h


Похідний попит, взаємозв'язок ринків продукту та факторів виробництва
Рішення фірм про те, скільки виробляти і як виробляти вираховують специфіку попиту на фактори виробництва (ресурси). їх попит і пропозиція визначає як обсяги окремих факторів, що використовуються фірмами, так і їх ціни, а також доходи, отримані власниками цих факторів. Значна частина цих доходів надходить на продуктові ринки і йде на відшкодування витрат виробництва відповідних продуктів та формування прибутків підприємств. Усе це свідчить про наявність тісного взаємозв'язку між виробництвом і ціноутворенням на товари та послуги, вироблені фірмами, з одного боку, і ціноутворенням та обсягом застосування фірмами вироблених факторів, а також доходами, які ці фактори приносять їхнім власникам, з другого боку.
Характерною рисою ринків факторів виробництва є те, що їх покупцями є фірми, а продавцями — домашні господарства.
В основі споживчого попиту є функція корисності. А в основі попиту на фактори виробництва — дохід, який фірма намагається отримати, виробляючи за допомогою цих факторів різні товари і послуги. Отже, фірма має попит на ресурси лише тому, що споживач має попит на товари, вироблені за допомогою цих ресурсів, а не навпаки. Наприклад, взуттєва фабрика пред'являє попит на шкіру і працю взуттєвиків тому, що споживачі мають попит на шкіряне взуття.
Тому кожній фірмі уже на стадії організації виробництва і придбання ресурсів потрібна чітка орієнтація на майбутнього споживача. Саме існування фірм на ринку пов'язане лише з задоволенням платоспроможних потреб людей. Поведінка фірми в умовах ринкової конкуренції підпорядкована принципу «Виробляйте лише те, що зумієте продати, а не намагайтеся продати те, що зуміли виробити».
Тільки заради задоволення попиту на свою продукцію фірма взагалі купує ресурси. Тобто ринок об'єктивно встановлює первинність попиту на готову продукцію і вторинність попиту на фактори виробництва, який називають похідним попитом. Це найважливіша відмінність попиту на ринках факторів від попиту на ринках кінцевих товарів і послуг.
Формування попиту на ресурси в умовах ринкової економіки відбувається за такою схемою (рис. 12.1).

Рис. 12.1. Формування попиту на ресурси в ринковій економіці
 
У ринкових умовах встановлюється жорстока залежність розміру і структури попиту на фактори виробництва від вирішення завдання максимізації прибутку. Слід купувати стільки факторів виробництва скільки треба для максимізації прибутку. Таким чином, обсяг попиту на фактори виробництва визначається фірмою, виходячи з мети максимізації прибутку. Логіка вирішення цього завдання в принципі така сама, що й оптимізації обсягу виробництва (див. теми 8—11) Оптимальний обсяг виробництва (максимізація прибутку) досягається тоді, коли граничний дохід дорівнює граничним витратам (MR = MC). Відмінність лише в тому, що раніше вирішувалося питання, до якого обсягу слід збільшувати обсяг виробництва (на рис. 12.1 це зображено стрілкою, що зв'язує прямокутники 1 і 2), а тепер визначається, в яких обсягах слід купувати додаткові ресурси (на рис. 12.1 це показано стрілкою, що зв'язує прямокутники 1 і 3).
Обсяг попиту на ресурс залежить від таких складників:
1) продуктивності (віддачі) фактора виробництва, тобто скільки готової продукції можна отримати, використовуючи одиницю ресурсу;
2)   ціни товарів, вироблених за його допомогою;
3)   ціни самого фактора і, відповідно, витрат, які потрібні для його придбання.
Продуктивність змінного фактора (наприклад, праці) може вимірюватися не лише у фізичних, але й у грошових одиницях. Вартісним показником продуктивності фактора є граничний продукт фактора в грошовому вираженні, або граничний дохід від продукту використовуваного фактора. Граничний продукт фактора в грошовому вираженні (MRP£) — це добуток граничного фізичного продукту змінного фактора (L) і граничного доходу, отриманий від продажу однієї додаткової одиниці продукції:(12.1)
де MRPl — граничний продукт фактора в грошовому вираженні;
MPl — фізичний обсяг граничного доходу;
MR — граничний дохід.
Таким чином, граничний продукт фактора в грошовому вираженні показує приріст загального доходу в результаті використання додаткової одиниці змінного фактора L при незмінній кількості всіх інших факторів. В умовах досконалої конкуренції, коли фірми є «ціноодержувачами», граничний продукт фактора L у грошовому вираженні — це добуток фізичного обсягу граничного продукту фактора L і ціни одиниці продукції, що виробляється.
(12.2)
де P — ціна одиниці продукції, яка в умовах досконалої конкуренції дорівнює MR.
Показник, отриманий з формули (12.2), називають ще вартістю граничного продукту.
Попит фірми на фактор виробництва (ресурс) відображає обернений зв'язок між ціною одиниці ресурсу та відповідними його обсягами, які фірма бажає і може придбати протягом певного проміжку часу за інших незмінних умов
Розглянемо формування попиту на фактор виробництва, наприклад, працю (L). Згідно з законом спадної віддачі, при незмінному обсязі використання фірмою інших факторів виробництва рівень граничного продукту праці (MPl) буде зменшуватися мірою зростання кількості залученої праці (рис. 12.2).

 
Рис. 12.2. Динаміка                          Рис. 12.3. Динаміка граничногограничного продукту праці продукту праці в грошовому вираженні
Щоб вияснити, як зниження граничного продукту праці відображається на доходах фірми, слід перейти від натуральних показників до вартісних. Це досягається за допомогою побудови графіка граничного продукту праці в грошовому вираженні, де на осі ординат фіксується ціна праці, а на осі абсцис — кількість залученої праці (рис. 12.3).
Зниження граничного продукту праці в грошовому вираженні (MRPl) обумовлене зниженням граничного продукту праці (MPl). Адже чим менше додаткових одиниць продукції виробляється за допомогою залучення додаткових одиниць праці, тим меншим буде і дохід від їх реалізації. Проте для максимізації прибутку фірма повинна враховувати не тільки граничний продукт фактора виробництва у грошовому вираженні, але й витрати, пов'язані з використанням додаткової одиниці цього фактора (MRCl). Граничні витрати на будь-який фактор виробництва — це приріст загальних витрат фірми (вартість факторів виробництва), викликаний залученням у виробництво кожної додаткової одиниці певного фактора (у нашому прикладі L).
Приймаючи рішення про потрібну кількість ресурсу L, фірма звертає увагу, насамперед, на прибуток, який приносить їй кожна додаткова одиниця цього ресурсу. При цьому фірма порівнює внесок додаткової одиниці праці як у загальний дохід, так і у загальні витрати. Іншими словами, вона порівнює величини MRPl і MRCl для кожної додаткової одиниці ресурсу L. Тому для максимізації прибутку фірмі потрібно збільшувати використання фактора L доти, доки кожна наступна його одиниця забезпечує більший приріст загального доходу, ніж приріст її загальних витрат.
Отже, загальне правило максимізації прибутку фірми, за умов оптимального використання змінного фактора виробництва, полягає в тому, що фірма збільшуватиме загальний прибуток при застосуванні додаткових одиниць цього фактора до тієї точки, в якій MRPl = MRCl (при цьому граничний прибуток фактора виробництва дорівнюватиме нулю.). Коли ж фірма є конкурентною як на ринку продукту, так і на ринку факторів виробництва, які вона купує, для максимізації прибутку вона залучатиме додаткові одиниці ресурсу до тієї точки, в якій граничний продукт цього ресурсу у грошовому вираженні дорівнює його ціні (MRPl = Pl).
Коли фірма купує ресурс на ринку досконалої конкуренції, то вона є настільки малим його користувачем, що не може впливати на його ціну. За такої ситуації граничні витрати на ресурс дорівнюють його ціні: MRCl = Pl. Отже, за кожного додатково найнятого робітника фірма платитиме однакову ціну, яка дорівнюватиме встановленому рівню зарплати.
Похідний попит за умов досконалої та недосконалої конкуренції на ринках продуктівДля моделі конкурентного рннку ресурсів крива попиту на певний ресурс збігатиметься з кривою граничного продукту у грошовому вираженні (рис. 12.3). Вона є складною внаслідок того, що у короткостроковому періоді діє закон спадної віддачі, і саме він спричиняє зменшення граничної продуктивності додаткових одиниць ресурсу L. На цьому рисунку зображена горизонтальна лінія (SL), яка відповідає рівню рівноважної ціни, що визначається ринковим попитом та ринковою пропозицією фактора L. Ця лінія — індивідуальна пропозиція цього ресурсу для фірми. Перетин лінії ринкової ціни ресурсу L з кривою MRPl або d (точка А) визначає оптимальну кількість фактора L, яку має купити фірма.

Рис. 12.3. Крива попиту (d) конкурентної фірми на ресурс L на досконало конкурентному ринку факторів виробництва З рис. 12.3 видно, що крива MRPl відображає попит конкурентної фірми на фактор L, бо кожна точка на цій кривій показує обсяг фактора L, який фірма бажає придбати за кожної можливої ціни цього фактора. Аналогічно формується крива попиту й на інші фактори виробництва, які залучає конкурентна фірма на ринку цих факторів з досконалою конкуренцією.
Серед чинників, що впливають на обсяги залучення фактора у виробництво, основними є такі:
—  ціна фактора, яка склалася на факторному ринку. Її зміна перемістить лінію Sl вгору або вниз, що змінить точку її перетину з кривою MRPl;
—  крива MRPl може переміститися на графіку під впливом зміни цін на продукт та під впливом зростання продуктивності ресурсу.
Зміни у попиті на ресурс відбуваються так само, як і на продукт. Інакше кажучи, зростання чи скорочення попиту характеризується зміщенням кривої попиту, відповідно, праворуч чи ліворуч. Розглянемо чинники, що спричиняють такі зміни:
1.  Зміни у попиті на продукт. За інших незмінних умов підвищення ціни продукту викликає збільшення попиту на фактор виробництва, за допомогою якого він виробляється і, отже, переміщує криву попиту праворуч. До того ж, значення MRPl залежить від рівня ціни на продукт і тому з підвищенням його ціни значення цього показника для кожного рівня використання відповідного фактора виробництва зростає, та навпаки.
2.   Зміни продуктивності факторів виробництва. Величина граничного продукту фактора виробництва (MRPl) залежить не лише від рівня ціни продукту, а й від фізичного обсягу граничного продукту цього фактора, що використовується для виробництва даного продукту. За інших однакових умов зміна у продуктивності будь-якого фактора виробництва переміщує в тому ж напрямі і криву попиту на нього. Підвищення продуктивності ресурсу пересуває криву попиту на нього праворуч, а зменшення продуктивності — ліворуч. Серед шляхів підвищення продуктивності кожного з факторів виробництва основними є такі:
• технічний прогрес. Як уже зазначалося, удосконалення техніки і технології приводить у довгостроковому періоді до зниження рівня середніх витрат фірми та галузі, що свідчить про зменшення обсягів ресурсів, потрібних для виробництва певної кількості продукції. Тому нині проблема впровадження новітніх технологій є надзвичайно актуальною для України. Вплив технічного прогресу на попит на ресурси неоднозначний. Інколи удосконалення техніки і технології приводить до розширення попиту на одні ресурси і скорочення на інші. Нова технологія зменшує обсяг усіх ресурсів, потрібних для виробництва одиниці продукції. Водночас вона може значно збільшувати обсяг виробництва продукції певної галузі, оскільки зростає обсяг використання багатьох ресурсів.
• обсяги використання інших ресурсів. Гранична продуктивність одного з факторів виробництва залежить від обсягів використання інших факторів, що пов'язані з ним. Це випливає з ефекту масштабу. Розширення масштабів виробництва фірмою за рахунок збільшення обсягів використання усіх видів ресурсів до певної точки сприяє підвищенню граничної продуктивності кожного виду ресурсу і, таким чином, збільшує попит на них.
3. Зміни цін на інші фактори виробництва. Фактори виробництва, як і кінцеві продути, можуть бути взаємодоповнюваними. Тому зміни цін на них по-різному впливають на попит. Так, за інших однакових умов, зниження ціни одного з факторів-ком- плементів приведе до збільшення попиту на інший. Отже, коли два ресурси є взаємодоповнюваними, зміна ціни одного змінює попит на другий у протилежному напрямі.
Коли ж знижується ціна одного з факторів-субститутів, то попит на другий може як збільшуватися, так і зменшуватися. При цьому напрямок зміни попиту на фактор виробництва визначатиметься взаємодією двох ефектів, які одночасно виявляються при зміні ціни одного з факторів — замінників. Це ефект заміщення та ефект обсягу виробництва.
Ефект заміщення виявляється у намаганні фірм замінювати відносно дорожчі ресурси тими, що подешевшали. Наприклад, праця і сільськогосподарська техніка використовуються для вирощування цукрових буряків. Зростання цін на техніку порівняно з дешевою працею обумовило в багатьох сільськогосподарських підприємствах України збільшення використання ручної праці.
Ефект обсягу продукції виявляється у бажанні фірм збільшувати обсяг виробництва продукції, коли один із факторів- замінників дешевшає. Це відбувається тому, що (за інших незмінних умов) зниження ціни одного фактора виробництва супроводжується зниженням середніх витрат на виробництво продукції, а тому розширює її пропозицію. Ефекти заміщення та обсягу виробництва діють у протилежних напрямах.
Цінова еластичність попиту на фактор виробництва свідчить про міру реагування величини попиту на фактор на зміну його ціни, які перебувають в оберненій залежності. Як відомо, цінова еластичність попиту залежить від кута нахилу його кривої. Тому розглянемо, що викликає зміна кута нахилу кривої попиту на фактор виробництва, а, отже, і еластичності попиту.
1. Спадна віддача змінного фактора. Якщо гранична продуктивність спадає високими темпами, коли використовується більша кількість змінного фактора, зниження його ціни не викли- катиме суттєвого збільшення використання цього фактора. І навпаки, коли зниження граничної продуктивності відбувається повільно при зростанні змінного ресурсу, спостерігатиметься значне збільшення попиту на ресурс внаслідок зниження його ціни.
Отже, між темпами зміни граничної продуктивності і еластичністю попиту фірми на фактор виробництва існує обернена залежність.
Наприклад, фермер використовує добрива і працю для вирощування моркви. Додаткові дози добрив забезпечують суттєве підвищення її урожайності в досить широких межах використання добрив. При збільшенні використання добрив її граничний продукт спадає досить повільно. Водночас у фермера є незначний діапазон продуктивного використання додаткової праці. Її граничний продукт хоча і є високим на початковій стадії залучення додаткових одиниць праці, але швидко зменшується, коли фермер починає використовувати все більше і більше праці. Тому при вирощуванні моркви фермер матиме еластичний попит на добрива і нееластичний — на працю.
2.  Легкість заміщення факторів виробництва. У довгостроковому періоді всі виробничі фактори є замінними, тому з підвищенням ціни одного фактора фірми намагатимуться змінити його відносно дешевшими ресурсами. Отже, щолегше заміщується один фактор виробництва іншим відносно дешевшим, то еласти- чнішим є попит на даний фактор. У свою чергу, легкість заміщення фактора виробництва залежить від кількості наявних замінників та від технічних умов виробництва.
3.  Еластичність попиту на продукт. Якщо невелике підвищення ціни блага викликає значне скорочення обсягу попиту (що відбувається тоді, коли попит на продукт еластичний), тоді спостерігається суттєве зменшення кількості ресурсу, потрібного для виробництва продукту, відповідно до ціни даного ресурсу. Коли ж попит на продукт нееластичний, тоді спостерігатиметься невелике скорочення обсягу потрібного ресурсу порівняно з підвищенням його ціни. Отже, еластичність попиту на ресурси прямо залежить від еластичності попиту на ресурс.
4.  Частка витрат на фактор виробництва у загальних витратах. Щобільшу частину загальних витрат виробництва становлять витрати, пов'язані з залученням певного ресурсу, то елас- тичнішим є попит на цей фактор. Виходячи з цього, розглянемо такий приклад. Нехай вартість насіння картоплі становить 30 % витрат на її вирощування, а витрати на добрива — 10 %. Якщо відбудеться підвищення ціни обох ресурсів удвічі, то абсолютне збільшення витрат на насіння втричі перевищить відповідний приріст витрат на добрива.
На більшості продуктових і факторних ринків фірми діють в умовах недосконалої конкуренції. На ринках чистої монополії, олігополії та монополістичної конкуренції фірми змушені знижувати ціну заради збільшення обсягів продажу, а для підвищення ціни вдаватися до скорочення обсягів виробництва. Коли неконкурентна фірма продає кожну додаткову одиницю продукції за нижчою ціною, то її граничний дохід для будь-якого обсягу продажу завжди нижчий від ціни (MR < P) і зменшується в міру зростання обсягу продажу виробленої продукції. Тому крива граничного доходу фірми в умовах недосконалої конкуренції проходить завжди нижче кривої попиту на її продукт.
В умовах недосконалої конкуренції, як і на конкурентному ринку, крива граничного продукту виробничого фактора у грошовому вираженні є одночасно і кривою попиту на цей фактор. Проте тут граничний продукт у грошовому вираженні зменшуватиметься не тільки під впливом дії закону спадної віддачі, а й під впливом зниження ціни на продукцію фірми (табл. 12.2).
Таблиця 12.2
ГРАНИЧНИЙ ПРОДУКТ ЗМІННОГО ФАКТОРА В ГРОШОВОМУ ВИРАЖЕНІ НА РИНКУ НЕДОСКОНАЛОЇ КОНКУРЕНЦІЇ (У КОРОТКОСТРОКОВОМУ ПЕРІОДІ)
L, чол. TPl, шт. MPl, шт. P, грн TR, грн MRPl, грн
0 0 — 10,0 0 —
1 20 20 9,5 190 190
2 38 18 9,0 342 152
3 54 16 8,5 459 117
4 68 14 8,0 544 85
5 80 12 7,5 600 56
6 90 10 7,0 630 30
7 98 8 6,5 637 7
8 104 6 6,0 624 -7
 
Тому крива попиту на фактор виробництва в умовах недосконалої конкуренції буде менш еластичною, ніж на конкурентному ринку. Отже при недосконалій конкуренції фірма менше реагує на зміну ціни фактора виробництва при його залученні, ніж конкурентна фірма.
Як уже розглядалося у темі 9, за інших незмінних умов, фірма при недосконалій конкуренції (монополіст) виробляє продукції менше, ніж це могло бути на конкурентному ринку. Оскільки для виробництва меншого обсягу продукції фірма залучає і меншу кількість ресурсів, то й попит на ресурси на ринках недосконалої конкуренції завжди менший, ніж на конкурентних ринках.
Використовуючи дані табл. 12.1 і 12.2, можна побудувати криві попиту на ресурс фірм, що діють в умовах досконалої та недосконалої конкуренції. Для цього слід використати показники граничного продукту у грошовому вираженні. Розміщення двох кривих на одній координатній площині відображає чітку різницю в еластичності попиту на фактор L за різних моделей продуктового ринку (рис. 12.4).

Рис. 12.4. Криві попиту на фактор виробництва L за умов досконалої (di) та недосконалої конкуренції (d2) на продуктовому ринку
 
Тепер важливо виявити, який зв'язок між індивідуальним та галузевим попитом на фактор виробництва. Такий зв'язок уже розглядався для продуктових ринків, де крива попиту на продукт формувалася як результат додавання кривих індивідуального попиту на цей продукт усіх його споживачів. Крива ринкового попиту відображає бажання споживачів купити певну кількість продукту, який виробляється лише однією галуззю. Однак багато факторів виробництва використовуються не однією, а багатьма галузями. І це, безумовно, ускладнює визначення ринкового попиту на ресурси, що використовуються не в одній галузі. Щоб одержати криву ринкового попиту усіх галузей на фактор вироб- ництва багатофункціонального призначення, потрібно спочатку визначити криві попиту на нього для кожної галузі, і лише тоді можна звести їх у криву ринкового попиту на цей фактор.
Зміни у попиті на ресурс. Еластичність попиту-?????Ми вже згадували, що крива попиту на ресурс може пересуватися на графіку вправо, що буде означати зростання попиту, чи вліво, що відповідатиме його зменшенню. Розглянемо детальніше фактори, які можуть спричинити такі зміни.
1. Зміни у попиті на продукт. За інших рівних умов зміни у попиті на продукт фірми, який вона виробляє за допомогою певних ресурсів, призведуть до зміщення кривої попиту на ці ресурси у тому самому напрямку. Так, фінансова криза в Україні, Росії та в інших країнах призвела до банкрутства банків, зниження попиту на їхні послуги. Це, у свою чергу, спричинило зростання безробіття серед банківських працівників.
2. Зміни продуктивності ресурсі/. Підвищення продуктивності ресурсу пересуває криву попиту на нього вправо, зменшення продуктивності — вліво. Факторами змін продуктивності ресурсу можуть бути насамперед зміни його власних якісних характеристик (кваліфікація працівників, надійність машин тощо). Крім того, незмінні ресурси можуть забезпечувати більшу продуктивність за рахунок зміни якості інших ресурсів, у поєднанні з якими вони використовуються. Так, підвищення рівня кваліфікації працівника веде до зростання продуктивності і праці, і незмінного капіталу.
3. Зміни цін на інші ресурси. Як відомо, ресурсам властиві субституційність та комплементарність. Зміни цін на ресурси-субститути та ресурси-комплементи по-різному впливають на попит.
Так, при зміні цін на ресурси-замінники одночасно спрацьовують два протилежні ефекти: ефект заміщення та ефект обсягу. Якщо, наприклад, знизилась заробітна плата, то праця стала дешевшою відносно капіталу, для виробника доцільніше буде збільшувати обсяги залучення праці та зменшувати капітал (ефект заміщення). Отже, попит на капітал зменшиться. З іншого боку, здешевлення праці призведе до зменшення витрат виробника взагалі та зростання обсягів виробництва, що має супроводжуватися зростанням попиту на ресурси в цілому (ефект обсягу). Фактична зміна попиту на ресурс залежатиме від співвідношення сил, з якими діють ці ефекти. Якщо ефект заміщення перевищує ефект обсягу продукції, то зміни цін та попиту матимуть однакову спрямованість; якщо з більшою силою діє ефект обсягу, то — протилежну.
Якщо змінюються ціни на комплементарні ресурси, то спрацьовує лише ефект обсягу продукції. При цьому зміни цін на одні ресурси та попит на Інші мають різну спрямованість.
Отже, можна зробити висновок, що крива попиту на ресурс переміститься вправо (збільшення попиту) під впливом таких факторів:
а) збільшення попиту на продукт, що виробляється за допомогою цього ресурсу;
б) збільшення продуктивності ресурсу;
в) зниження ціни на ресурси-субститути, коли ефект обсягу продукції діє сильніше, ніж ефект заміщення;
г) збільшення цін на ресурси-субститути, коли ефект заміщення діє сильніше, ніж ефект обсягів продукції;
д) зниження цін на ресурси-комплементи.
Чутливість попиту на ресурси на зміну його цінових та нецінових факторів визначається показниками еластичності. Цінова еластичність попиту на ресурси залежить, зокрема, від таких факторів:
1. Темпи спадання граничного продукту. Якщо граничний продукт праці знижується помалу при збільшенні кількості праці, що додається до незмінного капіталу, то і крива попиту на ресурс матиме менший нахил та тенденцію до більшої еластичності. Навпаки, при швидкому падінні граничного продукту крива попиту буде слабоеластичною.
2. Легкість ресурсозаміщення. Тут залежність пряма: чим більше існує близьких ресурсів-субститу-тів, тим вища еластичність попиту на певний продукт.
3. Еластичність попиту на продукт виробника. Оскільки крива граничного продукту у грошовому вираженні залежить від ціни на продукт, еластичність попиту на ресурси буде прямо залежати від еластичності попиту на продукт.
4. Частка витрат на ресурс у загальних витратах. Чим більше загальних витрат припадає на ресурс, тим вища еластичність попиту на нього.

Приложенные файлы

  • docx 825736
    Размер файла: 62 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий