Стародавня доба

ТЕМА 1. СТАРОДАВНЯ ІСТОРІЯ УКРАЇНИ
План
Первісне людське стадо.
Родовий лад на території сучасної України

На думку істориків, перші люди з’явилися в Африці близько 2,5 млн. років тому. До Європи найдавніші мешканці прийшли лише через 700 тис. років. На території сучасної України перші люди з’явилися ще пізніше – близько 1 млн. років тому. Їх переселення відбувалося двома шляхами – з Європи та Закавказзя. Про життя первісних людей нам насамперед сповіщають численні стоянки, які знайшли археологи. Найдавнішими з них вважають стоянку біля с. Королеве, що на Закарпатті, Мізинську стоянку на Десні, Кодак на Дніпрі, Кирилівську на території сучасного Києва, Лука-Врублівецьку на Дністрі, Амвросіївську на Донбасі та ін. Стародавні пам’ятки такого типу є й на території Криму – у печерах Кіїк-Коба, Старосілля та ін.

Археологічна періодизація історії України
Період
Хронологічні межі

Кам’яний вік
Палеоліт, або давній кам’яний вік
Виділяють три етапи палеоліту
ранній, або нижній
середній, або муст’є
пізній, або верхній
Мезоліт, або середній кам’яний вік
Неоліт, або новий кам’яний вік

Близько 80 – 11 тис. років тому

Закінчився 150 тис. років тому
150 – 35 тис. років тому
35 – 11 тис. років тому
10 – 8 тис. років тому
5 – 4 тис. років тому

Енеоліт, або мідно-кам’яний вік
4 – 3 тис. років до н.е

Бронзовий вік
2 тис. років до н. е. – VIII ст. до н. е.

Ранній залізний вік
VIII ст. до н. е. – ІV ст. н. е.

Палеоліт на українських землях
Вид людини – архантроп, палеоантроп, неоантроп.
Основні заняття – збирання рослинної їжі, слимаків, пташиних яєць. Полювання на дрібних тварин. Далі полювання на мамонтів, диких коней, зубрів. В пізньому палеоліті – застосування різних способів полювання (засідки, облави, пастки тощо).
Знаряддя праці – ручні рубила, гостроконечники, скребла, різці, ножі сокири, наконечники списів.
Мезоліт на українських землях
Основні заняття – полювання на невеликих тварин та птахів, риболовля, річкове збиральництво (ловля раків і птахів).
Здобутки і досягнення – поширення вкладишевих (набірних) знарядь: мікролітів (дрібних відщепів, які закріплювалися в пазах дерев’яних або кістяних знарядь) та макролітів (кам’яних знарядь великих розмірів для обробки дерева). Винайдення човнів і плотів – найдавнішого водного засобу пересування.
Колективи людей – провідним осередком залишалася родова громада. Громади, пов’язані спорідненістю, шлюбними та дружніми стосунками або сусідством, об’єднувалися в племена.
Найвідоміші стоянки – Волоське, Василівка, Мурзак-Коба, Фа тьма-Коба, Кудлаївка, Гребеники, Кодак та ін. (усього відкрито понад 300 пам’яток: стоянки, культові місця, поховання).
Енеоліт на українських землях
Основні особливості
Перехідний етап від кам’яного віку до доби металів, період остаточного утвердження домінуючої ролі відтворюючого господарства.
Мідні знаряддя праці поступово витісняють кам’яні, відбувається перехід від мотичного до орного землеробства з використанням тяглової сили (бика).
Відбувається перший великий суспільний поділ праці – відокремлення скотарства від землеробства. Землероби вели осідлий спосіб життя, будували укріплені поселення, винайшли рало; скотарі винайшли колісний транспорт, удосконалили зброю, приручили коня.
Поширення у лісостеповій зоні України трипільської культури землеробів, у степовій – середньостогівської культури скотарських племен.
Трипільська культура (кінець V тис. до н.е. – середина ІІІ тис. до н.е.), інша думка – ІV – ІІ тис. до н.е.
Назва походить від с. Трипілля під Києвом, відкритого в 1893 р. археологом Вікентієм Хвойкою. Поширена в лісостеповій смузі від Румунського Прикарпаття на заході до Середнього Подніпров’я на сході. На пізньому етапі обіймала територію у 200 тис. км2 і сягала Північного Причорномор’я на півдні.
Основу господарства складало орне землеробство і скотарство. Вирощували пшеницю, ячмінь, горох. Землеробство було екстенсивним, переложним: один раз на 50 – 70 років ділянки і поселення переносились на нові місця. Основу стада складала велика рогата худоба. Дрібну рогату худобу і свиней розводили на м’ясо.
Крім високого рівня хліборобства, трипільці досягли великої майстерності в гончарстві, виготовлення глиняного посуду. Вони залишили унікальну мальовану кераміку з використанням червоних, чорних та жовтих фарб. Керамічний посуд винайшла жінка. Це була частина її домашнього господарства. Жінки ж були й першими гончарами. Гончарство в ті часи було синонімом багатства.
Трипільці обробляли шкури тварин, пряли, ткали, виготовляли одяг та взуття.
Причини зникнення трипільської культури остаточно не з’ясовані. За однією із версій, вона зникла під тиском войовничих кочівників. За іншою – внаслідок екологічної та господарської кризи трипільна культура розпалася на окремі локальні групи.
Середньостогівська культура (ІV – III тис. до н.е.).
Племена середньостогівської культури з’явилися в Україні в ІV тис. до н. е. проіснували тут до початку ІІІ тис. до н. е. Основним заняттям представників цих племен було конярство. Саме ці племена першими у світі стали використовувати коня для верхової їзди. Крім цього, від цих племен у Європі поширився шнуровий орнамент, яким середньостогівці прикрашали свій посуд. У цей час з появою та використанням металів у суспільстві відбулися зміни:
удосконалилися знаряддя праці;
збільшилася продуктивність праці;
розвинулася приватна власність;
почався розклад первісного суспільства й поступовий перехід до сусідської общини.
Головну роль у суспільстві починає відігравати чоловік. Перехід до патріархату супроводжується інтенсивним розвитком рибальства та ремесел. З’являється колісний транспорт, що посилює розвиток кочового скотарства.
До культур кочових скотарів цього часу вчені відносять:
ямну культуру (має таку назву через те, що покійників представники цієї культури ховали в скорчених позах у ямах) – ІІІ – ІІ тис. до н.е існувала від Нижнього Поволжя до Нижнього Подніпров’я.;
катакомбну культуру (її назва походить від гробниць-катакомб) ІІІ – ІІ тис. до н. е. Розселення від Волги й Кавказу до пониззя Дунаю.
Із занепадом катакомбної культури в степах та на території Північного Чорномор’я закінчується доба родового ладу. Лише на цій території (у межах сучасної України) розвивається рабовласницьке суспільство.



Ранній залізний вік на українських землях
назва
Мовна група
період
ареал

кімерійці
індоіранська
ІX – VII ст. до н.е.
Північне Причорномор’я, Крим, Кавказ

скіфи
- «» -
VII - ІІІ ст. до н.е.
На півдні між Доном та Дунаєм (Скіфія)

сармати
- «» -
ІІІ ст. до н.е. – ІІІ ст. н.е.
Північне Причорномор’я, Приазов’я (Сарматія)

готи
германська
ІІІ ст. до н. е. – ІІІ ст. н. е.
Північне Причорномор’я

гуни
тюркська
ІV – V ст. н.е.
Північне Причорномор’я, далі простір між Доном і Карпатами

авари
- «» -
VI – VII ст. н.е.
Західний Прикаспій, далі просунулись на пд. України, на Дунай і на Балкани


Античні міста-держави в Північному Причорномор’ї

На рубежі VIII – VII ст. до н. е. на північних берегах Чорного та Азовського морів виникли античні (стародавні) грецькі міста-держави (поліси). «Велику грецьку колонізацію» зумовила ціла низка причини. Український історик О.Бойко виділяє такі теорії грецького переселення:
демографічна – зростання населення внаслідок демографічного вибуху спричинило переселенські рухи;
торговельна – пошуки нових ринків збуту;
соціальна – переселення греків на нові землі відбулося внаслідок соціально-політичних конфліктів: ті, хто програв, переселялися в інші землі;
аграрна – до освоєння нових земель греків штовхала нестача землі;
сировинна – на нових землях греки шукали продукти і сировину, яких не вистачало на батьківщині (зерно, метали, будівельний ліс тощо);
воєнна – шукати нові землі греків примушувала агресія лідійців та персів;
етнічна – переселенський рух спричиняли міжетнічні конфлікти різноплемінного населення грецьких полісів.
Серед грецьких міст-держав найвідоміші: Ольвія (нині с. Парутіне в гирлі Південного Бугу), Херсонес (околиці сучасного Севастополя), Пантикапей (місце сучасної Керчі), Тіра (на місці нинішнього Білгорода-Дністровського), Феодосія (Крим), Керкінітида (на місці сучасної Євпаторії), Танаїс (гирло Дону) та ін.
Античне місто складалося з двох частин: безпосередньо укріпленого поліса та хліборобських селищ. Кожне місто мало могутні мури, власне військо, охорону, карбувало монету, видавало закони. Мешканці міст обробляли поля, розводили виноградники, були ремісниками, вели жваву торгівлю із сусідами та Грецією.
Скіфи, які жили поруч з містами, привозили до грецьких полісів зерно, худобу, рабів, а купували вироби ремісників, вино, тканини. Грецькі поліси славилися різноманітними ремеслами: обробкою металів, виготовленням ювелірних прикрас та кераміки, ткацтвом і шкіряним виробництвом. Міста-держави швидко збагачувалися.
Занепад античних міст-держав у Північному Причорномор’ї, на думку істориків, був пов’язаний із загальною кризою рабовласницького суспільства, вторгненням у Південно-Східну Європу готських племен з Балтії (ІІІ ст.. н. е.) та гунів з Центральної Азії (ІV ст. н. е.).









13PAGE 15


13PAGE 14315




15

Приложенные файлы

  • doc 149578
    Размер файла: 60 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий