Семинар 1


1. Наукова періодизація економічної історії
З часу виникнення історії господарства визначились різні підходи до наукової періодизації історії економіки. Зокрема, інституціонально-техиологічний, історико-хронологічний, а також періодизація Ф. Ліста, Б. Гільдебранта та К. Бюхера, К. Маркса, В. Левитського, П. Мсчникопа. Е. МсЙсра, А. Тойнбі, У. Ростоу. У середині XIX століття німецький вчений Ф. Ліст сформулював п'ятистадійну модель періодизації економічної історії:
1) стадія дикості, що містить палеоліт та мезоліт (від 1,5 млн р. до н. е. до 10 тис. р. до н. е.) із стадно-колективннм способом життя та привласнюючим характером життєдіяльності людини;
2) пастуша стадія, що включає протонеоліт та неоліт (від 10-8 тис. р. до н. е. до 5 тис. р. до н. е.) із родоплемінним способом життя та переходом від привласнюючого до відтворюючого характеру життєдіяльності людини;
3) стадія землеробська, яка включає енеоліт, мідно-бронзову добу, ранній залізний вік та середні віки (від 5-4 тис. р. до н. е. до XIII ст.) із сімейно-станово-державним способом життя та хліборобським характером життєдіяльності людини;
4) стадія хліборобсько-мануфактурна, що містить пізні середні віки (від с. XIII ст. до с. XVII ст.) із станово-державним способом життя та землеробсько-ремісничим характером життєдіяльності людини;
5) стадія хліборобсько-мануфактурно-комерційна, яка включає перехідний період від аграрного до індустріального суспільства (від с. XVII ст. до с. XIX ст.) із станово-державним способом життя та промнслово-землеробським характером життєдіяльності людини.
Наукова періодизація розвитку світового господарства за К. Марксом грунтується на чотирьох суспільно-політичних формаціях, в основі яких лежать відповідні форми власності на засоби виробництва, що визначають характер засобів виробництва та самого суспільно-політичного ладу:
1) первісно-обшинна формація (від 10 млн. р. до н. е. до VI ст. до н. е.) Із відсутністю приватної власності та класового поділу суспільства;
2)рабовласницька формація (від V ст. до н. е. до V ст.) із приватною власністю на знаряддя праці й основну продуктивну силу та класовими рабовласницькими суспільними відносинами;
3)феодальна формація (від VI ст. до XVIII ст.) із основним об'єктом приватної власності - землею як джерелом додаткового продукту І експлуатації та класовими феодальними суспільними відносинами на основі ренти;
4)капіталістична формація (XIX ст.) із приватною власністю на засоби промислового виробництва та класовими капіталістичними суспільними відносинами на основі перерозподілу додаткової вартості.
2) неополитична революц
Історико-економічне значення неолітичної революції
Неолітична революція відбувалася від VI ст. до н. е. до ІІІ ст. до н, е.
Історико-економічне значення неолітичної революції полягає в утвердженні різних галузей відтворюючого господарства, шо стаг домінуючим. Складовою енеоліту с мідний та бронзовий
віки.
Основними віхами цього періоду, які вплинули на еволюцію напрямів та характер життєдіяльності людини, були:
- перехід до осідлості та вдосконалення постійного поселення;
- виникнення тваринництва, ремесла та землеробства;
-утвердження макролітів;
- початок поділу праці та внутрішньогалузевої спеціалізації.
Неолітична революція була одночасно економічною, технологічною, побутовою, соціальною, етнокультурною та політичною. З'являються перші історично сформовані соціальні інститути - поділ праці (становіковий, племінний, фаховий), сім'я, рід, плем'я, община, релігія, власність, додатковий продукт. З об'єднанням функцій військового ватажка і судді влада військової аристократії істотно зміцнюється.
Бронзова доба (III - II тис. до н. е.)
До основних рис цього періоду відносять:
- панування та вдосконалення відтворюючого господарства;
- швидкий розвиток тваринництва Й орного землеробства;
- відокремлення скотарських племен;
- формування місцевих центрів металургії та гончарного виробництва;
- початок активного обміну регіонального характеру
3-4) Єгипет
Східне рабство виникло в Стародавньому Єгипті.
До основних галузей життєдіяльності належали: зрошувальна система землеробства, тваринництво, обробка каменю (піраміди), будівництво гідротехнічних споруд, ливарство, ювелірна справа, лляне ткацтво.
Основною продуктивною силою в первинній галузі виробничої діяльності (землеробстві) виступала вільна сільська община.
Фараони та жерці поступово перетворювали вільних общинників у залежних через боргову систему. Рабів, завойованих або куплених, використовували в основному як слуг або продавали, І вони нічим не відрізнялися від залежних общинників.
Оскільки на півночі Єгипту переважало тваринництво, а на півдні землеробство, то між ними виникла жвава торгівля. Складовими експортної торгівлі були: раби, срібло, олово, золото, мідь, шкіра, слонова кістка. Єгипет вів торгівлю з Нубією, Лівією та Сипаєм. Основою імпортної торгівлі були раби.
5)Месопотамія
Серед основних галузей життєдіяльності: іригаційне землеробство (зернові, льон, горох, городина, садівництво, фініки); ремесло -металургія, обробка каменю; торгівля.
Основною продуктивною силою в первинній галузі виробничої діяльності, сільському господарстві були селяни-общин-ники, які втратили власність.
На відміну від Єгипту, у державах цього регіону порівняно швидко розвивалася приватна власність та товарно-грошові відносини, посилювалося соціальне розшарування суспільства. Держава намагалася за допомогою законодавства регулювати економічну діяльність населення та регламентувати приватноправові відносини. Закони Хаммурапі захищають приватну власність, особливо власність царя, храмів, державних службовців та воїнів. Зазіхання на неї карається смертю або, у кращому випадку, продажем винуватця у довічне рабство. Розвиток товарно-грошових відносин допускається так, щоб не спричиняти масового зубожіння вільних громадян. У Вавилоні вперше з'являється лихварство (позика під проценти), що пізніше стає одним із джерел перетворення вільних громадян у рабів.
6) Індія
Також характерне східне рабство та варнова система організації суспільства. Використовуючи залізні знаряддя праці, землероби на зрошуваних полях збирали по два врожаї на рік рису, пшениці, проса, льону, бавовни, цукрової тростини. Існує патріархальне рабство. Східна Індія торгувала слонами. До основних галузей господарської діяльності належать: двоурожайне землеробство; гончарство; ткацтво;
Ювелірна
7) Китай
Економіка східного рабства характерна і для Стародавнього Китаю. Першою хліборобською культурою вважається культура Яншо Характерною для тих часів є гарна мальована кераміка, що нагадує еламітські вироби й іншу доісторичну кераміку з Трипілля. V 2000 р. до н. е. китайці мали вже своє письмо. Після періоду землеробських культур Китаєм правило декілька династій - Сю (2205 р. до н. е.), Шаи (1766 р. до н. е.), Чжоу (1122 р. до н. е.), Ціиь (середина II ст. до н. е.).
Серед основних галузей виробничої діяльності - іригаційно-зрошувальне землеробство (рис, зернові, льон, бавовна, прянощі); металургія; ковальство; виробництво залізної зброї; гончарство; ткацтво, особливо шовкове; ювелірна справа; будівництво.
8) 4. Особливості східного рабства (Єгипет, Межиріччя, Індій, Китай)
Зростання продуктивних сил забезпечило спочатку невелике, а потім істотне перевищення виробленого над необхідним продуктом. У цих умовах стало економічно вигідно робити з полонених рабів, примушуючи Тх працювати за їжу та привласнюючи додатковий продукт. Після полонених у рабів стали перетворювати злочинців із членів роду, далі - боржників і збіднілих общинників. Спочатку боргове рабство було обмежене. Діти рабів ставали рабами, іноді навіть у тому випадку, якщо один із батьків був вільним. Так рабство поступово ставало спадковим станом.
Спочатку рабів використовували на важких фізичних роботах: риття та підтримка у робочому стані каналів, розчищення продуктивних полів. Пізніше їхні функції істотно розширювалися: збір урожаю, випас та охорона худоби, побутові справи та ведення домашнього господарства, торгівля, заняття ремеслом.
Раби традиційно належали племені або общині, потім рабів змогли одержувати економічно достатні патріархальні сім'ї, що посилювало їхню роль у суспільстві та автономію.
Виділяють такі особливості:
1.Основна сфера економічного життя (сільське господарство) залишалося поза рабовласницьким виробництвом. Праця рабів в обробітку землі використовувалася частково в царських і
храмових господарствах.
2.Основною продуктивною силою в первинній галузі виробництва (сільському господарстві) виступали ссляни-обшинники. Між державою і общинииками-землеробами склалися відносини підданства. Було навіть "відомство постачальника людей" із ув'язненням - з числа тих, хто ухилявся від повинностей.
3.Раби, як правило, належали державі. Джерелами рабства
були: війни та борги.
4.Використання рабської праці мало малопродуктивний характер. Це обслуговування рабовласників, будівництво пірамід, палаців та грандіозних іригаційно-зрошувальних систем.
5. Східне рабство не було класичним. Тут перепліталися общинні та рабовласницькі елементи.
6.Формується традиційне господарство (первинна галузь -сільське господарство), яке існувало до с. XVI ст.
7. Поступово складався так званий азійський спосіб виробництва, з безперечною участю держави в економічних процесах, на основі тотожності, неподільності влади та власності (т.з. східний тоталітаризм

Приложенные файлы

  • docx 677186
    Размер файла: 20 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий