Філософія освіти Т.1

Тема 1. Філософія освіти, її предмет та основні функції
§ 1. СПІВВІДНОШЕННЯ ФІЛОСОФІЇ І ОСВІТИ

Із вивчення загальносуспільних дисциплін відомо, що освіта є найважливішою частиною людської культури. Культура це специфічний спосіб організації людської життєдіяльності. Вона представлена в продуктах матеріальної і духовної праці, в системі соціальних норм і закладів, в духовних цінностях, в сукупності ставлення людей до природи стосунків між собою і ставлення до самого себе. Тобто, культура це все те, що відрізняє діяльність людей і її результати від тих природних явищ, котрі не зазнали змін в результаті цієї діяльності. Одним із необхідних і головних завдань освітянської діяльності на усіх історичних етапах розвитку суспільства є передача основних здобутків культури від покоління-до покоління. Це стосується знань про навколишній світ, про усі види діяльності людей, про субординовану систему цінностей яка визначає таку діяльність, а також вмінь вирішувати ті проблеми, з якими може зустрітись людина.
Тому поняття "освіта" визначається як "оволодіння учнями знаннями та пізнавальними вміннями і навичками, формування на їх основі світогляду, моральних і інших якостей особистості, розвиток її творчих сил і здібностей" (Педагогіка. М. 1988. С. 9-10). Тобто це поняття охоплює увесь процес навчання і виховання людини, починаючи від її народження, тобто педагогічну діяльність у цілому.
Тому саме система філософія освіта охоплює собою важливий аспект взаємодії усіх основних форм знань та інших видів людської діяльності від найбільш абстрактних, узагальнюючих, до специфічного вияву усього загального у кожній окремій особистості і кожному окремому виді діяльності. Все це свідчить, що філософія та освіта завжди нерозривно пов'язані між собою, зумовлюють одна одну.
Усе це дає можливість погодитись з відомим представником французької теорії педагогіки Жаном Фульє, який говорив так: “На будівлі педагогіки треба написати: сюди заборонений вхід не філософу ” (по аналогії з відомим написом на вході в Академію Платона: "Сюди заборонений вхід тому, хто не знає геометрію"). Але форми взаємодії філософії і освіти суттєво змінюються з розвитком людства.





2. ФІЛОСОФІЯ ОСВІТИ,ЇЇ ОСНОВНІ ФУНКЦІЇ
Швидкі темпи розвитку і диференціації знань, спеціалізації вчених в останні століття привели до того, що між філософією і вищезгаданими основними узагальнюючими теоріями виникають проміжні ланки і відповідні їм спеціалізації; філософія математики, філософія біології тощо. Правда, деякі з цих "прикладних" функцій філософії настільки тісно пов'язані з останньою, що і зараз розглядаються в основному як частини цілісної філософії. Це стосується, наприклад, естетики як філософії мистецтва, а також етики, теорії пізнання, соціальної філософії тощо. Як же в наш час вирішується питання про взаємодію філософії з теорією педагогіки?
Саме тісний їх взаємозв'язок, про що говорилось вище, приводить до існування точки зору, згідно з Якою філософія освіти і загальна теорія педагогіки - це, в принципі, одне й те ж. Така точка зору зараз широко розповсюджена, наприклад, у Великобританії. Та все ж більшість сучасних вчених, що займаються розробкою світоглядно-методологічних питань освіти, вважає необхідним розроблення філософії освіти як спеціалізованої проміжної ланки між філософією і теорією педагогіки. Така точка зору випливає передусім з того, що в теорії педагогіки дуже важко узагальнити усі ті важливі досягнення сучасної філософії, які повинні відігравати роль світоглядно-методологічних засад реформування освіти. З іншого боку, і "чистий" філософ навряд чи може оволодіти обновними досягненнями сучасної теорії педагогіки. Тобто, і філософ і педагог мають значно менше часу і інших можливостей для розроблення і вирішення саме тих складних питань, які виникають на стику філософії з педагогічною діяльністю. Розв'язання цих проблем потребує поглибленого вивчення як філософії, так і педагогіки і передбачає підготовку спеціалістів з філософії освіти! Вони повинні займатись розробленням її проблем, викладанням даного предмета. З цього випливає також, що вивчення філософії і теорії педагогіки як окремих предметів, що здійснюється зараз і в нашій країні, без філософії освіти заважає успішному вирішенню найважливіших проблем освіти, оскільки значно утруднює систематичне урахування того великого доробку світової культури, який вже маємо на стику філософії і освіти. А це значить, що вивчення філософії освіти повинно стати необхідним для всіх тих спеціалістів, які займаються педагогічною діяльністю.
Які ж основні функції філософії освіти? При вирішенні будь-яких важливих проблем педагогічної діяльності насамперед виникає таке питання: які філософські ідеї чи яку певну філософську систему треба взяти в якості загальнометодологічної основи такого вирішення? Відповідь на це питання ускладнюється тим, що і сучасна філософія і сучасна система освіти перетворились в такі складні галузі людської діяльності, основні ідеї і проблеми яких вже неможливо охопити в якійсь одній теорії, тому вибір "кращої" для вирішення педагогічних проблем філософії потребує глибокого розуміння суті як , останніх проблем, так і тієї філософії, яка застосовується для і їх вирішення. Це і є однією найважливіших функцій філософії освіти.
Але коли такий вибір вже здійснений, то виникає ще одне і питання - як треба конкретизувати філософські ідеї щодо вирішення вище згаданих проблем? Це питання є досить складним для будь-якої науки чи теоретичного вчення. Особливо воно складне при розробці узагальнюючих теорій педагогічної діяльності, що обумовлено їх відношенням до комплексної проблематики найвищого рівня. Впровадження філософських ідей в систему освіти обов'язково потребує того, щоб ці ідеї були конкретизовані і, зокрема, дидактично технологізовані. Причому саме філософія освіти і відіграє в цьому процесі роль першого етапу руху нашого пізнання від загально філософських абстракцій до їх конкретизації щодо педагогічної діяльності. Таким чином дана технологізація впровадження філософських ідей в свідомість людей є важливим елементом перевірки їх і істинності. Причому, коли дані ідеї не "оволодівають масами" в діяльності усієї системи освіти, то можливі такі основні відповіді про причину розриву між філософією і освітою. Перша: ці ідеї є взагалі помилковими. Друга: ці ідеї на наш час вже застаріли, тобто їх треба докорінним чином змінити. Третя: такі ідеї можуть бути в принципі правильними, але ще не розроблені відповідні їм теоретичні і практичні педагогічні механізми їх впровадження в процеси формування людини. Яка з цих відповідей правильна це теж одне із важливих завдань і філософії освіти, що буде розглядатись у даному посібнику.
Ще одна з основних функцій філософії освіти полягає у розробці загальних закономірностей зворотної дії освіти на філософію. З історії філософії і педагогіки відомо, що, наприклад, на становлення ідеї про пріоритет інтересів особистості (у праві, моралі, світогляді) над загальногруповими інтересами (державними, класовими, національними тощо) значну роль відіграли ті педагогічні ідеї педоцентризму, які розроблялись Руссо і іншими видатними мислителями.
Освіта завжди перебувала в постійній суттєвій взаємодії майже з усіма іншими видами людської діяльності, елементами культури. Ускладнення цієї системи взаємодії в сучасну епоху привело до того, що на стику теорії педагогіки з іншими узагальнюючими теоріями і вченнями виникають проміжні ланки: соціологія освіти, економіка освіти, педагогічна психологія, педагогічна антропологія, теорія управління освітою і багато інших. Причому, якщо філософія є загальнометодологічною основою систематизації усіх елементів людського світогляду, то філософія освіти відіграє подібну інтегративну роль щодо усіх функцій і елементів педагогічної діяльності як в теорії педагогіки, так і у будь-яких інших видах педагогічної діяльності. Без знання досягнень філософії освіти, як методологічної основи взаємозв'язку вищезгаданих елементів педагогічної діяльності, кожний, освітянін змушений самостійно, значною мірою інтуїтивно вирішувати ці складні проблеми.
Ще одне важливе питання філософії освіти як готувати спеціалістів цього профілю? Зокрема, якою повинна бути їх базова освіта філософською чи педагогічною? Відповідь на це питання дає можливість визначити, хто повинен готувати цих фахівців, а також, до якого "відомства" (філософського чи педагогічного) повинні, в основному, вони належати. Для того, щоб з'ясувати ці проблеми, треба коротко звернутись до їх історії у нашому суспільстві.
Як відомо, років тридцять тому в колишньому СРСР панувала ідея про те, що тільки історичний матеріалізм, як частина марксистської філософії, є загальнометодологічною основою усіх гуманітарних наук, а тому і педагогічної. З цього випливало, що ніяка особлива філософія окремих гуманітарних наук непотрібна, тим самим останні суттєво відрізнялись від природних наук. Це, в свою чергу, було пов'язано, перш за все, з тим, що гуманітарні науки були набагато ближчі до питань класової боротьби, тобто вони розглядались в марксизмі як суттєво класові, ідеологічні, атому і такі, суть яких повинна визначатись класовою філософією. У нас це був історичний матеріалізм. Правда, в останні десятиліття з'являлись цікаві роботи з філософських питань ряду гуманітарних наук.

Але все ж і по своїй кількості і якості ці роботи набагато відставали від розроблення філософських питань природничих наук. Що ж стосується підготовки спеціалістів з філософських проблем гуманітарних наук, то ця спеціалізація була введена тільки в останні роки існування СРСР.
Крім класового принципу, цьому заважало й те, що і підготовка і робота спеціалістів з філософських питань окремих наук належала, в основному, до філософського відомства. Мабуть, тому Міністерство освіти СРСР десь в кінці 70-х років видало наказ, згідно з яким в аспірантуру з філософських питань окремих наук можна було приймати, як правило, тільки тих, хто мав базову філософську освіту. Він був спрямований проти доступу в аспірантуру з цих спеціальностей тих випускників вузів, які не закінчили філософський факультет. Що ж стосується України, то відомо, що ідеологічний тоталітарний прес у нас був завжди ще більший, ніж в інших республіках, що наші ідеологи намагались бути "святішими, ніж Римський папа". Наше Міністерство вищої освіти того часу у своєму аналогічному наказі викинуло слова "як правило" і тому взагалі заборонило прийом в аспірантуру з філософських питань окремих наук тим, хто не мав філософської освіти. Правда, цей наказ жорстко ніколи не виконувався і за домовленістю з відповідним відділом Міністерства все ж здійснювався прийом з таких спеціальностей деякої кількості аспірантів без базової філософської освіти.
Особливо "не повезло" в цьому плані якраз розробці філософії освіти і підготовці спеціалістів цього фаху. Можливо це випливає саме з високого рівня комплексної проблематики теорії педагогіки, в зв'язку з цим і великою складністю підготовки спеціалістів по філософії освіти з "чистих" філософів, а також майже з повною відсутністю навичків такої підготовки. Саме тому, на відміну від багатьох інших філософських питань окремих наук, філософські питання освіти розроблялись, головним чином, не у філософському, а в педагогічному "відомстві" спеціалістами з загальної теорії освіти,педагогічної психології тощо. Причому багато гарних і особливо - видатних педагогів добре розуміли велике значення філософії для освіти і тому глибоко займались розробкою різних проблем філософії освіти. Але відсутність якихось форм організації розробки цих проблем, і систематизації результатів у цій галузі і досі гальмує успішне реформування системи нашої освіти.
Щодо відповіді на питання про співвідношення філософської і педаго- гічної підготовки спеціалістів з філософії освіти, то тут треба виходити з того досвіду, який є як у нас, так і в інших країнах по підготовці кадрів з усіх філософських питань окремих наук і інших вчень. Він свідчить про те, що якась абсолютизація чи філософської чи спеціальної підготовки ніколи не дає позитивних наслідків. І все ж більшість відомих вчених збудь-якої спеціалізації з філософських питань окремих наук мають саме вищу освіту по цій науці і не обов'язково по філософії, тобто останню вони вивчають чи в аспірантурі, чи самостійно. Мабуть, це повинно враховуватись і при підготовці спеціалістів з філософії освіти. Тим більше, що зараз такі спеціалісти повинні будуть працювати в основному у педагогічних відомствах, педагогічних вищих закладах, Академії педагогічних наук тощо. Тому на старших курсах педвузів і в аспірантурі бажано ввести нову спеціалізацію "філософія освіти". Це, безумовно, не виключає можливості підготовки спеціалістів цього фаху і їх подальшої роботи на філософському факультеті, в інституті філософії тощо.
Як вже говорилось вище, роль філософії освіти набуває особливого значення на переломних етапах розвитку суспільства, а значить і в наш час. Найважливіші проблеми філософії освіти, що виникли саме в останні роки, потребують більш докладного аналізу.
ВИСНОВКИ
Філософія освіти виконує функцію проміжної ланки у взаємодії двох найважливіших і найскладніших частин людської культури філософії і освіти.
Незважаючи на певні успіхи сучасної системи освіти, остання в цілому перебуває в кризовому стані. З одного боку, загострення екологічної і ряду інших сучасних глобальних проблем, що загрожують загибеллю усьому людству, свідчить про нездатність цієї системи виховати у людей такий тип світогляду, який би задовольняв загальнолюдські інтереси по вирішенню глобальних проблем. З другого, продовжується і загострюється відчуження офіційно діючої системи освіти від індивідуальних інтересів більшості людей, від їх безпосередніх переживань. Все це говорить про необхідність докорінної реформи усієї системи освіти, її філософських основ. Тому одним із основних завдань сучасної філософії освіти є розроблення методології виходу її і всього людства з кризового стану, що пов'язано і з кращим розв'язанням тих найважливіших суперечностей, які виникають в педагогічній діяльності.
Найважливіша її суперечність полягає у співвідношенні тих суспільних інтересів і цінностей (загальнолюдських, державних, національних тощо), які офіційна система освіти вимагає вважати обов'язковими для педагогічної діяльності, і індивідуальними інтересами, цінностями окремих учнів (чи деяких їх груп). Тобто, як писав Д.Н. Узнадзе, між суспільним "треба" і, учнівським "хочу". Хоч будь-яка педагогічна система намагається гармонійно поєднати ці інтереси, однак існує тенденція до визнання пріоритетної ролі тільки однієї з сторін даної суперечності щодо другої. Тому спрощений недіалектичний підхід до поєднання вищезгаданих інтересів, який не доходить до їх розуміння як взаємодії протилежних сторін педагогічної діяльності, нездатний вирішити основні проблеми сучасної педагогіки. Саме вирішення проблеми про пріоритетне значення однієї з цих сторін головної суперечності педагогічного процесу дає можливість глибше з'ясувати суть кризи сучасної освіти, а також поділити усі концепції теорії педагогіки і відповідні їм форми організації освіти на основні напрями.



Питання для самоперевірки
В чому суть кризи сучасної освіти?
Яке співвідношення понять: культура, освіта, світогляд, філософія?
Який вплив здійснює філософія на розвиток освіти і який зворотний вплив освіти на філософію?
Які основні історичні етапи розвитку взаємодії філософії і освіти?
Коли і чому виникає філософія освіти як спеціалізована форма теоретичної діяльності?
Які основні функції філософії освіти?
Які найважливіші специфічні проблеми філософії освіти виникли в сучасну епоху?
Які основні напрями філософії освіти у вирішенні цих питань?
В чому полягає різниця між спрощеним і діалектично усвідомленим підходами до розуміння суперечностей педагогічного процесу і їх вирішення?
В чому суть головної суперечності педагогічного процесу?
Які основні філософсько-методологічні підходи до вирішення головної суперечності педагогічного процесу?

15

Приложенные файлы

  • doc 417022
    Размер файла: 58 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий