Тема 3. Клімат

Тема 3.
КЛІМАТ ЄВРОПИ
_____________________________________________________________________________________________

Основні питання:
1. Основні кліматоутворюючі чинники.
2. Сезонні зміни клімату.
3. Кліматичні пояси і типи клімату.

Рекомендована література
Основна:
1. Власова Т.В. Физическая география материков (с прилегающими частями материков): Ч. 1. Евразия, Северная Америка. – М.: Просвещение, 1986.
2. Половина І.П. Фізична географія Європи: Навчальний посібник для студентів географічних спеціальностей вищих навчальних закладів. – К.: “АртЕк”, 1998. – 272 с.
3. Физическая география материков и океанов: Учеб. для геогр. спец. ун-тов / Под общей ред. А.М.Рябчикова. – М.: Высш. шк., 1988. – 592 с.
Додаткова:
1. Жаков С.И. Общие климатические закономерности Земли: Книга для учителя. – М.: Просвещение, 1984. – 159 с.
2. Щербань М.І. Клімати земної кулі: Посібник для вчителів. – К.: Рад. школа, 1986, с.

1. Основні кліматоутворюючі чинники
Визначальними чинниками кліматоутворення є сонячна радіація, циркуляція атмосфери і підстильна поверхня. Внаслідок значної протяжності Європи з півночі на південь, величина сумарної сонячної радіації змінюється від 60-70 ккал/см2 на арктичних островах до 140-150 ккал/см2 на крайньому півдні, що обумовлює значні температурні відмінності між холодними північними і теплими південними районами Європи. В січні середня температура повітря на островах Землі Франца-Йосифа становить –250С, на острові Сицилія +10...+120С. Влітку температурні відмінності між північчю і півднем Європи не згладжуються. Середня липнева температура на арктичних островах піднімається до +2...+40С, але і на півдні Європи вона сягає +24...+260С.
Основним типом циркуляції атмосфери для більшої частини території Європи є західне перенесення морських повітряних мас з Атлантичного океану, що пояснюється розташування більшої частини Європи в межах помірних, а також субарктичних і субтропічних широт. Особливо сильно вплив Атлантики на формування клімату відчувається в Західній Європі. З переміщенням вологих атлантичних повітряних мас у східному напрямі, тобто вглиб євразійського материка, відбувається їх трансформація, тобто осушення.
Крім помірного, в межах Європи діють ще три типи циркуляції атмосфери: арктичний, субарктичний і субтропічний.
На арктичних островах Європи на протязі всього року панує арктичний тип циркуляції атмосфери. Він супроводжується антициклональними умовами формування погоди, внаслідок високого тиску арктичного кліматичного поясу і низхідних повітряних потоків, а також постійними північно-східними вітрами.
В межах субарктичних широт діє субарктичний тип циркуляції атмосфери, коли зимові антициклональні умови погоди змінюються циклональними в літню пору року внаслідок зміщення поясів тиску з півдня на північ і приходу, в зв’язку з цим помірних повітряних мас, що характеризуються висхідним напрямком повітряних потоків.
На півдні Європи має прояв субтропічний тип циркуляції атмосфери. Взимку, внаслідок зміщення поясів тиску на південь, західне перенесення повітряних мас, що характерне для помірних широт, стає домінуючим і для субтропічних широт півдня Європи. В зв’язку з цим, там панують вологі і теплі, помірні повітряні маси з Атлантичного океану і випадає більша частина річних атмосферних опадів. Влітку пояси тиску зміщуються на північ і в південні, субтропічні райони Європи приходять жаркі і сухі тропічні повітряні маси з Африканського континенту. Тобто взимку панують циклональні умови погоди, влітку – антициклональні.
Цю загальну і дещо спрощену картину циркуляції атмосфери в Європі значно ускладнюють постійні і тимчасові баричні центри.
Головним чинником створення циклональних умов погоди в Європі є Ісландський мінімум. Він функціонує на протязі всього року, але найбільш сильну дію має взимку, коли встановлюється найбільший баричний градієнт між теплим Атлантичним океаном і холодним суходолом Європи. Взимку від нього на євразійський материк приходять теплі, нагріті над Північно-Атлантичною течією, і насичені над океаном вологою повітряні маси. Вони приносять в західні райони рясні дощі, а в центральних і, особливо, східних районах відбуваються снігопади. З дією Ісландського мінімуму зв’язані і численні зимові відлиги.
Антициклональні умови погоди створює Азорський або Північно-Атлантичний максимум. В Європі його дія проявляється лише влітку, коли, внаслідок загального зміщення поясів тиску, він зміщується на північ і наближається до південних районів Європи. Його північно-східний відріг високого тиску поширюється на південні райони Європи, внаслідок чого там встановлюється ясна, сонячна, суха і жарка погода, а вологі помірні повітряні маси відтісняються на північ.
Взимку велика роль тимчасового, зникаючого влітку, Сибірського антициклону. Холодне і сухе континентальне повітря, яке приходить разом з відрогом високого тиску цього антициклону в східні райони Європи, формує там ясну, сонячну, але дуже морозну погоду.
Дія підстильної поверхні проявляється через розподіл океанів і суходолу, орографію (наявність і напрямок простягання гірських хребтів), наявність теплих і холодних течій.
Роль орографії в різних районах Європи проявляється по різному. В помірних широтах, де переважає західне перенесення повітряних мас, субширотний напрямок простягання основних гірських систем (Альпи, Карпати) співпадає з напрямком вітрів. Внаслідок відсутності значних орографічних перешкод тепле і вологе повітря з Атлантичного океану обумовлює кліматичні умови майже всієї Європи аж до Уральських гір. В той же час давні і невисокі Скандинавські гори стоять поперек шляху повітряних мас з Атлантичного океану і сприяють випаданню значної кількості опадів на їх навітряних, західних схилах.
В субтропічних широтах значний вплив на клімат Апеннінського півострова мають Апеннінські гори, які формують суттєві кліматичні відмінності між західними, навітряними, і східними, підвітряними схилами Апеннін. На заході півострова клімат більш вологий, ніж на сході. Це викликано тим, що Апеннінські гори, які простягнулися з півночі на південь, стоять на шляху пересування вологих Атлантичних повітряних мас.
На самих гірських хребтах кліматичні умови змінюються відповідно до висоти над рівнем моря. З ростом висоти на кожні 100 м відбувається зниження температури на 0,60 і на високих хребтах Альп формується типовий високогірний клімат з низькими температурами на протязі всього, сніжниками і льодовиками.
Роль океанічних течій у формуванні клімату Європи проявляється через вплив теплої Північноатлантичної течії. Взимку повітряні маси нагріваються над цією течією і коли приходять на суходіл, то викликають значне потеплення. Підрахували, що за рік ця течія, яку образно називають європейською теплоелектроцентраллю, віддає берегам Британських островів і західній Скандинавії від 20 до 40 ккал/см2, що в цих районах всього в 2-3 рази менше річних значень сумарної сонячної радіації, яка складає 60-80 ккал/см2.

2. Сезонні зміни клімату
В зимову половину року для Європи характерний потужний потік повітря з Атлантичного океану, який зв’язаний з загальним західним переносом. Теплі, нагріті над Північноатлантичною течією, повітряні маси приносять тепло на Європейський суходіл. Тому більша частина Західної Європи лежить в межах позитивних середньомісячних температур і лише внутрішні райони Фенноскандії та Східно-Європейська рівнина мають від’ємні температури.
На узбережжі Біскайської затоки та на Британських островах середні температури січня становлять +70С, на півдні Піренейського, Апеннінського та Балканського півостровів +10...+120С. У внутрішніх районах Фенноскандії середня температура січня складає –12...–140С, що пояснюється бар’єрною роллю Скандинавських гір. Теплі повітряні маси з Атлантичного океану затримуються гірськими хребтами, проте холодні арктичні повітряні маси проникають сюди без перешкод. На сході Східно-Європейської рівнини температура січня досягає –15...–160С. Але і в районах, які лежать в межах позитивних температур, можливі абсолютні температури до –15...–200С, що пояснюється періодичним проникненням холодного арктичного повітря.
В зв’язку з м’якою зимою, значна територія Західної Європи не має стійкого снігового покриву, який встановлюється лише в районах із середньомісячною температурою нижче –30С. Найбільша тривалість його зберігання на Полярному Уралі (8 місяців) і на півночі Фенноскандії (6-7 місяців), найменша – на півдні Скандинавії і сході Німецько-Польської низовини (2 місяці), а також на Придунайських низовинах (1 місяць). В інших районах Європи сніг тане швидко і сніговий покрив довго не тримається, за виключенням високих гірських масивів, де є багаторічні сніги та льодовики (наприклад, в Альпах). А на півдні Європи, в Середземномор’ї, випадання снігу взагалі сприймається як каприз природи. В зв’язку з цим приведемо коротку замітку в газеті “Сегодня” під назвою “Вперше за 10 років римляни побачили сніг” від 18 січня 2002 р. “Мешканці південних і центральних областей Італії дуже зрадили, – сповіщає газета, – коли в середу вранці помітили, що їх вулиці побілили. Але відразу же з’ясувалося, що один із найбільш теплих регіонів Європи виявився не готовим до 11-см кучугур. Сніг, що випав, викликав серйозні порушення в роботі транспорту і поліція була вимушена перекрити головну автомагістраль країни – “Аутосоле”, де відразу чотири вантажівки опинилися в кюветі. В ряді шкіл відмінені заняття, а керівництво одного з заводів концерну “Fiat” навіть оголосило вихідний, оскільки співробітники не змогли дістатися до роботи”.
Циклонічна діяльність викликає взимку випадання великої кількості опадів на всій Західній Європі. Особливо багато опадів випадає в приатлантичних районах і в Середземномор’ї. При просуванні на схід внаслідок трансформації, тобто осушення атлантичних повітряних мас, відбувається зменшення кількості опадів.
В літню половину року над більшою частиною Європи зберігається західне перенесення повітряних мас. Але циклональна діяльність слабне внаслідок нагрівання суходолу і зменшення градієнту тиску між Атлантичним океаном і суходолом. Внаслідок зрушення Азорського максимуму на північ і його розширення, в Середземноморську Європу і південну частину Центральної Європи надходить гаряче і сухе тропічне повітря. Середня липнева температура на півдні Європи сягає +24...+260С. Прогрівається повітря і на півночі Європи: на арктичних островах середня липнева температура складає +2...+40С, на півночі материкової Європи +8...+120С.
Дощі влітку випадають менш рясно, ніж взимку, внаслідок ослаблення циклонічної діяльності та посилення антициклонічної діяльності. Менш за все випадає дощів в Середземноморській Європі, яка попадає в зону впливу Азорського антициклону. Проте кількість опадів, що випадає в Європі влітку, все ж такі значна внаслідок прогрівання материка і активного розвитку конвективних процесів. Циклонічна діяльність слабне, але не зникає, тому особливо багато опадів влітку випадає на західних схилах гірських систем, які знаходяться на шляху пересування циклонів.

3. Кліматичні пояси і типи клімату
Європа розташована в 4-х кліматичних поясах: арктичному, субарктичному, помірному і субтропічному, які змінюють один одного з півночі на південь. Але крім цього має місце і значна різниця між західними, центральними і східними районами Європи. Внаслідок цього в межах Європи виділяють чотири типи (арктичний, субарктичний, помірний і субтропічний) і два підтипи (морський, континентальний) клімату.
Арктичний кліматичний пояс охоплює арктичні острови Європи. Впродовж усього року тут панують морські арктичні повітряні маси, тому тип клімату визначають як морський арктичний. Цей тип клімату відрізняється низькими середніми температурами (–16...–200С взимку і не більше +50С влітку), сильними вітрами, великою хмарністю, частими, але незначними за об’ємом опадами (не більше 300 мм на рік) переважно в твердому стані. Повна назва клімату – морський арктичний з холодною зимою і прохолодним літом. На області кліматичний пояс не поділяють.
Субарктичний кліматичний пояс. В межах цього поясу лежать Ісландія і північне узбережжя континентальної Європи. Для поясу характерний морський субарктичний тип клімату. Він характеризується переважанням циклональної циркуляції атмосфери, західних вітрів і відносно-теплих вологих морських атлантичних повітряних мас влітку, та антициклональної циркуляції атмосфери, північно-східних вітрів і холодних морських арктичних повітряних мас взимку. Зима порівняно м’яка в Ісландії (від 0 до – 50С) і холодна на узбережжі Баренцова моря (– 15...– 200С). Літо прохолодне (+ 120С). В межах поясу спостерігаються сильні вітри, значна хмарність, висока відносна вологість повітря. Кількість опадів змінюється в межах поясу від 500-1000 в Ісландії до 250-500 мм на узбережжі Баренцова моря. На області кліматичний пояс не поділяють.
Помірний кліматичний пояс. У межах цього поясу розташовані Британські острови і більша частина континентальної Європи. Головним циркуляційним процесом для нього є циклонічна діяльність і західне перенесення морського повітря з Атлантичного океану. Взимку у Східній Європі значну роль іноді відіграють арктичні повітряні маси, влітку у Західній Європі – тропічні повітряні маси. Для поясу характерний помірний тип клімату. Але у зв’язку з трансформацією атлантичних повітряних мас по мірі просування на схід, помірний пояс характеризується значними відмінностями кліматичних умов західної і східної частин. Тому в межах поясу виділяють три кліматичні області, кожній з яких властивий свій тип клімату: 1) атлантична кліматична область; 2) атлантико-континентальна область; 3) континентальна область.
Атлантична кліматична область з морським помірним типом клімату включає Британські острови, західну окраїну Скандинавського півострова і крайній захід материкової Європи. Для зими характерна м’яка, але нестійка, дощова, туманна погода (середня температура не опускається нижче 00С). Літо – прохолодне на Британських островах і західний окраїні Скандинавського півострова (від + 8 до + 160С) і тепле на крайньому заході материкової Європи (від + 16 до + 240С). Опади випадають рівномірно протягом всього року (від 500 до 1000 мм і більше).
Атлантико-континентальна область з перехідним від морського до континентального помірним типом клімату включає більшу частину помірно широтної Європи аж до Уральських гір. В цій області по мірі трансформації морського атлантичного повітря і все зростаючому впливу континентальних повітряних мас з заходу на схід зростає тривалість морозного періоду, сніжного покриву і льодоставу. Температура повітря в січні знижується від 00С на заході області до – 140С на сході. Влітку температура повітря в області однакова і складає + 16...+ 200С. Опади по території області розподіляються рівномірно і складають 500-750 мм на рік.
Континентальна область з континентальним помірним типом клімату охоплює південно-східну частину поясу (Причорноморську і Прикаспійську низовини). Це – найсухіша і найтепліша область помірного поясу.. Зима порівняно м’яка завдяки впливу середземноморських циклонів. Для неї характерні відлиги різної тривалості та інтенсивності. Середні місячні температури повітря взимку становлять від 0...– 20С на заході до – 7...– 90С на сході, хоча абсолютні мінімуми можуть сягати – 30...– 400С. Літо посушливе і жарке, що обумовлюється впливом відрога Азорського максимуму. Середні місячні температури влітку становлять + 20...+ 220С, а абсолютні максимуми сягають + 400С.
Субтропічний кліматичний пояс охоплює південну, середземноморську частину материкової та острівної Європи та Південний берег Кримського півострова. Взимку тут переважає циклональний тип циркуляції атмосфери і панує відносне тепле і вологе морське атлантичне повітря помірних широт. Тому зима тут м’яка, тепла (0...+ 120С) з великою кількістю опадів. Річна кількість опадів складає 500-1000 мм. Влітку в межах поясу переважає антициклональний тип циркуляції атмосфери внаслідок впливу Азорського максимуму і панує тропічне повітря. Тому літо тут сухе і жарке (середня температура липня + 23...+280С). Цей тип клімату називається сухим субтропічним або середземноморським.









16 лютого 2007 р. Лекція з навчального курсу “Фізична географія материків і океанів” доц. Міхелі С.В.
13PAGE 15


13PAGE 14615




R Заголовок 5Ў: 15тj Основной текст с отступом 3f Основной текст с отступомD Верхний колонтитул, Номер страницыp Основной текст с отступом 2ВаляUC:\Documents and Settings\СЕРГЕЙ\Application Data\Microsoft\Word\Автокопия Тема 3.asdВаляkC:\Documents and Settings\СЕРГЕЙ\Мои документы\Фізична географія материків\Європа\Лекції\Тема 3. Клімат.docВаляkC:\Documents and Settings\СЕРГЕЙ\Мои документы\Фізична географія материків\Європа\Лекції\Тема 3. Клімат.docВаляkC:\Documents and Settings\СЕРГЕЙ\Мои документы\Фізична географія материків\Європа\Лекції\Тема 3. Клімат.docВаляkC:\Documents and Settings\СЕРГЕЙ\Мои документы\Фізична географія материків\Європа\Лекції\Тема 3. Клімат.docВаляkC:\Documents and Settings\СЕРГЕЙ\Мои документы\Фізична географія материків\Європа\Лекції\Тема 3. Клімат.docВаляUC:\Documents and Settings\СЕРГЕЙ\Application Data\Microsoft\Word\Автокопия Тема 3.asdВаляUC:\Documents and Settings\СЕРГЕЙ\Application Data\Microsoft\Word\Автокопия Тема 3.asdВаляkC:\Documents and Settings\СЕРГЕЙ\Мои документы\Фізична географія материків\Європа\Лекції\Тема 3. Клімат.docВаляA:\Європа\Тема 3. Клімат.docz z

Приложенные файлы

  • doc 250508
    Размер файла: 55 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий