Вітре буйний

Вітре буйний, вітре буйний! Ти з морем говориш. Збуди його, заграй ти з ним, Спитай синє море. Воно знає, де мій милий, Бо його носило, Воно скаже, синє море, Де його поділо. Може милого втопило Розбий синє море; Піду шукать миленького, Втоплю своє горе, Втоплю свою недоленьку, Русалкою стану, Пошукаю в чорних хвилях, На дно моря кану. Найду його, пригорнуся, На серці зомлію. Тоді, хвиле, неси з милим, Куди вітер віє! Коли ж милий на тім боці, Буйнесенький, знаєш, Де він ходить, що він робить, Ти з ним розмовляєш. Коли плаче то й я плачу, Коли ні співаю, Коли згинув чорнобривий, То й я погибаю. Тоді неси мою душу Туди, де мій милий, Червоною калиною Постав на могилі. Буде легше в чужім полі Сироті лежати, Буде над ним його мила Квіткою стояти. І квіткою й калиною Цвісти над ним буду, Щоб не пекло чуже сонце, Не топтали люди. Увечері посумую, А вранці заплачу. Зійде сонце утру сльози, Ніхто не побачить. Вітре буйний, вітре буйний! Ти з морем говориш. Збуди його, заграй ти з ним, Спитай синє море...
15

Приложенные файлы

  • doc 3507324
    Размер файла: 25 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий