, інших порід з важким насінням. Надмірно набиваючи насінням свій зоб, вона під час польоту частину його втрачає, розсіваючи насіння по лісу. Більшість представників зооедафону подрібнюють органічні рештки опаду і лісової підстилки, чим сприяють їх розкладу, процесу гуміфікації.
П.С.Погребняк (1968) наводить дані О.В.Чекановської про заселеність лісового ґрунту безхребетними. За її даними, у кожному кубічному дециметрі лісового ґрунту виявлено:
Найпростіших і бактерій - 109
Нематод - 3 . 104
Кліщів - 2 . 103
Нижчих комах - 103
Інших членистоногих - 102
Коловороток - 102
Ехітроїд - 50
Дощових черв'яків - 2
Більше половини маси цих організмів складають дрібні.

3. Специфічний вплив окремих груп лісової фауни на ліс

Вплив дощовиків. Як доведено дослідженнями Ч.Дарвина, Г.М.Висоцького, А.І.Зражевського, дощові черв'яки займають серед безхребетних особливе місце. Ці організми мешкають у ґрунтах усіх рослинних зон. У середньому їх чисельність у 1 м3 ґрунту становить у хвойних лісах - 16-75, а у листяних - 100-150 особин. Найбільша щільність відмічається на чорноземах.
У процесі життєдіяльності дощові черв'яки, поїдаючи органічні рештки, пропускають через свій травний канал значну кількість ґрунту. Так, при чисельності у 500 особин на 1 м2 ґрунту, дощові черв'яки можуть за добу переробити до 5 т ґрунту на 1 га, а за вегетаційний період у 200 днів - 500 т, що відповідає 5-сантиметровому шару ґрунту. Таким чином, за 10 років через організм червяків може пройти півметровий шар ґрунту. При цьому органічні рештки переміщуються з мінеральною частиною ґрунту, утворюючи так звані копроліти-екскременти дощовиків, які мають вигляд структурних елементів ґрунту. Копроліти утворюються у глибині ґрунту, але якщо поверхневий шар його ущільнений, дощовики виносять їх на поверхню, розпушуючи та оструктурюючи цей шар ґрунту. У дощову погоду черв'яки можуть виповзати і на поверхню ґрунту, знаходячи там їжу. У нічний час вони також виповзають на поверхню ґрунту і можуть переміщуватися на 2-3 м від місця виходу. Зимують дощовики на недоступний для промерзання глибині ґрунту, знаходячись у стані анабіозу.
Переміщуючись у глибині ґрунту, дощовики залишають ходи, які дренують ґрунт, поліпшують його водно-повітряний режим. На глибоких чорноземах глинястого механічною складу нами було зафіксовано на глибині 80 см понад 80 ходів дощовиків, діаметр яких був відповідним діаметру звичайного олівця.
Окрім поліпшення водно-фізичних властивостей ґрунту, дощовики сприяють гумусоутворенню та нейтралізації кислотності. Живлячись опадом, дощовики віддають перевагу листю, уникаючи хвої та грубих решток. Таким чином, дощовики своєю життєдіяльністю прискорюють розклад опаду і лісової підстилки, позитивно впливають на лісові ґрунти.
Діяльність мікрофауни. Процеси розкладу відбуваються і у результаті життєдіяльності інших представників ґрунтової фауни. Їх відносять залежно від розмірів до мікрофауни (найпростіші, нематоди, енхетреди, панцерні кліщі, колемболи та ін.) або до мезофауни (крім дощовиків, багатоніжки, мокриці, ґрунтові комахи та їх личинки, а також землерийки і кроти). Найбільша чисельність цих організмів виявлена у широколистяних лісах, де вона досягає 200-300 особин на 1 м2. У хвойних лісах мікро- і мезофауна значно бідніша.
Тут масово можуть зустрічатися лише личинки двокрилих та панцирні кліщі, чисельність яких у грубогумусних ґрунтах досягає 1 млн. особин на 1 м2.
Живлячись органічними рештками, тварини подрібнюють їх, збільшуючи сумарну поверхню, чим роблять її більш доступною для мікроорганізмів, атмосферних факторів. Так, панцерні кліщі, споживаючи внутрішню частину хвої, можуть збільшити її поверхню в 10 тис. разів. У кишечнику сапрофагів під дією ферментів органічні речовини змінюються, причому окремі групи організмів призводять до різних за характером змін. Наприклад, дощовики, енхетреїди, личинки двокрилих сприяють гуміфікації, а ківсяки, мокриці - мінералізації органічних решток.
Окремі представники ґрунтової фауни - найпростіші, кліщі, нематоди, колемболи - живляться ґрунтовими мікроорганізмами, тим самим впливаючи на склад мікрофлори. Так, живлячись ґрунтовими грибами, мікрофаги стимулюють бактеріальний розклад органічних решток.
Не всі сапрофаги здатні живитися слабо розкладеними органічними рештками, тому вони включаються у процес розкладу на більш пізніх стадіях і тому постійно знаходяться у нижніх шарах лісової підстилки. Від видового складу та чисельності ґрунтових тварин залежить швидкість і характер розкладу органічних решток, що накопичуються на поверхні ґрунту, фізичні і фізико-хімічні властивості лісового ґрунту. В той же час личинки багатьох видів комах наносять велику шкоду лісу, а особливо посівам у розсадниках та лісовим культурам.
Комахи. Велику шкоду лісу наносять комахи, що спеціалізуються у їжі за окремими деревними породами. Це так звані первинні шкідники, які детально вивчає лісова ентомологія. У боротьбі зі шкідниками велику роль відіграють комахоїдні птахи: шпак, іволга, синиця, повзик, пищуха, зозуля, славка, соловей, козодой, ластівка, одуд, дятел та інші. Вигодовують ними своїх пташенят також вівсянка, снігур, галка, інші птахи, що гніздяться у дуплах.
Також велику користь у боротьбі зі шкідниками приносять мурашки, особливо руда мурашка. Їх житла - мурашники - потрібно всіляко охороняти, а також розселяти цих комах, використовуючи для цього напівзогнилі пеньки. Разом з життєдіяльністю комахоїдних птахів, інших ворогів шкідників лісу цілком реально можна забезпечити мінімальну кількість шкідників, яка не завдаватиме лісу помітної шкоди. Для цього при веденні лісогосподарських заходів необхідно враховувати потребу птахів у місцях для гніздування, у кормах тощо. Рубки у лісі потрібно проводити у той час, коли птахи вже вивели пташенят, необхідно регулювати густоту підліску, не рубати дуплистих дерев, у яких мешкають птахи або дрібні ссавці, влаштовувати у лісі штучні гнізда тощо. Потрібно знищувати бродячих собак та котів, які шкодять птахам, що гніздяться на землі або низько над землею (соловей). Для гніздування таких птахів потрібно влаштовувати ремізи з колючих деревних порід, які б не дозволяли проникати до них іншим тваринам.
Серед так званих біотехнічних заходів особливе місце повинна посісти підгодівля комахоїдних птахів. Для цього потрібно взимку використовувати насіння, яке містить у собі олію: конопель, соняшника, дині, маку, а також проса, пшениці, гречки, плодів горобини. Підгодівлю доцільно проводити протягом усієї зими, влаштовуючи годівниці таким чином, щоб до них не проникали миші, білки. У сухих місцях, де немає водойм, влітку потрібно влаштовувати штучні поїлки.
Ссавці. Серед ссавців найбільш помітний вплив на формування лісового насадження мають мишовидні гризуни, зайці, лисиці, меншою мірою - козулі, кабани, олені, лосі. Все залежить від щільності заселення лісу цими представниками фауни. При природному поновленні лісу певне значення мають лігва козуль, на місці яких з'являється підріст. Діяльність кабана у лісі нагадує оранку плугом, бо він живиться переважно корінням та кореневищами багатьох рослин, а також личинками комах, знаходячи їх на певній глибині від поверхні ґрунту. Восени, а якщо неглибокий сніговий покрив, то і протягом зими, кабан поїдає головним чином жолуді дуба, горішки бука. При цьому, риючи ґрунт, він частину загортає, тобто сприяє природному поновленню. На галявинах, де кабан шукає личинок, після пориву ґрунту поверхня нагадує зоране поле, на якому також поселяється підріст. У цілому така життєдіяльність кабана сприяє лісу.
Вплив на ліс зайця, козулі, оленя, лося може бути негативним, бо вони обгризають кору, кущі молодих дерев, об'їдають пагони. На місцях обгризеної кори з'являються збудники хвороб, які викликають гнилі. Оскільки лосі й олені живляться найчастіше осикою, тополею, то в окремих місцях вони наносять непоправну шкоду. Козуля й лось обгризають кору і у хвойних дерев - сосни, модрини, а олені - у ялини. При великій щільності оленя у ялинових лісах ФРН на висоті 1,5-2,0 м на все життя дерев залишаються гнилі, які з'явилися на місцях погризу кори у молодому віці. Погризи кори, особливо навесні, викликані нестачею вітамінів, ферментів у кормі диких тварин.
Шкоду від козулі, оленя, лося можа зменшити, якщо практикувати підгодівлю, влаштовувати солонці тощо. Отже, слід погодитися з думкою Г.Ф.Морозова про те, що у лісі немає ні шкідливих, ні корисних тварин, а у ньому все взаємно пристосовано одне до одного. Тому уявлення про шкоду та користь відноситься не до лісу, а до інтересів людини.

Контрольні запитання

Морфологічні особливості тварин, які дозволяють їм постійно мешкати у лісі.
Як умовно поділяють лісову фауну за ярусами її мешкання у лісі. Назвіть представників окремих ярусів.
Що собою являє кормова спеціалізація лісових тварин? Наведіть приклади.
Заселення ярусів лісостану відповідними видами птахів.
Охарактеризуйте життєдіяльність дощовиків. Яку користь лісу приносить ці представники мезифауни?
Охарактеризуйте життєдіяльність мікрофауни, назвіть основних представників та дайте їй оцінку.
Первинні шкідники лісу та роль комахоїдних птахів у регулюванні їх чисельності.
Взаємодія ссавців і лісу. Позитивні і негативні сторони.



15

Приложенные файлы

  • doc 8434787
    Размер файла: 63 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий