ЗАКОНОМІРНОСТІ РОСТУ І РОЗВИТКУ ПЛОДОВИХ РОСЛИ..

Самостійна робота 2.
ТЕМА: ЗАКОНОМІРНОСТІ РОСТУ І РОЗВИТКУ ПЛОДОВИХ РОСЛИН
План
Закономірності формування надземної системи
Огляд теми
1. Закономірності формування надземної системи
Незалежно від способу розмноження надземна система плодових рослин має спільні закономірності формування. Із зачаткової бруньки насіння або з вегетативної бруньки протягом однієї вегетації утворюється центральне стебло, по всій довжині якого у певній послідовності формуються вегетативні бруньки. З цих бруньок наступного року чи пізніше (зрідка цього самого року) утворюються бічні розгалуження першого порядку. У наступні роки продовжується галуження новоутворених подовжень центрального провідника, гілок першого порядку, що утворилися на ньому та гілок вищих порядків галуження. При цьому на одних ділянках центрального провідника та гілок першого-другого порядків утворюються скупчення гілок, що розрізняються інтенсивним ростом. а на інших слабкі розгалуження типу обростаючих і плодоносних гілочок або бруньки залишаються сплячими. Це явище П. Г. Шитт (1952) назвав ярусністю.
Ярусність властивість плодових рослин утворювати на одних ділянках стебла (стовбура, гілок) групи (яруси) гілок з активним ростом, а на інших короткі, слабкорослі гілочки, або ж бруньки на цих частинах стебла не проростають, залишаючись сплячими. Ярусність зумовлюється полярністю стеблових утворень та різноякісністю, різною життєздатністю і неоднаковою збудженістю вегетативних бруньок. Так, бічні вегетативні бруньки верхніх частин пагонів та однорічних гілок здебільшого мають високу життєздатність і збудженість, а утворені з них пагони та гілки характеризуються активним ростом. З бруньок нижньої частини, що мають послаблену життєздатність і збудженість, утворюються бічні галуження з послабленим ростом типу коротких обростаючих та плодоносних гілочок (кільчатки. списики), а значна кількість цих бруньок не проростає і залишається сплячими.
Кількість гілок у ярусі, їх розміщення, активність росту, відстані між ярусами залежать від генетичних особливостей порід і сортів. Гілки у ярусі мають різну активність росту і у міру старіння дерев частина найбільш слабких з них відмирає. Яруси можуть утворюватись на відстані 0,21 м і більше один від одного. Ярусність як природна закономірність галуження, використовується в практиці плодівництва при формуванні крон.
Полярність це роздвоєння функцій і структур клітин, органів, утворень та рослини в цілому. Полярність органів і метамеріє рослини є наслідком дії двох еволюційно зумовлених функцій, які відобразилися в їх структурах утворення пагона і кореня. Ці різні функції і структури закладені в насінні зачаткова брунька, з якої утворюється стебло, і зачатковий корінець, у меристемних тканинах вегетативних бруньок, з яких утворюється стебло і корінь, у живцях з бруньок верхньої частини утворюються пагони, а на морфологічно нижній частині корені. Полярними є метамери стеблових утворень (пагонів, гілок) вони не подібні за морфологією і активністю метаболізму, з бруньок верхньої частини утворюються пагони з активним ростом, а бруньки нижньої частини здебільшого залишаються сплячими. Надземна і коренева системи мають різні функції і структури, тобто є полярними. Полярність властива всій надземній системі. Вона виявляється у більшій активності росту пагонів та формоутворювальних процесів у верхній частині, порівняно з нижньою, неподібності росту і формоутворення в центрі і на периферії.
М. П. Кренке (1940) за морфологією виділив такі типи полярності: поздовжня, поперечна, навскісна, радіальна і спіральна. Поздовжня полярність включає такі типи полярності, як стеблокореневу і коренестеблову, ярусну, спіральну, дерзовентральну, відцентрову, доцентрову та ін., а в поперечній полярності радіальну, моносиметричну і білатеральну. Крім того, виділяють зовнішню полярність, що проявляється у зв'язках організму рослини з зовнішнім середовищем, і внутрішню суперечливість процесів у рослині під дією екологічних факторів.
Надмірне порушення полярності негативно впливає на ріст і плодоношення. Тому раціональні способи обрізування, удобрення, зрошення та інші технологічні прийоми активізують ріст, підвищують урожайність, тоді як надмірні норми добрив, сильне обрізування чи перезволоження впливають негативно.
У одних порід чи сортів з вегетативних бруньок утворюється багато пагонів, а отже і гілок, внаслідок чого крони загущені, в інших мало і крони розріджені, тобто вони мають різну пагоноутворювальну здатність.
Пагоноутворювальна здатність властивість бруньок утворювати пагони ростового типу. У яблуні, наприклад, за пагоноутворювальною здатністю виділяють 3 групи сортів. слабка пагоноутворювальна здатність (Антор, Вагнера. Пармен зимовий золотий. Кортланд та ін.), середня (Боровинка. Донешта, Уелсі, Ренет ландзбергський та ін.) і сильна і Джонатан, Кальвіль сніговий, Ренет Симиренка, Слава переможцям. Зимове лимонне та ін.). За пагоноутворювальною здатністю виділяють також 3 групи сортів сливи: слабка (Угорка італійська), помірна (Угорка ппі-шнянська, Угорка ажанська та ін.) і сильна (Угорка звичайна та ін.).
Черешня і деревоподібна вишня мають слабку пагоноутворювальну здатність, а персик і алича високу. Пагоноутворювальна здатність не завжди залежить від збудженості бруньок. Так. у ряду сортів яблуні (Ренет шампанський. Мліївське літнє, Антор, Вагнера та ін.) пагоноутворювальна здатність низька при високій збудженості бруньок, або ж вона висока при середній збудженості бруньок (Джонатан, Голден делішес, Кальвіль сніговий та ін), у черешні пагоноутворювальна здатність низька, а збудженість бруньок висока, оскільки більша частина їх проростає в короткі генеративні гілочки.
Морфологічний паралелізм схожість галуження, росту і формоутворення в подібних мікроумовах надземної системи. Ця властивість використовується у практиці плодівництва при формуванні крон, обрізуванні плодоносних насаджень. Так, наприклад, при омолоджуючому обрізуванні спочатку встановлюють ступінь укорочування окремих гілок в нижній, середній і верхній частинах крони одного дерева, а потім за цією схемою обрізують усі гілки схожих частин цієї крони та крон усіх дерев одного віку і сорту.
В процесах формування надземної системи між органами, утвореннями, надземною і кореневою системами існує тісний взаємозв'язок кореляція.
Кореляція органів і утворень рослини певне співвідношення їх росту, розвитку і старіння в зв'язку з анатомічними і фізіологічними взаємовідношеннями між ними. Ці взаємовідношення виражаються наявністю явища полярності рослин, її частин, утворень і органів. Так, інтенсивний ріст кореневої системи активізує ріст надземної частини, і навпаки, оскільки між листковою поверхнею і активною частиною кореневої системи існує тісна кореляційна залежність. Обмеження надземної системи обрізуванням порушує кореляцію з кореневою системою і вона відновлюється за рахунок активізації росту пагонів і посилення галуження. Оптимізація водного і поживного режимів грунту, посилюючи діяльність всисних коренів, порушує кореляцію між надземною і кореневою системами, що зумовлює активізацію ростових і формоутворювальних процесів, у тому числі підвищення урожайності та відновлення кореляції. І в той же час пагони, гілки, інші утворення є автономними, тобто їм властиве явище локалізації.
Локалізація функціональна обмеженість утворень, частин надземної чи кореневої системи рослин. Пагони, наприклад, забезпечуються пластичними речовинами насамперед за рахунок власних листків, що значною мірою зумовлює різницю в активності їх росту. Проявом явища локалізації є реакція гілок на подразнення (підмерзання, механічні пошкодження, обрізування тощо), внаслідок яких збудження сплячих бруньок. зміна активності росту і формоутворення спостерігається біля місць подразнення.
У процесі формування надземної системи плодові рослини можуть втрачати певну кількість органів і утворень (підмерзання, буреломи тощо), що порушує кореляцію. Відновлення корелятивних зв'язків відбувається внаслідок утворення нових пагонів, гілок, заживання ран, тобто шляхом регенерації.
Регенерація здатність плодових рослин відновлювати втрачені органи і утворення. Інтенсивність регенерації залежить від біологічні їх осооливостеїі порід і сортів, віку рослини, її фізіологічного стану, умов зовнішнього середовища. У молодих дерев з високою пагоноутворювальною здатністю втрачені частини відновлюються значно швидше, ніж у старих та у порід і сортів з слабким галуженням і пригніченим ростом.
Плодоносні гілочки утворюються в центрі крони на центральному провіднику та біля основи основних гілок. Тому перші врожаї на молодих деревах здебільшого формуються в середині крони, а на периферії переважають довгі прирости. Із збільшенням віку дерев та посиленням плодоношення поступальний ріст послаблюється, збільшується кількість плодоносних утворень, які формуються на основних гілках та гілках вищих порядків галуження у напрямку від центра до периферії крони. Поряд з утворенням нових обростаючих гілок у цьому напрямі відбувається і їх відмирання. оскільки тривалість життя у них менша, ніж у гілок нижніх порядків галуження.
Циклічна зміна гілок закономірний процес еволюційного пристосування полікарпічних плодових рослин до тривалого життя в обмеженому просторі, виражений у систематичному формуванні і відмиранні органів, утворень і частин надземної та корене- воі систем. У дерев з активним ростом пагонів і поступальним ростим гілок, утворення нових гілочок домінує над їх відмиранням. В період повного плодоношення, коли ріст пагонів значно послаблюється (приріст за вегетацію до 1020 см), поступальний ріст майже припиняється, домінуючим є процес відмирання обростаючих гілочок, внутрішні частини крони оголюються, плодоносні утворення і урожай формуються на периферії крони. Згодом починають відмирати верхівки гілок третього-четвертого порядків галуження. Водночас з активних і дормінтивних бруньок на деякій відстані від верхівок бічних гілок утворюються нові пагони, а ближче до основи вовчки. Ця властивість називається пагоно-відновлювальною здатністю.
Пагоновідновлювальна здатність властивість плодових рослин утворювати пагони з резервних активних чи дормінтивних бруньок на оголених частинах гілок. Ця властивість не однакова у різних порід і сортів вона висока у деяких сортів яблуні і низька у черешні. Гілки вищих порядків галуження та верхні частини основних гілок при сприятливих зовнішніх умовах можуть змінюватись в кроні по кілька разів, а основні гілки першого порядку у яблуні, груші та інших порід здебільшого лише один раз.
В кущових ягідників циклічна зміна гілок відбувається протягом життя рослин багаторазово, але терміни циклів короткі 27 років. Так, у смородини чорної зміна плодоносних утворень відбувається через 23 роки, гілок першого-четвертого порядків галуження через 46 років, а основних осьових гілок нульового порядку через 67 і навіть 810 років, тобто протягом життя рослини надземна частина повністю змінюється 35 разів. У малини стебла живуть 2 роки, тому в надземній частині завжди є однорічні пагони (кореневі паростки) з активним поступальним ростом і дворічні плодоносні стебла, які на кінець вегетації другого року відмирають.
Усі ці природні закономірності формування надземної частини основа раціональних прийомів технології вирощування плодових культур (формування крон, обрізування плодоносних дерев тощо).
Термінологічний словник
Ріст процес новоутворення елементів структури рослин
Апікальний ріст збільшення довжини пагонів внаслідок ділення клітин апікальної меристеми верхівок конусів наростання.
Латеральний ріст збільшення товщини пагонів, гілок, стовбура в результаті ділення клітин камбію.
Реституція утворення нових коренів з калюса на зрізах старих коренів
Репродукція утворення нових коренів з резервних точок росту.
Корелятивним гальмуванням - взаємозалежність росту, від якої залежать розміри пагонів і гілок
Рекомендована літератури
Куян В.Г. Плодівництво. - К.: Аграрна наука,1998.- 468 с.
Каблучко Г.О., Гапоненко Б.К., Сніжко В.Л., Негода В.І. Плодівництво. - К.: Вища школа, 1990.- 351 с.
Куян В.Г. Плодівництво. Практикум. – К.: Вища шк., 1985.- 168 с.




Заголовок 1 Заголовок 2 Заголовок 3 Заголовок 4 Заголовок 5 Заголовок 615

Приложенные файлы

  • doc 7553874
    Размер файла: 53 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий