fuhfhyt


У статті досліджуються відносини щодо захисту майнових прав сільськогосподарських товаровиробників, теоретичні аспекти таких правовідносин, а також їх склад і особливості.Правові відносини, захист прав, майнові права,сільськогосподарський товаровиробник, об’єкт правовідносин, суб’єкт правовідносин, юридичний факт, механізм захисту прав.Конституція України проголошує, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань [1].Для здійснення задекларованого Конституцією права необхідні певні умови. Цивільний кодекс надав статус основних принципів, на яких базується цивільне законодавство, наступним положенням: необхідністьбезперешкодного здійснення цивільних прав, забезпечення відновлення порушених прав та їх захист. Ці принципи отримали свій подальший розвиток у законах та підзаконних нормативно - правових актах різних галузей права. Однією із таких галузей є аграрне право.З розвитком сільськогосподарського товарообігу виникають нові правовідносини. Суб’єктом таких правовідносин є сільськогосподарський товаровиробник, наділений суб’єктивними правами та обов’язками. Особливе місце в системі суб’єктивних прав сільськогосподарського товаровиробника посідають майнові права.Недостатньо високий рівень правової культури у сфері сільського господарства призводить до того, що майнові права сільськогосподарських товаровиробників досить часто стають об’єктом порушень з боку суб’єктів публічного й приватного права.Існування вказаних порушень зумовлює необхідність дослідження серйозного аналізу питань щодо правовідносин у сфері захисту майнових прав сільськогосподарських товаровиробників.Науково-теоретичною основою для проведення дослідження стали праці вчених у галузі аграрного та земельного права: В.М. Єрмоленка, П.Т. Філюка, М.В. Шульги, Ю.М. Андрєєва. У роботі використано праці правників-теоретиків М.В. Цвіка, О.В. Петришина, О.Ф. Скакун, а також досягнення представників цивільно-правової науки Я.М. Шевченко, Т.І. Ілларионової.Законодавчою базою дослідження стали: Конституція України, Цивільний кодекс України, Закон України «Про сільськогосподарську кооперацію», Закон України «Про фермерське господарство».Метою статті є розкриття сутності відносин у сфері захисту майнових прав сільськогосподарських товаровиробників, встановлення їх юридичного змісту, а також виокремлення особливостей вказаних правовідносин, необхідне для вдосконалення механізму забезпечення захисту прав суб’єктів аграрного права.Проблема правовідносин у сфері захисту майнових прав сільськогосподарських товаровиробників є дуже складною та багатоаспектною. Тому, на нашу думку, перш ніж перейти до встановлення особливостей таких правовідносин, доцільно було б зупинитись на таких правових категоріях, як правові відносини та захист прав.Теорія права містить достатню кількість досліджень, присвячених правовим відносинам як правовій категорії. Автор хотів би зупинитися на деяких основних аспектах.Так, правовідносини визначаються як врегульовані нормами права суспільні відносини, учасники яких є носіями суб’єктивних прав та обов’язків. Правовідносини є індивідуалізованими відносинами, тобто відносинами між окремими особами, які пов’язані між собою правами та обов’язками, що визначають забезпечену законом міру можливої та належної (необхідної) поведінки. Під мірою поведінки розуміють встановлення меж (рамок) поведінки. Можливість та належність реалізується в конкретних діях, у реальній поведінці [2; с. 278].Професор М.В. Цвік та професор О.В. Петришин визначають правовідносини як суспільні відносини, які є юридичним виразом фактичних суспільних відносин, де одна сторона на основі правових норм вимагає від іншої сторони виконання певних дій або утримання від них, а інша сторона повинна виконати ці вимоги, що охороняються державою [3, с. 335].Правовідносини відображають той аспект конкретних, життєвих відносин між людьми, які визначаються нормами права. Відносини набувають правового характеру в тому випадку, коли мова йдеться про правила поведінки, які мають велике соціальне значення. Категорія «правовідносини» дає змогу з’ясувати, яким чином право впливає на поведінку людей [4, с. 119].Не менш важливим для даного дослідження є з’ясування суті такої правової категорії, як «захист прав».У юридичній літературі поняття «захист прав» та «охорона прав» мають схожі риси, оскільки і охорона, і захист прав підпорядковані спільній меті - охороні інтересів правопорядку Т.І. Ілларіонова слушно стверджує, що «правовий захист є лише конкретизованою за метою формою прояву функції охорони» [5, с. 65].Вважається, що захист прав є більш вузьким поняттям порівняно з охороною прав. У науковій літературі під охороною розуміється вся сукупність заходів, які забезпечують нормальний хід реалізації прав, розвитку правовідносин у їх нормальному, непорушеному стані. Поняття «захист» має характер активної протидії сторонньому втручанню. А під «охороною» мається на увазі і захист, і збереження того, що охороняється [6, с. 56].Оскільки необхідність у захисті прав виникає при їх оспорюванні, невизнанні, порушенні або в загрозі порушення, то право на захист можна розглядати як можливість уповноваженої особи застосувати засіб правоохоронного характеру для поновлення прав, які порушені, невизнані або оспорювані.Таким чином, враховуючи наведене, правовідносини у сфері захисту майнових прав сільськогосподарських товаровиробників можна визначити як суспільні відносини, що виникають на підставі норм права, в яких уповноваженій особі, яка є суб’єктом аграрного права, надається можливість застосування механізму захисту для поновлення її майнових прав, що порушені, невизнані або оспорювані.Як було зазначено вище, правовідносини у сфері захисту майнових прав сільськогосподарських товаровиробників - складне і багатогранне явище, яке має ряд особливостей. Розглянемо головні з нихПередусім, правовідносини у сфері захисту майнових прав сільськогосподарських товаровиробників характеризуються специфічним складом, а саме: специфічним суб’єктом та об’єктом.Специфіка суб’єкта полягає в тому, що майнові права, які порушені, невизнані або оспорювані, у таких правовідносинах завжди належать сільськогосподарському товаровиробнику. Тобто, однією стороною правовідносин, які розглядаються, завжди буде виступати сільськогосподарський товаровиробник. Відповідно до статті 1 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію», сільськогосподарський товаровиробник - фізична або юридична особа незалежно від форми власності та господарювання, в якої валовий доход, отриманий від операцій з реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, за наявності сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень тощо) та/або поголів'я сільськогосподарських тварин у власності, користуванні, в тому числі й на умовах оренди, за попередній звітний (податковий) рік перевищує 75 відсотків загальної суми валового доходу [7]. Як бачимо, законодавець визначає коло осіб, яких може бути віднесено до такого суб’єкта аграрного права, зокрема, особисті селянські господарства, виробничі кооперативи, фермерські господарства тощо. Іншою стороною таких правовідносин може бути будь-яка особа. Передбачається, що другою стороною правовідносин щодо захисту майнових прав сільськогосподарських товаровиробників може бути як сільськогосподарський товаровиробник, так і інший суб’єкт публічного або приватного права.Об’єктом правовідносин у сфері захисту майнових прав сільськогосподарських товаровиробників будуть виступати майнові права. До останніх відносять права фізичних та юридичних осіб, які на підставі зайняття сільськогосподарською діяльністю є суб’єктами аграрних майнових правовідносин, пов’язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном, що використовується для виробництва, переробки та реалізації сільськогосподарської продукції як товару, а також матеріальні вимоги учасників аграрних майнових правовідносин з приводу розподілу такого майна та реалізації вказаної продукції.Майнові права сільськогосподарських товаровиробників стають об’єктом правовідносин у сфері захисту тільки після їх реального (фактичного) порушення, оспорювання або невизнання. До тих пір, поки майнові права не стануть предметом порушення, спору або інша особа не відмовиться визнавати ці права, матиме місце лише абстрактна можливість порушення, оспорювання або невизнання майнових прав. І тільки у випадку порушення, спору або невизнання можуть виникнути правовідносини у сфері захисту майнових прав.Із вказаного випливає друга особливість правовідносин у сфері захисту майнових прав сільськогосподарських товаровиробників. Як уже зазначалося, порушення, оспорювання або невизнання прав має носити реальний характер, тобто в ситуації, коли існує лише абстрактна можливість порушення, оспорювання або невизнання прав, правовідносини щодо захисту не виникають. Наприклад, стаття 14 Закону України «Про фермерське господарство» наділяє фермера правом власності на посіви сільськогосподарських культур [8]. Для захисту вказаного права, яке відносимо до майнового права, фермер ставить паркан навколо поля з насадженнями певної культури. У такий спосіб він здійснює захист свого майна від стороннього зазіхання. Проте вказані дії не призведуть до виникнення правовідносини у сфері захисту. Захисні правовідносини виникнуть у тому разі, коли інша особа зруйнує паркан і привласнить насадження, або не визнаватиме права фермера, або не заперечить належність фермеру права власності на насадження тощо. Таким чином, юридичними фактами, які зумовлять виникнення правовідносин у сфері захисту майнових прав сільськогосподарських товаровиробників, будуть порушення, невизнання або оспорювання майнових прав.Третьою особливістю правовідносин у сфері захисту майнових прав сільськогосподарських товаровиробників є механізм захисту майнових прав. Взагалі, механізм захисту є підсистемою механізму соціально-правового забезпечення прав і свобод, яка включає заходи, що призводять до відновлення порушених прав неправомірними діями і відповідальності особи, яка вчинила ці правопорушення. Механізм захисту майнових прав сільськогосподарських товаровиробників, як елемент загального механізму забезпечення прав, передбачає захист майнових прав різними способами, які об’єднанні спільною метою [9, с. 206].Питання щодо механізму захисту майнових прав товаровиробників мало досліджене, тому в процесі його аналізу за основу можна взяти напрацювання цивільно-правової науки.Загальновідомо, що механізм захисту прав складається зі способів та засобів. Способи захисту є різновидом засобів захисту. Під способами розуміють передбачені законом засоби, за допомогою яких можуть бути досягнуті припинення, запобігання, усунення порушень права, його відновлення та (або) компенсація збитків, завданих порушенням права [10, с. 32]. Цивільний кодекс України закріплює невичерпний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов’язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (ст. 16) [11]. Тобто у разі порушення, оспорювання або невизнання майнових прав сільськогосподарський товаровиробник може здійснити захист доступним способом, який він обрав на власний розсуд. А дії товаровиробника, за допомогою яких він вимагає здійснення захисту, будуть засобами захисту, наприклад, подання позову.У разі порушення, невизнання або оспорювання майнових прав, сільськогосподарський товаровиробник може захистити своє право шляхом звернення до державного органу (юрисдикційна форма захисту) або самостійними діями (позаюрисдикційна форма захисту).Діючі норми цивільного, господарського, аграрного та земельного законодавства закріплюють різні форми, засоби та способи захисту майнових прав. Але цей механізм зазвичай є зрозумілим лише юристам. Більшість сільськогосподарських товаровиробників не мають юридичної освіти, а можливість отримати правову консультацію або тримати юриста в штаті працівників мають одиниці. Це призводить до того, що велика кількість порушених, оспорюваних та невизнаних майнових прав так і залишаються незахищеними. Найбільше такий стан речей впливає на особисті селянські господарства, які згідно з статистичними показниками є основними виробниками овочів в Україні.Таким чином, правовідносини у сфері захисту майнових прав сільськогосподарських товаровиробників відрізняються від подібних правовідносин своїм суб’єктним складом, специфічним об’єктом, підставами виникнення та механізмом захисту.Вивчення правовідносин у сфері захисту майнових прав сільськогосподарських товаровиробників має практичне значення. У результаті такого вивчення матимемо можливість виокремити такі особливості цих правовідносин, які необхідні для вдосконалення механізму забезпечення захисту прав сільськогосподарських товаровиробників. Незважаючи на те, що необхідність безперешкодного здійснення цивільних прав, забезпечення відновлення порушених прав та їх захист отримали своє закріплення в законодавстві, існує потреба у створенні реального, дієвого механізму правового захисту майнових прав сільськогосподарських товаровиробників.Більш чітке розуміння специфіки розглядуваних правовідносин дає можливість створити охоронні норми права в аграрному законодавстві. Це призведе до підвищення ефективності механізму захисту майнових прав сільськогосподарських товаровиробників та до зменшення кількості колізій, які виникають під час застосування норм чинного законодавства.

Приложенные файлы

  • docx 533897
    Размер файла: 20 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий