Лекція -Базидіоміцети


ВІДДІЛ БАЗИДІОМІЦЕТИ - Basidiomycota

КЛАС БАЗИДІОМІЦЕТИ- Basidiomycetes

Вищі грибі, що нараховують понад 30 тис.видів, серед яких є паразити, сапрофіти, паразитоутворювачі. Назву свою вони отримали завдяки статевому спороношенню в результаті якого утоворюються базидіоспори. Базидіальне спороношення нагадує сумчасте, але відрізняється від нього тим, що у базидіоміцетів воно здійснюється по типу соматогамія. Ніяких статевих органів у них немає. Спори розвиваються екзогенно, на особливих виростах-стеригмах, які розвиваються на базидіях. Серед базидіоміцетів розрізняють гомоталічні та гетероталічні види. При статевому процесі проходить лише цитогамія, а ядра тільки зближуються, утворюючи дикаріони, які далі діляться синхронно і утворюють довговічний дикаріотичний міцелій.На кінцях дикаріотичних гіфів з двоядерних клітин утворюються базидії на них стеригми із 2-4 базидіоспорами. Для більшості видів базидіоміцетів характерною є наявність пряжок, особливих клітин міцелію, які розміщені біля поперечних перегородок міцелію. Дикаріонтизація міцелію у базидіоміцетів може здійснюватися трьома способами: шляхом злиття клітин міцелію, шляхом злиття базидій та злиттям базидіоспор. Базидіоспори розсіються активно завдяки внутрішньоклітинному тиску, що створюється в результаті гідролізу глікогену.
Базидії можуть утворюватися або на поверхні міцелію, або в плодових тілах, різних за формою та консистенцією: павутинистих, м’ясистих, шкірястих, дерев’янистих. Базидіоспори утворюють суцільний гіменіальний шар. Поверхня плодового тіла, що несе гіменій, називається гіменофором.
Життєвий цикл базидіоміцетів проходить в дикаріотичній стадії, гаплоїдна фаза коротка: базидіоспори і первинний міцелій. Конідіальне спороношенням зустрічається рідко. У базидіоміцетів базидії можуть мати різну будову, що є важливою систематичною ознакою. Одноклітинна булавоподібна базидія називається холобазидією, а 4-клітинна –фрагмобазидією. Особливістю фрагмобазидії є те, що вона розвивається з особливої товстостінної спочиваючої клітини і тому ії називають теліобазидією або склеробазидією.









Таким чином, відмінність базидіоміцетів від аскоміцетів полягає:
Аскоміцети
Базидіоміцети

1. Спори статевого спороношення утворюються у сумці (ендогенно)
1. Спори статевого спороношення утворюються єкзогенно на базидії

2. Є статеві структури. Статевий процес – гаметангіогамія.
2. Статевих структур немає.Статевий процес – соматогамія – злиття двох вегетативних клітин галоїдного міцелію

3. В циклі розвитку переважає гаплоїдна стадія; диплоїдна і дикаріотична представлена молодою сумкою, дикаріотична – аскогеними гіфами.
3. В життєвому циклі переважає дикаріотична стадія.Диплоєдна молода бази дія, гаплоїди базидіоспори та первинний міцелій.

4. Плодові тіла складаються із галоїдного міцелію, тільки аскогенні гіфи дикаріотичні.
4. Плодові тіла складаються з аскогенних гіфів.


В основу класифікації покладено будову базидії. Клас розділяється на 3 підкласи: холобазидіоміцети, теліобазидіоміцети ти гетеробазидіоміцети.
П/кл Holobasidiomycetidae – з нерозділеною одноклітиною,булаво подібною або циліндричною базидією.
П/кл Heterobasidiomycetidae – зі складною базидією.
П/кл Teliobasidiomycetidae – бази дія 4-клітинна (фрагмобазидія) розвивається з товстостінної клітини, що знаходиться в спокої – теліоспори, із якої розвивається бази дія.
Підклас Холобазидіоміцети-Holobasidiomycetidae- характеризується такими ознаками: бази дії одноклітинні, добре розвинуті плодові тіла, за способом живлення паразити і сапрофіти, переважають сапрофіти. Підклас включає порядок екзобазидієвих і дві групи порядків: гіменоміцети та гастроміцети.
ПОРЯДОК ЕКЗОБАЗИДІАЛЬНІ – характеризуються ти, що базидії формуються безпосередньо на поверхні міцелію. Це типові паразити родин вересових, чайних та ломикаменевих.
ГРУПА ПОРЯДКІВ ГІМЕНОМІЦЕТИ –Hymenomycetidae- мають добре розвинений гіменіальний шар, завдяки чому вони і отримали свою назву.Це найчисленніша група базидіоміцетів, що нараховує понад 12 тис.видів. Гіменофор досить різноманітний. Він може бути гладеньким (родина телофорових), у вигляді шипів та виростів ( у іжакових), складчастий (коніофорові) , пластинчастий (агарикові) , трубчастий (болетові). Плодові тіла дуже різноманітні за формою, розмірами, консистенцією та забарвленням. Частіше плодове тіло гіменоміцетів диференційоване на шляпку та ніжку. Забарвлення від жовто-оранжевого до чорного. Консистенція- шкірясті, павутинисті, деревянисті, хрящуваті, мясисті, соковиті (агарикові).Плодові тіла можуть бути однорічні та багаторічні. Однорічні мають м’ясисті плодові тіла, які живуть від 2-3 до 14 діб. Багаторічні дерев’янисті плодові тіла можуть жити до 80 років. Розміри шляпок від 0.2-0,5см до 72см в діаметрі. Вага від кількох грамів до 5,5кг. Найбільші плодові тіла зустрічаються у представників роду шампіньйонів.
Гіменоміцети досить поширені в природі, Вони ростуть в лісах, на луках, в степах і навіть в пустелях. Більшість видів-сапрофіти, живуть на мертвих органічних рештках, гною, трупах тварин, на скелях тощо. Серед них є і паразити – трутовикові гриби. Багато гіменоміцетів утворюють мікоризу з коренями вищих рослин. Розрізняють 3 типи мікоризи – ендотрофну , ектотрофну, змішану – ендо-єкзотрофну. Екологічні групи гіменоміцетів:
Ксилофіли – живуть на деревах. Це сапрофіти, які живуть на мертвій деревині.
Грунтові сапрофіти- досить численна група.
Мікоризні гриби.
Копрофільні види, що живуть на гною травоїдних тварин.
Карбонільні види, що живуть на обвугленній деревині.
Мікофільні – паразитують на інших агарикових.
До гіменоміцетів відносяться 2 порядки: агарикові та афілофорові.
Порядок АФІЛОФОРОВІ –Aphylophorales-це переважно паразити(є багато сапрофітів), плодові тіла у більшості тверді, шкірясті або дерев’янисті, гіменофор у більшості трубчастий ( є пластинчастий, складчастий), включає кілька родин, серед яких важливішими є родини лисичкові, телефорові, коніофорові та трутовикові.
Родина Лисичкові – плодові тіла трубкоподібні або шляпко подібні, на нижньому боці розміщується зморшкуватий складчастий або майже гладенький гіменофор. Забарвлення жовто-оранжеве, поверхня тверда,шкіряста. Більшість сапрофіти,також мікоризоутворювачі. Типовиі представники – Лисичка – їстівний гриб,утворює мікоризу з сосною, є несправжня лисичка.
Родина Трутовикові - Poriaceae –плодові тіла тонкошкірясті або дерев’янисті, ниркоподібні, шляпко подібні, копитоподібні. Трутовики – сапрофіти на мертвій або паразити на живій деревині. Руйнують деревину за допомогою екзоферментів (целюлозо руйнуючі та лігніноруйнуючі).Типовий представник –Трутовик звичайний – Fomes fomentarius.
Порядок АГАРИКОВІ - Agaricales – плодові тіла м’які, розчленовані на ніжку та шляпку. Пластинки мають вигляд конуса з гіменієм на боках. Стерильна частина пластинки називається трамою. Плодові тіла можуть мати покривало 2 типів: загальне і власне. Загальне покривало вкриває все плодове тіло разом з шляпкою і ніжкою. Таке покривало характерне для мухоморів. Другий тип власне у молодого плодового тіла з’єднує краї шляпки з ніжкою.
Агарикові – це сапрофіти, мікоризоутворювачі, паразити.
Родина Болетові - Boletaceae – гіменофор трубчастий, легко відділяється від м’якуша плодового тіла. Нараховує близько 250 видів. Більшість утворює ектотрофну мікоризу з деревами. Найбільш відомими є білий гриб – Boletus edulis, підосичник – L.auranticum, підберезник - Leccinum scabrum, маслюк - B.suillus

ГРУПА ПОРЯДКІВ ГАСТЕРОМІЦЕТИ-Gasteromycetiidae- має замкнуті плодові тіла, гіменіальний шар міститься всередині. Плодові тіла гастероміцетів можуть бути підземними, напівпідземними та наземними. Гастероміцети – сухо-теплолюбні гриби. Найбільша видова різноманітність зустрічається в степах, пустелях, тропічних лісах. Нараховують 1 тисячу видів. Типові представники-дощовик справжній склеродерма, бовіста, гніздівка.

ПІДКЛАС ТЕЛІОСПОРОМІЦЕТИ ( ФРАГМОБАЗИДІОМІЦЕТИ) – характеризуються такими ознаками:
Плодові тіла відсутні.
Базидії 4-х клітинні.
Базидій розвивається з особливої товстостінної спочиваючої спори(теліоспори).
Більшість є облігатними паразитами вищих рослин.
ПОРЯДОК САЖКОВІ (ГОЛОВНЕВІ) –Ustilaginales- нараховує понад 1000 видів. Вражені рослини мають вигляд обвуглених головешок – звідси і назва. Основним способом розмноження сажкових грибів є хламідоспори, або сажкоспори. У кожного виду вони відрізняються будовою та розмірами, мають міцну оболонку, до складу якої входить хітин, та темне забарвлення. Спори надзвичайно життєздатні, можуть зберігатися до 25 років.В молодому стані спори двоядерні, згодом зливаються і стають диплоїдними. Міцелій гриба розміщений в тканині рослини-хазяїна дифузно і утворює спори переважно в генеративних органах. Сажкоспора проростає в про міцелій, на якому формуються базидіоспори. При проростанні відбувається мейоз, в результаті чого утворюється гаплоїдний міцелій. Зараження відбувається лише дикаріотичним міцелієм, який утворюється в результаті копуляції базидіоспор, вегетативних клітин або клітин базидій.
Розрізняють 4 способи зараження :
Спора в ґрунті або на зернівці злаку проростає в міцелій, який проникає в точку росту. На ньому формуються бази дії з базидіоспорами, копулюють базидіоспори, які проростають в дикаріотичний міцелій. Захворювання виявляється при колосінні злаків (тведа сажка пшениці, сажка жита, стеблова сажка пшениці).
Сажкоспора проростає на приймочці маточки під час цвітіння, проростає в міцелій, на ньому формуються базидії, копулюють клітини бази дій, дають дикаріотичну клітину, яка проростає в дикаріотичний міцелій, що знаходиться в спокої в зернівці. При проростанні на наступний рік захворювання проявляється ( порошиста сажка пшениці, ячменю).
Сажкоспори проростають на молодих частинах вегетативних органів, копулюють клітини міцелію ( у пухирчастої сажки кукурудзи).
Під час цвітіння злаків, спори проростають в оцвітині і зберігаються до наступного посіву (сажка вівса).
Найбільш поширеними видами телеція сажки пшениці – Tiletia tritici, Телеція сажки жита-Tiletia secalis, пильна сажка пшениці –Ustilago tritici, пухирчаста сажка кукурудзи –U.maydis.

Порядок Іржасті -Uredinales – це облігатні паразити вищих рослин,які викликають локальне враження того чи іншого органу. Для них характерне правильне чергування різних типів споро ношення – плейомрфизм. Переважаюча більшість має п’ять типів споро ношення – пікноспори, ецидіоспори, уредоспори, телейтоспори, базидіоспори. Весь цикл розвитку грибів може проходити на одній рослині (одноживільний) або на разних рослинах , мати проміжного хазяїна (двоживільний). У двоживільних на гаплоїдному міцелії проміжного хазяїна формуються пікно- та ецидіоспори, а на дикаріотичному міцелії основного хазяїна – уредо- та телейтоспори. Цикл розвитку іржастих грибів можна прослідкувати на прикладі пукцинії злакової – Puccinia graminis, у якої проміжним хазяїном є барбарис або магонія падуболиста. Пукцинія є збудником хвороби лінійної іржі.


Приложенные файлы

  • doc 107009
    Размер файла: 58 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий