Л_7_ПрЕ

ПрЕк_Л_7

Тема 7. Проблема твердих побутових та виробничих відходів

План
1. Поняття відходів виробництва та відходів споживання
2. Класифікація відходів промисловості
3. Основні напрями усунення та переробки твердих промислових відходів
4. Технології вторинної переробки сміття

1. Проблема твердих промислових і побутових відходів. Порушення земель та наслідки цих процесів
За статистичними даними, щорічно в усіх країнах світу, та й у нашій країні мільярди тонн твердих, пастоподібних, рідких, газоподібних відходів надходить у біосферу, наносячи тим самим непоправну шкоду природі. Це спричиняє до погіршення умов життя. У глобальних масштабах змінюється колообіг води й газовий баланс в атмосфері. Велика кількість видів живих істот отруюються токсичними речовинами, гине. За умов хронічного забруднення іноді відбуваються зміни на генетичному рівні, що призводить до негативних наслідків у наступних поколіннях людей, тварин і рослин.
Відходами називають речовини, матеріали і предмети, що утворюються в процесі людської діяльності (в побуті, промисловості), які у подальшому не можуть бути використані в місцях свого утворення.
Відходи виробництва це залишки матеріалів, сировини, корисних копалин, напівфабрикатів, що утворилися в процесі виготовлення продукції й втратили повністю або частково свої корисні фізичні властивості.
Відходи споживання – це продукти, непридатні для подальшого використання за прямим призначенням й списані у встановленому порядку (автомашини, інструменти, побутові вироби).
За використанням, відходи поділяють на: 1) такі, що утилізуються (для яких є певна технологія переробки й залучення в господарський оборот) й 2) такі, що не піддаються утилізації (немає відповідних технологій).
Основна маса промислових відходів утворюється на підприємствах таких галузей:
- гірничої й гірничо-хімічної (відвали порід, шлаки, «хвости» після збагачення та ін.); чорної металургії (шлаки, шлами, пил та ін.);
- металообробної (стружка, браковані вироби, ливарні відходи та ін.);
- лісової й деревообробної промисловості (лісозаготівельні відходи, відходи лісопилення та переробки деревини – тирса, стружка тощо);
- енергетичного комплексу (шлаки, попіл, ядерні відходи та ін.);
- хімічної та суміжних галузей (фосфогіпс, галіт, цементний пил, пластмаса та ін.);
- харчової (шерсть, кістки та ін.),
- легкої й текстильної промисловості.


2. Класифікація відходів промисловості
Залежно від мети і особливості речовин, класифікацію відходів можна здійснювати за такими ознаками: за галузями (виробництвами), де вони утворюються; можливістю переробки, агрегатним станом, токсичністю тощо.
І) Класифікація відходів за місцем утворення (узагальнена). Відходи умовно поділяють на 5 категорій:
- промислові – залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів, які утворилися при виробництві продукції або втратили повністю або частково початкові споживацькі властивості. Крім того: за конкретними виробництвами (відходи ТЕС, трикотажної фабрики, коксохімічного заводу тощо);
- побутові (комунальні) – тверді та рідкі відходи, які утворюються в результаті життєдіяльності людей та амортизації предметів побуту;
- сільськогосподарські – утворюються внаслідок с/г виробництва;
- будівельні (утворюються в результаті зведення будівель, споруд, доріг, комунікації, виробництва будівельних матеріалів);
- відходи споживання – вироби та машини, які втратили свої споживацькі властивості внаслідок фізичного або морального зношення;
- радіоактивні відходи – невикористані прямі та опосередковані радіоактивні речовини та матеріали, які утворюються при роботі ядерних реакторів, при виробництві і застосуванні радіоактивних ізотопів.
ІІ) За можливістю переробки всі відходи можна поділити на:
- вторинні матеріальні ресурси, які вже переробляються або переробка яких планується, і на
- відходи, переробка яких на цьому етапі розвитку економіки недоцільна і які становлять безповоротні втрати.
ІІІ) За шкідливістю (токсичністю) відходи класифікують за чотирьома класами небезпеки залежно від небезпечності отруєння:
Надзвичайно небезпечні. Відходи, що містять ртуть і її сполуки, у тому числі сулему (HgCl2), хромовокислий і ціаністий калій, сполуки сурми, у тому числі SbCl3 – трьоххлорну сурму, бенз(а)пірен та ін.
Високо-небезпечні. Відходи, що містять хлористу мідь, сульфат міді, щавлевокислу мідь, трьохокисневу сурму, сполуки свинцю.
Помірно-небезпечні. Відходи, що містять оксиди свинцю (Pb, Pb2, Pb3O4), хлорид нікелю, четирихлористий вуглець.
Малонебезпечні. Відходи, що містять сульфат магнію, фосфати, сполуки цинку, відходи збагачені амінами.
ІV) За агрегатним станом відходи всіх класів ділять на тверді, пастоподібні, рідкі, пилоподібні або газоподібні.
1) тверді відходи: гравій, пісок, тара, що прийшла в непридатність, з металів, дерева, картону, пластмас, відпрацьовані фільтроматеріали, обрізки полімерних труб, кабельної продукції;
2) пастоподібні – це шлами, смоли, опади з фільтрів і відстійників від очищення ємностей теплообмінників;
3) рідкі: стічні води, що містять органічні й неорганічні сполуки (розчини, емульсії, суспензії тощо), які не мікробі ота не розкладає через високу токсичність;
4) пилоподібні (пил викидів промислових підприємств);
5) газоподібні (гази та їх суміші, водяна пара, парогазова суміш).
V) За розчинністю у воді:
відходи розчинні;
відходи нерозчинні.
VІ) За санітарно-гігієнічним принципом (6 категорій):
І – інертні речовини;
ІІ – органічні речовини, що легко розкладаються;
ІІІ – слаботоксичні речовини, малорозчинні у воді;
ІV – нафтомаслоподібні;
V – токсичні із слабким забрудненням повітря;
VІ – токсичні мінеральні та органічні.
VІІ) За хімічною стійкістю відходи є:
- вибухонебезпечні (солі важких металів, тетразоли, похідні амінів, органічні перекиси; нітросполуки, нітроефирі, газово-повітряні суміші горючих летучих речовин);
- самозаймисті, що розкладаються з виділенням отрутних газів;
- стійкі відходи.
Є ще багато інших класифікацій відходів: за тоннажністю (велико- чи малотоннажні); за цінністю компонентів; за впливом на НПС тощо.
З метою оцінки небезпечності відходів для людини і природи використовують класи їх небезпечності:
I клас – вибухові речовини (тринітротолуол, піроксилін);
II клас – вогненебезпечні гази і пари;
III клас – вогненебезпечні рідини (бензин, бензол, діетиловий ефір);
IV клас – вогненебезпечні тверді речовини, що мають здатність до самозаймання (вугільний пил, тирса); сюди ж належать речовини, які виділяють під час взаємодії з водою вогненебезпечні гази (карбіди – метаніди та ацетиленіди металів утворюють горючі вуглеводні – відповідно метан та ацетилен;
V клас – речовини, які виділяють кисень і можуть спричинити чи сприяти займанню інших матеріалів, наприклад нітрат, хлорат та перманганат калію: органічні пероксиди;
VI клас – отруйні та інфікуючі речовини (сполуки арсену, меркурію);
клас – речовини або відходи, які в разі витікання спричинюють корозію інших вантажів чи транспортних засобів (неорганічні та органічні кислоти; солі сильних кислот і слабких основ, які у водних розчинах гідролізують, зокрема хлориди алюмінію феруму (III));
VIII клас – речовини, здатні при контакті з повітрям чи водою виділяти токсичні речовини і викликати гострі чи хронічні захворювання в разі потрапляння в організм людини.

3. Основні напрями усунення та переробки твердих промислових відходів
Такими напрямами (крім металовідходів) є:
зберігання на території промислового підприємства до появи нової технології їх переробки у корисні продукти
складування
вивезення (на звалища)
захоронення (створення полігонів твердих побутових відходів, могильників, залізобетонні котловани)
знезараження (токсичних твердих промислових відходів)
спалювання (твердих побутових відходів)
переробка відходів (утилізація та реутилізація, компостування).
Утилізація відходів – це використання відходів як вторинних матеріальних чи енергетичних ресурсів.
Реутилізація – це отримання з використаної готової продукції шляхом її переробки нової продукції того ж чи близького їй типу (наприклад, паперу з макулатури, металу з металолому тощо).
В Німеччині, Італії баки/урни мають 4 секції: скло, папір, пластик, метал.

4. Технології вторинної переробки різних типів сміття
Вони орієнтовані на фізико-хімічні властивості відходів. Газоподібні та рідкі відходи відносно швидко поглинаються природним середовищем, тому їх майже не потрібно людині переробляти. Проте розкладення у природі твердих відходів триває десятки і сотні тисяч років: скло – 1 тис. років, поліетиленова плівка – 200 років, алюмінієва консервна бляшанка – 500, жерстяна – 90 років, шкіряне взуття – до 40 років, недопалки від цигарок – до 12 років, пакет від молока – до 5 років, папір та бавовна – від 2 до 10 років, відходи продуктів – швидше, наприклад, шкірка вівців і шкурка апельсинів – 0,5 року.
Тому технології переробки такі:
- макулатуру подрібнюють у паперову масу (пульпу), з якої виготовляють різноманітну паперову продукцію;
- скло подрібнюють, переплавляють і виготовляють з нього нову тару чи використовують при виробництві бетону чи асфальту замість гравію або піску;
- пластмасу переплавляють і виготовляють з неї матеріал для різних споруд, огорож. Є вже технології виготовлення упаковочної тари із речовин, які швидко розкладаються. Тому суспільство прагне замінити стійкі до розкладання пластики на біопластики, виготовлені з кукурудзи (на 2\3 складається з клітковини), молочного білка-казеїну тощо.
- метали переплавляють на нові деталі; отримання алюмінію з лому дає змогу зекономити до 90% енергії, ніж при його виплавлянні з руди;
- харчові відходи компостують для отримання органічних добрив;
- текстиль подрібнюють і використовують для надання міцності макулатурній паперовій продукції;
- старі покришки переплавляють та виготовляють нові гумові вироби;
- з відходів лісових заготівель, звалища сміття, відходів тваринництва на спеціальних енергетичних установках можливе виробництво біогазу – метану.








13PAGE 15


13PAGE 14415




15

Приложенные файлы

  • doc 7064292
    Размер файла: 61 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий