Тема 4 Грунт-росл покрив і прир зони

Тема 4.
ГРУНТИ, РОСЛИННІСТЬ, ТВАРИННИЙ СВІТ І ПРИРОДНІ ЗОНИ ПІВДЕННОЇ АМЕРИКИ
_____________________________________________________________________________________

Основні питання:
1. Екваторіальний пояс. Зона постійно вологих екваторіальних лісів.
2. Субекваторіальний пояс.
2.1. Зона перемінно-вологих субекваторіальних лісів.
2.2. Зона саван, рідколісь і чагарників.
3. Тропічний пояс.
3.1. Зона тропічних напівпустель і пустель.
3.2. Зона тропічних саван, рідколісь і чагарників.
3.3. Зона тропічних вологих лісів.
4. Субтропічний пояс.
4.1. Зона субтропічних напівпустель.
4.2. Зона вічнозелених твердолистяних середземноморських лісів і чагарників.
4.3. Зона гемігілей.
4.4. Область висотної поясності.
4.5. Зона субтропічних напівпустель і пустель.
4.6. Зона субтропічних степів.
4.7. Зона субтропічних прерій і саван.
4.8. Зона субтропічних вологих мішаних лісів.
5. Помірний пояс.
5. 1. Зона мішаних лісів.
5.2. Зона степів.
5.3. Зона напівпустель.
6. Висотна поясність Анд.

Рекомендована література:
Обов’язкова:
1. Власова Т.В. Физическая география материков (с прилегающими частями материков): Ч. 2. – М.: Просвещение, 1986.
2. Лукашова Е.Н. Южная Америка. – М.: Учпедгиз, 1958.
3. Физическая география материков и океанов: Учеб. для геогр. спец. ун-тов / Ю.Г.Ермаков, Г.М.Игнатьев, Л.И.Куракова и др..; Под общей ред. А.М.Рябчикова. – М.: Высш. шк., 1988.
4. Физическая география материков и океанов. В 2 ч. Учеб. пособие (И.П.Галай, В.А.Жучкевич, Г.Я. Рылюк - Минск, изд-во Университетское,1988.
Додаткова:
1. Второв П.П., Дроздов Н.Н. Биогеография материков: Пособие для учителей. – М.: Просвещение, 1979.

1. Екваторіальний пояс. Зона постійно вологих екваторіальних лісів
В екваторіальному поясі Південної Америки, на рівнинах, сформувалась зона постійно вологих екваторіальних лісів, які були названі А.Гумбольдтом гілеями ( з грец. ліс), а бразильцями – сельвас. Сельвас у перекладі з португальської теж означає “ліс”. Ці ліси не мають собі рівних на Землі ні за багатством видами, ні за величиною території, яку вони займають. Для рослинності гілей є типовими густина, багатоярусність, тінистість, багатство та різноманітність видового складу. В гілеях нараховують до 4 тис. видів дерев, тоді як у всій Європі їх близько 200. Важко знайти в гілеях два дерева одного і того ж виду, що стоять поруч.
Верхні яруси цих лісів утворюють пальми. Із типово південноамериканських дерев слід назвати бертолецию, яка дає горіхи з великим вмістом жиру, махагонієво дерево, що має цінну деревину та ін.
Характерним для південноамериканського екваторіального лісу є шоколадне дерево з квітами і плодами, які сидять прямо на стовбурі. Плоди культурного шоколадного дерева багаті на цінні живильні і тонізуючі речовини і дають сировину для виготовлення шоколаду. Гілеї Південної Америки є також батьківщиною гевеї, що дає каучук, бавовняного дерева цейба, що досягає 80 м висоти та ін. В гілеях формуються латеритні опідзолені грунти.
Тварини гілей пристосовані до життя на деревах. Одні з них володіють довгим, чіпким хвостом, наприклад, лінивці, мурахоїди, мавпи. Всі мавпи Південної Америки належать до групи широконосих. Інші тварини володіють чіпкими кігтями, як багато хто з птахів, або присосками на кінчиках пальців, як дикобрази і кажани. Характерними жителями сирих місць і водойм є водні свинки пекарі, тапіри, каймани. Хижих тварин небагато. Найбільший з них – ягуар.
Дуже широко представлені в гілеях плазуни і земноводні. З плазунів виділяються водяний удав анаконда і наземний удав боа-констриктор. Багато отруйних змій, ящірок. Багато різних птахів, особливо яскраво зафарбованих папуг. Найбільш крупними типовими папугами є ара.
В залежності від положення в рельєфі і зволоженості виділяють три типи гілей: ігапо, варзеа і ете. Ігапо – гілейні ліси, що розміщуються на низькій заплаві Амазонки, яка декілька місяців знаходиться під водою. Варзеа – гілейні ліси, що ростуть на високій заплаві Амазонки, яка затопляється не щорічно і на нетривалий час. Ете – гілейні ліси межирічних просторів.

2. Субекваторіальний пояс
Значну територію в Південній Америці займає субекваторіальний пояс з сезонним ритмом розвитку природи. В залежності від тривалості і ступеня зволоження в поясі виділяють дві природні зони: зону перемінно-вологих субекваторіальних лісів і зону саван, рідколісь та чагарників.
2.1. Зона перемінно-вологих субекваторіальних лісів
Зона перемінно-вологих субекваторіальних лісів займає північні та східні схили Гвіанського і Бразильського нагір’їв. Засушливий сезон триває там від 2-х до 3-х місяців. У зв’язку з цим в лісах крім вічнозелених видів рослин ростуть і листопадні види.
2.2. Зона саван, рідколісь і чагарників
В зонах саван, рідколісь і чагарників обох півкуль внаслідок відмінностей у тривалості вологого і сухого сезонів і кількості атмосферних опадів, виділяють три підзони: 1) вологих саван; 2) сухих саван; 3) пустельних саван.
Підзона вологих високотравних саван і саванних лісів на червоних грунтах охоплює території на півночі Ла-Платської низовини і на північно-західних схилах Бразильського плоскогір’я, а також південну, більш зволожену частину Орінокської низовини. В цій підзоні сухий період триває не більше 4-4,5 місяців і ксероморфність рослин виражена слабо. Рослинний покрив представлений високотравними пальмовими саванами, що носять назву льянос. Серед густого злакового покриву льянос розкидані окремі групи і екземпляри дерев, в основному – маврикієвої пальми. Місцева назва цієї пальми – льянеро. Це дерево звуть “деревом життя” савани. Його струнки стовбури висотою 25-30 м йдуть на спорудження осель. З волокон стовбурів роблять міцні канати. Листями вкривають криши осель. Плоди, які нагадують червоні соснові шишки, на різних стадіях зрілості використовують як овочі або фрукти, а із соку готують солодке вино.
Підзона сухих саван на коричнево-червоних грунтах охоплює більш посушливу північну частину Орінокської низовини і центральну частину Бразильського плоскогір’я. Трав’яний покрив в цій підзоні розріджений і ксеноморфний. Пальми та інші мезофіти і гігрофіти зустрічаються лише у вологих зниженнях і по долинах річок. Сухі низькотравні савани Орінокської низовини називають монте, такі ж савани Бразильського плоскогір’я – кампос. Савани кампос поділяють на кампос серрадос і кампос лімпос. Кампос серрадос – це савани з густим і високім трав’яним покривом з чагарниками і коротко стовбурними деревами. Кампос лімпос – савани з невисоким трав’яним покривом і повною відсутністю деревної рослинності.
Підзона пустельних саван розташована у північно-східній частині Бразильського плоскогір’я, яка, внаслідок особливостей розташування відрізняється різкою посушливістю. Напівпустельні савани Бразильського плоскогір’я називають каатинга. Каатинга – це пустельне рідколісся із засухостійких дерев і чагарників з великою кількістю сукулентів і повною відсутністю злакового трав’яного покриву на червоно-коричневих і червоно-бурих грунтах. Багато які з цих дерев і кущів під час сухого періоду року втрачають листя. Решта мають роздутий стовбур, в якому під час волого періоду накопичується волога. Найбільш дивовижне дерево каатинги – воскова пальма карнауба. Вона дає рослинний віск, який зскрібають або виварюють з її великих, довжиною до 2-х метрів листів. З верхньої частини стовбура отримують крупу саго і пальмову муку. Листя йдуть на покриття осель і плетіння різних виробів. Корні використовують в медицині, а плоди в їжу в сирому і вареному вигляді.
Фауна саван інша, ніж в екваторіальних чи субекваторіальних лісах. Із хижаків, крім ягуара, поширені пума, оцелот, гривастий вовк. Із травоїдних зустрічається броненосець. Із гризунів поширені вискача і туко-туко. На берегах водойм широко поширений болотяний бобер, хутро якого високо цінується на світовому ринку. З птахів, крім численних папуг і колібрі, зустрічаються південноамериканські страуси нанду. Багато змій і особливо ящірок.
3. Тропічний пояс
В тропічному поясі Південної Америки лежить менша частина континенту. Крім того, краї материка різко припідняті, що обумовлює своєрідну конфігурацію поясу: розширення по меридіану приокеанічних частин і звуження внутріматерикової частини. Майже щезають характерні для інших південних материків внутрішньоматерикові пустелі. В межах поясу виділяють три природні зони: 1) зону напівпустель і пустель: 2) зону саван; 3) зону тропічних вологих лісів.
3.1. Зона тропічних напівпустель і пустель
Зона тропічних напівпустель і пустель представлена береговими напівпустелями і пустелями на тихоокеанському узбережжі материка і внутрішньоматериковими високогірними напівпустелями Центральних Анд.
Берегові напівпустелі і пустелі простягнулися вздовж узбережжя між 5 і 280 пд. ш. Це прохолодні пустелі з одиничними представниками ксерофітно-сукулентної рослинності і тваринного світу. Для рослинності зони характерним є те, що вони живляться лише вологою туманів і роси. Тип рослинності прибережних пустель Південної Америки називають лома.
3.2. Зона тропічних саван, рідколісь і чагарників
Зона тропічних саван, рідколісь і чагарників поширена на рівнині Гран-Чако. Клімат цієї зони схожий з субекваторіальним, але відрізняється від нього значною континентальністю і більшими амплітудами сезонних температур. Саме тут знаходиться “полюс жари” Південної Америки – + 470С. Тривалість сухого періоду складає 9-10 місяців, що обумовлює повне пересихання водойм в зимовий час. Грунти коричнево-червоні і навіть червоно-бурі. В рослинному покриві панують сухі рідколісся, представлені корявими деревами кебрачо та альгарробо, чаньяра та інших з домішкою сукулентів. Тваринний світ дуже бідний і схожий з тваринним світом саван субекваторіального поясу.
3.3. Зона тропічних вологих лісів
Зона вологих тропічних лісів розташована на східних навітряних схилах Бразильського плоскогір’я, які отримують 1500-2000 мм опадів на рік завдяки південно-східним пасатам. Рослинність представлена мішаними лісами, де поруч з вічнозеленими ростуть і листопадні види, які скидають листя під час сухого часу року.

4. Субтропічний пояс
В субтропічному поясі виділяють сім природних зон і одну висотну область
4.1. Зона субтропічних напівпустель
Зона субтропічних напівпустель розташована на тихоокеанському узбережжі між 28 і 320 пд. ш.
4.2. Зона вічнозелених твердолистих середземноморських лісів і чагарників
Зона вічнозелених твердолистяних середземноморських лісів і чагарників розташована на тихоокеанському узбережжі між 32 і 380 пд. ш. Рослинність зони представлена заростями твердолистих чагарників, що нагадують маквіс і сформувались на коричневих грунтах.
4.3. Зона гемігілей
Зона гемігілей розміщується на тихоокеанському узбережжі між 38 і 420 пд. ш. і являє собою постійно-вологі мішані субтропічні ліси, що за багатством видів нагадують гілеї. Звідси і назва гемігілей, тобто напівгілеї. Грунти зони – гірсько-лісові бурі. У видовому складі дерев панують вічнозелені південні буки, чилійський “кедр”, чилійський “кипарис” і чилійська араукарія. У тваринному світі зони багато птахів, зустрічаються дрібні олені, видра, скунс.
4.4. Область висотної поясності
В області висотної поясності внизу розміщуються жорстколистяні чагарники, в середньому поясі – вічнозелені листяні ліси з домішкою хвойних. У верхньому розміщуються високогірні луки, що мають назву парамос, високогірні степи, що мають назву халка і складаються із пучків жорстких злаків.
4.5. Зона субтропічних напівпустель і пустель
Зона субтропічних напівпустель і пустель займає область Прекордільєр і Пампінських сьєрр. Вологе повітря з океанів туди майже не проникає, опадів випадає менше 300 мм на рік. Рослинність представлена розрідженими ксерофітними чагарниками на слаборозвинених сіроземах з солончаками в западинах.
4.6. Зона субтропічних степів
Зона субтропічних сухих степів займає центральну частину Пампи і представлена низькорослими злаками на сіро-коричневих грунтах. Сухі степи на рівнині Пампа називають пампас.
4.7. Зона субтропічних прерій і саван
Зона субтропічних прерій і саван займає межирічну частину Ла-Платської низовини між Парагваєм і Параною і Південну Пампу. Первинна рослинність була представлена високотравними саванами. Зараз територія зони розорана і природна рослинність майже не збереглася. Це район інтенсивного землеробства і тваринництва. Грунти – черноземоподібні і червонувато-чорні.
4.8. Зона субтропічних вологих мішаних лісів
Зона субтропічних вологих мішаних лісів займає крайню південну частину Бразильського плоскогір’я, південніше річки Уругвай. Рослинність представлена розрідженими вологими субтропічними лісами із бразильської араукарії і невеликого деревця у другому ярусі, що має назву парагвайський чай. Ці ліси називають пінерайя. Грунти – червоноземи.
5. Помірний пояс
В помірному поясі панує західний перенос повітряних мас і внаслідок наявності на їх шляху Анд сформувалось три природні зони: 1) мішаних лісів; 2) степів; 3) напівпустель.
5.1. Зона мішаних лісів
Зона мішаних лісів займає західні і східні схили Патагонських Анд на південь від 450 пд. ш. Для неї характерні ліси із південних буків і хвойних порід на гірсько-лісових бурих грунтах.
5.2. Зона степів
Зона сухих степів з каштановими грунтами розташована в південній частині Патагонського плато.
5.3. Зона напівпустель
Зона напівпустель займає центральну і північну частини Патагонського плато і сформувалась в дощовій тіні Патагонських Анд. Тут випадає менше 200 мм опадів на рік і характерною рослинною формацією є розріджені подушкоподібні вічнозелені чагарники на бурих щебенистих грунтах.
6. Висотна поясність Анд
Висотна поясність Анд представлена чотирма висотними поясами. Нижній пояс до висоти 1000-1500 м називається тьєрра кальєнте (жарка земля). Середні місячні температури повітря в ньому складають + 250С і вище. В ньому панують рівнинні гілеї з пануванням пальм. На плантаціях культивують какао. В другому поясі до висоти 2000-2800 м, який називається тьєрра темплада (помірна земля) середні місячні температури знижуються до + 180С. Це батьківщина хинного дерева. В цьому поясі переважають папороті і бамбуки. На плантаціях вирощують кавове дерево. В третьому поясі до висоти 3000-3500 м, який називають тьєрра фриа (холодна земля), середні місячні температури знижуються до + 120С, постійні тумани, дощі, що мрячать, і холодні вітри, що падають з гірських вершин. Рослинність представлена лісами із низькорослих дерев і чагарників з великою кількістю папоротей, плаунів і мохів. В грунтовому покриві типові червоноземи. Для четвертого поясу, який називають тьєрра елада (морозна земля), характерний високогірний тип клімату і середньомісячні температури близько 60С, сильні вітри і нестійка погода. В цих умовах замість альпійських луків сформувався особливий високогірно екваторіальний тип ксероморфної лучної рослинності – парамос з гірсько-лучними грунтами, а також рослинні формації пуна і тола. Пуна – це високогірна напівпустельна рослинна формація, що займає західну частину внутрішніх плоскогір’їв Центральних Анд і складається із стелюхових і подушкоподібних трав і чагарників. Тола – це високогірна пустельна рослинна формація, яка займаю південну частину внутрішніх плоскогір’їв Центральних Анд і складається із корявих вічнозелених чагарників т о л а. Вище 4500 м починається останній, п’ятий пояс вічного снігу і льоду с постійно мінусовою температурою.
13PAGE 15


13PAGE 14615




ЙLL Заголовок 1R Заголовок 2R Заголовок 5Ў: 15т\ Основной текст с отступомD Верхний колонтитул, Номер страницыВаля‹C:\Documents and Settings\СЕРГЕЙ\Мои документы\Фізична географія материків\Південна Америка\Лекції\Тема 4 Грунт-росл покрив і прир зони.docВаля‹C:\Documents and Settings\СЕРГЕЙ\Мои документы\Фізична географія материків\Південна Америка\Лекції\Тема 4 Грунт-росл покрив і прир зони.docВаля‹C:\Documents and Settings\СЕРГЕЙ\Мои документы\Фізична географія материків\Південна Америка\Лекції\Тема 4 Грунт-росл покрив і прир зони.docВаляsC:\Documents and Settings\СЕРГЕЙ\Application Data\Microsoft\Word\Автокопия Тема 4 Грунт-росл покрив і прир зони.asdВаля‹C:\Documents and Settings\СЕРГЕЙ\Мои документы\Фізична географія материків\Південна Америка\Лекції\Тема 4 Грунт-росл покрив і прир зони.docВаляsC:\Documents and Settings\СЕРГЕЙ\Application Data\Microsoft\Word\Автокопия Тема 4 Грунт-росл покрив і прир зони.asdВаля‹C:\Documents and Settings\СЕРГЕЙ\Мои документы\Фізична географія материків\Південна Америка\Лекції\Тема 4 Грунт-росл покрив і прир зони.docВаляsC:\Documents and Settings\СЕРГЕЙ\Application Data\Microsoft\Word\Автокопия Тема 4 Грунт-росл покрив і прир зони.asdВаля‹C:\Documents and Settings\СЕРГЕЙ\Мои документы\Фізична географія материків\Південна Америка\Лекції\Тема 4 Грунт-росл покрив і прир зони.docВаля·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·Times New RomanТема 5

Приложенные файлы

  • doc 250492
    Размер файла: 56 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий