Кров. Плазма крові. система крові.


Лекція №Тема: «Кров. Плазма крові. Система крові.»План
Кров як внутрішнє середовище організму.
Система крові, склад та функції.
Кількість крові. Фізико-хімічні властивості.
Плазма крові, її значення.
Сироватка крові.
Осмотичний і онкотичний тиск.
Буферні системи крові.
1.Сукупність рідин організму - кров, лімфа, тканьова рідина, ліквор - є внутрішнім середовищем КРОВ (haema, sanquis) організму, яке приймає участь в обміні речовин в клітинах і тканинах, забезпечує їх життєдіяльність. Характерною особливістю внутрішнього середовища організму є гомеостаз - це сталість внутрішнього середовища організму, тобто сталість хімічного складу та хіміко-фізіологічних властивостей вказаних рідин. Він досягається нервовою регуляцією та гуморальними заходами (гормони, електроліти).
2.Кров - це рідка тканина, яка завдяки роботі серця безперервно рухається по кров'яним судинам. Кількість крові дорослої людини складає 6-8% від маси тіла (5-6 л). Втрата крові може призвести до загибелі організму. В стані спокою циркулює не вся кров, а частина її знаходиться в кров'яних депо (печінка, селезінка, легені, судини шкіри). Розрізняють циркулюючу (що знаходиться в периферичних судинах) і депоновану кров ( в кров'яних депо).
Кров - це різновид сполучної тканини, яка складається з рідкої міжклітинної речовини, плазми (55 - 60%) і формених елементів крові(40 - 45%).
Функції крові:
дихальна - кров переносить 02 і С02.
трофічна - постачає тканинам поживні речовини.
екскреторна - виносить з тканин кінцеві продукти обміну речовин
гуморальна - розносить по організму гормони та інші сполуки
терморегуляційна - розносить тепло
6.захисна - знешкоджує хвороботворні мікроби шляхом фагоцитоза, утворення антитіл, згортання крові
7. гомеостатична - підтримує сталість внутрішнього середовища.
За складом крові можна судити про стан організму, тому аналіз крові широко використовується у медичній практиці для характеристики стану організму і діагностики захворювання.
Система крові включає в себе:
Кров
Органи кровотворення
Органи руйнування формених елементів
Нервові і гуморальні механізми регуляції складу крові.
3. Фізико-хімічні властивості крові.
в'язкість крові дорівнює 5 порівняно з водою. Вона зумовлена наявністю білків та еритроцитів. За наявністю в'язкості вона чинить опір кровотоку. В'язкість підвищується при згущенні крові, при проносі - при збільшенні потовиділення, збільшенні кількості еритроцитів.
щільність крові дорівнюєм1,05-1,06 порівняно з водою. Залежить від еритроцитів і білків плазми.
реакція крові: рН=7,36-7,42 - слаболужна. Вона зумовлена концентрацією водневих іонів (Н+) і гідроксидних іонів (ОН"). Вона ; підтримується на постійному рівні буферними системами та видільними органами (легені, нирки, потові залози, органи травлення). Зміщення реакції крові в кислу сторону - ацедоз; в лужну сторону - алкалоз.
Ацедоз виникає при гіпоксії (при серцевій недостатності, бронхіальній астмі, цукровому діабеті, тривалих операціях), при цьому накопичується в організмі С02 - молочна кислота, яка пригнічує діяльність ЦНС.
Алкалоз виникає при тривалому блюванні, в стані шоку внаслідок опіку, при тривалому вживанні діуретиків і гормонів - при цьому
виникає збудження ЦНС, судоми, і в подальшому, загибель організму. При цих порушеннях вводять ИаСІ, глюкозу, а при ураженні легень або нирок - проводять заходи по підтримці рН крові.
7. В організмі в процесі метаболізму в великій кількості утворюються кислі продукти. Внаслідок цього запаси лужних речовин в крові в багато разів перевищують запаси кислих. їх розглядають як лужний резерв крові.
Буферні системи крові перешкоджають зсуву реакції крові у разі надходження в кров кислот та основ і тим самим підтримують реакцію на одному рівні. До буферних систем відносяться:
Бікарбонатна (вугільна кислота і натрій бікарбонат)
Фосфатна (фосфат натрію)
Гемоглобінова (гемоглобінкалієва сіль). Вона найпотужніша і складає 75% буферної ємкості крові. Оксигемоглобін в капілярах віддає кисень і утворює велику кількість лужнореагуючих солей, які окислюють кислі продукти обміну.
Білкова: білки в крові в кислому середовищі ведуть себе як луги, а в лужному - як кислоти.
4. Плазма крові являє собою напівпрозору жовтувату рідину, яка складається з води (91-95%) і сухого залишку (80%). До сухого залишку належать білки 7-8%, глюкози0,1%, мінеральні солі0,9%, жири, амінокислоти, ферменти, гормони, вітаміни, метаболіти, холістерин та інші.
Вода - розчинник. В ній протікають всі процеси. Вона не може різко зменшуватись або різко збільшуватись (зневоднення, набряки). Білки плазми крові (7-8%). Більшість з них утворюється в печінці. До них належать: альбуміни 60%, глобуліни а, (3, * - 40%, фібриногени, протромбін, ліпопротеїди.
виникає збудження ЦНС, судоми, і в подальшому, загибель організму. При цих порушеннях вводять ИаСІ, глюкозу, а при ураженні легень або нирок - проводять заходи по підтримці рН крові.
7. В організмі в процесі метаболізму в великій кількості утворюються кислі продукти. Внаслідок цього запаси лужних речовин в крові в багато разів перевищують запаси кислих. їх розглядають як лужний резерв крові.
Буферні системи крові перешкоджають зсуву реакції крові у разі надходження в кров кислот та основ і тим самим підтримують реакцію на одному рівні. До буферних систем відносяться:
Бікарбонатна (вугільна кислота і натрій бікарбонат)
Фосфатна (фосфат натрію)
Гемоглобінова (гемоглобінкалієва сіль). Вона найпотужніша і складає 75% буферної ємкості крові. Оксигемоглобін в капілярах віддає кисень і утворює велику кількість лужнореагуючих солей, які окислюють кислі продукти обміну.
Білкова: білки в крові в кислому середовищі ведуть себе як луги, а в лужному - як кислоти.
4. Плазма крові являє собою напівпрозору жовтувату рідину, яка складається з води (91-95%) і сухого залишку (80%). До сухого залишку належать білки 7-8%, глюкози0,1%, мінеральні солі0,9%, жири, амінокислоти, ферменти, гормони, вітаміни, метаболіти, холістерин та інші.
Вода - розчинник. В ній протікають всі процеси. Вона не може різко зменшуватись або різко збільшуватись (зневоднення, набряки). Білки плазми крові (7-8%). Більшість з них утворюється в печінці. До них належать: альбуміни 60%, глобуліни а, (3, * - 40%, фібриногени, протромбін, ліпопротеїди.
Значення білків крові:
1 .Утримують воду у кров'яному руслі і зумовлюють онкотичний тиск(25-30 мм рт.ст.)
Транспорт поживних речовин та ліків
Захисна (утворюють антитіла і у -глобуліни)
Беруть участь у згортанні крові та припиненні кровотечі (протромбін, фібриноген)
Буферна (підтримує сталість реакцій крові)
Щільність крові обумовлена білками
В'язкість
Білки суворо специфічні для кожного організму.
Глюкоза - основний енергетичний матеріал. В плазмі крові 0,1%. Вміст її в крові 4,44-6,66 моль/л. Зниження кількості глюкози - гіпоглікемія, призводить до порушення функції нервових клітин. Підвищення кількості глюкози - гіперглікемія (цукровий діабет).
Мінеральні солі 0,9% - іони кальцію, натрію, калію, заліза створюють осмотичний тиск плазми крові, особливо №С1 - 60- 80%.
Плазма крові, з якої видалений фібриноген, називається сироваткою. Вона не згортається. Сироватка крові широко застосовується в медичній практиці у вигляді імунних сироваток, багатих на антитіла і антитоксини.
Осмотичний та онкотичний тиск крові.
Осмотичним тиском називають тиск, який зумовлений електролітами і деякими неелектролітами (глюкоза).
Чим вища концентрація таких речовин у розчині, тим вищий осмотичний тиск. Осмотичний тиск плазми залежить від
концентрації мінеральних солей і становить приблизно 7,4-7,6 атм, до 60-80% всього осмотичного тиску становлять солі натрію.
Тиск зумовлений білками, які здатні утримувати воду, має назву онкотичного і становить 0,03-0,04 атм.
Осмотичний і онкотичний тиск мають важливе значення у розподілі води і розчинених у ній речовин між кров'ю і тканинами. Вони регулюють обмін води між плазмою крові і форменими елементами. У разі змін осмотичного або онкотичного тиску у плазмі можуть змінюватись функції клітин крові і тривалість їхнього життя. Так, при зниженні осмотичного тиску плазми вода буде надходити в клітини крові, що призведе до розриву їхньої оболонки - осмотичного гемолізу. Навпаки, підвищення осматичного тиску плазми зумовлює вихід води з клітин, втрату ними пружності, зморщування їх. Осмотичний та онкотичний тиск плазми є однією з гомеостатичних констант організму. Іонний склад крові залежить як від процесу обміну іонів між кров'ю та тканинами, так і від функціонування органів виділення (нирки, потові залози).
Стабільність онкотичного тиску визначається активністю процесів біосинтезу білків у печінці, їхнім використанням, або виділенням. Так при ураженні нирок, коли виведення з організму білків порушується, виникають набряки.
У клінічній практиці практикують переливання кровозамінників. Для цього використовують ізотонічні й ізоонкотичні розчини, тобто сольові розчини в яких осмотичний і онкотичний тиск однаковий з тиском крові. Розчини за складом поділяються на:
1.фізіологічний(близький до скалу самої плазми) використовується як кровозамінник і як розчинник для ліків;
2.гіпертонічні(>0,9%) використовують для дренажа гнійних ран в хірургії;
3.гіпотонічні( загальна кількість солей<0,9%).

Приложенные файлы

  • docx 6727742
    Размер файла: 21 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий